Александр Валериевич

Сторінки (1/20):  « 1»

Тюльпан

Звонок  весны  –  цветок  тюльпан,
И  сердца  страсти,  если  красный,
О  если  б  знали  мы  тогда…
Что  наша  встреча  путь  опасный.

Что  краток  будет  миг  любви,
Цветенье  яркого  тюльпана.
В  одно  дыханье  на  двоих,
И  общей  крови  взрыв  вулкана.

Где  с  грохотом  взлетая  ввысь,
До  неба!  До  луны  овала,
Дороги  наши  разошлись,
А  ты  все  дальше  улетала...

Кроваво-алым  лепестки,
Осыпались  внутри,  снаружи...
Оставив  стебелёк  тоски,
В  душе  до  горя  неуклюжей.

И  пал  тюльпан  увядшим,  днём,
И  жизнь  моя  –  остановилась.
Но  я  всё  думаю  о  нём…
О  нас,  и  о  душе,  что  снилась…

01  январь  2015г.  AnonVoice
foto:  Shelomova©

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=581278
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 15.05.2015


Дождь

Зачем  слова  дождю?
Он  серостью  людей  влекомый,
Спешит  на  помощь  утренней  заре…
На  радость  дню…
И  пусть  ручьи  –  оскомой…
Но  лучше  душной  пыли  во  дворе.
Вчера  убавив  суетню,
Упрятав  негатив  в  ливнёвки,
Извечный  света  солнца  санитар…
Интрижек  растворяя  недомолвки…
Не  может  затушить  души  пожар.

22  январь  2015г.  AnonVoice

фото:  из  интернета.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=581277
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 15.05.2015


Ангелу…

                       [img]http://www.stihi.in.ua/images/forpoems/46930_11a44d2d98a2652f65c09839c269cf7f.jpg[/img]

О  сколько  б  ты  ещё  сказала,
Если  бы  в  ночь  твоя  душа…
С  моей,  с  покорностью  вассала,
Не  села  рядом  чуть  греша?
И  под  порывом,  лобового  ветра,
Сгорая  в  пламени  огня,
Минутой  множенного  километра,
Оставив  позади  меня.
Дождём  на  стёкла,  брызнув  кровью,
Вспорхнула  ангелом  во  тьму…
А  я,  прижавшись  к  изголовью,
Кричал:  «Люблю  тебя!  Одну».

28  январь  2015г.  AleVal
на  фото:  Наталья  Березень

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=581045
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 14.05.2015


Скрябин

                                 [img]http://www.stihi.in.ua/images/forpoems/46930_71546af9ac726addca52f0d8074e3ba4.jpg[/img]

Утренний  шквал,  деревья  пошатнулись,
Роняя  хрупких  веток  арсенал...
Лишь  на  мгновение  глаза  сомкнулись,
И  тотчас  прозвучал  глухой  удар...

Наверно  сон,  и  как  теперь  проснуться?
Металлом  придавило…  я  внутри?!
В  аэропорт…  да,  я  хотел  вернуться…
Разве  сейчас?!  О  Боже,  помоги…

Я  всех  вас  вижу,  люди  дорогие,
Ну  что  же…,  поспешите,  может  быть…
О,  нет…  за  мной  уже  пришли  другие…
Скажите  ей,  что  нужно  дальше,  -  жить.

02  февраль  2015  г.  AleVal
фото:  из  интернета  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=581044
рубрика: Поезія, Посвящение
дата поступления 14.05.2015


Моє місце…

Суб’єктивний  переклад  з  німецької
автор:  Валерій  Хлонь
Вірш:  “Mein  Ort...”

Mein  Ort...
Die  Berge  schlafen  tief  in  graue  Nebel.
Es  ist  vollbracht  –  du  Goettliche  Natur.
Gesuchter  Ort,  wo  Wind  beruhigt  Segel
Ich  komm  zu  dir,  eroeffne  deine  Tuer.

Wir  treffen  uns,  mein  Herbst  die  wahre  Liebe.
Ein  leiser  Schritt  auf  bunte  deine  Spur.
Vollkommenheit  ich  hoere  deine  Bibel.
Empfange  mich  –  du  Goettliche  Natur.

Wir  sind  vereint,  getraeumte  Ort  im  Nebel.
Ich  hab  gesucht  der  Ruhe  und  die  Kraft.
Sei  du  zu  mir  ein  wunderbarer  Segen,
Sei  unvergleiche  wahre,  bunte  Pracht.

http://www.stihi.in.ua/avtor.php?author=47503&poem=150048

************************

автор:  Александр  Валериевич

Моє  місце...

