Palitra

Сторінки (1/35):  « 1»

День П'ятдесятниці

               (Дії  Святих  Апостолів  2:1-12)                                

Коли    День  П’ятдесятниці  почався,
були  всі  учні  разом,  як  і  треба,
зненацька  звідкись  сильний  шум  піднявся,
і  ніби  буря  налетіла  з  неба,
та  й  переповнила  явлінням  дивини
весь  дім  той,  де  молилися  вони!

З’явилися  язики  їм  раптово  –  
поділені,  неначе  вогняні,
й  по  одному  осіли  пречудово
на  кожному  з  Апостолів  вони,
і  Ті  заговорили  зразу  новими
чужими,  незнайомими  Їм  мовами.

І  говорили  так  природно,  вміло,
що  люди  різних  мов  все  розуміли  –  
з  народів  усіляких,  звідусюди,
і  то  було  для  них  велике  чудо!  
(налякані  були  всі  й  дивувалися,
бо  не  могли  збагнути,  що  ж  то  сталося)...

                           *    *    *
Ось  так,  у  Світлий    День  Великий  тий
зійшов  на  Церкву  Божу  Дух  Святий
і  з  того  часу  Він  горить  у  млі
на  дітях  Божих  по  усій  Землі!

Сьогодні  ти  –  нащадок  тих  подій,
тож  –  веселися  в  дусі  і  радій!

                                 2017  рік

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983755
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.05.2023


Скромные судьбы

Яркие  жизни  у  многих  людей,
да  не  у  всех  –
кто-то  на  гребне  волны  идей
ловит  успех,
в  ком-то  мучительно  зреет  мечта
ночь  напролёт
(днём-то  лишь  дел  и  забот  суета,
а  время  прёт)

Носятся  в  воздухе  вихрем  идеи  –
имеют  спрос,
а  воплотятся  ль  когда-то  в  деле  –
это  вопрос,
но  за  Удачей  охотников  –  очередь
на  сотни  вёрст
и  кто-то  из  них  госпожу  сию  (точно,  ведь!)
ухватит  за  хвост.

А  остальные  сойдут  с  дистанции
за  поворот
и  растворятся  по  тихим  станциям
в  слове  НАРОД  –
тот,  кто  в  глубинах  рождает  собою
силу  дерзания
и  наполняет  «скромной  судьбою»
жизни  звучание.

                                                               (21.01.2022)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=957485
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 24.08.2022


Таємниче спасіння

Коли  журбі  нема  кінця,
а  днина  схожа  на  мегеру,
беру  старого  олівця
і  аркуш  чистого  паперу,
та  дослухаюся  чогось
таємного  у  всласній  скроні,
мов  співу  янголів,  і  ось
я  вже  в  солодкому  полоні.

Так  починаються  дива:
я  чую  рух  в  небесній  сфері,
той  рух  народжує  слова,
що  оживають  на  папері.
Слова  складаються  в  думки  –
сумні,  веселі  і  не  дуже,
а  ті  –  у  вірші,  як  в  струмки,
і  серцю  легше,  любий  друже…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=957406
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.08.2022


Казка про Вову

Як  перестанете  ловити  гаву,
то  розкажу  вам  казку  цікаву:    

Часто  навчала  хлопчика  мати:
«Вова,  не  можна  чужого  брати,
бо  не  на  користь,  дитя    рідненьке,
крадена  навіть  цукерка  маленька.
А,  щоб  тебе  не  постигло  лихо  -  
поміж  людей  живи  мирно  й  тихо.»

Час  проминув.  Виріс  хлопчик  Вова,
та  і  забулася  настанова.
Він,  хоч    від  сумнівів  не  страждав,
проте  везучим  та  спритним  став,
тож  –  виграв  яхту,  встав  до  штурвала…
Та,  згодом,  яхти  стало  замало.
Були  у  Вови  гроші  й  матроси,
та  постаріли  канати  і  троси,
корпус  прогнилий  (чекай  біди)
майже  спустошилися  склади,
судно  простоює  все  частіше,
люди  грошей  вимагають  більше.

Стала  команда  сердита  й  недружна
(мабуть,  втомило  життя  сутужне)
а  це  –  до  бунту  передумова,
якого  дуже  боявся  Вова,
тож,  почав  думати  і  гадати:
«Як  негараздам  тим  ради  дати?»
І  от,  в  районі  бухти  Барахти,
раптом  збагнув:  «Так,  є  ж  інші  яхти!..»
Тут  і  надумав  (забувши  мати)
яхту  сусіда  собі  забрати  –
від  думки  тої  підскочив  аж
та  й  заволав:  «На  аборда-аж!»

і  почалося  –  страшно  і  парко
і  стало  всім  в  океані  жарко,
яхти  почали  всі  хором  кричати,
що  з  таким  безладом  треба  кінчати,
що  не  терпітимуть  тих  «штормів»…
Згодом  і  Вова  це  зрозумів:
зовсім  погано  справи  ідуть  -
яхту  сусіди  не  віддадуть,
з  усіх  боків  небезпеку  бачить,
а  від  своїх  розплата  маячить              
(доля,  від  котрої  не  відхреститися)
тож,  залишається  –  далі  битися.

Кинув  солдатів  до  жерла  смерті  –
тої  пекельної  круговерті,
(час  якнайдовше  аби  тягнути  –
можливо,  вдасться  ще  й  прослизнути)
сам  коньяку  склянку  ковтнув,
ліг  на  канапу  та  і  заснув.
І  бачить  Вова  себе  у  сні,
ніби  лежить  на  самому  дні.
Раптом,  під  темною  тою  водою,
образ  явився  йому  з  бородою  -
над  переляканим  Вовой  кружляє
та  грізним  голосом  промовляє:  

«Хіба  потрібна  була  вона  –
оця  безглузда  страшна  війна?!
Яхту  тримав  собі  величезну,
гроші,  скарби,  команду  кремезну  –
жити  б  тобі  на  ній  -  панувати,
та  і  Мене  в  душі  шанувати.
Мав  би  стояти  на  варті  миру,
а  в  своїм  серці  плекати  віру…
Не  піклувавсь  про  своє  ти,  друже,
а  до  чужого  падким  став  дуже.
То  ж,  відвернувся  ти  від  добра,
проте  -  накоїв  багато  зла.

Влади  і  слави  було  замало  -
жадібність,  Вова,  тебе  впіймала,
кинув  слова,  що  казала  мати  –
не  забажав  в  серці  тримати,
а  мав  би  їх  зберігати  свято...
Тепер  чекає  тебе  розплата!»...
Вова  в  холоднім  поту  підвівся,
дивиться  –  Місяць  кудись  подівся,
темрява  –  жодного  промінця…
Тут  і  скінчилася  казка  ця.
     А  що  там,  далі?  –  Самі  вгадайте,
     та  слово  мамине  пам’ятайте.  

                                               (04.  08.  2022)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=957224
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.08.2022


Сказка про Вову

Если  настроитесь  на  тишину,
то  расскажу  вам  сказку  одну:

Часто  учила  мальчика  Вову
мама  его:  «Не  бери  чужого  –
знай,  не  пойдёт  тебе  в  пользу,  детка,
даже  ворованная  конфетка.
А,  чтоб  тебя  не  настигла  беда,
нужно  с  людьми  жить  в  мире  всегда».

Время  прошло.  Мальчик  Вова  вырос
и  наставление  мамы  забылось.
Вова,  сомнениями  не  мучим,
очень  проворным  стал  и  везучим  –
выиграл  яхту,  встал  у  штурвала…
Только  потом  стало  яхты  мало.
Были  у  Вовы  деньги,  матросы,  
но  ослабели  канаты  и  тросы,
яхту  чинить  постоянно  надо
и  пополнять  содержимое  склада,
судно  простаивать  стало  дольше,
денег  матросы  требуют  больше.

