Василь Надвірнянський

Сторінки (3/264):  « 1 2 3 »

-------

Все  над  землею  десь  у  далину,
Геть  відлітають  посивілі  хмари.
І  шлях  життєвий  майже  вже  минув
Та  серце  як  раніше  світом  марить.

А  час  життя  безповоротно  йде,
Такий  цей  світ,  і  що  вже  тут  робити.
Та  серце  в  грудях  дальше  молоде,
Ще  хоче  і  кохати  і  любити.

Зове  в  незнані  далі,  манить  світ,
І  хай  там  що  відбудеться  вже  після.
Ще  не  останній  у  душі  політ,
І  в  серця  ще  не  лебедина  пісня.

2016р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645547
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.02.2016


В Європу


Кава  парує,
життя  вирує.
Голова  повна
кашею  думок.
Надворі  слякоть,  
дорога  в  колдобинах,
Донбас  в  руїні
Злодії  крадуть,
руки  б  їм  обтяти.
Прем’єр  балака  по  фені
Хоч  бери  рубцак
і  в  Європу.
 Куди  ж  іще.

….

Йшов  якось  стежкою
через  ліс.
Зустрів  кабана.
Мабуть  старий,
бо  шерсть  геть  посивіла,
довга,  заростями  причесана
від  голови  вздовж  тіла.
Зупинився,  дивлюсь  на  нього,
він  дивиться  на  мене.
Відразу  думка
хто  з  нас  здобич.
Пройшло  бездна  часу,
втомилися  дивитись
 одне  одному  в  очі.
В  очах  кабана  мудрість,
грізно  рикнув  і
подався  в  зарослі
аж  затріщало.
В  лісі  пахло  грибами.
……

Час  безперервно  крокує
залишаючи  позаду  все.
 Залишає  безглузді  помилки,
яких  уже  ніколи  не  виправити.
Позаду  залишилося  пів  світу
сходженого  постарілими  ногами,
залишилося  пів  світу  баченого
вицвілими  на  сонці  очима.  
Час  це  той  мандрівний  потяг,
Який  все  більше  набирає  швидкості,
і  якого  уже  не  спинити  аж
до  тої  останньої  зупинки.
По  той  бік  вікна  –  спомину
пробігають  тіні  –  миті,
які  колись  відбилися  у  сірій  
речовині  матриці  –  мозку.
2016р.    

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641991
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 07.02.2016


Куля за кулею

Горе  -  хмара  очі  зашторює  повстю,
В  землю  втискаюся  ноги  розправивши.
Розум  в  приціл  концентрується  повністю,
Палець  курок  натискає  мов  клавіші.

Трасирують  кулі,  всю  пунктиром  окреслюють  межу,
Вампір  появився  мов  тінь  на  розбитій  стіні.
Сутеніє,  нічною  совою  за  ворогом  стежу,
А  ворог  бє  градом,  мурашки  ідуть  по  спині.

Осколки  жалять,  не  спасуть  ані  чин  ані  ранги,
Хіба  що  земля  прихистить  у  розірвані  груди.
Нарешті  в  прицілі.  Відсилаю  смерть  бумерангом,
Осиновим  колом    вампіру.  Спасіння  не  буде.

Правда  за  мною,  і  війна  ця  зовсім  не  лажа,
Спалені  села,  до  щенту  розбомблені  хати.
Про  все    нащадкам  історія  потім  розкаже,
Сьогодні  є  правда.  Ворог  прийшов  нас  вбивати.

Рана  у  спину,  ми  того  зовсім  не  чекали,
Слово  вороже  не  варте  копійки  ні  цента.
Ворог  навпроти  з  явним  монгольським  оскалом,
Ворог  навпроти  з  явним  московським  акцентом.

Не  можна  втрачати  сьогодні  ні  віру  ні  пильність,
І  не  вірю  що  Путін  нарешті  дійшов    розпуття.
Нам  вже  не  потрібна  від  ворога  лютого  милість,
Війною  цією  лже  братні  розірвані  пута.

Втискаюся  в  землю,  в  окопі    холодно  й  гірко,
На  все  в  цьому    світі  своя  відміряна  мірка.
Куля  за  кулею  наче  червона  ганчірка,
Куля  за    кулею  Путіну  в  голову  дірка.
 
2016р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641959
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 07.02.2016


Міністр


Міністр  у  молитві
Улещує  Господа  словом.
А  потім  на  лови,  і  ловить
Зелені.  Мільйони,  мільярди
Кладе  до  шухляди.
Так  треба,  так  норма,
В  міністра  реформа.
Все  добре,  все  чисте,
Та  все  ж  огидне.
То  спутав  нечистий,
Підбив  на  зраду.
А  десь  хтось  гине
В  окопах  за  владу,
За  Раду,  за  правду.

2016р.



адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640166
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 31.01.2016


Якби ж то мож…

Довкола  зла  стоїть  цупка  стіна,
Війна,  і  здобувають  волю  кровю.
Душа  болить,  хоч  не  її  вина,
Та  все  ж  вона  наповнена  любовю.

Усе  що  міг  робив,  і  все  що  вмів,
Любив  цей  світ,  бо  як  же  не  любити.
А  чуле  серце  чуло  дивний  спів,
Любов  хотіло  в  пісню  перелити.

Там  на  війні  солдату  сниться  мир,
Він  мрію  свою  теж  в  пісні  сплітає.
Там  кожен  день  чиясь  душа  у  вир,
Мов  білий  голуб  в  небо  відлітає.

І  знову  біль  мов  куля  б/є  під  дих,
Вогонь  війни  знов  спалює  свідомість.
Як  би  ж  то  мож  у  землю  замість  них,
Як  би  ж  то  мож  лягти  за  них,  натомість.

2016р.  


адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640135
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 31.01.2016


Рабам рабське

Обривається  нитка  тонка,
І  все  раптом  збивається  з  такту.
Чому  така  доля  ламка
Не  питайте,  не  скажу.  Так  то.

Не  збулось  що  збути  малось,
І  блідне  душа  від  болі.
Чому  у  житті  так  склалось,
Що  згасають  надії  кволі.

Де  серце  –  вже  попелище,
Все  більше  на  рани  солі.
В  обличчя  вітер.  Все  ближче
Помирати  рабам  в  неволі.

В  душі  покора  і  послух,
В’їлись  давно  іржею.
Догорає  свободи  посох,
А  воля  поза  межею.

2016р.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638334
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.01.2016


Останноє світло

Життя  зів’ється  вмить,  й  знов  може  стане  світло,
І  може  лиш  тоді  світ  покорить  краса.
І  полетять  слова  мов  ангели  над  світом,
І  пісня  зазвучить  у  наших  голосах.

І  може  лиш  тоді,  якщо  в  житті  все  вдасться,
Пізнавши  до  кінця  який  прекрасний  світ.
Замислена  душа  притихнувши  від  щастя,
Мов  птиця  позір  кине  востаннє  у  політ.

І  може  для  душі  в  той  час  настане  свято,
Не  буде  більше  страху,  не  буде  сум’яття.
Лиш  буде  та  любов,  нічим  не  розіп’ята,
Що  йшла  із  нами  поряд  через  усе  життя.

А  вже  коли  свіча  згорить  до  тла,  до  решти,
Озветься  ще  душа  в  свою    останню  мить.
Покличе  ту  любов,  тихенько  скаже  де  ж  ти,
І  наче  світлий  промінь  у  небо  відлетить.

2016  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638305
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.01.2016


Химера

Сліди  на  білому  снігу,
Мов  химера  на  папері.
І  вітер  бється  з  розбігу,
Та  ломить  закриті  двері.

Вже  вечір  якось  лілово
Завис  над  сусідським  дахом.
І  з  губ  вилітає  слово
На  волю  стокрилим  птахом.

Думка  всечасно,  всемісно
Шматує  і  ломить  тіло.
Звісно,  що  серцю  затісно,
За  словом  воно  б  летіло.

Бо  ще  оптимізму  повне,
Ще  серце  вірить  в  прийдешнє.
Та  грубий  світер  із  вовни,
Все  ловить  серце  у  клешні.

І  серце  вже  не  втікає,
Зовсім  змирилося  наче.
От  тільки  щось  запікає
У  грудях.  Терпке  й  гаряче.

2016р.


адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636053
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.01.2016


Давня наука


Це  було  ще  давно,  за  тих  давніх  часів,
Уже  й  пам’яті  брак,  уже  й  свідків  нема.
Слів  навчалась  душа  у  Карпатських  лісів,
І  на  диво  привітна  була  з  усіма.

І  не  купиш  ніде  ту  науку  за  гроші,
Мабуть  що  в  дитинстві  я  з  природою  ладив.
Бог  всміхався  тоді,  до  таїнства  хороший,
І  правицею  ніжно  по  тімені  гладив.

Вчила  душу  природа  без  книжки  науки,
І  не  було  потрібно  здавати  екзамен.
Все  навчалась  душа  прислухаючись  в  звуки,
Що  би  серце  у  грудях  не  стало  мов  камінь.

Все  минуло  давно  наче  диво  чи  казка,
Все  минуло  давно,  вже  немає  дням  ліку.
Залишилася  тільки  від  Господа  ласка,
Залишилася  в  серці  відтоді  й  довіку.

2016р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635817
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.01.2016


Повечір’я

Крізь  задуму  на  лиці,
В  чорний  мармур  ночі.
Два  маленькі  промінці,
Твої  ясні  очі.

Ти  всміхаєшся  мені,
Я  ж  –  одне  довір’я.
Десь  далеко  вдалині,
Тліє  повечір’я.

На  траву  роса  паде,
Свіжий  вітер  війне.
Холодає,  я  тебе,
Одягну  в  обійми.

1982р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635767
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.01.2016


Біла палітра

Органними  дзвонами  серцем  пориви  холодного  вітру,
Хвилею  дрож  пробігає  по  зовсім  озяблому  тілі.
А  на  землю  сьогодні  кидає  небо  білу  палітру,
На  зоранім  полі  зализують  рани  сніги  сполотнілі.

Хмари  холодні  без  жалю  зжирають  розірване  сонце,
Промінь  останній  в  конвульсії  гине  дрібно  і  срібно.
То  зима  хоче  осінь  сьогодні  вже  вигнати  конче,
Хоче  правити  світом  тепер  уже  одноосібно.

Проплакала  осінь  і  зникла  в  схолоджену  просинь,
Вже  білі  віночки  звисають  над  шибками  вікон.
Мохнаті  сніжинки  літають  роями  мов  оси,
І  падають,  падають,  падають  з  неба  без  ліку.

2016р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633504
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.01.2016


Сьогодні у мене весна


Сьогодні  у  мене  весна,  і  я  купив  для  тебе  печива.  Того  солодкого  грубого  печива,  припудреного.  Ти  його  любила.  А  ще  я  приніс  для  тебе  березового  соку,  так  як  приносив  його  тобі  коли  ти  ще  була  тим  дівчиськом  з  льняною  косою.  Сьогодні  в  мене  весна,  а  соку  березового,  дякувати  богу,  весною  завжди  багато.  А  ще  я  приніс  тобі,  щоб  ти  не  згинула  з  нудьги,  тої  музики  якою  грають  струмочки.  Слухай  моя  люба,  слухай  моя  мила,  бо  сьогодні  в  мене  весна.  Сьогодні  ти  приснилась  мені  і  пригадалося  усе  що  було  і  що  забулося.  Слухай  музику  моя  люба,  їж  біленькі  тістечка,  а  я  буду  дивитися  на  тебе  і  посміхатися.  А  ще  я  буду  шепотіти  твоє  імя.  Було  б  добре  якби  ти  приходила  до  мене  частіше.

2016  р    

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633246
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.01.2016


Ще зовсім недавно

Ще  зовсім  недавно  летіли  лелеки  у  вирій,
В  останнім  обльоті  махали  прощально  крильми.
І  курликали  тривожно  –  залишайтеся  в  мирі,
І  з  тривогою  в  серці  залишалися  ми.

Клин  летить,  небесами  з  хмаринками  суне,
В  теплих  гніздах  вогонь  догорів  і  зачах.
Сумно  так  стало,  немов  обірвалися  струни,
І  небо  густе  сивим  димом  стелилось  в  очах.

Прийде  час  і  ще  раз  зеленітиме  поле,
Журавлі  повернуться,  так  наладив  Всевишній  життя
Лиш  минуле  до  нас  не  вернеться  ніколи,
Бо  немає  тому  що  пройшло  вороття.

Стане  сніг  навесні,  кров  по  венах  заграє,
Знов  роса  на  світанні  впаде  на  зелених  лугах.
Знов  життя  на  землі  нам  покажеться  раєм,
Знов  пісні  голосні  заспіває  над  вишнями  птах.

