Dixi

Сторінки (1/41):  « 1»

Вишиванка

Щоб  там  не  сталося  і  де  б  ми  не  були
На  білому  -  червоне  й  чорне.
Це  наш  незламний  генетичний  код,    
Броня  від  лиха  рукотворна.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948183
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.05.2022


Я скупа

Я  скупа  і  не  буду  ділитись,
Мої  кручі,  мій  яр,  мій  Дніпро.
На  мій  ліс,  джерело  не  дивися,
Не  віддам!  Це  моє  все  добро!

Я  не  щедра.  Ні  хліба,  ні  солі,
Борщ,  вареники,  сало  -  не  дам.
Напою  тебе  трунком  з  розсолом,
Щоб  ти,  нелюде,  душу  віддав.

Я  не  добра,  не  ґречна,  не  мила.
Все,  що  вкрав  ти,  назад  поверну.
Мої  землі,  моє  історичне  минуле...
Тебе  ж,  мокша,  в  болото  верну.

Не  обслуга  я  і  не  "простушка".
Геть  від  діток,  дегенерате!
З  рушником  йде  до  тебе  "хахлушка",
Задавлю  ним  тебе,  підлий  кате!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947881
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.05.2022


Другу

Що  означає    дружба,  відданість,  любов
І  вірність  така  чесна,  безумовна?
 А  хто  чекатиме  вас  так,  коли  б  ти  не    прийшов,
Щоб  дарувати    радість  невгамовну?
Хто  не  образиться  ніколи  ,  все  простить:
Нестриманість,  поганий  настрій,    втому.
Щоб  там  не  сталося,  готовий  захистить
І  гордо  привести  тебе  до  дому.
Підсуне  голову  під  руку,  ніс  холодний,
Так  смішно  всядеться  на  ноги  –  Що,  пішли?
Ось  поводок,  візьми…я  зовсім  не  голодний.
Усе  зроблю,  ти  тільки  похвали.
Зростити  собі  друга  із    клубочка  щастя.
Той,  в  кого  є  собака  ,  добре  знає,
Він  крадькома  лизне  і  відведе  напасті.
Цінуйте  щастя  це,  бо  в  мене  вже  немає…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778355
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.02.2018


Орхідея

[b]Десь  високо  в  горах,
В  небесній  галереї
Дарує  аромат  ванільний
Орхідея.
Квіти-метелики  
Беззахисні  і  ніжні.
Коріння  сильне
І  в  отруті  грішне.
І  як  Творцеві
Ця  прийшла  ідея,
Втілити  все  це  в  квітку-
Орхідею![/b]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677916
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.07.2016


ЖИВ НА СВІТІ ЧОЛОВІЧОК

ЖИВ  НА  СВІТІ  ЧОЛОВІЧОК
НЕ  ХОРОШИЙ  НЕ  ЛИХИЙ
У  ЦЕРКВАХ  НЕ  СТАВИВ    СВІЧОК
БІЛЬШЕ  ДОБРИЙ  БУВ  ЧИМ  ЗЛИЙ
ЧОЛОВІЧОК  МАВ  ТОРБИНКУ
ТАК  ДРІБНИЧКА  ДЛЯ    РОЗРАДИ
ДОТИК  ШОВКУ    НАМИСТИНКИ
ГІРКИЙ  ЗАПАХ    ШОКОЛАДУ
ЯКОСЬ  СТАЛАСЯ  ПРИГОДА
І  ТОРБИНКА  ЗАБРУДНИЛАСЬ
ЧОЛОВІЧКУ  БУЛО  ШКОДА
ТА  ЗВИКАТИ  НЕ  ХОТІЛОСЬ
ТО  Ж    НЕПОТРІБ    НА  СМІТНИК
ДУМАВ    ОБІЙДЕТЬСЯ
СМАК  ЖИТТЯ  В  ВІДХОДАХ  ЗНИК
І  ВЖЕ  НЕ  ЗНАЙДЕТЬСЯ
ЧОЛОВІЧОК      ПЕРЕРИВ  
ВСІ  СМІТТЄВІ  БАКИ
КОЛИ    ТОРБУ    РОЗДИРАЛИ
БРОДЯЧЇ    СОБАКИ
ТАК  КОРТІЛО    ПОВЕРНУТИ
 ТІ  ПРИЄМНІ    ВІДЧУТТЯ
ТА  ТОРБИНКА  НЕ  ТАКА  ВЖЕ
ЦЕ  ТЕПЕР  ЛИШЕ  СМІТТЯ