Мої  вершини  в  сивому  тумані,
Давно  заснули,  засинаю  й  я.
Де  душу  відпускаю  на  світанні,
І  повертаюсь  знову  в  небуття...

Осіння  Муза  вічністю  плекала,
Ті  ніжні  кроки  у  моїх  віршах.
Як  Біблія  свята  та  досконала,
Любов  і  відданість  в  її  очах.

Разом  навіки  в  сивині  туманній,
Прилине  спокій  і  нове  буття...
Прибоєм  до  Землі  обітованій,
Молитвою,  до  берега  життя.

04  лютий  2015р.  AleVal
фото:  з  інету

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580807
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 13.05.2015


Письма в никуда…

Осколками  былого  чуда,
Пишу  я  письма  в  никуда...
Ответ  не  жду  из  ниоткуда,
Стучатся  дни  в  мои  года...

Людскому  гневу  не  отвечу,
Судьбы  не  возжелав  иной.
Ничто  другое  не  излечит,
Слова  к  тебе  и  есть  покой.

За  стену  замкнутого  круга,
Нет  выхода…  крепки  края.
С  потерей  преданного  друга,
Остановилась  жизнь  моя.

09  февраль  2015г.  АleVal
на  фото:  Наталья  Березень

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580806
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 13.05.2015


Не судите строго, мадам…

Пародия  на:  «граждане,  товарищи,  портальцы»
автор:  Вулпекула.

http://www.stihi.in.ua/avtor.php?author=47389&poem=159702

граждане,  товарищи  ,  портальцы!
сами  мы  не  местные,  конечно,
по  сети  убогие  скитальцы,
но  стишата  наши  безупречны.

мы  не  рубим  сгоряча  канаты
(нам  канаты  вовсе  не  помеха)
мы  же  сетевые  сублиматы,
потому  в  стишатах  и  прорехи

в  столбик  пишем,  массу  пополняя,
на  складах  инет-стихулатуры.
сетевые  стихонегодяи  -
тренируем  рук  мускулатуру:

набираем  тонны  глупых  текстов,
чтобы  было  на  странице  густо.
несъедобно  наше  стихотесто,
только  нам  от  этого  не  грустно.

жрите,  что  даём,  не  предлагайте
изменить  ни  тему,  ни  рифмовку.
нас  орда,  нас  выгнать  не  старайтесь  -
нам  от  замечаний  мало  толку.

мы  шагаем  дружною  колонной
прочь  с  дороги,  чёртовы  зануды!
нам  уютно  в  лужице  зловонной,
критикуют  нас  одни  иуды.

так  что,  -  прочь,  товарищи  поэты!
места  нам!  подвинься  и  заглохни!
вам  не  переплюнуть  наше  вето
нам  на  ваше  вето  -  просто  похрен.

****************
автор:  Александр  Валериевич

Не  судите  строго,  мадам…

Всё  очередями…  да  в  десятку,
Музою  до  чёртиков  порочной.
Слюнями  плюёшься  на  тетрадку,
Будто  АКаэМ,  пристрелкой  точной.

По  ночам  плести  не  надоело?
Из  нервишек  крепкие  канаты.
Свистопляски?  Как  же,  это  дело…
Костью  в  горле  стали  сублиматы.

Отхаркалась  рвотно  харьковчанка:
-  Всех  их  в  лужу!  Да  ещё  копытом…
На  разрыв  мехов  играй  Тальянка…
Прочь!  Отягощённость  серым  бытом.

Бесполезно  винтиками  грифа,
На  лады  настраивать  канаты…
Каботажем  выплескала  рифмы,
Некогда  уютные  ребятам.

Ни  мелодии,  ни  песен  звонких,
Негде  разгуляться,  не  по  силам…
-  Приучаю  к  порке  –  непорочных!
Прежде  без  изъяна  –  несудима.

13  февраль  2015г.  AnonVoice

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580589
рубрика: Поезія, Литературная пародия
дата поступления 12.05.2015


Де вузько, там і рветься…

Якось  на  вузькім  місточку,
Два  пихатих  баранА…
В  сад  один,  а  той  з  садочку,
І  чия  тепер  вина?

Бо  зустрілися  на  горе,
Чи  на  щастя  Боже  збав.
Де  один  другому  в  роги…
Та  з  нахрапом  так  і  дав..!

