| Сторінки (1/69): | « | 1 | » |
З–за куліс ще дуже теплих днів
Виповзла на сцену пізня осінь.
Листя, що розпластане на дні
Між калюж, вже літа не попросить…
Ще не віриться, що клином журавлі
Вчора відлетіли. Стихло, змовкло.
Не вернути клином клин. І до землі
Пригортає осінь листя змокле...
Осінь – це перейдений рубіж,
Осінь – це забуті звичні звуки,
Осінь – це не здійснені в собі ж
Мрії, наче зграї темних круків.
Та повіримо у ще одну весну,
І у мрію, та, що нездійсненна,
Бо ще рік злетів, і на кону
Вже майбутність зовсім незбагненна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869103
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.03.2020
Я вірю в сни, в яких нема війни,
Без спогадів. Без кровотечі й болю
І без бинтів, що кольору стіни,
Що посолила гірко зла недоля.
Я проти днів , що порохом смердять!!!
Я проти рук, що убивають сміло!!!
Я всенько проти. Але є біда!
Не слухають, читаючи невміло.
У кожного є думи непрості.
І кожен має днів свою невтішність,
І спогади, як відьму на мітлі ,
І втрати, як невтриману торішність
Я за ті сни, де в спогадах дими,
Червінцями впадають зорі в ночі,,
І ми , такі прекрасні Ми!
Де вірять у найкраще наші очі!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863471
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.02.2020
[b]Байдужість проросла. І де знайти
Той вітамін, який лікує душі?
І тих пісень нечуваний мотив,
Що все байдужжя зтрусить наче груші.
В бруківку погляд твій. І на меті:
Не вникнути в чиюсь стражденну долю,
Не бачити в хурденну заметіль,
Як цуценят хтось випустив "на волю".
Так легко: на зупинці, під трамвай.
...І соромно за нелюдів байдужих.
...Їм всеньке літо вслід кричить трава,
Слідам отим, яким байдуже й дуже.
Знайди в собі ту, людяності мить,
Щоб жебракам - копійку у долоні,
Щоб цуценятам з мерзлої пітьми
Твої обійми, що зігріють скроні.
Подяки, і овацій не проси,
Не скрасять тебе долари, чи злоті.
Байдужість проросла. А ти - зкоси
Її коріння-пагони й на потім!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862825
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.01.2020
В черговий раз не спиться, хоч зневір
Цю темну ніч за відпочинку силу.
Вже так наблизився отой, незнаний звір,
Що у подушку вклав камінну брилу.
І вже так близько прорахунок днів,
Де добре ти зробив і де розтрачі.
Витягуєш із пам'яті на дні
Ті світлі дні, де маревом удачі.
Там простір пряно травами пропах,
Ще мрії поміщаються в долоні
І перепілки кличуться в степах,
І дні такі блакитні і бездонні.
Там віриться в любові п'яний щем,
Що скоро загорне в бурхливі крила...
Приходить дійсність. Зточеним ножем
Зтинає всіх бажань тонкі вітрила.
І знов не спиться вперто, хоч зневір
Всю віру у віддалене майбутнє.
Кладе в подушку камінь темний звір,
Що змінить на історія все сутнє.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854987
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.11.2019
Ну скажіть мені – де ж та межа,
За якою всі миті невтішні
Розповзуться, на заздрість вужам,
Розпорошаться листям торішнім?
Покажіть мені, де небосхил?
Бо не спиться і в раннє світання.
Де знайти тої потуги-сил,
Щоб не був оцей ранок останнім.
Намалюйте мені світлий дім,
Намалюйте мені. Я повірю!
І байдужжя розплетений дим
Враз спаде,наче камені-гирі.
Я так мало з малого прошу
Простягаю жебрацько долоні
Та ще дружбою я дорожу
Й сивиною, що скрасила скроні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851622
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.10.2019
Закружляє поважна жовтінь,
Завихрить помаранчево-чорне,
І в світанок чи мрій, чи хотіннь,
То загорне тебе, то пригорне
Напівсон, напівяві імла,
Напівспогадів довге мовчання,
То липке, як соснова смола
Безтурботне жовтневе світання.
Тут хмарини – на відстань руки.
Тут дощу розпорошені коси.
І шукаєш – ну де ж та блакить?
Де подвоєна з літеплом просинь?...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851470
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.10.2019
Не поспішай ти в даль ,не поспішай,
Бо «товарняк» пройшовший мИмо змиє звуки,
Де в крик мовчання втиснеться душа,
Де тихо простягну до тебе руки.
...Долоні, що до тебе простяглись
Не стрінуться з тобою в цьому часі.
Слова, ті, що в минулому, колись,
Несказанно промовчать, не прикрасять
Неподарованих троянд, в руці-струні.
…Вже потяг у безодню-далеч рушив.
Надіюся розгледіти в вікні
Твій силует, і спокої не зрушить.
Ні твій, ні мій.
І хай заллє вином
Перон
Безпечна юнь відпроводжавших.
…Вколюсь трояндами, а раптом за вікном
Ти помахаєш «начебто» згадавши…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851307
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.10.2019
Все життя відкладаєш найкраще в майбутнє, на потім,
У веселку малюєш своє життя-майбуття.
Та приходить реальність і туго зав*язує дротом
Твої ребра і руки. І чуєш - нема вороття.
А любов ще зелена і вся осяйна,недолюблена,
Перелистує пастпорт: "Ось тут би, ось тут і тут
Я б зробила відмітки, щоб тільки була приголублена
Твоїм вмінням відчути життя тонку простоту".
...Та життя вже пройшло. Я так щиро і віддано каюсь,
Що пливу на човні, але десь загубилось весло...
Загрібаю холодну і темну бистрінь загрібаю,
В дві руки, наче праведну правду і зло...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850510
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.10.2019
Вже у Києві осінь.
Пізній вересень осягнув:
Безнадійно і марно вдихати зелене в траву.
І в жовтаве, як оси
Розмальовує осінь
На воді-бистрині очерету лукаву брову.
Вже у Києві осінь.
Ще кленово-розхристана.
...Тягне пісню свою передвранішній,перший трамвай.
...І вже котяться роси,
І бринить павучка струна,
І пливе по Дніпру чи минулість, чи просто трава.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850509
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.10.2019
…Крейда скрипить і ламає тишу.
