Віталія Грицак

Сторінки (1/18):  « 1»

Розмова з часом

В  лабіринті  років,  підкрадаючись  тихо,
з  різних  гострих  боків  Час  розшукує  вихід.
Відкладаю  всі  справи,  одягаю  пальто.
І,  знайшовши,  питаю:  "Чуєш,  Час,  а  ти  хто?"

"Бачиш  вежу  величну,  з  тротуару  авто?
Ті  існують  фізично,  Я  ж  бо  просто  Ніхто.
Я  лиш  те,  що  здалося  чи  момент,  який  буде.
Сивина  між  волоссям  і  наповнені  груди.

Недочитана  книга,  незакрите  віконце.
Я  довічна  інтрига,  чи  зійде  завтра  сонце.
Я  у  димній  завісі  покуйовджених  хмар,
і  багаття  у  лісі,  і  нестримний  пожар.

Я  трава  під  снігами,  під  дощем  згнила  дошка,
на  руках  тата  шрами,  на  чолі  в  мами  зморшка.
Я  стежина  додому  і  земля  під  ковилою.
Я  печаль  невідома,  Я  сльоза  над  могилою.

Стукіт  грудок  по  гробу,  побічна  дія  браку.
Я  чиясь  марна  спроба  не  померти  від  раку.
Я  наповнена  склянка.  Й  на  війні  під  прицілом
лиш  дурна  обіця́нка  повернутися  цілим.

Темна  чорна  хустина  попри  мамину  згоду.
Я  раптова  гостина  по  дорозі  в  негоду.
Я  у  барві  фіалки,  напрацьованих  плечах
та  в  покинутій  змалку  зсиротілій  малечі.

Я  нестримане  слово,  зледеніння  Говерли,
я  кохання  раптове  і  любов,  що  померла.
Я  розливи  Дунаю,  заметіль  в  атмосферах.
Тінь  ацтеків  і  майя  та  абетка  в  печерах.

Я  сторінка  історії,  й  за  сюжетом  і  змістом
лиш  епоха  на  обрії.  Я  зруйноване  місто.
Я  натхнення  у  віршах,  сміх  дітей  в  шапіто.
Хоч,  напевне,  між  іншим,  Я  таки  той  Ніхто".

Перебити  не  сміла,
й  по  дорозі  додому
я  одне  зрозуміла:
"Не  Ніхто,  Час  у  всьому".
























































адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821094
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 12.01.2019


Тіні з ембріонів

Прощаються  з  народами  епохи,
заглушується  тиша  з  мікрофонів,
в  землі,  яку  давно  збороли  мохи,
зростають  наші  тіні  з  ембріонів.

Майбутня  мода,  надлишок  експресій
диктують  нам  сучасні  атрибути.
Та  ми  нащадки  тих,  хто  від  репресій
давно  уже  не  тут.  А  міг  би  бути.

Й  дарма,  що  цілі  наслідки  терорів
чи  плями  інквізицій,  давніх  лих
не  збили  нам  всередині  моторів,
зоставили  "по-дружньому"  в  живих.

Ми  все  одно  лиш  залишок  історій,
котрі  ще  з  сивини  гори  Парнас,
дотримуючись  правил  траєкторій,
тягли  за  руку  вперто  час  й  до  нас,

 в  папірусі  котрі  писали  дрібно:
"Ми  мали  сотні  воєн  -  й  вам  ще  тонну
нещасних  жертв.  Тож  буде  непотрібно
гасити  в  пам’ять  свічку  підвіконну".

Пройдемо  ми.  Ґрунти,  розкривши  груди,
покриють  прах.  Й  птахи  старих  фасонів
злетять  над  вічністю,  і  будуть
зростати  чиїсь  тіні  з  ембріонів.

















адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811350
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 26.10.2018


Моменти до мурашок і не до них

В  дні  над  нами  розбитих  чашок
по  підлозі  думок  земних  
є  моменти  палкі  до  мурашок
і  не  до  них.  

Є  жагучі  слова  незнайомця,  
що  тримають  весь  біль  угорі,  
і  в  тобі  швидше  сходить  сонце,  
ніж  надворі.  

Є  часи  божевілля  чи  люті  
(перемірявши  маски  -  не  спиш,  
Запаливши  себе  і  по  суті
мовчиш).  
 