Полетіли  шерсті  друзки,
Заварилась  кусь  така..!
Тріск,  і  поручена  бруси,
Вниз  упали,  де  ріка…

А  за  ними  й  ті  барАни…
Полетіли  з  криком:  бе-е..!
І  дилема  поміж  ними…
І  життя…  та  геть  усе…

10  лютий  2015р.  AleVal
фото:  з  інету  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580588
рубрика: Поезія, Байка
дата поступления 12.05.2015


«Затянуло бурой тиной, гладь старинного пруда…»

                     [img]https://www.stihi.ru/pics/2015/02/15/4173.jpg?4873[/img]


                             _                  
                         |    |»              _
                         \      \»        «|  |
«Затянуло  бурой  тиной,
гладь  старинного  пруда…»
                           __\      \    /    |
                         /              V        \
                       /  @)          =          \
                     /            ===            /
Сожрав  очередного  карася,
Обедом  полно  насыщалась  щука:
-  И  на  хрена  нам  рыбья  чешуя?
Противные  достали!  В  общем  скука…

Нападок  больше  нету  на  меня…
Повсюду  вижу  только  одну  мелочь!
А  помню,  не  бывало  даже  дня,
Да  так  чтобы  не  встретила  я  сволочь!

И  мне  невидно  здесь  уже  ни  зги,
На  дне  пескариков  не  замечаю.
Хвостишка  мой  надёжный  догреби,
Судак  заждался  на  печенье  к  чаю…

И  вместе  посудачим  мы  о  том,
Как  пруд  избавить  наш  от  мелкой  рыбы.
Осталось  чтобы  в  общем,  но  потом…
Не  били  наши  нас  же  и  пошибы.

И  окунь  хитрый  полосатый  друг,
Идею  выразил:  да  всех  на  касты..!
Ведь  даже  вопреки  тому,  что  вдруг,
Без  мелочи,  возможно  «склеим  ласты».

         ///////*****\\\\\\\

Мерялись  все  острыми  зубами…
Как  единой  пастью  лангольера.
Всё!  Единогласно!  «За  грибами…»
Кто  пойдёт?  Да  кто?  Карась  Валера…

Мы  за  что?  За  чистку  водоёма!
Стало  нам  простору  маловато…
По  дну  камышовых  зон  биома,
Сеть  поставим  в  складчину  приватно.

Чтоб  не  смел  карась,  пескарь  какой-то…
Зон  границы  нарушать  раздельных.
На  них  наведём  свои  брандспойты,
Залпом  жахнем  в  души  беспредельных…

Мы  же,  как  ни  как,  да  всё  ж  элита,
Если  вместе,  та  ещё  команда…
Рыбья  сказка  –  песня  для  пиита.
А  в  простонародье,  просто  банда.

14  февраль  2015г.  AnonVoice
фото:  из  инета

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580369
рубрика: Поезія,
дата поступления 11.05.2015


Странная страна… (сказка о царе Гадоне и сиамских близнецах)

               [img]http://www.stihi.in.ua/images/forpoems/170360_22d30e10168f37647dc318c5380f91ac.jpg[/img]


Странная  страна…
(сказка  о  царе  Гадоне  и  сиамских  близнецах)

На  востоке  за  рекой,
Есть  народ,  весьма  простой.
Лыко  в  лапти  заплетает,
И  матрёшек  вырезает.

В  той  стране  царём  Гадон,
С  ним  мишутка  в  унисон…
Песенки  поют  удало,
То  и  дело,  всё  про  сало…

Жалок  в  той  стране  народ,
Выпивает  круглый  год.
Верит  он  царю,  мишутке,
Сорок  восемь  часов  в  сутки.

И  страдать  ещё  готов,
Царский  укреплять  престол.
Быль  иль  небыль  в  этом  царстве,
Птица  есть  при  государстве.

Яйца,  в  общем,  не  несёт,
Но  и  задних  не  пасёт.
Захватила  под  шумок,
У  соседей  катерок.

Лодки  и  катамараны,
Лишь  бы  люди  были  пьяны.
Винных  дел  большой  завод,
Вместе  с  ним  и  моря  флот.

Полуостров  заприметив,
Мол,  теперь  за  всех  в  ответе...
Всё  соседское  добро,
Под  своё  взяла  крыло.

А  ещё  она  хвалится,
Тяпнуть  коготком  землицы.
От  донских  царя  полей,
До  прибрежных  деревней.

Чтоб  была  дорога  в  пору,
На  тот  остров  без  затору.
Сухопутьем  не  морями,
«Люби  друзи»  были  с  нами.

В  сей  же  час,  издав  указ,
Дикий  подключив  Кавказ.
Царь  отправил  свою  рать,
Земли  с  птицей  собирать.

На  границе  так  неловко,
Встретили  степного  волка.
И  увязла  сия  рать,
В  тех  селеньях  пить  и  жрать.

