Ірина Морська

Сторінки (3/300):  « 1 2 3 »

Я їду

Дивитися  прямо  і  не  обертатись  назад,
І  не  заважати  тобі.  Пережити  і  жити.
Закреслити  наше  минуле.  Подвір’я  і  сад.  
Забути  усе.  І  не  згадувать.  І  не  тужити.

Покинуть  Чернігів,  це  славне  в  історії  місто.
Я  їду,  ти  чуєш?  Я  їду  забути  тебе!
Бо  зайвою  бути  –  це  так,  як  хворіти  на  віспу,
Чекаючи  смерті,  страждати,  «коли  ж  промине»?!

Поглянуть  востаннє  на  вулиці  більш  ніж  знайомі,
І  сісти  на  поїзд.  Зайти  у  плацкартний  вагон.
Ми  разом  занадто  безмежні  і  позасвідомі…
Я  вийду  на  інший.  На  інший  лиш  вийду  перон!

Так  боляче  жити.  І  байдуже  зовсім  до  всього:
До  смерті  близьких,  до  війни,  до  стихій  катаклізмів.
А  це  ненормально.  Я  стала  на  стежку  лихого.
Шукаю  тебе  з-поміж  літер  і  неологізмів.

У  віршах,  повітрі…  Ти  скрізь!  Ти  просякнутий  часом.
І  кожен  тебе  зберігає  в  собі  календар.
Затерла  би  пам'ять  лиш  там,  де  з  тобою  ми  разом…
Це  все  покарання  від  Бога,  чи  це  його  дар?

Бажаєш  –  залиш  на  прощання  весінній  пролісок.
В  коханні  зізнатись  –  не  вистачить,  певно,  мужності.
Мені  не  з-за  смерті  так  тяжко  і  дуже  болісно,
А  із-за  твоєї  до  мене  простої  байдужості.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681023
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.07.2016


Розплата

А  кожен  з  нас  заплатить  за  гріхи,
І  я  плачу  невиплакане  горе.
Пекельний  жар  мій  спалить  всі  сніги,
І  перетворить  в  прохолодне  море.

Нестерпний  біль  уклав  мене  в  диван,
Приблизно  маю  тридцять  дев’ять  з  гаком.
Мені  б  стрибнути  в  річку  чи  лиман.
Плачу  за  гріх  із  солоденьким  смаком.

А  спину  ломить.  Обдає  вогнем
Усе  обличчя,  тіло:  руки,  ноги…
Та  я  не  згасну!  Я  –  його  ІРЕН.
І  хоч  піднятися  не  маю  змоги.

А  сон  мене  щось  кличе  до  землі,
Повіки  знов  важкі,  немов  гантелі.
І  вкотре  я  десь  у  пекельній  млі
Змалюю  різнобарвні  акварелі.

На  ноги  стану!  Вірте:  закричу!
І  фенікс  відродився  з  попелища.
За  всі  гріхи  я  болем  відплачу,
Увись  злечу  з  найвищого  горища.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678987
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 19.07.2016


До музи

О  музо!  Куди  ти  зникаєш?  Прошу,  повернись!
Я  хочу  писати  –  це  справді  моя  принада.
О  слово  таємне!  У  муках  моїх  зміцнись.
Поганий  письменника  зір,  певно,  вроджена  вада.

А  я  все  гукаю  тебе,  і  тебе,  і  тебе.
Мене  не  покинь,  залиши  і  перо  і  чорнила,
Папір,  олівець.  Раптово  століття  мигне,
Тепер  і  планшет,  ноутбук  нам  прогрес  залишив.

О  музо!  Шалена  й  прекрасна  поезії  німфо!
Ти  не  покинь  нас,  поетів,  ми  зовсім  ніхто
Без  тебе.  Живи  у  крові,  у  свідомості,  в  лімфі.
Відсутність  твоя  –  і  питання:  тепера  ми  хто?

Простісінькі  люди.  І  натовп  із  сірих  плечей.
Не  зникни  лишень  ти  із  наших  примарних  думок.
Без  тебе  ми  вже  не  пізнаємо  сотні  речей,
З  тобою  нове  буде  все.  Ти  –  наш  творчий  танок.      

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677618
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.07.2016


Плачу від щастя

Ти  знаєш,  я  плачу  від  щастя,
Аж  так,  що  зникає  мова.
Є  смуга  життя  –  кольорова,
Яка  мені  знову  не  дасться.

Ти  знаєш,  я  плачу  від  болю,
А  сльози,  проте,  не  з  очей.
Заплуталась  в  сотні  речей,
Холодну  втрачаючи  волю.

Ти  знаєш,  я  слабкість  сховала  –
Бентежить  не  хочу;  а  ніч
Нас  знову  зведе  пліч-о-пліч.
Ми  поруч.  Якби  ж  я  не  знала.

Трефова  не  випала  б  масть,
Тебе  не  зустріла  б  колись,
А  сон  мій  злетить  увись.
Ти  знаєш.  Я  плачу.  
Від  щастя.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677616
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.07.2016


Ты не поверишь

Мне  бы  случайно  сегодня  не  сдохнуть,
И  выживать  для  родителей  только.
Ты  не  поверишь.  Мне  хоть  бы  не  помнить,
Вредя  ведь  лечит.  Но  сколько  же,  сколько?

Вновь  провожаешь  модель  до  подъезда,
В  каждой  с  которых  –  влеченье  к  деньгам.
Ты  не  поверишь.  Но  после  отъезда  
Я  потеряла  всю  тягу  к  стихам.

Вечер  впивается  в  сбор  алкоголя,
В  томной  компании  дым  сигарет.
Марта,  Дарина,  Катюшенька,  Оля.
Как  хорошо,  что  меня  уже  нет!

Это  прекрасно.  Все  как  в  поговорке:
Тварь  из  машины  –  и  путь  станет  легче.
Главное  лишь  –  не  скучать  в  своей  норке,
Для  окруженья  стать  птичкою  певчей.

Быть  хоть  бы  кем,  но  зато  –  веселится,
Горя  не  знать,  забывая  невзгоды.
Ты  не  поверишь.  И  мне  бы…  Напиться,
И  выживать,  чтоб  случайно  не  сдохнуть.

Хоть  бы  забыть  тебя!  Было  бы  круто,
Существовать  для  родителей  только,
Чтоб  не  отдать  свою  душу  под  утро.
Время  ведь  лечит.  Но  сколько  же?..  Сколько?..

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676245
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 05.07.2016


Критикам

Ти  знаєш,  що  таке  справді  творча  людина?
До  неї  зачіпки  й  питання  не  завжди  доречні.
Чи  знаєш,  як  дихає,  як  коротає  години?
Для  творчого  кожна  особа  –  це  справа  сердечна.

Бо  тільки  митець  зрозуміє  людини  природу,
Приховані  десь  у  глибинах  душі  почуття.
Він  завжди  шукатиме  волю,  безмежну  свободу
В  піснях,  малюванні,  у  віршах  знайде  забуття.

Тож  критикуй  лиш  тоді,  коли  це  необхідно,
Фільтруй  свою  мову:  прискіпливість  завжди  табу.
Але  не  лишай  без  уваги.  Увага  потрібна.
Таких  небагато.  І  де  іще  знайдеш  таку?

По-справжньому  талановитих  не  дуже  багато,
І  не  секрет:  графоманство  наразі  порок.
Тож  критикуй.  Але  й  міру  вам  треба  знати.
Так  критикуй,  для  митця  щоб  це  був  урок.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675630
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.07.2016


Не ідеал

Нема  мене  у  віршах  дактилічних,
Бо  я,  мабуть,  назавжди  проминула.
Довкола  вже  давно  чуже  наріччя,
Нещасними  живемо,  де  минуле…

Портрет  мій:  вередлива  і  жорстока,
Ревнива,  навіжена  істеричка.
А  ніч  сумна.  А  ніч  моя  глибока
Таку  мене  створила.  Я  –  вже  звичка.

І  вже  переробитися  не  можу!
Тримай  чи  не  тримай  таку  як  є.
Та  в  кожному  є  хтось  на  тебе  схожий,
На  жаль.  На  щастя.  Де  ти…  Де  ти  є?

Була  для  тебе  я  не  ідеалом,
Такою  залишаюсь…  Гамірною.
Та  нині  хто?  Про  це  так  і  не  взнала.
А  ти  назавжди  є  коханим  мною.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675483
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.07.2016


Монолог Герди

Якщо  я  помру,  і  завтра  мене  не  стане?
Кричати,  сміятись?  Кому  і  яка  різниця.
І  холод  улітку.  І  навіть  цей  сніг  не  тане!
Припорошив  монументи,  і  церкву  й  дзвіницю.

Мов  Кай,  що  страждає  від  скельця  у  правому  оці,
Мов  Герда,  я  кличу  тебе:  «Подивися,  я  поруч!»
І  в  мене  є  скельце,  в  грудині  у  лівому  боці.
Продовжую  дихати.  Знову,  і  знову,  і  знову!

Та  вже  задихаюсь.  А  ти  усе  не  впізнаєш.
З  останніх  хвилин  зберігаю  із  льоду  свідомість.
Я  краще  помру.  Ти  живи!  Бо  і  зараз  живеш.
Але  зберігаєш  оскому  у  тілі  натомість.

Хвилини  минули.  Залишилась  пара  секунд.
Мій  друже!  Тебе  обійняти  бажаю  востаннє.
Щасливим  же  стань!  Я  скажу  і  назавжди  піду.
Душею  я  поруч.  До  всього  кінця  існування.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675482
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.07.2016


Менше метра

Мене  підпалить  до  води  жага,
Побачити  тебе  палке  бажання.
На  мене  тисне  дактильна  вага
Без  сенсу  до  життя  та  існування.

А  літнє  сонце  нам  створило  пекло,
І  червень  оминає  вже  не  перший.
Я  вірю:  десь  ти  є.  І  серце  тепле.
Тебе,  мабуть,  мені  не  перевершить.

Нехай  кудись  несе  мене  ріка,
У  сторону  заносить  хай  твою,
Або  вкраде  невидимий  літак.
Не  бачу,  але  й  досі  згадую.

Торкнутись  можна?  Ні,  я  не  жива.
А  ти,  напевно,  також  бачив  сни:
Яскравий  серпень.  Як  ідуть  жнива.
І  я  до  тебе  йду,  лишень  засни.

Цю  сотню  непотрібних  кілометрів
Здолають  сновидіння.  Так,  я  вірю.
Щоб  відстань  поміж  нами  –  менше  метра  –
Моя  найбільша  нездійсненна  мрія.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674937
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.06.2016


Прокляття – любов одновекторна

У  серця  задачі.  У  серця  є  вічні  дилеми.
Двобій  між  коханням  і  розумом  завжди  існує.
У  серця  кросворди.  У  серця  є  вічні  проблеми.
У  серця  є  ребус.  Та  я  його  більше  не  чую.

Не  хочу  я  знати,  і  більше  відчути  не  хочу.
Прокляття  життєве  насправді  –  любов  одновекторна.
Наразі  любов  мегаполісна  –  це  вже  не  злочин.
Душа  шестигранна,  розгранульована,  секторна.

А  як  тобі  зараз?  Мабуть,  що  хороша  вона.
Можливо,  що  з  нею  для  тебе  вже  більше  ніж  добре.
Та  нині  яка  вам  різниця  –  сама,  не  сама?
Слабка  я  чи  сильна,  бездушна,  занадто  хоробра?..

У  мене  вогонь,  що  постійно  гаситиме  злива,
І  сонце  за  обрій,  за  хмари  постійно  ховалось.
А  як  ти  тепер?  Сподіваюсь,  що  дуже  щасливий.
Кохав  мене?  Певно,  мені  це  всього  лиш  здавалось.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673811
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.06.2016


За пару років до знайомства

За  пару  років  до  знайомства,
Коли  ти  ще  мене  не  знав,
І  нас  коли  не  знала  осінь,
Я  знаю:  ти  мене  шукав.

У  сірих  вереснях  безмежних,
Де  листя  жовте  промине,
В  годинах  довгих  необмежених
Я  знаю:  ти  шукав  мене.

У  білих  зимах  сніговитих,
Де  сам  мороз  тебе  гукав,
У  хмарах,  громом  оповитих
Я  вірю:  ти  мене  шукав.

У  теплих  веснах  зеленистих,
Де  я,  мабуть,  з’явитись  маю,  
І  в  сонця  сяйві  променистім
Це  ти  мене  шукав,  я  знаю.

І  в  літніх  сонячних  дощах,
У  дикій  хмарній  непогоді,
У  листопадових  плащах,
Де  я  з’явитись  маю  згодом.