2016р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633127
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.01.2016


Зима

Біла,  наче  смерть  сама,
Здоганяла  нас  зима.
Ми  спішили,  ми  втікали  мимоволі,
Та  догнала,  наступила  на  мозолі.

Доганяла,  не  змогла  би  точно,
Та  замело  білим  шлях  Молочний.
Ще  й  попали  в  хурделицю  –  завірюху,
Притомились,  зупинилися  без  руху.

Зупинились,  розв’язали  клунки,
Повлягались  в  теплі  обладунки.
Зігрівались,  та  молились  за  спасіння.
 «А  казали  що  глобальне  потепління».

2016р.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633044
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.01.2016


Рік 2016

       
Перехрестя  на  мапі  хтось  пальцем  стер,
Істина  –  пляма  за  крок  від  безодні.
Між  двома  берегами  плине  Дністер,
Вдивляються  очі  в  хвилі  холодні.

А  в  сірім  тумані  хитаються  тіні
Потяті  мечами.  Потяли  поганці.
І  б’ються  заплакані  хвилі  осінні,
І  слово  смолою  застряло  в  горлянці.

А  десь  там  за  рікою  у  сірій  млі,
Ревуть  Жигулі  і  пихаті  форди.
І  вже  в  пошматоване  тіло  землі,
Надійно  закладено  шнур  бікфордів.

Рік  2016.  І  на  свято  Різдво  Хрестове.
Вже  заплюють  ілюмінації.
На  княжім  престолі  все  готово.
Готово  для  знищення  нації.

2016р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632795
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.01.2016


Сни забуваються

Сни  забуваються,  змовкає  все,
Згасли  міфи  мов  та  свіча    згоріла.
Тепла  до  серця  більше  не  несе,
Надія,  що  все  так  раніше  гріла.

І  вже  дорога  –  божевільний  трек.
А  хочеться  все  зважити  на  грами,
Місити  глину  і  ліпити  глек,
Лічити  на  душі  нажиті  шрами.

Та  світ  немов  обпився  й  захмелів.
А  хочеться  знайти  у  нім  спокою,
В  траві    мураві  слухати  джмелів,
До  сонця  притулитися  щокою.

2015р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632780
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.01.2016


Ніч на Андрія


Ніч  на  Андрія.    Нарешті  дочекалися  дзвінка,
Нарешті  звістка  люба  і  жадана.
Внученьку  народила  дочка,
Прийшла  в  цей  світ  маленька  Андріана.

І  серце  враз  любовю  перелите,
Душа  думками  повниться  уже.
Що  є  на  небі  Ангел  хоронитель.,
Що  світлий  Ангел  внучку  береже.

Святий  Андрій  всміхаючись  із  неба,
Малесенькій  вдивляється  в  лице.
Нам  нині  небу  дякувати  треба,
Я  Господу  вже  дякую  за  це.

13  .  12.  2015р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628540
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.12.2015


--------

                                       
Тонкий  туман  довкілля  все  завісив,
Опалий  лист  по  виярках  заліг.
От,  от  і  на  похилі  плечі  лісу,
Упаде  перший  сніг.

Земля  замре  під  білою  горою,
Дбайливо  все  сховає  до  дрібниць.
Холодний  вітер  зачарує  грою
Веселих  хурделиць.

А  прийде  вечір  і  з  густих  сутінок,
У  двері  грюкне  чим  небудь  на  ніч.
І  загуде  протяжно  крізь  коминок
У  витоплену  піч.

І  довго,  довго  знахабнілий  вітер,
Хитати  буде  мумії  дерев.
По  обламає  беззахисні  віти,
Й  стіжечок  обдере.

2015  р.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628426
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.12.2015


-------

Чи  бачив  ти  коли  небудь,
Як  плаче  дощ  сльозами  неба.
Коли  в  сухі  впадає  стебла,
Ота  безсила  всемогуть.

Як  через  стіни  межові,
Пливуть  по  небу  із  далечі
Хмаринки  –  крилоньки  лелечі,
І  несуть  крапельки  живі.

Вони  впадуть  в  твоїй  глуші,
А  ти  краплина  по  краплині.
Немов  гірким  вином  з  полині,
Втоляєш  голод  на  душі.

Чомусь  так  нині  повелось,
Що  білий  сніг  не  випав  досі.
Зима  ще  не  змінила  осінь,
Немов  образилась  на  щось.

2015р.


адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628338
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.12.2015


Спомини

Як  та  зоря  що  все  сія,
Ти  була  такою.
А  спомини,  а  спомини,
Не  дають  спокою.

Злітає  в  вись  душа  сама,
І  падає  безсила.
Тебе  нема,  тебе  нема,
Мов  обламались  крила.

Ми  тим,  що  було  в  нас  давно,
Не  вміли  дорожити.
І  холодно,  і  холодно
На  світі  стало  жити.

Немов  пісок  збігає  час,
Назад  все  не  вернеться.
Один  лиш  раз,  один  лиш  раз
Любов  в  житті  дається.

2015р.




адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628157
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.12.2015


Вічная пам'ять


Гой  …  гойдає  вія  сніжинку,
Холодно  крізь  одежинку,
Хлопчик,  солдатик  в  цинку.
Губами  пекуча  краплина,
Мати  цілує  сина.

Гой  …аж  серце  в’яне,
Під  вікнами  хрест  і  фани,
Мати  кличе  синочку  Йване.
В  сина  очі  лагідні,  сині,
Тільки  закриті  нині.

Гой…холодно  спати,
Тай  не  мож  встати,
Вже  виносять  з  хати.
Вічная  пам'ять,
Тобі  солдате.

2015р.
 

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625912
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 03.12.2015


Зима гряде


Ти  подивись,  за  шибкою  твоєю,
Холодний  грудень  відтепер  вартує
І  осінь  скупану  в  холоднім  глею,
Вже  тепер  нічого  не  врятує.

Озиваються  птахи  тихше  й  тихше,
А  на  вітах  іній  білий  як  мука.
Ранковий  день  морозами  вже  дише,
І  в  тонкий  лід  вдягається  ріка.

Замете  вже  скоро  сніг  лапатий,
І  нам  прийдеться  вийти  в  білий  світ.
Взяти  дружно  віники  й  лопати,
І  промести  стежку  до  воріт.

Не  забудь  узяти  рукавички,
В  цю  люту  зиму  що  уже  гряде.
Бо  ж  рукам  відвиклим  без  привички,
Мабуть  дуже  холодно  буле.

2015р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625621
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.12.2015


Екскурсія до пекла


Задивлюся  й  спурхну  як  риба  світом  великим,
Злину  до  неба,  де  хмар  темно  синій  табун.
Я  відчайдушний,  ангелам  подивлюся  в  лики,
Тільки  ангелам  і  більше  нікому,  табу.

Ще  дальше  неможна,  дальше  тунелі,
Звідти  назад  не  вернутись  уже  до  землі.
Там  олігархи  на  вертелі  смажать  форелі
Жовтим  патьоком  стікає  дешевий  лій.

За  тунелем  пекло  будує  Люципер,    дальше  Рай,
Хтось  кочергою  істерично  чухає  спину.
Хтось  грає  на  лютні,  завиває  в  ящик  зіграй,
Травмований  весь  і  жовтий  від  нікотину.

Люципер  в  шпорах  і  камізельці  на  три  петелі,
По  праву  руку  Іуда,  за  Люципером  рядом
Миттю  командує.  Закрити  всім  пельки.
Йде  Люципер,  в  пеклі  має  бути  порядок.

В  кованих  клітках  закритих  на  всі  засовки,
Депутати,  судді    також  інші  новоприбулі.
Еліта,  вся  майбутня  пекельна  тусовка,
І  лекторату,  кілька  посивілих  бабуль.

Задзвеніло,  Люципер  торкнувся  стеком  реї,
Нових  оглянув,  та  в  пеклі  немає  квоти.
Іуді,  описати,  відібрати  всі  привілеї,
І  без  винятку  приступати  всім  до  роботи.

Спурхну  рибою  світом  великим  додому,
Все  що  бачив,  обміркую  щоб  було  повчально.
І  нічого,  нікому  ніколи  ні  разу  не  скажу,
Розказав  би,  тільки  все  це  якось  печально.

2015  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625350
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.12.2015


Ностальгія


Що  мало  бути  лопнуло,  здулося,
Ти  той  дотик  якого  не  сталося.
Ти  кохання  яке  не  відбулося,
Сонце,  що  погасло,  розпалося.

Ти  розлилась  солодким  сиропом,
Щоб  мій  день  був  приємно  вічним.
Потім  зникла  в  оту  Європу,
В  закордоння  пішла  по  зустрічній.

З  твоїм  іменем  лишився  напошепки,
Попрощався  назавжди,  навічно.
Всі  надії  склав  у  кошики,
Усамітнився  й  став  не  публічний.

Залишився  довкіл  окутий,
Кровообігу  пунктиром  синім.
Нам  більше  разом  обом  не  бути,
І  ми  обоє  у  тім  не  винні.

Наче  в  кокон  вкладаюсь  на  ніч,
Кожен  вечір  в  стані  такому.
Розбиває  серце  параліч,
Знов  до  ранку  впадаю  в  кому.

2015р.


адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624167
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.11.2015


Братались до краю

Братались  до  краю,  як  вийшло  сьогодні,
Хоч  в  братній  покорі  жилося  убого.
Дорогою  тою  дійшли  до  безодні,
Нарешті  врізнобіч  розпались  дороги.

Як  би  розійшлися  брати  гонорові,
Та  руки  потисли  –  всього  лиш  дрібничка.
Та  "  старшому  брату"  схотілося  крові,
А  як  же  без  крові,  коли  кров  –  привичка.

Могли  б  розійтися,  заграти  в  литаври,
По  братньому  просто  зламати  хлібину.
То  все  б  замолили  у  Київській  Лаврі.
Та  "  старший"  молодшому  вистрілив  в  спину.

Браталися  довго,  що  було  то  було,
Та  були  у  брата  ще  замисли  вовчі.
І  стало  зручніше  тепер  через  дуло,
Дивитися  "  старшому  братові"  в  очі.

2015р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624068
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 26.11.2015


Вже небо сіріло


Нам  би  кохатись,  кохатись  без  меж,
А  ти  в  невідомість  мене  десь  ведеш.
А  я  слухняний  теж  іду,  іду.
Лечу  за  тобою,  ти  обрій  закрила,
Я  міряю  тільки  кроки  на  крила,
І  звідки  взялась    ота  сила.
Душа  постаріла  а  серце  зелене,
А  ти  посміхаєшся  тільки  до  мене.
Ми  мов  ті  дерева  що  разом  зрослися,
Ми  разом  знесемося  в  висі.
Вдихаємо  літо  солодке,  нектарне,
І  віримо  буде,  все  буде  не  марно.
Бо  ти  так  схотіла,  бо  ти  так  рішила,
Під  зоряним  небом  зі  мною  грішила.
Ти  знову  вбивала  мене  поцілунком,
І  знову  ти  була  моїм  порятунком.
І  зорі  і  місяць,  кудись  все  летіло,
Усміхнені  губи,  оголене  тіло,
І  небо,  вже  небо  сіріло.

2015р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623913
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.11.2015


Осінь


Вдивляюся  вперто  в  сиві  пасма  туману,
Шукаю  десь  заховану  лінію  обрію.
Ця  осінь  вкотре  знов  вводить  серце  в  оману,
А  могла  б  бути  теплою,  щирою,  доброю.

Дорога,  вже  не  дорога,  стала  болотом,
В  розчарованім  серці    більше  немає  віри.
Осінь,  могла    всміхатися  теплим  золотом,
А  натомість  замальована  повністю  в  сіре.

Сірими  пасмами  схований  світ  довкола,
Осінь,  не  осінь  –  стала  просто  сірою  тінню.
Серце  стало  байдужим  і  пасивно  кволим,
Відлунює  біллю  аж  у  сонячнім  сплетінню.

2015  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622666
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 20.11.2015


Далекий світ


Я  людина  –  вільна  птаха,
В  серці  вже  немає  страху.
Я  сьогодні  вітер  в  полі,
В  білий  світ  лечу  на  волю.
Я  лечу  сьогодні  з  дому,
Чи  повернусь,  невідомо.

Ти  людина  теж,  авжеж,
Ти  за  мною  в  світ  підеш.
Світ  тобі  ночами  сниться,
І  в  очей  твоїх,  криниці,
В  іскрах  теж  палає  дно.
Ти  зі  мною  заодно.

Ми  полетимо  у  вирій,
Наче  птахи  білокрилі.
Буде  вільно  нам  і  легко,
Десь  у  світі,  там,  далеко.