Люди  на  яхте  нервными  стали  –
видно,  что  жить  так  они  устали.
Бунта,  или  чего-то  такого,
начал  теперь  опасаться  Вова
и  стал  он  думать  –  и  день,  и  ночь:
«Как  бы  прогнать  неудачи  прочь?»
И  вот,  в  районе  бухты  Барахты,
сообразил:  «Есть  другие  яхты!..»
Тут  и  решил  он  (забыв  про  мать)
яхту  соседа  себе  забрать  –
от  мысли  этой  войдя  в  кураж,
выскочил  с  воплем:  «На  аборда-аж  !»

И  началось  –  и  жутко,  и  парко,
и  стало  всем  в  океане  жарко,
принялись  яхты  хором  кричать,
что  с  безобразием  надо  кончать,
что  не  потерпят  они  такого…
Понял  со  временем  это  и  Вова;
очень  уж  скверно  дела  идут  –
яхту  соседи  не  отдадут,
видит  опасность  слева  и  справа,
а  от  своих  маячит  расправа
(доля,  которой  не  избежать)
и  остаётся  лишь  продолжать.

Бросил  солдат  своих  на  убой
в  глупый,  чудовищный  этот  бой
(время  подольше  бы    протянуть  –
может,  удастся  и  проскользнуть)
полный  стакан  коньяка  глотнул,
лёг  на  диван  и  сразу  уснул.
И  видит  Вова  себя  во  сне,
будто  лежит  он  на  самом  дне.
Вдруг,  под  глубокой  тёмной  водой
образ  явился  ему  с  бородой  –
над  перепуганным  Вовой  парит
и  грозным  голосом  говорит:

«Разве  была  тебе  так  нужна
эта  бессмысленная  война?
Яхту  имел  у  себя  в  кармане
(может  быть,  лучшую  в  океане)
жить  бы  на  ней  тебе  –  не  тужить,
да  и  Меня  благодарить,
мир  в  океане  бы  укреплять,
людям  на  яхте  жизнь  улучшать…
Но  не  навёл  у  себя  порядок,
а  до  чужого  стал  слишком  падок.
Отворотился  ты  от  добра,
зато  чинил    слишком  много  зла.

Власти  и  славы  тебе  было  мало  –
алчность,  Володя,  тебя  обуяла
и  ты  отбросил  слова  упрямо
те,  что  тебе  говорила  мама
(вместо  того,  чтоб  беречь  их  свято)…
Ждёт  тебя,  Вова,  теперь  расплата!»
Вова  проснулся  в  холодном  поту,
смотрит  в  кромешную  темноту:
«Где  же  Луна?  Хоть  бы  лучик  света!..»
Тут  и  кончается  сказка  эта.
     А  что  потом?  –  Догадайтесь  сами.
     Ещё  –  совет:  доверяйте  маме.

                                                               (29.07.2022)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=957223
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 22.08.2022


Травень 2014

     (Цей  вірш  був  написаний  у  травні  2014  року,  про  ті  незбагненні,  незрозумілі,  трагічні  події  у  ще  не  зруйнованому,  квітучому  українському  місті  Донецьк...  Хто  міг  подумати  тоді,  що  це  -  тільки  початок  багаторічних  страждань  нашого  народу,  такого  страшенного  лиха,  Ім'я  якого  -  ВІЙНА)    
   

Зелена  гілка  колисає
свічки  рожеві  на  каштані,
а  хмара  –  чорна  нависає
і  стигне  кров  у  рваній  рані.
Отруйливо  палають  шини,
округа  димом  оповита,
в  кущах  –  розстріляна  машина,
а  в  ній  лежить  родина  вбита…

Як  випало  нам  опинитись
в  цім  незбагненнім  лихолітті,
що  навіть  не  могло  наснитись
у  най  жахливішім  страхітті?
Навіщо  цілить  брат  на  брата
мисливську  зброю  й  кулемети?
В  руках  –  рушниці  і  гранати,
скрізь  –  маски  та  бронежилети!..

Травень,  розбещений  красою,
в  несамовитості  квітує,
а  смерть  із  гострою  косою
в  містах  уквітчаних  лютує.
А  я  в  сльозах  благаю  Небо,
щоб  врятувало  від  руїни…
Нам  зберегти  країну  треба  –
молімося  ж  за  Україну!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942620
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.03.2022


сценка "Останній вечір, коли Ісус був разом із друзями"

 
                                     Учні  розповідають  про  історію  їхнього  ходіння  за  Ісусом  
                                                                                         та  про  останній  вечір  із  Ним

                                                                                 (  Євангелія  від  св.  Івана,  14  )

8  учасників  (то  -  деякі  з  тих,  хто  були  присутні  при  подіях  того  вечора).

1-й  учасник:        Ми  –  ті,  хто  ходили  з  Ісусом  три  роки

2-й  учасник:        І  часто  нелегкими  були  ті  кроки  –

3-й  учасник:        Бо  дехто  лютилися  дуже  на  нас,

4-й  учасник:        Але  ж  то  був  самий  щасливий  наш  час!

5-й  учасник:        Ісус  нас  всією  душею  любив,

6-й  учасник:        Й  дива  незбагненні  постійно  творив.

7-й  учасник:        При  Ньому  не  було  нудьги,  чи  біди  –

8-й  учасник:        Про  кожного  Він  турбувався  завжди.

1-й  учасник:        Але  ж,  розповісти  ми  хочемо,  втім,
                                             про  нашу  останню  вечерю  із  Ним…

2-й  учасник:        В  той  вечір  Він  кожному  ноги  обмив,
                                             а  потім,  втішаючи,  так  говорив:

3-й  учасник:        "Нехай  не  приходить  вам  в  серце  тривога,
                                               а  віруйте,  любі,  у  Господа  Бога!

4-й  учасник:        Багато  осель  в  домі  Мого  Отця,
                                             до  Нього  іду  й  приготую  місця  –

5-й  учасник:        Для  вас  приготую  у  Царстві  на  Небі,
                                             а  потім  прийду  й  заберу  вас  до  Себе,

6-й  учасник:        Бо,  хто  Мене  прийняв  –  Моя  то  сім`я
                                             і  будуть  вони  там,  де  буду  і  Я.

7-й  учасник:        А  ви  добре  знаєте,  друзі  мої,
                                             куди  Я  іду  від  цієї  Землі.»

8-й  учасник:        «Не  знаємо  -  каже  Хома  тут  до  Нього  –
                                                 Як  можемо  знати  Твою  ми  дорогу?»

1-й  учасник:        «Хома,  принеси  добрий  плід  каяття,
                                                 бо  Я  є  дорога  і  правда,  й  життя  –
                                                 усі,  хто  до  Бога  спрямує  серця,
                                                 лише  через  Мене  прийдуть  до  Отця.»

2-й  учасник:        Говорить  Пилип:  «Ми  ж  і  є  –  такі  люди,
                                             Отця  покажи  і  –  достатньо  нам  буде.»

3-й  учасник:        Ісус  відповів:  «Скільки  часу  вже  маєш
                                             ходити  зі  Мною,  а  все  ще  не  знаєш
                                             Мене?  Я  ж  багато  пояснював,  наче  –
                                             хто  бачив  Мене,  той  Отця  Мого  бачив.
                                             Пилипе,  скажи  Мені  –  віриш,  чи  ні,
                                             що  Я  є  в  Отці,  а  Отець  –  у  Мені?

4-й  учасник:        А  що    говорю  –  говорю  не  від  Себе  –
                                             Отець,  що  в  Мені,  Той  все  чинить,  як  треба,

5-й  учасник:        Поправді  скажу:  той,  хто  в  Мене  повірить  -
                                             діла,  що  чиню  Я,  він  також  учинить.

6-й  учасник:        Я  справу  Свою    доведу      до  кінця,
                                             а  потім  –  на  Небо  піду,  до  Отця,

7-й  учасник:        Йому  принесу  перемоги  вінець  –
                                             зроблю,  щоб  у  Сині  прославивсь  Отець.

