Тарас Яресько

Сторінки (1/32):  « 1»

КОРИДА

Сказилося  нице  на  темному  споді
у  еру  hi-tech  і  крилатих  ракет.
Лише  між  рядками  ти  ще  на  свободі,
ти  ще  на  свободі,  а  значить,-  поет.

Між  бр[i]а[/i]том  і  Бр[i]у[/i]том  межа  тонколеза,
диявол  в  наріжних  абетках  засів.
Душа,  хоч  і  близько  не  мати  Тереза,
полотнищем  білим  утримує  спів.


Рядки  ревматичні  лишай  на  осонні,
нехай  прогрівається  муза  сумна,
коли  кулаки  простягнуться  в  долоні,
це  значить  нарешті  скінчилась  війна.

А  доти  –  скрипить  на  зубах  непокора,
а  доти  –  рядки,  як  колючі  дроти.
Поезія  –  жереб  душі-матадора
немов  з  Мінотавром  кориду  вести.
 

                                                                                   31.07.16    

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748747
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.09.2017


ДВЕРІ

 
Хто  перепустку  дасть  у  святая  святих?
За  дверми  шепеляють  вітри-пілігрими.
Чи  дійдуть  крізь  шпарину  під  ними  листи,
чи,  як  сни  по  пробудженні,  стануть  німими?

Знов  уміння  забракне  зламати  замки,
(хоча  скільки  вже  дров  через  те  наламали!).
Заплітаєм  рядки,  мов  купальські  вінки,
може  там,  за  дверми,  ще  святкують  Купала.

Мімікрує  сльоза  під  перлинку  намист,
щоби  годі  було  легковажно  змахнути.
Пропиши,  Боже,  почерком  лікарським  хист  —
од  дверей  до  дверей  забувати  маршрути



                                                                                             28.08.16.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747682
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.08.2017


ПО КРАЮ

Аби  не  мовчати,  ведем  монолог,
мовчання  –  це  все-таки  шлях  дезертира,
хоч  осінь,  укотре,  це  майже  сатира,
якою  із  душами  бавиться  Бог.

Поцілить,  можливо,  нас  кулею  в  лоб,
а  може  пробудить  і  кавою  в  постіль,
ми  кинули  жереб:  цілунок  чи  постріл
понад  Рубіконом  нездійснених  спроб.


Ти  викашляй  сумнів  в  осіннє  лице,
і  виверни  душу  м`якеньким  назовні,
по  краю  ступаючи  –    станем  шановні,
і  слово  здолає  горлянки  сильце,

бо  осінь,  німа  до  нестерпу  всякчас  –
і  та  гомонить  над  зиґзаґом  каньйонів,
де  мушлею  склавши  над  вухом  долоні,
підслухати  прагнемо  вічності  глас.



                                                                                           18.09.16    

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746244
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.08.2017


"Пожежа – це засіб забути пітьму…"


Пожежа  –  це  засіб  забути  пітьму,
пітьма  –  це  коли  погасили  пожежу,
коли  не  вдається  сухому  письму
словами  роз`ятрити  іскорку  божу.

Під  знаком  питання  хитається  світ,
тривога  дає  метастаз  на  папері,
а  пам`ять  пірнає  у  зболений  міт,
де  неслухам  двом  указали  на  двері.

Та  ніжність,  вколисана  грюком  мечів,
скресає  для  нас  у  новітнім  ковчезі,
бо  твій  тихий  сон  на  моєму  плечі  –
неначе  тріумф  невимовних  поезій.



                                                                                         13.08.16  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743977
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.07.2017


"Гостра самотність є невиліковна…"

Гостра  самотність  є  невиліковна,
навіть  якщо  ти  сьогодні  не  сам.
Жаб`ячу  шкіру  покине  царівна,-
втім  не  поверне  довіри  казкам.

Світе,  sweet  світе,  на  курячих  лапах,
дай-но  напитись  живої  води,
дай-но  в  твоїх  бліндажах  та  окопах
не  загубити  хоча  би  сліди.

Ми  –  лиш  пісочні  дробинки  в  пустелі,
з  краплями  моря  в  розлуці  навік.
Хочу  і  можу  –  ці  дві  паралелі
не  перетнуться  без  бруку  в  крові.

Втім  і  надалі  злітає  Івасик,
хоч  над  собою,  під  дулом  рушниць,
бо  під  ногами  –  дозріли  фугаси,
й  мінні  поля  не  заманять  жар-птиць.

