| Сторінки (3/211): | « | 1 2 3 | » |
Ти пам’ятаєш дні
коли очей вогні
самі могли все місто запалить
Розкислі небеса
Розірвана джинса
І сни
яких не розумів
І прямо в душу погляд твій
Шепочуть губи ніжно – стій!
Та кожен вечір знову бій
за форми і за змісти
Ти пам’ятаєш дні
ті андеграундні
І роль
яку ти не зіграв
Натягнута струна
Забуті імена
І сни
які ти зрозумів
І не розтане цей міраж
Ці спогади тепер вінтаж
Колись шалено ти хотів
найбільше божевільних днів
нова збірка
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668459
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.05.2016
Холодний Яр…
Я посвятив ножа
у ставі гайдамацькому
І раптом
подумав я
про що помолиться моя душа
коли цей ніж в нагоді стане
як повітрю атом
Холодний Яр…
І хай мій фінський ніж
лише на хлібі тупить хиже лезо
Одним святі в підмогу
іншим – тільки білий вірш
Та лиш безвірні з мапи Божої назавжди щезнуть
Холодний Яр…
Тут пам'ять як сльоза
в якій поночі тане сивий безмір
Гординя тихне
совість скавулить
пиха згаса
в пітьмі і тиші
над якими світять очі чесні
Нова збірка
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664058
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 05.05.2016
У тебе є один надійний друг
Стискає міцно він твою маленьку руку
Ти хочеш
аби спільним був ваш кожен рух
Любити без вимог – складна наука
Твій друг сміється й інколи сумує
Колись у світ пригод він теж рушав із другом
Цей світ і досі чимось радує й дивує
Одним набрид давно
в новинку другим
Ти йдеш сміливо
бо твій друг з тобою
Він захистить
він пожаліє і не зрадить
Вітрам він стане і вітрилом і стіною
Він сонцю навіть залікує рани
Хотів би друг таким насправді стати…
Життя – ледь чутний зойк над прірвою мовчання
У Правди очі тут то злі
то винуваті
І замість кличів бойових – зітхання
Але поки що він для тебе кращий
Один-єдиний друг і головний товариш
На цій дорозі ви обоє стали старші
Тепер мовчить він
ти розповідаєш
______________________________
В дитячому садку тебе за руку
бере таке як ти пухкесеньке хлоп’я
Вдягає Час свою напудрену перуку
Я буду другом все твоє ім’я
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656055
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 31.03.2016
Ну що тобі сказати про весну?
Така як і завжди
але без тебе
Торкався травень тихо твого сну
Зірвав одежі вітер з твого неба
Я вірю в те
що нас з тобою двоє
Ну що тобі сказати про життя?
Пульсує кров у венах як отрута
Її пускаю в світ я не щодня
а як пущу
то це буває круто
Я вірю в те
що нас з тобою двоє
Ну що тобі сказати про любов?
Вона як сад і ти у ньому птаха
І ллється пісня на планеті знов
І пелюстки пускає навіть плаха
Я вірю в те
що нас з тобою двоє
Ну що тобі сказати про печаль?
Її багато в травні не буває
Ти запроси її колись на чай
і хай вона тобі це проспіває
Я вірю в те
що нас з тобою двоє
збірка "П`ята пора року" цикл "Весняні вірші"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653869
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.03.2016
Червона помада
* * *
Червона помада на грудях і скрізь -
фарбуєш мене зверху до низу
Кричу вже тобі: „Зупинись! Зупинися!”
Ти дивишся в очі незмигно
блакитно
Куйовджу волосся твоє жовто-мідне
І ніч за вікном вже мілішає
блідне...
* * *
Запах чужої жінки на пальцях
тримається більше доби
Змащує тіло любовним смальцем
та
що насниться тобі
Пив її груди
мазав на руки
шкіри її оксамит
Часу
здається
стільки минуло
що стерся на порох граніт
Запах чужої жінки в’ївся
у небо
у вулиці
в світ
Ковзає місто в пахучому слизі
жіночий шукаючи рід
збірка "П`ята пора року" цикл "Весняні вірші"
замовити збірку можна тут http://vk.com/topic-51903494_29616924
фото Артур Исаев ( автор обкладинки збірки "П`ята пора року")
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653637
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.03.2016
Пітьма вчепилась в горло місту
Зневіра примостилась в кріслі
Нудьга розпалює кальян
і підсипає втоми в чай
У мене знов сімейні драми
В твоїй душі глибокі ями
А в нього замість пісні стогін – тільки не чіпай!
Ти доведи
що мріям не кранти
Збери свої сліди по світу й дуй сюди
Пий
друже мій – не виграти нам бій
Врятуємо ми кволе щастя від біди
Один шепоче – все пропало
А іншому років замало
Але обидва ставлять хрест
і починають все з нуля
Ти вирішив сімейні драми
Засипав він глибокі ями
І з піснею розпочинаю я нове життя!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653636
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.03.2016
Твої вікна на схід відкриваються рівно під вечір
Моє серце на захід рветься майже щодня
І не зліпиться те
що було до сих пір недоречним
І не встигне пісок запустелитись круг вівтаря
Ти живеш як по рунах або як підкаже сумління
Я живу від світанку до ранньої чудо-весни
Ти прокинешся і босоніж вийдеш на іній
Я не зможу наповнити кольором всі наші сни
Невідомий мудрець запускає змія у небо
Йому років зо п’ять
а більше не треба мабуть
Хто колись обирав цей прострочений мічений жереб
той напевно спізнав
де є правда
а в чому є суть
І коли ти знайдеш всі книги
яких я не автор
Коли ти зіграєш сонати
де я не акорд
Різниця у тім
хто К2
а хто місячний кратер
І немає різниці
хто чий перекриє рекорд
І одні скрізь кричать
що вже надто пізно
Інші упевнені
що їх час не настав
Ми дуже схожі
але надто різні
Вода
земля
і сонце
поєдналися в сплав
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653375
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.03.2016
Та весна з тобою пахла медом
Ми торкались головою неба
Танцювали рок-н-рол в калюжах
На людей зважали ми не дуже
Соло видувала ніч на тубі
Вітром шепотіли твої губи
Через місяця приціл дивився
Всесвіт на щасливі наші лиця
І в долонях світу
лежимо ми тихо
наче діти вітру
квітів благодать
Летимо ми легко
До смерті ще далеко
Бачиш світлий обрій –
там нове життя
Та весна з тобою буде вічно
доки день вітатиметься з ніччю
доки не закрию свої очі
доки ти сама цього захочеш
Зараз знов повітря пахне медом
Я іду по вулицях без тебе
В кожних грудях чую твоє серце
в такт з моїм воно ще досі б’ється
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653374
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.03.2016
Справжня любов розпочнеться
коли він заплатить за стіл
За каву
коньяк
і серце
яке він іще не розбив
І за вікном лімузина
промайне двадцять перша весна
Нема більше в Zippo бензину
Спохмурнів твій меценат
Справжня любов продається
за діамантові сни
За каву
коньяк
і серце
вдягнуте в хутра зими
І об пентхаусну тишу
порізала вени весна
Для когось писала ці вірші
Без когось стрибнула з вікна
Справжня любов закінчиться
коли обірветься ніч
Розчиняться всі таємниці
які навигадував Лінч
І вулиці знову зрадіють
босим твоїм ногам
Ти фарбуєш місто в надію
Я нікому тебе не віддам
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652631
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.03.2016
Сіється дощ ворохобний
Вулиці стиха мерзнуть
Порожньо в серці – пий!
Ти не такий кремезний
Раптом назустріч – вона!
Неба мені забракло
Марево це чи гра?
Чи може спогад спраглий?
Як після п’яного сну…
Очі її – як перли…
Років п'ятнадцять тому
кажуть
вона померла
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652448
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.03.2016
Лежачи на рейках
слухай дихання часу -
гуркіт далекого потягу
і те
як іржавіє цвях
Лежачи на землі
слухай мову трави -
шурхіт мурах і вітру
теплі весняні казки
Лежачи десь на дні
слухай голос води -
шепіт піску і мушель
співи риб і човнів
Лежачи поруч з жінкою
слухай серцебиття -
це час
і земля
і вода
це дихання
голос
і мова
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652447
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.03.2016
З біло-пухнастого неба
сонечко звісило ноги
Гріється світ убогий
начебто так і треба
З хмар намісивши тіста
вітер пече ватрушки
бублики
печиво
сушки
Хто ж буде все це їсти?
Небо почало збиратись
білі напнувши вітрила
Витягнув шкіпер Ярило
якір зі світу...
Це сталось...
Небо, ти повернешся коли-небудь?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652140
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 17.03.2016
На північ…
Ріже країну навпіл
автобус
миє колеса в кудлатому небі
що причаїлось в дорожніх калюжах
На північ…
В плейєрі вкотре звучить Борис Ковач -
«послєдній балканскій танго» - як гарно…
На північ…
А за вікном причепурені села…
…риба…
…вареники…
…мед…
…свіжі раки…
На північ…
…бари…
…закусочні…
…соки і води…
На північ…
…гуси…
…корови…
…кози…
…собаки…
На північ…
Хмари неначе піна на пиві -
келих небесний наповнили світом
На північ…
На північ…
На північ…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652139
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 17.03.2016
Я б з відбитків твоїх ніг
дощової напився води
Я б і більше тебе любив
якби стати слідами зміг
Якби трон дарували мені
я б відмовився і сказав:
„Хто мене вже з поетів списав
той ніколи не слухав луни
що ім’я її всюди несе
і шматує на клапті туман
і лікує дерева від ран
затискаючи тишу в кільце”...
...На сумне полотно звідусіль
понаносимо гір і лісів
намалюємо звірів-птахів
і небесно-пекучу ваніль
Наші пальці сплетуться як сад
Наші очі зіллються в ріку
життєдайну
цілющу
стрімку
й не захочуть вертатись назад
Ноги звісивши з краю землі
притулившись спиною до гір
скрізь у світі влаштуємо мир
і сидітимемо так завжди
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651994
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.03.2016
Ліхтарі помирають під ранок
коли світлом
що гріло вночі
підліковує світ свої рани
що ще вчора були нічиї
Та під ранок вмирають і зорі
розчинившись
як сніг навесні
Хто хоч раз засинав у дозорі
той напевно літав уві сні
Ліхтарі нам дарують надію –
надвечір’я - як вихід в астрал –
що під ранок цей світ не зотліє
а мигтітиме й далі кристал
Ліхтарі помирають під ранок
коли душі мандрують у вир
Й наші тіні виводить на ґанок
безтілесний легкий поводир
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651993
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 16.03.2016
В раю повинно пахнути бузком
хоча б у травні
якщо там є травень
Між нами дощ бринітиме зв’язком
Птахи літатимуть сюди листами
В раю
напевно
кольорові сни
хоча б вночі
якщо там є ті ночі
Нема між нами жодної стіни
Померти там -
тут народитись в корчах
В раю
принаймні
не буває див
Усі дива робили ми з тобою
Снопи в’язали з блідолицих злив
і вічність напували ми юрбою
В раю
мабуть
обійдуться без нас -
багато справ та інших територій
Ми ще зіграємо небесний джаз
на арфі снів і тільки у мажорі
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651789
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 15.03.2016
Коли мене сховає земля
коли не стане більше пісень -
покличе раптом Він звіддаля
туди де зачинається день
і ллється медом буйна весна
метелики в долонях живуть
жінок волосся пахне як сад
і кров у венах плаче як ртуть
А хтось дістане з моря слова
що рибам я колись дарував
зітче із них пурпурні дива
прикрасить ними чийсь карнавал
І там де починається день
немає болю
гніву та сліз
Приходьте всі - лише без імен -
корінням стати
вирости в ліс
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651788
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 15.03.2016
Захворів
Температура
Соплі
За вікном весна тамує кашель
Чай гарячий
Голос Дженіс Джоплін
З ними помирати вже не страшно
Цигарки не лізуть
а горілка
йде на розтирання і компреси
Порошки
Цитрина
Аскорбінка
П’ятий день я хворий і тверезий
Замість друзів – хтивий телевізор
дивиться очима Сельми Хайєк
Проковтнуть пігулку
Щось погризти
І заснути хоч би вже під ранок
Відросла щетина на обличчі
В депресняк вганяє ця застуда
За вікном зима з весною в клінчі
Й вітер пестить всім дівчатам груди
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651583
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.03.2016
Ви помічали
що трава росте всього за день?
