Аля Натко

Сторінки (1/12):  « 1»

Мрія

У  мене  є  мрія:  щоб  в  нашому  світі,
Здорові  й  щасливі  були  усі  діти.
Щоб  кожен  із  нас:  у  селі  чи  у  місті.
Кожного  дня,  мав  причину  радіти.

Щоб  воєн  не  було,  хвороб  смертельних,
Кохання,  щоб  жило  у  кожному  домі,
Не  було  щоб  злоби  і  мук  тих  пекельних,
Коли  від  втрати  рідних,  серце  рветься  у  тобі.

Щоб  рідні  поруч,  кохання  і  вірність,
Дитинство  щасливе  і  старість  спокійна.
Щоб  в  кожному  домі  була  тільки  щирість,
Добро  панувало  й  підтримка  надійна.

Щоб  діти  всі  знали  -  що  таке  мама,
А  жінки  відчули  -    що  таке  материнство,
Щоб  кожен  тато,  був  поруч  як  мама,
І  у  дітей  щоб  було  яскраве  дитинство.

І  от  тоді,  у  нашому  світі,
Здорові  й  щасливі  будуть  усі  діти,
І  кожен  із  нас:  у  селі  чи  у  місті,
Буде  точно  мати  від  чого  радіти.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601426
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.08.2015


Все змінюється, всі змінюються!

