Анатолій Пасічник

Сторінки (1/14):  « 1»

Де знайти дорогу

На  поверхні  штиль,
На  низинах  шторм,
Де  знайти  нам  сил,
Вникнуть  в  суті  форм…

Де  знайти  нам  знань,
Як  знайти  нам  слід,
Де  сховалась  грань
Всіх  насущних  бід?..

[b]Приспів[/b]
[i]Скажи  мені,  як  віднайти  дорогу,
Що  пролягла  до  щастя  поміж  зрад?
Прийди  по  ній,  як  на  душі  тривога
Прийди,  щоб  не  вертатися  назад.
[/i]
Піду  у  поля,
Щоб  отвіт  знайти,
Де  любов  моя  –
Обрії  мети!
Квітко,  розквітай!
Синій  вітре,  вій!
Ген  за  небокрай,
Шлях  проляже  мій…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740366
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.07.2017


Острів тюльпанів

Ще  ось-ось,  ще  ось-ось,  і  тюльпани
Дивним  спалахом  випустять  цвіт,
І  красою  своєю  постануть,
Переливом  рожевих  ланіт!

Стоїмо,  зачаровані  дивом,
І  казково-п’янким  відчуттям,
А  тюльпани  гойдають  вродливо
І  весняно  всміхаються  нам!

Кличе  острів  тюльпанів  нестримно,
Що  на  втіху  і  радість  цвітуть,
В  них  вітання  з  Голандії  й  Криму,
В  них  краси  не  розвінчана  суть!

0962062576

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728629
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 13.04.2017


Людина ХХІ століття

Людина  21  століття,
Хто  нав’язав  тобі,  брудну  до  болю,  гру?
Немає  сонця  в  твоїх  верховіттях,
Нема  стежок,  які  би  йшли  вгору.

Ти  йдеш  до  церкви  вправно,  щонеділі,
А  то  й  мерщій  пірнаєш  в  інтернет,
Та,  все  не  так,  не  квітне  щастя  зілля,
Не  гомонить  життя  дзвінкий  куплет.

Людина  21  століття,
Чому  святе  кладеш  із  брудом  в  ряд,
Немає  сонця  в  твоїх  верховіттях,
І  не  квітує  ружами  твій  сад.

Байдужість  і  лукавство  носиш  в  собі,
Проходиш  легко  повз  чиюсь  біду,
І,  затаївши  хитрощі  в  утробі,
Комусь  про  правду  граєш  ду-ду.

Людина  21  століття,
Ти  легко  нищиш  все  живе  навкруг,
Немов  природа  вся  тобі  підзвітна,
Немов  в  смітті  для  нас  був  даний  луг.
Нікчемно  повестися  вже  як  норма,
Когось  втягнути  в  бруд  по  кісточки,
Торгуєш  совістю  й  не  зупиняє  сором,
Ні  вишиті  праотчі  сорочки.

Приватизуєш  честь,  чиюсь  свободу,
Зневіри  сієш  зернами  в  полях,
Людино  добра,  часточка  народу,
Чи  ж  маєш  ти  в  собі  ще  Божий  страх?
Нехай  лунають  дзвони  покаяння,
Нехай  змовкають  зраджені  слова,
Минає  ніч,  і  настає  світання,
І  знов  до  сонця  тягнеться  трава.  

0962062576

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728628
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 13.04.2017


Рибаки

Хто  на  карпа,  хто  на  щуку,
Хто  на  судака,
Щоб  збагнути  цю  науку,
Йдіть  до  рибака!

Він  розкаже  і  покаже,
Що  і  де  зловив,
Чудеса  в  вузли  зав’яже,
З  всіх  рибацьких  див!

Кинув  вудочки  на  плечі
Якось  дід  Іван,
І  пішов  собі  під  вечір,
Вудити  на  став.