Втрачають розум всі міста
неначе від Black Label
Раптово вишні зацвіли у втомлених дворах
Жінок до неба роздягли
яке у них в серцях
Раніше тут була земля
сіріша за нудьгу
і в темряві жорстка імла ховалась за вільху
Роками заросли до брів
Забули Божий вірш
Черпали радість ми зі снів
і повен був наш ківш
І ось кульбабки заграють
немов руді жінки
Повітря стигле
як в раю
і квіти говіркі
Весна наповнює цей світ
як медом срібний жбан
І джміль у сутінках дзижчить
присівши на тюльпан
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651581
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.03.2016
Агов, Марсело!
Ти налий мені марсали!
Ранковий дощ уже помив твої бокали
та уперіщив
наче титар на чембало
Сьогодні знову питиму
бо все дістало
Бо мій піїт не зв’яже до пуття сонета
Бо я давно тебе не бачив без корсета
Вночі рапірою хтось проштрикнув берета
І десь згубив я золінгенського стилета
Агов, Марсело!
Я втомився вже чекати!
Ти кажеш – на дівок спустив усі дукати?
Один чернець показував мені стигмати
І гістріонів я примушував стрибати
Агов, Марсело!
Я люблю твої сідниці…
Ну що з того
що вчора пив з порохівниці?
І довго бив у дзвони на міській дзвіниці?
І кидався камінням у прочан з бійниці?
Хто зіпсував
розбестив і спотворив світ?
Невже це я?
Тоді ад’ю!
Гудбай!
Привіт!
Людина я…
Живу багато тисяч літ…
Агов, Марсело!
Роздягайся – і в політ!
Нова збірка
Глосарій:
Марсала – міцне сицилійське вино
Титар – церковний староста у Речі Посполитій
Чембало – старовинний клавішний музичний інструмент
Піїт – поет
Сонет - поетична форма
Рапіра - різновид шпаги, шпага з лезами
Золінгенський стилет – тонкий рівний кинджал виробництва майстрів із Золінгена (Німеччина), вважався одним з найкращих у часи Ренесансу і бароко
Дукат – срібна і золота монета, розповсюджена у Європі 12 – 19 століття
Стигмати - болючі рани, що кровоточать і відкриваються в окремих католицьких подвижників на тих ділянках тіла, на яких імовірно розташовувалися рани розіп'ятого Христа
Гістріон - в епоху раннього Середньовіччя так називали народних бродячих акторів. Гістріон міг бути одночасно музикантом, танцюристом, співаком, оповідачем, гімнастом, дресирувальником тварин
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644210
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 15.02.2016
Мені знову наснився Париж -
ніжно-пристрасний
жовто-брунатний
Ти у скверику тихо сидиш
під платаном вдивляючись в карту
І дзвенить пляшками Монмартр
Пляс Пігаль фіолетово в’яне
Закохався вночі не на жарт
Був до ранку щасливим і п’яним
І наснюсь я Парижу сумним…
На закопчених злих полустанках
ще вдивляюсь до болю у дим
як в Париж на обвислих фіранках
Десь далеко він сипле вогні
наче мрії розбризкує в душі
Ми з тобою сьогодні дурні:
по-паризьки навік невмирущі
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644209
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.02.2016
Нотна грамота звіриних слідів на зовсім ще недосвідченому снігу
який поки не вміє
не знає
як розмовляти…
Хто написав цю мелодію на такі знайомі слова: я люблю тебе?
А раптом цей нотний зошит розтане до того
як ранок зіграє цю пісню?
Чи п’яний диригент
не помітивши ніжної сув’язі звуків
прочовгає до своєї комірки
аби завалитися спати
і розірве слідами цей запис?
А раптом війна і сюди вцілить снаряд
чи впаде підбитий літак прямо на ноти
і ця мелодія згине назавжди?
Хтось у темному капюшоні зі свічкою в руці каже:
сніг все рівно почорніє
як наші душі
то навіщо зберігати те
що минає?
А як я ще прокричу світу про те
що втомився мовчати?
Чи як світ докричиться до мене?
Тільки нотами по недосвідченому снігу
Тільки поглядами крізь заметіль і тугу
Лише диханням
яке вириває життя з лап крижаної смерті
коли хтось віддає тобі останнє тепло
Саме про це ось ця пісня…
Саме про це…
І не тільки
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639233
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.01.2016
Паризькі сни
частина 1
На паризьких мансардах дощ і самотність
грають у шахи і п’ють гаряче вино
А в моєму тілі якийсь божевільний письменник
дописує повість і йде на дно
На паризьких мансардах вогко і тихо
В краплях на склі відбиваються душі свічок
А в моїй голові якийсь божевільний письменник
вічність впіймав на миттєвий гачок
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639231
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.01.2016
хтось приїжджає шматком пластиліну
білим трикутником
виробом з глини -
першого можна ліпити і м’яти
другого краще вже і не чіпати
третього можна розбити об браму -
так повертаються із Амстердама
хтось – як нечуване досі звірятко
інший – як мокра спаплюжена ватка
їхав хтось Максом – приїде Оксана -
так повертаються із Амстердама
хтось взагалі не приїде назад
впавши зернятком в замріяний сад
інші на вчинок цей вигукнуть «Браво!» -
всім хто не вернеться із Амстердама
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634958
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.01.2016
Я хочу бути схожим на Амстердам
Таким же кольоровим і веселим
Щоранку йти у безвість з площі Дам -
ловити світ
червоний та зелений
І розчинитись в мерехтінні днів
Пощезнути в мереживі каналів
аби щомиті бути свідком див
які мене навіки зчарували
Це - музика церковних передзвонів
що із дзвіниць у небо струменить
Будинки
що схилились у поклоні
І кораблі
в яких життя кипить
Велосипеди
лебеді
тюльпани
Відвертість вікон
таїна дворів
Загоюються тут душевні рани
на вулицях червоних ліхтарів
У спокої люб’язних кафешопів
У барах
де пульсує рок-н-рол
Живуть оті
котрі не мають стопів
І Амстердам для них – це як пароль
Тут навіть дощ піднесено-грайливий
а ніч канабіальна і струнка
І море за бортом таке мінливе -
сьогодні темне
завтра – як сльоза...
...Я хочу бути схожим на Амстердам
Таким же вільним
щирим і глибоким
І я щасливий – жив його життям
Тут і мої колись лунали кроки
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634956
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.01.2016
На углу декабря и улицы трех нолей
старый скрипач продавал мелодии Богу
Жить становилось трудно и все страшней
Снег одевал в кимоно пустую дорогу
Тускло мерцают фонарики близких друзей
На том берегу все печальней улыбка мамы
Жить становилось страшно и все трудней
И уже не приходит счастье между полстами
Выйду во двор
где угрюмо кончается век
Северный ветер приносит обрывки детства
И я уже не герой
но еще человек
Зима стрельнула курить и легла по соседству
Я замерзал
но ты растоптала снег
вырвав из бездны травы
суицида и водки
Жизнь превратилась в сказку
но кончился век
И я стал ненужным
как старые черные четки
Шире и глубже копаю свою нору
чтоб никакая мразь не нашла и следа
Если когда-нибудь вспомнишь меня поутру
я под землей увижу луч света
Старый скрипач устал и побрел домой
Век закончился
Век начался снова
Я останусь в будущем – я живой
О том что я умер –
больше ни слова
"Ключи от сумерек"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631246
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 25.12.2015
Сейчас новогодняя сказка
а завтра дорожный мрак
Под каждой смеющейся маской
мой притаился враг
Как жаль
что у сказки этой
начала нет
нет конца
Но пусть лучше так
чем где-то
в реальность вонзить глаза
За светлыми днями – ночи
За сказкой - больной испуг
Я был просто так
между прочим
среди мелочей
между букв
Я оглянусь – и холод
ударит наотмашь в грудь
Боже, вчера я был молод
сегодня присел отдохнуть
Бродяжничаю и подохну
в сказке другой – злой
Счастьем дышу
живу
помню
в этой сказке с тобой
"Ключи от сумерек"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631244
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 25.12.2015
Запах моря
Море пахне вереснем
а вересень – тобою
Хтось біжить від осені
а я живу з рудою
Море пахне спокоєм
а спокій – передчассям
Хтось біжить від суєти
а я вернувся вчасно
Море пахне вічністю
а вічність – розставанням
Хтось біжить від пристрасті
Я покінчив з ваганням
Морем пахнуть спогади
теплі та солоні
Хвилі ніжно пестять світ
як твої долоні
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631092
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.12.2015
ПЕСНЬ ПЕСНЕЙ
Когда умирает вечер
и в пятых углах рождаются звуки
тогда ко мне бесконечно
тянутся бледные руки
Ты от счастья медленно стонешь
И шелк как слепой котенок
Ты нехотя тонешь
в потоке оранжевой скуки
Уходишь
Уходишь
Уходишь
И вечер рождает снова
как отголоски молчаний
эти смятые звуки
Сердце колодца – ребенок
зажатый в печальные веки
Ты провожала солнце
и брала планету на руки
Ум помрачается дважды:
впервые – когда родился
и вновь – когда ты приходишь
неспешно дрожа всем телом
И дом мой так оробело
собирает смятые звуки
чтобы зажечь юдольно
грусть в подсвечнике муки
Не убегай так черно
чтобы не быть мне павшим
Это только лишь море
которое слышим однажды
На борозде горемычной
слезы засеяла бедно
Вспомнила что к тебе нынче
я приходил теплым ветром
Ты не смогла иначе
Вбирала время и память
Ты не смогла оставить
распятое Воскресенье
И удрученная светом
вдруг как костер запылала
Признайся: ведь забывала
что на снегу я где-то
жую былые сомненья
черствые как бездорожье
и повергаюсь скопом
в застеночное безбожье
И ты не раз отвергала
гармонию звуков и тела
Старалась
но не сумела
узнать безобразие фальши
Но скрипнет эхо беззвучно
томлением ласковой кожи
Читаю тебя слогами
слагаю тебя
множу
И иногда низвергну
в потусторонний омут
твое робкое “верю”
мое слабое “помню”
А в пятых углах утло
плавает глас отверстый
Всегда
Везде
Повсеместно
роняла меня поминутно
И только рождала утро
я стоически гибнул
Следующим был ветер
Потом становилось нудно
Хлынуло солнце вслепую
Я никому не крикнул
Видел я только сажу
Слышал я только глину
И хрипло ко мне неслось
в желтом дурном тумане
что-то о страшном обмане
Я не расслышал это
Снова заходишь в двери
Я убегаю в окна
И бешусь до рассвета
Плачу
Злюсь
Мокну
А когда спят деревья
пьющие груди ночные
я сокращаюсь втрое
я становлюсь меньше
Чтобы тебя не обидеть
зорко гляжу оземь
И вырастает прочно
лилий – как лет – двадцать восемь
Я породнился с пеплом
только бы стать поближе
к белым твоим пальцам
к следам твоим
И ниже
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631091
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.12.2015
Тебе сумасшедше к лицу белый снег
растущий из неба лианами грусти
Когда ты возьмешь под уздцы прошлый век
на ухо шепнешь мне: давай его пустим
И будет душа одиноко скрести
Моргнула – слетели с ресниц херувимы
Любимая
нет больше жизни и сил
Уже никогда мы не станем любимы
Неправда
любимый
тепло твоих рук
уже ни за что не остудят морозы
Мы вместе – смычок и струна – это звук
Мы рядом и это смертельная доза
Я знаю
что ты отвернулась к стене
Дрожишь и не спится под клетчатым пледом
А ночь наступила на пальцы зиме
и холод крадется протоптанным следом
Любимый
я знаю – во мгле городов
на бритве вокзалов и в шорохе кухонь
мой голос услышишь из тысячи снов
Я буду с тобой незамеченным духом
Ты так хороша в белоснежных мехах
Ты так горяча и безбожно красива
И ты не умрешь на моих руках
Любимая
с нами пребудет
и жизнь
и сила
"Ключи от сумерек"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630729
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 23.12.2015
утренняя снежная свежесть
выплеснулась в лицо
а ты почему-то все реже
выглядываешь на крыльцо
знать бы тебе что это
держит меня в миру
с каждым новым рассветом
кажется что пропаду
сны для меня как гвозди
вдавленные в мечту
куда же девался извозчик
чтоб вывез меня поутру
опять я сегодня нетрезвый
опять напорол чепухи
и высыпал под ноги песни
