Анна Лєвєнцова

Сторінки (1/17):  « 1»

Трамп

Да,  правду  говорят,
любят  ни  за  что-то,
А  просто  -  за  тебя  такого.
Потом  в  стихе  каком-то  новом
В  сотый  раз  напишут:
«Любят  ни  за  что-то,
любят  вопреки»
Канонам.  Иконам.
Стандартам,  социальным  нормам.
Вот  просто!  Что  –  такой!

С  колючим,  дерзким  взглядом,
                                                       грубым  поведеньем.
Или  же  самый  нежный,
                                                       или  упрямый  и  ревнивый.
Для  вас  он  как  и  прежде  –  
                                                       самый  любимый!

Мне  нравятся  его  манеры,
Но  иногда  бестактность,  наглость,
Но  я  и  их  люблю.

Однажды  ты  обидел,  я  думала,
Что  все,  -  уйду.
Но  ты  же  как  и  прежде,
Хорошо  собой  владея:
С  объятиями,  
поцелуем  самым  нежным,
добрым  словом,
ноткой  хрипотцы  –  как  я  люблю,
не  дал  захлопнуть  дверь
и  удержав,  сказал  «Прости»…

Да…  Правда,  любят  ни  за  что-то.
А  за  что-то  свое…
                                                               Родное…
                                                                                             Близкое…
И  непонятно  что  -  знакомое  до  боли.

Нет,  нет  –  мы  любим  настоящих.
Какая  разница:  
худых,  изящных,  высоких  или  нет,
На  5  или  на  20  с  лишним  старше  лет.

Да  это  все  не  важно!
Не  в  этом  жизни  суть!
Живите  настоящим  
и  тем  кем  вы  сейчас  любимы!
***
В  тебе  нашла  я  все  караты.
                                                       Ты  для  меня  всех  интересней.
Минуты,  что  не  с  тобой  –
                                                         подобны  солнцезакату.
Я  узнаю  тебя  в  прохожих.
       Я  слышу  голос  твой  в  других.
             Я  чувствую  твое  дыханье  темной  ночью.
Но  ты  ни  на  кого  не  схожий.
Один  такой…
Такого  больше  нет,  да  и  не  будет.
Я  и  не  ищу  похожих  –  
                                                           ты  для  меня  их  всех  дороже.
А  знаешь,  просто  мой  ты.
Поэтому  любимый,
                         Поэтому  люблю…  
С  тобою  как  и  прежде  
                           запутались  в  ответе  на  вопрос:
«За  что  тебя  люблю?»
За  то,  что  ты  такой,  со  всем:
Характером.
     Поведеньем.
           Взглядом.
               Внешностью.
                     Походкой.
                           Мышлением.
И  вот  со  всем  этим  –  ты  –  мое.

***
Любовь  не  к  тем,  кто  совершенен.
Любовь  –  это  не  здравый  смысл.

Декабрь  2018р.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862411
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 24.01.2020


Тепер в усьому лиш омана

Я  так  благала,  щоб  небо  не  згущалось.
Й  проміння  сонця  не  ховалось  серед  хмар.
Я  так  молила  Бога,  все  що  завгодно,  тільки  не  обман.
Ті  темні  хмари,  не  землю  –  душу  затягли.

А  злива,  то  не  дощ,  то  мої  сльози  градом.
Не  вірилось,  ну  не  могли  твої  рідні,  ласкаві  очі
Так  вишукано,  мило  мені  брехати.
Я  ж  вірила  в  усе,  щоб  ти  не  сказав.  Я  вірила!

Наскільки  вже  могла,  тебе  з  Богами  я  рівняла.
В  моїх  очах  ти  Аполлон  щойно  зійшовши  з  п’єдесталу.
Знаєш,  ліпше  покінчить  з  собою,  а  ніж  поглинуть  пустоту,
Ту  прірву,  що  після  тебе  у  душі  настала.

Оце  така  любов?  Навіяна  великими  словами,
Одами  вознесена,  звеличена  піснями.
Любов  –  одна  з  найславетніших  розрядів  ілюзії  обману.
Ніколи  не  вгадати  кого  до  себе  підпустив.