Вчитель на дошці пише , пише.
Пальці забілені в сніг.
Потім протре скрадливо руку
І донесе урок - науку
Навіть в дитячі сни.
…Я вже юнак і біжу до школи
Перший дзвінок… Граєм в футбола,
Щиро радієм весні,
Потім слідкують очі вперто,
Що вчитель пише на дошці стертій,
Де пальці білі,як сніг.
Час промайнув, дорослими стали.
Наші виски сивина украла.
РОки рясні, як дні.
Та не забудеш ту срібну тишу,
Де твій учитель пише, пише
І пальці забілені в сніг.
Вміння учити Богом дАне.
І вчителям хвала-осанна!
Вони – босоніж по стерні
Кришили для нас граніт науки
І я цілую ці втомлені руки,
Ці пальці забілені в сніг.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848969
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.09.2019
Подарую тобі довгі сутінки,
Що наснились у сні-весні,
Верболозу роззЕлені сукеньки,
Довгі тіні в ріці на дні.
Подарую тобі довгий березень,
Той , де просліску сніг в устах,
Де ще пахне торішністю вересень,
І не міряє вирії птах.
Обдарую тебе …тільки мріями.
…Якщо знаєш скажи, скажи:
Хто здмухнув з мене довгими віями
Моїх прагнень хисткі вітражі?
І не віриться в завтрашність втомлено,
В розвесЕлений день з пісень,
Щось давно й незаживно надломлено,
Там де серце.
Та ще не все.
Подарую тобі білу віхолу,
Ще сніжить сивина сивин,
Ще живий, ще люблю, іще дихаю,
Іще прагну епохи змін.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848511
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.09.2019
Коли наодинці з собою,
Коли все життя - НАНІВЕЦЬ,
Коли не чекаєш в двобої –
Зупиниться кОтре з сердець?..
Коли ти в Чеканні чекаєш-
Зупиниться ранку імла?
...А тут- крізь асфальт проростає
Майбутнього зелень-стріла.
І віриться:прозелень - вгору!
Минуле - зарубками в тінь!,
Щоб потім, в засніжену пору,
Весна ще була на меті.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846846
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.09.2019
Моя тривка і пізня самота
Не в захваті від кроків моїх років
І вже іду до Відчаю моста,
Щоб стрибнути. А потім спокій, спокій …
Не поспішаю. Раптом доторк чийсь.
А потім, як Везувієм, уроком,
Так віддано і вперто, хоч кричи,
Наступить хтось у кроки моїх кроків.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842878
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.07.2019
Ще десь на завтра варяться борщі,
А день здолала прохолодна втома,
І сутінки блукають в спориші,
Вага роси таємно-невагома…
І все, що пройдено, минуло-пропливло,
І ночі промайне зігнута спина,
І ранок прийде , зачерпне веслом
Ріку життя ще сонно-тихоплинну.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842872
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.07.2019
Спитай мене:» Чому люблю ЇЇ?»
Не відповім.Бо слів усих замало .
Бо в голосах, що линуть з ромаїтть
Я відгукнувсь на той, де серце стало…
Так і живу. Живий, чи ніби вмер.
І кардіолог тут не допоможе.
В означеннях і вольтів, і ампер
Вишукую, що може, може, може…
Озветься знову голосом своїм,
Зупинить час, а серце розморозить.
Спитай мене: «Чому люблю ЇЇ?»
Не відповім, бо заважають сльози.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842058
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.07.2019
Тут полини змережели стежки,
Тут ранки - короваєм на долонях,
Тут їжаки годуються з руки,
А сонце градус міряє об сонях.
Яка легка, правічна благодать!
Ця тиша - перевтілена на спокій,
А пісня одуда, не значить, що біда
До когось повернула свої кроки.
Тут затишно. Тут час завмер і, вмер.
Яскраві зорі ніч свою боронять,
А потім забирає від химер
Проміння тепле доторком на скронях.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841697
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.07.2019
На перехресті відчаю думок,
Де віра переходить у зневіру
Іще сльозиться, жевріє струмок
З якого п*ю. І в тон лаштую Ліру.
Вода на смак - кохання первоцвіт,
Дзвін джерела- як промені світання.
...Іду по нетолоченій траві,
Щоб донести поезію-зізнання.
Ще бавиться в росі «Чумацький шлях»
На вітрові тріпочуть віти-квіти,
На серці ще озимо на полях
Тих сторінок, які ще не прожито.
Від коловертя відліку думок,
Ніч відпускає скроні у безсоння,
…В стрімку ріку вливається струмок
І синь вікна латає жовтий сонях.
Але то сон..Бо відліку років
Ніхто не вімінив, не відурочив,
І вже десь там – на відстані руки
Покарою, чи скарбом- довгий спочин..
На узбережжі зламаних ідей
Не пишеться розхристано-яскраво,
Бо знову ніч. Осінній дощ іде
...І листопаду віхолва - заграва
Вже камінь ліг, де міг - я не зберіг.
Вже спогадів блукає сивий привид,
Та вже мені ніяк не допоміг
Мій оберіг, бо ліг на шию криво.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808903
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.10.2018
Цвіт черемшини марево духмяне,
П*янкі свічки у вечоровій млі,
Тендітніший за річкові тумани,
За все мені миліший на землі.
Вдивляюсь в квіточок безлічну силу,
А через мить вже бачу, як у сні
Мою бабусю рідну, посивілу,
Що десь далеко в неб, в далині…
Пробач мені, старенька - така доля
Живий. Пишу. Вже сивості пора.
...Як хочу нині впасти в жито поля,
Віддатись на поталу всим вітрам!
Цвіт черемшИни марево духмяне
Прошу- благаю - хай не одцвіта,
Хай буде він натхнення океаном
Мені, що залишилися, літа.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808537
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.10.2018
« Посміхнись милим усміхом, юним
Доторкнись темнотою з-під вій,
Оживи вже обірівані струни
У душі неспокійній моїй»...
...Так казав я колись тій дівчИні,
Що була до вподоби мені,
Із волоссям, як листя осіннє,
З голоском, як струмки по весні.
