nezilovana

Сторінки (1/24):  « 1»

……….

ти  не  робив  "можливо"  з  неможливого,
не  цінував  мого  тепла.
і  я  залишусь  надто  норовливою,
та  навіть
знаючи,  що  за  вікном  зима,
мовчатиму,  ти    вбив  усі  мої  слова...
хай  що  говорять,  сльози  -  не  вода!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=144761
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 10.09.2009


Прокинусь нецілованою…

Завтра  я  прокинусь  нецілованою.
Після  обіду,  як  завжди  –  скандал…
Ця  сварка  не  стане  повчальною,
В  мене  з  іншим  тепер  роман…

Цей  біль  хіба-що  виллється  у  ніжність…
Ти  непорушно  сядеш  за  столом.
Між  нами  знову  промайне  погрішність,
Та,  що  була  прописана  псалмом…


Була  найкращим  я  твоїм  трофеєм!
Всі  ті,  що  будуть  після  мене  –    не  твої…
Замість  ромашок  ти  даруй  їм  орхідеї!
Не  заперечуй!  Ти  завжди  будеш  моїм…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=125914
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 12.04.2009


…………………

Ти  відпускаєш….
Я  не  самотня,    але  дихаю  вільно
А  ти?  
Тепер  живеш  не  озираючись
А  я?
……………………………..
Ти  знаєш,  що  говорять  прощаючись?

Зникатиму  повільно…  Тепер  я  вільна

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=125913
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 12.04.2009


Живи…

Це  все  не  було  випадково?
Нічна  дорога,  ожеледиця  і  матері  тривога….
Як  зупиняє    доля    час  навколо!
Він  без  свідомості  –    лише  молитва  допомога.

Все  інше  неважливе  –  тільки  ТИ!
А  ми  …
у  ці  хвилини  найсильніше  вірим    в  Бога
Живи…                                                                    
все  інше  неважливе  –  тільки  ТИ!

Ти  дуже  мужній,  ти  повинен  це  пройти!
Заради  ближніх,  що  живуть  з  тобою.
Все  інше  зараз    неважливе  –  тільки  ТИ…
Цей  біль  ти  переможеш  в  дусі  бою!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=122558
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 21.03.2009


Босоніж під дощем

Босоніж  під  дощем
Втекти  від  тебе
Ніжний  біль  манівцем
Відчути  в  венах

Я  не  пробачу  тобі  Час
Знемогу  вутлої  втечі  
Не  я  заплачу  той  аванс
Баюри  власної  втоми

І  недописаний  романс
Сплюндруєш  ти  (Час)
Бо  так  було  уже  до  нас
Сфальсифікуєш  мить

Захочеться  тебе  не  знати
Жити  писати  руйнувати
Реабілітовані  сядуть  за  грати
Ти  любиш  долі  форсувати

Знеславлена  неславою  душа
Знесилена  але  мабуть  жива
Мамона  принесла  дива
Ви  думали  меркантильна  вона

Росою  зійти  на  травах
Дитиною  кохати  мрії
Сльозою  бути  в  хмарах
Калиною  цвісти  на  землі

Всім  ким  завгодно
Тільки  більше  не  тобі
Знаєш  я  так  невчасно
Чула  твої  невтішні  пісні

Що  мені  босій  по  вогкій  землі
Захочеться  тікати  щогодини
Перебігаючи  хвилини
Отямившись  в  сирій  імлі

Від  тебе  не  втечу
І  навіть  не  сховаюсь
Зневірюсь  закричу
Знову  отямлюся  –  покаюсь

Босоніж  під  дощем
Втекти  від  тебе
Ніжний  біль  манівцем
Відчути  в  венах

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=120440
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 10.03.2009


Ти там...

Тремтіння  від  думок  –
Легкість  спогадів.
Вечірній  смуток  –
Біль  відчутих  роздумів.

Кілометри  розлуки  
Тривожать  ночі.
Назавжди  б  так  :
«Триматися  за  руки»,
Дивитись  в  очі…

Ти  там…  Далеко.
Пригадую,  колись,
На  відстані  навчив
Дивитись  в  небо…

Ти  там…  Далеко

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=78147
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 06.06.2008


ZILYUTE...