Вогняний  дощ  безсилля,  розпачу  і  зради
Спалить  вщент  все,  і  хороше  і  погане.
І  ти  не  зможеш  більше  так  любить.
Бо  тепер  шукатимеш  в  усьому  лиш  оману.

10.12.19.  Анна  Лєвєнцова

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862408
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.01.2020


Змінитись би

Змінитись  би  й  втекти  десь  на  край  світу.
І  зрадить  принципам  зажованим,  старим.
Хай  все  летить  до  чорта.  Вже  набридло.
Нам  усім  просто  хочеться  -  пожить!
Той  вік,  що  Бог  нам  кожному  свій  одміряв.
Не  як  диктують,  чи  як  би  написали.
Свою  історію  писать,  свою  сторінку  мать
І  не  під  кого  не  косити.

Не  зрадь  же,  Світе,  ти  свою  дитину.  
Дай  тебе  любити,  дай  тебе  пізнать.
І  нас  прийми,  таких  як  є,
Кожного  у  своїм  цвіті.
Ми  різні.  У  кожного  свій  шлях,  свій  вибір.
Не  намагайся  чимось  докорить:
"Той  краще,  ти  невдаха!
Не  вірний  шлях  обрав  ти.  Пора  б  і  зупинитись."
Ти,Світе,  знай.  Нам  просто  хочеться  -  пожити.
Свою  історію  писать,  свою  сторінку  мать
І  не  під  кого  не  косити.

Menestrelia,  06.07.19.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841073
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 06.07.2019


Кто есть кто…

Кто  друг?  Кто  недруг?
Поймем  при  случаи.
Порою  те,  что  друзья  –
Становятся  врагами.
А  враг,  что  редко  –  это  друг.
Как  знать?  Как  догадаться,
Чтобы  себя  уберегти?
Случай  всех  расставит  на  места.
Нам  просто  нужно  понимать,
И  к  мысли  свыкнуть,
Что  в  жизни  так  бывает.
Нас  предают,  а  мы  теряем.
Наверное,  это  нас  и  разделяет:
Кто  настоящий  от  начало  и  до  конца,
А  кто  туда,  где  ветер  дмет.
Порой  сами  не  замечая  
Теряемся  не  зная  –
Как  нам  поступить?!
Так  пусть  же  в  хаосе  бредовых  мыслей
Выбор  человека  одержит  верх.

22.01.19.
Анна  Левенцова

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822580
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 24.01.2019


Лидиям…

Уходит  тот,  кто  самый  нужный.
Кому  нам  есть,  что  рассказать.
Уходят  те,  к  кому  хотелось  возвращаться
И  было  бы  еще  о  чем  мечтать.

Уходит  тот,  кто  самый  близкий.
Кто  как  никто  другой  поймет.
Тот  единственный  кто  в  этом  мире
Смог  перейти  на  «ты»  с  твоей  душой.

Уходят,  но  конечно  остаются.
В  своих  делах,  у  нас  в  сердцах  ну  и  на  фото,
Как  что-то  светлое,  нетронутое
И  с  каждым  отдаляющимся  годом  для  нас  святое.

Вернуть  бы  их,  хоть  на  одну  беседу.
Душевную,  вечернюю,  когда  все  спят.
Поговорить  бы  по  душам  о  самом  сокровенном
И  в  тишине  ночной  значительно  понятно  помолчать.

Они  нас  слышат,  они  нас  видят,
И  куда  ни  было  с  нами  идут.
Вы  думали  то  ангелы  иль  случаи
Это  они  своей  рукой  нас  берегут.

22.01.19.
Похорон  Л.Синдели

[i]Памяти  Л.Синдели
и  Л.Шевченко…
Тем  женщинам,  которые  оставили
теплый  след  в  моей  душе.[/i]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822578
рубрика: Поезія, Поэтическая миниатюра
дата поступления 24.01.2019


Эксперимент длинною в жизнь

Мы  каждый  с  вами  –  эксперимент.
В  атаку  брошены  и  на  распятье
В  охапок  жизни,  на  расстрел.
На  произвол  судьбы  без  разрешенья.