8-й  учасник:        Князь  світу  іде  –  хай  це  вас  не  лякає,
                                             і  знайте  -  в  Мені  він  нічого  не  має,

1-й  учасник:        Тому  ж,  хто  попросить  в  Імення  Моє  –
                                             вчиню,  щоби  знав,  що  у  нього  Я  є.

2-й  учасник:        Хто  любить  Мене  –  ці  слова  збереже,  
                                             бо  нині  час  Мій    стікатиме  вже,

3-й  учасник:        Але  ж,  Я  вблагаю  Отця  Мого,  втім  –
                                             Втішителя  іншого  дасть  вам  потім.

4-й  учасник:        Дух  правди  –  Його  світ  прийняти  не  може,
                                             а  вас  Він  навчить  і  завжди  допоможе,

5-й  учасник:        Бо  з  вами  пребуде  і  в  вас  буде  Він  –
                                             тож,  Я  вас  не  кину,  мов  тих  сиротин.

6-й  учасник:        Як  звершиться  все  те,  що  має  звершитись,
                                             до  вас  Я  прибуду,  щоб  разом  зустрітись  –

7-й  учасник:        Впізнаєте  ви,  що  в  Отці  Своїм  Я,
                                             а  ви  –  у  Мені,  і  Я  в  вас.  Ми  –  сім`я.

8-й  учасник:        Вам  мир  зоставляю,  мир  Свій  вам  даю,
                                             щоб  ви  берегли  від  зла  душу  свою,

1-й  учасник:        Даю  вам  не  так,  як  дає  оцей  світ.
                                             А  Слово  Моє,  то  для  вас  –  Заповіт:
 –

2-й  учасник:        Любіть  один  одного,  друзі  Мої,
                                             як  Я  полюбив  вас  –  любіть  так  і  ви!

3-й  учасник:        Бо,  більшої  в  світі  не  має  любові,  
                                             як  душу  покласти  за  друзів  та  своїх…»

4-й  учасник:        Так  люблячий  Вчитель  втішав  тоді  нас  ,
                                             а  потім  сказав,  що  прийшов  Його  час,

5-й  учасник:        і  встали  ми,  і  серед  сірої  мли
                                             до  саду,  що  за  потоком  Кедрон,  пішли…

6-й  учасник:        Але  сатана  ввійшов  в  серце  до  Юди…

7-й  учасник:        Вночі  прийшли  із  смолоскипами  люди,

8-й  учасник:        Зі  зброєю  воїни,  та  з  ліхтарями  –

1-й  учасник:        То  зрадник  привів  їх  до  саду,  за  нами.

2-й  учасник:        Шукали  Ісуса.  І  Він  не  ховався,

3-й  учасник:        А  тільки  про  друзів  Своїх  піклувався,

4-й  учасник:        Щоб  взяли  Його,    а  нас  –  не  чіпали,

5-й  учасник:        І  щоб  відійти  можливість  ми  мали…

                                                                                     (учасники  залишають  сцену)

                                                                                                                         Кінець

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865889
рубрика: Поезія, Вірші до Свят
дата поступления 24.02.2020


сценка "В ніч перед Воскресінням Христовим"

                                             
                                             (дійство  проходить  біля  печери,  де  поховали  Ісуса)                          

Ведучий:

Слово  „  пасха  ”  означає  „смерть  пройшла  повз.”    Ісус  Христос  приніс  Себе  в  жертву  на  Голгофі  і  забрав  наші  гріхи  на  Себе,  щоб  ми  мали  вічне  життя  з  Богом.  Завдяки  Його  жертві  ми  маємо  спасіння.  Він  помер,  але  смерть  не  мала  над  Ним  влади  і  на  третій  день  Він  (як  і  обіцяв)  воскрес  -  смерть  пройшла  повз.  Ісус  переміг  диявола  не  тільки  у  Своєму  житті,  але  й  у  наших  з  вами  також.  Тож,  давайте  подивимось,  як  це  було.
                     
(Вхід    до  печери  закритий  величезним  каменем,  біля  якого  стоять  два  римських  воїни.  Один  з  них  вмощується  прилягти)

 Воїн  1:

Не  спи,  мій  друже!  Чуєш?-  Підіймися!
Ми  камінь  мусимо  охороняти!

Воїн  2:

Чого  ти  репетуєш?-  Відчепися!
Мені  потрібно  трішечки  поспати!

Воїн  1:

Але  ж  ми  маємо  наказ  дуже  суворий  -
Не  спати,  а  цей  камінь  наглядати,
бо  ж,  раптом,  знайдеться  хто-небудь,  такий  скорий,
що  тіло  з  гробу  спробує  забрати!

Воїн  2:

Та  камінь  цей  -  він,  як  гора  велика,
що  важить  кілька  сотень  кілограм!
Немає  в  світі  того  чоловіка,
щоб  камня  цього  зрушив  з  місця  сам!

Воїн  1:

Та  ми  ж  за  тіло  це  відповідаєм
життям  своїм!  Чи  ти  забув  у  сні?
Та  ще  й  від  сотника  і  обіцянку  маєм  -
за  службу  цю  підвищитись  в  званні!

Воїн  2  (підіймаючись):

І  що  ж  таке  накоїла  людина,
яка  тепер  у  гробі  тут  лежить?
Невже  така  тяжка  її  провина,
що,  навіть,  варта  цілу  ніч  стоїть?

Воїн  1:

Та,  кажуть  люди,  ніби  чоловік  тий,
назвався  Сином  Божим  наяву,
сказав,  що  вмру  і  буду  оповитий,
але  на  третю  днину,оживу.
То  ж,  саме  зараз  третій  день  почався,
і  небо  вже  світлішає  на  сході,
даремно,  мабуть,  Понтій  наш  злякався  -
цей  хлопець  набрехав  усе,  та  й  годі.

(Раптом  роздається  шум,  починається  землетрус.  Камінь  відсувається  в  бік  .  З  гробниці  виходить  Ангел)

Ангел:

 Я  -  Ангел  Божий,  з  Неба  посланець!
Приніс  вам  звістку  від  Самого  Бога  -
Кінець  стражданням!  Темряві  –  кінець!
Здійснився  План!  Здобута  Перемога!

Ісус  –  Син  Божий,  що  зійшов  з  Небес  -
Ходив  між  люди  –  незвичайний  Вчитель,
явив  Отця,  був  вбитий  і  воскрес
у  Славі  Божій  –  Цар  і  Визволитель!

А  гроб  –  пустий.  Нікого  там  нема,
то  ж,  варту  вже  не  треба  вам  тримати,
біжіть  мерщій,  не  гайте  час  дарма  –
поквапьтесь  людям  правду  розказати!

(Налякані  воїни  тікають.  Ангел  зникає  у  печері.  
На  сцену  виходять  сумні  Марія  із  жінками.  Марія  плаче)    

Жінки  співають:

Жила  собі  на  світі  цім  Марія  Магдалина,
була  тоді  блудницею,  грішила  кожну  днину.
Та  Бог  їй  дав  спасіння,  змінив  її  життя  –
простив  її,  очистив,  привів  до  каяття.
                           Простив  і  очистив,  привів  до  каяття,
                           Простив  і  очистив,  привів  до  каяття.

співає  Марія:

Ісус  мене,  нещасну,  від  смерті  врятував,
Із  темряви  й  зневаги  турботливо  забрав.
Пішла  я  за  Ісусом,  бо  в  Нім  була  Любов,
та  на  хресті  Голгофи  пролив  Він  Свою  кров  -  
                             безвинний,  в  стражданнях,  пролив  Він  Свою  кров,
                             безвинний,  в  стражданнях,  пролив  Він  Свою  кров.

Співають  всі  разом:

Із  дорогим  Ісусом  були  щасливі  ми,
та  дружною  сім`єю  ходили  між  людьми,
а  зараз  ми  -  невтішні,  бо  враз  посиротіли  –
йдемо  до  гробу  спішно  змастити  Його  Тіло.
                               Єлеєм  змастити  Святеє  Його  Тіло,
                               Єлеєм  змастити  Святеє  Його  Тіло.