Мов  на  світанку  невипиті  кави
душі  хололи,позбавлені  тіл,
надто  дитячих  –  як  без  балаклави,
хрещених  хрестиком  через  приціл.



                                                                                                     12.06.16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742141
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.07.2017


МИ

                                           
Ми  йшли  вперед,  зухвало  йшли  вперед,
собі  не  зізнавались,  що  –  по  колу.
Ми  вірили  –  колись  зірвемось  в  лет,
хоч  розум  і  нашіптував  –  ніколи.

І  боженьку  за  бороду  ми  сиву
схопити  хтіли,  хоч  не  знали  –  як,
й  бика  за  роги  –  як  альтернативу,
хоч  в  п`ятах  і  гніздився  переляк.

Хоч  кожен  заблукав  в  собі,  самотній,
розполовинений  –  і  сам  собі  не  свій.
Воїстину  –  сліпі  шляхи  Господні,
в  усій  своїй  спокусі  віковій.

Ішли,  хоч  і  не  в  силах  поєднати
в  собі  дві  жмені  -  неба  і  землі,
Ікара,  що  рихтується  злітати,
з  Ікаром,  що  вже  падає  долів.  

Ми  йшли  вперед,  не  дивлячись  під  ноги,
хоч  докучали  скепсисом  щури,  –
авжеж,  падем  під  небом  від  знемоги,
але  хоча  б  –  обличчям  догори.


                                                                                 22.05.16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741295
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.07.2017


КОЛОС


Стоїть  на  глиняних  ногах  колос  твоєї  віри.
Стоїть.  На  глиняних  ногах.  А  все-таки  –  колос.
Ще  теплим  човником  рука  прикладена  до  шкіри,
але  відтулиш,  і  за  мить  –  по  шкірі  йде  мороз.

Ти  пам`ятаєш,  як  любов  вустами  присягала,
як  променилася  любов  у  проміжку  між  тіл?
Кинджалом  в  горлі  застряє  поезія  кинджала,
як  бачу  папороті  квіт  –  у  снайперський  приціл.

Стонадцять  зим  іще  до  дня  останнього  набою.
Стонадцять  зим,  як  тіні  гроз,  на  плечі  полягло.
Я  не  колос,  але  нести  це  небо  над  тобою  –
мов  у  безбожжя  осягти  господнє  ремесло.



                                                                                                 20.06.16,  26.06.16  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740260
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.07.2017


"Пустилась берега душа…"


Пустилась  берега  душа  –  як  жовтий  лист  у  листопаді,
наважившись  зірватись  в  лет.
Та  безоглядним  споконвік  -  земне  тяжіння  на  заваді,
лиш  дозволяє  пірует.
Озонним  протягом  з  душі  здуває  павуті  печалі
на  тлі  наближених  небес.
Ця  невагомість  –  вишній  сон,  де  я  з  тобою,  а  надалі  –
мільйон  сліпих  пробуджень  –  без.



                                                                                                       03.05.16.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739327
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.06.2017


"На перехресний допит…"


На  перехресний  допит  злих  вітрів
ішла  душа    –  розхристана  і  блудна.
А  назирці  вар`ят  попутний  брів
і  намовляв:  “кохання  –  неосудне”.

Не  впоратися  їй  із  самотою
на  очній  ставці.  Не  знести  мовчань.
Зізнається,  розплачеться  –  тобою,
як  найщемкішим  із  усіх  зізнань.

А  може  не  признається  –  і  край!
І  равликом  сховається  до  тіла.
Вона  тебе  кохає,  -  так  і  знай,
така  летюча  і  така  безкрила.



                                                                     15.04.16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734303
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.05.2017


"На відстані меча поглянь у вічі…"

На  відстані  меча  поглянь  у  вічі,
просвітлені,  присвячені  тобі.
Хіба  потрібно  більше,  чоловіче,
на  цій  перебинтованій  тропі?

Щоб  не  хилилось  сумнівом  руків`я,
і  не  тупилось  лезо  почуттів,
і  псами  слались  біля  узголів`я
одні  з  найнеприборканіших  слів.

Невже  осяння  їхнього  не  вдосталь
перечитати  зморшки  на  чолі?
Так  сонця  в  катакомбах  завше  обмаль,
так  мало  часу  в  подиху  на  склі.