Заходьте!  Тут  завжди  відчинено.
Тільки  не  цілуйте…
Розказуйте  як  жили  поневірено
Тепер  цінуйте…

Те  що  було  у  вас  –  поцілунки  
Мої  і  сонця,  більше  мої…
І  не  купляйте  мені  подарунки
Цілуйте…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=74083
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 14.05.2008


КОЛИ…

Коли  вона  піде
Схолоне  кава
Її  роман  з  тобою
Люди  прозвуть
Зухвалим  романом

Про  неї  все  дізнаєшся  
З  газет…
Ви  грали  тріо,  ти  гадав
Квартет

Коли  вона  піде

Забираючи  пустоту
Залишаючи  відчуття
А  ти  навіть  не  зможеш  
Її  зненавидіти
   АЛЕ  ВОНА  ПІДЕ

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=63306
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 14.03.2008


Ти вчиш...

Якими  межами  я  визначу  любов
Якими  фарбами  напишу  ці  слова
Коли  відчула  :  «Я  –не  я»….
Тоді  напевно  і  прийшла  вона…

Слів  не  хватає  передати  відчуття…
Слова  залишаться  словами…
Фарбам  бракує  кольорів  життя
А  мова  завмирає  перед  нами…

Ти  вчиш  любити,  дихати  життям
Читати  тілом  рухи  неповторності
І  нотами  дощу  всю  суть  буття
Пізнати  разом  аж  до  досконалості

Я  деколи  здригаюсь  від  тепла
Що  залишається  коли  не  поруч  ти
Я  завмираю  під  егідою  крила
Все  ж  знаючи  що  й  далі  разом  ми

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=59554
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 18.02.2008


Причини любити

Одного    доля    застигла    в    чеканні    інших
Якоїсь    миті    просто    зупинився    світ
Вони    не    знали,    що    спокуса    в    грішних
То    просто    недоступний    плід…

Із    вчинку    цього    всі    гріхи    свій    хід    почали
Та    нарікати    ми    не    маєм    на    це    прав
Адам    і    Єва    ж    бо    початком    людства    стали
І    прикладом    служили    влучно    нам

Історія
Все    було    просто,    наче    не    в    житті,
Таке    частенько    бачать    у    кінці    якогось
Фільму    з    примітивненьким    сюжетом
У    себе    вдома    на    дивані    глядачі.
То    було    літо    чи    зима,    а    може,    осінь?
О    ні!    Пробачте,    то    була    весна…
Цвіли    сади,    все    пахло    юним    цвітом.
Давно    то    було,    та    історія    така,    що    
Варто    дати    їй    життя    на    цім    папері.    
Історія    була    сама    про    те    життя…
Вона    висвітлює    його    у    всіх    аспектах,
Де    тільки    досягає    психологія    людська.
Як    легко    втратити    і    тяжко    віднайти,
Ви    зрозумієте,    коли    поринете    сюди…

Нелюб
Я    тобі    руку    свою    щиро    простягаю,
Найкрасивішою    з    усіх    на    світі    називаю,
Не    бійся,    дівчинко,    і    підійди    до    мене,
Отримаєш,    як    тільки-но    захочеш,    все.

Вона
А    що    натомість    хочеш    ти,    не    знаю?
У    мене    нічого    на    землі    не    має…

Нелюб
Твоя    краса    мене    весь    час    полонить…

Вона    (перебиваючи)
О    ні!    Не    треба!    Мовчи,    благаю!
Я    іншого    навік    люблю,    кохаю!

Нелюб
Так,    хто    він    твій    коханий?
Він    –    ніхто,    ніким    був    і    буде!

Вона
Не    людям    про    людей    судити.
Ти    не    маєш    права    так    говорити.

Нелюб
Твої    переконання    –    лиш    абсурд,
Дівочий    і    наївний    самосуд!
Прозорим    мріям    вірять    тільки    діти,
І    до    реалії    ілюзіям    ніколи    не    дійти!

Вона
Думай,    що    хочеш,    а    мені    пора.
Затрималась    з    тобою    дуже    я.

Коли    не    вдається    вмовити    дівчину,    іде    на    хитрощі…

Нелюб
Візьми    з    собою    краплю    раю…

Зупиняється    і    з    цікавістю    запитує    Нелюба

Вона
Цікаво…    Що    ти    раєм    називаєш?

Нелюб
Не    питай    нічого,    просто    попробуй.

Нелюб    дає    покурити    марихуану.    Вона    не    відмовляється.

Історія
Факти    зафіксували    тоді    спокусу
Дівчинка    заразилася    від    її    “укусу”    .

Вона
Навмисна    магія    твоя    –,
Поглянула:    і    я    –    не    я.

Нелюб
Ну    як    тобі    такі    блаженства?
Та    це    не    все    моя    маленька!
Попробувати    з    часом    дам    усе,
А    зараз    візьми    й    попий    оце.

