Сергій Бабінчук

Сторінки (1/78):  « 1»

Тризнапром .

 

Ніяких  змін  нема  на  краще…
Душа  вже  змучилась  від  ран  .
А  що  ця  нація  обряще  ,
Коли  керує  знову  клан  ?
Не  українці  біля  влади  ,
Хоча  це  титульній  народ  …
Не  було  ,  навіть  не  пригадуй  ,
Добра  ,  братове  ,  від  господ  …
Та  це  вони  п’ють  кров  гарячу
Кравці  ,  банкіри  ,  шинкарі  …
Хто  має  вдачу  поросячу  ,
Хто  на  фінансовій  горі  …
Війна  «котлів»  і  домовини  ,
Солоні  сльози  на  губах  …
Це  плаче  ненька  Україна  ,
Страждаючи  від  «мирних»  плах.
«Угоди»  на  смертельний  постриг
Біля  врат  раю  килимком  ,
Аби  не  було  лиш  загострень
Налаштували  тризнапром  …

Сергій  Бабінчук  .

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=577390
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.04.2015


Пам'ять про Небесну Сотню .

     
На  грішну  землю  із-за  хмар  ,  
На  люд  держави  Україна    
Випробуваннями  бездар
Сліпеє  горе  знову  лине…    
         
Як  сон  з  небес  святих  вітрил  
У  лоно  праведної  волі  
Низ  послано  нам  сотню  стріл
Стражденної  «лихої»  долі  .

Герої  впали  на  Майдан  ,
Серця  гарячі  йняли  віру  ,
Що  згине  вражий  ятаган  
У  логово  сліпого  звіра  ,

Що  сонечко  осушить  слід
Гірко-солоної  сльозини  …
Останньою  буде  ця  з  бід
Від  надважкої  домовини  .

Бринить  повітря  болем  ран  ,
Над  прапорами  «плине  кача»,
Гуртує  гідності  Майдан  ,
Пульсує  в  жилах  кров  гаряча  !

Сергій  Бабінчук  .  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=566843
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.03.2015


* Янгол *

 

Стомилось  серце  від  чекання  ,
Бабуся  молиться  щораз  
І  перед  сном  ,  і  на  світанні  
За  Сотника  ,  що  її  спас  .
Війна  коричнево-червона  
Йшла  через  долі  їх  Карпат  ,
Два  самодура  хтіли  «трона»,
Яким  ще  володів  Пілат  !
Тріскоче  кулемет  ,  гармати  
Руйнують  вирвами  село  ,
Загинули  вже  батько  й  мати  ,
Її  теж  зранено  було  .
Несамовитий  біль  проймає  ,
Тікати  геть  бракує  сил,
Стрілець  на  руки  підіймає  ,
Несе  від  цих  живих  могил  
До  гір  ,  де  чисті  води  грають  ,
Де  вільний  подих  всіх  п’янить  …
 -Я  так  давно  тебе  кохаю  ,
 -  Моя  лебідонько  !  Болить  ?..
 -  Ти  зачекай  ,  криївка  поруч  ...
Доніс  її  він  на  руках,
Ділив  надалі  радість  ,  горе  ,
Літав  неначе  білий  птах  …
Та  щастя  куля  обірвала  
Раптово  якось  в  одну  мить  .
З  часів  тих  серденько  чекало  ,
Жертовно  й  досі  ще  болить  .
Перед  іконою  сльозина  
Залишила  солоний  слід  …
А  під  грудьми  її  дитина
Продовжить  Сотниковий  рід…

Сергій  Бабінчук  .

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=565234
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.03.2015


Український дух.

 

Нам  серце  крають  поступово  
Із  муками  болючих  втрат,
Аби  зреклися  ми  Любові,  
Зреклись  духовних  її  свят.
На  цих  теренах  пили  волю,
Вдихали  непокірний  Дух,
І  хоч  «малі  були  і  голі»,
Ще  й  досі  він  у  нас  не  вщух.
Кріп  у  борні  усім  на  диво,
Крізь  час  ніс  генетичний  код,
Зберіг  в  потоці  рік  бурхливих:
- Ми  український  є  народ  !
Несемо  в  світ  свою  культуру
І  поціновуєм  чужу  ,
Не  відгороджуємось  муром,
І  не  будуємо  межу  .
Лиш  розправляємо  вітрила,  
Страху  пред  завтрашнім  не  ймем.
У  цьому  міць  і  наша  сила  ,
Семи  вітрам  назустріч  йдем  !!!

Сергій  Бабінчук  .          

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=562388
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.02.2015


Христос ся рождає…

 
Пишу  вірші  з  повагою
До  Вкраїни  –  неньки.
Честь  велика  і  благо  є  
Втішити  серденько  .
Це  розрада,  віддушина  -
Соловейка  пісня.
Це  кохання  зворушливе  –
Перше  ,  променисте.
Відродити  рідне  слово
На  власних  теренах  ,
Де  Кобзар  поклав  основу,
Несучи  ЗНАМЕНО,
Крізь  роки  і  тернії  ,
Муки  злої  долі
До  вершини  Генія  
В  боротьбі  за  волю!
Доторкнутись,  продовжити
Цю  нелегку  справу,
Долучитись  ,  примножити,
Зберегти  державу  .
Борг  віддати  ,  засіяти
Родоводу  ниву  
Радісними  мріями  
У  переддень  Дива  !
Воно  стоїть  на  порозі  
Кожної  оселі  .
Знаю  ,  вірю,  що  у  змозі
Думи  невеселі  
Розвіяти  в  чистім  полі
Як  попіл  по  вітру  .
Веселкову,  ясночолу
Змінити  палітру  ,
Для    рідного  свого  краю
Миру  попросімо  ,
Бо  ХРИСТОС  ся  нам  рождає  :
Славімо  !  Славімо  !                                                          Сергій  Бабінчук  .

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=559101
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.02.2015


РОЗДУМИ.

             

Гірка  сльоза  з  очей  котилась  ,
Як  та  образа  за  народ  .
Бо  ейфорія  полонилась  ,
Усім  не  вистачило  квот  .
Мудрість  приходить  лиш    з  роками  ,
Так  було  досі,  зазвичай  .
І  йдемо  знову  ми  до  храму  
Омріяний  шукати  рай  .
Надія  будить  нас  що  ранку  ,
Свідомість  прибира  до  рук  
Все    поглинає  до    останку  
Знов  відчуваю  серця  стук  .
Воно  в  тривозі  за  державу  ,
За  землю  нашу  ,  за  дітей  ,
За  ті  клейноди  ,  за  булаву  .
Вкраїна  кличе  знову  :  ГЕЙ  !
Проснись  ,козаче,  годі  спати  !
Скінчився  летаргічний  сон  .
Вже  час  прийшов  з  колін  вставати  
Та  позбавлятись  перепон  .  
На  Січ  рушай  ,  вона  чекає  .
Та  нагостри    перо  своє  .
Державна  воля  утікає  .
Хто  її  зараз    продає  ?
Болючі  примхи  долі  злої  
У  котре  хоче  повторить  .
Чи  те    він    відає    ,  що    коїть  ?
Невже  те  серце  не  болить  ?
Тернистий  шлях  випробування  
До  волі  йдемо  сотні  літ  
І  кожен  раз  ніби  в  останнє  ,
Знов  вирушаючи  в  політ  ,
Згадаємо  дітей    Вкраїни    ,
Котрі  за  матінку  в  боях      
Все  віддавали  до  краплини  ,
Забувши  з  рештою  про  страх  .
Сьогодні  сила  у  єднанні  .
Спасіння  наше  в  цьому  є  .
Не  в  перше,  мабуть  й    не  в  останнє  
Таке  питання  постає  .
Чи  з  рештою  навчить  нас    доля  
Власне    коріння  цінувать  ,
Бо  ще  з  часів  татар  ,  монголів  
Ми  втратили  не  тільки  рать  .
Щось  важливіше  ,  генетичне  .
Адже  ми  нація  ,  народ  
Талановитий  ,  поетичний  ,
Достойний  жити  без  господ  
Тут  на  землі  своїй  квітучій    ,
Де  гори  наші  і    гаї  ,
Де  наш  Дніпро  тече  ,  Славутич  ,
Де    рідні    навіть    солов’ї  .  


Сергій    Бабінчук  .

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=558948
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.02.2015


*Покаяння. *

   

Сторінки  власного  життя  
З  нас  кожен  сам  гортає.
В  минувшину  верта  знов    тя,
Коли  біля  врат  Раю
Постане  раптом  земний  гріх,
Як  слушна  перепона  …
Чому  ж  це  я  серед  усіх
Порушував  Закони?
Чому  спокуса  у  полон
Свідомо  мене  брала?
Жах  переповнює  мій  сон  -
Добра  творив  замало...
Не  було  в  серці  співчуття
До  ран  чужого  болю.
Не  вистачає  каяття  ,
Коли  я  Бога  молю  .
До  ближнього  залишив  гнів,
Пробачити  не  силий  ,
З  душі  образу  не  зумів
Прогнати  ,  не  навчили  …

Цей  світ  –  пора  випробувань
І  час  в  нім  швидко  плине.
Та  без  молитви  й  покаянь
Не  визнаєш  провини.
Свої  думки  теплом  сповий,
Засій  подяки  ниву,
І  кожну  мить  свідомо  грій  ,
Як  пташку  полохливу…

Сергій  Бабінчук  .

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=558886
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.02.2015


* «Крутий» . *

 
Голодному  ситий  братом  
Хіба  може  бути  ?
Він  же  звик  все  потурати
Та  сіяти  смуту  
Поміж  люди,  злобу,  чвари  ,
Зневіру  у  Бога  ,
Срібниками  лише  марить,
Себе  за  «крутого»
Видає  і  вдень  ,  і  в  ночі…
Це  йому  пасує  .
Роги  має  ,  зуби  точить  ,
На  здобич  чатує  .
Замордує  рідну  матір  
Знесилену  віком  ,
Аби  лишень  тільки  стати
«Крутим  чоловіком»  .
Все  йому  чогось  замало  ,
Крам  чужого  мучить  ,
Заздрість  сон  вже  відібрала  ,
Невже  є  ще  «круче»  ?..
Вік  короткий  .  Оглянувся,-
Турбота  все  з’їла  …
Марив  крутизною  ,  пнувся…
Та  замало  діла  ,
Добра  мало  .  Все  жадоба
Клята  полонила  .
Так  і  не  набив  утробу  …
На  що  тратив  сили  ?..


Сергій  Бабінчук  .                                                            Лютий  .  2014  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557439
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.02.2015


*О , Зіронька , моя ти рання !*



Пливуть  хмаринками  принади  ,
Махнула  доленька  крилом  .
Невже  все  краще  вже  позаду  -
Що  відкладалось  на  потом  ?
Літа  майнули  ,  як  примари  ,
Не  стримати  ,  не  повернуть  .
Голубка  з  голубом  –  це  пара  ,
А  я  чомусь  не  міг  збагнуть  .
Шукав  ,  надіявся  і  вірив  ,
Що  попереду  кращі  дні  ,  
Що  стану  зрештою  кумиром  
Та  буду  завжди  на  коні  .
Сонце  на  захід  повернуло  ,
Ніхто  не  в  змозі  час  спинить  .
Ловлю  на  думці  себе  :  було  
Та  пролетіло  все  за  мить  .
Десь  там  залишилось  кохання  ,
Роки  рожеві  ,  молоді  .
О  ,  Зіронька  ,  моя  ти  рання  ,
Ти  відображення  в  воді  .
Ніби  і  поряд  та  в  уяві  ,
Ніби  ось  тут  ,  але  нема  .
Примхлива  ,  як  велика  слава  ,
Біла  ,  холодна  ,  як  зима  .
Ти  бажана  та  невловима  ,
Нестримна  ,  як  гірський  потік  .
Була  лише  перед  очима  ,
Але  за  мить  твій  образ  втік  .
Куди  подівся  сам  не  знаю  ?
У  пошуках  усе  життя  .
Земного  всі  чекають  раю  ,
Але  він  там  ,  де  небуття  .

Сергій  Бабінчук  .    13.11.2011  р.    

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557040
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.02.2015


*Дійсність. *

     

О  нене  ,  рідна  ,  пробудись  ,
Поглянь  ,    навколо  стільки  жаху  .
Хіба  так  мріялось  колись  ,
Коли  свідомо  йшли  на  плаху  ?!
Віру  несли  крізь  табори  ,
Без  нагород  ,  надій  на  славу  .
Чекали  світлої  пори  –
Своєї  ,  вільної  держави  ...
Діждались  .  Вже  свої  пани  
Нічим  не  ліпші    за  минулих    .
Стереотипи  сатани  
Люди  на  собі  вже  відчули  .
Там  журналіст  пішов  з  життя  ,  
А  там  полюють  на  людину  .
Ні  ,  не  почуєш  каяття  ,
Коли  стрілятимуть  у  спину  .
Знов  пропонують    обирать  
Із  обраної  вже  еліти  .
І  крісло  міряють  під    стать  
Та  кріслечка  своєї  свити  .
А  нам  каліфорнійський  грип  
На  кризу  знову  перемножать  .
Так  ,  так  старий  стереотип  ,
Як,  безперечно  ,    кара  Божа  .
Чи  хтось  у  змозі  осягнуть  
Жорстоку  дійсність  безнадійну  ?
Куди  „правителі”    ведуть  
Державу  ,  як  телицю  дійну  ?
Ні  ,  пане  –  брате    не  чекай  ,
Нема  до  них  давно  довіри  .
Краще  Тараса  пригадай  
Та  добре  вигостри  сокиру  ...

               Сергій    Бабінчук  .  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557039
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.02.2015


*Те , що не тоне. »

           
Нас  опустили  знов  до  балалайки  ,
Совковий  рівень  запліта    байки  .
Серед  політиків  лише  брутальні  лайки  ,
Цинічні      Йолкіни  блотують  залюбки    .      
Зійшли  „спасителі”  на  грішну  Україну  ...
Інокомисліє    навколішки  стоїть  .
Здається  розум  цю  державу  вже  покинув  
На  тлі  безглуздих  проффесорських    розмаїть  .  
Антоша  Чехов  став  українським  поетом  ,
Ганя  Ахмєтова    підкорює  Донбас  .
Куди  прямуєте  ?    Що,  хлопчики,  несете  ?
Порожняки    тупцюють  на  Парнас  .            
Здоровий  глузд  не  має  свого  місця  ,
Все  реформується  під  власний  інтерес  .
Те  ,  що  не  тоне  ,  що  лиш  здатне  плисти  ,
Що  для  суспільства  забезпечує  регрес  
На  авансцену  вперто  і  нахабно  лізе  ,
Плете  мереживо  липучих  павутин  ,
Мабуть  на  розум  наступила  таки  криза  
Чи  то  обявлено  на  нього  карантин  ???
А  час  біжить  .  Для  балакучих  грати  
Спішать    „блакитні”  забезпечити  щораз.
Та  час  прийде  за  все  відповідати  ,
Страждатиме  за  це  колись  Донбас  …

Сергій  Бабінчук  .                                                            2013рік.    