А,  буває,  як  щастя  рабові,  
так  приходить  навшпиньки,  й  скраю
щось  сідає  на  кшталт  любові
і  тікає.  

Ще  буває,  дібравши  слів  двісті,  
мучиш  світ  несказа́нним  об'ємом.  
Є  самотність  в  чужому  місті  -
є  в  своєму.  

Є  найкращих  друзів  адреси  
і  не  друзів  адреси  теж.  
Щоб  сховатись  від  тисяч  депресій,  
їх  шукаєш,  авжеж.  

Щось  померло,  пішло,  відродилось.  
Та  повір,  що  тобі  ще  нерідко
не  одній  лише  втраті  судилось
бути  свідком.  






адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808034
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 27.09.2018


Ми тут

Ми  тут.  Ми  є.  Не  надто  хворі
майбутнім  лихом  безутіх.
Ми  не  самі,  а  у  фаворі
безпрецедентних  крайніх  стріх.

Дурні,  далекі,  одіозні.
Багато  грацій  у  безликих.
Ймемо́  без  віри  віртуозні
намудрування  всіх  великих.

Не  видно  світ  через  кіот
усім  прихильникам  Піррона.
Так  з  висоти  якихось  сот
сумнівний  лад  -  драння,  корона.

Загнувся  місяць,  звечорів.
замалювати  б  світлом  карби-
в  палітрі  чорних  кольорів
пригожої  ні  грама  фарби.

Сховав  би  хтось,  хоча  б  один
безжальність  в  скриню,  у  коморі,
набув  доктрину  середин.
Нікчемність,  ми  занадто  хворі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747767
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 25.08.2017


Може нам не бачити спокоїв і тиш?

Зупинила  молодість  розгульне  свято.
Помилковий  обрав  собі  фетиш.
Лиш  недавно  клявся,  що  за  мир  завзято
ти  будеш  кричати.  А  тепер  мовчиш.

Це  величність,  так  :  вся  земля  оплакує,
а  нікчемність  горя  мами  у  вікні  -  
світові  мізерність.  Ні,  я  вдячна  й  дякую  -
та  це  значить  щось  тобі  в  труні?

Те,  що  бій  триватиме  міріад  годин
дуже  добре  відав,  тямив  без  шаблонів.
В  тім  нема  фантастики,  що  помер  один  -
співчуття  ж  назріло  у  кількох  мільйонів.

Небо  покривають  хмари  безборонні.
Може,  нам  не  бачити  спокоїв  і  тиш?
Може,  ти  молився  не  такій  іконі?
Ти  ж  хотів  кричати.  А  тепер  мовчиш.́

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711260
рубрика: Вірші, Громадянська лірика
дата поступления 10.01.2017


Горизонтальна вертикаль минулого

Думкам  так  пишно,  як  хоромам  в  своїм  бароко
(явища  минулого  скерували  їм  незвичний  фестиваль).
Дотеперішнэ  не  варто  відсвіжувати  так  прискіпливо  й  глибоко  -
підсумувати  зроблене  й  заховати  у  горизонтальну  вертикаль.

Зрозуміти  достеменно  всі  причини  зболілого  лиха,
істотні  наслідки  радості  ,виробити  імунітет.
Прокричати  собі  всередині.  Й  неважливо  :  голосно,стиха  -
Головне,  щоб  не  копіювати  більше  такий  сценарій  і  сюжет.

Відмовитись  від  згоди,як  ординарності  (адже  відмови  від  пропозицій
Я  б  одразу  віднесла  до  буденних  сенсацій).
В  житті  все  трапляэться  без  щоденних  репетицій,
без  рецензій  на  завтрашні  інциденти  і  грядущих  анотацій.

Попри  умовності  статистики  запевнитись,  що  пора
викорінити  гіпноз  страху,  здолати  стіни  обструкцій.
Затямити  :  в  корисливих  тілах  поради  живуть  десь  посередині  нутра,
тому  велике  мистецтво  -  прожити  без  фальшивих  інструкцій.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710925
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 08.01.2017


Сім ударів вагання

Не  лякай  думки  синдромом  неминучості,
не  хворій  до  відчаю  абстактністю  благання.
В  барельэфах  долі  -  кілограм  нерішучості,
а  в  одному  такті  дня  сім  ударів  вагання.

