| Сторінки (4/350): | « | 1 2 3 4 | » |
Вечірня Зоре, куди ж йти?
Чому не видно тут нічого?
Ані загроз, ані мети...
У пустці цій не чути Бога.
Одна затьмарена дорога.
І краю їй чомусь нема.
Мої ж до крові стерті ноги.
Невже це все було дарма?
Одна лиш ти освітиш даль,
Яку мені пройти самому,
І пронести усю печаль,
Любов, загубленість і втому.
І геть не жаль...
Бо у кінці:
до неба пригорнусь устами.
І моє серце, що в пітьмі,
Мов камінь в зареві розтане.
08.10.2022
Стаськів М. А.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=968089
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.12.2022
Там. Є місця, де день —
безмежний.
Серед них, лишень я,
заблукав — бентежність.
Хтось. Кликав нас.
Віднайти. Шлях угору.
Та зволікати легше,
пірнати кожен раз.
Сміятися померши.
Іще не час.
Додому.
Там. Є місця, де ніч —
вічна (наше все).
Кожен з них, без обличь,
наче річ — ймовірна (з дна несе).
Ми на гачку закону,
він всюдисущний газ,
він дивиться крізь крони.
Додому ще не час.
Там. Є місця, де кінець —
лиш початок.
Розплющуй очі.
Треба йти.
25.08.2022
Стаськів М. А
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=968088
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.12.2022
Не затихне літо.
Не стече до дна:
кров усіх убитих.
Ти стоїш німа...
Шепіт вітру з криком.
Порожнеч сповна.
Вічність був би тихо.
Жаль, її нема.
Все мине, навіть час,
та скажи, що все гаразд.
Зачекай, іще мить.
Ти жива, якщо болить.
Зазирнути б в листопад.
Не лишив шляхів назад.
Не знайду, що ще спалить.
Я живий, якщо болить.
18.08.2022
Стаськів М. А.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967828
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.12.2022
Сонячний промінь, стрілою повз,
все промайне наскрізь:
і затінки, і ставки, і віти лоз.
Розчавить полум'ям злість.
Досягне до кожної стежки, до всякого дна,
навіть у ніч відлуннями гроз,
навіть у мить, де надії нема:
де немає ні сліз, ні роз,
де моя душа, наче літній мороз...
Він не спиниться на Землі:
фіолетове небо запалить в огні,
далекі світи закружляє в імлі,
і з твоїх очей усміхнеться мені.
28.07.2022
Стаськів М. А.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967827
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.12.2022
Назовні хмарно, та так навіть краще.
Чомусь забув який сьогодні день.
Втомився почуватися пропащим.
І дурень тут не вигорить лишень.
Усі навколо скажуть: "Не ускладнюй".
Та я лише шукав своїх людей.
У тиші не почути нових арій.
У темряві не видно блиск очей.
25.07.2022
Стаськів М. А.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967723
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.12.2022
Закриті двері. Вино на папері.
Здається я майже торкаюся стелі.
Чому ж у житті не буває суфлерів?
Чому все ж несу не підйомні їм скелі?
Заплющені очі. Випитий дим.
Сьогодні укотре прокинусь живим.
Й без сенсу давитись блакиттю пустою,
якщо не вдається побути з тобою.
Хай давить провина, хай буду без сну.
Хай буду без права назвати красу.
Та краще вже так, ніж без голосу твого.
Мене не утомить до тебе дорога.
Чекати на мить, як у спеку на зливу?
Чи бути розчавленим, мов ота слива?
Залишитись пунктом у списку всіх справ?
Здається мені я колись вже вмирав...
24.07.2022
Стаськів М. А.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967722
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.12.2022
Можливо ти мені напишеш
і може все ж поздвониш сам
спіткнула цілковита тиша
й не віднайти від неї брам
Від неї не рятують стіни
і не втекти у засланнях
Вона поставить на коліна
й зітре тебе у твоїх днях
Така безжалісна й пекуча
усе-таки я радий їй
Тепер я сам іду на кручі
й ніхто мені не скаже стій
Ніхто не витягне назовні
З моїх грудей усі серця
Та ви радійте що ви повні
А я постою без лиця
І вдалині себе побачу
І там же сам забуду страх
Хоч за плечима і невдачі
Чомусь так легко наче птах
20.07.2022
Стаськів М. А.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967651
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.12.2022
чи приведуть мене кудись
ці чорні двері в нікуди
лютуй, кричи, шалено злись
та все ж залишиш там сліди
бо ти це всі і всі є ти
за ними наче й порожнеча
та руку хтось кладе на плечі
й веде тебе вперед, в пітьму
поки не станеш на краю
і душу не віддаш вогню
поглянь же ти у вічі Богу
який на вигляд як дорога
якою ти ішов сюди
шукай його і не знайди
він завжди поруч просто йди
в його очах, які навпроти
нарешті справді взнаєш хто ти
і промайне тебе буття
немає смерті без життя
18.06.2022
Стаськів М. А.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967650
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.12.2022
Моє ім'я Маріуполь,
я зрівняний із землею.
Уламки своєї душі
не знайду, не зберу і не склею.
Моє ім'я Волноваха,
розстріляна у снігу.
Здається це було вчора,
сьогодні я знову помру.
Моє ім'я Україна,
для тебе я справді одна.
Незламна, мов острів Зміїний.
Красива, мов схили Дніпра.
Послухай мене на світанку,
у співі гучнім солов'я.
Мій шепіт на березі моря.
Почуй, як говорить рілля.
Нехай я щитом буду в серці,
минуть тебе вибухи й гам.
І навіки цій нації слава.
І навіки смерть ворогам.
04.06.2022
Стаськів М. А.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967610
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.12.2022
Скільки часу потрібно, щоб впали мости?
Стояти на місці чи далі іти?
Сьогодні, як завжди, друкую листи
Сум пробирає, що це знову не ти
Зажури нема, немає й печалі
Так само як смерті, відчаю, жалю
Вже кожен із нас мов азовець зі сталі
Тож будь-які рани я просто припалю
Пірну в горизонт і випливу в небі
Де можна рукою дістати до тебе
Де видно як гори заходять за край
Якщо упаду, то ти просто спіймай
31.05.2022
Стаськів М. А.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967609
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.12.2022
Усе що я хотів – це трохи неба
Але не було ще тоді тебе
Сидіти нудно, в клітці замість лева,
Чекаючи того, що все гряде
Лічити дні під те як гаснуть зорі
Мені осточортіло тут вже вкрай
Дістатися б туди де шепіт моря
Лягає на дзвінкий зелений гай
Забігти б так босоніж у долину
І слухати б як дихає земля
Й з тобою бути хоч одну годину
Дивитись за польотом журавля
Усе що я хотів — це трохи неба
Але воно тепер в твоїх очах
Кажу собі, що більше так не треба
Та ти приходиш знов до мене в снах
02.05.2022
Стаськів М. А.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967431
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.12.2022
я смерть чекав у себе на порозі
вона прийшла зажурена й в думках
й мене понести була вже не в змозі
в її очах виднілись біль та страх
"Не думала, що гірші є від мене,
вони ж бо кров'ю жнуть цілі поля
вбивають мертве і давно студене
і ненароджене, і навіть немовля..."
Налив їй чаю, сів навпроти неї
і прикипів до тих кістлявих рук
вона ж із мантії дістала меч Арея
і видала не певний, тихий звук
"хотів ти смерті, проте я тебе не хочу
ти не достойний іще рано так іти
у тебе добрі й світлі карі очі
тож більше не пиши мені листи."
"Не клич мене, я більше вже не можу
Бездушно забирати так життя
Чи все чекати на прозріння Боже
або просити все у нього каяття..."
Вона розлючено здійняла меч угору
І наді мною вдарила гроза
"Я відтепер лишаю Землю Мору
тобі ж моя залишиться сльоза"
І зникла смерть, мов на морозі квіти
І я не втримав ту одну сльозу
Її відніс кудись далеко вітер
Залишивши мене чекать внизу...
28.04.2022
Стаськів М. А.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967429
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.12.2022
мені б до тебе на хвилину,
хоча б на мить або на дві,
чи аж до поки я не згину
допоки не скінчились дні
допоки море не вщухає
й Нептун дірявить кораблі
твої уста – шматочок раю
на нашій спаленій землі
твої зіниці квітнуть небом
а погляд ніжний оксамит
у ньому хмари м'яким пледом
накрили серце наче щит
і ось ти знову мені снишся
у цілковитій тиші сну
а я прошу тебе: "залишся"
і знову затьмарено тону
мені б до тебе на хвилину,
хоча б на мить або на дві,
чи аж до поки я не згину
допоки не скінчились дні
14.04.2022
Стаськів М. А
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967071
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.11.2022
ранок. відкладені плани втечі.