Той  далекий  світ  хороший,
Можна  жити  в  нім  без  грошей.
В  те  далеке  і  незнане.
Полетімо,  сил  ще  стане.
Донесуть  нас  ще  до  цілі,
Наші  крила  сніжно  –  білі.

2015р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622627
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.11.2015


Франції


Прямо  у  серце  ранена  Франція,
Біль  по  всім  світі  ворог  розсіяв.
Хитро  заплетена  довга  дистанція,
Франція,  Сірія,  Путін,  Росія.

Отак  нахабно,  отак  зненацька,
Прямо  у  дусі  спец  операції.
Мічено  в  серце  вміло  і  хвацько,
Щоб  аукнулося  аж  на  Донбасі.

Горе  для  Франції  –  ворогу  свято,
Маніяки,  убивці,  виродки,  блазні.
Збоченці  хочуть  світ  розіп’яти,
Завуальовують  ціль  оту,  справжню.

2015р.


адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621212
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 15.11.2015


Журна осінь

З  очей  сльоза  лишає  слід,
Яка  сьогодні  журна  осінь.
На  сході  хлопці  гинуть  досі.
У  грудях  серце  наче  лід.

За  що  такий  страшний  оброк.
Минає  ніч  і  знову  жертви,
Аж  шість  одразу  хлопців  мертвих.
Зійшли  до  неба,  до  зірок.

Проклятий  час,  холодний  час.
У  ці  холодні  листопади,
Ще  скільки  хлопців  тут  упаде.
За  злий,  зачумлений  Донбас.

В  Мойсея  тупиковий  путь.
Немає  миру  –  лиш  примара,
Немов  ота  холодна  хмара.
Мойсея  люди  проклянуть.

2015р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621177
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 15.11.2015


Дотліває осінь

Палають  зорі  калинові  мов    намиста,
Дотліває  осінь  жовтим  листям.
Вже  сьогодні  у  моє  безсоння,
Сірий  іній  залетів  на  підвіконня.

Де  й  поділося  все  те,  що  було  сповна
Розгубилось,    випало  з  човна.
Все  що  було  зрозуміле  й  просте,
Відлетіло,  розчинилось  десь  у    простір.

Відшуміло,  відцвіло  і  відгоріло,
Те  що  душу  повсякчасно  гріло.
Все  що  було  вже  тепер  не  треба,
Попереду  лиш  глибокий  безмір  неба.

2015р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619411
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.11.2015


Вечір



Вже  настала  вечірня  година,
Ніч  ясні  спалахи  сонця  гасила.
А  на  тому  пагорбі  стала  людина,
Дивилась.  Очей  відірвати  не  сила.

Обціловує  землю  очима,
Потопає  в  затихаючім  шумі.
А  в  ній  кожна  клітина,  зрима  й  незрима,
Ніч  зустрічає  у  тихенькій  задумі.

Ще  в  небі  тіні  самотніх  хмарок,
І  зачаровано  дивляться  очі.
Як  за  обрієм  гасне  останній  згарок,
Підкоряючись  темній  величі  ночі.

2015р.


адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618778
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.11.2015


Ранок


Вітер  тихенько  вже  хитає  розбуджені  віти.
З’являється  сонце  у  синьому  просторі
Животворне,  щоб  землю  ще  раз  зігріти.
Серцю  у  таїні  вже  бути  не  осторонь.

Земля  дрімає,  посивілими  зорями  мріє,
І  в  пору  серцю  саме  повірити  в  диво.
На  засріблені  трави  сходить  месія,
Несе  над  собою  з  неба  сонячну  зливу.

І  пісня  ожила,  стало  серцю  у  грудях  тісно,
І  крила  майже  готові  стали  для  злету.
Щоб  летіла  душа  над  заспаним  лісом,
І  дальше,  аж  доокруж  всієї  планети.

2015р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618762
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.11.2015


Лети голубонько

Лети  голубонько  ,  лети,
До  свого  щастя  безупинку.
Поки  тебе  мов  павутинку,
Ще  можуть  крила  понести.

В  житті  немає  мріям  меж,
А  світ  такий  прекрасний,  добрий
Лети  голубонько  за  обрій,
Там  свою  долю  ти  знайдеш.

Шукай  голубонько  свій  шлях,
У  світі  цім  багато  зваби.
В  нім  людські  долі  мов  кульбаби,
Цвітуть  на  сонячних  полях.

Лови  свою  прекрасну  мить,
Щоб  не  була  та  доля  хмурна,
Лети  мов  квіточка  пурпурна,
До  того  сонця  що  горить.

Лети  голубонько,  лети,
За  тебе  буду  я  молитись.
Щоб  ти  змогла  не  помилитись,
Лети  голубонько,  лети.

2015р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618044
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.11.2015


Давне літо

І  негадано  чомусь  так  сталося,
Час  вернувся  мостиком  вузьким.
Давне  літо  нині  пригадалося,
Серцю  стало  літо  знов  близьким.  

Давне  літо  наче  марево,
Жирують  на  покосі  журавлі.
А  на  заході  рожеве  зарево,
Підіймається  до  неба  від  землі.

Давне  літо  з  бджолами  і  осами,
Знов  запахло  медами  життя.
Журавлі  дбайливо  над  покосами,
Мурують  гнізда  –  своє  майбуття.

Давне  літо  з  синіми  фіалками,
В  кожній  квітці  стрибунці  живуть.
В  синім  небі  білими  кавалками,
Наче  човники,  хмариночки  пливуть.

Давне  літо  –  тепла  музика,
Квіточки  –  заколочки  в  косі.
Дівчинка  у  платтячку  на  ґудзиках,
Босими  ногами  по  росі.

Знов  незриму  відстань  міряю,
Десь  там  далеко  разом  ти  і  я.
Давне  літо  повернулось  мрією,
Наче  щедра,  тепла  течія.

На  душі  знов  тепло  й  сонячно,
І  ще  зовсім  мрія  не  втекла.
В  давнім  літі  зріє  соняшник.
 Вічний  вісник  радості  й  тепла.

2015р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617563
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.11.2015


Осінь


Лагідно  в  вікна  дивиться  осінь    теплими  днями,
Вітром  шепоче,  вицвіле  листя  стелить  під  ноги.
Веселі  птахи  поки    радують  серце  піснями,
Збираються  в  зграї,  готові  летіти  в    дорогу.

Життя  пролетіло  мов  спалах,  що  було  то  було,
За  спалахом  темінь,  спалах  завжди  засліплює  зір.
Вже  час  притуляє  до  скроні    засніжене  дуло,
Та  за  всім  цим  день  судний  прийде,  хочеш  вір  хоч  не  вір.

Очі  вдивляються  в  далеч,  дальше  лише  небосхил,
До  нього  збігають  дороги,  як  ріки  до  моря.
До  нього  приходять  всі  ті  хто  вже  геть  вибився  з  сил,
І  завжди  за  ними  приходять  всі  ті,  що  десь    поряд.

     2015р.





адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614328
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.10.2015


Живу тобою


Ще  моє  літо  не  відквітувало.
Мені  без  тебе  цього  світу  мало.
Ще  не  зовсім  у  грудях  охололо,
Ще  білий  світ  доокруж  мене  колом.

Шукаю  серед  всіх  на  тебе  схожу,
А  знайду,  надивитися  не  можу.
В  житті  моєму  ти  -    весь  мій  набуток,
Без  тебе  моє  серце  крає  смуток.

Без  тебе  вже  моя  душа  не  кремінь,
Без  тебе  серед  ночі  гусне  темінь.
Без  тебе  я  б  в  житті  не  був  Гераклом,
Без  тебе  серцю  щедрості  забракло.

Ти  завжди,  серцю  радість  невимовна,
Моя  душа  лише  тобою  повна.
Вона  завжди  одну  тебе  чекає,
З  тобою  день  вчорашній  не  зникає.

Твій  погляд  теплий,  наче  сонце  в  травні.
Від  нього  тихнуть  болі  нещодавні.
Живу,  вслухаюсь  в  твої  тихі  кроки,
Тобою  лиш  гамую  свій  неспокій.

2015р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613212
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.10.2015


Ніч у лісі


Темніє  вже  і  догорає  ватра,
Тенета  чорні  всьому  ніч  несе.
А  ми  удвох  залишились  до  завтра,
І  дуже  вдячний  я  тобі  за  все.

Лягають  спати  –  затихають  звуки,
Буває  в  лісі  так  –  же  тихий  час.
Кремезні  буки  зігрівають  руки,
Поки  вогонь  у  ватрі  не  погас.

Запечені  на  грані  сироїжки,
Рожево  зосереджене  лице.
Із  тонких  гілок  мощу  наше  ліжко  
Ти  тільки  мовчки  дивишся  на  це.

Тоді  ти  тонко  затягнула  пісню,
А  я  тобі  тихесенько  вторив.
І  виростав  у  наших  душах  після,
Якийсь  новий,  невідомий  порив.

Слова  із  губ  у  темноту  летіли,
Твій  спів  отак  розхвилював  мене.
Що  серце  в  грудях  дивно  затремтіло,
Воно  ж  живе,  воно  не  кам’яне.

У  цім  житті  на  все  є  заборона.
Але  ж  на  все  також  в  нім  є  свій  час.
Тут  темна  ніч  була  нам  охорона,
Лиш  темна  ніч  дивилася  на  нас.

Ми  солодко  обоє  завмирали,
Так  що  солодше  всього  у  житті.
Мов  дві  зорі  до  ранку  догорали,
У  тому  сні,  у  тому  забутті.

1980р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612596
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.10.2015


Розгубилися сірі зливи


Розгубилися  сірі  зливи,
Вже  ілюзій  розтав  туман.
І  серце,  уже  нещасливе,
Болить  гіркотою  оман.

На  все  у  житті  є  мірка,
Запечалились  сумом  дні.
І  тільки  зітхати  гірко,
Уже  залишилось  мені.

Життя    уже  гра  в  мовчання
Життя  залишилось  –  крок.
І  може  тепер  востаннє,
Віддати  борги  у  строк.

Світанками  наче  вістря,
Торкнеться  промінь  до  вій.
Грудям  не  стане  повітря,
Отак,  як  не  стало  мрій.

2015р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609785
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.09.2015


Кваплюсь


Кваплюсь.  Скоро  листя  облетить,
Наче  краплі,  відліта  за  миттю  мить.
Зазирає  рання  осінь  до  вікна,
Заглядає,  та  душа  немає  дна.

День  минулий,  ліг  у  тесану  труну,
У  майбутній  темним  шляхом  поверну.
Як  би  можна  час  спинити  на  руці,
Залишити  золоті  деньки  оці.

Не  зблудити  і  не  збитися  з  путі,
І  не  бути  розіп’ятим  на  хресті.
Залишився.  Тільки  радості  нема,
Знов  на  сході  заявилася  чума.

Там  на  сході  кров  стікає  на  пісок,
Куля  трісне  і  обірве  волосок.
Гримнуть  гради  і  розіб’ють  укриття,
Там  на  сході  обривається  життя.

А  по  небу  світлі  хмари  попливуть,
Чиюсь  душу  заберуть  в  останню  путь.
Тай  понесуть  чиюсь  душу  на  алтар,
Наче  свічку,  чи  запалений  ліхтар.

2015р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608059
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 20.09.2015


Минає день і ніч


Ніздря  в  ніздрю,
Минає  день  і  ніч.
Стою  і  зрю.
Розбіглись  в  врізнобіч,
Відпущені  думки.
Думкам  немає  меж.
Побіг  би  залюбки,
І  я  за  ними  теж,
В  поля,  в  квітки.
Шукати  ту  зорю,
В  якій  згорю.

2015р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607998
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.09.2015


Минула осінь

Білим  бантиком  на  волоссі,
Ліг  сніг  на  вчорашнім  покосі.
А  серце  не  вірить  досі.
Так  швидко  минула  осінь.

Виставляє  земля  усюди,
Білесенькі  –  білі  груди.
Та  залишилося  мало  часу,
Споглядати  оту  прикрасу.

Вікна  закриті  на  глухо,
Тільки  шорохи  ловить  вухо.
Вітер  виє  досить  –  не  досить,
Більше  землю  снігом  заносить.

Дні  пролітають  скоком,
Минає  життя  галопом.
Впадає  душа  у  крайність,
На  жаль,  отака  реальність.

2013р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607449
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.09.2015


Твоя байдужість

Тобі  сподобалась  старезна  гра  в  мовчання,
Сидиш  затаєний  як  вивірка  в  дуплі.
І  впору  б  мовчуна  уже  присвоїть  звання,
І  впору  б  на  сідницях  лічити  мозолі.

Згубилося  в  тобі  маля  з  очима  неба,
І  дивні  світлі  квіти  вже  не  приходять  в  сні.
І  що  би  не  було,  всього  тобі  не  треба,
Вже  навіть  ті  що  знав,  забулися  пісні.