На  відстані  обійм  вони  як  свічі,
поставлені  тобі  супроти  мли.
Раз  по  раз,  як  смієшся,  чоловіче,-
під  серцем  коле  залишок  стріли.




                                                                                   16.04.16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731438
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.05.2017


"Торкання шовкоткані…. "


Торкання  шовкоткані  –  тілесне  есперанто,
ми  арештанти  ночі,  ми  янголи  пітьми.
Як  балерини,  душі,  танцюють  на  пуантах,
над  постіллю,  по  стелі  черкаючи  крильми.

У  гетто  самоти,  щоб  не  могли  забути  –
води  холодну  склянку,  як  ляпас  по  лицю,
плесне  укотре  пам`ять,  твереза,  як  покута,
з  відтінком  жовтих  квітів  і  присмаком  свинцю,

про  склепи  спільних  вулиць,  де  спогади  за  гіда,
роздвоєних  в  розпуття,  яке  не  омине,
допоки  перевізник  на  дно  ріки  не  піде,
а  вічний  перехожий  себе  не  дожене.

Ну  як  ти  там,  кохана?  Чи  не  опали  крила?
Чи  хтось  їх  колихає  зі  смертних  чи  богів?
Я  ворожу  сьогодні  –  “забула/не  забула”,
на  кожному  із  віршів,  присвячених  тобі.



                                                                                                             16.03.2016

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730676
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.04.2017


ЕПІГРАФ

Привиддя  перелякано  вищали,
по  швах  тріщали  білі  черепи,-
історія  скрадалася  в  аннали
задкуючи  розпуттями  тропи.

У  ніч,  яка  забула  алфавіти,
де  очі  потьмяніли  до  вуглин,
запалюють  слова  хіба  поети,
по  темних  тишах  кольором  калин.

Аби  у  час,  коли  гуртом  мовчали,
шорсткий  і  без`язикий,  як  осот,
нас  всіх  ретельно  не  переписали
новітні  Карамзін  і  Геродот.

Поморщаться  їм  жовті  маніфести,
їм  вислизнуть  кривописи  із  рук  –
бо  йдуть  у  шалі  творчого  інцесту,
як  під  вінець,  поет  і  муза,  в  друк.
                                                                                                                                                                                                             

                                                                 21.02.16      


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649733
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.03.2016


ДРАКОНИ

Дракони  ввижаються  в  небі,  позбавленім  тиші.
Це  просто  омана  крізь  вічка  мого  бліндажа?
По  клятій  війні  може  набіло  нас  перепишуть,
таких  неповторних  
повторні  сніги,  як  олжа.

І  патос,  і  епос,  і  ерос  –  як  три  мушкетери,
як  три  іпостасі  на  іконостасі,  як  три
освячених  слова  освідчень  
з  флакона  мольфара.
Примов  мене  ними,  замов  мене,  заговори!

Тоді  все  одно  чи  насправді  драконові  крила
сьогодні  у  фокусі  в  калейдоскопах  зіниць.
Ми  ще  покохаєм,  
бо  не  покохати  –  несила,
бо  тулиться  промінь  у  звужені  вічка  бійниць.


                                                                                                   13.02.2016          


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648200
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.03.2016


ІТАКА

                                                                                   [i]О.Ольжичу[/i]

Сперте  небо  в  кулак.  Недосяжність  мети
заперечать  наближень  ознаки.
Нам  би  відчаю  сиву  межу  перейти,
нам  би  нашу  вернути  Ітаку.

Ще  уразить  диктатора  праведний  меч,-
меч  іржею,  не  золотом  критий.
Буде  пря,  буде  дим,  будуть  знаки  предтеч,
будуть  янголи  маршем  ходити.

Хай  мереживо  слів  заплітає  павук,
коїть  замах  на  тишу  вельможну,
присягнемо  на  вірність  ми  потиском  рук
у  годину,  як  замах,  тривожну.

Без  печаток  і  штампів  ця  клятва  жива,
доки  руки  й  вуста  не  холодні,
доки  кола  пускають  жбурнуті  слова
по  знімілому  плесу  безодні.

А  коли  охолонуть  –  крилатий  поет,
що  небесну  зоткав  павутину,
іх  зустріне,  відклавши  на  мить  арбалет,
у  тривожну,  як  замах,  годину.