залишено усе недоречне.
усе ж щось давить на плечі.
напевно надія побачити вечір
сиро. чи то дощ, чи то сльози.
вибух. без блискавки грози.
щиро сміюсь уже з погроз.
шкода без миру сьогодні прогноз.
мрію. однак не гояться рани.
чорна земля. червоні лимани
хай поламають крила орлани
невдовзі таки перемога настане
02.04.2022
Стаськів М. А.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967070
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.11.2022
я прокидаюсь від ракет
тепер із ними й засинаю
вже звик, що строчить кулемет
вже звик, що біль не затихає
стою, мов на порозі раю
і об ворота б'ю куплет
а Бог усе не відчиняє
не любить запах сигарет
не знає чорної землі він
чи те що я тебе люблю
чи те як плаче Україна
що ворог наш не зна жалю
заплющив очі і чекає,
а я вмираючи живу
і б'юсь, кричу, не відпускаю
злітаю, падаю, пливу
та все ніяк не виринаю
з обох боків шкребу по дну
з одного так як він чекаю
а з іншого давно без сну
бо не однаково чи буду
я жить в Україні чи ні
вже краще всі слова забуду
аніж помру на чужині
я прокидаюсь від ракет
тепер із ними й засинаю
я українець, не поет
я просто всім чим є кохаю
26.03.2022
Стаськів М. А.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966967
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.11.2022
краплі безину летять у мій чай
прожити б годину, не вийти б за край
люблю Україну, її кожен плай,
вернутись б додому, для чого нам рай...
для чого нам сонце сповнене сліз
чи вражою кров'ю напоєний ліс
для чого ви в нас відібрали життя
немає вам прощення і каятття
немали ви гідності, втратили долю
ще й хочете в нас загарбати волю
тепер добрий ранок — це смерть москалям
і зовсім не шкода, ані на грам
посіяли смерть, її і пожнете
хоча ще не зовсім вам явні прикмети
за голод, за муку, за вбивства й пожар
ви пляма в історії, нащадки почвар
за наших дітей, вас чекає могила
за мрію якій ви ламаєте крила
за кожен квадрат, за дещицю землі,
горіти вам в пеклі, туплі москалі
хоч в небі вже важко шукати надії
зітремо вас в пил і над степом розвієм
й лунатиме тихо в ранковій імлі:
горіти вам в пеклі, тупі москалі
14.03.2022
Стаськів М. А.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966966
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.11.2022
Серце прагне втечі, але
розум каже: "Все дарма..."
На вулиці давно вже вечір,
я випив келих порожнечі.
Дивлюсь у небо, шкода, та тебе нема...
Йде дощ, усі лягають спати,
повільно тону у кімнаті.
У голові чомусь іде моя німа війна.
Та все ж доводиться чекати.
Вона сидить навпроти злякана й сумна...
Не бійся доленько кохана,
я візьму твоє горе й рани,
горою стану, не будеш одна.
І тихо вкрию у тумани,
чекатиму допоки встанеш й сам впаду до дна...
От тільки б ти наснилась знову,
така заквітчана й казкова.
в моїх обіймах, де видніються зірки.
І лишиться лиш тихе слово,
здається відібрало мову...
17.02.2022
Стаськів М. А.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966864
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.11.2022
Ще вчора йшов тут по снігу,
а зараз плентаюся листям.
І щось ніяк все не збагну,
як огорнути твої кисті.
Як обійняти твою душу
й крилато йти за небокрай.
Хоч не повинен і не мушу,
проте любити хочу, знай!
Ще вчора були тут замети,
І хуртовина в даль вела.
Сьогодні ж сонячні поети
мені схилились до крила.
Мені нашіптує щось вітер,
І п'янко кличе вже весна.
Хтось непомітно сльози витер.
Яка ж вродлива ти й ясна.
16.02.2022
Стаськів М. А.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966863
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.11.2022
Люблю хоча ніколи і не знав.
Люблю хоча ніколи і не бачив.
І хто ж твоє цікаво серце вкрав?
За це собі напевно не пробачу.
Таку просту вже й щиру маю вдачу:
якщо люблю — то кажу ти моя,
якщо болить — то просто мовчки плачу...
О дивний світ, скажи ж чому мені,
тебе й на мить не вийде просто так забути?
Втомили мандарини і грейпфрути.
Та ти в очах...
неначе в небі птах,
немов світанок і водночас буря люта —
мені являєшся в незрозумілих снах,
душі моєї радість і спокута.
Й водночас ти мій невимовний страх,
бо я боюсь колись тебе забути.
Без тебе серце просто тихо скрутить...
Люблю хоча ніколи і не знав.
Люблю хоча ніколи і не бачив.
Цікаво скільки я тебе чекав?
Спитаю неба.
Дивно, воно плаче.
14.02.2022
Стаськів М. А.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=965800
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.11.2022
Снігом знов замело.
Дивлюсь за біле скло
і не бачу,
як ти плачеш.
Він іде день і ніч,
мовби плід протиріч.
Все чекаю...
Знов світає...
Усе гаразд,
це просто часу пласт,
упав мені лавиною на дно.
Й тепер вже всеодно:
Чи буду я тут чи ні...
Однак, побачимось у сні.
20.01.2022
Стаськів М. А.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=965799
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.11.2022
Тебе не можна не любити,
І гріх тебе колись забуть.
Це радше я буду убитим,
Ніж почуття мої помруть.
Напевно сонце швидше згасне,
Й в календарі скінчаться дні —
А ти заквітчана й прекрасна,
Мені все снишся в кожнім сні.
Мені являєшся на крилах,
Із першим подихом весни.
Й блакить, на піднятих вітрилах,
Веде мене туди, де ти.
Де гай зелений, полонина,
Де кронами ліси шумлять,
Там де кохана Україна,
Там де величні гори сплять.
Тебе не можна не любити,
І гріх тебе колись забуть.
Заради тебе хочу жити,
Заради тебе і живуть!
12.01.2022
Стаськів М. А.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936734
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.01.2022
Так жаль, то був лише короткий сон.
Радію, що не зміг його забути,
що не було там ні вина, ані грейпфрутів,
а тільки ти мене узяла у полон.
І не хотілось щось мені ті рвати пута,
чи погляд свій топить до білих крон.
Краще задивлюсь прямо в перламутр,
твоїх очей, що дивляться на схід,
і знов не хочуть залишитися у скруті,
й в моїй душі відбилися, мов слід.
Такі п'янкі, пречисті, милі та не скуті,
від них палаю та занурююсь у лід.
А з ними й крила простяглися із сукон,
тендітно, наче сніг в обіймах ночі,
який кружля собі до втомлених вікон,
а потім знов кудись комусь летить у очі.
Так жаль, то був лише короткий сон.
І забувати я його не хочу...
10.01.2022
Стаськів М. А.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936482
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.01.2022
Йшов кремезний чоловік уночі по лісу
І почув як у яру, хтось ламає хмизу.
Став тоді на звук іти, де тьмяніло світло,
Де ворожчине лице у лахміттях блідло.
І всміхнулася йому лихо сива баба,
І сказала підійти до старого граба:
"Там у коренях його, скарб шукати варто.
Давай долю я тобі розкажу на картах."
Весь в крові чирвовий валет, а над ним чорная дама...
12.12.2021
Стаськів М. А.
За мотивами однойменної пісні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933676
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.12.2021
Білий вершник все мчить крізь туман,
розкидаючи сніг в порожнечу.
Він покинув багатства і тан,
і подався до неї у втечу.
Щоб вона, мов лавина із цвіту,
мигдалево обняла його,
і повела за руку до літа,
до коханого краю свого.
Щоб сховала у трави високі,
біля кладки швидкої ріки,
і занурила тихо у спокій.
Неквапливо б минали віки.
Непомітно б закінчилась осінь,
і ось вершник із хугою сам.
Треба гнать, ну а витерти сльози,
він залишить зустрічним вітрам.
07.12.2021
Стаськів М. А.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933128
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.12.2021
Лише раз всього на тиждень він буває справді ніжним — прикрий час.
Чом так важко стати ближнім? Твої очі дивовижні — стій в анфас.
Бачу знов минає світло. Пролітає непомітно. Йде повз нас.
Виглядаю жалюгідно, бо не спав, ти далі квітнеш й без прикрас.
Не залишай. Не відпускай. Не засинай. Не затихай.
Страх дурний боятись тиші чи, що ти мене залишиш з нею сам на сам.
Пишу знов, диктують з висі чи хтось хмарами колише — вітру Храм.