как снег кружевной – конфетти
"Ключи от сумерек"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630728
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 23.12.2015
ключи от сумерек лежат на пианино
застывший вопль блуждает в зеркалах
еще вчера я помнил свое имя
а завтра буду помнить только страх
страх от чужой покинутой квартиры
и от торчащих внутрь пустых углов
сел на полу
закрыл глаза
и дыры
в моей душе просвечивают вновь
уже латать нет времени и места
да и зачем – так дышится легко
и зимний вечер мне исполнит presto
пригревшись на твоем пальто
"Ключи от сумерек"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630484
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 22.12.2015
роман "Хмарочос", 2013 рік
Але в глибині душі він досі не вирішив, що для нього важливіше – успіх його групи, чи загальна ідея, заради якої вони прийшли на дах. І зараз його душа розривалася на двоє. З одного боку, він радів, що ситуація пішла на користь його команді, і що їхні справи після цього мають піти вгору. Але, з іншого боку, він щиро співчував їхній спільній меті, і навіть не уявляв, чи зміг би він свого часу не приєднатися до акції протесту. Але тепер він злякався. І не стільки за себе, скільки за свою творчість, за свої мрії, за свою музику, які можуть водночас обірватися разом з його життям. Раз-по-раз його струшували сильні напади страху, і тоді він відчував нестримне бажання чимдуж бігти до виходу з даху і проситися випустити його. Але вже за хвилину йому ставало соромно своєї слабкості, і він брав себе у руки. І одразу відчував, що заради справедливості й правди готовий стрибнути і з цього даху, і з будь-якої іншої висоти. І тоді йому вже не було страшно – він почувався сильним і здатним на вчинки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630482
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 22.12.2015
МНЕ ОДИНОКО БЕЗ ТЕБЯ
(Перышки)
Ночь между пальцев сочится песком
Пахнет бензином потерянный ветер
А за стеклом
за немытым стеклом
ангелы дарят перышки детям
Страх выползает из гиблых углов
Станет табак продолженьем руки
В шорохе трав и беглых жуков
бродят не ставшие солнцем огни
Счастье испачкалось в черном угле
чтобы отмыть - не хватает воды
Город стоит по колено в беде
пряча за пазуху вещие сны
" Ключи от сумерек"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630287
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 21.12.2015
Накануне всеобщей скуки
в мутно-серой грязи фонарей
проплывают
держась за руки
паруса отставных кораблей
Наливаются слабостью вены
Я лежу в полутемной избе
Как же хочется выпить стены
что стоят на дороге к тебе
А потом в полупьяном сознанье
захмелев от привкуса стен
приползу распростертый и ранний
чтобы сесть у любимых колен
А когда надрывается память
от усталости вечных слез
меня можно ладонью гладить
как озябший от ветра утес
Столько лет я болтался даром
под дырявой чалмой парусов
Падал снегом и сыпался градом
Закрывал пустоту на засов
А теперь свой маленький флот
я привел в твои тихие сны
где опять кружевами забот
приукрасят блузу весны
Как же хочется лечь и выть
растекаясь глазами во мглу
Быть с тобой
а не просто быть
Видеть дальше
чем видеть вглубь
Отупев от сплошных потерь
я узнал что такое покой
Мне напела его метель
Этот праздник всегда со мной
"Ключи от сумерек"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630285
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 21.12.2015
Не буде вже світла
Впала чорна пляма
Життя як сон відьми
хтиве і лукаве
Не закривай вікна
до тебе прийдуть гості
Запалить весь цвинтар
жарина люті й млості
Розмалюю твою шкіру
Затаврую твоє тіло
Стати Богом
не доведи Боже
Буду зайвим
Він сказав “може”
Він сказав “може”?
Птахи говорять: “соррі”
викльовуючи очі
Жінки фарбують море
та всі одного хочуть
Дерева лижуть пальці
Влаштуй на мене лови
Солдати риють шанці
де нам не буде кльово
\"Ключи от сумерек\"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629493
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 18.12.2015
Бризки з Ріки Років
(Прогулянка осіннім парком удвох із сином)
Осінній парк…
Поснули вже платани
Блищить вода на тенісних столах
Затертий спогад тріпотить і тане
в туманах сонних
як в позасвітах
Ми мовчимо…
За нами споглядає
принишклий світ наприкінці чудес
Можливо там - за сірим небокраєм
майбутнє зачаїлось без адрес
Перепаде і нам від нього трішки
З Ріки Років побризкає й на нас
Не бігти
не повзти
а просто пішки
пройтися парком
де гуляє Час
Мені вже сорок
тобі два із лишком
А навкруги – дощить і листопад
Йдемо із вітром нишпорити нишком
поміж дерев
що не згадають зрад
Нова збірка
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629344
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 17.12.2015
ведь меня хочет так много женщин
за счастье любое мое слово
а я зачем-то сижу в баре
fucken
плохо
и я бы всем раздарил свое сердце
и всех согрел – мне стакан свидетель
а вернусь домой – и скрежещет в терцию
газовый вентиль
а утром выйду голый на площадь
сжимая в руках пустое древко
и будут прохожие спины морщить
а солнце – меркнуть
затем ударю в звенящий бубен
созывая птиц на хромую свадьбу
я тоже когда-то служил в «Югенд»
и вел стаю
теперь о главном – так много женщин
а я на губы намазал время
сижу в шалмане – меня все меньше
хмелею
хмелею
" Ключи от сумерек"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629343
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.12.2015
Брось обидой в морозящий полюс
Не тебе на столбах колыхаться
Не окликнуть
Не выдать
Не выжать
Просто сжаться
И улыбаться
Провести дни и ночи в утробе
Греть сомненья в костре ожиданий
И зарыться
Замяться в сугробе
Бездетного дня и прощаний
Кайся в страхе
Изыди
Изыди
Но успей помолчать и собраться
Оттолкни свою лодку от были
Не снегам за тебя заступаться
Я приму твою сказку отныне
отныне
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629035
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 16.12.2015
В моих ушах гудит библейский шум
и мертвые друзья играют на чембало
Они все здесь и я их угощу
скупым вином из темных лоз и чем попало
Угрюмых будней черно-красный глаз
отчаянно ворвется криком из-за шторы
К святым причислят стертый мой анфас
Лампад затеплятся кровавые узоры
Ваш мир похож на предрассветный лай
Со свистом в легкие вонзился пьяный шкипер
Казнил урода престарелый май
на тризну и кресты продал свой белый клипер
"Ключи от сумерек"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628894
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.12.2015
Дивовижно, але лиш ті жінки, котрі обожнюють секс і цінують його на рівних з самими життям, стають лідерами або найулюбленішими жінками, освітлюють простір довкола себе дивним сяйвом свободи, вчать інших щиро любити, уселяють впевненість і віру в себе майже у всіх оточуючих, наповнють повітря навколо себе запаморочливими парфумами з тонким ароматом бажання жити.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628649
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 14.12.2015
В кожній краплі дощу
лик святого Луки
В кожнім тілі моїм
ані миті душі
Келія наша як сніг
Хліб насущний даждь нам сьогодні
І дозволь тебе написати
шукаючи у безодні
А якщо не даш більше сил
не цілуй тоді в очі
Вітер я піймав у спів
Ним захлинутися хочу
Вранці святий Лука –
лукавити – не введи у спокусу
І тягнеться до землі рука
у вітра просити спокути
"Ключи от сумерек"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628646
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 14.12.2015
Мы уходим из дома
когда ночные ветры
одевают перчатки
чтобы гладить нам кожу
Мы чувствуем близость
потому что нас много
лежащих под листьями
укрытых дождем
Мы поем наши песни
отравленным голосом -
это песни о рыбах
с серебряным взором
Мы слушаем тексты
печальных отшельников
разрезавших вены
сухим тростником
И когда нам в глаза посмотрит ноябрь
сумрачным взглядом
нам искренне жаль
горюющих близких
ликующих дальних
поставивших свечи
на ласковый снег
Мы ложимся под окнами
в ожидании вечера
в смутном предчувствии
что не будет теней
Мы смеемся
как женщины
устало и радостно
И мудрые вороны
сидят на плечах
Мы бездомные странники
леденящие шепотом
кладбищенских плотников
и ночных сторожей
Мы питаемся камфарой
и на дне большого зеркала
иногда отражаются
наши глаза
Мы уносимся в полночь
на темных фрегатах
в зовущее море
в последний приют
Мы играем на флейте
в заброшенном городе
нищим бродягам
немым и убогим
Мы гладим ваши волосы
когда вы тихо спите
Одни лишь ваши дети
способны узнать
что пропавшие без вести
уходят в дорогу
укутавшись в память
и ждущие вас
"Ключи от сумерек"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627808
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 11.12.2015
З роками, з плином часу, поступово і непомітно для самих себе люди перестають бути цікавими. Якось повільно вони перетворюються на сірих, звичайних, нічим не примітних середнячків, миттєво втрачаючи здатність подобатися й зацікавлювати інших, а, найстрашніше, навіть самих себе. Особливо ця нездарність бути цікавим проявляється після тридцяти років, коли люди змінюються настільки сильно, що інколи їх навіть важко упізнати. І зміни ці, передовсім, стосуються внутрішніх, ніж зовнішніх рис. Хоча і зовні деякі ще зовсім нещодавно підтягнуті, міцні, усміхнені й молоді мени тепер нагадують якихось підстаркуватих вайлуватих мутантів, що за останніх два-три роки остаточно втратили колишню здатність відчувати всесвіт кожною клітиною свого тіла.
Але найнебезпечніші перетворення сталися глибоко всередині кожного з них. У душі. Це очевидно навіть по посмішці, яку їм тепер доводиться трохи не вичавлювати з себе щоразу, коли потрібно посміхатися. Саме так – потрібно. Бо тепер проста посмішка – то нечувана розкіш, зайве витрачання душевної енергії, атавізм з тих химерних і напівзабутих часів, які звалися юністю.
Похилі й вичахлі, зі згорбленими під тягарем щоденних проблем плечима, або товсті і розбухлі від щоденного удоволення невблаганних тілесних потреб. Спиті й опущені нижче рівня первісної людини, з незнищенною і обов’язковою аурою смердючого мужицького звиродніння, або, навпаки, неприродно виструнчені й назавжди закляклі у штучному пафосі розуміння своєї барсетної значущості. Остаточно розпущені й безповоротно нахабні у встановленні своїх нових цінностей, які руйнують все довкола, або занадто тихі і підозріло сумирні, з очима загнаної у кут напівживої істоти. Жорстоко-цинічні й ворожі до всього нового і незрозумілого, з неодмінним злісним кепкуванням над усім і усіма, або розгублені й ніби зачакловані невідомим чарівником, що дав команду нічого не розуміти. Вічно стривожені й роздратовані усім без винятку, злі й недобрі, або закінчені пофігісти з навічно закарбованим в очах питанням: „навіщо все це?”. Похмурі й безрадісні, впевнені у тому, що вже нічого доброго і світлого у них, та й у всіх інших ніколи не буде, або виклично безшабашні та безвідповідальні, принципово ненадійні та несерйозні, які можуть підставити у будь-який момент. Впевнені у своїй зарозумілій правоті самопроголошені гуру, які направо і наліво повчають і настановляють на „правильний шлях” всіх довкола, або давно і безнадійно заблукалі у своїх незліченних комплексах і проблемах приречені невдахи, для яких кожен день обертається справжньою мукою. Задавлені злими жінками і роботою в’язні чотирикутної безкольорової реальності, або закоренілі безбатченки і знавіснілі блюзніри, для яких давно не існує нічого святого і дорогого. Всі вони є поряд з вами, лише озирніться довкола, і подивіться в очі самотнім перехожим. Бачите?