Тобі  ніщо  тепер,  що  десь  палають  хати,
І  що  би  не  було,  всього  тобі  досить.
І  відчуття,  що  ти  ніщо  не  хочеш  знати,
Бо  шлунок  твій  давно  уже  зморила  сить

І  котиться  нехай  життя  велика  глиба,
Тебе  твоє  буття  устроює  і  так.
Живеш  собі  й  мовчиш,  немов  у  чані  риба,
Холодний  наче  мрець,  колючий  мов  їжак.

Ти  гордо  бережеш  життя  своє  пихате,
До  краю,  до  кінця  ти  знахабнів  уже.
Тобі  би  на  когось  обов’язки  зіпхати,
А  хтось  своїм  життям  твій  спокій  береже.

Життя  твоє  таке,  що  в  нім  душа  міліє,
І  може  навіть  зовсім  від  тебе  утече.
А  там  на  сході  хтось  від  болі  захмеліє,
І  комусь  серце  куля  надвоє  пропече.

2015р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607311
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 17.09.2015


Солодка ніч


Темно.  Озвися.  Де  ти?
До  теплих  губ  доторкаються  пальці.
Знімаю  сорочку  як  обгортку  з  конфети,
Солодка  ніч  після  денної  праці.

Темнотою  блукає  погляд,
Ти  пахуча  як  узвар  із  квітки.
Чую  тільки  дихання  поряд
Часте,  і  завмирання  рідке.

Описують  пальці  лінії  тіла,
Ти  притуляєшся  більш  відверто.
Цілуєш  –  половина  діла.
Полюбити,  потім  хоч  вмерти.

Повітря  якесь  п’янке,
Бухнуть  груди  наче  пуп’янки.
Тілом  відчуття  солодке  таке,
Аж  очі  ховаються  в  кутики.

Зносить  солодка  повінь,
Обоє  напиваємось  до  останку.
Родимось  заново  голі,  нові,
До  світанку,  безперестанку.

2015р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607224
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.09.2015


Згораю


Свічею  згораю,
Не  знаю.
Чи    ще  тому  зараю.
Хилюся  на  плече,
Сльоза  лиш  потече.
Тримаю.
Кохання  не  втече.
Ти  кличеш  на  каву,
Цікаво.
А  очі  сміються  лукаво.
І  слово  якось  золотаво,
Торкається  серця.
А  серце.
Сприймає  звістку,
Мов  кістку,
Повільно  здається.
Тулюся,
Цілую  палко,
Себе  не  жалко.
Вже  тіло,
За  діло,  тобою  розп’ято,
І  кожна  хвилина  свято.
До  ранку,
Ти  моя  бранка,
Кохана,  коханка.
А  ранком,
Очима  кліпну.
Від  сонця  осліпну.

2015р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=604773
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.09.2015


Серце і розум


Ми  були  молоді,  рожево  лиці  й  файні.
Та  той  солодкий  час  давно  уже  минув.
І  як  удвох  тоді  терпіли  муки  тайні,
Ще  серце  пам’ятає,  а  розум  все  забув.

Буває  серцю  ще  і  радісно  і  світло,
І  жилами  біжить  ще  трепетний  струмок.
Воно  ще  пам’ятає  як  в  нас  кохання  квітло,
А  розум  заблудився  у  плетиві  думок.

Як  хвиля  гомінка,  бува  в  душі  заплеще,
Невидима  струна  у  грудях  забринить.
Чомусь  тоді  милішим  світ  стає  ще,
І  розуму  того  довіку  не  змінить.

2015р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=604593
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.09.2015


Безсоння


Літо  минуло,  знов  ями  мов  глеки,
Дуже  швидко    повняться  дощами.
Зважнілі  і  задумані  лелеки,
Дибають  між  всохлими  кущами.

Земля  волога,  і  слова,  і  очі,
Вдень  може  так,  а  вночі  безсоння.
Серце  чомусь  аритмічно  голгоче,
І  біль  цілує  у  ліву  скроню.

Стало  і  сиро  і  важко  в  повітрі,
Тихо  вдих  та  видох  повторюю.
Балансую  на  гострому  вістрі.
Скоріше  б  ранок,  кава  з  цикорію.

Вітер,  тіні  –  янголи  хитаються,
Все,  що  можу  собі  дозволити.
Шепочу,  Господу  сповідаюся,
Та  мабуть  гріхів  не  замолити.

2015р.





адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=604522
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.09.2015


Давній спомин

                                                         
Ай  все  огень  стлумив  до  тла,
Ай  замете  спузу  мітла.
Забрав  огень  хату  тай  стайню,
Ай  на  попелище  стану.

Федоре  е  е  е…!
Чого  тобі  любко  о  о  о…?
Огень.
А  що  горит  любко..о  о?
Штефанкова  хата  а  а..
Ай  я  вже  йду.
Ти    сиди  дома  бо  спечисьи  мож.
Федоре  страшно  о  о..
Гей  ти  не  бійся,
Намочи  вуяш  тай  постав  коло  воріт.
Я  вже  йду  у  у…

2015р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603901
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 03.09.2015


Акуратно сад цвіте


Акуратно  сад  цвіте,
Стежечка  до  річки.
Б’ється  серце  золоте,
Ходять  білі  ніжки.

Думка  лине  у  політ,
Смілий  і  високий.
А  всього  шістнадцять  літ,
Цій  голубоокій.

Пелюсточки  з  квітки  рве,
І  шепочуть  губи.
Слово  всього  лиш  одне,
Любить,  Любить,  Любить.

Рве  пелюстки  й    кожну  мить,
Все  перед  очами.
Той,  що  входить  в  милі  сни,
Темними  ночами.

І  летять  немов  би  птах,
Ті  слова  беззвучно.
Десь  миленький  у  світах,
Може  йому  скучно.

2001р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603660
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.09.2015


Є ще…


Є  ще  руки,  щоб  нести  тобі  квіти,
Є  ще  серце,  щоб  любити  тебе.
Є  ще  очі,  щоб  тобою  радіти,
Поки  світ  цей  живе.

Є  ще  голос,  щоб  для  тебе  звучати,
Хоч  життя  що  стрімка  течія.
Є  ще  сила,  щоб  тебе  захищати,
Україно  квітуча  моя.

2015р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603653
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 02.09.2015


Я на краю землі


Я  на  краю  землі,  на  самісінькім  краю,
Лиш  очі  закрию  і  бачу  тебе  одну.
На  дві  половинки  своє  серце  розкраю,
Меншу  для  себе,  а  більшу  тобі  поверну.

Там  де  ти  уже  вечір  заглядає  в  вікно,
Тишина.  На  столі  м’ятний  чай  остиває.
Серце  візьми,  ти  його  зачекалась  давно,
Я  вірю.  Що  у  житті  цім  всяко  буває.

Візьми  моє  серце,  хай  не  модно  і  примітивно,
Подивися  в  вікно.  Теплом  твоїм  серце  відтає.
Там  де  ти  уже  вечір  темний  настав  давним  давно,
Там  де  я  тепер,  на  землі  ще  тільки  лиш  світає.

Світанок  вселяє  в  мою  душу  нові  надії,
Ловлю  на  хвилі  ефіру  нові  інформації.
Я  скоро  вернуся,  душа  в  перед  щасті  радіє,
І  серце  вже  бється  у  хвилях  чарівних  вібрацій.

2015р.


адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=602844
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.08.2015


------


Мозок  –  заброджене  сусло,
Та  совість  не  міняє  русло.
За  волю,  віру,  за  правду,
Іду,  спотикаюсь,  упаду.

А  проблеми  одні  і  ті  ж,
Шибки  вибиті,  вікна  навстіж.
І  градом  розбиті  хати,
За  надмірну  довіру  плата.

Біди  на  два  покоління,
Дуже  пізно  прийшло  прозріння.
Іду,  піднімуся,  зможу,
Відбити  навалу  ворожу.

Злетів  би  до  неба  птахом,
Та  геть  крила  розбиті  прахом.
І  кров  ще  дощем  не  змита,
Вже  збирають  фальшиві  мита.

Зпереду  війна  за  волю,
Перемоги  в  Господа  молю.
З  тилу  гідра  триголова,
І  немає  доброго  слова.

2015р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=602841
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 29.08.2015


----

               
Ти  Боже  мій  єдиний  співбесідник,
Молю  тебе,  вже  що  небудь  зроби.
Іде  війна  на  наших  гонах  східних,
Вмирають  кращі  хлопці  щодоби.

Я  кричу.    Ти  боже  чуєш  голос?  
Вже  клята  правда  серце  допекла.
У  жнива  стинає  куля  колос,
І  все  вогонь  допалює  до  тла.

Такі  жнива  –  війна  і  поле  мертве,
Війни  сокиру  Боже  забери.
Бо  ж  кожен  день  несуть  тобі  в  пожертви,
Тіла  в  трунах,  завиті  в  прапори.

2015р.


адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=602682
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 28.08.2015


Ступаю по полю квітучому


Ступаю  по  полю  квітучому,
І  з  душею  дивне  щось  коїться.
Так,  наче  за  хмарами  –  тучами,
Хтось  нею  уже  непокоїться.

Вітер  доокруж  хвилює  жито,
Серце  знов  кровю  нуртує  жили.
Спомин  приносить    те  що  прожито,
Як  ми  в  юності  двоє  дружили.

Юність  спомин  вертає  мов  зливу,
І  ось  ми  знову  дивимось  в  вічі.
Якось  так  довірливо  і  квапливо
Я  в  жіночі  а  ти  в  чоловічі.

Тяжіє,  наче  спомин  цей  востаннє,
Вітер  не  вітер  тисне  на  груди.
Вдивляюся  в  віки,  губи,  дихання,
Ще  вдивляюся  в  тебе,  всюди.

Спомин  щезає  так  як  щезають  люди,
Вслід  протягую  руки  від  пліч.
Вернуся,  дома  нікого  уже  не  буде,
Нікого,  тільки  самотня  ніч.

2015р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=602679
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.08.2015


Серце


Ніхто  не  почує  що  серце  шепоче,
Емоцій  набралося  з  божої  ласки.
І  може  воно  поділити  їх  хоче,
Тому,  щирому,  доброму,  що  без  маски.

Зігрілось  відтоді  як  зраджене  було,
Ще  рано  співати  над  серцем  молебень.
Що  було  забулось,  назавжди  минуло,
І  більше  не  треба  ховатись    від  себе.

Вже  відігрілось  тим  гарячим  повітрям,
Дісталося  променів  теплих,  натомість.
Готове  летіти  кудись  свіжим  вітром,
Готове  уже  розчинитися  в  комусь..

Бо  ж  серце  не  душа,  що  все  молодіє,
Битися  важче  йому,  з  часом  тим  паче.
Як  не  стріне  когось  і  не  порадіє,
То  самотнє  воно,  лиш  просто  заплаче.

2015р.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601519
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.08.2015


Земні блукальці

Прозоре  небо,  а  внизу  земля.
А  на  землі,  куди  не  глянь,  скрізь  люди,
Котрі  Іссуси,  а  котрі  Іуди.
Безликі,  як  дивитися  здаля.

Запилені,  теж  брудні,  обдерті.
Пообсідали  пагорби  й  долини,
Кажуть  що  їх  колись  зліпили  з  глини.
Й  всі  вони  приречені  до  смерті.

Вони  ліниві,  всі  живуть  у  борг.
Сліпі  й  оглухлі  ці  земні  блукальці,
Поки  на  них  ще  дивиться  крізь  пальці.
Із  вікон  неба  три  єдиний  Бог.

2015р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601503
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.08.2015


Спокій від мене забери…


Дай  руку  мені,  до  плеча  притули  плече,
Ми  підемо  удвох,  хай  над  нами  гроза.
Поцілуй,  поцілунок  твій  мене  опече,
По  щоці  потече  не  вода  а  солодка  сльоза.

Усміхнися  до  мене,  хай  серце  у  грудях  замре,
Ми  так  довго  обоє  чекали  цієї  миті.
Наші  сліди  на  дорозі  дощ  змиє  –  зітре,
А  твоєю  усмішкою  будуть  сумніви  мої  розмиті.

Говори  ще  зі  мною,  мов  голубка  воркуй,
Хай  від  нині  до  віку  я  тебе  слухати  мушу.
Своїм  поглядом  всього  мене  до  себе  прикуй,
Моє  тіло,  моє  серце  і  знеболену  душу.

Ти  мені  принеси  ще  осінню  любов  запізнілу,
Ти  зроби  мої  ночі  безсонні  до  самого  ранку.
І  застав  прислухатись  до  кожного  поруху  тіла,
Спокій  від  мене  забери,  весь  до  останку.

