Тарас Яресько

"вітре-не-вітре дай …"

вітре-не-вітре
дай  відчути  твою  полегкість  
з  якою  сиплеш  на  солончак  свої  рани
витрушуєш  з  килимків  моху  
поцуплені  ними  луни
дай  пізнати  безвинність  дубової  
діжечки  невідкоркованого  при  падінні  
жолудя
дай  порадіти  туману  —  
непрозорому  умислу
запотілому  дзеркальцю  —
над  зубатим  вискалом  вжаленої  кропиви
(бо  дихає!)
дай  порахувати  сироти  які  
проступили  на  нічній  шкірі
вгадати  в  них  сузір’я  тривоги
стерти  його  теплим  дотиком
дай  летіти  на  феромони  бузку  і  безуму
дай  знімати  пінку  над  киснем  і  воднем
дай  летючої  риби  (без  пірсингу  в  серці)
дай  наснитися  цим  глухим  і  
незрячим  яблукам  —
майже  ввімкненим  у  саду
ніби  пані  вольфрамівна
протяглася  крізь  червоточини
під  солодким  склепінням
дай  вкладати  камінну  бруньку  —
новонароджену  —  
на  перші  її  ваги  —
важити  плач  —
дай




                                                                   06.04.24

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011458
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.04.2024

"до світла на плесі…"

до  світла  на  плесі
прив’язується
важкий  кулак  

рахує  —  розгинаючи  
терплі  пальці:  

ось  мізинець
точений  мов  цівка  дощу
яка  накрапаючи  чинить
візерунковий  одрук  
по  склу  та  бруку

ось  вказівний  —
може  вкаже  на  камінь
всередині  якого  вже  те́пло

ось  великий
завалюється  набік
як  завалюється  алкотест
бузковим  подихом  вітру  

ось  середній  —  
довгий  і  випростаний
наче  хобот  ринви
без  слона  в  голові

ось  підмізинний  —
золоте  кільце  з  геометрії
за  вписання  серця  у  серце

світло  на  плесі  тримається
не  тоне

замість  важкого  кулака  —
легка  долоня



                                                             01.04.24

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011051
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.04.2024

"тремтить віконне скло в спробах набути течію…"

тремтить  віконне  скло
в  спробах  набути  течію

лункість  нічних  вулиць
готова  прочинити
семилисник  звуку
готова  розділити  з  нами
його  тягар

мильні  бульбашки  сміху
видуваються  з  губних  
дірочок  від  гачків  —
дута  свобода
покотиполе  на  ланцюгу
поневірянь
теорія  великого  вибуху
не  вкладена  в  кульбабовій  
голові

роздимається
п’ятилисник  шурхоту  —
вільні  падіння  простертих  рук,
бродяжа  нитка  ліхтарного  голосу
просилена  крізь  совине  вушко,
розходження  швів  накладених
голками  секундних  стрілок,
течія  віконних  уламків,
друге  оскління  ріки

самотня  риба  на  дні
переходить  себе  убрід
тоне  в  районі  серця

б’ються  неонові  вивіски
в  ім’я  звільнення  кольору

ми  пливемо  —  наввиринки  —
чергуючи  вдих  і  вибух
                                                                                                 
                                                                         

                                                                 30.03.24

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010829
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.04.2024

"гамселить кулак по повітрю…"

гамселить  кулак  по  повітрю
то  тут  то  там  —
може  колись  
і  почує  стукіт

у  двері  оббиті  синьою  ржею
де  прищемлені  птахи  поривань  
давно  вже  просяться  впасти
але  не  можуть

натомість  падає  дощ
лишаючи  гальмівні  сліди  —
доріжки  насиченіших
відтінків  на  листі

й  когось  вигулює  час
на  довшому  ніж  зазвичай  
повідці

скидаючи
цвіркунів  і  цикад
до  заводських  настройок

плетучи
павутину  із  брів

лягаючи
на  перші  шпальти  кори  —
одразу  глибокі
одразу  споріднені

там  протяг  дверний
страхує  від  безруху
за  кілька  птахів  на  рік

там  той  хто  не  спить
намагається
розбудити  будильник



                                                               23.03.24

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010828
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.04.2024

"я флейта…"

я  флейта
я  наслідую  вітер  у  голові
вмію  вибивати  кобрам  передні
в  моїй  аорті  вчиться  плавати  кров
я  флейта
я  раптовість  затерта  до  дірочок
я  оббита  річними  кільцями  нот
часом  тяжко  соплю  
немовби  їжак  
наколений  на  торішні  яблука
я  флейта
маю  з  одягу  лиш  подих  на  спині
теплий  і  змінний
своя  серед  своїх  в  очереті
слухаю  як  течія  дзвонарем
смикає  за  рибину
я  флейта
я  знаю  все  про  порушників  тиші
про  монетизацію  сутінків  у  зірки
про  існування  пальців  які  ще  
вагаються  між  долонею  й  кулаком
я  флейта
я  спусковий  звучок
я...




                                                                         16.03.24

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009340
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.03.2024

"коли розстелившись у повний зріст…"

коли
розстелившись  у  повний  зріст
помирає  призахідне  світло  —
вітер  криміналістом  шукає
в  нього  під  нігтями
тіні  камінних  метеликів  —
так  завше  було  —  
чим  тонша  в  прожилках  синь
тим  прозоріше  плеск
тим  чутливіше  калібрується
рівновага  простертих  
від  себе  й  до  себе  дотиків  —
поясом  долонних  уламків
без  сили  тяжіння  назад  до  рук  —
звільнених  чи  відлучених  —  
ніхто  достоту  й  не  скаже
поки  сам  не  зачепиться  за  живе
світло  що  мружиться  від  
світанкових  вікон
де  дерева  більше  не  держуть
себе  в  гілках
де  яблуко  обирає  собі  вуста
де  колоссям  рудим
колосіє  іржа
на  тупих
покинутих
лезах



                                 09.03.24

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009339
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.03.2024

"а камінь — здавалося — не повів і бровою моху…"

а  камінь  —  здавалося  —
не  повів  і  бровою  моху
коли  шиби  злетіли  у  вирій
змахнувши  скляними  крилами
не  знаючи  на  скільки  уламків
їм  ще  належить  розбитись
для  входження  в  нього  —
поки  стебла  просили  у  моху
їм  простити  провини  росту
не  вглиб  а  вгору
й  не  дати  задихнутися  від  краси
тромбами  нерозквітлих  
утробних  пуп’янків
щоб  у  якесь  —  ще  засклене  —
віконечко  часу  —
між  дотиками  медових  вітрів
і  облітанням  загуслих  дотиків  —
розкласти  своє  життя  на  своє  і  ні
як  розкладені  по  поличках
бджолиного  черевця
світельця  і  тіні





                                                   03.03.24

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009288
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.03.2024

"коли заблукає в повітрі дим…"

коли  заблукає  в  повітрі  дим
птах  позичить  свій  голос  воді
й  та  під  тишею  битого  міста
доведе  до  нявчання  плямистий  мармур
з  розгортанням  всередині  каменю
краси  наввипередки  із  крихкістю
скляних  склепінь  босих  ніг
об  які  вдарятимуться  позірні
метелики  на  ланцюгах  бадилин
поки  вода  не  верне  собі  переплеск
на  тоненькій  синій  межі
між  розхлюпаністю  
і  плином





                                                                           25.02.24  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009287
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.03.2024

"заростає шовковий шлях хробачка…"

заростає  
шовковий  шлях  хробачка  
й  під  кесарів  розтин  яблук
зернятка  скидають  із  себе
окислені  панцири  м’якушу
коли  запотіває  від  подиху  
скляне  уявлення  про  безпеку
і  до  його  розпрозорення
чи  встигнемо  ми  відчути  як  
брязкає  в  кишені  вітру  бджола
відмичкою  замкненої  шипшини
гострішою  навіть  за  передчуття
заваленої  набакир  перелітності
де  кожний  помах  крила
ламає  блакитні  кісточки  простору
і  все  що  сиплеться  й  випадає  нам
проходить  крізь  нас  отак
як  проходить  сонячний  зайчик
крізь  долоню  свого  ловця  —
не  набуваючи  її  контурів
доки  не  повірити  
в  протилежне




                                                           24.02.24

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009180
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.03.2024

"де очниці гнізд обмінюються скалками…"

де  очниці  гнізд  
обмінюються  скалками
де  торф  і  бурштин  бережуть  
спадщину  невиправданих  і  
виправданих  передчуттів  —  
там  на  денцях  вертких  потічків
нечутно  рояться  білі  камінчики  —
мов  шліфовані  рояльні  клавіші  —
по  яких  навшпиньки  біжить  течія
не  озираючись  навіть  на  квітку
що  скрутивши  коріння  колесом
рушає  собі  на  пошук  краси
а  хтось  ще  підписує  
вустами  по  вітру
холодну  угоду  нерозголошення
про  дтп  між  джмелем  та  краплиною
важкою  і  впертою
за  якою  підуть  усі  дощем  
спроможним  зіграти  наново
на  придонних  клавішах  потічків
воду  радості





                                                                               17.02.24

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009179
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.03.2024

"гостро тече ріка…"

гостро  тече  ріка  —  
цей  заломистий  корінь  
горішнього  синього  —
вже  не  навчаючи  нас  
взаємної  ввічливості  —
щоб  ані  рибини  з  вуст
не  пало  дарма  на  берег
де  стигле  каміння  —
мохом  навиворіт  —
до  світу  мудрішає
де  скаляться  рекламно  білі
ікла  ромашок  до
відкритих  кордонів  печалі
де  перистальтика  деревної  кори
робить  непрямий  масаж  серцевини
під  розмикання  вод  відбитком  стопи
розмокання  крику  до  плеску
розмитнення  жменьок  інакших  вітрів
поки  наша  ріка  —
як  на  зло  вже  давно  —
тече  без  права  на  плесо




                                                                 03.02.24

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009098
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.03.2024

"червоніють на подорожниках…"

червоніють  на  подорожниках
кнопки  виклику  милосердя  —
дихай  поруч  і  не  гадай
скільки  мають  вдихнути  легені  
щоб  стати  згодом
дитячими  споминами  для  вітру
який  розхитує  прогоничі  конюшини
наповнює  макітри  кульбаб  —
наче  порожні  газові  кулі  —
й  може  тому  здійметься  колись
літай-килимом  моріжок
з  подорожниками  для  
промокання  заграв
і  перш  ніж  впаде  зобачимо
в  поперечному  зрізі  простору
милосердя  глибше  за  спрагу  —
коли  раз  на  кипіння  рос
брунька  води  —  
синя  й  неврівноважена  —
позначає  на  камені
місце  майбутніх  вуст





                                                     27.01.24

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009097
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.03.2024

"лещата стискаються…"

лещата  стискаються  —
й  від  самої  думки  про  це
тріщить  каріозна  вежа
зі  слонової  кістки

лещата  стискаються
й  чагарі  задля  втечі
виривають  з  себе  дорогу
що  зневірилась  в  кроки

лещата  стискають
обрії  обриси  ос
хвору  на  камінь  косу
лапу  сумного  звіра
зі  звіром  в  зіницях

лещата  стискають  
бростки  на  підмізин-
них  корінчиках  лип
змійок  раптово  видов-
жених  рукавів
очі  долонь
заплющені  наглухо

лещата  стискають
коропа  кригу  дзеркало
випалі  полиски  та  імлу
дзеркальні  уламки  —
щойно  народжені
при  стисканні

лещата  стискають
своє  віддзеркалення  
в  кожнім  з  них  —
і  так  потрапляють
в  його  лещата




                                             21.01.24  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008996
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.03.2024

"колір річкової радості…"

колір  річкової  радості
розширює  світогляд  зору
намивних  камінців  
що  впускають  у  себе  хвилі
стаючи  мушлями
чекаючи  на  прикладене  вухо
яке  прогуде  для  них
оскаржуючи  тишу
спіральною  вишуканістю
рози  вітрів  і  рози  вирів
призначених  для  різьби  
по  повітрю  та  плесу
прозорих  знаків  зникомості
під  які  мімікрує  на  мить
незникоме  тривання  —
аж  ніяковіє  водне  дзеркало  
перед  квіткою
а  всі  хто  пробує  
прозирати  назовні  з  нього
очима  ріки
бачить  щемку  
незворотну  
течію  берега



                                             16.01.24

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008995
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.03.2024

"чуєш? дерево горлає на все дупло…"

***

чуєш?
дерево  горлає  на  все  дупло
коли  топографічно  вростає  промінь
в  піднебінний  вигин  листка
поки  між  корою  та  
спіднім  стовбуром
тоненький  прошарок  повітря
рятує  їх  від  звикання  до  
гостроти  обопільних  дотиків
а  поруч  спадає  тягар  безруху
в  кульбабових  точках  
росту  й  кипіння  
випаровування  й  паріння
розчинення  в  пам’яті  про  
падіння  вгору  —
глибокій  і  плинній
мов  серцевина  вітру  або  ріки
крізьпальцева  товща  води  між  
водою  й  водою  —
а  далі  не  буде  навіть  її
а  тільки  пам’ять  про  пам’ять  —
і  так  аж  до  вісімки  на  боку
вагітної  двійнятами  порожнеч
що  часом  буває  ворушаться  —
чуєш?