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556875
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.02.2015


* Ностальгія. *

   

Над  Вами  зорі  пломеніють  ,
Горить  святе  причастя  .
Але  нічого  вже  не  вдієш  ,
Коли  земного  щастя  
Не  вистачає  тут  щоденно  .  
Нерозуміння  всюди  .
І  ніби  лагідні  та  чемні    
До  Вас  приходять  люди  .
Поспівчувають  ,  обігріють  ,
Але  ці  довгі  ночі  
Ніби  холодні  ,    мокрі  змії  
Серденько  щире  точать  .
Сльоза  невільно  щічку  вмила  
Сон  вкрав  гнітючий  спокій  .
Була  і  бажана  ,  і    мила  ...
Ця  постіль  одинока  
Несе  щовечора  до  ранку  
У  нескінченні  муки  .
Кохання  випить  до  останку  ,
Відчути  сильні  руки  ,
Що  талію  знов  обіймають  
І  гладять  ніжно  груди  ,
Любові    тіло  так    бажає  ...
Невже  її  не  буде  ?!
Літа  несуть  красу  дівочу  
У  небуття  ,  у  вирій  .
Кохання  хочу  ,  хочу  ,  хочу  
У  побажанні  щирім  .

Бабінчук  Сергій  .                                      23.12.2014р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556870
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.02.2015


*Не поспішай…*

     

Життя  біжить  ,  як  з  гір  вода  потоком  ,
Лиш    добавляючи  на  скроні  сивину  
Та  віддаляючи  джерельнії    витоки  
Від  нас  ,  як  непорушну  данину  .
Колись  отут  зробив  я  перші  кроки  ,
Невпевнено  долаючи  шляхи  .
Кохав  із  солов’ями  карооку  
Та  пролетіли  швидко  ті  роки  .
Лише  думками    простір  розтинаю  
І  лину  знов  в    минувшину  свою  
До  рідного  для  серця  небокраю  ,
Де  молодість  я  тільки  пізнаю  .
Та  час  прийшов    податися  до  міста  ,
Студеєм  був  ,  освіту  здобував  ,  
Долаючи  дорогу  цю  тернисту  
Я  крила  для  польоту  тренував  .
Не  скаржився  ,  а  ніс  уперто  ношу,  
Від  спраги  губи  тріскались  не  раз  .
У  будзагонах  терлися  підошви  ,
А  вільний  час  весь  поглинав  парнас  .
До  творчості  я  мав  таємний  поклик  ,
Римуючи  думки  на  полотні  ,
Аби  політ  їх  був  завжди  високим  ,
І  були  вони  завжди  на  коні  .
Але  життя  –  це  не  суцільне  свято  .
У  сірих  буднях  переважно  основне  ,
-Не  поспішай  ,  застерігав  наш    тато  ,
Бо  все  на  сіті  швидко  промайне  .
Залишаться  лиш  спогади  про  тебе  ,
Вірші  ,  котрі  з  піднесенням  писав  .
Коли  у  голубінь    покличе    небо  ,
Достатньо  маючи  на  це  своїх  підстав  .


Бабінчук  Сергій  .      2010  рік  .

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=555517
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.01.2015


* На лоні вкраденої волі. *

 

Як  часто  мужності  бракує  ,
Не  вистачає  сили  волі.
Світ  не  зважає  ,  світ  не  чує  ,
Глухим  стає  до  твої  долі  .
Невже  і  ти  по  цій  стежині  
Прямуєш  повз  чужії  сльози  ?
Що  діється  із  нами  нині  ?
Зима  у  душах  і  морози                                                                                          
Лютують  ,  вітер  в  полі  свище  ,
Вовки  із  яру  завивають,
Їх  голоси  все  ближче  й  ближче  ,
Оскалились  ,  вже  не  тікають  .
Чи  звикли  йти  уже  між  люди  ?  
Часу  свого  вони  не  гають  .
Нам  наступають  знов  на  груди
І  так  упевнено  волають  !..
Страх  обіймає  наші  душі  ,
Принизливо  до  ніг  проймає  .
Не  помічаємо  порушень,
Тут  ніби  нас  уже  не  має  …
Як  часто  мужності  бракує  ,
Байдужими  стаєм  до  болю  ,  
Від  нього  нас  вже  не  лікують
На  лоні  вкраденої  волі  .

Сергій  Бабінчук  .                                                                    Листопад    .  2014  рік  .

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=555515
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.01.2015


*Україні слава*

     
Непомітно  якось  сталось  
Серед  депутатів  
Місця  всім  забракувало    
 В  Верхній  палаті:  
Варто  сказать  ,  що  в  Глевасі  ,
Підтверджують  „Вісті”,
Для  такого  контингенту  
Є    достатньо    місця  .
Тому  прошу  гонорових
З  Регіонів  щиро  ,
Якщо  ви  такі  панове  
Будьте  там  кумири  .
Пані  Ганю  особливо  ,
Таку  вже  речисту  .
Розчесала  б  краще  гриву  ,
Вбралася  б  в  намисто  .
Адже    жінка  ви      публічна    ,
Представник  держави  !?  
Мову  нашу  не  калічте  
Для  чужої  слави  !
Звідкіля  вам    світить    сонце  ?
Нас  воно  не  гріє  .
Заглядає  у  віконце  
Та  чомусь  радіє  .
Сіє  розбрат  в  Україні  ,
Відбирає  волю  .
Гірко  ніби  від  полині  
Повторювать  долю  ,
Як  не  стало  вже  Богдана  ,
Історія  пише  ,
Відкриватись    стали  рани  ,  
Завелися  миші  
Та  точити  стали  стіни  
Нашої  будови  .
Що  нам  знову  на  коліна  ?
У  ярмо  те    знову  ?
Відкрий  очі  ,  мамо  ,  сину  ,
Дай  мудру  пораду  ,
Хай  по  совісті  він  чинить  ,
Помічає  зраду  .
Яка  в  сутінках    чатує  
На  кожну  помилку  .
Чуєш  ,  Вікторе  ,  ти  чуєш  ?
Затряслись  піджилки    ,
Коли  мову  ми  завели  
Про  кордон  і  НАТО  .
Закрутило  в  носі  зело  .
Обізвався  „тато”  .
Ото  ,  бачте  ,  не  існує  
Нас  ,  як  українців  ,
Малороси  ми  ,  холуї    .
Нас  всіх  по  одинці  
Нищать  ,  зваблюють  грошима,
Аби  грабувати  .
То  хіба  для  них  брати  ми  ?
Навіщо  їм  НАТО  ?
Це  кордон  і  заборона  
В  чужі  справи  лізти  ,
Двоголовій  тут  короні  
Не  буде  вже    місця  !
Ось  чому  завелись  служки  
У  Верховній  Раді  .
Ми  не  в  змозі    самотужки  
Вистояти  зраді  .
З  рештою  своє  коріння  
Стали  забувати  .
Адже  котре  покоління  
Не  відчува  свята  .
Раптом  випала  нагода  
Вирватись  з    обіймів  .
Чи  козацького  ми  роду  ?  
Чи  телиця  дійна  ?                                                                І  нашу  державу
Нумо  ,  браття  ,  до  свободи  !                              Україна  наша  мати  !
Залікуєм    рани  .                                                                        Слава  їй  же    ,  слава  !!!
Кремлівського  Квазімоду    ,
Вічного  тирана  
Заставимо  поважати                                                  Сергій  Бабінчук
.                                                                    .

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=555245
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.01.2015


*Еволюція*

       

Ми  волю  не  навчились  цінувати  
І  націю  не  вмієм  берегти  ,
Невже  насправді    з  краю  наша  хата  ?
 Чи  нам  судилось  досягти  мети  ?

У  “насолоді”  майже    300  років  .
Із  діда  прадіда  скрипіло  те  ярмо.
Несли  його  спокійно  крок  за  кроком  ,
В  свідомості  ще  й  досі  несемо  .

До  цього  часу  мирно  спонукаєм  
Ту  долю  ,  що  низпослана  з  висот  .
Невже  вважатимемо  й  досі  її    раєм  ?
Та  все  чикатимем  отих  небесних  квот  ?

Відведено  було  малі  хатинки  
Соломою  покриті  до  весни  .
У  полі  нам  родили  наші  жінки  .
То  хто  ми  в  цьому  світі  ,  поясни  ?

Скінчаються  нарешті  ті  примари  ,
Москаль  вже  не  лишає  байстрюків  .
Матусі  Катерин  своїх  не  сварять  ,
Кохають  вони  вірних  козаків  .


Сергій  Бабінчук  .                                                                      Листопад  2013р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=555244
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.01.2015


*Надай нам крила…*

     

Козацька  січ.  Лиха  година.
В  жалобі  ненька  Україна.
Хто  винен  в  цій  різні  кривавій?
Кому  довірили  «Булаву»?
Питання  постає  нам  знову:
Хто  не  напився  досі  крові?
Кому  завжди  всього  замало?
Із  білокам’яної  жало
Спрямовано  у  наші  спини…
Їм  заважа  наш  цвіт  калини.
Нема  Вкраїни,  як  держави  –
Є  територія  кривава,
Є  полігон  чужої  влади,
Де  шалапутінські  бригади
Випробування  чинять  зброї,
А  ми,  панове,тут  ізгої?..
Тут,  де  батьків  святі  могили,
Де  вперше  ніженьки  ступили,
Зізнався  вперше,  що  кохаю,
Садок  вишневий,хата  з  краю.
Лунають  соловейка  трелі,
Дитятко  спить  собі  в  купелі,
Курносе  смокче  мамі  груди…
Ми,  з  рештою,  є  мирні  люди.
Ми  толерантні,  дуже  чемні.
Але  літа  прийшли  буремні,
Де  звичне  все  до  цього  –  рушать
Оті,  що  лише  «б’ють  баклуші»,
Для  кого  «пєчка»  на  колесах,
На  ній  нероба,чи  «повєса»
Вже  тридцять  років  там  просидів
І  зла  у  цьому  ніц  не  видів.
Чуже  так  вабить  його  очі,
Брехню  у  світ  несе,  стрекоче,
Чекаючи  при  цьому  плати,
За  вільний  дух,  політ  крилатий…
О,  Господи!  Надай  нам  сили
Не  втратити  ці  вільні  крила!

Сергій  Бабінчук  .                                                      30.05.2014р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=554989
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.01.2015


* Пекельний дух. *

       

Пекельний  дух  ,  як  чорна  хмара  ,
Покрив  вже  солов*їнний  край  .
ХАМлович  править  і  Бездаров  …
Гей  розуме,    поспочивай  !
Подоба  ми  вже  Гондурасу  ,
Шановне  панство,  вибачай  .
Подяку  жителям  Донбасу  
Несіть  тепер  всі  зазвичай  .
Так,  це  вони  усім  обрали  
Того  ,  хто  сіє  тільки  страх  .
Пожертви  нашої  замало  .
Невже    поїхав  таки  дах  ?
Та  все  ж  залишилось  питання,
А  в  чому  винні  ,  власне  ,  ми  ?
На  «любих  друзів»  сподівання  
Марні  ,  бо  там  лише  «куми»…
Кочують  в  кабінетах  влади  ,
Як  старці  з  торбами  валют  .
Не  знає  світ  такої  зради  ,
Нема  у  світі  важчих  пут  !
На  ренесанс  зника  надія  ,
Козацьку  СІЧ  не  відродить  .
Не  патріоти  .  Лиходії  
Взялись  державу  «боронить».


Сергій  Бабінчук  .                                                            8.04.2013р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=554986
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.01.2015


* «Кара»*

     

За  що  нам  ,  браття  ,  така  кара  
І  те  знущання  ворогів  ,
Що  з  волі  скоїли  примари  ,
А  з  себе  нам  -  земних  богів  ?
Там  ,  за  лаштунками  ,  сміються  ,
Як  ми  чекали  марно  див  ,
Як  наші  спини  тепер  гнуться  ...  
Чому  Господь  це    допустив  ?
Знов  смутком  матір  оповита  
Від    сьогоденної  доби  .
Не  допоможе  оковита  ,  
Козацтво  чухає  лоби  ,
Бо  не  змогли  ,  не  об’єднались  ,
Невже  вам  це  не  до  снаги  ?
Хотіли  дуже  п’єдесталу  ?  -
Отримали  на      пироги  ...
А  час  біжить  ,  в  безодню  плине  .
Вільних  стриножили  коней  ,  
Що  тут  гуляли  ,  в  Україні  
Нема  кому  гукати  :”Гей!”
Ніхто  не  кається  ,  не  плаче  ,
Мовчки  тортури  зносить  сам  .
Мабуть  таку  ми  маєм  вдачу  ,
Тому  і  править  нами  ХАМ      .

Сергій  Бабінчук  .                                                                    Квітень  2013р.


адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=554876
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.01.2015


* Циклічність долі . *

 

За  грати  .  Посадить  за  грати  
Іще  вчорашнього  «кумира»  .
Продав  нахаба  рідну  матір  
У  логово  сліпого  звіра  .
Поникла    в    сором  свята  воля  ,
Від  щему  серце  заніміло  ,
Образа  завдає  нам  болю  ,
Губи  до  крові  закусили  .
Ярмо  скрипить  .  В  натузі  жили  .
За  що  таке  випробування  ?
Не  вберегли    свого  уділу  ,
Згаса  над  нами  зірка  рання  .
Циклічність  долі  радість  верне  ,
Хоча  в  свідомості  сумління  ,
Пройти  у  друге  через  терніі  
Не  вистачить  усім  терпіння  .
Нас  поділяють  знов  на  квоти  
У  відповідності  «затрати»  .
Нема  в  державі  патріота  ,
Кожен  нагадує  Пілата  .  