2015р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=600602
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.08.2015


Як сонечко зійде


Тільки  сонечко  зійде,    довкілля  скрізь  засяє,
І  в  красоті  заграє  оцей  казковий  світ.
І  серце  мимоволі  забитись  заставляє,
Трава  квітуча,  тими,  крапельками  із  віт.

Дихне  теплом  промінчик,  і  оживають  крильця,
Із  квіточки  на  квітку  метелик  полетить.
Тонка  така  душа    в  верх  підійме  вітрильця,
І  аж  злине  до  небес  у  цю  прекрасну  мить.

І  йокнеться  серденьку,  заб’ється  швидше  в  груди,
У  травах  хтось  озветься  весело  дзень  –  дзелень,
І  хочеться  кричати  довкола  гляньте  люди,
Який  сьогодні  добрий,  який  щасливий  день.

2015р.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=600576
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 18.08.2015


Народжений горами


Дехто  каже,  що  Карпати  молоді  гори.  Дехто  на  оборот  переконує  ,  що  Карпати  дуже  старі  і  давні.  Але  сьогодні  не  про  те.  Сьогодні  я  б  хотів  розказати  про  села.  Давні,  забуті,  старі  як  і  самі  Карпати.  Ці  села  є  всяких  кольорів.  Є  чорні  й  білі,  є  зелені  й  красні,  кольорові.  От  тільки  сірих  чомусь  немає.  Мабуть  тому,  що  всього  сірого  споконвіку  і  так  вистачало.  Колись,  дуже  давно,  в  одному  з  таких  сіл  народився  і  я.  І  хоч  як  не  старався  втриматися  в  утробі  моєї  матері  Анни  довше,  всі  мої  зусилля  виявилися  марними.  Прийшов  час,  і  я  з  неймовірною  точністю  і  силою  був  виштовхнутий  у  світ  цей.  Та  я  знову  не  про  те.  Оці  давні  Карпатські  села,  давним  –  давно  загублені  і  забуті  світом.  Оці  села  –  привиди,  що  ховаються  між  зворами  і  зеленими  зарослями.  І  багато  хто  блукав  по  світі  білому,  шукав  спокою,  тай  не  знаходив.  Повертався  сюди  вже  направці,  бо  так  ближче,  і  знаходив  тут  спокій.  Уже  вічний.  Та  перед  тим  як  успокоїтися  навічно,  виходив  десь  під  вечір  до  межі  свого  поля,  сідав  на  горбок,тай  дивився  сумними  очами  як  буяють  зелені  зарослі,  котрі  ніколи  не  вмирають.  Дихав  на  повні  груди  свіжим  вітром  і  слухав  що  кажуть  гори.  Зазирав  у  очі  кожній  божій  тварі  і  бачив  там  якійсь  дивовижі.  І  навіть  відчував  біль  десь  біля  серця,  підходячи  до  всохлої  смереки  чи  трепети.  Бо  вони  вже  мертві.  А  вони  як  і  ми  частина  тої  великої  вселенної,  яка  теж  ніколи  не  вмирає.  Але  вони  принесли  себе  в  жертву,  щоб  ще  когось  живого  зігріти.  А  ще  задивлявся  на  того  сірого  яструба,  що  зависав  під  хмарами,  захопившись  своїм  полюванням.  І  тоді  добре  йому  ставало.  Напившись  того  спокою,  він  забував  про  війни,  які  теж  тут  колись  бували.  І  які  приносили  немало  смертей  на  цю  замирену  землю.  І  багато  хто  приносив  тоді  себе  в  жертву,  щоб  був  у  цих  горах  вселенський  спокій.  І  наче  мисливці,  що  полюють  на  звірів,  ходили  по  на  пів  диких  стежках  загони  озброєних  до  зубів  чужинців  і  вбивали  тих,  незламних  духом  сміливих  мужів,  котрі  насмілилися  виступити  супротив  чуми  червоної  і  чуми  коричневої.  І  може  аж  тепер,  пройшовши  весь  світ,  і  повернувшись  туди,  де  появився  вперше,  сідав  на  межу  свого  дикого  поля  і  хотів  пізнати  істину.  Бо  знав,  що  коли  засне,  то  вже  буде  спати  сном  безпробудним.  Подеколи,  закривши  на  мить  очі,  навіть  бачив  чоловіка  в  чорній  рясі,  що  щиро  відспівував  його.  Отак,  сидячи  на  межі,  він  уже  не  розумів,  де  та  чорна  безодня,  у  яку  ми  всі  боїмося  впасти.  Чи  тут,  по  цей  бік,  де  все  таки  все  знане  і  знайоме,  чи  там,  за  межею,  де  непрозоре  все  наче  сутінки.  Він  сидів  і  все  ще  надіявся  що  йому,  як  і  кожному,  життя  принесе  тишу.  Порепаними  руками  гортав  сторінки  свого  довгого  життя,  подеколи  пригадуючи  дні,  які  запам’яталися  більше.  Бачив  свої  кольорові  села,  чорні  й  білі,  зелені  й  красні.  Тільки  от  сірих  так  ні  разу  й  не  побачив.  Він  сидів,  і  як  колись,  в  дитинстві,  ще  загадував  бажання.  Можливо  що  вже  останнє.  Дивний  чоловік.

2015р.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599755
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.08.2015


Убиває куля з лету


Убиває  куля  злету,
Тож  не  будьмо  ми  сліпці.
Знаймо,  куля  не  конфета,
В  золотому  папірці.

Що  би  діти  наші  вдома,
Не  залишились  одні.
То  ходити  без  шолома,
Не  потрібно  на  війні.

Убиває  куля  злету,
Без  пощади  і  будь  де.
Одівай  бронежилету,
Так  спокійніше  буде.

2015р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599754
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 15.08.2015


Не оминули ми біду


Не  оминули  ми  біду,
Смерть  в  нашім  домі  загостилась.
Знов  на  межі,  узявши  вила,
Ми  зустрічаємо  орду.

І  не  підемо  вже  з  війни,
Якщо  не  ми,  скажи,  то  хто  ще.
Допоки  град  над  нами  свище,
Допоки  дихають  вони.

Допоки  ще  поглянь,  отам,
Оте  звивається  полум’я,
Ординці  землю  нашу  тлумлять,
То  без  війни  не  можна  нам.

Не  оминули  ми  біди
Якщо  би  були  ми  нездалі,
То  би  пішли  куди  –  подалі,
Але  скажи  мені.  Куди?

Останній ворог  вмре  отут,
Де  стоїмо,  на  цій  дорозі.
Бо  не  за  себе  ми  в  тривозі,
Нас  дома  наші  діти  ждуть

2015р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599674
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 14.08.2015


Моя ватра


Дров  підкину,  хай  ватра  заграє,
В  гарячім  танку.
Хай  смерекова  кров  догорає,
Як  серце  моє  -  до  останку.

Бо  ще  серце  попелять  на  попіл,
Нечитані  вірші.
І  ще  душу  розривають  навпіл,
Ті,  що  лишилися  в  душі.

Та  поки  очі  світять  любовю,
Я  ще  не  зчезну
Поки  тіло  налите  сонцем  –  не  кровю,
І  ноги  минають  бездну

2015р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599662
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.08.2015


Кущилися хмари


Кущилися  хмари,  люд  так  ними  марив,
Та  тільки  всміхнувся  на  небі  небесний  отець.
В  землі  наче  рани  потріскані  шпари,
Далеко  за  обрієм  стелиться  білий  ситець.

Всохли  ліси  вже,  океани  й  болота,
Збираються  в  вирій  в  зів’ялих  лугах  журавлі,
Кінчається  серпень  і  терпне  голота,
З  надією  дивиться  в  небо  з  сухої  землі.

І  знову  прогнози  мов  в  душу  занози,
Віщують  постійно  лише    африканську  жару.
І  що  тут  робити,  хоч  смійся  хоч  в  сльози,
Дощу  не  віщують  в  гарячу  серпневу  пору.

У  пеклі  сухому  душа  знемагає,
Хай  Господь  Великий  мене  за  оте  вже  простить.
Що  думка  мов  птаха  до  неба  сягає,
Що  буде  дощу  і  роси  в  нього  трохи  просить.

2015р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599296
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.08.2015


На світанку


Вибіжить  сонце  миттю  з  за  лісу,
І  дальше  неквапною  вже  ходою.
Пройде  крізь  туману  білу  завісу,
Ясне  проміння  зіллє  з  водою.

Скрізь  в  чистих  водах  зіскрить,  заграє,
І  поллється  тепло  колосердечне.
Світле,  велике  і  таке  безкрає,
Таке,  наче  всесвіт,  безкінечне.

Стане  пора  лісам  зашуміти,
Довкола  зеленим  полям    зацвісти.
А  сонечко,  сонце  має  зуміти,
Кожному  серцю  тепло  донести.

2015р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=598964
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.08.2015


Крізь вежі.


Сидить  Федір  Петрович  на  дивані,  дивиться  здалека  крізь  вежі,  і  бачить  себе  як  овоча,  що  вже  перезрів.  Але  розум  у  того  овоча  ще  не  зовсім  зрілий,  раз  бачить  таке.  Хоче  Федір  Петрович  до  себе,  того,  дійти,  добігти.  Не  може.  Запинаються  ноги.  Ішов,  ішов,  добре  пропотів,  притомився,  а  до  себе  так  і  не  дійшов.  А  перехожі  різні  дивляться  на  нього,  хто  сміється,  хто  чужається,  а  хто  просто  гидує.
 Отож,  вкотре  закриває  очі  Федір  Петрович  і  знову  бачить  себе.  Вівцею,  що  відбилася  від  своєї  отари,  а  коли  й  вороною  білою,  на  яку  всі  тикають  пальцями.  Правда,  надія  все  таки  не  покидає  Федора  Петровича.  І  біленький  ангел  все  ще  літає  над  ним,  так,  наче  слабину  його  відчув.  І  літає  доокола  його,  захищає.  Думає  Федір  Петрович,  він  теж  бачить  його,  того,  там  за  тими  далекими  вежами,  і  щиро  вірить,  що  коли  небудь  він  все  таки  дійде  туди,  до  себе,  того  й  захищає.
 Інколи  бачить  Федір  Петрович  себе  зовсім  зблизька,  і  ясно.  І  приходить  тоді  думка  така  незвичайна,  як  на  перший  погляд,  що  множаться  жителі  на  землі  дуже  сильно.  І  що  то  до  великої  біди  може  привести.  Так,  як  приходять  на  цей  світ  різні.  І  ті,  кому  вдається  більше  розуміти.  І  ті,  хто  більше  книжки  читає,  і  вже  сім  наук  вивчив.  І  кожен  толкує  все  по  своєму.  Але  спочатку  всі  приходять  дітьми,  тихими  і  спокійними,  а  декотрі  неспокійними  і  галасливими.  А  раз  родиться  на  землі  більше,  то  й  більше  хліба  потрібно,  щоб  всіх  накормити.  Отож  підростають  оті  діти,  тай  починають  кожен  по  своєму  свій  хліб  заробляти.  Дехто  аж  з  розуму  сходить,  думку  свою  перенапружуючи.  Бо  душа  теж  має  силу  свою  і  свої  межі.  А  дехто  в  поті  мучиться  цілими  днями,  намагаючись  вивідати  як  світ  цей  змінити,  бється  як  горох  об  стіну.  Дехто  вже  дібрався  до  золота  та  срібла  і  загрібає  так  ,  що  аж  кров  з  під  нігтів  іде.  Отже  сидить  Федір  Петрович  і  думає  собі,  чи  прийде  ще  на  нашу  землю  оте  обіцяне  золоте  століття,  коли  все  доокола  таке  нужденне,  обдерте  та  обірване.  А  до  того,  себе,  що  десь  там  за  вежами,  так  дійти  й  не  може.

2015р        

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=598836
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 10.08.2015


Пішов синок в АТО


Пішов  синок  в  АТО,
Пів  року  вже  минає.
Від  самої  весни,
Ще  вісточки  немає.

Вже  висохла  на  все,
Сльоза  в  очах  –  озерцях.
І  кожен  день  несе,
Жура  тягар  на  серце.

А  вечір  як  прийде,
Що  раз  приходить.
У  материнські  сни,  
Синочок  із  війни.


2015р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=598154
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 06.08.2015


Молюся

Молюся.  До  Христа,  і  у  свято  і  в  будень,
Серце  холодне  затисну  назад  у  груди.
І  серцю  у  грудях  трохи  тепліше  буде,
Бо  без  серця,  ні  в  небо,  ні  в  люди,  нікуди.