                                                                   14.01.24

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008919
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.03.2024

"осягати зимову розгубленість…"

осягати  
зимову  розгубленість
можна  лише  повільно  —
ніби  цмулячи  крізь  
відламану  кактусову  колючку  
вогкість  зі  снігозубого  вітру
який  змушує  зустрічні  берези  —  
з  порожніми  шахівницями  кори  —
переминатися  з  гілки  на  гілку
а  нас  —  з  ноги  на  ногу  —
немовби  в  пустих  намаганнях
вкоротити  собі  тінь
поки  зимова  розгубленість
сама  повільно  нас  осягає
й  ні  шестиструнне  коріння
ні  сплеск  п’ятиструнних  долонь
вже  не  спроможні  
на  детонацію  пізньої  горобини  —
утробних  червоних  дракончиків
які  висолопивши  полум’я
протягнулись  би  при  падінні
трохи  далі  за  пам’ять  снігу
трохи  ближче  за  сміх  води





                                                                 13.01.24

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008918
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.03.2024

"вода — родом з синього лігва…"

вода  —  родом  з  синього  лігва  —
тримає  долонями  два  береги  —
стулки  несправного  ліфта  —
порослі  вербою  чия  кора
давно  не  припудрювалась
пилком  одноденних  метеликів
маскуючи  тріщинки  наче  спроби
пролупити  із  себе  хоча  б  якесь  
найпримітивніше  очко  
здатне  лишень  відрізняти  
світло  від  тіні  та  рух
позірного  заклинача  кольорів
під  час  викликання  зеленого  
над  лігвами  бросток
поки  над  лігвом  чорного  
й  далі  без  перемін  —
молитимуться  як  входитимеш
боятимуться  якщо  вийдеш  —
і  дорослішає  темрява  в  кулаках  —
скоро  стане  запізно  їх  розтискати  —
над  несправними  берегами  
де  вітром  просвистуються
мушлі  висохлих  равликів  що  завжди  
лишають  по  собі  двері  відчиненими
а  те  що  збирається  потому  на  свист  —
то  тільки  пам’ять
тінь  від  туману
подих  води
вода




                                               07.01.24

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008811
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.03.2024

''знаєш про що натякає шумування молочної кислоти…''

знаєш  про  що  натякає
шумування  молочної  кислоти
в  гортанних  м’язах  зозулі?
налийте  і  нам  молока  —
з  порожніми  жбаниками
простуємо  крізь  прибережний  ліс
позначений  штрих-кодами  хвої
які  не  відаєм  як  зчитати  —
налийте  і  нам  молока
ласкавим  наповненням  порожнечі
успішнішим  за  зусилля
росин  милосердя
пришвидшити  осідання
у  затонулий  на  березі  човен
задивлений  в  блискітки  на  воді  —
сліди  того  як  важко  і  рвано
щодня  віддирається  
світло  від  плеса  —
а  ми  все  ступаємо  через  ліс
позначені  штрих-кодами  вій
які  вже  мало  кому  зчитати  —
і  хтось  вже  лляє  нам  молока
кличе  молочними  іменами
і  тонко  мовить  що  все  буде  добре
і  грубо  мовчить  що  все  було  до





                                                                       17.12.23

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008707
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.03.2024

О₂сінь

хтось  першим  
назвав  осінь  рудою
й  відтоді  вона  руда
збагачена  ранами  мов  ураном
збагачена  киснем  —
до  кисневого  головування
до  іржі  на  корі  вірності
берез-чирлідерок  
з  помпонами  омели

кисневий  протяг  
проникає  в  трюми  під’їздів
і  зябри  поштових  скриньок
викашлюють  з  себе  
рекламні  буклетики
про  відпочинок  в  Анталії

кисневий  бриз
поволі  розхитує  човен  міста
сподіваючись  що  його  серце
мов  серце  старого  моряка
все  ще  стоїть  на  трьох  китах

а  ти  мовчиш  і  цілуєшся
ніби  киснеобмінники  легень
працюють  на  повну  лише  для  тих  
чиї  тіла  як  магнітики
притягуються  своїм  світлом
відштовхуються  тінями

а  ти  мовчиш
бо  за  тебе  тепер  говорить
кут  падіння  сухого  листка
до  поверхні  настрою  —
незмінно  гострий



                                                       09.07.23

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002236
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.01.2024

"Дубне різдвяний індик в формаліні…"

Дубне  різдвяний  індик  в  формаліні,
місяць  жетоном  стає  на  дванадцять,
Санта  нагайками  електроліній
всіх  рогачів  мотивує  до  праці.

Важко  пером  докресатись  до  світла,
птах  перевірить  рефлекс  піднебінний,  —
сніг  сипоне,  а  подумають:    «квіти»
з  яблунь,  які  не  старіли  корінням.

Може,  тривога  навпір  іронічна,
гострий  кінець  заховала  у  вовну,
нині  чи  плаче,  чи  скалиться  свічка,  —
не  розрізнити  —  однаковий  вогник.

Лазить,  тріскоче  від  хати  до  хати,
дехто  ні  іскри  йому  вже  не  радий,
дехто  ж  навчається  колядувати
так,  щоб  мороз  засвітився  як  радій.

Сіпає  крильцем  повіковим  око,
ріже  сапером  у  яслах  проміння,  —
не  переплутай  —  зарадоньки  Бога  —
першим  яке  з  них  —  
жовтеньке  чи  синє.




                                                               23.12.23

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002164
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.01.2024

"тільки затуливши вуха…"

тільки  затуливши  вуха  
можна  почути
як  шкрябає  голос  по  темряві
мов  ніготь  по  захисному  шару
лотерейного  білета

як  стукає  серце  в  невидимі  двері  
таке  червоне  —  мов  степовий  ґрунт
під  перебитою  лапою  звіра

таке  вологе  —  як  мох  що  проріс
на  бетонній  щоці  
оберненій  на  далеку  дорогу

таке  незагоєне  —  бо  не  гоїться  
так  скоро  й  безболісно
як  раптові  тріщинки  на  воді

тільки  заплющивши  очі
можна  побачити
як  часом  у  відповідь  
розвидниться  на  мить  —
ніби  хтось  пихне  із  самокрутки  світла
найтоншим  променем
здатним  пройти  по  венах  каміння
озолотити  бджолині  жала
закільцюватись  в  трахеях  шибеників

тільки  заплющивши  очі
можна  побачити
як  часом  у  відповідь  
розвидниться  на  мить
і  знов  потемнішає  —
ніби  хтось  відслонив  дверне  вічко  
підглянув  у  нього
й  не  відчинив



                           01.04.23  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002029
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.12.2023

"пам’ятаю як…"

пам’ятаю  як  дітьми
ми  гасали  поміж  дерев
крізь  тінисте  гілля  яких
все  ж  просочувалось  проміння
тонкими  закарлюками  
лягаючи  на  чорнозем  —
мов  писалася  світлова  поезія  
яку  бракувало  і  зросту  і  хисту
відчитати  —  лише  торкатися
заступати  долонями  ті  ієрогліфи
в  мимовільних  спробах
допасуватись  до  таємниці
викреслитись  із  темряви

я  і  тепер  ще  роблю  отак  —
своїм  обличчям  напроти  твого




                                                                             15.04.23

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002022
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.12.2023

"хрипко розстібається блискавка…"

хрипко  розстібається  блискавка
на  воронячій  горлянці
вивалюючи  ще  один  голос  
на  зачовгану  ожеледь  тиші
де  метафори  мирного  часу  тепер
наче  корови  на  льоду

вдруге  за  життя  ламається  голос
вмерзає  в  білий  спокій  зими
мов  фарфорової  коронки
денервованого  зуба
мов  сурогатної  матері
що  виношує  не  для  себе
цей  біль

сіль  тепло  й  льодоруби
врешті  виїдять  до  чорнозему  їй  очниці
й  зелені  змійки  виповзатимуть  з  них
аж  навіть  витесана  торік  милиця
шокує  раптовою  брунькою
в  шпитальній  підсобці

й  ми  проситимемо  і  собі
хоч  якогось  підшкірного  проростання
прочинення  найглибших  альвеол  
для  видихання  невимовленого

й  це  буде  час  цинкування  спогадів
час  ніяковіння  перед  світлом
час  синхронних  перекладів
з  мови  тіла  на  мову  тіла

тільки  ніколи  нам  не  протануть
не  витечуть  синевирами  з  очей  
оті  —  особливі  сніги  —
з  верхі́в'їв  сердець

ми  відчуваємо  це
ми  це  приймаємо
ми  вже  непомильно  впізнаємо́
кожного  з  колег  по  гортанному  ремеслу  —
за  переломом  голосу  в  типовому  місці


                                                                                           08.04.23

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001958
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.12.2023

"в передчутті тиші…" (триптих)

                           1

в  передчутті  тиші
нічні  голоси  линули  з  темряви
ніби  велетенської  чорної  скриньки  
розбитого  світу

ти  силувалась  окликнути  їх
та  вони  пролітали  повз  
наче  не  існувало  нікого  з  нас
а  не  навпаки

десь  так  само  як  ми  стояли
пусті  шкаралупини  їхніх  тіл
з  вилущеною  серцевиною  голосів

і  зі  спин  —  достоту  як  в  нас  —  
стирчали  хребти  з  лопатками
мов  напіврозкопані  археологами  хрести

щоб  кожному  було
як  помолитися  
й  де  повисіти

до  того  як  вітер  
мертвим  птахом  
впаде  з  плеча

                       2

аномально  довгий  лютий
проростає  волохата  картоплина  серця
потребує  пересадки
в  тепліші  груди

розсувають  сніг  квіти
з  чорним  порохом  в  маточці
мов  перехресно  запилені
фронтовим  протягом

скручується  в  кулак  
коріння  дерев
тесаних  на  хрести  й  бліндажі
скручуються  в  кулак  

пальці  мов  корені
від  передчасного  розсерцевлення

мертві  не  дихають  до  живих
мертві  не  дихають  —
несе  Галя  воду
повні  легені

передсмертний  крик  вітру
забивається  в  мушлю  вуха

носити  його  відтепер  у  ній

ніколи  не  слухати

               3

тут  вітер
щодня  розкручує
рулони  світла

знімає  й  несе
відбитки  наших  облич

розтягує  шкіру  тиші  —  
до  просвічування  крізь  неї
ребер  голосів

витрушує
з  роздутих  рукавів  фокусників
круків  війни

має  напрям  і  рух
невизначеність  й  вагання

свобода  тут
помре  миттєво  —
від  зупинки  вітру

й  осядуть  на  маки
непроявлені  зліпки  
наших  облич


               15.01.23;  05.02.23;  26.02.23

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001957
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.12.2023

"що як…"

що  як  
оглухнути
осліпнути
затерпнути
для  усього  крім

птаха  що  засинає  в  польоті  
несучи  у  дзьобі  макове  зернятко

гучномовця  вітру
з  якого  вже  лине
прискорене  пташине  серцебиття

подорожників  
які  прикладаються  до  слідів  
тих  хто  пішов  від  нас  і  не  вернувся

чи  сполохаємо  так  мовчання  
зазираючи  в  порожні  торби  
внутрішньо  переміщених  листонош

чи  розпоремо  обрій  
вглядаючись  в  нього  
як  у  внутрішній  шов  конверту  
з  якого  випав  і  загубився  
фронтовий  лист

чи  перепливанням  лиця  по  лицю
викрешемо  сльозу  на  поверхні  котрої
як  на  поверхні  ялинкової  кулі
світ  відіб’ється  оновленим  і  незвичним

пам’ятаєш  старі  кімнати  для  прояву  фотоплівок  
з  притлумленим  червоним  світлом
можливо  отак  підсвічуються  зсередини  
й  камери  наших  грудей
теплим  м’яким  червоним  сяйвом  сердець

ці  приховані  в  грудях  світанки
ці  вагітності  світлом
так  легко  не  помітити  вчасно  якщо
не  оглухнути  не  осліпнути  не  затерпнути
для  усього  крім  них


                                     
                           11.12.21

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999624
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.11.2023

"надувний матрац неба…"

надувний  матрац  неба  
висвистує  фальстарти  
для  перелітних  сторінок
великого  тлумачного  осені
який  не  читали  але  засуджуєм
і  ти  немов  перед  довгою  темрявою
підфарбовуєш  губи  червоним
цілуючи  розмоклу  троянду
а  троянда  тримає  схрещеними
мов  пальці  свої  пелюстки
щоб  все  вдалося
бо  крутяться  голови  рулетками
круг  власних  сумнівів
бо  спогади  плутаються  
в  часі  та  свідченнях
бо  час  відшаровується  
кірочкою  із  ран
і  лиш  метелики-одноденки
утеклі  із  животів  коханців
лигають  до  забуття  
нектар  в  генделиках  клумб
і  вже  вітри  виводять  їх  попід  руки
попід  крила
одного  за  одним
у  безмір  ночі

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999551
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.11.2023

"шшшарудіння в траві…"

шшшарудіння  в  траві
шшшерехи  листя
шшшурхіт  пташиних  крил
перемикаються  мов  частоти
несправного  радіо

а  я  від  учора  шукаю
рожевий  зародок  мови  кохання
передчасно  зірваної  
вітром  із  губ

для  цього  тепер  мені  слід:

відгорнути  кілька  шарів  кори  
прирівняної  до  тиші
якими  повторно  обросла  
усім  на  злість
сопілка  покинута  у  дровітні

змусити  захлинутися  
власним  сміхом  яблуко
надряпавши  йому  
соковиту  усмішку

видресирувати  
ведмежатко  джмеля
щоб  не  штовхаючись  висіло
у  черзі  до  квітки

й  тоді  вже  
вернуся  знову
до  губ  твоїх
не  з  пустими  губами


                               06.05.22

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999550
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.11.2023

"хтось жартома переназвав…"

хтось  жартома  переназвав  
птахів  іменами  риб  
і  ніби  навмисно  
зимове  небо  просипалось
сніжним  планктоном

над  міськими  провулками  
по  чорній  цераті  ночі
ковзає  місяць  зі  слідами  побоїв  —
чи  впаде  він  розбившись  
дзвінкою  тарілкою  на  друзки
знайомим  для  наших  грудей  звучанням?

