Комаревська

Сторінки (1/8):  « 1»

Баба с причудами

Ты  бы  хотел  иметь  меня
Чтоб  я  тихо  лежала  в  запасе.
Ты  бы  на  встречи  опаздывал  –
Я  б  говорила  –  Не  парся!

 Чтоб  делала  губы  уточкой
Как  заводная  Мальвина
Прикидывалась  чтобы  дурочкой,
Или  хотя  бы  наивной.

Все  твои  чудо-девочки  
Расфуфыренные  вконтакте
Служили  чтоб  мне  примером
Как  думать  и  одеваться

«Техника-  штука  не  женская.
Политика-цацки  для  взрослых,
Быть  умной  –значит  быть  стервой,  
И  эти  шутки  ты  брось  мне!»

Птички,  клетки,  замки  песочные  –
Это  штучки  все  романтические.
Мне  ими  мозги  не  запудрить  –
Я  заканчивала  исторический.

Я  мужиков  как  тапочки
Меняла  на  переправах.
Хочешь  иметь  меня  –брось  меня.
Сделай  так,  чтобы  я  ревновала!

Чтоб  изводили  сомнения  –
С  кем  ты  засыпаешь  ночью,
Чтобы  разбила  твой  сименс  я    -
Так  хочешь  или  не  хочешь?

Мне  то  по-сути  все  равно,
Ровненько  ,  одинаково.
Что-то,  мать,  заскучала  я  –
Может  давно  не  плакала?

А  не  хочешь  –  ищи  себе  девочку
Без  драматической  нотки.
Выбирай,  что  душе  ближе  -  
Истерички  или  идиотки!

Нет  лучше,  чем  баба  с  причудами!
От  добра  добра  ведь  не  ищут!
Так  что,  мой  милый,  цени  меня,
А  не  приделывай  крышу!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671437
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.06.2016


Долина вечных депрессий

Я  знаю  много  людей
 Критично  уставших  от  жизни;
Как  долина  вечных  депрессий
 И  пессимистичных  истин.

В  основном  декаденты  богаты
И  чубчик  их  ровно  уложен.
Но  словно  по-жизни  кастраты
Лезут  ведь  вон  из  кожи,

Чтоб  доказать  что  жизнь  –дело  пустое
Что  надо  страдать  красиво
А  дело  ведь  не  простое  
Обо  всем  говорить    сопливо

Вращаются  как  по    орбите
В  ранах    от  собственных  же  орудий.
И  если  хотите  умереть  –умрите,
Только  пожалуйста,  без  прелюдий!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671436
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 10.06.2016


Если есть газ, то пропадет вода.

Все  как  обычно  –  раны  солью  лечат.
Если  есть  газ,  то  пропадет  вода.
Ты  думаешь,  что  скоро  станет  легче?
Мужайся,  брат  –  не  станет  никогда.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670286
рубрика: Поезія, Панегірик
дата поступления 04.06.2016


Нет во мне ни огня, ни пламени


Нет  во  мне  ни  огня,  ни  пламени,
Не  осталось  искры  живой;
Я  прошу  не  такой  вспоминай  меня-
Пощади  мое  честлавие,  boy.

Едкими  звонкими  зло-пробелами
Завершился  наш  диалог.
Сколько  боли  за  щечками  спелыми-
Ты  узнал  бы-  поверить  не  смог.

Лже-улыбочки,  вежливость  дерзкая,
И  спецназ  для  открытых  ран  –
Не  узнали  чтоб,  не  пронюхали;
Где  акулы-  там  океан.

Не  идет  мне  быть  профурсеткою
Озадаченной  кем-то  одним.
Прижимаються  птички  в  клетке.
На  окошечке  сирофим.