Бо  знаю:  ти  мене  шукав
За  пару  років  до  знайомства,
Коли  ти  ще  мене  не  знав,
А  я  шукала  нашу  осінь.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673434
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.06.2016


Это модно

Всегда  поступай,  как  только  душе  угодно.
А  кто  меня  слушает?  Может  быть,  всем  до  лампочки.
Сейчас  это,  видимо,  больше,  чем  очень  модно:
Встречаться  без  чувств,  а  только,  увы,  для  галочки.

И  в  этом  проблема,  и  в  этом  моя  вина!
Простите,  но  я,  так  как  все,  не  могу,  не  умею.
Для  сердца  есть  чувство  –  его  выпивай  до  дна,
Себя  не  дели  на  куски,  не  сжигай  и  не  тлей.

Иначе  растерзанным  будешь  ничьим  человеком.
Всегда  поступай,  как  только  душе  угодно!
Встречаться  без  чувств  на  пару  десяток  недель  –
Сейчас  это,  видимо,  больше,  чем  очень  модно.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673431
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 20.06.2016


Кохання справжнє

Я  відчуваю:  він  сьогодні  з  нею.
Кричить  печаль  у  цілковитій  тиші.
А  хто  ким  був?  Коли  була  твоєю?
Усі  питання  згодом  враз  полишу.

Кохання  справжнє  перше  назавжди.
Воно  в  житті  людини  –  нещасливе
І  незвичайне.  Так  було  завжди,
Немов  несамовита  літня  злива.

Застане  вщент  у  будь-якому  віці:
В  12,  30  чи  під  старість  літ,
Коли  печаль  кричить  в  прекрасні  миті.
Бо  відчуваєш  –  це  уже  навік.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670485
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.06.2016


Причина мого смутку

Обсипались  зірки  на  небосхилі.
Ця  ніч  раптово  вкрила  з  голови,
Немов  холодна  ковдра  із  води,
Та  я  ж  усе  побачила  незримо.

Бреши  мені,  пиши  мені  листи,
І  враз  їх  спалюй…  я  читать  не  буду.
Причина  мого  смутку  –  це  лиш  ти,
А  не  робота,  злочини  і  люди…

За  що  ж  тоді  Господь  мене  карає?  
Сиджу  я  знову  у  чужій  візниці.
Як  я,  тебе  ніхто  не  покохає!
А  хоча…  яка  тепер  різниця…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667672
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.05.2016


*** (Замість неба бачу поле…)

Замість  неба  бачу  поле…
Щось  мені  у  ноги  коле.
Доле,  доле?  Що  ти  робиш?
І  куди  мене  ведеш?
Зводиш  із  людьми  не  тими
Безпідставно  і  незримо.
Ритм  і  рима.  Ритм  і  рима!
Що  ж  іще  людині  творчій  
Для  життя  для  цього  треба?
Відписать;  мерщій  у  небо.
Замість  нього  бачу  поле,
Тільки  серце  дуже  коле.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667671
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.05.2016


Ты говоришь, что не любишь меня

Ты  говоришь,  что  не  любишь  меня,
И  постоянно,  всегда  убеждаешь,
Но  не  на  миг  меня  не  забываешь,
Ведь  в  твоих  мыслях  я  день  ото  дня.
Ты  говоришь,  что  не  любишь  меня,
Но  очень  часто  звонишь  мне  ночами,
Утром  бывает,  но  чаще  в  обед.
Вместе  идем  и  бредем  вечерами.
Странный  какой-то  я  слышу  ответ.
Ты  говоришь,  что  не  любишь  меня,
Но  провожаешь  меня  под  подъезд
И  охраняешь  от  этого  мира.
Знаешь,  с  тобой  я  ведь,  правда,  счастлива.
Ты  говоришь,  что  не  любишь  меня,
Что  я,  как  женщина,  не  привлекаю,
Сам  же  меня  ты  всегда  обнимаешь,
И  телефон  сам  скучает,  звеня.
Медленно  к  телу,  к  себе  прижимаешь,
Шепчешь  на  ухо,  как  я  хороша,
Но  говоришь,  что  не  любишь  меня!
Сердце  мое  без  тебя  не  живет  –
Правду  скажу,  ничего  не  тая.
Мне  интересно:  а  кто  из  нас  лжет?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665726
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 13.05.2016


Міс байдужість

Хочеш,  душитиму  довго  руками,
Кров  щоб  потрапила  в  горло  тобі?
Хочеш,  я  знищу  своїми  словами
Всього  тебе,  наживу  чи  у  сні?

Знаєш,  я  хочу  тебе  придушити,
Так,  щоб  на  шиї  лишились  синці.
Тіло  порізати  і  роз’ятрити,
Вдарити,  щоб  зі  слідом  на  лиці.

Це  тобі  все  –  нагорода  за  зраду!
Те,  що  в  мене  всередині  болить
В  три  рази  більше,  сильніше  за  ади…
Годі  і  раю  чекати  блакить.

Та  до  тебе  не  торкнуся  ніколи.
Маю  мовчати.  Спокійна  наружність  –
Це  для  мене  характерно,  відколи
Стала  твоєю.
                                                   Твоя  Міс  байдужість.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664930
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.05.2016


Не кохайте

Не  кохайте,  та  думайте  серцем:
Той  що  поруч  –  буває  омана.
Роздивіться  уважно  тепер  це  –
Щоби  жити  завжди  без  обману.

Не  кохайте  ви  парубків  гострих,
І  дарма  що  неначе  розумний,
Бо  не  знаєш  насправді  є  хто  з  них:
Де  порядний,  де  вірний,  бездумний…

Не  кохайте  заядлих  пияк.
Їх  майбутнє,  на  жаль,  вже  приречене,
Бо  любов  у  його  –  абияк,
Це  для  нього  не  справа  сердечна…

Не  кохайте  палких  женолюбів,
Бо  від  них  наберетеся  горя.
І  навряд  укладатимуть  шлюби,
А  скоріше  втечуть,  десь  за  море.

Не  кохайте  занадто  скупих.
Я  кажу  вам  не  про  подарунки!
На  емоції  жадних,  пустих.
Почуттів  у  них  нуль  у  цілунках.

Не  кохайте  лиш  за  обіцянки,
В  нашім  світі  їх  так  забагато…
Бо  міщану  потрібні  міщанки,
Іноземцю  –  пригода  на  свято.

Не  кохайте  ви  їх,  віртуальних,
Не  закреслюйте  справжнє  життя!
Подивіться  на  гарних  реальних,
Щоб  до  світу  було  вороття.

Аферистів  наразі  багато,
Обережними  будьте  завжди!
Що  приховано  –  те  відзняте,
І  ніколи  нічого  не  жди.

Щоби  жити  завжди  без  обману,
Роздивіться  уважно  тепер  це:
Той  що  поруч  –  буває  омана.
Не  кохайте,  та  думайте  серцем.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661612
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.04.2016


Господь карає, втілюючи мрії

Горіти  в  серці  залишу  надії.
Уже  кінець  кінцем  всі  стали  парами.  
Господь  карає,  втілюючи  мрії:
Якщо  з  тобою  буду  –  я  покарана.

Можливо,  наодинці  буде  краще:
Постійний  спокій,  затишок,  комфорт…
Так  має  бути.  Має  бути  нащо?
Чекатиме  мене  аеропорт.

Тікати  хочу  і  тебе  забути!
Не  чути  мерехтіння  від  зірок,
І  стерти  пам'ять.  Випити  отрути.
Натиснути  нарешті  на  курок.

Та  маю  жити,  реготать  крізь  сльози!
Бо  радість  –  це  найкращий  порятунок,
Бальзам  на  душу  –  квіти,  хоч  мімози.
І  будь-який  з  душею  подарунок.

«На  свято  що  тобі  подарувати?»  –
Мене  ти  запитав  одної  днини.
Тебе  хотіла  б  навіть  і  не  знати!
Бажаю,  правда,  від  тебе  дитини…

…Горіти  в  серці  залишу  надії,
Уже  кінець  кінцем  всі  стали  парами.
Якщо  з  тобою  буду  –  я  покарана.
Господь  карає,  втілюючи  мрії.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661610
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.04.2016


Бажаю тебе й не бажаю

Я  хочу  й  не  хочу.  Бажаю  тебе  й  не  бажаю,
Бо  майже  забула.  Але  цей  солодкий  полон
Заманливо  кличе  мене,  і  от  я  вже  не  знаю:
Реальність  яскрава,  чи  знову  привидівся  сон?..

Не  слухай  мій  голос,  і  краще  не  згадуй  мене.
Боюся,  залишусь  для  тебе  одною  з  останніх.
Холодна  зима  в  котрий  раз  поміж  нас  промине,
Весна  зашарілась.  Раптова,  яскрава  і  рання.

Хотіла  забути.  Усе  намагалась  здолати
І  пам'ять,  емоції,  та  перш  за  все,  –  почуття.
Питаєш  мене:  «Вже  когось  покохати  змогла  ти?»
А  що  відповісти,  коли  ти  моє  забуття?..

Ця  мрія  єдина,  ця  мрія  моя  нездоланна  –  
Себе  вже  нарешті  побачити  в  творах  твоїх.
Таку  мою  думку,  приховану  і  несказанну  –
Почути  себе  серед  нот,  твоїх  вірних  утіх.

Вже  майже  забула,  але  цей  солодкий  полон
Заманливо  кличе  мене,  і  от  я  вже  не  знаю:
Реальність  яскрава,  чи  знову  привидівся  сон?
Я  хочу  й  не  хочу.  Бажаю  тебе  й  не  бажаю…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656781
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.04.2016


А що тобі шукать в моїх віршах?

Хіба  один  рядок  –  це  так  багато?
Хіба  лиш  нота  –  ціла  тонна  звуку?
Одна  лиш  фарба  –  це  вже  навіть  свято?
Ти  падаєш.  Мою  тримай  же  руку!

Так  часто  тонеш  у  безглуздих  снах
З  бажаннями  позбутись  цього  болю.
А  що  тобі  шукать  в  моїх  віршах?
Натхнення?  Дружби?  Радості?  Любові?

Розлука  нам  давалася  взнаки,
Хоча  тобі,  можливо,  не  далась.
У  всіх  із  нас,  у  всіх  свої  смаки,
А  смак  зі  смутком.  Я  переплелась.

Не  хочеш  –  не  пиши  мені.  Нехай.
Весна  мені  дарує  ластовиння,
І  тінню  вже  затьмарене  сумління.
Приходь,  коханий.  Будем  пити  чай.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656780
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.04.2016


Я буду йти

Нехай  горить  вогнем  до  тебе  шлях.
Нехай  незгоди  стелять  всі  дороги.
Я  їх  пройду!  Пройду  крізь  кожен  цвях,
Роздерши  без  жалю  до  крові  ноги.

Нехай  шумить  вже  висохла  трава,
Хай  дощ  поллє  із  неба  й  заливає,
Я  буду  йти.  Я  буду  йти  сама,
Так  серце  хоче.  Серце  так  і  знає.

Я  буду  йти.  Я  буду  йти  як  час,
Повільно  й  швидко.  Так,  щоб  одночасно.
Нехай  ніщо  вже  не  розлучить  нас:
Ні  слово,  ні  закон,  держави  гасло.

Ми  будем  разом!  Будем,  будем,  будем.
Хоч  нам  незгоди  стелять  всі  дороги,
Здолаєм  їх.  Відразу  і  забудем,
І  зникнуть  назавжди  перестороги.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656222
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.03.2016


«Кохаю» не кажи, як не кохаєш

«Кохаю»  не  кажи,  як  не  кохаєш.
Коли  кохаєш  –  теж  про  це  мовчи,
Бо  як  там  буде  –  точно  ти  не  знаєш,
На  кого  ти  лишиш  свої  ключі…

Хай  дії  твоє  ставлення  докажуть,
Бо  що  ж  тоді  здавалося  слова?
Вони  тобі  нічого  не  покажуть:
Бо  бачать  –  очі,  мислить  –  голова.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655908
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.03.2016


Напрочуд гарний

Весна  настала  променем  дощу,
Сніги  розтали.  Майже,  майже,  майже.
Секунди  мить  уже  не  відпущу,
Тримаю.  Ти  кричиш  мені  «віддай  же».

Та  ні.  Моє.  Тепер  я  буду  інша.
Поставлю  хрест:  табу  на  всі  страждання.
Причина  є?  Звичайно,  це  є  він  же,
Причина  мого  справжнього  кохання.

На  це  уміння  треба  мати  мужність:
Мовчати  і  не  думать  про  погане.
Як  важко  мені  грати  у  байдужість!
Та  я  усе  ж  актор.  Напрочуд  гарний.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653744
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.03.2016


Вічно мало

Години  малі.
Не  казка.
Я  майже  тебе  не  знала.