тримаємо  кулаки
за  повне  розмінування
пташиних  стежок  у  тутешньому  небі

бережемо  рештки  
втертого  в  щоки  проміння

чекаємо
поки  червивий  м’якуш  перестиглого  снігу
врешті  не  буде  виведений
на  чисту  воду

а  тоді  —
хтось  покличе  риб  іменами  співочих  
і  ритмічним  хлюпітом  озветься  йому  ріка
і  буде  вкотре  нас  переназвано
на  інший  лад  
іншою  мовою
інших  нас



                                     12.02.22

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999451
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.11.2023

"спросоння марно шукав уявну кнопку…"

спросоння
марно  шукав  уявну  кнопку
щоб  вимкнути  гавкіт  дворового  пса

ранішньому  снігу  під  кроками  
теж  заїло  платівку  —
зрештою  все  що  не  вимикається
робитиме  нас  сильнішими
як  час  
як  біль  
як  рівне  глибинне  дихання  
у  флейту  розщепленого  
під  серцем  ребра

зимові  дерева  —  
мов  кістяки  торішніх  віршів
кожне  мовчання  прагне  бути  почутим
в  кожному  слові  ніжність  
застряг  на  початку  ніж

нема  коли  розтинати  ним  шви
накладені  хрестиками  
на  рани  церков

нема  коли  прикладати  його  
до  губ  на  морозі
ніби  посвячуючи  в  лицарі  
примерзлі  до  них  слова
що  встояли  проти  вітру

нема  коли  сумувати:

вже  підтікають  хмарні  сховища  снігу
мов  холодильники
від’єднані  від  зоряних  розеток

вже  цей  неритмічний  капіж  
не  дратує  годинникарів  та  педантів

вже  внутрішній  голос  
присягнувся  на  правій  легені
говорити  правду  лиш  правду  
й  нічого  крім  правди


                                           02.01.22

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999450
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.11.2023

"проміння в зимі охолоджується ще на льоту…"

проміння  в  зимі  охолоджується  ще  на  льоту
ламає  на  кризі  собі  ключиці

сльозогінний  вітер  поколює  очі  —
сльоза  замерзає  також  ще  на  льоту

ми  вдвох  ідемо  тримаючись
під’єднані  пальцями  одне  до  одного

ми  говоримо  тихо  й  уривчасто
наче  обходимо  чорним  ходом  білу  німотність

ми  ще  несемо  за  старою  звичкою
нашу  тривожну  валізку  пам’яті

ось  з  неї  рине  ота  невитравна  ніч  
схожа  на  фільтраційний  ворожий  блокпост
де  з  підозрою  вивертають  кишені  пам’яті
перевіряють  світлини  спогадів
просвічують  груди  інфрачервоним  ліхтариком
на  наявність  серця

ось  місяць  з  тієї  ночі  
навколо  себе  димить  розсіяним  світлом
ніби  в  нього  влучили  теж

ось  —  буклетиком  у  нагрудній  —  
медичний  порадник  при  обмороженнях:
кірочку  крижану  із  серця  не  слід  здирати  —
нехай  сама



                                                       25.03.22

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999343
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.11.2023

"калюжі проступають на розбитих…"

калюжі  проступають  на  розбитих  асфальтах
ніби  мутна  підземна  ріка  
шпигує  за  грудневим  простором
сотнею  своїх  очей

я  вглядаюся  в  обличчя  хлопчаків
які  гасають  навколо  калюж  
мов  шукаю  своє  дитяче  лице  
щоб  попередити  про  стеження  
щоб  відвернути  лихе

а  вони  не  зважають  на  мене  
лиш  викрикнув  хтось  один
«стрибай  із  нами  діду»

і  мені  так  самотньо  від  того  «діду»  
а  їм  так  весело
і  ось  вже  і  я  перестрибую  ці  калюжі  
разом  із  ними
швидше  швидше  швидше
наче  це  якийсь  безладний  танок  
під  гупання  жилок
в  ритуальні  тамтами  скронь

далеко  не  зразу  але  помічаю
які  вже  дорослі  обличчя  в  тих  хлопчаків
їхні  залисини  їхню  сивину

я  силуюся  згадати  і  не  можу  
чому  я  тут  для  чого  стрибаю  
через  калюжки  талого  снігу
поверхню  яких  заливає  сонячне  сяйво
а  отже  —  єдина  думка  яку  вдається  вловити  —
завтра  після  морозної  ночі  на  цьому  місці
під  ногами  хрустітимуть
кірочки  світла


                 23.01.22

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999342
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.11.2023

"повінь відступає…"

повінь  відступає
лишаючи  по  собі  у  траві
розбите  на  краплі  серце  води
вербу  посивілу  впродовж  однієї  ночі
присоромлені  водяні  лілії  
що  почувають  себе  манкуртами
серед  польових  квітів

на  притихлому  березі
мокре  листя  сохне  на  вітрі
вертаючи  собі  дар  шелестіння
риби  скидають  луску  на  металобрухт
передсвітанкова  мла  стоїть  на  порозі  у  світла
прощається  з  ним  і  перепрошує
перепрошує  і  прощається

ні
це  не  скло  води  заломлює  
перше  промінне  світло  —
це  світло  ламається  
ділячись  собою  немов  хлібиною
але  печуть  в  животах  
обвуглені  корінці  сонячних  сплетень
але  ниють  лопатки  застряглими  лезами
але  ріка  це  поріз  краї  якого  
ніяк  не  зростаються  —
спливає  по  течії  баговиння
вертається  проти  течії  каяття


10-11.03.22

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999276
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.11.2023

"вітер зализує язиками протягів…"

вітер  зализує  язиками  протягів
своє  намозолене  тіло

в  повітрі  застрягає  розгубленість  
мов  чобіт  в  березневому  чорноземі

метляються
обірвані  лінії  електропередач
ніби  намагаючись  запустити  
величезне  невидиме  серце

а  ти  вболіваєш  щоб  їм  вдалося
поки  твій  вчорашній  погляд  вертається
із  задзеркалля  віконного  скла
і  не  впізнає  
тебе  сьогоднішню

сонце  потрапляє  в  кімнату
крізь  візерункову  фіранку
висвітлює  частину  площі  шпалер
половину  твого  лиця
якоюсь  рваною  геометрією
трапецій  прямокутників  ламаних  ліній  —
все  змішалося  не  роз’єднати
в  світлі  і  тіні  одночасно  танцюй
поки  чиясь  долоня  не  зважиться  зупинити
поки  хтось  не  вимовить  вголос
що  сонце  на  поверхні  сльози
бліде  мов  китайська  підробка

жодних  оцінок  жодних  передбачень
щодо  подальшого  ходу  весняних  дій
лиш  сарафанне  радіо  повідомляє:
на  окремих  гілках  вже  проклюнулись
маленькі  драконята  бруньок


                                                           
                                         18.03.22

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999274
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.11.2023

"от би — ввімкнути запале…"

от  би  —
ввімкнути  запале  сонце  на  біс
над  рікою  що  зрошує  поле  зору

знов  споглядати  
як  світло  врізається  у  ландшафт
мов  сенс  у  завуальовану  мову  
шпигунів  і  пророків
як  пожовклий  лист  пливе  
мов  судно  під  чужим  прапором
як  з  присілою  на  очеретину  бабкою
ціпеніє  час

от  би
слухати  теревені  старого  рибалки
про  те  що  любити  —
це  бути  рибою  в  мить  коли  вона
вискакує  на  метр
над  золотистим  світінням  поверхні  води
перш  ніж  знову  піти
де  темно  і  глибоко

от  би
уявляти  що  серце  
отак  вискакує  із  грудей
і  червоним  дроном  блукає  над  берегом
поки  лезо  обрію  не  відміряє  сім  разів
поки  за  кадром  не  стануть  видимі  знов
черепи  порожніх  будинків
всі  як  один  —  пробиті


                                                 12.03.22

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999179
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.11.2023

"ось так виглядає осіння невизначеність…"

ось  так  виглядає  осіння  невизначеність:
жовтий  листок  над  головами
мов  підбитий  палаючий  безпілотник
в  який  вдивляємося  щосили
й  не  можемо  розрізнити
на  чиєму  він  боці

ось  так  проявляється  сумнів:
саперськими  роздумами  
про  пливучі  павутинки  —
яку  з  них  здмухнути  першою  яку  другою
яку  облишити  в  спокої

ось  так  проявляється  омана:
бутафорським  актом  самоспалення  осик
несправжнім  вогнем
несправжнім  гасінням

притули  до  очей  сухоребрий  листок
що  аж  просвічується  на  сонці
поглянь  крізь  нього
наче  крізь  прилад  осіннього  бачення:  

ось  щось  давнє  і  перелітне
збирається  в  повітрі  як  дим
над  всіма  запасними  стежками

ось  наші  силуети  супроти  
мов  недбало  наліплені  
на  шкільній  аплікації  —
завеликі  щоб  оминуло  
й  замалі  щоб  змогли  
збагнути


                                     14.03.22

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999175
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.11.2023

"крізь серпанок хмар…"

крізь  серпанок  хмар
сонце  видається  коротко  стриженим
можна  дивитись  не  мружачись
можна  розтиснути  кулаки  й  підіграти
цьому  вдаваному  палатному  спокою
де  навіть  підземне  потойбіччя  
крізь  локатори  жоржин
підслуховує  шлюбні  гони  вітрів

а  ті  міряються  плинними  павутинками
які  поблискують  срібно  й  піднесено  
ніби  до  реінкарнацій  були  просилені
в  натільні  хрестики
й  тепер  пригадали

а  те  що  пригадуєш  ти
краще  не  жебоніти  на  вухо  жоржині
жодній  жоржині  у  жодному  світі

просто  сиди  і  дивись
як  світло  танцює  босоніж  на  шершавій  корі
як  проливається  за  комір  і  в  рукави
і  підморгує  всім  підморгує  
крізь  дірочки  —  не  від  цвяхів  —
в  кленових  долонях


                                                     29.01.22

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999104
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.11.2023

"в галактиці лісу все обертається…"

в  галактиці  лісу  все  обертається  коло  сосен
кружеляють  над  верхівками  чорні  птахи  
мов  клапті  піратських  прапорів
снують  павуки  що  родяться  вже  старими
бо  не  пускають  іншої  нитки  крім  сивої

блукаю  між  сосен  як  на  денці  всохлого  моря
як  на  цвинтарі  замулених  кораблів
де  безладно  розкидані  спогади  
наче  речі  з  пробитих  трюмів
де  в  смиренні  завмерли  соснові  серця
обмотані  річними  кільцями  
мов  поясами  шахідів

чи  пробудяться
чи  визнають  мене  своїм  серед  своїх
якщо  груди  мої  зсередини  вже  давно
вкриті  колькою  глицею?

ось  вони  —  майже  вивернуті  тепер
схожі  на  місце  де  трапилась  серцетроща
де  на  стінках  дряпались  дати  та  імена
всіх  з  ким  був  і  є  однієї  хвої


                                                               
                                                             13.04.22

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999103
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.11.2023

"якщо придивитися здалеку…"

якщо  придивитися  здалеку
на  темно-зелений  камуфляж  бору
то  просвіти  в  нім  нагадуватимуть
прорізі  від  ножових

але  варто  ввійти  всередину
то  можна  побачити  як  світло
в  просторі  поміж  соснами
то  яскравішає  то  бліднішає
ніби  дихає  ніби  живе

ось  воно  змістилося  на  пів  стовбура
з’їхало  з  гілки  на  гілку

ось  падає  на  глицю
й  її  строгі  зелені  відтінки  м’якшають

ось  оприявнює  павутину
розтягнуту  між  сусідніми  вітами
наче  рештки  розпущеного  на  нитки
сивого  серця

крізь  цей  павутинний  трафарет  
можна  окреслювати  поглядом  кола  на  сонці
великі  й  малі
рівні  й  не  надто
та  блукати  ними  блукати  блукати
вириваючи  себе  за  коріння
з  підземної  тьми


                       18.01.22

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999036
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.11.2023

"мати прагнула розділяти біль…"

мати  прагнула  розділяти  біль
мати  прагнула  розділяти  яблука
та  молодший  з  хлопців  
ховаючи  своє  за  пазухою  
тікав  на  горище
де  крізь  віконце  спостерігав
як  сонце  повагом  котилося
над  сосновим  лісом  напроти
ніби  приглядало  собі  пару  милиць
чи  просто  боялося  послизнутися
саме  тут

він  споглядав  
так  довго  так  пильно
аж  кольорове  яблучко  
влягалося  за  пазухою
червоним  боком  до  серця
зеленим  до  лісу

аж  мертвий  птах  
зі  світлим  огруддям
злітав  з  амбразури  глиці
і  зависав  над  нею  —
ще  до  падіння