Сергій  Бабінчук  .                                                    Квітень  2012р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=554873
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.01.2015


* «Порадники» *

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=554591
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.01.2015


*Проснись*

Підстав  коритися  не  маю
Та  плисти  в  купі  на  загал.
Кого  суспільство  обирає?
Кого  зведе  на  п’єдестал?
Невже  приниження  бажає  
Ця  нація,  оцей  нарід?
За  що  Господь  нас  так  карає  
У  вирії  сучасних  бід?
Крізь  тернії  випробування
Буремну  долю  віднайдем
Століттями  були  в  вигнанні
Ще  й  досі  там  таки  живем.
Нами  ще  й  досі  потикають,
Таке  вже  було  тут  колись.
Чому  минуле  не  навчає?
Вкраїно,  матінко,  проснись!
Та  пробуди  «хиренну»  волю,
Яку  Тарас  пророкував.
Прошу,  благаю,  щиро  молю
Стань  в  лоно  праведних  держав!
Залиш  оте  середньовіччя,
Котре  нав’язує  сусід.
Свідомі  помисли  калічить,
Та  нищить  наш  козацький  рід.

Сергій  Бабінчук  .                                                              18.05.2014р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=554587
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.01.2015


*Важко. *

         
Важко  ,  коли  все  так  відразу  ,
Коли  пульсує  в  жилах  кров  .
Чому  наноситься  образа  ?
І  звідкіля  ця  нелюбов  ?
Прямо  відверто  плюють  в  душу  ,
Смакуючи  усі  слова  .
Невже  не  бачете  порушень  ?
Чиї  тут    попрано    права  ?
Сьогодні  всі  ті  сподівання  
Трощать  жорстокі  жорнова  .
Нема  надій  на  покаяння.
Нас  знову  брудом  полива  
Східний  сусід  ,  бо  він  не  знає    
Що  в  світі    Україна    є  !
Імперська  думка  заважає  ,
Вона  відносини  псує  .
Руйнує  всі  оті  стосунки  ,  
Хоча  у  світі  визнають  ..?
Схоже  іудині  цілунки  
Між  нас  торують  собі  путь  .
Куди  поділась  власна  гідність  
І  гонорові  почуття  ?
Чи  страхом  всі  уже  вагітні  ?
Чи  миле  отаке  життя  ?
Свідомість  звикла  до  кайданів  ,
Несучи  генетичний  шок  .
Раптом  піднесення  Майдану  
Нас  повернуло  до  виток  .
Згадали  ,  що  ми  українці  ,
Що  ми  нащадки  козаків  ,
Що  настраждалися  по  вінця  ,
Що  з  нас  зробили    батраків  .
Скінчився  сон  вже  летаргічний  ,
Гірке  пробудження  чека  .
І  це  скажу  я  вам  логічно  ,
Коли  від  волі  відвика  
Цілий  народ  .  Своє  коріння  
Потроху  стали  забувать  ,
Хоча  вже  час  настав    каміння  
Не  розкидать  ,  а  собирать  .

Сергій  Бабінчук  .


адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=554239
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.01.2015


*Боже ! Врятуй Україну!* (Побажання)

           
Брати  знову  над  тобою  наругу  вчинили  .
Невже  ми  ось  тут  ізгої  ,  де  батьків  могили  ?
Україно  ,  ненько  мила  ,  то  чиї  ми  діти  ?
Ти  ж  нас  пестила  ,  ростила  ?  Як  нам  далі  жити  ?
Коли  мову  колискову  не  можна  вживати  ?
А  за  своє  рідне  слово  -    нас  же  і  карати    ?!
В  усі  рупори  волають  за  права  меншини  .
Хоча  дуже  добре    знають  ,  що  нема  причини  .
Ніхто  їх  права  не  рушить  .  Все  згідно  закону  .
Не  беріть  гріха  на  душу  .  Це  ми  із  полону  
Вирватись  бажання  маєм  ,та    з  колін  повстати  .
Це  над  нашим  милим    краєм  двоголові  кати  
Триста  років  панували  та  кров  нашу  пили  .
Чи  не  досить  з  нас  потали  ?  Чого  наші  жили  
Рвете    без  жалю  жорстоко  ?  Це  ж  все  надприродно  ?
Ми  бажаєм  мати  спокій    по  волі  Господній  .
В  своїй  хаті  газдувати    лиш  на  власний  розсуд    
Відчепіться  пани-брати  ,  не  битимем  посуд  !..
Власне  звичка  –  це  натура  ,  але  не  найкраща  .
Так  Росія  ,  баба  –дура  роззявляє  пащу  
Все    ковтнути  зараз  хоче  енергозалежних  
Марить  вдень  і  марить  вночі  ,  з  кремлівської  вежі  
Доносяться  знов  погрози  .  Це  не  випадково  .
Коршуном  за  нами  стежить  .Досить  з  нас  ,  панове  !

Сергій  Бабінчук  .        Червень    2008  рік  .  
 



 

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=554236
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.01.2015


*Покаяння. *

     

Омана  полонила  нас  ,
Несучи  біль  ,  хаос  ,  страждання  .
Наруга  ,  бездуховний  час  
Кличе  сердечне  покаяння  
На  звіт  .  Доба  минає  .  Із  пітьми  
Гріхами  повниться  свідомість  ,
Не  хтось  грішив  ,  грішили  ми  
Вчора  ,  сьогодні,  тут  натомість  …
По  нашій  волі  допустив  
Політ  думок  не  завжди  щирих  .
А  зараз  кажемо  :  «Прости!
Подай  нам  злагоди  і  миру!»
«Врятуй  державу  від  біди  ,
Втамуй  суху  свободи  спрагу
Струмочком  чистої  води
Ті  душі  пред  Тобою  нагі!»
На  покаяння  йтимем  всі  
Новонароджені  і  зрілі  ,
Омивши  ноги  у  росі  
Допоки    ще  у  цьому  тілі  .

Сергій  Бабінчук  .

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=553891
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.01.2015


*Гріх*

                     
Червоний  сніг  покрив  поріг.
Гірка  сльоза  туманить  очі.
Ще  не  познав  любові  гріх
А  вже  покинув  дім  свій  отчий…
На  долю  дехто  наріка,
Мовляв  ,  шлях  вибрав  незворотній.
Чому  ж  керуюча  рука,
Штовха  в  горнило  преісподні,  
Людське  безвиннеє  дитя?
Питання  це  його  моралі  .
Ні  !  Не  почуєм  каяття  ,
Нема  до  ближнього  там  жАлю.
Жадоба  полонила  все  .
Сну  позбавляє  крам  шалений  ,
Що  ця  війна  йому  несе  ?
Солдат  Донбасом  убієнних  ?
Мільйони  зранених  там  душ  ?
Каліцтва  молодої  статі  ?
Ти  ж  обіцяв  ,  державний  муж  ?
Твоя  дружина  теж  є  матір  ?
Твоїх  синів  те  омине  ,  
Вони  окопів  не  пізнають  ,
Світ  білий  їх  не  пом’яне  
І  не  відкриють  врата  Раю  ,
Бо  Він  земним  напевно  став  
Сьогодні  обраної  Ради  ,
Не  маючи  зовсім  підстав  ,
Ти  все  ж  вдаєшся  до  бравади  .
Мине  і  ця  гірка  доба  ,
Кривава  Січ  ,  Небесна  Сотня  
Із  серця  вижене  раба  ,
Його  відправить  в  преісподню  .
Але  ж  червоним  став  поріг  .
Сльоза  гірка  туманить    очі  .
Береш  на  душу  ,  пане  ,  гріх  ,
Коли  грішмИ  її  лоскочеш  …                                                С.  Бабінчук  .                            
                                                                                             

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=553867
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.01.2015


*На склоні літ. *



Розквітла  квітка,  в  насолоді  
П*є  роси  вранішні  ,  манить
У  світ  кохання  надприродній  ,
Де  серце  солодко  щемить  .
Вже  не  пручаюсь  я  бажанню  ,
У  снах  до  неї  лину  знов  
О  !    Зіронько  моя  ти  рання  ,
Чом  так  пульсує  в  жилах  кров  ?
Вже  білий  сніг  ляга  на  скроні  ,
Роки  зрадливо  полонять  …
Лягають  почуття  в  долоні  ,
Не  в  силах  їх  чомусь  прогнать  .
Незвідане  -  стає  вже    знане  ,
Свідоме  –  загадкова  мить  .
Уже  забуті  давно  рани  
Вітер  пробуджує  ,  ятрить  .
Жита  високі  п*янять  розум  ,
Мрію  думками  поверта  
Ні  що  не  варті  ті    погрози  ,
Котрі  навіюють  літа  ...

Сергій  Бабінчук  .    

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=553611
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.01.2015


* Обітниця . *

 
       (В  піст  )
Мовчатиму  во  ім*я  України  .
Смиренний  дух  на  користь  буде  їй  .
Аби  Господь  нас  з  вами  не  покинув  ,
Коли  очільником  раптово  став    злодій  .
На  біле  чорную    вдягли  мерщій  сутану  ,
Болючих  ран  не  задівай  ,  не  тронь  .
Народ    ведуть  дорогою  омани.
Палахкотить  в  жертовниці  вогонь  .  
Давно  блищать  гіркі  ,  солоні  сльози  ,
Свідомість  страх  холодний  перейма  ,
Паралізує  думи  ,  серце  ,  розум  .
Холодна  ніч  панує  скрізь  сама  .
Не  сіється  зерно  добра  і  злуки  ,
Вже  не  співа  в  садочку  соловей  ,
Від  добрих  справ  відвикли  наші  руки  
Лиш  розбрат  ,  хаос  знов  серед  людей  .

Сергій  Бабінчук  .                                                                            1/01/2014р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=553608
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.01.2015


*НЕ З КРАЮ МОЯ ХАТА . *



Ми  всі  тут  і  ліві  ,  і  праві  
У  душах  посіяли  гнів  .
Живемо  в  одній  же  державі  ,
То  чом  не  находимо  слів  ?
Чому  знову  брат  йде  на  брата  ?
Невже  ми  ,  як  Авель  і  Кайн?
Вкраїна  –  це  наша  є  мати  ,
Загальний  ,  улюблений  край  .
То  що  нам  ділити  овчину  ?
Та  рвати  її  на  шматки  ?
Мабуть  таки  влада  злочинна  ,
Коли  вній  завелись  „братки”.
Шукаю  слова  я  для  злуки  ,
Щоб  спокій  посіять  в  душі  .
Назустріч  протянуті  руки-
Про  це  лиш  писав  би  вірші  .
Як  квітне  моя  УКРАЇНА,
Кругом  чути  радісний  сміх  ,
Як  пісня  між  гори  й  долини  
Пробуджує  весело  всіх  ,
Як  лагідні  промені  сонця  
Вмивають  дитину  без  рук  ,
Заглядують  в  кожне  віконце  ...
Не  прагнем  чом  цих  запорук  ?
Родина  і  теплі  стосунки  ,
На  кожнім  столі  білий  хліб.
Нам  варто  шукать  порятунку  
В  молитві  за  наш  кращий  світ  .
Давно  вже  та  хата  не  з  краю,
Надкушувать  яблук  не  слід  .
Бо  твердо  я  вірю  і  знаю  ,
Що  це  наша  гірша  із  бід  .

Сергій  Бабінчук  .  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=553053
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.01.2015


*Нащадкам*

 

Надзвичайна  це  є  мука  
Цілого  народу  ,
Коли  лицарів  онуки  
Не  знаходять  згоди  .
Їх  помилки  не  навчили  ,
Що  Богдан  накоїв  .
В  Бозі  предки  ті  почили  –
Ми  й    досі    ізгої  
Тут  ,  де  по  весні  калина  
Квітне  білим  цвітом  ,
Де  тугу  косу  дівчина  
Заплітає  житом  ,
Де  рясні  дощі  вмивають  
Землю    мою  милу  ,
Щиру  пісню  де  співають  ,
Розстилають  килим  ,
Обв’язують  рушниками  
Подружжя  щасливе  
Та  вшановують  віками  
Родючую      ниву  .
Україно  ,  ненько  мила  
Збери  своїх  діток  
Та    надай      наснаги  ,  сили  
Аби    їм    злетіти  
Жайвором    під  небесами  
До  жаркого    сонця  ,
Щоби  ти  могла  радіти      
З  кожного  віконця  .
Пробуди  любов  родинну  ,
Любов  генетичну  ,
Хай    наслідує  дитина  
Все    палко  й  велично  !!!

         Сергій    Бабінчук  .            Листопад    2009  року

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=553051
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.01.2015


*Чому усе так ?*

                 *Чому  усе  так  ?*

Були  помаранчеві.
Хіба  в  цьому  суть?
Майдани  ,  майданчики  
Ще    й  досі  збагнуть  
Не  в  змозі  ,  не  в  силах  .
Це  наш  Президент  ?
Що  владу  трусило?
Чому  раптом    вщент  
Розбита  команда?
Не  йде  в  давнину  ,
Коли  проти  банди  
Всі  вели  війну?
Чому  раптом  роздріб  ?
Чому  усе  так  ,
Лебідка  угору  .
Назад    щука  й  рак  ?
Чому  всіх  собак
На  Прем’єршу  валить?
Чому  все  це  так  ?
Невже  не  болить
За  нашу  державу  
Те  серце  ,  душа  ?
Що  слава  козацька  
Не  варта  гроша?
Ми  вірили  щиро    у  ті  кольори  .
То  хто  в  решті  решт  
В  цьому  світі  є  ми  ?
Багато  в  свідомості  є  запитань,
З’явилось  натомість  і  купа    вагань.
А  далі  жде  іспит  
Ще  важчий  на  нас  .
Слабе  нині  військо  .
Вогонь  вже  погас.
Де  ділось  піднесення  ?
Душі  де  порив  ?
Знов  на  перевесла  
Біль  сором  і  гнів  ,
У  душах  людських  
Знов  притулок  знайдуть?
У  друге  в  піддих  
Та  й  далі  у  путь  ?
Чекав  на  полегшення  
Мужній  народ  .
Та  ці  усі  звершення  
Для  вас  ваших  квот.
Скінчився  нарешті  
Довіри  кредит,
Бо  досі  по  волі  
Ще  ходить  бандит.
Казали  ,  що  місце  
Його  у  тюрмі  .
Верхи  ділять  крісла  .
Низи  знов  німі.
Байдужі  ,  зневірені  
Очі  у  них,
Загнаними  звірами  
Похмурих  та  злих
Вкраїна  побачила  
Рідних  дітей.
На  що  стільки  трачено  
Марних  ідей  ?
Предтечі  мабуть  
Це  одна  із  ознак  .
Чи  можу  збагнуть  ,
Чому  це  все  так  ???

     Сергій    Бабінчук    .            