Толи  быль,  толь  небылица,
Две  головушки  у  птицы.
Генетический  урод,
Но  такой  уж  там  народ.

Дышит  ядерным  распадом,
Небо,  отравляя  смрадом.
Через  пушки  и  ракеты,
Яд  доходит  до  котлеты.

И  отведав  ту  заразу…,
Больно  видеть  это  глазу,
Ген  и  «прочье»  Дэ-эН-Ка,
Изменяются  слегка…

Двухголовыми  родятся,
А  ума-то,  где  набраться?
На  две  головы,  поди…,
Враз  не  делятся  мозги.

Вот  такая  требуха…
Начинается  с  верха,
Распоясался  Гадон,
Перекраивать  кордон.

10  май  2015г.  AnonVoice      
 

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580367
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 11.05.2015


Мої вірші

             [img]http://www.stihi.in.ua/images/forpoems/46930_f24608be7861fa6acda76ec467d36540.jpg[/img]

Я  пишу  про  себе  вІрші,
Про  своє  просте  буття,
Невибагливе  між  іншим,
Від  початку  до  кінця...

В  мене  і  нема  завдання,
Щоб  подобатись  комусь.
Десь  я  передам  вітання,
Там  про  те  що  не  боюсь.

Ні  людей,  ні  Бога  з  чортом,
Не  законів...  ні  понять...
Про  відліт  останнім  бортом...
І  про  те  що  мають  знать.

Люди  що  читають  твори,
Будь  які,  будь  де,  і  раз...
Заведуть  тему:  про  мову,
Та  про  те  що  не  “на  час...”

Тож  збагніте,  я  вклонюся,
Всім  хто  слухали  мене...
Про  всяк  час  перехрещуся,
Бо  й  на  далі  я,  про  те...

10  лютий  2015р.  AnonVoice
на  фото:  я

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580154
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 10.05.2015


Прочитал я как-то раз…


                 [img]http://www.stihi.in.ua/images/forpoems/46930_8217f8f593555c320b5ac86152781744.jpg[/img]


Не  знаю…,  пародия  не  пародия,  но  навеяло  вот  это:

«Непростое  ведро»

http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=572858

ID:  572858
Рубрика:  Вірші,  Жартівливі  вірші
дата  надходження:  08.04.2015  10:17:25
©  дата  внесення  змiн:  12.04.2015  17:07:10
автор:  Амелин

Я  –  ведро!  Но  не  простое...
Рассуждал  так  унитаз.
Каждый  день  встречал  такое!
Но  закрытым  был  показ.
Слышал  –  как  вода  журчала,
Щекоча  моё  нутро...
Водка  встречи  назначала,
Как  отжившее  добро.
Как  порой  ко  мне  спешили!..
Будто  бы  в  последний  раз!
Все  подряд  меня  смешили,
Хорошо,  что  я  без  глаз!  (с)

**********************

автор:  Александр  Валериевич

Прочитал  я  как-то  раз…

Прочитал  я  как-то  раз,
На  изнанку:  унитаз.
Слово  верное,  простое,
А  наоборот,  –  такое?!
Вот  где  ужас,  а  не  спесь!
Быстро  с  унитаза  –  слезь!
Мысль  ударила  волной,
Господи!  О  Боже  ж  мой!
Я  сижу  подчас  на  нём,
Утром,  ночью,  даже  днём!
С  ним  я  иногда  встречаюсь,
«Фейс  ту  фейс»  когда  сгибаюсь…
Чтобы  баловать  дружка,
Пеной  чудо  порошка…
Ну  дела…,  скажу  убого:
Не  встречал  ещё  такого,
Чтоб  сакральный  смысл,  тая,
Вся  сантехника  моя,
Никогда  не  удивляла,
И  по  правде  не  пугала,
Выворотом.  Ну  и  ну!
Вы  прочтите:  затину!?

Как  теперь  жить  не  пойму..?
С  этим  страшным!  Затину.

09  май  2015г.  AnonVoice
фото:  с  интернета

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580153
рубрика: Поезія, Литературная пародия
дата поступления 10.05.2015


Тисяча і остання ніч

               [img]http://www.stihi.in.ua/images/forpoems/46930_fced9d19592f4f5704bda74b3b955b4a.jpg[/img]

Мотивовано  суб’єктивний  переклад  з  німецької  мови.
Вірш:  “Tausendundeine  Nacht”
Автор:  Валерій  Хлонь

Tausendundeine  Nacht

Gelacht  wird  viel  zu  selten
In  dieser  letzte  Nacht,
Wo  Lebensstern  erleuchte
Herrscht  kalte,  dunkle  Macht.