...Не схотіла мене навіть слухать:
Я ж – ніщо, перед Богом Краси…
Лиш промовила холодно-сухо:
«Буть твоєю мене й не проси!!!»
Сподівався – повернеться, скаже :
« Будь здоровий. Пока. Не старій…»
…Павутинку надії зав*яже
У душі романтичній моїй…
Що було – те було, Не вернути…
Ні Любові, ні снів –сподівань,
Що стараюсь збагнути-забути
Крізь мепреживо розчарувань.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808506
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.10.2018
Вересневого сонця тонкі пелюстки,
Наче мачухи злої гостинці.
Під скупим цим теплом свої гріє кістки
Престарезна бабуся в хустинці.
А за нею хатина у землю вросла,
Обіпершись на стовбур горіха
І з- під лоба дивилась віконцями скла
На свою розкуйовджену стріху.
І даремно гадати -- відгадки нема
У загадці оцій невеселій:
Хто ж старіший із них - господарка сама,
Чи її незавидна оселя?
Вік бабусі в колгоспах згноїв комуніст,
А за те, за всі злигодні-муки
Має пенсію куцу, як заячий хвіст,
Та до смерті натомлені руки.
Діти десь розбрелися в шалених містах,
В лабіринтах будинків і вулиць.
...Не питає бабуся в "поштарки" листа-
Всі давно вже про неї забули.
Не бабуся то зовсім - то Старість лиха.
Не бабуся - Самотність і Відчай.
І жорстока Безвихідь в душіі не стиха,
Зазирає нахабно у вічі.
Вимирає село. І літа, як вода,
І сидять непорушно у парі:
У сорочці розхристаній Осінь руда
І самотня, безпомічна Старість...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805719
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.09.2018
З помилок зіткане життя.
З помилок шиєм собі одіж
( На перекір бажанню й моді),
В гріхах шукаєм каяття…
Повз нас невпинно лине Час,
А більше – осені і зими…
У муках в це життя прийшли ми,
По муках лізем на Парнас.
І світ вершинами поріс.
І в кожного – своя вершина.
…Як часто страх штовхає в спину:
Ой, тільки б не зірватись вниз!...
В лавинах сніжних барикад,
На обпікаючім морозі
Хай стачить сил на півдорозі,
Та ще б, товариша рука!...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805199
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.09.2018
Той, хто свічки задмухує
так вирішив - нині час…
Шкода, що і не підслухаєш :
Наступна чия свіча?
Тільки охопить марево,
Той спогад юначих літ -
Майбутнє легке й безхмарне
І тільки вперед політ…
Вірилось в те, що зможемо!
Вірилось в те, що й не вір!!!
Де Правда в Добро перемножена
Велика, як велич гір.
Роки спустились, як хмари.
І сивина, як той лід.
Де майбуття те, безхмарне?
І тільки вперед політ?
Чуєш – вже пугач ухає.
Встиг, чи повзеш на Парнас
Той, хто свічки задмухує
Вирішив все за нас.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799578
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.07.2018
І ось ти вся - тендітна і п*янка.
Беззахисна і сповнена любові.
В моїй руці лежить твоя рука
І затишно нам в тихій цій розмові.
Нам лагідно.
Якби ж то не"якби"...
Хвилинна мить, а потім - розставання.
І змішуються прояви доби,
Пригадую плечей твоїх торкання.
Я одержимий голосом твоїм,
Бо тільки він лікує рвані рани,
Бентежить , наче перші солов*ї,
Що розтинають тишу вранці-рано.
Закоханий.
Вже сивий і смішний.
Та віриться, що там, колись,, чи нині
Ти погукаєш-скажеш : " Що ж, пішли -
Хай з*єднуються долі дві осінні!"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797069
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.06.2018
А літа день останній
Неквапно на прощання
Медові груші кидає в траву,
І в ностальгічнім плині
Нитками павутини
Латає сріблом вітру тятиву.
А на грядках бадилля
Димить відьомським зіллям,
Знайомий пряний запах розстеливсь
І десь в душі торкає,
Чого давно немає,
І що давно в далекому "колись".
Порожевіли хмари,
Лишився дня огарок
І вечоріє. Потім буде ніч.
А потім - буде осінь,
Дощів холодні коси
І підсумок даремних протиріч.
Ось так минає літо.
Останній день прожито
Спокійно й тихо, наче й не було,
І будуть снитись дивом
Окасті сині сливи
Й густий туман над змореним селом.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768572
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.12.2017
По небу вдарив блискавки ланцюг
Спочатку грім упав. А потім дощ, як брила.
Розлився смутком запах чебрецю,
Принишкли ковили тонкі вітрила.
Промокло все! І впоперек, і вздовж,
Та марно "надулись" пихаті дині,
Бо це короткий, теплий, літній дощ,
Он вже за чорним фарби світло-сині.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768571
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.12.2017
Я так втомився від кричущих тем,
А ви все мимрите " руїна-Україна".
Та подивіться ж - он каштан цвіте,
А он веселка гне покірну спину.
Ну де мені ті фарби роздобуть,
Долить в слова погожі, променисті,
Щоб кожен з вас збагнув прекрасну суть,
Зачудувавшись зоряним намистом.
Не стачить фарб в художників усіх
І слів, найкращих слів ніяк не досить,
Щоб передати дивний спів коси
І запах трав покладених в покоси
Хай песимістам, як на ту біду,
(Що так чекали неземного раю)
Хрущі над вишнями Шевченківські гудуть
І соловейки срібну тишу крають.
Від хникання не рушить з місця віз,
А лиш в серцях поглибляться руїни...
Геть з-під коліс зневірені до сліз!!!
Бере розгін, помалу, УКРАЇНА !!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767723
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.12.2017
Вересневого сонця тонкі пелюстки,
Наче мачухи злої гостинці.
Під цим жадним теплом свої гріє кістки
Престарезна бабуся в хустинці.
А за нею хатина у землю вросла
Обіпершись на стовбур горіха
І з-під лоба дивилась віконцями скла
На свою розкуйовджену стріху.
І даремно гадати - відгадки нема
У загадці такій невеселій-
Хто ж старіший із них господарка сама,
Чи її незавидна оселя?
Вік бабусі в колгоспах згноїв комуніст,
А за те, за всі злигодні-муки
Має пенсію куцу, як заячий хвіст,
Та до смерті натомлені руки.