Після тридцяти всі вони або товсті і задоволені життям, або розбиті і принижені ним же. Але і тим й іншим нічого вже більше не треба, все у них позаду (ну, себто, бурхлива нерозумна юність, безглузді вчинки, безхмарні та безтурботні днини, суцільне валяння дурня, якісь смішні тепер і наївні сподівання та мрії, дурні протести і боріння, нестримні емоції та вогненні почуття, безбашена круговерть подій та вже незрозумілі зараз прості радощі буття).
…
Мрії?
Хто сказав? Які мрії і навіщо? Кому це потрібно? Ні, нам цього зовсім не треба, бо ми не можемо собі це дозволити – мріяти. Це можуть оті, як їх – „митці, художники, йопт”. Чи божевільні. Бо мріяти шкідливо для здоров’я, життя, і взагалі – ця справа небезпечна та ненадійна. А нам треба жити далі, і бути зажди товстими і задоволеними, або розбитими і приниженими.
Роман «Хроніки міських божевільних»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627509
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 10.12.2015
У цій сльоті і холоднечі
серед вогкості й води
тримаємо вічність за голі плечі
аби не втекла кудись
Навколо сніг і зимова пустка
й ковтають понурі міста
самотніх прочан
що пішли в відпустку
допоки тривають свята
А небо відрізало пуповину
від стомленої землі
Пірнають з розбігу в ніч горобину
печальні руді ліхтарі
У цій каламуті й хуртовині
ворушиться голий світ
Дні пролітають
весною вагітні -
лише розпочався політ
збірка "П`ята пора року" цикл "Зимові вірші"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627507
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 10.12.2015
Насипав білих діамантів –
хай люди думають що сніг
Яскраво мерехтять Карпати
Їх сонце ріже як пиріг
І розкладає на тарелі
оцю пахучу бірюзу
Між горами розвісив трелі
немов сережки ялівцю
На склі морозний Модільяні
смереку вирізьбив гнучку
Луна несе своє сопрано
як скрипка плаче по смичку
Теленки
дримби і цимбали
дзвенять в повітрі морозцем
Блакитні гори привітають
тебе ожиновим вінцем
збірка"П`ята пора року" цикл "Зимові вірші"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627245
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 09.12.2015
Шепоче хтось моє ім’я -
це схоже вже на глум
Кістляві звуки
як реп’ях
чіпляють білий шум
Навколо тиша
Сивий лід
волосся зіпсував
І щось у мороці тремтить
вороже
наче Навь
Мене скрипучі голоси
просвердлюють
як zoom
Шматують мозок люті пси
і стогне білий шум
збірка "П`ята пора року" цикл "Зимові вірші"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627244
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 09.12.2015
Ви не помітили, як з часом, повільно, поступово, втратили потяг до добра, і навіть саму здатність його відчувати. Тотальне черствіння ухопило за комір і вас, обволокло непроникною коричневою кіркою байдужості, і тепер ви не в змозі відрізнити погане від гарного, світле від темного, плямисте від кольорового.
Ви забули, як це – нагодувати в лютий мороз бродячого пса, дати зайву гривню (а вона завжди у вас є) сумному бродязі, попросити вибачення у тих, кого колись свідомо чи ненароком образили, зробити несподіваний комплімент тому, хто перебуває у смутку, розрадити добрим словом забутого друга, пожертвувати шматочком власної свободи заради швидкого щастя коханої людини, несподівано прийти на допомогу тому, хто вже давно ні від кого її не очікує. Ви все це забули через одвічну гонитву за власним добробутом, через необхідну потребу щоденно заробляти собі на їжу, цигарки і одяг. А колись ви все це пам’ятали, як пам’ятають саму можливість жити і дихати.
Озирніться! Світ навколо вас непомітно і невідворотно змінився, як змінилися й ви самі. Та чи добрі ці зміни? Чи не зашкодять вони вам чисто і неупереджено подивитися на власні вчинки і безповоротно витрачений у пошуках химерного щастя час?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627086
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 08.12.2015
Вухатий вітер ластиться під руку
в обличчя заглядає перехожим
і скавулить самотній у провулках
Цієї ночі ми з ним чимось схожі
І наші вії мов рунічні знаки
пророкували світу заметілі
Закрили душу
як святих у раку
Душа бажає нових перевтілень
І повінчали музику з церквами
І на весіллі Бог поставив свічку
Під ранок наші душі були з нами
В садах небесних куштували дичку
Вухатий вітер вказує дорогу
загубленим і втомленим поетам
І обмиває вічність їхні ноги
І сад навколо дивно пахне небом
збірка "П`ята пора року" цикл "Зимові вірші"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627084
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.12.2015
Ти залишив без уваги кілька викликів з неба
і без підпису з десяток прощальних листів
Ти приносив без вагання стільки років у жертву
Хто тепер тобі позичить жалюгідну жменьку днів?
Чому душа в крові
мон шер амі?
І хто згасив усі вогні?
Цілуєш тіні на її стегні
і бачиш вихід у вікні
Сніг палає на деревах
наче пам'ять про щастя
що раніше не вміщалось ні у сни
ні в календар
Ми колись його возили разом з вечором в санчатах
Нині ж наші душі гріє звук моторів та гітар
збірка "П`ята пора року" цикл "Зимові вірші"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626789
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 07.12.2015
Якщо ти першою підеш від мене
туди
де пахне чорносливом день
скажи всім ангелам
що я напевно
затримаюсь недовго між людей
Віконниці закрились на очах
Я відпущу на волю вікна з дому
коли відчую
що мій сад зачах
коли ховатимусь від звуків грому
Прилип губами до церковних стін
Вдихаю небо
втоплене в іконах
І промайне блакитноока тінь
свічок ледь ворухнувши стиглі грона
В зимовий вечір вийду ледь живий
скуйовджений
притихлий
занімілий
Умиюсь снігом
І сніжинок рій
присяде на волосся посивіле
І сніжку кине хтось мені в плече
Я обернусь – мале дівча сміється
Якщо ти першою лишиш мене
у цього світу раптом стане серце
збірка "П`ята пора року" цикл "Зимові вірші"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626788
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.12.2015
По той бік рейок причаїлось сонце
По той бік рейок десь напевно й ти
По той бік рейок небо в ополонці
По той бік рейок райдужні сніги
А з цього боку я блукаю полем
яке ніяк не можу перейти
То радість раптом плутаю із болем
то замість тебе бачу лиш сліди
По той бік рейок затишно і вільно
а в цім степу напевно згину я
По той бік рейок невагомість сильна
а тут усіх засмоктує земля
збірка "П`ята пора року" цикл "Зимові вірші"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626034
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.12.2015
Серед них ти вирізняєшся навіть кольоровим шарфом
спокійним божевіллям в очах
розстріляним сном
З ким п’єш
з ким живеш
як дихаєш
і навіть помреш
Поети завжди без даху
усюди без меж
Ти тепер як трава – розпластаний в небеса
Тобою ступає вона
Йде босонога й сумна
І дивиться світ з вікна - на вас
В цьому місті тебе непокоять довгі ночі без днів
втомлені погляди друзів і сльози батьків
І в цій хуртовині самотність шукає вогні
трамваї
будинки
крамниці
кафе й ліхтарі
Ти тепер як вікно – і сонце до тебе втекло
Крізь тебе ступає вона
лагідна
весняна
І дивиться світ на вас у вікно
І хочеться вже припинити це дешеве кіно
назавжди втекти і не бачити все це лайно
Туди де немає буденних скалічених свят
де очі батьків і коханих сміються й блищать
Ви тепер як вода – бездонна і мовчазна
Розпитує всюди весна ваших сердець імена
Ви дивитесь тихо на світ крізь лід
збірка "П`ята пора року" цикл "Зимові вірші"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626033
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.12.2015
Ти любиш гуляти зимовими парками
з літом в очах і з Шопеном в душі
Ти любиш літати поштовими марками
там
де немає на серці іржі
Ти любиш пісок за його непостійність
Воду – за те
що вона як вода
Небо – за те
що воно таке синє
Гори – за те
що там є висота
Ти любиш напевно й мене – я це знаю
Бачу по зорях
які мерехтять
в темних глибинах
під Богом
десь скраю
Там
де під ними і наша земля
збірка "П`ята пора року" цикл "Зимові вірші"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625852
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.12.2015
Коли ти підеш - я залишуся на самоті
гіркий як сіль на губах
Вина ти візьмеш
і ховатимеш сльози в таксі
та в небезпечних містах
Я зрозумію тільки одне -
світ розколовся на твоє і моє
На твоїй половині сонце живе без хмар
а в мене лиш розбитий ліхтар
Коли ти заснеш на чиємусь чужому плечі
під ліжко закинувши біль
мене ти знайдеш на краю піднебесся – мовчи
Послухай мою заметіль
Ти зрозумієш тільки одне -
світ розколовся на твоє і моє
На твоїй половині сонце живе без хмар
а в мене лиш розбитий ліхтар
Коли ти прийдеш до мене раптовим дощем -
не зможу розкрити свій зонт
Коли розбереш мої листи – уїдливий щем
розпочне свій черговий сезон
Ми зрозуміємо тільки одне -
світ розколовся на твоє і моє
На твоїй половині сонце живе без хмар
а в мене лиш розбитий ліхтар
збірка "П`ята пора року" цикл "Зимові вірші"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625851
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.12.2015
Ми цінні, перш за все, своїми дивацтвами. Лише по них можна зрозуміти, що за особистість насправді причаїлася за подобою цієї людини. Тільки наші дивацтва дають привід вважати, що ти є справжнім, а не якоюсь підробкою в дешевому брудному ломбарді, куди приходять подивитися на колись милі серцю речі загублені у власному внутрішньому мороці невдахи. Але наші дивацтва з головою видають нас, роблять незахищеними і відкритими з усіх боків. За дивацтва часто потім доводиться розплачуватися найвищою ціною. Бо це є і нашим слабким місцем, нашою вразливою точкою, куди багатьом кортить не просто плюнути, а встромити отруйне жало. За свободу бути дивакуватим доводиться чи не щодня платити – благополуччям, кар’єрою, друзями, зв’язками, коханням, перспективами, і, врешті, тією ж свободою. Але тільки дивацтва роблять нас по-справжньому вільними.
Іноді твоє дивацтво і є істинним твоїм призначенням в житті, твоїм сенсом і змістом. Інколи дивацтвом називають твою істинну справу, заради якої ти, власне, і псуєш повітря іншим. Вибір нелегкий – стати таким, як всі, і очистити це спільне повітря від своїх бажань, чи назавжди лишитися диваком, здатним зацікавлювати і вражати навіть себе самого. І цей вибір, рано чи пізно, робить кожен з нас, а деякі навіть постійно. І той, хто вже давно позбувся цієї здатності, хто давно свій вибір зробив, чомусь вимагає й від тебе здійснити цей крок. Напевно, їм так спокійніше жити, коли навколо немає диваків, а лише колеги по жуванню щоденної несмачної гумки. Бо ділити простір з диваками небезпечно, тому що завжди існує можливість знову закохатися.
Та деякі з цих жувальників, насправді, потайки хочуть повернутися бодай до тієї межі, коли їм довелося робити вибір. Їх це не на жарт турбує і заважає їм жити. І тоді вони лізуть зі своїми безглуздими запитаннями - як комусь все-таки вдається залишатися вірним собі, і зберігати цю невеличку свободу? Що їм відповісти, як зарадити?