Набридни  мені.  
Будь  ласка!
Мені  тебе  вічно  мало.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653742
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.03.2016


Я більш ніж кохаю, і більше уже ніж люблю

Хотіла  б  не  знати.  Але  все  одно  пам’ятаю.
Роздвоєння  розуму.  Тільки  свідомість  гублю.
Хотіла  б  кричати:  «Забула  тебе  і  не  знаю!»
Я  більш  ніж  кохаю,  і  більше  уже  ніж  люблю.

Чим  дужче  бажаю  позбутися  цих  сновидінь,
Тим  менше  вдається,  і  мучає  спрагла  жага.
Заходжу  в  автобус.  Там  сотні  порожніх  сидінь,
І  ти  у  думках,  хоч  насправді  тебе  вже  нема.

А  музика  грає.  Навушник  вдягаю  повільно,
Все  дощ  за  вікном  розмиває  це  місто  старе.
На  жаль,  я  самотня.  Та  на  противагу  –  я  вільна,
І  хоч  почуття  до  тебе  не  вмирає  й  живе.

Для  тебе  немає  мене  уже  котру  годину,
Котрий  уже  рік  перегортую  свій  календар.
Та  як  же,  скажіть,  ну  як  можна  забути  людину,
Яка  для  тебе  вже  сама  по  собі  божий  дар?  

Роздвоєння  розуму.  Тільки  свідомість  гублю.
Хотіла  б  кричати:  «Забула  тебе  і  не  знаю!»
Я  більш  ніж  кохаю,  і  більше  уже  ніж  люблю.
Хотіла  б  не  знати!  Але  все  одно  пам’ятаю…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651227
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.03.2016


Знаешь, а я пошутила

Знаешь  что,  я  пошутила.
Знаешь,  а  я  не  любила,
Знаешь,  я  много  скрывала,
Но  никогда  не  лгала.

Да,  я  тебя  подвела,
И  попросила  прощенья
В  одно  из  твоих  воскресений.
Лгу  я  сейчас?  Да.

Знаешь,  осознанно  было,
Главное  –  только  взаимно,
Прошлое  наше  –  сплЫло,
Я  и  сейчас  одна.

Вижу  –  другая.  Ого.
Я  уже  стала  бессильна,
Як  Україна  –  вільна,
Та  без  натхнення  свого.

Уже  не  ядрёный  перчик.
Счастлив  же,  милый,  будь.
Будущее!  Прибудь.
Просто  же!  Аревидерчи.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650388
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 09.03.2016


Восьме березня

В  цей  день,  весінній,  теплий,  світлий
Нехай  полине  щастя  Вам.
Чоловіки  —  дарують  квіти,
А  день  собою  квітне  сам.

І  небо,  ясне  і  блакитне,
Яскраве  сонце  і  птахи
Чарують  і  співають  
дзвінко,
І  все  це  в  серці  
збережи.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650029
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.03.2016


Как только…

Как  только  нами  завладеет  вечность,
Как  только  этот  снег  сойдет  с  земли,
Как  только  станем  жить  мы  бесконечно,
Тогда  нам  не  добраться  до  зимы.

Ты  тихий  стон.  Молчишь  и  смотришь  рельсы.
Любовь  жила.  Возможно,  что  живая.
Заваришь  кофе:  вот,  держи,  принцесса!
Не  мне  все  это...  Разница  какая?

Ты  стал  счастливый!  Рада  за  тебя.
Что  может  лучше  быть,  чем  ты,  влюбленный.
Как  только  стану  жить  я,  не  любя,
Тогда  лишь  станет  выдох  мой  спокойный...

Я  знаю,  что  вернешься  тихо  ночью,
А  я  как  прежде  не  смогла  забыть.
Бери  тихонько.  Ну  же!  Твоя  дочь.
Тебя  она  не  сможет  разлюбить.

Возможно,  у  меня  самой  не  выйдет.
Я  не  могу  отдать  порою  сдачи,
Ты  сам  ушел...  Она  все  это  видит!
Принцессу  же  твою  зовут  иначе...

Тебя  забыть  прошу...  Скорей,  скорее!
Кто  знает,  может  помнить  бесконечно
Придется  мне.  Я  стану  вновь  мудрее,
Как  только  нами  завладеет  вечность.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649240
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 05.03.2016


***

Без  тебя  я  умирала,
Океан  мой  сох.
Благо,  все  это  прошло,
И  ты,  надеюсь,  сдох.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647336
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 27.02.2016


Бажань нема

Нема  бажань  ніяких  взагалі…
Я  чую  голод.  Треба  щось  поїсти.
Мені  години  ночі  замалі,
Аби  писати  й  зручно  десь  присісти.

Та  що  вона?  Вона  крадійка  щастя!..
А  я  сама  вже  вкотре  знову  й  знову…
Сама  іду.  Сама  живу.  Не  дасться
Мені  до  рук  щось  інше  нове-нове…

Він  пише  їй.  Він  пише  їй  листи!
Він  дзвонить  їй.  Цікавиться  як  справи.
Він  всі  проблеми  може  розгрести,
Мої  йому  вже  тільки  не  цікаві.

Пишу  йому,  дзвоню  йому  сама.
Мені  потрібна  так  його  підтримка!
А  він  ігнорить  всі  мої  слова,
Вона  ж  тепер  і  сонечко  й  хмаринка.

Ридати  хочу!  Сліз  уже  нема.
Цей  біль  сильніший  за  якийсь  фізичний.
Я  хочу  вмерти,  аніж  жити  так  -
Не  бачити  тепер  його  обличчя...

А  в  чому,  власне,  є  її  вина?
Можливо,  у  складних  тристопних  віршах?
Та  я  ж  насправді  набагато  гірша,
Тому  і  залишилася  сама.

…Мені  години  ночі  замалі.
Я  чую  голод.  Треба  щось  поїсти,
Аби  писати  й  зручно  десь  присісти.
Бажань  немає  більше.  Взагалі.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647334
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.02.2016


Снігурі

Ці  пташки  мають  незвичайну  вроду,
В  зими  часи  вона  лише  помітна.
Вони  –  обранці  холоду  й  свободи,
Вони  володарюють  сніжним  вітром.

Маленькі  крихітки  перед  весною.
Рожеве  і  червоненьке  вбрання…
Вони  чарують  нас  усіх  красою,
І  пурхають  в  деревах  навмання.

Яскраві  снігурі  –  птахи  чарівні,
Не  так  вже  й  часто  бачити  їх  можна.
Це  снігурі.  Вони  є  особливі,
І  особлива  з  них  є  пташка  кожна.

Летіть,  гарненькі,  скоро  вже  весна!..
Зустрінемось,  коли  прийдуть  морози.
На  вас  чекатиме  нова  зима,
Та  з  кришталю  її  красиві  сльози.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646797
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.02.2016


Я тебе забуду

Я  обіцяю:  я  тебе  забуду,
Нехай  весна  струмками  від  снігів
Уносить  все  минуле.  Вже  не  буду
Цю  пам'ять  стерегти,  як  ти  хотів.

Тебе  забуду  скоро,  обіцяю!
В  вікно  вже  зазиратиме  майбутнє,
В  якому  я  скажу  «тебе  не  знаю»,
Нехай  сьогодні  знов  царює  лютий.

Бажаєш  ти,  чи  ні  –  нема  різниці,
Тебе  забуду,  що  б  там  не  було.
Не  берегти,  а  раптом  все  розбити,
І  геть  усе  щоб  снігом  замело.

Осіннім  снігом.  Потім  хай  розтане,
І  зникне  все,  що  пам'ять  турбувало.
І  серце  палко  битись  перестане.
Щоб  я  сказала  «я  тебе  не  знала».

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646674
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.02.2016


Де ти був?

А  де  ти  був?  Мені  було  погано,
І  ось  любов  уся  твоя  до  мене.  
Насправді  геть  усе  було  омана,
Яка  мої  сльозливі  очі  стеле…

Мені  було  погано.  Де  ти  був?
Кричати  про  кохання  кожен  може!
А  дій  нема.  І  вже  мене  забув,
От  постарався  дуже  гарно  хтось  же!..

Коли  кричала  довго,  був  ти  де?
Коли  дзвонила  і  листи  писала,
І  не  важливо,  хто  мене  знайде,
І  скільки  слів  останніх  я  сказала.

Усе  в  житті  буває  пізно  й  рано,
Лиш  сили  наберись  і  посміхайся.
Та  де  ж  ти  був,  коли  було  погано?
Тепер,  коли  щаслива,  не  вертайся.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646656
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.02.2016


Актор

Заграй  акорди  пам’яті  своєї,
Відтворюй  ноти  для  моїх  пісень,
Вони  звучатимуть  –  вони  дієві.
Якщо  «Іринка»  –  то  твоя  лишень.

А  лютий  на  весну  сьогодні  схожий,
На  жаль,  життя  походить  не  на  казку.
Можливо,  хтось  її  змінити  може.
Актор  мій  любий,  можеш  зняти  маску.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646395
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.02.2016


Ти – безмір

Ти  безмір  моїх  страждань,
І  радість  моя  різнобарвна
Вечірніх  раптових  вітань.
Можливо,  погано?  Гарно!

Мов  сонячний  рідний  край,
В  якому  постійно  тепло.
А  ти  –  це  мій  вічний  рай,
І  ти  –  моє  вічне  пекло.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646394
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.02.2016


Рідненька (в пам’ять моєї М присвячую)

Рідненька,  що  жила  з  мною  поруч!
На  мене  ти  була  в  усьому  схожа.
Я  вірю,  десь  блукаєш,  рада  знову!
Тепер  тобі  належить  Царство  Боже.

Була  мені,  немов  сестра  по  крові.
Так  часто  кажуть  «браття  наші  менші».
Удосталь  для  тебе  було  любові,
І  будеш  для  мене  завжди  найперша!

На  Новий  Рік  бажання  загадала,
Аби  жила  ти  дуже-дуже  довго.
Два  місяці  минуло…  Я  не  знала,
Що  швидко  пролетять  часи  чудові.

З  тобою  поруч  –  це  завжди  прекрасно!
Та  доля  в  мене  рідних  відбирає.
Любити  треба  завжди  тільки  вчасно,
Бо  рідний.  Несподівано.  Вмирає.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646109
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.02.2016


Весна з ароматами вишень

Коли  можна  було  б  мені  в  небо,
Не  ходити  по  талому  снігу,
Та  чомусь  це  усе  мені  треба:
Захлинатись  від  плачу  і  сміху.

Коли  можна  було  б  не  любити,
І  стежки  не  вигадувать  інші,
Щоб  раптово  тебе  не  зустріти,
Цю  весну  з  ароматами  вишень.

І  про  наше  минуле  забути,
Перечислити  струни  душі,
У  блакить  вже  нарешті  пірнути,
Стати  сонцем  весняних  дощів.

Щоб  тебе  не  зустріти  раптово,
Заховатись  від  долі  ударів,
Позбуватися  пам’яті  знову  –
Був  би  кращий  з  усіх  божих  дарів.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643747
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.02.2016


Тільки б мені припинити мовчати

Тільки  б  мені  припинити  мовчати,
Якось  вдихнути  повітря  з  води,
Якось  раптово  кудись  закричати,
І  від  тебе  вже  нарешті  піти.

Ти  не  тримаєш.  Це  я  затрималась!
Я  зіштовхнула  твої  кораблі.
Я  заважала.  Це  я  задихалась,
Я  намагалась  дібратись  землі.

Якір  на  дно  мене  тягне  уперто,
Хвиля  морська  розрізає  блакить.
Де  твоя  пам'ять?  Вже  витерто!  Стерто.
Тільки  згадай  мене  хоч  би  на  мить!

Тільки  на  мить!..  Та  невже  так  багато?
Кров  на  моїх  виступає  руках.
Вб’є  мене  і  переріже  завзято
Все  несказанне  в  мене  на  вустах.

Про  порятунок  свій  марно  кричати.
Кров  на  руках?  Зажило,  запеклося.
Тільки  б  мені  припинити  мовчати,
Щоби  життя  вже  нове  почалося.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643122
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.02.2016


День

А  я  безмежно  полюбила  день:
Цей  шум  доріг  і  гамір  не  до  ладу,
Раптовий  і  приємний  звук  пісень,
Природний  аромат  міського  саду.

Ця  метушня  та  натовп  із  людей  –  
Усе  відразне  знов  стає  на  радість,
Бо  забуваю  вже  я  смуток  цей,
Немов  мене  знайшла  нарешті  старість.

А  тугу  ніч  і  вечір  додають,
І  ранок  (правда?)  добрим  не  буває,
А  вдень  вони  мене  вже  не  знайдуть,
Удень  з  печаллю  клопоту  не  знаю.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642834
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.02.2016


Життя вдалося

Повір,  я  дуже  рада,  ти  щасливий!
Хоч  хтось  із  горя  плакати  не  буде.
Яка  різниця,  що  там  скажуть  люди,
На  кого  з  нас  обох  гнівиться  злива.