аж  на  мить  
розсувалися  сосни  
й  виходив  тато  

і  руки  його  були
по  лікоть  у  світлі


                             12.01.22

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999035
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.11.2023

"побачити ультрафіолетовий…"

побачити  
ультрафіолетовий  спектр  бузку

вислухати  
пульсацію  на  сонячних  артеріях

відчути  на  шкірі  
проміння  розгніване  й  проміння  розніжене

запустити  під  повіки
зграйку  кольорових  плям
задивившись  на  сонце

запустити  у  передпокій  пам’яті
зграйку  кольорових  снів
задивившись  на  тебе

уявити  медову  бурульку
що  тане  на  сонячній  бороді

любити  як  дихати
розстібнувши
верхній  ґудзик  на  серці


                                                     27.03.22

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998965
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.11.2023

"час перестає…"

час  перестає  вимірюватися
хвилинами  й  годинами
робочими  днями
навіть  положенням  сонця

час  тепер  міряємо  ось  так:
за  триста  слів  —  сутенітиме
чи  п’ять  дотиків  після  
чи  два  твоїх  погляди  тому

час  тепер  мов  волан  в  бадмінтоні
рухається  не  лише  повз  нас
а  і  від  мене  до  тебе  і  навпаки

або  як  пісок  що  тікає  крізь  мої  пальці
але  —  у  твою  долоню  й  навзаєм  
ось  тобі  моя  долонна  пустелька
ось  мені  твоя
під  двома  світилами  під  одним  небом
завмирають  у  позачассі
оманливім
як  пакт  підписаний  подихом  на  склі

бо  ж  чую  чую  
розбинтовуючи  білу  ковдру
з  архітектури  твоїх  ключиць
як  в  саду  за  зачиненими  грудьми
відкрита  рана  персика  сочиться  світлом
відкрита  рана  смородини  витікає  темрявою

бо  ж  чую  чую  приклавши  вухо
до  південного  сходу  твоїх  грудей
як  пульсує  секундна  стрілка
на  циферблаті  серця


                                             29.03.22

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998964
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.11.2023

"від учора у передмісті…"

від  учора  у  передмісті  
півнів  перевели  на  зимовий  час
а  ми  тримаємось  за  поручні  спогадів
обличчями  до  напрямку  руху
й  житіє  нині  мов  орхідея  
що  випнула  коріння  над  горщиком
й  так  зависла

вітру  не  вдався  бліцкриг  по  зриванню  листя  —
на  парк  тепер  чекає  довша  облога
двоє  на  лавці  прогнозують  напрям  поривів
слинячи  одне  одному  
цілунками  губи

світ  божеволіє
божевілля  світає
клен  роздає  дармовисами  прапорці
шрами  прикрашають  дубову  кору
а  березова  відшаровується  
шкурою  далматина

слова  з  пересохлого  горла  шурхотять
лягаючи  на  лобове  скло  мовчання
переходжу  осінь  на  жовтий  колір
пришвидшую  кроки
наздоганяючи  серцебиття


                                             17.03.22

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998892
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.11.2023

"ми засинали поряд…"

ми  засинали  поряд
не  зашторивши  вікна  в  спальні
й  мерехтіли  зірочки  ніби  від  стусана  
в  небесному  оці  уявного  папараці
що  навів  на  вікна  цілісінькій  місяць  
мов  об’єктив  з  безперервним  спалахом

і  я  сказав  тобі  що  якби  
уявити  місячний  голос
він  звучав  би  як  крик  крикуна  в  пустелі
як  посвист  затупленого  серпа  
над  пустельним  безтрав’ям

а  ти  додала  що  він  міг  би  звучати
і  як  колискова  для  іконного  малюка
якби  звабився  лункістю  церковних  бань  
мов  догори  дном  перевернутих  
велетенських  посудин

ми  засинали  поряд
не  зашторивши  вікна  в  спальні
й  на  наших  вустах  мовчало
місячне  світло


                                             21.03.22

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998888
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.11.2023

"на чиє зачекалась повернення…"

на  чиє  зачекалась  повернення
та  що  танцює  вночі  на  березі
аж  ключиці  висвистують  у  повітрі
й  підвісними  містками  над  часом
колихаються  передпліччя
аж  ріжеться  наскрізь  голос  
і  розходяться  шви  терпіння  
заґратованих  ними  ран
проливаючи  на  розведене  місячне  світло
серцево-серцевий  колір
з  врожаю  найбільш  гіркого  року
щоб  стало  маснішим  за  дотики  
ринкових  патрачів  риби
щоб  змогло  запліднити  знов
передчасно  вигорілих  світляків
розсіяних  в  грудях  найближчого  лісу
де  консервативно  настроєні  сосни
морщать  кору  проводячи  обшуки  в  пам’яті
але  не  пригадують  ночі  тривалішої  за  цю
де  тільки  та  хто  й  сама  танцює  щоб  не  погаснути
зможе  перетанцювати  місячне  світло
яке  тремтить  на  поверхні  води
   

                                                               15.08.22

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998807
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.11.2023

"жінки вичерпують час із ріки…"

жінки  вичерпують  час  із  ріки
чекання  припнуте  на  ланцюгу  кіс
поламані  кістки  поглядів  не  зростаються
давно  відквітли  плечі  над  плесом

жінки  вичерпують  воду  з  води
птахи-потопельники  лишають  крила  на  березі
цикади  ворушать  колючі  дроти  в  горлянках
звурджується  місячне  світло  пліснявіє  від  вогкості

жінки  вичерпують  крик  із  води
вода  ціпеніє  від  їхніх  долонь
вода  кричить  в  товщі  своїй
і  крик  стає  течією
розходиться  колами  де-не-де
розлітається  бризками  над  поверхнею
холодними  і  безгучними

вужем  вивертається  пам’ять  ріки
шліфує  серцеві  поверхні  берегового  каміння
жінки  вичерпують  лиця  свої  з  води
невичерпні  як  біль


03-04.08.22

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998805
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.11.2023

"чи забуду колись…"

чи  забуду  колись
як  вогонь  пійманий  на  гарячому
винувато  лижеться
як  сполохана  вода  розмиває  своє  ж  лице
як  прозріння  собі  вистукує  костуром  шлях

чи  забуду  колись
як  формується  сузір’я  звіра
з  іклом  молодого  місяця
як  замітає  вітер  сліди  відлітання
як  в  дитинний  словник  вростають
тіні  завчених  фраз

чи  забуду  колись  всі  неточні  слова  свої
мов  ріка  забуває  шепіт  дощів  по  плесу
мов  нехтує  вогонь  іскри  вигаслі  у  падінні

чи  забуду  їх  —  до  чистоти  болю
бо  той  —  дослівний



                                                     31.07.22

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998735
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.11.2023

"вже світло наче дайвер…"

вже  світло  наче  дайвер  в  тьму  пірнає
і  все  що  так  страшило  і  вело
відмичкою  шкребе  замок  до  раю
біліє  аж  від  заздрощів  вино
із  ягід  темних  із  тієї  ночі
в  якій  горить  горить  уже  печаль
мов  нафта  димом  чорним  —  не  зурочить
як  перетне  дорогу  невбачай

стеблиння  трав  несе  зелений  шрам
від  перших  перемелених  асфальтів
і  клен  стоїть  на  вахті  чи  на  варті
аж  лопає  від  гордості  кора

вже  зорі  тут  пролуплені  —  ку-ку
серйозні  і  великі  наче  діти
що  кліпають  очиськами  до  світу
і  крутять  світ  мов  іграшку  ламку

а  ти  як  та  трава  стоїш  торочиш
про  те  чого  немає  і  що  є

серцебиття  ламає  груди  ночі
а  ти  не  віриш  досі  що  твоє


24.04.22

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998734
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.11.2023

"проливається дощ…"

проливається  дощ
не  в  змозі  зібрати  докупи  
свою  роздроблену  сутність
вкорінитися  на  поверхні  очей
занурити  мокрі  руки  в  мурашники  
виліплені  на  спині
з  відсирілого  пороху  й  тривоги

це  безладне  жонглювання  колами  на  воді
ніби  сліпе  тицяння  
безкостими  цівками
в  пошуках  прихованої  кнопки  плеса
яка  зупинить  течію
або  поверне  її  навспак
або  ввімкне  м’яке  придонне  світло
майже  лебедине
майже  невловне  
майже  незаймане

опісля
буде  ніякова  пауза
буде  туман  бродити  привидом  випалого  дощу
буде  роса  його  розвіяним  прахом
будуть  жіночі  пальці  п’ятьма  розвідниками  
шукати  навпомацки  чиєсь  лице
холодне  розмите  заціпеніле
й  тихо  підшкірно  радітимуть
коли  не  знайдуть



                                   08.10.22

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998650
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.11.2023

"дичавіє сад…"

дичавіє  сад
густина  місячного  світла  вимірюється  тепер
в  нетлях  на  метр  кубічний
племена  бур’янів  загрузли  у  міжусобицях
шкіра  яблук  дедалі  морхне
вже  не  конкуруючи  за  вуста

дичавіє  покинутий  сад
заростають  сопілкові  отвори  бадилин
роса  на  колючкових  віях  реп’яхів  
тримається  до  полудня

в  льосі  тече  прогнила  діжка  з  вином
вже  звичним  для  ґрунту  кольором
і  щучі  духи  кишать  в  підземних  струмках
і  звикле  коріння  вже  не  сахається  
навіть  розніжене  і  примхливе  
як  в  останніх  троянд
з  червоної  книги  саду

дичавіє  простір
на  лозі  яка  кріпить
зламану  обстрілом  ключицю  веранди
виноградини  зріють
темні  від  гніву



                                             22.01.22

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998649
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.11.2023

"в темному небі…"

в  темному  небі  
серед  однакових  зірок  
зростає  гидке  каченя  місяця

жовтою  кров’ю  кульбабок  
вимащена  левада

вітерець  родом  із  гір
продався  долині  
за  тридцять  метеликів

веслує  тепер  ліниво  гребе
розсуваючи  траву  
ніби  хтось  має  вийти
з  її  зелених  вод  і  ніяк  не  виходить
бо  розбите  на  друзки  скло  роси
застережно  розсипане  зусібіч

як  знати  де  лиця  в  яблук  де  спини
чим  повернуті  одне  до  одного
ота  кругленька  пара  коханців  яка  звисає
з  найближчої  гілки

зрушую  рівновагу  простору  —
зумисно  зриваю  одне  із  яблук
розкручую  дзиґою  і  кручу
поки  від  тривалого  споглядання
не  починає  рябіти  й  паморочитися
поки  не  заходиться  обертом  світ  навколо
ніби  знову  зростає  у  грудях  серце
червоним  лебедем


                                                         28.04.22

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998577
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.11.2023

"надоєний місяць…"

надоєний  місяць  стоншився  до  серпика  —
комашня  стає  у  чергу  за  молоком

бродячий  пес  
нюшить  сліди  промінців  у  повітрі  —
знеживлено  до  світанку
сонячну  батарею  кульбабок

чорно-біле  кіно  ночі  
увиразнює  найвагоміше  —

якщо  глибина  мовчання  
вимірюється  кількістю  несказаних  слів
то  яким  проваллям  мовчу  я  до  світу
досі  не  розповівши
про  скаменілі  рештки  викопних  риб
застряглі  в  моїх  пустельних  грудях:
риби-меча
риби-молота
риби-серця



                           21.03.22

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998566
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.11.2023

"Тиша така, що на хриплий скрадається голос…"

Тиша  така,  що  на  хриплий  скрадається  голос,
кряче  на  гілці  шериф  про  вологу  і  пізню                                                                
ніжність,  що  наче  хлібина,  навпі́л  розкололась,
наче  остання,  що  ділить  на  до  і  на  після.

Тиша  сьогодні  спізнилась  на  декілька  ноток,—
різаних,  колотих,  мов  викрадалась  троянда.
Вирок  для  листя  опалого:  жовтому  –  жовте,  
як  і  вітрам,  що  під  ранок  хитаються,  пряні.

Тиша  нарешті  зламає  годинник  настінний.
Все,  що  пульсує,  —  здригнеться  собі  ненароком.
Тиша  –  це  вітер,  який  колихатиме  тіні  —                                            
контури  нас,  переписані  темним  капслоком.
 
Що  їм,  проявленим,  дуті  вітри  у  законі?
що  їм,  поземним,  ця  тяглість,  довічно  лютнева?
Заграва  кров’ю  вливається,  наче  спросоння
Бог  розтирає  кавалок  затерплого  неба.


                                                     
                                                                                       15.08.20

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998501
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.11.2023

"Колють вії повітря — до дір, до снігів причинних…"

Колють  вії  повітря  —  до  дір,  до  снігів  причинних.
Пісня  нам  забезпечить  алібі  в  тиші  вулиць.
Щось  засіло  у  тьмі  —  вже  не  наше,  але  нічийне,  —
артефактом  зим,  як  підписана  кров'ю  куля.

Проникає  в  доми  сніг  непроханий  на  волоссі  —
вже  не  випустиш  крізь  кватирку,  немов  комаху.
Нас  обабіч  витурює  пам'ять,  поглянь-но  —  ось  ми,
дві  живі  сльози,  що  змахнулись  єдиним  махом.

Де  розбитий  ліхтар  —  нам  пітьма  перетне  дорогу,
наче  кішка  чорна,  з  пантерною  мастю  серця.
На  щоці  твоїй  сніг  позбувається  остороги,
і  така  коляда  тонка  —  аж  по  слову  рветься.