Навіть  в  гамі  тепла  шість  бемолів  холоду,
а  в  спіралі  реальності  -дуга  магічності.
Ми  і  так  всі  звикаэм  до  старості  змолоду,
Хоча  зіткані  міцно  стереотипами  вічності.


Під  проломом  пам'яті  казки  не  сердься.
Коли  квінти  з  секундами  здіймуть    куряву,
пошукай  пять  відповідей  в  архівах  серця  -
лиш  не  мовчи  до  безміру  під  супровід  сумніву.






адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710648
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 07.01.2017


Ваше серце - сонячне проміння

В  житті  бувають  люди  незамінні,
важливість  їх  ніколи  не  мине.  
Бабусю,  серце  ваше  -  сонячне  проміння,  
яке  теплом  наповнює  й  моє́.  

Я  дивуватися  ніяк  не  перестану,  
чому  вас  старість  зовсім  не  бере
у  свій  полон.  Натомість,  як  султану
шанує  і  печаль  з  душі  дере.  

Ви  -  справжня  книга  мудрих  настанов.  
Я  по  одній  сторінці  кожен  день  читаю.
Скажу  відверто  :  після  всіх  розмов,
посумувавши,  знову  оживаю.  

О!  Позитиву  вам  не  позичати.
Ви  -  надзвичайно  щира  і  природна.  
Синонім  вам  -  не  ''  плакати  й  страждати'',  
а  посміхатися  -  завжди  та  й  де-завгодно.  

Вам  ''  дякую  ''  промовить  не  одна  людина.  
Вам  ласкою  віддячать  не  в  одній  журбі.  
Вас  по-материнськи  любить  не  одна  дитина.  
Бо  живете́,  віддавши  всім  -  лиш  не  собі.  

Життя  біжить  і  таємниці  всі  розкрито.  
Тому,  бабусь,  клянусь  чим  можу  
за  безліч  неповторних  вічних  миттей  
в  нелегкім  світі  цім  я  допоможу.  

Щоб  ви  жили  ще  довго,  сповнені  натхнень.
Щоби  не  скоро  згас  ваш  на  Землі  маяк.  
Я  прошу  в  Бога  вам  здоров'я  кожен  день.
Бо  тут  нам  сумно.  Тут  без  вас  ніяк.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=604732
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 06.09.2015


Непритомні дзеркала

Сплять  непритомні,  розбиті  мною  дзерка́ла.
Я  без  вина  у  ліжку,  як  в  лабіринті,  заблукала.
Мої  сонні  легені  розучились  по  ночах  дихати,
кисень,  попавши  до  них,  одразу  шукає  виходи.

Зараз  готова  на  все  :  розплющила  б  двері,
відкрила  очі,  вирвала  безліч  сотень  артерій.
Не  боюся  сльозами  під  ковдрою  себе  забити,
боюся  забобони  -  не  плакати  в  дзеркало  розбите.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=600865
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 20.08.2015


Ти - мій ендорфін

Ти  -  мій  ендорфін  й  дофамін  в  одному  флаконі,
власний  привид  з  Лісу  старого  будинку.
З  часом,  призвичаївшись  на  моїм  маленькім  балконі,
отримав  титул  "Найніжніший  штаб  відпочинку".

Ти  -  мій  єдиний  смарагдовий  теплий  відтінок
ранку,  коли  збожеволів  людський  календар,
ночі,  коли  примусово  палила  спільний  наш  знімок,
дня,  коли  й  в  серці  почався  масштабний  пожар.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=600590
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 18.08.2015


Кажуть, я ангелом став на цім світі

[quote]Присвячую  матерям,  чиї  сини  віддали  життя  в  час  залежності  Незалежної  України[/quote]

Кажуть,  я  ангелом  став  на  цім  світі.
Кажуть,  прожив  на  землі  не  дарма.
Кажуть,  що  тіло  вже  мертве,  в  граніті.
Кажуть,  лиш  слава  моя  не  дріма.

Знаєш,  мені  ж  бо  слави  не  треба,
я  й  не  хотів  возвеличеним  стать.
Я  тільки  прагнув  нам  мирного  неба.
Тож  і  пішов  на  війну  -  щоб  повстать.