Вона
Що    це?

Нелюб
Абсентом    називають    напиток
Енергії    дає    він    несамовито.

Вона
Такий    зелений…    Хімія    якась!
Кажеш    енергійна    дія    в    нього.    Мг…
Візьму    та    й    спробую.    Що    тут    такого?!

Танцює    для    Нелюба,    Нелюб    з    іронічною    посмішкою    спостерігає.
Коли    дія    похмілля    закінчується,    промовляє    до    Нелюба:

Вона
Ні,    це    вже    не    я!    Що    ж    я    роблю?
Так    геть    себе    я    погублю!
Послухай,    чоловіче,    годі    цього,
Я    вже    піду    до    дому    свого.

Нелюб
Ну,    йди,    як    хочеш,    не    тримаю,
Та    знаю,    прийдеш,    я    чекаю!

Він    бачить    зміни    в    Ній,    благає    зупинитися,    зізнається    в    коханні.    Вона    переконує,    що    все    нормально,    обіцяє    більше    не    іти    до    Нелюба.    Він    розуміє,    що    все    це    брехня    і    Вона    стала    іншою.    Просить    Її    піти.

Історія    запитує:
Невже    так    сильно    Нелюб    задурив    тебе?
Що    ти    повірила    у    все,    що    він    “плете”?    

Вона
То    були    чари,    точно    знаю,
Самообманом    я    шукала    раю.
Дурманом    серце    проросло,    
Туманом    ясність    замело,
Стожарів    блиск    кудись    втікав.
Поглянула    назад,    а    там    –        
Мене    фантом    наздоганяє,
Щось    то    кричить,    а    то    співає.
Як    зупинитись,    я    втікаю?
Напевно,    розум    вже    втрачаю…
Ті    чари    геть    усе    міняють!
Де    моя    совість,    де    любов?
Чому    така    холодна    кров?!!
В    очах    сховалась    нелюбов!
Я    злою    стала    на    весь    світ!
Бо    загубила    серця    самоцвіт!

Він    зупинитися    мене    благав,
Казав,    що    так    ніколи    не    кохав!
А    я    ж    назад    не    озиралась,
У    чарах    нелюба    кохалась!
О    горе!    Як    же    помилялась,
Коли    в    коханні    сумнівалась!
Любов    існує    і    в    житті,    і    в    снах,
Її    достойні    не    лише    в    піснях!

Він
Вона    була    чужа    така    тоді,    
Що    жити    не    хотілося    мені!
Я    на    коліна    перед    нею    припадав
От    дурень,    душу    мало    не    віддав!
Все    лиш    про    неї    дбав    і    дбав!
Всіх    зрадив    і    себе    враз    не    впізнав!
Я    зупинився    лиш    тоді    на    мить,
Послухав    серце,    що    болить:
Воно    казало,    що    кудись    зникає,
Бо    та    любов    його,    живого,    убиває.
Я    землю    цілував    тоді    спітнілу,
Хотів    втопитися    у    водах    Нілу!
Я    сліпо    їй    всі    помилки    прощав,
Й    натомість    я    нічого    не    прохав.
Лишень    була    б    моя    навіки!
Жаль,    собі    обрала    інші    втіхи…

Мене    холодно    відреклася,
Та    від    спокуси    не    спаслася.
З    мого    життя    зробила    пекло,
Не    знала,    як    мені    нелегко…
Хоч    поглядом    її    завжди    шукаю,
Любов    померла,    точно    знаю…
Вона    принизила    мене    назавжди,
Любити    –    це    живим    померти…

Він    і    Вона    не    бачать,    що    сидять    поруч.    Біль    не    дає    озирнутися    назад…
Історія    стоїть    між    ними.    Промовляє    спочатку    до    Нього,    а    потім    до    Неї.

Історія    (до    Нього):

Історія
Любов    приносить    іноді    страждання,
Та    що    на    світі    цьому    краще    за    кохання?
Нема    й    не    буде    більш    святіших    почуттів
За    ті,    що    ти    відчути    більше    б    не    хотів…
Любити    –    це    не    вмерти,    а    хотіти    жити,
Любити    –    це    уся    історія    життя    творити,
Любити    –    заповідь    господня,    не    забудь!
Поки    ти    любиш,    світлом    ллється    твоя    путь,
Пройдуть    роки,    ти    біль    гнітючу    ту    забудеш.
І    неодмінно    в    царині    любові    жити    будеш.