(Жінки  бачать,  що  стражників  немає  і  камінь  відвалений  від  входу  до  гробниці.  Вони  збентежені  та  налякані)

Марія  (налякано):

Що  трапилося  тут  цієї  ночі?
Чому  печера  кимось  вже  відкрита?

розгублено  (заглядаючи  до  печери):

І  в  темряві  не  бачать  мої  очі
Ісуса  тіло,  що  було  сповито…

Марія  (входить  в  печеру  і  швидко  повертається  з  пеленами  у  руках):

Нема  ніде!  А  тільки  покривала,
І  навіть  мертвого  вже  не  побачу!..
Я  з  Ним  проститися  сьогодні  мала,
А  маю  тільки  сльози!..  Плачу,  плачу…
 
(Марія  плаче.  З’являється  Ангел)

Ангел:

Оце  так  сльози!  -  Не  буває  гірше!
Не  треба  плакати!  –  Радій,  Маріє!
Ісус  воскрес!  Живий,  і  навіть  –  більше  –
зустрітись  з  усіма  Він  дуже  мріє
і  прийде  скоро!  То  ж,  біжіть  швиденько
І  цю  чудову  звістку  понесіть
до  учнів,  до  братів,  до  Його  Неньки  –
до  всього  людства!  І  –  на  всі  часи!

(Ангел  підходить  до  жінок..  Всі  разом  стають  перед    залом)

Ангел:

Здійснилось  все,  що  говорив
Від  Бога  посланий  Спаситель!

Марія:

Своєю  Кров’ю  заплатив
за  рід  людський  наш  Визволитель!

Ангел:  

І  –  слава  Божа,  слава  –  до  Небес!  –
Христос  Воскрес!

Марія:

Воістину  –  Воскрес!

Всі  разом:

Христос  Воскрес!  Христос  Воскрес!  Христос  Воскрес!


                                                                                                             (Кінець)
                                                   

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864363
рубрика: Поезія, Вірші до Свят
дата поступления 10.02.2020


Прощальна мова Ісуса

       (  Ісус  втішає  Своїх  учнів.
Євангелія  від  св.  Івана,  14)

"Нехай  не  приходить  вам  в  серце  тривога,
а  віруйте,  любі,  у  Господа  Бога!
Багато  осель  в  домі  Мого  Отця,
до  Нього  іду  й  приготую  місця  -
для  вас  приготую  у  Царстві  на  Небі,
а  потім  прийду  й  заберу  вас  до  Себе,
бо,  хто  Мене  прийняв  –  Моя  то  сім`я
і  будуть  вони  там,  де  буду  і  Я.

А  ви  добре  знаєте,  друзі  мої,
куди  Я  іду  від  цієї  Землі.»
«Не  знаємо  -  каже  Хома  тут  до  Нього  –
Як  можемо  знати  Твою  ми  дорогу?»
«Хома,  принеси  добрий  плід  каяття,
бо  Я  є  дорога  і  правда,  й  життя  –
усі,  хто  до  Бога  прямує  серця,
лише  через  Мене  прийдуть  до  Отця.»

Говорить  Пилип:  «Ми  ж  і  є  –  такі  люди,
Отця  покажи  і  –  достатньо  нам  буде.»
Ісус  відповів:  «Скільки  часу  вже  маєш
ходити  зі  Мною,  а  все  ще  не  знаєш
Мене?  Я  ж  багато  пояснював,  наче  –
хто  бачив  Мене,  той  Отця  Мого  бачив.
 Пилипе,  скажи  Мені  –  віриш,  чи  ні,
що  Я  є  в  Отці,  а  Отець  –  у  Мені?

А  що  говорю,  говорю  не  від  Себе  –
Отець,  що  в  Мені,  Той  все  чинить,  як  треба.
Поправді  скажу:  той,  хто  в  Мене  повірить  -
діла,  що  чиню  Я,  він  також  учинить.
Я  справу  Свою  доведу  до  кінця,
а  потім  –  на  Небо  піду,  до  Отця,
Йому  принесу  перемоги  вінець  –
зроблю,  щоб  у  Сині  прославивсь  Отець.

Князь  світу  іде  –  хай  це  вас  не  лякає,
і  знайте  -  в  Мені  він  нічого  не  має,
тому  ж,  хто  попросить  в  Імення  Моє  –
вчиню,  щоби  знав,  що  у  нього  Я  є.
Хто  любить  Мене  –  ці  слова  збереже,  
бо  нині  час  Мій    стікатиме  вже,
але  ж,  Я  вблагаю  Отця  Мого,  втім  –
Втішителя  іншого  дасть  вам  потім.

Дух  правди  –  Його  світ  прийняти  не  може,
А  вас  Він  навчить  і  завжди  допоможе,
бо  з  вами  пребуде  і  в  вас  буде  Він  –
тож,  Я  вас  не  кину,  мов  тих  сиротин.
Як  звершиться  все  те,  що  має  звершитись,
до  вас  Я  прибуду,  щоб  разом  зустрітись  –
впізнаєте  ви,  що  в  Отці  Своїм  Я,
а  ви  –  у  Мені,  і  Я  в  вас.  Ми  –  сім`я.

Вам  мир  зоставляю,  мир  Свій  вам  даю,
щоб  ви  берегли  від  зла  душу  свою,
даю  вам  не  так,  як  дає  оцей  світ.
А  Слово  Моє  –  то  для  вас  Заповіт  –
Любіть  один  одного,  друзі  Мої,
як  Я  полюбив  вас  –  любіть  так  і  ви!
Бо,  більшої  в  світі  не  має  любові,  
як  душу  покласти  за  друзів  та  своїх…

А  зараз  –  вставайте,  ходім  звідсіля,
бо  близько,  тепер  вже,  година  Моя.»    

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864043
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.02.2020


Перше квітня

Перше  квітня.  В  думці  зріє
чи-то  витвір,  чи-то  твір,
з  півдня  теплий  вітер  віє,
але  ж  ти  йому  не  вір!

Вчора  Березень  невтішний
«Прощавайте»  -  всім  сказав,
але  погляд  ніжно-грішний
крадькома  подарував.
А  сьогодні,  із  світанком,  
наче  вистрибнув  з  ріки,
та  й  пошпурив  лісом,  ганком,
через  гори  і  луки
молоденький  промінь  Сонця
з  літом  в  пасмах  золотих
і  в  моє  стрибнув  віконце,
але  вистрибнуть  не  встиг.
Налетіла  завірюха,
та  й  востаннє  -  працювать,
за  чуби,  носи  і  вуха,
перехожих  лупцювать!
Ще    й  куделі  крутить  білі
(ноги  в  руки,  та  й  –  біжіть!)        
добре  знається  на  ділі,
перетворить  все  у  мить!
У  танку  стрибає  пара
(дивовижніше  нема!)  
юний  Квітень,  мов  примара,
та  бешкетниця  Зима.
Викаблучує  старенька,
бо  й  забула,  що  -  стара,
та  втомилася  швиденько,
аж  закапав  піт  з  чола.
Як  згадала  сиві  скроні,
сльози  -  краплями  з  дахів,
а  до  мене  на  долоні
впали  пір`ячка  птахів.

Прилетіли…  Серце  гріє
чи-то  витвір,  чи-то  твір,
з  півдня  теплий  вітер  віє…
(хочеш  -  вір,  хочеш  -  не  вір!)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656628
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.04.2016


1-е апреля

"Первое  число!
(голосит  апрель)
Ай,  да  ремесло  -  
никому  не  верь!"...
Пусть  вчерашним  днём
распрощался  март,
озорным  огнём
разбудив  азарт  -
туче  вопреки  
вырвался  уже
прямо  из  реки
в  алом  неглиже
с  раннего  утра
храбрый  луч  в  окно,
с  криками:  "Ура-а-а!"
разбежался,  но...