А  третього  насправді  не  дано,
Із  двох  одне  лиш  зло  обрати  маєш.
Чи  ти  мене,  мабуть,  не  пам’ятаєш?
Або  про  нас  забулося  само...

Пишу  вірші.  Пишу  усе  ж  про  тебе,
Можливо,  так  у  світі  повелося.
Я  маю  зливу,  ти  –  блакитне  небо.
Щаслива,  що  в  тебе  життя  вдалося.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642564
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.02.2016


Про чоловічу вірність (2)

Усі  почуття  перевертом.
Він  більше,  ніж  просто  красава!
Одружений  вже  вчетверте,
Коханка  лишилась  та  сама.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642183
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.02.2016


Про чоловічу вірність

Я  так  її  кохаю  божевільно!
Постійно  буду  душу  надривати!
По-справжньому  люблю  уже  безмірно!
Ой,  дівка  гарна  йде.  А  як  вас  звати?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642182
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.02.2016


Мужчины любят слабых не всегда

Мужчины  любят  слабых  не  всегда,
Хоть  женщина  без  силы  –  идеал,
Все  время  это  было.  Но  когда?
И  кто  такую  глупость  вам  сказал?

Не  все  мужчины  любят  беззащитных,
Скандалы  предпочтут.  Возможно,  странно.
Он  сильный  пол,  а  значит,  он  защитник.
Приелось  смелым  быть  и  многогранным.

Раздоры,  крик,  бессмысленные  споры  –
Для  некоторых  чувства  настоящие.
Любовь,  тепло,  добро  без  дикой  ссоры…
Тошнит.  И  скучно.  Дикость  не  щадящая.

Как  здорово,  когда  она  кричит!
Посуду  беспощадно  бьет  о  стены,
Мужчину  бьет.  А  сердце  не  болит!
Оно  поет  от  радости,  не  гнева.

Мужчину  унижает.  Ему  классно!
Сейчас  это  звучит  как  комплимент.
Она  сильна.  С  деньгами.  Вот  и  счастье!
А  слабая  зачем  хоть  на  момент?

«Но  женщина  без  силы  идеал!»
Все  время  это  было.  Но  когда?
И  кто  такую  глупость  вам  сказал?
Мужчины  любят  слабых  не  всегда…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641041
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 03.02.2016


«С»

Сонце  світить,  сон  сміється,
Сипле  сніг,  світає  сутінь.
Справжній  сміх,  сіяє  січень,
Скоро  серпень  –  серце  суму.

Схід  синіє  сірим  сріблом.
Сохне  степ:  суха  субота.
Спрагла  сотня.  Суне  світло.
Сам  сьогодні  син  самотній.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640233
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.01.2016


Читателю

Сегодня  я  на  слово  замахнусь!
Стараюсь,  хоть  и  есть  свои  ошибки.
Автограф  дать?  Давай  же,  распишусь,
Оставлю  рядом  с  подписью  улыбки.

Читай  меня,  сканируй  эти  мысли,
Неточность  поищи,  хоть  постарайся.
Где  слово  в  точку,  где  теряет  смысл.
Хвали.  Раскритикуй.  Не  потеряйся.

Мне  важно  мнение  твое,  читатель!
Всему  всегда  была  своя  причина.
Возможно,  я  продвинутый  писатель,
А  может,  странноватый,  как  Тычина.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640231
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 31.01.2016


Життя нас забрало, а доля нас знову звела

Життя  розіб’є  нас  на  тисячі  сірих  доріг.
Горітиму,  наче  вогонь  серед  дикої  сотні
Людей,  та  востаннє  мене  він  побачить  не  зміг,
Бо  я  залишаюсь  надовго  у  темній  безодні.

Життя  розлучить  нас  на  тисячі  дрібних  шматків,
Мости  розвідні  по  два  боки  нас  розприділили.
А  скільки  таких  буде  довгих,  безглуздих  життів,
Що  долю  єдину  на  двох  узяли  й  поділили?

Життя  нас  загубить  у  натовпі  різних  облич,
На  шумних  вокзалах,  під  стукіт  коліс  рівномірний,
У  гаморі  націй,  людей  незнайомих,  наріч.
Я  вірю,  що  десь  ти  живеш,  більше  мене  щасливий.

Вернуся  назад,  і  нехай  це  усе  випадково,
В  холодний  і  вогкий  спущуся  міський  перехід.
Побачу  такий  силует  я  до  болю  знайомий,
Знайомий  до  сліз,  та  чужий  і  холодний,  як  лід.

В  минулому  рідна  тобі,  а  тепер  невідома,
Кохання  й  любов  до  тебе  все  життя  пронесла.
Підійдеш  до  мене,  спитаєш:  «Можливо,  знайомі?»
Життя  нас  забрало,  а  доля  нас  знову  звела.

Нехай  розтрощаться  між  нами  міцні  бастіони!
Веселі  й  сумні  в  небесах  закричать  журавлі.
І  знову  ми  разом,  здолавши  життя  перепони,
Підемо  по  нашій  безкраїй  і  рідній  землі.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639574
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.01.2016


Незаміжня? Слава Богу!

Шлях  до  щастя  –  з  перепон,
Так  було,  так  є  і  буде.
Це  реальність,  а  не  сон,
Різними  бувають  люди.
Був  один  –  і  враз  пішов,
Бо  екзамени  здавати,
Інший  сам  мене  знайшов,
Тільки  нудно  дуже,  правда
Нам  обом  тоді  було.
Розквіт  віку  перехідний.
Іншого  враз  принесло,
Та  його  залишив  вітер.
Ось  новий  не  забарився,
Обіцяв  він  телефон,
Та  кудись  раптово  дівся,
Наче  це  усе  був  сон.
Хтозна,  що  йому  сказали,
Тільки  він  мені  брехав:
Сто  троянд  наобіцявши,
Їх  подарувати  мав.
Потім  зник  –  бо  я  погана,
Розкусила  враз  його  –
Брехуняку,  скотиняку,
Зло  сховав  він  за  добром.
Інший  був  зі  мною  ніжний,
Тільки  не  лише  зі  мною.
Не  жонатий?  Не  заміжня!
Це  було  для  нього  грою.
Вшосте  помилка  з’явилась,
Та  невже  зустріла  щастя?
Жаль,  що  звичка  все  вчинила:
Сам  тютюн  для  нього  краще.
І  до  того  ж,  живемо
В  різних  пунктах  України.
Привітання  на  Різдво.
Прикро:  більше  не  зустріну.
Сьоме  диво  –  за  розваги
Він  чіплявсь,  як  за  повітря.
Восьмий  сум  не  прирівнявсь:
Мій  район  –  це  справжнє  лихо.
«Приїжджай  сама  до  мене,
Там  ночами  погуляєм».
Я  втомилась!  Мо’,  не  треба?
«Ні,  нічого  я  не  знаю!
Ти  повинна  завжди  бути
Енергійна,  без  утоми,
Щоб  коли  завгодно,  всюди
Разом  бути,  хоч  удома».
З  тріском  дев’ять,  наче  гарний,
Тільки  жаль,  що  любить  клуби,
Про  навчання  забуває,
Про  мої  рожеві  губи.
«Дайте  лєнту,  або  фєну!»
Жаль,  не  зразу  зрозуміла,
Як  луна  в  ночі  сирена.
Добре,  я  хоч  не  підсіла.
Був  розумний  хлопець  інший,
А  з  лиця  хоч  пийте  воду.
Тільки  дуже  він  до  дівчин…
Зберегти  бажав  свободу.
Обіцяв  мені  роками:
«Заживемо,  будем  разом…»
Правда,  все  було  словами
І  накрилось  мідним  тазом.
Він  ні  раз  не  доторкнувся,
І  нічого  не  дарив,
Відмовляючи:  «Забувся…
Це  мого  життя  нарив!
Це  ідея,  перспектива…»
Що  за  нагла  маячня?!
Я  була  в  усьому  винна,
Обійняла  –  винна  я.
Це  ж  тепер  усі  побачать,
Враз  почнуться  і  плітки.
Боже…  Хай  мені  пробачить.
Я  терпіла  всі  роки!..
Ту  падлюку  розкохала.
Кожен  тиждень  –  інша  дівка!
Не  відразу  я  це  взнала.
Дуже-дуже  було  гірко.
Завжди  чула  різні  фрази:
«Я  тебе  вже  не  покину,
Жаль,  не  заплатила  зразу.
Ти  повинна  двадцять  гривень!»
Ось  є  другий  варіант:
Щось  мені  наобіцяє,
Пригостити  чимось  там,
І  на  місяць  десь  зникає.
Третій  варіант  ще  кращий:
Заплачу  усе  сама.
Він  мені:  «А  це  ще  нащо?
В  мене  грошиків  нема!»
Таємниця  несказанна:
Він  купив  собі  багато
Різних  ласощів,  взуття.
Чи  потрібне  вороття?
Я  питаю:  «Що,  збрехав,
Мов  грошей  нема  у  тебе?»
«Я  чотириста  лиш  мав.
Це  ж  копійки,  а  не  небо…»
Геть  усе  забула  потім,
Бо  з’явилась  протилежність:
Гарний,  щирий  і  розумний,
Щедрий  –  загалом  приємність.
Ідеал  розбився  вщент:
«Покажи-но  праву  ручку?»
Здивувалась  на  момент  –
В  нього  золота  каблучка…
Інша  жінка.  Все  серйозно.
Я  ж  закохана  без  тями!
«Ты  пойми,  все  слишком  поздно».
Помінятись  би  місцями...

Випадків  таких  багато,
Та  й  усе  не  варто  знати.
Я  завжди  знайду  дорогу.
Незаміжня?  Слава  Богу!!!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638914
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.01.2016


Муза

Чогось  мені  не  пишеться  нічого,
Це  вкотрий  раз.  Пішла  від  мене  муза.
То  й  добре.  Не  приходь  тепер  і  знову,
Сама  лишусь  цього  важкого  грузу.

І  справді,  навіть  тонна  буде  легша,
Взамін  на  всі  страждання  від  душі.
Для  мене  буде  він  завжди  найпершим,
Як  перші  навесні  підуть  дощі.

А  першим  і  останнім  неприродно!
До  тебе  шлях  із  сотень  перепон.
А  муза  –  незалежна
([i]как  свобода[/i]),
І  перешкод  здолає  хоч  мільйон.

Та  я  не  муза.  Я  проста  людина,
До  неї  не  виходить  прирівнятись.
Я  вчуся  тільки  за  одну  хвилину
Крізь  сльози  починати  знов  сміятись.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638079
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.01.2016


Я – твоя нова душа

Безпідставно,  безсумлінно
Я  –  твоя  нова  душа.
Може,  зараз  я  чужа,
Хоч  була  тобі  покірна
Тихо  гріючи  ножа.

Чесно-чесно.  Справді,  вірна
Я  тобі  завжди  була,
Зберігала  всі  слова.
Я  мовчатиму  безмірно,
Бо  кричала  як  могла.

Тільки  зараз  –  непомітна
В  літніх  сонячних  дощах.
Знову  рідна.  Знов  чужа?
Радість  на  масштаб  всесвітня:
Я  –  твоя  нова  душа.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636827
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.01.2016


Рай

Рай  мов  пекло.  Я  не  знаю
Як  пробачити  тебе.
Може,  сон  мене  знайде?
Мовчки  я  сильніш  кохаю.

Тільки  спогади  збираю.
Варто  знову  жити  мирно?
Я  бунтар.  Бунтар  покірний,
В  ностальгії  спочиваю.

Теплий  погляд  зберігаю,
Мов  печалі  вже  нема.
Сміливіш!  Бо  я  сама.
А  надовго?  Я  не  знаю.

Всі  печалі  враз  полиш.
Я  без  слів  тебе  кохаю.
Засинай.  Я  засинаю,
Сон  ставатиме  міцніш.

Ти  –  моя  частина  раю.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636826
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.01.2016


Їх ще буде близько сотні…

А,  певно,  їх  ще  буде  близько  сотні,
Та  тільки  я  залишуся  вогнем
Твоїм,  який  врятує  від  безодні,
Лише  твоєю  світлою  Ірен.

Нехай  чекає  тисяча  незгод,
І  сонце  заховається  за  хмари
Крізь  безліч  середземноморських  вод…
Впродовж  віків  самим  тобою  марю.

Можливо,  буду  нищити  себе,
Аби  безглуздих  почуттів  позбутись.
До  тебе  вже  кохання  не  прийде.
Все  може  бути  так.  Та  як  забути?

Сідало  сонце  в  чорний  горизонт,
Останній  спалах  світить,  як  надія.
Не  можу  я  забути.  Це  не  сон  –
Моя  реальна,  нездійсненна  мрія.

