ДивоЧинна

Сторінки (1/19):  « 1»

Колишній дружині

Колишня  крепко  страждала
Сама  себе  не  розуміла  і  навіть  тішилася  з  того
Що  Вона  була  зовсім  непомітною  в  колі  
Сумувавших  по  припиненню  життя
 Її  Колишнього  чоловіка

Вона  є
І  пам'ять  Її  ще  берже  як
З  кожним  роком  спільного  життя
Вона  приносила  в  жертву  Своє  тіло
Рвалися  нитки  що  зв'язували  докупи  сім'ю
Тіло  втрачало  радість  і  чуттевість  до  ласки  мужа
Її  тіло  стало  вже  геть  втомлене
І  Дружина  вигодувала  груддю  трьох  дітей  
Виявилося  що  тіло  все  ж  продовжує  жити  -  для  чого  б  це  тобі
Жити  коли  ти  на  дні

Вона  б  віддала  його  щоб  дорослі  Її  діти  бавили  ним  своїх  маленьких
Принаймні  коли  дуже  були  зайняті  
Але  Жінка  з  Дитям  з  бабусиної  Ікони
Порадила  Колишній  дружині  
Віддати  тіло  мужчині  в  кого  вона  ще  зможе  закохатися
Не  варто  чекати  довгих  і  міцних  стосунків  
Просто  стати  Храмом  для  коханого

Та  що  стала  Храмом  час  від  часу  молилася  біля  Ікони  Жінки  з  Дитям
Бо  в  Неї  теж  колись  народжувалися  діти
І  Вона  їх  вигодовувала  груддю
А  одного  разу  до  Храму  що  ним  стала  Вона
Внесли  ту  стару  бабусину  Ікону
Щоб  інші  колишні  дружини  приходили  і  молилися  перед  Нею
Бо  вони  знають  чому  вразлива  Колишня  дружина
Коли  помирає  Батько  її  дітей.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870462
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.04.2020


На білому тлі

Вчора  увечері,  коли  їхала  у  трамваї,  побачила  у  вікно  машину  незвичайну:  білий  фургон  з  написом:  ",Герої  не  вмирають".  Не  думала  зовсім,  чому  б  це  такиий  напис  на  машині  -  прсто  розглядала  зацікавлено:  "Що  таке  може  везти  цей  авттранспорт?"  Розсіяно  розглядала  -  вечір,  спека  тільки-но  спадала,  я  була  втомлена...  І  тут  мене  наче  вдарили  по  голові!  Боже!  Я  побачила  на  білому  тлі  ще  один  напис:  "200"!!!
Горенько  яке!!!  Це  ж  вбитого  когось  на  фрнті  везуть!  Або  кількох...  
Трамвай  зупинився  на  світлофорі.  Білий  фургон  також.  Мені  видно  було  водія  фургону.  Він  був  у  скорботі.  Наскільки  дозволяла  робота.  У  скорботі  і  при  справі.  Як  копальщики  на  кладовищі.  Ми  -  трамвай,  інший  транспорт  недовго  чекали  зеленого  світла  і  роз'їхалися  у  різні  боки.
Я  мала  вже  виходити  з  трамваю.Навіть  не  шукала  очима  того  білого  фургона.  Що  могло  б  змінитися,  якби  я  його  побачила?  На  якусь  мить  відчула,  що  найліпше  б  зараз  було  б  для  мене  виплакатися.  Я  не  заплакала  -  не  встигла.  Мене  огорнуло  місто,  моє  улюблене  Дніпро.  Огорнуло  метушнею,  літом,  мирним  вечором.  Подумалось  тро  чиїхось  матерів,  яким  доводиться  прийняти  "вантаж-200".  Сили  вам,  жіночки!
Боже!  Як  би  зробити,  щоб  не  було  війни?  Хто  знає?  Щоб  не  було  ворожнечі  між  Росією  і  Україною.  Ми  не  уявляємо  ,  у  якій  фальшивій  реальності  живемо.  Невже  "наша  хата  скраю"?  Давайте  починати  кожен  з  себе.  Хоча  б  контролювати,  що  ми  говоримо  і  чи  насправді  то  є  дійсністю:  що  з  другого  боку  бордюру  бандюки,  вороги.  Чи  є  правдою,  що  у  війні  бувають  переможці.  Що  можна  ще  зробити?  Простити!  Всііх,  хто  вбивав,  хто  посилав  вбивати.  І,  оскільки  я  вже  заглибилась  у  роздуми  про  війну,  -  неможливо  не  згадати  політику.  Так,  саме  у  війні  вона  є  основою  подій.  І  не  можуть  бути  осторонь  ті,  хто  при  владі.  Давайте  пробачимо  цеі  їм!  Хоча  б  тому,  що  непрості  часи  випали  на  їхню  долю.  Не  час  рахувати  медалі  -  колись  потрібно  "збирати  каміння".