Поплавок  качали  хвилі,
Дихав  очерет,
Дід  Іван  тримав  вудило,
Й  думав  наперед…

Як  впіймаю  нині  карпа,
Та  й  на  три  кіло,
Розказати  ж  буде  варто,
Як  то  все  було!

Поплавець  здригнувся  раптом,
І  пішов  убік,  
Дід  підсік  і…  стало  фактом  –
Лову  дався  лік!

Впали  з  ляскотом  на  берег
Срібні  коропці,
Закрутилася  наживка
В  діда  у  руці.

Наживляти  не  встигає,
Бо  такий  вже  кльош,
Раптом  карпа  витягає  –
Три  кіло…  Огов!

Дід  вже  й  берега  не  чує,
Радість  –  хоч  куди!
Свій  садок  чимдуж  лаштує,
Пхає  до  води.

…  кльов  помалу  затихає,
Вже  й  додому  час,
Дід  бурчить,  щось  промовляє,
Є  трофей,  от  клас!

Ох,  розкаже  він  удома,
Як  було,  тягнув,
Так  уже,  неначе  сома,
Аж  підсак  зігнув!

Хай  сягають  правди  плітки,
Наші  любі  рибаки,
І  впіймати  гарну  рибку,
Вам  вдається  залюбки!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703423
рубрика: Поезія, Сатира
дата поступления 28.11.2016


На варті

Герої  на  варті,  їх  славити  варто,
Бо,  все  це  не  жарти,  Ох,  зовсім  не  жарти,
Герої  на  варті,  герої  в  бою,
І  землю  боронять  твою  і  мою!

Не  вагаючись,  вийшли  з  народу  герої,
Взялися  за  зброю,  –  на  Схід  і  до  бою!
Кров’ю  дороги  свої  окропили,
Щоб  ми  на  Вкраїні  своїй  мирно  жили.

Палаю  заграли  на  землях  Донбасу,
Розрухи  і  горе  постали  на  часі,
Коли  все  минеться?  –  стурбовані  люди,
Коли  вже  що  краще  нарешті  прибуде?

На  дворі  весна  дивоцвітно  палає,
А  хтось  новий  постріл  уже  замовляє,
То  хто  ж,  і  з  якою  це  силою  в  змові,
Ох,  не  по-любові,  ох,  не  по-любові.

Щодень  новим  болем  серденько  покрає,
А  миру  нема  все,  а  миру  немає,
Здається  й  лелеки  даремно  летіли,
Даремно  повітря  гортало  їх  крила.

Чекають  все  миру  Донецькі  простори,
Чекають,  що  сльози  минуться  и  горе,
Що  мирний  світанок  нарешті  настане,
І  залікує  Донбас  свої  рани.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659090
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 12.04.2016


Цілунок

На  мить  зустрілися  вуста,
В  цілунку  солодко  здригнулись,
О,  Боже,  дякую  Христа,
За  те,  що  ми  не  розминулись.

В  бурхливім  морі  самоти,
В  розлук  холоднім  океані
Зустрілись  нині  я  і  ти!
Які  ж  хвилини  ці  жадані!

Ні,  не  забути  щастя  мить,
Що  піднесла,  немов  на  крилах,
Небесна  музика  звучить,  –
Хвилини  сили  і  …  безсилля.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646820
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.02.2016


Ключі від щастя

Від  кохання  втрачені  ключі,
Від  холодів  воно  похмуро  в’яне,
О,  не  мовчи,  кохана,  не  мовчи,
Щоб  зустріч  наша  не  була  остання.

Сердито  відповіла  мені  ти,
І  затремтіло  холодом  у  грудях,
В  просторах  зла  ключів  тих  не  знайти,
Їх  не  знайти  у  сітях  пересудів.

Приспів
Ключі  від  щастя  –  в  ніжності  вони,
Ключі  від  щастя  –  мрії,  сподівання,
О,  не  вини,  -  благаю  не  вини,
Щоб  не  журились  квіти  на  світанні…

Крізь  сон  тривог  я  кликала  тебе,
Твою  усмішку  в  мріях  малювала,
Ти  ж  не  почув,  мій  голос  не  почув,
Відплив  човен  кохання  в  сині  далі.