Діти десь розбрелися в шалених містах,
В лабіринтах будинків і вулиць.
... Не питає бабуся в "поштарки" листа -
Всі давно вже про неї забули...
Не бабуся то зовсім - то старість лиха,
Не бабуся - самотність і відчай.
І жорстока безвихідь в душі не стиха,
Зазирає нахабно у вічі.
...Вимирає село. І літа, як вода.
І сидять непорушно у парі
У сорочці розхристаній Осінь руда,
І самотня, безпомічна Старість...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767722
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.12.2017
Я в бій іду, де скрежет сталі,
Де куль дощі їдять сліди,
В твоїх очей безмежні далі
Порину. Може, й назавжди.
Впаду, обнявши автомата,
Спрямую погляд до зірок,
Залишусь в вічності солдатом,
Бузсмертним стану, як пророк.
А москалі, шалено й люто,
Повзтимуть вперто крізь дими,
Та їм ніколи не збагнути,
Чому такі безсмертні ми.
Бо ляжем ми в свинцевій зливі,
За матерів, за рідний край,
За очі дівчини журливі
І за прийдешній, світлий рай.
Не треба слів. І сліз не треба,
І хай як серце не кричить,
Ні, я не вмру край цього неба,
Я лиш приляжу відпочить...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767216
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.12.2017
Дарма шукає чиясь зморена душа
Тепла у згарищі сердець людському,
Бо навіть правда, колись гостра до ножа
Розвіялась на потерть, на солому.
Густим парканом де штахетом чорне зло
Обгородили душ німі могили,
Розсипали байдужість битим склом,
Аби подібні по ній різались-ходили...
Отак і йде собі по світу чоловік.
Його ніхто й ніколи не спитає:
Чому для тебе, друже, день важкий, як вік
І щастя чом обходить-обминає?
Так на слизькій нерозуміння плісняві
Той чоловік ковзнеться, мов на кризі,
Впаде. Розіб’ється. До самої крові.
Замкнеться на життя хисткім карнизі...
І зрозуміє: добре слово- не проси
Правий лиш той, хто крикне голосніше.
Байдужість - ЩИТ, а зло - як МЕЧ носи!
( Такі тобі стрічаються частіше )...
І довго буде ще під золотом Стожар
В серцях, що злоби прикривають грати
Не біс... Не Бог... Чиясь заморена душа
Скарби тепла і ніжності шукати...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767215
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.12.2017
Немов зненацька випали дощі
І сіють осінь краплями тугими,
Проймає жаль, що потім буде зимно,
Бо так ще літа хочеться душі.
Іще б хоч трішки зелені. Та вже
Перетинають світ ліси багряні,
Холодних днів непрохана нежданність
Доповнює одвічний цей сюжет.
Але і це все раптом відгорить
І кольорове фото чорно-білим
Зима підмінить хитро і уміло...
Доволі смутку! Все це до пори.
Бо не вмира в березах дух життя,
Де кожна гілка - спалах непокори,
Солодкий сік вже про весну говорить
І що зимі не буде вороття.
А поки що розгулюють дощі,
І б’ють на сполох крилами лелеки,
Зима вже зовсім поруч - недалеко,
А в мене тепло й літньо на душі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767069
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.12.2017
Киньте місто і хаос - поїдьте в село,
Там за безцінь руйнуються хати,
І цілюще повітря крилом, як веслом,
Розтинає лелека строкатий.
Смичуть гуси за чуб молоді спориші,
Барвить літо в червінь полуниці,
Ген за верби-кущі, як відрада душі,
Річка піниться, грає, іскриться.
Чорну одіж свою із легкого плеча
Кине ніч. І розляжеться спокій.
Зависають у тиші і довго звучать
Чиїсь дальні неспішливі кроки.
І як в доброму сні стане принцом жебрак
На землі, що ясна й первозданна,
Пахне медом вода із простого відра,
Із простої криниці - не з крану.
А коли по садах об осінній порі
Млосно мружаться яблука й сливи,
Запитання бринить: який дурень прорік,
Що не має село перспективи?!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767068
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.12.2017
Ще світання морозно-захмарене,
Не розбурхане човганням ніг
І як чистий папір - світлим маренням,
Наче заново все: перший сніг.
На дерев перетруджені милиці
Обіперся небесний сувій.
Колисково по білому білиться
Передмова майбутніх завій.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766065
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.12.2017
Ти хочеш тиші? Ось вона - бери
В’язка, як мед в задумі неповторній,
У ці травневі теплі вечори,
У ночі ці такі безтямно чорні.
Ти бачиш тишу? Осьже, ось вона
Така безпечна й п’яна від жасмину,
Це в ній бринить комарика струна,
Вона леліє пісню солов’їну.
Послухай тишу. Рани, що болять
В твоїй душі, загоять тиші звуки,
Звабливо зорі підморгнуть здаля
І буде чути серця мірний стукіт.
І хай це смішно - в тиші розчинись
Краплинами туману й ще дрібніше,
Щоб трепетно згадалося колись, -
Як голосно звучала тиха тиша.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766064
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.12.2017
І пожити б іще, та життя вже пройщло
І у серці моїм давно осінь глибока
Вже зманили мене своїм диво-крилом
Перелітні птахи ненароком.
Я до лікаря йшов - не беруть на війну
А солдатикам цим би ще жити і жити.
От себе я якраз не знайду, не збагну,
Не помітять – убитий , не вбитий
Знав би ліки душі - все б безслідно пройшло.
Від щоденних новин тільки супляться брови…
І все кличуть мене своїм диво-крилом
Перелітні птахи до Покрови…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762478
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.11.2017
Примара- ніч. Наснилося? Та –ні,
Бо цвіркуни окупували простір,
Та ще думки, не відженеш — сумні,
А радісні - такі нечасті гості…
І як це перепуття перейти,
Перепливти , преповзти, і - чвалом!
До простору! До світла!. До мети!
Оцінюєш - і сил усіх замало…
Куди не кинь - безвихідна біда.
…Вже паспорт налаштований на вирій,
Та не пускають у далеку даль
Дрібних надій закостенілі гирі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762218
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.11.2017
Коли вже той, останній постріл прозвучить,
І гострий спокій простір переріже,
По розмінованому полю ідучи,
Історія нові рядки напише.