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552956
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.01.2015


* УКРАЇНА. *

                   

Поміж  нас  Господь  вселяє,
Знай  ,  Святого  Духа  .
Цим  Вкраїну  визволяє
З  темряви  .  Чи  слуха
Зараз  кожен  своїм  серцем  ?
Чи  закам’яніло  ?
Чи  живе  ще  те  озерце  ?
Чи  вже  обміліло  ?
Як  нам  ,  братці  ,  оживити
Святії  потоки  ?
Лиш  Йому  дано  творити
Із  Небес  високих  .
Тож  най  нам  наповнить  душі
Святою  водою.
Так  .  Я  знаю  ,вірю  ,  мушу  
І  рани  загою  ,
Що  століттями  ятрили  
На  вітру  холоднім  .
Край  мій  любий  ,  добрий  ,  милий  !
Адже  це  природньо:
Я  вкраїнець  на  Вкраїні,
Знать  у  себе  дома  .
Поклонятимусь  калині  ,
Дереву  святому
Для  всіх  нас  в  часи  розрухи  ,
Пошуків  духовних  .
Господи  Святого  Духа
Дай  з  Своїх  долоней  .
Зверни  погляд  на  громаду,
Ми  є  твої  діти.
Згоди  хочемо  ,  поради  ,
Щоби  Заповіти
Жили  завжди  у  родині,
В  сімї  вольній  ,  новій  ,
Тут  у  нас  ,  на  Україні,
Де  колись  Зіновій  
Розпочав  ходу  велику
За  вільну  державу.
Та  чомусь  не  тих  покликав
Розділити  славу  .
Зруйнували  січ  козацьку,
Привласнили  землі.
Лише  з  Криму  шлях  чумацький
Залишили  .  Ревно  
В  Московію  сіль  возити
Хохлам  дозволяєм.
По  указці  звідтам  жити.
Отакого  раю
Нам  земного  ці  сусіди
В  ярмі  дарували.
Та  сулили  сльози  ,  біди  ,
Коли  ,,братом”  стали.
І  умова  -  чомусь  старшим  ...
Щоби  керувати  ?
Та  мабуть  під  їхні  марші  
Знов  нас  муштрувати  .
Так  Кобзаря    на  Аралі
Пошили  в  рекрути.
Царедворці  ,лютий  Сталін
Всіх  не  осягнути.
А  за  ними  кров  і  сльози  ,
Смертельнії  рани  .
Та  сибірськії  морози
Терпіти  Іванам  .
Тому  так  уклінно  прошу  
В  Господа  свободи,
Аби  не  давав  ту  ношу  
Для  мого  народу.  

                 Сергій  Бабінчук.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552954
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.01.2015


*Очікування. *

   

Душа  втомилась  нині  від  чекання  
Тих  добрих  змін  у  нашому  житті  .
Чому  так  трапилось  ?  Стоїть  одне  питання  .
Невже  залишили  нас  праведні  святі  ?
Розрадою  стає    розчарування  ,
Бліда  свобода  вже  за  обрій  порина  .
Чому  так  трапилось  ?  Стоїть  одне  питання  .
Мабуть  від    того    скроні  вкрила    сивина  ?
Летять  літа  ,  несучи  мою  долю  .
Випробування  кличуть  знов  на  звіт  .
За  діток  лише    щиро  Бога  молю  
Й  молитиму  аж  до  скінчення  літ  ,
За  землю  цю  ,  державу  Україна  ,
Ліси  і  гори  ,  поміж    них  струмки  ,  
Аби  цвіла  нам  завжди  тут  калина  
Та  вільними  були  мої  думки  .  
А  мова  Черемошом  чистим  грала  ,
Поміж  горами  піснею  лилась  .
У  націю  народ  оцей  єднала  ,
Що  українською  колись  тут  нареклась  .


Сергій  Бабінчук  .

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552609
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.01.2015


* ДУМКИ В СЛУХ . *

     
На  терезах  завжди    оті  „за”  і  ті  „проти”.
Та  життя  нас  гартує  кожну  мить  ,  кожен  час  ,
Залишивши  сліди  від  тієї  спільноти  ,
Котра  в  серці  карбує  відповідний  парнас  .
А  між  тим  все  біжить  ,  не  збавляючи  кроків  .
Старість  гору  бере  над  отими  ,  хто  спить  .
Ні  .  Мабуть  не  болить  упродовж  оцих  років  ,
Бо  вже  знов  за  старе  –  все  собі  підкорить  .
Ніби  з  гуся  вода    постікало  сумління  .
Як  дорвались  до  влади  –все  забули  за  мить  .
Огортає  біде  вже  котре  покоління  ,
Але  з  Ради  поради    нема  як  получить  .
Серце  не  защимить  ,  бо  воно  скам”яніло  .
А  ті  сльози  і  біль  ,  як    змогли  спричинить  ?
Ні,  цинізм  не  приспить    так  нахабно  і  сміло  
Ту  єдиную  ціль  –  слово  заборонить  .
Скоро  думи  й  слова  матер”яльними  стануть  ,
Відтворивши  бажання  сотні  тисяч  ідей  ,
Бо  сама  не  нова  ця  ідея  ,  що  ранить  
Та  в  напрузі  чеканням    морить  вперто  людей  .
Де  ж  ті  сили  знайти  ,  джерело  самовтіхи  ?
Щоби  душі  сповить    вірою  теплоти  ,
Де  раділи  б  я  й  ти  ,  позабувши  огріхи  ,
А  духовная  сить  відтворила  мости  .
Ті  мости  поєднання    над  бурхливим  потоком  
Сьогодення  делем  нашого  битія  .
Каменем  спотикання    від  низьких  до  високих  
Була  вічною  з  тем  між    Всевишнім  і  „я”  .


Сергій  Бабінчук    .  Серпень    2007  року  .

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552607
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.01.2015


*Образа . *

         

Образа  знов  знайшла  тебе  ,  козаче  .
Що  дня  молитвою  спокутуй  власний  гріх.
Та    щирою    сльозою    передплачуй  .
Тебе  ж  бо  обрано  сьогодні  серед  всіх  .

Пройдуть  роки  і  ці  земні  митарства  
Посіють  сумнів    вже    у  власній  правоті  .
Коли  на  прощу  у  Небесне  царство  
Душу  нестимуть  ангели  святі  .

Тут  всі  проходять  лиш  випробування  .
На  руку  кожного  покладена  печать  .
Одному  світять  всюди  зорі    ранні  ,
А  іншого  чомусь  вони  не  вчать  .

Чи  здатен  ти  приборкати  гординю  ?
Та    до  смирення  будувать  мости    .
І  як  подяку  –  гіркоту    полині  
Через  земне  життя  достойно  пронести  ?


Сергій  Бабінчук  .

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552433
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.01.2015


* Вечірня зіронька . *

             
Вечір  .  Спускається  туман,
Травинки  вкрилися  росою  .
Твій  силует  і  ніжний  стан
Ніби  пливе  над  осокою  .
Злегенька  вітер  повіває  ,
Звиса  розпущена  коса  ,  
Ляга  на  струни  водограю  
Ця  майже  неземна  краса  !
У  лузі  соловейка  трелі  …
А  ми  удвох  :  лиш  ти  і  я  ,
П*єм  сік  любови  із  купелі  .
Я  твій  навіки  .  Ти  моя  .

Сергій  Бабінчук  .

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552432
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.01.2015


* Не скорені . *

 

Нас  ,  люблячих  свою  державу  
Достатньо  в  цьому  світі  є  ,
Але  чому  ж  її  знеславлять  ,
Чому  зозуленька  кує  ?
Чом  яйці  наші  гнізда  гріють
На  унітазах  золотих  ?
І  правлять  нами  знов  злодії  
Поза  увагою  святих  …
Такі  важкі  випробування  
За  нами  тягнуться  ,  як  тінь  .
Чи  то  ми  зовсім  безталанні  
Впродовж  десятка  поколінь  ?
Чи  вже  така  сирітська  доля  
Що  відібрали  в  нас  кермо  ?
Як  дуб  могутній  серед  поля  
Вітрам  на  втіху  стоїмо  …

C.Бабінчук  .

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=551759
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.01.2015


* Солодкий спомин . *

 

Душа  купається  в  любові  
І  плине  в  вирій  повсякчас  ,
Де  карі  очі  ,  чорні  брови  ,
Де  ще  вогонь  горить  ,  не  згас  …
Де  ще  панує  подих  літа  ,
В  задусі  трав  п*яніє  кров  ,
Зве  колискова  хвиля  жита  ,
Таємно  кличе  знов  і  знов  ,
Вертаючи  мою  свідомість  
В  чарівну  юність  крадькома  .
Два  серця  міряють  жертовність  .
Випробування  ждуть  .  Зима  
Все  перемріяне  остудить  
І  заспокоїть  серця  стук  ,
Що  ніби  пташечка  у  грудях  
Тепла  бажає  твоїх  рук  .
Осінні  барви  .  Прохолода  
Бере  в  полон  солодкий  сон
Темніють  вже  прозорі  води  ,
Вже  стріл  шкодує  Купідон  .
Реалії  забрали  казку  ,
Чекання  втомлюють  щомить  .
Верни  мене  прошу  ,  будь  ласка  ,
Туди  ,  де  серденько  щемить  …

Сергій  Бабінчук  .

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=551755
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.01.2015


* С Е Р Ц Е . *

                     

Живе  ,  раз  болить  .  Чого  воно      хоче  ?
І    сну  позбавляє  щораз  .
Сьогодні    Тарас  примарився    вночі  ,
Та  Думи  його  в  нічний  час  .
„Вкраїна  помилки  повторює  нині  .
Чатує  на  них    вже  „орел”.
З  нас  кров  п’є  ,  сидячи  на  нашій  калині  ,
Як  воду  із  чистих  джерел”  .
Козацькая  січ  генетичне  коріння  
Спроможна  лише  повернуть.
Питання  у  тому  ,  чи  це  покоління  :
Спроможне  усе  осягнуть  ,
Коли  вже  повага  до  себе  відсутня  ,
Нема  гонорових    виток  .
Втрачаєм  надію  у  власне  майбутнє  ,
А  це  є  останній  місток  .
Зв’язок  поколінь  ,  традиції  ,  мова  
Та  наша  в  кінці  кінців  честь  ...
Ось  що  варто  взяти  усім  за  основу  ,
Бо  низ  послано  це  із    Небес  .


Сергій    Бабінчук  .            2008  рік  .
 

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=551538
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.01.2015


*Земні митарства . *

 
Душа    вже  зцілення  бажає  .
Натомість  вабить  її  гріх,
Не  відає  ,того  не  знає  ,
Що  ця  проблема  давно  -  всіх  
На  перехресті  полонила
Спокусами  життєвих  вад  ,
Підступно  розстелила  килим  ,
Завуальованих  принад  .
Свідомість  манить  у  безодню  
Думок  примарних  і  надій  ,
Не  десь  ,  колись  ,  а    вже  сьогодні  
Спокушує  підступний  змій  .
Вдає  із  себе  саму  милість  ,
Омріяний  сулить  вам  рай    .
Та  поміж  тим  відсутня  щирість  –
Що  головним  є  за  звичай  .

Сергій  Бабінчук  .                                                                            20.08.2012  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=551535
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.01.2015


***

                       

П’ять  років  швидко    промайнули  ,
Ніби  на  крилах  пронеслись  .
В  майбутнє  нам    тягти  минуле  
Не  варто,    друже  ,  не  молись  
На  черепки  часів  трипілля  ,
На  геноцид  ,  голодомор  .
Не    демократія  .  Свавілля
Навколо  нас  веде  дозор  .
Нема  порядку  і  не  буде  .
Бандитам  тюрми  відчини  ,
Не  поливай  Прем’єра  брудом  ,
Не  роздавай  кумам  чини  .
В  судах  хабарники  ,  злодії  .
Їм  до  лампади  цей  народ  .
І  шахтарі  ,  і  гречкосії  
Існують  лише  для  господ  .
На  кожнім  кроці  „чисті  руки”,
Сорочка  біла  ,  ніби  франт  .
Держава  потребує  злуки  ,
Коли  ти    з  рештою    гарант  ...

С.  Бабінчук  .

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=551093
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.01.2015


Політичні приколи .

       

Марати  мусиш  ти  папір  
Скажу  про  це  я  стисло  .
Візьми  собі  ,  як  сувенір
Те  спікерськеє  крісло  .

На  кухні  сядь  і  дембелюй  ,  
Коли  до  влади  спрага  .
Для  регіонів  ти  холуй  –
Це  гірше  ніж  салага  .


.......................................


А  як  Гогадзе  ,  пан  Мороз?
За  кого  ви  нас  мали  ?
Для  українських  коза-ностр
Ви  рідним  татом  стали  ...

Колись  було  ,  Я  пригадав  ,
До  Канева  на  прощу  
Господь  четвірочку  послав  ,
Щоби  вклонились  мощам.

А  ті  ,  бажаючи  посад,
За  пляшкою  горілки  
Там  влаштували  маскарад  
Для    КДБ  й  соцспілки.

І  сором  зовсім  вже  пройма,
Коли  Мороза  в  Раді  
Азаров  Коля  обійма  ,
Радіючи  тій  зраді  .

.................................
Із    ВІЧЕ  позбирала  пінки.
Казали  всі  –  оригінал  .
Так  творить  „голуба”  лиш  жінка  ,
Тому  стражда  її  онал  .

...........................................
Від  переповнених  прекрас  
Проймає  сором  кожен  раз.
Але  чому  страждать  повинна
За  все  це  матінка-Вкраїна.
Надію  мав  ,  що  прийде  час  –
В  родину  вернеться  Тарас  .
Але  душа  у  нього  квола  
Тому  ганьбить  син  Чорновола.
Продав  його  політпарнас  
Цей  невгомовний  невіглас.
Служить  нахабно,  дуже  чинно
Владі  блакитный  і  злочинній  
Тому  забув  і  сам  Господь  
Обдарувати  його    плоть  .
..........................................


Звісно  ,  що  політика  брудна  справа  ,  але  ж  не  настільки  .  Повинні  ж  існувати
хоча  б  елементарні  етичні  норми.  Хіба  можна  цілувати  пані  ЮЛІЮ  ,  а  через  добу  кидатися  в  обійми  пана  Азарова  .  Зміна  кольорів  ,  зміна  орієнтації  ,  зміна  ,  зміна  ,  зміна  ...
       Я  знаю  ,  що  „товариш”  Мороз  пише  вірші  .  Це  Божий  дар  .  Заперечувати  не  буду  .  Іуда  Іскаріот    був  також  одним  із  найбільш  талановитих    учнів  ІСУСА  ,  та  його  доля  вам  ,надіюсь  ,  відома  ...

Іуда  з  УКРАЇНИ  .

