Серго Сокольник

Сторінки (5/434):  « 1 2 3 4 5 »

Безпілотник

БЕЗПІЛОТНИК

Безпілотник  кружля.  Безпілотник...
Відблиск  погляду  ока  грози  
Безнадійнозастиглохолодний.
Бойова  квінтесенція  зим...  

Неспівчутний  стражданню  та  болю.
Втаємничення  зоряних  див
Відслідковує  зламаність  волі.
Все  побачив...  Почув...  Відлетів...

Тихий  CHANAL  зв"язку...  Стогне  вітер.
Як  у  “Гамлеті”-  буть?  Чи...  не  буть?
Чи...  Таки  не  доклав?  Не  помітив?..
Тихо  світом...  Пробачив?  Мабуть...

Серго  Сокольник,  2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=973775
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.02.2023


Невтішне

Сплив,  наче  лист  по  воді,
Невтілений  твір.
Ряджений  лис-  лиходій
Не  вартий  довір.
Коник  троянський-  Траяну.
Протверезієш  зіп"яну.
В  інь  перелите  із  яну
Не  варте  осанни.

Ці  уцілілі  думки
У  межах  дурних
Винеси  з  кола  і  кинь,
Коли  ти  не  з  "них".
Легко  вітчизну  втрачаєш,
Мов  про  здоров"я  не  дбаєш,
А  як  утратиш,
Ніколи  в  житті  не  надбаєш.

Либідь  розлили  на  трьох
Кий,  Щек  і  Хорив.
Світлом  по  колу  Сварог
Чарчину  пустив.
Легше  од  того  не  стане.
Маревом  чара  розтане.
Як  же  дійшли  до  оцього
Невтішного  стану?..


©  Copyright:  Серго  Сокольник,  2021
Св.  №121071405759  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919527
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.07.2021


ЗЕРНИНИ СЕЗАМУ

Змісту  вміст  протиріч,
Мов  зернини  сезаму...
З  неба  крапала  ніч
Дощовими  сльозами,

Що  стікали  зі  скла,
Ніби  творчості  трунок...
Так,  напевно,  Аллах
Нізамі  у  дарунок

Дав  поезії  дар,
Омиваючий  серце...
...А  невірна  Іштар,
Сотворителька  Цірцей,

У  гріховного  love
(хоч  воно  і  безбожне...)
Діву  мрій  надала
І  жадати  спроможність

Протиріч  мезальянс
Поєднать  у  єдине,
Щоб  до  неба  здійнявсь
Плач  дитини  первинний

І  у  світі  дзвенів,
Гріх  єднаючи  й  віру...
З  неба  плакала  ніч
Трунком  щастя  і  миру...


©  Copyright:  Серго  Сокольник,  2021
Св.  №121061702367

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917063
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.06.2021


Наближення

Що  це  у  світі?  Бубонне  бухтіння  музИк?
...простори  Сіті  відчули  басіння  грози...
ГрОзи,  які  переллють  у  палання  дерев...
Змінено  статики  сутність...  У  горлі  дере

Сказаність  слів  про  важливе...  Хоча  неважли-
во,  що  в  душі  відгоріло  давно  до  золи.
Суть  нездійсненну  любові  злелечує  клин
Птахофатальноосінніх  пожежників-злив,

Що  не  у  світі,  а  в  серці  відчулися  за-
раз,  де  народженим  дітям,  мов  лялька,  гроза,
І  зачаїлось  Велике  оновлення  сві-
ту...  Що  давно  він  насправді  очікує...  quick.


©  Copyright:  Серго  Сокольник,  2021
Св.  №121060907890

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916355
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.06.2021


НОКТЮРН ДЕКАДАНСУ

Відлетіли  космічні  боліди,
Не  лишивши  на  небі  і  сліду.
Тільки  серцю  боліти...  Боліти,
Ніби  змерзлому  спомину  літа...
Ти  і  я...  І  зі  мною  в  теплі  ти.
Тільки  де  воно,  втрачене  літо?..
Як  обличчя  змінило  незмінне...
Шлях  спасіння-  це  ще  не  спасіння.
Своєрідність  ніскільки  не  личить
Змісту  міст,  що  змінили  обличчя.
Плин  років  невблаганно  обнУлив
Їх  майбутнє...  А  може  й  минуле...
І  лягає  поезії  доля
На  стерню,  помережену  болем
Цих  скорбот,  коле  душу  багнетом.
Вийти  з  кола?  Знесилені...  Де  там...
То  ж  ніким  у  цім  світі  не  стати
Тим  птахам,  що  втомились  літати.
Не  втішається  ротором  статор.
Все  відімкнено.  Струм  не  надати.


©  Copyright:  Серго  Сокольник,  2021
Св.  №121051800360

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914141
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.05.2021


ТЕНДЕНЦІЯ

...як  ви  любите  месидж  солодкий  отой-  Воскресіння...
Мов  якого  кумира  фанат  переслідує  тінню.
Як  несите  щеня  все  біжить  край  дороги  за  їжею.
Як  по  снігу  проклалась  лижня,  то  готуєте  лижі  ви.
Як  до  теми  припали,  неначе  та  киця  до  Мурчика,
Малюва-вишивали  та  вірші  писали  гламурчиком...
Пломінь-лід...  Теоремою  вас  не  приперти-
Щоб    воскреснути,  треба  спочатку  померти.
Це  не  те,  що  права  на  машину  купити  за  сало.
Ви  хоч  раз  у  житті  птахофеніксом  не  воскресали
З  сил  останніх  напруживши  розум  і  волю?..  Чи
Ви  не  знаєте,  як  це  жахливо  і  боляче?
-знаєш,  люба...  У  світі  одвіку  панує  негода.
І  кохання,  яке  надійшло,  теж,  буває,  відхотить.
Що  болючіше-  жити  зі  смутком  і  сумом  цим,
Чи  злетіти    відродженим  птахою-  феніксом?..

***малюнок  Надії  Капінос  до  однієї  з  моїх  книг***


©  Copyright:  Серго  Сокольник,  2021
Св.№121050604923  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913008
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.05.2021


З одкровень

Сонце  ся-
є,  бурштинове  диво  із  див...
Дивишся  -
Ніби  все,  як  бувало  завжди...
Тільки  НІ.
Це  ж  бо  НІ-  і  війна,  і  ковід
У  вікні,
що  фатально  відкрите  у  світ.
...загуби-
ли  мажорність  минулого  "Я"
Голуби,
Що  злетіли  із  наві  у  яв
(хоч  причи-
на-  усе  зазвичай  на  землі...)
За  плечи-
ма  відчутне  ширяння  шулік,
Що  з  кордо-
нів,  бува,  формували  фронти.
З  ноти  "до"
Розтендітнено  музиці  стиль,
Щоб  усла-
вити  рок  часоплину  комет.
...сонце  пла-
вить  бурштиновий  вересу  мед...


©  Copyright:  Серго  Сокольник,  2021
Св.  №121042709621  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912282
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.04.2021


СВІТ

О,  світе!..  Обдарований...  Знедолений...
Той  берег  річки  з  течією  кволою,
Куди  венеціанськими  гондолами
Нас  привезли  тендітними  і  голими,
І  звідки  нас,  пресичено-скалічених
Везтимуть  ними  ж  до  причалу  вічности...
Той  берег  річки...  Течія  туди  несе,
Коли  в  житті  твоєму  йде  чудово  все.
...а  може,  негараздом  долі  зболений,
Покинеш  передчас  своєю  волею
Той  берег...  Запозич  собі  човна  мого,
Прямуючи  до  берега  знайомого...
Туман  волосся  вкрив  нитками  срібними...
І  що  крізь  нього  роздивитись  здібні  ми?
Каркаси  мрій,  скалічені  снарядами,
З  ковідних  див  сумнівними  "принадами",
І  у  душі  з  пустелею  поріднимо
Світ,  живемо  де...  Та  не  є  потрібними...


©  Copyright:  Серго  Сокольник,  2021
Св.  №121032905108  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909439
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.03.2021


МЕДІА. маленька поема

***маленька  андеграундна  еротична  іронічна  поема***

...як  на  ложі  ми  можем
Розважатися...  
-Боже,
Треба  б  вимкнути  просто
Клятий  "медіапростір"!..
Бо...
..............................................
..шпиг  не  є  свіже  сало...
...почвалать,  роздивиться,
Що  на  полі  зростало  -
Чи  то  рапс,  чи  пшениця?..
-Он,  ковтаючи  гланди,
Ніби  воду  з  карафи,
“ПропагАндонталанти”
Розцвірінькались  на  фіг
фігурально,  одначе,
Як  нерідко  буває,
На  "покращення"  наше
Це  ніяк  не  впливає,
............................................
Як  ніколи  не  вплине...  О  ні...
Опираючись  плину  брехні,
Я,  кохана,  пізнав,  де
Відшукати  нам  правди...
..............................................
...розіпнемо  тіла  наші  голі
На  стерні  Берестецького  поля,
Де  над  нами  кружляє  шуліка,
Де  нам  сходи  збирати  довіку,
Де  надірваний  стогін  пульсує,
Де  себе  у  тобі  я  відчую,
Ніби  вовк  заховався  у  лігві,
Чи  то  шабля  укладена  в  піхви,
Мов  орало,  що  входить  у  землю,
Щоб  у  неї  майбутнього  зерня
Вкинуть  плачем  малої  дитини,
Щоб  у  ньому  зродити  країну,
Рідновірно  почути  у  нім
Позабуті  прадавні  пісні...
......................................................
Час  на  інше  і  гаяти  сором.
...ти  освітлена  вся  монітором,
Білотіла  красуня  нага...
-Вимикай  ту  тупу  “пропага..”!
Чи  без  неї  нудьга?
-Ага!..

©  Copyright:  Серго  Сокольник,  2021
Св.  №121032608801

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909172
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.03.2021


ЛІКУВАННЯ

***сюр***

Дощ  мікстурою  крапає  з  віт,
Мов  клепсидрою  час  витікає...
...чи  було  так  покарано  світ,
Розмальований  у  нецікавість
Знефарбованим  поглядом  п"я-
ного  ока  у  пляшки  порожність?..
...намагання  у  хворому  "я"
Віднаходити  творчу  спроможність
Безнадійно  надії  шука-
ти  у  світі,  де  свіжого  сліду
Не  лишає  той  дощ,  що  стіка,
Ніби  плачем  по  жертвах  ковіду,
Передзвонами  з  Наві  у  Яв,
У  шаленоздорове  минуле...
...що  ж  зосталось,  кохана  моя?..
Почуття!..  Бо  вони  не  поснули
Під  фальшиву  нудьгу  оптимі-
стів,  фарбуючих  барвами  сірі
Недолугі  паркани  чумі...
-Знаєш,  мила,  я  вірю...  Я  вірю,
Що  цілунки  й  обійми  діво-
чі  лікують...  І  сили  поновить
Двоєднання  закоханих...  О,
Це  таки  лікування,  панове!..
Я  проходив  крізь  нього  не  раз,
Мов  крізь  голкове  вушко  із  казки...
...знову  марення...  Бо  темпера-
тура...  Ліки...  Дистанція...  Маски...


©  Copyright:  Серго  Сокольник,  2021
Св.  №121031908251  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908513
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.03.2021


Випий!. .

Випий,  Ладо,  весна,
Що  блищала  в  бурулі  оцій,
І  проста,  і  складна...
Ніби  складаний  ніж  у  руці!..
Випий  нині,  ота,
Без  якої  знебарвлено  світ,
Схизматично-свята
Гріхопаднице,  пломінь  і  лід!
Випий,  винна!..  Моє
Серце  кров"ю  порізів  стекло
До  карафи,  і  п”є
Ніч  її  крізь  знебарвлене  скло
Трунком  смуткопітьми  й
Дегустовано-гірко  сприйма
Тостом  (пий,  чи  не  пий...)
-За  самотність!  Один.  І  Сама.


©  Copyright:  Серго  Сокольник,  2021
Св.  №121030600636

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907093
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.03.2021


СПІВЧУТТЯ. притча

***  притча.  оригінальний  сюжет***

Понад  мороком  ночі
Янгол  зла  пролітав.
Царству  темряви  в  очі
Заглядав...  Наглядав...
Він,  по  заході  сонця,
Що  червоне,  мов  кров,
Мав  огледіть  віконця,
Де  творили  “добро”
Можновладці,  і  слуги,
І  прислужники  слуг,
Недолу...  Чи  ДОЛУГІ
(бо  ж  розквітло  навкруг
Їхнім  діям  догідно
Те,  що  бачим  усі...
Навіть  ніц  не  потрібно
Слів  для  тих  “чудасій”...)))
.............................................
...раптом...  Гальма  машини...
Мов  віддалений  вий...
Під  колесами  згинув
Кіт-приблуда  старий....
Теж...  Життєва  “світлинка”...
Він  невдовзі  б  і  сам...
.............................................
...як  над  ним  літня  жінка
Віддавалась  сльозам!..
...як  її  утішало
Незнайоме  дівча!..
..як  обоє  пізнали
Ту  одвічну  печаль,
Що  дає  у  жалобі
Право  ЗВАТИСЬ  ЛЮДЬМИ...
.............................................
-ЩЕ  НЕ  ЧАС  -  Янгол  мовив  -
ПРАВИТЬ  ЦАРСТВУ  ПІТЬМИ,
Доки  людяні  люди
І  стара,  і  дитя,
Світ  леліяти  будуть
Тим,  що  звуть  СПІВЧУТТЯМ.
Для  душею  незрушних
Це  давно  моветон!..
.............................................
...а  просвітлені  душі
Все  ж  помітив...  ХРЕСТОМ.


©  Copyright:  Серго  Сокольник,  2021
Св.  №121030200379

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906631
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.03.2021


Кредо

...піски  замітають  пустелі  сліди,
Та  творчості  спраглі  криниці  шукають.
Як  є  поводир,  то  за  ним  і  іди.
...а  може,  на  краще,  коли  і  немає...
...ось  нині  зустрілися  з  Екзюпері,
На  крилах  війни  до  безсмертя  злетілим.
І  немолоді  вже...  І  ще  не  старі,
А  саме...  Цікаво...  Яким  не  кортіло  б
Відпити  наснаги  цього  джерела
Трояндам  маленької  екзопланети?
У  світопоєднанні  блага  і  зла
Трояндами  всесвіт  засіяно...  Де  той
Землею  полишений  знано  коли
Філософ?  У  бесіді  душі  відкриєм,
Для  інших  приховану.  -знаєш...  Я  Лис
Із  недосконалого  світу...  Не  вдія-
ти  змінам  у  долі  нічого...  Лишень
Стежиною  йтимемо  до  досконало-
сті...  Витрусим  порох  набитих  кишень,
Бо  сурми  апокаліптичні  позвали
Туди,  де  вирішують  долі  землі,
Де  ріки  натхнення  піски  поглинають,
Де  кров-  це  вино...  Переломлений  хліб  -
Мов  тіло,  яке  до  хреста  прибивають
Сп"янілі  від  крові...  Сиріч,  від  вина
Умов  вседозвілля  бундючних  палаців
Між  хат  посивілих,  де,  не  дивина,
Коріння  моє...  Ти  поета  Тараса
Можливо  читав?  Це  відоме  ім"я...
Бо  теж  у  пустелі  живили  джерела
Його,  як  і  мене,  і  тебе.  І  я
Досліджую  також  засіяне  перла-
ми  творчості  небо,  присвячене  нам,
І  в  усмішці  долі  шукаю  одвіку
Джерел,  що  пустелі  піски  поглина,
І  жадібно  п”ю,  мов  до  зцілення  ліки...
...пустельні  вітри  поглинають  сліди
До  істини...  Притчі...  Поезії...  Сури...
Та  ми  віднаходим  це  диво  із  див  -
Ковток  життєдайної  літератури.


©  Copyright:  Серго  Сокольник,  2021
Св.  №121021100077  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904335
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.02.2021


НАС КИНУТО

*маленька  поема.  андеграунд*
***не  адаптовано  під  смаки***

Боже,  чи  нас  покинув?
...  не
Вітром  ти  нині  дув
Нам  у  застиглі  спини!..
....................................
...Ніби  у  чомусь  винний,
Я,  як  усі,  іду
Слідом,  який  замітає  вітер
Снігом,  замішанім  на  ковіді,
Дезинфекційним  снігом  з
Темрявою,  що  на  дух
Смердопашіє,  ніби
Вивернутий  кожух...
...вийняте  серце  з  тіла
Спробуй  та  знов  устав...
...не  замінить  безділлям
Радості  драйву  справ.
...чиїм  бо  було  велінням
Світ  трансформовано  до
Лохокредитних  ліній
І  лікувальних  доз,
Вакансій,  до  сплати  намірів,
Плацкартів,  де  втрачено  сон,
І  до  секретів  снайперів
Сірих  "розведення"  зон?..
Ні!
.  Світ  -  у  брудних  піарниках
З  блогерами  разом,
У  танцях  мерзенних  їх  на  кістках
(хоча  ця  картина  незмінно  така  -
Бо  Пріська  з"єврОплена  міцно  харизмою  сіла
На  проліски,  що  після  неї  навряд  уціліли)
І  врешті  нам  добре  видно,
Що  сніг  цей  гнилоковідний,
Як,  з  рештою,  будь-яка  влада,
Від  зелені  до  шоколаду...
...цим  снігом  забита  моя  душа
І  світ  покриває  суцільний  шар
Його,  мов  радіаційна  хмара
Всесвітньоочікуваного  кумару.
............................................
...цього  не  змінити...  Не  тішить  вино...
Чи  то  закурити?..  Та  кинув  давно.
Бо  ніби  здоровий  спосіб  життя
В  моді...
Вівтар  прагне  крові.  Затям.
Потім.


©  Copyright:  Серго  Сокольник,  2021
Св.  №121020100532

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903311
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.02.2021


Передвесняне

Вже  сонце  зимове  вище,
Та  стимул  радіти  зник,
Як  малонатхненні  вірші,
Закинуті  у  смітник,
Як  малоцікаві  люди,
"розведені"  на  брехні.
...весна,  імовірно,  буде...
...можливо  також  і  ні...
Веселі  сніжинки  тануть
Думками  у  голові.
Їх,  як  і  всього,  не  стане,
Бо  світлий  загине  світ
І  зіграно  буде  ролі
Прадавніх  трагедій  із.
...промінчиків  руки  кволі
Згори  простяглися  вниз...
Навіщо,  скажіть,  навіщо
Цей  передвесняний  день?
...а  сонце  все  вище...  Вище...
Спокутою,  що  впаде
Сокири  "відкатом"  ката
На  горло  пихатих  фраз.
...сніжиння  блищить  лускате,
Мов  погляд  в  останній  раз.


©  Copyright:  Серго  Сокольник,  2021
Св.  №121012505253

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902439
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.01.2021


ПУСТЕЛЯ

Ти  по  воду  ішла.
Спрага  змучила  тіло.
І  знайшла.  І  пила.
Бо  хотіла...  Хотіла...
Я  тебе  напував,
Мов  колодязь  оази.
Пил  пустелі,  my  love...
Я  тоді  перифразом
Потяг  спраглий  ловив,
Що  сумління  порушив...
Жар  очей  vis-a-vis,
Спопеляючи  душу,
Випив  серце  мені
До  останку,  до  краплі...
...догорів  у  вогні
Вірш,  розірваний  навпіл,
Як  потік  спорожнів
І  занесло  пісками
Серце  без  почуттів,
Затверділе,  мов  камінь.