Зупини мене до втечі, заховай всі мої речі, будь, немов стіна.
Все звалилося на плечі, груди рве від порожнечі, йду до дна.
Не залишай. Не відпускай. Не засинай. Не затихай.
05.12.2021
Стаськів М. А.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933118
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.12.2021
Усміхнись хоча б на мить, хай твої засяють очі!
Як мені без тебе жить, відрізняти день від ночі?
Як бороти ту стихію, що веде лишень назад?
Тихо знов плекаю мрію: повернутись в листопад.
Із-за ґрат бетонних в небо утопити б погляд свій,
І дістатись б так до тебе, обійми мене мерщій.
Заведи кудись за обрій, де закінчилась зима.
Ти, мов сонце: тепла й добра. Я — то холод і пітьма.
Подивись, як крій небесний все звивається від хмар.
Погляд твій такий чудесний, а уста цвітуть, мов жар.
Дивні ритми линуть з серця і щось кличе йти вперед.
Ти закохано смієшся — мій улюблений портрет.
01.12.2021
Стаськів М. А.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932763
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.12.2021
Загорну у білу ковдру,
обійму тебе крилато.
Снігопад не затихає,
наче хоче у кімнату.
Десь за ним і буревії
все зв'язали у буран.
Сніг летить тобі на вії.
Погляд вкутує туман.
Засинаєш мимоволі,
все біліє за вікном.
Розчиняюся поволі.
Спи спокійним, теплим сном...
01.12.2021
Стаськів М. А.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932758
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.12.2021
Наснись мені, наснись будь ласка знов,
Щоб не виходило ніяк той сон забути,
Щоб тихо в жилах закипала кров,
Щоб захід сонця був немов грейфрути.
Наснись мені, як в ті самотні дні.
Наснись і обійми мене з дороги,
І душу мою спалену в огні,
Як зможеш, поверни назад до Бога.
А хочеш, не вертай, залиш собі.
Нехай вона й тебе колись зігріє,
І не залишить тліти у журбі,
І усміхнеться променем надії.
28.11.2021
Стаськів М. А.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932244
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.11.2021
Пробач мій друг, що я вже не такий,
Що вже не той, кого ти знав раніше.
Що погляд мій замріяний — гіркий,
І що від жартів вже не стане веселіше.
Пробач за дні, коли я був пустим,
Коли ти сам мав пити ту отруту,
Коли просив мене, щоб кинув дим.
Не вдасться навіть мить одну забути.
Пробач, що я люблю тебе чимдуж,
Жалію й тихо мрію повернути.
Бо справжня дружба, мов великий куш —
Із нею можна й королем на мить побути.
15.11.2021
Стаськів М. А.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931460
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.11.2021
І небом суне знов холодний фронт,
І не знайти вогню того й дещицю,
І хочу погляд загубити в горизонт,
Й у вирій проводжати сіру птицю.
Так шкода, проте осінь все ж мине,
Змішає моє серце із снігами.
Та голова моя без неї не засне —
Лежу один з порожніми дахами.
Крокую в ніч, іду чимдуж до неї.
Вона сміється і кудись веде.
Холодні зорі квітнуть мов лілеї.
Добраніч осінь, я люблю тебе.
2021
Стаськів М. А.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931252
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.11.2021
Твої зіниці — небо, хвилюються від хмар.
А погляд квітне ніжністю й водночас, наче жар.
Замріяно і втомлено вдивляєшся у даль.
Чому ж у твому серці ховається печаль?
У всьому винні ангели, тобі не дали крил?
Або ж це кляті фарби й закінчився акрил?
Мабуть це просто вітер, змішав безглузді дні.
Та все ж я переконаний, ми бачились у сні.
У ньому пара постатей кружляла в листопад.
Їм тепле листя викрило алеї й променад.
І кому тепер потрібні фільми?
Холод розчиняється в обіймах...
2021
Стаськів М. А.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931251
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.11.2021
Я вийшов із дому так рано,
Що було ще видно зірки,
На серці все гоїлись рани,
Заповнити б в ньому дірки.
Покласти б його біля тебе,
Щоб ти заховала у сон.
І більше нічого не треба,
Лише твої очі, мов льон.
І може б тоді ішов далі,
В надії побачити день.
Та поки в обіймах печалі,
І небо єдина мішень.
07.10.2021
Стаськів М. А.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930940
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.11.2021
Кохані очі й теплі дні
Вже зачекалися у сні.
У небі падають вогні.
Зловити б одного й мені.
Біжу до берега, до краю
І не чекаючи, стрибаю:
У світлі загорілись руки,
Не відчуваю серця стукіт.
Не відчуваю й свого тіла.
Гаряча посмішка зомліла.
А від вогню замерзла шкіра,
Тепер вона блакитно-сіра.
Стою над прірвою, ридаю
І що робити тут, не знаю.
Болить душа, ламає крила.
Я той, кого вона любила.
2021
Стаськів М. А.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930939
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.11.2021
Небо плаче третій день,
Бо нема чого сказати.
Лишень попіл із легень,
Вилітає із кімнати.
І летить униз з дощем:
Все тепер водою вкрите.
Так втомився від нікчем,
Що схотів себе убити.
Та круки кружляють далі,
І мовчить туманом ліс.
Смерть без смутку і печалі,
Наче дощ без моїх сліз.
19.09.2021
Стаськів М. А.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925579
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.09.2021
Догора червоне світло,
Бачу сонце за склом.
Твої руки — тепло.
Ніч накрила крилом.
Місяць іклом ріже хмари,
Розлива монохром.
Тінь проводить перстом
Між реальністю й сном.
Мить згорнулася у вічність:
Обійми мене знов,
Не пускай із оков.
Твої очі — любов.
Кожне твоє слово — ніжність,
І на дотик, мов льон.
Поринаю у сон
Серед листяних крон.
16.09.2021
Стаськів М. А.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925304
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.09.2021
Безсонний погляд гублю в даль,
До мене там ідуть морози.
І кров моя із ними сталь.
І небо чорне котить грози.
"До чого сльози тут скажи?"
— відверто сам себе питаю.
Цей світ постійно був чужим,
Та все ж подібності шукаю.
Тебе чекаю — дежавю,
Здається вже усе це бачив.
Або насправді й досі сплю.
Або ж ще досі тихо плачу.
Безсонний погляд гублю в даль.
Твій образ знов навпроти мене,
І обійма любов печаль.
Ти, наче мрія нездійсненна.
14.09.2021
Стаськів М. А.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925111
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.09.2021
Обіймаю небеса, горілиць лежу під кленом.
Лист у вальсі догасає, донедавна був зеленим.
Серпантином дитя сонця падає мені у руки.
Безпричинно затихаю, чути лише серця стукіт.
Мовби дощ, що серед ночі, б'є собі об підвіконня
І у ритмі розчиняє всі мої страхи й безсоння.
Туман яром, долин`ою накриває з головою.
Заховай мене під ковдру, щоб прокинувся з тобою.
Щоби осінь не збудила, загорну тебе у крила.
Спиш спокійно й дуже мила, твоя врода простір вкрила.
Чай, сніданок, трохи джазу, забуваєм про плин часу.
Забуваємо й турботи, мов коти й осінні ноти.
13.09.2021
Стаськів М. А.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924950
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.09.2021
I'm waiting for you again,
My dear friend, it's 3 AM.
Please break the chains
inside my brain.
Save me from pain.
I've gone insane.
I'm standing here all by myself.
Apparently, it's bad for health.
What can I do in empty hell?
The silence is my only wealth.
My only friend...
10.09.2021
Стаськів М. А.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924686
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 10.09.2021
Не потрібні сигарети, щоб померти в одну мить.
От би стрибнути з планети, хай моя душа згорить.
Хай мене розвіє вітер, хай розіб'юся мов скло,
Все одно не стане літер: наче був і не було.
Наче човен без вітрила, чи без фарби полотно.
Де ж мої кремезні крила, де у морі цьому дно?
Де закінчення безмежжя, як до нього донести?
У блуканні узбережжям я забув, як далі йти.
09.09.2021
Стаськів М. А.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924580
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.09.2021
Втомлене сонце невиспане знов,
Сонно махає мені за вікном.
Наче той птах, що малює крилом,
Наче поет, що кохає пером:
Кожен рядок — поцілунок й любов.
Втомлене сонце сховалось за хмари.
Дивно, та це не розвіює чари.
Серце тремтить, мовби струни гітари,
Тихо пишу під ритми й удари.
Осінь так близкьо й так солодко манить...
Втомлене сонце, вечірні обійми.
Як же без нього дивитися фільми?
Як усміхатись й радіти життю?