Холодно,  страшно.  Сиджу,  гріюся,  мудрую,
Як  зігріюся,  може  стану  більш  хоробрий.
Встану,  зберуся  і  десь  собі  помандрую,
Далеко,  аж    за    той  синій  мінливий  обрій

Втечу  від  диму,  перегару  труб  вихлопних,
Ватру  розпалю,  тільки  б  вогонь  роздмухати.
І  буду  дихати,  дихати  вдих,  видих,    вдих,
До  нескінченості  буду  тишу  слухати.

Волосся  посивіє,  на  сонці  вицвіте,
Буду  слухати,  не  мішаючи  нікому.
Поки  вітер  мені  не  крикне.  Пройдисвіте,
Пора  вже  повертатися  назад,  додому.

2015р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=598096
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.08.2015


Себе не жаль

Себе  не  жаль,  бо  що  себе  жаліти,
Той  час  прийде  і  кожен  відлетить.
Куди  страшніш  душею  спопеліти,
Страшніше  в  душу  сумнів  запустить.

Якщо  в  майбутнє  віра  охолола,
В  такі  страшні  для  України  дні.
Не  вирватись  із  замкнутого  кола,
Не  вибратись  із  тої  западні.

І  день  і  ніч  уже  не  гаснуть  свічі,
За  тими  що  привозять  із  війни.
Ти  сам  у  свої  подивися  вічі,
А  чи  нема  й  твоєї  в  тім  вини.

Тяжка  війна  іде  у  нашій  хаті.
Від  того  вже  сховатися  не  мож,
Ми  в  тому  всі  потроху  винуваті.
І  винуватий  в  тому  ти  також,

2015р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=597979
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 05.08.2015


Ваську ховаєм


Спалена  дотла  міною  хата,
Трави  орошені  кров’ю  солдата.
Поле  полите  із  автомата,
Війна  –  не  війна,  будь  ти  проклята.

Тягнуться  люди  до  крайньої  хати,
Тіло  знівечене  в  труну  зібгате.
Вчора  привезли  –  спить  Василечко,
Більше  не  бється  юне  сердечко.

Плаче  родина  в  тяжкому  трансі,
Вбило  синочка  у  Волновасі.
Більше  немає  нашого  Васі,
Будьте  ви  прокляті  там  на  Донбасі.

Притихли  у  чорному  траурі  гори,
Вбило  стареньку  матінку  горе.
Більшої  втрати  в  світі  немає,
Ваську  –  солдата  сьогодні  ховаєм.

2015р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=597828
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 05.08.2015


Замри на мить


Десь  за  горами,
Кидає  сонце  проміння  золоте  
В  морську  глибінь.
А  небесами  біляві  хмари,
Несуть  з  собою  тінь,
І  кидають  згори,
Ту  чорну  тінь  на  плечі.
Скоро  вечір.
Карпати,  багряним  майорять.
За  обрій  упаде
Вже  сонце  ясне,
І  квіти,  що  барвами  горять,
В  пітьмі  погаснуть.
Візьми  кресало,
І  викреши  вогонь.
Хай  полум’я  горить,
На  чорнім  фоні,
Немов  червоні  коні.
Замри  на  мить.
Десь  тихо,  тихо,
Струмочок  шелестить
Про  все  на  світі
Тобі  у  вуха.
Мовчи  і  слухай,
Аж  поки  упаде  летюча  зірка.
Під  хвилею  думок  
Скупається  душа.
Знов    стане  голосна
І  чиста  мов  струмок.
Так  буде,  аж  поки  вихор,
Закрутить  метелицю,
Мов  білу  смерть,
І  все  зруйнує  вщерть.

2015р.


адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=597746
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.08.2015


Встану на досвітку

Я  встану  на  досвітку  -  рано,  рано
І  в  травах  не  лишаючи  сліду.
Впиватися  ковточками  туману,
Куди    небудь  тихесенько  піду.

Якщо  й  буде  подібно  це  на  втечу,
Якщо  й  у  роси  зроситься  нога.
Я  піду  заповняти  порожнечу,
Ту,  яку  в  серці  вимела  нудьга.

Хвилю  трави,  горбів  підперли  шлюзи,
Легкий  вітрець  з  собою  в  даль  зове.
Від  тих  красивих  нетривких  ілюзій,
Надія  в  серці  знову  оживе.

Життя  тепер  мов  мішаниця  сіра,
І  чорні  круки  звідусіль  летять.
Хай  зеленіє  знову  в  серці  віра,
Яку  склювати  круки  так  хотять.

2015р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=597508
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.08.2015


Згадай мене


Ти  згадай  ще  мене.  Згадай  моє  тіло,
Поки  не  стало  зовсім  воно  крижаним.
Поки  серце  тремке  зовсім  не  зотліло,
І  вогонь  не  погас  між  душею  і  ним.

Ввійди  наче  тінь  крізь  відчинені  двері,
І  назавжди  уже  замуруй  мої  сни.
Уяві  моїй,  ти  отій  ненажері,
Ті  невидимі  крила  якось  обітни.

Серед  темної  ночі  ляж  біля  мене,
В  мою  душу  вдихни  краплю  свого  тепла.
Щоб  душа  не  просилася  в  небо  черлене,
Щоб  душа  навіжена  у  світи  не  втекла.

Притулися  щокою  до  мої  долоні,
І  хай  розпач  волосся  упаде  до  плеча.
Щоб  забилося  серце  в  хвилях  агоній,
І  солона  сльоза  появилась  в  очах.

На  світанку  як  перше  проміння  зіскрить
Ми  проснемось.  Знов  в  тілі  з’явиться  сила.
Усміхнемось  і  радо  вдихнемо  за  мить,
Те  щастя,  якому  немає  мірила.

2015р.


адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=597503
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.08.2015


Знов хлопці лежать


Знов  хлопці  лежать,  синьо  –  жовтим  накриті,
Знову  плачуть  запалені  свічі.
А  з  кабінетів  знов  виродки  ситі,
Матерям  не  подивляться  в  вічі.

Сидять  в  кабінетах  москальські  холуї,
Вся  їхня  робота  –  ознака  бездії.
Замість  Великодня  святкують  «  хеллуїн»,
Герої  вмирають,  холуї  радіють.
Вселилася  нелюдь  в  різьблені  палати,
Мабуть  до  вподоби  таке  життя  сите.
Чекайте  –  недовго  лишилось  чекати,
За  кожне  життя  доведеться  платити.

Вселилась  чума  і  холера  й  зараза,
В  різьблені  палати  на  мощені  плити.
Чуму  не  лікують,  її  вже  відразу,
Нищити  треба,  треба  палити.

2015р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=597309
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 02.08.2015


Людина літня


Людина  літня  мов  мале  дитя,
Їй  що  небудь  нового  вічно  треба.
Їй  хочеться  від  звиклого  життя,
Злетіть  над  хмари  –  де  доокруж  небо.

І  знов  злітає  думка  наче  птах,
І  живить  серце  ще  якась  надія.
Ще  хочеться  блукати  по  світах,
Тинятися  в  незбутніх  давніх  мріях.

Вона  уже  пізнала  що  життя,
Є  в  неї  найдорожчим  божим  даром.
Вслухається  в  своє  серцебиття,
Чекає  те,  що  прийде  незабаром.

І  вже  не  виставляє  напоказ,
Якщо  в  житті  ще  щось  нове  відкриє.
Для  неї  лиш  душа  дороговказ,
Душа  –  вовчиця,  що  на  місяць  виє.

Людина  літня  йде  десь  крізь  туман,
Вдивляється  у  непрозорі  скельця.
Вона  пройшла  крізь  правду  і  обман,
Вже  довіряє  лиш  ударам  серця.

2015р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=597270
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.08.2015


Ми були молоді


Сто  раз  штовхаючись  в  юрбі,
Йдемо  немов  би  епілептики.
А  ти  аж  світишся  собі,
В  рожевім  светрику  з  синтетики.

Ми  молоді  були  й  безпутні,
І  нам  мабуть  обом  здалось.
Що  починалося  майбутнє,
Чи  вже  напевно  почалось.

Ми  розуміли  все  з  пів  слова,
І  та  надія  що  зросла.
Немов  би  хвиля  вибухова,
Через  юрбу  обох  несла.

Наш  досвід  був  –  одна  теорія,
Все  що  змогли  ми  винесли  звідтіль.
Можна  б  назвати  бутафорія,
Життя  ж  є  радісь,  також  мука  й  біль.

Життя  текло  ,  і  було  все  побачено,
Все  те  що  білий  світ  несе.
А  потім  вже  було  за  все  заплачено,
Було  заплачено  за  все.

2002р.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=597165
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.08.2015


--------


Нас    життя  порозкидало,
Когось  добре,  когось  вдало.
Той  в  Парижі,  той  в  Берліні,
Я  у  ненці  Україні.
Будь  Шварценегер,  будь  ти  Рембо,
Все  одно  усі  помремо.
Хто  в  Парижі,  хто  в  Берліні,
Я  у  ненці  Україні.
Хтось  від  грижі,  хтось  з  напастя,
Особисто  я  від  щастя.

2015р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=597162
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.08.2015


Тихо, тихо


Тихо,  тихо,
Не  шуміть  бо  прийде  лихо.
За  стіною  лихо  ходить,
Вітер  листя  хороводить.

Тихо,  тихо,
Обманути  треба  лихо.
Гасне  вже  вогонь  у  пічці,
В  хаті  ми  немов  у  клітці.

Тихо,  тихо,
Що  би  нас  не  вчуло  лихо.
Блиска  блискавка  із  неба,
Розминутись  з  лихом  треба.

2015р.


адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=597034
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.07.2015


Моя Україно


Моя  Україно,  ти  омріяна  Ненько,
Якщо  вже  не  ти,  то  скажи  мені  хто  ще.
О  ти  люба  моя  Батьківщино  рідненька,
Немає  на  світі  за  тебе  дорожче.

Серце  моє,  наповнене  віри  по  вінці,
Що  світла  доба  тобі  Ненько  настане.
І  щасливо  тоді  заживуть  українці,
Та  віра  буде,  поки  серце  не  стане.

І  що  би  квітнув  усюди  край  твій  чарівний,
Волі  і  щастя  –  я  того  домагаюсь.
Щоб  був  рай  на  землі  –  що  небесному  рівний,
Бути  вірним  у  тім,  тепер  присягаюсь.

Від  сьогодні  із  ворогом  стану  до  бою,
За  те  рідненька  буду  битись  відважно.
Бо  я  від  давна  уже  живу  лиш  тобою,
А  загину,  то  що  ж,  не  так  то  вже  й  важно.

2015р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=597022
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 31.07.2015


Холодно

Сьогодні  холодно,  за  вікном  мряка,
Сьогодні  серцю  холодно  то  же.
Життя  така  штука  –  буває  всяко,
Насміхатися  з  серця  не  гоже.

Серце,  воно  хоче  тепла,  та  поки,
Б’ється  вітер  в  зачинені  двері.
Не  приходить  чомусь  до  серця  спокій,
Не  приходить  тепло  із  артерій.

В  сиву  мряку  схований  місяць  –  красень,
Буянять  вітри  –  юнці  безвусі.
І  сміється  ще  за  вікнами  ясень,
У  зеленілому  капелюсі.

Хтось  наче  танцює  вальси  по  блясі,
Знахабнілі  вітри  –  юнці  свищуть.
А  в  три  погибелі  скрючені  пальці,
Закарлюками    пишуть  і  пишуть.

Розпогодилося  уже  не  на  шутку,
І  серце  наче  котлета  в  тісті.
То  серце  сьогодні  випило  смутку,
Того  гіркого,  з  присмаком  віскі.

2015р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=596851
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.07.2015


Війна

Дикий  схід,  світанки  вкрили  дими.
Поповняє  смерть  собі  гарем,
Помирають  хлопці  молодими.
Світ  таким  здавлений  тягарем,

Згіркло  все,  у  серці  теж  пригіркло,
Наче  доля  вдарила  під  дих.
То  війни  сталеві  хижі  ікла,
Забирають  тільки  молодих.

2015р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=596464
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 28.07.2015


Відцвіли під жарким літом липи


Відцвіли  під  жарким  літом  липи,
І  в  останню  ту  липневу  ніч.
В  поцілунках  наші  губи  липли,
І  не  було  зовсім  протиріч.

Було  мило,  згадую  і  досі,
Я  те  минуле,  те  п’янке  колись.
Квіточку  –  заколку  на  волоссі,
Крилаті  мрії,  ринули  у  вись.

На  деревах  трепетали  сови,
А  ми  отак,  з  цікавості,  чи  з  гри.
В  душах  по  відкрили  всі  засови,
Хоч  заходи,  й  що  хочеш  те  бери.

Сіяли  наші  мрії  кольорові,
Уже  надіям  не  було  кінця.
І  билися  немов  брати  по  крові,
Зливаючись  в  одне  биття  серця.