Коханий  мій,  скажу  тобі  –  прости!
І  мовиш  ти  –  чекатиму,  кохана,
Збудуєм  в  казку  зоряні  мости,
Сягнемо  поруч  до  країн  бажання!


Анатолій  Пасічник

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646818
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.02.2016


Не даруй намисто смутку

Не  даруй  мені  смутку  намисто,
Не  придумуй  причин  для  вини,
Поведи  мене  в  ранішнє  місто
І  цілунком  п  9янким  зупини…

Зупини  в  загадковім  полоні,
В  білих  шатах  омріяних  снів,
Обігрій  у  коханих  долонях,
Забери  із  непроханих  днів.

Приспів
Завирують  хвилі  океану,
Завирує  щастя  у  душі,
Ми  ж  його  словами  не  пораньмо,
Ми  ж  його  в  скрижалі  запишім.

Не  даруй  мені  смутку  намисто,
Ніжним  словом  мене  зачаруй,
Щоб  розквітло  трояндами  місто,
В  білім  цвіті  сховало  журу.

Завирують  струмком  веселковим
Почуття  крізь  байдужі  літа,
Зачаруй  мене  лагідним  словом,
Що  спинилось,  чомусь,  на  вустах.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=582718
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.05.2015


Я багато ще маю…

Дум  сумних  назбиралось  багато,
Ще  ось-ось  і  хлюпне  через  край,
Йду,  шукаю  я  знов  райські  врата,
Чуючи  позаду  тихий  лай.

Язики  усе  сичать  стосилі,
Марнослів’я  ловлять  у  сільце,
І,  чомусь,  не  відростають  крила
І  не  сяє  радістю  лице.

Час  лихий,  чи  я  так  невезучий,
Відповідь  шукаю,  не  знайду,
Тут  прерії  оголені,  там  кручі,
Мостів  між  них  ніяк  не  наведу.

Схилюся  тихо  біля  водограю,
Послухаю  мелодію  віків,
Я  так  багато  ще  у  серці  маю,
Простих  рядків  і  золотих  хітів.

Тобі  б  сказати  ще  хотів  багато,
І  розуміння  в  відповідь  знайти,
Але,  чи  станеться  іще  подібне  свято,
Як  ми  вже  у  неправди  наймити.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=582716
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.05.2015


Христос Воскрес!

Христос  Воскрес!  Христос  Воскрес!
Говітись  поспішаймо,  люди!
Христос  Воскрес!  Христос  Воскрес!
Хай  радості  прибуде.

Як  простимо  ми  світові  гріхи,
І  світ  обгорне  нас  у  славі  щиро,
Зіллється  радість  з  миром  із  небес,
Й  відчуємо  тоді  всім  серцем  сина  –
Воістину,  Христос  Воскрес!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=572620
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.04.2015


Чорнобильські дзвони

Похилилися  трави  в  зажурі,
Лелеки  покинули  край,
Чорнобиля  подих  похмурий
У  душах  людських  догорав.

Залишились  спустошені  гнізда,
Зненацька  завмерли  хати,
Лише  дзвони  набат  били  грізно  –
Прости,  земле  рідна,  прости!

А  люди  чекали  на  свято,
На  чари  весняних  ночей,
Та  вдарив  розлючений  атом
Своїм  ненависним  мечем.

Невже  ми  назавжди  у  зоні!
Невже  ми  заручники  всі!
Чорнобильські  дзвони,  Чорнобильські  дзвони
По  Київській  дзвонять  Русі!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=572619
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.04.2015


Який складний сьогодні світ

Який  складний  сьогодні  світ…
Які  брудні  його  новини,
Щодня  тривожний  голос  лине,
Так,  що  аж  кидає  у  піт,
Який  складний  сьогодні  світ.

