Demiart

Сторінки (1/3):  « 1»

Я так змирилась з тим, що я втрачаю…

Я  так  змирилась  з  тим,  що  я  втрачаю.
Що  інший  результат  я  не  сприймаю,
Біжу,  спішу  і  доганяю…
А  щось  важливе  зовсім  пропускаю,
Це  світ  такий,  й  боротись  з  ним  не  сила,
Чи  я  така?  Нескладна  й  не  щаслива?
Але  ж  і  в  цьому  є  ще  протиріччя.
Кохана  я,  й  закохана  по  вінця,
Я  мати,  тітка  і  бабуся  –  
Можливо  все  таки  цього  дождуся?
Можливо  рано  втратила  батьків,
Та  онучат  в  нас  буде  повний  дім.
Чому  ж  так  бистро  все  минає,
Мій  розум  все  це  не  сприймає.
Це  в  всі  часи  так  плине  час?
Чи  гонить  він  тепер  лиш  нас?
Жене  нас  до  завершення,  кінця,
А  результату  досі  ще  нема.
Не  вірю  я,  що  реалізувалась.
Ні,  не  лише  для  цього  я  на  світ  з’явилась,
Все  зміниться  і  я  себе  знайду…
І  виконаю  місію  свою.
Якби  лиш  знати  в  чому  її  суть,
Щоб  не  впустити,  осмислити,  збагнуть.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=592236
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.07.2015


Присвячується всім бійцям АТО….

Я,  мамо,  низенько  тобі  поклонюся  
За  те,  шо  зростила,
Що  я  не  боюся.  
І  навіть,  тримаючи  зброю  в  руках,
Я  знаю  -  ти  поруч  
У  серці,  в  думках…
Ти,  мамо,  зі  мною  
Встаєш  і  лягаєш,  
Зі  мною  в  бою  ти,
Мене  зберігаєш.
В  холодний  окоп  ,
Мов  той  птах  прилетиш  
Мене  ти  розрадиш,
Мене  звеселиш
Матусю  моя,  
Ти  лебідочка  ніжна,  
Хай  сила  твоя  -
Нескінченная,  вічна  
Затримає  ,  
збереже  у  бою  
А  віра.
Надовго  залишить  в  строю…  
Хай  скроні  твої  омива  сивина  ,
Для  мене,  ти,  мамо,
Завжди  молода.
Не  плач,  моя  ненько,  
Ти  вір,  я  прийду  ,
З  світанком  до  тебе  у  дім  я  зайду,  
Тобі  поклонюся,  прильну  до  руки  
І  буду  мовчати
Ти,  мамо,  кричи  ,  тепер  я  не  серджусь,  тепер  я  радію,  
Бо  я  досяг  миру  ,  здобув  свою  мрію!́

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591781
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 05.07.2015


Погляд з портрету

Доню  !  Я  відлітаю,
Та  твої  сльози  мене  не  пускають…
Мамо!  Зостанься  на  хвильку,
Як  я  без  тебе  -  ще  мить  ,  ще  годинку,
Дай  надивитись  на  тебе  матусю
Дай  доторкнутись  чола  і  забутись…
Мить  розтавання  і  ще  протягнути
Все  що  було,  ще  прожити  ,  збагнути,
Доню  моя,  я  тебе  вже  зростила,
Мудрість  дала  і  дала  тобі  крила
Ти  розцвіла,  мов  жоржина,  розквітла,
Стала  чарівна,  весела  і  світла,
Час  залишати  тебе  на  одинці  ,з  болем  і  смутком,
Ну  а  я  ..,-на  картинці
Буду  всякчас  я  на  тебе  дивитись
Лиш  посміхатись  ,  не  плакать  ,не  злитись…
Буду  тебе  ,  як  завжди  зустрічати,
Лиш  ти  мене  можеш  не  замічати.
Можеш  мені  все  й  про  все  говорити,
Плакати  можеш  й  поради  просити
Можеш  про  все  ти  мене  запитати  ,
Я..-лиш  у  сні  тобі  відповідь  ́  дати…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591780
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 05.07.2015