Історія(    до    Неї):

Історія
Ти    почекай,    якщо    його    кохаєш,
Він    все    простить,    і    ти    це    знаєш,
Потрібен    час,    бо    доля    його    змінила,
Страждав    він    сильно,    коли    ти    гуляла.

Вона    стоїть    у    Нього    за    плечима,    весь    час    промовляє:    “Пробач”    і    кається.    Він    озирається,    Вона    іде.

Вона
Минули    чари    дурнуватого    закляття!
Та    не    повірив    він    в    мої    зізнання!
Благав    піти,    і    я    принижена,    пішла!
А    знаєте?    Принизила    себе    сама!

 Історія    
Вона    казала,    що    принижена,    пішла?

Він
Так,    минув    моїх    страждань    той    час,
І    танцював    я    болю    на    прощання    вальс,
Як    озирнувся    –    а    вона    у    мене    за    спиною,
Та    муки        забрали    ту    пристрасть    мою.    
Як    не    старався,    та    простить    не    зміг,    
Тому    і    не    впустив    її    на    свій    поріг…

Історія
То    так    і    записати    “назавжди    пішла”    ?

Він
Пиши,    що    хочеш!    Ти    все    знаєш!
Я    розповів    тобі    усе,    бо    ти    повчаєш
Майбутнє    нашими    сльозами!
То    ж    пиши!    Усе,    як    є,    як    я    сказав!    

Їй    боляче,    бажання    відчути    кайф    приводять    до    Нелюба.

Вона
Ну,    що,    чаклуне,    я    пришла,    
Абсенту    крапля    на    губах    
Давно    застигла,    хочу    ще!

Нелюб
Я    не    чаклун,    це    лиш    обман,
Це    просто    нетверезий    стан.
Не    я    чарую,    то    все    зілля,
Як,    люба,    щодо    нашого    весілля?

Вона
Не    говори    на    інші    теми,
Рішити    хочу    ці    проблеми.
Як    сталось    так,    що    я    сп’яніла?
Чому,    чому    попробувала    зілля?

Нелюб
Це    так    собі    проста    трава,
Від    неї    обертом    йде    голова.
Ти    повелася    на    мої    вмовляння    –
Вступила    з    забороною    в    єднання.

Вона
Миттєвого    розслаблення    хотіла,
Наркотик    ж    поневолив    моє    тіло!

Нелюб
Запропонував    я,    ти    взяла,
У    чому    ж    тут    моя    вина?

Вона
Злі    наміри    в    душі    твоїй    були…
Тобі    довірилась,    а    ти…

Нелюб
Не    нарікай,    не    винен    я,
Що    ти    така    наївна    і    дурна!

Вона
Ти    обдурив,    занапастив    мене:
Я    то    жива,    а    то    мене    і    геть    нема,
Забула    вже    своє    ім’я,    хто    я?!

Нелюб
Ти    назавжди    лише    моя    –
Найяскравіша    на    землі    зоря.
Повторюй:“Я    твоя”,    “Твоя”!

Вона
В    твоїх    руках    –    не    до    кінця    твоя,
В    зізнаннях    все    ж    була        брехня.
«Я    –    твоя    лялька»,    тільки    –не    дурна,
Не    забувай,    що    гру    дозволила
Тобі    лиш    лялька,    але    не    душа!
Погрався    –    відпустив,    ну    що    ж,
Не    сльози    то    були    мої,    а    дощ.

Нелюб
Та    знав    я,    що    мене    не    любиш,
Що    Його    ніяк    ти    не    забудеш.
Але    оті    гріхи,    що    я    тобі    давав,
Тебе    спокусою    тримали,    чи    не    так?
І    не    любові    я    хотів,    а    років    твоїх,
Мене    манили    молодість    й    краса,
Та    може    скажеш    ще    мені    колись    “твоя”…

Вона
Хай    буде    проклята    весна!
Нехай    не    зійде    більш    зоря!
Але    поки    живу,    не    скажу    я,
Що    стану    назавжди    твоя!
Яким    п’янким    не    був    би    той    дурман,
Я    усвідомлюю,    що    ти    –    обман!

Нелюб
Коли    просити    буде    тіло    кайфу,
Ти    прибіжиш    до    мене    на    світанку!
Благатимеш    краплиночку    “трави”,
Та    скажу    я    тобі    до    Нього    йти!
Що    зробиш    тоді,    люба,    ти?

Вона
Воліла    б    вмерти    краще    на    світанку,
Та    не    вдаватиму    твою    коханку!
Може,    ця    смерть    кінцем    розпусті    стане?
Тоді    віддам    своє    життя    за    незрівнянне…

Нелюб
За    незрівнянне    ?!    Не    сміши!
Невже    зречешся    всього    ти?

