Федір Трох

Коли прийшов куди

Коли  прийшов  куди  раптово,
Що  там  -  ніяк  не  уявляєш:
Всі  посміхаються  навколо,
А    думають  про  що  -  не  знаєш.

Простий  є  спосіб  щоби  взнати,
Яку  отам  хто  роль  відіграє  -
Усіх  їх  шпигунами  рахувати.
Питання  лиш:  завдання  хто  дає?

Чи  інший  шлях  -  коли  вважати,
Довкола  всюди  Янголи  живуть.
Хто  Сатана  лиш  треба  знати,
Тоді  все  стане  ясно  тут.

Успішним  лише  той  буває,
Навколо  хто  спостерігає
Та  відповідь  на  ці  питання  має,
Що  далі  буде  уявляє.
(з  російської)  —20/2/2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977435
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.03.2023

Етикетне

Хоч  різні  звички  й  звичаї  бувають,
Завжди  усі  пристойності  тримаються:
Спасибі  чи  привіт  не  забувають,
Але  від  того  люди  не  міняються.

Доводиться  нам  кашляти  та  чхати,  
Не  завжди  і  парфуми  можуть  помагати,
Бува  у  натовпі  кого  коли  штовхають,
Ну  а  іще  –  всі  гази  випускають!

Як  пернув  -  ну  до  чого  етикет?
Хоть  сто  пардонів  -  та  лиця  ж  немає.
Забудуть  всі  який  ти  був  естет  -
Тепер  xamlo  котрих  і  світ  не  знає.

По  правді,  ну  за  що  тебе  ганьбити?
У  шлунку,  видно,  був  якийсь  розлад.
Та  звук  (і  запах!)  вже  не  зупинити,
Тому  й  нема  шляху  назад…

Педять  чи  бзять  усюди  та  завжди  -
Діанозаври,  космонавти,  навіть  геї  -
Процес  природний,  як  потік  води,
Нам  не  змінити  сутності  своєї.
 
Хоч  чемність  й  ввічливість  важливі,  
Не  треба  плазувать  перед  юрбою:  
Коли  живі,  то  звуки  всі  можливі,
Завжди  потрібно  залишатися  собою!
(з  російської)  —20/2/2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=975049
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.02.2023

Нове шукаю поряд й вдалині

Нове  шукаю  поряд  й  вдалині,
У  темряві  бреду  та  часто  помиляюсь,
Зневіра  чи  прозріння  чудиться  мені,  
З  проклятими  питаннями  стикаюсь…

Багато  думав,  але  мало  знаю:
Як  та  куди?  Навіщо  та  чому?
Простих  речей  не  уявляю,
Що  є  чи  буде  -  кане  у  пітьму.

Окреслена  для  знань  межа,
Це  коло  нам  не  розірвати.
І  кожен,  щоб  він  не  хотів,
Повинен  в  ньому  існувати...
(з  російської)  29/1/2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=974291
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.02.2023

Коли в нас безліч віршів

Коли  в  нас    безліч  віршів  про  любов,
То  мусимо  й  про  інше  все    писати…
Скажімо,  ми  повинні  знов  та  знов
Полегшення  у  туалеті  прославляти!

Щоденно  про  святе  це  відчуття
Ми  мали  би  із  вдячністю  співати,
Але  ж  безсиле  тут  мистецтво:
Не  може  ні  сказать,  ні  показати…

Поети  та  художники  пасують  -
Не  в  змозі  унітази  прославляти.
Урологи-проктологи  чаклують,
Щоби  потреби  нам  справляти.

Коли  ж  безсилі  виявились  Музи,
І  не  змогли  створити  нам  нічого,
То  ескулапи  -  їх  пігулки  й  клізми  -
Нам  відкривають  до  життя  дорогу.  
(з  російської)  17/2/2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=974288
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.02.2023

Приїзд, від'їзд…

Приїзд,  від'їзд  -  горілки  пляшка,
Закуски  обмаль  -  лиха  тут  нема.    
Як  огірок  та  шматок  сала,
Так  ми  зустрілись  недарма.

Горілку  в  пиво  доливаєм,
Хрестини,  поминки  справляєм,
Всі  свята  нею  відзначаєм,
Тверезі  не  живем  –  страждаєм.

На  чужині  десь  вина  п'ють,
У  віскі  соду  добавляють.
От  неможливо  й  уявить,
Що  в  нас  отак  відпочивають.

Завжди  і  всюди  оковиту  цінували,
Як  не  було  -  одеколон  вживали.
Куди  піде  прогрес  не  знаємо,
Та  наркоманів  різних  зневажаємо.

І  наша  молодь  має  так  триматися,
Традиції  щоб  далі  зберігалися:
Зранку  не  пить,  розсолом  похмелятися,
Щоб  під  парканом  не  валялися.

Колись  лиш  брагу  усі  пили,
Нужденно  наші  предки  жили!
Тепер  зубрівки  та  перцівки  п'ють,
Столичну  та  горілку  Абсолют.

Ми  навіть  спирт  спроможні  пити,
Та  й  гарний  самогон  не  зневажаємо.
П'ємо,  щоб  легше  стало  жити,
Хоча  нащо  живем  не  знаємо…
(з  російської)  31/1/2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=974156
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.02.2023

На йух…

Нервовий  час  і  кожному  непросто,
Не  розрізнить  де  ворог,  а  де  друг.
Та  ти  живи  собі  спокійно,
А  всіх  пошли  туди...  На  йух!

Крокуй  упевнено  та  гідно:
Як  недоречності  навкруг,
Не  метушись,  забудь  про  те  
І  посилай  усе  на  юх!

Та  не  втрачай  авторитету,
Не  оминай  своїх  заслуг,
Як  хтось  тебе  не  поважає,
То  ясно  -  що  його  на  йух...

Іще  не  треба  тушуватись,
Якщо  навколо  в  бід  ланцюг
Так  можна  діяти  зазвичай  -  
Усе  оте  відправ  на  юх!

Також  не  треба  лізти  в  пляшку
Та  лаятись  -  чи  ворог  там,  чи  друг  -
Коли  не  видно  й  крихти  сенсу
Тоді  є  тільки  шлях  на  юх...

Висловлюйся  завжди  цензурно,
Не  полишай  культурний  круг  -
А  автора,  літературно,
Пошли,  як  й  тих  усіх,  на  йух…
(з  російської)  24/1/2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=974155
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.02.2023

Живе не людина – а люди

Живе  не  людина  –  а  люди,
Росте  не  стеблина  –  трава.
Були  разом  ми,  є  та  будем:
Насамоті  ніхто  не  вижива.

Краплина  чи  піщинка,  або  лист  –
Лиш  мить  й  десь  розчиняється.
А  океан,  пустеля  або  ліс  –
Тисячоліття  не  міняється.

Один  –  ніщо.  Хаос  поглине...
Але  разом  ми,  попри  все,  живем.
Хоч  кожен  з  часом  пропадає,
Кудись  усі  у  вічності  ідем.
(з  російської)  3/1/2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=970073
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.01.2023

Нема нічого

Немає  Бога  на  Землі,
У  небі  теж  його  немає...
Тут  люди,  є  малі  й  старі,
Що  у  майбутнє  їх  штовхає?  
 
Немає  й  нечисті  ніякої  ніде,
Хоч  нас  багато  що  лякає  -
По  світі  ж  різнеє  живе  -
Випадок  шлях  всім  визначає.

Нема  краси,  й  гармонії  немає:
Лиш  числа,  факти  та  процеси,
Закони  -  міф,  а  логіка  щезає,
Вирує  тут  хаос,  панують  інтереси.    

Та  час  байдужий  -  всіх  вперед  жене,
Кудись  йдемо.  До  доброго  чи  злого?    
Нащо  живем?  Адже  усе  мине,
Як  придивись  -  навкруг  нема  нічого!
27/6/2022

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=952144
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.07.2022

Зачем прожил

Как  Вечный  Жид  бреду  по  свету,
Хотя  места  родные  помню  и  люблю.
Хаос  вокруг.  Ни  сил,  ни  цели  нету.
На  что  потратил  жизнь  свою?

Недолго  ждать  и  кончится  дорога,  
Когда  и  где  назначен  мне  предел?
Достиг  чего-то  и  порушил  много  -
Вперед  пытался,  лучшего  хотел...

Что  мог  -  то  делал,  ошибался  часто,
Геройства  нет,  но  подлецом  не  стал,
Бывало  всяко  -  радости,  несчастья  -
Терпел,  работал,  да  от  суеты  устал.

Все  перенес,  судьба  что  посылала,      
Но  смысл  какой  терпенья  моего?  
Что  сделал?  Разве  лучше  стало?
A  как  уйду  -  не  будет  ничего.

Еще  иду  куда-то,  думаю,  дышу,  
Но  ни  на  что  уже  не  годен  -
"Не  я  из  жизни  ухожу,  
Жизнь  из  меня  уходит"...
       22/6/2022      

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=952141
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 02.07.2022

Крокодилицын

С  годами  жизнь  сдвинула  мою  старушку  к  религиозно-  политическим  интересам.  Натурально,  она  стала  религиознее  еще  в  середине  90х,  как  на  пенсию  их  досрочно  выкинули.  Библию  перед  сном  читает:  сектанты  снабдили,  хотя  на  их  собрания  ходила  недолго  -  там  же  десятина…    А  в  2004  и    политическая  мотивация  прорезалась:  оранжевые  митинги,  “банду  геть”  и  т.  д.    Но  в  2008,  сильно  ругала    грузин,  что  они-де  войну  начали,  наслушалась  Russia  Today.  Пришлось  эту  вредную  программу  из  спутниковой  тарелки  убрать,  хоть  новости  были  там  оперативные.  
К  2014  уже  перешли  на    YouTube,  где  новости  настроены  на  потребителя,  так  что  доставалось  только  Путину…  Каких  только  эпитетов  я  не  наслушался.  И  всегда  же  какой-то  отклик  требовался,  поддержка.    А  с  прошлой  весны,  как  об  100  тысяч  солдат  на  границе  и  о  войне  заговорили,  у  нас  YouTube  не  отключается  и  этих  теплых  слов  стало  уже  не  хватать…  Даже  новая  кричалка  “Батько  наш  Бандера”,  не  помогает,  все  равно  сильно  расстраивается  старушка.  И  причины  есть:  цены  растут,  подруги  звонят,  об  внуках  беспокоятся.
Но  осенью  проблема  разрешилась  довольно  забавным  способом.  На  том  же  YouTube  смотрела  она  познавательные  программы  -  об  эволюции  Вселенной,  о  происхождении  человека  -  и  я  заговорил  о  громадном  различии  времен:  Вселенная  существует  более  13  миллиардов  лет,  а  человек  произошел  от  обезьяны  лишь  за  последние  сто  тысяч  лет.  Если  эволюция  Вселенной  возражений  не  вызвала  (очень  красочные  сюжеты  на  YouTube  были),  то  по  поводу  происхождения  человека  Библия  победила  и  жена  была  категорична:  ”Бог  сотворил!”.  Моя  апелляция  к  гендерному  равенству,  “Так  что,  все  женщины  из  ребра  адамова?”,  была  безуспешной.
Оставался  последний  аргумент:  “Так  что,  это  и  Путина  Бог  создал?“.  Ну  на  такое  моя  старушка  согласиться  не  могла  и  тут  ей  следовало  бы  переходить  к  дарвинизму.  Однако  супруга  задумалась  и  опять  не  соглашается,  говорит:  “Мартышки,  они  хорошие!”.  Пришлось  перейти  на  низшую  ступень  эволюции,  от  млекопитающих  к  пресмыкающимся.  Говорю:  “он  из  крокодилицыного  яйца  вылупился,  такой  злой  и  страшный”.  Это  вызвало  полное  одобрение  и  стал  Путин  у  нас  называться  “Крокодилицын”  (простое  Крокодилов”  как-то  не  подходит,  а  “Крокодиленко”  и  вовсе  не  годится).
Теперь  на  политические  новости  -  а  они  все  паршивее  и  паршивее  становятся  -  я  реагирую  просто:  достаточно  сказать  “у-у-у  Крокодилицын”  и  у  супруги  здоровый  патриотический  настрой  появляется.  А  мне  вспоминаются  старые  карикатуры  на  Гитлера  -  это  ж  нормальное  ожесточение,  предчувствие  близкой  войны…
5/2/2022

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939471
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 07.02.2022

Халепа

Влітку  16-го  року  опинився  у  Києві.  Рідне  місто  не  виглядало  прифронтовим,  хоча  вже  два  роки  йшла  АТО-війна.  Лише  військові  на  вулицях  часто  були  засмаглими  та  зосередженими.  Також  всі  розмови,  принаймні  із  забугорним  візитером,  зводилися  до  14-го  року  та  наслідків  й  перспектив.  Така  ж  розмова  почалася,  коли  завітав  до  свого  колишнього  співробітника  Костя:  про  волонтерів  та  шпиталь,  задимлений  Майдан  (там  Кость  попервах  сказав  що  дим  шкідливий,  так  його  дуже  матюкали)  та  стрілянину  у  останні  дні;  лиш  побіжно  згадали  про  кепські  справи  у  нашому  Інституті  та  Академії.  
Вже  за  чаюванням  почали  обговорювати:  а  що  далі?  Тут  я  згадав,  що  дружина  Костя,  Галина,  знаний  медієвіст.  То  й  запитав  її:  “А  чи  був  за  1000  років  випадок,  щоб  сусідні  держави  не  воювали  хоча  би  раз  за  сторіччя?  А  потім  знову  мир-дружба…”  На  останніх  словах  Галина  зблідла,  чашка  опинилася  десь  на  столі,  рвучко  піднялася  й  пішла  з  кімнати.  Ми  ніяково  помовчали,  трохи  ще  побалакали  та  почали  прощатися.  З  кімнати  визирнула  Галина  й  тримаючись  за  одвірок  тихо  сказала:  “Мабуть  ви  праві,  усі  воюють,  а  потім…  Окремо  Ватикан  та  Швейцарія,  але  вони  до  будь-якої  війни  причетні.”  Трохи  помовчавши  додала:  “Всього  вам  найкращого”.
За  декілька  днів,  на  зустрічі  з  колегами,  Кость  підсів  до  мене.  Почав  говорити  що  дружина  дуже  нервує  при  згадці  про  війну,  бо  минулого  року  її  двоюрідний  брат  загинув  на  розмінуванні  в  АТО.  Був  він  досвідчений,  миротворцем  десь  служив  -  та  нарвався  на  нову  російську  міну;  так  говорили  хлопці,  що  труну  привезли.  Я  зніяковіло  згадав  його  дружину  й  тихо  сказав:  “Препогано  вийшло,  така  халепа”,  а  Кость  також  тихо:  “Та  все  халепа…  Але  кращого  попереду  не  видно.”
4/11/2021