Як не шукати його, коли сплю?
Все без мети і усе безнадійне,
поки знов промінь мене не підійме...
08.09.2021
Стаськів М. А.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924473
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.09.2021
Чомусь нема чудес в міцних обіймах смерті.
Слова, коли мовчать, замінюють відверті:
Тому й утратив звук в порожній круговерті.
Когось поглинув стрес, мої ж підошви стерті.
А з ними й горизонти, й таке гігантське небо.
Мені би дотягнутися рукою аж до тебе.
І бігти би від місяця й подалі від зірок.
Зажурено все блікне, роблю наступний крок.
Тепер стою без світла, занурений в пітьму
І сам себе запитую: "Що з неї я візьму?
Чи стану я в ній світлом і понесусь у даль?
Чи все ж моє життя обірве цю печаль?"
07.09.2021
Стаськів М. А.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924303
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.09.2021
Хочеш втікай, та тут я — загнаний у кут:
Твоя любов у мені, наче перламутр.
Хочеш тримай, залишай — я однаково твій:
Моя любов у тобі, у тиші німій.
Ніжна, мов сни, чи краплі роси: боюся тримати.
Очі мов небо й водночас коштовні карати.
Бути такою красивою злочин, тож я твої ґрати.
Бачу вже сонна, давай понесу тебе спати.
Солодко спи, в мене вийде до ранку побути.
Залишу для тебе пару стиглих грейпфрутів.
Шкода, що не можеш зараз мене почути:
Люблю тебе більше, ніж ти здатна збагнути.
02.09.2021
Стаськів М.А.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923926
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.09.2021
Дивак любив прощатися красиво:
Ішов як сонце, повертався в зливу.
То знову вгору, то униз по схилу —
Усе лише, щоб ти була щаслива.
Він не любив пусте давати слово,
Тож злився на почутії розмови.
Втікав туди, там де нема нікого,
Вдихав ліси і цілував діброви.
Він слухав тишу і почув у ній життя,
У темряві він бачив мертві зорі.
Давно не вірив жодним каяттям,
Бо власні утопив у тихім морі.
Дивак любив відвертість й простоту.
Ніяк неміг прожити без свободи,
Тож вечорами на пустім мосту,
Він згадував, кого ховають води.
30.08.2021
Стаськів М. А.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923715
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.08.2021
Вібратися б знову у листя широке
І в горах просторих залишити кроки.
Хай хмари солодкі навіюють спокій,
А я десь під ними, іду карооокий.
Напитись б води зі смаком туманів,
Ще б хліба із сіллю з рожевих лиманів.
Інколи добре позбутися планів,
Й натомість слухати крила сапсанів.
Схилитись б у ніч, упасти б з дороги,
Гілля ялини класти під ноги,
Погляд втопити у далечінь.
Дякую друже, добраніч. Амінь.
А потім, як час вертатись до дому,
У грозах омити б зібрану втому,
Й заплющити очі в радісну мить:
Сьогодні на диво хочеться жить.
07.08.2021
Стаськів М. А.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921606
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.08.2021
Все для вас уже забезпечено
За спотворене вами добро.
Передбачені й заперечення,
Що ховаєте ви під ребром.
І тепер ні дня, і ні вечора,
Ні блакиті чистеє дно —
Не побачити ви приречені,
Як землі її нове зерно.
В круговерті думок речення
Тихим словом будує світ.
Навіть птах потребує зречення,
Щоб відчути знову політ.
І в двобої важкому, чесному,
Ви побачите своє єство.
Усміхнеться воно улесливо.
Чи це демон, чи це божество?
27.07.2021
Стаськів М. А.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920673
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.07.2021
Всі царства віддам, щоб тебе обійняти.
Разом зі мною дрімають Карпати.
Бистрії води притишили тон:
Слухаю шелест зажурених крон.
Вийду на холод, погляну на Бога,
Ген чумаків простягнулась дорога.
Очі мої все затягує вир.
Прошу, щоб той дарував світу мир.
Потріскує вогник, сміх кальцифера.
Тінь витанцьовує, наче химера.
Ніч закутує в темнії крила.
Серце пусте, вона мене вбила.
25.07.2021
Стаськів М. А.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920478
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.07.2021
І блискавка на небі, наче шрам,
І тиша розривається від грому,
І я у зливу знов гуляю сам:
Нема причин вертатися додому.
Немає слів, я вигорілий вщент,
Іду кудись, куди завернуть очі.
На щастя може є абонемент?
Скажіть мені, я теж купити хочу.
А краще розбудіть десь восени,
Коли минуть нестерпні білі ночі,
І я побачу знов спокійні сни,
І засміюсь із ваших слів пророчих.
15.07.2021
Стаськів М. А.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919626
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.07.2021
Відчиняю вікно, закриваю кімнату:
Місяць сьогодні не дає мені спати.
Залишаю ключі і виходжу у двір:
Там у тінях дерев ховається звір.
Між хмарами вітер шепоче: "Зажди".
Якщо я піду, то усе ж назавжди.
Всі минулі ті дні, наостанок забув,
І тепер не певен хто і ким мені був.
Та й сам я зник. Мене, наче нема.
Знову душу мою пожирає пітьма.
Вічність — це мука, зав'язані руки.
Усе, що боявся, схилилось до ніг,
І ніч набула довершених форм.
Із уст моїх доноситься сміх:
Чекаю, коли наблизиться шторм.
13.07.2021
Стаськів М. А.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919443
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.07.2021
Без душі, без крові і тіла.
Без неба, землі чи кісток.
То геть чорна, то зовсім біла.
Мені страшно. Я роблю крок.
Без звуку, без світла, без слів.
Я оглух, осліп й онімів.
Коли спить, не побачу снів.
Вона радість моя і гнів.
Без хорошого, злого, пустого,
Що у грудях бурю здійме.
Нехай я не подобаюсь Богу,
Вона завжди мене обійме.
09.07.2021
Стаськів М. А.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919107
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.07.2021
Прокинувся з гітарою в руках
І поглядом німим уткнувся в стелю.
В душі моїй чомусь палає страх,
Й тепер вона нагадує пустелю.
Прокинувся, або ж ще досі сплю.
Коли настане час для себе жити?
Шепочу тихо: "Я тебе люблю."
Як зможеш, то приходь мене убити.
18.06.2021
Стаськів М. А.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917135
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.06.2021
Дивлюсь у небо в надії побачити там тебе
Шепочуть дерева, що місяць таки відпливе.
Нічого не треба, лише не чіпай за живе.
Ще трохи і знову визирне сонце рябе.
Прямую до світла, проте пожирає пітьма.
Ніч зорями квітне, що в очі впали до дна.
Вони опадають чомусь, коли ти сумна.
Ось посеред літа настала вічна зима.
Закінчу писати, прокинусь, коли стане день.
Рядки, наче ґрати, та воля у них лишень.
Так хочу співати, та голос не йде з легень,
Тож краще послухаю знову твоїх пісень.
30.05.2021
Стаськів М. А.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915374
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.05.2021
Ми ті, хто бачить смерть.
Ми ті, хто її чує.
В нас світла круговерть
У грудях десь пульсує.
У нас горить пітьма,
І тихо тліють мрії.
Ми ті, хто й з усіма
Й водночас без надії.
Холодні, мов зима,
Ми жертва, щоб йти далі.
Доріг до нас нема,
Лише в очах печалі.
Та краще не шукай,
Навіть якщо потреба.
Ми завжди поряд, знай.
Чекаємо на тебе.
28.05.2021
Стаськів М. А.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915178
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.05.2021
Розплавлений сонцем пливу по асфальту.
Чекаю все доки визирнуть зорі.
Набридли газет однакові шпальта.
Я хочу зараз валятись на морі.
Втомили обличчя, цифри, слова.
Рядки набридли і люди.
Я хочу, щоб у хмарах була голова,
Й свобода сповнила груди.
Розчесаний вітром іду навздогін.
Дихаю новими планами втечі.
Розплющую очі - я серед стін.
Тихий зажурений вечір.
27.05.2021
Стаськів М. А.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915109
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.05.2021
Я не буду тебе зривати,
І не буду кривдити, ні.
Лише хочу поцілувати,
Зазирнути у очі ясні.
Я не буду тобі набридати,
Лише тихо скажу: "Люблю".
Загорнусь у стіни кімнати,
Щоб доїсти крихти жалю.
Я не лишу тебе у смутку:
Коли сніг, заховаю під дах.
Час іти на останню маршрутку.
Знай, чекаю на тебе у снах.
26.05.2021
Стаськів М. А.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914939
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.05.2021
Музика життя
цілісна зі зривами.