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670170
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 04.06.2016


Переклад Вероніки Тушнової

Напрочь  путь  ко  мне  отрезая,
чтоб  не  видеть  и  не  писать,
ты  еще  пожалеешь,  знаю,
станешь  локти  себе  кусать.
Чтоб  не  видеть...
Но  ты  увидишь.
Взглянешь  —  взгляда  не  отведешь.
Ты  в  метельную  полночь  выйдешь,
а  от  памяти  не  уйдешь.
—  Обхватить  бы  двумя  руками,
унести  б  ее  за  моря!
Почему  же  она  такая?
Отчего  она  не  моя?
Снег  летит  над  землей  застылой,
снег  рассыпчатый  и  сухой,...
А  ведь  было  бы  счастье,  было,--
оказался  кузнец  плохой.

Переклад:
Геть  відрізав  шлях  до  мене,
Щоб  не  бачити,  не  писати.
Пожалкуєш  ти-  напевне
Будеш  лікті  собі  кусати.
Щоб  не  бачити…
Та  побачиш.
Глянеш  -  погляд  не  відведеш.
Підеш  в  ніч,  себе  не  пробачиш
І  від  пам’яті    не  втечеш.
-  Обійняти  б  міцно  руками
та    віднести  її  за  моря!
То  чому  ж  вона  між  рядками?
І  чому  вона  не  моя?
А  зима    кує    зимні  пута,
Сніг    вкриває    м’який-м'який.
Щастя  бути,  могло    б  і  бути...
Коваль  трапився    лихий.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666922
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.05.2016


Мелодія ночі

В  безодню  ночі  запливає  ніжність
В  мелодії,  яка  прийшла  з  тобою.
Складна  вона  й  проста  як  вічність,
Де  сплетені  надія  із  журбою.
Мереживо  сплітають  флейти  звуки.
Так  лагідно  з  душею  розмовляють.
Здається,  що  жадані  ніжні  руки
В  солодкім  сні  до  себе  пригортають.
Дудук  застогне  невимовним  сумом.
Про  плинність  часу  і  життя  згадає
І  хвиля  туги  вдарить  наче  струмом:
Нічого  ж  в  світі  вічного  немає!
О  саксофон,  тобі  всі  компліменти!
Ніч  віддалась  тобі,  не  поспішає...
Тому  і  звуться  духовими  інструменти,
Бо  дихають  вони  і  в  них  душа  є.  

 

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651869
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.03.2016


Дівчатам!

Дівчатонька  милі,  розумні,  чарівні
Вам  в  світі,  повірте,  не  знайдеться  рівні
Халатик  вам  личить,  мітла,  фартушок
І  зморшка  тоненька  і  купка  діток
Плита,  сковорідка,  ганчірка  і  праска
От  тільки  сьогодні...Прошу  вас,  будь  ласка
Забудьте  про  все  це.  Хай  буде  як  є
Не  вмруть  діти  з  голоду-  тато  в  них  є
Зробіть  щось  для  себе,  зніміть  фартушок
Заради  усіх  українських  жінок!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649968
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.03.2016


З Хрещенням Господнім!

Водохреща  з  морозцем  завітала  
Люд  хрещений  до  річечки  позганяла
Віруючі  і  не  дуже  всі  з  банкАми
І  місцевий  батюшка  цвях  програми
Водичкою  свяченою  поливає
А  народ  тупцюється,  замерзає
сміливіші  гуртуються,  йдуть  до  річки
Один  одного  підштовхують  у  водичку
Хтось  пірнає  голяка,    хтось  в  сорочці
Позмерзлось  все  на  світі  в  бідних  хлопців
Гріх  зникає,  наче  пар,  на  тілі  народнім
Всіх  вітаю  від  душі  з  Хрещенням  Господнім!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637133
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 19.01.2016


Ось…

Ось…
Осінь,  зима  і  весна
Доля  у  тебе  одна
Все  буде  так,  як  повинно
Вірити  треба  невпинно

Ось…
Літо  почнеться  в  травні
Бачиш  попереду  вправні?
Тільки  тобі  з  ними  зимно
Незрозуміло  і  дивно

Ось...  
Запитання:  Що  далі?
Є  в  тебе  власні  педалі
Тиснути  чи  відпустити
Тільки  тобі  своє  жити

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611822
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 07.10.2015


Переклад В. Гафта

Я  и  ты,  нас  только  двое?
О,  какой  самообман.
С  нами  стены,  бра,  обои,
Ночь,  шампанское,  диван.