Только  и  успел
(перекрыло  дух!)
закружил,  запел
рой  из  белых  мух  -
молодой  кумир,
склонный  до  потех,
разукрасил  мир
в  крупный  белый  снег.
Стайкой  на  карниз
хлопья  кружатся
да  стекают  вниз
светлой  лужицей.
И,  сбегая  с  крыш,
превратясь  в  капель,
прошмыгнул  в  камыш
весельчак-апрель.

"Никому  не  верь!"  -
Ай,  да  -  ремесло!
И  стучится  в  дверь  
первое  число.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656618
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 02.04.2016


Цунами

(о  трагедии  26  декабря  2004)

Утро  шепчется  с  тёплой  ленивой  волной,
время  тихо  по  небу  плывёт  облаками  -
этот  берег  не  знает  картины  иной,
ведь  земля  эта  раем  зовётся  веками.
Шелестит,  по  песку  кувыркаясь,  вода
в  этой  вечной  прибрежной  игре-круговерти,
но  известно  лишь  птицам,  какая  беда
мчится  к  этой  земле  вместе  с  ангелом  смерти.

Не  спешит  просыпаться  разнеженный  люд,
в  светлый  праздничный  день,  да  еще  —  воскресенье,
полусонную  песню  мурлычет  уют,
разомлевшие  души  не  мнят  про  спасенье.
Как  всегда,  приоткрыта  балконная  дверь,
окна  дружеским  взглядом  играют  с  волнами...
Но  вдруг  вздыбилась  тьма,  как  мифический  зверь,
и  на  берег  накинулась  пастью  цунами.

Как  чудовищный  тигр,  зарычал  океан,
закипела  вода  вместе  с  черною  жижей,
перемешана  с  криком  и  кровью  из  ран  —
и  мелькали  в  ней  —  чёрный,  и  белый,  и  рыжий.
Разлетались  на  щепки  дома  и  мосты,
как  игрушки,  потоком  вращались  машины,
и  бессильными  были  стальные  винты,
и,  как  малые  дети,  кричали  мужчины...

Только  миг  —  и  уже  нет  возврата  назад  -
им  теперь  никогда  не  увидеть  рассвета...
То  была  преисподняя  —  ужас  и  ад,
и  тогда  всем  открылось  лицо  Конца  Света.
Сразу  тысячи  жизней  в  мгновенье  одно
с  их  надеждами,  верою  и  именами
поглотила,  как  монстр,  и  умчалась  на  дно
в  свое  черное  логово  смерти  -  цунами.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631681
рубрика: Поезія, Историческая лирика
дата поступления 27.12.2015


Притча про сіяча

(Євангелія  від  св.Матвія    13:1-11,  18-23)

Якось  Ісус  біля  моря  сів
разом  із  учнями,  відпочивати.
Зійшлися  люди  до  них  звідусіль,
і  Він  почав  їм  розповідати:
"Сіяв  на  хлібному  полі  сіяч,
тільки  по-різному  зернятка  впали  –
он,  край  дороги  деякі  –  бач?
Тож,  їх  одразу  птахи  склювали.

Інші  на  грунт  кам’янистий  лягли,
й  скоро  посходили.  Але  ж,  замало
там  для  коріння  було  землі  –
Сонце  зійшло  і  коріння  зів’яло.
Деякі  в  терен  упали  (туди
вітер  завіяв  їх  і  там  лишив)
тож,  не  минулося  без  біди  –
вигнався  терен  і  всіх  поглушив.

Інші  ж  на  добрую  землю  впали
(мабуть,  їм  видався  вдалий  час)
тож  –  і  зродили,  і  всі  надали  –  
в  сто,  шістдесят,  або  тридцять  раз.
Мов  чисте  золото  те  зерно,
проте  –  не  кожен  його  смакує,
хоч  всім  дається  даром  воно...
Хто  вуха  має  –  нехай  почує".

Учні  сказали:  "Дозволь  запитати  –
нащо  нам,  Вчителю,  розповідь  ця?"
-  Про  Царство  Небесне  щось  будете  знати,
коли  поясню  її  до  кінця:
Тож  -  різні  грунти,  каміння,  дороги,
це  -  люди,  обставини  і  буття.
Зерно  –  то  Слово  Самого  Бога,
яке  дарує  вічне  життя.

Коли  потрапить  Воно  до  того,
хто  розуміти  Його  не  в  змозі,
приходить  лукавий  і  краде  в  нього
посіяне  в  серці  (як  при  дорозі).
Потраплене  ж  до  каменистого  грунту  –
це  той,  хто  слухає  і  приймає
те  Слово  –  з  радістю  і  без  бунту,
але  ж,  коріння  в  ньому  немає.

Тому  слабкий  він  і  не  постійний
і,  якщо  утиск  за  Слово  буде  –
зараз  спокуситься,  бо  ненадійний,
і  потім  швидко  Його  забуде.
А  ті,  що  в  клопотах  марнують  дні,
чи  їх  омана  багатства  поглинула
(хоча  й  розумілись  на  Слові)  вони  –
зерно,  яке  поміж  теренів  згинуло.

А  котре  на  добрую  землю  впало  –
це  той,  хто  про  Слово  дбає  всяк  час,
тому  ж  і  плоду  дає  чимало  –
у  сто,  шістдесят,  або  тридцять  раз.
Така  ось  притча  про  сіяча  –
власника  того  врожаю  чудесного...
Але  ж,  насправді,  розмова  ця
про  таємниці  Царства  Небесного.

Слово  від  Бога  –  живе  насіння,
котре  по  різних  серцях  кочує.
Отож,  сьогодні  ще  –  День  Спасіння!..
Хто  вуха  має  –  нехай  почує.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625302
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.12.2015


Гімн України (свій вариант)

                     1

Вистачає  в  Україні
Мудрості  і  волі,
Щоб  не  дати  лютій  днині
Зупинити  долю.
Не  бракує  і  завзяття,
Й  мрійності  юнацтва,
Бо  –  нащадки  ми  і  браття
Славного  козацтва.
                       
                 Приспів:

Доля  ж  хай  не  відвертає
Погляд  свій  привітний  –
Сонце  радо  зустрічає
Стяг  жовто-блакитний!

                         
                         2

Україна  молодіє
І  в  життя  щасливе
Свої  мрії  і  надії
Втілює  сміливо.
Молодіють  і  Карпати,
І  Дніпровські  кручі,
Бо  приємно  споглядати
На  народ  співучий.
                     
                 Приспів:


                       3

А  тому,  хто  риє  яму,
Чи  штовхає  боком,
Говоримо  просто  й  прямо:
«Хто  недобрим  оком
Поглядає  на  нас  скоса  –
До  чужої  хати
Свого  жадібного  носа
Краще  не  сувати!»
                     
                 Приспів:
                             

                         4

Якщо  ж  ворог  при  порозі
Раптом  зрушить  спокій  –
Стануть  гори  на  дорозі
Та  Дніпро  глибокій.
Ми  ж  будЕмо  не  слабенько
Вороженька  бити,
Україну  –  рідну  неньку  –
Гідно  боронити.
                       
                 Приспів:


                         5

Нам  Сам  Бог  допомагає  –
Як  тут  не  радіти?
Та  з  Небес  спостерігає,
Бо  ми  –  Його  діти.
І  землі  цієї  діти,
То  ж  –  у  себе  вдома,
Слави  пращурів  ганьбити
Не  дамо  нікому!
                     
                 Приспів:

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625135
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.11.2015


Притча про милосердного самарянина

                 (Євангелія  від  св.  Луки  10:25-37)

Коли  Ісус  по  землі  ходив,
являв  багато  чудес  і  див,
тому,  де  був  Він  –  завжди  і  всюди  –
за  Ним  юрбою  ходили  люди,
щоб  щось  спитати,  чогось  навчитись,
Його  торкнутись,  аби  зцілитись  –
ходили  сотні  і  тисячі,
ще  й  вартували  –  вдень  і  вночі.
Але  ж,  не  всі  так  Його  любили,
були  і  ті,  котрі  потім  вбили,
а  поки  що  намагались  вловити
на  букві  Закону,  щоб  якось  зганьбити.
Ті  люди  зналися  на  Писанні
 і  хитрі  ставили  запитання  –
на  площі,  вулиці,  чи  в  оселі  –
законники,  книжники  та  фарисеї.