Die  Trennen  fliesen  runter.
Der  Tempel  doch  verkauft,
Wo  Gottes  Wörter  lebten
Nimmt  Wüste  ihre  Lauf.

Jahrtausende  Gebete
Und  Horizont  so  weit,
Wo  Stahl  verkündet  Fete
Zerschmelzte  dein  Graal.

Wir  trinken  Blut,  wie  Wasser,
Wir  essen  Freundes  Leib,
Wo  Lebensstern  erleuchte
Ist  heute  dunkle  Zeit.

Gelacht  wird  viel  zu  selten
In  diese  letzte  Nacht,
Wo  zehn  Geboten  gelten
Kommt  elften  an  der  Macht


Тисяча  і  остання  ніч.

Не  сміхом  вже,  крізь  сльози,
Остання  крапка  –  ніч.
Вогнем  та  у  морози...
Палає  влади  річ.

Скрижалі  вже  втомились...
Кричати  святе:  “Ні!”
Попадали,  схилились,
Додолу  у  лайні...

Тисячоліттям  в  лицях,
Молитвами  гули...
Як  дзвони  на  дзвіницях,
Розплавлені  були...

Бо  знову  кров  як  воду,
Вампіри  душ  жеруть...
Закони  для  народу,
Відкриють  їхню  суть.

Тож  плачем  зустрічайте,
Останню  крапку  –  ніч.
Весь  заповіт  волайте...
Як  кинуть  вас  у  піч.

19  лютий  2015р.  AnonVoice
фото:  з  інету

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=579944
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.05.2015


Мгновенья


                           [img]http://www.stihi.in.ua/images/forpoems/46930_b1b68068c4291c30e67f6f08c1eb6ab7.jpg[/img]

Стихотворный  перевод  с  немецкого
Произведение:  Sekundenlauf
Автор:  Валерий  Хлонь
http://www.stihi.in.ua/avtor.php?author=47503

Sekundenlauf
Vergehen  schnell  im  Leben  Tagen.
Der  Zeiger  zählt  Sekundenlauf.
Was  wir  und  noch  zu  sagen  hatten.
Kommt  ganz  bestimmt  auf  Friedenshof.

Schon  wieder  Herbst  und  bunte  Kleider.
Zieht  Lebensbaum  täglich  an.
Verzeihe  euch,  ihr  kranken  Neider
Ein  Wort  am  Grabe  –  Sei  ermannt.

Du  bist  und  warst  ein  Gottesknabe.
Ob  du  Gebet  und  Bibel  liest?
Entscheide  selbst,  wo  willst  du  Narben,
Was  Gott  in  dir  so  hat  vermisst.

Vergehen  schnell  im  Leben  Tagen.
Schon  wieder  Laub  bedeckt  das  Grab.
Was  wir  uns  noch  zu  sagen  hatten
War  gestern  grünes,  sanftes  Blatt


Мгновенья

Мелькают  преступленья  в  жизни  днями,
Секундной  стрелкою,  статистикой  сухой,
Лишь  озабоченность:  «Это  не  с  нами…»
Всё  же  влияет  на  порядок  мировой.

Брезгливо  выпускает  время  ЗэКов.
Уже  настал  час  икс:  стреляй,  коси  рубли!
И  если  и  простит  их  земля  предков,
То  только  лобной  эпитафией  внутри.

Когда-то  божеским  ли  был  потомком?
Кто  на  досуге  ему  Библию  читал?
Плевал  на  санкции  и  стал  подонком,
Сам  не  от  Бога,  но  вмиг  богом  стать  мечтал.

Мгновенья  скоротечны  в  жизни  днями.
Захоронений  планы  укрывают  счёт.
История  написана  отцами,
Детьми  не  признана,  «зелёный»  их  влечёт…

06  март  2015г.  AnonVoice
фото:  с  интернета

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=579943
рубрика: Поезія, Поэтические переводы
дата поступления 09.05.2015


Мурёнка, кольца и браслеты…


                           [img]http://www.stihi.in.ua/images/forpoems/46930_74cfbce1174838cb9776614445e63350.jpg[/img]
             

Отрывок  из  оригинала:
Автор:  Евгений  Кедров  -  "Женщина  роскошная  во  своем  соку"

Кольца  и  браслеты  на  ее  руках,
Не  опишешь  Леди  ни  в  каких  словах…(с)

*******************

Автор:  Люда  Аблаева
»Там  вся  она!  И  в  собственном  соку!»

http://www.stihi.in.ua/avtor.php?author=45799&poem=105369

Там  вся  она!  И  в  собственном  соку!
Смотрю  на  фотографию  -  у-ууу
Фантазии  уносят  super  crazy...
Была  бы  пусть,  в  томате,  в  майонезе,
Меня  бы  не  пробило,  (вот  вам  хрест!)
На  вырванный  из  горла  анапест


Какие  были  формы!  Бог,  храни!
Ее  не  закатал  бы  -  ни-ни-ни!
Клянусь  ее  мясистыми  ногами,
Такую  не  хранят  в  соку  веками!