                                                                                                                         07.01.21

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998500
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.11.2023

"задрімай в бомбосховищі сестро…"

задрімай  в  бомбосховищі  сестро
хай  насняться  тобі:

лебеді  з  рушників  
в  номерах  готельних

інші  птахи  вгорі  що  не  діляться  
на  ворожих  і  наших

море  яке  накочується  
хвилями  не  ударними

у  нічному  небі  над  укриттям
з  лего  зірок  нині  годі  скласти
фігури  сузір’їв
не  вивихнувши  їм  суглоби
не  зламавши  ненароком  Лебедю  
праве  крило
не  схиливши  Терези  на  свій  бік
не  залучивши  Водолія  гасити  
полум’я  над  нафтобазою

засинай  в  бомбосховищі
його  камінне  небо  витримає  усе  

крізь  опущені  темні  повіки  
ми  все  одно
просвічуємось  одне  одному

це  вже  сон  чи  ще  ні  —  не  втямлю:  
хтось  такий  схожий  на  тебе  
розмотавши  нам  кулаки
сплітає  з  усіх  бинтів
біло-червоних  лебедів


                                       08.03.22

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998400
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.11.2023

"чи будуть висміяні спроби очерету…"

чи  будуть  висміяні  спроби  очерету
засклити  власні  прогалини  
рідким  склом  дощів

відправити  запах  надламаних  стебел  
на  протилежний  берег  поштовим  вітром

не  зірвати  тривожним  шелестінням
з  висиджуваного  яйця  
чеку  водоплавної  птахи

бачиш
зрослися  животами  мов  сіамські  близнята
тихий  лебідь  зі  своїм  віддзеркаленням  у  ставку
нерозлучні  до  першої  криги
в  солодкій  ілюзії  несамотності

ось  так  він  вигинає  довгасту  шию
вмощує  позручніше  затерплі  крила
нахиляється  над  водою

ось  так  ти  сама  говориш  до  вітру
і  чуєш  у  відповідь
мій  голос  в  своїх  легенях
який  вже  не  вимовити  —  тільки  викашляти  —
та  й  те  із  кров’ю

ось  так  схиляєшся  над  колискою  пам’яті
і  збиваєш  на  її  дні  лебединий  пух
щоб  м’якіше  і  тихше  спалося  

поки  риба  яка  спливає  то  тут  то  там
хлюпітливо  сьорбає  світло  з  поверхні  води

поки  світло  на  поверхні  води
тримається  піаністичними  пальцями  променів  
і  не  тоне

поки  в  грудях  твоїх  і  далі  я  мовлю
ненавмисно  перебиваючи  серцебиття


                                                       22.10.22

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998398
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.11.2023

"осінь цьогоріч проявлялась…"

***

осінь  цьогоріч  проявлялась  раніше  звичного:

ще  коли  попіл  збирався  в  перелітні  зграї
над  вигорілими  пшеничними  полями

ще  коли  кавуни  наливалися  кров’ю  
в  південних  баштанах

ще  коли  жовта  міна  в  чернетці  ранку
вибухала  чимраз  пізніше

а  ми  і  далі  пручаємося  перетворенням
попри  магнітики  спогадів  
на  холодильниках  пам’яті
з  назвами  усіх  поруйнованих  міст
де  не  були  й  ніби  були  водночас

а  ми  і  далі  —  попри  різкість  рухів  і  почуттів  —
із  впертістю  старого  наглядача  маяка
опираємося  згасанню  світла  всередині  мови
її  механічному  перекладу  на  осінню

вже  кора  з  корою  
звіряються  передчасними  зморшками
вже  дерева  готуються  до  приниження
вже  відкривається  друге  дихання  у  вітрів  
на  нічних  марафонах

а  ми  подовгу  вдивляємося  у  сонце
аж  поки  перед  очима  не  починають  
пливти  та  блимати  ясні  кола
мов  оприсутнені  лики  усіх
померлих  за  світло



                                     13.07.22

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998329
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.11.2023

"ось метелик розгорнув шифровані крила…" (ЦИКЛ)

                                                     1

ось  метелик  розгорнув  шифровані  крила  —  читай
ось  очерет  готовий  шуміти  —  дихай
ось  вода  тремтить  в  передчутті  долоні  —  торкайся

сполошилась  колонія  сонячних  зайчиків  
дзеркала  на  воді  тріснули
жодних  чудес  жодного  задзеркалля  —
ворог  вдирається  у  пейзаж

прагне  зчитати  метелика  —  той  блякне
видихає  в  очерет  —  той  не  рухається
занурює  пальці  у  воду  —  холодна

ворог  мружиться
очі  його  до  світла  не  звиклі
ворог  гукає  —
небо  мовчить
земля  мовчить
над  мокрим  висолопленим  язиком  ріки
повільно  перекочується  сонце
мов  капсула  з  ціанідом



                                                       2
                                                                                                                                       
скільки  не  ловитиме  ворог  світло  
що  на  долоні  сідає  немов  метелик  —
у  стиснутих  кулаках  буде  темно  завжди

там  зростають  чорні  птахи  пітьми
що  прагнуть  вимовити  слово  «кара»
але  весь  час  затинаються  після  «кар»

з  профілем  як  у  винищувача
з  очима  осклілими
з  хрипкістю  туберкульозника

ворон  ворогу  ока  не  виклює
але  не  погребує  звити  гніздечко
з  уламків  сердець  антрацитових

і  сам  впаде  з  підбитим  крилом
на  жовтих  полях  під  прорваним  синім  дашком
де  соняхи  з  повним  боєкомплектом  насіння
зіницями  гнівними  небо  пильнують
зінично-ракетним  військом

                                           3

місячне  світло  грубими  скибками
лягає  на  зачерствілу  землю
хрум  хрум  стираються  зуби  
ворожих  гумових  підошов

місцевій  траві  сниться
жовта  і  героїчна  смерть
від  серпа  місячного  в  косовицю
трава  прокидається
в  холодному  поті  роси

кущі  рвуть  коріння  на  голові
витягають  себе  за  нього  з  ґрунтів    
мінують  землю  згірклими  ягодами
для  чужих  круків

на  декілька  півнів
спізнюється  світанок

після  ночі  довшої  за  усі
обрій  народить  двійню



                                                                 

                                                   

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998328
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.11.2023

"дихаймо разом у вітер…"

дихаймо  разом  у  вітер
який  захрипне
пролетівши  розбитими  вулицями
де  літери  з  магазинних  вивісок
лежать  на  землі  абеткою  для  гайвороння
де  діти  мужнітимуть  швидше  
ніж  обростатиме  іржею  
металеве  осердя  їхніх  іграшок
де  хвора  на  мох  шкіра  каміння  вкаже  на  північ
а  обвалена  стіна  місцевої  школи  —  на  схід
де  могли  би  мати  найвищі  бали
з  геометрії  вирв  на  асфальті
усі  хто  лишиться

дихаймо  разом  у  вітер
один  на  всіх
він  збирає  видихи  мов  пожертви
для  порятунку  шкільного  паперового  змія
що  прямує  на  чорний  дим  в  промисловій  зоні

може  винесе  його  якнайдалі  а  може  ні
може  це  просто  наша  наївна  примха
наче  справді  є  ще  якась  різниця
в  місті  де  голос  ув’язнений  у  гортані
де  порожнеча  не  відчиняє  на  стук  відлуння
де  головний  колір  цього  сезону  —
червоно-роздряпаний
всіх  відтінків



                                             12.06.22

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998261
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.11.2023

"під лисячим кольором листя…"

під  лисячим  кольором  листя
каміння  тверде  й  холодне
не  розм’якає  від  ніжності  
навіть  якщо  класти  на  нього  свою  долоню  так
як  кладеш  на  живіт  вагітної  жінки
на  дев’ятому  місяці  року
в  пісковому  годиннику  простору
де  сиплеться  листя  замість  піску
і  навіть  якщо  вслуха́тися  так
як  вслухаються  риби  у  пульс  води
навряд  чи  вийде  дочути  шарудіння
викорчуваного  осіннього  язика
нероздільного  в  сутності  але  роздвоєного
мов  крик  і  відлуння  від  крику
мов  грім  і  блискавка
мов  серце  і  тінь  від  серця
важка
неторкана
кам’яна



                               17.09.22

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998260
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.11.2023

"розворушується мурашник…"

розворушується  мурашник  сонця
зрання  розповзається  довкола

світломаскувальний  режим  грудей
щось  і  далі  ховає  всередині  від  усіх

біля  сточеного  олівця  пня
дубового  кольору
лежить  відстріляна  гільза  жолудя
сумно  обом

язики  променів  зализують  рани  кори
незализане  лишиться  найтемнішим

провертається  встромлений  в  рану  промінь
із  болем  та  ніжністю

хрипкий  пернатий
з  річними  кільцями  рубців  на  голосових  зв’язках
заливає  в  горлянку  вітер  поміцніше

бродить  здичавілим  псом  життя
відкладене  на  після  війни

поволі  стирається  ім’я
на  вицвілому  нашийнику



                                           07.04.22

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998191
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.11.2023

"вже відчуваємо…"

***

вже  відчуваємо
як  час  витікає  без  кровоспинних
як  від  ударної  хвилі  крику  крихкішає  простір
як  оскомляться  розтоптані  туристичні  маршрути  мови

вже  відчуваємо
як  дихання  збивається  в  зграї
як  почуттям  припиняє  личити  стриманість
як  вічнозелені  байдужі  до  листопадів
як  кремом  проти  зморшок  розмазана  живиця  на  їхній  корі
як  ще  бережуть  рожеві  спогади  всередині  всохлих  пуп’янків
старі  незірвані  діви  троянд
як  тополі  знаками  оклику  лиш  підкреслюють  невимовність  алей
як  ніяковіють  освистані  вітром  вуличні  музиканти
як  переступають  могилки  дощів  перехожі  з  чорними  квітами  парасольок
як  перший  сніг  вогнегасною  піною  скоро  закриє  сезон  пожеж
як  слова  на  захист  свободи  наїжачують  голки  наголосів
як  марно  просяться  розпелюститись  кулаки
як  день  сьомий  завершується  прикладанням  рани  до  рани
як  темрява  ставить  підніжку  погляду
як  хочеться  світла  в  кінці  світла

як  чухаємо  сторопілого  звіра  мови
за  вушком  ножиком:
нехай  не  лишається  осторонь
нехай  кровить


                       27.07.22

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998189
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.11.2023

"хроніки зими холодні та довгі…"

хроніки  зими  холодні  та  довгі
паляться  дрова  споминів
відганяючи  страхи
наче  виголоднілих  вовків  
на  яких  місячний  вітер  вночі  виє  першим  
діючи  на  випередження

колують  містом  чутки
ніби  термос  з  глінтвейном  біля  вогнища
про  хмари  чорні  мов  жарти  гробарів  на  перекурі
скупчені  в  повітрі  над  міською  площею
на  черговий  несанкціонований  мітинг  снігу

про  посередницьку  місію  стурбовану
негуманним  поводженням  у  полоні
яка  закликає  затичку  у  роті  страждальців
зліпити  з  трояндових  пелюсток

про  смуток  який  прилипає  до  днища  пам’яті
мов  непотопельний  корабельний  молюск
і  подорожує  з  нею  крізь  час
нелегальним  мігрантом

хроніки  зими  холодні  та  довгі
мов  затерплі  пальці  вуличного  піаніста
які  ніяк  не  можуть  зсунути  убік
тишу  що  притисла  запалі  клавіші


                                                                 13.02.21

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990260
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.08.2023

"тануть сніги…"

тануть  сніги
ріка  гладшає  в  талії

ламай  зачерствілу  хлібину  голосу  
ділися  з  ближнім

злизуй  з  потрісканих  на  морозі  губ
присохлі  рештки  черешневої  мови

на  залитій  сонцем  гладі
занур  лице  під  студену  воду
проступи  для  риб  на  мить
іконним  божеством

може  принагідно  вдасться
розгледіти  серед  мулу
на  котромусь  з  гострих  камінців
нерозчинену  сльозу
що  перезимувала  в  спокої  й  тепер
проситься  назад  до  ока
тремтіти  й  мінитися
мінитися  і  тремтіти

може  вдасться  розгледіти
прогниле  днище  затонулого  човна
обплетене  баговинням  —
холодним  
липким
цупким
на  дотик

ось  він  який  —  тепер    ти  знаєш  —
дотик  мовчання


                                             2021

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990259
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.08.2023

"місто забудовується так щільно…"

місто  забудовується  так  щільно
ніби  чинить  облаву  на  вітри
втілює  план  перехоплення
найменшого  протягу

наближається  коляда
торкається  міського  простору  обережно
наче  боса  нога  поверхні  гірського  озера
наче  метелик  своєї  першої  квітки

небо  рихтує  до  заслання  
щораз  нові  миротворчі  контингенти
білих  чоловічків  снігу
місто  поволі  прокидається
залоскотане  різдвяними  співами

обабіч  міських  алей
похилили  голову  ліхтарі
наче  жебраки  на  промислі
а  в  кутиках  очей  перехожих
навіть  під  час  сміху
стоять  на  сторожі  вартові  зморшок

архітектура  міста  затерта
ніби  посуд  у  студентській  їдальні
не  відбілюється  жодним  снігом
ба  навпаки
сніг  у  проталинах  зяє  чорними  дірами
на  місцях  де  перед  тим  притулялася
п’ятипала  зірка
чиєїсь  долоні