                                                                                         07.02.15.  


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646638
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.02.2016


"і день пішов на днину…"

[img]http://s017.radikal.ru/i440/1602/09/ec624bb866c9.jpg[/img]


І  день  пішов  на  днину,  
                                                         і  ніч  закрила  брами,
в  зіницях  передсвітніх
                                                         скипіла  каламуть.
благослови  мене  ти
                                                   черленими  вустами
на  чорну  путь  і  довгу
                                                           що  зіткана  з  розпуть  
Засперечались  ери
                                                         і  бронетранспортери,
крізь  темне  підсвідоме  
                                                                     біліє  нитка  слів,
відмерли  динозаври  –
                                                               воскресли  мінотаври,
та  їхні  лабіринти,
                                                       і  кровожерний  міф.
Коли  не  чутно  крику  –  
                                                                   поет  стає  солдатом  
у  бурю  в  склянці  світу,
                                                                     під  гамір  батарей.
Та  все  ж  у  пляшку  вірші
                                                                         коркую  заповітом
і  морем  неписьменним  
                                                                     пускаю  як  трофей  .
Я  вірю  –  відкоркуєш
                                                                 черленими  вустами,
хоч  ти  не  Аріядна,  
                                                           а    я    не    є    Тесей  -
угледіш  білу  нитку    
                                                         між  чорними  рядками,
тонку,  як  віра  в  диво,
                                                                 але  –  понад  усе.


                                                                                                                   24.01.2016.      

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644145
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.02.2016


"Важніє неприкаяно свобода…"

Важніє  неприкаяно  свобода  -
кому  вона  потрібна,  раз  у  ній
немає  дна,  немає  навіть  броду,
щоб  перейти  на  тихий  берег  твій.

Куди  запропастилась,  запропаща,
сподівана  абетка  родова?
Немов  гриби,  затаєні  у  хащах,
її  незаскороджені  слова.

Чи  в  них,  як  контрабанда,  наші  душі
минуть  кордони  осеней  і  Лет?
Чи  вічний  цинік  знагла  у  калюжі
уздрить  небес  пливкий  автопортрет?

На  берег,  де  є  ти,  обітована,
Летючого  Голандця  словотрощ
приб`є  мого…  чи  це  лише  омана,
як  сонце  у  сліпий  осінній  дощ?

                                                                       31.01.16  


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642828
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.02.2016


"Мов пальців відбитки…"

Мов  пальців  відбитки  -  в  рядках  на  папері
шматочки  душі  рве  словесний  прокруст.
Чи  дактилоскоп  кримінальної  ери
впізнає  по  них  і  засудить  на  хрест?

Ти,  блудний,  тинявся  від  себе  до  себе,
вертав  ходом  чорним,  парадним  втікав.
Замолював  гріх  –  у  замуленім  небі
рукописом    ринви  осінні  латав.

Вібрацій  душі  рідномовне  причастя,
цю  азбуку  Морзе  простуканих  рим  -
дощі  тонкосльозі  змивали  як  листя
і  прорване  небо  лишали  німим.



                                                                                           26.01.16


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640998
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.02.2016


КІНЦЕСВІТНЄ

                                                             
На  слово  фінальне,  як  присуд,  чекає  катрен,
кульгає  на  риму,  простреленим  схлипує  ритмом.
Над  першим,  і  другим,  і  третім  поваленим  Римом
пергаменту  вогнетривкого  встає  Карфаген.

Неначе  з-під  ребер,  з  його  міжсловесних  лакун,
напрохана,  сходиш,  грекинею  давньою  з  моря,
і  над  Колізеєм  незгасно  злітає  "amore",
і  тіло  під  мокрим  хітоном  оспівує  бунт.

Бо  що,  як  не  бунт,  є  ота  божевільна  любов,
коли  ми  є  горді  у  грішності  перед  Всевишнім,
коли  Він  тим  яблуком  нас  каменує  наріжним,
а  ми,  упіймавши,  -  зухвало  надкушуєм  знов.

                                                                                                                                           01.2016.  

                                                             






                                                                   
                                                                                                                           


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639617
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.01.2016


"Тремтить піднебіння на хвилях важкого звуку…"

Тремтить  піднебіння  на  хвилях  важкого  звуку,
війна  деренчить,  наче  рваний  гітарний  риф.
Закляклим  камінням  впадають  із  губ  у  руку
біляві  перлини  закоханих  в  тебе  слів.