Наче  промінь  ,  мить  та  промайнула,
Нам  тієї  ночі  було  мало.
А  за  тим  і  літечко  минуло,
І  пропало,  на  зовсім  не  стало.

2о15р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=596371
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.07.2015


В життя неси любов


Життя  це  річ  така,  що  хто  кого  обскоче,
Раз  так  на  світі  є,  то  й  що  уже  робить.
А  серце  не  скупе,  воно  любити  хоче,
Нелічено  отак,  неміряно  любить.

Життя  це  річ  така  –  відміряно  що  кому,
І  дальше  буде  там  –  який  у  кого  вік.
Серце  без  любові  упасти  може  в  кому,
Бо  лиш  йому  любов,  один  єдиний  лік.

В  життя  неси  любов,  мов  волоконце  срібне,
Воно  тобі  за  те  ще  віддячить  сповна.
І  буде  ще  комусь  твоя  любов  потрібна,
І  щедрий  буде  день,  і  нічка  чарівна.

2015р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=596261
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.07.2015


Молися за мене


Здалека,  здалека,  з  тієї  весни,
Обом  паралельні  нам  снилися  сни.
І  завжди  тобі  я  був  вдячний  за  все,
За  світло  й  тепло,  що  сон  кожний  несе.

На  цій  божевільній  гібридній  війні,
Ти,  моє  кохання,  теж  снися  мені.
Тебе  як  раніше  люблю  і  кохаю,
І  кожної  ночі  в  снах  своїх  чекаю.

Молися  за  мене  солодкий  мій  світку,
Щоб  я  не  загинув  якось  на  досвітку.
Нащо  тобі  буде  серденько  пробите,
Серденько  пробите  не  можна  любити.

Молися  за  мене,  щоб  я  був  з  тобою,
Щоб  я  не  ранений  вернувся  із  бою.
На  твоїй  молитві  життя  своє  зважу,
Додому  вернуся,  про  все  ти  розкажу.

2015р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=596108
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 27.07.2015


Білі тумани


Уже  серпень  землю  вдіває  в  жовтіючі  гами,
І  вечір  скоріше  скидає  на  трави  сутінки.
Вбираються  гори  у  білі  тумани,
Щоб  вітер  порвав  їх  на  білі  пірїнки.

Бувають  у  кожного  свята  і  тризни,
У  кожного  є  і  падіння  і  злети.
Ховаються  нині  у  нетрі  Вітчизни,
Ті  вірні  стрільці,  добровольці,  поети.

Хтось  білим  туманом  зализує  рани,
А  ще  в  когось  і  зовсім  серце  пробите.
А  десь  за  стіною  гримучі  органи,
То  там  музику  свою  грають  бандити.

Прокурор  шиє.  В  тій  фальшивій  статті,
Міняє  місцями  крапку  і  кому.
А  в  білім  тумані  сірі  постаті,
Падають,    хтось  не  вернеться  додому.

2015р.


адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=596070
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 26.07.2015


Музо вічна моя


Музо  вічна  моя,  дорога  позолочена  бджілко,
Серце  моє  вічно  гордиться,  що  ти  в  мене  така  є.
Я  з  тобою  піду  за  село,  тим  зеленим  причілком,
Там  де  погляд  один  тільки  ще  білим  світом  блукає.

Поселю  я  тебе  в  світлий  дім,  в  голубе  окаймлений
Ми  посадимо  там  екзотичний,  небачений  овоч.
І  нехай,  і  нехай  що  в  людей  жити  так  не  приймлено,
Будуть  люди  дивитись  на  нас,  люди  хочуть  видовищ.

Музо  вічна  моя,  ти  стара  несподівана  зайдо,
Жий  по  вічно  отут,  можеш  бути  мені  за  дружину.
Я  для  тебе  рослину  квітучу  невидану  знайду,
І  пошию  для  тебе  з  отих  білих  хмар  одежину.

2015р.


адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=595941
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.07.2015


Заберуся туди…




Через  зарослі  диких  ожин  і  глоду.
Заберуся  туди,  де  немає  стежини
У  глимеї,  де  холодно  без  одежини,
Щоб  душа  моя  не  померла  від  голоду.

Буду  дихати  потоком  гірського  вітру,
Розмовлятиму  уже  тільки  сам  з  собою.
І  підставлю  долоні  до  сонця,  і  зітру,
Всю  втому  з  душі  листочками  звіробою.

Ляжу  в  трави,  як  тіло  звикне  до  затишку,
Скрипучі  дерева  будуть  музику  грати.
Буду    вмирати  від  кисневого  надлишку
Буду  душу  заблудлу  спасати  від  страти.

Притулюся  ввесь  до  замшілого  каменю,
Давнього,  вічного  і  ще  невблаганного.
З  блискавиці  візьму  в  жменю  трохи  пламеню,
І  запалю  своє  серце  ще  раз,  заново.

2015р.


адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=595677
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.07.2015


Шанс

                               
Федір  Петрович,  немолода,  можна  навіть  сказати  пожила  людина,  вже  років  шість.  На  пенсії.  Отож  часу  в  нього  завжди  багато,  навіть  наскільки  багато,  що  він  не  знав  куди  його  подіти.  Тому  більшість  часу  тратив  на  перегляд  телевізора,  ну  і  звичайно  на  сон.  Пульт  управління  телевізором  був  йому  незамінним  помічником.  Коли  пульт  куди  небудь  пропадав,  то  Федір  Петрович  зразу  ж  втрачав  спокій,  і  шукав  його  аж  поки  не  знаходив  десь  між  стінками  дивана.
Отак  дивлячись  телевізор  Федір  Петрович  якось  і  заснув.  Спить  він  і  бачить  як  раптом  нізвідки  появився  старенький  дідок.  По  вигляду  Федір  Петрович  зразу  ж  уяснив,  дід  значно  старший  за  нього.  Дід  присів  на  край  дивана,  хитро  подивився  на  Федора  Петровича,  так  ,  що  в  того  аж  мурашки  побігли  під  шкірою.  Ледарюєш  ?  спитав  дід.
Федір  Петрович  аж  поперхнувся,  хотів  відповісти  запитанням  на  запитання.  А  твоє  яке  діло?  Але  чомусь  промовчав.  А  ти  знаєш,  що  від  такого  життя  й  померти  недовго.  Федір  Петрович  поперхнувся  ще  раз  від  несподіванки.  До  нього  аж  тепер  почало  доходити  що  це  Бог.  Він  з  острахом  дивився  на  діда  і  вже  не  міг  вимовити  жодного  звуку.  Дід  –  Бог  пересів  з  краю  дивана  на  крісло  напроти,  уже  почуваючись  повним  господарем  у  кімнаті  Федора  Петровича.  А  ти  знаєш  що  міг  би  ще  трохи  пожити,  звичайно  якщо  зміниш  свій  спосіб  життя.  Скільки?  Пробелькотів  Федір  Петрович.  Ну  наприклад  до  сто  чотирьох  .  Федір  Петрович  знову  поперхнувся.  Враховуючи  що  ти  більшість  свого  життя  жив  ледащо,  то  тепер  тобі  прийдеться  надолужити.  Ти  маєш  робити  найважчу  роботу.  Допоки  будеш  робити,  допоки  будеш  і  жити.  А  перестанеш    робити  і  начнеш  знов  ледарювати,  то  зразу  ж  і  помреш.  Тепер  Федір  Петрович  уже  навіть  не  ставив  під  сумнів  того  що  тільки  –  що  сказав  дід  –  Бог.  А  дід  –  Бог  подивився  ще  раз  на  Федора  Петровича,  на  цей  раз  уже  строгіше,  і  зник.
     Федір  Петрович  відкрив  очі.  Телевізор  показував  якесь  нове  шоу.
Рука  тут  –  же  натиснула  на  кнопку  пульта  і  виключила  телевізор.  Федір  Петрович  думав.  Якщо  це  Бог,  а  сумніватися  в  цьому  він  уже  не  міг,  то  все  аж  надто  серйозно.  
   Помирати  аж  ніяк  не  хочеться,  отже  потрібно  жити  так,  як  сказав  дід  Бог.  Тай  інших  варіантів  просто  нема.  Це  не  той  випадок  коли  можна  сказати  і  не  зробити,  іншими  словами,  надурити.  І  відкладати  на  потім  теж  не  можна.  Федір  Петрович  почав  думати  конкретно.  Для  початку  треба  знайти  роботу.  Як  виявилося,  це  не  так  просто.  Роботи  звичайно  за  час  його  бездіяльності  накопилося  чимало.  Але  тут  є  ще  фактор  того  ,  що  робота  має  бути  найважчою.
А  то  раптом  дід  –  Бог  подумає  інакше.  Після  довгих  роздумів  Федір  Петрович  дійшов  до  думки,  що  потрібно  робити  огорожу  довкола  подвір’я.  Огорожу  йому  вже  доводилося  за  життя  робити  кілька  разів.  Так,  як  дерево  має  властивість  гнити,  то  штахети  витримують  років  десять  –  п'ятнадцять.  Можливо  він  був  би  дожив  свій  вік  і  з  цією  огорожею.  Але  тепер,  після  всього  що  сталося  аж  ніяк.  То  ж  шанс  дожити  до  сто  чотирьох  років  він  тепер  не  упустить.  На  другий  день,  зранку,  Федір  Петрович  одів  нову  спецівку  і  заходився  демонтувати  ще  досить  пристойну  огорожу.  Перехожі  і  сусіди  здивовано  позирали  на  Федора    Петровича,  а  той  працював,  та  так  як  ще  ніколи.    Для  себе  Федір  Петрович  вирішив  що  замінити  огорожу  дерев’яну  на  бетонну,  це  якраз  та  робота,  важчої  за  яку  вже  нема.  Отже  він  буде  жити  спокійно  і  з  чистою  совістю  перед  дідом  Богом  і  перед  собою.  Тим  більше,  що  бетонну  огорожу  потрібно  буде  робити  чимало  часу.  
   Скоро  стара  огорожа  була  успішно  демонтована.  Федір  Петрович  заказав  Камаз  шутру,  цементу  і  взявся  за  роботу.  Спочатку  робота  видалася  майже  непосильна  для  привиклого  ледарювати  тіла.  Болі  прошивали  кожен  мускул.  Федір  Петрович  дочекавшись  вечора,  зразу  падав  на  диван  і  до  ранку  спав  як  убитий.  Такого  з  ним  раніше  ніколи  не  було.  Уже  років  десять  мучила  безсонниця.  Отож  проснувшись  ранком,  Федір  Петрович  згадував  діда  –  Бога,  дякував  йому  за  прожиту  ніч,  на  швидко  снідав  і  брався  за  роботу.  Скоро  тіло  адаптувалося  до  нового  режиму  життя,  мускули  перестали  боліти.  Разом  з  бетонною  огорожею  виростали  і  біцепси  на  руках  Федора  Петровича.  Сусіди  і  просто  перехожі  проходячи  мимо  говорили  Бог  в  поміч  і  заздрісно  любувалися  Федором  Петровичем.
Місяців  через  три  доокола  подвір’я    Федора  Петровича  стояла  новенька  бетонна  огорожа,  а  Федір  Петрович  стояв  і  задоволено  усміхався.  Живу,  радісно  подумав,  уже  в  думці  підшукував  нову  для  себе  роботу,  і  дякував  діду  –  Богу  що  дав  такий  шанс.

2015р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=595478
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.07.2015


Серце моє - наркоман

 

Над  горами  гріється  білий  туман,
А  біля  хати  над  ясеном  літають  круки.
Серце  моє  уже  наркоман.  А  руки,
Взявши  між  пальці  фіолетовий  огризок,
Малюють  із  слів  картину.
Слова  розсіваються  по  білому  аркуші,
Немов  насіння  рослини,  кинуте  в  важкий  ,
Вологий  грунт.  Скоро  із  того  насіння  слів
Виростає  якась  химерна  рослина  –  вірш.
Але  моєму  серцю  бачиться  в  ній  якась
Небачена  диво  –  квітка.  Напевно  це  глюк.
Серце  моє  уже  наркоман.

2015р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=595475
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.07.2015


Є ще квіти


Є  ще  квіти,  що  несуть  тобі  радість,
Чисту  як  небо,  як  днина  погожа.
Ті  квіти  що  змінюють  твою  реальність,
І  можливо  тому  ти  ні  на  кого  не  схожа.

Весною  вони  появляються  вчасно,
І  навіть  ночами  приходять  у  твої  сни.
Без  них  в  цьому  світі  ти  б  була  нещасна,
І  ніколи  без  них  не  бувало  б  весни.