Зруйновано  козацьку  Січ  
З  очей  котились  сльози  
І  було  це  в  купальську  ніч  ,
Купили  вас  Морозе  !
А  далі  хто  довіру  цю  
Поставить  на  торжище  ?
Хто  слідуючий  є  пацюк  ?
Кому  до  серця  блище  
Оте  ім”я    Іскаріот  ?
Це  було  ,  зустрічали  .
Він  срібло  поміняв  на  злот  .
Таке    таке    начало  .
Сан  Санич  ,  ти  обрав  шляхи  
Для  чрева  лиш  угодні  .
Пройдуть  роки  .  Пройдуть  віки  ,
А  ти  у  преісподні  
Місце  собі  зрезервував  
Душа  туди  полине  .
У  президенти  не  попав  
Іуда  з  соцобщини  .
Час  по  місцях  розставить  все  ,
Йогоніхто  не  спине  .
Зрада  лиш  горе  принесе
Тобі  і  УКРАЇНІ  .
А  де  ж  той  бонус  „за  народ”?
Невже  для  вас  ми  стадо.
Сан  Санич  ти  Іскаріот,
Бо  маєш  його  вади  .
Насущний  хліб  тобі  не  став  
Сьогодні  за  причину  .
Примкнув  до  протилежних  лав  ,
Щоби  ділить  овчину  .
Це  УКРАЇНА  ,  де  Тарас  
Страждав  ,любив  і  плакав  .
Невже  ти  на  його  парнас  
Отак  нахабно  квакав  ?    (какав)
Знай  УКРАЇНА  буде  жить  
Без  тебе  ,  без  Мороза  ...
А  все  ж  душа  чомусь  болить  
І  на  очах  знов  сльози  .

Сергій  Пасічник    (  серпень  2005  року)  .
..................................................................
Нам  Господь  його    послав  
Та  забув  про  розум  .
Хто  ще  досі  не  пізнав
Сивого      Мороза  .
То  вже  політичний  труп,
Скажу  вам  відверто  .
Він  найкраща  з  усіх  дуп  –
Політична  жертва  .
Тому  варто  залишить  
Його  без  уваги  ,
Щоби  міг      спокійно  жить
Цей  політ-бродяга  .
...............................................
Спікер  5  скликання  .

Чи  ви  чули  ,  чи  не  чули  ?
Спутали  пегаса  .
Запрягають  вже  ,  як  мулу  
Та  лиш  для  прикраси  
Утримують    простофілю
У  тім  важнім  кріслі  .
Хай  радіє  літ  на  схилі  
Та  правицю  тисне  
Тим  ,  хто  нашу  Україну  
Доїть  ,  як  телицю  .
Політичная  путина  
Чи  лайна  копиця  ?..





адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=551091
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.01.2015


* Марево. *

     

Лиш  стук  коліс  .  Блакитні  очі  .
І  тихе  ,  лагідне  «пробач».
Цілую  перли  я  дівочі  ,
Не  плач  ,  голубонько  ,  не  плач  !
Ми  вдвох  назавжди  ,  вдвох  повіки.
Нас  не  спроможні  розлучить
Життєвих  негараздів  ріки  ,
Від  котрих  серденько  болить  .
Минеться  все  ,  теплом  повіє  
І  яблоні  знов  зацвітуть  .
Буя    свідомість,    шаленіє  ,
Всього  не  в  змозі  осягнуть  .
На  нас  удвох  одне  повітря,
На  нас  удвох  цей  білий  світ,
Те  поле  ,  де  буяє  жито  .
Крила  ,  розправлені  на  зліт,
Веселка  в  небі  ген  за  обрій  ,
Свої  ховаючи  кінці  .
Перше  кохання  ,  перші  спроби…
Слова  даровані  оці  .


С.Бабінчук.                                                                        4.09.2014р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=550797
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.01.2015


* Поводир. *

         

Манить  незвідане  у  простір  ,
Шукає  праведних  думок  .
Фізично,  розумово  постить  ,
Всіх  уникаючи  пліток  .
В  присутності  Святого  Духа
Свідомо  серденько  щемить  .
Вкраїно  ,  матінко  ,  послухай
Тебе  Господь  Сам  боронить  .
Сьогодні  маємо  надію
Молитвою  змінити  світ  .
Вона  єдина  душі  гріє  ,
Лікує  ,  кличе  у  політ  ,
Не  полишає  в  час  тривоги  ,
Коли  біда  вночі  не  спить
Та  оббиваючи  пороги  ,
Болючі  рани  знов  ятрить  .
Свіча  горить  і  слово  лине  ,
Несучи    з  вуст  гарячих    мир  ,
Як    щирі  побажання  Сина  ,
Котрий  всім  нині  Поводир  !


Сергій  Бабінчук  .                                                          25.09.2014р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=550794
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.01.2015


* Кобзарева мелодія . *

               
Кобзарева    мелодія  
Наді  мною  грає  .
Так  ,  це  воля    Господняя  ,
Він  нас    поєднає  
Крізь  роки  і  тернії  ,
Крізь  сльози  та  муки  .
Чи  почую  генія  ,  
Як  досягну  злуки  ?
Через  мене  оспіває
Він  земнеє  царство  
Нагороджує  ,  карає  
Літами  в  митарстві  .
Ніхто  ще  не  розуміє  ,
Що  цю  важку  ношу  
Несу  і  благоговію  
Та  в  Господа  прошу  ,
Аби  дав  хороших  друзів  .
Сивину  на  скроні  ,
Соловейка  в  чистім  лузі  ,
Долю  на  долоні  .
Та  музики  в  кожне  слово  ,
Що  струмочком  ллється  .
Українська  наша  мова  
Знову  повернеться  .
Повернеться  і  зігріє  
Серденько  і  душу  .
Пронесу  це  .  Я  зумію  ,
Знаю  ,  вірю  ,  мушу  .


                                                                     Сергій    Бабінчук  .

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=550592
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.01.2015


* Рідний край . *

   

Як  можна  Землю  не  любити  ,
Де  зріс  ,  пив  роси  ,  покохав  ?
Весна  ,  зелене  в  полі  жито  ,
Туман  ,  у  верболозах  став  ?..
Тут  перші  кроки  ,  мама  й  тато  ,
Із  печі  хліб  вже  на  столі  ,
Штанці  від  брата  у  заплатах  ,
У  синім  небі  журавлі  ...
По  вечорам  казки  бабусі  ,
Пахуче  сіно  у  копні  .
О  ,  Господи  ,  Тобі  молюся  !
За  щастя  послане  мені  ,
За  те  ,  що  це  усе  я  бачу  ,
За  вірш  на  білім  полотні  ,
Радію  сонечку  і  плачу  ...
І  майже    завжди  на  коні  .
Причин  журитися  не  маю  .
Життя  прекрасне  ,  друже  ,  знай  !
Свідомість  так  усе    сприймає  -
Адже  це  рідний  серцю  край  !

Сергій  Бабінчук  .                                        12.10.2011  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=550591
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.01.2015


* Пустоцвіт. *


Кастровані  на  гідність  власну.
Вас  за  державу  не  болить,
Продалися  за  гречку,  масло,
Задовольнивши  свою  сить.
Стадна  свідомість  в  повній  мірі
Панує  ,  коли  розум  спить.
Не  доброзичливі,  не  щирі,
Здатні  за  течією  плить.
Життя  десь  за  вікном  минає,
В  чужому  просторі  біжить.
Розраду  в  грошах  всі  шукають.
Кожен  гребе  собі,  копить.
Повзучі  стали  всі  ,  безкрилі,
На  долю  кожен  скавулить.
Без  мрії  там  на  небосхилі
І  без  надії  творче  жить  .
Новітнє  острах  викликає  ,
Нема  чим  душі    боронить,
Бо  досі  в  них  живе  ще  Каїн,
Що  взявся  Авеля  судить…

Сергій  Бабінчук  .                                                              29.10.2012р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=550236
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.01.2015


* До молоді … * ( Знак оклику!!!)


Вивчай  українську  !
Бери  в  свої  руки  
Допоки  злочинську
Державу  для  злуки  .
До  змін  радикальних  
Совкового  стану  
Ти  прагни  тотально  ,
Вкраїна  постане  
З  колін  ,  щоби  волю
На  повнії  груди  
Вдихнуть  .  Тебе  молю  
Шевченківський  ЛЮДЕ  !!!
Повстань  ,  пробудися  !
Це  сон  літаргічний  .
На  крила  зіпнися  ,
Патрі-о-тичні  !
Не  гай  більше  часу  ,
В  ярмі  важко  жити  .
Ти  не  біомаса  !
Тебе  не  скорити  !
За  власную  гідність  ,
За  честь  до  Свободи  !
Кайдани  –вагітні  
Скинь  з  себе  НАРОДЕ  !
Будь  газдою  в  хаті  ,
Як  предки  навчили  !
Розумні  ,  багаті  
У  Бозі  спочили  .
Не  сміли  коритись  !
На  СІЧ  ,  пане-брате  !
За  власнеє  жито  
Не  варто  страждати  !!!

Сергій  Бабінчук  .                                                5.03.2013р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=550235
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.01.2015


* Не все так погано* …

       
Послав  Господь  непотріб:
           -    На,  дивись!
Закрив  повік  усі  важкі  питання.
Запалюй  свічку,  брате,  помолись!
Гірке  тебе  чекає  покаяння…
Радій  ,  коли  ще  веселковим    світ
Ти  здатен  бачити  у  цих  випробуваннях,
Що  не  хижак  сьогодні  і  не  кріт,
Що  сходить  над  тобою  зірка  рання,
Розрізнюєш  людські  ще  голоси,
На  добре  і  погане  поділяєш…
Духовного  здоров*я  лиш  проси,
Якщо  його  ще  й  досі  ти  не  маєш?..  
А  щастя  –  це,  звичайно,  відчуття  !
Це  те,  як  ти  навколо  все  сприймаєш.
Таким  мабуть  і  є  твоє  життя.
Ніхто  вже  не  спитає  -  як  ся  маєш?  
Холодний  погляд  ковза  по  душі,
Сирітку  не  сприйма  ,  не  помічає  .
Я  молитовно  прошу  :  не  гріши  !
Коли  перед  тобою  врата  Раю  .

Сергій  Бабінчук  .                                                      Листопад      2014  рік  .

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=549948
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.01.2015


*Уроки минулого *.

         
П’ять  років  швидко    промайнули  ,
Ніби  на  крилах  пронеслись  .
В  майбутнє  нам    тягти  минуле  
Не  варто,    друже  ,  не  молись  
На  черепки  часів  трипілля  ,
На  геноцид  ,  голодомор  .
Не    демократія  .  Свавілля
Навколо  нас  веде  дозор  .
Нема  порядку  і  не  буде  .
Бандитам  тюрми  відчини  ,
Не  поливай  Прем’єра  брудом  ,
Не  роздавай  кумам  чини  .
В  судах  хабарники  ,  злодії  .
Їм  до  лампади  цей  народ  .
І  шахтарі  ,  і  гречкосії  
Існують  лише  для  господ  .
На  кожнім  кроці  „чисті  руки”,
Сорочка  біла  ,  ніби  франт  .
Держава  потребує  злуки  ,
Коли  ти    з  рештою    гарант  ...

С.  Бабінчук  .

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=549945
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.01.2015


* Мавка*.

     
Кохання  щирого  не  знає  ,
Зросла  в  поталі  власних  мрій  .
За  що  Господь  її  карає  
Тут  оселивиши  ,  серед  змій  ?
Чарівний  стан  ,  блакитні  очі  ,
Вродлива  ,  як  сама  весна.
Принади  має  всі  жіночі  ,
Та  позбавляє  хлопців  сна  .
А  щастя  власного  не  має  
Лиш  споглядає  часу  плин,  
Котрий  за  вікнами  минає  
Грішних  ,  спокусливих  картин.
Гарячих  губ  палкі  цілунки  
На  її  перли  не  лягли  .
Чека  від  долі  порятунку  ,
Але  не  відає  ,  коли  ?
Коли  омріяні  картини  
Любові  втіляться  в  життя  ,
Тоді  ніхто  вже  не  зупине  
Сліз  благодаті,  каяття  …

Сергій  Бабінчук  .                                                    9.04.2013р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=549880
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.01.2015


*Випробування*

   

Болить  серце  в  грудях  ,  брате  ,
За  нашу  Вкраїну  .
Чому  таку  важкую    плату  
В  нелегку    годину  
Із    Небес  випробування  
На  нас  випадає  ?
Чи  замале  покаяння  ?
Чи  Господь  не  знає,
Що  цей  край  від  болю  стогне  
Не  перше  століття  .
Біля  храму  дзвонять  дзвони,
Знову  лихоліття,
Знову  суне  горе  в  хату,
На  поріг  ступає.
Ой,  як  тяжко,  пане  –  брате,
Серце  в  грудях  крають.
Мова  стала  на  заваді
Козацького  роду.
Відбирають  п*ядь  по  п*яді
Чужинцям  в  угоду  
Найдорожче,  що  зосталось
Прабатьків  коріння  .
Дочекались,  дочекались
Мовного  успіння…
Потирають  руки  сміло,
Паства  –  людське  стадо
Вже  зневірене,  безсиле,
Якесь  безпорадне…
На  Майдан  не  йде  на  ВІЧЕ,
Ярмо  не  пускає  .
Воля  плаче,  воля  кличе,
Воленька  благає:
Від  сну  пробудись,  козаче,  
Та  на  повні  груди  
Вдихни  мене  молодую,
Веселіше  буде.
Не  зрікайся,  поціновуй  
Козацькую  славу  ,
Українське  рідне  слово,
Матінку  державу  .
Тут  ти  зріс,  кохання  роси  
Пив  солодкі,  чисті  .
Розплітав  дівочі  коси,
Дарував  намисто,
Цілував  родзинки  милі,
Шепотів  –  кохаю…
Та  чомусь  буремні  хвилі  
Рушать  стіни  раю,
Несуть  розбрат  поміж  люди,
Чвари,  ворожнечу  .
Чи  ще  довго  таке  буде?
Лягає  на  плечі  
Непосильний  тягар  знову  ,
Бо    хтять  відібрати
Українську  нашу  мову,
Мову  мами  й  тата  !


Сергій  Бабінчук  .                                                                                24.09.2012р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=549879
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.01.2015


Братам .

       


А    серце  розтривожено  піснями  ,
Нам  знов  із  вами    поверта    літа  
Той    ніжний  погляд  ,  теплі  руки  мами  .
Любов  її      завжди  була  свята  .