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930159
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 07.11.2021

Навязчивые сны

У  послевоенных  бэби-бумеров  было  счастливое  детство.  Все,  от  последнего  горемыки  до  бравого  военного,  радовались  видя  как  новое  прорастает.  Поэтому  об  горе  войны  мы  не  знали.  Хоть  и  в  окопы  залезали  еще  дошкольниками  и  снаряды  находили...  Бедность  была,  неустроенность,  но  мир-дружба  казались  вечными.  Позже,  Леонида  Ильича  одобряли,  как  борца  за  мир.  А  войны  оказывалась  где-то  в  другом  месте,  либо  в  другое  -  давнее  уже  -  время.
С  реальной  кровью  Киев  столкнулся  в  феврале  2014,  когда  Майдан  прогнал  Витю-зека...  Тогда  я  привык  поутру  (а  там  вечер  -  на  десяток  часовых  поясов  жизнь  закинула)  смотреть  по  интернету,  что  за  день  стряслось.  А  как  1-го  марта  сайты  открыл:  оп-па,  разрешить  вводить  войска  российские!  Это  ж  ВОЙНА  -  государственное  решение  и  обратного  хода  тут  не  остается...
Уж  годы  прошли  и  тише  (или  привычнее?)  вроде-бы  стало,  но  как  проснусь  среди  ночи  -  или  танки  грохочут,  или  белесый  немец  улыбается,  или  Коля  играет-догорает…  Чтоб  заснуть  пробовал  напевать  разное  -  страну  огромную,  степом-степом,  или  Киев  бомбили  -  не  помогает.  И  эти  рассказики  не  помогут.  Война  -  это  надолго,  а  ее  отзвуки  остаются  в  памяти  человека  и  народа  навсегда...
[i]Ахтунг!  Панцирен![/i]  На  точку  всегда  было  неохота  ехать:  весной  -  пылища,  как  афганец  задует,  летом  -  жара  из  Кара-Кума,  осенью  -  ни  дынь,  ни  винограда  (что  с  базара  не  привези,  личный  состав  пережует  за  день),  а  зимой  -  северный  ветер.  Вертелся  там  здоровенный  локатор,  сидели  5-6  солдатиков,  да  сержант.  Начальник  станции  был  на  точке  дня  3-4  в  неделю,  остальное  время  по  очереди  сидели  батальонный  комсомолец  да  пиджак-двухгодичник.  
Дел  никаких,  полная  свобода  -  спи  или  читай,  только  пару  раз  в  сутки  по  телефону  доложись  и  никто  тебе  голову  не  морочит  -  техника  чужая,  солдатикам  деться  некуда...  Но  был  и  недостаток  -  учебные  полигоны  рядом.  Это  два  раза  в  неделю  полеты:  то  низколетящие,  то  с  пикированием,  а  то  и  отбомбятся...  Еще  1-2  раза  приезжали  мотострелки:  то  БМП,  то  танки,  а  иногда  стрельбы.  Но  для  солдат  даже  этот  шум  в  радость.  
Особенно  сильно  возбуждался  наш  моторист  Рахим  -  чуть  заслышав  гул  в  небе  или  рокот  колонны  по  степи  бросал  дела  и  бежал  ко  мне,  на  кухню,  к  дежурному  оператору  с  веселыми  криками:  “Ахтунг!  Панцирен!”.  Или  без  “Панцирен!”,  если  полеты  начинались.  Так  он  и  носился  с  криками  по  точке  пока  грозный,  непарадный  гул  не  стихал  где-то.  Это  даже  не  веселье  было,  а  какое-то  напряжение,  боевой  задор,  отзвук  войны...  Как  ученье  заканчивалось,  Рахим  уныло  брел  к  капониру,  где  монотонно  тарахтел  его  дизель.  Мирная  жизнь  его  угнетала,  как  меня  приводил  в  уныние  этот  гул  реальной  войны.  
[i]Синий  галстук[/i].  В  пионерские  годы  был  я  юным  железнодорожником  и  три  лета  повел  на  узкоколейке  осваивая  стрелки,  сигнализацию  и  подвижной  состав  -  сначала  должности  в  поездной  бригаде,  а  потом  и  паровоз-тепловоз.  Но  в  машинисты  тепловозные  (перспектива  хорошей  взрослой  работы)  я  не  стремился,  меня  любая  техника  увлекала.  На  втором  году  уже  на  паровозе  обжился  и  был  там  “в  авторитете”.  А  как-то  на  планерке  наш  инструктор  Сева  (его  фамилию  лет  60  уже  помню)  опять  назначил  меня  начальником  поезда.  Обидеться  не  успел,  как  он  говорит  нам:  “Будет  делегация  старых  немецких  коммунистов  -  надо  аккуратно  там”.  Доверие  однако.
На  втором  рейсе  появилась  эта  делегация,  Люська-проводница  проверила  билеты,  а  я  повел  их  по  вагону.  Впереди  тощий  белесый  дядька  в  серой  куртке-тельмановке.  Улыбается,  что-то  говорит  по  немецки  (а  переводчик  далеко,  проход  же  узкий)  и  синий  галстук,  поверх  красного,  положенного  по  форме,  мне  повязывает…  Так  и  проездил  всю  4-часовую  смену  на  шею  поглядывая;  вся  бригада  (проводники,  ревизор,  обер-кондуктор)  тоже  поглядывала  как-то  с  интересом  и  опаской.
После  смены  стайка  юных  железнодорожников  направилась  через  парк  к  трамвайным  путям  -  по  домам  или  за  мороженым,  если  лишние  10  коп.  у  кого  оставались.  Натурально,  галстуки  сразу-ж  снимали,  а  я  дотронуться  до  своих  двух  как-то  долго  не  мог  -  какое-то  чувство  недоумения  было:  оно-ж  немецкое,  но  и  награда  же...  Держался  позади,  а  за  последними  деревьями  парка  снял  оба  галстука  и  сунул  в  разные  карманы:  красный  -  где  копейки  на  билет  (мороженое),  а  синий  -  в  пустой  чтоб  к  нему  не  притрагиваться.    Галстук  этот  долго  потом  за  десятком  книжек  на  этажерке  пылился,  им  перед  пацанами  не  хвастал  -  хоть  другого  импорта  ни  у  кого  не  было.  Что-то  вражеское  чувствовал  в  нем...
[i]“Не  хватыло  Коли  карасины”[/i].  Совсем  детское  понимание  о  войне  осталось  у  меня  от  первых  зимних  поездок  на  Сталинку  в  автобусе  ЗиС.  Часто  на  последнем  сидении  грелся  Коля-Корчеватский,  в  телогрейке  поверх  майки,  без  шапки  на  стриженой  голове,  с  ухмылкой  на  худом  лице.  Кондукторши  не  трогали  божьего  человека,  а  работницы  кондфабрики  после  смены  угощали  его  еще  теплыми  конфетками.  Коля  не  попрошайничал,  но  чтоб  отблагодарить  пел  чего-нибудь.
За  десяток  следующих  лет  я  слышал  несколько  песен,  но  тогда  гвоздем  его  репертуара  был  антифашистский  текст  на  родном  мне  суржике:
"Не  хватыло  Коли  карасины
 И  пойихав  вин  по  карасин..."
На  пути  нашего  искателя  карасины  встретились  немцы,  “аусвайс  вони  його  спросыли”  жалосливо  выводил  солист  и  галдеж  в  автобусе  затихал.  В  48-50-м  годах  такое  помнили  все.  Ввиду  отсутствия  нужной  бумаги  “карасиной  Колю  облили”,  т.  е.  финал  приближался.
Но  мы  уже  должны  выходить.  Вот  автобус  ЗИС  рычит  отъезжая  от  нашей  остановки  Колодязь,  я  на  узкой  тропке  в  снегу,  держусь  за  подол  мамкиного  пальто.  А  от  дороги  доносится  пронзительное  "Тило  в  синьой  майки  догорало  -  и  тада  дакумента  знайшли"...  Это  была  первая  песня,  которую  вживую  слушал,  понял  и  хорошо  запомнил.  Военная,  хоть  и  без  патриотизма.
4/11/2021

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930158
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 07.11.2021

Безліч нині в нас поетів

Безліч  нині  в  нас  поетів  -  
Тісно  стало  в  інтернеті...
Радість  й  тугу  виливають,
Думать  зовсім  не  бажають.  

Може,  оці  рими  й  слово  
Нас  кудись  і  поміняють,
Та  сумбурно  й  беззмістово,
Віршописці-ж  мало  знають.  

Все  оце  -  поеми  й  строфи  -
Більш  повітря  зітрясає,  
Бо  не  змінює  ж  природи,
Того  й    натовп  не  читає...

А  навіщо  ж  всі  віршують,
Хоча  їх  ніде  й  не  чують?  
Слова  не  просто  говорити  -    
Себе  й  життя  щоб  розуміти!
(з  російської)      6/14/2021      

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917251
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.06.2021

Не розрізняю ямбу та хорею

Не  розрізняю  ямбу  та  хорею,  
Думки  свої  не  можу  зримувати,  
Придавлений  самотностю  своєю,    
Хоч  якось  намагаюся    писати.  

От    раптом  вмить  замру,
Здивуюсь,  наче  зціпенію:
Простих  речей  навкуг  
Ніяк  не  зрозумію!  

І  не  зумівши  зупинити  мить,
Щоб  ямбом  чи  хореем  забриніла,
Пишу  цей  недоладний  вірш  -  
Второпати  життя  мені  несила...
(з  російської)      4/6/2021      

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915905
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.06.2021

Мені вірші, самі по собі, не цікаві

Мені  вірші,  самі  по  собі,  не  цікаві:
Хотів  би  лиш    про  щось  розповідати,  
Пісні,  чи  лірика  -  то  лиш  забави...
Про  все  навколо  хочу  більше  знати!

Я  рим  чітких  ніколи  майже  не  вживаю,  
Ні  стилем  ані  формою  не  переймаюся,    
Лиш  з  подивом  на  світ  я  поглядаю:  
Побачитиь  хочу,  зрозуміть  стараюся...
(з  російської)      4/6/2021      

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915904
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.06.2021

Не вір

Не  вір  чужим,
Не  вір  і  долі,
Не  вір  порадам  -
Своїй  корися  волі.

Не  бійсь  брехні,
Не  бійся  бою,
Не  бійсь  й  пітьми  -
Та  стережись  покою.

Не  проси  нікого,
Не  проси  нічого,
Не  проси  ніколи  і  ніде  -
Лиш  праця  до  мети  веде.
(з  російської)      26/4/2021

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912617
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.05.2021

Судьба у каждого своя

Судьба  у  каждого  своя:  
Кому  тракт  широкий,  
Иным  тропа  через  поля,  
А  кто  -  в  яр  глубокий.  

Куда  ведут  те  дороги?  
По  Земли  петляют...
Там  и  сильный  и  убогий,  
Зачем-то  шагают...  

Солнце  светит,  дождик  льет,  
Ветры  ль  налетают,  
Вон  те  бегут,  а  тот  идет,
Все  вперед  желают.  

Один    быстро  наверх  лезет,  
Вниз  потом  сорвется,  
Другой  важно  так  шагает,  
Нигде  не  споткнется.  

А  тот  едва-едва  бредет,    
Жить  сил  не  хватает,  
Но  ползет  он  и  ползет,
Никак  не  сконает...

Как  дорога  оборвется  -
То  никто  не  знает.
Если  довелось  родиться,  
Каждый  помирает...

Нас  родили    послали,  
Где-то  путь  прервется...
Что  разрушили,  создавали  -
Детям  достается...
(с  украинского  )  9/4/2021

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910653
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 10.04.2021

Хоч всі навчалися

Хоч  всі  навчалися  потроху,  
Потрібно  й  далі  нам  читати,  
Щоб  вірну  по  життю  дорогу  
Крізь  лабіринти  відшукати.  

Не  тільки  класиків  читайте,  
Увагу  й  іншим  приділяйте  -
Хоч  усе  те,  що  ми  читаємо,  
Розгубимо,  чи  десь  втрачаємо...      

Усі  наші  знання  зникають,  
Минуле  слабко  уявляють:  
Сьогодні  мода  тут  керує,
На  ніч  що  ящик  пропонує.

Лишень  деякі  зуміли  
Сенс  в  хаосі  угадати:
Зрозуміть  загрози  й  цілі,  
Далі  щось  передбачати...  

Якийсь  у  всьому  сенс,  
Невидима  є  суть...  
Завмерти  лиш  на  мить,  
За  обрій  зазирнуть...

Але  якщо  десь  суть  
Не  спромоглися  взнати  -
Так  після  нас  знайдуть,
Нащадкам  щоб  читати...
(з  російської)      5/3/2021  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907132
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.03.2021

Полковнику давно не пишуть

Полковнику  давно  не  пишуть,  
Один  у  тиші...  Він  повільно  йде.  
Життя  пройшло...  Його  не  чують
І  не  чека  ніхто  й  ніде...

Про  нього  зараз  не  згадають:  
Хто  крокував  з  ним  -  відійшли.
Лиш  часткою  історії  вважають:  
Тим,  що  розтануло  в  імлі.

Як  і  колись,  розмірено  ступає,  
Буденні  справи  зазвичай  веде,
По-своєму  усе  сприймає
Чека,  коли  у  вирій  відійде.