Тож,  як  Ісус  поміж  люди  став,
один  законник  Його  спитав:
"Учителю,  як  мені  бути,
щоб  вічне  життя  осягнути?"
На  що  Ісус  йому  відказав:
"А  що  в  Законі?  Як  ти  читав?"
Законник  мовив:  "Я  відповім:
любити  Бога  всім  серцем  своїм,
любити  Його  всією  душею,
всім  своїм  розумом,  силой  всією,
а,  також  –  любити  ближнього  свОго
так  само,  як  любиш  себе  самОго."
Ісус  сказав:  "Хіба  мало  слів?
Все  –  так,  ти  правильно  відповів:
любити  Бога  й  добром  служити.
Отож,  роби  це  –  і  будеш  жити."

А  той  себе  вИправдати  бажав
та  й  до  Ісуса  знову  сказав:
"Так,  добрий  Закон  поклав  нам  Всевишній,
та,  як  пізнати  –  хто  ж  то,  мій  ближній?"
Ісус  відповів:  "Колись,  в  давній  вік,
ішов  по  дорозі  один  чоловік
з  Єрусалиму  до  Єрихону  –
мав  гроші,  їжу  й  теплу  попону.
Та,  на  безлюднім  скелястім  розі,
попав  розбійникам  на  дорозі,
які  обдерли,  побили  йОго,
поранили  й  кинули,  ледь  живого.
Проходив  випадком  тією  дорогою
священик  один.  Побачив  йОго  –
і  проминув.  Так  само  –  й  Левіт,
що  знав  Закони  і  Заповіт,
мав  славить  Бога,  в  храмі  співати  –
залишив  бідного  помирати.

Проходив  же  там  якийсь  самарянин
(поганського  роду,  звичайний  мирянин)
та  й,  також,  зненацька  натрапив  на  тОго
побитого,  зраненого,  ледь  живого.
І  змилосердився  з  йОго  стану,
і  підійшов,  обв’язав  йому  рани,
поливши  на  них  оливи  й  вина,
а  потім  (для  деяких  це  –  дивина)
підняв,  посадив  на  худобину  власну,
й  приставив  його  до  гостиниці  вчасно,
і  далі  про  нього  всю  ніч  клопотався,
допоки  аж  день  новий  розпочався.
Тож,  другого  дня,  від’їжджаючи  далі,
дістав  з  гаманця  іще  два  динарії
і,  давши  господарю,  так  сказав:  "Друже,
опікуйся  ним,  доки  той  не  одужа,
бо  –  немічний  він,  безпорадний,  слабкий  ще  –
не  виживе  сам.  А,  як  витратиш  більше,
про  гроші,  добродію,  ти  не  турбуйся  –
я  все  заплачу  тобі,  як  повернуся."

То,  котрий  з  цих  трьох,  що  пройшли  по  дорозі,
був  ближній  нещасному  тому  небозі?"
Законник  сказав:  "Той,  хто  милість  вчинив  –
підняв  незнайомця  і  рани  омив,
і  не  відцурався  його  наготи."
Ісус  же  сказав:  "Тож  –  роби  так  і  ти!"

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625054
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 30.11.2015


Остановите безумие, люди!

Утро  под    куполом  синего  неба  –
чай  золотистый  и  ломтик  хлеба,
смотрит  в  окошко  веточка  дуба  –
как  это  дорого,  радостно,  любо!
Воздух  пронизан  пучками  света,
длинными  тенями,  запахом  лета,
солнечный    лучик  коснулся  стены...
Как  же  чудесно  жить  без  войны!

Но  в  это  время  и  в  этот  час
кто-то  нещадно  бомбит  Донбасс  –
школы,  больницы,  жилые  дома...
Может  быть,  "кто-то"  сошел  с  ума?
Или  в  земле  своей  мало  дел,
что  потянуло  на  передел
и  стал  вдруг  флаг  НЕ  ТАКОГО  цвета?  -
Кто  так  решил?  Для  чего  всё  это?  
Злобный  сосед  направляет  мины
в  тело  обманутой  Украины
и,  угрожая  ей  автоматом,
подло  себя  называет  "братом",
сеет  бесстыдно  по  миру  ложь,
ложь,  от  которой  бросает  в  дрожь.
Разве  не  хочется  -  просто  жить,  
строить,  учиться,  любить,  дружить?...

Радуют  сердце  цветы  любые  –  
красные,  жёлтые  и  голубые,
и  все  оттенки  каждого  цвета  –
от  изумруда  до  фиолета,
радугой  в  небе  умытом  сияя,
всех  красотою  объединяя,
словно  улыбка  Бога  на  блюде...
Остановите  безумие,  люди!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622108
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 18.11.2015


Как сможешь объяснить ты сыну?. .

                                                 
                                                                                 (российскому  оккупанту)

Как  сможешь  объяснить  ты  сыну,
зачем  "ходил"  на  Украину?
Какую  "праведную"  ложь
ты  (если  выживешь)  найдёшь?
Возможно,  скажешь:  "Это  –  да...
пришлось  "подправить"  города,
и  сёла  стали  сущим  адом,
когда  мы  их  "полили"  Градом,
(хотя,  за  каждое  село,
там  наших,  тоже,  полегло...)
Но  мы  ж  за  Родину  –  горой!
И  помни:  батя  твой  –  герой!"

Поверишь  в  это  даже  сам...
Потом  –  хмельная  по  усам,
затем  покажешь  раны  –  "Вишь?"...
А  про  другое  –  промолчишь:
про  то,  как  рушились  дома,
как  женщина  сошла  с  ума,
вцепившись  в  умершую  дочь,
как  полыхала  красным  ночь,
как  проклинали  старики,
как  пленных  брали  на  штыки
(пытали,  дабы  не  скучать)  -
про  это  будешь  ты  молчать...

Но  растворится  пелена,  
когда  закончится  война,
которую  зовут  АТО...
И  сын  узнает  –  кто  есть  кто...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622100
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 18.11.2015


Народжені в гніві й ненависті дії

Народжені  в  гніві  й  ненависті  дії
несуть  за  собою  трагічні  події,
а  радість  і  мир  повертаються  знов
туди,  де  є  злагода  і  любов.

Від  тих,  хто  голосять  і  б’ють  себе  в  груди,
добробуту  й  спокою  –  точно  не  буде,
всі  ті  крикуни  на  всілякі  лади
ведуть  Україну  лише  до  біди  –
розкидають  скрізь  обіцянки  й  поради
для  того  лише,  щоб  дістатися  влади,
бо  то  –  від  закону  надійна  є  ничка,
а  ще  –  дармова  та  смачна  годівничка.

Тож  –  гомін  здіймають,  мов  ті  оглашенні,
гребучи,  тим    часом,  в  бездонні  кишені,
а  бідні,  нещасні,  знедолені  люди
з’являються,  ніби  гриби,  звідусюди,  
з  торбами  клітчастими  у  руках
все  більш  копирсаються  в  смітниках  –
хіба  на  такі  сподівалися  зміни?..
О,  Боже,  благаю  –  врятуй  Україну!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618630
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.11.2015


Чом засмучена, моя Україна?

Ти  стоїш  на  перехресті  доріг,
як  в  квітучому  віночку,  дівчина  –
така  гарна,  що  жалітися  гріх…
Чом  засмучена,  моя  Україна?

Чом  розгублені  так  очі  твої  –
щось  шукаєш,  чи  на  когось  чекаєш?
Там,  за  обрієм  –  чужії  краї,
нащо  звідти  допомогу  гукаєш?

Там,  за  обрієм  –  сусіди  й  брати,
в  них  –  свої  –  і  солов’ї,  і  турботи…
Чом    нудьгуєш,  наче  від  самоти    –
чи  тобі  не  вистачає  роботи?