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799366
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 15.07.2018


Я знаю

                                               Aшці.  Тій,  що  пішла...

Я  знаю,  чому  ти  пішла
від  нас...
Я  ще  знаю,  що  коли
покидають  друзі,-
не  має  значення
то  йде  людина,  чи  собака  -
є  причина,  що
важить  для  залишених...
І  тому  відтепер  я  знаю,  що
друзів  не  тримають
на  ланцюгу...
Я  узнала  це,  коли
ти  пішла,
не  вилазячи  з  буди...
З  нашийником...
І  на  ланцюгу...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672455
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 15.06.2016


Моє

Моє
найцінніше  -  спілкування  з  близькими;  слушна  порада,  якої  шукала;
моя
найсмачніша  -  їжа  будь-яка  після  бодай  нетривалого  голоду;
мій
найзвичайніший  -  день  без  нової  турботи;
мої
найпотрібніші  -  ті,  що  завжди  чекатимуть  на  мене  з  любов'ю;
найгарніші  -  діти  рідні  і  діти,  яких  вони  народили  і  ще  народжуватимуть;
Мій
Наймогутніший  -  Бог;
моє
найболючіше  -  зрада.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649624
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 07.03.2016


Новій людині

-Що  може  бути  
чистішим  
за  джерельний  струмок?
-Подив  від  впізнання  
себе  в  немовляті,  
котре  посміхом  сяє  
біля  мого  обличчя.
-------------------------
Торкнусь  тебе,  
щоб  далі  жити
у  цьому  дотику
бодай  пам'яттю-
такий  мій
дарунок  собі...
-------------------------
Показати  тобі  найгарніше?
Приходь  на  самому  світанку
взимку.
Ми  вдвох  підемо  схилом
   у  бік  сходу.
Ми  мовчатимемо  -
морозний  схід  співатиме.
Величну  радість  подарують
кольори  неба.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637387
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 21.01.2016


Кожен плете свій узор

Кожен  плете
свого  життя  узор.
Кожному  є
свій  план,
є  розуміння,
школа.
Не  загля́дуй
в  роботу
інших  -
бери  окремо
їх  досвід.
Та  часто  й  він
дійови́м  є
для  то́го,
ким  на́житим  був,
в  певний  мент
чомусь  вчив...

Кожен  плете  свій  узор...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633200
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 03.01.2016


Жінці, яка сама себе творить

́Отже,  будь!
ТИ,  що  прагнеш  висо́кості,
будь!

Будь,
о,  світла,  пречиста!

Навіть  мамою  ставши,
в  щільно  сповненім  часі  -  світи!

Світи  
вірою  тою,
з  якою  прийшла!

Бо  із  нею  ТИ  є,
а  без  неї  -  
ТЕБЕ  вже  нема...

І  кого  ВІН
кохатиме?!..

Осягни,
для  якого
ти  шляху-стежок  себе  бачиш!

І  йди!
Отже,  будь!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629249
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.12.2015


Хто ти, Майстре?

Кінець  літа.
У  сонячний  день  кожна  квітка  -
мов  зірка    серед  трав,
що  підсохли.
Кожна  вабить  схилитися,
дякувать,  
згадувать
найважливіше...

Ось  диво!  Ось  радість!
То  квіти  великі  -
сяють  
жовто-гарячою  ласкою  соняхи!
Згадую  й  вправду
про  найважливіше!
Наше  свято  буття
на  планеті  Земля
неможливе  без  Сонця!

І  для  того,
щоб  Зірку  найближчу
нагадувать  людям,
ХТОСЬ
на  Землю  
насіяв  квіток!
Із  весни  і  до  осені  -
радість  очам!

Ось  жоржина
в  старому  садку.
Свіжість  ніжно-бузкова.
Пелюстки  позавиті,
укладені  густо,  урочисто...
ХТО
це  диво  творив?
ХТО
творитель  і  майстер  квіток?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601342
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 22.08.2015


ГорОд. Розмисли.