Чорніше чорного на чорному слова:
«Москаль – не брат! А витівка потвори».
Хай пам’яті жалюча кропива,
Блукаючи по споминах, говорить.
Не забувайте, українці, ні на мить
Колгоспне рабство і жорстокий голод,
Що принесли вам тридцять третьої зими
І борщ останній виплеснули в холод.
Тисячоліття нове, третє проросло,
Брати червоні колір не змінили.
Горить під обстрілом донеччини село,
Луганщину червоним окропили.
По розмінованному полю ідучи,
Історія нові рядки напише?
Коли вже той останній постріл прозвучить
І гострий спокій простір переріже?!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761758
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.11.2017
…І плакало в безвиході Життя,
І спрагло сльози злизувала Туга
А по обличчю втомлене Буття
Лишало борозенки. А Наруга -
Знівелювала фото юних літ
Забарвила у сиве світло-русе
І заземлила Прагненням політ.
Підстригла Сподівнням довгі вуса
А Щастя? І на сповідь не прийшло…
Любов спізнилась, та й не поспішала ,
А Мрія - перламутрове крило
Когось другого нині підіймала.
Лукавив Час - не зараз, почекай,
Майбутнє відлунялось дальнім гулом
Чекання, як відірвана чека
В траві заіржавіло . …Не рвонуло…
…На пару з Відчаєм здружилося Життя
Без огляду на Випадок, на Мрію
Вже не чекаєш вивішений стяг ,
Де кольорами Віра і Надія…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755733
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.10.2017
... Згаснув жар в душі моїй,
На холоднім попелищі
Залишились рештки мрій,
Та сумні, безсилі вірші.
Чим же винен я, поет,
Що поезію не цінять?...
Тільки мить високий злет.
Потім - довгий біль падіння.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742834
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.07.2017
Навіщо часто згадуєш? Не треба...
А я все чую -- я в душі відьмак.
Зірки розташувалися не так...
І я -- в мрійливому відміннику про тебе...
Звабливе щастя, чи щасливий гріх-
Твого цілунку-присмаку помада
Парфуму ореол, п*янка принада
Трамвай...
Прощання...
Заіржавлений поріг...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737823
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.06.2017
Тобі так тепло в мене в серці там,
Де кожен поштовх думає про тебе.
А треба серце - я й його віддам
І загорну у найсиніше небо.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714787
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.01.2017
Зима - моя супутниця білеса
Засніжений вокзал сховала в ніч
На стиках рейок стукають колеса
і я в купе з собою віч-на-віч...
Давно "Дитинство" станцію проїхав,
І пережив. Що ж більше ніж прожив...
Бог не жалів мені негоди-лиха...
А щастя - не питай і не кажи...
І друзі є - одвідують щоднини,
Розвіюють туман сумних годин,
А я стою, як в полі деревина --
Хоч завше з кимсь - завжди чомусь один...
І навіть мрії безнадійно-босі
Згубились на неголеній щоці,
І вже давно така у серці осінь,
Що не дивують зморшки на лиці.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702637
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.11.2016
Поселиться в душі нестерпний щем,
Як реквієм погоди по негоді.
Забарвлюється сіяним дощем
Мотив осінній. ...Грім звучить, як подив.
У передзим'ї зупинився день.
І осінь зупинилася в сум'ятті:
Тікати вже, чи знову для людей
Подовжить хризантемове прокляття?...
Аби життя забарвленість жила,
Аби звучали цвіркунові ноти...
Найдовше-довго осені імла
Аби буяла... Бо вороже потім
Захурделить. Завіє. Замете.
І білим болем в стріху заголосить,
Лукаво зітре з пам'яті все те,
Що має літа спомин стоголосий.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693862
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.10.2016
[img][/img]Ось налетять хмарини пухкокрилі,
Покриють білим марево доріг
Коли я вже побачу в цій забілі
Твій любий слід таких маленьких ніг?...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676924
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.07.2016
Цього дня Євграф Калістратович повернувся з роботи на три хвилини раніше звичайного. Рішуче шаснувши на територію своєї квартири і не помічаючи не те що радісних вигуків своєї дружини, а навіть її самої, з дивним виразом обличчя зупинився у вітальні. Коли тиша у 5-кімнатній квартирі набула грізного характеру, а із далекого закутка неймовірно голосно стало чути, як муха відбивається від нахаби-павука, Євграф Калістратович повернувся до закляклої дружини і пробасив: - Досить!!!
- Невже роз-розвод?.. - заїкаючись, прошепотіла дружина, і абсолютно круглі її перелякані очі, здавалось, випнулися на довжину носа. За лічені долі секунди Глафіра Петрівна, як надпотужний комп*ютер, перебрала всі можливі і неможливі варіанти такої незвичайної поведінки чоловіка, але, так і не знайшовши нічого потрібного, раптом голосно заревла. - Та тю-тю, дурна, - тепер злякався Євграф Калістратович, - я хотів сказати- досить проводити свою відпустку абияк. Цього разу замість того, щоб маскувати шпалерою щілини між плитами нашого залізобетонного курника, та вести боротьбу з ескадронами тарганів, їду шукати "снігову людину". У Карпати...- блаженно примружив очі чоловік і загудів: " Мой адрес не дом і не вулиця..." - По дорозі по базарчиках полазимо, - тоненько підтягувала дружина, стараючись втиснути сказане в розмір, а головне в мотив пісні.
- Мой адрес- я їду один!!! - підконкретив Євграф Калістратович. Цього разу Глафіра Петрівна стримала бажання бризнути з очей водним розчином солей і мінералів, і лиш невдоволено засопіла...
Господар працював о одному із Київських НДІ молодшим співробітником. Правда вік його якось неприязно співіснував із посадою. Бо ще в позаминулому році Євграф Калістратович, змітаючи крем, задмухнув 50 свічок на святковому іменинному торті. В кремезній його статурі явно гуляла козацька кров... От хіба що тільки прізвище - Макапка - і де воно в біса взялося?
Глафіра ж Петрівна, відплигавши довгий час в балеті, тепер заслужено відпочивала. " Стипендія малувата" - часто жалілась вона, і може від того, економлячи для себе на тістечках і пиріжках, не гладшала на старість, як прийнято, а навіть навпаки.