Він  -  то  минуле.  Та  за  ним  епоха,  
Ті,  що  на  світ  нас  привели.  
Усе  мовчить...    Лиш  погляда  суворо,  
Щоб  ми  про  них  забути  не  могли.
(з  російської)      2/20/2021      

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905563
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.02.2021

Изгои

Всегда  должны  мы  выбирать:
Вперед,  назад,  иль  вбок  куда-то...
Везде  туман,  нам  не  дано  узнать,  
Что  ждет  и  будет  ли  отплата.

Мы  не  хотим  свалиться  вниз
Не  очень-то  стремимся  вгору  -
Ведет  нас  случаев  каприз,
Нет  цели,  только  разговоры...

Все    суета,  но  жребий  строгий
Немногое  нам  позволяет.
А  случай  -  этот  рок  убогий  -
Куда-то  каждого  толкает...

Что  человек?  Народ  толпою  
Бредет  зачем-то,  цель  не  знает...
В  борьбе  становится  собою,
Века  пройдут  и    исчезает...

Никто  -  ни  мудрецы,  ни  боги,
Ни    чародеи,  ни  герои  -  
Не  проторит  для  нас  дороги,
Хаос  вокруг  -  мы  тут  изгои...  
9/1/2021

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900874
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 10.01.2021

Були роки

Були  роки  "покою  золотого":
Жили  в  страху,  без  віри  та  надії,
Пів-віку  так,  але  лишилися  собою
Й  плекали  на  щось  краще  мрїї...

Все  те  пройшло,  вже  змін  діждали:
Та  далі  вийшло  як  завжди  -
Втрачаємо  і  те,  що  мали,
Тепер  чекаємо  ще  гіршої  біди.

Нема  шляху  нам  в  цей  непевний  час,
Попереду  пітьма  та  буря  не  стихає,
Громи  та  блискавиці...  Що  чекає  нас?
Де  знов  покой,  того  ніхто  не  знає...

Коли  нещасть  навала  накриває,
Не  метушись,  тепіти  вчись.
Борись,  трудись,  то  все  й  минає
Та  буде  потім  краще  ніж  колись...
7/1/2021

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900797
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.01.2021

Роки

Де-ж  ті  двадцять  або  сорок,
Як  роки  летять...
Все  приходить  та  проходить,
Ось  вже  й  шістдесят.

Начебто  і  не  змінився,
Як  в  дитинстві  жив...
Та  старим  враз  опинився  -
Досвід  є,  а  сили  розгубив...

Все  що  міг,  то  зробив,
Змін  нових  не  чекаю,
Якось  жив,  та  й  прожив,
Може  щось  й  залишаю...

Час  невпинний  все  змітає,
Вже  до  краю  йдем  ...
А  ніхто  не  розуміє
Нащо  тут  живем?

Знов  нічого  не  буває,
Нам  шляху  назад  немає,
Почалось  та  десь  щезає  -
Мчать  роки,  життя  минає...
(з  російської)      22/12/2020      

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899250
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.12.2020

Чому кричав, як народився?

Чому  кричав,  як  народився?  
Про  що  стогнав,  коли  вмирав?  
Навіщо  вчився  та  трудився?    
Нащо  ти  жив?  Куди  пропав?

Чому  невпинно  сонце  світить?
Для  чого  в  лісі  квітка  зацвітає?  
Нащо  метіль,  сніги-ж  розтануть?  
Все,  що  приходить,  те  минає.

Нащо  комета  промайнула  в  небі?  
Зірки  чому  мерехкотять  в  височині?  
Земля  навіщо?  Ну  кому  це  треба?  
Нащо  я  тут?  Та  й  ви  нащо  мені?  

Навіщо  любим,  потім  забуваєм?  
Що  про  життя  навколо  уявляем?
Адже  знання  ті  десь  зникають,  
Як  все  живе  тут,  зітлівають.

Усе,  з'явившись,  пропадає,  
Слідів  ніщо  ніде  не  залишає,
Плин  Часу  все  лиш  визначає,
Летить  наш  світ,  куди  не  знає  ...
(з  російської)      10/12/2020      

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897903
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.12.2020

Этикетное

Хоть  разные  обычаи  бывают,
Всегда  и  все  приличия  блюдут:
Спасибо,  здравствуйте  не  забывают,
Но  эти  правила  нас  не  меняют...

Приходится  чихать,  сморкаться  иногда,
Духи,  дезодоранты  помогают  не  всегда
Случается,  в  толпе  кого  когда  толкают,
Ну  а  еще  -  все  газы  выпускают!

Как  пернул  -  ну  какой  тут  этикет?
Сто  раз  пардонься  -  но  лица  уж  нет...
Забудут  все  какой  ты  был  эстет  -
Теперь  xamlo  каких  не  видел  свет...

Сказать  по  правде,  не  был  виноват
В  желудке,  видно,  было  несварьнье,
Но  звук  (и  запах!)  -  это-ж  результат,
А  потому  и  нет  тебе  прощенья.

Везде  все  пукают  и  пукали  всегда  -
Дианозавры,  космонавты,  даже  геи  -
Процесс  природный,  как  течет  вода,
И  что-то  изменить  мы  не  умеем...
 
Хоть  вежливости  правила  важны,
Но  случае  чего  не  надо  тушеваться:
В  здоровом  теле  звуки  все  нужны,
Всегда  собою  надо  оставаться!
4/12/2020    

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897318
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 06.12.2020

Низзя

Низзя  себя  за  волосы  поднять,
В  кипящем  молоке  омолодиться,
Никто  не  сможет  на  метле  летать,
Или  все  осветить  пером  жар-птицы...

Низзя  законы  мирозданья  нарушать  -
Ответку  мать-природа  посылает,  
Еще  опасней    на  понятия  плевать,  
Что  меж  людьми  законы  заменяют...

Низзя  курить,  или  без  меры  пить,
Зарядкой  также  надо  заниматься  -
Иначе  будут  силы  уходить
И  пенсии  вам  не  дождаться.

Низзя  друзей  и  близких  оставлять,
Хоть  будет  плохо,  следует  держаться.
Детей  и  стариков  не  надо  обижать,
Тогда  собою  сможете  остаться.

Низзя!  Низзя...  Суров  к  нам  свет
И  то  и  се  нам  жизнь  не  позволяет,
А  как  нарушим  -  прилетит  ответ:
Всяк  по  своим  заслугам  получает!

Во  всем  везде  границы  и  преграды,
А  путь  любой  всегда  борьба  и  труд...
Хоть  нам  непросто,  и  тому  мы  рады,
Что  "зя"  дышать  и  Солнце  светит  тут!
29/11/2020

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897226
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 05.12.2020

Нечасто їздив я на мерседесах

Нечасто  їздив  я  на  мерседесах,
Хоча-б  пошарпаних,  але  то  клас...
Прожив  я  просто,  без  делікатесів:
Все  їв.  Пив  оковиту,  а  коли  і  квас  ..

Не  захотіла  доля  посміхатись,
Мочить  або  кидать  людей  не  вмів;
То  й  не  вдалось  мені  прорватись,
До  когось  мілійон  мій  полетів...

І  зовсім  щоб  на  дні  не  опинитися,
Бо  за  життя  нічого-ж  не  зібрав,
Чимало  довелось  мені  крутитися,
Допоки  сили  хоч  якоїсь  мав...

Тепер  фінал.  Усе  лишаю,
На  пенсію  іду,  відпочивати...
Хоч  гірко  наближатися  до  краю,
Та  всі  повинні  шлях    такий  долати  ...
(з  російської)      15/8/2020      

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886673
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.08.2020

Ну от за що не люблять лікарів?

Ну  от  за  що  не  люблять  лікарів?
Якщо  здоровий,  чи  вже  й  захворів...
Коли  рождались,  нас  вони  приймали,
Рецептів,  довідок  багато  видавали,
А  інколи  бувало  щось  і  лікували
Та  наостанок,  в  морзі,  епікриз  писали  ...

Всі  лікарі  колись  клялися  "не  нашкодь",
Як  краще  хочуть,  протоколи  знають  -
Виходить  як  завжди:  лікуй  чи  не  лікуй,
Ні  нам,  ані  собі  ніяк  не  помагають!
Чи  пацієнт  чи  лікар  якось  відживуть,
А  далі  захворіли  та  у  вирій    путь...

Сурова  доля...  Іноді  й  жорстокою  буває:
Хоч  часто  лікар  достименно  знає  -
Зарадить  нічим  і  спасіння  вже  немає,
Але  він  знов  та  знов  плацебо  призначає.
І  каже,  що  хвороба  скоро  відійде  -
А  як  піти  до  хопсісу,  то  й  біль  пройде...

Шиза  професії  -  задля  полегшення  брехати,
Хоча  й  не  допоміг,  так  легше  помирати  ...
Бо  лікар,  йдучи  від  тих  хвороб  та  бід,
Живе  із  усіма  -  і  спокою  і  радості  бажає.
Як  без  халату  -  співчуття  пропав  і  слід...
Все  зрозуміло...  Та  любові  не  викликає.

У  багатьох  ділах  доводиться  брехать:
Мистецтва  -  вигадка,  релігії  -дурман,
Політики  правдиві  як  мовчать,
Торгівля  чи  війна  -  там  тисячі  оман...
Те  саме  в  лікарів:  повинні  нам  брехати,
Щоби  комусь  хоч  чимось  помогати  ...
(з  російської)      30/7/2020    

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884778
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.08.2020

Просте життя

Як  всі  я  ріс  та  що  належить  вчив,
То  іспити  складав,  то  тренувався,  
Був  в  інституті,  потім  відслужив  ...
Завжди  таким,  як  всі,  я  залишався.

Так,  Кобзаря  всього  не  прочитав  -
Але  про  те  нітрохи  не  шкодую!  
Що  там  поеми?  Про  Британіку  не  знав,
А  пережив  багато  й  гарно  метикую...

І  кварки,  і  геном  мені  наче  туман,
До  Баха  з    Пікассо  не  привертався,
В  науках  та  мистецтвах  я  профан.
Диплом,  професія  -  та  неуком  лишався...

Люблю  футбол  й  рибалку,  ще  гриби...
Я  зовсім  простий  -  ні  пихи  ані  каламуті  -
Йду  навпростець,  без  сумніву  чи  боротьби  -
Хоть  дрібнуватий  -  не  втрачаю-ж  суті!

Ніхто  над  кожним  кроком  не  міркує,
Хоча  альтернативи  всюди  є...
Зусилля  всяка  справа  потребує,
Та  "розуму  знання  не  додає"!
(з  російської)      12/6/2020  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879576
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.06.2020

Зараза

Ой  панове-товариство,  вірус  розплодився!
Де  нам  заховатися?  Змінюється  ж  все!      
Милії-хорошії,  що  й  життя  скінчиться?
Чи-то  пропадемо,  чи-то  пронесе  ...

Дідусі  та  бабці,  через  вас  страждаємо  -
Нудьга  неймовірна  -  тяжко  нам  терпіти.
По  квартирах  замкнені,  нажите  втрачаємо,
Дуже  всім  набридло  без  діла  сидіти  ...

Багаті  чи  біднії  перед  цим  однакові  -
Вірус  нерозбірливий,  всіх  готовий  жерти  ...
До  кого  причепиться  -  тут  якісь  ймовірності,
А  понти  не  можуть  врятувать  від  смерті!

Мужики  та  жіночки,  перекарантинимо!
Як  заразу  подолаєм,  з  дітьми  зберемось,
На  метро  поїдемо,  накупимо  пива,
Щоби  як  раніше,  гарно  нам  жилось!

Тільки  протриматися  б,  пережить  заразу,
Телевізер  вже  набрид,  снаги  пить  не  маєм...
Руки  з  милом  миємо,  причепимо  маску,
Ми  балет  відвідаєм,  у  парку  погуляєм!

Якщо  ж  іпідемія  на  роки  затягнеться  -
Скрутно  доведеться  -  куди  шлях  обрать?
Адже  не  короста,  легко  не  минеться
Як  то  воно  вийде  людей  рятувать?

Певно  все  закінчиться,  все  либонь  пройде,
І  зараза  тая  згине,  услід  їй  нова  прийде!
Якось  перемелиться,  стане  як  завжди,  
Вірус  цей,  наче  Чорнобиль,  наробить  біди...
(з  російської)      14/5/2020      

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876229
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.05.2020

Недовго там…

Недовго  там  музики  грали,
На  цвинтарі  ж  не  танцювали
Всі  голосили  й  сумували,
Коли  могилку  засипали.

Той,  що  тепер  в  труні  лежав,
Як  всі,  з  пелюшок  починав.
А  потім  всяке  бачив  й  знав,
Свій  шлах  уже  відкрокував.

Тепер  як  лист  засохлий  став,
Малим  як  квітка  виглядав.
Такая  доля  кожного  чекає:
Прийшов,  пожив  ...  І  відлітає...
     (з  російської)      15/5/2020      

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876088
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.05.2020

Зараза

Господа-товарищи,  вирус  размножается!
Как  тут  схорониться?  Впереди  что  ждет?
Милые-хорошие,  может  жизнь  кончается?
То-ли  окачуримся,  то-ли  пронесет...

Старушонки  с  дедками    из-за  вас  мы  маемся  -
Скука  неймоверная  -  тяжко  нам  терпеть.
По  квартирам  заперты,  тихо  разоряемся,
Надоело  очень  всем  без  делов  сидеть...

Богачи  и  бедные  -  мы  ж  тут  одинаковы  -
Вирус  неразборчивый,  всех  готов  сожрать...
На  кого  он  выпадет  -  это  вероятности
И  понты  не  смогут  от  него  спасать!

Мужички  да  бабоньки,  перекарантинимся!
Как  заразу  сдюжим  мы,  то  возьмем  детей,
На  метро  поедем,  пивом  отоваримся,
Заживем  по-старому  и  даже  веселей!

Только  продержаться  б,  пережить  заразу,  
Телевизер  надоел,  пить  уж  мочи  нет...
Руки  с  мылом  вымоем  и  наденем  маски,  
В  парке  прогуляемся,  или  на  балет!  