Не чекає каяття,
а тільки сипле зливами.
З павзами,
проривами.
Заспокоюсь коли,
вже будемо сивими.
Люблю цей джаз, люблю фолк і блюз.
Знаю втрачаю час і що колись розіб'юсь.
І хай у мому серці знов чомусь аншлюз,
Та знай, що я пробачив і давно не злюсь.
Чуєш, скажи нарешті як ти там.
Не можу більше усміхатись не.бе.сам.
І блискавка в пітьмі, неначе шрам.
І навіть перед дзеркалом, я сам.
25.05.2021
Стаськів М. А.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914922
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.05.2021
Над кронами лісу розлилась ріка,
Мій погляд втопився у ній.
Все давить у серці думка гірка:
"Ти тільки вмирати не смій".
Сказав я собі й усміхнувся у даль,
Не збагну чому трусяться руки.
Не боляче, ні і навіть не жаль,
Ніякі це зовсім не муки.
Лише моя кров стала темна, як ніч,
По небу стіка водоспадом.
І вітер холодний ріже навстріч.
І місяць ллється агатом.
19.05.2021
Стаськів М. А
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914247
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.05.2021
These empty shores seem colder than they are.
I have gone too far, don't leave me with a scar.
Don't leave me dry with raindrops from the sky.
If I had died, you'd simply ask me why.
My thoughts are grey, like footprints in the sand.
Please bury me in heart of stormy sea.
I miss you and you know I can't pretend.
I fall asleep while purple sings for me.
Remains of day have tried to hunt me down.
Perhaps I should, to flee this side of town.
Inside my head I see the King and Clown.
So proud, but he never wanted crown.
13.05.2021
Стаськів М. А.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913734
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 13.05.2021
Душу віддай і на мить ти безсмертний.
В дзеркалі бачиш обриси смерті.
Час в твоїх жилах стане інертним.
Крові сліди на контракті розтерті.
Троянду сховай, що лилась з фіолетом,
В ній серце твоє за тьмяним портретом.
Забудь про любов, залиши все поетам.
Крок оступись і потрапиш в тенета.
Володар дзеркал, знай, на тебе полює.
Єдине, що спинить, хіба стіни в храмі.
І хай рештки світла в тобі ще квітують,
Та груди холодні тримають вже камінь.
11.05.21
Стаськів М. А.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913536
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.05.2021
Черешні сплять, вітрами крони збиті.
За ними простягнувся сонний гай.
Сопуть поля, туманами накриті.
Такий він мій, коханий тихий рай.
Поснув бузок, що от розкине квіти.
Під яблунею муркають коти.
Верба схилила свої ніжні віти.
Усе кохане, поки в серці ти.
Кульбабки сон плекають зорепадом.
У травах чомусь бачу небеса.
І все солодким в'ється ароматом.
Шепоче ніч: "Поглянь яка краса".
10.05.21
Стаськів М. А.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913373
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.05.2021
Дощ заколисує, мов брязкіт набоїв об ніч.
У чому ж тут річ, чому ще не спиш?
У твоїх тихих думках, мить, мов сотні сторіч.
Не тягне на сон, до тебе одної лиш.
Лати на кріслі втомились від пороху дня.
Хитається світло, тіні збігли в клубок.
Чай охолов й на вікні вже самотнє горня.
Втомлені ноги, я зроблю останній крок.
Тим, хто лягає спати — спокійних снів.
Важчають зимні руки, доносится спів.
Хочу хоч трохи тиші, втечі від слів.
Хтозна скільки ще залишилось днів.
08.05.21
Стаськів М. А.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913372
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.05.2021
Зі снів моїх біжиш ти зранку гордо,
Немов сльоза, неначе сонця схід.
Без тебе я частина натюрморту.
Без тебе я лише опалий цвіт.
Зі снів моїх ти вкрала найдорожче:
Будь ласка поверни себе назад.
Я хочу бачити твої кохані очі
І відчувати смак твоїх помад.
Зі снів моїх залишилось лиш небо.
У ньому розчинився фіолет.
Ці кольори нагадують про тебе.
У них я бачу радісний сюжет.
01.05.21
Стаськів М. А.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912542
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.05.2021
Сонце в зеніті, кава на дні.
Ловлю у сіті сонячні дні.
Тону у цвіті, наче у сні.
Руки зігріті, очі сумні.
Струни гітари, мов моя кров.
Бачу, як хмари, скупчились знов.
Серця удари - тиха любов.
Білі примари ждуть, щоб пішов.
Вишні поснули, з ними й коти.
Вечір зажури та самоти.
Стіни забули з ким тут на ти.
Нищили мури, твої листи.
28.04.21
Стаськів М.А.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912373
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.04.2021
В його очах сховались рани.
В його руках весь Божий світ.
У серці щось повільно тане.
На дотик він ще досі лід.
В його устах солодкий усміх.
В його словах крилатий дух.
Для когось слава й гроші - успіх,
Йому ж - сім'я і вірний друг.
Він бачив ніч убиту сонцем,
І ще життя замкнуте в круг,
Як вічність утіка назовсім,
І те, як з криком зникнув слух.
Він чув вогонь і шепіт вітру.
Він обіймав блакить у снах.
В його душі пекуче світло.
Весь Божий світ в його руках.
26.04.21
Стаськів М. А.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912120
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.04.2021
« Як добре те що смерті не боюсь я
і не питаю, чи тяжкий мій хрест.»
В. Стус
Робочий день нарешті добіг до кінця і я міг з чистою душею вимкнути ноутбук і піти готувати вечерю. Було вже п’ять по шостій, тож розуміння того, що жити залишалось чотири години, навіювало відчуття безвиході та важкості. На жаль, зітханнями нічого не зміниш. Недовго думаючи, я ввімкнув радіо, що стояло на підвіконні, і взявся нарізати салат. Як добре, що в світі існує джаз.
Чудові, теплі етюди було перервані щоденним вечірнім інтерв’ю. Мене не цікавило що знавець мистецтва забув в програмі «15 хвилин з музикантом», проте все ж здавалось, що ми з ним колись перетинались. Я прислухався, щоб взнати чим живе ця нещасна голова:
—…ну розумієте, бути людиною мистецтва вкрай важко, але ми, плеяда небайдужих самородків, завжди готові нести цей тягар.
— Чи можна набути таких навичок, що й у вас? Чи може будь-хто з пересічних жителів нашого міста, так глибоко відчувати шедевр?
— Як на мене, ні. Розумієте, народжений повзати літати не зможе…
Закипів чайник і я, на щастя, пропустив решту геніальності повз вуха. Дуже смішно, коли слимак розповідає про те, як бути метеликом, та мені з моїм его пінгвіна точно не варто нікого засуджувати. Вечеря пройшла у тиші.
Ніжне, весняне сонце відбивалось у вікнах будинку навпроти. Воно так і манило, вийти раніше, ніж заплановано. Впевнившись, що в мене в запасі є ще година, я покрокував надвір.
Не зважаючи на те, що навколо всі квітли й щебетали, в душі моїй було не весело. Якось все не так. Якось це все не вкладалось у голову. За останні кілька днів я бачився зі смертю частіше ніж дивився у дзеркало, а тут таке безтурботне і щасливе життя. Сміються й плачуть солов’ї…
Після таких частих побачень зі смертю, трохи по-іншому сприймається життя і звичний стан речей. Шкода, що ті, кого спіткає така зустріч, замість того, щоб щось осягнути і змінити, просто заливають своє серце низькопробними благами імперії споживання. Та, що поробиш. Люди різні, у кожного свій вибір. Краще провести відведений час з близькими, аніж губитись у собі та своїх дрібних проблемах. Нарциси з часом в’януть, та столітні дерева продовжують підпирати небеса…
Соковиті хмари скупчувались у щось дивовижне. Сонце готувалось лягати спати. Діти ганяли на велосипедах і щось викрикували. Десь біля лісу затишно тарахкотів поїзд.
Останні події, як ніколи нагадали про війну, та більшість поводиться так, наче її і не було. Мене це гнітить і засмучує. Невже потрібно сім років, щоб навчитись називати речі своїми іменами? Невже потрібно віддати тисячі благородних життів? Блазні, що ніяк не зрозуміють елементарного провокують в мені гостре відчуття ненависті.
Крокувавши вулицею, я спостерігав за обличчями людей. Що якщо їм завтра потрібно буде поставити своє життя на перемогу? Якою буде їхня реакція? Можливо в мене просто параноя, та я не готовий дати скривдити своїх близьких, чого б це не коштувало. Поки на передовій стоять гори, я щонайменше повинен захищати їх тил і робити все, що в моїх силах.