©  Copyright:  Серго  Сокольник,  2021
Св.  №121012000873

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901881
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.01.2021


МОЖЕ НІ

У  мені
Випав  сніг.  Скоро  час  надІй-
де,  коли  він  покриє  все,
Що  в  минулому  мало  сенс,
Як  щасливий  період  цей
Промайнулий  тепла  надій...
Охололі  вітри  несуть
Не  думки  про  майбутні  дні,
А  розлучні  пісні  сумні,
Про  довічне,  де  ми  одні...
...я  тепер  розумію  суть
Білосірих  уламків  снів,
Цих  кристалів  розбитих  мрій,
Що  неначе  бджолиний  рій
Жалять  спогадом  хибних  рі-
шень,  де  душу  засипав  сніг...
...може,  ні?..


©  Copyright:  Серго  Сокольник,  2021
Св.  №121011201021

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901065
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.01.2021


Грішне

Коли  ви  одні,  сумувать  моветон...  Ні?
Бо  звабою  ніч  підкладає  безсоння
На  гріхоцнотливо  незаймане  ложе.
Та  тільки  безсоння  навряд  допоможе
Самій  (чи  самому)  на  ньому  зігрітись.
Від  ерофантазій  ніде  не  подітись
Самому  (самій)  у  ночі  одинокій...
А  спокій?  Що-  спокій?  До  біса  той  спокій,
Бо  сон  відійшов  недаремно!..  Пора  те-
лефонні  потрібні  контакти  шукати!
Тактовність  ритм  серця  розвіює  тактом,
Бо  треба  контакту!  Контакту!..  Контакту
З  метою  нарешті  покласти  край  ночі
В  цій  камері  вимушено  одиночній,
І  знову  на  ложі  єднатись  тілами,
Бо  грішники  ми,  не  монахи,  не  лами,
Обітниць  самітності  ми  не  давали
(та  хто  з  кого  врешті  їх  і  вимагА?..)))  Ли-
шив  у  телефоні,  у  пам"яті,  в  тілі
Той  номер,  що  виграш  бажання  утілить,
Як  знаєш,  казати  про  що?..  Набираю...
...з  плодів  заповідних  еротики  раю
Ці  губи  пізнають  незвіданий  смак  страв...
-  Привітик,  my  dear!  Зустрінемось  завтра?..)))

©  Copyright:  Серго  Сокольник,  2020
Св.  №120122900851

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899663
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.12.2020


ПЕРЕДНОВОРІЧНЕ ОПТИМІСТИЧНЕ маленька поема

***маленька  поема***

Цей  день  відгорів...  Відгримів...  Відлунав...
І  горнеться  темряви  кіт  до  вікна,
І  місяць  йому  без  упину
Шерстисту  розчісує  спину,
Аби  він,  муркочути  лагідно,  спав,
Котячих  пазуриків  не  увіп"яв,
Невчасного  зла  не  накоїв
Нічним  скаженіючим  боєм
На  фронті...  Чи  лихом,  можливо,  в  тилу...
..........................................................
...не  місяць  у  змозі  розвіяти  млу,
А  наші  серця  молоді  і
Думки,  що  плекають  надії...
Ще  скресне  любов...  Закінчиться  війна...
І  ми,  підійшовши  вночі  до  вікна,
Не  грізні  заграви  побачим,
А  ілюмінації...  Наче
Відійде  хвороба,  недоля,  журба,
Буденності  побут...  Ну  справді,  хіба
Бажать  не  у  змозі  у  час  цей
Країні  полинуть  у  щастя?..
...........................................................
-  дай  руку,  кохана!  Із  ночі  у  день
Ми  срібною  стежкою  нині  ідем
По  датах,  котами  поснулих,
У  час,  що  минуле  обнулить,
Не  будячи  їх...  Хай  минуле  засне!
Дарунком  від  мене  кохання  кашне
Огорне  оголеність  пліч...  Ну,
іди  у  цю  ніч  новорічну,
Мене  обійнявши!..  З  тобою  разом
До  Свята  дорослодитячих  казок
Останні  лишаються  кроки
Назустріч  Прийдешньому  року)))


©  Copyright:  Серго  Сокольник,  2020
Св.  №120122704744

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899411
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.12.2020


Мить coda

Мить  coda...  Сердечний  сту-
кіт...  Спомин  на  спокій  ліг,
У  котрому  стрілись  тут,
У  щасті  минулих  літ,
У  маренні  еросну,
Подалі  очей  людських,
Вони,  що  любов  земну
Вбирали  в  оті  роки,
Віднесені  долі  віт-
ром,  порохом  давнини...
Як  верби  дощили  з  віт
Сльозинами,  де  вони
Оголені,  мов  душа,
Що  лине  на  Вищий  суд,
Залюблені  в  долі  шанс,
Єднання  пили  росу
Таємно-  відьомських  трав
Губами,  що  спрагли  від
Цілунків!..  Любовна  гра
Виснажує,  мов  ковід...
...знесилено  відлетить,
Неначе  старі  листи,
Жовтіюче  листя...  Мить...
Мить  coda  відчула  ти?..


©  Copyright:  Серго  Сокольник,  2020
Св  №120121700825

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898440
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.12.2020


Ожеледиця

Термін  літокохання  збігає,
Мов  замерзла  в  бурулю  оця
Крапля  з  віти,  що  вмить  застигає...
...ось  і  наші  поснули  серця,
Не  у  змозі  надалі  любити,
Бо  замерзла  душа  не  болить...
...ці  сльозини,  краплини  із  віти,
Що  безсилі  серця  розтопить,
Теплий  спомин,  спочинете  де  ви?..
...цим  холодним  думкам  відлітать
У  палац  льодяний  королеви,
Що  застиглими  робить  вуста,
Крізь  зимові  вітри  безнадії,
Мов  сердите  штовхання  взаший...
...і  дерева  омиті  скляніють,
Ніби  сльози  застиглі  душі.


©  Copyright:  Серго  Сокольник,  2020
Св.  №120121209507

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897982
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.12.2020


Загиблим від ковіду присвячую

Вікно...  За  лікарнею  сонце  зайшло,
В  себе  увібравши  остатнє  тепло
Надії,  натомість  пітьмі  залиши-
ло  дихання  важкість,  і  холод  душі,
І  думку...  Прозору,  неначе  кришталь,
Що  вимовить  хочеться...  Тільки,  на  жаль,
Кришталь  каламутить,  мов  подих  зими...
...із  сонцем  відсутнім  зустрілися  ми,
Щоб  доцілували  належне  вустам,
Щоб  не  цінували  відведений  нам
Час,  наче  невчасно  отриманий  звіт?..
...на  щастя,  злощасної  дії  "ковІд"
Тобі  не  відчуть  уже,  шепіт  луна...
...невдовзі  пітьма  припаде  до  вікна,
Його  відчинивши  у  інші  світи,
Віщуючи  істину-  "Сонце-  це  ти".


©  Copyright:  Серго  Сокольник,  2020
Св.  №120120104633

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896821
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.12.2020


Крадії

Поминальним  вогнем  догорів
День,  що  з  рештою  нас  розлучив...
...мов  крадій  до  скарбниці  царів,
Підбирав  я  до  тебе  ключі.
Скоро  осінь  лелечим  ключем
Нашу  пам"ять  замкне  на  замок...
Ти  побудеш  зі  мною  іще,
Наш  допоки  не  кінчено  строк?
...заблукали  в  осінніх  лісах,
Де  кохання,  мов  сон,  доцвіло,
Та  дерев  золотіючий  дах,
Що  утримує  літнє  тепло,
Те,  яким  зігрівалися  ми,
Вкрала  осінь  (ти  знаєш  її?),
І  тепер  не  уникнем  зими
Ми  з  тобою...  Весни  крадії.

©  Copyright:  Серго  Сокольник,  2020
Св.  №120112405432

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896040
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.11.2020


Про все

***філософський  роздум.  андеграунд.  під  смаки  не  адаптовано***

Ще  навесні  торкнулося  мені
Глибин  душі  сакральне  позачасся,
Спливаюче  до  потойбіччя  снів,
У  прихисток  знекровленої  раси,
Якій  судилось  панувати  сві-
том  дивовиж,  нездійснених  будівель,
Яка  перевелася  на  "ковід"
І  статику  обрала  замість  дії.
У  дивотіло  втілена  душа,
Розпластана  уздовж  фронтальних  ліній,
Що  ними  в  "дев"яності"  для  "лошар"
Розмітили,  де  падать  на  коліна.
Пророків  нихт  на  батьківщині  мрій
Людей  безлюддя  (нелюди  мов  люди  ж...)))
...це  має  вигляд,  що  без  солі  хрін  -
Найкращий  тортик.  Хоч  і  не  смакуй-  їж.


©  Copyright:  Серго  Сокольник,  2020
Св.  №120111804495  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895374
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.11.2020


Роздум під час…

...на  ранок  залишене  слово,
Ami...  Не  забути  б...  Скажу,
Яка  ти  буваєш  драйвова!..
Та  як  нам  відчути  межу,
Коли  замінитель  живого,
Сліз  відчаю,  радості  сліз,
Вродити  у  змозі  убогий,
Вбиваючий  меркантилізм,
Що  згашує  ночі  вогняні
І  попіл  вдуває  у  ду-
ші?..  Ми  ще  палаємо...    Та  не
Чекаючи  цього,  піду
За  сонця  промінням  на  ранок,
Ховаючи  попіл  душі...
Можливо,  тебе  я  пораню,
Та  кров"ю  цією  вірші
Писатиму  довго,  у  серці
Змішавши  твою  і  мою,
Тобою  ж  поранений...  Все  це
На  ранок...  А  в  ніч  у  раю,
Єднаючи  тіло  з  тобою,
Фантазію  втілю  в  сюжет
Одної  position...  Якої?)
Ти  ж  ніби  не  дівчинка  вже...)))

***світлина  з  інету***


©  Copyright:  Серго  Сокольник,  2020
Св.  №120111705501  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895272
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.11.2020


Осіннє еро

Лине  листячко,  лине
Вітром  з  віт,  мов  літа  молоді...
...ми  омиємо  нині
Мрій  політ  у  осінній  воді.
...як  гойдається  вітер
На  стеблинах  нічної  верби!..
...заховала  у  вітах
Тіло  голе  в  жадобі  любить
Екзальтована  пані...
Всю  себе  ти  мені  віддала...
Хто  ти?  Зваба  чи  пам"ять
По  отій,  що  до  тебе  була,
І  яка  відлетіла,
Тільки  рана  кровить  у  душі?..
...як  оголене  тіло
Від  бажання  любитись  пашить!..
Ми  нічною  купіллю
Не  загасимо  жару  вогню.
Тіло,  з"єднане  з  тілом,
Жанр  мистецтва  утілення  НЮ
У  динаміці  шалу
На  осінньо-холодній  траві...
Що  раніше  бувало,
Те  і  нині  збулось.  С’est  la  vie...


©  Copyright:  Серго  Сокольник,  2020
Св.  №120111008437

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894591
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.11.2020


Причастись

Стань  навколішки  бі-
ля  вікна,  що  відчинено  в  світ,
Де  відкрито  тобі
В  парадигмі  від  ДО  і  до  ВІД
Зміст  призначення.  Та
Сутність  сховано  в  нім,  допокИ,
Як  літа  проліта-
ють  поволі  тендітні  хмарки,
І  за  ними  летиш,
Квінтесенцію  думки  вловив-
ши,  що  далі  мети
Лиш  стежини  фатальності  звив,
Зоресіяне  сріб-
ло  небесної  мапи  парчі...
Чара  винна  і  хліб,
Щоб  пізнати  причастя  вночі.
Всеосяжно  осмис-
ли,  у  кров  проникає  вино,
Світлом  аж  до  пітьми
В  ВІД  до  ДО  проникає  воно,
Стежку  зоряну.  Не-
ю  злітаєш  думками  увись...
Це  призначення.  Не-
ординарна  мета.  Причастись!..


©  Copyright:  Серго  Сокольник,  2020
Св.№120110409503

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893990
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.11.2020


Найріднішій

Бабусе  моя,  бабусе!
Одвічне  завжди  спішить...
Дай  пам"яттю  прихилюся
До  тебе  я  у  душі...
Ти  б  може  була  єдина,
Яку  на  руках  носив,
І,  ніби  мала  дитина,
Все  вибачення  просив
За  те,  що  малим  дитятком
Невільно  міг  засмутить...
...як  маму  частково  з  татком
мені  замінила  ти,
Що  вічно  були  у  справах
Будівлі  майбутніх  днів...
А  ти  споконвічних  правил
Світлину  дала  мені
Незмінною  новиною,
Моя  найтепліша  з  мам...
...коли  ти  пішла  з  весною,
У  серце  прийшла  зима.


©  Copyright:  Серго  Сокольник,  2020
Св.№120110207241  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893753
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.11.2020


Що у вас гарячого?

Ще  чарчину  подає  гарсон...
Як  не  пити,  де  себе  подіть?
...у  тривожний  опівнічний  сон
Надійшла  до  мене,  мов  тоді,
Як  були  весняно-молоді,
Ти,  моя  коханко  чарівна,
Диводіва  зоряних  надій
Виливу  шаленого  вина,
Що  жагою  прозване  людьми,
Спрагою  чуттєвих  насолод...
...я  загою  цю  останню  мить,
Біль  і  сум,  що  снами  надійшло
Із  порталу  всесвіту  мені,
Де  жарини  пам"яті  вогню
Тліють-догорають...  Тільки-  НІ!
Що  у  вас  гаряче  у  меню?
Свіжості  на  витончений  смак,
Без  якої  неможливо  жить!..
За  сусіднім  столиком?  Сама?..
Полум"я  з  оливою...  Кажіть!


©  Copyright:  Серго  Сокольник,  2020
Св.№120102708604  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893092
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.10.2020


Дитятко

В  минуле  нема  вороття,
Хоч  тепло  там...  Це  ми  пізнали...
Чи  ти  пам"ятаєш,  дитя,
Оці,  що  колись  колисали,
Простягнуті  руки  мої
До  тебе...  Дитятко,  дитятко...
Як  слухали  ми  солов"їв
Із  мамою...  Я  тобі  батька
Не  міг  замінити  тоді,
Хоч  ніби  хотів...  Тільки  мами
Бували  такі  молоді,
Що  ми  їм  ставали  батьками...
Чи  друзями...  Бо  у  кохан-
ні  ті  відшукать  намагались
Новітній  квітучий  роман...
А  діти  собі  залишались
Загубленими  у  траві,
Неначе  малі  кошенята,
Сумуючи...  Нібито  від
Тих  днів  промайнуло  багато
Усього,  що  зветься  життям,
І  квіти  давно  похилились...
І  знову  розквітли...  Бо  там
Частинки  тепла  залишились...


©  Copyright:  Серго  Сокольник,  2020
Св.  №120102606722  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892948
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.10.2020


Такий роздум

Промінь  сонця  натхнен-
ний,  мов  сповідь  на  совість  пролив.
Що  дарує  цей  день
Тим,  хто  день  до  кінця  пережив?
Юдосрібне  багат-
ство,  одвічне  ідей  сприйняття,
Чи  покинутих  хат
Хрестотлін,  де  застигло  життя?
Шлях,  що  вказує  зле-
ту  гротеск,  а  насправді  "відстій"?
Римувальдокупле-
тів  бренчання  на  струнах  пусті?..
Пригадай,  є  одна
Теорема...  Так  буде  завжди,
Відсилаючи  "на..."
День  туди,  де  минулий  ходив.
Розраховуєш  ти
(ви  рівнянню  повірите,  ні?)
Як  без  альтернати-
ви  прожити  у  світі  брехні,
Залишаючись  лиш
Глядачем  іреального  шоу.
День  поринув  у  віч-
не...  Пішов.  Фігурально  пішов  у...


©  Copyright:  Серго  Сокольник,  2020
Св.  №120091104193  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888452
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.09.2020


Сі

Сі
*сюр.  андеграунд*

"Сі"...  Нота...  Ти  чула?  Альянс  протиріч...
У  мороці  вулиць  займалася  Ніч.
Займалася  аж  до  світання
Купанням...  Моє  вам  вітання,
О  гострі  краплини,  мов  лезо  ножа
По  тілу  неспинно!..  Бо  тілу  дрижать
Осінні  сонати  звеліли...
...а  тіло  до  тіла  хотіло
У  стані  пізнАння  "метелик  -  павук",
Альянс  неєднання,  мовчання  і  звук,
Притиснутись  і  відігріти
Себе  і  обраницю...  Літо
Ще  грає  сонати  на  струнах  дощу,
Де  осені  статус  холодний  почу-
то...  Звичною  річчю  є  відчай,
Відчутий  самотньою  ніччю...
Та  ранок,  мов  рана.  Ось  щерхіт  ущух,
Між  краплями  тиша  снує,  ніби  щур,
І  ділом  займається  День...
І  ми,  обійнявшись,  ідем,
Із  Нічкою  День  промайнулого  літа,
По  нотному  стану  (у  стані...)))  умитись
У  змістофінальній  росі
Останньою  краплею...  "Сі".


©  Copyright:  Серго  Сокольник,  2020
Св.  №120082703901  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887093
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.08.2020


Коронавересень

Коронавересень,  баскак
З  пшеничним  посміхом,
Той  хрестоцвітовий  ясак
Збирає  поспіхом,
Де  ми  життями  данину
Йому  даруємо,
З  зими  минулої  обну-
лені  мандруємо...
А  їй  на  цій  землі  лежа-
ти...  Справді,  хто  вона,
Зневірі  з  вірою  межа
Сертифікована,
Нездароздаропробивна,
Піарохрещена,
Що  поламала  рало  нам
Від  Водохреща...  На-
пиватись  п"яної  води
Замісто  чистої,
Що  згагу  правди  породи-
ла  змістом  містики,
Що  ДО  до  ПІСЛЯ  вже  ніко-
ли  не  повернеться...
Похмільна  пісня-  це  закон
Коронавересня.


©  Copyright:  Серго  Сокольник,  2020
Св.  №120080900464  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885404
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.08.2020


Сни з минулого. Пісня

СНИ  З  МИНУЛОГО
***пісня***

------1-------
Наближається  день.
Тихо  осінь  іде
На  поріг,
На  поріг.
Більше  ми  не  удвох.
Нам  дано  для  обох
Сто  доріг,
Сто  доріг.

------Приспів  1--------
Потемнішала  неба  блакить.
У  віконце  моє  стукотить
дощ  осінній...
Дощ  осінній...
Я  у  мрії  лечу  до  весни,
І  ховають  минулого  сни
Сірі  стіни...
Сірі  стіни...

------2----------
Що  було-  відійшло.
Тільки  ніби  назло
Сірим  дням,
Сірим  дням,
Наші  ночі  любо-
ві  нагадує  знов
Пам"ять  нам,
Пам"ять  нам...


------приспів  2-----------
На  хвилину  прилігши  одну
На  перину  щасливого  сну,
На  перину,
На  перину,
Час,  де  знову  тебе  я  люблю
Сон  рукою  своєю  змалю-
є  картину,
Цю  картину,

-------3--------------
Де  щасливі  були.
Тільки  дні  відійшли  -
Звична  річ...
Звична  річ...
І  дарована  нам
Віддаватися  снам
Тільки  ніч,
Тільки  ніч...