Дивно  створені  деякі  рослини.
Ламається,  бува,  а  додай  їй  під  самий  злом  
трохи  землі,  укрий  сухою  травою,  полий  -
і  виправиться.
Я  так  само  живу,  як  той  томат,  що  ожив,
коли  ще  й  листя  деяке  прив'яле  повидаляла.
Життя  тримає  того,  
хто  його  тримається!
Помідора...  Усього  рослина.
А  скільки  коло  неї  життєвої  правди!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=595864
рубрика: Інше, Лірика кохання
дата поступления 25.07.2015


Гармонії

Переклад  давно  писаного

Прикоснись  ко  мне,  Великое!
Ласковое,  незабвенное!
Дай  душе  моей  свободушку
Отыскать  себя,  высокую!
Я  молюсь  Тебе,  Гармония:
я  стремлюсь  внять  свету  Музыки!
7.01.2001

Ой  торкнися  мене,  Величе!
Ой  ти  ніжне,  незабутнє!
Волю  дай  душі  для  пошуку  -  
Хай  знайде  себе,  високую!
Так  молюсь  святій  Гармонії:
Прагну  вняти  світлу  Музики!
14.05.15

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=581346
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 15.05.2015


Величальна Землі

Друзі,  переробляйте  улюблені  пісні  так,  щоб  вони  містили  тільки  позитивні  образи!  Про  що  співатимеш  -  так  і  житимеш!  Ось  моя  спроба:  

Радуйся!
Ой  радуйся,  Земле!
Мирний  день  народився!
Вимітайте  двори  новими  мітлами,
застеляйте  столи  та  все  килимами,
кладіть  паляниці  з  ярої  пшениці!
Радуйся!

Бо  прийдуть  до  тебе
триє  ждані  Гості!
Ой,  що  першим  Гостьом  -
Світлий  тихий  Ранок!
Ой,  що  другим  Гостьом  -
Дружній  погляд  з  Сходу!
Ой,  що  третім  Гостьом  -
Мудрий  людський  Вчинок!
Радуйся!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=561319
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 21.02.2015


Звідки приходить натхнення

Щастя  виплекаю  
з  свого  хисту:
я  його  просто
відпущу  на  волю,
щоб  він  танцював
серед  весни  і  літа,
і  восени,  і  взимку.
Аби  залишався  собою,  
аби  йому  було  весело...
***
У  мене  багато  недописаного,
бо  немає  кінця
враженням,  почуттям...
В  цій  незавершеності  -
дорога  до  себе...
***
Переверну  усі  задуми,  
усі  приємні  спомини.
Знайду  маленьку  горошину
зачудованості...
І  віддам  її  Тобі!
Тільки  так  збережу
в  собі  Себе...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=559658
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.02.2015


Одружена

Минає  деякий  час  після  осліплення  закоханістю,  ми  стаємо  знову  зрячими  і  зупиняємо  увагу  -  усі  сім'ї  проходять  крізь  це  -  на  прикрих  дрібничках.  Нам  здаються  вони  ганебними.  Нам  ввижється,  що  їх  треба  присікти,  бо  вони  руйнують.
То  не  є  руйнівники.  То  є  знаки,  щоб  змінювати  себе.
Якщо  вибір  був  зроблений  з  любов'ю

...Відправляю  сердите
послання
тобі  на  мобілку:
"Чоловіче,  
на  тебе  чекає  дружина!
Під  дощем!"
Ну  і  що,
що  він  теплий,  
бо  літо,  
і  що  листям  умитим
запахло...
Крапа  дощ.
Я  чекаю...
(Заводська  прохідна.
День  робочий  вже  "over".
Тебе  хтось  з  твоїх  хлопців
затримав  у  справі...)
То  чекаю,  чи  ні?!!

Так,  не  просто  чекаю!
Оберну  у  пухнасте,
ласкаве  і  ніжне
свою  самість,
сьогоденних  претензій
до  світу  свій  кіш.
Собі,  тій,  що
закохана  в  тебе,
собі,  тій,  що
пішла  за  тобою  колись,
я  гукаю:
"Озвись!  Оживи!"

Крапа  дощ.
Сонце  й  дощ!
Я  стою,  
ошаліло  піднявши  лице
до  дощу  і  до  сонця:
"Озвись!  Оживи!"
(не  завжди  
помічають  щасливих,
особливо,
якщо  ті  ще  й  змоклі)...
Собі,  тій,  що
пішла  за  тобою  колись,
я  шепочу:
"Озвись!"
Оберну  у  ласаве  і  ніжне
своє  "Я  чекаю!.."

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=554849
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.01.2015


М. В. , одному з уасників АТО

Cтудентом  ти  став  легендою
в  колі  однокурсників  
коли  зумів  одужати  
після  онкозахворювання
і  закінчив  Києво-Могилянку
зразу  за  трьома  фахами.
По  тому  ти  вже  мав  право
на  життя  "над  звичкою",  
чи  то  пак  життя  надзвичайне...
Їздив  сталкеером  
у  зону  Чорнобиля,  
співав  свої  пісні  по  фестивалях,  
одружувався,  розлучався
і  знову  одружувався.
Ти  до  АТО  встиг
навіть  повчителювати.
Талановита  людино!
Ти  ж  усвідомлюєш,  
що  ні  в  одному  конфлікті
немає  винуватих.
Що  є  причина  у  всього,  
що  відбувається.
Що  по  життю  маємо  
рухатися  із  вдячністю,  
вчитися  прийняттю
через  відмову  від  его.
Що  вектор  мислення  
веде  кожного  особисто
і  навіть  людство  в  цілому...
Чому  ти  там,  де  вбивають?
Невже  ніде  в    цілому  світі
не  вирішують  інакше,  
як  через  війни,  
непорозуміння  між  людьми?..