На  кухні,  з  горнятком  ароматного  чаю,  сиділа  Вона.  Це  була  ніч,  тиха  та  спокійна.  Її  доня  тихенько  спала  в  ліжечку,  а  коханий  поїхав  у  відрядження,  що  давало  змогу  присвятити  хоч  декілька  хвилин  собі.  
З  Ним    довго  зустрічались,  та  якось  не  наважувався  на  пропозицію.  І  от  -  вагітність.  Велика  радість  для  неї,  та  чомусь  не  для  нього.  Батьки  відреагували  дуже  добре,  давно  чекають  на  внука.Швиденько  відгуляли  весілля,  маленьке,  в  сімейному  колі.  Подарували  молодим  квартиру.  Невеличку,  однокімнатну,  але  ж  свою.
Минав  час,  Вона  вже  відчувала  поштовхи  малечі,  раділа,  розмовляла  з  нею.  Та  коли  торкався  він,  малятко  ніби  завмирало  і  зовсім  не  хотіло  реагувати  на  його  дотик.
-  Я  ж  кажу,  що  нічого  там  ще  нема.  -  агресивно  говорив  він  забираючи  руку  від  її  животика.
-  Можливо  ти  просто  не  хочеш  це  відчути..  -  ображалась  Вона  і  йшла  в  кімнату.
І  диво,  малеча  знову  вовтузилась,  і  енергійно  реагувала  на  її  голос  та  теплі  руки.
В  день  пологів,  була  як  завжди  одна,  готувала  щось  смачненьке  коханому  на  вечерю.  Відчула  біль  і  зрозуміла,  що  настав  довгоочікуваний  момент.  Йому  так  і  не  змогла  додзвонитись.  Викликала  швидку.  Пологи  пройшли  добре,  маленька  донечка  була  настільки  схожа  на  свого  батька,  що  це  помічали  навіть  їх  батьки.  Та  не  він.
Довго  не  брав  на  руки:
-  Я  їй  ще  щось  зламаю  -  виправдовувався  він  -  краще  ти  сама,  в  тебе  он  як  гарно  виходить.  Та  й  вона  чомусь  завжди  зі  мною  плаче,  капризує.  Мабуть  я  їй  не  подобаюсь.
-  Нічого  ти  їй  не  зламаєш,  якщо  будеш  брати  маленьку  обережно.  Та  й  не  перебільшуй,  як  це  ти  їй  можеш  не  подобатись?  Скажи,  що  просто  нема  бажання  побавити  рідну  дитину.-  ображалась  Вона.
І  на  цьому  все  їх  спілкування  закінчувалось.  Так  тривало  близько  року.  Набридло.  Одного  вечора,  повідомила  йому,  що  подає  документи  на  розлучення.
 -  От  і  добре,  нарешті.  -  посміхнувся  Він.
Не  відповіла  нічого,  навіть  не  плакала,  вже  не  було  сил  і  сліз.  Обійняла  доню  і  просто  втомлена  заснула.
Розлучились,  він  зібрав  речі  і  поїхав.  Куди  і  до  кого  вже  було  байдуже,  вони  залишились  самі.  Його  батьки  засуджували  її,  вже  менше  приїжджали  до  внучки,  навіть  почали  звинувачувати  її  в  зраді.  Хоча  такого  не  було  навіть  у  думках.
Минали  дні  і  ночі,  маленька  росла,  а  з  нею  зростали  і  проблеми:  хвороби,  садочок,  харчі,  все  це  вимагало  великих  грошей.  Знайшла  роботу  в  інтернеті,  зайнялась  репетиторством,  здається  все  стало  налагоджуватись.  І  от...
 Дзвінок  в  двері  і  Його  голос  за  дверима.
-  Привіт,  це  я,  відчини  будь  ласка,  мені  нікуди  більше  піти.  -  так  ніжно  і  жалісно  промовив  Він.
Звичайно  відчинила,  нагодувала.  Вислухала.  Він  залишився  без  грошей,  на  роботі  звільнили,  нова  дружина  забрала  все  і  вигнала  його  з  будинку.  Довго  розповідав,  просив  вибачення,  цілував  руки.  А  як  зайшла  донечка  сльози  з  очей  потекли  самі,  вона  була  його  копією.  Хотів  обійняти  та  дівчинка  з  переляканими  очима  підійшла  до  мами  сіла  на  руки  і  довго  розпитувала  хто  цей  дядько  і  чому  він,  якщо  є  її  татком,  так  довго  не  приходи  і  не  дарував  подарунків.  Вона  як  змогла  пояснила  малечі,  а  Він  пообіцяв  більше  ніколи  їх  не  покидати.
І  справді  змінився,  почав  багато  часу  приділяти  доні,  прогулянкам  та  іграм  з  нею.  Влаштувався  на  стару  роботу,  дарував  Їй  квіти.  А  на  ЇЇ  день  народження  зробив  пропозицію,  і  пообіцяв  зробити  все  щоб  надолужити  згаяний  час.  Погодилась.  Навіть  не  зрозуміла  чому,  але  погодилась.
Минув  час,  все  налагодилось  доня  вже  в  школі,  коханий  працює  та  весь  свій  вільний    час  віддає  родині.  Ніколи  не  розпитувала,  що  так  змінило  його,  вирішила  все  залишити  в  минулому.  І  от  сьогодні  в  таку  тиху  і  спокійну  ніч,  з  горнятком  чаю  в  руці  думала  як  сказати  Йому,  що  знову  вагітна?  Боялась  минулого.  Перебираючи  думки  в  голові,  просто  набрала  знайомий  номер:
-  Доброї  ночі,  Коханий!  Вибач,  що  розбудила.  В  мене  є  для  тебе  новина...  -  тремтливим  голосом  промовляла  Вона.
-  Доброї  ночі,  Кохана!  Щось  трапилось  з  Донечкою?  Чи  можливо  в  тебе  щось?  -  збентежено  і  з  тривогою  запитував  він.
-  Та  ні,  у  нас  все  добре...  Просто  ..Я..  Вагітна..-  ледь  чутно  сказала  вона  останню  фразу,  і  сильно  заплющила  очі,  ніби  ховаючи  себе  від  небезпеки.
-  То  це  ж  чудово,  Рідна,  це  прекрасно!  У  нас  буде  синочок!  Я  тебе  обожнюю!  Завтра  вранці  буду  дома!  -весело  та  енергійно  кричав  він  в  слухавку.
Посміхнулась,  побажала  Йому  спокійної  ночі  та  сказала  що  буде  чекати  Його  повернення.  А  поклавши  телефон  на  стіл  подумала  "  -    Все  змінюється,  всі  змінюються,  тепер  ми  будемо  самою  щасливою  родиною!"
 

 

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590667
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 29.06.2015


Не взаємне кохання.

