Син Володимира Ш.

Сторінки (1/6):  « 1»

На якому ти боку?

На  якому  ти  боку?
побач  і  заплач,
за  що  ти  це  зробила,
не  хочеш  не  пробач,
за  що  ти  полюбила,
не  хочу  за  ту  зраду,
навіть  ніяку  пораду,
ти  не  пропонуй,
ніколи  не  будеш  рада,
тому  що  талабаїш,
і  тепер  зруйнуй,
тому  що  не  глаїш,
і  ніколи  не  дізнаєшся,
ні  забудеш  минуле,
а  якщо  забудеш,
то  знову  згадається,
любов  розкидається.


Словник
талабаїти-тривожити
глаїти-заспокоювати

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=602493
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.08.2015


Жартувати під яблунею лісової…

Жартувати  під  яблунею  лісової...

Жартувати  під  яблунею  лісової,
і  розмовляти  з  дівчиною  молодою,
ах,  я  з  файної  й  гарної  небою,
я  ніколи  не  забуваю  від  стрункої,
та  й  вже  не  забуду  від  любові,
і  клянуся  що  ніхто  її  крові,
не  наділає  ні  не  буде  чим  злляти,
а  цілуватиму  з  бажанням,
і  грати  з  неї  прядки  і  обнімати,
коли  захоплю  з  коханням,
і  знову  під  вічний  тий  вечір,
коли  не  мозна  казати  слова,
коли  нема  тут  якесь  речі,
коли  приходить  загадкова,
річ  що  ми  завтра  разом  знову,  
 підемо  на  яблуню  лісову.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601615
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.08.2015


Я не можу припинити мій йойк…

Я  не  можу  припинити  мій  йойк...

Я  не  можу  припинити  мій  йойк,
але  потім  не  зможу  його  почати,
і  ця  неприємність  не  забудеться,
і  ніякого  щастя  не  знатиме  дати,
і  навіть  не  знаю  що  відбудеться,
не  дам  слово  але  не  мушу  мовчати,
і  від  цього  моє  серце  так  рветься,
рветься  щоб  я  зміг  знову  полюбити,
і  моя  душа  проти  смерті  б`ється,
щоб  не  попасти  і  любов  не  згубити,
померти  не  хочеться  ні  почнеться,
а  то  я  себе  і  її  сам  можу  погубити,
і  залишуся  один  на  цьому  житті,
та  й  не  буде  якесь  іншого  пуття,
від  цього  моє  серце  кам`яніє,
і  не  потребуватиме  якесь  почуття,
і  такі  йойки  і  щастя  порожніє,
і  коли  я  доторкав  мої  груди,
ні  світла  ні  любові  не  так  ясніє,
а  навпаки  моя  душа  темніє,
і  назавжди  мої  любовні  атрибути,
губляться  і  наприкінці  згубляться.




Словник
 йойк:  плач
 пуття:  путь



адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601548
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.08.2015


Що я роблю весь день

Що  я  роблю  весь  день

Коли  минулої  ночі,
засипив  мої  очі,
а  потім  я  відкрив
їх  і  сніданок  поїв,
одягнувся  і  пішов,
і  до  школи  прийшов,
і  уроки  розпочалися,
вони  мені  здавалися,
довгими  й  нудними,
але  думав  їх  як  хапкими,
щоб  день  дав  кінець,
і  сам  був  молодець,
а  після  тий  школи,
додому  один  пішов,
і  назад  прийшов,
вмився  й  умився,
своє  робив  й  робив,
знову  їв  та  поїв,
щасний  на  ліжко  ліг,
коту  до  себе  допоміг,
і  з  ним  почав  гадати,
і  з  ним  закінчів  ламати,
та  й  мучити  свою  голову,
і  згадав,  завтра  буде  знову.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599907
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.08.2015


Ой моя весела весна…

Ой  моя  весела  весна...