С  нами  тишина  в  квартире
И  за  окнами  капель,
С  нами  всё,  что  в  этом  мире
Опустилось  на  постель.

Мы  —  лишь  точки  мирозданья,
Чья-то  тонкая  резьба,
Наш  расцвет  и  угасанье
Называется  —  судьба.

Мы  в  лицо  друг  другу  дышим,
Бьют  часы  в  полночный  час,
А  над  нами  кто-то  свыше
Всё  давно  решил  за  нас.

©  Валентин  Гафт

Ти  і  я  ,  нас  тільки  двоє?
Це  такий  самообман.
З  нами  місто,  дощ  надворі,
Кава,  шоколад,  диван.

З  нами  всі  твої  сусіди,
Телефон  дзвенить…  Назло.
З  нами  все,  що  є  на  світі,
Поруч  тихо  прилягло.

Ми  для  всесвіту  -  дві  крапки.  
Різьблення  чиєсь  тонке.
Перший  крик  і  білі  тапки.
Доля  -  слово  є  таке.

Ми  не  живемо  майбутнім...
Північ  б`є  дванадцять  раз.
А  над  нами  хтось  могутній,
Все  вже  вирішив  за  нас.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=610581
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.10.2015


Додому

Заграй,  заграй,  сопілочко.  тоненько-тоненько.
Проклади,  барвіночку,  стежечку  рівненьку.
Через  поля  волошкові  багаті  хлібами.
Через  степи  неозорі  гіркі  полинами.
 
Летіть,  летіть,  не  баріться,  додому  лелеки.
Поспішайте  до  гніздечка  із    країв  далеких.
Там  калинонька  вдягнула  біленькі  віночки.
Там  зозуленька  кує  в  вишневім  садочку.

Пливи,    пливи,  човнику,  крізь    латаття  квіти
До  берега,  де  в  Дніпрі  верби  святять  віти,
Де  тополі  як  свічки,  соловейко  в  гаю,
Чорнобривці  біля  хати  тебе  виглядають.

Поплач,  поплач.  серденько,  не  картайся  дуже.
Помолися  на  схід  сонця,  може  й  допоможе.
Полинь  думкою  в  той  край,  де  могили  милі.
Де  прабатьки,  душі  вільні,  давно  вже  спочилі.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=597097
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.08.2015


Пройде й це

Чом,  така  журлива  мова  
І  безвихідь  у  словах?
Дівчинко  моя  чудова,
Захопив  тебе  твій  страх.
Де  ж  подівся  вогник  в  серці?
Хто  надію  загасив?
Як  ту  пташечку  за  дверці
В  пусту    клітку    посадив.
Де  ж  ті  руки  ,  що  зігріють?
Де  ж  те  затишне  плече?
Протяги  із  пустки  виють,
В  тріщину  життя  тече…
Ти  зневірі  не  здавайся,
Плюнь  байдужості  в  лице.
Думам  темним  опирайся.
Все  проходить.  Пройде  й  це…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590835
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.06.2015


Майже Попелюшка

Майже  Попелюшка  зараз  взую
Майже  кришталеві  черевички.
Роль  забрали,  я  імпровізую,
Приміряючи  казкові  звички.
Майже  кучер  із  щурячим  носом
Привезе  на  бал  в  майже  кареті.
Хто  перебере  ячмінь  із  просом,
Щоб  залишити    ерзац  в  секреті?
Майже  принц  дарує  майже  казку,
Майже  зізнанням  в  майже  коханні
Та  чомусь  не  happy  end,  поразку
Наближають  стрілки  невблаганні.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585535
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.06.2015


Як тобі, мам?