Непевно,  їх  ще  буде  близько  сотні,
Та  тільки  я  залишуся  вогнем
Твоїм,  який  врятує  від  безодні,
Лише  твоєю  світлою  Ірен.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636329
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.01.2016


Арешт

Трощи  мої  чуття,  я  без  душі.
Вбивай  мене  байдужістю  своєю.
З’явись,  і  наодинці  залиши
Зливатися  із  темною  землею.

І  знову  знищуй  світлі  почуття,
У  серці  загаси  новий  вогонь.
Здобудь  нарешті  вічне  забуття.
Мене  забудь  і  доторки  долонь.

Не  згадуй,  треба  крапку  малювати,
І  епілог  зробити  врешті-решт,
Аби  майбутнє  радісно  вітати,
Інакше  я  залишусь  на  арешт.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636315
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.01.2016


Рисунок

Смотрю  –  рисунок:  страны,  рис…
Цветущий  аромат!  Ирис.
Светлеет  радостный  нарцисс,
Таланта  мастера  каприз.

Реальность  скрасила  эскиз,
А  я  в  окне.  И  тает  осень,
Стекают  капли  на  карниз…
Я  все  забыла.  Вечер.  Восемь.

Застыл  холодный  океан,
Забрал  назад  осенний  бриз.
Быть  может,  снова,  снова  пьян,
А  я  рисую  наш  эскиз.

Довольно.  Хватит.  Все.  Молчи.
Забудь.  Не  вспомни.  Умоляю.
Тебе  оставила  ключи.
Меня  теряешь.  Я  теряю.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636071
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 15.01.2016


Моя зима

Наче  закричала  би  слова.
А  навіщо?  Краще  хай  не  чує.
Взимку  знов  залишуся  сама.
Може,  він  колись  мене  відчує.

Як  тепер  тебе  не  вистачає!
Сніг.  Обвал.  Шалена  хуртовина.
Все  навколо,  геть  усе  змітає.
Серце,  серце  –  ось  моя  провина!

Винна  в  тому,  що  тебе  кохаю!
Винна,  що  прийшла  в  твоє  життя.
А  чому  я  винна?  Я  не  знаю.
Сенс  який  в  безглуздих  почуттях?..

Лід  холодний  вікна  розфарбує,
І  замерзне  все,  чого  нема.
Може,  він  колись  мене  відчує,
Як  відчула  все  моя  зима.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635003
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.01.2016


Не сумую

Я  вже  не  сумую  за  тобою,
Стало  це  для  мене  неможливим.
Залишаюсь  до  цих  пір  одною,
Ця  самотність  зовсім  не  тужлива.

Я  сумую  за  тобою  іншим,
Тим,  яким  колись  ти  був  для  мене,
І  не  був  для  жодної  із  дівчин.
Так  було,  мабуть,  обом  нам  треба.

Я  сумую.  Погляд  безтурботний,
Усмішка  прекрасна,  щира-щира…
Жаль.  Сьогодні  знову  ми  самотні,
Просто  нам  не  вистачає  миру.

Ця  самотність  зовсім  не  тужлива  –  
Залишаюсь  до  цих  пір  одною.
Стало  це  для  мене  неможливим.
Я  вже  не  сумую  за  тобою.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635002
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.01.2016


Можеш бути вільним

Хочеш?  Тепер  можеш  бути  вільним
Від  усякого  до  тебе  лиха,
Від  мене,  наприклад.  Тільки  сильно
Я  тепер  мовчатиму.  Я  тиха.

Так,  незвично!  Хочеш  –  одружися,
Заведи  коханок  тисячі.
І  назло  мені  же  розпишися
Із  запеклим  ворогом  моїм.

Хочеш?  То  продай  увесь  цей  спадок.
Хочеш?  Викинь  все,  що  дарувала,
Щоби  більше  не  було  і  згадок.
Щоби  більше  я  не  існувала.

Хочеш  –  вбий.  Хоча  це  все  даремно,
Я  вже  мертва.  Бачу  з  висоти.
Хочеш  –  то  не  спи.  Напевно,  темно.
Хочеш  –  то  когось  ще  підожди.

Я  ж  тепер  мовчатиму.  Я  тиха.
Хочеш  –  стань  слабким,  а  хочеш  –  сильним.
Від  усякого  до  тебе  лиха
Остаточно  можеш  бути  вільним.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634545
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.01.2016


Чи є такий?

Чи  є  такий,  що  буде  поважати,
І  обігріє  в  люті  морози?
Чи  є,  щоби  по-справжньому  кохати
Умів,  і  не  казав  мені  «зажди»?

Чи  є  такий,  що  буде  піклуватись?
Мене  щоб  не  бажав,  коли  я  хвора,
На  оздоровлення  щоб  сподіватись.
Хотів,  щоб  завжди  я  була  здорова.

Чи  є  такий,  щоб  був  відповідальний,
І  вчинки  зі  словами  співпадали?
Та  ні.  Мені  не  треба  ідеальний,
Нехай  такого  мріяли  й  казали.

Чи  є  такий,  що  буде  другом  справжнім?
І  щоб  від  злого  він  оберігав.
Не  був  фальшивим,  жадібним,  продажним,
Чи  є  такий,  щоб  він  мене  спіткав?

Чи  є  такий,  що  серце  має  щире,
Яке  лише  кохатиме  єдину?
І  справжні  почуття  він  буде  ширить…
Я  без  надії  вірю,  що  зустріну!..

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634541
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.01.2016


Не хочу

Не  хочу.  Хай  горить  моя  надія,
Нехай  безодня  стелиться  в  ногах,
Згорає,  випаровується  мрія,
І  кров  вже  засихає  на  руках.

Бур’ян  нехай  з’їдатиме  сади,
І  вся  пітьма  накриє  ясний  день.
Іди  собі.  Залиш.  Прошу,  не  жди,
І  забирай  всі  ноти  для  пісень.

Чужі  слова,  що  промовляєш  ними,
Дозволь  не  чути  їх  мені  хоч  раз!
Хай  змерзнуть,  хай  панують  тільки  зими,
Аби  нарешті  все  забуло  нас.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634406
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.01.2016


Як я ходила до церкви

Усі  ми  колись  відчуваємо  в  собі  необхідність  відвідати  церкву.  Не  важливо  з  яких  причин,  але  все  одно  нами  рухає  сила,  якась  невідома  нам  і  невидима.  Вона  мене,  власне,  і  привела  туди.
Біля  входу  стояла  жінка  з  яскраво  розмальованими  очима:  стрілки  до  скронь  не  змогла  приховати  навіть  невдало  накинута  хустка.  На  шиї  блищало  намисто,  яке  доповнювали  огрядні  сережки.  Здалося,  ніби  в  неї  на  кожному  пальці  було  по  перстню:  так  яскраво  вони  вигравали  в  променях  сонця.  Недбало  перехрестившись,  жінка  зайшла  до  церкви.  За  нею  вскочило  ще  три  панянки,  які  зовсім  забули,  що  особи  слабкої  статі  не  мають  ходити  туди  в  штанях,  до  того  ж  тісню  прилягаючих  до  тіла,  підкреслюючи  всі  необхідні  форми.
Після  самої  служби  було  дано  дозвіл  запалювати  свічки.  Звичайно,  найнеобхідніше  –  за  спокій  померлих  і  за  здоров’я  близьких.  Підійшовши  до  ікони  і  помолившись,  я  намагалась  запалити  від  інших,  яскраво  пломеніючих  свічок,  свою.  Зліва  стояв  дивний  чоловік  з  не  менш  дивним  на  мене  поглядом.  Всі  присутні  займалися  необхідним:  хтось  набирав  святої  води,  хтось  сповідувався,  хтось  цілував  ікону,  хтось  причащався…  А  цей  чоловік  дивився  на  мене  вже  як  хвилин  п’ять,  не  відриваючи  погляд.  Я  намагалась  не  звертати  уваги,  мовляв,  він  просто  замислився  про  щось  своє…  А  тим  часом,  запаливши  свічку,  я  намагалась  її  поставити,  але  щораз  вона  падала.  Втретє  висковзаючи,  розтоплений  віск  окропив  мені  руку,  і  це  змусило  мене  мимоволі  скрикнути.  Чомусь  цього  ніхто  не  помітив,  окрім  того  дивного  чоловіка.  На  його  обличчі  промайнула  дика  посмішка.  Я  не  надала  цьому  особливої  уваги  і  продовжувала  свої  намагання.  В  четвертий  раз  також  не  пощастило:  дивним  чином  моя  рука  задрижала,  свічка  раптом  перевертається  і  обпікає  мені  праву  руку.  Ловлячи  її  на  льоту,  я  помічаю  ще  більш  злий  і  зацікавлений  на  мене  погляд  чолов’яги.  Свічка  потухла  і  ніби  танути  почала  в  моїй,  майже  до  крові  червоній,  долоні.  На  очі  почали  навертатися  сльози.  До  мене  в  цей  момент  підходить  дівчина  і  з  першого  разу  ставить  мою,  вже  запалену  нею,  свічку  в  підсвічник.  Я  не  встигла  їй  подякувати,  як  вона  раптом  зникла.  Чоловіка  того  я  теж  більше  не  бачила.
Вирішивши  сповідуватися,  я  стала  в  чергу.  Надійшло  ще  декілька  людей.  Мама  з  донькою  (обидві  циганської  зовнішності)  пішли  без  черги.  Прийшло  ще  декілька  жінок,  які  розіпхали  перед  собою  всіх,  хто  заважатиме.  Тільки  негучні  незадоволення  «чесних»,  покірно  стоячих  у  черзі,  порушували  священне  таїнство.  
Ось  і  моя  черга.  Святий  отець  спитав,  у  чому  мій  гріх.  Його  відповідь  для  мене  була  неочікуваною:
- В  тебе  нема  сорому!  Як  ти  могла?
Позаду  почали  лаятися  жінки  за  місце  в  черзі.  Старий  дідок  також  намагався  пройти  перед  усіма.
-  Як  ти  посміла?
Перед  виходом,  де  з  обох  боків  є  сувенірна  лавка,  стало  чутно  шум:  жінка  прийшла  з  власною  свічкою.  Їй  сказали,  що  вона  не  має  права:  «Ми  тут  навіщо  стоїмо,  продаючи  товар?  Нам  теж  треба  якось  жити!  Навіщо  зі  своєю,  треба  ж  у  нас  купувати!».
- А  де  була  твоя  совість?
Якась  бабця  зробила  зауваження  молодій  дівчині,  що  та  прийшла  у  спідниці.  І  байдуже,  що  вона  закривала  коліна,  все  рівно  ця  довжина  для  церкви  закоротка  (на  її  думку).  Удосталь  накричавшись,  стара  замовкла,  коли  дівчина  вибігла  з  церкви  в  сльозах.
- Модою  захоплюєшся?
І  ось  тільки  в  цей  момент  я  починаю  думати.  До  чого  тут  мода?  Я  прийшла  зовсім  в  іншій  справі.  До  того  ж,  у  старій  спідниці,  непомітному  взутті  та  в  занедбаній  куртці  із  шарфом  замість  хустини,  який  і  покривав  моє  волосся.
Після  сповіді  я  не  відчула  ніякого  полегшення.  Мені  захотілося  в  той  момент  на  зло  скоїти  усі  гріхи,  які  тільки  можуть  приписуватись  людині,  і  які  не  можуть  навіть.
Завершивши  свою  промову,  священик  пішов,  водночас  увесь  натовп  розвернувся  і  хлинув  до  виходу.  Усі  одне  одного  пхали,  штовхалися  між  собою,  вигукували  якісь  образливі  слова.  Посередині  церкви  було  збудовано  невеличкий  підйом,  біля  якого  я,  власне,  і  стояла.  Під  тиском  оскаженілих  людей  я  не  встигла  його  обійти  і  самій  дібратись  до  виходу.  Я  розуміла,  що  в  будь-який  момент  моя  фізична  сила  не  витримає  цей  потік  бездушних  створінь,  кожне  з  яких  було  вдвічі  важче  за  мене  за  рахунок  огрядного  одягу,  прикрас,  власної  ваги,  набутої,  звичайно,  завдяки  помірному  харчуванню  безпристрасною  їжею.
- Не  штовхайтесь,  будь  ласка!
Після  моїх  слів  хмара  з  цих  чорних  осіб  ще  більше  потиснула  на  мене.  В  жодному  обличчі  я  не  впізнала  людину.
- Обережніше,  я  можу  впасти!
Здавалося,  потік  вдаваної  чистої  сили  не  вгасав.  Я  втрачаю  рівновагу  і  падаю  прямісінько  на  виступ  посеред  церкви.
-  Господи,  що  коїться!  –  вигукнула  якась  жінка  із  натовпу.  Хоч  щось  змусило  виявити  їх,  хоч  і  вдавану,  набожність.