Тихий,  зимовий  вечір.  Місячно.  Сніг  виблискує,  наче  перли,  переливається  під  ногами.
Вони  йдуть  поруч,  ніжно  тримаючи  один  одного  за  руки.  Дрібні  сніжинки  падають  на  їх  обличчя,  утворюючи  ніжні  краплинки,  які  легенько  стікають  і  капають.
-  Чудовий  вечір.  -  ніжно,  ледь  посміхнувшись  прошепотіла  вона.
-  Так,  так...-  відповів  він  холодно.
-  Я  тебе  так  люблю!-  притиснувшись  до  його  плеча  прошепотіла  вона.
-  Угу  -  сухо  буркнув  він.  -  Ти  знаєш,  мені  вже  набридли  оці  твої  ніжності,  всілякі  "усі-пусі",  ну  невже  не  можна  бути  нормальною  людиною?  Любиш,  то  й  люби  собі  спокійно,  для  чого  це  все  на  людях  показувати?  Аж  соромно!
Вирвавши  руку  з  її  обіймів,  пішов  вперед,  озирнувшись  додав:
-  Між  нами  все  скінчено,  бувай,  бережи  себе!!
Вона  стояла  і  просто  плакала,  не  розуміючи  що  зробила  не  так.  Боляче  було  розуміти,  що  людина,  яку  так  кохаєш,  просто  покинула  тебе,  за  твоє  ж  кохання.
Тижден  ні  з  ким  не  розмовляла,  нікого  не  хотіла  бачити.  І  тут  в  двері  постукав  брат,  довго  не  відчиняла,  а  коли  відчинила,  він  побачив  перед  собою  втомлену,  заплакану  і  засмучену  дівчину,  в  якій  важко  було  впізнити  веселу,  життєрадісну  сестричку.  
Він  довго  з  нею  розмовляв,  а  потім  просто  зібрав  речі  і  забрав  до  себе.
Минув  рік,  вона  знову  раділа  кожному  дню,  знайшла  нових  друзів,  влаштувалась  на  хорошу  роботу,  винаймала  квартиру  в  новому,  але  вже  такому  рідному  місті.Життя  повернулось  в  старе  русло.
Перед  Новим  роком  на  роботі  влаштували  корпоратив,  довго  вагалсь,  чи  потрібно  йї  туди  йти,  але  з  рештою,  друзі  вмовили.  Там  познайомилась  з  чудовим  хлопцем.  Почали  зустрічатись,  їх  коханням  захоплювались  всі  знайомі,  це  була  просто  неймовірно  гарна  пара.  Минуло  два  роки,  і  ось  в  романтичній  атмосфері,  з  мільйоном  свічок  та  шикарним  букетом  троянд,  запропонував  їй  руку  та  серце.  Звичайно  погодилась.
Перед  самим  весіллям  зустріла  колишнього.  Впізнала.  Він  пройшов  зовсім  поруч,  але  в  ньому  було  щось  негативне,  відштовхуюче.  Йшов  сам,  повільно,  з  засмученим  та  печальним  виразом  обличчя.
 -  Привіт!  -  весело  привіталась  вона,  даруючи  йому  свою  посмішку.
Можливо,  він  щось  і  хотів  відповісти,  але  чути  цього  у  неї  не  було  бажання.  Це  було  її  минуле,  з  яким  вона  щойно  попрощалась.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585795
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 06.06.2015