На думку " графа Каліостро ", (як величали поміж себе його колеги) попорпатися в чагарниках Карпат наштовхнули, якщо не сказати зіпхнули, різноманітні з*їзди й симпозіуми в НДІ, де він трудився, та безліч брошур і журналів, де часто хизувалися фото цього феномену.
Сказано - зроблено. Прихопивши гроші, які потай накопичував на новий двигун до своїх "Жигулів", запасшись одягом, взуттям, харчами, та озброївшись фотоапаратом "ФЕД", Євграф Калістратович одного погожого ранку з осторогою поминув останній київський пост ДАІ і взяв курс на Закарпаття.
До кінцевої зупинки вже залишалися лічені десятки кілометрів. Думається, не варто згадувати, за яку ціну давався бензин нашому герою, скільки довелося "золотити" ручку шляховим інспекторам, аби не дивилися в багажник, як на спорядження пакистанського найманця. А про те, скільки разів теліпалася об ребра печінка мандрівника на рідних дорогах, і зовсім промовчимо.
Була вже пізня година, коли Калістратович, щоб зовсім не заснути за кермом, зупинився на узбіччі глухої дороги. Повне безлюддя царювало довкіл. - Завтра вже буду на місці - вголос подумав він і таємничо-радісне передчуття мурашками пробігло по тілу аж до п*ят, а звідти розлилося приємним теплом...
Але що це? Важезне гупання по дорозі засвідчило, що щось масивне і дуже швидко наближається до його автомашини. Вдивившись у темряву, Макапка заціпенів - просто на нього прямував волохатий тип завбільшки із зернозбиральний комбайн. Схожість цього монстра із своїм соплемінником у журналах була жалюгідною. Саме такою цю зустріч Євграф Калістратович уявляв найменше... " Шухер !!! " - заволав дослідник, встигаючи під тиском страху запримітити, що в його лексиконі такого зову на поміч ще не було. Повернувши ключ запалення він відчув, що серце його випало і закотилося під сидіння - двигун не заводився... А тікати ногами було вже пізно. Чудовисько підбігло до машини і легеньким рухом лапищі-руки зіштовхнуло "Жигулі" з високого насипу. Євграфа Калістратовича зателіпало-завихорило між дахом і сидінням автомобіля. - Це смерть, - встиг подумати Макапка і, прокинувся. Серце шалено металось за ребрами і кількість ударів його, певно, не порахував би лікар із дуже великим стажем. Та раптом Калістратович відчув, що його машину дійсно похитує. Сон стверджувався!!! Від другого поспіль переляку, науковець, як штучний супутник, ледве не припинив свого існування. Та вдивившись у темінь Євграф побачив, як чотири нівроку молодики "роззувають" його "Жигулі". - Ху-хух, свої, - зітхнув Макапка і навіть в абсолютній темряві можна було побачити, якою непідробною, дитячою радістю світяться його очі...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622214
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.11.2015
На вулиці знову затіявся дощ
Безкінечний, неначе назовсім.
Варить пісний свій і приторний борщ
Із опалого листя осінь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=546599
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.12.2014
Знову сам. І в серці біль,
І розлука давить плечі,
А надворі заметіль
Розкуйовдив сивий вечір.
Я домашній свій " камін "
Пригощу дровами клена -
Хай спокійна блідість стін
Відблиском моргне до мене.
Ти пішла в мороз ночей,
Сніг замів сліди прощально
Дві сльози з моїх очей
Покотилися криштально.
Хто ніколи не любив
Той мене не зрозуміє.
Ох, любов - це диво з див
Душу вже й мою не гріє.
Згаснув жар в душі моїй.
На холднім попелищі
Залишились рештки мрій,
Та сумні, безсилі вірші.
Чим же винен я, поет,
Що мою любов не цінять -
Тільки мить високий злет,
Потім - довгий біль падіння.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=546597
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.12.2014
...Так гірко вразив чийсь недобрий, хижий кпин:
"Гребе, мабуть, лопатою грошву..."
Ніхто й не зна, що він під небом спить
Поклавши своє тіло на траву.
Трава, трава... Та швидко пройде літа сон,
А потім осінь зиму приведе.
Підземний перехід, підвал, вокзал, перон...
І скрізь живе, і не живе ніде.
Майбутнє - морок. А минуле - то вже дим.
Як подвиг кожний пережитий день.
Лиш тільки Богом, та ще совістю судим
Притискує бандуру до грудей.
І обзивається бандура з-під руки,
Розказує про долю сироту...
Байдужі погляди, та зрідка мідяки
Дзвенять йому об душу золоту.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=546348
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.12.2014
Не залишай мене зі злом на самоті,
Не дай мені в невірі геть зітліти,
Скажи слова такі потрібні і прості,
Щоб їх теплом я був хоч мить зігрітий.
Єдину мить прошу. А далі - то життя,
Пробач мені за цю хвилинну втому,
Так важко розібратись до пуття
Не у комусь, а у собі ж самому.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=546344
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.12.2014
Смуток на очах поволі витру,
З лірою край неба примощусь,
Плетиво із струн її нехитре
В весняних вітрах прополощу.
Візьмуть перебір слухняні руки,
Ось акорд, іще, і через мить
В далеч полетять чарівні звуки
Й дивно так луна їх повторить.
Прийде хай життя останній вечір.
Смерті я в поклоні не схилюсь,
Буду жити довго в безкінеччі
І на світ на цей не надивлюсь.
Світ великий, злий та певно знаю -
Не без Добрих, Справжніх він Людей.
Жить між них - це щастя те безкрає,
Що крізь вік не згубиться ніде.
Доля повернулась круто, горе
Шквальним вітром з ніг тебе валя -
Дружніх рук, надійних, ціле море
Втримають тебе хоч і здаля.
І з душі відляже темна мука,
Бо не сам ти був в своїй біді.
І постука радість в дім, постука,
І сказати схочеться тоді:
Смуток на очах поволі витру,
З лірою край неба примощусь,
Вірші весняних , грайливих вітрів
Покладу на музику дощу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=545592
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.12.2014
Посміхнись милим усміхом юним
І дихни темнотою з-під вій,
Оживи ще не торкані струни
У душі неспокійній моїй.