Я  сиділа  посеред  церкви  і  плакала.  Невже  це  відбувається  зі  мною?  Чи  одна  я  така?  Можливо,  це  все  сон?  Хіба  ж  таке  може  бути  в  церкві?  Все  таки,  це  –  храм  Божий…

Ця  історія  не  змусила  мене  припинити  вірити  в  Бога  чи  змінити  релігію,  та  до  церкви  я  більше  не  ходила.  А  по-справжньому  щирі  молитви  я  чула  тільки  в  лікарні.  
21.12.2015

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634083
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 07.01.2016


Залишай

Залишай  мене  всюди,
І  викресли  з  пам’яті.
Так  і  не  зрозуміла,  нащо  тобі  мій  номер.
Зберігаєш  досі,  як  пам'ять
Про  одну  з  твоїх  численних  пригод.
Звичайно!  Удар.  Фініш.  Прояв  характеру
Один  із  найменш  чисельних.
Викинути  її,  як  непотріб,
Наче  бездушну  істоту.
Ні,  не  істоту  –  рослину,
Яка  так  надокучила  своїм  цвітінням
Заманливим…
Обираєш  кактус.  Колешся.  До  крові.
Страждаєш.
А  голка  в  тобі  проростає.
Недолік  вроджений.  Тепер  генетично.
Недоречне  порівняння  із  флорою!
А  життя  реальне,
Людське,  чорт  забирай.
Я  все  пам’ятаю.
…До  болі  знайома  стеля,
Полиця  з  книгами.
Я  б  так  хотіла  дати  тобі  ляпасу.
На  душі  відлига,
Розлите  віскі  на  підлозі.
Мене  знову  пів  ночі  нудило,
Дихала  на  морозі.
Розбитий  бокал  і  кров,  що  тече  по  моїй  руці.
Я  плакала.  Чому,  спитаєш?
Дійсно.
У  мене  ж  душі  немає.    
І  місця  в  твоєму  житті
Для  тебе  –  також.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633925
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.01.2016


Інша

Немов  поперек  горла  той  кістяк  –
Завада,  перепона.  Перекрито
Цей  шлях  знайомий  ніби  позаяк,
Мене  для  тебе  знову  наче  вбито.

Можливо,  вона  краще  багатьох,
Мені  антонім  –  це  є  головне.
А  скільки  їх?  Напевно,  більше  трьох:
Одні,  одна,  одно,  один.  Одне!

Вона  –  яскраві  світлі  ясні  зорі,
А  я  ніхто.  Ніщо.  Проте,  найгірша.
Нема  різниці,  як  багато  горя
В  мені  живе.  Зате  вона  найліпша.

Купається  у  золоті  дощів,
А  я  зідрала  шкіру  всю  до  крові.
Чого  стоїш?  До  неї  йди  мерщій.
В  ній  так  багато  щирої  любові!..

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633216
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.01.2016


*** (А я би краще вірила в тебе…)

А  я  би  краще  вірила  в  тебе.
Така  щаслива,  що  ридати  хочу.
Хай  всесвіт  мене  більше  не  знайде,
Хоч  думаю,  і  мрію,  і  пророчу.

А  за  стіною  дика  пустота,
І  віє  справжня  зимня  прохолода.
Спитаєш:  «Ти»?  Неправда,  вже  не  та.
Я  вітер.  Я  повітря.  Я  свобода.

Накриє  снігом  вулиці  блакитні,
Замерзне  все  минуле.  Вже  нема.
Майбутнє  наше  в  сонячному  липні,
Нехай  насправді  зараз  я  сама.

Та  ні.  Мене  спіткали  бастіони,
І  думку  долі  втілили  пророчу.
Брехливих  твоїх  усмішок  мільйони.
Така  щаслива,  що  ридати  хочу!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633063
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.01.2016


З Новим Роком!

Щоби  мрії  були  близько,  —
З  Новим  Роком  українським!
Щоби  мрії  всі  в  реалі  —
Українське  частуй  сало.

Щоб  усе  було  до  ладу,
Меду,  хліба,  винограду,
Щоби  мрії  були  близько,  —
З  Новим  Роком  українським!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632862
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.01.2016


Щастя

Одного  разу  я  була  щаслива,
Розкрились  двері.  Розсипалось  світло.
Яскрава,  наче  літня,  тепла  злива,
Довкола  мене  навкруги  все  квітло.

Вмивалось  небо  сонячним  дощем,
«Привіт»  блакиттю  каже,  мов  сміється
А  ми  колись  побачимось...  іще,
Усе,  як  доля  пише,  нам  збагнеться.

Травневим  сяйвом  підемо  ми  разом,
Веселка  мерехтітиме  між  хмар.
Щасливі  тоді  станемо  відразу,
Бо  щастя,  певно,  тільки  божий  дар.

31.12.15.  (в  новорічну  ніч)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632860
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.01.2016


Випадково. Можна?

Можна  тобі  подзвонить  випадково,
Можна  тобі  написати?
Можна  шалено,  завзято,  раптово
Знову  почать  розмовляти?

Можна  тебе  випадково  зустріти,
Вгледіти  в  краплях  дощу?
Можна  тебе  назавжди  захотіти,
Можна  вже  не  відпущу?

Можна  тебе  серед  моря  шукати,
Безлічі  хвиль  льодяних?
Можна  тебе  серед  сотні  пізнати,
Тисяч  не  рідних,  чужих?

Можна  до  тебе  прилинуть  зорею?
Тільки  не  смій  відпускати.
Ні  –  то  ніколи  не  стану  твоєю.
Хочу  тебе  вже  не  знати…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632316
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.12.2015


Вірити

Так  хочеться  вірити,  вірити  в  інше  –
Це  все  неправда,  усе  страшний  сон.
Він  досі  любить,  і  любить  ще  більше,
Це  не  зі  мною  –  печалі  полон.

Це  не  зі  мною  –  пекельні  страждання,
Досі  щаслива  тут  поруч  із  ним.
Знов  зберігаю  свої  сподівання,
Щастя  безмежне  здається  простим.

Вірити  хочеться  –  це  не  зі  мною:
Розпач,  розлука,  душі  пустота.
Доброю  завжди  була,  і  не  злою,
Зараз  душевна  моя  сліпота.

Печалю  не  бачу!  Не  бачу  лихого!
Інших  не  бачу,  лиш  бачу  себе!
Щасливі  разом.  Усе  було  грою?
Вірить  не  хочу,  не  хочу  в  оце!

Хочеться  вірити  –  знову  щасливі,
Будем  такими  крізь  безліч  століть.
Гляну  угору  –  насправді  ллє  злива,
А  для  мене  нехай  буде  блакить.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632074
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.12.2015


Спробуй тепер повернутись

Актор  поміж  масок  безликих  людей,
А  справжніх  ти  сам  же  і  губиш.
Дволиких  вважаєш  за  безмір  ідей,
Ти,  певно,  таких  тільки  любиш.

Якщо  помічаєш  ти  раптом  мене,
Не  здоганяй!  Не  шукай  візницю.
Мій  образ  (якщо  він  і  був)  –  промине.
Як  справи?  Яка  різниця!

Форма  ніяка?  То  вже  не  читай,
Більше  ніколи  не  слухай.
Із  дієслова  рядок?  Помічай!
Або  закривай  тепер  вуха.

Вперед!  Доганяй!  Ти  знаєш,  я  вірно
Усім  їм  мов  поперек  горла.
Ні,  це  не  норов.  Тобі  я  покірна
Була  колись.  Вчора,  не  вчора?

Рима  не  точна?  Ну  добре,  нехай.  
Лексика  шлях  свій  катренами  стелить.
Ти  у  минуле  піди,  спочивай.
Спробуй  тепер  повернутись  до  мене!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631764
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.12.2015


Знаешь, я ею горжусь

Знаешь,  я  ею  горжусь,
Нынче  она  идеал.
Я  на  тебя  не  сержусь,
Может  быть,  сам  замечал.

Знаешь,  она  дальновидней,
Намного  мудрее  меня.
Может,  не  столько  обидней,
Сколько  ожогов  огня.

Знаешь,  она  будет  лучше,
И  не  такая  как  я.
Я  теперь  стану…  хуже,
Такой  буду  день  ото  дня.

Такой  буду  я  для  тебя!
Чтоб  не  было  больше  соблазна.
Она  будет  лучше  меня.
Знаешь,  скажи  это  сразу…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631761
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 27.12.2015


*** (Подих до шиї гарячий…)

Подих  до  шиї  гарячий,
Очі  всі  сповнені  сліз.
Місяць  неначе  із  неба
Взяв  самостійно  і  зліз.

Краплі  дощу  квітневого
По  тілу,  вустам  і  скронях.
Пульсу  удари  страшенного,
Стогони  серця  в  долонях.

Обидва  в  пустельній  безодні,
І  совісті  світло  зруйноване.
Можливо,  не  вільні?  Свободні!
Кохання  твоє  заборонене.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631582
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.12.2015


Ірен

Тихий  спокій.  Темна  тиша.
Стигне  чай  на  самоті.
Як  прекрасно  всіх  полишить
І  віддатись  гіркоті…

Ґвалт!  Осколки!  Небезпека!
Чую  дикий  звук  сирен,
Непритомнію  від  спеки.
Прокидайся  же,  Ірен!

Крик  її,  волосся  довге,
Це  останнє  що  я  бачу.
Постріл.  Кров.  Брудна  підлога,
Хтось  дрібну  розсипав  здачу…

Відключаюся.  Мов  сон
Бачу  дивні  образи.
Ось  він!  Ось  він!  Ось  він  знов!
Не  потрібні  докази.

Ось  вона,  її  цілує,
Швидко  вже  кохає  іншу!
Я  кричу.  Мабуть,  не  чує,
Я  ж  не  стала  розумніше.

Вибух!  Дзвін!  Пекельний  стогін.
Їй  кладе  на  плечі  руки
І  вдягає  капюшон.
Це  не  сон.  Це  справжня  мука!

Огортає  її  стан,
Доторкається  волосся.
Вереск!  Плач!  Щасливим  став,
Не  зі  мною  довелося…

І  згадать  не  доведеться,
Інші  зробить  він  світлини.
А  в  моєму  лоні  б’ється
Серце  нашої  дитини!..

Біль.  Нудота.  Постріл.  Тир.
Довге  подруги  волосся.
Знов  свідомість.  Нашатир.
Вижить  знову  довелося.

Подруга  мене  гукала,
Чую  дикий  звук  сирен.
Та  невже  я  вижить  мала?
Ти  прокинулась,  Ірен!

…стигне  чай  на  самоті.
Як  прекрасно  всіх  полишить
І  віддатись  гіркоті.
Тихий  спокій.  Темна  тиша…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631483
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.12.2015


Боляче

А  можна,  я  кричатиму  у  небо?
Так  боляче,  що  навіть  сліз  нема!
Досить.  Зупинись.  Уже  не  треба.
Годі  вже  страждати  задарма.

А  можна,  я  кричатиму  німою?
Найвищий  голос  тільки  тихий  шепіт.
Життя  –  омана,  що  здається  грою,
Нам  вигадана  у  просторах  «всесвіт».

А  можна,  я  кричатиму  вві  сні?
Кудись  подіти  біль  цей  накипілий.
В  реалі  я  співатиму  пісні,
На  це  лиш  здатен  стан  душі  змарнілий.

А  можна  закричати?  Я  жива!
Досить.  Зупинись.  Уже  не  треба.
Годі  вже  страждати  задарма.
Так  боляче,  що  навіть  сліз  нема!

Тепер  лише  кричатиму  у  небо…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631094
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.12.2015


Чорний силует

А  я  з’явлюсь  до  тебе  після  всіх,
Осяяна  промінням,  сонця  світлом.
Цей  чорний  силует  твоїх  утіх,
І  витончені  риси  мого  літа.

Я  запалаю  безмірним  вогнем,
Твого  життя  прикраса  різнобарвна,
Все  та  ж  твоя.  Лише  твоя  Ірен,
І  таємниця  вічно  несказанна.

Тепло  прозорих  всіх  весни  дощів,
І  радісного  травня  стигла  зелень,
Назавжди  ясне  небо  вечорів,
Що  золотом  цей  шлях  до  тебе  стелить.

Простеж,  впізнай  мій  чорний  силует  –
Лише  твоя  Ірен.  Все  та  ж  твоя.
Це  ще  не  твій  останній  пірует,
Бо  після  всіх  з’явлюсь  до  тебе  я.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630839
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.12.2015


Рік тому

Ти  згадуєш,  а  що  було  рік  тому?
Звели  зими  сніги,  ущент  розтавші,
Від  щастя  відчувалася  утома,
Але  чому  побачились,  і  нащо…

Ти  згадуєш,  а  що  було  рік  тому?
Веселий  сміх,  неначе  в  нікуди.
Нас  пам’ятає  інший  корпус  дому,
І  фрази:  «Почекай  іще,  не  йди».