Світла  удар.  Скрежет  коліс.
Руки  здавили  кермо.
Різко  вправо.  Пологий  укіс.
Спереду  стовб,  як  більмо.
Стрічні  авто  роєм  в  пітьму...
Наче  скажені  джмелі.
Фари  плетуть  кольорову  тасьму…
Тягнуть  її  по  землі.
Болі  немає,  не  відчуваю.
Пульсу,  здається,  теж.
Знаю,  що  незамінних  немає.
Добре  знаю,  та  все  ж…
Діти?  А  діти  майже  дорослі.
Важко  без  мами,  але…
Їм  не  потрібно  жити  наосліп,
Татко  в  життя  проведе.
А  чоловік?  Він  трудоголік,
Працюючи,  переживе.
Ще  не  старий,  не  алкоголік
Кращу  собі  наживе.
Звикнеться  брат,  забудуть  колеги,
Друзі  вип`ють  сто  грам.
Їхні  турботи-  власні  ковчеги…
Як  же  тобі?  Як  тобі,  ....МАМ?...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585132
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.06.2015


Де істина?

Де  істина?  -питання  мудрецям  .
Це  місце,  хто  вказати  зможе?
Мойсей  на  небо  показав  :  це  там!
Прости,  що  тикаю  тобі,    мій  Боже.

Цар  Соломон    недовго  мудрував,  
Зняв  цінний  перстень  з  пальця  
І  ним  собі  на  голову  вказав:
Біда,  коли  ось  тут  немає  смальця.

То  хто  відкриє  світу  правди  суть?
Ісус  прикрив  руками  груди.
Все  головне  знаходиться  ось  тут.
Про  душу  потурбуйтесь,  люди!

Вчені  мізкують:  У  чому  тут  справа?
Маркс  у  пенсне  споглядає  живіт
Всі  організми  залежні  від  страви.
Нагодувати  -  головне    весь  світ!

Фрейд  опустив  обидві  долоні,
Місце  причинне  своє  прикриває:
Тут  уся  суть!  Пацієнти,    шановні!
Істина  саме  отак  виглядає.

Тіло,  душа…Аж  стало  млосно!
Відповідь  вірно  єдина,  яка?
Чуєш  регоче  Ейнштейн?    Все  відносно!
І  вивалив  нам  свого  язика.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=584543
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 31.05.2015


Не порівнюй

Не  порівнюй    мене.    Не  порівнюй.
Хай  з  найкращими  в  світі  жінками
Чи  з  відомими  кінозірками,
Все  одно,  ти  мене  не  порівнюй.
 
Що  шукаєш?    Кого  ти  шукаєш?
МоЇ  очі,    мій  профіль,  мій    сміх?
Чи  в  мені  навпаки  бачиш    їх?
Сам  хоч  знаєш,  кого  ти  шукаєш?

Не  знайдЕш.    Ти  ніколи  не  знАйдеш    
Почуття,    що    до  тебе    я  маю.
В  тих,  подібних,    їх  просто  немає.
Не  знайдЕш    там  нічого.    Не  знАйдеш    .
 
То  ж  не  треба  рівняти,  не  треба.
Тільки    я  так  дивлюся  на  тебе
І  за  тебе  прошу  долю  й  небо.
Не  шукай  в  мені    інших,  не  треба.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578783
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.05.2015


Ой не пишуться рядочки, музика не грає

 [i][b]Ой  не  пишуться  рядочки,    музика  не    грає.
На  картині  ні    мазочка  світлих  фарб  немає.

Десь  поділося  натхнення,  муза  не    літає.
Куди  ж  вона  подалася,  кого  надихає  ?

Ой  не  чути  голосочка,  Кобзар  не    співає.
Одні  тільки  політики  славу    здобувають.

Та  невже    ж    та  муза  грішна,  невже  продалася.
Лицемірів    піарити    й  вона    узялася  ?

Ой  навіщо    безтілесній    кривавії    гроші  ?
Їй  потрібні    музиканти  й  поети  хороші.

Понад  сходом  України  муза    пролітала,
Серед  крові  та  руїн  таланти  шукала.

Ой  тепер  вже  не    літає,  крилоньки  спалила,  
А  лаврового  віночка  чорна  хустка  вкрила.

Там  ходила  вона  боса  по    мінному  полю,
Надивилася    смертей,    набралася  болю.