Если  ж  ипидемия  на  года  затянется  -
Туго  всем  придется  -  нету  нам  путей...
Это  не  чесотка,  нелегко  с  ней  справится  -
Как  оно  получится,  чтоб  спасти  людей?

Всё  авось  закончится,  всё  небось  пройдет,  
И  зараза  эта  сгинет,  вслед  ей  новая  придет...
Как-то  образуется,  будет  все  путем  -  
Этот  вирус,  как  Чернобыль,  мы  переживем!  
11/5/2020

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875672
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 12.05.2020

На межі

У  вирій  багатьох  вже  проводжали,
Немає  їх:  спалили  й  закопали...
Тепер  чекаєм  свій  останній  час,
Нащадки  проведуть  туди  і  нас.

Віджили  тут,  уже  все  відбулося,
А  зараз  риску  маєм  підвести:
Що  вийшло,  що  десь  не  вдалося,
Де  помилялись,  чи  не  досягли  мети.

Ми  на  границі.  Залишилось  трохи...
Хоча  іще  продовжуємо  жити,
Але  скінчиться  скоро  ця  дорога,
Для  інших  треба  шлях  звільнити.

Ми  на  межі.  Немає  вороття,
Що  створено  -  вам  залишаєм...
Чи  за  гріхи  знайдемо  каяття?
Куди  йдемо?  Нащо  зникаєм?
(з  російської)      23/3/2020      

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869884
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 29.03.2020

Журба та туга

Журба  та  туга  знову  налягли...
Відчужено  спостерігаю:
Ті  відлітають,  з  ким  життя  пройшли.
Усе  життя!  З  початку  аж  краю  ...

Відходять  всі...  Давно  з  ким  був,
Кого  любив,  кого  забув...
Ще  з  кимось  вчора  размовляв,
Ну  а  назавтра  -  поховав  ...

Природу  не  дано  змінити,
Що  терміни  ці  призначає:
За  ними  і  мені  летіти...
Куди  йдемо?  Ніхто  не  знає...

Про  нас  і  пам'ять  пропаде,
Що  зроблено  -  те  зникне  вмить.
Нащо  ця  круговерть  іде?
Родились  ...  Вмремо  ...  Час  лиш  мчить  ...
(з  російської)  22/3/2020      

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869882
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 29.03.2020

Час плине…

Помру.  A  далі  буде  обрядово:  
Недбало  вбраний,  чад  свічний,  
Труну  несуть  сумною  чредою,
Земля  завалить  місце  упокою.

Могильний  камінь  покриває,
В  річниці    перші  пом'януть,  
Примарами  минуле  десь  зникає,  
Хто  пам'ятав,  теж  відійдуть.

А  потім  цвинтар  ярмаркою  стане,
Що  за  життя  створили,  пропаде,
Кудись  все  щезне,  десь  розтане,
Як  мить  в  історії  наш  вік  пройде...  

Нове  щось  на  заміну  виникає,
Та  кращого  нема  ніде...
Нащо  отак  життя  кружляє?
Час  плине  і  до  краю  нас  веде...
(з  російської)      17/3/2020      

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868745
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.03.2020

До старих

Для  чого  далі  жить  бажаєм?
Куди  іти  тепер  не  знаєм,
Безбарвно  дивимось,  мовчим...
Навіщо  на  межі  стоїм?

Все,  що  могли,  уже  зробили:
Родили,  збудували  й  посадили.
Побачить  наслідки  лишається,
То  кожен  за  життя  й  чіпляється...  

Як  діти  світ  тепер  сприймаємо,
Хоча  нове  тут  не  приймаємо.
Цінуємо  лише  усталене  роками,
Минулі  дні  завжди  із  нами...

Ми  на  життя  вже  не  впливаєм,
Все,  що  навколо,  вам  лишаєм:
Втомились,  треба  шлях  скінчити,
Час  настає  у  вирій  відлетіти...
(з  російської)      12/3/2020      

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868415
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.03.2020

Голова

Завжди  нам  прикрі  в'їдливі  слова:
Нащо  тобі  потрібна  голова?
Та  кожен  відповідь  свою  тут  має,
Адже  однакових  на  світі  не  буває.

Військовим  голова  -  честь  віддавати,
А  акробатам  -  щоб  на  ній  стояти,
Учений  всюди  лисиною  сяє,
Кудись  усіх  політик  закликає.

Тужливо  доктор  голову  схиляє,
Актор  постійно  зачіски  міняє.
В  футболі  головою  забивають,
А  пані  -  капелюшки  приміряють.

Хто  пофарбований,  хто  кудрі  завиває,
Або  собі  сто  кісок  заплітає.
То  голять  голови,  то  підстригають,
Іще  перуки  всі  вживають.

Дикун  свій  череп  пір'ям  прикрашає,
Єврей  завжди  на  тім'я  кіпу  накладає.
У  росіян  -  як  щось  -  картуз  скидають,
Натомість  горці  без  папахи  не  бувають.

Старі,  що  не  скажи,  так  забувають,
Малеча  -  тільки  шишки  набивають,
З  похмілля  голова  також  страждає,
Або  як  жінка  нас  за  щось  пиляє.

Ті  -  голову  як  зайве  щось  тримають,
А  інші  -  крутять  та  повсюдно  пхають.
Ще  голова  щоб  бачить,  чути,  та  казать,
І  -  вкрай  важливо  -  щоб  харчі  жувать.

Та  кожен  думать  єю  намагається,
Але  нечасто  тут  усе  складається:
Ідей  нема,  щоб  якось  роз'ясняти,
Нам  голова  -  ногами  керувати!
(з  російської)      27/2/2020  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866415
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.02.2020

Доктринеры-резонеры…

Доктринеры-резонеры,  ну  зачем  мы  здесь  живем?
Что-то  поняли?  Создали?  А  теперь  куда  идем?
Поле-реки  отравили,  уж  всю  землю  загубили,
Нечем  в  городе  дышать...  Детям  как  существовать?

Да  начальники  плохие  -  только  обещают  -
То  дураки,  то  лентяи,  все  нас  распрекают,
А  учить  хотят  такому,  что  сами  не  знают.
Лишь  воруют  да  торгуют  -  людей  обдирают...

За  границей,  за  морями,  вовсю  новое  клепают:
Гаджеты,  электрокары,  и  до  Марса  долетают  ...
Но  напастей  тоже  много,  лучше  жить  не  стали:
 Войны,  кризисы,  теракты  их  совсем  достали...  

Теперь  Землю  нагреваем,  что  погоду  изменяет:
И  паводки,  и  засухи,  скоро  лед  растает!
Даже  климат  испортился  -  не  все  о  том  знают  -
Катаклизма  наступает,  тяжко  люди  пострадают...

Еще  новые  проблемы,  как  компьютер  думать  стал,
В  шахматы  играть  умеет  и  стихи  уже  писал!
Вскоре  этот  разум  сможет  и  без  нас  все  поменять...
Человек  зачем  там  нужен?  Только  чтобы  потреблять?

И  еще  тем  плохо  нам,  что  компьютер  тот  не  сам  -
В  сеть  они  объединяются,  управлять  везде  пытаются.
Когда  сеть  про  все  узнает  -  место  наше  пропадает,
В  рай  иль  в  ад  тогда  запрут  -  но  без  цели  не  живут...

Как  от  бед  тех  уберечься?  Путь  где  отыскать?  
Никогда  так  не  бывало,  а  сейчас  опять!
Оно  как-то  всегда  будет  ...  Пожнем  что  посеем...
Если  наперед  не  думать,  то  стерпеть  сумеем!
       (с  украинского  )  2/25/2020

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866414
рубрика: Поезія,
дата поступления 29.02.2020

Всі люди наче подуріли…

Всі  люди  наче  подуріли:
Враз  смерті  почали  боятися,
Пов'язки  на  носи  наділи,
Щоб  від  зарази  відцуратися.  

Китайський  вірус  нас  лякає,  
Весь  світ  хворіти  починає;
Про  нього  лиш  повідомляють,
А  що  воно  так  і  не  знають.

Не  те  ляка,  що  помирають  -
Що  лікарі    тут  не  допомагають:
Середньовіччя  ніби  повертається,
Чума  або  холера  починається.

Ще  й  паніка  з  безсилля  виникє,
Хоч  небагато  люду  помирає:
На  трасах  більше  залишається,
Та  зрозуміло,  як  там  відбувається.

Колись  цей  вірус  якось  переможуть,  
Але  нові  напасті  тут  з'явитись  можуть;  
В  Китаї  недарма  ж  те  виникає,
Населення  де  стрімко  так  зростає.

Як  видно,  то    природа  так  пручається
Китайцям,  що  повсюди  розповзаються.
І  всякому  почне  перешкоджати,
Якщо  хтось  буде  швидко  приростати...
(з  російської)      9/2/2020      

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864285
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.02.2020

Мудрогелі хуторянські…

Мудрогелі  хуторянські,  нащо  ми  тут  живемо?
Зрозуміли  щось?  Зробили?  А  тепер  куди  йдемо?
Поле  й  річки  отруїли,  землю  всю  занапастили,  
У  містах  он  не  дихнути...  Як  нащадкам  потім  бути?

Й  зверхники  у  нас  погані    -  хоч  все  обіцяють  -
Як  не  дурні  то  ледащі,  лише  гонор  мають...
Чомусь  хочуть  нас  навчати,  що  й  самі  не  знають,
Все  керують  та  торгують  -  людність  обдирають...

За  кордоном,  десь  за  морем,  вже  нове  зробили:
Різні  гаджети,  смартфони,  аж  на  Марс  злетіли...
Та  напастей  й  там  багато,  краще  жить  не  стали:
Кризи,  війни  й  терористи  їх  тепер  дістали...

Ми  ще  Землю  нагріваєм  -  а  погоду  це  псує,
То    йде  повінь,  то  посуха,  вже  і  крига  розтає!
Навіть  клімата  змінили,  хоч  не  всі  це  зрозуміли:
Катаклізма  наступає,  кожен  тяжко  постраждає...

Ну  а  далі  буде  гірше,  бо  комп'ютер  думать  став:  
Грає    в  шахи,  шоферує,  навіть  вірші  вже  писав!
Розум  штучний  уже  зможе  і  робити,  й  планувати...  
Ми  вже  будем  непотрібні.  Тільки  споживати.

А  іще  погано  нам,  що  комп'ютер  той  не  сам  -
В  мережу  вони  єднаються,  керувати  намагаються.
Як  мережа  та  все  взнає  -  місця  тут  для  нас  немає!  
В  рай  чи  в  пекло  нас  замкнуть  -  та  без  цілі  не  живуть...

Од  тих  лих  як  вберегтися?  Куди  йти  не  знаєм...
Ніколи  ж  так  не  траплялось,  ну  а  зараз  маєм!  
Звісно,  якось  завжди  буде...  Не  раз  бідували...
Якщо  наперед  не  думать,  оминем  навали!
2/3/2020

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864090
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.02.2020

Судьбы шаги

Судьбы  шаги  неотвратимы:  родились  -  помрем,
Для  чего  на  свете  этом  как  трава  живем?
Зачем  мы  детей    взрастили?  Чему  научили?  
Дом  ли  себе  построили?  Сад  ли  посадили?

Судьба,  рок  наш  горемычный  -  век  существовали  ...
Что  мы  тут  создать  сумели?  А  что  разломали?
Что  о  нас  когда-то  вспомнят?  И  что  оставляем?
О  потомках  ничего  мы  и  не  представляем  ...

Судьба,  судьба  злодеюшка,  где  смысл  потеряла?
Не  даешь  найти  дорогу,  нас  куда  послала?
Где  надежды  пропадают?  Воля  исчезает?
Наши  страсти  или  боли  что  определяет?

Время  мчится  равнодушно,  все  вокруг  меняет,
Откуда  мы,  куда  уйдем  -  то  никто  не  знает.
Где-то  в  миру  судьбы  наши  наугад  блуждают,
Труд  рутинный,  горе,  радость  нас  не  оставляют...
   (с  украинского  )  1/26/2020

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863233
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 01.02.2020

Простая жизнь

Как  все  рос  я,  и  что  положено  учил,  
Экзамены  сдавал,  и  спортом  занимался,
Был  в  институте,  а  потом  служил...
Всегда  таким,  как  все,  я  оставался.

Да,  Пушкина  поэм  не  прочитал  -
Ну  и  ничуть  об  этом  не  жалею!
Что  там  поэмы?  О  Британике  не  знал,  
Но  много  пережил  и  кой-чего  умею...

Об  кварках  и  геноме  чуть  слыхал,
А  Бахом  с  Пикассо  не  восхищался  -
В  науках  и  искусствах  я  профан.  
Диплом,  профессия  -  но  неучем  остался...

Люблю  футбол,  рыбалку,  да  грибы  -
Совсем  я  прост,  нет  зауми  и  мути,  
Вперед  иду  без  внутренней  борьбы  -
Да  мелковат,  но  теряю-ж  сути!

Все  так  живут  -  не  мыслят  глубоко,
Альтернативы  всякие    не  обсуждают...
Любое  дело  сделать  нелегко,
А  "знания  ума  не  добавляют"!
18/1/2020

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862498
рубрика: Поезія,
дата поступления 25.01.2020

Народ не можу зрозуміти

Народ  не  можу  зрозуміти:
Де  мудрість  міг  він  загубити?
Мов  стадо  по  життю  бредуть,
Куди  ведуть  -  туди  й  ідуть!

Коли  будь-кого  ображають,
Або  щось  в  нього  забирають,
Ніхто  на  те  не  зголоситься  -  
Він  буде  якось  борониться.

Що  мали  -  зараз  поламали,
Приватизація  сказали...
У  всіх  все  просто  відняли,
Свободу,  кажуть,  нам  дали.

Але  тут  важче  стало  жити,
Хоч  можна  все  тепер  купити.
Та  де  роботу  нам  знайти,
Адже  за  все  плати  й  плати!

Чи  зможемо  дітей  підняти
Та  за  батьками  доглядати?
Тут  зайди  й  покидьки  панують,
Як  шкідники  господарюють...

