| Сторінки (1/2): | « | 1 | » |
Місяць зірочку питає: «Як на небо ти попала?»
А вона відповідає: «Я летіла і не впала.
Хтось бажання загадав, а про мене не згадав.
Так лишилася я тут. Цілу вічність буду тліти і нема чого радіти».
«Дивна ти», - відповідає, - «Можна ясно спалахнути, засіяти і в вмить згоріти,
А можна просто поруч бути.
Залишайся біля мене будем разом в небі жити.
Будем просто всім світити, одне одному радіти».
«Ні», - йому відповідає, - «Я не хочу. От така я…».
Так пройшло багато літ. Місяць сходить, зірка - вслід.
І життєвий небосхил їх конкретно розділив.
Їх небеснії шляхи так далеко розвели. Зруйнувались всі мости, що їх зблизити могли.
Ніби все вже стало ясно, ніби й так – усе погасло.
Але іскорка одна десь жевріла, десь була, загубилась і знайшлась.
В кого в серці – невідомо, але вже тепер свідомо, зайнялась.
І зайнявся цілий світ. Місяць сяє, зірочка горить.
І палають небеса, коли поруч з ним вона.
І гримлять їхні серця в унісон, аж до кінця…
Місяць зірочку кохає, в її очі заглядає. Тішить, тішиться й гадає,
Скільки часу він ще має?
Скільки ще його кохання зірці треба, він не знає.
І не знає то ніхто. Бо колись вже так було...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=600812
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.08.2015
Сьогодні зночі до зорі співати будуть солов’ї.
Одні співають «Обійми…», а інші про «Коли до уст твоїх…».
Але один з посеред них співати буде як не ті.
Його мелодія дзвінка не буде схожа на усі.
Він буде тьохкати про Тебе, про Твої очі, що як зорі в небі.
Про коси, брови і уста. Що Ти моя. Що Ти – моя Мала.
Він заспіває колискову і Ти заснеш обов’язково.
У сні до Тебе я прийду і ніжно-ніжно обійму.
Погляну в очі і втоплюся, устами уст Твоїх торкнуся.
На вушко тихо прошепчу, як сильно я Тебе люблю,
І… теж засну. Бо так буває, що щастя більшого немає,
Ніж просинатись в обіймах ніжних того, Хто тебе кохає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591931
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.07.2015