Ти  згадуєш,  а  що  було  рік  тому?
Щасливими  нас  пам’ятає  вал,
І  церква,  і  річ  порт,  по  місту  всьому
Наш  голос  в  унісон  і  скрізь  лунав.

Ти  згадуєш,  а  що  було  рік  тому?
Можливо,  сварка,  ненависть  і  біль,
Та  я  тікала  від  всього  лихого,
Пірнаючи  у  теплу  тишу  хвиль.

Ти  згадуєш,  а  що  було  рік  тому?
Примирення  і  серця  стук  шалений,
Незвичні  сни,  підйом  о  пів  на  сьому,
Якесь  бажання  бачитись  скажене.

Ти  згадуєш,  а  що  було  рік  тому?
Ущент  розтавший,  сніг  нас  звів  зими.
Пригадуєш,  чи  тільки  чуєш  втому?
Рік  тому  існували  просто  МИ…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630670
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.12.2015


Я вчора його бачила востаннє

Я  вчора  його  бачила  востаннє,
Мене  новий  чекатиме  вокзал.
Це  не  життя,  а,  певно,  існування.
Можливо,  це  він  сам  мені  казав…

Я  вчора  його  бачила  востаннє.
Тримаю  у  руках  свою  валізу,
Блокнот  віршів,  думок  моїх  сказання,
Білет  і  паспорт,  документи,  віза.

Я  вчора  його  бачила  востаннє  –
Цей  теплий  погляд,  наче  в  нікуди,
І  ніби  я  відчула  це  зітхання:
«Іди.  Якщо  наважилась  –  іди».

Я  вчора  його  бачила  востаннє,
Немов  мені  він  шепотом  сказав:
«Залиш  усі  безмежні  намагання,
Тебе  новий  чекатиме  вокзал».

Блакитні  розірвались  небеса!
Роздався  гром.  І  сірі  хмар  поклони.
Мені  у  очі  дивиться  гроза,
І  створює  вже  блискавок  мільйони.

Так  хочу  закричати  в  нікуди!
Своє  розфарбувати  існування.
«Іди.  Якщо  наважилась  –  іди».
Я  вчора  його  бачила  востаннє…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629589
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.12.2015


Я з тобою

Я  з  тобою  поруч,  милий,  чуєш?
Час  іде.  Засипле  снігом  світ.
Хай  вогонь  пекельний  все  руйнує!
Я  з  тобою  разом,  я  навік.

Чуєш,  я  з  тобою  поруч,  милий!
Навіть  коли  сонце  заховалось,
Навіть  коли  тінь  єдина  зникла,
Навіть  коли  доля  зруйнувалась.

Я  з  тобою,  чуєш?  Я  з  тобою!
Може,  мене  поруч  і  нема.
Ні,  нехай  це  не  здається  грою:
Поруч,  як  невидима  зима.

Я  з  тобою  в  згодах  і  незгодах,
В  горі  і  крикливому  мовчанні,
В  щасті  і  в  безрадісних  пригодах,
І  в  твоєму  кожному  зітханні.

Щосекунди  я  з  тобою,  чуєш?
Час  іде.  Засипле  снігом  світ.
Хай  вогонь  пекельний  все  руйнує!
Я  з  тобою  разом,  я  навік.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629588
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.12.2015


Тобою захопитися, тобою!

Твої  побачити  бажаю  очі,
Та  лиш  екран  мереж  переді  мною.
Листи  читаю  з  вечора  до  ночі.
Тобою  захопитися,  тобою!

Зіграй  мені  на  скрипці  почуття.
Не  справжні?  То  нехай  це  буде  гра,
Така,  що  необхідна  для  життя,
Бо  ми  з  тобою  вічно  недосяжні.

Це  так.  Безмежна  стелиться  зима,
Дороги  збудували  бастіон.
А  я  з  тобою  разом.  Не  одна
Побачу  знов  безмежно-дивний  сон…

Твої  мрійливі  темно-сині  очі,
Та  лиш  екран  мереж  переді  мною.
Листи  читати  звечора  до  ночі…
Тобою  захопитися,  тобою!..

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629165
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.12.2015


Страждай

Коли  тебе  тривожить  відчай,
Що  хочеш,  все  тепер  приймай:
Печалі,  сум,  шкідливі  звички  –  
Страждай,  мій  янголе,  страждай.

Якщо  ти  звик  до  деспотії,
До  себе  ставлення  такого  –
Твої  всі  нездійсненні  мрії.
Та  ні,  я  не  бажаю  злого.

Чому  страждати  маєш  ти,
Чому  не  хочеш  буть  щасливим?
Чому  ти  маєш  зло  нести?
Не  гарно,  певно,  не  красиво.

Спонтанний  вибір?  Може  бути.
На  душу  все  що  хоч  приймай,
Якщо  бажав  мене  забути  –
Страждай,  мій  янголе,  страждай.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628507
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.12.2015


Я маю невідправлені листи

Я  маю  невідправлені  листи,
Вони  для  тебе  вічно  недосяжні:
Аби  тягар  душевний  не  нести,
Аби  до  мене  вже  без  зауважень.

Я  маю  невідправлені  вірші.
В  них  справжня  правда,  більша  над  реальність.
Дам  згоду  –  то  собі  їх  залиши,
Хоча  навряд.  Хай  краще  буде  сталість.

Я  маю  невідправлені  тривоги,
Я  маю  нерозкриті  почуття,
Я  маю  від  себе  перестороги:
Нехай  їх  краще  знатиму  лиш  я…

Це  все  для  тебе  вічно  недосяжне:
Аби  тягар  душевний  не  нести,
Аби  до  мене  вже  без  зауважень  –
Я  маю  невідправлені  листи.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628075
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.12.2015


По ту сторону екрану

Грудень  цей  тепер  без  снігу
Осінь  дивну  залишив,
Перенісши  день  відлиги
В  далі  дальнії  вершин.

Лігши  друкувать  сонети
Із  планшетом  на  дивані,
Я  чекатиму  терцетів
По  ту  сторону  екрану.

Як  цікаво  –  Інтернет
Нам  створив  це  спілкування.
Відправлятиму  сонет.
Достучатись  намагання.

За  вікном  прекрасним  снігом
Білим  все  вкрива  зима,
А  ми  разом  з  теплим  сміхом  –
Нас  на  вулиці  нема!

Серце  як  моє  бажає
Доторкнутися  тебе,
Та  я  вигляду  не  знаю:
Хто  ти?  Де  ти?  Звідки  є?

Павутиння  затягнуло,
Припорошила  зима.
Я  он  лайн.  Мабуть,  заснула,
Та  прокинусь  не  одна.

Лігши  друкувать  сонети
Із  планшетом  на  дивані,
Я  чекатиму  терцетів
По  ту  сторону  екрану…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628072
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.12.2015


Протиріччя

Чому  я  для  тебе  –  добра?
Секунда  до  зла  –  буває.
А  іноді  страх.  Хоробра!
Ненавиджу  так,  як  кохаю.

Мовчу,  бо  люблю  співати.
До  мене  частіше  приходь,
Щоб  лиха  уже  не  знати.
Диявол  нас  звів,  не  Господь.

А  зовні  яскраве  світло,
Всередині  тільки  чорне.
І  штиль  –  це  володар  вітру,
Все  небо  в  сувій  згорне.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626485
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.12.2015


*** (І як тепер мені заговорити…)

І  як  тепер  мені  заговорити?
До  тебе  знову  тягнеться  душа.
Піти  спокійно?  Від  себе  побігти?
Можливо,  я  уже  давно  чужа.

І  як  мені  до  тебе  промовляти?
Боюся  розколоти  цю  стіну,
Це  справжній  мур.  Чи  треба  зруйнувати?
Немає  сили.  Ніби  не  живу.

А  полум’я  пекельне  не  згасає,
Розбити  перепони  прагне  вщент!
Бо  серце  сили  розуму  не  знає,
І  хоче  тебе  бачити…  іще.

Можливо,  я  уже  давно  чужа.
Піти  спокійно?  Від  себе  побігти?
До  тебе  знову  тягнеться  душа.
І  як  тепер  мені  заговорити?..

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626484
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.12.2015


Краще хай не знатиме нічого

Ця  зима  ніщо  не  перевершить…
Вітер  знов  кружлятиме  довкола,
Сніг  уже  не  буде  тільки  першим.
Я  для  тебе  більше  не  раптова.

Ти  для  мене  –  в  безмірі  сузірь,
Тихий  шелест  вітру  в  хмарі  снігу,
І  в  бузковій  барві  вечорів,
У  моєму,  не  для  тебе,  сміху.

Я  зашию  нитками  чуття,
Наче  безмір  неба.  Кольорових,
Їх  не  вистачає  для  життя…
Краще  хай  не  знатиме  нічого.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626463
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.12.2015


Не знаю

Взагалі  тебе  не  знаю,
Не  дивлюся  у  твій  бік.
Хто  ти,  я  не  пам’ятаю,
І  який  сьогодні  рік.

Звідки  ти,  чому  зустрілись?
Нас  заплутали  дороги.
Вийшли  рано,  запізнились,
Знищили  перестороги.

Імені  твого  не  знаю,
Не  згадаю  навіть  зовні,
І  відразу  забуваю,
Щоби  не  згоріть  в  безодні.

Номер  твій  і  соцмережа
Чесно,  зовсім  не  відомі,
Тільки  пам'ять  без  обмежень,
Тільки  сни  вже  не  свідомі.

Не  дивлюся  у  твій  бік.
Хто  ти,  я  не  пам’ятаю,
І  який  сьогодні  рік.
Взагалі  тебе  не  знаю.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626460
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.12.2015


Надія

Знаю,  ти  повернешся  до  мене.
Може,  самовпевненість?  Нехай.
Стежки  чарівні  самі  повернуть,
Щоб  ми  знову  разом  пили  чай.

Вірю,  що  колись  ти  повернешся
Не  із-за  пекельної  жаги.
Може,  із-за  холоду  здригнешся.
Я  –  тепло!  До  мене,  мене  йди!

Знаю,  ми  зустрінемось  колись.
Ти  поглянеш,  сповнений  надії.
Всі  птахи  злетять.  Злетять  увись,
Сповнять  щастям  наші  давні  мрії.

Сонце  нам  світитиме  теплом.
Ось  уже  ми  разом,  поруч  знову!
Знов  зігріті  рідним  нам  добром,
І  від  щастя  віднімає  мову…

Щоб  ми  знову  разом  пили  чай,
Стежки  чарівні  самі  повернуть.
Може,  самовпевненість?  Нехай.
Знаю,  ти  повернешся  до  мене.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624181
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.11.2015


Я сподіваюся, ти згадуєш мене

Я  сподіваюся,  ти  згадуєш  мене.
Нам  перший  сніг  цей  застилає  вікна,
І  сонце  ніби  миттю  промине,
А  час  іде.  Та  я  така  ж  привітна.

Я  сподіваюся,  ти  згадуєш  мене,
Поглянеш  в  небо  –  завірюха  біла.
Від  холоду,  не  від  тепла  здригне.
Чому  ж  тебе  забути  не  зуміла?

Я  сподіваюся,  ти  згадуєш  мене.
Зима,  як  бачиш,  осінь  засипає.
Минуле  наше  зовсім  не  просте,
Тебе  чомусь  душа  не  забуває.

Я  сподіваюся,  ти  згадуєш  мене,
І  руки  грієш,  п’ючи  теплу  каву.
Чекаєш,  що  вона  зараз  прийде?
Хіба  що  образ  лиш,  та  я  не  знаю.

Нам  перший  сніг  цей  застилає  вікна,
І  сонце  ніби  миттю  промине,
А  час  іде,  та  я  така  ж  привітна.
Я  сподіваюся,  ти  згадуєш  мене.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623692
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.11.2015


Смерть (так неправильно)

Не  страшно,  коли  помирає  знайомий
Чи  рідний  по  крові  тобі.
Страшно  –  коли  чоловік  цей  вагомий
Людину  втрачає  в  собі.

Смерть  як  така  –  перехід  в  інший  стан,
Тільки  не  втрата  себе.
Страшно  –  коли  вже  душа  пропада,
З  тебе  людина  іде.

Втрата  –  коли  проганяєш  людину,
Яка  у  тобі  помирає!
Смерть  –  це  не  втрата  єдиного  сина,
Бо  він  тебе  любить/кохає.

Жити  людина,  звичайно,  що  може,
Тільки  зректися  тебе!
Це  –  справжня  смерть,  та,  якою  негоже
Диявол  тебе  доведе.

Страшно  втрачати  людину  в  собі,
Страшно  у  інших  це  бачить!
Щоб  не  піддатись  єдиній  журбі,
Варто,  напевно,  пробачить...