Секрет один: треба завжди і за будь-яких обставин вірити у себе, вірити у свою справу, любити те, чим займаєшся. І постійно дослухатися до себе, відверто розмовляти з самим собою, аби ніколи не лишалося нерозв’язаних вузлів і невирішених питань. Потрібно довіряти своїм передчуттям і першим поривам, вміти розпізнавати знаки, і завжди пам’ятати, що замість тебе ніхто не понесе твою ношу. Ця віра дає сили і впевненість, від неї народжується натхнення, вона може запалювати інших, вона робить тебе спокійним і міцним. А, значить, твоя вершина колись таки покориться тобі. І похмуру темряву навкруги розжене твоє внутрішнє світло. Бо ти - людина-ліхтар, що освітлює все довкола себе, зчищає з життєвого асфальту кіпоть і бруд, розчиняє душевну пітьму, вихоплює з ночі дивовижні образи, підсвічує живим вогнем ще не спотворені сьогоденням обличчя, зігріває спраглих до тепла, і вказує путь самотнім подорожнім. Ти є доти, доки світиш іншим. І це полум’я обов’язково розгледить той, кому потрібно вийти з мороку. Ще один дивак, який хоче бути вільним.
Роман «Хроніки міських божевільних»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625517
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 02.12.2015
Нас дійсність розрубала навпіл
як свічу
а гніт продовжує горіти
Перетворилися давно всі наші почуття на сутінки і міфи
Життя повивертало нас
як шкіру на душі
Почистило кишені
Немає слів
Немає сліз
Немає вороття
А є зима лише
Вже стільки років сплинуло
а я з твоїм ім’ям лягаю і встаю
За запах твій хапаюся
немов пожовклий лист у вітру на краю
А ти щороку меншаєш у дзеркалі моїх ілюзій та бажань
Старіє час
Втрачаю сенс
Шершавіє життя від цих глибоких ран
збірка "П`ята пора року" цикл "Зимові вірші"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625516
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.12.2015
Я знаю – тепер доведеться
лікувати алкогольну залежність
гарячим
як літо
снігом
втирати це біле борошно
в розпалене жаром чоло
Я знаю – тепер доведеться
лікувати залежність від тебе
холодним зимовим сонцем
що дивиться втомлено рибою
з-під криги багато літ
Я знаю – тепер доведеться
лікувати життєву залежність
тобою і алкоголем
пити тебе щоденно
як п’ють полиновий абсент
Я знаю – тепер доведеться
лікувати весь світ поетам
котрі іще не спилися
не втратили здатність кохати
і бачити святість снігу
збірка "П`ята пора року" цикл "Зимові вірші"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625267
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.12.2015
Спокутою наповнюю порожніх людей
І в другий день зими пече
неначе в all days
Тут скрізь кабацький запах і сморід з душі
Святі сміються
як з жувальних гумок вкладиші
Сльозою виливаюсь у порожній стакан
Настромлює самотність нас на гострий ятаган
Крізь чакри лізе щирість
Ерегує мій Янь
Тут кожен як пророк
а насправді лиш п’янь
Запитую себе:
навіщо нести свій хрест?
Кладу його в куток і занурююсь в процес -
якщо не вип’ю море
то ковтну океан…
І хто дав право всім бити в мій барабан?
Дивлюся в очі тих
хто пропив свої сни
З них мало хто дотягне до сльотавої весни…
Спокутою наповнював порожніх людей -
пили з душі моєї ворон і соловей
збірка"П`ята пора року" цикл "Зимові вірші"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625265
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.12.2015
Іноді буває навпаки. Спогади підкочують під горло, стискаючи слизькою рукою так, що перехоплює подих. Туга миттю заповнює тебе по самі вінця, до судоми, коли здається, ніби серце вже зупинилося і світ довкола втратив чіткі обриси, розпався на шматки болю й оціпеніння. Ця змія безжально вповзає в душу, жалить і отруює, позбавляє бажання опиратись, висмоктує сили. Тіло безвольно вклякає на місці, перетворюючись на холодну брилу спогадів. Тебе вже не існує, є тільки важка коричнева тиша і єдина пульсуюча думка, що ЦЕ вже ніколи не вернеться. Відчуття втрати. Втрати, яка не має меж і координат, яка бринить стишеним покликом, яка притягує чорнотою невідворотності. Ти можеш дивитися в одну точку і бачити цілий вир, незворушно споглядаючи вічність, що минає…
Наче летиш у невідомість в темному потязі. Лише ніч, стукіт колес і спогади. І все навколо летить під три чорти, включаючи потяг і тебе в ньому. Летить, летить...
Саме в такі хвилини разом з відчуттям втрати з’являється відчуття загубленого щастя. Але тим воно сильніше і закличніше – щастя. Саме тепер гостро ріже здогад про те, що не вмів цінувати дарунка, що вчасно не зігрів душу, свою, і ту, другу... Але думки не збігаються докупи, а швидше навпаки – розповзаються по темних кутках завмерлої свідомості, причаївшись, як сполохані звірі. І кричить криком душа у відкритий космос вікна, але крик той б’ється камінцем у льодову вежу самотності.
Туга, щастя – все воно поруч, переплетено, перемелено. І ти не помічаєш, як постарів за цю одну ніч пораненого щастя.
Роман «Рок-н-ролл, стакан, кохання»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624947
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 30.11.2015
Я начинаю очень нервно дышать
если утро движется вспять
если руки не находят перил
Я пропивал все то что любил
Много времени тратил на секс
чем сбросил лишний умственный вес
Дрожал при ярком свете луча
и верил в каждый поворот ключа
Гулял по небу в чистых носках
и было небо страшнее чем страх
Грехов больше чем окон в аду -
с таким запасом я не пропаду
Пугает бодрость сливного бачка
Излил душу – вон из толчка
Распни мужество на входе в дурдом
Скажи детям новость что все мы умрем
Масло не хочет превращаться в туман
Дождь расколол тебя напополам
Совесть болтается на тонком шнурке
И спущены брюки в моей голове
Однажды я ехал с немыми в метро
мне было стыдно а им все равно
Тогда я позвонил в анонимный бордель
и мне прислали пустую колыбель
На лестнице кому-то вырезали грыжу
Лет через сто я ни хрена не увижу
Буду расплачиваться мертвым железом
Вены отделались легким порезом
Стану собирать слова на песке
Свобода повесилась на длинном волоске
Губы целуют влажную плаху
Каждый убийца мечтает стать монахом
"Ключи от сумерек"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624944
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 30.11.2015
Не плачь
У нас будут гости
Не размазывай кровь по лицу
Отдай свое тело без страха и злости
Приди ко мне – мертвецу
Ночью прибудут странные гости
Замок забудется сном
Только в часовне игральные кости
будут звенеть о стол
Первого гостя трудно заметить -
он везде и нигде
Страдание – вот его темное имя
на небе и на земле
Ветром холодным примчится ужасный
северный воин – Боль
Острым мечом и тупою стрелою
вонзится в тебя гость второй
Третий приедет на колеснице
в черных зловещих конях
Рыцарь Несчастье – сжимает в деснице
оружие – муки и страх
В дверь постучится печально и тихо
бедность – четвертый гость
В котомке его вместо хлеба и смеха
желтая чья-то кость
Следом прибудут на праздник угрюмый
Отчаянье
Голод
Смерть
Видишь их черные флаги -
у кромки
разверзлась земная твердь
Над лесом взойдет одиноко звезда
Осветит последний путь
Не плачь
Нам не покинуть леса
И с пути не свернуть
"Ключи от сумерек"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624205
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 27.11.2015
На тій дорозі багато хрестів
звідти ніхто не вертався назад
Я на порозі так довго курив
що промайнуло три тисячі свят
Біля дороги камінь лежить
а навкруги чорна рілля
Кінь металевий піді мною тремтить
знову відмовили кляті гальма
Праворуч підеш – сина загубиш
Прямо поїдеш – там тобі смерть
Зліва кохану чекає хвороба
А повернеш – кров’ю зійдеш
Кидало довго мене по світах
Тричі ковтав сльози війни
Три покоління стерлося в прах
Та всюди я був на своєму коні
І знову дорога
Знову імла
Я обертаюсь навколо землі
Ззаду регоче обкурений страх
Спереду камінь й вогонь по стерні
"Ключи от сумерек"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624204
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 27.11.2015
Молодим я був взимку
а постарів за літо
Я став сухим і нікому несмачним
А вночі щоразу я сплачую мито
тій
що приходить з очами наче
Сімейне щастя дешевим портвейном
залило очі чудовим принцам
Раніше вони мандрували по зорях
Тепер продають надію всім самогубцям
Фуги мандрів і бід
здіймуть весь космос
Я вирвусь з полону
я стану сильним
Я спалю усі книги
сховаю обличчя
Займусь хрестом
на ріці Міссісіпі
У схудлих руках час як вим’я
і в пах з розгону весна ударить
Навіщо ж я дарував своє сім’я
тій
котра все ще світом править
Де ж кінцівка колишнього страху?
Немає нічого – лиш повішений бусол
Перегорнуті всі колумбарії з прахом
Вени зв’язані у Гордіїв вузол
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624115
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 26.11.2015
Під стінами
де ікони графіті
полюємо на траву
Кожна стеблина повинна вмерти
І житимуть лиш андрогени
у цьому раю
Отакі-то справи
а ти кажеш – справедливість для всіх
Запхані ватою мої рани
аби не пускали сік
А небо начебто не вкурює тему
ховається за вуаль хмарок
Щось тоскно так
у цьому гаремі
без повій
без геїв
без курв
Ніхто не тейк за мій хенд
Похмуро
Нема чого сердитись
я ненадовго тут
Поки не дограє мій рок
"Ключи от сумерек"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624114
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 26.11.2015
Моя юність минула на похмурій землі
В місті янголів, у місті потвор
Моє тіло на колесах а душа на капремонті
В місті янголів, у місті потвор
Я продав свої крила за бакси і морфій
В місті янголів, у місті потвор
Схаменувся але пізно – мої крила стали чорні
В місті янголів, у місті потвор
Я – ніхто
Я – Містер бонус-трек
Я – депо
Я – проклятий поет
Я – земля
Цнотлива і м’яка
Я – змія
Я – твоя рука
Я спробував біль, я мав безліч тіл
В місті янголів, у місті потвор
Життям торгував, а смерті хотів
В місті янголів, у місті потвор
І тепер коли ніч – я чую твій ритм
Місто янголів, місто потвор
Вибухаєш в мені як пульсуючий грім
Місто янголів, місто потвор
"Ключи от сумерек"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623727
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 25.11.2015
Як скотилось рідне місто на мою щоку
А навколо небо чисте
де я пропаду
І притислася небога на моїм плечі
Та в кишені свого Бога я знайшов ключі
І відкривши темні льохи
випущу зорю
Хай побешкетує трохи – я її присплю
І здивуються повстанці
тихо крадучись
Як я стану рано вранці на межі очниць
Стиха дихає вітчизна в мою сивину
Й під ноги стелить пізню осінь і сльоту
Я розкрию їм обійми
наче смолоскип
І дитина мене прийме за духмяний хліб
"Ключи от сумерек"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623726
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 25.11.2015
Ужас имеет много имен и лиц
Он расписался дождем на крестах могильных
Ужас стучится из глаз самоубийц
Пульсируя сердцем хирурга в палатах стерильных
Сербское слово СМРТ означает смерть
Ни одной гласной буквы и никакой надежды
И ужасу не пролезть в это слово-твердь
Оно на замке а ключ был утерян прежде
Мой плавучий дом застыл среди мертвых рек
Где в пучине таращатся склизкие донные рыбы
Я старался их укрощать весь прошлый век
Мои волосы были ветром а стали тиной
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623460
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 24.11.2015
Щастя – воно як сміх дитини, виникає тоді, коли зовсім не очікуєш. А нещастя – як сльози. Із в’язкої, як кисіль, нудотної маси втрачених днів і ночей у пам’яті назавжди лишаються тільки яскраві спалахи дитячого сміху і сліз. Коли це відчуття підкочує під горло, десь у глибині душі прокидається твій невтомний ілюзіоніст – кіномеханік, що наперекір тобі з мазохістською впертістю продовжує крутити потерту кіноплівку спогадів. Сеанс без перерв і без кінця, доки з тріском не розірветься плівка. І тобі так добре від того, так світло...