Фіолетова ковдра окутувала помаранчеве сонце, яке повільно тануло на обрії. Я вийшов на міст і стояв роззявивши рота. Яка ж це все таки неймовірна краса. Моїх уст не покидала усмішка.
Прийде час і вона зустріне нас, а поки хай лунає сміх та музика.
Гаї шумлять — я слухаю.
Хмарки біжать — милуюся.
В душі моїй так весело…
25.04.2021
Стаськів М.А.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912012
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 25.04.2021
У дзеркалі навпроти злива.
Здається зупинився час.
Затихла ніч у хмарах сива.
Немає настрою на джаз.
Розбите скло все ріже груди,
Та ним малюю новий день.
Замки з піску міцні споруди,
Не наступай на них лишень.
Навіть зірки чомусь холодні:
Несу кудись усіх в руках.
І ліхтарі не світять жодні,
І крила кам'яніють. Страх.
27.03.21
М. Стаськів
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909405
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.03.2021
Без ризону в порожнечу,
Совість не дозволить втечу.
Тож в обіймах свого горя,
Вулицею йду до моря.
У руках тендітні квіти,
А назустріч лише вітер.
Чайки в небо закликають.
То впадуть, то знов злітають...
Серце втримати не в силі.
Слухаю, як б'ються хвилі.
Й біля тебе засинаю.
Не кажи. Я й так все знаю.
19.03.21
М. Стаськів
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908536
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.03.2021
Ліс. Гай. Край. Завчений маршрут.
Байдуже чи сухо, чи йтиму через бруд.
Бог усе жартує з нами тінями споруд.
Всі шукають сенсу, а мені б лишитись тут.
Гори. Небо. Квіти. Сонячна ріка.
Дай мені пігулку, байдуже яка...
Бережу у серці світло маяка.
Всі біжать від темряви, хто ж вона така?
Тиша. Спокій. Простір. Чисте полотно.
Все ж яке красиве хмар нове сукно!
Тону у тюльпанах, падаю на дно.
Хтось усе це бачить лиш через вікно...
Присвячую цього вірша усім, хто бориться за здоров'я і волю.
Настане день і ми зможемо залишитись просто неба, серед цієї краси.
14.03.21
М. Стаськів
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907988
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.03.2021
Можливо, це лише безсоння.
Можливо, я насправді спав.
Або ж звичайний біль у скронях.
Можливо, я себе й не знав.
Не знав, як місяць ,
Може й рік.
Не знав хвилинами і дням
Й наприкінці словами стік,
Що на обличчі досі ями.
Упав додолу, сонце ріже,
Та всеодно холодне й хиже.
Заплющив очі, й тільки тиша
Мене у просторі колише.
11.03.21
М. Стаськів
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907682
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.03.2021
У твоїх зіницях кружляє Юпітер.
Нікого нема, лиш дюни і вітер,
І наш зореліт, що пливе по орбіті.
Так важко тишу космічну терпіти.
Автопілот. Спорожнілі каюти.
Так тихо, що можна серце почути.
Мрійливо будуєш наші маршрути...
Скажи, як в очах твоїх не втонути?
Давай танцювати, бо скоро в дорогу.
З тобою і космос зватиму домом.
Все тягнеш упасти мене на підлогу.
Юпітерський джаз — аж заздрісно Богу.
08.03.21
М. Стаськів
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907367
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.03.2021
Давай заснемо серед трав,
Давай іти у ясні ночі.
У мавок так багато справ,
Мені б поглянуть в твої очі.
Це все, що хочу...
Чи просто йти кудись удаль.
В твоїх руках моя печаль,
В моїх несу тебе додому.
Спокійно спи, забудь про втому.
Давай впадемо за зірками,
І кронами хай ліс шумить,
І лише місяць парусам
Над нами тихо майорить.
03.03.21
М.Стаськів
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906787
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.03.2021
А моя мама любить хризантеми,
Або, коли я їй співаю джаз,
І ще читати Станіслава Лема,
Як море все нашіптує до нас.
А моя мама любить ясні зорі,
Або, коли я їй пишу вірша,
Або на небі хмарами узори,
Чи час, коли співа душа.
А моя мама любить апельсини,
Не терпить лиш свого жалю,
Та все чекає теплі літа днини,
І я її також дуже люблю...
Присвячено Моїй Мамі
PS люблю
03.03.21
М.Стаськів
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906691
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.03.2021
Нетерпляче чекаєш, як зійдуть сніги,
Чебиряєш, із хмар звісивши ноги.
А я пропливши небес береги,
Тепер до зірок минаю пороги.
Чи важко? Довкола всі кажуть: "Авжеж!"
Сміялись чомусь і незнайомці.
Та моя воля не знає меж:
В гарячих долонях несу тобі сонце!
Обпечений світлом, впаду до ніг.
Співай мені, поки зоріє,
Або ж, доки знову не випаде сніг.
Терплячі зажди здійснюють мрії...
28.02.21
М. Стаськів
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906460
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.03.2021
Скажи чому ти вкрала серце,
Якого й так давно нема?
Твоє мовчання повне терцій,
Моє ж закутала пітьма.
Вона й повила мої очі.
Легені видихають ніч,
І ніби спати ще не хочу.
Скажи тоді у чому ж річ?
Скажи чому така красива?
В твоїх очах тече блакить.
В моїх лише похмура злива,
Та погляд твій — це сонця мить.
26.02.21
М. Стаськів
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906217
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.02.2021
Не міг добрати все слова,
Бо переповнює краса,
Коли з тобою поряд йду.
Ось сонце хмари пробива,
І кожен крок увись зліта.
Вкуси мене, якщо я сплю.
Тут тільки двоє нас.
Хай розсиплеться зима.
Тільки двоє нас:
Ти і я.
Тільки двоє нас.
Хай застигне у мить час.
Тільки двоє нас:
Ти і я.
Шукали миру в небесах.
Моя душа, неначе птах,
А крила наші — спільні дні.
Усе чекали новий день.
В очах цитати із пісень.
Напевно все таки у сні...
Тут тільки двоє нас.
Хай розсиплеться зима.
Тільки двоє нас:
Ти і я.
Тільки двоє нас.
Хай застигне у мить час.
Тільки двоє нас:
Ти і я.
25.02.21
М. Стаськів
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906115
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.02.2021
We were sitting beneath the pines,
highlighted by bonfire's arms,
were both tired of crossing lines.
Let's hide here until it burns.
We were traveling into unknown,
amused with the winter embrace.
For you I'll put down my crown
and let you win in a duel race.
We were chasing the sun and the wind.
We were trying to flee to above.
You were sipping sweet tea with a mint.
I was dying to give you my love.
09.02.21
М. Стаськів
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904164
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 09.02.2021
Стукіт поїзда у вухах.
Знов чомусь утратив дух.
Йду по двох сполучних смугах,
замикаючись у круг.
Так не добре й так погано.
Все однаково й так само.
То запізно, то зарано.
Світ закутаний туманом.
Він ще спить, а я безсоння,
все жену кудись на конях.
Що попереду — не знаю.
Я є той куди втікаю.
М Стаськів
21.01.21
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902063
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.01.2021
Момент — це смерть,
момент — життя.
Все шкереберть
і без пуття.
Одні шукають каяття,
а я один, немов сміття.
Один ніде й водночас всюди:
забутий мармур спить під брудом.
І щось так важко давить в груди.
чи то повітря?
чи то люди?
Заплющуй очі: ліс і гори,
і ми десь там по скелях ходим.
Напевне час сказати годі,
Втекти й віддатися природі.
В долонях рани ще від санок,
і знову сонях — літній ранок
Усе болить та хто загоє...
тепер залишились ми двоє.
я і море
М. Стаськів
21.01.21
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902061
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.01.2021
З-під капелюха мерзнуть вуха,
а сніг танцює до зіниць.
Хтось хмари рухнув й завірюха
тепер уже не зна границь.
Слідами сонця йду бульваром,
немов дракон, із рота - пара.
Напевне серце повне жару,
краще любов аніж сигари.
Дивлюсь у даль, шукаю спокій,
від холоду червоні щоки.
І не затихне буря поки,
додому знову повільні кроки.
26.12.20 ©Стася
(Максим Стаськів)
(Maksym Staskiv)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899370
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.12.2020
Спокійно й тихо жили ми
В країні вічної зими.
Лише димар собі димить.
Малюк у ковдрі смачно спить.
І чайник вічно на плиті,
Варення й літа теплі дні.
Здається на Землі одні.
Ген ключ у вирій полетів.
Постав платівки, хай щось грає.
Малюк не спить й мене кусає.
Тепер розчісуєш волосся,
Бо так у світі повелося.