                             27.12.20

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990183
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.07.2023

"поки вдих і видих зберігають нейтралітет…"

поки  вдих  і  видих  зберігають  нейтралітет
голос  починає  свій  шлях  самурая
з  піднебіння  у  піднебесся

шереги  обрізаних  зимових  дерев  —
письмо  ієрогліфами  східного  бога  —
нітяться  через  свою  голизну
як  нітилася  би  нічка  
позбавлена  темряви

вітер  розгойдує  гілки  
мов  палички  диригентів
перед  глухим  оркестром

вітер  дме  і  сніг  з  гілок  
осипається  в  конічні  замети  
наче  ідеальні  мурашники  
для  мурах-альбіносів

а  деякі  зі  сніжинок  
мов  катапультовані  камікадзе
летять  на  теплу  поверхню  щік  
вертаючись  блудні  додому
згадавши  як  були  слізьми  на  очах  
до  того  як  втекли  й  проминули
повним  колом  води

голос  стелиться  по  склепінню  неба
відлунює  обережно
ніби  боячись  спровокувати
черговий  снігопад

                                                 
                                           14.07.21

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990180
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.07.2023

Дихотомія

ноги  любові        
кроками  на  снігу  риплять
ніби  виводять  поводирем  
підземний  вітер
на  найближчий  колодязь

руки  любові
розламують  навпіл  черству  хлібину  —  
отак  тріщать  усміхаючись
сухі  й  шерехаті  вуста  печалі

серце  любові
розсунувши  ґратки  ребер
викочується  на  сніг  
гігантською  горобиною
віддаючи  червоний  м’якуш  птахам
відпускаючи  їм  
гріхи  неперелітності

голова  любові
навмисно  відтята
щоб  виросли  замість  неї
дві


                           06.11.21

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990076
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.07.2023

"зима м'якшає…"

зима  м’якшає  
і  сонце  дедалі  більше  
вганяє  у  страх  пополотнілі  сніги
й  з  грюкотом  падають  долів  
заточки  бурульок
мов  складається  зброя  
приреченим  військом

зима  м’якшає
денні  вітри  тепер  стримані
ніби  прилюдні  розмови
але  нічні  ще  туляться  носами
до  міжвіконних  щілин
ніби  мерзлі  мандрівники
у  пошуках  притулку  
в  ніч
у  яку  вивільняються  наші  страхи
і  спиться  чуткіше
за  сон  перелітного  птаха
що  дрімає  в  польоті
в  ніч
у  яку  пливе  підсвічуючись  місяць
що  немов  глибоководна  риба
народжується  і  вмирає  у  темряві
в  ніч
яка  болить  але  приносить  полегшення
ніби  вирішальна  куля
що  влучила  лиш  у  плече

зима  м’якшає  і  сонце
саморозпалюється  дедалі  сильніше
мов  шаман  під  час  ритуальних  танців
і  вже  скулена  у  снігу  вода  прочуває
своє  передчасне  звільнення


                                                             19.01.21

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990075
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.07.2023

"антиосінні заворушення…"

антиосінні  заворушення
почалися  

з  примірянням  нагорі
піхотою  дощових  крапель
білої  панцирної  броні

з  альфа-вітрами
які  заметляли  безладно
наче  бички  на  родео
намагаючись  скинути  зі  спин
легкі  вітрильники  залишкового  листя  
на  голови  старих  ліхтарів  —
родинних  склепів  кількох  
поколінь  лускокрилих

з  ломкою  голосів
у  дрібних  протягів
набуванням  ними  
хрипких  грудневих  ноток

з  тишею  яка  шикується
на  межах  окликів  продавців  метафор
які  тиняються  з  набитими  
горлянками  незужитих  слів
наче  пелікани  з  тижневим
запасом  риби

з  ночами  які  
видовжуються  до  найдовшої
мов  присвяченої  власній  річниці
на  яку  можна  викопати
з  білячого  сховку  торішній  жолудь  
мов  капсулу  з  посланням  для  нащадків
і  розкрутивши  важко  зітхнути  —
аж  з  гирла  губ
втече  ще  один  травмований  подих
щоб  впасти  у  вітер
і  не  вернутись


                                                     2021

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989986
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.07.2023

"він тут чужий…"

він  тут  чужий  —
жовклий  листок  на  днищі  чобіт  
занесений  в  гавань  дому
на  причал  килимка  біля  входу  
що  буде  йому  шорсткіше
ніж  гостра  суха  трава  
на  звичній  смузі  приземлення

він  тут  чужий  
як  не  вкладай  його  в  книги
з  такими  ж  пожовклими  сторінками
як  не  латай  ним  тріщинки  на  стіні
мов  на  корі  деревній  
мов  на  місяці
мов  на  вірі

загорни  в  нього  жолудь  
з  якого  зірвана  шапка  немов  чека
все  одно  у  таку  вологість
будь-який  порох  всередині  вже  відсирів
будь-який  із  вогнів  холодний  на  дотик

загорни  в  нього  шишку  соснову
з  такою  різьбою  —  аж  можна  вкрутити
в  найглибший  з  плафонів
в  найстарший  розлом  у  грудях
отой  що  зліва

коливається  гола  гілка  на  вітрі  
мов  палець  в  погрозі  
націлений  в  місячну  прорізь

перед  сном  
прочиниш  навстіж  вікно
випустиш  жовтий  листок
видуєш  осінь  застряглу  поміж  шпалер
знімеш  хрестик  натільний  й  накинеш  
на  серпик  місяця
щоб  сяяв  до  ранку


                                       31.10.21

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989985
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.07.2023

"водорості спогадів…"

водорості  спогадів
що  спливли  на  поверхню  пам’яті
чіпляються  за  соломинки  променів
не  в  силах  тонути  вдруге
а  отже  пам’ять  більше  не  підвладна
впорядкованому  плину  часу
гіпнотичним  факірам  годинникових  стрілок
і  з  неї  вже  прозирають  немов  крізь  воду
сиве  хлопчаче  обличчя  —
ніби  цупке  волосся  не  оминуло
жодної  павутинки  бабиного  літа  —
й  дівчачий  силует  який  спирається  на  костур
так  легко  як  спиралось  би  на  трембіту
присіле  небо

хто  з  них  першим  наважиться  спинити
осінній  листок  що  кружляє  над  ними
ніби  настромився  на  невидимий  ріг  вітру
шматочком  яскравої  ганчірки
в  затяжній  кориді

якщо  довго  споглядати  за  ним  отак
закинувши  голову  догори
починає  поволі  паморочитися
і  ось  ти  вже  сам  пливеш
безладною  течією
ти  сам  крихкий  сторопілий  листок
за  мить  до  падіння
за  мить  до  того
як  просвітяться  зіниці
наче  медичним  ліхтариком
соломинками  сонячних  променів


                                                                       10.01.21

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989947
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.07.2023

"хто без жодної краплі рому…"

хто  без  жодної  краплі  рому
мине  поле  лісу
де  розвітрені  дерева
чіпким  гіллям  беруть
один  одного  на  абордаж

хто  насмілиться  не  озиратися
на  спиногризний  вітер  пронизливіший
за  погляди  з  перекошених  фоторамок
на  стінах  покинутих  осель

хто  пронесе  свої  вуста  крізь  мовчання
мов  олімпійський  вогонь

хто  вийде  з  листопадового  лісу
як  виходять  з  воріт  пойнятого  пожежею  собору
несучи  за  пазухою  обвуглене
проте  порятоване  серце

хто  як  не  ми

у  дружнє  рукостискання  
простягаються  назустріч  
жовті  долоні  листя

хто  як  не  ми

на  вітрі
одинока  краплина  тремтить
ніби  вигнанка  із  повени

хто  як  не  ми

забобонний  дятел
стукає  по  дереву
тричі



                           28.09.21

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989946
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.07.2023

"в листопаді…"

в  листопаді
точаться  асфальти  дощовою  шрапнеллю
повітря  вогке  хоч  викручуй  мов  білизну
не  висихають  навіть  тижневі  сльози
на  кожному  з  рукавів

в  листопаді
ми  лишаємо  відсирілі  сірники  поглядів  
за  власними  спинами
де  жовто-багряні  дерева  врослі  у  дощ
вже  ніякі  не  смолоскипи  а  радше  
закляклі  в  холодному  акваріумі  простору
тропічні  рибки
з  добряче  облупленою  лускою

в  листопаді
ми  розхристаними  грудьми  провокуємо  вітер
і  прощаємося  так  ніби  топимо
великі  червоні  серця  в  акваріумах  грудей
поки  точаться  асфальти  шрапнеллю  дощів
так  само  винних  і  невинних  водночас
мов  підсліпуватих  прокльованців
із  зозулиних  яєць  осені

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989793
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.07.2023

"ми і далі про осінь?"

ми  і  далі  про  осінь?
про  те  як  осінні  вітри  
упирями  присмоктуються  до  шиї

як  просвердлюють  між  лопатками  
чорні  ходи  до  серця

як  виють  один  на  одного
за  наслідне  право  першої  бурі

а  поки  виють  —  
вже  деякі  із  дерев
наче  підпільники
тримаються  під  землею
теплим  міцним  корінням

ми  і  далі  про  осінь?
чи  про  осінь  помовчмо  й  тоді
від  неї  незабаром  лишиться
тільки  мокра  пляма
а  в  сухому  залишку
ще  один  рубець
на  асфальті
на  корі
на  голосовій  зв’язці
пернатого  погорільця
який  випускає  сльозу  
просто  на  льоту
і  та  одразу  потрапляє  в  хроніки
не  інакше  як  Lacrima  migrantis
або  по-нашому
сльоза  перелітна


                                 11.09.21

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989791
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.07.2023

"ніби кіноляп у дешевій стрічці про осінь…"

ніби  кіноляп  у  дешевій  стрічці  про  осінь
ця  відчайдушна  спроба  вийти  сухими  з  дощу
занурившись  під  пріле  листя  обопільних  спогадів
що  вже  розмокло  і  протікає  проте  ще  утримує
якесь  переховуване  мов  контрабанда
якесь  закодоване  лише  для  двох
залишкове  тепло

імітація  помсти  усьому  що  дихало  в  спину
це  падати  навзнак  придушуючи  власну  тінь
і  соватися  із  притиском
у  прагненні  зробити  їй  боляче
у  прагненні  більше  не  озиратися  так
як  озираються  хіба  винуваті  або  закохані

імітація  втечі  це  їхати  далі  кінцевої
бо  як  не  крути  а  ці  передбачувані  автобуси
водять  нас  своїми  прикрими  колами
ніби  арештантів  на  прогулянці
тюремні  наглядачі

тиша  втрачає  право  на  тишу
із  наближенням  нудних  напівпрозорих  дощів
які  виповнюючи  і  виповнюючи  до  країв
човники  долонь
простягнуті  містками  
між  спустошенням  і  спустошенням
все  ж  ніяк  не  можуть  їх  потопити
в  якійсь  безсилій  імітації  осені


                                                                 17.01.21

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989717
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.07.2023

"казали тобі дівчинко…"

казали  тобі  дівчинко
не  дивися  не  підглядай
не  сунь  свого  носа  у  чужі  страви
у  гнізда  сонних  лелек
у  дупла  з  білячими  сухпайками
у  замкові  шпарини  квіткових  пуп’янків
у  глибокий  —  аж  до  роси  —  надріз  на  стеблі

заповідали  тобі  не  дивися
не  підглядай
за  тим  як  сосни  обмінюються  шпильками
за  тим  як  вітер  краде  собі  на  спомин  перо  
з  крила  перелітної  птахи  котра  першою
завершує  свій  марафон
за  тим  як  чорна  мураха  щоночі
водить  потайним  ходом  у  свій  мурашник
рудого  чужинця

казали  тобі  дівчинко  
не  дивися  не  підглядай
а  ти  підглядала
підглядала
підглядала
а  коли  виросла
змінила  собі  ім’я  в  паспорті
на  Любов


                                     03.10.21

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989716
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.07.2023

" мілітаризується серпневий сад…" (ЦИКЛ)

                                 1

мілітаризується  серпневий  сад
звисають  гарматні  ядра  
смородини

набирає  різкості  вітерець
тренуючи  аперкот
на  листку  всохлої  груші  —
коли  торкає  твою  праву  щоку
вже  не  підставляєш  йому  ліву

хробачки  в  червоточинах
прокладають  напровсяк  
запасні  тунелі  
аж  яблука  розгойдуються  
маятником  над  землею
чорнішою  за  долоню  садівника
що  цілий  день  розміновував
смородинові  кущі

мілітаризується  серпневий  сад  —
по  периметру  вже  обнесений
розтяжками  винограду

                       2

ми  лежали  в  траві  
і  наслухали  тишу
дифузно  просочувану
крізь  зірочки  які
вічність  і  ще  одну  ніч
по  одній  переходять
на  темний  бік  ночі
стають  чорними  дірами
народжують  згодом  двійнят
на  ймення  зіниці
роздають  їх
кожній  тварі  по  парі

ми  лежали  в  траві  
і  наслухали  тишу  
як  та  наслухала  нас
і  тільки  рожевощокі  яблука  
в  саду  над  нами
на  ймення  серця́
перестукувались  на  вітрі  —
отак  безоглядно
отак  відверто
отак  по-справжньому  –
аж  рябіло  в  усіх  зіницях
і  тут  і  там