Ти  не  втрачай  у  собі  доброту,
Душу  людську  зберігай!
Знищуй  все  зло  і  душі  німоту,
Серцем  постійно  зростай.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623691
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.11.2015


Був онлайн хвилину тому

Серце  раптом  відчинилось.
Йде  зима.  Я  чую  втому.
Вже  не  встигла.  Запізнилась:
Був  онлайн  хвилину  тому.

Це  неначе  стукать  в  стіну,  
Літака  чекать  на  рейках.
Безпідставний  постріл  в  спину.
Сів  заряд  у  батарейках.

Це  неначе  стукать  в  двері,
Знаючи  –  нема  нікого,
І  торкатись  батареї…
Все  одно  вона  холодна!

Це  неначе  перед  морем
Не  чекати  корабля,
Тільки  харчуватись  горем,
Покохати  скрипаля.

Це  неначе  ти  співаєш,
А  повітря  вже  нема.
Та  цього  уже  не  знаєш,
Бо,  можливо,  не  жива.

Все.  Не  встигла.  Запізнилась.
Йде  зима.  Я  чую  втому.
Серце  раптом  відчинилось:
Був  онлайн  хвилину  тому…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623304
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.11.2015


В дощах

Хай  осіннє  розіб’ється  небо!
Хай  вирують  безкраї  дощі!
Хай  замерзну.  Можливо,  так  треба.
Іди  геть.  Покидай.  Залиши.

Ти  дізнаєшся,  як  це  –  кохати,
За  вікном  звикнеш  бачить  грозу.
І  мене  уже  поруч  не  мати,
Я  себе  уже  не  залишу.

Ти  дізнаєшся,  як  це  –  любити.
Зрозумієш,  як  пізно  вночі
Задихатись  від  болю,  тужити,
І  чужі  зберігати  ключі.

Ти  дізнаєшся,  як  це  –  кричати.
Ти  відчуєш  усе,  що  і  я!
І  навчишся  спочатку  почати,
Як  душа  починає  моя.

Знаю,  звикнеш  стрічати  негоду,
Зрозумієш  –  навколо  брехня!
І  назавжди  віддавши  свободу,
Не  шукай  її  там,  де  є  я.

Не  шукай  мене  більше  ніколи!
Зі  своєї  дороги  не  йди,
Коли  навіть  не  буде  нікого,
Самому  зараз  легше  іти.

Щоб  нікого  не  зв’язувать  вітром,
Не  заплутатись  в  долі  нитках,
І  чужим  щоб  не  дихать  повітрям,
Зберігай  мене  в  краплях.  В  дощах.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622661
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.11.2015


Вбивай!

Розбий  мене  вщент,
Розірви  ці  вітрила!
Не  згадуй,  не  втомлюй,  минуле  забудь!
А  знаєш,  іще  
В  мене  лютая  сила,
Усе  щоби  враз  і  за  мить  повернуть!

Розріж  мене  дико!
Здирай  мою  шкіру!
Встроми  мені  в  серце  залізний  кинджал!
Дарую  гвоздики,
Кохаю  не  в  міру  –
Мені  заборонено  –  пізно  сказав.

Давай,  покажи  мені,  як  ти  вбиваєш!
Як  ти  щасливий  сьогодні  одружишся.
Краще  від  крові  мені  захлинатися,
Чим  помирать  від  твоєї  байдужості.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619494
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.11.2015


Вечер

А  мрачность  нагнетает  вечер,
И  капельки  росы  утра
Срывает  ветер  бесконечно,
И  холод.  Страх.  И  я  одна.

Я  вновь  ныряю  в  этот  сон:
Добро  и  радость,  зло  и  тьма.
Любви  теряю  унисон,
Остались  мы.  Но  я  одна.

В  лесу  под  шорохом  травы
Койот  блуждает  в  темноте.
Но  я  же  свет!  Я  свет  весны!
Я  свет,  да  только  в  пустоте…

Очнулась.  День.  И  я  в  пледу,
Гуляет  ветер  бесконечно.
И  в  пьяном  будто  бы  бреду
Холодный  жду  я  этот  вечер.
6.11.15.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618937
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 06.11.2015


Я лиш на твоїй стороні

Я  завжди  і  тільки  за  тебе,
Я  лиш  на  твоїй  стороні.
Коли  навіть  хмарне  небо,  
І  зовсім  не  спиться  мені,
Я  лиш  на  твоїй  стороні.

Коли  увесь  Всесвіт  проти,
Коли  позрікалися  всі,
Я  –  за  твою  свободу,
За  радість  на  цій  землі.
Я  лиш  на  твоїй  стороні.

Коли  навіть  сам  ти  проти,
Коли  не  палає  душа,
З  тобою  я  буду  доти,
Доки  не  стану  чужа.
Свобода  нас  знов  залиша…

Як  доля  нестримна  твоя
Самого  тебе  полишила,
І  власне  мене  розсмішила,
Коли  навіть  проти…  я!
Без  тебе  не  буду  щаслива.

Коли  навіть  хмарне  небо,
І  зовсім  не  спиться  мені,
Я  завжди  і  тільки  за  тебе,
Я  лиш  на  твоїй  стороні.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618936
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.11.2015


Можеш?

Можеш  слухать  мене  наживо,
І  мій  голос  вбирати  глобально.
Захотіти  таку  –  можливо,
Покохати  таку  –  нереально.

Можеш  бачить  мене  уві  снах,
Чи  не  згадувать  більше  ніколи.
І  дивитися,  як  я  сама
По  частках  твою  склеюю  долю.

Можеш  бачить  мене  наяву,
Випадково  торкатись  плечей.
Все  одно  я  жива.  Я  живу.
І  вогонь  відчуватиму  цей.

Розмовляти,  немов  наживо,
Можеш  слухать  мене  віртуально.
Захотіти  таку  –  можливо,
Покохати  таку  –  нереально.

І  писати  розлогі  листи,
Хоч  насправді  читати  не  хочеш.
Без  мене  все  життя  проживи!
Без  мене  назавжди.  Можеш?
5.11.15

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618488
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.11.2015


Знайти в собі сили жити

А  ми  вже  дорослі  діти,
Так  хочемо  бути  краще.
Одне  лиш  питання  –  нащо?
Чому  варто  їсти  і  пити.

А  ми  вже  дорослі  діти,
Зі  світу  ідемо  інакше,
Не  знаєм,  де  буде  краще,
І  де  знайти  сили  жити.

А  ми  вже  дорослі  діти,
Не  хочемо  їхать  додому,
І  на  роботу  на  сьому.
Куди  неприязні  подіти?

А  ми  вже  дорослі  діти,
Коханих  втрачаємо,  рідних,
Друзів.  І  любим  негідних,
Думаєм  когось  вбити.

А  ми  вже  дорослі  діти,
Усі  ми  когось  втрачали,
Це  назавжди…  не  знали,
Ми  маємо  далі  жити.

Бо  ми  вже  дорослі  діти,
Творити  ми  маєм  життя!
Було  щоби  без  вороття!
Й  знайти  в  собі  сили…  жити.

30.10.15

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617204
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.10.2015


Дівчина

Місяць  сьогодні  уповні,
Ніч  знову  дивна,  одна…
Дівчина  світла  із  зовні,
Справді  же  темна  вона.

Будь  обережним,  благаю,
Не  відчиняй  свою  душу.
Я  вже  нічого  не  мушу,
І  небагато  знаю.

Здатен  на  всяке  закоханий,
Навіть  якщо  це  дівчина.
Догма  ця  не  сформульована
Досі  ні  мною,  ні  іншими.

Зовні,  можливо,  і  світла,
Тільки  всередині  темна.
Жаль,  та  цього  не  помітно,
Час  утрачаєш  даремно.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616811
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.10.2015


Дякую

Я  так  хочу  сказать  тобі  «дякую»,
І  нехай  в  нас  багато  незгод,
Небезпечних,  шалених  пригод,
Ми  самі  себе  часом  залякуєм.

Я  тобі  дуже  вдячна  за  все:
Що  зі  мною  був  поруч  постійно.
І  хоч  зараз  живу  самостійно,
Я  згадаю  від  тебе  слівце.

За  пекельні  спасибі  сварки!
За  розрив  і  крикливе  мовчання!
За  нічні  мої  сльози,  зітхання,
Бо  все  це  дарував  мені  ти!

І  спасибі  за  все,  що  не  дав.
Не  давав  обіцянок  брехливих,
Ти  же  знаєш,  яка  я  вразлива,
Бо  мене  від  себе  вберігав.

Дуже  вдячна  тобі  за  розмови,
І  за  теплі  і  щирі  слова,
Хоч  для  тебе  уже  я  не  та,
І  про  тебе  пишу  тепер  знову.

За  недовге  спасибі  кохання,
За  турботу  і  за  подарунки,
За  нестримні  гарячі  цілунки,
За  твоє  найщиріше  вітання.

І  спасибі  за  правду  болючу  –
Всі  слова  твої  наче  кинджали.
Я  нічого  вже  більш  не  казала,
Почуття  твої  дикі,  колючі.

Із  троянд  вони  гострих,  червоних,
Оповита  я  ними…  Страждаю.
І,  можливо,  потроху  вмираю,
Бо  торкатимеш  руки  холодні.

Я  спасибі  скажу  на  останок,
Відпускаю  тебе  –  будь  щасливий.
Все  ж  така  залишаюсь  вразлива,
І  дарую  тобі  цей  світанок.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616809
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.10.2015


Щаслива сьогодні

Я  буду  щаслива  сьогодні,
Чого  би  не  трапилось  тільки.
Незгод  зараз  знаємо,  скільки,
Було  щойно  напередодні.

Сьогодні  я  буду  щаслива,
Хоч  подруга  знов  капризує,
І  більше  мене  вже  не  чує.
Для  себе  я  буду  красива.

Щасливою  бути  я  хочу!
Якщо  навіть  він  вже  не  любить,
Ненавидить  досі  і  губить
Зранку  в  думках  і  до  ночі.

Сьогодні  щасливою  буду,
Хай  навіть  погана  погода,
Зі  мною  ніхто  не  згоден.
То  й  що?  Все  одно  забуду.

Страждає  лиш  пам'ять  моя,
Тому  я  нестиму  радість,
Можливо,  зустріну  старість.
Хто  тут  щасливий?  Я!

Тому  я  щаслива  сьогодні!
Чого  би  не  трапилось  тільки.
Незгод  зараз  знаємо,  скільки,
І  буде  ще,  певно,  безодня.

28.10.15

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616631
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.10.2015


Сон

Зранку  прокинулась,
Ось  телефон,
Мрія  і  сяйво  здаються  кумедним.
Стривай-но!
Це  більше  не  сон,
Все  це  мені  вже  не  треба.

Твій  погляд  у  безмір,
Мене  залиши,
Сонце  здіймається  над  горизонтом.
Вертайся
На  рідні  стежки,
Там  ми  були,  десь  під  зонтом.

Враз  подивися  й
Назад  обернись,
Дівчина  коси  собі  заплітає.
Прокинься!
І  більше  не  снись
В  римах  із  дієсловами.

Цей  сонячний  день
Добігає  кінця,
Вечір  поділить  останні  надії.
Кохай  же!
Кохай  до  кінця,
В  реалії  втілюй  всі  мрії.

27.10.15

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616408
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.10.2015


У житті парадоксів багато

У  житті  парадоксів  багато.
Я  нерідко  буваю  одна,
Коли  навіть  якесь  свято,
Цілі  келихи  п’ються  до  дна.

Я  нерідко  буваю  одна,
Хоч  стремлюся  до  чогось  вище,
Мої  вірші  подобались  більше,
Аніж  до  вподоби  я  сама.

Чого  не  вистачає  їм  усім?
І  ритм,  рима  певно  вже  не  точна...
А  мною  ти  себе  відчути  хочеш?
Хочеш?  То  змінися  назовсІм.

Цілі  келихи  п’ються  до  дна,
Коли  навіть  якесь  свято.
Я  нерідко  буваю  одна,
У  житті  парадоксів  багато.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616406
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.10.2015


Безглуздо мріяти не можна

Безглуздо  мріяти  не  можна,
Та  я  продовжую.  Нехай.
Про  тебе  лиш  хвилина  кожна,
Секунду  спробувать  спіймай.

Мороз  шептав  прозорим  снігом,
Виспівувала  мить  без  краю.
Сльозами,  криком,  дивним  сміхом
Клянуся:  більше  не  кохаю...

Цей  вечір  буде  знов  відчутний,
Бо  вдень  ми  болю  знать  не  знаєм.
Лиш  із  заходом  сонця  чуєм
Всі  почуття,  які  ховаєм.

Надворі  тиша.  Безмір  темна,
Години  дикого  печалю.
А  кров  густа.  Вона  шалена,
І  серце  вщент  наповнить  жалем.

Про  тебе  лиш  хвилина  кожна,
Секунду  спробувать  спіймай.
Безглуздо  мріяти  не  можна,
Та  я  продовжую.  Нехай.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614307
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.10.2015