Не  знает  пышность  мелочи  изъяна-
В  щеке  ее  была  большааая  яма,
Но  это  все  ничто  для  "классных  глаз",
Смотрящих  из  шикарных  тельных  масс!

Пытаюсь  угадать  былое  имя...
и  контур  носа  И  тугое  вымя...
О  как  прекрасен  круп  и  левый  рог...
Слюна  течет  рекою  за  порог!

Я  всю  ее  -  с  рогами  и  душонкой,
Открою  в  этой  маленькой  тушенке!(с)


***************
Пародия  на  пародию
автор:  Александр  Валериевич
»Мурёнка,  кольца  и  браслеты…»

Пролог  без  эпилога…
Из  детского  журнала  "Весёлые  картинки"  времён  СССР:

Мой  приятель,  товарищ  КедрОв,
Никогда  не  кусал  комаров…
Комары  же  об  этом  не  знали,
И  КедрОва  часто  кусали…  (с)


На  пилораме  бревна  распустили:
»Обзелину  налево!  Уяснили?!»

Сосной  и  пихтой  пахнущий  кедровник,
Опилками  и  стружкой  на  коровник.

Продукцией  подстилки  обихода,
И  ложем  для  коровьего  народа.

Он  циркулировал  многие  лета,
И  породил  п(а)родистость  куплета.

Вот  так  бы  день  за  днём  и  год  за  годом,
Но  крепкий  сук  попался  мимоходом.

И  был  разрезан  с  грохотом  и  визгом,
КедрОв!  Есть  право  обратиться  с  иском:


***********

Куда  девались  рыжие  браслеты?
Звена  овал,  ошейника  приметы...

Неужто  в  мясорубке  на  котлеты?
Оставь  хотя  бы  оды  да  сонеты...

Рогатая  крупна...  и  что  такого?
Не  тётку,  голод  утолил  немного...

А  если  колбасы  нарезать  строго,
То  вовсе  всё  равно  полу  какого.

Во  избежанье  щекотливой  драмы,
В  своём  соку  вблизи  помойной  ямы…

Закусок  сотен  мясо  килограммы,
Все  по  рецепту  от  портальной  мамы.

25  март  2015г.  AleVal
фото:  из  инета

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=579675
рубрика: Поезія, Литературная пародия
дата поступления 08.05.2015


Я живу на твоїй голові


                 [img]http://www.stihi.in.ua/images/forpoems/170056_da9427a2640ef941e13016437eeb1043.jpg[/img]

Літературна  пародія  на  вірш:
”Я  живу  у  твоїй  голові”

ID:  578821
Рубрика:  Вірші,  Лірика
дата  надходження:  04.05.2015  12:11:49
©  дата  внесення  змiн:  04.05.2015  12:20:05
автор:  залюблена  у  світ

http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578821#com2454979

Я  живу  у  твоїй  голові

Я  живу  у  твоїй  голові
І  гуляю  розлогою  думкою,
Лабіринтами,  поміж  лаштунками  -
В  мене  дім  у  твоїй  голові.

Я  вселилась  у  мріях  твоїх
І  пульсую  приємною  мантрою,
Незалежно  від  градусу  настрою,
Бо  купаюсь  в  бажаннях  твоїх.

Я  постійно  в  уяві  твоїй
Наче  вітром,  цілунком  торкаюся,
Пригортаюся  і  обвиваюся
Серпанково  в  уяві  твоїй.

Я  приходжу  до  тебе  у  сні
Найсолодшими  світлими  марами,
Де  літаємо  ми  попід  хмарами,
Бо  можливе  те  лиш...  уві  сні.

Там,  де  я,  оселив  мене  ТИ
І  лишив  у  думках  мимоволі,
Там,  де  розкіш  блаженства  і  болю,
Там,  де  я,  я  живу…  А  де…  ти???

..................................................

автор:  Александр  Валериевич

Я  живу  на  твоїй  голові

Я  живу  на  твоїй  голові,
Попід  пахвами  парюся  віничком,
І  стрибаю  пронирливим  зайчиком,
У  свій  дім  на  твоїй  голові.

Помандрую  у  вухах  твоїх,
Там  печери  насичені  сіркою,
Лабіринтом  каньйону  із  діркою,
Доберусь  до  перетин  твоїх.