-------приспів  3-------------
Я  краплину  зі  сну  відіп"ю,
Я  у  ній  зустрічаю  свою
Половину,
Половину,
На  хвилину  прилігши  одну
На  руїну  щасливого  сну,
На  руїну...
На  руїну...


©  Copyright:  Серго  Сокольник,  2020
Св.  №120080706074  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885290
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.08.2020


Вірте!

Блаженні...  Їм  тепло.  Бо-  вірять.
(час  Віри  іще  не  пройшов...)
...та  скоро  рушати  у  Вирій
Згуртованій  зграйці  пташок,
Бо  Літо  в  розпеченій  клітці
Яєчню  бажає  ковтнуть
На  жовтій  своїй  сковорідці,
Що  Сонцеярилом  зовуть,
Яєчню,  насмажену  з  себе
Самого,  з  початку  на  скін...
-Не  треба!  -Не  треба!  -Не  треба!  -
У  нього  благали  пташки,
І  в  небо  до  Бога  злітали,
І  вчили  літати  пташат,
Щоб  дітки  так  само  прохали
Весняних  не  нищити  шат
Лісів,  де  звивали  гніздечка,
У  співі  щасливі  були,
І  ніжні  тендітні  яєчка,
Неначе  любов,  берегли...
...навіщо  цей  смуток  без  міри
І  з"їдене  Літом  яйце?
-Не  вірю!  -Не  вірю!  -Не  вірю
Що  скоро  скінчиться  усе!..
Гаї  від  птахів  опустіють,
Туманом  затягне  поля...
Це  дії  лише  безнадіії.
-Вернітеся,  вас  умовля-
ти  будуть  похилені  верби,
Мов  сльози  за  дітками  мам,
І  змерзне,  на  листячку  змерзне
Прилігший  спочити  туман...
Настане  хвилина  прощання.
Та,  пташечко,  в  літнім  гаю
Я  віри  зневір  римування
Сприймаю,  мов  пісню  твою
Про  те,  що  є  сили  у  світі
Вертати  весняне  тепло.
Краплини-  сльозини  на  вітах...
І-  вірить  не  марно  було.


©  Copyright:  Серго  Сокольник,  2020
Св.  №120073004245  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884449
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.07.2020


Квазізірковоздобне

***андеграунд**

Мов  хлібчик  із  маслом...  Зі  здоби  богиню
Зліпили  Боги,  до  екстрімуму  ласі.
Здавалось,  про  тебе  повік,  до  загину,
Писати  творіння  я  матиму  настрій...
Не  хлібчик  ти,  "бутер",  що  маслом  на  горе
Упав,  і  чужею  дожертий  свинею.
Яка  ж  мала  бути  концепція  твору,
Щоб  наші  відносини  виписать  нею?
Трагедія?  Драма?  Та  це  вже  надалі...
А  спершу  вінок  із  елегій  і  стансів,
Коли  ми  вдягали  крилаті  сандалі
І  в  небо  летіли  ловити  пегасів.
Не  всіх  половили.  Якісь  до  Астарти
Злетіли  у  стайні  на  щастя.  Бо  я  б  ки-
нув  це  полювання.  Воно  вже  не  варте
Останнього  акту  трагедії  крапки,
Мій  хлібчик  із...  Ні!  Називалась  хот-догом
До  кави...  Приземлено  стала  ти  слуха-
ти  опуси  інші.  Зірковим  порогом
Іду  рахувати  параметри  руху
Орбіти  зірок,  що  тепер  неодмінно
З  моєю  орбітою  пересічуться,
Та,  може,  собою  тебе  ще  замінять...
Богині  зі  здоби  постійно  печуться...)))


©  Copyright:  Серго  Сокольник,  2020
Св.№120071408765  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882893
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.07.2020


Раби є раби

***андеграунд.  сюр.  під  смаки  не  адаптовано***

Часи,  донедавна  брутально  щасливі...
Безмежно  нахабні...  Одвічно  сміливі...
Як  Грицям  на  кониках  "ловко"  вертітись,
На  нервокрові  героїчно  "світитись",
Без  вірусу  трунку  відважно  упитись...
ЗАЖЕРЛИВА  СИТІСТЬ.
...і  от  віднедавна  трагічної  зміни
Процокав  годинник  час  істини.  І  не
Відмитися  тим,  що  паразитували
Роками  на  "темі".  І,  ніби  шакали
Піджавши  хвости,
Під  масками  фейси  сховали.
...ЦЕ  ЧАСОМ  НЕ  ТИ?..
(обличчя  під  маскою  і  не  було,
Як  броду  одроду  в  гнилому  боло-
ті.  Перед  чумою  сміливість
Куди  невідомо  поділась)
...ФІКСУЄМО.
...і  ось
Потроху  намордники  попризнімали...
А  хто  вам  дозволив?  А  право  ви  мали?
(Вказівка  цивільним-
вільно?)))
Поетам  -паезьку  калинмалинОву,
Музикам-  столітню  мелодію  знову,
І  жадібно  знов  біля  трону  гопак
Відплясує  натовп...  Знайомо?  Ще  б  пак...
А  може  це  плани  все  ті  ж  режисури
Фінальної  п"єси?..  А  може,  дресури
Інстинкту  твариноганьби?
РАБИ  Є  РАБИ.
...ну  звісно,  ви  скажете,  що  то  не  ви  є,
Що  все  це  обставини,  поки  не  вия-
виться,  як  незмінно  готові
Намордники  знову  і  знову
На  душу  вдягти  кожну  мить.
Та  що  ви?..
...ВІД  ШОУ  ТОШНИТЬ...

2020.  карантин...
 


©  Copyright:  Серго  Сокольник,  2020
Св.  №120071306370

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882751
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.07.2020


Істинне

Зі  хмар  полону,  де  розтанув  мар  лід
Цілунків  сонячних  із  місячним  гало,
Упали  на  осоння  перші  краплі
Небесних  сліз,  які  пролиті  за  теплом

Надій  на  те,  що  ніби  неможливе,
Та  все  ж  омріяне,  мов  літній  зорепад,
Що  здійснення  бажання  породив  у
Обох  танцюючих  окремо  свої  па.

Янголик  темний  доторкнувся  світла,
А  світлий  темряви...  Досперечались  до
Того  щоб  над  вселенським  смуткосвітом
Прокрапав  перший  всепримирюючий  дощ,

І  яблуко,  розділене  зі  змієм,
Переділила  гола  діва  райських  кущ,
На  слово  вірячи,  що  дощ  омиє
Вогнем  покривлені  каркаси  наших  душ,

Що  він  змива  першогріховну  глину...
Вплелася  змієво  рука  у  руку...  Йдем
Під  шурхіт  віри  крапель  швидкоплинно
У  цей  удруге  нам  дарований  Едем.


©  Copyright:  Серго  Сокольник,  2020
Св.  №120070808730  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882190
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.07.2020


Літо двадцятого року. маленька поема

ЛІТО  ДВАДЦЯТОГО  РОКУ
***маленька  сюреалістична  філософська  еротична  андеграундна  поема***

...вічно  жадаю  тебе...  Ту...
...плине  метро  через  Лєту.
Ми  у  вагоні  у  масках  обоє.
Я  познайомитись  хочу  з  тобою.
Вабить  прихований  ротик...
-  можна  присісти  навпроти?
-  коронавірус  відразно  лютує...
-  дай,  через  маску  тебе  поцілую!
Попри  усе  ідемо  на  контакт?
-  так!..)
-  вірю,  не  віриш  аж  надто  брехні?
-  ні!..)
...сум,  а  чи  сумнів,  у  серці  затих.
-  може,  ти  подруга  трохи  не  з  "тих",
Туполякливих,  мала.
Отже,  підбили  баланс
Зовсім  здурілому  світу,
І  карантинному  літу,
І  нескінченній  війні...
-  зійдемо  може?  Чи  ні?
-  ти  незрівнянна  у  літній  спідниці!
...оглядом  погляд  оцінює  ницо...
Як  же  ти  гола  тремтиш  у  руках?..
Що  ти  у  ліжку  зніматимеш?  Ах,
Звісно,  що  маску,  не  бачу  невже  я,
Ти  прикриваєшся,  мов  паранжею,
(чи  бюлетеню  листом?)))  Ка-
р...тин...карантин...незнайомка...)))
Далі  оголена  вся  у  знемозі
(сукня  валятиметься  на  підлозі)
В  руки  до  мене  впадеш...
Вийдемо!  Тільки...  Та  де  ж?..
...міст  нескінченно  вузький,  і  по  ньому
Іде  метро  над  рікою,  додому,
Де  у  сторіччя  минулі  паром
Із  капітаном  на  ймення  Харон
Скільки  таких,  і  красивих,  і  дужих,
Поперевозив...  Зупинка...  -  іду  вже!
Зійдеш  зі  мною?
-  так!
-  прожиті  ще  літа
Скинем  у  річку,  чи  коло  перону...
-  передаси,  кому  треба,  Хароне,
Світле  на  нас  все  і  чисте,
Крайній  ти  наш  машиністе!..
...ми  ідемо,  обійнявшись,  мов  діти,
Через  спекоронавірусне  літо,
Голі  (чи  що?..)))  і  босі...
...поїзд  пішов  у  осінь...


©  Copyright:  Серго  Сокольник,  2020
Св.  №120062908958  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881187
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.06.2020


Лелека

*  з  раннього*

Лелека  в  небі!  І  вірте,  люди-
Усе  здійсниться.  Усе  ще  буде.
У  пір"я  вбився  уже  лелека.
Його  не  спинить  ворожий  клекіт.

Не  налякає  кубло  зміїне.
Дивись  спокійно!  Злітай  спокійно!
Польоту  радість  одвічно  знає,
Він,  вічно  юний,  увись  злітає,

Бо  не  повік  у  гнізді  зростати.
Прямуй  у  небо!  Учись  літати!
Обрало  щастя  тебе  одного.
Злітай  у  небо.  Єднайся  з  Богом!

Серго  Сокольник,  2014


©  Copyright:  Серго  Сокольник,  2020
Св.  №120062802814

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881024
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.06.2020


Чому нема?. . сонет

*сонет*

Чому  нема  у  нас,  хоч  я  і  Ви  є,
Екзистенційного,  що  зветься  mon  ami  ?
Розділене,  у  підребер"ї  ниє
Прадавнє  таїнство,  означене  людьми

Коханням,  що  безсмертними  Богами
Одвік,  здавалося,  дароване  було,
До  людства  днів  останніх  пранаями...
А  нам  з  тобою-  ні,  не  випав  долі  лот...

Цей  смуток  віддзеркалить  час  осінній.
І  по  стіні  змалюють  наші  тіні
Фінальну  мить  Ромео  і  Джульєтти...

Сумний  альянс  поетки  та  поета,
Цей  декаданс  відійде  з  нами  в  Лєту...
Його  ми  вип"єм,  мов  цикуту  нині.


©  Copyright:  Серго  Сокольник,  2020
Св.  №120062204041  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880459
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.06.2020


Ромео & Джульєтта постфактум. Маленька поема

***маленька  андеграундна  сюреалістична  гумористична  поема**

Верона  це  не  макарони.
Спитай,  хто  не  знає!  Катма...
Принишкли  на  вітах  ворони,
Бо  ніч.  І  бояться  примар.
Є  привід...  Солідне  склепіння
"а-ля  монументоупир"...
Там  привидів  дивні  шипіння
Підслухав  Великий  Шекспір...
.................................................
-  а  знаєш,  Ромео...  Аби  ти
У  дім  мій  тоді  не  зайшов,
Тібальту  б  не  бути  убитим,
І  з  нас  не  робили  би  шоу...
Щасливої  долі  з  Парісом
Нам  шал  дарував  молодий
Зі  свіжонасадженим  лісом
Малечі,  що  я  народи-
ла...  Гладила  ніжно  голівки
І  пестила  їх  рученя-
та...  Фільмів  заюзані  плівки
Про  наше  кохання  щодня
Піарять  і  важчає  дихан-
ня  пилом  облізлих  куліс...
На  лихо  закохана  втіха  ...
Пробач...  Утомилася...  Пліз!..
.................................................
-  а  знаєш,  Джульєтто...  Аби  я
Тобі  у  вікно  не  заліз,
Пішов  би  тоді  до  повії,
Екскюз  мі,  зізнАюся...  Пліз!..
З  роками  "рішалою"  клану
Я  став...  Одружився...  Знуднів...
Але  залишився  тим  самим
Лихим  авантюрником...  Ні!..
Я  був  би  господарем  дому
І,  втомлений  станом  сімей-
ним,  трохи  гетеросодому
Подалі  завів  од  очей...
Без  тебе  нічого  не  значу
У  п"єсі,  що  в  вічності  грать...
...аби  на  світанку  не  бачи-
ли,  привидам  варто  поспать!..)))
.............................................
...а  поряд  тримає  у  хащах
Меркуціо  п"яний  Тібальт
Обіймами  братніми.  -  нАщо
Ота  недолуга  журба
Акторів  переднього  плану,
Цей  штучнорозіграний  щем?
Ніяк  не  вгамуються!...  А!..  Ну,
Налий-но  отрути  іще!..
....................................................
...у  вічнозмораленім  небі
Дзвенять  неземні  голоси,
Що  зеленолітнім  не  треба
Довчасно  скидати  труси,
Хапатися  гострих  предметів,
Отрутою  сьорбати  чай...
...Та  тільки  Ромео,  Джульєтти
Дорослішають  зазвичай,
Рахуючи  чи  не  до  ста  лі-
та...  Знаєш!..  Коли  молодий,
Того,  хто  читає  моралі,
Відправиш  відомо  куди.


©  Copyright:  Серго  Сокольник,  2020
Св.  №120062106571  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880393
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.06.2020


ЕРОТИЧНЕ МЕНЮ

Лід  у  серці  розтанув,
Мов  морозиво...  П"єм
Ми  напій  не  останній,
Що  гар...сон...  подає.
Відлаковані  мантри
Прейскуранту  кохан-
ню...  І  з  вишуком  тантри
Еротичне  меню
Охолоджених  доти-
ків...  Цукати  в  моро-
зиві...  Вдачею,  о,  ти
Ресторан!..  Не  бістро...
Погурманити  право
Надає  ресторан
До  гарячої  страви...
До  гарячої  спра...


©  Copyright:  Серго  Сокольник,  2020
Св.  №120060908925  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879154
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.06.2020


Нарешті літо!

О  Боже!...  Нарешті  літо!
Очікуване,  воно
Надходить...  Його  відпити,
Ми,  ніби  п"янке  вино,
Жадаємо...  Бо  весною,
Долучені  до  "утіх"
Обіймів  чуми  з  війною,
Лишились  утіх  своїх...
...містичні  спекотні  ночі
Зі  втіленнями  надій,
І  коники  як  дзюркочуть!..
Як  ніби  тоді...  Тоді,
Коли  весночолих  юнок,
Роздягнутих  від  зими,
Любові  приймали  трунок...
Сміливо  пірнали  ми
У  ту  сокровенну  повінь
З  фантазією  без  меж...
...я  лину,  немов  у  спомин,
У  неї  однині  теж,
І  холод  душі  відтане,
І,  як  це  було  повік,
Я  знову  знайду  кохання,
Загублене  у  траві.


©  Copyright:  Серго  Сокольник,  2020
Св.  №120052709807

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877570
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.05.2020


Позабули

Світла  ліхтарного  дороговказ
Тінню  відтінить  затінення  вулиць.
Наші  Боги  позабули  про  нас.
З  ними  і  ми  непомітно  забулись
Привидами  лабіринтів  нічних,
Де  закружлялися  вальси  безсонні
Споминами  нас  минулих...  Отих,
У  дисонансі...  Колись  унісон...  Ні!..
Ти  є  та  я...    І  губами  щоки,
Люба,  торкайся  тендітноволого...
Ми  як  розсипались  пилом  віків,
До  двоєднання  забувши  дорогу,
Мічену  мапу  нейронами  зрад,
Нібито  кроплену  краплями  крові
Саду  шипів  випадкових  троянд...
...ніч  розгорнула  над  нами  шатро  і
Ти  прошепочеш  слова  дорогі  -
«  Я  повернулась!  Минуле  минуло!
Підемо...  хочеш?»  ...і  наші  Боги
Знову  забудуть,  що  нас  позабули.


©  Copyright:  Серго  Сокольник,  2020
Св.  №120051905852  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876505
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.05.2020


Карантинне кохання

Ллється  розмірено  світла  небесна  блакить
Снів  весняних,  що,  мандруючи  в  просторі  й  часі
Світу  прочанами  сутність  свою  прихилить,
Прихисток  знайдуть  зі  звіданим  іменем  Щастя,
Попри  припони  морової  язви  чуми,
Що  зупинила  гінця  від  Джульєтти  Ромео,
Нас  поєднали  в  раю  позачасному.  Ми
Світообмежено  тілопоєднані  є...  О
Світ  відчуттів!..    Ніжних  дотиків  тіла  весня-
ного,  до  ніг  укладаючи  знічене  тіло,
Що  догорить  у  жертовнім  арійськім  вогня-
нім  мироочищенні,  де  ми  допалахкотіли,
Як  відлетілі  в  осінні  зірниці  птахи,
Що  повернулися  світооновленням  часу
Чумного  стилю,  де  тільки  відлюднена  хіть
Нам  надсилає  надію  на  втрачене  щастя...


©  Copyright:  Серго  Сокольник,  2020
Св.  №120051708785  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876313
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.05.2020


ЕРОТИЧНЕ

Я  п"янію,  твій  чуючи  стогін,
В  тіла  пластику  входячи  тілом.
В  наших  схрещеннях  ВСЕ  і  НІЧОГО.
Ми  зірками  у  небо  злетіли
І  упали  на  вранішні  роси,
Мов  вуглини  з  каміну  на  килим...
...це  весна,  перелита  у  осінь
Несподівано,  поки  скінчили
Евтаназію  грані  можливос-
ті,  немов  розчинились  обоє
У  екстазі,  що  справді  є  диво  з
Див,  коли  володію  тобою...
...і  палили  тілами,  палили...
...і  палали  вогнями,  палали...
Як  кохання  виснажує  сили!..
Їх  нарівно  багато  і  мало,
Мов  незвіданим  слоганом  пишеш,
Суть  якому  п”яніючий  розум
Осягне  в  неосяжному  вірші...
...і  потому  писатиме  прозу.

*малюнок  Надії  Капінос  до  одної  з  моїх  книг*


©  Copyright:  Серго  Сокольник,  2020
Св.  №120051506708  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876053
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.05.2020


Збагненне

Що  хова  у  собі
Вальпургієве  ночі  відлуння,
Солов"їних  дібров
Пісневилив  на  місяця  блиск?..
Я  ці  ночі  любив,
Як  і  ти...  Екзальтацію  юні...
...від  Адама  ребро
Догодилось  до  пари  колись,
Хоч  до  того,  апок-
рифу  згідно,  вже  ти  існувала
З  глини  ліплена,  як
Я  самий,  плоть  від  плоті  землі,
Мій  порушивши  спо-
кій...  Неспинно  мене  хвилювало
Незвичайне  ім"я,
Що  так  ніжно  звучало...  Ліліт...
Розійшлися  шляхи
У  незвіданих  нами  дібровах,
Плоть  від  плоті  інак-
шу  отримав  од  світла  і  хиб...
...місяць  верне  на  схил,
Уночі  зустрічаються  знову
Юність  і  сивина,
Першорідні  забуті  гріхи,
Що  краплинами  до-
щику  серце  тендітно  омили
Снів  минулих...  Чи  ні-
Снів  прийдешніх  омріяних  днів...
...наближаюся  до
Пізнання  Першорідної  Сили,
Де  відлуннями  ніч
Солов"їно  дзвенить  у  мені.