Ой  ховалася  в  окопах  від  градів    удару,
А  там  воїн    молоденький  обійняв    гітару.

І  заплакала  струна  ,  полилася  пісня  
про  матусю,  про  дівчину,  про  рідне  Полісся.

Ой  знайшла  у  бліндажі  блокнотик  сіренький,
Там  поважний  вже  шахтар  писав  помаленьку.

Все  про  рідний  степ  донецький,  про  свою  родину.
Не  закінчив  вірш,  загинув    у    лиху    годину.

Ой  у    госпіталі  муза    бачила    ті    муки,  
Як    художнику  з    Лубнів  відсікали  руки.

Марив,  як  стискає  пензля,  аж  пальці  німіли.
Він  до  рук,    а  там  лишень  рукава  пустіли.

Ой    ходила    муза  довго    битими    шляхами.
Україну    всю    пройшла  стертими  ногами  .

Надивилась  на  майстрів,  на  їхні  роботи,
Які  ж  є  пристосуванці,  псевдопатріоти!

Ой,  а  з  іншими  митцями  вона  залишилась
Заридало  їх  серденько,  душа  засмутилась.

Невеселе  принесла    талантам  натхнення,
Щоб  правдиво    описали  наше    сьогодення.

[/b][/i]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=574469
рубрика: Поезія, Балада
дата поступления 15.04.2015


Український Мойсей

 Не  забуде  Україна
Свого  відданого  сина,
Він  не  піде  в  небуття.
Як  би  пам  ять  не  стирали
І  собори  не  валяли,
В  нас  живе  Боже  дитя.

За  Вкраїну  з  малих  літ
Галицький  митрополит
В  Бога  милості  просив.
Духівник  свого  народу
Українську  церкву  зводив,
На  життя    благословив.

Він  для  нації  своєї
Школи  будував,  музеї,
Сиротинці  для  дітей.
Розвивав  культуру,  мову.
Пощастило  місту  Львову,
Там  зростав  Роман-Андрей.

Меценат,  місіонер
Вчить  Шептицький    і  тепер,
Сила  -  в  єдності    людей.
Пастер  душ,  обранець  Бога
Вибрав  нелегку    дорогу
Український  наш  Мойсей.
2015

 
 

 

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568072
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.03.2015


Навіяло весною…

Місячна  пляма  розмита  по  небу
Сріблом    по  склу  в  паралелях  стікає.  
Як  могло  б  бути  гадати  не  треба,
У  паралелей    дотичних  немає.
А  по  асфальту    брудному  йде  боса
Юна  весна  на  зустріч  із  сонцем.
Отак  і  я  колись    простоволоса
Летіла  на  світло  закрите  віконцем.
Краплі  дощу    ритм  відбивають,
Вітри    холодні    морозять    душу  .
Сплутані    долі    кінців  не  мають.
Твій  вибір  осінь.  Змиритись  мушу.
Сонце  з  весною  живе,    молодіє
Та  все  одно  повертається    в  осінь.
Ти  моє  сонце,  нездійснена    мрія…
В  серці  тепло  поселилось  назовсім.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=563408
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.03.2015


Кохаю

Таке  банальне  й  несучасне,    то  навіщо
Потрібне  мені  слово  те  :    «Кохаю»?
А  може  коли    вітер  свище,
Воно  мене  мов  ковдра  зігріває.

Я  можу  в  декольте  його  сховати,
Воно  там  буде  муркотіть  і  лоскотати
Чи  в  рамочці  повісити  над  ліжком,
Щоб  цілувати,  коли  сумно,  нишком.

В  скарбничку  заховати,  в  сейф  залізний,
Щоб  не  торкалися  до  нього  люди  різні
Чи  в  тісто  замісити,  напекти  до  чаю
Й  роздати  тим,  кому  не  вистачає.

На  себе  одягти  оте  ажурне  диво,
Щоб  облягло  воно  мій  стан  красиво.
Ще  можна  посадити  в  землю  і  чекати,
Які  ж  то  буде  воно  квіти  викидати?