Кто  нас  спросил:  «Хотим  мы?»
Мы  тот  организм,  что  в  анатомии  расписан.
Да,  судьбы  разные  и  мы  не  схожи.
Живем,  не  зная,  как  правильно,  а  говорим  –  грешим.

Зачем  сюда  пришли?  Как  нас  выбирали?
Жизнь  –  это  проба,  один  из  вариантов  и  эксперимент.
А  стоит  ли,  коль  на  столе  экспериментальном  
Делать  самим  его  же  неудачным?..

02.01.19.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820669
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 09.01.2019


Пока что, не решаемся

Мы  гонимы  не  кем-то,
А  сами  собою.
Бежим  от  чего?
И  сами  не  знаем  куда.
Куда  кривая  выведет?
Явно  не  в  то  русло,
Не  туда  куда  надо.  
-А  надо  куда?
-А  черт  его  знает.
Куда  нас  повлекут,
Куда  потянут…
А  сами  думать  
Мы,  пока  что,  не  решаемся.
Именно  потому  –  мы  будем  там,
Где  выгодно  нас  видеть.
И  нам  похоже  что,
До  этого  пока  что  дела  нет.
Хоть  хуже,  не  комфортнее,
Чаще  в  убыток  даже.
Пусть,  нам  ведь  не  привыкать…

10  ноября  2018  г

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813436
рубрика: Поезія, Сюжетные, драматургические стихи
дата поступления 11.11.2018


Тишина довжиною в життя

Ти  знаєш,  братцю  милий,
Тиша  наша,  що  нас  з  тобой  обійняла,
То  є  та  мудрість,  що  життєва.
Як  тільки  тиша  настає
То  все  бринить  навколо.
Яка  глибока!  І  яка  задумна...
В  ній  мрії,  спогади,  усе  життя…
Коли  ти  плачеш  –  вона  
У  вічі  дивиться  сумна,
немов  та  справедливість  світу.
Та  справедливість,  що  ніколи,
як    не  жди  –  не  стає.
А  як  піднімеш  очі,  то  побачиш:
вона  всерозуміюча,  спокійна.  
І  дивно  лиш  тоді  стає  мені:
чому  раніш  її  не  помічала?!
І  лише  зараз  розумію  –  ось  вона.
Вона,  та  вічність,  що  століттями  триває.
Вона  все  бачить,  все  зберіга:
події,  випадки,  моменти  нашого  життя,
і  щастя  бачить,  і  не  щастя,
і  пам'ятає  голос  кожного,  хто  жив.
Вона  одна  все  знає...
Нікому  не  вдавалось  їй  збрехать.
Тиша  все  бачить,  все  чує,  відчува.
Магічна  сила,  що  вкутала  весь  світ.
В  ній  сховані  всі  наші  таємниці  .
Тиша  бачить  сльози,  іноді  втіша.
Ми  для  неї  -  кожен  рідний,  навіть  -  свій.
І  де  б  ти  не  бував,  скрізь  вона  є.
А  як  шукати,  то  ніде  нема.
В  тиші  можна  втонути,
задихнутися,  розтать.
В  тиші  можна  збожеволіть,
оглохнути  й  покритись  пилом.

08.09.18.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813359
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.11.2018