©  Copyright:  Серго  Сокольник,  2020
Св.  №120051308645  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875784
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.05.2020


Квазіунофантазм

***еротичний  андеграунд,  не  адаптовано  під  смаки***

Морок  ночі  розлився  отрутою...
Чи  свої  я  гріхи  та  спокутую?
Там,  де  треба,  сьогодні  мав  бути  я,
Щоб  відпити  кохання  цикутою.
...ти  з  отих,  що  приходять  непрошені
Із  майбутніх  гріхів,  що,  непрощені,
Тіло  й  душу  обтяжують  ношею
Квазісутності  пошуку  -  гроші  є?
Запитання  за  межі  банального
Поцілунку  (контакту  орального
із  обіймами,  мов  петкораль...  На  го-
ре  питання  ще  справді  оті,  ого!..)
Не  біда,  що  погано  з  оплатою,
Ти  для  мене,  напевно,  по  блату  є...  ,
І  тебе  я  оголену  матиму,
Не  прийнявши  твого  ультиматиму
Меркантильного...  -  Глянь,  на  траві  роса,
Мов  сльозина!  Сьогодні  я  твій  де  Сад,
Мон  амі,  екзальтована,  мов  Жорж  Санд,
На  колінах  торкнися  губами  сан-
далій  мокрих  і  ноги  овий  мої!..
Під  оралофантазії  солов"їв
Проторуєм  стежини  роззутими
Від  екстазу  і  аж  до  спокути...  Ми
Загуляємось  серед  стежок  нічних,
Зає...  любимось  серед  фантазій  тих,
Що  так  хочеш...  їх  мать...  що  тобі  даю...
...морок  ночі  розлився  отрутою...


©  Copyright:  Серго  Сокольник,  2020
Св.№120050409972

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874628
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.05.2020


БУДЕМО ЖИТИ. маленька сюреалістична поема

***маленька  сюреалістична  поема***
                         "  ...посіяли  гайдамаки  в  Україні  жито,
                           та  не  вони  його  жали...  Що  мусим  робити?.."
                               Т.  Шевченко

...ні  слова  супроти,  ні  сумніву  тіні.
Не  варто  дорослого  знати  дитині...
.......................................
-  ти  бачиш,  Велика  дитино,
 Укотре  змінилась  країна,
Країна,  де  ти  народився  і  виріс,
Яку  облюбовує  паніковірус,
Де  кожен  із  кожним  воює,
І  завше  тебе  розцілує
Крізь  маску  Іуда  на  знаній  Вечері
І  зникне,  немов  у  таємній  печері
Манкуртів  і  привидів?..  Годі
Курить  фіміами  Свободі,
Що  вовчою  стежкою  в  лісі  шукали,
А  згодом  відмовились,  ніби  шакали
Епохи  минулої,  задля
Продукту  під  назвою  “падло”
В  пакеті,  означеному  “свіжиною”,
Не  вдячні  тому,  хто  страшною  ціною
За  волю  платив  і  з  любов"ю
Гріхи  ваші  власною  кров"ю
(ви  риму  цю  вибачте,  бо  за  звичаєм
Із  кров"ю  любов  ми,  поети,  вінчаєм)
Змива  у  холодних  окопах...
...............................
Цього  не  побачити,  поки
Свідомістю  правитиме  кон"юнктура
(як  це  полюбля  псевдолітература  -
Об  істину  витерти  ноги...
Таланту  не  дати  дороги...
"Піпл  хаває"-  час  набивати  кишені...
Від  цього  країна  загине  лишень...  Ні?)
.................................
Здоровим  не  буде  каліка,
Хвороби  не  зцілиш  без  ліків,
Та  хто  і  збирався  кого  лікувати-
Кради  і  тікай,  лиш  виблискують  п”яти!..
..................................
...укотре  "посіяли  жито"...
А  жити?..
Та!..
БУДЕМО  ЖИТИ  !..

написано  під  час  карантину*


©  Copyright:  Серго  Сокольник,  2020
Св.№120050106936  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874201
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.05.2020


МАРЕННЯ ЛОНГІНА. маленька поема

***сюр.  маленька  поема-монолог***

-  Ні!..  Ми  не  катюги,  вояччя  Великого  Риму!..
...Я  марю...  Напевно  на  чатах  дві  ночі  не  спав...
Пригадую...  Смерть  споглядала  терпляче  незримо
На  мене,  коли  у  Британії  я  воював...
ЇЇ  оминути  впав  жереб.  А  інших  багато
Забрала  вона,  щоб  прославить  Імперії  міць.
А  що  в  Іудеї  нещасній  було  прославляти?
Південну  країну,  тамтешніх  "царів"  і  убивць,
Яких  зі  хрестів  майже  кожного  дня,  розіп"ятих,
Мені  за  наказом  померлих  знімать  довелось?
За  що  прирекли  їх,  мене  не  цікавило...  Знати
не  знаю...  Отого...  Здається,  на  дошці  "Христос..."
Прибито  було  над  сумною  його  головою,
Що  кров"ю  стіка  у  незграбнотерновім  вінці...
Два  інші  розбійники  нібито...    Ну  а  цього  ю-
дей-одноплемінник  спровадив  на  муки  оці,
Що  понад  хрестами  виконувать  вартує  варті
До  миті  останньої  хресні  шляхи  стерегти,
До  скону...  Накази  начальника...  "Смерті  товар  той
До  ночі  продати  і  швидше  звільнити  хрести!"
З  якого  почати?  З  отих  чи  отого?  Почати
Не  важко  руці,  що  твердою  була  у  бою.
Наказом  до  Бога  свого  їх  скоріш  відправляти,
Кінчати  їх...  Не  заплямує  це  душу  мою,
Не  ляже  докором...  У  вічність  пришвидшу  дорогу,
Вколовши  у  серце,  немов  допомогу  надав-
ши  (дивне  сторіччя  приверзлося...  Меддопомога...
Актор...  Чи  співак...  Спеленали...  Передозував...
Це  спека  південна...  Вже  вкотре  ввижалося...  Марив
Казармою,  сном  і  дівками  з  будинків  розпуст...)
...шляхами,  до  Риму  ведучими,  східа  чума  ви-
рушала  збирати  життя,  віру,  розум  і  глузд.

*написано  під  час  карантину*


©  Copyright:  Серго  Сокольник,  2020
Св.  №120042006496  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872758
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.04.2020


Муза

         Епіграф

Надворі  крук  тужливо  кряче,
Бо  пише  хтось  метафоряче,
Та  про  Ерато  і  Евтерпу  -
Папірус  і  каламус  терпить...
Шкарябну  олівцем  оце,
Бо  задовбало  з  терпецем...
                               Серго)))

Притулись  і  засни  на  плечі,
Люба  феє  здійснЕння  бажань!
Як  тебе  неповторно  навчи-
ли  утіленню  їх...  Перестань
На  папері  кришить  нафталін
Казкотворів  про  вічну  любов.
Ти  чарівна  була  на  столі...
То  повторюю...  Нам  не  слабО,
Пір"я  видерши  із  лебеди-
них  анахро-хронічних  хвостів,
На  тілах  розписатися  ним,
Умочивши  опівніч  у  Стікс
Наших  снів,  що  із  нами  пливуть
Через  плеса  ріки  забуття
Потойбічну  косити  траву,
Що  лікує  безпліддя  життя,
Заваривши  якої,  пізна-
єш  напою  під  назвою  МИТЬ,
Неповторна,  жадана,  одна,
Без  якої  не  варто  і  жить,
Та  яку  випиваєш  умить,
Спрагу  творчості  утамував-
ши?..  Втомилася  дівчинка,  спить...
Муза...  Як  я  її  називав...


©  Copyright:  Серго  Сокольник,  2020
Св.  №120041108806  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871640
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.04.2020


Шафи

Час  наврочить  сумні
Сірі  ночі  без  ніжності  губ,
І  цокоче,  і  ні-
чим  розвіяти  пізню  нудьгу...
Потаємно  відкрий
Простір  шафи  минулих  оман.
У  шухлядці  старій
(розбирать  її  часу  нема,
Доки  сніг  не  мете
По  доріжках  юначих  слідів,
Де  усі  кладете
Помилки  ви  свої  молоді)
Є  смарагдові  зблис-
ки  коштовних  отих  камінців,
Що  шалено  колись
Так  жадав,  що  і  недолюбив,
Здобував,  і  здобув,
І  дорогою  знов  розгубив,
Крім  оцих,  що  вже  бу-
дуть  на  спомин  довічно  тобі...
...ну  а  ви,  ті  що  є
Камінцями,  відкриєте  ша-
фи  свої  зі  скеле-
тами  (може  чиясь-то  душа
Ще  сумує  у  них,
Прохолодні  мої...  Камінці...)
Спомин  серця  застиг...
Щось  солоне  тече  по  щоці...
...нАщо  спомини  ті
Про  безцінне  всередині  шаф?
Ну  а  втім...  Ну  а  в  тім...
Час  збирати  каміння...  І-  ша!


©  Copyright:  Серго  Сокольник,  2020.
Св.№120040609109  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871100
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.04.2020


Весняне очікування

Вечір  барвами  неба  картинно  заграв
На  світлині,  що  раз  на  добу  є
Слідом  відблиску  Сходу  воєнних  заграв,
Мов  запалена  рана  турбує...
Поринай  у  невпинну  світлин  новину
Світу,  де  народився  і  виріс,
Вітражів  політичних  зрадливостей...  Нуд-
ність  очікувань...  Коронавірус...
Вельми  непрацьовито  зароблений  хліб
(теми  праці  не  надто  цікаві...)
Світ,  де  світло  не  радує  сонячне  світ-
ло,  мов  чорна  завареність  кави...
...може,  щастя  існує?  Ти  тему  цю  зна-
єш  реалом  весняного  need  love,
Де  давно  вже  тотемом  для  тебе  вона,
Заблукала  у  снах  Діва  світла,
Та,  чий  голос  у  серці  твоєму  лунав
У  минулу  закоханість  ніччю...
...ти  його  не  надміру  і  запам"ятав,
День,  що  вже  відлітає  у  вічність...
...поринай  у  ночей  кіптяву  смоляну,
Що  лікують  і  вірус,  і  зраду,  і  нудь...
Поринай  у  закохані  ночі  без  сну!
У  весну!..  У  прийдешню  весну...


©  Copyright:  Серго  Сокольник,  2020
Св.  №120031905977  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868600
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.03.2020


НІЧ ЛІБІДО…

Ніч  лібідо  сп"яніло  тривожить.
Стан  постфактум...  Прелюдії  стан...
Тіло  з  тілом  сплелися  на  ложі...
Знаки  окликів,  знаки  питань  -
Ти  уже  не  моя?  Чи  моя  ще?
Що  між  нами,  місток  чи  межа?
Перелиймо  цю  тему  до  чаші
Невгамованих  еробажань,
Перевіримо  ще  раз  напевно,
Чи  здригнеться  від  дотику  ті-
ло,  чи  імпульсу  цьому  даремно
Розчинитися  поміж  світів,
Мов  пориву,  що  вперся  у  стіни
І  за  вихід  сплатити  квиток,
Чи-то  плач  при  пологах  дитини,
На  яку  не  чекає  ніхто...
...відіп"ємо  цей  трунок  від  чаші,
Всеосяжної,  ніби  Грааль,
Із  якого  одвідано  завше
Крові  радість  і  крові  печаль,
Через  сон  наостан  поєднаєм
Втому  й  нашу  невтомність  на  ра-
нок...  -прокинулась?  Їхати  маєм
На  роботу  із  дому...  Пора!..)))


©  Copyright:  Серго  Сокольник,  2020
Св.  №120031500951  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868091
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.03.2020


Спомин

Дзюрчав  струмок  в  оточенні  конвалій,
Біленьких  цяток,  ніби  випав  сніг,
Які  уклінно  долу  присідали,
Мов  цілували  литки  босих  ніг.

І  ліс  вітав  достойно...  І  врочисто
Птахів  дзвеніли  співи  голосні...
Містичний  ліс  минулого  дитинства,
Чому  на  ранок  снишся  ти  мені?

Яким  ласкавоніжним  був  до  мене
Замріяний  весняний  вітерець,
Ховаючись  у  пагони  зелені,
Мов  граючи  зі  мною...  Навпростець

Крізь  ліс  вела  дорослості  стежина,
Я  сенс  лише  пізніше  зрозумів,
Йдучи  не  нею,  часом  швидкоплинним
Весною...  Літом...  Безліччю  років...

Проміння  сонця  спалахи  барвисті
І  мерехтіння  місячне  вночі...
Тут  відцвітали  квіти  жовтолисті,
З  собою  сум  розлуки  несучи...

...і  сниться  ліс,  що  відлетів  у  вічність,
У  пам"ять  снів,  залитих  у  бетон...
...романтику  перемогла  практичність
під  назвою  Новий  мікрорайон.


©  Copyright:  Серго  Сокольник,  2020
Св.  №120030200917  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866712
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 02.03.2020


Літературна премія ім. А. Криловця

Отримав  Всеукраїнську  літературну  премію  ім.  А.  Криловця,  друзі...
https://l.facebook.com/l.php?u=https%3A%2F%2Flitgazeta.com.ua%2Fnews%2Fu-rivnomu-vrucheno-literaturnu-premiiu-imeni-anatoliia-krylovtsia%2F%3Ffbclid%3DIwAR2qVKWA2dL2Hr8YHE7nuYWfcwN79kqISpDvi1SDchSe6umkKb59BYsbbmc&h=AT2LRBR57qrIuAMtkseC6wexC1H03NFCezEPrKT5NMhQhbvktbW_msov5-a1XSt2cQsM4mu1DS7OQj2A4BBXmSief6iPvqqaZU5DVPyZfe4UPLj3z2sN2BZUFMmypcp-Z3wa

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866697
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.03.2020


Ця зима без зими…

Ця  зима  без  зими,
Мов  би  келих  на  стіл  пустий...
Роз"єдналися  ми,
Допалили  оті  мости,
Що  з  бажаннями  чис-
тими  щиро  пройти  хоті-
ли,  палили  вночі  з
Хіті  сполохом  наших  тіл,
Та  нові  постава-
ли  при  зустрічі  кожен  раз,
Як  самі  ми  пала-
ли...  Та  нинішній  перелаз  -
Не  місток  через  тин.
Ним  світи  роз"єднали  ми.
Стіл.  І  келих  пустий.
І  зима.  І  нема  зими.

©  Copyright:  Серго  Сокольник,  2020
Св.  №120022103978

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865523
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.02.2020


ГЕРОЮ

Славослів"я  звитяг...
Смерть  героя  -  усім  еталон.
-  хто  поверне  життя,
Що  в  одвічноминуле  пішло?..
...не  повернуться  зні-
жені  таїни  серцетепла,
Поцілунки  рясні
На  коханих  дівочих  тілах...
При  пологах  не  пла-
че  дитя,  по  майбутньому  дзвін...
...бо  таки  довела
Крізь  пророчу  кіптявину  стін
Стежка  слави  туди,
Що  зоветься  повік  забуттям...
Світ  трухлявий.  -Іди,
Ризикуючи  власним  життям!..
...чи  не  власним...  Бо  є
Розробивший  під  долю  твою
Відповідний  проєкт  -
"ЦЕЙ  ГЕРОЄМ  ЗАГИНЕ  В  БОЮ"

©  Copyright:  Серго  Сокольник,  2020
Св.  №120021709804

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865173
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 17.02.2020


Зірковонице

***андеграунд,  під  смаки  не  адаптовано***

Тілом  плаття  твоє  сповзало
Хтивоницо  від  ДО  до  ВІД...
-  Мій  ти  кремене!  Я-  кресало!
Заінтри...  Ні!..  Запалим  світ,
Що  за  вікнами  зацікавле-
но  пітьмою  припав  до  скла!
-  Дай-но,  люба,  у  нього  каме-
нюку  кинути!..  І  дала!..
Ти  дала...  І  у  вікна  зорі
Замість  темряви  загляда-
ли,  і  з  неба  зигзагом  Зорро
Блискавиця  до  рук  спада,
Тільки  руки  розради  мали
Трохи  іншої...  І  тіла,
Ними  пещені,  спочивали
Вже  опісля,  як  ти  дала
До  креміння  мені  кресала,
І  божествений  дар  вогню
Їх  розпалював...  Ми  палали
На  підлозі  у  темі  НЮ
Під  веселе  небесне  сяйво
І  підморгування  зірок
Поза  вікнами...  -  Слухай,  хай  во-
ни  відійдуть  хоча  б  на  крок,
Папарацісто-знахабнілі
У  вікні  спостерігачі,
Що  світили  (чи-  освітили)
Наші  вчинки...  Негарні  вчи...  )))))

©  Copyright:  Серго  Сокольник,  2020
Св.  №120012410358

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862477
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.01.2020


Такі сни…

Такі  сни...
***сюр***

Ніч  поринула  в  сон
Інтернетоновин  монітору.
Сон  накинув  ласо
На  думки,  і  затиснув  у  шори
На  перебіг  подій
Погляд  зморений  сплячого  ока...
-  це  лиш  сон,  зрозумій!
Сон  спокійний...  Здоровий...  Глибокий...
...ось  наснився  солдат,
Що  в  оточенні  битися  має...
Із  розтрощених  хат
За  тобою  життя  споглядає,
Як  вестися  тобі
Без  надії,  без  сили,  без  зброї,
Як  провадити  бій
Мов  гопліту  під  стінами  Трої,
Що  приречена  впас-
ти,  бо  кінь  заіржав  дерев"яний,
Бо  Єлену  украс-
ти  утілив  свій  задум  зоп"яну
Хтивець  -  еротоман,
І  мечів  лязкіт  не  зупинити
На  жертовнику  мантр,
Проголошених  понад  убитим,
Що,  ймовірно,  Патрок-
лом  на  ймення  прозвався  одвіку...
Доля  воїна  прок-
лята  -  вбити,  чи  бути  убитим...
Ти  сьогодні-  солдат,
Що  загине  без  краплі  надії...
...що  робить?  Прокида-
тись  дивитись  останні  події???...

©  Copyright:  Серго  Сокольник,  2020
Св.  №120011700768

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861608
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.01.2020


Зірковий фантазм

Я  срібний  кіт...  Я  твій  зірковий  пил,
І  за  тобою  крізь  небес  ворота
Іду  роки,  вслухаючись  невпин-
но  в  руни  слів,  покладених  на  ноти.
Іду  туди,  де  зоряна  струна
Боліду  слідом  дзвінко  обірветься...
Мов  на  "киць-киць"  у  відповіді  "няв"
Сріблястим  дзвоном  люблячого  серця.
Розглянь  одвічний  зоряний  маяк
І  зрозумій,  хоч,  може,  не  одразу,
Що  у  богеми  світі  ти  і  я,
Зірковий  кіт  і  доля,  будем  разом...
Не  назавжди.  На  доленосну  мить...
А  далі  -  знов  самотні...  Та  забудь  це!
Нам  нині  дар  безцінний  народить
Сузір"я  слів,  що  співом  одізвуться!..

©  Copyright:  Серго  Сокольник,  2020
Св.  №120011409878

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861345
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.01.2020


РОЗЛУЧНЕ

**пісенно**

Падає,  падає  сніг.
Все  замело,  замело...
Не  позабути  повік,
Що  у  минуле  пішло.