Уявляєш?  В  уяві  твоїй...
А  ти  думав  тобі  це  начулося?
Щоб  гріха  по  тобі  не  водилося,
Розумій!  Я  в  уяві  твоїй.

Я  шепочу  тобі  уві  сні,
В  дифузори  чутливих  перетинок,
Свої  мрії  захмарних  прогулянок,
А  ти  думаєш  що  то  твої...

Там  де  я,  оселив  мене  ТИ,
Пропустив  до  думок  мимоволі,
Там  де  розкіш  без  мильної  долі,
Я  блохиня,  а  хто  такий  ти?

07  травень  2015р.  AnonVoice
фото:  з  інету

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=579669
рубрика: Поезія, Літературна пародія
дата поступления 08.05.2015


Слизав с соска остатки протеина

                                                       [img]http://www.stihi.in.ua/images/forpoems/169567_58acd23b4dc5ff6d246f81bfebb75b9f.jpg[/img]


Пародия  на  стихотворение:  «Я  словно  одурманена  тобой…»
Автор:  Черная  Стрекоза.

http://www.stihi.in.ua/avtor.php?author=48445&poem=169541

Я  словно  одурманена  тобой…
Ищу  глаза,  когда  темнеет  свет.
Хочу  любить  тебя,  но  ты  такой  чужой.
И  этот  след,  ведет  меня  на  –  «Нет».

Когда  ты  рядом,  я  чувствую  отраду.
И  привкус  губ,  так  сладок,  и  раним.
Целуешь  нежно,  а  я  боюсь  утраты.
Что  будет  с  сердцем?  Когда  не  будешь  с  ним?

И  страх  тот  жгучий,  ползучий  дрожью  пьяной.
Растеребил  спокойствие  души.
Ты  словно  сон,  без  лишнего  изъяна.
Будь  счастлив  вечно!  Кончаться  -  не  спеши!

Ты  просто  будь!  Мне  многого  не  надо.
Всего  лишь  взгляд,  хотя  бы  краткий  миг.
Мой  лучший  сон,  пришедший  из  досады.
Мой  сладкий  сон,  так  мал,  и  так  велик!(с)

………………………………………………….

Автор:  Александр  Валериевич


Слизав  с  соска  остаток  протеина,
Ищу  глаза,  а  где  они?  Вот  здесь.
Глотнуть  хочу,  но  третий  день  ангина,
Выводит  следом,  мокрый  анамнез.

Когда  ты  рядом,  чувствую  «наемся»,
И  привкус  талька  сладок  и  раним.
Не  дай  Бог  лопнешь,  на  тебя  я  взъемся.
Что  будет  с  сердцем?  Разберусь  и  с  ним…

И  страх  и  жуть,  вползающей  нирваны,
Спокойно  тереблю  я  от  души…
Ты  точно  слон,  без  лишнего  изъяна,
Твердеет  хобот!  Тише,  не  спеши...

Я  буду  дуть!  Кусочком  плоти  алой,
Напрягши  очень  сильно  губы,  рот.
Мой  лучший  слон,  резиновый  с  детсада.
Он  был  так  мал…,  теперь  наоборот!

02  май  2015г.  AnonVoice
фото:  с  интернета

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=579440
рубрика: Поезія, Литературная пародия
дата поступления 07.05.2015


Парадокс судьбы


Всегда  возникает  вопрос  о  причине  досрочного  ухода  лучших  представителей  человеческого  рода.  Почему  так  складываются  причинно-следственные  обстоятельства?  Казалось  бы,  кто  достойней  и  правильней  живёт,  должен  жить  долго,  и  наоборот,  но  зачастую  это  не  так.

Я  с  детства  в  хор,  и  на  балет,
В  бассейн  и  фехтование,
Меня  родные  с  малых  лет:
«На  скрипку»,  рисование…

Белее  зубы  по  утрам,
Пробежки,  фитнес,  ритмика.
И  каждый  день  скажу  я  вам:
Меня  вела  эклиптика…

Орбитой  правильных  идей:
Здоровый  образ  жизненный!
Подальше  от  лихих  людей,
Жила  бы  так  пожизненно.

Восторженно  в  его:  «Ок,  кей!»
И  в  счастье  что  пророчили,
Я  верила  ещё  полней,
Забыв  о  многоточиях…

Как  это  было  хорошо,
И  мама  бы  не  плакала.
Но  всё  закончилось  во  зло,
Живот  набили  ватою…

И  что  теперь  должна  понять,
От  кармы  воплощения?
Родные  здесь,  но  не  обнять,
Нет  плотности  в  движениях.