Оті,  хто  вкрасти  все  зуміли,
Нічого  так  і  не  створили.
Лиш  залишки  розпродають,
Куди  країну  й  нас  ведуть?

Покірно  люди  все  знесли,
Як  вівці  до  кошари  йшли:
Хоч  втратили  усі  чимало,
Та  порівну-ж  в  них  відбирали!

До  чого  все  це  призведе?
Межа  терпіння,  гідність  де?
Усе  в  нас  треба  поміняти,
Якщо  не  хочем  вимирати...
      (з  російської)      14/1/2020

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861704
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 18.01.2020

Як важко жити

Як  важко  жити  в  цьому  світі:
Тут  мало  можемо  змінити,
Та  маємо  за  все  відповідати,
Добро  чи  зло  -  все  нам  приймати...

Злітаєм  вгору,  вниз  кидає,
То  світло,  то  в  пітьмі  щезаєм,
Нас  вітер  наче  пил  розносить,
Хоч  долі  кращої  всі  просять...

Кудись  нас  вир  подій  несе,
Здобутки,  втрати  -  разом  все...
Ні  віра,  ні  наука  не  рятує:
Де  сенс?  За  рогом  що  чатує?  

Не  біди  й  лиха  всіх  ламають:
А  те,  що  сенс  буття  втрачають!
Ніхто  й  уяви  тут  не  має  -
За  що  він  бореться,  страждає.

Дано  нам  розум  щоб  пройти,
Прожити  й  знести  всі  негоди
Та  до  кінця  свій  хрест  нести,
Щоб  після  нас  лишились  сходи.

Так,  складно  жить:  нащо  -  не  знаєм,
Чого  тут  досягли  й  куди  ми  бредемо?
Якісь  повинності  справляєм...  
Що  вам  залишим,  як  відійдемо?
(з  російської)    6/1/2020

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860536
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.01.2020

Погода

Дождь  прошел  и  солнце  светит,
До  чего  же  хорошо!
Только  это  все  отметил    -
Так  и  снова  дождь  пошел...

Иль  морозы,  иль  жара  -
И  сегодня  и  вчера  -
Или  сутками  осадки,
Да  туманы  и  ветра.

Как  тут  нам  существовать?
Как  работать,  отдыхать?
Ведь  прогноз  не  помогает  -
Снова  дождь  жару  сменяет.

Безразлична  к  нам  природа  -
Переменчива  погода...
Тут  закона  нет  совсем,
Случай  управляет  всем...  

Климат  тоже  изменился  -
В  старину  он  лучше  был  -
Газ  на  небе  появился
И  парник  тут  запустил.  

А  как  греем  мы  планету  -
Так  нигде  покоя  нету!
Тает  лед,  пожары  всюду
И  затоплен  берег  будет...

Катастрофа  наступает,
Потепление  грядет!
Но  никто  сейчас  не  знает  -
Катаклизм  к  чему  ведет?  
30/11/2019

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858725
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 21.12.2019

Нынче множество поэтов

Нынче  множество  поэтов  -
Тесно  стало  в  интернете...
Страсти,  чувства  изливают  -
Думать  редко  кто  желает.

Правда,  эти  рифмы,  слово
Нас  куда-то  изменяют...
Но  сумбурно,  бестолково  -
Стихотворцы-ж    мало  знают.  
 
Эти  все  поэмы,  строфы
Воздух  больше  сотрясают  -
К  ним  природа  безразлична
И  толпа  их  не  читает...

Для  чего  ж  они  все  пишут,
Хотя  их  почти  не  слышат?
Слова  нужны  не  чтоб  сказать,
А  чтоб  себя  и  жизнь понять...
29/11/2019

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856489
рубрика: Поезія, Историческая лирика
дата поступления 01.12.2019

Чого я хочу від життя?

Чого  я  хочу  від  життя?
Про  що  безсоння,  каяття?
Для  себе  що?  Для  всіх  навколо?
Для  вітру,  що  повіяв  долом?  

Щоб  сонце  хочу,  дощик  лив,
Щасливо  щоби  кожний  жив,
Собі    я  спокою  шукаю,  
Для  близьких  успіхів  бажаю.

Та  разних  ще  дрібниць  жадаю,
Собі  й  усім.  Хоча  я  знаю,
Що  швидко  все  те  відійде,
Життя-ж  -  як  йшло,  так  і  піде.

Свою  мету  потрібно  мати,
Щоби  хоч  чого  забажати.
Нащо  живу  дізнатись  хочу
У  довгі  та  безсонні  ночі...
   (з  російської)    15/11/2019

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854957
рубрика: Поезія, Нарис
дата поступления 17.11.2019

Есть ли душа?

Есть  ли  Душа?  Иль  то  химера?
Где  наше  эго?  С  нами  иль  само?
Пропали  где  надежда,  вера?
Мы  -  лишь  желанья  да  дерьмо...  

А  где  Господь?  Во  что  мы  верим?
Чего  мы  тут  достичь  хотели?
Как  грешникам  убогим,  серым
Добраться  до  заветной  цели?

Что  есть  Мораль?  И  где  законы?
Как  зло  и  грязь  нам  победить?
Вокруг  проклятия  да  стоны  ...
И  как  без  правды  можно  жить?

Зачем  исследуем  Пририду?
Прогресс  же  пропасть  приближает  ...
Уже  сгубили  землю,  воду,
Куда  идти  никто  не  знает!

Все  только  миг  ...  Что  Вечность  эта?
Живем  зачем?  Куда  наш  путь?
Нет  цели,  уж  и  силы  нету,
Но  все  без  устали  идут  ...
(с  украинского  )  15/11/2019

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854904
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 16.11.2019

Самотність

Як  ти  рождавсь,  то  був  не  сам,
У  кожного-ж  є  мати...
Жив  із  людьми,  та  далі  нам
На  самоті  вмирати.

Коли  вже  на  межі  стоїш,
Усе  й  усіх  лишаєш  -
Ніхто  не  допоможе  там,
У  вічність  крок  ти  робиш  сам.

Скінчиться  круговерть  життя,  
Ми  щезнем,  прийде  небуття...
Нащадки  спомин  збережуть,
За  нами  вслід  й  вони  підуть...

Закон  один  всьому  та  всім  -
Малим,  дорослим  чи  старим,
Чужим  чи  рідним,  ворогам  -
Останній  крок  ступаєш  сам.
12/11/2019

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854903
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 16.11.2019

Диалехтика

Что  жизнь?  Слепой  и  безразличный  случай?
Иль  каждый  шаг  судьбой  определен?
Бороться  чтобы  стало  лучше,
Или  принять  ее  как  Богом  данный  сон?

Да,  жизнь  -  борьба!  В  ней  нет  покоя,
Пока  живем  -  должны  сопротивляться.
Все  изменяется  -  и  это,  и  другое  -
Но  надо  каждому  собою  оставаться!

Жизнь  -  не  борьба.  Итог  известен:    
Уходят  все  и  всё.  Совсем  и  навсегда...
Зачем  тут  новое?  Мир  тесен,
Не  измрняются  основы  никогда.

Живем  для  счастья.  Словно  птицы,
Которые  куда-то  ввысь  летят...
Однако  корни  не  дают  нам  взвиться,
Мгновенье  счастья  затмевает  будней  рад.

Жизнь  это  мука,  за  грехи  страдаем:    
Для  искупленья  зла  она  дана...
Но  как  святыми  стать  -  не  знаем,
А  потому  бессмыслена  она...

Всегда  есть  максимы  пред  нами
И  каждый  ищет  для  себя  ответ:
Сужденья  крайние  проверены  веками,
Но  истин  абсолютых  вовсе  нет!
     30/10/2019

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853677
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 04.11.2019

Чому усе навкруг…

Чому  усе  навкруг  міняється?
Куди  зникає,  де  з'являється?
Які  закони  тут  керують?
Нащо  усі  кудись  прямують?

Кому  питання  задавати?
Для  чого  відповідь  шукати?
Думки  в  нас  звідки    виникають?
І  як  вони  на  все  впливають?

Навіщо  небо,  сонце  сяє,
Трава,  та  вітер  не  вщухає?
Коли  нащадків  народили,
Куди  їх  далі  напутили?

Одні  до  святості  звертають,
А  інші  всі  знання  збирають,
Он  той  чаклує-заклинає:
Ніхто  де  істина  не  знає.

Що  далі,  ми  не  уявляєм,
Працюєм,  любимось,  страждаєм...
Кудись  ми  Землю  вже  змінили
Та  сенс  життя  не  зрозуміли  ...
(з  російської)        7/6/2019

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838051
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.06.2019

Доля

Доле  наша  незбагненна  -  родились  й  помремо,
Нащо  ми  на  світі  цьому  як  трава  живемо?
Чи  дітей  вже  ми  зростили?  Куди  спрямували?    
Чи  де  сади  посадили?  Чи  дім  збудували?

Доле  наша  кострубата  -  вік  проіснували...
Що  тут  доброго  зробили?  А  що  зруйнували?
Що  про  нас  колись  згадають?  Вам  що  залишаєм?
Про  нащадків  ми  нічого  і  не  уявляєм...

Доле,  доле  невблаганна  чом  сенсу  не  маєш,
Не  даєш  знайти  нам  шляху,  знов  кудись  штовхаєш?
Чом  надії  наші  щезли?  Воля  чом  зникає?
Наші  пристрасті  чи  болі  що  тут  визначає?

Час  невпинний  та  байдужий  все  навкруг  міняє,
Звідки  взялись,  куди  йдемо  -  те  ніхто  не  знає.  
Десь  по  світі  долі  наші  наздогад  блукають,
Труд  щоденний,  горе  й  радість  нас  не  оминають...
28/4/2019

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834127
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 01.05.2019

Семейное…

Стою.  Она  идет:  что  надо  -  все  при  ней!
Я  подмигнул  -  она  "мудак"  сказала...
Ну,  дальше  познакомились  тесней,
Через  полгода  ЗАГС  -  семьи  начало...

Прошло  пять  лет,  родили  трех  детей,    
И  теща,  и  квартиру  ожидали...
Зачем  я  подмигнул,  пошел  за  ней?
Ни  я,  ни  мы  вдвоем  не  понимали...

Теперь  ништяк  все:  повзрослели  дети,
А  скоро  (вместо  тещи)  внуки  будут,  
Нормально  мы  пристроены  на  свете,
Когда  помру,  то  -  может  -  не  забудут...

Я  шла  одна,  а  он  за  мною  увязался...
Потом  встречались  -  не  было  других,
Как  поженились,  не  предохранялся
И  за  пять  лет  родила  я  троих...

Немного  пил,  еще  не  ладил  с  мамой,
Детей  подняли,  внуки  уж  гурьбой,
Tеперь  вдова,  да  хвори  чередой,
Но  все  былое  помню  с  теплотой...

Мы  предков  чтим:  они-ж  родили  нас,
Любили  и  учили,  воспитали.
Как  и  они,  растим  детей  сейчас,
Чтобы  потомки  тоже  вспоминали...  
11/4/2019

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832718
рубрика: Поезія,
дата поступления 14.04.2019

Тот пишет много…

Тот  пишет  много...  Уйма  разных  тем,
И  каждый  день  хоть  строчку  добавляет...
Я  лишь  пишу,  когда  нет  сил  совсем:
Когда  мне  уши  тишина  сжимает!

Рифмую  я,  как  утешенья  нет,
Как  смысл  и  цели  где-то  пропадают.
Когда  закроет  тьма  последний  свет,
То  лишь  слова  надежду  оставляют...

Я  знаю  хоть  рифмуй,  а  хоть  кричи  -
Никто  и  никогда  тебя  не  слышит!
Но  без  следа  не  сгинет  крик  души  -
Когда-то  вспомнят,  если  кто  запишет...
(с  украинского)      21/3/2019

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830283
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 24.03.2019

Эволюция

Земная  жизнь  неспешно  зарождалась:
Миллионы  лет  амебы  тут  делились,
Потом  дианозавры  расплодились,
Совсем  недавно  люди  появились.

Сейчас  культуру,  технику  создали,
"Царем  природы"  называться  стали.
Как  долго  нам  на  троне  оставаться?
Ведь  дальше  будет    все  меняться...

Уж  лучше  нас  работают  машины,
Видны  прогресса  новые  вершины...
Пока  мы  этим  как-то  управляем  -
Куда  пойдет  процесс  не  понимаем.

Сначала  автоматы  появились,
Потом  машины  думать  наловчились:
Вне  человека  разум  возникает  -
Природа  новую  эпоху  открывает!

Что  впереди?  Мы  сможем  победить?  
И  интеллект    и  память  нарастить  -
От  Homo  Sapiens  до  сверхлюдей  -  
Медузы  с  мозгом  по  планете  всей...

Или  гибрид  какой-то  будет  возникать?
Машины  станут  человека  дополнять:
От  нас  сознание,  а    интеллект  от  них  -
Не  люди  -  эра  киборгов,  других...

Или  компьютер  нас  совсем  заменит?
Но  ничего  ведь  это  не  изменит:
Программы  будут  разные  ругаться,
А  люди  в  красной  книге  сохранятся...

Мы  как  Иван-дурак  у  трех  дорог:
Куда  тут  повернуть  никто  не  знает,
Повсюду  мгла  и  что-то  он  теряет.
Все  эволюция  корежит  и  ломает...
20/3/2019

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830282
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 24.03.2019

Интернетное

Пользуюсь  давно  очками,
Много  вставил  я  зубов,
Ну  а  нынче  и  с  мозгами
Интернет  помочь  готов.

Гаджеты  везде  теперь  -
Свет  зажгут,  откроют  дверь,
Раньше  лишь  часы  носил,
Но  Ipad  жизнь  изменил.

Все,  что  надо,  Wiki  знает,  
PhotoShop  изображает,
GoogleMap  мой  путь  проложит,
Отдохнуть  YouTube  поможет.

Планы    Calendar  покажет,
Делать  что-когда  укажет.
Можно  с    Siri  пообщаться,
Там  спросить,  тут  сомневаться...