натхнення

Коли  життя  дарує  вам  шанс,  на  щось.  Не  відпускайте  його,  ловіть  цей  момент,  адже  "Завтра"  так  може  і  не  настати.  А  ти  очікуєш:  кращого  дня,    більшої  заробітної  плати,  гарного  настрою,  натхнення,  щоб  співпали  зорі,  і  т.  д.  А  раптом,  твого  очікуваного  "завтра"  не  буде  ніколи,  можливо  це  єдиний  шанс  для  тебе  досягти  чогось  кращого.  
Завжди  переконую  себе,  що  краще  може  вже  й  не  бути,  намагаюсь  отримувати  задоволення  від  сьогодення.
От  уявіть  собі:  сонячний  літній  ранок...  спека...  десь  відчувається  легенький  "подих"  вітру...  птахи  виспівують  якусь  дивну,  але  дуже  знайому  мелодію,  а  ти...  так  спокійно  і  замріяно...  ідеш  на  РОБОТУ.  (Не  дуже  гарна  перспектива.)  Йдучи  вже  такою  знайомою  стежиною  мрієш  про  відпочинок..  ех..  море..  пляж,  можливо,  річка...  гори...,  все  десь  так  далеко  від  цього  будення.  Тааак...  Відчули?...
 А  тепер  подивіться  з  іншого  боку...  Ти  йдеш  знайомою  стежиною  і  бачиш  навколишній  світ,  відчуваєш  аромат  квітів,  чи  можливо  тільки  завареної  кави  у  когось  з  вікна,  чуєш  оцей  спів  птахів,  чи  звук  проїзджаючих  поруч  машин.  Ти  розумієш,  що  життя  прекрасне  і  робота  сьогодні  закінчиться.  Можна  подзвонити  друзям,  погуляти  з  коханими  людьми,  приділити  час  дитині,  граючись  з  нею  в  парку,  чи  на  ігровому  майданчику  у  ігри,  які  були  так  цікаві  тобі  в  дитинстві.  Так  це  не  море  чи  річка,  але  ж  це  також  весело  і  це  також  відволікає  від  турбот  сьогодення.  А  можливо  ти  завтра  не  почуєш  більше  голос  друга,  не  відчуєш  аромат  навколишнього  світу,  не  зможеш  обійняти  когось  з  рідних?  А  море  буде  завжди.  
 Доля  дарує  нам  стільки  приємних  моментів,  сюрпризів  які  тільки  потрібно  вміти  вчасно  побачити,  відчути,  і  ніякі  моря,  гори  чи  річка  не  зможу  зробити  тебе  більш  щасливим  ніж  ти  сам.  Ніхто  не  зробить  твоє  життя  кращим.  Тільки  кожен  з  нас  повинен  розуміти  що  все  робиться  сьогодні,  зараз  і  нічого  може  не  бути  в  омріяному  "Завтра".
 Ми  не  вічні!  Нам  дарують  лише  один  шанс!  Зробіть  життя  своє  і  своїх  рідних,  яскравим  та  наповненим  сміхом,  любов'ю  і  щастям!!!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=582808
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 21.05.2015


Кохання поєднує… реальна історія.

Кохання  зненацька  її  серце  украло...

Знайомі  вони    не  так  вже  й  давно,
Їх  доля  з'єднала  ,  з'єднала  зона  АТО...

Там  добровольцем  хлопець  служив,
І  кожного  дня  з  надією  жив,
Що  буде  він  жити  і  щиро  любити,
Що  зможе  сім'ю  міцну  він  створити.

Вона  працює  в  садочку  з  дітьми,
І  донечка  поруч  із  нею  завжди...

От  якось  зібрала  "посилку"  вона:
Малюнки  дитячі,  усе  що  змогла
Відправила  хлопцям,  нехай  їм  усім,
 Звісточка  ця,  нагадає  про  дім.

І  ось  там  далеко,  де  постріли  й  ГРАД
"Посилку"  відкрив  наш  юний  солдат.
Тут  серце  забилось  сильніше  його.
Відправив  їй  номер  мобільного  свого.

Все  було  так  просто  "посилки",  дзвінки,
Вони  спілкувались  собі  залюбки...

Коли  повернувся,  зустріла  вона.
І  тут  вже  розквітла  самотня  душа.
Незабаром  він  заміж  її  "запросив"
І  гарну  обручку  на  пальчик  купив.

І  ось  наша  пара  до  РАГСу  іде,
І  гарно  під  ручку  її  він  веде,
А  поруч  із  ними  щасливе  дитя.
 -    Це  доня  її...  
Тепер  вже  у  неї  велика  сім'я.

Нехай  це  кохання  їх  береже,
Адже  у  зону  АТО  він  знову  іде....

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=575901
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.04.2015


Ой. . щастя. .

Все  так  швидко  минає,
Час  так  швидко  летить,
Душа,  наче  щастя  бажає,
І  у  вирій  за  ним  летить.

Може  сумно,  одначе..
Тут  печалі  зовсім  нема,
Просто  серце  від  радості  плаче.
Просто  в  світі  я  ще  не  одна..
 
Чути  голос  всіх  друзів  і  рідних..
Хай  не  часто  і  в  телефоні  лише..
Я  далеко  і  поруч  ніби,
Але  ж  щастя  то  друзі  яке..