Горбився  тьмяно  вокзал,
Місяць,  мов  мара,  світив...
Я  на  прощання  казав
Те,  що  казала  і  ти.

Наше  останнє  "пробач",
Мов  сигарета  на  двох,
Димом  у  небо...  І  плач
Подих  стиска,  наче  смог...

Потяг  здригнувся,  вказав,
Що  закінчився  наш  час,
І  зі  сльозою  сльоза
У  поцілунку  злилась.

Не  відігратися  знов
Тим,  хто  програв  головне.
Через  вагону  вікно
Ти  наостанок  мене

Благословила...  І  ліг
Спокій  на  душу  мою.
Падає,  падає  сніг.
Янгол  співа  у  раю.

©  Copyright:  Серго  Сокольник,  2020
Св.  №120010107283

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859990
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.01.2020


Старі стіни

Магічно  розмальовує  відті-
нок  неба  снів  проекції  зими
Старі  цеглини  споконвічних  стін,
Що  пам"ятають  нас...  Та  ми  -  не  ми,
Ми  тільки  відображення  отих
Себе,  що  у  минуле  відійшли,
Нас  повели  роки,  шляхи,  світи,
Коловерть  споконвічна  часопли-
ну...  Ні!  Лише  потрібно  захоті-
ти  хід  годин  минулим  розвернуть,
Повернетесь  під  сірі  стіни  ті,
Що  пам"ятають,  як  ішли  у  путь,
Блукаючи  мереживом  доріг
Повз  стіни,  розбудовані  життям...
...якщо  вітчизну  покидати  -  гріх,
То  повертатись  -  праведність...  Затям...

©  Copyright:  Серго  Сокольник,  2019
Св.  №119122902991

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859599
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 29.12.2019


УКРАЇНСЬКА ТРІЙЦЯ. перформанс поема-есе

УКРАЇНСЬКА  ТРІЙЦЯ
філософський  перформанс  поема-есе
***оригінальна  ідея,  авторські  знахідки***

Я  здригнувся  у  ліжку.  Ранковий  напівсон  раптово  стрімко  припинився  здогадкою...  Вірніше  –  поверненням  до  неї,  тої,  первинної,  що  колись  давно  невиразно  постала  в  уяві  і  свідомості...  
Шлях  до  Шевченка...  Може  це  трохи  гучно  звучить,  але  постать  Шевченка  з  дитинства  вабила  мене  окрім  власне  самих  творів,  які  я  читав,  певною  особливою  енергетикою...  І  от  сьогодні...  Мені  наснилась  пам’ять...  Правда  ж  дивно?  Та  дива  є  звичайною  річчю  в  цьому  світі...  Хто  осмислено  прожив  своє  життя,  той  бачив  чимало  див.  То  ж...
Було  так.  Нас,  тодішніх  піонерів,  влітку  автобусом  урочисто  привезли  з  піонерського  табору  до  міста  Канева.  До  музею  і  на  могилу  Кобзаря...  Певен,  немає  у  світі  людини,  чиє  серце  не  почало  битися  б  частіше  при  сходженні  на  Чернечу  гору,  на  це  сакральне  місце  української  Сили,  чия  душа  не  відчула  б  стану  просвітлення  в  цю  мить...
Тоді  все  це  вперше  відбулося  і  зі  мною.  Нас,  піонерів,  виховували  атеїстами.  Ми  і  не  здогадувалися,  шо  в  майбутньому  на  своєму  життєвому  шляху  самостійно  йтимемо  до  Бога  кожен  своїм  шляхом,  і  я  ще  не  пізнав  тоді  отої  миті  просвітлення  душі,  яка  під  час  молитви  у  храмі  торкається  Віри...  Я  лише  через  час  і  через  часи  зміг  співвіднести  і  осягнути  все  це...
Ми  зупинились  у  якомусь  придорожньому  селі...  Типово-щасливі  радянські  діти  у  красивій  літній  піонерській  формі,  задіяні  в  цікавій  офіціозній  події,  по-своєму  неосмислено  раді  їй,  і  з  гарним  настроєм  тепер  прямуючі  шляхом  до  свого  піонерського  табору...  
Не  пам’ятаю,  чи  мене  запросили,  чи  я  зацікавився  і  напросився  сам...  Я  зайшов  у  просту  селянську  хату  з  солом’яною  стріхою,  тоді  їх  було  ще  чимало,  таких  патріархально-мальовничих...  Зайшов  сам-один,  хоча  міг  би,  здавалось,  запросити  цілу  ватагу  друзів...  І  опинився  ніби  трохи  в  іншому  вимірі...
У  тінистій  прохолоді  з  вікон  лилося  променями  денне  світло,  і  хатній  пил  у  цих  променях  зоряно  мерехтів...  У  хаті  було  тихо  і  голоси  з  вулиці  доносились  сюди,  ніби  з-за  якоїсь  межі,  котру  вже  перейдено,  звідкіля  нема  вороття,  і  ніякі  голоси  не  у  змозі  повернути  тебе  назад,  як  неможливо  повернути  назад  втрачений  час.
Я  був  спостережливим  хлопчиком,  цікавився  усім  новим,  що  доводилось  бачити.  Звичайно,  побут  сільської  хати  я  знав  і  раніше,  кому  не  доводилось  бувати  в  селі?  Ось  я  вхожу...  Піч...  Лава...  У  кутку,  прикрашені  вищитими  рушниками,  ікони...  Це  не  було  під  забороною,  хоч  не  віталось  владою.  Мовляв-  нехай  вже!..  Особливо,  коли  у  хаті  проживають  самі  літні  люди...
Ікони  Святих...  Я  зацікавлено  розглядав  їх.  І  з  ними  ж,  не  десь  подалі,  а  саме  в  цьому  сакральному  місці  хати,  висів  образ  козака  Мамая...  Я  одразу  вловив  певні  східні  риси  цього  образу...  Чимось  він  нагадав  мені  індійського  йога,  чимось  зображення  Будди,  чимось  османського  пашу  на  відпочинку...  І  поряд  же  –  портрет  Шевченка,  як  він  завжди  канонічно  малювався,  старого,  зі  втомленим  поглядом  спідлоба,  з-під  глибоко  надягненої  хутряної  шапчини...  Цей  проникливий  погляд  я  сприйняв  чомусь  з  відчуттям  легкої  прохолоди  в  серці,  очі  святих  дивились  на  мене  натомість  більш  тепло  і  лагідно,  а  козак  Мамай  ніби  й  зовсім  на  мене  не  дивився,  його  погляд  немов  проходив  крізь  мене  наскрізь  і  дивився  кудись  у  далечінь,  на  щось  видиме  лише  йому  самому.
Пам’ятаю,  мені  чомусь  стало  зимно,  ніяково  і  незручно...  Я  стояв  у  цій  прохолодній  тінистій  хаті  сам-один,  у  літній  білій  сорочечці  без  рукавів  і  синіх  коротких  шортиках,  і  мені  стало  неначе  соромно  перед  цими  поглядами  за  свої  несерйозно  оголені  руки  й  ноги,  так,  ніби  хотілось  прикритись  від  погляду  величезним  клаптем  тканини  чи  ковдрою...  Я  лише  потім  зрозумів,  що  те  саме,  можливо,  міг  відчувати  сам  Цар  Небесний  Ісус  Христос,  коли  з  нього  зірвали  одяг  перед  бичуванням  і  розіп’яттям...  
Так..  Це  було  моїм  першим  духовним  бичуванням,  ще  неусвідомленим,  проте  яке  я  витримав,  знітившись,  і  усе  ж  стоячи  перед  цими  дивними  поглядами,  переборовши  несміливу  думку  скоріше  піти  з  цього  місця,  з    хати  на  двір,  на  сонце,  до  своїх  галасливих  товаришів...  Але  було  щось  іще...  Здогадка...  Я  стояв  і  стояв,  дивився  назустріч  дивним  поглядам,  моя  думка  пересіклась  з  дивним  посланням,  схрестилася  з  ним,  і,  ще  не  усвідомивши,  сприйняла  його  і  заховала  десь  у  нетрях  душі...
...потім  я  виходив  з  хати  у  стані,  близькому  до  стану  сп’яніння,  хоча,  звичайно,  не  розумів  і  не  усвідомлював  цього,  я,  хлопчик,  що  ніколи  не  пробував  іще  у  житті  горілки...  Виходячи  ,    зігнувся  перед  низькими  дверима,  немов  вклоняючись  учителеві,  мене  засліпило  яскраве  денне  світло,  я  зачепився  ногою  за  поріг,  та  так,  що  порвав  ремінці  на  сандалі,  втратив  рівновагу  і  впав  на  коліна.
Швидко  підійнявся.  Соромлячись  порваної  сандалі,  обдертих  колін  і  долонь,  я  огледівся,  чи  хто  не  бачив,  бува,  мого  падіння.  Тоді  огледів  свої  травмовані  ноги  і  долоні,  розувся,  бо  рвана  сандаля  погано  трималась  на  нозі,  а  ходити  в  одній  було  ніби  смішно,  взяв  взуття  до  рук  і  босий  пошкутильгав  через  двір,  вулицю,  відчуваючи  стопами  ніг,  які  не  звикли  до  цього,  гостроту  придорожнього  каміння,  до  автобусу,  де  сів  на  своє  місце  біля  вікна...  
Я  не  зрозумів  тоді,  що  пройшов  вперше  у  житті  маленький  відрізок  власного  хресного  шляху...  І,  проте,  всю  дорогу  мене  не  турбували  ні  біль,  ні  вигляд  обдертих  долонь  і  колін,  ні  зіпсоване  взуття...  А  тоді...  Я  їхав,  задумливо  дивлячись  у  вікно,  і  на  мене  крізь  скло  автобуса  немов  би  дивились  з  придорожніх  полів  і  гаїв  ті  самі  дивні  погляди...
Потім  я  бував  чимало  у  сільських  українських  хатах,  і  ловив  на  собі  чимало  тих  самих  поглядів  тих  самих  образів...
...ті  ж  самі  погляди,  з  тої  ж,  чиєїсь  материнської  хати,  яка  давно  зникла  у  вирі  забудов,  забудов,  що  не  розбудували,  а  саме  забудували  наш  дух  і  нашу  свідомість,  зараз  у  передранковому  віщому  сні  глянули  на  мене...  
Я  прокинувся.  Рука  потяглася  до  олівця  і  записничка  на  стільці  поряд  з  ліжком...  Бо  я  поет  і  мені,  бува,  надходять  у  голову  поетичні  рядки  і  одкровення,  котрі  я  маю  записати  і  трансформувати  потім  у  твір,  що  подарую  людям...  Так...  Я  всього  лиш  посередник  між  світами,  не  більше.  Але  це  –  почесне  звання.  Я  –  гонець,  і  несу  звістку...



...муха  засушена  на  підвіконні...
Клаптик  газети.  Чи  –  «Правди»...  Чи  –  ні...
Хата  сільська...  Киця  спить  на  ослоні...
Роки  застою,  знебарвлено-сонним
Димом  тютюнним  у  пам’ять  мені

Вкралися  хмаркою  сірою...  Димом
Тої  країни,  що  зникла...  Стривай!..
Запам’яталось  і  інше...  Диви-но,
Там,  між  іконами,  крізь  павутину
Дивиться  очі  у  очі  Мамай

З  поглядом  ситоспокійного  Будди...
На  дастархані  горілка...  Грушки...
Мов  би  питає  –  обідати  будеш,
Гостю  з  майбутнього  проханий?  Люди  ж
Знають  –  козак  пригостить  залюбки...

І  пригощає...  Ось  Матері  Божої
Образ  з  Дитятком...  Святий  Миколай...
Спокій  у  хаті.  Ніщо  не  загрожує,
Перехрестившися  щиро,  хорошої
Випить  наливки  –  за  долю!  І  край...

Клапоть  газети  з  очима  «правдивими»
Вітром  майбутнього  перегорне,
І  споконвіччя  з  минулого  сивого
Барвами  фарби,  старою  оливою
Створене,  ніби  питає  мене  –

Чи  ти  уважний,  поете?..  Хоча  ти  ще
З  крові  чорнил  не  творив  у  житті  своїм,
Та  у  майбутнім  ти  будеш  поетище
(хоч  не  на  радість  твій  хрест  цей...  Це  біль  і  щем...)  
Це  не  сьогодні  і  справа  не  в  тім.

Бачиш  ікони?  Всю  святість  земну  у  них
В  серце  ввібрав,  хоч  його  і  не  відкривав
Дивний  козак  цей,  байдужий  до  справ  земних,
Батько  тому,  хто  немов  поводир  сліпих,
Нації  долю  на  плечі  поклав.

Дивляться  очі...  І  серцем  я  бачу
Погляд  спідлоба  уважно-важкий  –
«ти  ж  у  майбутньому,  хлопче,  і  значить
Серце  твоє  неодмінно  побачить,
І  пізнаватиме,  хто  я  такий...»

–  Вибач,  Тарасе!..  Тебе  –  не  впізнати!...
Всі  неуважні  поети...  Пробач!..
І  одкровення  таємне  луна  те,
В  серці  звучить,  мов  класична  соната  –
ТРІЙЦЯ  СВЯТА  ЦЕ!..  Не  бачу  хіба  ж?..
..........................................................
Трійця-  це  шлях,  що  прямує  у  Вирій,
Трійця,  де  сином  Шевченко  Святий,
Трійця,  існуюча  у  Рідновір’ї,
Міст,  що  поєднує  наші  світи,

І  Християн,  і  Прадавньому  вірних,
Хто  на  землі  проживають  Людьми...
Місце,  Тарасе,  займаєш  по  вірі
Батька  духовного...  Шану  прийми!

...я  записав  на  єдиному  подиху.  Це  осмислення  триєднання  Духовного,  Витоків  і  Отця,  можливо  теж  чимось  зарадить,  допоможе  моїй  країні,  країні,  що  нині  горить  у  воєннім  вогні,  яка  розірвана,  мов  завіса  Храму,  значною  мірою  розбита  і  розібрана  недолугими  будівельниками  на  цеглини...  Проте  я  –  Поет,  а  це  означає,  що  я  маю  бути  Каменярем  духу  і  маю  покласти  свій  камінь  у  загальну  будівлю,  як  це  належить  зробити.  
 –  Допоможи  мені  Свята  Трійця!  –  подумав  я,  поклавши  на  стілець  щойно  списаного  листа...

Надруковано  літгазета  "Гарний  настрій",  жовтень  2019


Серго  Сокольник,  2019
 

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858329
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.12.2019