Так  здається,  наче  лячно  тобі,
що  господаркою  стала  у  хаті,
що  вночі  гуляє  вітер  в  трубі,
а  в  куточках  –  дідухи  волохаті.

В  своїм  домі  не  шукай  ворогів,
не  розплескуй  час  дарма    на  події  ,
не  молися  до  поганських  богів  –
є  Ісус,  а  в  Нім  –  любов  і  надії!

До  лиця,  хіба,  настав  тобі  гнів,
чи-то  бідкання  на  власну  недолю?
Маєш  все  –  красу,  простори  ланів,
Розум  маєш  і  наснагу,  і  волю.

І  доросла  вже,  хоча  й  молода  –
досить  в  остраху  тулитись  узбіччя,
пружна  стала  твоя  вільна  хода,
то  ж  тобі  –  і  свіжий  вітер  в  обличчя!

                                                             (25.08.2013)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618629
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.11.2015


Деревина

Сухого  листя  килим.  Ніч  над  ним.
Промоклий  листопад  і  в  серці  туга.
Я  наодинці  з  роздумом  своїм.
І  стиглий  чай.  І  негараздів  смуга.

Втомилась  блимать  лампа  на  столі.
З  годинника  стікає  час  байдуже.
Ремонт,  рахунки,  кошти  «на  нулі»  -
мені  ж  не  страшно,  тільки  сумно  дуже.

І  не  хвилюють  вже  ні  самота,
ні  ця  застуда,  що  триває  вперто…
Та  я  не  здамсь,  мов  деревина  та,
яка  вже  згодилась  під  листям  вмерти.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618474
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 04.11.2015


бревно

Туман  укрыл  ковёр  сухой  листвы,
шурша  его  колючею  ворсою.
Ноябрь,  ночь,  бессонница  -  увы,
и  чай  "Ахмад"  с  зелёной  полосою.
Мигать  устала  лампа  на  столе,
часы  вращают  стрелки  равнодушно,
ремонт,  счета,  финансы  -  на  нуле,
а  мне  не  страшно,  но,  скорее  -  скучно.
И  ,  как-то,  совершенно  всё  равно,
что  от  простуды  никуда  не  деться...
А  под  листвою  скорчилось  бревно,  
пытаясь  умереть,  или  согреться...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618464
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 04.11.2015


Жовтень

Під  пензликом  жовтня-чарівника,
мокріють  пейзажі  в  дощі  і  тумані,
і  колір  зелений  поволі  зника,
а  небо  засмучене,  наче  в  омані.

І  вітер-бешкетник  листи  обрива.
І  в  комір  ховають  лице  перехожі.
Темніють  калюжі.  Скриплять  дерева,
без  листя  на  велетнів  скривджених  схожі.

А  листя  кружля,  наче  жовта  примара,
лягає  до  ніг  безпорадно  й  тьмяніє.  
І  плаче  невтішно  насуплена  хмара,
бо  кожного  дня  все  раніше  темніє…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616239
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.10.2015


Октябрь

Рисует  октябрь  -  художник  искусный  -
осенний  пейзаж  из  дождя  и  тумана,
и  сделалось  вдруг  одиноко  и  грустно,
как  будто  вся  жизнь  состоит  из  обмана.
Швыряет  листву  разгулявшийся  ветер,
пучками  дождя  обсыпая  прохожих,
и  кажется  -  нет  никакого  просвета
средь  сереньких  дней,  друг  на  друга  похожих,
и  небо  уже  не  разучится  плакать...
Такого  сценария  я  не  приемлю,
но  знаю  и  верю:  закончится  слякоть
и  снег  убелит  почерневшую  землю!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616236
рубрика: Поезія, Пейзажная лирика
дата поступления 26.10.2015


Нет! Мне такого не понять

Нет!  Мне  такого  не  понять
(даже  под    дулом  автомата!)
как  можно  –  меч  по  рукоять
вонзить  с  улыбкой  в  спину  брата?..
Но  тот,  кто  женщин  и  детей
убил,  пробравшись  вором  в  дом,
в  крови  погрязши  до  локтей  –
наёмник,  негодяй,  злодей  –
пред  Божьим  встанет  он  Судом!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608391
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 21.09.2015


Лелеки

6-го  августа  2014  года  по  украинскому  TV  я  посмотрела  репортаж  из  Харькова  про  двух  аистов,  прилетавших  каждое  утро  в  течение  нескольких  последних  дней  на  площадь  Ленина.  Они  расхаживали  по  площади,  иногда  садились  на  голову  вождю  (тогда  он  ещё  возвышался  на  пьедестале),  весь  день  гуляли  там  и  чувствовали  себя  очень  комфортно.  А  вечером  улетали  в  зоопарк,  чтобы  утром  опять  возвратиться...
     Такое  необычное  поведение  этих  красивых  птиц  (в  такое  необычно  трудное  для  Украины  время)  не  могло  оставить  равнодушными  людей  (в  их  числе  и  меня)...


       ЛЕЛЕКИ

Асфальти  міста  плавляться  від  спеки,
термометри  фіксують  тридцять  п'ять,
два  довгоногих  молодих  лелеки
посеред  площі  третій  день  стоять.
То  -  мешканці  міського  зоопарку  -  
там  їм  доволі  їжі  та  води,
а  тут  -  спекотно,  небезпечно,  парко...
Чого  ж  вони  принадились  сюди?

Але  радіють  з  того  дива  люди,
вбачаючи  в  лелеках  добрий  знак,
несуть  птахам  поживу  звідусюди  -
і  бабця,  і  дитина,  і  юнак.
А  ще  несуть  в  серцях  своїх  надії,
що  скоро  знов  настане  мирний  час  -
скінчаться  всі  жахливі  ті  події,
які  шматують  скривджений  Донбас!

Це  горе  кожне  серце  крає  нині,
і  всі  ми  мрію  маємо  одну  -
щоб  ту  біду  прогнати  з  України
і  зупинити  цю  страшну  війну!..
А  дивні,  відчайдушні  два  лелеки
собою  уособили  ті  мрії,
і  вдячні  люди  дбають  про  безпеку
птахів,  що  стали  втіленням  надії.

                                     06.  08.  2014

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608387
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.09.2015


Слово о слове

"Золотые  яблоки  в  сребряных  прозрачных
               сосудах  -  слово,  сказанное  прилично."
                                                           (Притчи  25:11)


И  было  так:  "Вначале  было  Слово",
а  уж  потом  проявлен  белый  свет...
Тогда  зачем  мы  повторяем  снова:
"Каков  вопрос  -  таким  будет  ответ"?
Возможно,  потому,  что  забываем
про  это  в  повседневной  суете,
кого-то  ненароком  убиваем,
сказав  слова  обидные,  не  те.

Кому-то  соль  насыпали  на  рану  -
пусть  поболит,  до  свадьбы  заживёт!
А  вечером,  приблизившись  к  экрану,
послушаем,  как  кто-то  нам  споёт
про  верность,  про  любовь  и  про  заботу,
про  острый  недостаток  доброты...
А,  выспавшись,  ступаем  на  работу,
лелея  затаённые  мечты
про  нежность,  теплоту  и  понимание,
про  благородство  мыслей  и  идей...
Так  хочется  хоть  чуточку  внимания
от  близких  и  чужих  тебе  людей.

Как  грустно,  что  за  этими  мечтами
не  видим  часто  своего  лица  -
с  недобрыми  поджатыми  устами,
с  желаньем  в  каждом  видеть  подлеца,
с  готовностью  всегда  найти  плохое
и  первым  нанести  тупой  удар...
Вот  так  душа  становится  глухою
к  чужой  беде,  забыв  свой  чудный  дар
сочувствия  и  помощи  другому  -
тому,  с  которым  даже  не  знаком,
не  близкому  тебе,  не  дорогому  -
возможно,  с  непонятным  языком...