Коли  поруч  коханий...  цілує..
Коли  тато  і  мама  живі..
Коли  брат  на  лиці  усмішку  "малює"..
ну  а  друзі  ще  пору  усі..

Коли  пахне  мамина  страва..
Тато  кличе  про  щось  розказать..
Коли  є  улюблена  справа,
І  малята  усі  гомонять.

Тут  замислилась  я  лиш  на  хвильку,
Бракує  для  щастя  мені,
Лиш  побачить  маленьку  усмішку,
Народити  дитинку  тобі!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568630
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.03.2015


Не будьте байдужі…

.....  який  сьогодні  день  -  красивий  та  весняний,
А  хтось  його  не  бачить,  в  когось  важкі  травми.
а  ми  собі  живемо  кожен  своїм  життям...
А  в  когось  там  проблеми,  десь  плаче  дитя..
Але  нам  це  все  байдуже,  що  мені  чуже  горе,
Я  сам  живу  як  можу,  аби  мені  було  добре!
А  я  дякую  сьогодні  всім  тим,  хто  ризикує  життям  заради  добробуту,  життя  та  здоров'я  інших,  хто  не  спить  довгими  ночами,  аби  був  спокійним  сон  у  нас,  хто  мчить  на  допомогу  при  першому  поклику,  рятує  життя  ціною  свого,  знаючи,  що  це  останнє  що  може  зробити  в  своєму  житті!!  Нехай  же  Вам  все  добро  "Вернеться"  в  сто  раз  більшим.
На  жаль...  Цим  займаються  не  ті  кому  ми  довірили    життя,  майбутнє  і  не  лише  своє,  родини,  а  навіть  цілої  країни.  Це  роблять  звичайні  люди...  Такі  як  я,  як  кожен  з  нас.  
Не  будьте  байдужі  до  чужого  горя,  не  оминайте  стороною  тих,  хто  потребує  вашої  допомоги.  Адже,  ніхто  не  знає  що  чекає  нас  за  рогом,  ввечері  чи  вранці,  завтра,  через  тиждень,  місяць,  рік.  Можливо,  Тобі  буде  потрібна  допомога....  але  ніхто  не  допоможе...  Ти  ж  коли  потрібен  був  утік!!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568620
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 22.03.2015


Життя…

Життя...  Дитинство...  Перші  кроки...
Усмішка  мамина  ясна...
Ось  дитсадок...  Перші  уроки..
Навчання...  Школа..  Вже  й  весна...

Ось  випускний...  Світанок  перший...
Останній  вечір  разом  всі.
В  руках  свідоцтво...  Вже  дорослий..
А  тут  і  іспити  вступні.

Ти  поступив...  Пройшов...  Нарешті..
Гуртожиток...  Кімната..  Пари  перші..
Ось  група...  Сесії...  Навчання...
До  ранку  з  друзями  гуляння..

Перше  кохання...  Перша  зрада...
Переживання...  Відчуття..
Ось  вуз  закінчений...  Робота...
Прийшло  і  світле  почуття..

Весілля..  РАГС....  Вінчання...  Все.
Ти  вже  жонатий  чи  заміжня.
Життя  все  ж  далі  йде  і  йде!

І  ось,  малюк...  Це  Боже  чудо..
Любов'ю  наповняє  все.
Можливо,  друге  поруч  Чудо..
А  перше  в  дитсадок  іде...

І  знов  робота...  і  навчання...
Дорослі  діти...  Їх  кохання..
Ось  внуки  перші..  Кругла  дата..
Страждання  перші...  Перша  втрата..

І  старість...  Пенсія..  Хвороби..
Зробити  краще,  рідних  спроби...
....  Життя  закінчилось...  Усе!
І,  майже,  кожен  так  живе!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=561745
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.02.2015


Подарунок на Весілля…


Сьогодні  в  цей  день
Я  хочу  вас  привітати.
Багато  у  вас  тут  гостей
Та  не  можу  я  більше  мовчати!

Хоч  знаю  тебе  я  не  так  вже  давно
Про  те  ти  знаєш  Натуся
Як  в  нас  все  склалось  воно
І  як  я  тобою  горжуся!