Стискаю  в  кулак  до  болю  у  м'язах  зап'ястя:
очолять  повстання  чи  кануть  на  дно  ріки?
Війна  перехняблює  небо:  опалим  листям
до  берців  брудних  налипають  бліді  зірки.

Сутемрява  ночі  пасує  несхаменутим.
Ми  є  надто  чемні,  щоб  бути  такими  вдень.
Під  рок  канонади  твій  човник  здається  вутлим.
Твій  човник  долонь  у  молитві  за  нас.  Амінь.



                                                                                                                           10.01.2016

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636819
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.01.2016


"Ця жінка з далини, ця жінка не тутешня…"

Ця  жінка  з  далини,  ця  жінка  не  тутешня,
шепочуть  їй  услід,  спинивши  ремесло.
На  віях,  як  роса,  якесь  ім'я  колишнє,
розплескане  давно  під  жалібний  псалом,
збирається  тепер  в  краплину  як  провину,
відплакати  яку  поможе  навіть  дощ,
а  кола  на  воді  збігаються  в  єдине,-
яка  доречна  мить  для  забуття  і  прощ!
Душевний  камертон  глибокі  й  чисті  ноти
бере,  коли  у  дощ  минає  берег  мій
ця  жінка  з  далини,  яку  душа  на  дотик
впізнала  попри  дрож  і  холод  летаргій.
Її  крихкі  світи,  її  тонкі  предтечі,  –
завжди  передчував  у  протягах  доріг...
Ще  рештки  талих  вод  їй  скрапують  на  плечі
а  я  руном  обійм  вже  огортаю  їх.




                                                                                         01.01.2016


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635571
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.01.2016


"Завій – білосніжний або чорнокнижний…"

Завій  –  білосніжний  або  чорнокнижний
розріджену  душу  виповнює  днесь?
Зима  прицвяховує  перстом  вельможним
до  тверді  земної  а  чи  піднебесь?

Нечиста?  Пречиста?  Пряде  у  гірлянду
вузлами  нервовими  ночі  і  дні.
В  кохання  твоє  як  античну  ротонду
попасти  б.  Припасти.  Пропасти  у  нім,

як  миро  до  рани  –  прикласти.  Посмію
в  торосі  століття  нам  вигріти  мить.
Нашестя?  Пришестя?  Пронизливо  віє,
аж  око  оте,  всевидюще,  сльозить.  



                                                                                               13.12.15

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630409
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.12.2015


ВУСТА І ПАЛЕЦЬ

Вуста  і  палець  –  примусовий  жест
останнє  «тсс»  на  видосі  щербате.
Вуста  і  палець  утворили  хрест,
незмовчане  одразу  розпинати.

А  як  тебе  умовчати,  ну  як
не  вишептати  вголос  над  водою?
Твоїх  найпотаємніших  ознак
торкаюся  словами  як  рукою.

Два  НЛО  очей  немов  маяк,
в  закутаних  у  біле  чорних  зимах.
Ім’ям  твоїм  не  вимолитись  як?
в  оцих  забутих  богом  пантомімах.

Де  викосили  ліс  –  там  полігон,
та  стебла  вже  вростають  в  полігони,
вуста  і  палець  –  це  лише  прокльон,
він  тимчасовий,  як  і  всі  прокльони.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629646
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.12.2015


"Рядки про неї – ніби перший сніг…"

Рядки  про  неї  –  ніби  перший  сніг
піднесено-діткливі,  чисто-білі
які  суцвіттям  паперових  лілій,
притрушували  судженим  нічліг.
 
Іх  пошморгом  хурделиці  здіймуть
і  всує  розпорошать,  зледенілих,
іще  близьких  –  та  вже  подаленілих,
що  віри  вже  наївної  не  ймуть.

Дарма  судомно  ловиш  нальоту,
не  вистачить  і  божої  напруги  -
щоб  перший  сніг  колись  упав  удруге
на  цю  суворочолу  німоту.

Як  врешті  віднуртує,  відболить
і  в  пам'яті  уляжеться,  замшілій,
рядки,  як  перший  сніг  ,  молочно-білі  
згадаєш  ти  –  і  свічка  затремтить.