СВЄТЬКА. оповідання 16+

Свєтька
***сучасне  еротично-драматичне  оповідання***

Ти  вже  не  так  часто,  як  колись,  приходиш  у  мої  сни...
Я  все  рідше  роздивляюсь  в  комп’ютері  твої  фото...
Десь  у  коробці  досі  лежать  напівзношені,  колись  подаровані  мені  тобою  в  нашу  останню  зустріч  туфлі,  що  давно  вийшли  із  невблаганної,  мов  час,  моди...  Десь  у  глибині  серванту  приховалась  гарна  порцелянова  статуетка,  подарована  колись  тобою...
Та  я  завжди  пам’ятаю  тебе.
Змінився  світ,  змінилося  життя...  І  зараз  початок  Бориспільської  траси,  яка  була  умовним  місцем  нашої  зустрічі  в  Києві,  став  для  мене  початком  шляху  у  творчі  відрядження,  поїздки  до  лінії  фронту.  Хто  б  тоді,  стільки  років  тому,  міг  подумати,  що  між  нами  мороком  у  спалахах  вогню  проляже  ця  межа  світів,  яка  пройде  не  лише  крізь  задумливі  печальні  рови  і  поля  Сходу  нашої  рідної  землі,  яка  пройде  крізь  людські  долі,  людські  серця  і  душі?...
...ми  з  тобою  зустрілись  тоді  випадково,  на  пляжі  у  Гідропарку...  Стояв  теплий  м’який  вересень.  Ти  приїхала  до  Києва  у  справах  і  трохи  розважитися...  Невисока,  струнка  фарбована  блондиночка...  А  я  тоді  заїхав  на  пляж  просто  скупатися.  Бо  мав  справи,  і  вилежуватися  на  пісочку  не  мав  часу.  Я  тоді  палив  сигарети,  і  серце  ще  не  боліло.  Воно  було  молодшим,  як  і  я  сам.  І  не  щеміло...
Сідало  сонце,  величне,  рожеве...  Теплі  хвильки  Дніпра  набігали  на  берег,  приємно  лоскочучи  мені  босі  ноги...  Я  сидів  край  води,  біля  самого  мосту  Венеціанської  протоки,  щойно  скупавшись,  палив  останню  сигарету  з  пачки  і  журився,  що  маю  зараз  покинути  оце  місце  земної  благодаті...
...я  вже  достатньо  довго  тілом  відчував  на  собі  прискіпливий  погляд.  В  цьому  справді  було  щось  містичне.  Я  ще  не  розгледів  тебе,  не  зрозумів,  чи  потрібне  мені  це  випадкове  знайомство...  Та  відчуття,  що  має  статися  щось  важливе,  з’явилося  і  вже  не  полишало  мене.
-  Не  пригостите  сигаретою?  –  питання  в  принципі  було  звичайне  і  навіть  “типове”...  Я  б  пригостив,  та...
-  На  жаль,  ні,  –  відповів  я,  трохи  знітившись...  І  почув  у  відповідь:
-  Ну,  як  хочете...
Відповідь  була  настільки  незвичайною,  що  я  рішуче  глянув  на  власницю  відповіді  прискіпливим  поглядом...  Дівчина  стояла  переді  мною,  рівненько,  з  опущеними  вздовж  тіла  руками...  Така  собі  «слухняна»  вся...  І  не  йшла...
-  У  мене  справді  немає,  треба  сходити,  купити,  –  сказав  я  –  почекаєте?
-  Не  треба.  Дайте  мені  вашої  «затягнутися»,  –  відповіла  дівчина.
Курити  з  незнайомою  людиною  одну  сигарету  на  двох  –  мені  це  нагадало  вже  доволі  віддалену  юність,  нелегку  армійську  службу,  у  якій  фраза  «друже,  залиш  допалити»  була  тоді  такою  звичайною...  І  такою  незвичайною  зараз...
Я  дав.  Дівчина  обережно  взяла  недопалок  тонкими  пальцями  і  затягнулася  димом  з  дивною  посмішкою  Джоконди  на  обличчі...
-  Не  дивуйтеся.  Я  не  місцева.  Я  не  бідна  дівчинка,  не  повія,  не  збоченка.  Не  хвилюйтеся.  І  я  цілком  здорова.  Я  з  Алчевська.  Знаєте  таке  місто?  Моє  ім’я  Світлана.  Свєтька,  якщо  хочете...  Мене  так  у  дитинстві  звали,  мені  подобається.
Я  знав.  Хоча  не  бував  саме  там.  Я  дивився  і  милувався.  Вона  була  така  незвичайна  і  водночас  така  “своя”...  Ніби  велика  дитина...
-  Вибачте,  Світлано.  Дуже  приємно.    Мене  звати  Сергій.    Але...  Я  маю  зараз  їхати  у  справах...,  –  я  справді  був  засмучений,  та  ці  пляжні  знайомства  таки  мабуть  того  не  варті...  Ось  я  зараз  встану  і  піду...
-  Кияни  всі  такі  горді  і  зайняті?  Сергію,  я  буду  в  Києві  ще  декілька  днів.  Я  хочу,  щоб  ви  показали  мені  місто.  Можу  дати  телефон...  Хоча  ні.  Я  чекатиму  на  вас  завтра  отут.  Гаразд?  –  і,  раптом  змінивши  щось  у  голосі,  повторила:
-  Я  чекатиму,  Серьож...  Приходь.  Ти  подобаєшся  мені...
Наступного  дня  я  прийшов  на  те  саме  місце,  під  місток.  Світлани  не  було...  Я  засмучено  сів  на  пісок.
Не  прийшла,  звичайно  ж...  І  не  диво.  Я  залишив  її,  дівчину,  яка  прагнула  розваг,  одну  ввечері  у  Гідропарку,  цьому  улюбленому  усіма  місці  відпочинку,  куди  і  кияни,  і  приїжджі  спішать  у  пошуку  пригод...  Все  зрозуміло.  Сам  винен...  Я  нервово  запалив  сигарету.  Ніяк  не  міг  позбутись  цієї  поганої  звички...
-  Серьож!!!  Я  тут!
 Я  підняв  голову.  Свєтька  стояла  на  містку,  радісно  підстрибувала  і  натхненно  махала  мені  руками.
Вона  була  така  красива,  у  платтячку,  поділ  якого  тріпотів  від  вітерця,  і  я  одразу  замилувався  її  гарними  стрункими  ногами...  Свєтька  хутко  збігла  униз,  до  мене,  і  розпусна  моя  голова  майже  запаморочилася  від  довгого  вологого  поцілунку.
-  Спасибі  тобі!  Я  щаслива!  Подаруй  мені  цей  вечір,  –  прошепотіла  Свєтька  мені  на  вушко  і  грайливо  лизнула  його  язичком.
Ми  купалися,  гуляли,  сиділи  в  кафе...  Розповідали  про  себе,  розпитували  один  одного  про  життя...  Я  був  трохи  поетом  у  душі...  Мій  рідний  Київ  взагалі  дуже  поетичне  місто.  Тож  я  читав  їй  свої  і  не  свої  вірші,  Свєтька  натхненно  слухала  усе,  що  б  я  не  задекламував...  Вона  уміла  слухати...  Вона  уміла  слухатися...
Дівчина  була  заміжньою,  хоча  й  не  надто  щасливою  у  шлюбі  (як  це  типово  у  наш  час...  З  її  слів  я  довідався,  що  у  чоловіка  була  коханка,  та  обоє  цінували  свій  сімейний  стан  і  не  бажали  змінювати  його.  Це  комфортно  і  надійно.  І  проте  як  же  ж  нудно...),  інтелігентною,  працювала  у  себе  вдома  на  непоганій  посаді...  Світлана...  Свєтька...  Така  світла  і  проста...
Сутеніло.  Ми  знову  прийшли  на  пляж,  де  поєдналися  наші  світи.  Там  все  сталось  у  нас  вперше,  у  теплу  мрійливу  місячну  ніч,  і  згодом,  коли  ми  вийшли  на  освітлену  алею,  то  дуже  сміялись  одне  з  одного,  бо  десь  на  березі  у  піску  випадково  перемазалися  вугіллям  від  старого  багаття.  Тоді  ще  не  було  прийнято  приходити  на  природу  смажити  шашлики  зі  своїми  мангалами,  як  і  курити  у  відведених  для  того  місцях,  дев’яності  роки  ще  дивилися  нам  у  спину  бешкетними  очима,  але  життя  в  країні  поліпшувалося,  і  жити  хотілося.  Як  хотілося  жити!..  Хто  міг  тоді  передбачити  наше  майбутнє?..
Ми  знову  пішли  купатися,  я  мив  тебе,  таку  вже  всю  мою  Свєтьку,  у  Дніпрі,  мов  дитину  у  ванночці,  милувався  твоїм  тілом  у  місячному  сяйві,  і  знов,  і  знов  бажав  тебе...  Світанок  ми  зустріли  на  якихось  старих  дерев’яних  пляжних  топчанах,  мов  на  солдатському  бівуаку,  зігріваючи  тілами  одне  одного,  прикрившись  накиданим  зверху  нашим  власним  одягом...
Ці  наші  дні...  Ми  гуляли...  Маріїнкою,  Лаврою,  схилами  Дніпра...  Я  показував  тобі  «заповідні  місця»,  відомі  лише  старим  киянам,  «руїни  Колізею»,  отой  закинутий  напризволяще  Літній  театр,  колишній  ресторан  «Зозуля»,  давнє  місце  для  танців  –  «Жабу»,  на  яке  ходили  потанцювати  ще  мої  батьки,  саме  попід  аркою  Дружби  народів,  чи  «ярмом»,  як  прозвали  ту  незграбну,  пізніше  збудовану  споруду  завжди  іронічні  кияни.
Ми  катались  на  фунікулері,  ходили  через  Пішохідний  міст  на  Труханів  острів,  у  малолюдні  місця  біля  води,  і  ти  з  насолодою  хизувалася  там  своїм  гарненьким  оголеним  тілом,  така  собі  розбещена  німфетка...
Ці  наші  ночі...  Ти  миттєво  стала  настільки  “моєю”,  що  я  відклав  усі  справи  і  зробив  собі  невелику  відпустку  у  власному  місті...  І  оту,  іншу,  з  якою  був  тоді  у  стосунках,  я  теж  “відклав”  заради  тебе...  Так  буває.  І  ми  не  янголи,  і  світ  не  монастир...
Ті  дні  я  возив  тебе  містом  своєю  машиною,  і  ти,  загадково  усміхаючись  своєю  дивною  усмішкою,  сказала  якось  мені:  «Знаєш,  мені  подобається  як  ти  керуєш...  Ти  їздиш  так  впевнено...  Як  от  коли  береш  мене...».
Потім  ти  мала  їхати  додому.  У  тебе  теж  були  життєві  справи.  Від’їжджала  потягом.  На  вокзалі  ми  були  трохи  в  розпачі,  що  ось  так  все  може  скінчитися,  отут,  на  цьому  пероні,  як  швидко  закінчуються  з’їдені  біляші,  придбані  у  вокзальній  «забігайлівці»...
І  ми  клялися.
Ти  пообіцала,  що  приїдеш.  Я  пообіцяв,  що  чекатиму...
...була  ніч...  Ми  тоді  ще  не  надто  звикли  до  мобільного  зв’язку,  зв’язок  тоді  був  доволі  дорогим  задоволенням,  ми  не  спілкувалися  цілими  годинами,  як  це  «прийнято»  робити  закоханим  нині,  тому  нічний  дзвінок  був  трохи  несподіваним.
-  Сергійку!  Любий  Сергієчку!  –  я  слухав  і  зігрівався  мелодикою  твого  голосу.  –  А  уяви...  Скажи  мені...  От  гарно  було  б,  якби  я  оце  взяла  та  й  до  тебе  зараз  приїхала?
Це  було  б  гарно,  звісно,  проте  ж  ти  напередодні  не  казала,  що  береш  білет  на  поїзд...  Дивина...
-  То  зустрічай  мене!  Я  вже  їду!  Давно  їду,  машиною,  із  самого  Алчевська.  У  мене  є  своя  машина,  я  просто  якось  забула  тобі  про  це  сказати...    Тільки  я  зовсім  Києва  не  знаю!  Я  скоро  в  Борисполі  буду!  Зустрічай  мене  десь  на  в’їзді  до  міста,  бо  заблукаю!
Я  напружено  думав,  де  саме  тебе  зустріти...  І  обрав  це  місце.  На  виїзді  із  Києва,  на  Бориспільській  трасі...
Ми  зустрілися.  Я  тримав  тебе  в  обіймах...  Осіння  ніч,  межа  міста,  дрібний  дощ...  І  ти,  в  кофтинці  і  босоніжках,  вистрибнула  із  теплої  машини  просто  до  мене  в  обійми...  А  далі,  звичайно  ж,  була  вона,  наша  ніч,  сповнена  вогню...  Ти  не  просто  хотіла  мене,  не  просто  жадала  бути  моєю...  Ти  уся  розчинялася  в  мені,  як  розчиняється  у  міцній  каві  грудочка  цукру.
Ми  приїхали  додому  твоєю  машиною,  і  я  всю  дорогу  пестив  твою  руку  на  важелі  перемикання  швидкості...  У  хаті  ми  нестримно  і  шалено  роздягалися,  кидаючи  речі  просто  на  підлогу...  Нам  бракувало  часу,  це  було  якесь  безумство...  Потім  ти  танцювала  для  мене  оголена,  покриваючи  себе  простирадлом,  мов  східними  покровами...  Ти  вигиналася  на  столі  у  мерехтливому  світлі  свічки,  яку  я  запалив...  Твоє  прохолодне  вологе  тіло  здригалось  від  кожного  мого  дотику,  ніби  від  легкого  розряду  електроструму...  Ми  з  тобою  були  ще  ті  вигадники...
...а  за  вікном  йшов  осінній  дощ,  який  все  посилювався,  змиваючи  на  асфальті  сліди  від  коліс  твоєї  машини,  щоб  ніхто  не  міг  знайти  шляху  до  наших  душ  і  тіл,  аби  стати  нам  на  заваді.
...ми  ходили  по  церквах...  Ти  любила  ходити  по  церквах,  а  де  знайдеш  стільки  прекрасних  церков,  як  не  у  Києві?  У  тебе,  як  ти  розповідала  мені,  родич  був  настоятелем  монастиря  десь  на  сході  країни...  Тоді  СХІД  країни  був  звичайною  частиною  НАШОЇ  ЗАГАЛЬНОЇ  КРАЇНИ...  Тоді  ми  ще  не  надто  замислювалися,  якій  саме  конфесії  належить  той  чи  інший  монастир...
Ти  любила  роздивлятися  церковний  живопис...  Проста  дівчина,  ти  сприймала  мистецтво  душею  так  само  щиро,  як  мене  тілом...  Якось,  коли  я  трохи  втомившись  від  справ,  якими  вимушений  був  займатися  певний  час  і  у  ці  наші  дні,  незважаючи  на  наші  зустрічі,  сказав  напівжартома:  «Оце  покину  все  і  піду  в  монасі,  у  монастир  до  твого  родича»,  ти,  загадково  усміхаючись  все  тією  ж  своєю  незвичайною  усмішкою  і  довго  пронизливо  дивлячись  на  мене,  сказала  мені  дивну  фразу:  «Знаєш,  а  тобі  піде!..».
Ти  була  і  віруючою,  і  ні...  Ти  робила  якісь  дивні  обряди  в  церкві,  часом  відбігаючи  від  мене  кудись  по  закутках,  а  я  стояв  зі  свічкою  в  руці  і  ніяк  не  міг  зосередитися  на  молитві.  Ми  виходили  з  церкви,  і  ти,  знімаючи  хустину,  цілувала  мене  і  казала  одне  й  те  ж  саме:  «Кохати  це  не  гріх!..».
Потім  якось  сама  призналася  мені,  що  ти  –  відьма...  Мене  це  не  вразило,  та  й  не  першою  відьмою  ти  була  у  мене.  Я  любив  тебе  такою,  як  ти  є...
Ти  обожнювала  мене...  І  я  тебе...  Ти  приїздила  до  мене,  я  до  тебе,  коли  дозволяли  обставини...  І  знаєш...  Я,  київський  хлопчина  з  Шулявки,  який  виріс  на  ній,  у  цій  промзоні  Києва,  полюбив  твій  Алчевськ  з  його  могутнім  комбінатом,  довгим  підземним  тунелем,  простими  і  щирими  людьми  праці...  І  я  досі  певен,  якби  нас  так  затято  не  ділили  стільки  років  на  східняків  і  західняків  оті  брудні  політикани,  нікому  й  на  думку  не  спало  б,  що  ми  є  різні  по  мові  чи  по  крові...  Луганщина...  Український  наш  край  степовий...
Ми  дарували  один  одному  подарунки,  нам  було  тепло  від  думки,  що  дарована  одна  одному  річ  зігріє  в  розлуці.  Колись  я  отримав  від  тебе  таке  просте  і  людяне  СМС:  «коли  я  думаю  про  тебе,  мені  тепло»...  Чи  інше:  «у  вас  у  Києві  відлига,  а  у  нас  в  Алчевську  випав  сніг...  З  весною  тебе,  рідний  мій!..».
Ти  завжди  з  острахом  дивилася  на  годинник,  що  висів  на  стіні,  відраховуючи  час,  який  належав  нам,  і  якось,  із  тремтінням  притискаючись  до  мене  вночі,  вимовила:  «Цей  годинник  так  жахливо  гучно  цокає...».
Мені  чомусь  тоді  постала  в  уяві  нічна  дорога  із  Києва  до  Алчевська,  їжджена-переїжджена  нами,  ота  натягнута  нитка,  яка,  здавалося,  навік  поєднала  наші  світи...
...і  якось  нитка  обірвалася...  Нехай  ніхто  не  скаже,  що  у  людини  немає  передчуття...  Це  був  день  рівно  через  п’ять  років  нашого  знайомства.  День  цей  був  довгий,  немов  тиждень,  теплий,  немов  п’ять  років  тому,  і  нервовий,  немов  передчуття  невідворотності  лиха...
Я  тоді  усе  чекав  на  твій  дзвінок,  коли  ти  будеш  під’їжджати  до  Борисполя,  щоб  зустріти  згідно  нашої  традиції,  хоча  ти  вже  гарно  знала  Київ  і  його  автошляхи.  Та  дзвінка  все  не  було.
А  згодом  був  інший  дзвінок.  Дивно,  але  дзвінок  був  від  твого  чоловіка,  який  давно  знав  про  наш  зв’язок,  проте  не  заважав  нам...  Сумний  і  незлостивий  дзвінок.  Я  й  досі  не  можу  зрозуміти,  чому  все  так  буває  у  світі...  Про  те,  що  ти  померла.  Що  ти  загинула  в  аварії.  Там...  На  НАШОМУ  ШЛЯХУ.  Ти  відійшла  від  мене  і  від  усіх  нас  тоді  іншим,  власним,  зоряним  шляхом...
Зараз  ти  десь  поза  межами.  І  я  навіть  не  можу  провідати  тебе.  Бо  світи  роз’єдналися.  Не  можу  провідати  ні  тіло  твоє,  ні  душу,  які  зараз  такі  розділені  і  недосяжні...  Та  коли  я,  їдучи  щоразу  у  прифронтову  невідомість,  проїжджаю  місце  наших  з  тобою  зустрічей,  я  думаю  про  тебе.
Бо  насправді  я  їду  до  тебе,  Світлано,  і  це  дорога  через  життя.  Їду,  хоча  знаю,  що  наша  зустріч  ще  не  на  часі..  Долею  всім  і  всьому  відмірено  свій  час.  Та  я  їду,  аби  бути  ближче  до  тебе.  І  колись  ми  зустрінемося.  І  будемо  разом.  Як  будуть  разом  наші  світи.  Як  будуть  разом  Київ  і  Алчевськ.  Як  буде  разом  уся  наша  країна.  Бо  любов  не  зникає.  Вона  може  віддалитися.  Але  вона  вічна...  І  вона  світить  мені  на  моєму  шляху  і  світитиме  завжди.  Аж  до  нашої  зустрічі.

                       


©  Copyright:  Серго  Сокольник,  2019
Св.  №219111601919  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854927
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 16.11.2019


ІЛОВАЙСЬК

*пам"яті  Іловайського  оточення*
**роздум.  алегоричний  складноструктурований  вірш**

Йшла  химерою  ніч.
А  розвиднілось-  Боже  святий...
Артилерії  клінч
Охопив  і  нещадно  гатив
Поле  болем  оте
Неосилено  зранене  вщент...
Уцілілий  митець
Чи  його  оспіває  іще...
У  кружінні  ворон,
Чорнотілих,  мов  колос  горів,
На  розділений  трон
Зрада  з  крові  вповзла  й  хабарів.
Чи  є  мир,  чи  війна-
Чужокрайний  наліт  сарани?..
Це  не  ми,  це  вона
Править  бал  при  дворі  Сатани.
Подих  смерті  густий
Сонце  візьме  у  коло  гало.
У  прикметі  отій
Полку  Ігоря  слово  збулось.
Клин  лелечий  злетів,
Часу  тризни  чекати  сльозам...
За  загиблих  братів
Воскослізно  спливати  свічкам.

***світлина-  Пабло  Пікассо.  Війна***

©  Copyright:  Серго  Сокольник,  2019
Св.  №119111208618

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854494
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.11.2019


КРИЧИ (16+)

КРИЧИ)

Мов  у  вирій,  поринули  сни...
Впали  долу  оголені  квіти...
Я  кватирку  у  світ  причинив.
Ми  у  колі.  Окремо  від  світу.

Зауважу  тобі,  мон  амі,
Перед  тим,  як  поринуть  у  сни  ці-
Надто  гучно  кричиш  у  пітьмі...)
Таємниця  не  є  таємниця

Для  сусідського  наміру  спать,
Замінивши  рухомість  на  сталість,
Павичів,  що  хвостами  тремтять,
Най  і  тіні  уже  не  зосталось

Від  минулої  птахокраси
І  польотів  еротикоюні,
Чий  уділ,  чи  вечірній  ясир,
Місце  творче  у  теплім  гальюні,

Мудрагеля,  що  вчив  уночі
Апологію  "хоч  би  закляк  ти"...
Пара  беллум  із  ними!  Кричи,
Мов  Ліліт  у  первинному  акті

Розголошення  трендових  знань!
...як  сприймає  оголене  боді
Килимами  із  квітів  кімна-
ти  прикрашене  соло  свободи!..)))

©  Copyright:  Серго  Сокольник,  2019
Св.  №119102909193

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853170
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.10.2019


Закружляв падолист…

Закружляв  падолист
У  горінні...  Вальсуючих  пар
Побажання  збулись-
Двоєдині,  позуючи,  впа-
сти  в  пожертви  вогонь,
Запалити  ці  осені  сни,
І  партнера  свого
На  вівтар  майбуття  і  весни,
Що  надійде  колись,
Вкласти  даром,  і  разом  із  ним,
Відкіля  запаливсь,
Догоріти  востаннє  ліни-
во  відведений  строк,
Загасити  об  білий  туман,
Щоб  на  білий  танок
Білий  пил  запросила  зима.

©  Copyright:  Серго  Сокольник,  2019
Св.  №119102309604

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852417
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.10.2019


Знову яв уві сні…

Знову  яв  уві  сні...
Дуже  близько  знайоме  обличчя...
...зорі  сіяла  ніч
У  колиску  лісів  таємничу...

Ефімерно  світив
Половиною  лагідно  місяць,
І  пили  я  і  ти
Смак  полинний  і  ягідний...  Місіс,

Без  якої  не  я
Буду  я...  Мов  дорога  внікуди  ж...
Крім  якої  нія-
кої  іншої  прагнуть  не  будеш,

Той  незмінний  напій,
Що  його  на  кохання  обоє
Під  сопілковий  спів
Вітровію  з  гілок  сухостою

Відпили,  мов  жертов-
ної  чаші  цикутовий  присмак
В  час  ООСоАТО,
Так  змістовно  позбавлений  змісту,

Де  на  зорі  нічні
Витрачати  кохання  не  личить...
...і  у  віщому  сні
Те  обличчя...  З  печаткою  "вічність".