Я  під  подушку  те  «Кохаю»  заховаю,
Йому  на  вушко  колискову  заспіваю.
У  сон  з  ним  разом  полечу  красивий
І  там  удвох  ми  будемо  щасливі…

Мені  потрібне  дуже  те  :«Кохаю»!
Я  ним  себе  з  тобою  обвінчаю.
Не  для  людей  чи  церкви,  а  для  себе,
Щоб  не  самотньо  було  там  -  на  небі.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=559200
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.02.2015


Я там , де сонце на стелі (Кузьмі присвячується)

Зірка,  легенда,  наш  кумир,  усе  це  так,
Але  насамперед  він  кльовий  був  чувак.
Неначе  пиво  пив  ти  разом  з  ним.  
Таким  він  був  простим,  таким  земним.
Здається  зараз  скаже:  Не  тупи,  мала!
Він  до  *уя  *издить,  а  ти  йому  дала.
Зітри  подруга  сльози,  патли  розчеши.
Всі  люди  –кораблі.  Ти  тільки  не  спіши.
Ти  класна  штучка!  Як  свого  нема,
То  спи  собі  сама,  то  спи  сама…
Давай  закуримо,  не  підем  спати,
Посидимо  удвох  і  будемо  мовчати.
Старі  фотографії  на  стіл  поклади,
Касети,  листи.  Відпочинь  від  біди!
Не  думай  про  то,  шо  всіх  нас  злили
Свої  олігархи.    До  чого  довели?
А  ті  х**ові  президенти  Україну
Кинули  в  війну,  загнали  у    руїну.
Самі  як  голубці  в  сметані  чи  у  смальці,
А  люди  у  маршрутці,  як  сєльодки  в  банці.
Скачуть  дружно:  За*бись.  Наливай  кохана.
Той  хто  любить  Україну,  мусить  бути  з  нами.
Тримайтеся,  земляки!    Бо  я  завжди  з  вами.
Тільки  вибачусь  за  горе  у  своєї  мами.
Вибач,  Мам!  Бо    вже  я  там  де  сонце  на  стелі….
Зоставайтеся  панове  здорові  й    веселі.
Не  сумуйте,  що  між  вами  мене  вже  нема
Я  вас  люблю,  бувайте!  Ваш  навіки,  Кузьма!

[b]Усміхнений  на  фото…  в  дошку  свій...
Коротка  чорна  стрічка-  шлях  земний....[/b]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=558895
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 11.02.2015


Чому стоїш при дорозі?

Чому    стоїш  при  дорозі?  Кого  виглядаєш?
Вітер  білий  цвіт  зриває.  Чому  не  ховаєш?  
Налетіли  чорні  круки,  ягідки  зривають
І  несуть    в  краї  далекі,    у  землю  ховають.

Нехай  несуть  ті  ягоди  -  краплиночки  крові,
В  яких  сховане  серденько  сповнене  любові.
Може  вони  в  землю    ляжуть,  де  милий  загинув,
Де  поліг  за    Україну  і  мене  покинув.

Розірвалось    на    шматочки  серденько    дівоче,
На  калиновім  кущі  в  ягідках  тріпоче.  
Понесли    його  птахи  в  степи  обгорілі,
Засіяли  після  градів  ями  почорнілі.
 
Нехай  з  крові  козацької    зросте  насінина,
Щоб  на  місці  де  він  згинув  виросла    калина.
І  весною  заквітчалась    у  білі    віночки-
Не  народяться    в  сердешних    доні  і  синочки.

Восени  покриють  кущ  китиці  червоні-
Не  з`єднають    рушниками    кохані    долоні.
Нехай  сік  гіркий    з  калини  на  землю  стікає.
Ой,  ховати  таких  юних  -  гіршого  немає!

Все  мине,  і  грім    гармат  зміниться  грозою.
Змиє  час  руїни  -  рани    чистою    сльозою.
Зафарбує  увесь  схід  червоним  калина,
Щоб  побачили  усюди,  що  це  –  Україна!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=553309
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 21.01.2015


Мати й мачуха

Мати  і  мачуха  сюжет  не  нОвий.
Стереотип    такий  не  випадковий.
З  дитинства  співчували  Попелюшці,
Хаврошечці    в    коров`ячому    вушці.

Дванадцять  місяців,  Пані  Метелиця,
У  Гоголя  сирітка-потопельниця,
 Морозко,  Білосніжка…  Як    не  знати,
Що    мачуха-це  зло  і  янгол  мати.