Вона
Якщо    смерть    моя    початком    стане,
І    світлом    відіб’ється    в    праведних    очах…
І    я    Йому    свою    любов    докажу    там    на    небесах…

Нелюб
А    якщо    в    пекло    попадеш    ти    за    гріхи?
Хоча    не    вірю    я    ні    в    грішне,    ні    в    святе!
Рано    чи    пізно    кінець    всьому    прийде.
Отож    живи    на    втіху    собі.    Радій    насолоді.
Поки    живий    я,    всі    блаженства    на    свободі.


Вона
Есхатологія    твоя    нікчемна    і    страшна.
Гадаю,    для    людини    на    землі    місія    не    та.
Лишити    щось,    зробити    для    людей…
А    не    пройти    життя,    чекаючи    його    кінця    .

Нелюб
Ну    і    що    з    того?    Яка    ж    ти    все-таки    дурна.
А    може,    і    немає    зовсім    Бога?    Тільки    пустота.
Я    всоте    прокричу    тобі    про    насолоду!
Живи    із    нею,    якщо    є    така    нагода.

Вона
Мед    на    устах,    в    душі    п’янка    отрута.
Де    уповання    лиш    в    німих    словах,
В    ділах    же    тільки    вигода    і    користь.
Отак    і    дійдеш    до    намріяних    вершин
ти    п’єдесталу    ціною    болю    та    дурману,
І    від    життя    буде    все    якось    мало    й    мало,
Аж    скаже    хтось    тобі    осудливо    й    зухвало:
„Воно    минуло    та    пройшло    невдало,
Сплелося    все    у    ретязях    підступної    омани,
Такі,    як    ти,    де-факто,    не    жили,    а    існували».
А    втім    не    люди    тебе    судитимуть,    не    люди.
Бо    люди    попліткують,    та    й    усе    забудуть.

Історія
На    світанку    Вона    вмирала    від    передозування,    останнім,    що    сказала,    було    таке    зізнання:

Вона
Спокуса    все    з    життя    забрала,
Нехай    же    й    смертю    мені    стане!
Мої    бажання    смерть    любили,
Навмисна    магія    була    в    мені,
Жила    у    парі    злом    в    душі,
Я    помираю    з    страхом    в    серці,
В    думках    Його    благаю    все    простити,
Знаю,    не    зможе    більше    так    любити!
Зникає    світ    перед    очима,
Його    душа    у    мене    за    плечима,
Я    їй    сповідуюсь    востаннє,
І    моляться    всі    грішні    за    кохання!

Група    людей    стоять    у    колі,    це    закохані.    Вони    мрійливо    дивляться    в    небо    і    моляться    за    те,    щоб    їхня    любов    жила    вічно.

Він
Я    відчуваю,    що    вона,    померши,
Залишила    від    сяйва    десь    сліди.
Пригадую,    як    у    холодні    ночі
Душа    все    радила    піти,    туди,
Туди    до    неї    й    того    сатани,    піти…    
А    що    тепер?    Хто    я?    Хто    скаже?!

Я    не    ходив    до    сатани…
Я    не    пробачив    їй    тоді…

Пророком    стану    я    кохання,
Щоб    не    втрачали    так    його    банально.
Я    переконувати    буду,    що    любов
Навчить    прощати    знову    й    знов!
Немає    у    любові    жодного    гріха,
Ні    гордості    нема,    ні    зла    до    забуття.
Я    мав    спасти    її,    але    не    зміг,
Тепер    спасати    буду    всіх!

Історія
Спасатиме    він    інших    від    розлук,
Бо    на    землі    немає    гірших    «мук»
За    нелюбов,    за    лицемірство…

Він    до    людей:
Стандарт    незрілості,    старіння,
Чужі    чоловіки    чужих    жінок,
Канони    автентичного    прозріння
По    ріці    невинних    рук    вінок.
Лекала    спазматичного    веління
Зробили    до    розпусти    крок:

Пошили    сукню    з    парафіну    
Дівчинці,    схожій    на    мальвіну.

Та    річка,    чи    вино    невинності,
Впадає    в    море    недозрілості.
В    тій    річці    хтось    вино    розлиє,
А    море    крила    хвиль    розкриє.
Між    річкою    і    морем    –    миля,
Між    забороненим    й    дозволеним    –    ідилія.