                       3

на  садовій  тропі  
плями  тіней  від  навислого  листя  
між  якими  просочуються  плями  світла  —  
неначе  леопардова  шкіра  землі  
на  якій  метелики  грають  в  класи  
пурхаючи  лиш  по  осонні

темна  постать  йде  крадькома
а  сад  зіщулюється  над  ним
як  зіщулюється  світло  
щоб  втрапити  в  замкову  шпарину
як  маліє  море  
до  солоної  краплі  в  оці  дельфіна
викинутого  на  берег

за  мить  все  зникає  
мов  галюцинація  виспраглої  землі
над  якою  сонце  спопеляє  в  повітрі
останній  сивий  уламок  
заблудлої  в  небі  кульбабки


                                                               2021

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989636
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.07.2023

"після дощу…"

після  дощу
на  твоєму  одязі
лишається  енна  кількість
ще  не  висохлих  крапель
тотожних  зворотному  відліку
перед  спрагою

після  дощу
як  самій  собі  
довірся  вологим  дотикам  простору
прочини  свою  шкіру  для  ніжности
пусти  по  воді  перехоплений  жовтий  листок
бо  ще  нічого  не  згаяно
бо  короткозора  дійсність
ще  прийме  його  за  зірку  яка  спливла  
на  поверхню  після  падіння  
й  тепер  бере  розгін  для  повернення
по  злітній  смузі  ріки

після  дощу
сльоза  виштовхує  з  себе  
мов  чужорідне  тіло
уламок  веселки  —
та  врешті  капітулює
втрачає  сутність
міниться


                               29.08.21

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989556
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.07.2023

"прозорий вітерець…"

прозорий  вітерець
пролітаючи  низько  над  рікою
підмочив  у  ній  зграйки  
навислої  комашні

сіли  батарейки  
в  останніх  цикад

зірки  не  падають
сітківка  неба  не  відшаровується

не  ширяться  рибні  зіниці  
мов  нафтові  плями  на  плесах

не  ворушиться
гусінь  в  душі  метелика

не  пугикає  совина  варта
бо  в  тил  сухого  лісу  
не  скрадаються
голодні  й  ображені
вогники  світлячків

лиш  прозорий  вітерець
з  підмоченою  тепер  репутацією
брижить  і  брижить  тремтливу  гладь
марно  пробуючи  задути
віддзеркалення  місяця

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989553
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.07.2023

Соняхи

Поодинока  хмарка  над  сосною  —
наперсток  Бога,  щоб  не  поколотись
об  гостру  хвою,  шиючи  тасьмо́ю
вузьку  леваду  соняхів  напроти,

та,  певно,  уколовся  все  ж  нівроку,
бо  надвечірнє  сонце  проступає
бичачим  оком,  полуничним  соком,
багряними,  як  помста  самурая.

Ступаємо  зеленою  канвою
на  рукаві  незримім,  ліліпути,
так  сторожко,  неначе  під  конвоєм,
неначе  доторкаємося  суті,

та  здиблена  трава  сліди  розправить
і  втихомирить,  як  вечірня  «Отче…».
Зіниці  чорні  соняхів,  по  правді,—  
не  оминуть,  але  і  не  зурочать.


                                                                           24.04.20

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989462
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.07.2023

"на цих пагорбах…" (ЦИКЛ)

                 1

на  цих  пагорбах
покручена  річка  лежить
мов  приручений  пітон  на  плечах
пляжного  фотографа

на  цих  берегах
роблять  селфі  з  нею  
розпивають  спиртні  напої
викрикують  масні  жарти
аж  в’януть  зелені  вуха  
пониклим  вербам

замість  русалок  й  водяників  
на  поверхні  води  тепер  
коливаються  пластикові  пляшки  

лиш  коли  густо  стемніє
іноді  нишком  прошмигує  за  водою
сплетений  дівочою  рукою  вінок
щоб  ніхто  його  тут  не  розгледів
щоб  ніхто  його  не  приведи  Господи
тут  не  виловив

                 2

пливи  подорожня  купайся
рани  води  гояться
тіло  твоє  приклавши  оголене

пірнай  
місячне  світло  забоязке
щоб  осоромити
щоб  у  зіниці  впавши
сягнути  їхнього  дна
світлом  до  світла  торкнутися

плавай  подорожня  
ніхто  не  підгляне  
в  темряві  цій  навіть  око  до  ока  
отвір  насилу  просвердлює
навіть  вітер  сновидою  
збився  на  манівці  
навіть  за  вербовою  ширмою  
нема  нікого

спить  берег  порожній
плями  сипкого  попелу  у  траві
чи  то  від  гулянь  шашличних
чи  від  палих  зірок
вигорілих  з  нудьги

                   3

міліє  ріка  
надломлений  промінь  світла
вже  спроможний  сягати
риб’ячого  цвинтаря

міліє  ріка  
потребує  переливання  немов  поранена
колупається  ослаблою  підводною  течією
у  власному  днищі  немов  у  спогадах
намагаючись  поки  ще  змога
винести  найпам’ятніше

ну  бодай  оцей  затонулий  ґудзик
загублений  в  поспіху  незнайомкою
яка  минала  берег  крізь  негоду
несучи  за  пазухою
викрадене  дитя  вітру

               4

ось  ще  одна  драма:
риб’яча  кістка  
застрягла  у  гирлі
ріки

ось  ще  одне  безгоміння
в  подобі  старого  коропа
з  проіржавілою  лускою  під  очима

ось  блискавка  над  водою
неначе  письмо  
ушляхетнене  знаком  апострофа

ось  мій  світ  без  тебе
мов  упалий  на  спинку  водяний  жук
що  судомно  перебирає  лапками
не  в  силах  ні  перекинутися
ні  потонути


                                       2021

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989368
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.07.2023

"Тримайся руки…"

Тримайся  руки,  
мов  курсу  тримались  в  вись
кульбабки  із  надто  ранньою  сивиною.
Спонтанність  наша,  як  рима,  вела  кудись
до  лап  і  лав  
                                     позолоченого  конвою

осіннього,  
що  додержує  паритет,
як  жовте  на  світлофорному  триколорі,
як  фокусник  із  дешевого  вар’єте,
що  сіє  сумнів,  але  не  долає  зору.

Парабола  світу  вийшла  на  мить  плато,
цілунок  відкриє  відлік  униз…а,власне:  
хто  губи  від  губ  відтулить  з  нас  першим,  хто?
хоч  раз  на  прірву
                                                 зробивши  це  своєчасно.


                                                                                                       20.04.20

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989367
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.07.2023

"тихо тепер моторошно…"

тихо  тепер  моторошно
в  селищі  фронтового  типу                                                                                                      
не  чутно  церковного  хору
ніби  обітниця  мовчання
набула  буквального  значення
і  навіть  всередині  дзвону
ледь  ворушиться  
затерплий  мідний  язик

тихо  тепер  тихо
двосічний  голос  крила
дарма  шукає  взаємності
множачи  розтинами  вітри
бо  супутникові  тарілки  грибів  
на  корі  дерев  вже  не  вловлюють
партизанські  частоти  птахів
що  накинули  самі  собі
рятівні  кола  своїх  голосів
в  найсолодші  на  шиї  зашморги

тихо  тепер  мулько
звучанням  стількох  імен
вже  не  продерти  навиліт  тишу
мов  захрипле  спросоння  горло
мов  трембіту  вдосвіта  у  якій  
ще  ночують  рештки  імли

тихо  тепер  моторошно
проте  на  околицях  імперії  тиші
вже  проносяться  підпільно  
за  пазухами
перші  півні

проте  першою  талою  водою  
мов  довгожданою  ніжністю
вже  виповнюється  до  країв  вирва
утворена  після  мінного  обстрілу

проте  в  селищі  фронтового  типу
пам’ять  тепер  мов  повітря  
в  підвалі  розбитої  церкви  —
сперта  
олюднена  
й  одна  на  всіх


                             2021

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989280
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.07.2023

"місцеві на світанні…"

місцеві  на  світанні  
скликають  усю  родину  —
сонце  ж  бо  прорізається  крізь  обрій
мов  перший  молочний  зуб
готуючись  до  трьохочкових  кидків
світлом  в  зіниці

місцеві  всеньке  літо
тренують  пучки  пальців
квітки  обманювати
метеликовими  доторками
щоб  згодом  навчитися  витягати
золоті  скалки  проміння
з  вологих  очей  осені
не  лишаючи  жодних  відбитків

місцевим  за  сніданком
віддзеркалення  сонця
всміхається  з  начищених
люстерок  тарілок
і  їхні  обличчя  такі  просвітлені
що  може  почати  ввижатися
як  вони  їдять  його  голіруч
обпікають  руки  і  рот  але  їдять
відкушуючи  мацаки  променів
видушуючи  сік  ізсередини  —
на  світанні  —  
коли  дозріває  ще  одна  днина
мов  зашаріла  щока  персика
що  прочуває  наближення
своїх  перших  і  останніх  губ


                                                     22.05.21

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989279
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.07.2023

Начерк

шліфований  водою  камінь
лежить  над  висохлим  ложем  ріки
мов  недовтілений  витвір  митця

над  пірамідкою  долонь
ореолом  світиться  ніжність
і  слова  спонтанних  молитов  
неприлизані  наче  краї  сонця  
що  кошлатиться  нитками  променів

напередодні  холодів
волохатіє  мох  на  скелях
поглинає  різкі  відлуння
мов  килим  на  стінах  зали

ромашкові  пелюстки  
опадають  проти  годинникової  стрілки
ніби  мирно  оскаржуючи  
педантичний  плин  часу

тихо  дме  
не  завербований  вереснем  вітер  
в  якому  ще  накладаються  
наші  роз’єднані  голоси

затишно  навіть  збіглій  сльозі  
що  замість  підпису  падає
на  правий  нижній  кут  полотна


                                                                   03.04.21

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989172
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.07.2023

"в нічному небі…"

в  нічному  небі  
оточений  темрявою  місяць
стікає  долів  талим  світлом

хто  йде  слідами  роменів  
з  ампутованими  пелюстками
на  яких  ворожила  дівчина  
з  очима  відвертішими  за  зізнання  
надряпані  на  стінах  катівень

хто  вчить  долоню  
пестити  шкарубку  вербову  кору
мов  найтоншу  жіночу  шкіру
в  пошуках  прихованого  
серцебиття

хто  тренує  око  вирізняти  
на  тремтливій    від  сонного  
дихання  риб  поверхні  води  
серед  пластику  й  баговиння
відбитки  босих  ступень

хто  на  зарослій  щетиною  очерету
щоці  берега  
шукає  порозуміння  з  тишею
стишуючи  навіть  внутрішній  голос
усамітнений  в  келії  піднебіння

поки  пливе  —  так  давно  пливе  —
сплетений  з  роменів  вінок
по  одній  підземній  ріці

поки  заплітається  в  коси  
туге  вербове  коріння

поки  оточений  темрявою  місяць
тримається  попри  все
до  останньої  краплі  світла


                                                           14.08.21

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989170
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.07.2023

"буде сомик зміїтися на мілині…"

буде  сомик  зміїтися  на  мілині
буде  мох  на  південній  приморській  стіні
де  вітри  один  з  одним  занадто  різкі
ми  такі  як  і  вперше  —  але  не  такі

лише  я  лише  ти  і  між  нами  лише
дерев’яні  мости  як  бувале  кліше
тиха  нічка  каправа  невинність  сама
із  мостами  підпалює  навіть  лиман

а  вода  прогорає  мов  нафта  до  дна
хто  казав  що  вода  не  горить  бо  вона
заглибока  неначе  кроляча  нора
і  замокра  як  осінь  якій  вже  пора

як  дожевріє  мул  буде  опік  і  змрок
буде  міст  ніби  зведений  д’горі  курок
що  від  скроні  до  скроні  водитиме  нас
кожен  раз  як  останній  –  і  потім  ще  раз


                                                                                                 05.08.20

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989082
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.07.2023

"згадай як ми простували…"

згадай  як  ми  простували
до  високого  собору  поезії
де  навіть  павутинки  під  банями
врочистіші  за  срібні  ланцюжки

згадай  як  ми  синхронно  сміялися
аж  механічний  пес  часу  
привітно  вихляв  хвостом

як  випростовувалася  прим’ята  гордість  трави
ховаючи  наші  свіжі  сліди

як  гладили  проти  шерсті  стрімкі  потічки

як  знічев’я  розчухували  
темні  вежі  мурашників

як  випитували  дорогу  в  каменя
лоскочачи  його  підвітряний  бік

і  спокушалися  при  дорозі
навіть  зморщеними  і  кислими

як  товклися  у  скло  простору
задихане  ранковими  туманами
тримаючись  протягу  
який  би  виніс  за  межі

втім  
не  виносився  навіть  погляд
щоразу  вкорочуваний  обрієм
мов  циркулярною  пилкою

втім  
урешті  позалишали  
чотирьом  сторонам  світу
по  одній  зі  стертих  підошов

зіп’явши  собі  хитку  капличку
без  жодного  цвяху  пунктуації


                                                             01-02.05.20.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989081
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.07.2023

"ми зводили круті стіни…"

ми  зводили  круті  стіни
що  наражали  вітри  на  самогубства
найкращі  з  нас  прикрашали  їх  муралами
які  птахи  роздивлялися  навіть  не  мружачись