Як  можемо  ми  просто  так  посміятись
Як  можемо  іти  і  співати  по  вулиці  просто
Як  можемо  ні  від  кого  ми  не  ховатись
Коли  настрій  обезбашений  просто.

Ти  мені  наче  сестра
За  цей  короткий  час  стала
Нас  просто  доля  звела.
Оце  окрема  справа.

Ви  не  знаєте  напевно,
Та  навчались  ми  в  одному  вузі
І  як  виявилось  недавно
Маємо  певних  спільних  друзів.

Жили  спершу  поруч  я  і  її  Юра
Їздили  разом  з    нею  додому
А  потім  склалась  печальна  фігура
Переїхала  я  з  того  дому.

Проте  не  далеко  втекла
Жила  я  поруч  з  нею  тепер
І  вся  Київська  гула
Бо  ми  разом  додому  йдемо.
В  тролейбусі  чи  в  трамваї,
Зглядаються  на  нас  люди,
А  ми  просто  розмовляємо,
Нам  просто  весело  всюди

Ти  її  Юра  бережи.
Тримаєш  біля  себе  перлину
Кращої  за  неї  назавжди
Ти  точно  не  знайдеш  дружину.

То  ж  давайте  ми  в  цей  час
Нашій  гарній  парі
Скажем  гірко  водночас
Щоб  вам  солодко  було  надалі!!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=559891
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.02.2015


Маме

Ты  знаешь,  как  хочется  Мама,
Побыть  такой  маленькой  крохой,
Чтоб  была  ты  рядом  Мама,
Чтоб  не  жить  в  том  краю  далеком,

Чтобы  мама  со  мной  гуляла,
Чтобы  каждый  день  обнимала.
Чтоб  могла  я  к  тебе  прижаться,
И  поплакать  и  посмеяться.

Но  я  знаю  что  это  мечты,
Понимаю  что  есть  где-то  ты.
Стоит  только  твой  номер  набрать,
Перестану  я  вмиг  унывать.

Спасибо  Мама  за  любовь  и  ласку,
Спасибо  за  каждую  подсказку.
За  ответы  и  советы  твои,
Ты  прости  все  обиды  мои!


адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=559888
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 15.02.2015


Ти… я… ми…

Ти,  людина,  яку  важко  зрозуміти…
Мене  лиш  потрібно  любити  вміти…
 Ми  разом  …  рівність  і  кохання…  порозуміння..  пристрасть..  
Любов,  повага…  запал…  щирість…    

Багато  хто  казав,  що  разом  не  на  довго….
Багато  хто  ….  Нічого  не  зрозумів…
Адже  любов  поєднує  на  довго..
Не  даючи  розчаруванню  почуттів…

Ти  зараз  єдиний,  кого  так  кохаю..
Підтримаю  та  зрозумію  в  кожну  мить.
Ти  зараз  єдиний….  Я  не  відпускаю
Тебе    із  серця…  ні  на  мить..

Для  тебе  хто  я…  важко  зрозуміти..
Бувають  моменти…  гіршої  для  тебе  нема..
Або  навпаки,  ти    хочеш  любов’ю    зігріти.
І  кращої  шукати  дарма…

Ми  разом…  це  щось  неймовірне..
Ми  разом…  це  щось  чарівне…
Ми  разом..  це  щось  невразливе..
Єдине..  щасливе…  живе!!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=559165
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.02.2015


Любіть дітей…

Любіть  дітей  і  поважайте,
Свою  любов  їм  віддавайте
Адже  пролітають  швидко  роки,
І  колись  будуть  ваші  діти  -  Батьки.
І  якщо  в  дитинстві  ви  їх  поважали,
Прислухались  до  них,
Їм  поради  давали,
Ви  любили  їх  й  берегли
Т́о  ця  повага  й  любов,
Будуть  далі  йти.
Так  все  місто,  країна
Та  що  там...  навіть  Земля,
Буде  повагою  й  любов'ю
Заповнена  вся.
І  не  буде  горя,  біди,  нарікань,
Можливо,  навіть  не  буде  страждань.
Бо  у  пам'яті  кожного  і  в  душі  озветься,
Те  тепло  і  любов  -  що  повагою  зветься.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=559158
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.02.2015