Історія    
Навмисна    магія    була    якась:
Вона    кохання    відреклась,
Вмиравши,    каялась…
А    Він    пророком    став.
Про    Нелюба    ж    ніхто    не    знав,
Він    безвісти    кудись    пропав.



 2010    року    в    провінційному    місті    коїлися    жахливі    речі,    молодь    вмирала    від    наркотиків.    Якийсь    невідомий    безкоштовно    пропонував    спробувати    їх,    переконував,    що    вони    –    панацея    від    усіх    проблем.    За    деякими    слухам,    це    чоловік    років    55,    раніше    проживав    у    Франції,    але    посольство    держави    за    отриманою    секретною    інформацією    вимушене    було    депортувати    його    з    країни.    А    ще    ходили    чутки,    що    своєю    місією    він    вважає    розбиття    чужих    сімей    та    людських    сердець.    Хоча    все    це    він    коїв    не    з    власної    волі,    подейкують,    що    там    була    замішана    якась    магія…    Фоторобот    злочинця    не    вдається    скласти,    жертви    не    пам’ятають,    якого    він    вигляду,    і    що    саме    робив    для    того,    щоб    ввести    в    такий    стан.    А    ще    він    кожного    місяця    змінює    свою    зовнішність.    Влада    країни    застерігає    людей    бути    обережними    і    берегти    свою    любов,    адже    саме    на    неї    полює    злочинець.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=54890
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 16.01.2008


Без крайнощів

не  треба  клейнодів  (!)
лишень  б  моріг  клечання
тоді  без  крайнощів
жменю  кетягів  мого  кохання
когортам  роздаватиму
я  щиро  гордо  і  мовчанням
на  мапі  марево  з  туману
захочу  викресати  почуттями

не  знатиму  що  буде  з  нами
(валкою  без  харизми)
пам’ятатиму  як  з  роками
вовкулаки  відраду  загризли
захоче  хтось  стигму  скинути
назавжди  без  слідів  на  тілі
та  зможе  лиш  без  стимулу  
сновигати  по  світу  білім

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=51536
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 18.12.2007


ДОСТЕМЕННІСТЬ...

позаздрити  масонам
ще  дужче  всім  птахам
по  засланих  районах
щодуху  крізь  обман

втікати  не  втікаючи
чекати  не  чекаючи
і  жити  помираючи
історію  залишаючи…

не  заздритиму  я  птахам
почула  як  вони  квилять  
не  завидуючи  цим  часам
зрозуміла  що  життя  -  мить

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=51502
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 17.12.2007


Crazy wings...

Crazy  wings

I’m  crazy  or  might  be  alive
I  was  dreaming  about  wings
I’m  happy  and  might  be  flying
I  hate  darkness  in  the  nimbus

Realize  that  windows  can  cry
Realize  that  feelings  can  die…


Божевільними  нас  роблять  обставини,  власні  відчуття…
Божевільним  не  можливо  стати  зненацька,  потрібен  час.
Мій  час  вимірявся  останніми  класами  в  школі  та  2-им  курсом  в  університеті,  час  –  мій  лікар,  який  не  знав,  як  вилікувати,  чи  то  навмисно  робив  так,  щоб  хвороба  прогресувала.  Лікар  любив  експериментувати  над  божевільними…
Доексперементувався!    Я  божевільна!  Хоча,  можливо,  не  до  кінця,  бо  божевільний  ніколи  не  визнає  себе  таким,  як  правило.  Ну,  тоді  я  –  свідомо  божевільна,  як  завжди  –  виняток  із  правил.  “To  believe  you  are  a  genius  means  halfway  to  become  a  genius”,  Salvador  Dali  said.  *
Аналогічно  і  з  божевіллям,  тільки  повірите  в  свою  ненормальність,  і  ви  напів-ненормальні.  
А  колись,  я  тільки  готувалася  стати  такою  (божевільною),  сиділа  на  тій  межі  до  безумства,  доки  не  сповзла  до  самого  краю,  як  на  гірці.  
Ні  друзів,  ні  ворогів  –  просто  божевільня.  Лікарі  теж,  мабуть,  божевільні.  Оточення  сильно  впливає…  
Алогізм  пробрався  в  мої  дії,  і  я  полюбила  його,  ні  просто  звикла  до  нього.
Божевілля  починається  з  втрати  Віри,  Надії  та  Любові.
Любов  мене  зрадила…
Віра  зникла,  коли  оглашенні  **  стали  не  тими…        
Надія  ж  згасла  через  відсутність  Віри  та  Любові.