Де не гляну - лиш трави і квіти,
А між них образ твій знов і знов,
Так хотів би цю мить зупинити,
У якій Я і Ти, і ЛЮБОВ.
Не схотіла мене навіть слухать,
Я ж ніщо перед Богом Краси,
Лиш промовила холодно-сухо:
" Буть твоєю мене не проси ..."
І пішла. Думав вернеться, скаже
На прощання : " Бувай! Не старій! "
Павутинку надії зав’яже
У душі неспокійній моїй.
Що було - те було, не вернути
Ні любові, ні тих сподівань,
Що стараюсь ще й зараз забути
Крізь мереживо розчарувань.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=545588
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.12.2014
Вже зі степу повіяло чи то вітром, чи волею
І весна, як мана задурманює світ
Я від цвіту вишневого кожен рік божеволію,
Найдрібнішої птахи чекаю приліт.
Пахне млосною прілістю листя буре, задавнене,
В неба синій безодні дзвінко жайвір завис,
І сльозяться солодкими, кострубатими ранами
Лиховієм розхристані груди беріз.
Не примара оманлива! Я собі це не вимріяв,
Це весна! А тому - зникнуть біди-жалі
Повертають-вертаються гуси з довгого вирію
І знайоме "курли" принесли журавлі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544431
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.12.2014
Осінній день довкіл рожево квітне,
Десь журавлі трублять в прощальний ріг.
І листя-цвіт ще ніжне і тендітне
Недбало вітер струшує до ніг.
Бреду собі. топчу цю позолоту,
Минулості гортаю сторінки,
Між аркуші маленького блокнота
Вкладаю сум віршованих рядків.
І в пам’яті болять мені, як рани
Слова з її прощального листа:
"Забудь усе - ті вечори й тумани,
В яких зливались в безтямі уста..."
Чого мені так в пам’ять та неділя?
Чого мені так в пам’ять ті рядки?
Тепер вже інший п’є дурманне зілля
І на весілля має рушники...
А літа жаль - минуло непомітно
Час зорепадів і гримучих злив.
Осінній день довкіл рожево квітне
І темно-синьо у садах від слив.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544425
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.12.2014
В засніжену і геть промерзлу ніч
Моє вікно завжди для тебе світить.
Ти чуєш - Новий рік іде посвіту,
І ми удвох, і тепло диха піч...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=543920
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.12.2014
Скажу тобі із вистражданим болем:
Забудь мене, і все-таки згадай.
Чекай мене, і не чекай ніколи.
Ти світ увесь, і ти - моя біда.
Я тихоплинна річка, ти це знаєш,
Але не знаєш грізної води,
Що в повені ламає все до краю...
Як греблю ти мене не городи.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=543229
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.12.2014
Минає час. Колись весела хата
Самотньо дивиться віконцями у світ.
Лиш вітер хурделить в садах вишневий цвіт,
Та хвіртка наріка на старість кляту.
А вниз від хати через двадцять кроків
Заплутавсь Удай у густих очеретах,
Заглянув синню мені в очі, запитав:
"Немає Василя? ...Багато років..."
Чому талант по смерті помічають?
Патріотизм вважають, як у злочин крок,
Чи може й треба через терен до зірок,
Щоб легко не здавалось? Я не знаю...
І не збагну, і вірити не хочу,
Василь не вмерІ Він тут десь поряд, - озирнись,
Або із друзями пішов у ліс кудись...
Чому ж так сльози жалять мої очі?...
А Біївці, як і завжди, вродливі.
Накрившись небом притулились до гори.
Наївний травень позабілював двори
Вишневим цвітом в ніжному пориві.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=543228
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.12.2014
І знову я в далекому путі,
Розлука нас роз’єднує межею
І начебто в минулому житті
Я був твоїм, а ти була моєю.
Та знову ми всьому наперекір
Все ж випросимо зустрічі в чекання,
Розлука - непідкупний ювелір
Бере на пробу істинність кохання.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=543026
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.12.2014
Останню спеку доливає липень
І перестигло жнивне полотно,
Там перепілки "пропонують випить"
І пригощають літепла вином.
Чумацький Віз вже повернув до серпня
І вицвіла до білості блакить.
Ми ще й не любувались цвітом терну,
А вже до осені одна-єдина мить...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=543024
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.12.2014
Снує безсоння горобина ніч-
Із мороку вихоплює картини
І громовиці металевий бич
Пооббивав дахам холодні спини....
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=542795
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.12.2014
Я пишу Вам листа, хоч Ви й зовсім не ждали,
Легкий подив торкнув юне Ваше лице,
Я Вас тільки прошу, щоб рядки оці стали
Нашій довгій розлуці жаданим кінцем.
У віддаленні днів десь далеко той вечір-
Вальс під ноги нам славсь, як легкий оксамит
І волосся, що Вам розлилося на плечі
Дивно пахло мені, наче літом самим.
Танець наш був немов ніжно сказане слово
Він був довгий, як вік, і короткий, як мить,
На прощання не міг я нічого промовить,
Хоч, здавалося, серце ось-ось закричить.
Мов нічні поїзди в небуття, у минуле
Відлітають роки. Я і Ви - все одні.
Нашу зустріч оту Ви, звичайно, забули,
А в мені все горять найщасливіші дні
Не кришіть хоч цей лист, із насмішкою, з маху-
Сум зі мною і так завжди в першім ряду.
На коліна стаю, на безжалісну плаху
Ваших суддів-думок свою душу кладу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=542533
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.12.2014
Ти мою пісню обірвала на півслові,
А я співцем себе твоїм нарік.
І найніжнішу вічну музику любові
Тепер змінили туга, розпач, крик.
Я не забуду саду дивно-сонну мову,
Жаль не вернуть мені ті щастя-дні,
Коли зривав для тебе п’яну синь бузкову
В букетики урочисті, чудні.
Де наші весни, наші зоряні стрічання,
Жасмину хміль, що лився з вуст твоїх
І яблунь з вітром тихе вранішнє вінчання,
Що пухом нам зсипалося до ніг?
Ти мою пісню обірвала на півслові.
Я заблудився в днях, як в темноті.