Что-то  и  оно  решает,  
Жизнь  вокруг  определяет.
В  этом  интернетном  поле
Нет  уже  свободы  воли...

Незримо  нас  опутал  интернет:
Любой  от  всех  зависеть  начинает
И  личностей  отдельно  -  нет,
А  этот  монстр  всю  Землю  покрывает...

6/3/2019

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828415
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 09.03.2019

Минають дні

Минають  дні,  та  місяці,  та  роки  ...
Що  сталось,  чи  не  скалось  -  пропадає,
Невпинний  час  рахує  наші  кроки,
А  попереду  що  -  ніхто  не  знає...

Надія  згасла.  Вже  пропала  Віра.
Пішла  Любов.  А  чи  вона  була?
Майбутне  нам  тепер  химера,
Те  що  пройшло  -  пітьма  або  імла...

Де  тіні  предків  залишились?
Нащо  нащадків  ми  плекаєм?
Нікому  знати  не  судилось  -
Куди  нам  шлях,  чого  бажаєм....

Минулі  перемоги  й  втрати,
Все  зникне  у  хаосі  змін.
Навіщо  нам  чогось  бажати?
Мир  -  порожнеча,  лиш  міраж  та  тлін.

Життя  -  не  боротьба.  Все  пропадає,
Фінал  уже  відомий  нам:
Кудись  у  космосі  наш  світ  зникає,
Десь  зірка  нова  запалає  там...
(з  російської)        4/3/2019

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828414
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 09.03.2019

Вибирай та галасуй

Вибирай  та  галасуй,
А  шо  з  того  буде?
Чого  президенти  хочуть,
Те  не  знають  люди...

Все  говорять  та  й  говорять,
Як  їх  зрозуміти?
І  чи  вони  таки  зроблять,
Щоби  краще  жити?

Першим  Зеро  кандидує,
Ну  і  що  він  нам  готує?
Щоб  Голобородьком  стати,
Треба  ж  вміти  керувати...

Юля  з  Петею  зчепились,  
Вже  й  не  розірвати  -
Разом  їх  на  президента  
Треба  обирати!

Далі  є  полковник  чесний,
Щось  зробити  може...
Але  зовсім  він  без  грошей,
Чим  нам  допоможе?  

Дони  знов  на  шию  лізуть,
Усе  й  усіх  лають  ...
Чи  вони  не  іздуріли,
Майдан  пам'ятають?

Крім  оцих  іще  табун  -
Усі  чогось  хочуть.
Он  з  вилами,  а  он  шпигун  -
Голову  морочать...

Ще  з  півночі  сунуть  хмари,
"Братні"  докучають  -
Тo  погрози,  то  постріли  -
З'єднатись  бажають...    

Треба  нам  шукать  дорогу
Крізь  негоди  й  бурю,
Щоби  у  якусь  халепу
Не  вплутатись  здуру...

Ой  тяжкая  наша  доля,
Лихая  година...
Якось  воно  завжди  буде,  
Встоїть  Україна!
 27/2/2019

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827517
рубрика: Поезія,
дата поступления 03.03.2019

Ну что такое наше слово?

Ну  что  такое  наше  слово?
Тот  речь  и  любит  и  лелеет,
Другой  лишь  "чик-чирик"  умеет  -
Однако  ж,  проживет  толково...  

Все  только  миг  и  исчезает,
Слова  же  память  сохраняет.
Как  кто-то  что-то  изучает,
Так  он  язык    употребляет.

Словами  можно  объяснять,
Что  невозможно  представлять.
А  можно  долго  рассуждать,
Хотя  и  нечего  сказать.

Слова,  бывает,  убивают
Иль  нас  от  боли  исцеляют,  
Святые  истины  бывают,
Но  в  тишине  жизнь  пропадает.

Мы  все  опутанны  словами,
Они  живая  связь  меж  нами:
Мы  спрашиваем,  обсуждаем,
Ругаемся,  поем,  читаем.

Язык  нас  всех  объединяет,
От  одиночества  спасает.    
И  люди  и  народы  появилась,
Когда  они  общаться  научилась.
(с  украинского)      17/2/2019

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826532
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 23.02.2019

Грядущий рай

Амеба,  дятел  или  кит,  чтоб  жить  -
Любая  тварь  должна  трудиться:
То  пищу-кров  себе  искать,
То  пару,  чтобы  расплодиться...

Издревле  так  и  люди  жили  -
Тут  собирали,  там  ловили,
Потом  пахали  да  садили,
Или  где  живность  разводили.

Но  разум  начал  все  менять  -
Смог  колесо,  рычаг  создать.
Как  ветер,  воду  подчинили,
То  труд  тяжелый  облегчили.

Потом  машины  появились,
Жизнь  совершенно  изменилась  -
Пар  да  мотор  все  двигать  стали,
Чтоб  от  труда  не  уставали.

Осталось  только  управлять  -
Чтоб  все  построить  да  вспахать.
Так  что  потеть  все  перестали,
"Венцом  природы"  нынче  стали.

Но  так  недолго  продолжалось,
Ведь  напасть  новая  сыскалась  -
Не  то  с  прогрессом  получилось  -
Машины  думать  наловчились!

Не  только  чтобы  вычислять,
Но  даже  в  шахматы  играть!
Теперь  и  вместо  нас  решают,    
Распеделяют,  доставляют...

Автомобили  начали  водить,
Да  сочинять,  переводить...
Возник  вне  человека  интеллект,
Природа  новый  начала  проект!

А  нам  какое  дело  остается?
Руками,  головой  работы  исчезают  -
Ни  сил,  ни  целей  чтоб  бороться  -
Везде  творенья  наши  побеждают...

Да,  мы  дошли  уже  до  двери  рая!
Там  станем  как  цветы  благоухать,
Без    смысла,  отстраненно  наблюдая
Как  техносфера  будет  миром  управлять...
31/1/2019

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825688
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 16.02.2019

Freeway

Як  кину  погляд  на  freeway,
Життя  не  можу  зрозуміти:
Навіщо  швидкість,  гуркіт  цей?
Куди  летять,  нащо  спішити?

Як  та  старенька,  що  давно
Питала  тихо  на  пероні:
Я  до  онуків,  а  куди  вони?  
Нема  вже  й  місця  у  вагоні...      

Завжди,  коли  freeway  перетинаю,
Кортить  на  хвильку  зупинитись,  
Побачить  поле  й  річку  обік  гаю  -    
Де  небо  й  тиша  мрію  опинитись...

Але  прогрес  все  те  зламав,
Гудить  freeway  і  в  ріднім  краї,
Конвалій,  солов'їв  тепер  нема,
Як  далі  буде  -  те  ніхто  не  знає...
26/1/2019

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823778
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.02.2019

Не бывает…

Не  бывает  людей  идеальных,  
Совершенных  как  шар  биллиардный  
Сотворил  нас  не  Бог,  а  Природа  -  
Сумасброды,  чудная  порода  ...  

Не  бывает  семьи  без  раздрая,  
Чтобы  в  счастье  всегда  и  покое,  
Ведь  живем  далеко  мы  от  рая  -  
Каждый  род  со  своею  бедою...  

Не  бывает,  чтоб  где-то  в  державе
Все  в  согласии,  в  мире  и  славе:  
Кто  умнее  -  те  сверху  воруют,  
А  внизу  оборванцы  бунтуют...  

Не  бывает,  чтоб  братья-народы  -    
Все  соседи  не  раз  воевали  ...  
Каждый  ищет  себе  лишь  свободы,  
Потому  кровь  других  проливали  ...  

Жизнь  -  борьба.  А  покой  не  бывает
И  гармонии  тут  не  найдем:  
Всяк  родился,  потом  умирает...
Здесь  не  рай  -  по  земле  мы  идем.
(с  украинского)      21/11/2018

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822793
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 26.01.2019

Кумові

Щось  ти  куме  невеселий,
Чарки  не  бажаєш!
Чи  що  тобі  заважає?
Настрою  не  маєш.

А  мо  дома  негаразди,  
Жінка  чи  свекруха?
Або  діти  виростають  -  
Вже  ніхто  й  не  слуха.

Мо  начальство  іздуріло,
Не  дає  й  дихнути  -
Так  робота    надоїла,
Гірше  ніж  отрута.

Або  чимось  занедужав?
То  йди  до  лікарні,
Може  дохтур  й  допоможе,
Як  таблетки  гарні.

Ще  й  погодні  катаклізми:
Літня  спека,  лютая  зима,
Вітер,  дощ,  тумани  виснуть  -
А  тому  і  настою  катма.  

Не  бери  все  те  до  серця,
Ми  ж  статечні  люди....
Все  приходить  та  проходить  -
Якось  завжди  буде...
6/1/2019

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821113
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.01.2019

Forge, forget, forgive, and forgo (ua)

Англійську  мову  не  люблю:
Тягуча  й  каламутна.
Але-ж  по  правді  так  скажу:  
Вона  -  як  й  всі  -  могутня.

Шкільний  словник  колись  гортав,
Чотирі  слова  прочитав,
Що  поряд  там  стояли,
Життя  відображали.

По  тому  довго  я  мовчав,
Лиш  тихо  сам  собі  казав:
Завжди  вперед  йти  намагайся,
Забудь,  прости,  й  границь  тримайся...
(з  російської)        12/12/2018

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817581
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.12.2018

Уходят дни

Уходят  дни,  и  месяцы,  и  годы...
Былое,  что  не  сбылось  -  пропадает,
Сменяются  закаты  и  восходы,
Что  впереди  -  никто  не  знает...

Надежды  нет.  Угасла  Вера.    
Ушла  Любовь...  Была  ль  она?
Грядущее  теперь  химера  
И  память  о  былом  темна...

Где  наши  предки  исчезают?
Зачем  потомков  мы  растим?
Не  знали  мы,  они  не  знают  -
Куда  нам  путь,  чего  хотим....

Победы  наши  и  потери  
Сметет  в  хаосе  перемен.
Зачем  чего-то  мы  хотели?
Все  пустота...  Мираж  и  тлен.

Проходит  жизнь.  Итог  известен:
Исчезнет  все  и  навсегда...
Куда-то  в  космос  -  мир  здесь  тесен  -
Там  будет  новая  звезда...
4/12/2018

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816775
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 08.12.2018

Поля

Коли  куди  автівка  мчить,
Чи  серед  хмар  літак  летить,
То  якось  можна  зрозуміть:
Чого  воно  летить  чи  мчить?  

Звичайно,  важко  говорить:
Де,  що  та  як  у  них  горить.
Та  зрозуміло  звідки  взялось  -
Щось  стиснулось  та  виривалось...

А  як  освітлення  вмикаєш,
Або  ж  трамвай  по  рейках  йде,  
То  вже  і  гадки  ти  не  маєш
Чому  таке?  Причини  де?

Що  тут?  Лише  магніти  й  дроти,
Плакати  "не  торкайсь,  бо  вб'є",
Але  ж  ніякої    роботи  -
Лиш  як  увімкнеш,  сила  є!

Ну  звідки  все  воно  з'являється?
А  потім,  то  куди  зникає?
Як  вимкнув  -  то  не  залишається,
Дроти  та  й  все...  Руху-ж  немає!

А  телевізор?  Чудо  тоже!  
Нам  розум  тут  не  допоможе:
Коли  почався  де  футбол,
Ти  зразу  вдома  бачиш  гол.

Як  воно  все  передає?
Сигнал,  й  всередені  нас  є?
Це  гірше  ніж  в  кіно  лякають,
Прибульці  й  монстри  де  літають.

Щось  нам  у  школі  показали,
Магнітами  гвіздки  тягали...
Та  де  воно?  У  цьому  ж  штука,
Про  головне  мовчить  наука!

Багато  про  "поля"  вам  скажуть
І  різні  досліди  покажуть,
Але  коли    щось  й  передбачать  -
Ні  уявити,  ні  побачить...  

Слабий  наш  розум:  хоч  і  зрозуміли,
Чому  виходить  так  -  не  уявили...
Багато    зараз  іншого  вивчаємо,
Але  лиш  крихти  чітко  уявляємо.
(з  російської)        28/11/2018

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815925
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 01.12.2018

Не розумію, як все розумію

Не  розумію,  як  все  розумію:
Колись  про  щось  й  уяви  не  було,
А  зараз  вже  і  знаю  й  вмію...
Чому  й  навіщо?  Як  прийшло?

Звичайно,  що  багато  міркував  
Та  все  навколо  намагався  вчити.
A  звідки  ж  відповідь  я  взяв?
Як  зміг  хоть  щось  тут  зрозуміти?

Ведмеді  як  у  чомусь  знаються,
Птахи  до  гнізд  як  повертаються,
Комп'ютер  як  розв'язувати  вміє?
Як  все  навколо  розуміє?

Як  головні  досягнення  здійснили:
Вогонь  та  атом,  мову  та  число?
Як  колесо  або  папір  створили?
Як  все  до  "кубік-Рубіку"  дійшло?

Нове  з  нічого  раптом  виникає      
І  щось  його  від  всього  відрізняє...
А  потім,  то  куди  воно  зникає?
Навік  ніде  ж  нічого  не  буває...
      (з  російської)        21/11/2018

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815095
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 24.11.2018

Одинаковых нет

Те  вон  -  веселые,  эти  -  печалятся,    
Часто  в  заботах,  в  труде...
Серая  жизнь  никогда  не  кончается,  
Нет  нам  покоя  нигде...  

Тут  православные,  там  правоверные,
Будду  кто  чтет,  кто  читает  талмуд  -
Жизнь  штука  сложная,  жесткая,  скверная,
Бога  никак  не  найдут...  

Много  начитанных,  больше  безграмотны,
Рядом  профан  и  мудрец  -
Ну  а  по-сути  так  все  одинаковы:
Разум  -  Природы    венец...

Здесь  -  обнищавшие,  там  -  олигархия,
Все  -  чтоб  Жар-птицу  поймать,  
Труд  как  химера,  воры  да  анархия  -
Денег  хотят  все  урвать...