Не  було  б  пісень  і  мовчала  б  музика,
У  тумані  життя  не  бувало  б  просвітку.
Ти  б  дивилась  на  світ  через  дірочку  ґудзика,
Без  квітів  отих  і  зимою  і  влітку.

Без  квітів  життя  твоє  було  б  іржаве,
Лиш  біле  і  чорне,  ще  можливо  рябе,
І  можливо  не  було  б  без  квітів  держави,
І  можливо  б  не  було  в  державі  тебе.

О  квіти  оті,  то  твоя  Ностальгія,
Поки  квітнуть  вони  у  житті  ще  буде,
Золотим  візерунком  надія,
А  не  просто  полум’я  руде.

2015р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=595072
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.07.2015


Ти заглядаєш


Ти  заглядаєш  на  життя  крізь  лупу,
А  через  лупу  не  побачиш  все.
Ти  пташа  ,  що  прокльовує  шкарлупу,
І  з  шкарлупи  життя  світу  несе.

Землю  оцю  населяють  ще  й  люди,
Та  не  всі  добрі,  бувають  і  злі.
Ті  ,  що  залізом  прокльовують  груди,
Хочуть  дібратись  до  серця  землі.

Є  ще  нелюди,що  з  чиєїсь  ласки,
Несуть  з  собою  і  темінь  і  страх.
Вкопують  в  землю  капкани  і  пастки,
Це  чорні  люди,  подібні  на  прах.

2015р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=595071
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 21.07.2015


Всі виходімо


Щось  знову  не  так,  а  здавалось  що  пута  розтяті,
Що  відбувся  Майдан,  і  дорога  у  світле  одна.
Та  затаїлися  таті,  і  тягнуть  прокляті,
Неньку  Вкраїну  вже  до  решти  втопити,  до  дна.

Чинять  справу  свою  чорну,  і  свідомо,  не  з  блуду,
В  голінище  високе  ховаючи  підлості  ніж.
І  ні  людського  осуду  ні  божого  суду
Не  бояться.  Бо  вороги  не  чужі,-  а  свої  ж.

О  милий  Господи  Боже  –  просвіти  очі  наші,
Я  так  благаю  тебе  –  небесного  свого  Отця.
Рідний  народе  Вкраїнський,  кажи  Отченаші,
Знов  виходімо.  Незакінчене  хоче  кінця.

І  не  ведімося  на  те  що  від  роду  ми  різні,
Бо  лиш  разом  нам  в  Україні  богом  послано  жить.
Всі  виходімо  ще  раз,  поки  знову  не  пізно,
Незавершену  давну  мрію  свою  завершить.

2015р.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=594851
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.07.2015


Думка скаче на схід


Знов  думка  скаче  до  божевільного  сходу.
Аж  туда,  де  в  очі  прискіпливо  дивиться  смерть.
Назустріч  вистріл,  так,  без  попередження,  з  ходу,
І  вже  серце  розбите  на  друзки,  майже  вщерть.

Згинаю  голову,  волосся  обпалене,
Хтось  сивобородий  глядить  за  мною  з  вище.
Колотиться  серце  в  грудях  наче  шалене,
А  понад  головою  і  гримить  і  рветься  і  свище.

Втискаюся  нижче.  Чекаю  слушного  часу,
Та  все  одно  осколок  впинається  у  надбровю.
Болі  більше  уже  не  чую.  Підставляю  долоні  чашу,
І  вдовіль  пю,  напиваюся  своєю  власною  кров’ю.

Знаю,  що  тут  вмирають  незалежно  від  сану,
Так  же  незалежно  від  роду  або  від  походжень.
Ще  згадую  дітей,  Наталю,  Таню,  Оксану,
Та  внуків,  вже  народжених  і  ще  ненароджених.

Знаю,  тут  як  ніде  близька  дорога  до  істини,
Тут  вже  як  ніколи  гірко  пахне  свободою.
Задихаюсь  без  кисню  оглянутий  з  відстані,
Дивною  постаттю  сивобородою.

Ціляють  одне  в  одного  людські  юрмища,
Глохну  і  молюся,  та  за  всі  гріхи  каюся.
Сивобородий  чекає  над  урвищем,
Ще  не  хочу,  і  раптом  просипаюся.

2015р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=594788
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 20.07.2015


----


                                       
Сьогодні  згинув  ще  один  герой,
Із  війни  об’явить  сухо  речник.
Всього  тільки  п’ять  слів.  А  хлопчик  той,
Теж  чиїмось  сином  був,  до  речі.

І  вже  давно  всі  сльози  із  очей,
Десь  старенька  виплакала  мати.
Їй  серце  заболить  і  запече.
Почорніє  так,  що  не  впізнати….

2015р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=594639
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 19.07.2015


Нічки короткі – довгі розлуки


Нічки  короткі  –  довгі  розлуки,
Серце  бентежать  шепоти  –  звуки.
Тобі  я  любий  не  дорікаю,
Тебе  чекаю,  тебе  кохаю.

Зіроньки  в  небі  мов  самоцвіти,
Землю  встелили  трави  і  квіти.
Роси  на  вітах  грають  усюди,
Але  тривожно  дихають  груди.

Десь  мій  миленький  там  за  горами,
Десь  мій  миленький  там  за  морями.
Прийти  до  мене  часу  не  має,
Срібну  шабельку  в  руках  тримає.

Світи  зірничко  понад  полями,
Де  бється  милий  із  москалями.
Роса  цілюща  рано  –  раненько,
Мому  милому  умий  личенько.

Щоб  зі  злом  бився  сильніше  милий,
Дай  йому  боже  в  рученьки  сили.
Бий  воріженьків  за  Україну,
Я  ж  тебе  любий  вийду,  зустріну.

Нічки  короткі  –  довгі  розлуки,
Серце  бентежать  шепоти  –  звуки.
Тобі  я  любий  не  дорікаю,
Тебе  чекаю,  тебе  кохаю.

2015р.


адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=594633
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 19.07.2015


Товариш Івану Тацяку в пам'ять вічну.


Стою  і  дивлюся  на  воду  з  горбка,
Як  хвиля  до  берега  грає.
Як  промені  сонця  ламає  ріка,
Й  з  водою  кудись  забирає.

Дві  Бистриці  –  старша  й  молодша  сестра,
Несуть  свої  води  прозорі.
З  високих  Карпат  до  стрімкого  Дністра,
А  дальше  спиняються  в  морі.

Там  вродив  чебрець  з  люпином  на  горбі,
Шумлять  невколисані  лози.
А  як  згадаю,  як  згадаю  собі,
У  річку  закапають  сльози.

Як  блискавка,думка  стрілою  мигне,
Минуле  душа  споминає.
Товариш  мій  вірний  покинув  мене,
Давно  його  в  світі  немає.

Ми  разом  ділили  думки  потайні,
І  разом  ходили  до  школи.
Лиш  спомин  товариш  залишив  мені,
А  сам  не  вернеться  ніколи.

Не  знає  ніхто  який  кому  кінець,
А  люди,вони  не  всесильні.
Там  де  мій  товариш  теж  виріс  чебрець,
І  інші  ще  квіти  могильні.

2005р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=594534
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 18.07.2015


Ти


Ти  пісня  що  вперше  співала  душа,
Ти  перша  сторінка  до  мого  вірша.
Ти  крила,  якими  лечу  над  землею,
Відтоді  як  стала  любов’ю  моєю.

Серце  тобою  від  радості  плаче,
Рана  моя  ти,  ота  не  боляча.
Ти  квітка,  ота  найсвітліша  лілія,
Яку  я  під  серцем  беріг  і  леліяв.

Ти  навколишній  мій  світ  невпізнаний.
Ти  день  мій  прийдешній,  вічно  жаданий,
Ти  зірка,  що  в  небі  до  місяця  мріє.
Ти  моє  дихання,  що  в  холод  зігріє,



2015р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=594529
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.07.2015


Ма. . ма. . ма. . Марія



А  вона  живе  по  той  бік  Черемошу,
Моя  надія,  синьоока  мрія.
Моя  жадана  і  моя  хороша,
Ма..  ма..  ма..  Марія.

Чекаю,  чекають  так  весни  зимою,
О  Маріє,  що  робиш  ти  зі  мною,
Своєю  красотою  неземною.
У  серці  біль  тобою  гою.


Там  під  горою  ти,  там  за  водою  ти
Моя  зірничко  синьоока,
А  Черемош  вода  глибока,
Мені  його  не  перейти.

Кричу,  ма..ма..ма..Марія,
Туди  де  зорі  сяють.
Вже  в  горах  вечоріє,
І  що  мені  робить,  незнаю.

Ма  ма..ма..Маріє,
Моя  жадана  мріє.
В  воді  глибокій,
Пропав  мій  спокій.

2015р.


адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=594083
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.07.2015


Будьмо на сторожі


Проминало  життя,  проходили  роки,
Порозсипались  дні  на  дрібні  черепки.
Пропадали  надії,  і  сила,
Небо  вже  не  поміряти  крилам.

Вже  здавалось  надії  нема,  і  тоді,
Засурмила  сурма  і  серця  молоді.
Ожили,  піднялися,  повстали,
Україні  до  захисту  стали.

Нову  історію  на  новій  сторінці,
Пишуть  сьогодні  молоді  Українці.
Ворог  зі  сходу  дивиться  вовком,
Кидає  знову  гострим  осколком.

І  знову  на  захисті  рідного  краю,
Найкращі  сини  України  вмирають.
І  знов  задуми    підлі  ворожі,
Треба  бути  нам  всім  насторожі.

2014  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=594042
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 16.07.2015


Підперли гори сині небеса


Підперли  гори  сині  небеса,
Плаї,  звори,  високі  полонини.
І  вкотре  знов  заманює  краса,
До  тих  вершин  –  душа  ще  вище  лине.

Чого  сюди  бреду  в  ці  чагарі,
Себе  питати  сенсу  вже  немає.
Природа  рідна  на  самій  горі,
Мене  приймає,  обіймає,  має.

У  мох  шовковий  сяду  і  замру,
Природі    душу  розділю  обапіл.
Узнаю,  зрозумію  і  допру,
Що  серце  моє  не  холодний  попіл.

З  природою  я  буду  віч  на  віч,
Мох  піді  мною  як  стара  ряднина.
І  споглядати  як  приходить  ніч,
І  любуватись  як  вмирає  днина.

І  подивлюсь  крізь  ожиновий  пліт,
Як  ніч  сховає  голубу  палітру.
Згори    до  низу  у  далекий  світ,
Полетить  погляд  на  орбіті  вітру.

А  зовсім  рядом  велетенський  жук,
Малесеньку  мураху  взяв  у  клешні.
Він  завмирає  на  найтонший  звук,
І  зразу  видно  –  жук  цей  не  тутешній.

Вдалині,  аж  там  де  райські  сіни,
Там  де  сам  відлюдник  хату  стереже.
Почервоніле  наче  плід  осінній,
І  сонечко  ховається  уже.

І  скільки  того  золотого  скарбу,
Купаюся  й    втопаю  у  красі.
Отак  би  взяв  і  накидав  на  гарбу,
Тай  ген  повіз,  щоб  бачили  усі.

2015р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=593918
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.07.2015


Гімн України (варіант на конкурс)

Від  Карпат  до  Чорноморя,  Дону  і  Азова,
Піднялася  над  степами  Україна  нова.
Над  щасливою  землею  зійде  сонце  ясне,
Буде  в  нашій  Україні  ще  життя  прекрасне.

Приспів
Щедрі  гори,  степ  широкий  і  моря  і  ріки,
Процвітай  же  наша  ненько  від  тепер  навіки.
Захвилює  в  щедрім  полі  золотистий  колос,
І  полине  понад  світом  наш  могутній  голос.
Як  зберемо  хліб  зернистий  із  щедрого  поля,
Нашим  дітям  й  нашим  внукам  буде  краща  доля.

Над  землею  дух  витає  козацької  слави,
Знов  засяє  куполами  Київ  златоглавий.
І  постане  знов  велика  козацька  держава.
Слава  нашій  Україні.  Україні  слава.

Приспів  

Щедрі  гори,  степ  широкий  і  моря  і  ріки,
Процвітай  же  наша  ненько  від  тепер  навіки.
Захвилює  в  щедрім  полі  золотистий  колос,
І  полине  понад  світом  наш  могутній  голос.
Як  зберемо  хліб  зернистий  із  щедрого  поля,
Нашим  дітям  й  нашим  внукам  буде  краща  доля.

Зійде  сонце  від  Азова,  зайде  за  Карпати,
Будь  щаслива  Україно,  рідна  наша  мати.
А  ми  тобі  твої  діти,  вірними  будемо,
Для  дітей  і  внуків  наших  тебе  збережемо.

2015р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=593780
рубрика: Поезія,
дата поступления 15.07.2015