Не разбивайте женщинам сердца

Не  разбивайте  женщинам  сердца.
Им  не  так  легко  вершины  поддаются.
Пускай  они  почувствуют  себя
Виновницами  мира,  жизни,  торжества.
Не  так  и  много  нужно  им.
Слегка  поправив  им  мешок  тяжелый,
Чтобы  им  полегче  шлось  по  жизненной  дороге.
И  чтобы  им  казалось,
Что  в  мире  такой  бы  больше  не  нашлось!
О,  мужчины!
Поверьте,  женщина  на  многое  готова,
Когда  вы  верите  в  нее.
В  руках  их  нежных,  хрупких  –  мощь  и  время!
Что  хочет  женщина  –  она  к  тому  придет!
Они  действительно  храбры,  отважны.
Вы  лишь  тогда  их  поддержите,
Словом,  сильным  плечём,  советом,  нежным  поцелуем,
И  теплым  взглядом  полным  страсти  до  краев.
И  подарив  им  ласку  и  вниманье,
Вы  будете  за  каменной  стенной,
В  уюте  и  любовном  изобилье.
Поверьте  уж,  им  хватит  на  работу,  
вас,  детей  -  и  сил,  и  время.
Вы  только  поддержите  их  чуток.
А  главное  не  разбивайте  женщинам  сердца.
Их  слезы  горьче  горькои  отравы,
А  их  глаза  –  хладнее  льда,
Тогда  они  твердей  метала,
И  растопить  тогда  уже  не  чем  не  надо…
Не  разбивайте  женщинам  сердца…

6  ноября  2018г.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813357
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 10.11.2018


Гармонія в мені

То  вітер  пролетів  по  між  хатами.
Здійняв  опале  листя,  що  давно  зів'яло.
І  сонце  вже  на  небосхилі...
Вся  метушня  навколо  -  то  нудьга.
Хто  у  крамниці,  хто  у  справах,
а  ось  мені  сидіть  на  самоті...
Чекати  нікого  вже  не  треба.
Я  лиш  змахну  знов  наступившую  сльозу,
і  сяду  я  на  сходи:  кам'яні,  холодні.
Вітри!  Схватіть  мене  і  унесіть!
За  високії  гори,
за  густі,  темні  ліси,  на  озеро  спокійне  і  глибоке.
Я  хочу  танути  в  природі,  а  не  в  бетоні.
Пташки  співатимуть  мені,  
а  я  ловитиму  метеликів  в  траві.
А  ранком,  вранці  вмиватимусь  у
криштально-чистого  струмка.
Гармонія  в  природі,  то  гармонія  в  мені.

Було  б  так,  чи  я  б  в  цей  світ  бетона  повернулась?
Напевно,  ні!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783134
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 19.03.2018


Не , бійся. А живи!

Смерть  ходе  
у  тебе  
за  спиною.
Вона  ходитиме
завжди  із  тобою.
Та  як  настане
час  вона
заполонить  тебе
собою.

Тож  ти  не  бійся!
Ти  живи!
Як  час  настане
от  тоді  і  все.

А  поки  ходиш:
мрій,здійсняй,  чуди!

       2016  рік  1  лютого

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670639
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 06.06.2016


Кто мы без любви?

Кто  мы  без  той  любви,
Которую  так  любим  проклинать?
И  кто  мы  есть,
Если  не  любимы?
Да  мир  давно  бы  был  бы  пуст,
Если  бы  не  это  чувство!
Любовь  приходит  словно  чудо...
Уходит  с  болью  на  душе.
Так  хочеться  из  сердца  вырвать  чувства.
Да  только  мы  же  верим  в  чудо...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618698
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 05.11.2015


Депутатам

Блідий  цей  світ,
хоч  із  кольорами.
Пташки  співають,
хоч  і  доля  не  легка.
І  сонце  світить,
хоч  і  світ  похмурий.
І  наша  доля  з  вами
так  тяжка,
бо  наші  руки  досі
у  кайданах.
Я  посміхаюсь,
хоч  й  душа  сумна,
бо  так  болить
за  Україну.
І  серце  рветься,
рветься,аж  кричить:
"За  що  такая
доля  України?!"

Але  чекайте!
Ви,  пани,  буржуї!
Настане  скоро
час  розплати  з  вами.
За  нещасні  померші  дитя,
за  долі  полеглих  людей!
За  історію  нещасної
Вкраїни!
Розплата  буде  
за  кожного.
За  всіх!
Тремтіть!
НАСТАНЕ  ЦЕЙ
ДОВГОЧЕКАНИЙ  ЧАС!
І  буде  щастя.
Буде!
Буде  в  нас!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591539
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 03.07.2015


Нещасний, озирнись!