Но  доброе  и  ласковое  слово
всегда  прольёт  на  сердце  тёплый  свет,
и,  может,  улыбнётся  счастье  снова  -
каков  вопрос,  таков  ведь  и  ответ...
Приятна  всем  не  нота  громовая,
не  слово,  что  стреляет,  как  картечь,
но  тихая,  неброская,  живая,
отзывчивой  души  простая  речь.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608125
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 20.09.2015


Зарозовеют облака

Зарозовеют  облака,
проснутся  в  гнездах  птицы,
вздохнет  прохладою  река,
и  новый  день  родится.

Зашелестит  листвою  лес,
где  воздух  свеж  и  сладок  —
восходит  чудо  из  чудес,
загадка  из  загадок  -
малиновый,  могучий  шар
энергии  и  света  —
одна  Вселенская  Душа
всех  жителей  планеты.

Где  та  невидимая  грань
в  созвучиях  Идеи?
Как  отделяется  герань
от  дикой  орхидеи?
Кем  создается  тот  момент
падений  и  свершений?
Что  есть  тончайший  инструмент
смертей  и  воскрешений?

Зерно  рождает  колосок
и  к  небесам  возводит,
а  кровь  пульсирует  висок
и  мысль  воспроизводит.
Но  что  есть  мысль?  И  что  есть  свет?
И  что  есть  слово  это?
И  почему  творит  поэт?—
на  это  нет  ответа.

Лишь  звезды  смотрят  с  высоты
таинственно  и  строго,
и  все  миры,  и  все  цветы
несут  идею  Бога.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608124
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 20.09.2015


Посеред мороку, у млі

Посеред  мороку,  у  млі,
буває  –  іншого  не  треба,
як  відштовхнутись  від  землі
в  блакить  замріяного  неба.
Залишити  буденний  дах,
борги,  турботи,  навіть  квіти
і,  як  щасливий  вільний  птах,
в  захмарну  височінь  злетіти.

Нехай  далеко    десь  внизу
своє  шукають  щастя  люди  –  
я  хочу  витерти  сльозу
та  заспівати  в  повні  груди…
Хто  знає,  що  таке  життя,
і  де,  чия  блукає  доля?..
Тут  скрізь  –  то  гріх,  то  каяття,
і  тільки  в  небі  –  справжня    воля.
                                                                 

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=606868
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.09.2015


Ах, как хотелось бы, порой,

Ах,  как  хотелось  бы,  порой,
из  городской  квартиры  тесной
к  лазурной  выси  голубой
взметнуться  птицей  поднебесной.
Забыв  о  долге  и  делах,
оставив  купола  и  крыши,
растаяв  в  сизых  облаках,
лететь  все  дальше  и  все  выше.

И  как,  должно  быть,  хорошо,
познав  восторга  наслажденье,
пропеть  израненной  душой
заветный  миг  освобожденья.
Парить  над  быстрою  рекой,
над  знойной  степью  и  лесами  —
испить  свободу  и  покой
под  голубыми  небесами...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=606866
рубрика: Поезія, Городская (урбанистическая) поезия
дата поступления 15.09.2015


Бессилие

Где  складывались  поверья,
шумели  леса  веками  -
безмолвно  лежат  деревья
с  отрубленными  руками.
Беспомощные  громады
обрубками  лижут  небо,
прося  у  него  пощады,
как  будто  голодный  -  хлеба.

Как  рыбы,  которых  море
вдруг  выбросило  на  сушу...
И  так  мне  болит  их  горе,
а  боль  раздирает  душу.
С  деревьев  срезают  шапки,
и  топчут  ногами  груди,
и  стягивают  в  охапки
стальными  когтями  -  люди.

Здесь  вскоре  сиять  палатам
в  неоновом  ярком  свете  -
понравились  VIP-ребятам
места  заповедные  эти.
А  корни  в  предсмертной  муке
прощались  с  землёй  горбатой...
Не  выдержав  стонов  звуки,
я  уши  заткнула  ватой...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=606650
рубрика: Поезія, Гражданская лирика
дата поступления 14.09.2015


Таинственное спасение

Когда  на  сердце  тяжело,
в  душе  —  ни  силы,  ни  отваги,
ищу  забытое  перо,
беру  любой  клочок  бумаги.

И,  вслушиваясь  в  тишину,
улавливая  ритмов  звуки,
уже  я  в  трепетом  плену
божественной  и  сладкой  муки.

Струится  пламенный  поток
дождем  таинственных  вибраций,
ложатся  строки  на  листок,
и  сердцу  легче,  друг  Гораций.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=606640
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 14.09.2015


Вересень

Тремтить  під  вітром  чагарник
і  облітає  ,
опале    листя  наш  двірник
до  куп  згортає.                        
Похмура  днина  і  птахи
вже  без  пісень.
Ідуть  до  школи  дітлахи  -
вересень.

В  дерев  могутні  поки  ще
крони,
їх  вітер  разом  із  дощем
клонить,
схиляє  низько  до  землі
тином,
а  в  хмурім  небі  -  журавлі
клином.

Гукати  літу  «Не  спіши!»
марно,
бо  в  небі,  як  і  на  душі,
хмарно.
Хіба  що  –  вкритись  від  дощу  
плащем?  
Можливо,  з  серця  відпущу                                                                                                                          
щем...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=605252
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 08.09.2015


Сентябрь

Трепещут    листья  на  ветру                                                  
и    облетают,                                
и  дворник  рано  поутру                                                                    
их  заметает.                                                                                                                              
Отчалил  с  Августом  вчера                                                          
корабль.                                  
Шагает  в  школу  детвора…                
Сентябрь.                

Ещё  могучи  у  дерев                                                              
кроны  –              
их  ветер,    словно  озверев,                
клонит,              
касаясь  ветвями  земли              
низко,            
а  в  сером  небе  –  журавли              
низкой.              

Вдогонку  лету:  «Подожди-и-и!»  -              
Бросьте!          
Ведь  зачастили  уж  дожди
В  гости.          
И  хоть  прозрачна    между  туч            
просинь,            
но  всё  прохладней  Солнца  луч…          
Осень.                                                                                                                            

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=605247
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 08.09.2015


Безсилля

Де  свіжість  текла  рожево,
ліси  гомоніли  віками  –
лежать  занімілі  дерева
з  відрубленими  руками.
Понівечені  громади
оцупками  лижуть  небо,
вимолюючи  пощади:
«За  що  ж  ви  нас  так?!  Не  треба!»

Мов  рибини,  котрих  море
жбурнуло  раптом  на  сушу  –
нестерпно  мені  те  горе
і  біль  роздирає  душу.
З  дерев  тих  шапки  здирають,
паплюжать  ногами  груди,
зухвало  до  куп  згрібають
сталевими  кігтями  –  люди.

Бо  ж,  зглянулась  VIP-персонам
неторкана  та  краса
і  завтра  засяють  неоном
новітні  тут  чудеса  –
палаци  в  розкішних  шатах,
на  вежах  –  різні  корони,
і  житимуть  в  тих  палатах
пихаті  «нові»  Нерони.

А  нині  –  скрегоче  вміння
розрівнювати  алею,
і  стогне  живе  коріння,
прощаючись  із  землею.
І  стогін  цей  крає  скроні,
а  в  горлі  пече  задуха…
Безсило  здійму  долоні,
затиснувши  ними  вуха…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=604151
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 04.09.2015


Таємниче спасіння

Коли  журбі  нема  кінця,
а  днина  схожа  на  Мегеру  –  
беру  старого  олівця
і  аркуш  чистого  паперу.
Та  дослухаюся  чогось
таємного  у  власній  скроні  –
мов  співу  янголів  –  і  ось
я  вже  в  солодкому  полоні.

Так  починаються  дива  –
я  чую  рух  в  небесній  сфері,
той  рух  народжує  слова,
що  оживають  на  папері.
Слова  складаються  в  думки  –
сумні,  щасливі,  і  не  дуже,
а  ті  –  у  вірші,  як  в  струмки…
І  серцю  легше,  любий  друже.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603335
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 31.08.2015