Однак, бувають такі миттєвості, коли ти не впевнений, що знову повториться колишнє твоє щастя. Та, можливо, “колишнє” і не повинно повторюватись, бо тоді б воно і не було щастям. Всьому свій час, і, дякуватиму Богові, ти отримав свою велику порцію щастя. І ще отримаєш, обов’язково. Просто, ти любиш згадувати і знову наново переживати миті свого щастя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623458
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 24.11.2015
Холодно в доме где нет окон
А еще холоднее где нет дверей
Это дом всех смертей
Свастика на лбу звезда на спине
Крестик на шее а дьявол в душе
В поисках света ты забыл о себе
Не бойся – надо быть или нет
В тебе живет властелин огня
Я знал – победит твое второе Я
Создатель мощности ста свечей
И маршал армии ста мечей
Вместе лягут на плаху ста палачей
Ты умираешь но страшна не смерть
А то что другие останутся жить
Ты не сумел этот огонь сохранить
Отпусти меня и я не стану жалеть
А сам напейся мертвой воды
Ведь главный суд у тебя еще впереди
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623307
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 23.11.2015
А в младенчестве я прочел тишину
Я узнал ее сразу по красивым рукам
А в отрочестве я полюбил войну
Это тоже что мама – только наоборот
Я вышел к солнцу поклонился ему
Оно только рождалось и было с кулак
Я врос ногами в седую траву
Я жил и раньше но был как дурак
А потом пришли люди в черных пальто
со смертью в руках и с кровью на древке
Они взяли мой смех они взяли мой крик
И я надорвался в последнем рывке
"Ключи от сумерек"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623306
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 23.11.2015
Мой друг музыкант играл на трубе
И думал что это лишь медь
Но медь превратилась в трубу от которой
Всем суждено умереть
Он дул в иерихонский горн
Не зная что правит им князь
И ниггеры взяли его тембра
И создали черный джаз
Белые взяли гитарный риф
Захлебнувшись в новой волне
Геи надели синий колпак
И погибли в этой войне
Смелые дружно спустили штаны
Взявшись за бренную плоть
А Молох великий слетел с болтов
Не в силах перемолоть
Иноки вешались в монастырях
И звери пришли в города
Странные совы искали детей
У которых росла борода
Дряхлые старцы набили мешки
Трупиками саранчи
А вместо вина и нектара богов
Озеро кислой мочи
Где-то на севере этой земли
Мертвые подняли бунт
Они назывались цветы детей
И верили в твердый грунт
Их корабли увязли в снегах
А шкипер ушел в запой
И мертвый оркестр наигрывал тушь
Солируя медной трубой
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622491
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 20.11.2015
Інколи здається, що ти ніби заслужив щастя, ніби воно враз повинно ввійти в тебе, осяяти тебе із середини і приголомшити. І ти очікуєш цього з егоїстичним нетерпінням, напружившись, вимагаючи його негайно і багато. Це – нещастя. Бо тоді ти виснажуєш не тільки себе, а й астральні потоки навколо, які несуть енергію щастя. З цим не жартують, бо саме так починається драма душі. І драм тих навколо безліч.
Ти пригадуєш. Світло любові й радості охоплює душу. Ти пам’ятаєш кожну мить свого щастя, ніби знову проживаєш ті хвилюючі уривки життя. Яку б емоціональну ейфорію не викликало відчуття щастя, все одно воно має матеріальні обриси, які оживають м’якими доторками долонь, запахом осінніх вогнищ, лоскотливими морськими хвилями, захопленими словами з коханих вуст, сміхом рідної людини, зблиском збуджених очей, ранковим прокиданням у сонячному промінні, присмаком вина на губах. Було відчуття повного, незайманого щастя, яке вихлюпувалося через край твого розуму, і ти танув, майже переставав існувати, розчинявся в тумані. І було відчуття щастя тимчасового, миттєвого, яке – ти знав це – нічого не змінить у твоєму житті, а лише зробить тебе трохи... світлішим. Це коли щастя складається з дрібничок, таких великих.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622490
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 20.11.2015
Справа правда уснула пьяным сном
Слева я накренился в бок
Посреди липкий стол да порог
А любовь отложу на потом
По частям меня легче есть
Ну а целым попробуй сглотни
Что я жив еще дурная весть
Мне и мор чумной вроде сродни
Мне глаза муровали мурой
Мои песни сжигали в печах
Захлебнулся опричник слюной
Говорил только о палачах
Братья скажут что жил не впопад
Что на черный день веру копил
А в душе горевал листопад
И пощады ветер просил
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622251
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 19.11.2015
Наш маленький шарик падал вниз
Стонала и пела земля
Я шел по дорогам таща за собой
Баржу тепла и угля
Летела стрелой дневная печаль
Я сотни ног истоптал
Усталость и тлен кочевали за мной
Но радости я не встречал
Какие -то люди плевали вслед
Другие вили петлю
Обошел отмолчался укрылся и
Всегда возвращался к нулю
Хватит пришел угля и тепла
Сжег по пути – не счесть
Наш маленький шарик летел к чертям
И мне надоело здесь
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622250
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 19.11.2015
Святые отцы сбежали с икон
И сели в трамвай без билета
Хотели попасть в небесный Сайгон
Но выехали на край лета
Здесь солнце печально слюнявит мундштук
Пытаясь надеть носки
А небо спрятало зубы в сундук
И сунуло пальцы в тиски
Желтая тьма приползет из руин
Шамкая порванным ртом
Бледные феи несут кокаин
Насвистывая псалом
Пролетарские сопли на пьяной губе
Признак упорной борьбы
С чумой богемой и прочей мурой
Не входящей в планы орды
Небесный Сайгон похоронен в песках
К нему ты еще не дорос
И корчилось небо в огромных тисках
Распластанное как Христос
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622010
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 18.11.2015
Час, його плинність, його значимість, його вартість – найпотаємніша річ, над якою люди іноді - коли є вільний для того... час - замислюються, та відповіді, як правило, ніколи не знаходять. І завжди він втікає від нас крізь пальці, наче пісок, випаровується, як повітря з легенів, закінчується, як улюблений фільм, залишаючи по собі лише титри виконавців головних ролей, серед яких є і ти.
Час має дивну особливість – він то йде настільки повільно, що ти готовий трохи не гроші платити, аби хтось купив цей зайвий час, то минає настільки швидко, що ти тепер готовий платити, аби повернути втрачені дорогоцінні миттєвості. Та немає таких грошей, аби виміряти ними ціну часу. Це єдине, мабуть, у світі, що не купити за будь-які кошти. Та й не продати, напевно. Виходить, найбільша коштовність на землі – та, до якої неможливо ані доторкнутися, ані вхопити її, ані привласнити.
Здається, це все трапилося з тобою давно-давно, вже стільки спливло з того часу, стільки відбулося іншого в твоєму житті, стільки нашарувалося зверху... Господи! Та це ж насправді було лише кілька місяців тому, а здається, що проминула вже ціла вічність. І навпаки – ось, начебто, все це відбувалося наче позавчора, все так і стоїть перед очима, такі ж свіжі голоси, обличчя, кольори, відчуття, навіть запах вітру зберігся. А, насправді, промайнуло вже кілька десятиріч. Ось так. І хто його відає, чому таке відбувається у світі з цим загадковим часом? І хто вигадав його взагалі? І нащо – на муки, чи на радість нам? Роман «Рок-н-ролл, стакан, кохання»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622007
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 18.11.2015
Соберу все пустые бутылки
Мне до фени кельты и кольты
Пусть стираются лета обмылки
и гудят в проводах вольты
Обменяю тару на водку
Я забыл
как пахнет любовью
Посмотрю на твои фотки
Закушу неостывшей болью
Ты уже ничего не помнишь
Мне не надо ни зла
ни смеха
С фотографии тихо смотришь
зацепившись глазами за лето
А вокруг ни дна
ни развилки
Только ночь поутру не уходит
И плевками застыли ухмылки
что как будто бы я не в моде
И не в морде вроде бы дело
не в душе
что опять напилась
Дело в том
что на этом свете
лишь одна ты меня скосила
Где носило меня
где мотало
головой о железные быльца
То ли веры мне не хватало
То ли ночь предлагала забыться
Без тебя я такой убогий -
стыдно выйти промеж скитальцев
Постепенно сгибаюсь втрое
Стали пальцы мои как пяльцы
Хватит пялиться – я не икона
а всего лишь больной и старый
Хоть и молод
да нет упора
в эту землю
где каждый слабый
Где понятно то
что снаружи
а внутри только глум и сажа
Без тебя мне ни хуже
ни лучше
Скажем прямо – меня не стало
А на кухне кипит чайник
И ревет за окном стужа
В груди притаилось молчанье
Я уже ей совсем не нужен
Напротив притихло фото
Я курю и смотрю напротив
А там улыбается кто-то
чье имя боюсь не помнить
И может в другой жизни
мы встретимся сонным утром
По прошлому справим тризну
и о будущем сложим сутры
А впрочем - все это сказки
Правда – когда с кровью
вырвали в душе кусок мяса
и съели себе на здоровье
Мне не страшно любое танго
хоть со смертью
а хоть с молвою
Страшно то
что тебя нету
как нет неба над головою
И не ад это и не пекло
И не виселица и не дыба
Просто нынче меня свергли
и отправили вниз без нимба
собирать пустые бутылки
клянчить веру у пьяных эльфов
Не вернусь я из этой ссылки
Все закончится вместе с рассветом
"Ключи от сумерек"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621809
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 17.11.2015
Разрезали покой на сотни лоскутов
и на Малхолланд-Драйв я приходил босой
Стояли холода и не спасал табак
мы грелись у костра и слушали набат
Сухие голоса трещали в темноте
Я выбросил глаза
чтоб видели не все
Один из нас ходил
другой сидел и пел
а кое-кто долбил и сразу леденел
Вокруг неслись года и пролетали дни
и падали сюда прозябшие огни
В котле кипел закат – варилась кутерьма
Мой бывший адвокат не выполз из дерьма
Фальшивые мсье и вшивые мадам
я всех вас по весне упрячу в чемодан
Пойду бродить нагой и ждать конца чудес
Все говорят – бухой
а я всего лишь лес
А я всего лишь сад
укутанный в снега
не знавшие следов чужого сапога
Асфальтовые дни распались на века
От холода и мглы ты пряталась в рукав
Дышала на стекло и рисовала дождь
а я сидел в углу и пялился на нож
Депрессия колбасит третий год кряду
Вместо портвейна дали мне яду
"Ключи от сумерек"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621807
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 17.11.2015
Пульс с перерывом
Голова – чердак
Глаза – мазня
А вокруг дерьмо
И руки слабея опускаются в ад
К черту руки
Лишь бы было вино
А вчера убили одного его
Кто он? –
Музыкант, поэт, идиот,
похоронили забыли и время пошло
и все ничего
только я хочу умереть
нам сказали что жить мудрено
что вход заказан
и наше время ушло
но кто-то смелый плюнул в их ебло
и закатил рукава
и раззуделось плечо
и лег под поезд и зажег океан
убил дракона и разрушил храм
кто он? –
музыкант, алкаш, наркоман
он знал слова
ими стены крушил
он резал вены
пил и курил
и однажды ночью нажал на курок
это наш пульс
это наш РОК
а вчера не стало одного из нас
он кровью смыл все грехи с нас
он стал кометой и дал всем урок
кто он? –
музыкант
он умер за рок
похоронили забыли и время пришло
и все хорошо
только я хочу умереть
это все
на нас полками движется ночь
превозмочь?
