| Сторінки (1/9): | « | 1 | » |
Сніжинка, пауза, сніжинка, пауза – так іде сніг.
Краплинка, пауза, краплинка, пауза – так падає дощ.
Звук, пауза, звук, пауза – так звучить мелодія.
Слово, пауза, слово, пауза – так відбувається бесіда.
Звуки без паузи – це шум.
А снігу і дощу без пауз взагалі не буває.
Слова без пауз – монолог (і агресія, якщо той монолог звучить без згоди співрозмовника)
Тривожність звучить у тобі без пауз.
І ти спішиш, говориш, постійно рухаєшся.
Одним словом – ти без паузи також шум.
Пауза.
Іноді вона звучить красномовніше всіх сказаних слів, відвертіше правди, важче гранітних брил.
Іноді вона обєднує. Іноді навпаки. Але завжди дає результат.
Вимоглива, дзвінка пауза. Ти чуєш її?
Зупинись.
У стосунках.
Щоб побачити який він. Щоб відчути, як тобі з ним поряд.
Зупинись.
У розмові.
Щоб зрозуміти почуте. Осмислити сказане.
Зупинись.
У житті.
Щоб побачити як іде сніг, падає дощ, звучить музика.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704254
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 02.12.2016
Хай дивиться у тисячі очей,
Щоб бачити, чого я досягнула.
Хай бавиться у тисячі ночей,
Щоб раптом незбагненне щось збагнулось.
Я усвідомлю тисячу страждань,
Щоб образ його лагідний забути.
Без спогадів, жалів і нарікань,
Без нього я щаслива хочу бути.
Не баб’ячим. Кульбаб’ячо-легким
Хай стане біль, до серця неприкутий.
Хай розлетиться, наче заметіль,
І швидко тане, назавжди забутий.
Хай згадується лиш один урок –
Глибоких почуттів п’янка наука.
Хай погляд знову лине до зірок,
Забувши зраду, сумніви, розлуку.
А він на те хай дивиться чи ні,
Страждає чи радіє. Як захоче...
Хай лиш не буде боляче мені.
Я хочу жити! І кохати хочу!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644952
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.02.2016
Я жила на снігу.
Я жила із простреленим серцем.
Ноги стали в стремена
з не пройдених досі доріг.
Я не знаю навіщо,
не знаю, за що мені все це.
І не знаю: чому
мені Ангел в ту днину поміг.
Я живу на траві -
і лісам моє серце радіє.
Я купаюсь у річках,
а потім ходжу по морях.
І я мріюсь комусь,
та й сама я надіюсь і мрію.
Стала дуже смілива,
бо найжахливіше – це страх.
Я боролася з ним,
а потрібно було лиш прийняти.
Зрозуміти, що сам він
мене береже, стереже.
Зважить кожен мій крок,
допоможе дорогу обрати.
А коли посміхнеться
і скаже:«Не балуйся вже!»
Вже із ним не борюсь –
приневолю його посміхатись.
У рівняннях зі страхом
найкраще із рішень - це сміх.
Я його не боюсь
і прошу лиш мене захищати,
А найбільше від мене –
від думок і згадок моїх.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644951
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.02.2016
Сил немає радіти... Натраплю співзвучний вірш -
Полиновим суцвіттям запахнуть його рядки.
Я люблю бути свідком примирень. Але скоріш,
Я люблю бути свідком тепла від Його руки.
Це минеться із віком? Я, певно, іще дитя:
Щоб зростати й мудрішати, кризи шукаю кут.
А годинник тіктакає так, ніби дні - летять.
Тільки так чи не так – я звільнюся від давніх пут:
Помирюся зі світом: він вірить тепер мені,
Помирюся з собою: повірю у себе теж.
Рахувати не буду загублені в скруті дні:
Мо вони моя знахідка? Скільки у мене меж?
Скільки б їх не було, я люблю у житті – життя,
У веселощах - сміх, у коханні люблю любов,
А у людях людей, про яких головне знаття,
Що усі срібняки їх не змусять до підлих змов.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611599
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 06.10.2015
Здолавши біль і обминувши злість,
Моя дорога звідкись вирина.
Боялась я самотності і сліз,
Що душу згодом розіпне вина.
Та гоїть рани сивочолий Час.
Куди не підеш – він своєї гне.
Зцілилися синці старих образ.
Вже не діймають спогади мене.
І я дивлюсь у вічну синяву
Крізь білий цвіт вишневого садка.
І вже, напевне, знаю, що живу!
І знаю: хто я, де я і яка!
#Збірка "Жіночності п'янке бордо"
Фото звідси:http://www.panoramio.com/photo/34763575
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=566135
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.03.2015
Уже весна. Вже пережито зиму.
І вже розтало зраджене кохання.
Життя нове невпинно і незримо
Торкає світ жагою існування.
Струмки бажань моїх стікають в ріки,
Не сниться спокій метушливим водам.
Я оживаю! Я жадаю світла!
Тепла і сонця! Досить вже негоди.
В пробудженні є насолода й мука
З пронизливими пахощами фрезій.
Неждана зустріч… Гадана розлука…
Дорослий спокій і дитячий трепіт.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=563658
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.03.2015
Вибачаю тихо. Крок за кроком -
Біль свій пеленаю, мов дитя.
Нові й вже закріплені уроки.
Вільне і осмислене життя.
Непроста і дивна ця дорога
З пройдених, пробачених образ.
Сумніви відсутні. І тривога
Не торкає серця раз по раз.
Ось вони. Гармонія і спокій.
Не тамую подих у журбі.
Не здається світ мені жорстоким.
Вірю небу, людям і собі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=561629
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.02.2015
Так хотілось обіймів палких,
Так хотілось твого поцілунку,
Та не склалося. Зламаний сміх,
Семизначні печалі рахунки.
Не судилося. Кожен із нас
Долі вірний своїй був, напевно.
Але іноді зраджує час,
Повертаючи в спогад приємний.
І зустрінемось поглядом ми,
Ніжним дотиком звабляться руки,
У морозних обіймах зими
У холодному вітрі розлуки.
Не зігріти. Не дати снаги.
Не кохати. Не пити цілунки.
Ми не вільні створити стосунки –
Зовсім різні у нас береги.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=561435
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.02.2015
Не треба спірок! Я не відречусь
Від Неньки! Від моєї України.
Від неї в час страшний не відсахнусь:
Вона без мене зникне і загине!
Не зваблюй, не осуджуй, не проси,
Бо поки я люблю – не можу зрадить.
І інші не почую голоси,
Бо голос Неньки – це для мене правда.
Їй – кожен подих. В ній – найвища суть.
ЇЇ недоля розпікає душу.
Он бачиш: кращу сотню вже несуть.
Я винна їм! І борг віддати мушу!
Ти голос мій скуйовджений пробач:
Вітри збивають з ніг і студять серце.
Мій кожен день – це Ярославни плач.
Незчулась, як весна заграла скерцо.
Це вибір мій і доля! Маю йти!
Не треба лишніх слів і лишніх жестів.
У кожного із нас свої світи,
Дороги, перепони, перехрестя.
Я вірю: добрі будуть ще часи,
Коротші стануть відстані ніж нині.
Як зможеш, теплий спомин принеси
Про жовтий подив у просторі синім.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=561433
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 21.02.2015