Щасливий час, кохана мить:
Сніги і вітер все шумить,
Мороз схилився до вікон.
Напевно сон, напевно сон...
17.12.20 ©Стася
(Максим Стаськів)
(Maksym Staskiv)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898396
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.12.2020
Раніше біг, щоб від проблем втекти,
Тепер — щоб встигнути до тебе.
І навіть в мить холодну самоти,
Я вдячно усміхаюсь до неба.
Раніше усміхатись як не знав,
А зараз лише гляну в твої очі...
І враження таке що наче спав,
Та більше прокидатися не хочу.
Раніше, знаєш було якось все не так,
Був, мов метелик, що шукає світла,
А зараз відчуваю щастя смак:
Навпроти ти — моя душа розквітла.
Присвячено Коханій
PS ти моє світло у цій сумній порожнечі
08.12.20 ©Стася
(Максим Стаськів)
(Maksym Staskiv)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897932
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.12.2020
Танцювали, в парку, під покровом ночі.
Вальсом і за арку, дивлюсь в твої очі.
Завжди, попри холод, вдвох йдемо додому.
Поки жив і молод, заберу всю втому.
Захищу від вітру, від недолі й грому,
Несу барв палітру й не віддам нікому:
Той щасливий погляд, усмішку до неба.
Лиш скажи, що хочеш, я усе для тебе...
PS ти
21.11.20 ©Стася
(Максим Стаськів)
(Maksym Staskiv)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895948
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.11.2020
Хитаюсь зараз листопадом,
Тоді ми йшли удвох колись.
І ти втомився, сипеш градом,
А я мовчу, прошу не злись.
Хитаюсь зараз із туманом,
Тоді лиш сонце і твій дим.
І так спокійно серед лану,
А зараз став мені чужим.
Хитаюсь зараз сам додому,
Тоді сміявся попри втому.
На вірші вже набив оскому,
А ти десь там, впадаєш в кому.
Хитаюсь зараз, наче квіти,
Тоді було останнє літо.
І байдуже, що кажуть діти,
Тепер я твій холодний вітер...
11.10.20 ©Стася
(Максим Стаськів)
(Maksym Staskiv)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891429
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.10.2020
Let me sink in the ocean of thoughts.
There're too many words and dots.
Stay silent and scream afterwards.
Red wrist with meaningful nodes.
Let me sink in the ocean of air.
Every time it seems so unfair.
Wind is lost somewhere in my hair,
And I'm in your eyes aware.
Let me sink in the ocean of you.
I'm feeling so awfully blue,
Without your obvious clue...
I love you more, I know you too.
Dedicated to my girl.
25.09.20 ©Стася
(Максим Стаськів)
(Maksym Staskiv)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889988
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 27.09.2020
Попросиш жити для себе,
Та я давно вже помер.
Де сенс дивитись на вени,
Або візерунки шпалер?
Дивлюся на небо й на тебе.
Попросиш лишатись собою,
Та в мене не вийде ніяк:
Тебе покидати сумною,
Чекати вічних подяк.
Не хочу лишитись собою...
До бою, до бою
Ось так!
Попросиш мене не повторювати,
Та все ж я промовлю це знов.
Мовчанню притаманно спотворювати,
Нехай волає любов...
25.09.20 ©Стася
(Максим Стаськів)
(Maksym Staskiv)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889957
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.09.2020
Так зоряно у літню ніч
Буває раз на сотню років,
І не збагну у чому річ:
Все гірше чути мої кроки.
У тінь дерев згорнувся спокій,
Мов кіт, що сонно муркотить,
А місяць ще не повен поки.
Кохана спить, кохана спить...
Під вишнями гуде бруківка,
То не заснуть все скрипалі.
Там цвіркунів усіх домівка,
В солодкій затишній імлі.
Медово квітнуть білі квіти,
Під теплим світлом ліхтарів.
Куди усі думки подіти,
Коли не вистачає слів?
29.07.20 ©Стася
(Максим Стаськів)
(Maksym Staskiv)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884325
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.07.2020
Холодний вечір, літня тиша,
Лише верба собі колише.
А небо, мов простора ніша,
По ньому Бог зірками пише.
Крізь жалюзі сплелися тіні.
Ці ліхтарі завжди незмінні,
І мовчазні й такі чарівні.
Усі будинки, мов шпаківні.
Упала ніч, втомились очі.
Усе живе заснути хоче.
Читаю мантру, погляд точу.
А Бог сміється, щось шепоче...
18.07.20 ©Стася
(Максим Стаськів)
(Maksym Staskiv)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883176
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.07.2020
Розширені зіниці – у них Всесвіт,
Пітьма і світло, початок і кінець.
Усе відоме розчинилося у безвість,
І часу плин – зав'язаний вінець.
Розширені зіниці – у них очі,
Тремтять усе від зливи і вогню,
Розтанули, згоріли і шепочуть...
Як ніч таки віддались дню.
Розширені зіниці – у них квіти.
Пелюстки розлітаються до хмар,
Які сміються, мов маленькі діти.
Велике вогнище тримає жар.
Розширені зіниці – у них вдома,
Коли накриє пара ніжних крил.
Прощай важка минулого утома,
Моє майбутнє дало сил.
Присвячено Моїй Киці
14.07.20 ©Стася
(Максим Стаськів)
(Maksym Staskiv)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882946
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.07.2020
Сьогодні хмарно, та так навіть краще,
Вогнем наллється завтра новий день,
І сонце небом котиться ледащо.
Моя душа співа тобі пісень.
Сьогодні тихо. Може, будуть грози.
Казали, що здійметься буревій.
То ангели від щастя лиють сльози,
Бо ти моя, і я навіки твій.
Сьогодні сонно, можна далі спати.
У стелі завмирають очі знов.
Ще міцно сплять усі наші кімнати,
Та розквіта палка щира любов.
Присвячено Моїй Киці
13.06.20 ©Стася
(Максим Стаськів)
(Maksym Staskiv)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879547
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.06.2020
Сонце спить в моєму ліжку,
У кімнаті запах кави.
Вона просить іще трішки,
Моя ніжна і ласкава.
Сонце солодко шепоче,
Вона мої дні і ночі.
Огорну її у крила.
Спи моя залежність мила.
Сонце дихає у шию,
Наче теплий, літній вечір.
Тихо ковдрою накрию
Й поцілую її плечі.
Присвячено Моїй Киці
03.06.20 ©Стася
(Максим Стаськів)
(Maksym Staskiv
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878845
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.06.2020
У мандрівника у часі запаморочилась голова,
Він вирушив до античності, полюючи на слова.
Зефір сміявся небом, рожево, як не бува.
Під ніжні звуки ліри, здавалося забував.
Хитався поміж театру, що небом все огортав.
Нашіптував собі мантру, і серцем її ховав.
А люд сміявся й плакав, викотувався із лав.
У мандрівника у часі ще так багато справ.
Уран розкинув знову пастельне полотно,
І Геліос розлився гранатовим вином.
Вишневий білий цвіт летів на саме дно.
Сміялась Амфітріта, нашіптував Посейдон.
Здавалося ще мить, і ось його нема.
Тепер лиш запах м'яти й палаюча зима.
Вона ще міцно спала, він дихав крадькома,
Кохана і безцінна, блаженна і жива.
Присвячено моїй Киці
05.05.20 ©Стася
(Максим Стаськів)
(Maksym Staskiv)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874830
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.05.2020
"Світанок" М. Стаськів 17.04.20
То був приємний літній ранок...
Вершкові хмари ліниво повзли небом і ховались кудись за горизонт. Пастельне сонце повільно здіймалось над головою. Тихо. Спокійно. Лише море муркотіло…
Здавалось, що воно безмежне…
Здавалось, вони сидять тут вічність…
Пара тіней складала одну…
Чомусь не хотілось йти.
Вітер грався їхнім волоссям, заплітаючи туди квітки свободи і кристалики солі.
Якщо джаз можна було б описати пейзажем, то це був би саме цей куточок узбережжя…
На кам’яних стовпцях, що починались від старого дерева і закінчувались за обривом, майоріли різнобарвні прапорці…
— Давай також залишимо один? — запропонувала вона…
Він усміхнувся і кивнув.
Мить, і ось вони уже зав’язують якусь хустину…
Небом промайнули чайки…
Час ішов до обіду.
Перенісши плед у тінь дерева, вони перекусили і впали горілиць, слухаючи, як шепоче листя…
Хмари ліниво повзли за обрій…
Він сміявся.
— У чому річ? — запитала вона.