Нету сил превозмочь
Железные столбы в небе излучают песок
Это срок
Записать бы да нет строк
Это все
Нет креста
Нет имен
Упоен и прощен Орион
Заражен и сожжен нелепой звездой
Домой!
Мне захотелось домой
Я видел
Я слышал покой
Я уже твой…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621529
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 16.11.2015
У цей вівторок випав перший сніг
Ми з ним прокинулись в очах і в душах
Вночі на вулиці він тихо ліг
які стогнали
наче хвилі в мушлях
Можливо далі
як прийде зима
ми більше не побачимо вже снігу
Та зараз листопадова пітьма
осяяна оцим сліпучим білим
І ніжно обійнявшись на балконі
ми споглядали
як лишають слід
на першому снігу ці дивні коні
що прилетіли з невідомих літ
А із під’їздів визирали духи…
Й ширяли над землею
як птахи
накрившись з головою срібним пухом
здивовані будинки і дахи
збірка "П`ята пора року" цикл "Осінні вірші"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621526
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 16.11.2015
Мутноглазые матрены
наполняют мои дремы
наводняют мои мысли
чтобы эти мысли скисли
Скину розовое платье
покажу стигматы братьям
Без мундира и медалей
что мне люди насовали
Буду я нагой и странный
безобразный и печальный
Стану верить только в Бога
что приплыл ко мне в пироге
Превращу лекарства в водку
разорву твои колготки
растопчу ногами стены
разорву зубами вены
Сними меня в кино
налей меня в стакан
разбей мое окно
станцуй со мной канкан
Продай меня в музей
отправь меня в утиль
взорви своих друзей
пропей меня
потом найди
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620677
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 13.11.2015
1. Потрібно вірити у себе. Довіряти собі у будь-яких ситуаціях, слухатися своєї інтуіції. Віра у себе – шлях до успіху.
2. Потрібно віддаватися своєму ділу без залишку, остаточно. Жити своєю справою вдень і вночі, горіти, палати нею, кохати її. І завжди пам’ятати, що це – головне завдання твого життя, твоя місія на землі.
3. Потрібно пам’ятати: якщо ти не зробиш цього, то ніхто цього не зробить замість тебе.
4. Потрібно слідкувати за модою, новими течіями і тенденціями, але не забувати при цьому, що і ти здатен створювати нові моди, течії і тенденції.
5. Не відмовляйся від будь-якої допомоги, але і сам допомагай іншим.
6. Не існує таких дверей, які не можливо відкрити. Головне – це пошуки ключів.
7. Не бійся бути божевільним. Саме вони створили все справжнє мистецтво.
8. Дослухайся до порад, але найбільше – до свого серця. Воно ніколи не зрадить тебе.
9. Не втрачай честі та гідності. Але якщо доведеться вибирати – честь або мистецтво, обирай компроміс.
10. Мистецтво – це промисел Божий. Митець – Божий посланець у світі людей. Будь гідним цього звання. Пам’ятай, що ти – єдиний, але не одинокий.
11. Смерті не існує. Є лише безпам’ятство і забуття. Митець повинен залишити слід по собі, аби перемогти хвороби духу, тлін і звиродніння роду людського. Митець повинен запліднити забуття буттям.
12. Не продавай і не продавайся. Але знай собі ціну. Вона – найвища.
13. Треба бути бійцем. Митець повинен вміти відстоювати свої переконання, боротися за них. І - перемагати.
14. Якщо потрібно чогось зректися в ім’я мистецтва – зрікайся. Якщо потрібно зректися мистецтва в ім’я любови – зрікайся. Якщо потрібно зректися любови в ім’я правди – зрікайся. Та мистецтво, любов і правда – суть прояви Бога, а ти – лише крихітна частинка Його. Тому не відрікайся від Бога, яко від себе.
15. Якщо можеш, створи собі умови для творення. А якщо умов немає, твори без них. Труднощі загартовують митця, але потрібно постаратися, аби їх було якомога менше.
16. Світ довкола – найліпший холст, емоції – найкращі фарби, мислі – найвдаліші сюжети, любов – найм’якший пензель, гармонія – найяскравіший колір. Життя не чорно-біле, воно сповнене безліччю відтінків, тонів і напівтонів, воно є безкінечною грою світла й тіні, воно багатовимірне.
17. Будь найсучаснішим і наймодернішим, але ніколи не забувай про коріння.
18. Справжнє мистецтво не має меж і кордонів у часі, просторі і в значущості. Воно вільне від умовностей, забобонів і правил. Кожен митець має право створити власні правила, але не має права змушувати жити і творити за цими правилами інших.
19. Будь готовий принести на вівтар мистецтва будь-яку жертву. Навіть себе самого.
20. Мистецтво схоже на кохання, секс, любов. Воно, як кохання, і секс, і любов, не терпить неправди. У мистецтві потрібно бути чесним, відвертим, щирим.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620676
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 13.11.2015
Я їхав в поїзді
а сонце ледь втікало
від мене жовтим
порцеляновим клубком
І сум і радість посплітали жала
І небо мандрувало голяком
Сховалося світило в лісосмузі
підморгуючи раптом звіддаля
Яскравим кульчиком в моєму вусі
воно гойдалося
і плакала земля
збірка "Небесний оркестр"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620463
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 12.11.2015
Київ зустрічає розкішним віялом запахів
прокурених в тамбурі тіл
блювоти ранкової
кави і чаю
парфумів Шанель і О-зон
я тягну у руках власну творчість
диски
два зшитки прози
і вірші старі й нові
всього кілограмів зо п’ять
тримаю в пакеті у лівій руці
й у сумці через плече
сідаю на лавці біля метро „Університет”
і пишу цього вірша
а поруч видзьобують каналізацію галки
і голуби
випрошуючи у поета кілька ранкових крихт
ще тільки сьома ранку
а я вже видаю з себе генія
втягуючи дим „Галуаз” і відсьорбуючи з фляшки коньяк
біло-зелено-жовто-прозоре місто
дивиться лагідно і водночас прискіпливо
зиркають невдоволено помаранчеві прибиральники
сиві бомжі і вокзальні принцеси
пропонуючи поглядом втіху
в обмін на блиск порожніх пляшок
цей патруль здивовано спостерігає за мною
і лиш набурмосений горобець
що присів праворуч на лавку
розуміє
що я віддаю цьому місту останню надію
збрка "Небесний оркестр"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620462
рубрика: Поезія, Міська (урбаністична) поезія
дата поступления 12.11.2015
В моей квартире жил человек
он умел останавливать пули
Но однажды ночью он ушел в камыши
сказал что его обманули
Святой отец был всегда прав
он верил что жизнь – это свет
Но мой постоялец вернулся назад
и сказал с порога – привет
Сквозь дыры в груди лезет солнечный смех
а в колодцах дрема и тишь
Мы выросли из суицидальных штанов
почему ты все время не спишь?
Свой ум постоялец прятал в орех
а в сердце вонзал стилет
Он знал что такое невольный грех
и кричал в небо – привет!
" Ключи от сумерек"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620195
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 11.11.2015
Повертатись в самотню квартиру
де пітьма
напівсон
алкоголь
доведеться
бо що я вмію?
Лиш смичок терти об каніфоль
Не кажу вже про спроби втечі
що невдало колись були
Я не знав що тоді
до речі
намагалась мене ти знайти
Темні привиди з’їли сонце
Розум спить
Не п’яніє душа
І під шкірою бродить стронцій
і думки мої як анаша
Я вбираюсь у шати ночі
та іду на вогкий проспект
що вповзає вужем під сорочку
і затруює мізок вщерть
Я шукаю тебе по алеях
серед листя
опалого в дощ
на флетах
де пакетики з клеєм
поміж сутінок
серед площ
Зазираю ув очі повіям
впізнаю тебе лиш на чверть
проте жодна з них не зрадіє
бо нагадую їм про смерть
Та настромлюючись на поразку
я все рівно тебе знайду
бо не вірю в реальність і казку
вірю тільки в любов твою
що сильніша за звіра і Бога –
бо у Бога багато їх -
а у нас одні руки і ноги
і любов лиш одна на всіх
Повертатись в самотню квартиру
ще зарано
іще не час
Я сміюся у цю хуртовину
Я радію за всіх і за нас
І нехай ще тебе немає
чи ще не родилася ти
я про тебе тепер все знаю
як про світ
і життя
і зірки
збірка "Небесний оркестр"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620194
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 11.11.2015
...після довгого і гарячого кохання так приємно вдихати легкий запах поту і бажання від жінки, яка спить поруч, лежати і слухати денну тишу і ледь чутне сопіння біля твого плеча, не думати ні про що, окрім її тіла. І знати, що поки вона спить, ніщо не порушить твій спокій, але коли вона прокинеться, ніщо не порушить твоєї радості. Минають години, сонце неохоче мандрує небосхилом, зазираючи у відчинене вікно, легкий вітерець погойдує тебе на прозорих хвилях солодкої втоми, і, здається, час зупинився назавжди, аби дати тобі можливість перепочити. Жінка перегортається на інший бік, тулячись сідницями до твоїх чересел, і ти з насолодою торкаєшся її шовкової шкіри, шорсткого і ще мокрого після кохання волоссячка навколо лона, і відчуваєш тиху легкість, наче тіло зневагоміло і пірнуло у сонне море полуденного спокою...
...або на світанку піти від іншої жінки, з якою познайомився вчора, втомленим від кохання, але з посмішкою на обличчі – тихо прикрити двері, збігти по сходах, і, вийшовши у порожній двір, глибоко втягнути прохолодне повітря, розправити плечі, і відчути приємну легкість плоті після бурхливих з’єднань, знову відчути волю і благородну самотність. Місто тільки прокидається, заспаними вулицями поволі пересуваються поодинокі люди, і тебе вже збуджують стегна чарівної самиці, що вийшла з сусіднього будинку. Це незрівнянне почуття – коли попереду цілий щасливий день, і зараз зовсім неважливо, що трапиться з тобою згодом...
...або коли сидиш на порожньому березі нічного моря, тримаєш у руці келих з духмяним вином і шматок ніжного сиру, а навколо лише зорі, плескіт хвиль, шурхіт камінців і скажено цілюще повітря. Тебе гойдає світлий морок ночі, і здається, що небо в чорноті своїй зливається з морем, а море – з тобою, і все світиться навколо міріадами маленьких істот, які шепочуть щось заспокійливе. До плеча горнеться твоя люба, і ви, втомлені денними переходами, слухаєте спів води. Море ховає у сиві вуса хвиль свою лукаву посмішку, бризкаючи іноді теплими краплями, в кожній з яких застигла частинка його душі...
...або, вже поночі, написавши довгоочікуваного вірша, котрий увійшов у тебе раптово і виплеснувся на папері метафоричною медитацією, відкинутись спиною до холодної стіни і з насолодою закурити, повільно і сильно чиркаючи сірником по коробці, довго прикурюючи, і випускаючи дим тугими кільцями. Очі бачать тільки внутрішній простір, бо зовні – тиша. Дим долає внутрішній простір, переносячи символи в реальність твого помешкання, на стіл, на папір, у свідомість. Вночі тобі завжди твориться найкраще. Коли засинає світ, коли втихомирюється час, трохи спиняючи смерть, коли ніч дарує тобі слова і рими, а електризоване бажанням повітря викрешує таємничі замовляння, що стануть віршами і піснями...
...або, вийшовши з порожньої церкви, де молився, раптом бачиш навколо перемінений світ, схожий на великого метелика у руці невідомого господаря. І зустрічні жінки з усміхненими малюками на руках кидають в тебе блакитними квітками очей, і повітря насичене янголами і добротою, і сонце пестить твоє обличчя лагідним доторком, і ти пам’ятаєш, що губи коханої пахнуть яблуками. Світ блищить і виграє барвами, про які ти і не здогадувався раніше, він наче вмитий і причепурений, ніби на свято зібрався, він запрошує тебе разом з ним пройти цю далеку і світлу путь. І ти йдеш, бо не можеш не підкоритися нестримному бажанню радості, яка грає десь у душі ніжним гобоєм...
