Роман Романович

Сторінки (1/1):  « 1»

Христинка

Знаю,  я  забагато  вживаю  слова  люблю  і  кохаю.
Але  нічого  не  можу  зробити.
Тому  і  пишу,  і  буду  писати,
так  як  не  всилі  в  собі  це  носити.

Тому  і  пишу...

Ти  -  щастя  моє...  !
Ти  -  радість  моя..  !

Ти  та..  ,  заради  якої  хочу  я  жити!
Готовий  тебе,  миленька,на  руках  носити,
Тільки,  солодка  моя..  ,  довірся  мені,  і  дозволь  мені  це  робити!

Довірся  мені!
Повір  мені!

Я  буду  тебе  завжди  любити!
Кожен  день  благотворити,  
Ніжно  цілувати,  міцно    обнімати..
І  ніжно  називати..  ,  Моя  солоденька  Христинка!
Ти  тільки  дозволь  мені  мені  це  робити.

Дозволь!
Дозволь  мені  і  те..
..  про  що  не  варто  тут  прямо  говорити..  .
Я  БАЖАЮ  ТЕБЕ!!!
Ти  б  мала  мене  зрозуміти.

Я    бажаю  тебе!
І  буду  завжди  бажати.
Твої  манери,  твій  голос..  ,
і  все  що  твоє.
Так  як  іншої  мені..,
 не  полюбити  і  не  покохати  вже.




адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547565
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.12.2014