ми  зводили  біля  себе
стіни  такі  високі  та  гострі
аж  хмари  над  ними
немов  судна  над  мілинами
пливли  маневруючи

ми  зводили  і  зводили  стіни
так  легко  немов  обіцянки
і  вже  власних  дітей  навчали
поважати  будівельні  традиції

дітей  
які  по  мірі  дорослішання  
припиняли  прикладати  вухо  до  стін  вслухаючись
і  тому  коли  ті  зненацька  розвалювалися
завжди  з  подивом  виявляли
що  вони  не  сягали  завширшки
й  однієї  простягнутої  назустріч  руки



                                                                                                   01.01.21

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989031
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.07.2023

"подейкують…" (ЦИКЛ)

                     1

подейкують
насправді  все  пішло  шкереберть
відтоді  як  соснова  шпичка
впала  у  змучене  від  безсоння  
незмигне  око
на  одному  з  крил
нічного  метелика
червонокнижного
який  ніколи  до  того
не  летів  на  поклик  вогню


                         2

в  жолобинці  трухлого  пня
зібралася  дощова  вода
й  мураха  тепер  форсує  цей  рівчак  
по  містку  стеблинки
так  наполегливо  ніби  бачить
за  рівчаком  замок
де  спить  прекрасна
мурашина  королева

а  може  і  ніяких  замків
просто  повзе  собі  знічев’я
врешті  все  залежить  
від  кута  зору
заломленого  дощовою  краплиною
яка  виблискує  на  сонці  
мов  загублена  корона
на  самісінькім  краю  рівчака


                     3

зламана  гілка
звисає  
на  тонкій  шкірці  кори

рвуться  до  неї  прив’язані
діряві  павучі  вітрила
на  яких  щоранку  
крапля  роси  оплакує
всіх  жертв  попереднього  дня

зламана  гілка  
тримається  на  волосинці
над  чорною  дірою  землі
і  лиш  місячне  світло  
проникає  в  місце  розлому  —
наче  остання  милість
наче  найбільше  осяяння


                           4

мураха  прагнучи  безсмертя
втопилася  в  краплині  роси
переплутавши  її  з  живицею

стародавня  долоня  листка  
колись  скрутилася  у  хвоїнку
щоб  перевершити  осінь

сльоза  не  шукала  вічности
проте  ненароком  втрапила
у  коло  води


                         5

морщавий  пень  
в  білій  палаті  снігу
чіплятиметься  за  життя
провідками  коріння
допоки  в  розколині  його  кори
зимує  метелик
обачливо  склавши  крила
веселками  досередини



                                                       2021

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988759
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.07.2023

"ми прагнули моря взимку…"

ми  прагнули  моря  взимку
аж  притулялися  
одне  до  одного  вушними  раковинами
в  надії  розчути  його  артефактний  гул
аж  кликали  Галькою  й  Мартином
дворових  собачат

народжені  далеко  від  нього
ми  прагли  моря  мов  прагне  
денного  світла  якесь  совеня  
із  вродженим  страхом  темені

ми  хотіли  ліпити  
замок  на  лисині  дюни
щоб  та  недовго  утримувала  його
неначе  голова  простолюдця  
раптову  корону

ми  хотіли  розгулювати  по  ночах
береговою  косою  подібною  до  
дзьоба  велетенського  пелікана
який  впився  в  пересолені  води
й  тому  ніяк  не  може  насититись

ми  прагнули  вдивлятися  в  море
мов  у  лице  прикордонника
вгадуючи  його  поточний  настрій  
за  мімікою  хвиль
яка  мінлива
наче  весь  цей  обшир  води  
хтось  несе  хилитаючи  мимоволі  
у  пригорщі  безкрайніх  долонь
поки  ми  на  двох  розділяємо
відчуття  близькості  моря
поки  око  вихоплює  з  ночі  лише  вогники  
відсікаючи  темряву  як  несуттєве


                                                                 21.01.21

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988758
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.07.2023

"в ясний сонячний день…"

в  ясний  сонячний  день
відпочиваючи  під  короною  ясеня
ніхто  з  подорожніх  так  і  не  помітив
як  на  корі  з’явилася
ще  одна  зайва  зморшка
від  того  що  під  землею
на  схрещенім  корінні  кроти
розпинали  одного  зі  своїх
що  вперто  стверджував  буцімто  
над  дванадцятьма  відтінками  темряви  
направду  існує  щось
кругле  яскраве  жовтогаряче
чиє  ім’я  не  варто  
поминати  всує



                                                   18.09.21

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988490
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.07.2023

"мова тутешніх берегів осягалася навмання…"

мова  тутешніх  берегів  осягалася  навмання
з  метеликом  який  заблукав  у  вітрі
з  квіткою  жасмину  що  загралася  із  вітром  до  втрати  запаху
з  витонченою  гнучкістю  твого  голосу  яка  завжди  могла  
огорнути  будь-яке  божевілля  мого  світу

де  ж
де  ж  насправді  стояла  кома  у  фразі  
піти  не  можна  лишатися
коли  розділові  знаки  ще  не  злетіли  мов  запобіжні  болти
з  розхитаних  до  поезії  частин  мови
на  цих  берегах  
де  після  заходу  сонця  його  вірнопіддані  соняшники
втуплюють  погляди  в  землю  шукаючи  підкоп  під  лінією  обрію
де  камінчики  гострі  дряпають  дно  ріки
де  простерта  долоня  ніч  розпрозорює
де  спокій
де  спомин
де  сповідь
де  два  голоси
відпущені  у  вільне  плавання
ще  тримаються  коренями  слів
спільними  для  обох
немов  у  спіритичному  сеансі  навиворіт
закликаючи  до  себе  віддалену  тілесність
жінки  огорнутої  фатою  з  білого  дня
чоловіка  що  її  відгорнув

мова  погідних  берегів  
відчужує  звичний  синтаксис
мов  пересаджене  донорське  серце
бо  ні  розлука  ні  ріка  ні  двоє
більше  не  піддаються  ословленню


                                                                               03.05.21

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988485
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.07.2023

"сльози заходять до ока неначе до церкви…"

сльози  заходять  до  ока  неначе  до  церкви
лівого  й  правого  ока  —  мов  різних  конфесій
кілька  дощів  і  зумієш    —  клянуся  на  плесі  —
переростати  а  не  заливатися  з  верхом

ластівка  з  куксами  крил  понад  берегом  стиха
ходить  по  линвах  проміння  —  отак  і  навчиться
шириться  тінь  від  падіння  немовби  зіниця
небо  проходить  крізь  тебе  —  ти  чуєш  це?  —  дихай

витруси  з  вітру  метелика  —  не  золотого
для  кишенькового  світельця  родом  з  долоні
щось  ще  пектиме  —  як  сіль  на  губах  соломонів
тільки  про  це  —  або  добре  або  вже  нічого


                 
                                                                                                               22.04.23

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988139
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.07.2023

"на схилі крутого берега…"

на  схилі  крутого  берега
над  прірвою  самого  себе
де  камінець  з-під  ноги  радо  зривається  
вниз  в  обійми  води
де  дихають  зябра  тріщинок  на  корі
де  навіть  смерть  призахідного  сонця
м’яка  і  тепла  на  дотик  ластиться
і  небо  небавом  проллє  в  ріку
сузір’я  Риб  —  іскристе  мов  
електричний  стілець  для  темряви  —
людський  силует  стоїть
як  іграшковий  солдатик
один  серед  поля  загублений
руку  до  чола  дашком  приклавши
наче  виглядає  на  обрії
човен  з  довгими  білими  вітрилами
мов  ромашковими  пелюстками
з  жовтавих  країв  сонця  обірваними
бозна-коли  
бозна  ким
бозна  для  кого


                                                                         17.10.21

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987539
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.06.2023

"вітер проходить крізь торговицю лісу…"

вітер
проходить  крізь  торговицю  лісу
ножем  крізь  масло
маслом  крізь  ножі

тріпає  мов  шерсть  вірних  псів
шапки  дерев

теревенить  про  щось  дідівське  
зі  старшими  з  них  

заганяє  в  розщелини  кори
бліді  голоси  птахів
настояні  на  мовчанні

з  потухлих  шишок  
зриває  гамівні  сорочки  
з  натуральної  павутини

продуває  вентиляційні  отвори
замешканих  дупел

не  заздрить  і  не  засуджує
тих  хто  всередині

ніколи  не  озирається

боїться  лиш  
проколоти  легеню  кинджальною  гілкою
здувшись  до  легкого  сонного  подиху
на  холодних  ґрунтових  вустах

не  здатних  вишептати
бодай  ім’я


                                     12.01.21

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986932
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.06.2023

"ти казала нічого не зміниться…"

ти  казала
нічого  не  зміниться
камінь  лишиться  каменем
жоден  з  вологих  цілунків  дощу
ще  не  пробудив  його  до  життя

ти  казала
все  просто
на  камінь  обернено  камінь
ніяких  підступів  ніякого  дива

лежить  собі  велетнем  при  дорозі  
кришиться  камінними  слізьми
при  висіканні  на  нім  
чергових  ініціалів

лежить  нерухомо  так  довго
що  мав  би  вже  заздрити  
будь-якому  летючому  камінцю
мав  би  соромитися  
але  заздрити  навіть  такому  
який  лягає  в  руку  
націлену  у  вітражі  собору

мураха-скелелаз  
пнеться  по  його  схилах
бджола  оминає  на  поклик  квітки
стебло  бур’яну  метастазує  крізь
важку  кам’яну  плоть

коли  ти  присядеш  на  нього
спочиваючи  у  дорозі
й  легенько  зіпрешся  долонею
камінь  вкотре  з  останніх  сил
стишить  і  не  викриє  
власне  серцебиття

і  нічого  нічого  не  зміниться
як  ти  і  казала


                                           22.08.21

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986930
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.06.2023

Тінь (верліброва версія)

чи  зможе  той  
хто  сонце  цілує  в  губи
задмухати  темряву

чи  виверне  її  мов  кишеню  
з-під  землі
териконом  назовні

чи  зможе  йти  
в  риму  із  часом
як  вільний  з  вільним
поки  не  стануть  кроки
зворотним  відліком  
пораненого  відлуння

ми  чули  про  нього  —  він  з  тих
хто  носить  обручку  з  руди  й  граніту
хто  обітницю  скріплює  кров’ю
при  цілунку  порепаними  губами

він  іде  й  коники  у  траві  
коротким  скрекотом  
дають  відбій  польової  тривоги

він  іде  —  й  мурахи
гостинно  викочують  перед  ним
краплинки  світла

він  іде  —
і  довшає  на  землі  його  тінь
ніби  нею  отак  проростає  камінь
з  його  грудей


                                                 11.03.23

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985787
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.06.2023

Тінь (римована версія)

Погасилась  печаль  підземна  —  аж  стало  димно,
далі  випнулась  териконом  сама  назовні.
Звуки  проросту  тут  би  визбирати,  щоб  ними
пересіяти  лису  вирву  в  озимій  мові.

Тут  не  в  риму  ідуть  із  часом  —  і  крок  за  кроком,
мов  зворотний  відлік  пораненого  відлуння.
Тут  порепані  губи  в  суджених  —  отже,  кров’ю
всі  обітниці  закріпляються  при  цілунках.

Тут  обручки  на  підмізинних  —  з  руди  й  граніту,
і  опущені  кутики  в  тріщинок  на  корі.
Тут  мурахи  в  мурашник  котять  краплини  світла
й  тінь  за  мною  моя  —  наче  камінь  з  грудей  проріс.



                                                                                                                         11.03.23

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985786
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.06.2023

"що є ріка…"

що  є  ріка
трильйони  сліз  позбавлених  солі
сіль  бо  викачали  на  хліб  і  на  рани
на  ожеледь  на  фен-шуй  для  дельфінів
щоб  їм  смакувало  і  пахло  морем
у  дельфінаріях

що  є  ріка
місце  куди  занурюються
шпигуни  й  лінгваголики
відточуючи  навички  розуміння
жестової  мови  риб
по  теревенях  плавцями

що  є  ріка
місце  для  нересту  перелітних  сліз
місце  обміну  болем  як  будинок  для  літніх
місце  де  вже  цілу  вічність
сходиться  і  розходиться  коло  води
ніби  ніяк  не  може  оговтатися
від  того  як  каменем  пішов  під  воду
той  хто  мав  не  тонучи  
іти  по  ній

хоча  сказати  по  правді
це  лише  риб’ячі  плітки
помножені  на  труднощі
сурдоперекладу


                                                 11.09.21

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985699
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.06.2023

"відстань вимірюється подихами…"

відстань  вимірюється  подихами  
для  юного  вітру  який  
під  час  обряду  своєї  ініціації
змушує  сльозити  око  
першого  стрічного

плач  не  насправжки  плач
хай  солоніє  повітря  
від  крадених  сліз  —
може  комусь  невдовзі
запахне  морем

смійся  по-справжньому  смійся  —
тоді  два  сонця  рожевіють  на  щоках:
на  лівій  яке  тікає  щоб  повернутись
на  правій  яке  повертається  задля  втечі

відстань  вимірюється  спогадами
пам’ятай  забуваючи  пам’ятай  —
коли  озираєшся  востаннє
на  кожну  з  цих  оспалих  земель
фантомно  лишаєшся  в  них  назавжди
з  корінням  вирваних  поглядів
з  вітром  якого  зробила  дорослим
твоя  сльоза


                                               11.01.21

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985092
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.06.2023