Якби  я  була  метеликом  я  б  ніколи  не  літала  близько  коло  вогню
Якби  я  була  метеликом  я  б  кружляла  тільки  там  де  цвітуть  квіти
Якби  я  була  метеликом  я  б  уникала  бридких  комах
Якби  я  була  метеликом  я  б  нізащо  не  втратила  крил
Якби  я  була  метеликом…
Якби  я  мала  Крила…

 






*«Повірити  в  те,  що  ти  геній,  вже  наполовину  ним  бути»,  -  казав  Сальвадор  Далі.  

**Оглашенні  (люди,  що  приготовлялися  до  прийняття  християнства  і  ждали  торжества  свого  хрещення)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=49616
рубрика: Проза, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 02.12.2007


Йому потрібен Париж...

Йому  потрібен  Париж
Ти  втомився…  Тобі  набридло  відчувати  мої  відчуття.  Ти  давно  хотів  піти,  а  я  примушую  тебе  бути  і  бути…  Ти  зрадив,  а  я  вдала,  що  не  помітила…  Не  бачила,  не  чула  НЕЛЮБОВІ.
В  реквізитах  твоїх  почуттів  про  любов  не  йдеться.  А  знаєш,  вся  прикрість  в  тому,  що  в  мені  теж  ніколи  не  було  любові  до  тебе.  Так-так,  пробач  мою  розбещену  юність.  Вона  ніяк  не  награється.
Була  пристрасть,  та  й  ту  вбила  відстань.  Париж  –  Париж…  Місто  циніків  (!).  Ні,  цинічних  зрадників.  Забув  українську  мову?!  Не  розумієш  всіх  слів?  Ну  що  ж,  тоді  аналізуй  мої  вчинки…
-  Що  ти  робиш?
-  Роздіваюся.
-  Ти  ненормальна!
-  …  Давно.
-  Чого  ти  добиваєшся?!
-  Твого  збудження.
-  Ти…  Не  така!!!
-  Така!  Я  лялька.  Бери  мене.  Грайся.
-  Я  тебе  ненавиджу.
-  Я  тебе,  мабуть,  теж.
-  Я!  Я-я-я-я!  Не  знаю,  що  казати.
-  А  знаєш,  що?
-  Що?
-  Іди  геть.

Ти  так  втомився…  Тобі  треба  в  Париж.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=49581
рубрика: Проза, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 02.12.2007


Ти ангел, а я- людина

Ти  ангел,  а  я--  людина
Я  грішна,  а  ти  святим  є.  
Не  помічала,  що  ти  зі  мною,
А  ти  залишив  мене  без  бою..!

Чому  мене  такою  не  любив,
Куди  зник  світ  і  ти...,  скажи?
Я  одна  є  навіть  собі  чужою,
І  не  знаю  більше  хто  я…  (Хто  “я”?  )
То  живу  не  живою,  а  вмираю  живою
Сотні  років  то  з  ангелом,  то  з  сатаною.

А  ти  залишив  мене  без  бою…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=49579
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 02.12.2007


Світанок

Світанок

Екс  -  школярі  чекали  сонця
І  танцювали  біля  школи  вальс.
Прийшло  прозріння  у  віконця
Не  сумували,  був  любові  час.

Вони  відверто  зізнавались,
Шукали  неповторний  джаз.
Дощі  уперто  так  з’являлись  
Хотіли  розігнати  клас…

Вони  були  як  немовля,  наївні
Не  знали,  що  вже  виросли  давно.
Росли  сади  ті  звідкіля  чарівні,
Як  листя  буйним  цвітом  зацвіло?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=49578
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 02.12.2007


Мед на устах...

Мед  на  устах,  в  душі  отрута,
Де  уповання    лиш  в  словах,
В  ділах  же  тільки  користь,
Отак  і  дійдеш  до  намріяних  
Отих  вершин  ти  п’єдесталу,
Та  від  життя  буде  все  мало,
І  скаже  хтось:  „Воно  
Минуло  та  пройшло  невдало,
Злилося  все  в  ланцюг  обману.
Що  хмарне  небо  -  твій  обман,
І  слів  німих  твоя  печаль.
Крізь  сни  і  мрії,  і  думки,  
Цього  достойний  за  гріхи!”.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=45783
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 11.11.2007


Нічия

все  що  могла  –  тобі  віддала…
ти  ще  жива  мені  кричали
а  я  все  дальше  душу  відпускала
хоча  неправда.  душа  сама  втікала
«вона  –  моя»  він  так  радів  тобою
ніяк  не  міг  награтися  любов’ю
«вона-моя»  табло  я  не  знімала
я  гордо  йшла  і  добре  знала
я  не  твоя  я  все  тобі  віддала…