Он  тоже  впрочем,  не  чужой,
Зла  не  желал.  И  на  тебе!
Ведомый  страстью  роковой,
И  порциями  к  паперти…

Немного  странно,  просто  жил,
Ответственный?  Да  вроде-бы…
В  запой  не  пил,  правда  курил,
И  хобби:  чинил  ходики.

Намного  старше,  это  плюс,
И  с  опытом,  разводного…
Но  трудностей  не  убоясь,
Характера  природного…

Реализуя  чей  то  план,
Притягивать  свободную…
Рекой  впадала  в  океан,
Соленый,  пресноводною…

Казалось  мне  что  опресню,
Водою  бесподобною…
А  далее  и  полюблю,
Но  нет,  ушла  в  загробную…

А  он  по-прежнему  живёт,
Всё  как  и  с  малолетия,
Любовь  за  похоть  отдаёт,
Плюя  на  междометия…

И  в  общем  каждому  своё…
Но  странно  судьба  строится,
Кому  же  в  жизни  повезло?
Теперь  как  упокоиться?

Один  из  тысячи  чертей,
Нежданною  забавою,
Внутри  не  пройденных  аллей,
Представился  костлявою…

Ведь  мы  не  думая  где  грех,
Как  будто  бы  бессмертные,
Всю  жизнь  в  погоне  за  успех,
Спешим  куда  усерднее…

БегОм,  играя  в  лабиринт,
Кто  дальше?  Для  неведия.
А  мне  достался,  только  спринт,
Из  прошлого  наследия.

29  апрель  2015г.  AnonVoice

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=579439
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 07.05.2015


…навчи мене жити…


                         [img]http://www.stihi.in.ua/images/forpoems/169783_0a9a092fd63e5ad230d2038b2dd126c3.jpg[/img]

Ти  навчи  мене  жити  для  себе,
Бо  з  дитинства  для  когось  і  в  борг...
Посвяти  мій  Господь  милосердний,
В  незбагнений  для  розуму  торг.

З  малих  літ  кожен  час  пам’ятаю,
Що  я  винен  батькам  попри  все...
Вчителям,  лікарям  не  з  Китаю,
З  України,  що  понад  усе.

Піонерам,  комсоргам,  парторгу,
Батьківщині  життям,  щоб  віддать.
Та  хірургу  військового  моргу,
Якщо  стане  йому  розтинать.

Копачам  цвинтарським  на  горілку,
Другу  вірному,  що  не  дожив...
Жебракові  за  звуки  сопілки,
Повз  якого  до  цеху  ходив.

Дівчинонькам  що  завжди  всміхались,
Не  за  гроші  а  просто  тому,
З  ким  жадали  але  не  побрались...
За  відоме  мені  одному.

Де  надія,  невже  відступилась?
Віра  ролі  десь  грає  в  кіно...
А  ще  мрія,  яка  не  здійснилась,
І  любов,  що  згоріла  давно.

Ти  навчи  мене,  Боже,  хоч  трохи!
Якщо  навіть  і  в  іншім  житті.
Щоб  я  щастя  своє  не  сполохав,
Та  щоб  мама  раділа  мені...

Як  мій  ангел?  Той  хто  охоронець,
Без  надії,  напевно  в  пітьмі...
Гордість  каже,  що  я  українець,
Але  сумно  буває  мені...

В  магазині  скінчились  патрони,
Стигне  дуло,  замовк  автомат,
З  висоти  засікли  мене  дрони...
Я  наступний  двохсотий  гармат.

Втім  у  небі  м'якесенькі  хмари,
Ніби  ковдру  готують  мені...
Відкидають  потужні  удари,
І  я  більш  не  торкаюсь  землі...

Ти  навчи  мене  жити  для  себе!
Я  не  ворог  тобі,  Боже  збав.
Із  яких  таких  роблений  ребер?
Досконало  лиш  смерть  і  пізнав.

04  травень  2015р.  AnonVoice

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=579268
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 06.05.2015


Хищной смелостью запахло и огнём пороховым…

                                                   [img]http://www.stihi.in.ua/images/forpoems/141181_0bfc8baefd4c0ee27d49c182cf86f8d4.jpg[/img]

Хищной  смелостью  запахло  и  огнём  пороховым!
По  полям  Донбасcа  мчался  рыжевласый  пилигрим.
Доведённый  до  оскала  с  рваной  плотью  на  клыках,
Над  сожжёнными  хлебами  в  адских  дыма  облаках.

17.09.2014г.  AlexandrValerievich
фото:  с  интернета

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=579264
рубрика: Поезія, Военная лирика
дата поступления 06.05.2015