                                                                                               15.11.15      


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625594
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.12.2015


І ГРИМНУЛО СЛОВО…

обійми  останні  -  давно  скам`яніли
і  муром  постали  прощальні  думки
ми  вже  не  повторимось  більше  ніколи
хіба  що  навспак  розвернуться  віки


але  ж  ти  лишила  незамкнені  двері
але  ж  я  не  в  силах  замкнути  був  їх
і  протяг  підступно  заносить  у  шпари
чужі  голосіння  і  наші  між  них


вовками  лягають  вони  край  порога
і  так  намовляють  кричати  у  ніч
щоб  гримнуло  слово  щоб  встала  епоха
щоб  зорі  зривались  неначе  сургуч


і  швом  піднебесним  пройшло  між  віками
склепіння  тонке  розчахнувши  на  мить
з  якого  впадеш  у  простерті  обійми
так  ніби  це  вперше  і  ще  не  болить...



                                                                                                           01.11.15  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618660
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.11.2015


"чернетки дощу…"

чернетки  дощу  закалюжують  сірі  асфальти
стократ  переписаний  осінню  кавер  на  сум
поезія  сходить  на  жовті  таблоїдні  шпальти
нарешті  на  неї  читацький  чекатиме  бум

у  роті  гірчить  металеве  угноєння  степу
бо  Аннушка  там  розлила  не  олію,  а  ртуть
в  собор  западає  і  тулиться  вимокле  небо
бо  рибу  небесну  снаряди  і  глушать  і  рвуть

захристуй  над  серцем  усупереч  глянцевій  моді
чи  винесе  нас  проти  течії  примха  століть
на  берег  забутий,  де  слід  ще  не  стерся  Господній
де  ще  із  незірваним  яблуком  хилиться  віть



                                                                                                                                     17.10.15


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616998
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.10.2015


Змрок

У  ніч  відтремтіла  пронизливим  словом
І  знов  в  без`язикий  скотилася  змрок
Туди,  де  бездонна  ріка  обрядова
Де  твій  фосфорує  купальський  вінок


Повзтимуть  на  світло  з  печер  підземелля
Заскочені  тіні  забутих  століть
Сьогодні  у  темному  царстві  –  весілля
А  завтра  –  відтерпне  –  і  знов  заболить


Коли  затремтиш  вкотре  словом  ти  віщим
Щоб  вишептав  ним  я  розлуку  у  змрок
Я  крикну  уривчасто  :  «  Суджена,  нащо,
По  Леті  для  мене  пустила  вінок  ?  »



                                                                                                               18.10.15

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616508
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.10.2015


ТРОЯНДА І ШИП

[img]http://s017.radikal.ru/i405/1510/a5/370c9b997ee2.jpg[/img]

В  гербі  геральдичнім  тієї  епохи
Троянда  і  шип  –нерозлучний  тандем
У  танець  містичний  під  гру  скоморохів
Пускалися  ми  в  світлі  зорь-діадем


Ми  там  розминулись  на  крок…і  відтоді
Я  криками  рву  павутину  століть
Та  вік  слизькодухий  тримає  на  споді
Гойда  як  осінню  оголену  віть


Вуста  б  притулити  до  неба  склепіння
Окрадені  без  поцілунків  твоїх
Це  небо  -  занизько,  як  гріхопадіння
А  ти  є  висока,  як  праведний  гріх


Розвішана  спідня  білизна  на  вітах  –
Віват,  постмодерне  безумство  гірлянд!
Конають  епохи  в  прокрустових  ложах
Не  спиться  й  мені  :  на  шипах  від  троянд



                                                                                                             14.10.15

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614493
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.10.2015


"немов би висока вода…"

                                                   
немов  би  висока  вода  всіх  оплаканих  днів
наринула  осінь  –  гербарієм  віршів  опалих
я  чув  про  цю  повінь    з  легенд  і  підглянутих  снів
здіймалася  вже  віковим  неприкаяним  жалом


протоптаним  шляхом  столітні  алеї  ведуть
із  повені  в  повінь  алеї  перони  вокзали
і  мох  на  камінні  на  північ  і  може  біду
із  повені  в  повінь  це  доля  невдах  і  зухвалих


хтось  спогади  палить  як  листя  –  клубочиться  дим
так  дражниться  осінь  яка  ще  ніколи  нікого
забутися  прагну  десь  поміж  непроханих  рим
бо  як  повелося  до  рими  ведуть  всі  дороги


та  погляд  спиняє  мене  за  півкроку  від  зим
де  постать  жіноча  прослала  нічліг  за  півкроку
чи  ранком  [i]згадаю  усе[/i]  як  знамення  крізь  дим:
і  нас  і  хитливий  ковчег  і  цю  воду  високу



                                                                                                                   11.10.2015  


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613576
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.10.2015


ЛІС

Замрячені  ринви,  маркітні  шпалери,
вже  тисячу  років  тут  хвої  нема.
Чому  ж  мою  пам`ять  неначе  химера
скривавлена  глиця  в  обіймах  трима  ?


