Трюк в ігноруванні

Сторінки (1/6):  « 1»

Ты слишком притягивал мир.

Ты  слишком  притягивал  мир
И  все  норовил  собрать  его  в  одном  месте.
И  сколько  бы  не  жертвовали  лир,
Тебе  это  все  равно  не  придавало  чести.

Только  во  сне  приходил
совсем  не  оставляя  известий.

Ты  страх  нагонял  на  тварей  лесных  и  ведьм,
хотя  пентаграммы  чертил  уже  в  виде  граффити.
Теперь  ты  не  можешь  вот  так  умереть  и...
Хотя  костлявая  уже  метит.

Да  и  тебя  совсем  не  сложно  заметить,
Слишком  многих  людей  ты  уже  предал.
"Безсмертен,  безсмертен,  безсмертен...".
-шепчу  в  виде  полного  бреда.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=566293
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 13.03.2015


Незаменимых

Незаменимых  людей  не  бывает
Значит,  ты  вовсе  не  человек
Так,  что  кости  будто  ломает
Так,  что  кажется  уже  не  мое

Так,  что  и  живешь  без  вдоха
Довольствуясь  болью,  сойдет  и  так
Сама  посыпаешь  раны  солью
Выдавая  шрамы  потом  за  знак

Незаменимых  людей  не  бывает
На  тебя  опять  помолюсь
Говорят,  без  таких  умирают
...  я  сама  тебя  прогоню

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=561263
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 21.02.2015


Нас нет.

Я  ем  слишком  много  конфет,
Читаю  книги  взахлеб,
Сижу  на  куче  диет  
Хотя  все  и  сходит  на  нет.

Ты  слишком  уверен  в  себе,
Совсем  не  любишь  читать,
И  пишешь  только  сестре
На  которую,  впрочьем,  плевать.

Я  брежу  тобою  -  кошмар,
Хотя  это  полный  бред.
Но  помнится  мне  тот
бульвар,
Где  мы...  А  впрочьем,  нас  нет.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552619
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 18.01.2015


Кожен крок…

Кожен  крок  завдає  болі,  подихи  і  того  гірше.  Руки  брудні  від  крові  та  трясуться,  але  я  йду  вперед,  нірвним  кроком,  але  все  ж  іду.  Вода.  Мені  треба  вода...
Тільки  що  вбили  мого  друга                                                Не  думай  про  це,  не  думай!
Його  тіло  залишилось  там                                                      Думай  про  воду.
Я  мала  б  бути  мертвою                                                            Вода,  вода,  вода,  вода
Але  я  жива                                                                                            Чому?

Я  навіть  не  плакала.  Чи  плакала?  Не  знаю....Хочу  дощу.  Хочу  додому.Брата  забрали  на  фронт,  не  хочу  додому,  де  його  нема.  Я  хочу  побачити  маму...  Вони  живі?  Не  знаю.  Вода.  вода,  вода...
Виходить  сонце,  крізь  руїни  пробиваються  тонкі  промені  світла  і  освітлює  попіл...  Він  усюди,  в  ніс  тільки  зараз  б'є  різкий  запах  горілого,  світ  згорів  у  вогні...
За  щось  чіпляюсь  і  падаю,  я  не  вставатиму.  Навіщо?  Лежу  на  сонці...
Ось  брат  пускає  сонячні  зайсики.  ось  мама  садить  квіти,  ось  тато  вчить  мене  їздити  на  велосипеді,  сонце...
Я  так  хочу  додому...      

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=545666
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 22.12.2014


Кожної ночі…

Кожної  ночі,  лягаючи  спати,  я  бачу  шматочок  неба  між  завісами  на  вікні.  І  я  живу  цим  шматочком  неба,  і  я  ним  дихаю,  і  це  всі  мої  почуття.  І  кожної  ночі  воно  особливе...  Думаючи.  що  більше  неможливо  зробити  щось  краще  ніж  минулого  разу  я  пднімаю  очі  і  розумію  наскільки  помилялась...
Нехтуючи  сном  я  дивлюсь  на  небо,  я  ним  живу...  Кожна  зірка  -  це  щось  неймовірне,  ідеальне...  А  це  тільи  одна  мільйонна.  мільярдна  частина.  Моє  життя  таке  незначне,  як  цей  обривок  неба,  частинна  в  мільярдах  інших...  Більших..  Кращих...Та  кожної  ночі  я  дивуюсь  різноманітності  цієї  малої  частини,  тож...
І  коли  одна  зірка  зникла  з  моєго  шматочка  неба...  я  більше  не  живу...  Не  дихаю...  Не  відчуваю...  Мій  маленький  всесвіт  був  знищений  ще  до  мого  народження  і  моє  життя  ілюзія...  Солодка  ілюзія  існування...  Той  шматочок  неба  більше  не  мій.  І  вночі  я  просто  сплю.  Зі  сном  про  мою  значимість  в  зірках...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544972
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 19.12.2014


Выглядишь так… Нелепо.

Чувствуя  терпкий  привкус  горечи  на  губах,
Слышу:  проходящий  мимо  плюет  под  ноги.
И  ползут  мурашки  по  моим  рукам,
И  уже  не  больно  почти  что.
Вроде.

Ослепительные  вспышки  солнца  блестят  в  глазах
почему  же  так  мало...
Света?
И  проходят  мимо  все  второпях,
Среди  них  и  ты  на  месте  стоишь.  Где  то

Обхватив  руками  за  плечи  себя,
Ищешь  глазами  совсем  
Слепо.
И  в  смоле  бесполезно  руками  гребя,
Выглядишь  так
Нелепо.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=543702
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 14.12.2014