Який  складний  сьогодні  світ…
Воює  син  і  плаче  мати,
Ніяк  вражди  не  подолати,
Щоб  порадіти  ще,  як  слід,
Який  складний  сьогодні  світ…

Який  складний  сьогодні  світ…
Плетуть  мережива  розлуки,
Коханих  пліч  шукають  руки,
Й  думки  не  просяться  в  політ,
Який  складний  сьогодні  світ…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=559347
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 13.02.2015


Прощай, люби!

Як  можеш,  не  осуджуй,  не  ревнуй
І  не  карай  мовчанкою  щомиті,
Я  повернувся,  обніми  і  поцілуй,
Щоби  вершини  щастя  підкорити.

Прощай,  люби,  бо  так  життя  велить,
Не  думай,  що  у  нім  усе  так  просто,
Але,  поки  душа  палахкотить,
Не  покидай  між  хвиль  чарівний  острів.

Хай  наш  човен  гойдає  течія
 І  пристань  павутиною  повита,
Та,  поки  в  тім  човні  є  ти  і  я,
Нікому  не  дано  нас  підкорити!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=554821
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.01.2015


Що ми за народ

Що  за  народ  ми,  українці?
Що  ми  за  нація  така?
Хоч  наливаємо  по  вінця,
Та  не  танцюєм  гопака.

Ми  і  трудящі  і  відважні,
І  розум  маєм,  хоч  куди.
Але  в  той  час  такі  продажні,
Не  дай  Господь,  не  доведи!

По  собі  кожен,  наче  геній,
Що  й  світ  до  правди  б  відродив,
А  ось  народ,–  малого  ймення,
Хоч  і  на  краще  заслужив.

Нас  легко  так  зіткнуть  лобами,
Скупати  в  омуті  брехні,
Невже  ж  такі  ми  безталанні,
Що  все  не  верхи  на  коні?

Десятки  років  пхаєм  воза,
Як  тії  лебідь,  щука  й  рак,
Не  раз  собі  говорим,  –  досить!
Та,  не  зупинемось  ніяк.

Свої  амбіції  нам  вище.
За  всі  державницькі  діла,
І,  навіть  голос  правди  віщий,
Мовчить,  щоб  правда  не  жила.

На  когось  звалювать  провини,  –
У  нас  таке,  немов  в  крові,
А  потерпає  ж  Україна,
То  хто  ж  до  цього  все  довів?

На  папєрєдніків  киваєм,
Самі  ж  не  змінюємо  суть,
Тому,  що  раптом  забуваєм
Звідкіль  всі  прикрощі  ростуть.



Не  раз  будили  совість  дзвони,
Не  раз  молились  щиро  ми,
Та  ось  у  розбрату  в  полоні
Знов  пробуваємо  сумні.

Ніяк  зібрать  нас  воєдино,
Щоб  той  створить  менталітет,
Жде  розуміє  мати  сина,
І  держава  нам  –  авторитет!

А  Україна  все  чекає,
Жита  в  полях  шепочуть  нам,
Тож,  часу  в  роздумах  не  гаймо
І  не  доводьмо  все  до  драм.

Є  Мамаї  в  нас  й  Роксолани,
Є  у  нас  трудящий  люд,
Та  чи  ж  звіряєм  свої  плани,
Чи  ж  бруд  виносимо  на  суд?

По  голих  преріях  блукаєм,
Шукаєм  правди,  та  –  дарма,
Бо  те,  що  сіяли  збираєм,
А  по  загалу  –  це  бур’ян.

У  нас  в  ціні,  і  пісня,
Людей  хороших,  хоч  куди,
Але,  без  злагоди  нам,  звісно,
І  ні  туди,  і  ні  сюди.

Так  Україна  буде  жити,
Садам,  полям  її  –  цвісти,
Нас  на  лопатки  не  вложити,
Нас,  українців,  не  звести.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=554820
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.01.2015