P.S.  Спитала  про  це  тебе  через
Facebook.
Ти  поставив  значок
"усе  класно!"...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=550560
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 11.01.2015


Котам і кицькам


Мир  вашому  Всесвіту,
Малі  ласкаві  тварини!
Світ  галасливого  міста
Не  рідний  вам!  Не  мої  ви!

Вибачте,  що  турбувала
Кошачу  незвідану  душу.
Вбачаю  гріх  самовправства,
Що  привчала  вас  за  спокусу...

Так,  на  поверхах,  в  оселях-клітках,
Корму  вдосталь,  й  не  мерзуть  хвости.
Та  не  довго  живуть,  не  здорово,
Не  спритні  там  груни-кошаки.

Прошу  красно  вас,  тих  хто  ня́вка,
Не  водіться  між  нас  в  містах!
Тікайте  туди,  де  хати  в  садках,
Теплий  кут  там  знайдеться  для  вас!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548716
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 04.01.2015


Якби тебе не було у моєму житті…

Якби  тебе  не  було
у  моєму  житті  -
чи  була  б  я?
Якби  ти  не  прийшов
тоді  і  потім,  і  знову.
Якби  не  було
прогулянок  і  розмов,
зізнавань,  SMS-ок,
радості,  обійм...
Замість  того  усього
було  б...ЩО?..  Безвихідь...

Чому  ж  не  приймаю
тебе  тобою?
Чому  не  відкрию
серця  свого  -
просто  для
його  ж  блага?
Відкрию  і  більше
не  закрию?
Чому  маскуюсь
під  дорослу  і  втомлену?
Може  хочу  у  безвихідь?..

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547009
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.12.2014


Бути немодною кобилкою

Моїм  дорогим  опоненткам

Бути  немодною  кобилкою  -
такою,  якою  я  є  -
важко  і,  водночас,  креативно.
Це  факт!  Знаю,  бо  колись  давно  була  іншою.

Отож,  недарма  і  вас  схвалюю:
шукайте  імідж,  робіть  модний  макіяж.
Головне  -  слідкуйте  за  порожниною  рота!
Кобилкам  це  не  завадить!

Перепрошую,  дорогі  сестри!
Я  не  з  цього  стойла.
Я  з  галявини,  якщо  вже  порівнювати  себе  з  кобилами.
І  те,  що  нам  не  разом  -  то  вже  вирішено.

Такою,  яка  я  є  -  мені  органічніше.  
Я  живу  такою.
Я  живу  такою
без  претензій  до  світу!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=545368
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 21.12.2014


Інтим

Це  коли  бачу
поряд  морду
собаки,  яка  
відчуває
мене,  як  і  я  її  –
рідним  єством…
Якщо  дивитись
побічно  й
пересічно  –
хижа  морда.
Але  вона  
вірить  в  мої
почуття,  а  я  –  в  її…
І  це  –  інтим.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=543907
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.12.2014


Феєрія

Пісню  присвячено  тим,  хто  сам  творить  дива  для  близьких  людей.  Як  гарно,  коли  це  вдається  зробити  казково...


Із  зірок  хоровод.
Ти  мене  вчарував,  Устроїтелю  дива!
Зорі  чудові  яскраві!
Ви  настрій  підносите  так  урочисто  красиво!

Приспів:

У  танку  світла  сяючих  бліків
Гармонію  тчете,
І  це  ваша  тайна!
Хай  же  буде  віднині
Феєрія-сон  (А  чи  яв  то?)
Моїм  талісманом!


Зорі!  Їх  бачу  врізнобіч  багато  -
Малих  і  великих.
Омальовують  сяючі  смуги.  І  все  кругом  мене.
І  я,  по-сваятковому  вбрана,  тихенько  співаю:

Приспів:

"О  мій  Устроїтелю  дива,  я  щиро  щаслива!
Устроїтелю  дива,  я  вдячна  тобі!
Таємниче!  Красиво!
У  танку  світла  сяючих  бліків
Гармонію  тчеш,
І  це  твоя  тайна!
Хай  же  буде  віднині
Феєрія-сон  (А  чи  яв  то?)
Моїм  талісманом!"

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=543459
рубрика: Поезія, Авторська пісня
дата поступления 13.12.2014