Где-то  здоровые,    где-то  болящие  -
Каждый  свой  крест  тут  несет...
Что  впереди?  Для  чего  настоящее?
Как  кто  из  жизни  уйдет?

Нет  одинаковых  -  люди  все  разные  -
Трудно  по  свету  бредут,
Редко  счастливые,  чаще  несчастные,
Здесь  родились  -  здесь  помрут...
   25/7/2018

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801115
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 28.07.2018

Ну почему не любят докторов?

Ну  почему  не  любят  докторов?
Ни  те  кто  болен,  или  кто  здоров...
Они  же  нас  в  роддомах  принимали,
Рецептами  и  справками  снабжали,
Лечить  пытались,  если  понимали,
Потом,  уж  в  морге,  эпикриз  писали...

Когда-то  поклялись  "не  навреди",
Хотят  как  лучше,  протоколы  знают  -  
Выходит  как  всегда:  лечи  иль  не  лечи,
Не  то  что  нам,  себе  не  помогают!
И  пациент  и  доктор  как-то  отживут,
А  постареют,  заболеют  -  одинаково  уйдут...

Сурова  жизнь,  а  часто  и  жестока:
Хоть  доктор  ясно  понимает  -
Спасенья  нет,  уже  выходят  сроки,  
Но  он  опять  плацебо  назначает.
И  говорит,  что  хворь  должна  пройти,
Когда  ты  в  хопсисе,  в  конце  пути...

Шиза  профессии  -  для  облегченья  лгать,
Хоть  не  помог,  так  легче  помирать...
Ведь  доктор,  уходя  от  наших  бед,  
Живет  как  мы,  он  хочет  радости,  покоя.
Раз  снял  халат  -  то  состраданья  нет...
Понятно  все...  Но  как  любить  такое?

Врать  многие  профессии  велят:
Искусства  -  вымысел,  религии  -дурман,
Политики  правдивы  как  молчат,
Торговля  иль  война  -  сплошной  обман...
У  медиков  нет  выбора:  необходимо  лгать,
Чтоб  хоть  кому-то  чем-то  помогать...
20/5/2018

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794943
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 09.06.2018

Ручей журчит

Ручей  журчит,  кусты  качаются,  
Сквозь  тень  луч  солнца  пробивается,  
А  ночью  звезды  появляются  -  
Везде  хоть  что-нибудь  случается...

Здесь  мотылек,  а  там  взрывается,  
Поют,  или  кто  с  кем  ругается,  
Тут  тишина,  там  -  начинается:  
Зачем  вокруг  все  изменяется?    

Зачем  все  в  мире  происходит?
Как  появляется,  уходит?
В  миг  -  возникает,  пропадает,  
Бег  Времени  обозначает...
(с  украинского)  30/3/2018

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785448
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 01.04.2018

Пройдуть роки

Пройдуть  роки  -  мене  забудуть,  
Століття  -  що  зробили  ми  -  зітруть.
Народи  теж  тисячоліттями  не  будуть,  
Одна  за  одною  епохи  відійдуть  ...

Земля  розтане  у  безодні  темній,  
А  потім  й  сонце  десь  там  пропаде  ...  
Куди,  навіщо  світ  наш  зникне?  
І  що  в  заміну  сущого  прийде?  

На  прямі  й  прокляті  запитання
Відповідей  так  ніхто  й  не  знає  -
Ні  наука,  молитви  чи  заклинання  -
Сенсу  чи  мети  цей  світ  не  має...
                 (з  російської)        8/2/2018

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778898
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 25.02.2018

Будущего нет…

Со  мною  все,  что  раньше  было,
Как  ошибался,  иль  не  так  сложилась.
Все  помню  -  хоть  куда-то  вдаль  уплыло  -
Но  позабыл,  что  здесь  вчера  случилось...  

Ведь  жизнь  моя  совсем  прошла,
А  что  теперь  -  не  принимаю,
Я  там  -  где  молодость  была,
Сегодня,  завтра  -  уж  не  различаю...

Лишь  прошлое  мне  греет  кровь...
Что  будет  -  то  не  стоит  знать:
Ведь  будущего  нет  у  стариков,
Есть  опыт  ...  Но  куда  его  отдать?
    (с  украинского)      15/2/2018

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777463
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 17.02.2018

Сны детские…

Сны  детские  давно  забыл,
По  свету  за    толпой  иду...
Теряю  и  себя  и  тех,  с  кем  был,
А  нового  теперь  не  жду.

Уже  все  сделал  и  устал  скитаться...
Куда,  зачем  я  в  темноте  бреду?    
Конец  один  ...  Недолго  дожидаться...  
Рожден,  пожил  ...  А  дальше  отойду.

Прошло  немало  -  доброго  и  злого  -
Осталась  череда    из  тусклых  дней...  
Привык  я  ко  всему.  Теперь  и  к  Богу,
Который  путь  указывает  мне.
(с  украинского)    8/2/2018

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776306
рубрика: Поезія, Очерк
дата поступления 11.02.2018

Незбагненна нитка долі

Незбагненна  нитка  долі...
Почалась  й  урветься...
Куди  ця  стежина  в  полі?
Нащо  життя  дається?  

Iдемо  шляхом  до  смерті,
Та  вперед  бажаєм:
Нащо  ми  невідворотно
Тризну  наближаєм?...  

Стійте!  В  небо  подивіться,  
Сонцю  посміхніться...  
У  блуканнях  ціль  шукайте,  
До  добра  звертайте...  

Адже  доля  незворотна:  
Смерть,  як  і  народження  -
Мить  природного  процесу  -
Теж  життя  продовження...
                 (з  російської)        2/2/2018

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776141
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.02.2018

Чи є душа?

Чи  є  Душа?  Чи  то  химера?
Що  наше  его?  Де  воно?
Пропали  десь  надія  й  віра,
Ми  -  лиш  бажання  та  лайно...

А  де  Господь?  У  що  ми  вірим?  
І  як  того  нам  досягти?
Як  грішникам  убогим  й  сірим
Дістатись  світлої  мети?

Що  є  Мораль?  Де  ті  закони?
Як  зло  та  бруд  перемогти?
Навколо  сльози  та  прокльони...
Чи  правду  зможемо  знайти?

Нащо  знання  нам  про  Природу?
Прогрес  до  прірви  наближає...
Занапастили  землю  й  воду,
Куди  іти  ніхто  не  знає!

Усе  лиш  мить...  Де  Вічність  тая?  
Нащо  живем?  Куди  нам  путь?
Немає  цілі  й  сил  немає,
Але  всі  без  упину  йдуть...
   27/1/2018

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774844
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.02.2018

Рифма к рифме

Рифма  к  рифме  -  стихотворец,
Но  отнюдь  ты  не  Поэт,
Многие  -  как  Юнна  Мориц,
Тютчева  ж  все  нет  и  нет...

Исключая  графоманов,
Всех  должны  мы  уважать,
Труд  их  -  почва  для  титанов,
Только  долго  надо  ждать...

Что-то  каждый  понимает,
Чтобы  как-то  рифмовать.
Но  почти  никто  не  может
Мир  стихами  изменять...
                         7/1/2018

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771076
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 13.01.2018

Нащо пишу?

Нащо  пишу?  Не  розумію.
Лиш  дещо  бачив,  мало  вмію,
Що  буде  далі  я  не  знаю,    
Нащо  оці  рядки  сплітаю?

Не  намагаюся  чомусь  навчити  
І  душу  я  не  хочу  тут  відкрити...
Але  не  можу  лиш  мовчати,
Хоч  щось  хотів  би  я  сказати.

Про  те  що  поруч  я  писав,
Помітив  хто?  Читає?
Простії  істини  шукав,
Та  відгуку  немає  ...

Ми  світ  повинні  зрозуміти,
Аби  хоч  якось  тут  прожити,
А  вірші  -  щоб  допомагати
Свій  шлях  іти  та  помирати  ...
     (з  російської)        14/12/2017

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770123
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.01.2018

Мечты

Не  отмечаю  красных  дней  календаря,
Ценю  я  будни  -  это  жизнь,  работа  -
По  праздникам  уходит  время  зря:
Нас  призывают    прославлять  чего-то...

Но  все-же  выделяю  Новый  Год  -
Скорее  тут  не  праздник  а  игра:
Ведь  в  эту  полночь  каждый  ждет,
Что  завтра  станет  лучше,  чем  вчера.

Просты  мечты  у  детворы,
Надежды  юности  щедры,
Жизнь  планы  взрослые  ломает,
А  старики  лишь  вспоминают.

Хоть  многие  и  понимают  -
Придет  не  то,  чего  желают...
Нам  только  миг  есть  для  мечты,
А  дальше  будни  -  серы  и  просты...
 14/12/2017

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770000
рубрика: Поезія, Стихи к Праздникам
дата поступления 06.01.2018

Так, рукописи не горять!

Так,  рукописи  не  горять!  
У  морі  паперовому  зникають...  
Розтануть  там  і  вірш,  і  фоліант,  
Найкращі  сторінки  там  пропадають.  

Бувальщини,  яким  уже  віки,
Людей  сьогодні  не  вражають,  
Хоч  кожну  мить  й  усі  думки
Талмуди  стародавні  визначають.  

Пишіть!  Хоча  ніхто  і  не  читає,  
Ніщо  без  сліду  тут  не  пропаде:  
Майбутнє  із  рядків  тих  виникає,  
Котрі  давно  вже  невідомо  де...

Шукайте!  Бо  нічого  ж  не  зникає:  
Відкрили  ви  -  колись  оте  знайдуть.
Усе  нове  застосування  має,
Iнакше  якось  лиш  назвуть...

Творіть!  Та  не  втрачайте  віри,
Бо  рукописи  ж  не  горять!  
Слова,  ідеї  зникнуть  десь  у  вирі,
А  є  лише  Знання  суцільний  ряд  ...
(з  російської)        10/12/2017

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769998
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.01.2018

Час перемен…

Час  перемен...  Чего-ж  хотят  народы?
Куда  стремятся  от  былых  оков?
Кто  ищет  счастья,  кто  свободы...
А  получает?  Ненависть  да  кровь...

То  тьма  вокруг,  то  все  пылает:
Беда  идет  со  всех  сторон,
Но  слепы  мы...  Куда  идти  не  знаем...
Грядущее  как  страшный  сон...

И  право  -  каждому  свое,
Сгубили  веру,  цель  пропала...  
Да    брат  на  брата  восстает:
Ушло  былое  -  новое  не  встало...

Законы  жизни  где-то  поламали
И  изменилось  все  повсюду:
Что  было  мы  уж  потеряли  
И  не  понять,  как  дальше  будет...

Как  буря  стихнет,  кто  остался
Увидит  небо,  солнышко  взойдет,
Решит  -  покоя  он  дождался...
Но  скоро  буря  новая  грядет!
(С  украинского)    20/9/2017

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751947
рубрика: Поезія, Гражданская лирика
дата поступления 24.09.2017

Не буває…

Не  буває,  щоб  хтось  ідеальний,
Досконалий  мов  куля  більярдна,
Бо  творив  нас  не  Бог,  а  Природа  -
Ми  химерна  та  хтива  порода...

Не  буває  сім'ї  без  роздраю
Щоб  у  щасті  завжди  та  покої,
Бо  живемо-ж  далеко  від  раю  -
Кожна  хата  з  своєю  бідою...

Не  буває,  щоб  в  місті,  в  державі
Все  у  злагоді,  мирі  та  славі:  
Розумніший  -  хто  зверху  -  ворує,
Ну  а  знизу  сірота  бунтує...

Не  бува,  щоб  братерські    народи  -
Всі  колись,  десь  й  чомусь  воювли...
Кожен  хоче  собі  лиш  свободи,
А  тому  кров    чужу  проливали...  

Все  життя  у  борні  проминає,
Не  буває  гармонії  в  світі:
Кожна  мить  щось  рождає  й  ламає,
Тут  не  рай  -  на  землі  маєм  жити...
       19/9/2017

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751795
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 23.09.2017

Порожнеча

Я  один...  Лиш  шлях  кудись  -
Чи  до  грішного,  чи  до  святого  -
Небо  темне  й  тихо  скрізь...
Вічність  це...  Хоча  нема  нічого!

Я  один...  А  поряд  ще  мільйони:
Вир  із  тиші  й  гомону  людського,
Війни,  технології,  закони...
Ta  за  всім  ніде  нема  нічого!

Я  один  ...  А  вороги,  та  й  друзі  -
Все  що  коло  мене  дорогого  -
Зникли  десь  по  тій  дорозі,
Поряд  не  лишається  нікого!

Я  один...  Дорога  увірветься,
Iншим  труд,  і  напасті,  й  любов...
То  нащо  нам  це  життя  дається?
Невідомо...    Порожнеча  знов!
(з  російської)        27/4/2017

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731044
рубрика: Поезія, Нарис
дата поступления 29.04.2017

Майбутнього нема…

Зі  мною  те,  що  десь  й  колись  було,
Як  помилявся,  або  що  не  склалось.
Все  пам'ятаю,  що  бур'яном  поросло,
Але  забув,  що  тут  учора  сталось...

Адже  життя  моє  уже  пройшло,
Нічого  в  сьогоденні  не  чекаю  -
Тому  й  плекаю,  що  колись  було
А  що  тепер,  чи  завтра  -  я  не  знаю...

Мене  минуле  в  цім  житті  трима,
Що  буде  -  то  не  варто  й  знати:
Бо  у  старих  майбутнього  нема,
Лиш  досвід...  Та  куди  його  віддати?  
28/3/2017

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726701
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 01.04.2017

Притча

Хочу  я,  чтобы    член  до  пола  был  -
Один  простак  у  Господа  просил.
Он  был  примерный  прихожанин
И  милость  божью  заслужил.
Промедлил  Бог,  вздохнул  печально
И  ног  просителя  лишил...

Тот  причитал,  что  за  грехи  воздали..
А  Бог  в  ответ:  мои  урологи    сказали,
Чтоб  не  нарушить  заповедь  святую
И  ты  плодиться-размножаться  мог
Не  следует  мне  прикасаться  к  **ю,
А  потому  ты  и  лишен  был  ног.