— Так дивно… ми вийшли зустрічати світанок, а зустріли вечір…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874442
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 03.05.2020
“Оповідання на три сторінки” М.Стаськів 18.03.20
То був аномальний лютневий день. Смажило сонце. Вони втікали від гарячих променів, в надії знайти тінь. Марно. Гілляччя ще не встигло випустити листя... Час від часу подував вітер. Не зважаючи на переслідування світила, було якось так спокійно: крихти людей вештались брудними вулицями, де-не-де проїде машина, голуби в небі тремтіли крилами...
Він міцно тримав її за руку. Слухав, як вона говорить...сміється...Інколи поглядав, як красиво переливається світло в каро-зелених очах... Здавалось вони золоті...В повітрі чувся запах свободи.
Залишалось ще не багато. Вони обоє раділи цьому теплу і долали кожен крок з усмішкою... Ось похитнула своїми косами верба, потім кілька кроків і сходи, дорога... і ось знову величні стовбури дерев... Часу не багато, потрібно було квапитись. Раптом він зупинився...
— Щось трапилось? — на її обличчі з’явились нотки занепокоєння.
— Є дещо що я повинен тобі розповісти, але це великий секрет... — у хлопця був дуже серйозний тон. — ти збережеш його?
— Звісно) Розповідай...
Він обернувся до неї, щиро поглянув у очі, тендітно взяв рукою за шию і, як нічого не бувало, голосно промовив:
— Я люблю тебе...
Довкола йшли перехожі, білки перестрибували по гілкам, вітер грався з минулорічним листям...Його слова танули в неї на устах..
— Я тебе сильніше!
— Домовились)
Вони наршті врятувались від сонця... Двері квартири затишно зачинились за спиною.
— Мені подобається такий лютий. Наче весна розпочалась...
— Наша весна розпочалась ще в грудні, а може й ще раніше, коли я вперше тебе побачив...
Мить. Вони миють руки. Тепла вода. Пахуче мило. Сміх.
Мить. Він стоїть в коридорі, спостерігаючи як вона метушиться на кухні. Милується.
Мить. Вони сидять і їдять банани. Мить. Вони п’ють компотик з одного горня...
— Тоооо.... в що будемок грати? Вибирай: шахи, доміно, тут ще є монополія...
— Гарти? — він зачаровано сидів, нічого не розуміючи.
— Так, вибирай! Якщо будеш мовчати, то виберу я...
— Ну давай шахи...
Час повільно витікав за стіни. Інколи було чути, як скриплять двері на кухні. Вона усміхалась... Був запеклий бій. На полі падали коні, слони, піхотинці, аж поки не залишилось два королі.
— А що тепер? — вона не знала, що це означало.
Він сміявся. Потім встав і обійняв її в свої крила...
— Ти вграла! Хахах..
— Ура! Знаєш, мені давно не було так весело... Всі ці турботи, місто і сотні людей... Дякую, що ти є...
Він усміхався.
Годинник тікав до полудня. Ще кілька хвилин і треба буде збиратись. Залишати дім і йти додому...
Він лежав головою в неї на колінах. Намагався не думати про кожно секунду, які, мов вістря шпаги, все ближче підступали до горлянки. Ще трохи і вони зроблять випад, що той аж задушенням промовить:
— Мені вже час. Дома вже чекають...
...
— Я не хочу, щоб ти йшов... Побудь ще 5 хвилин...ну будь ласочка...
— Ми так побачимо, як Бог зістрариться. Хаххах. Ну гаразд 5 так 5..
Він усміхнено впав в її обійми.
Мить. А потім ще 4.
Її прощання залишалось солодким присмаком на устах.
І ось двері, сходи і дорога, перехрестя, вулиці, люди, машини...
А подумки там де вона...
Де б не був
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874441
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 03.05.2020
Час так повільно тікає крізь пальці,
Його завжди мало для нас.
Хмари у небі сплітаються в танці,
То крила розправив пегас.
Вітер закоханий, білі пелюстки.
Приємно вдихати весну.
Серцем літають солодкії згустки.
Чомусь все ніяк не засну.
Місяць і зорі забули про втому.
Ледь сонно пейзажі ловлю
Коли ти поряд, тоді я вдома.
Спи, моя рідна, люблю.
19.04.20 © Стася
(Максим Стаськів)
(Maksym Staskiv)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872811
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.04.2020
Десь там на нас чекає океан,
Запах свободи, вітер, хвилі.
Ось сонне сонце пробива туман.
Ось твої очі лагідні і милі.
А десь ліси шепочуться у кронах,
Пташиний спів пронизує блакить.
Так ніжно поцілую твої скроні,
Що вічність розчиняється у мить.
Десь гори там кремезні і величні
Втомилися від снігу і зими.
Усі пейзажі будуть поетичні,
Коли удвох до них ідемо ми.
08.04.20 © Стася
(Максим Стаськів)
(Maksym Staskiv)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871382
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.04.2020
Діли похвилинно всі дні.
Ще секунда і ось ми одні,
Мов птахи у небес глибині.
Усміхайся крилато весні.
Горизонт обіймає світанок.
Зачекай, приготую сніданок.
Світло рветься сюди з-за фіранок.
Заховай мене ще на останок.
Десь далеко гудуть кораблі.
Їхній гул розчинився в імлі.
Жовта квітка у чорній землі.
Білі хмари по блакитному тлі
27.03.20 © Стася
(Максим Стаськів)
(Maksym Staskiv)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870436
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.04.2020
Ніби й весна, та падає лапатий сніг,
Як тоді, в грудні, коли до тебе біг,
Щоб поряд бути і чути щирий сміх.
Люблю тебе від вух і аж до самих ніг.
Ніби й весна, проте холодні стіни.
Лежати б зараз десь за межами країни,
Де сонце, спокій, смак морської піни,
Або у тебе просто на колінах.
Ніби й весна, та в серці горить літом,
Цвітуть іще якісь жовтаві квіти,
І ми йдемо вперед цим білим світом.
Люблю тебе, ти сенс мені радіти.
22.03.20 © Стася
(Максим Стаськів)
(Maksym Staskiv)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870435
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.04.2020
Запах свободи
Цвіте в твоїх обіймах.
Ти, наче квітка.
Чекають сходи,
Такі, немов із фільмів,
І сяє зірка.
Мій сон втікає
І ніч втомила очі,
Та я так хочу:
Просто бути тут,
Тобі писати хайку
Тінями споруд.
Кусай, як схочеш,
Поки тихо поряд сплю.
Шепочу: люблю.
21.03.20 © Стася
(Максим Стаськів)
(Maksym Staskiv)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870322
рубрика: Поезія, Рубаї, хоку, танка
дата поступления 01.04.2020
І ось ти спиш, і я навпроти.
Кімнатою хитає протяг.
Тут забуваються турботи.
Гуде і суне старий потяг .
Тьмяніють вікна, гра у тіні,
Лиш ліхтарі й будинки білі.
Мазки по небу темно-сині.
Коли ми вдвох, тоді ми цілі.
Солодкі сни і ти на дотик:
Уста, волосся, очі й носик.
Ти моє все, ти мій наркотик.
Палає серце теплий подих.
Плекаю тишу, прислухаюсь...
Напевне, все таки зізнаюсь:
Одна жадана в цьому світі.
Ти сонце, ліс й весняні квіти.
Вертаюсь поглядом напроти
І ледве-ледве ще не сплю.
Ритми із серця й вітру ноти.
А я співаю, що люблю...
тебе.
17.03.20 © Стася
(Максим Стаськів)
(Maksym Staskiv)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870321
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.04.2020
Промовляти устами вулиць,
Що їдять думки із середини.
Скільки сотень об вас спіткнулось,
Скільки кроків по вас проведено?
Ваші очі втомились бачити
Поголів'я байдужого люду.
Ви смієтесь чи, може, плачете?
Заважає прошарок бруду...
Не чую...
Кричите, я не чую...
Він по небу малює, поки . будую.
Та нехай...
усміхаюсь своєму етюду
. . . також .
Щось . . .
16.03.20 © Стася
(Максим Стаськів)
(Maksym Staskiv)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869951
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.03.2020
Даруй мені сон, відберу твою мову.
У промінні весни ти така кольорова.
Понесу на руках й не промовлю ні слова.
Твоя усмішка квітне, цілуй мене знову.
Веди крізь юрбу, йди до рідних дверей.
Бачу: втомилась від всіх цих людей.
Закохана пара наших тіней,
Бруківкою крок серед сонних алей.
У грудях палає твоє тепло.
Ти просиш, щоб я ніколи не йшов.
Сонце по небу ліниво пливло.
Твої світлі очі, то моя любов.
11.03.20 © Стася
(Максим Стаськів)
(Maksym Staskiv)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869950
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.03.2020