Вона  ніколи    нам  не  скаржилась  на  долю  ,
Несла  свій  хрест  без  зайвих  на  то  слів  .
Тут  ,  на  землі  ,  за  неї  Бога  молю  ,
Хоч  за    життя        цього    я    не  зумів  .

Літа  летять  невпинно  у  минуле  ,
Зрадливо  скроні  вкрила  сивина  .
Лиш  зараз  ми  цінуємо  ,  що  було  ,
Коли  у  спогади  свідомість  порина  .

Там  бігли  дні  бурхливого  дитинства  
І  голубів  на  хаті  ніби  рій  .
О  ,  матінко  ,  прости  нам  всі  безчинства  
І  ,  як  колись,  у  сні  хоч    пожалій  .

Самі  ми  стали  вже  давно    батьками  .  
На  дітях  бачимо  ті  власні  помилки  .
Прости  рідненька  ,  мила  наша  мамо  !
Торкнись  сльозинкою  до  нашої  щоки  ...

               Сергій    Бабінчук  .  2008  рік  .
 




адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=549439
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.01.2015


Відповідь .

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=549436
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.01.2015


Після похмілля . ( Маєм те що маєм )



Сидить  кобзар  на  могилі  
Та  пісню  співає  :
„Вітре  буйний”  –  неси  хвилі  
Аж  до  небокраю  .
Волю  в  клітку  посадили  ,
Кайдани  на  руки  .
Ой  ,  Тарасе  ,  брате  милий  ,
Нема    й  досі  злуки  
Поміж  Заходом  і  Сходом  ,
Нема  розуміння  ,
Що  ми  є  одним  народом  ,
Збирати  каміння  
Час  настав  ,  прийшла  година  
Нас  всіх  об’єднати  
У  соборну  Україну  ,
Вона  ж  наша  мати  !
Чому  розбрат  поміж  люди  
Сіють  „патріоти”  ?
Та  клянуться  ,  б’ють    у  груди  
До  сьомого  поту  
Вихваляють  того  Хама  
Що  духу  ,  що  сили  .
Гіркі  сльози  з  очей  мами  
Рясно  землю  вкрили  .
Ой  ,  кобзарю  ,  не  рви  душу  ,  
Не  край  моє  серце  .
Адже  тут  я  жити  мушу  ,
Тут  я  мушу  вмерти  .
В  муках  слово  породити  
Для  нового  злету  .
Часу  обмаль  .  Відпочити  
Не  дадуть  поету  .
Хліб  насущний  –  рідну  мову  
Чомусь  зневажають  ?..
Насупили  свої  брови  .
За  кого  нас  мають  ?  
Штами  ставлять  та  волають  
Чужими  словами  .
Та  чи  відають  ?  Чи  знають  
Звідкіля  ті  штами  ?
Хода  Хресна  .  Повторюють  
Знову  ті  ж  помилки  .
Москва  прагне  Вікторії  ,
Трясуться  піджилки  ,
Коли  чує  :  Україна  
Стала  незалежна  ,
Квітне  в  лузі  знов  калина  
Та  пахне  безмежно  .
Ще  не  вмерла  у  лабетах  
Кремлівського    пана  .
Пишуть  власнеє  лібрето    ,
Відомо  це  ,  знамо  .
Знов  на  часі  доба  княжа  ,
Моляться  русини  .
Чи  пошле  Господь  ,  чи  вкаже  
На  долю  Вкраїни  ?
Перед  Ним  лише  ми  станем  
На  свої  коліна  .
На  ворога  підем  таном  
В  пориві  єдинім  .
Не  руш  неньку  ,  її  рани  
Досі  кровоточать  .
Не  будуй  на  неї  плани  
Та  жадібних    очей  
Роззявляти  не  смій    „брате”
Сьогодні  з  похмілля  .
Пригадай  ,  що  нас  багато  
Тебе  на  весілля  
Ми  запрошувать  не  будем  
Не  твоє  це  свято  ,
Досить  з  нас  твого  Іуди  ,
Досить  нас  карати  !!!
Вести  через  оті  терна  
Босоніж  без  жалю  .
Безсоромна    Ганя  Герман  –
Вдає    з  себе  кралю  ...
Приберися  ,  промий  вуха  ,
 Не  заздри    без  тями  ,
Не  нагадуй  всім  свекруху  
З  помийної  ями  !
Так  ,  ми    маємо  Лебідку  ,
Маєм  свою  долю  .
А  за  тебе  ,  Ганю  ,  бридко  
Не  задавай  болю  ...
Завдяч  цій  землі  в  поклоні  ,
Що  тебе  зростила  .
Сивина  вже  вкрила  скроні  ,
Але  ти  безкрила  
Виступаєш  за    лжесвідка  ,
Зараз  в  його  ролі  .
Бридко  ,    Ганю  ,  дуже  бридко  ,
Аргументи      голі  .
Пронизує  сором  душу  ,
Образа  проймає  .
Це  сказати  тобі  мушу  ,
ВІН        попереджає  .
Не  ті  шляхи  обираєш  
Для  випробування  ,
Тому  й  маєш  те  ,  що  маєш  .
Нема  покаяння  .
А  Вкраїна  має  доню  
Розумну  і  щиру  .  
Молимось  усі  в  поклоні  ,
Маємо  довіру  .
Це  її  маленькі  руки  
І    серце  гаряче  
Дуже    прагнуть  для  нас    злуки  .
Вона  все  пробачить  
Ворогам    ,  бо  нема  часу  
На  сварки  сьогодні  ,
Будувати  ті  гримаси  
Ніби  з  преісподні  .
Вітре  буйний  ,  неси  пісню  
Аж  до  небокраю  !
Бо    її  у  грудях  тісно  .
Співає  ,  співає      
Кобзар  в  полі  ,  на  могилі  
Про  рідну  державу  .
Ковила  несе  на  хвилях  –
Українську      СЛАВУ!!!

                                                                                   -2-

Поміж  нас    вже  завелися  
Служки  –  московіти  .
Доню  ,  прошу  ,  не  корися  ,
Не  дай  володіти  
Булавою  на    Вкраїні  ,
Марати  клейноди  .
Прапор  наш  є  жовтосиній  ,
Не  давай  їм  згоди  
Нашу  неньку  грабувати  ,
Не  кинь  на  поталу  
Те  ,  що  є  для  нас  всіх  свято  .
Свої    п’єдестали      
Збережи  .  Ми  присягнемо  
Державі  служити  .
Не  зрадимо  ,  не  звернемо  .
Адже  кров  пролита  
За  свободу  ,  незалежність  ,
За  право  любити  
Так  віддано  ,  так  безмежно  .
Так  несамовито  ...
Нації  верни  коріння  ,
Пам’ять  генетичну  .
Лише  крок  нам  до        успіння    .
Нація  велична  
Вже  пройшла  через  тортури  
Триста  з  лишком  років  .
А  той    згадує  Батурин  .
Дай  нам  ,  пане  ,  спокій  .
Не  про  тебе  той  Батурин  ,
Бандера  ,  Мазепа  .
Третього    б  не  було  туру  ,
Де  б  ти  був  ,  дурепа  ?
Оце  є  твоя  подяка    ,
За  душевні  рани  ?
Президенте  ,  неборака  ,
Підтримуєш  клани  ?
Вона  винна  ,  що  ти  втратив  
Розум  на      похмілля  ?
Це  вже  ,  пане  ,  забагато  !
Таке  то  ти  зілля  ...
То  хто  зрадив  нам  ,  Майдану  ?
В  кого  чисті  руки  ?
Ні  ,  не  входить  в  твої    плани  –  
Прагнути  до  злуки  .
Отруєння  на  сміх  курям  
Не  зумів  довести  .
То  кого  тут  врешті  дурять  ?
Де  медичні  тести  ?
Вже    сміється  з  нас    Європа    ,
Кого    обираєм  ?
Хоча  їм  все  те  до    попи  ...
Маєм  те  ,  що  маєм  .

                                                                 Сергій  Бабінчук  .
 

 

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=549214
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.01.2015


*** Пий воду із освячених криниць .

           
Спокуса  дарувала    тобі  крила  ,
І  знов  торує  в  невідоме    шлях  .
Це  вже  було  .  Колись  тебе  купила  ,
Коли  прибрала  віковічний  страх  .
Писав  про  владу  правду    завжди  голу    ,
На  ризик  наражаючи  себе  .
Бо  той  ,  хто  рветься  хижо  до  престолу  
Відомо  ,  кожного  у  землю    загребе  .
Залиш  політику  ,  пиши  вже  про  кохання  
Насолодись  цнотливістю  вірша  .
І  так  роби  це  ніби  ,  як  в  останнє  .
Наснага  хай  тебе  не  полиша  .
Згадай  батьків  ,  пиши  про  рідну  хату  ,
Увіковіч  себе  у  слові  сам  .
Не  наражайся  ,  друже  ,  на  дебати  .
Це  є  безплідний  ,  непотрібний  крам  .
Навчись  радіти  сонцю  ,  вітру  ,  хвилі  ,
Що  розбива  об  камінь  свою  міць  .
Міняй  думки  ,  пиши  у  легкім  стилі  ,
Пий  воду  із  освячених  криниць.

Бабінчук    Сергій  .                                                        18.09.2014р.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=549213
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.01.2015


Яке ж прекрасне все-таки ЖИТТЯ !


Вас  не  любити  майже  не  можливо
За  мудрість  ,  філософію  вірша  .
Для  мене  це  сьогодні  надважливо  ,
Тому    розчулена  у  почуттях    душа  .
Життя  веде  нас    в  лабіринти  ,  дійсно  .
Та  все  залежить  тут  від  сприйняття  .
Шукаймо  в  нім  гармонію  ,  чи  пісню  
А  саме  краще  з  обома  злиття  .
У  вічність  лине  ,  в  насолоді  тане  ,
Які  це  неповторні  відчуття  !
І  хай  нас  навіть  на  Землі  не  стане  
Але  ж  прекрасне  все  –таки  життя  !
Сьогодні  ще  світ  білий  надто  милий  ,
Хороше  бачиться  ,  сприймається  єством  .
Шляхи  земні  ,  це  ми  по  них  ходили  
Адже  нам  добре  зараз  є  обом  !
Не  цінувать  ,  не  вірити  у  щастя,
Закрити  очі  на  живий  росток  ,
Відчужитись  ,  не  мати  і  причастя  
До  очевидних  ,  праведних  виток  ?!
Назвати  зрадою  ,  цього  мабуть  замало  .
Покликати  скоріш  до  каяття  .
Жалітися  нам  зовсім  не  пристало  .
Яке  ж  прекрасне  все-таки    -  ЖИТТЯ  !


     Серній  Бабінчук  .      2010  рік  .

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548969
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.01.2015


Бережи гідність .

                   ***

Як  моторошно  стало  в  світі  жити!
Не  кидай  ,  хлопче  ,  бісер  у  лайно  .
Ти  хтів  щоб  зрозумів  тебе  хто    ситий  ?
Існує  в  світі  істина  давно  :
Крізь  роки  суперечок  і  пожарищ  ,
Крізь  тернії  випробувань  життя  
Ніколи  він  не  був  тобі  товариш  ,
Від  нього  не  почуєш  каяття  .
За  те  ,  що  зняв  сорочку  вже    із  тебе  
Та    нагим  випустив  гуляти  в  білий  світ  .
Під  українські  зорі  в  чистім  небі  .
Не  скінчився  для  тебе  геноцид  .
Сьогодні  честь  насправді  пасе  задніх  
І  зрада  на  огиду  не  рясна  .
Підступні  ,  злі  ,  жорстокі  ,  безпощадні  .
Не  скоро  тут  буятиме  весна  .
Одні  виймають  з  пазухи  каміння  
І  точаться  на  ближнього  ножі  .
Не  мучить  серед  ночі  їх  сумління  ,
А  підлі  думки  коять  віражі  .
Забуте  вже  давно  поняття  :  СОВІСТЬ,
Маразматичні  в  душах  почуття  .
Всіма  керують  гроші  ,  прибутковість  .
Елітним  зветься  отаке  життя  .    

         Сергій  Бабінчук    .                                                              21.01.08р.        

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548966
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.01.2015


Чому ми вистояли ?


Діючі  особи  :  ХАМ  –  всім  відомий  ЗЕК  (ОПЕНЬОК).
                                                 КЕПКА  –  Лужков  Ю.М.

Ми  хотіли  державності  ?  Тепер  її  маєм  .
Це  природньо  ,  не  крайності  .
Кепці  це  заважає  .
І  за  що  він  ненавидить  ,  друже  нас  з  тобою  ?
Українські  краєвиди  не  дають  спокою  ?
Ви  що  ,  пане  ,  кепку  з’їли  ?  Замість  шкурки  з  сала  ?
Невже  так  от  зголодніли  ?  Чи  Москви  замало  ?
Президент  у  вас  маленький  ,  велика  держава  .
Візьміть  нашого  ОПЕНЬКА  ,  тримайте  на  славу  .
Коли  треба  –  випускайте  ,  коли  ні  –  за  грати  !
Майте  ,  хлопці,  його  „майте”  –  він  голубуватий  .
За  таким  ото  Віктором  ,  що  Лужков  так  любить  ,
Нам  не  шкода  ,  лише    сором  –  проникає  в  груди  .
Крим  бажаєте  забрати  ?  Ще  й  пів  України  ?..
Ви  що  ,хлопці  ,  поросята  ?  Путіну  –путану  !
Мілкота    Москвою  править  ,  
А  ще  з  нас  кепкують  .
Мир  нас  знає  ,  як  державу  ...
Та  вони  не  чують  .
На  МАЙДАН  ,  панове  ,  треба  
Щоб    промити  вуха  .
Там  ЛЮБОВ  нам  ллється  з  НЕБА  
Від  СВЯТОГО  ДУХА  !!!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548642
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.01.2015


Колаборантам . (Тушкам)


Ви  звикли  до  ярма  ,  шановні  .
В  задумі      серце    не  болить  .
Чи  то    своє  ярмо    ,  чи  з  зовні  ...
Аби  ,  як  кажуть  ,  свою  сить  
Задовольнить  .Чому  так  сталось  ?
Адже  зросли  на  цій  землі  ?
Невже  цього  для  вас  замало  ?
Тут  босими  ще  малі  
В  росі  купали  ноженята  ,
Вам  тут  співали  солов’ї  .
Перше  кохання  .  Мама  й  тато
Зросли  також  на  цій  землі  .      
Літа  летять  немов  на  крилах  .  
Коротким  є  людське  життя  .
Вже  скроні  ваші  побіліли  
І  час  настав  для  каяття  ...  
Так  довго  нищилось  коріння  .
Сьогодні  це  найбільша  з  бід  ,
Модифіковане  насіння  
Привносять  в  генетичний  рід  .
Чому  зника  бажання  волі  ?
Героїки  держави  слід  ?
Втрачається  у  чистім  полі  
Наш  український  родовід  .
Козацтво  ,  Січ  ,  Дніпра  пороги  ,
Із  люльки  тютюновий  дим  .
Це  все  нам  ,  братчики  ,    від  Бога  ,-
Тому  є  рідним  і  святим  .
Не  вберегти  свою  культуру  ,
Цуратись  мови  прабатьків  .
Вклонивши    голови  ,  понуро  
Іти  ,  як  вівці  ,  знову  в  хлів  ?
Минувшина  все  далі  й    далі
Ніби  в  безодню  десь  зника  .
Незгідних  політична  паля  
Уже  застругана  чека  .
Нас  час  не  вчить  .  Усе    минає  .
Скорбота  в  душу  торить  шлях  .
 Невже  не  чуєте  ?..  Волають  :
-Убережіть  державний  дах  !!!
Ми  клали  голови  ,  кров  лили  
Та  боронили  рідний  край  .
Тут  ,  в  цій  землі  наші  могили  
А    це  святе  -  запам’ятай  !
Не  плазувать  на  світ  з’явились
Ні  ,  ти  ще  й  досі  не    прозрів  ?  
Ми  завжди  лише  боронились    
І  не  шукали    ворогів  .