Хоть  эта  притча  и  брутальна  и  стара
Мораль  ее  в  веках  не  может  измениться:
Коль  очень  захотел  какого-то  добра  -
Подумай  как  потом,  не  надо  торопиться!
Хотел  чего-то  ты,  но  всякое  бывает,
Семь  раз  отмерь  -  судьба  ведь  отрезает!
21/3/2017

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725406
рубрика: Поезія,
дата поступления 25.03.2017

Нетленка

Ну  кто  сейчас  Державина  читает?
А  говорят  -  нехилый  был  поэт.
И  Чехова  и  Пушкина  не  знают:
Все  гаджеты  -  нетленке  места  нет.

Не  ценят  ни  полотна  Левитана,
Ни  Гжель  или  Малевича  квадрат:
Модерн  и  классика  уже  забыты,
Лишь  за  текущей  модою  следят...

Балет  теперь  никто  не  посещает,
На  Баха  иль  на  Верди  не  идут:
Нам  мыло  вечность  заменяет,
Что  ящик  да  YouTube    передают...

Хотя  вершины  духа  позабыты,
А  новое  искусство  измельчало,
Но  мы  прекрасному  открыты.
Да  где  оно?  В  сети  пропало...

Вокруг  -  то  мрак,  то  разложенье,
Но  оптимизм  не  следует  терять...
Сподобится  и  наше  поколенье
Когда-нибудь  достойное  создать!
21/1/2017

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714864
рубрика: Поезія,
дата поступления 28.01.2017

Большие люди…

Большие  люди  одиноки
И  друг  от  друга  далеко,
Неповторимы  их  дороги  -
Ведь  стать  вершиной  нелегко...

Их  путь    извилистый,  их  цели  
Никто  не  сможет  объяснить:
Зачем  и  как  они  хотели
Нам  что-то  важное  открыть...

Все  главное  уже  свершили,
Лишь  память  прошлого  несут,
Чтоб  мы  о  предках  не  забыли  -
Продолжили  нелегкий  труд...

Они,  как  мы,  не  понимают
Куда  проторили  дороги...
Грядущего,  как  все,  не  знают:
Они  же  люди,  а  не  боги...
17/12/2016

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713703
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 22.01.2017

Шануймо суржик!

Шануймо  суржик!  Рідна  мова,
Колись    ми  з  нею  виростали  -
Хоча  вона  й  не  гонорова,
Але  ж  ми  іншої  не  мали.

Батьки  сучасного  хотіли,
Та  знань  у  них  не  вистачало,
То  й  говорили  як  уміли  -
Адже  коріння  їх  тримало.

Нащадки  суржик  не  сприймають
Щось  кострубате,  без  традицій.
Вони  вже  й  інші  мови  знають  -
Старе  ж  дідам  хай  залишиться...

Нас  зараз  кращого  навчають,
Та  сутність  нашу  не  змінити:
Усі  дитинство  пам'ятають  -
То  й  будем  "ШО"    ми  говорити!
16/1/2017

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713491
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.01.2017

Час змін

Час  змін.  Щось  рухає  народи:
Чого  ж  нового  хоче  люд?
Шука  хтось  щастя,  хтось  свободи...  
А  що  отрима?    Кров  та  бруд...

Знялася  буря  -  все  палає,
Біда  іде  на  нас  з  усіх  усюд,
А  ми  сліпі  й    поводирів  немає  -
Майбутнє  наче  страшний  суд...

Ще  й  право  в  кожного  своє,
Згубили  віру,  а  мети  не  знаєм,
Вже  й  брат  на  брата  постає  -
Старе    пішло  -  нового  ще  немає...

Зламалось  щось  у  устрої  життя,
Той  злам  уже  пройшов  повсюди:
Тепер  нема  в  минуле  вороття,
Не  знаємо  що  й  далі  буде...

Як  сплине  час,  скривавлені  й  безсилі
Побачим  сонце,  неба  височінь,
Радітимем,  що  спокій  ми  зустріли  -
Та  буде  так  лише  до  нових  змін...
  22/12/2016

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708180
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 24.12.2016

Уж мало нас

Уж  мало  нас,  но  помним  юность,  
Когда  пытались  мир  понять.
По  всякому  жизнь  повернулась
Не  повторить,  не  поменять...

В  пути  мы  много  потеряли,
Ослабли,  безразличны  стали.
Желанья,  чувства  уж  остыли,
Забыли  где  и  с  кем  мы  были...

Все  ново  -  ценности  и  цели,  
Стиль  и  герои  -  все  другое...
А  мы  на  этот  век  смотрели,
Чтоб  вспомнить  лучшее,  былое...

Устали  жизни  удивляться,
Но  ничего  не  изменить.
Нам  остается  лишь  прощаться  -
Приходит    время  уходить...
26/6/2016

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702939
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 26.11.2016

Как сочиняем много

Как  сочиняем  много  про  любовь,
Должны  писать  и  обо  всем  на  свете...
О  чувство  облегченья  в  туалете!
Тебе  пою  я  оду  вновь  и  вновь...

И  каждый  день  святое  это  чувство
Должны  все  благодарно  воспевать!
Но  ведь  бессильно  тут  исскуство:
Не  может  ни  сказать,  ни  показать.

Поэты  и  художники  пасуют  -
Не  в  силах  унитазы  прославлять..
Урологи-проктологи  колдуют
Чтоб  мы  нужду  могли  справлять...

А  коль    бессильны  оказались  Музы,
И  не  смогли  изваять  ничего,
То  эскулапы  -  их  пилюли,  клизмы  -
Нам  открывают  жизни  торжество!
4/11/2016

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702938
рубрика: Поезія, Панегирик
дата поступления 26.11.2016

Прірва

Уже  прийшла  пора  прощатись,
Хоча  життя  навкруг  вирує.
Але  до  кого  нам  звертатись?
Ніхто  і  крик  наш  не  почує.

Постала  прірва    перед  нами,  
Куди  усе  живе  щезає:
Ведуть  у  інший  світ  дороги
І  звідти  вороття  немає.  
 
Спливає  час  де  щось  робили,
Вже  розумієм  -  треба  відійти.  
Але  допоки  залишились  сили,
Тут    прагнемо  примарної  мети....
                 17/11/2016

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701630
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.11.2016

Как-то так выходит

Как-то  так  выходит  -  нету  в  жизни  смысла,
Вот  зачем  на  небе  солнце,  облака?
Цели  наши  мелки,  примитивны  мысли,
Без  следа  проходят  годы  и  века...

Труд,  болезни,  войны,  смерти  да  рожденья:
Ничего  хорошего  впереди    не  ждет,
Беды  -  постоянно,  счастье  -  на  мгновенья,
В  буднях  и  заботах  наша  жизнь  идет.

Но  когда  вполнеба  радуга  сияет
Или,  спотыкаясь,  карапуз  бежит  -
Каждый  улыбнется,  всякий  понимает:
Хоть  оно  непросто  -  дальше  надо  жить!
30/5/2016

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701629
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 20.11.2016

Хтось пише…

Хтось  пише  і  багато,  і  про  все.  
Він  кожен  день,  хоча-б  рядок  напише...
Я  ж  лиш  пишу,  коли  несила  вже:
Як  вуха  роздирає  клята  тиша!

Віршую,  як  розради  вже  нема,
Коли  навкруг  пітьма,  чи  все  счезає,
Життя  якщо  проходить  задарма,
То  слово  лиш  надію  залишає...

Я  знаю:  хоть  віршуй,  а  хоть  кричи  -
Того  ніхто  й  ніколи  не  почує!
Та  не  зника  без  сліду  крик    душі
I  глибший  слід  залишить,  хто  римує...  
9/4/2016

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659894
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.04.2016

Опять унынье и тоска

Опять  унынье  и  тоска...
Я  отрешенно  наблюдаю:
Уходят  те,  с  кем  жизнь  прошла.
Вся  жизнь!  С  начала  и  до  краю...

Уходят  все...  С  кем  в  детстве  был,  
Кого  любил,  кого  забыл...
Вчера  с  кем    что-то  говорил,
Ну  а  назавтра  -  схоронил...

Природу  изменить  нельзя,
Что  эти  сроки  назначает:
Сейчас  они,  а  скоро  я...
Куда  уйдем?  Никто  не  знает...

О  нас  и  память    пропадет,
Что  сделали  -  в  прах  обратится.
Зачем  такой  круговорот?
Рожденья...  Смерти...  Время  мчится...  
21/11/2015

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622902
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 21.11.2015

Спи

День  минув,  то  й  гарно,
Спати  вже    пора:
Сонце  десь  пропало
Місяць  визира..

Пташки  не  літають
Та  звірята  сплять,
Трактори  всі  стали:
Треба  спочивать...  

Іграшки  заснули
Й  зайчик  хоче  спати.
Нумо,  умивайся
Та  мерщій  лягати.

Всюди  сплять  всі  діти,
Ніч  вже,  треба  спати.
Ну  а  завтра  будем
Новий  день  вітати.
               (з  російської)    28/8/2015

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617307
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.10.2015

Вирує світ…

Вирує  світ...  Щось  змінює  народи
Як  по  суботі  гамірний  Майдан:
Хто  прагне  щастя,  хто  свободи,
А  поряд  безлад  й  тисячі  оман...

Та  ще  й  війна  з  "сусідом-братом",
Століття  вже  такого  не  було:
Тепер  стоїть  він  супостатом
Життя  нас  кров'ю  розвело...

Сутужно  нам  і  далі  буде...
Розруха    й  злість..  Та  плач  стоїть..
Борімось  браття,  ми-ж  бо  дома:
Як  вистоїм,  то  будем  жить!

Старі  порядки  вже  зламали,
А  нове  ще  не  проросло:
Трудитись  треба,  адже  знали,
Що  "поля  за  Майданом  не  було"....
31/7/2015

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614103
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 18.10.2015

Непросто я по жизни плыл

Непросто  я  по  жизни  плыл,
Каким-то  я  квадратным  был,
Хоть  никого  не  задевал,
Всегда  ко  всем  углом  вставал.

Там  где  другой  катился  шустро,
Я  почему-то  застревал.
Жил  тяжело  и  одиноко,
С  трудом  чего-то  достигал.

Хоть  безразличная  судьба
Немного  шансов  мне  давала,
Их  я  терял,  искал  себя.
От  жизни  получил  я  мало.

Уже  немало  лет  прожил
И  все  теперь  я  понимаю,
Но  изменить  себя  нет  сил.
Tаким  нескладным  и  сконаю.                  
10/2002

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=600641
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 19.08.2015

Мне кажется, что я не изменяюсь

Мне  кажется,  что  я  не  изменяюсь:
Такой  же,  как  и  в  детстве  был,
Все  также  утром  солнцу  удивляюсь,
Хоть  много  видел,  до  седин  дожил.

Успехи  были  и  потерь  немало,
Лишь  только  неизменна  суть  моя:
Хотя  смотрю  спокойно  и  устало,
Но,  все  равно,  такой  как  в  детстве  я.

Ушли  родители  и  повзраслели  дети,
Теперь  хоть  что-то  начал  понимать,
И  сверстники,  как  я,  уж  поседели,
Но  встречу  их  -  и  в  юности  опять.

Не  изменяясь  я  старался  жить,
Когда  придет  черед  мой  уходить,
На  мир  взгляну  я  теми  же  глазами,
Что  первый  раз  смотрел  на  маму...
20/3/2003

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=600640
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 19.08.2015

Не признаю различных “измов”

Не  признаю  различных  “измов”:
Не  эгоист,  не  альтруист,
Не  отрицая  реализма,  
Во  многом  был  идеалист.

Далек  я  от  патриотизма,
Мне  чужд  и  космополитизм.
Хоть  не  лишен    я  оптимизма,
Впадаю  часто  в  пессимизм.

Недостает  мне  прагматизма,
И  не  ценю  я  догматизм,
Нет  также  и  авантюризма,
Не  для  меня  алкоголизм.

Конечно,  нет  клерикализма,
Не  одобряю  атеизм,
Совсем  немного  аскетизма,
Мне  странен  также  и  снобизм.

Отчасти  все  я  принимаю,
Идеям  крайним  не  служу,
Я  аксиомы  отвергаю,
Везде  с  вопросом  подхожу.

Всегда  ищу  я  середину,
От  резких  жестов  ухожу,
Я  серость  жизни  отражаю,
Но  ярких  черт  не  нахожу.  
                                   21/11/2004

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=600423
рубрика: Поезія, Шутливые стихи
дата поступления 18.08.2015

Не Байрон…

Не  Байрон,  не  Пушкин  конечно
И  даже  не  Бедний  (Демьян),
Пишу  от  тоски,  не  о  вечном,  
Поверьте,  что  не  графоман.

Когда  хоть  что-то  понимаю,  
То  цифры,  формулы  пишу,
На  жизнь  взглянув  я  замолкаю,
Или  же  рифмою  грешу.

Да,  не  поэт,  но  так  случилось:
Не  вынесла  душа  моя
Того,  что  дома  приключилось,
И  по  миру  поехал  я.

Развал,  разброд,  понятий  нету,
Придурки  да  ворье  цветет,
А  ты  болтаешься  по  свету,
Хоть  надо-бы  наоборот.

Да,  не  умею  мысли  рифмовать,
И  стар,  чтоб  этому  учиться,  
Но  надо  ж  так  случится:
Вдали  я  вирши  начал  сочинять.

Шумит  вокруг  язык  чужой,
Его  чуть-только  ощущаю
И  образы,  что  предо  мной,
С  трудом  я  рифмами  сплетаю.
10/2002

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=600422
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 18.08.2015

Не верь

Не  верь  чужим,  
Не  верь  судьбе,
Не  верь  советам,  
Верь  себе.

Не  бойся  лжи,  
Не  бойся  боя,
Не  бойся  тьмы,  
Страшись  покоя.

Не  проси  никого,  
Не  проси  ни  о  чем,
Не  проси  ничего,  
Добивайся  трудом.
10/12/2003

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=600166
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 17.08.2015