©  Copyright:  Серго  Сокольник,  2019
Св.  №119101808885

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851976
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.10.2019


Літературна премія ім. Василя Юхимовича

Друзі)  Маю  сповістити,  що  12  жовтня  у  славному  древлянському  місті  Коростень  було  урочисто  проведено  нагородження  Лауреатів  літературної  премії  ім.  Василя  Юхимовича,  що  надається  згідно  статуту,  за  значний  внесок  у  розвиток  української  літератури.  Я  мав  честь  отримати  цю  почесну  нагороду  за  свою  книгу  ГОРИЗОНТ  ПОДІЙ,  яка  до  того  вже  стала  номінантом  на  літературну  премію  "Краща  книга  року"  2019  від  комітету  Держтелерадіо  і  з  нею  я  став  Лауреатом  Першого  всеукраїнського  літературного  конкурсу  ім.  Вс.  Нестайка,  2019,  у  номінації  "Алгоритм  XXI  сторіччя"

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851887
рубрика: Поезія, Нарис
дата поступления 18.10.2019


Хтось хотів літератором стати?

Хтось  хотів  літератором  стати?
Я  порадити  можу  багато,
Як  повстати  з  колін...  Та  на  власні  граблі...
(Власні  гулі  зручніш  набивати)))

Власне  поле  доцільно  зорати
І  насінням  засіяти  правди...
Віднайти  у  полях  неоманливий  шлях...
Тільки  правда-  це  криця  і  грати...

Як  цікаво  світи  пізнавати!..
Що  зросте,  доведеться  пожати.
Поряд  стежки  чужі.  І  немає  межі...
Не  ходи.  Там  без  тебе  багато...
 
Дурість  може  чимало  сказати...
Графоманство  талантом  вважати
І  дурниці,  які  під  тваринні  смаки.
Та  навряд  чи  навчить  вас  писати.

Заздрість  може  створити  багато.
Шедевральне  банальним  назвати,
Красти  фабули  тих,  хто  сягнули  мети.
Та  вона  не  навчить  вас  писати.

Підлість  вдіяти  може  багато.
І  принизити,  і  догоджати,
І  по  трупах  іти  до  своєї  мети,
Та  ніяк  не  навчить  вас  писати.

А  брехня?..  Що  про  неї  казати...
Може,  краще  про  це  і  не  знати?
Не  уляжеться  світ  у  сумній  голові...
Та  вона  не  навчить  вас  писати...

...он  у  полі  калина  постала,
про  Тарасову  долю  згадала...
Босі  ноги  він  різав  так  само,  як  ти
об  стернини,  що  творчістю  звали...

...літератора  шлях  це  почасти
Скло  чарчин,  що  розбиті  на  щастя.
Я,  Сокольник  Серго,  теж  долаю  його...
Тільки  ноги  порізані  часом.)


©  Copyright:  Серго  Сокольник,  2019
Св.  №119101709499  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851886
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 18.10.2019


Продадуть

Доли  долі  сумні  омиває  дощова  (про  що  ви?)  сльоза.
Безбілетно  птахи  відлітають  і  їх  до  весни  не  вернуть.
Ясночолі  мужі  га(о)ла(о)сують  довкола...  Хто-  "проти"...  Хто-  "за"...
І  земля  ціпеніє  від  думки-  невже  продадуть?..  Продадуть...

Продадуть!..  Не  вертайтесь,  птахи,  у  гостинні  весняні  гаї!..
Продадуть  разом  з  вами  і  гнізда,  і  ваших  майбутніх  пташат!..
Продадуть!..  Бо  не  ви  і  не  ми  тут  одвічні  уже  хазяї...
Продадуть!..  Не  летіть  у  неволю!..  І  тіло  то  ще  не  душа...

І  шерхоче  в  incognita  тerra  інтимно  пожовкла  трава
Про  цвітіння  весни  у  неволі  чужинській  оманливу  суть,
І  листами  паперу  хмарки,  мов  розірваний  Білль  про  права,
Вкрили  небо  юдолі.  І  долю  читаєш  у  них-  продадуть!..


©  Copyright:  Серго  Сокольник,  2019
Св.  №119101000674  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851062
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 10.10.2019


Гімн сну з коханою (16+)

...День  ніч  породив,  відколи
Росою  омиті,  кволі,
До  виснаження  і  болю
Кохаємося  з  тобою...
...тихенько,  неначе  котик,
До  милої  незворотньо
Підкралася  хтива  втома...
...і  після  цього  Содому,
Що  ми  учинили  нині,
На  мари  нічній  перині,
Що  скроєна  зі  тканини,
Де  зорі,  немов  перлини,
Оголенобілотіла
Пташиною  сну  злетіла
Над  полем  розцвітотліну...
...і  я  за  тобою  лину
В  таємне,  мов  лоно,  небо,
У  сні  двоєднання,  себе
З  тобою  не  роз"єднавши...
...і  вирію  двері  навстіж
Розчинені,  і  дорога
Зірковослизька  й  волога
(бо  зорі  також  самі  ми
Небесної  пантоміми)
Веде  нас  у  вилив  щастя...
...дрімота  збіга  у  час  цей
На  сонні  поля  конвалій,
Які  ми  тілами  м"яли,
Допоки  поснули  й  голі,
Роз"єднані  із  вагою,
Та  з"єднані  з  тілом  тіло,
У  небо  нічне  злетіли...
...як  місяць  шатро  розкине
У  вічності  часоплину,
З  небес  зорепадом  ночі
Злітаю  у  сни  дівочі...
...в  обійми  мої  прийшла  ти,
Розпуслива  і  крилата,
У  сон,  що  зоветься  раєм...
...і  дОсвіта  ми  літаєм...

***малюнок  Надії  Капінос  до  одної  з  моїх  книг***


©  Copyright:  Серго  Сокольник,  2019
Св.  №119100600377  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850759
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.10.2019


Декаданс данності

*андеграунд,  сюр*

Надломився  глиняний  колОс
КОлосом,  що  зріс  у  безнадії.
Побудови  мрій  не  відбулось,
То  колОси  й  недостойні  мрії.
І  летять  до  вирію  птахи
Хоч  були  росли  у  світі  сЕму,
Бо  аматор  відпуску  гріхів
Замість  цього  вивів  теорему,
Як  їх  безкоштовно  здобувать,
Приховавши  у  колОсі  тому.
Алма  матер  (чи,  коротше,  "мать...")
На  шляху  з  Гомори  до  Содому
Загубила  свій  дороговказ
І  долає  заходом  до  сходу
Апокаліптичний  перелаз,
Догодивши  гидкості  угоди.

©  Copyright:  Серго  Сокольник,  2019
Св.  №119100106774

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850050
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 01.10.2019


ЯНГОЛЬСЬКЕ. маленька поема

Здригнувся?  Я  не  ворона.
Я  Янгол  твій  охоронець.
Послухай,  лінивий  сплюхо,
Я  дещо  скажу  на  вухо...
.......................................................
Цей  день  у  твоїх  руках...
Шкода,  що  не  розумієш.
Не  знаєш,  що  з  ним  удієш.
Та  поки  він  у  руках...
...підіймешся  разом  із  сонцем,
Коли  прокидається  соціум,
І  станеш  на  нитку  кевларову
Нанизувать  намірів  марево-
Втекти  за  поребрик  з  валізами,
Чи  курку  сусідську  зарізати,
Протерти  своєю  сідницею
Пил  офісу  з  шаною  ницею
(бо  прийнято  честь  віддавати
Начальникам  придуркуватим),
Чи  встати  (бо  зранку  встане))),
Провести  цей  день  у  Ані
Вареником  у  сметані,
Бо  врешті  її  не  стане
В  житті  твоєму,  о  се  ля  ві,
Ревнивий  у  неї  є  чоловік,
І  щось  таки  він  пронюхає,
І  все...  Ні  слуху,  ні  духу...  Не
Найгірший,  повір  мені,  варіант...
...бо  може,  вчора  новий  Гарант
Підписував  Іменем  Нації
Наказ  про  мобілізацію,
І  десь-но  чекають  вагони,
Сухпай,  автомат,  погони,
(і  знов-таки  честь  віддавати
начальникам...)  Обстріл  клятий
Банальним  своїм  "БАБАХ!"
Розірве  цей  день  на  шмаття,
Як  ти  від  бажання  плаття
На  Ані,  що  у  руках...
....................................................
Що?  Сон  твій  куди  подівся?
Можливо,  я  запізнився
І  доля  твоя  така...
Здогадуєшся?  Пока.


©  Copyright:  Серго  Сокольник,  2019
Свидетельство  о  публикации  №119091900840  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848703
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 19.09.2019


Осіннє гротескне

***андеграунд,  новословоутворення,  "перелив  теми"  (авторське  ноу-хау,  як  у  ряді  інших  моїх  творів.  Трохи  експериментую)))

Осінь  літо  бере,  як  Отелло
Дездемону...  Собі  в  па-де-де
Танцівниці  шукає  метелик,
Мов  нектар  випиваючи  день,
Цей  дурману  наповнений  келих
(чи  Макбетів  відьОмський  настій...)
-Не  губи  Дездемони,  Отелло!..
...невразливий  і  вічно  живий,
Прилітаючи  з  іншої  драми
Паралелеісторієснів,
День,  що  буде  одвіку  той  самий
Існувати  довіку-віків,
Протанцюємо  парою,  need  love,
Літніх  барв-замальовок  крильми,
Ніби  залою,  повною  світла!..
Не  губи  її!...  Краще  візьми,
Мов  метелик  метелицю  ніжно...
Наче  звабник  цнотливицю...  Не
Недовіроревниве  заміжжя,
А  кохання  за  жменю  монет,
Прораховано-солодко-щире
Задоволення  денне  на  час!..
...час,  коли  поєдналися  миром
Літо  й  осінь...
Театр.
Трагіфарс.

©  Copyright:  Серго  Сокольник,  2019
Св.  №119091600407

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848448
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.09.2019


Річниці 2014 року

Майоріє  загравами  далеч
Роковини  скривавлених  жнив.
Як  жадалися...  Палко  жадались
Переможні  події  війни,
Де  братів  намагання  звільнити,
Повернуть  Україні  своє...
У  поля,  мов  покошене  жито,
Полягло  недовтілене.  "Єр",
Занотований  Марою.  Маєм
Сходу  кров  і  незвільнений  Крим,
Терикони,  де  кров"ю  стікає
Біль  народу  в  дощі  вогнянім.
І  фронти,  мов  порізані  долі,
У  туманах  полів  пролягли
До  Героя  Останнього  болем
Рук  простертих  своєї  землі.


©  Copyright:  Серго  Сокольник,  2019
Св.  №119091309406

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848141
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.09.2019


ПАЗЛИ КОХАННЯ

Ми  здобували  кохання...  Як  злодій  крамницю
Пограбував,  та  розтринькав  привласнені  гроші.
Поназбирали  цю  воду  живильну  у  кошик,
Тільки  крізь  стінки  лилася  на  землю  водиця.
Термін  кохання  воліли  повік  зупинити,
Ніби  годинник,  не  цокав  аби  без  упину.
Щось  накрутили  не  так,  обірвали  пружину-
Стрілки  кружляли,  немов  би  космічні  орбіти...
Пазли  у  пазли  неначе  картинка  складалась
Долі  кохання...    Розвіяв  світами  їх  вітер.
Ми  намагалися  диво  з  тобою  створити.
Вийшло  як  завжди.  Творили...  Та  дива  не  сталось.


©  Copyright:  Серго  Сокольник,  2019
Свидетельство  о  публикации  №119090803551  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847585
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.09.2019


Озера сну

***сюр***

Мерзлі  плеса  води.
Третій  кут  на  межі  світів.
Меседж  хлопець  один
Каменюкою  захотів
Зажбурнути  у  во-
ду  замерзло-минулих  снів,
Де  красуні  наво-
дять  у  серце  думки  сумні,
Бо  світи  розійшли-
ся,  дороги  туди  нема,
Де  щасливі  були,
Замітає  стежки  зима...
...тільки  тріснуло  дзер-
кала  від  поцілунку  скло,
Пам"ять  серця  до  сер-
ця  долонями  простяглось,
І  розламлений  тег-
Та  вода,  у  яку  пірнать
Тіловтіленням  тем
Шалу  пристрасті  і  вина
У  традиції  сце-
ни  набути  лише  одну...
-Викинь  камінь  оцей
У  трикутні  озера  сну!..


©  Copyright:  Серго  Сокольник,  2019
Св.  №119090500698  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847217
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.09.2019


Перший осінній дощ

Осінній  перший  дощ...  І  наче
Нема  ні  смутку,  ні  війни...
І  бідна  мати  не  заплаче
Над  тим,  хто  землю  боронив,

Хто  не  повернеться  ніколи,
Неначе  сонячне  тепло...
Немов  одквітла  матіола,
Цей  споконвічний  епілог,

Прописаний  каламом  долі,
Квітчає  небо  пелюстка-
ми...  Перший  дощ,  осінньо-кволий,
Сльозою  матері  стіка...


©  Copyright:  Серго  Сокольник,  2019
Св.  №119082108904  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845769
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 22.08.2019


ПОЛІТ. маленька поема

***маленька  поема.  оригінальна  авторська  ідея***

Ми  летимо.  Ми  не  бачимо  сонця.
Ми  усередині.  У  оболонці.
Стиснені  вмістом.  Ні  сісти.  Ні  стати.
Ми  усередині  аеростату.
Втім,  летимо.  Чи  до  пекла?  У  вирій?..
Ми  обирали  собі  командира,
Що  керуватиме  нами  і  досі...
Дірку  назовні  робить  боїмося.
А  командир  нам  невидимий  наче...
За  оболонкою  і  не  побачиш,
Як  недолуго  сховавсь  у  корзині...
Ми  ж  уявляємо-  мужня  людина
Той,  хто  відважно  керує  польотом...
...ми  в  оболонці,  і  віримо  доти,
Поки  керуючий  вправно  й  уміло
Наші  бажання  в  реальність  утілить.
Віримо  свято,  мов  матері  діти-
Долетимо.  Тільки...  Скільки  летіти?
У  оболонці  пітьма  і  задуха.
Очі  не  бачать.  Затулені  вуха.
Їжі  немає.  Зжираємо  ближчих.
Легшає  куля...  Злітаємо  вище...
...тут,  усередині,  Авель  і  Каїн,
Блудні  сини,  що  світами  блукають,
Янголи,  чорними  перами  вкриті,
Діти  старих  і  новітніх  завітів...
...з  темряви  хоч  би  віконце  відкрити,
Щоб  прочитати  слова  Заповіту,
Бачити  гори,  і  ниви,  і  твані,
Землі,  що  стануть  нам  обітовані...
...зараз  розріжемо  аеростату
Шовк  оболонки,  аби  запитати
-скільки  нам  часу  летіти  лишилось?
Місце  куди  летимо  покажи!..  Ось
Блимнуло  світло  в  прорісі  тканини
і  остовпіли  засліплені  ним  ми...
Де  командир???  Десь  дорогою  випав,
Ставши  шулікам  обідом...  І  глипа
Погляд  здивований  з  темряви  дІри...
-як  ми  самі  тепер,  без  командира???
Хто  проголосить  дорожні  промови?
Хто  нас  навчатиме  рідної  мови?..
Хто  порятує?  Хто  буде  латати
Дірку,  пророблену  в  аеростаті,
Через  яку  ми  побачили  світло
Іншого,  нам  невідомого,  світу?..
...ми  летимо.  Не  упали  і  досі.
Різноідейні  і  різноголосі.
Знов  командира  нового  обрали.
Темно...  Бо  дірку  ми  теж  залатали.


©  Copyright:  Серго  Сокольник,  2019
Свидетельство  о  публикации  №119081508523  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845219
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.08.2019


ТОБІ, МОЯ…

***андеграунд***

Нездаре  кіно
Стікає  з  екрану  помпезно  щодня...
Не  все  нам  одно,
Хто  сало  краде,  чи  то  пес,  чи  щеня?
Мерзенні  попи
І  їхні  на  мові  чужинській  псалми,
Що  ллються  на  пи-
ки  псів,  що  колись  називались  людьми.
Та  можна  до  ско-
ну  сірості  днів  теревені  товкти
у  ступі  з  тефло-
ну...  Що  «загрузив»,  вибачай  уже  ти...)
...трояндова  ніч
У  пахощах  солодкогострих  шипів,
Ти  наша  одвіч-
но...  І  най  у  злобі  б  кипів  і  шипів
Від  заздрощів  той,
Хто  здатність  утратив  кохать  у  часи
ООСоАТО...
Жадана,  співають  нічні  голоси...
Із  терня  троянд
Віршів  піснопіння  від  ельфів  нічних!
Хорей  а  чи  ямб,
Це  мною  для  тебе  замовлено  їх...
Відкрито  вікно
У  цей  колючково-  трояндовий  сад!
Нездаре  кіно-
Вертай-но  його,  неодмінно,  узад)))
І  спрагло  іди
У  темряву  патоковинних  садів,
Єдина  люди-
на,  ради  якої  я  їх  насадив!..)



     


©  Copyright:  Серго  Сокольник,  2019
Свидетельство  о  публикации  №119081305765  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844959
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.08.2019


Любовномандрівне

Минуле  наповнює  пил
Канав  придорожніх...  -Порадуй
Тілесне  утіленням!..)))  Тіль-
ки  зрада  породжує  зраду,
І  хочеться  далі  іти
Любові  новими  стажками
Крізь  хоррору  мертві  світи,
Що  створені...  Нами?..  Не  нами?..
Кохання  скінчилося?  За-
бувай,  ідучи  до  нового,
Нехай  за  минулим  сльоза
Від  пилу  очищує  ноги.
У  ранах  їх,  босі,  утри
Листами,  що  серце  писало
до  тої,  чи  тих,  хто  отри-
мать  більше  їх  сенсу  не  мали.
До  тої...  Чи  тих...  І  кохан-
ня  часом  не  перше...  До  згину
Не  дОйде...  Аби  не  остан-
НЮ  намалювати  картину
Сюжету  оголення  тіл
На  схрещених  ряднах  дороги...
...а,  власне,  чого  ти  хотів
Від  сенсу  життя  головного?..)))


©  Copyright:  Серго  Сокольник,  2019
№119081200578  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844857
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.08.2019


СЕРПНЕВЕ

Сполохані  зорі  тремтять  під  похилими  вербами
Бажань  віддзеркаленням  у  напівсонній  воді...
Здіймаємось  піку  життя,  мов  вершини  Говерли,  ми
У  ночі  з  забарвленням  передосінніх  надій,
Які  вдовольнити  бажаємо,  маємо,  мусимо,
Допоки  дзеркал  не  торкнули  вітри  крижані,
І  хочеться  жити,  кохати  і  бути  розпусними,
Палать  зорепадом  у  передосіннім  вогні,
Пить  спрагло  цю  воду  з  ведично-цілющими  силами,
У  себе  вбирати  арійщини  пломінь  і  лід,
Стежками  пізнАння  іти  неймовірно  красивими,
Як  ночі  серпневої  світлий  зірковий  політ...