Сергій    Бабінчук        .


адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548641
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.01.2015


ПТН.

         

Оскаженіли  Іродові  бранці,
Шукають  жертву  власної  вини  .
Здоровий  глузд  не  має  навіть  шансів
Проникнути  в  свідомість  Сатани.
Подоба  лжелюдини  на  престолі
Шикує  перевтілене  життя  ,
Ламає  безсоромно  людські  долі  ,
Не  визнаючи  сутність  каяття  .
Пролита  кров  героїв  України  .
Катують  ,  розпинають  ,  як  Христа  .
Здригнувся  світ  ,  мурахи  вкрили  спини…
Во  істину  ти,  МАТІНКО,  свята!
До  волі  твоє  прагнення  нестримне,
Молитва  щира  знову  лине  ввись  .
Вже  скоро  заквітує  нам  калина,
Як  тисячі  років  цвіла  колись  .
Та  кров  плоди  ,  нагадуючи  знову  ,
Краплинами  стікає  до  землі  .
Покинув  соловейко  вже  діброву
В  вогні  згоріли  дітоньки  малі  …
О,  Господи  ,  помилуй  наші  душі  ,
Втамуй  цей  біль  ,  що  відбирає  сон  !
А  спрагу  волі  ,  що  вуста  так  сушить  ,
Молитвою  верни  нас  до  ікон  .

Сергій  Бабінчук  .                                                                17.12.2014р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548360
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.01.2015


Нахаба .

                             

Козел  капусту  боронити  взявся  ,
Бо  бачте  він  ,  як  справжній  «поліглот»  ,
Вкраїнської  завжди  чомусь  цурався  ,
Во  істину  ,  ну  майже  патріот  !
Тут  ріс  нахаба  ,  пив  святії  роси  ,
Скоромне  сало  наминав  у  піст  .
Нас  ненавидів  ,  що  ми  малороси  ,
Що  маємо  до  слова  певний  хист  .
Що  ми  цінуєм  власнеє  коріння  ,
Несемо  з  гідністю  свою  культуру  в  світ  ,
З  народження  свого  і  до  успіння  ,
Коли  Господь  позве  уже  на  звіт  .    
Як  можна  не  любити  землю  рідну?
Край  хаяти  ,  де  зрештою  ,  сам  зріс  ?
Не  боляче  йому  і  не  огидно  
Сувати  скрізь  свій  поросячий  ніс  .    
Черстве  серденько  аритмійно  б*ється  ,
Ганя  по  жилах  зовсім  дурну  кров  .
Чого  тобі  «мій  голубе»  не  йметься  ?
Чим  коперсуєш  ти  тут  знов  і  знов  ?


Сергій  Бабінчук  .                                                                              9.04.2013р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548359
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.01.2015


Пересторога .

           

Ні  !  Не  навчили  ріки  крові  ,
Що  на  асфальті  запеклась  .
Невже  на  Сході    вже  готові  ,
Щоби  ще  й  їхня  пролилась  ?..
Чи  не  достатньо  ще  пожертви  ?
Світ  білий  полонила  знов  
Злоба  ,  як  тінь  чужої  смерті,
Не  випускає  із  оков  .
Небесна  сотня  в  Небо  лине  ,
Про  ВОЛЮ  в  Вись  несе  свій  звіт  .
Отця  ,  Святого  Духа  ,  Сина  
Молитимем  ще  сотні  літ  .
Холодне  серце  пробудити  ,  
Вернути  Авелю  життя  
Ми  зобов’язані  служити  
Во  ім’я  діток  ,  майбуття  !..
Тут  чорний  пил  вітри  Майдану
Перемітають  в  закутки  ,
Ятрять  живі  одвічно  рани  ,
Спіралі  сходження  витки    .
Ми  маєм  честь  служити  Богу.
Земний  нести  на  собі  Хрест  ,
Як  захист  ,  як  пересторогу  ,
Надії  ,  волі  ,  віри    тест  .

Сергій  Бабінчук                                          Квітень  2014  рік.


 

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548229
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.01.2015


Пригадаєм Стуса .

Сидить  козак  на  могилі  ,
Позвисали  вуса  .
Приречено  та  безсило  
Чита  рядки  Стуса  .
Читаючи    пломеніє  ,
А  скінчить  –  погасне  …
Чому  нація  не  сміє  
Мати  право  власне  
На  історію  ,  культуру  ,
Мову  ,  врешті  ,  долю  ?
Серце  його  у  зажурі  ,
Думки  у  неволі  .
Ми  не  маєм  патріота  
На  гетьманське  крісло  ,
Тому  й  ділять  нас  на  квоти  ,
Біомасу  в  числах    …
Згаса  віра  ,  що  ми    можем  
Дати  собі  раду  .
Втратив  безумовно  кожен  ,
Зникла  десь  бровада  ,
Куражу  нема  .  Знесилі  
Думки  якісь  стали  .
Сидить  козак  на  могилі  ,
Вуса  позвисали  .
Підсвідомо  з  душі  рветься  
На  зовні  спокуса  :
Повернути  б  Україні  
Світлу  пам*ять  Стуса  !
Відродити  б  генетичне    
Прабатьків  коріння  ,
Власне  ,  гонорове  ,  звичне  
Сіяти  насіння  ,
Аби  мати  запоруку  
На  чисте  майбутнє  ,
Досягти  єднання  ,  злуки  .
Державу  могутню  
Будувати  на  просторах  
Титульного  люду  .
Мабуть  буде  це  не  скоро  ?
Та  чи  воно  буде  ?..
Тому  й  сидить  та  сумує
Козак  на  могилі  ,
Чи  побачить  ,  чи  почує  ,
Молиться  Василю  :
- Поглянь  ,  брате  ,  на  Вкраїну  
- Із  Небес  блакитних  .
- Ділять  Неьку,  як  овчину  ,
- Ріжуть  лезом  бритви  .
- Розтинають  та  сміються  ,
- Кепкують  над  нами  ,
- Не  зважають  і  не  чують  
- За  стінами  брами  .
- Он  дитя  під  тином  плаче  
- Зникла  породілля  ,
- Десь  гуляє  та  пиячить  
- Знову  на  похмілля  .
- А  вони  собі  радіють  ,
- Немає  загрози  ,
- Загнуздали  всі  надії  ,
- Проборкали  розум  !

Вітер  віє  ,  туга  крає  
Серце  на  шматочки  ,
Маєм  ,  брате  ,  те  ,  що  маєм  –
Ні  сина  ,  ні  дочки  …
Сиротиною  зробили    
Матусю  сьогодні  .
Тчуть  нахабно  вже  свій  килим  
Діти  преісподні  !!!
Ой  ,  козаче  ,  пробудися  ,
Собери  ватагу  ,
Щиро  Богу  помолися  ,
Шабельку  витягуй  .
Пробуди  жадану  волю  ,
Бо  її  приспали  ,
Щиросердно  тебе  молю  
Та  цього  замало  .
Варто  кожному  розплющить
Ті  сонливі  очі  ,
Та  відчути  себе  мужем  
В  державі  дівочій  .
В  них  по  матері  ведеться  ,
Інша  віра  ,  брате  ,
Грошами  вона  зоветься  –
Це  і  мама,  й  тато  .
Нема  давно  за  душею  
Нічого  святого  .
Чи  то  ми  тут  є  ізгої  ?
Чи  виросли  роги  ?
Газдувати  нам  належить  
У  власному  домі  ,
Коли  ми  є  незалежні  ,
Коли  ще  свідомі  .                                                                      Сергій  Бабінчук  .

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548227
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.01.2015


Ізгої .

Козацька  січ.  Лиха  година.
В  жалобі  ненька  Україна.
Хто  винен  в  цій  різні  кривавій?
Кому  довірили  «Булаву»?
Питання  постає  нам  знову:
Хто  не  напився  досі  крові?
Кому  завжди  всього  замало?
Із  білокам’яної  жало
Спрямовано  у  наші  спини…
Їм  заважа  наш  цвіт  калини.
Нема  Вкраїни,  як  держави  –
Є  територія  кривава,
Є  полігон  чужої  влади,
Де  шалапутінські  бригади
Випробування  чинять  зброї,
А  ми,  панове,тут  ізгої?..
Тут,  де  батьків  святі  могили,
Де  вперше  ніженьки  ступили,
Зізнався  вперше,  що  кохаю,
Садок  вишневий,хата  з  краю.
Лунають  соловейка  трелі,
Дитятко  спить  собі  в  купелі,
Курносе  смокче  мамі  груди…
Ми,  з  рештою,  є  мирні  люди.
Ми  толерантні,  дуже  чемні.
Але  літа  прийшли  буремні,
Де  звичне  все  до  цього  –  рушать
Оті,  що  лише  «б’ють  баклуші»,
Для  кого  «пєчка»  на  колесах,
На  ній  нероба,чи  «повєса»
Вже  тридцять  років  там  просидів
І  зла  у  цьому  ніц  не  видів.
Чуже  так  вабить  його  очі,
Брехню  у  світ  несе,  стрекоче,
Чекаючи  при  цьому  плати,
За  вільний  дух,  політ  крилатий…
О,  Господи!  Надай  нам  сили
Не  втратити  ці  вільні  крила!

Сергій  Бабінчук  .                                                      30.05.2014р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547661
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.12.2014


Небесній Сотні .

Сльоза  слід  білий  на  щоці  
Зовсім  без  сорому  лишила  .
Десь  там  ,  за  кадром  ,  у  руці  
Зброя  злочинця  спокусила  .
Свідомо  тисне  на  гачок  …
І  плаче  безутішна  мати  .
Вогонь  від  тисячі  свічок  
До  Раю  душі  проводжати  
Сьогодні  буде,  у  наш  час  ,
Ніби  в  роки  середньовіччя  .
То  хто  такий  віддав  наказ  ?
Кого  Іуда  вперто  кличе  ?
Як  посягнути  на  життя  
Посмів  цей  виродок  кривавий  ?
Тому  прийшов  час  каяття  
Отих  ,  хто  дав  йому  «булаву»  !..
Це  ви  причетні  до  цих  сліз  ,
До  болю  в  серці  тої  мами  
Суспільства  щонайгірший  зріз  ,
Раби  жадоби  ,  свого  краму  !!!
Це  ви  осліпли  у  пітьмі  
Регіональної  потвори  .
Ви  ,  винуватці  є  прямі  ,
Від  вас  по  Україні  горе  
Повзе  зміюкою  в  хати  ,
Сліди  лишивши  попід  тином  .
Сучасні  покидьки  –  кати  
Забрали  в  матері  дитину  …

Сергій  Бабінчук  .                                                            25.02.14р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547656
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.12.2014


РІДНА ХАТА.

                                                 РІДНА    ХАТА.


                                                                                                                         Вояку    УПА    присвячується..

Зникли  вже  палкі  бажання  ,
Канули  у  літа.
Не  звучить  тут  у  вигнанні
Чарівна  тримбіта.
Час  ,  як  вітер  повідносить  
Пам”яті  сторінаи  .
Кличуть  мене  ,  досі  просять  
Черемоші  дзвінкі.
Поверни  шляхи  ,  козаче  ,
До  рідного  краю  ,
Хай  душа  твоя  поплаче  ,
Бо  я  твердо  знаю  ,
Що  тут  думками    що  ночі  
Серце  туга  тисне  .
Чорні  брови  ,  карі  очі  
Згадуєш  навмисно  
Аби  якось  відігрітись  
На  ріднім  порозі  ,
Але  роки  підкорити  
Ніхто  з  нас  не  в  змозі  .
Вони  лік  ведуть    уперто  ,
Хвилини  не  гають  .
З  рідним  краєм  лиш  відверто  
Душею  співаю  .
Бо  одне  я  певен  знати  :
А  там  за  межею  
Чи  згадаю  рідну  хату  ,
Та  чи  буду  з  нею  ?
Роки  бистро  промайнули  ,
Виросли  вже  діти  .
Та  чи  важко  мені  було  ?
Чи  мав  право  сміти  ?
Мабуть  ні  .  Ні  те  ,  ні  інше  ...
Не  скаржусь  на  долю  .
І  скажу  без  перебільшень  –
Боровся  за  волю!
За  те  ,  аби  завжди  мати  
Червону  калину  ,
Щоб  ніхто  не  смів  попрати  
Мову  солов”їнну  .
Прапор  гідно  хтів  тримати  ,
Прапор    УКРАЇНИ  .
Твердо  вірити  і  знати  ,  
Що  є  її  сином  !

Сергій  Бабінчук    .

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547420
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.12.2014


ЗІЗНАННЯ,

Пишу  вірші  з  повагою
До  Вкраїни  –  неньки.
Честь  велика  і  благо  є  
Втішити  серденько  .
Це  розрада,  віддушина  -
Соловейка  пісня.
Це  кохання  зворушливе  –
Перше  ,  променисте.
Відродити  рідне  слово
На  власних  теренах  ,
Де  Кобзар  поклав  основу,
Несучи  ЗНАМЕНО,
Крізь  роки  і  тернії  ,
Муки  злої  долі
До  вершини  Генія  
В  боротьбі  за  волю!
Доторкнутись,  продовжити
Цю  нелегку  справу,
Долучитись  ,  примножити,
Зберегти  державу  .
Борг  віддати  ,  засіяти
Родоводу  ниву  
Радісними  мріями  
У  переддень  Дива  !
Воно  стоїть  на  порозі  
Кожної  оселі  .
Знаю  ,  вірю,  що  у  змозі
Думи  невеселі  
Розвіяти  в  чистім  полі
Як  попіл  по  вітру  .
Веселкову,  ясночолу
Змінити  палітру  ,
Для    рідного  свого  краю
Миру  попросімо  ,
Бо  ХРИСТОС  ся  нам  рождає  :
Славімо  !  Славімо  !
                                                                                                 Сергій  Бабінчук  .    