Мам,  пам'ятаю  той  проклятий  день  :
хтось  нам  у  хату  приніс  злу  новину.
Згодом  я  їхав,  весь  повний  натхнень  -
ти  ж  відправляла  єдиного  сина.

Жодного  грама  сльози  не  пустила
всупереч  масі  поламаних  мрій.
Тільки  із  відчаю  тихо  просила  :
"Сину,  вертайся!  Вмирати  не  смій!"

Як  ж  тепер  бути?  Обіцянку  давши,
не  захистився  від  хижої  кулі.
Мамо,  ти  знаєш,  згадав,  помиравши,
тво́є  з  дитинства  зворушливе  "Люлі".

Згадав  свої  будні  дитячого  віку,
згадав,  як  не  раз  ти  казками  чаруєш.
"Виростеш,  сину  -  буде́ш  чоловіком,
на  старість  онуків  мені  подаруєш."

Доля  така  ж  -  не  в  одного  солдата.
Всі  в  світ  приходять  пожити  як  слід.
Зовсім  не  хочуть  у  двадцять  вмирати
(в  декого  з  них  не  продовжений  рід).

Зовсім  не  хочуть  додому  вертатись
в  темній,  заклятій,  тісній  домовині.
Хочеться  крикнуть  -  не  люто  мовчати,
стрінувши  матір  у  чорній  хустині.

Мама  зстарілась  вперед  на  сто  років.
В  мене  ж  самого  душа  сумно  крає.
Мамо,  не  плач.  Тут  не  треба  й  пророків  :
Скоро  помре  той,  що  нас  розлучає.

Кажуть,  я  ангелом  став  на  цім  світі.
Кажуть,  що  воля  й  свобода  ще  босі.
Кажуть,  ще  рано  вкраїнцям  радіти.
Кажуть,  що  мати  моя  плаче  й  досі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599397
рубрика: Вірші, Патріотичні вірші
дата поступления 13.08.2015


Мене хтось у пам'яті завжди карбує

Хтось    робить  з  мене  звичайне  посміхо́висько,
опудало  дивне  й  шалену  примару.
Для  когось  -  я  ангел,  комусь  -  лиш  чудовисько,
для  декого  -  зла  я  і  штучна  нездара.

Хтось  пише  для  мене  слова  серенади,
а  хто  -  лиш  наказ  про  зворушливу  страту.
Дарує  мені  хтось  лиш  ласк  міріа́ди,
комусь  -  на  чуття  непристойно  начхати.

Та  все  ж,  я  щаслива.  Безмежно  щаслива,
бо  знаю,  що  кимось  для  когось  існую.
У  цьому  -  і  вся  моя  звичка  примхлива.
Мене  хтось  у  пам'яті  за́вжди  карбує.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=598916
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 11.08.2015


Відчувши погляди сотні очей

Відчувши  погляди  сотні  очей,
без  вагання  не  важко  сказати  :
нема  ідеально  красивих  людей  -
є  ті,  що  уміють  чіпати.

Чіпати  за  душу,  за  серце,  за  розум
так  легко  і  так  неповторно,
що  можна  літати  усу́переч  грозам,
фізичним  законам  потворним.

Сміятися  з  ними  -  то  дихати  й  жити  -
здається,  все  просто  й  приро́дно.
Без  страху  мовчати  або  ж  говорити
де-небудь,  будь-як,  що-завго́дно.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=598906
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 11.08.2015


Коли

[quote]Виходу  немає  тільки  з  труни,  так  що  не  нийте.

©  Джонні  Депп[/quote]

Коли  захлинатимешся  від  потворних  бутафорних  істин,
коли  задихатимешся  від  надлишку  кисню,  а  житимеш  вуглекислим  газом,
коли  не  зможеш  ані  багато  пити,  ані  трошечки  їсти,
бо  все  матеріальне  викликатиме  в  тебе  дику  відра́зу.

Коли  закинеш  на  зане́дбану  полицю  свої  думки  чи  фантазію,
коли  виходитимеш  з  власного  дому,  як  з  чужого  кладовища,  -
вихід  є.  Щоб  жити  далі  не  обов'язково  обирати  страшну  евтана́зію  -
варто  пошукати  способи,  аби  вийти  з  такого  становища.