©  Copyright:  Серго  Сокольник,  2019
№119080608494  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844284
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.08.2019


ПАРАДОКСАЛЬНЕ

***андеграунд.  під  смаки  не  адаптоване***

Наближається  далеч.
Та  на  сонце  набігли  хмарки...
Одне  одного  мали,
Та  ото  ж  розлучились  таки...
Плинуть  гроші  у  транші,
Та  чогось  не  до  наших  кишень.
Очі  виїли  "наші",
Хоч  "не  наших"  до  біса  лишень.
Як  потрібна  робота,
Де  нічого  не  треба  робить.
"Світом  править  добро".  Та
Зло  спрямовано  роблять  жлоби,
Безпринципні  і  підлі,
У  подобі,  що  їм  до  лиця.
Що  поробиш.  У  "піплі"
Характерна  є  риса  оця...
З  вуха  вийнято  вату,
Тільки  рідних  не  чути  пісень.
Хоч  самбука  не  water,
З  горя  випити  можна  усе.
Як  у  світі  невдало  ж
Все...  Немов  у  жахливому  сні!..
Наближається  далеч,
Що  у  плямах...  Мов  кров  на  стіні...

©  Copyright:  Серго  Сокольник,  2019
№119072408011

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842994
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 24.07.2019


Відхід літа

День  закінчує  вечір
Нескінченності  літа.  І  ось
В  небі  пташка  щебече,
Що  замерзне  в  зимовий  мороз...
І  метелик  літає
Від  кульбаби  до  хмелю...  Та  ні...
Він  свою  відшукає
Поміж  скелець  труну  у  вікні.
Літо  теплочарівне
У  осіннім  вогні  догорить,  
Ніби  спляча  царівна,
Що  збудилась  коханням  на  мить.
На  загоєні  рани
Мед  до  Спасу  бджола  принесе...
...і  згасає  кохання,
Мов  би  день,  що  коротшає  все.


©  Copyright:  Серго  Сокольник,  2019
№119072100550  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842770
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.07.2019


СУЧАСНЕ

Дріт  колючий  змінив  оливисте
Гілля.  Втіхою  у  невтіш-
нім  не  маємо  ми  можливості
Повернутись  у  те  «раніш»
З  доленосним  надалі  значенням,
Як  летіли  з  печери  в  ніч
Ті  ЧОТИРИ  НА  КОНЯХ...  начебто
їх,  отих  апокаліптич-
них,  відомих  ще  за  писаннями,
Не  помітили  ми  тоді,
Як  у  одязі  із  сусального
Псевдозолота  лиходій,
Обіцяючи  нездійсненності,
Що  здійснить  на  догоду  нам,
Чемно  видав  усіх  нікчемності
На  ім"я  характерне  Хам,
І  постали  часи  Майданами,
Сподіваннями  на  крові,
І  звичайними  стали  станами
надзвичайні  повік...  Повік...
І  лягатимемо  стеблинами
Недозрілими  на  межі.
І  однак  рятувать  країну  нам
Боже  правий  допоможи!


©  Copyright:  Серго  Сокольник,  2019
№119071900464  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842495
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 19.07.2019


Дощ кохання

На  побаченні  зли-
ва...  Укриті  кохання  плащем,
Ми  сандалі  зняли
І  за  руку  під  літнім  дощем
(хай  змиває  сліди
Босих  ніг  цей  чаруючий  дощ)
Рідним  містом  іти-
мем  озерами  вулиць  і  площ
По  зображеннях  влас-
них  фігур...  І  питання  луна-,
Хто  у  світі  найкрас...
НайкрасИвіший?  Він?  Чи  вона?
Нам  у  відповідь  до-
щик  абеткою  Морзе  дзвени-
Вам  підтвердить  хто  хо-
чеш-  вони!!!  Це,  звичайно,  вони!!!)))


©  Copyright:  Серго  Сокольник,  2019
Свидетельство  о  публикации  №119071708276  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842306
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.07.2019


НАША НІЧ. пісня

НАША  НІЧ
Пісня

У  темряві  місяць,  неначе  маяк.
Ця  ніч,  ніби  пісня,  твоя  і  моя.
Мов  пісня  кохання  у  світі  зірок,
Напою  єднання  живильний  ковток.

*приспів*
А  місяць
мов  човен,  що  обрієм  ночі  пройшов.
Це  місце-
Освітлений  змістом  кохання  альков,
І  дивляться  зорі
В  закохане  море.

Заходим  у  хвилі  розбурханих  мрій,
Злітаєм  на  крилах  кохання  надій,
І  небо  покровом  укриє  пітьми
Оголення  тіл,  що  єднаємо  ми.

*приспів*
А  місяць
мов  човен,  що  обрієм  ночі  пройшов.
Це  місце-
Освітлений  змістом  кохання  альков,
І  дивляться  зорі
В  закохане  море.


Здається,  цій  ночі  віки  не  минуть,
Та  дивиться  в  очі  і  вказує  путь
Світанок,  що  день  подарує  новий.
Ми  ночі  чекаєм,  бо  знову  у  ній

*приспів*
Цей  місяць
мов  човен,  що  обрієм  ночі  пройшов.
Це  місце-
Освітлений  змістом  кохання  альков,
І  дивляться  зорі
В  закохане  море.


©  Copyright:  Серго  Сокольник,  2019
Свидетельство  о  публикации  №119071300734  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841940
рубрика: Поезія, Авторська пісня
дата поступления 15.07.2019


Нібито казка…

***діалог,  роздум,  сюр***

-розкажу  тобі  казку,  моя  ти  на  серці  відлиго,
Хоч  у  наші  часи  казка  схожа,  скоріше,  на  звіт.
Попадя  попадиста  у  церкві  поцупила  Книгу
І  вписала  туди  попередні  слова  про  Ліліт.
Бо  як  навіть  ти  служби  не  правиш
І  при  цьому  комусь  на  заваді,
Значить,  варта  ти  також  чогось  у  коханні  й  житті,
Бо  відунії  кривда  і  правда,
Сало  нібито  у  шоколаді,
Щирий  пагін  між  пагонів  хитросплетінь...
А  за  це  на  коліна  їй  стати!!!
...вона  і  стала.
І  про  Єви  падіння  читати!!!
...вона  читала,
Хоч  кривилась  од  явищ  брехні...
...що  на  казку  цю  скажеш  мені???
-скажу  тобі,  мій  любчику  і...  брате,
Що  у  пітьмі  брехні  шукає  правди,
Як  темрява  заманює  в  болото...
Тебе  не  зможе  вбити  ДРУГА  СОТА,
Мій  характернику,  козаче  мій  Мамаю...
Про  зміну  тексту  надто  я  не  дбаю,
О  братику,  бо  ми  обоє  рід
Ведемо  від  апокрифу  Ліліт
І  Невідомого  у  Чоловічій  Статі.
Це  казка...  ТА  ПОДУМАЙ  ПРО  СЛОВА  ТІ...


©  Copyright:  Серго  Сокольник,  2019
Свидетельство  о  публикации  №119071200642  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841723
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.07.2019


Тільки для нас

***авангард,  сюр***

Вмикаються  "веби"...
Пульсує  ефіром  банальних  вістей...
Здіймається  вереск
(знов  олігархія  обрала  "не  те")))
Плювали  на  те  ми-
Світ  "схоплено"  раз  і  чи  не  назавжди.
Заюзані  теми
Залишимо  "гоблінам".  І  не  ходи
Кружними  стежками
З  альтанками  мрій  заяложених  рож.
Лягаймо  на  камінь,
Отам,  де  найліпше  з  прокрустових  лож
Для  творчого  лету,
Де  тіло  і  дух  кон"юнктуробудяк
Поетці  й  поету
Поріже  і  кров"ю  писатиме,  як
На  камені  вічнос-
ті...  Тільки  одвічні  Боги  нині  пи-
шуть  тему  дотичнос-
ті  тіла,  мов  жалісний  Лонгинів  спис,
Життєвії  рани
Який  залікує,  і  тіло,  і  дух,
Бо  я  невблаганно
Тим  бажаним  списом  у  тебе  ввійду.
Пронизана  мною
Уся  затріпочеш  у  темряві  ти-
Ми  тьмяновесною
Поринемо  у  задзеркальні  світи,
І  що  нам  до  світу
З  дешевими  сценами  юдообраз?
Кохання  сюїта
Окремою  темою-  ТІЛЬКИ  ДЛЯ  НАС.


©  Copyright:  Серго  Сокольник,  2019

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841243
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.07.2019


ЛИКЕРА. маленька поема

***Маленька  сюреалістична  поема.  Авторські  знахідки***

Знову  в  уяві  з"явився  спонтанно
Жмут  простирадл  на  підлозі...  Сувій
Їх...  Чи  рукописів...  -Йогане!  Сядь-но
Біля  жаданої  Вульпіус...  Твій
Час  ще  не  вийшов,  і  вічність  настане
Винагородою  пошуку...  Ні...
........................................
-Люба  Ликеро!..  Чому  ти,  кохана,
Вбити  бажання  зуміла  в  мені?..
За  аналогією  написавши
Цикл  трансформації  із  попелю-
шок  у  принцеси...  О  нації  наші!...
"ВЕсни  народів"...  Цю  тему  люблю,
Модну  сьогодні,  бо  це,  "дев"ятнадцяте"-
Час  революцій  і  Наполео-
нів,  обіцяло  вам  жезли  у  ранцях
Маршальські...  В  ранці,  які  досі  но-
сять  добровольці  і  просто  солдати.  Ти
Ранця  вагу  на  плечах  спом"яни...
Скільки  змарновано  юного  часу...  Та
Прагни,  Тарасе,  своєї  весни,
Як  відбулося  у  Гете  і  Вульпіус...
Тільки  для  тебе  на  неї  табу.
Знаєш,  Тарасе...  Накручуй  собі  на  вус-
На  батьківщині  давно  ти  не  був,
І  Україна  таки  не  Німеччина,
В  попелюшИні  сповита  казки,
Інші  нерідко  тут  творяться  речі...  Най
Вигризуть  серце  вони  залюбки,
Зуби  коваль  поробив  їм  залізнії...
Буде  пороблено  шкоди  тобі.
Казку  чужу  не  вигадуй  наслідувать.
Щастя  із  долею-  вічний  двобій.
Треба  щоразу  тобі  перейматися
Тим,  що  не  варте  тремтіння  душі?
Рано,  Тарасе,  лишився  без  матері...
Ось  де  болить...  Усе  інше-  лиши
На  пліткування...  Тобі  не  однаково,
Хто  там  і  що  кому  наговорив?
Смак  поновило  тобі  "полусмакове"
Може-  кохання...  А  може-  порив...  
Викинь  принадою  для  борзописців
Безліч  казок  про  нещастя  твоє...
...........................................................
Плебс  і  патрицій...  В  дитячій  колисці
Голос  однаковий...  Далі-  як  є...


©  Copyright:  Серго  Сокольник,  2019
Свидетельство  о  публикации  №119061608875  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839016
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.06.2019


ГОРІХ

Похилились  горіха  гілки
Під  вагою  врожаю...  І  сонце,
Мов  сусідка  стара,  залюбки
Загляда  у  домашнє  віконце...
Та  сусіди,  що  в  хаті  жили,
Мов  горіхи  осипані,  впали
Згідно  Притчі...  Часи  надійшли-
РозкидАли  каміння...  Збирали...
...пусто  в  хаті.  Самотня  вона,
Хоч  і  літа  теплом  обігріта...
Бур"яну  височенна  стіна
Замінила  під  вікнами  квіти,
Що,  мов  юність,  давно  одцвіли,
Ніби  зрілість,  укрилися  снігом,
І  на  землях  нових  проросли
Впалим  зерням  старого  горіха.


©  Copyright:  Серго  Сокольник,  2019
Свидетельство  о  публикации  №119061408462  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838803
рубрика: Поезія, Нарис
дата поступления 14.06.2019


ЦЕ ТІЛЬКИ ОДЯГ. маленька поема (16+)

ЦЕ  ТІЛЬКИ  ОДЯГ
***маленька  авангардна  політико-еротична  поема.  "перелив  теми"  (авторське  ноу-хау)***

Це-  тільки  одяг.  Він  важкий.
Це  оболонка,  а  не  шкіра...
...............................
...жени  її,  оту  зневіру.
Зніми  його.  За  мною  дій.
Тоді,  оголеною,  грати
Зі  мною,  жити,  помирати,
І  з  тліну  поставати  знову
Ти  зможеш...  А  тоді...  Розмови...
У  мене  на  плечі...  Неврози...
Оті,  від  котрих  скніє  розум-
Політика...  Бо  знов  і  знов  ці
Песиголові  безголовці
Надокучають,  щоб  їм  грець...
Та-  не  кінець...  ...і  про  кінець,
Який  усьому  є  початок...
Ми  всесвіт  можемо  зачати...
Оце  ідея!  І  далеко
Не  треба  йти,  бо  дуже  легко
Тебе  перегорнуть  на  спину
І  відчувать  оте  невпинне
Здригання  тіла  в  тілі...  Як  ось
Нам  раз  за  разом  віддалятись
І  знов  зливатись  у  єдине,
І  знову,  знову,  без  упину
Уже  крізь  напівсон  востаннє
Терпіти  хтиве  катування...
..."терпець  увірвано"...  Зоря,
"Раби  зарізали  царя",
І  ніч  полинула  у  Лєту...
Пора  вдягти  бронежилети
Від  світу...  Чи-  у  нього  вдітись?
Це  ж  ніби  ним  відгородитись
Від...  Та  скінчили.  Ти  ітимеш.
Від  мене  часточку  нестимеш
В  дівочім  серці...  Чи  понижче...
Та  раз  за  разом  будем  нищить
Єднання  наше,  мов  країну,
Яку  на  клапті  без  упину
Рвуть  із  середини  і  ззовні
Війна  та  зрада  безголов...  Ні!
Це  вже  прокяття,  а  не  диво-
Цю  тему  мусувати...  Хтиво,
Немов  отрути  повен  трунок,
Ловлю  останній  поцілунок
Із  присмаком  нічного  дива
Твій...  Не  Іудин...  Незрадливий,
Як  безголов...  Думки  трикляті!..
І  тут  ви  можете  дістати,
Під  час  розлучення!..  Наразі
Ми  образи  своїх  фантазій,
Що  суттю  нашою  були,
Необережно  роздягли,
Взамін  вдягнувши  Божий  світ,
Бо  голий  у  бою  не  воїн...
................................
...амінь.  Нехай  він  захистить
Обох  до  зустрічі  нової...

©  Copyright:  Серго  Сокольник,  2019

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837927
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.06.2019


Сліпці. Сюр

Сліпці.  Сюр

Кінець  весни.  Кінець  весні.
............................................
О,  смак  полинний-  диво  дивне!..
Оце  наснилось...  Креативне.
Біблейська  притча.  Уві  сні...
..............................................
Веде  сліпець  свого  сліпця...
Обоє  в  ямі?  Не  обоє.
-поводирю,  що  ти  накоїв?
Не  зрозуміла  притча  ця?
Бо  поводир  І  НЕ  ХОДИВ.
Він-  тільки  шляховказ  для  інших.
Прилаштувався  не  найгірше,
Ще  й  окуляри  темні  вдів...
...за  фактом  він  же  має  вдів
Отих  сліпців  задовольняти,
Яких  загинуло  багато
Під  проводом  "поводирів"...
...а  ви,  сліпці,  за  ким  ішли?
За  ким  ітимете  надалі?
Відколи  ви  сліпцями  стали?
Раніше  зрячими  були...
Та  на  ковбаси  провесні  
Ви  проміняли  зір  орлиний.
Шкода...  
............................................
-о,  цей  настій  полинний!..
Абсенту  сюр!..
..............................................  
Кінець  весні.


©  Copyright:  Серго  Сокольник,  2019
Свидетельство  о  публикации  №119060308495  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837512
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 03.06.2019


ПРИПИС

Кволим  розтином  дряпає  ніж
Папірчину  написаних  стансів...
Припис  долі  тобі,  та  й  мені  ж
З  тої  днини  нагально  розстатись.
Біль  у  серці  довчасно  затих,
Ми  його,  ніби  небо,  розділимо.
У  польоті  два  птаха  сумних
Ріжуть  морок  вогненними  крилами,
Визиваючи  заздрощі  тих,
Хто  кохання  не  відав.  Відчула,  чий
Проникав  у  пізнання  світи
Твердо-"Єр"  із  кирилиці?..  Чуючи
Сум  останніх  розлуковіршів,
Що  спливає  додолу  самотньо,
Доторкнися  моєї  душі.
Одинокість-  локація  модна.


©  Copyright:  Серго  Сокольник,  2019
Свидетельство  о  публикации  №119052900685

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837341
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.06.2019


Як це сталося…

Як  це  сталося...  Літній  день
І  кульбабок  щасливі  личка...
Пригадалося  нині,  де
Заколисувала  травичка,
Нам  нашіптуючи  казки
Про  кохання,  і  ми  кохались,
Приховавши  у  квіточки
Тіл  оголення,  і  ховались
Присоромлено  очі  хти-
ві  волошок,  немов  суперниць,
У  яких  відібрала  ти
Що  на  око  лягло,  напевно,
І  павучої  сивини  
Їм  у  спадок  плелись  тенета
Смутку  осені...  і  сумний
Погляд  очі  їх  мали,  де  ти
Тіло  зморене  від  тепла
Вітерцю  і  мені  причастям
Дару  юності  віддала
Переломленим  хлібом...  Щастя
Не  утримати  швидкоплин...
Пригадайте,  волошки  сині,
Тих  кульбабок,  що  одцвіли,
Відлетівши,  мов  павутиння.


©  Copyright:  Серго  Сокольник,  2019
Свидетельство  о  публикации  №119052200902  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836868
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.05.2019


ФОТОАЛЬБОМ. пісня

ФОТОАЛЬБОМ
***пісня***

 -1-
Як  у  серце  вповзає  печаль,
І  сльоза  застигає  в  очах-
Повернутися  хоч  би  на  час  
У  реальність  минулого  чар!..
Переглянеш  ти  фотоальбом,
Від  якого  так  віє  теплом,
Ніби  мама  цілує  чоло,
І  повернеться,  що  відійшло...

     -ПРИСПІВ
Дотик  спомину  серце  лоскоче,
Мов  босоніж  ідеш  по  траві,
І  з  минулого  дивляться  очі
Тих,  кого  не  забудеш  повік...

     -2-
У  світлини  старі  зазирни,
І  відчуєш-  не  ти,  а  вони
З  відлетілої  в  далеч  весни
Завітали  до  тебе...  І  сни
Розфарбують,  немов  олівці...
І  рука,  як  колись,  у  руці...
...і  бажання,  а  не  самоціль
Пити  чару  за  спомини  ці!..

     -ПРИСПІВ-
Дотик  спомину  серце  лоскоче,
Мов  босоніж  ідеш  по  траві,
І  з  минулого  дивляться  очі
Тих,  кого  не  забудеш  повік...


©  Copyright:  Серго  Сокольник,  2019
Свидетельство  о  публикации  №119052008722  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836160
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.05.2019


Рідна земле

Сивина,  сивина
Димом  стелиться.  Скроні  твої,
Рідна  земле  сумна,
Вкрило...  Луки  і  доли...  Ти  їм
Помолись.  Уклонись
Рідній  вірі.  За  око,  за  зуб-
Заповіт...  Не  хились-
Вітер  хилить  стебло  у  грозу.
Де  покошені  тра-
ви,  босоніж  іди  по  стерні,
Здобуваючи  пра-
во  тут  жити  тобі  і  мені,
У  відважні  роки
Набираючи  сили  від  них.  
Не  зневаж.  Не  покинь.
Що  здобуто-  тепер  борони.


©  Copyright:  Серго  Сокольник,  2019
Свидетельство  о  публикации  №119051308779  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835471
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 13.05.2019