Обрываю  перо  за  перышком,
Ишь-удумают  упорхать.
Легче  стать  безпощадно  жестокою,
Чем  принять,  что  и  без  меня  он  может  летать.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669883
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 02.06.2016


Його зелені очі справді глибокі

А.
Він  буває  моїм  другим  я,  
Коли  нудьгує  перше.
Я  відчуваю,  що  він  стає  абстрактним.
Коли  мені  не  вистачає  ідей  ,  
Я  краду  його  у  свого  відчаю
І  розкладаю  на  тисячу  відтінків,  
Щоб  ними  надихатися.
Він  нічого  не  доводить  до  кінця.  
Він  кидає  роботу,  кидає  жінок,
Кидає  курити  вже  двадцять  років-  
Мабуть  він  курить  від  народження.
Часом  мені  не  вистчає  повітря  дихати-  
Це  від  обурення.
Як  можна  жити  
Маючи  грошей  в  кишені  
Лише  на  каву?
Мені  хочеться  вбити  його,  
Щоб  не  жити  ним  
У  сліпому  захопленні.
Без  нього  стає  прісною  
Найкраща  музика.
Його  зелені  очі  
справді  глибокі.  
У  них  є  двері,
За  ними  порожнечі
В  них  лабіринти,  
Там  можна  писати  повісті,
Або  повіситись.
Він  справді  щирий,
І  в  його  щирості
Стільки  безглуздості.
Він  дивиться  на  світ  по-дитячому.
Мені  не  вистачає  терпіння,
Щоб  його  приборкати.
 Я  не  знаю  чи  маю  право  
В  ньому  міняти  щось.
Від  рок-ен-ролу  уже  паморочится,
Але  він  не  зможе  подорослішати.
Він  так  і    залишиться  
Старою  дитиною,
 Яка  хоче  лише  радісних  вражень.
Ігноруючи  проблеми
Він  хоче  гратися.
Він  вміє  грати  на  моїх  нервах,
Він  став  віртуозом.
Цю  музику  приємно  слухати
Приємно  й  боляче
До  безпорадності.
Його  кохання-  моє  хоббі,
Як  суміш  мазахізму  й  маразму.
Я  хочу  слухати,  як  б’ється  його  серце
Іншими  мелодіями.
Далекими  й  дурними.
Дурними  й  щирими.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614377
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.10.2015


Похмурі вилупки з нічних вулиць

О,  я  не  твоя  муза,  
Мені  набридли  ваші  сповіді,
Похмурі  вилупки  нічних  вулиць.
Хороший  принц,–  ніого  не  скажеш!
Іще  одна  затяжка  і  я  повірю.
Ким  ти  мріяв    стати  в  дитинстві  –
Чому  не  став?
Між  доларом  і  унітазом  –невелика    різниця,
якщо  ти  розумієш,  про  що  я.
Чому    б  не  змінти  тему?
Чому  ми  навіть  мовчимо  про  тебе?
Якщо  тобі  начхати  на  моє  мистецтво,
Навіщо  сидиш,  куриш,
Симулюєш  потуги  чути  й  думати.
Я  теж  звисала  з  дахів  головою  донизу,
Але  ж  не  зламалася,  як  бачиш.
 Я  б  тобі  дала  пораду,  але  не  буду.
Проосто  ти  ще  один  вилупок  з  нічних  вулиць.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614375
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.10.2015


Самотні бувають не лише поети

Самотні  бувають  не  лише  поети-
Самотні  кораблі  стоять  на  припяті,
Самотні  коти  кричать  під  вікнами,
Самотні  горщики  з  пожовклими  квітами,

Самотні  мріїї,  які  забулись  вже,
Самотні  люди,    які  не  люблять  все.
Самотні  склянки  й  самотні  іграшки-
Самі  з  собою  грають  в  піжмуки.

Самотні  рими  мабуть  стомились  вже,
Тобі  не  місце  у  самоті  –Моїй,
Іди  за  Обрій  і  там  люби  –Її.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613224
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.10.2015


Я знаю її роками

I.
Я  знаю  її  роками,
Надто  довго,  щоб  боятись  її.
Вона  брязкотить  замками
І  вдягає  шкіру  змії.

Її  кроки  дуже  повільні,
Вона  ними  марнує  час.
Сушить  квіти  й  вбиває  надії,
Вечір  тихо  вмирає  для  нас.

Будем  пити  на  кухні  з  горняток
Тихий  спогад  про  ніжну  любов,  
Будем  знову  і  знову  зітхати
В  глеки  лити  гарячу  кров.

Ми  не  будемо  ворогами,  
Друзів  спільнх  не  треба  мені,
Просто  ми  знайомі  роками-
Моя  самотність  носить  шкіру  змії.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613223
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.10.2015