Той  пра́ліс  шумливий,  епоха  чернеча,-
в  душі  -  як  янтарному  згустку  смоли.
Постукай,  кохана,  у  душу  надвечір,
у  хвою  тебе  загорну,  як  колись.


Волосся  -  розкошлане,  пальці  –закличні,
утому  знімають  горбатих  століть.
Біснується  місто  –  бо  сосни  готичні
у  третьому  оці  нескорено  мрять


Даремно  в  вікно  кажаном  б`ється  лихо
і  буднем  безсилим  зривається  вниз.
Ця  ніч  –  химородна.  Ця  ніч  -  як  епоха.
Над  нашою  постіллю  молиться  ліс



                                                                                               06.10.15.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613318
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.10.2015


"Ти морем бігло, а воно…"

Ти  морем  бігла,  а  воно
Й  мене  манило  до  пробігу
Та  знаю  –  скулений  у  кригу
Я  водномить  піду  на  дно


Тому  на  березі  стояв
Втрачав  тебе  на  видноколі
Хто  шле  мені  такої  долі
Щоби  і  терпнув,  і  чекав  ?


А  може  умисел  тонкий
Збагнути  смертному  незмога
І  біль  в  душі  –це  просто  кригу
Вже  трощить  паросток  гінкий  ?

   
 
                                                                         26.09.15

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=610889
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.10.2015


Збірка "Голос крові: фронтова лірика"

Друзі!  У  добу  вікопомного  змагу,  у  димній  суміші  буремних  подій,  з-під  пера  небайдужих  зродилася  збірка  "Голос  крові:  фронтова  лірика",  присвячена  добре  відомим  подіям  та  героям  визвольної  війни,  створена  людьми,  для  яких  голос  крові  -  щось  більше,  ніж  звична  метафора.
Із  задоволенням  долучився  своїми  віршами  до  її  зродження  на  запрошення  Дмитра  Савченка  -  відомого  літератора  та  громадського  активіста.  
Навіть  невиправдане  та/або  невміле  втручання  літ.редактора,  який  зіпсував  ритмомелодику  загалом  6-7  рядків  у  12  моїх  віршах,  не  змогло  спотворити  загальну  піднесену  атмосферу,  яка  огортала  під  час  читання  збірки,  і,  певний,  огортатиме  кожного,  адже  збірка  видалася-  справді  глибока,  щира  та  атмосферна.
Втім,  менше  слів  -  нехай  громовержно  промовляє  вона  сама!  
Замовити  книгу  можна  за  посиланням:
[url=""]http://svastone.com/magazin/aksescuary/golos-krovi-frontova-lirika[/url]

Р.S.  Принагідно  радий  повідомити,  що    вже  здана  в  друк  моя  власна  перша  збірка,  яка  отримала  назву  "У  ритмі  повстання".  Дякую  всім,  хто  читав,  коментував,  підтримував,  надихаючи  на  нові  звершення,  а  також  усім  іншим,  хто  створює  своєю  активністю  непідробну  поетичну  ауру  на  цьому  сайті.  Творчого  натхнення,  друзі!    

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=610657
рубрика: Проза, Нарис
дата поступления 01.10.2015


В твоїх замріяних зіницях

В  твоїх  замріяних  зіницях  -
безжурне  плесо  тихих  вод.
В  моїх  -  і  бунт,  і  блискавиці,
вітри  піднесень  і  знегод.


В  обіймах  ми  переплелися
магнетним  порухом  спонук,
і  збаламутилося  плесо,
і  стихнув  бунт  од  ніжних  рук.


І  ніч  спокусницю-зорицю
коли  світанок  спопелить  -
знайомі  бунт  і  громовиці
в  очах  твоїх  сяйнуть  на  мить.  



                                                         16.04.2015

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589334
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.06.2015