Ой  моя  весела  весна,
завжди  ти  перебуваєш,
вчасно  ти  заспіваєш,
своїм  ароматом  молода,
і  пташками  повертаєш,
і  час  добрий  починаєш,
ах,  але  ти  така  хапка,
хотілось  щоб  не  зникала,
а  про  прихід  твій  розказувати,
і  твою  красу  всім  показувати,
щоб  музикою  ти  заграла,
і  своєю  красою  доказувати,
і  нікому  тобі  не  приказувати,
у  безпеці  ти  відчувала,
і  коли  ти  входиш  від  нас,
а  потім  ми  так  дуже  сумуємо,
і  ми  знаємо  що  тобі  даруємо,
це  кохання  наше  для  вас,
і  ніколи  самотню  не  відчуємо,
тому  ми  вас  радісної  завжди  чуємо,
але  знаю  що  ти  будеш  не  раз!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599906
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.08.2015


Хати у Карпатах



Бачу  як  зеленіють,
як  покриваються  гори,
як  блакитніють  ріки,
котрі  приплили  з  море,
ні  бачу  якесь  за  горем,
ні  плакання  ні  страждання,
як  нема  тут  чим  желіють,
тому  небо  мов  море  синіє,
і  сонце  коли  бачу  на  нього,
мовби  личенько  дівчинки,
та  й  щоки  її  червоніють,
і  мрію  як  свою  душу,
найсправжнісіньку  там  зустрічаю,
якби  не  можу  але  мушу,
зустріти  її  не  їдко  з  нею  їхати,
і  колись  бачачи  на  місяць,
котрий  її  місце  є  у  місце  хати,
там  є  й  інші  й  другі  будинки,
запам`ятав  усе  це  і  знав,
як  там  полюбив  та  був  не  сам,
як  там  голубя  та  світа  мого,
як  я  ніколи  не  відчепився,
і  здадуючи  та  гадаючи  як  пався,
пався  в  кохання  вічного,
та  й  вечірного  із  особистого,
але  не  знаю  але  продовжую,
але  нема  думки  в  губки  казати,
і  так  я  закохався  в  Карпати,
що  не  знаходжу  таємницю,
і  став  як  злочинець  жити,
Карпати  -  весела  добра  в`язниця,
і  не  знаєш  що  там  ходить,
що  там  зростає  ялинами,
і  усе  це  як  повними  родинами,
і  гадав,  і  гадав,  але  це  чудо,
то  є  диво,  яніколи  не  забуду,
та  й  не  буде  чим  плакати,
та  й  сам  став  у  сльозах  води,
плавати,  та  скакати,
мовби  я  маленька  дитина,
не  перестану  й  дивитимуся  на  гори,
й  співання  пташок  мовби  хори,
молодих  та  розумних  людей,
та  й  дізнання  нових  кохань,
кохання  до  древньой  природи,
і  щоб  визнатися  що  дається,
і  щоб  запам`ятати  ті  хати,
котрі  належуть  Карпатам,
котра  трава  лежить  по  ґрунту,
а  чому  і  не  у  пам`яті  мати?
Я  так  розповім  матері,
і  так  я  вічно  благатиму,
щоб  знову  приїхати  в  Карпати,
там  можна  гори  гледати,
 там  можна  поплавити,
там  можна  забути  плакати,
щоб  було  тільки  веселощі,
кожну  добру  святу  ніч,
беремо  хліб  та  й  солодощі,
беремо  напам`ять  рухи,
і  так  ми  налосоджуємося,
тому,  прибрати  ті  хати,
ту  траву  на  тому  ґрунту,
ті  річки  з  зірками  нічними,
ті  квіти  як  ми  хотіли  зібрати,
усе  це,  не  забутнє  гадаючи,
і  тому,  что  є  крй  безкінчості,
і  не  забуду  то  чудо  прекрасне,
ніщо  не  може  замінити,
ні  можеш  намалювати  фарбою,
бачити  що  вічно  буде  та  краса,
і  назавжди  продовжить  бути  верба,
і  коли  йде  дощ,  розкидає  краплі,
і  вони  падають  на  ніжну  землю,
і  із-за  своїх  сил  як  просив,
знову  ростуть  дерева  й  кущі,
трава,  ягоди,  і  наприкінці  сам,
там  природа  ніколи  не  зникне,
і  вічно  назавжди  існуватимуть,
і  завжди  повертатимемося,
і  завжди  пом`ятатимемо  про  тебе.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=592676
рубрика: Поезія, Інша поезія натхнення
дата поступления 09.07.2015