Я  нічия  ,  я  всю  себе  віддала!  
Так  гордо  –  негордою  стала.
Так  вільно  –  покірною  мліла.
Крім  нього  вже  нічого  не  воліла…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=45580
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 09.11.2007


Львів’янка

Ти  питаєш  мене
Що  таке  «фіранка»
Я  посміхаюсь

Ти  цілуєш  
Кожного  ранку
Коли  прокидаюсь

Ти  вважаєш  
Я  твоя  лялька
А  я  й  не  пручаюсь

Тільки  знаєш
Одного  ранку
Я  попрощаюсь…
                                               
                               Твоя  львів'янка

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=45574
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 09.11.2007


Cоліпсизм

Старенька  бабця  там  з  візком
По  вулицях  старого  Львова
Бродити  буде  під  дощем
Та  що  кому  до  того?

Її  син  вигнав  з  дому…
Ходити  буде  манівцем
Нікуди  й  ні  до  кого  …

Ходити  буде  так  далеко  –  близько
Із  нею  в  парі  соліпсизм  і  дощ.
Аж  на  дорогах  стане  слизько  –
В  парку  зима.  На  столі  борщ.

Пройде  хтось,  поглядом  мине
Й  помчить  навпомацки  додому,
Ніби  сліпий,  не  зрозумів  нічого.

Він  йде  туди,  де  на  столі  їда,
де  є  сім’я.
А  вона…  А  що  вона?  

Вона  піде  до  церкви  й  на  колінах
Молитися  буде  за  свого  сина,
Того,  хто  вигнав  з  дому…
Та  що  кому  до  того?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=42825
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 16.10.2007


Весь час мовчала

Весь  час  мовчала  –
Не  вміла  говорити.

Просто  не  вірила  словам,
Коли  дивилась  ніжно  вгору,
То  дуже  заздрила  птахам.

Слова  все  можуть,  обіцяють,
А  дурні  вірять  і  не  знають,
Що  краще  вірити  очам…
Вони  кохають  і  страждають,
А  сльози  світ  в  полон  зганяють.

Ніколи  сліз  не  випускала  –
Не  вміла  плакати  вона.

В  очах  всю  душу  прочитала,
Свою  й  чужу  до  забуття.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=42795
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 16.10.2007


Beat it!

Beat  it!
The  trial  of  my  fate
Is  it  doubt  or  route?  
You  shadow  in  the  sky
Resistance  my  mirror
I  need  some  safety!
Existence  my  dreams
You  always  misty
My  rote  –  my  fate…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=42166
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 10.10.2007


Ми знов зустрілися

Ми  знов  зустрілися,
Ну  що  ж,  буває…
Мабуть,  змінилися,
Та  хто  впізнає?

Чи  защеміло  щось?
Лиш  серце  знає.
Задумане  збулось
Чи  мрій  немає?

Фрагмент  історії
Неждано  заселився.
Фактом  ілюзії
Свідомо  опинився.

Деталь  минулого
Не  хоче  помирати.
Модель  забутого
Не  може  зачекати.

Може,  зарано
Щастя  загубили?
Невже  наївно
Біль  впустили?

Сни  розлетілися…
Любов  вмирає.
Ми  знов  зустрілися,
Ну  що  ж,  буває…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=42145
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 10.10.2007


Хтось і ніхто…

Хтось  і  ніхто…  Місяць  не  в  тій  стороні,
Щось  і  нічого…  Сонце  зійшло  зарано.
Домініканкою  була  й  зостануся  у  самоті,
Що  б  не  робила,  але  не  гоїться  та  рана.

Я  посміхнуся  і  зрозумію,  що  вже  не  тобі.
Море  по-іншому  свої  пісні  заспіває.
Гори  захочуть    виднітися  лиш  вдалині,
Може  ніхто  й  ні  з  ким  мене  не  зачекає.

Від  сьомого  поверху  до  висоти  побачиш,  
Як  на  землі  нічого,  по-суті,  не  має.
Скажеш  лети,  а  потім  біжи  –  обманиш!
Я  в  цьому  світі  ще  так  багато  не  знаю.

Скажеш,  сади  не  росли…  Та  ж  росли!
Скажеш,  дощі  не  ішли…  Та  ж  ішли!
Скажеш,  немає  такого,  що  ти  не  знаєш!
Я  вдам,  що  повірила.  А  ти  –  знову  зрадиш.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=42144
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 10.10.2007