...або раптом нізвідки на тебе накочує дивне піднесення, наче невагомість, наче тримає тебе вода, і ти розумієш, що любиш всіх навколо, всіх без винятку, любиш до нестями. Стає гаряче всередині, серце шалено калатає, і подих збивається на уривчастий. Хочеться бігти, а не йти, кричати, а не шепотіти, і любити, а не ненавидіти. І здається, що люди теж люблять тебе. Ти знаєш, що сьогодні спроможний вчинити щось велике, що здатен змінити цілий світ, що можеш порятувати себе, і ще когось поруч. Ти відчуваєш силу...
...або коли на тебе зійшла відчайдушна легкість буття після того, як попросив пробачення у близької людини, перед якою чувся винним. Незрівнянне почуття прощення, наче світ народився знову і ти в ньому – маленька пульсуюча цяточка, здатна жити наново. Душа наче після дощу – всміхається, вмита і лагідна, а навколо розливається тонкий оксамит вечірнього повітря і вагітніє густою блакиттю небо. Ти народився тільки-но, ось-ось, ти наново стаєш людиною, і не людиною навіть, а цілим світом, без кордонів і обмежень. Ти отримав прощення, а, значить, простив і сам...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619928
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 10.11.2015
Жінка з цигаркою плаче
стікаючи воском на стіл
Ти її хочеш, юначе?
Я її також любив
Різав об неї душу
наче об сонце лід
Вона заховалась у мушлю
лишаючи іншим цей світ
Коли вона поруч – здається
так пахне зима – ялівцем
Дощі поспліталися в скерцо
й течуть найріднішим лицем
Не кат я для неї
не жертва
Не вірю вже у дива
За стійкою дон Ла Муерта
наллє нам по склянці вина
збірка "Небесний оркестр"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619927
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.11.2015
Стоїмо на краю
під очима асфальт
І там десь у раю ти мене зустрічай
Я тримаю тебе за долоні
Ти згасаєш як серпень - поволі
Вже нема перешкод
ми стрибаємо вниз
Я - твій перший пілот
ти – останній каприз
Нам услід посміхається вітер
і знімає прострелений кітель
Там
де земля – малює нас немовля
Там
де ти зник – тане у морі твій крик
Там на краю колись тебе обійму
І украду
у смерті тебе я вкраду
Телеграми могил висилає життя
і кого я любив - більше поруч нема
Смерть завжди забирає найкращих
Смерть – притулок невдах і пропащих
Серед всіх кладовищ я тривожно молюсь
Якщо виживу я – то одразу нап’юсь
Запрошу на застілля і Бога
І впаду на траву від знемоги
На колінах стою
як в руїнах міста
І молитву свою нам шепоче весна
Сірим снігом підведені очі
Вона плаче
вона вже не хоче
Тільки я ще живий
струни не розірвав
Почуття
як повій – на панелі продав
По воді я крокую босоніж
Ти не вернешся і не потонеш
збірка "Небесний оркестр"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619569
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 09.11.2015
Коли я був музикантом в раю
я мав скрипку і пив мускат
Барабанщиком Будда був
піаніст Христос
контрабасист Магомет
І збирались до нас на концерт
божества у довгих плащах
Джим Моррісон і Курт Кобейн
їм освітлювали темний шлях
Проковтне нас пітьма
Стане вічною мить
Вже ніщо не болить
і нічого нема
Лише схлипує десь
безіменна душа
Вона знову прийшла
закінчивши свій рейс
А ти жила десь там на землі
в Запоріжжі а чи в Голівуді
І приходили чоловіки
цілувати твої спраглі груди
А вночі ти стогнала під блюз
Дні були як суцільний ремейк
Тебе любив хмільний Сен-Жон Перс
і тверезий Тулуз-Лотрек
Одного разу прийшов диригент
Сказав мені: “Збирайся униз.
І не забудь взяти свій інструмент –
для Паганіні писати каприс”
А тобі надіслали листа
що земний твій закінчився час
І сміялися небеса
І ридав осиротілий Пегас
збірка "Небесний оркестр"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619568
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 09.11.2015
Долоню стиснувши в кулак
рахую роки
що провів без тебе
Затерпли пальці
та без них ніяк
не порахую скільки треба
Чотири-п’ять
усе життя
чи кілька тисяч років наодинці
Присипле нас чужа земля
і хтось на дереві нашкряба ІНЦІ
збірка "Небесний оркестр"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618734
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 06.11.2015
Я впізнаю твоє дихання
що розтоплює цей сніг
Твоє розпалене бажання
шматує душу як батіг
В ногах плазую наче демон – Я
Смієшся з неба наче Бог – Ти
Любові горло переріжу – Я
Ти вип’єш кров одна за всіх
Я впізнаю твої обійми
і твої груди і вуста
І твоє лоно мене прийме
коли закінчиться мій страх
І кинув крила наче ангел – Я
Їх ухопила чорна ніч – Ти
Навколо чую лиш твоє ім’я
Скрізь Ти одна і тільки Ти
Я впізнаю лише руїни
що їх залишила любов
Десь тут згоріли мої крила
Десь народилася ти знов
Женусь як привид за тобою – Я
Втікаєш в сонячні світи – Ти
І спопеляє мене сонце там
де Ти
де Ти
де Ти
збірка "Небесний оркестр"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618733
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.11.2015
я починаю наново життя
із цього снігу
цього міста
з тебе
і в чистий понеділок з небуття
босоніж повертаюсь з неба
спиною зігріваючи стіну
молюся Господу
котрий вже близько
стіна відтанула
і фрески на снігу
малює сонце по-софійськи
і сніг заплаче
і застигне мить
сльозою на чиємусь підвіконні
будь тихою
дивися – янгол спить
зігрівши душу у долонях
збірка "Небесний оркестр"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618605
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 05.11.2015
Дивишся сни на моєму плечі
наче в снігах Фудзіями
Ніч залишає глибокі сліди
там де любив до нестями
Там де любив – тріснуло небо
Там де хотів – зникла земля
Там де програв – більше не треба
Там де зламав – світла нема
Сніг огортає тебе білим сном
я в ньому тільки видіння
Ніч пригощає терпким вином
руки стискають каміння
Там де літав – зламані крила
Там де співав – серце мовчить
Там де шукав – камінні брила
Там де бажав – втрачена мить
Я подзвоню – телефон знімеш
Я закурю – знов піде дощ
Я позову – але не прийдеш
Я закричу в сутінки площ
збірка "Небесний оркестр"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618604
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 05.11.2015
Я подарую тобі замок
на найвищій горі
Це наш притулок останній
поки ніч на дворі
Поки темрява зла вічна
поки світ іще спить
давай покличемо сонце -
свічкою
його запроси
Поки темрява зла шукає сліда
За нами роса – ніжність
За нами вода
За нами стіна
За нами ріка – вічність
За нами життя
куди нема вороття
а жаль – вірність
І віра моя
Надія твоя
І наша любов – близькість
Ти прийшла у мій замок
на найвищій горі
Але замок розтанув
у солоній сльозі
Де була красота вічна
вже сивіє зима
Давай розтопимо сніг
свічкою
під образа
збірка "Небесний оркестр"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618368
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.11.2015
Накручує смерть бігуді
Зробило пірсінг життя
І знову на мілині
я опинився зрання
Змішує долі бармен
Правди шукають святі
Роздягнута як Кармен
любиш на самоті
Всі слова – наче замерзла вода
Наче сонна ріка
глибина
Крізь потік втрачених днів і століть
я збережу ніжність твоїх повік
Напекла пирогів зима
На каву спішить заметіль
А ти не прийшла дарма
А може це я так хотів
Мандрує самотній трамвай
Блискають тьмяно кафе
Наступна зупинка – рай
де янголи п’ють саке
Сумний і похмільний стою
тримаючи світ на плечах
Свічкою на снігу
твоя мерехтить душа
збірка " Небесний оркестр"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618367
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.11.2015
Вечоріє
Каламуть навколо
розчиняє і бентежить душу
Сніг блакитний
зблискує раптово
і згаса
А я мовчати мушу
Стиснувши долоні від розпуки
вигризаю оком чорні діри
Ти стоїш навпроти
Твої руки
світ благословляють чорно-білий
Я люблю твій запах
твоє тіло
Збожеволів я кохати всіх нелюбих
А тебе немає поруч
Літо
вже скінчилося
Замерзнув подих
Каламуть синіє і плюскоче
бризкаючи холодом на душу
Я не знаю
що від мене хоче
Бог
І з ким до нього рушу
Що Він хоче
знов тебе привівши
на мої засніжені дороги
Що я хочу –
раз уже згорівши
вип’ю твої губи наче воду
Ти стоїш під снігом
Лише зрідка
кидаєш у мене бірюзою
З кимось розмовляєш
Куриш
Клітка -
увесь світ без тебе
і з тобою
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618130
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 03.11.2015
Я не знаю
що буде завтра
Де прокинусь я
з ким нап’юсь
Чи знайде мене нічна варта
Чи поглине небесний шлюз
З-під моста у Парижі до раю
лише кілька годин війни
Я ім’я твоє прочитаю
по малюнках на сірій стіні
Я не можу “напів”
Я не хочу “колись”
Взявши небо у шприц
обережно вколись
Я чекаю тебе на порозі
де кохання застигло в знемозі
Я не буду один красти в Бога життя
Я не знаю чому майорить чорний стяг
Я чекаю тебе крізь віки
кілометри
країни й сніги
Я не знаю
що буде за тиждень
Купка попелу
Звук труби
Вже смерть оголошує знижки
Пора залишати сліди
Я прокинусь бомжем у Парижі
чи зберу на концерт стадіон
Заглядатиму в очі до ближніх
і шукатиму в безвість вагон
збірка "Небесний оркестр"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618129
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 03.11.2015
Мить летючого щастя швидко пірнає в глибини пам’яті. Вона зачаїлася там до наступного разу, а натомість лишилася нудотна реальність і охолола кава буднів. Треба кудись бігти, до когось телефонувати, когось шукати, щось робити. Набридло все. Не хочеться нічого. Тільки спати. Скільки разів ти рятувався сном, куди знову приходили твої близькі і кохані люди, котрі існували тепер лише в твоїх мареннях. Ти засинаєш, і стає тепло і затишно. Ти бачиш рідні обличчя, говориш з ними, цілуєш їх, і тобі знову радісно, ти почуваєшся щасливим. Ціле життя вирує в твоїх снах, і це велика таємниця перш за все для тебе самого. Поступово віртуал снів заступає тобі реальність. Ти охочіше поринаєш у це забуття, наче у наркотик. І ти знаєш, що кожної ночі ти знову будеш щасливим.
Але, прокидаючись, ти відчуваєш себе ще більш самотнім і понищеним, ніж до того. Реальність накочує з подвійною силою, затискає у лещата, давить і отруює з насолодою ката. У перші хвилини пробудження ти ще не розумієш, що трапилося, не бажаєш повертатися у буденність, а тільки відчайдушно хапаєшся за нічні спогади, які навіщали тебе разом з обличчями коханих. А потім... А потім порожнеча і гіркота нового бездонного дня, що зростає в тобі наче пухлина. Знову спустошеність у душі і провалля байдужості довкола, і ти майже проклинаєш ті нічні мандрівки закутками свідомості, бо вони несуть тобі радість, але радість з присмаком втрати і вини. І ранок похмурий та безнадійний, і ти черствієш все більше з кожним таким ранком, і вже байдуже, що трапиться з тобою сьогодні. Ти починаєш одночасно боятися тих снів і чекати їх з нетерпінням. Бо знаєш: опісля ночі ефемерного щастя обов’язково наступить похмілля самотності і відчаю. Напевно, це покарання за те, що не вберіг дарованої радості.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617860
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 02.11.2015