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547417
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.12.2014


Звернення.

Тараса  Дух  мене  пройма  ,
Коли  за  нього    Бога  молю  .
І  матінка  стоїть  сама  ,
А  ми  малі  ,  ще  й  досі  голі  .
Так  звана  східная  «сестра»
З  обійм  своїх  не  випускає  .
Із  двоголового  нутра  
На  світ  з*явлється  знов  Каїн.
Жорстоко  викида  з  гнізда  
Усіх  подобин  свого  роду  ,
Не  залишаючи  сліда  ,  
Своєму  шлуночку  в  угоду  .  
Паразитує  поміж  нас  ,
Стираючи  усі  кордони  ,
Один  маленький  невіглас
Та  «руський»  мір  попа  Гапона  .
Чим  завинила  ця  земля  
Сльозою  ,  що  туманить  очі  ?
Тим  ,  що  родючі  тут  поля  ,
Що  люд  недосипає  ночі  ?
О  ,  Господи  ,    нам  миру  дай
І  ворогам  прости  провину  !
Хай  квітне  рідний  серцю  край  ,
Хай  квітне  наша  Україна  !!!

Сергій  Бабінчук  .                                                                      2014  рік.


адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547253
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.12.2014


МОЛИТВА.

Сльоза  гірка  в  важку  годину
Зросила  смуток  у  серцях.
Небесна  сотня.  Домовина.
Скорбота  вічна  по  бійцях.
Герої  наші  не  вмирають,
За  волю  звіт  у  Вись  несуть.
Для  них  відкриті  Врата  Раю,
Дзвіниця  вказує  їм  путь.
Ми  тут  без  Вас  осиротіли,
Не  маючи  достатньо  слів.
О  ,  Господи,  надай  нам  сили
Свідомо  загнуздати  гнів,
Покластись  на  Всевишню  волю,
Простити  наших  ворогів  ,
Я  на  колінах  Тебе  молю,
Аби  мене  цього  навчив.
Пошли  нам  мир,  як  нагороду,
Наповни  душі  і  серця  
Цієї  Нації  ,  Народу  .
Во  ім’я  Сина  і  Отця  !!!

Бабінчук  Сергій  .                                            3.09.2014р.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547252
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.12.2014


Роману Шухевичу !

     Роману    Шухевичу  !

Для  них  важливе  визнання  
Від  вільної  уже  держави  .
Не  нагороди  .  Не  звання  .
Не  почесті  .  Не  гучна  слава  .
Вони  боролись  за  цей  день  
І  клали  голови  на  плаху  .
Мільйони  згинули  без  ймень.
Пухом  земля  хай  буде  праху  .
Це  діти  ,матінко,  твої  ,
Котрі  співали  :  ЩЕ  НЕ  ВМЕРЛА  ,
Це  соловейки  ,  солов”ї...
Свідком  була  тому    ГОВЕРЛА  .
На  неї  сходили  не  раз  ,
Щоби  з  висот  на  УКРАЇНУ
Крізь  роки  осягнути  час  ,
Як  вільна  пісня  усім  лине  .
Діждались  ,  мамо  ,  коли  ти  
Врешті  вдихнеш  на  повні  груди  .
По  волі  божій  всі  кати  
Залишили  тебе  .  Це  чудо  .
Найбільше  чудо  із  чудес  
І  чисте  їх    святе  бажання  .
Тож  най  поглянуть  із    Небес  ,
Як  сходить  сонечко  нам  раннє  ,
Як  жайвір  від  його  щедрот  
Ллє    пісню  і  пшениця  зріє  .
Наш  генерал  був  патріот  
Тому  про  це  він  щиро  мріяв  .
Між  тим  кістьми  на  Соловках  
Одні  лягали  за  свободу  ,
Інші  за  межами  в  бігах  
Себе  частинкою  народу  
Вважали  й  гордими  за  те  
Були  ,  що  діти    України  .
Для  них  це  все  було  святе  ,
Як  цвіт  пахучої  калини  .
Нас    Божа  матір  боронить  .
Про  це  хай  кожен  пам”ятає  ,
Тому  не  будемо  судить  
Тіх  ,  хто  стоїть  біля  Врат    Раю  .
Вони  хотять  лиш  визнання  ,
Не  пільг  ,  бо  за  життя  не  звикли  .
Не  нагород  і  не  звання  
За  подвиг  свій  земний  ,  великий  !


Сергій    Бабінчук      .  Серпень  2007  рік.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=546949
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.12.2014


Три крапки …

     

Прошу  ,  мій  Боже  ,  зупини  
Цю  ворогів  навалу!!!
Найкращі  гинуть  без  вини  ,
Їм  гинуть  –  не  пристало…

Лише  повстали  із  колін
У  праведну  годину;
Хотіли  –  волі  ,  добрих  змін  …
Та  раптом  ніж  у  спину  …

Терпінню  край  …    В  душі  протест…
А  на  щоці  сльозина  …
Революційний  ЕВЕРЕСТ  …
Кров  в  жилах  наших  стине  …

Знов  пробудилася  від  сну  
Надія  на  майбутнє  …
Прогіркло  все  від  полину  
І  бджоляра  ,  і  трутня  …

Чому  ця  нація  несе  
Такі  випробування  ?..
Пройти  через  горнило  …  все
Без  тіні  на  вагання  …

Не  допусти  нам  ворогів  …
Звільни  нас  від  кайданів  …
Вгамуй  у  серці  нашім  гнів  …
Та  залікуй  нам  рани  …

Сергій  Бабінчук  .                                                                            27.12.2014  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=546947
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.12.2014


«ПОРАДА»

       «ПОРАДА»


Твори    добро  в  віршах  ,  словах  і  прозі  
У  відчайдухи  навіть  запишись  .
Чому  ж  сама  пожать  його  не  в  змозі  ?
Невже  відклала    знову  на  колись  ?
Літа  летять  .  Хіба  зника  потреба  
В  добрі  і  щасті  вже  сьогодні  жить  ?
Чому  ж  минають  ,  не  ідуть  до  тебе  ?
То  як  тоді  стороннім  розсудить  ?
Ти  сій  добро  в  віршах  ,  словах  і  прозі  ...
Але  жнива  чекають  вже  на  злих  ,
Бо  це  вони  у  тебе  на  порозі  
Порозсипали  свій  байдужий  гріх  .
Ти  сій  добро  ,  чекай  на  своє  щастя  ,
Як  манни  з  неба  від  отих  святих  .
В  реаліях  живемо  .  Не  у  казці  .
Тому  нам  замість  манни  випав  сніг  .
А  ти  добро  продовжуй  висівати  
Поміж  каміння  ,  в  тернії  ,  на  сміх.
Чому  ж  воно  не  завіта  до  хати  ,
Аби  порадувать  вже  зараз  разом  всіх  ?

Бабінчук  Сергій  .

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=546751
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.12.2014


Станьмо , браття , колонами !

       
Ми  історію  пишемо  
І  встаємо  з  колін  .
Так  .  Ми  дітям  залишимо  
Вільний  дух  поколінь  .
Сльози  очі  заповнили  ,
А  в  душі  гіркота  .
Станьмо  ,  браття  ,  колонами  ,
Аби  наша    мета  
Була  ближчою  й  легшою  ,
Без  колючих  шипів  ,
За  рахунками  –  першою  ,
Загнуздаємо  гнів  ,
Щоби  розум  туманами  
Не  покрився  зовсім  ,
Ми  колонами  станемо  
І  покажем    отім  ,
Що  сидять  в  кабінетиках  –
Ми  є  вільний  нарід  !
Проффесорські    багнетики  ,
Знати  б  це  уже  слід  .
Ваш  цинізм  переповнює  
Чашу  наших  терпінь  ...
Ми  стаємо  колонами  .
Бог  є  з  нами  .  Амінь  .

Сергій  Бабінчук  .

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=546750
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.12.2014


Дещо про мову. Політична заручниця .

             

То  яку  сьогодні  мову  слід  охороняти  ?
Завели    в  Верховній  Раді  такії  дебати  .
Для  Азарова  ця  тема  не  дуже  приємна  ,
Бо  для  нього  українська  –  мова  іноземна  .
За  ці  роки  і  ведмедя  навчити  вже  можна  ,
Але  тільки  без  комедій  ,  коли  так  тривожно  
Постає  питання  мови  ,  тут  на  Україні  ,
Адже  це  першочергове  ,  ясно  і  дитині  .
Це  традиції  ,  культура  і  наше  коріння  .
І  кого  тут  ,  врешті  ,  дурять  ?  Котре  покоління  ?
Ми  не  знаєм  ,  нас  не  вчили  ...  Не  маєм  бажання  .
Чого  власне    рвати  жили  ,  ніби  як  в  останнє  ?
Ще  потерпить  ,  перетреться  ,  ослабне  держава  ,  
А  там  може  повернеться  влада  знов  миршава  ?
Де  ми  були  малороси  ,  імперська  окрайна  .
Права  нам  сувати  носа    в  справи  надзвичайні  
Не    давали  ,  бо  хохли  ми  ,  ніби  нижча  раса  .
А  ті  братськії  обійми  та  оті    гримаси    
Бутафорія  не  більше  .  Артистична  маска  .
Аморальне  лицедійство  чи  невдала  казка  ,
У  яку  так  свято  вірять  більше  триста  років  .
То  чи  ми  сьогодні  вільні  ?  Чи  маємо  спокій  ?
Чому  граються  в  забавки  на  наших  теренах  ?
На    Вкраїну  робить  ставку  москаль  навіжений  .
Віддай  йому  Севастополь  та  Кримськії    землі  ,  
Бо  тут  вони  грабували  ,  сидячи  у  Кремлі  .
Загарбали    собі  тихо    і  володарюють  .
 Що  від  цього  комусь  лихо?  –  Так  вони  не  чують  .
Ведуть    в  чужій  хаті  війни    ,  а  ми  потикаєм  .
Раз  потрапивши  в  обійми  ,  вважаєм  -  це  раєм  .
То  де  з  рештою  коріння  ,  наше  генетичне  ?
Прийшов  час  збирать  каміння  .  Адже  не  етично
Під  чоботом  „брата”  бути  .  Досить  зволікати  .
Розірвемо  оті  пута  .Скінчемо    дебати  !..

Сергій  Бабінчук.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=546627
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.12.2014


ЛЮБІТЬ УКРАЇНУ !

     

Любіть    Україну  ,  як  неньку  любіть:
Степи  ,    гори  ,  ріки    й    долини  .
Бо  з  рештою  дітям  ,  онукам  тут  жить  .
Нехай  для  них  родить  калина  .
Про  неї  співатимуть  ніжні  пісні  ,
Тепло  хранить  будуть  родинне  .
Ми  вільні  нарешті  і  це  не  ввісні  
І  вільною  є  УКРАЇНА  !
Лелеки  звиватимуть  гнізда  у  нас  ,
До  моря    Славутич  наш  лине  .
Кобзар  на  чужині  про  цей  мріяв  час
І  бачив  такою    Вкраїну  .
Нам  Богом  дарована  ця  благодать  ,
Він  з  нами  ,  Він  нас  не  покине  .
З  колін  ми  спроможні  тоді  лише  встать  ,  
Коли  перед  Ним  на  коліна  
У  щирій  молитві  постане  народ  ,
Згадаєм  своє  ми  коріння  .
Та    врешті    дістанемся  власних  чеснот  …
Прийшов  час  збирати  каміння  .

Сергій  Бабінчук    .  Жовтень  2007  року
 .  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=546625
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.12.2014


СЛАВА УКРАЇНІ !!!

Соловейка  пісня  лине  
З  гаю  понад  ставом  .
Ненько  моя  ,  УКРАЇНО  !
Слава  тобі!    Слава!
Дарована    втретє  воля  ,
Нам  жити  в  цім  часі  .
Своїй  вдячні  будем  долі  
Та  її  прекрасі  .
Браття  ,  мусимо  цінити  ,
Що  предки  плекали  .
Слізьми  гіркими  полита  
Вікова  потала  .
Ніби  сон  .  Ми  незалежні  .
Ми  врешті  держава  .
На  просторах  цих  безмежних  –
Небесам  цим  слава  !
Дочекали  .  Три  століття  
Носили  кайдани  .
Хто  були  ми  на  цім  світі  
До  подій    Майдану  ?
Безіменні  ,  безсловесні  ,
Чужим  лиш  придатком  .
Несли  все  на  перевеслах,
Не  маючи  гадки  ,
Що  ми  нація  окрема  ,
Без  старшого  брата  .
Врешті  рішена    делема  ...
Дочекали  свята  .
Соловейка  пісня  лине  
З  гаю  понад  ставом  .
Ненько  моя  ,  УКРАЇНО  !
Слава  тобі!  СЛАВА  !!!

Вересень  2007  року

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=546458
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.12.2014


Героям слава !

Пішли  у  небуття  літа  буремні  ,
Залишивши  могили  там  і  тут  .
Будьмо  ,  братове  ,  до  героїв  чемні  ,
Вшануймо  разом  всі  героїв  Крут  !
Ці  хлопці  рідну  землю  боронили  
Від  напасти  червоної  чуми  .
За  волю  ,  за  державу  нашу  лили  
Гарячу  кров  .  Їх  ,  Господи  ,  прийми  !!!
У  молитвах  земних  не  забуваймо  
За  кого  віддали  своє  життя  .
Майже  століття  боронили  тайну  ,
 Й  патріотичні  до  Вкраїни  почуття  .
Нове  століття  і  нові  погрози  .
Рясно  вмивають  землю,  ніби  дощ
Гірко-солоні  материнські  сльози  .
У  Небо  Янголи  несуть  знов  сотні  прощ  !
Між  тим  Господь  нам  шле  випробування  :
До  волі  шлях  перетинає  знов  війна  !
Та  віримо  ,  що  зійде  зірка  рання  ,
Сіятиме  над  нами  знов  вона  !!!


 21.12.  2014  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=546453
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.12.2014