Виборюй  власну  свободу  будь  чим  -  головою,  колінами.
Кажу  ще  раз  -  де  б  не  був  :  під  дощем  чи  в  петлі.
Виходу  немає  тільки  тоді,  коли  оточений  чотирма  дерев'яними  стінами,
а  над  тобою  -  непрони́кний  шар  сирої  землі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=598310
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 07.08.2015


На губах оранжева помада

У  мені  триває  канона́да,
вибухає  серце  все  частіш.
На  губах  -  оранжева  помада,
виглядаю  трішечки  ясніш.

Без  помади  -  я  суцільна  мряка,
темнота  без  місяця  чи  зір.
Я  нічим  не  гірша  від  маньяка,
аж  ніяк  не  краща,  ніж  вампір.

Я  жива,  не  хвора,  не  в  жало́бі,
просто  загубила  світло  днів.
Я  б  шукала  -  при  найменшій  спробі
вироста́  маніака́льний  гнів.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=597935
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 05.08.2015


Сьогодні ніжність - анархізм

Сьогодні  ніжність  -  анархі́зм.
Для  неба  -  біль.  Для  нас  -  трагізм.
Субтильність  нині  вже  не  в  моді.
Хай  хтось  вже  скаже  :  "Досить!  Годі!"

Чи  існували  люди  чисті  і  безгрішні?
Згадаєм  факти.  Всі  вони  -  невтішні.
Керує  нами  хижий  механізм.
Сьогодні  ніжність  -  анархі́зм.





адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=597774
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 04.08.2015


Я б дібрала мільйони синонімів

[quote]-  Ти  одна  чи  в  тебе  хтось  є?
-  Хтось  є,  але  я  одна[/quote]
Я  б  дібрала  мільйони  синонімів
до  єдиного  слова  "люблю",
Надіслала  б  тобі  під  псевдонімом.
Знаєш,  завтра  я  так  і  зроблю.

Це  пусте,  що  не  знатимеш  імені,
не  подивишся  в  очі  мені  -
головне,  що  відчуєш  незмірянні
почуття.  Чарівні́.  Неземні.

Б'є  годинник  дванадцяту  ночі.
Моє  "завтра"    сьогодні  вже  "вчора".
Відіслала.  Перш  мовчав,  потім  так  неохоче
відписав  :  "Ви  на  голову  хвора?"

Так,  хворію.  Віддавна.  Тобою.
Дуже  жаль,  що  не  мучить  склероз.
Вже  і  в  снах  прикриваюсь  від  тебе  рукою.
Ти  ж  не  спри́йняв  кохання  всерйоз.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=596341
рубрика: Вірші, Iнтимна лірика
дата поступления 28.07.2015


Фасон

́Персон  -  злочинців  ідентичних,
Порушників  земних  законів  звичних
Карали  ревно  й  справедливо  за  провини.
Вмирало  безліч  ницих  щохвилини.
Ті,  що  за  масками  ховалися  щоденно,
Чиї  гріхи  прощалися  екстерном,
Та  до  жорстокості  яких  ми  дуже  звикли,
Як  динозаври  в  мезозої  свого  часу,  зникли.
Всі  антиподи  ласки,  ніжності,  добра
Згоріли.  Зникнули.  Нема.
Макулатура  душ,  котрі  поводились  цинічно,
Як  відьми  інквізицією,  спалена  публічно.
Особам,  що  підкупністю  й  обманом  -
Цим  вселюдським  облудливим  туманом,  -
Творили  щосекунди  ілюзію  чеснот,
Штовхаючи  суспільство  в  безвихідний  цейтнот,
Перетворивши  в  бізнес  це,  як  продаж  нирок,
Присуджено  довічний  вирок.
Колись  ще  хтось  і  лицемірив  всім  підряд,
Проводив  операції  глобальних  зрад
(Від  цього  всього  в  мене    розум  чахне),
Та  ні,  тепер  вже  й  духом  їх  не  пахне.
З  планетою  відбулись  трансформації  чудні,
Німими  стали  злочини  брудні.
Мені  подобається  такий  життя  фасон,
Та  я  прокинулась.  Як  жаль.  Це  сон.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=596226
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 27.07.2015