Тепер тобі смішні букетики бузкові
Вплітає інший в коси золоті.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=542531
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.12.2014
Сплелися рук тремтливі колоски,
Вуста завмерли в спраглому чеканні
І зрозумів, шо вперше і востаннє
Я спалахнув неначе смолоскип.
Свічу тобі! Свічу й не знаю сам,
Чи це вогонь, чи це ще тільки тління,
Але горю й боюсь свого горіння,
Аби не спопелити небеса!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=542271
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.12.2014
З яких казок твоя чарівна врода?
З яких морів неспокій дивний твій?
З яких пісень то легкість і свобода,
То сірий смутой з-під красивих вій?
Ти навіть літом носиш в серці осінь.
Гориш в її багряному вогні
І навіть коси, довгі твої коси
Чомусь дощі нагадують мені.
Гориш життям немов осіннє листя.
Ні-ні не тлієш - полу’ям гориш.
Шукаєш істину свою єдину й чисту
Та все виходить наче перший вірш.
Підвладність долі ти й збагнуть не в змозі--
Вона тобі то стеле килими,
То камінь десь підкине на дорозі,
Або повіє холодом зими.
Хоч щастя-журавель такий далекий-
Синицю просто жаль тримать.
Чи не тому в душі невтіхи спека
І усміх наче маска на лиці.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=542269
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.12.2014
Чи ми своєї долі гончарі,
Чи може доля наш примхливий майстер...
Когось засвітить зіркою вгорі,
Когось утне нікчемним алебастром
******************************
Чим довше в тебе журавель в руці, -
Тим більше він нагадує синицю.
І вже безцінне - має низку цін.
І вже душевний спокій - тільки сниться...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541988
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.12.2014
Зненацька прийшов "недалекий" наш брат...
Стук-стук... Недалекий - з Росії...
...І вже БМП догорають-горять,
А з ними і юність, і мрії...
А хто в 45-му в тиші питав:
"Чи хочуть війни росіяни"...
...І пам’ять старіє... Тепер, як мета
Донбас,терикони-кургани...
Та згиньте навіки у Волгу-імлу!
І ваших земель нам не треба!
Але й Україну, на карті малу,
Не кине ніхто просто неба!!!
Доволі вже гнисти - в нас інше життя!!!
Позбавлене "щей" і " Гулагов",
І до "совєтізма" нема вороття!,
І в "ізбах" не хлищемо брагу!
І хай лютий холод, чи куля пече,
Ненависні Путіна трони!!!
Встає Україна плече об плече!
І рідні простори боронить!
Та скоро світає... А там - Новий рік...
Лягають рядком світлі рими.
Хай НАШИМ бійцям буде довгим їх вік!!!
Ви тільки вертайтесь ЖИВИМИ !!!!!!!!!!!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541987
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.12.2014
Цей букет півоній, як шматочок літа,
Пригорну до серця, віднесу тобі,
Посміхнись, дівчино, і прийми ці квіти,
Дай мені надію, не лишай в журбі.
Дай мені надію знов тебе зустріти
Завтра в цей вечірній, у казковий час,
Лиш тобі той вечір буде рожевіти,
Лиш тобі... А може, може і для нас?
Заблудився вітер у провулках ночі-
Десь заснув загравшись, як мале дитя,
Аромат півоній подих мій лоскоче,
І так ваблять зорі в неземне буття.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541596
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.12.2014
Безмежно свої води розлила
Ріка розлук. І ми - по різні боки,
Лечу думками де б ти не була,
Де по дорозі чутно твої кроки.
Я кожен день пишу тобі листи.
А ще - кладу в конверт осіннє листя,
Щоб ненароком пригадала ти
Ту нашу осінь першу, променисту.
Мовчиш... І серце відчаєм стиска,
Хихикає чиясь брудна зловтіха,
Що двох людей роз’єднує ріка -
Ріка розлук із берегами лиха.
Нас підкупили пряником простим,
Нас обманули, як сліпця на ринку.
І тільки осінь шле мені листи
Жовтавим листям у поштову скриньку.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541591
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.12.2014
Я блудив тисячами стежин,
Розбивавсь об холодний вітер,
І так довго в чеканні прожив,
Щоб тебе ось тепер зустріти.
Мені в душу вкидали вужів
Злих пліток і слизьких обманів,
Довго так в невагомості жив.
В забутті, чи в густому тумані.
Досить вже! Застоявсь на межі!
Об бур’ян поколовсь, порізавсь.
І нічого, що довго так жив-
Став міцним, як саме залізо.
Повиймаю із серця ножі.
І пройду крізь шалений вітер
Мабуть я лиш для того і жив,
Щоб у щасті тепер згоріти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541142
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.12.2014
Гаснуть барви, в’януть кольори,
Ніч бере своє. Ой, невблаганна
Гордовита й владна, наче панна
Поглядає місяцем згори.
Затиха дзвінкий дівочий сміх
Спить село. І в пору цю чудову
Пропоную подорож казкову
По місцях для серця дорогих.
Там я зріс .І вперше полюбив.
Там всі мої біди й перемоги.
Три години довгої дороги
В ті місця, де душу загубив.
Луг. Роса. Недавно хтось косив.
Лиш схилися й ворухни покоси-
Ніжним співом озовуться роси
Безліччю тоненьких голосів.
У долині молоком туман
Стелеться мохнатим покривалом,
Хвилями морськими вал за валом
Набіга й зникає, як обман.
Там ставок приліг у осоці
Поряд із високим очеретом,
Приголубив заростів замети
І латаття білі папірці.
Ліс нічний, мов потойбічний світ
Підійдеш до нього, як до брами
Зашепоче листя під ногами:
" Не тривож дерев думок політ... "
Тепло й тихо. Ночі темна синь
Шле пахучу свіжість поцілунком,
Кожен шелест відгукнеться лунко
І відлине птахом в далечінь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541140
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.12.2014
Поете, не марнуй даремно силу,
Лягла поезія на дно бібліотек,
Покрилась товстелезним шаром пилу
І рідко хто вже пил отой мете.
Та не зважай! А будь самим собою,
Повір у істину старезну і просту --
Перо і нині дуже грізна зброя.
Та тільки не стріляй ухолосту!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=540622
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.12.2014