Щасливий  ти,  
коли  тебе  чекають  вдома.
Коли  є  кому  кохать.
Щасливий  ти,
коли  тебе  цілують.
Щасливий,  коли  
є  ко́му  обіймать,
є  з  ким  сміятись
і  радіти.
Щасливий,коли  є
з  ким  печалі  і
тривоги  розділять.
Щасливий  ти,
коли  тебе  цінують.
Коли  люблять  
й  бережуть.
Коли  тебе  чекають,
ждуть.
Щасливий  коли  
приймають  який  є.
Летять  роки,
а  ти  щасливий.
Радій  такому  ти  життю.
Радій,  бо  ти
Щасливий.
А  ти  ,нещасний,
озирнись.
Можливо  ти  
давно  щасливий,
але  те  що  маєш,
ти  просто  навсього  не  цінував?
Життя  цікаве
й  ти  в  цім  світі  не  мікроба.
Цінуй,  що  маєш.
А  те,  що  хочеш,
про  що  мрієш
так  придбай.
Не  скаржсь  на  долю
і  на  невдалий  день.  
Ну  просто  -
не  шукай  причини.
Зміни,  що  не  подобається,
хто  дорогий  тобі
скажи.
Летять  роки
і  їх  не  зупинити.
Погодьтеся,люди,
як  прекрасно  жити.
Саме  жить  -  не  існувать.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590865
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 30.06.2015


Встигни!

Не  плач.  Ніхто  не  чує.
Не  бийся  марно.
Все  пройде.
Пройдуть  печалі
і  тривоги.
І  пройде  
час  -  усе  забудеш.

Живи  своїм  життям.
Живи!
Цвіти  і  смійся!

Смійся.
Смійся  так,
щоб  усі  чули!
Кричи  від  радості.
Танцюй!
Життя  таке  коротке.
Тож  усе  устигни.

Час  швидкий,
мов  куля.
Закінчиться  в
любу  хвилину.

Та  помиратимеш
жалкуя  :  що  ти  чогось
не  встиг  зробить.

Та  тоді  все...
Тоді  вже  пізно...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590864
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 30.06.2015


Моя ти рідненька, не плач!

Коли  уся  країна  спокійно  
Сни  спогляда  -  Україна  кричить,
Про  поміч  блага.
Коли  ми  по  справах  своїх  спішимо  -
Вона  з  кожним  днем  помира.
Коли  ми  радієм  з  друзями,  сім`єю  -
Україна  плаче  зовсім  одна,
Покинута  світом.
Українці,хіба  нам  так  можна?
Це  ж  наша  країна!Це  ж  наша  земля!
Моя  мило  державо,
Моя  ти  рідненько  Вкраїно!
Ти  лиш  підкажи,що  зробити!
Усе  я  віддам!Усе  я  зроблю!
Вночі  спати  не  можу,боюся  -  
Вночі  ти  і  зовсім  сама.
Тобі  страшно  одній,  я  знаю.
Скрізь  зрадників  вуха  і  очі.
Витри  сльзи,  прошу!
Не  журися,рідненька!
Я  щастя  здобуду  для  тебе.
Може  й  сама  від  того  помру  -  
Та  для  тебе  я  щастя  знайду.
Повір,  ти  цього  варта.
Ніякі  красиві,чудові  
слова  тебе  не  опишуть.
Ти  неповторна,  одна  лиш  така  -  
твоя  краса  несказанна.
Щастя  можливе,  лиш  
На  рідній  землі.
Україно,  ти  єдина  така.
Сама  нещасна,  але  моя!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=584592
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.05.2015


НТНН

Любила  сильно  так,
та  кинули  і  розтоптали.
Боліло  серце  і  душа,
та  ніхто  це  є  не  знав.
Ховала  сльози  в  усмішці.

Душа  потріскалась,
усмішки  не  стало.

Я  більше  не  сміюсь,
нікому  я  не  посміхаюсь.

Любила  всіх,  
та  я  нікому  не  потрібной  стала.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580314
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 10.05.2015