Але  в  житті  не  все  так    однобоко,
Великий  гріх  судити    так  жорстоко
Ту    жінку,  що  взяла  чуже  дитя
І  дарувала  материнське  почуття.

Я  розповім  історію  хлопчини
І  мачухи,  що  стала  для  дитини
Усім  чим  є  для  нас    хороша  мати,
Готова  все  зробити,  все  віддати.

Хлопчина  ріс  звичайний  ,  як  усі.
Таким    потрібні  більше  татусі.
Гіперактивний,  задиракуватий,
Мав  гарний  апетит,  любив  поспати.

До  його  школи  жінка  бігала    не  раз:
Лінивий  навчатись,  підбурює  клас.
Хоч    знайда  і  ріс  під  її  колискову,
Чомусь  не  давалася  мачухи  мова.

Жіночка  та,  ще  й  своїх  діток  мала.
За  всіми  встигала,  однаково    дбала.
Щоб  був  той  малий  у  сім`ї  не  чужим,
На    мові  його    розмовляла  із  ним.

Він  жив  у  родині  як  син  -  не  байстрюк.
Дорослішим  став    та  й  відбився  від  рук.
Усе  не  таке  йому:  їжа  і  мова;
Традиції,  звички  і  та  колискова…

І  мачуха  стала  для  нього  чужа.
Проста  вона-їсть  без  виделки  й  ножа,
Порепані  руки,  в  косі  сивина.
Навіщо    такому    герою  вона?!

Ось  тут  і  з`явилася  рідна  матуся
На  вид  королева.  Це  правда!  Клянуся!
Доглянута,  горда,  на  пальцях  персні…
Хлопчині  здалося,  що  він  уві  сні.

Вона  не  спитала,  як  жив  і  що  їв,
Чи    добре  навчався,  чи  часто  хворів.
Бряжчала  монетами  ,  куталась  в  хутро,
Казала:  «  Потрібно  нам  діяти  мудро.

Раз  в  хаті  у  мачухи  ліжко  твоє,
Піди  й  забери  усе,    що  там  є.
Щоб  мову  твою  не  знищили  геть,
Хай  хату  свою  віддадуть,  або  смерть.

Не  бійся,  тепер  ти  велике  цабе,
Нехай  всі  бояться  і  знають  тебе.
Я  зброю  і  воїнів  дам  для  підтримки,
Щоб  більш  не  знущались  з  моєї  дитинки.»

Хмільний  від  тих  слів    залетів  він  до  хати,
В  братів  і  сестер  без    жалю  став  стріляти,
У    мачухи    гроші  з  кишені  забрав,
Поля  попалив  і  житло  зруйнував.

Прийшов  весь  просякнутий  кров’ю  і  димом:
«Тепер  ти  признаєш  мене  своїм  сином?»
На  зрадника  зиркнула  зверхньо  цариця:      
«Є  вибір  у  тебе:  війна  чи  в`язниця.»

Ну  що  тут  казати…Мачухи  й  мами,
Їх  труд    оцінений    тільки  з  роками.
Хто  серце  і  душу  за  нас  віддавав,
А  хто  лиш  на  старість  про  діток  згадав.
P.S.
Передається    мудрість  ця  віками
Простими  зрозумілими  словами:
Не  та  матуся,    що  родила
А  та,    що    понад    все    тебе  любила.      

01.01.2015р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547930
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 01.01.2015


Новий рік, Різдво Христове запросимо в хату

Новий  рік,  Різдво  Христове  запросимо  в  хату.
Що  налито  візьмем  в  руки  тай  давай  бажати:
Чоловікові  здоров*я  ,  достатку  ,  завзяття;
Господині  рік  врожайний  і  новеньке  плаття;
Парубкові  друзів  вірних  й  козацької  сили,
А  дівчатам,  щоб  кохані  на  руках  носили  ;
Діткам  купу  подарунків  і  світле  майбутнє.
Нехай  свято  цього  року  буде  незабутнє!
Щоб  країна  наша  мала  щасливую  долю!
Щоб  ніхто  не  відібрав  в  нас  ні  землю,  ні  волю!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547802
рубрика: Поезія, Вірші до Свят
дата поступления 31.12.2014


Коломийки злого бандерівця

Заспіваймо  українці,  щоб  почули  люди.
На  Донбас  прийшли  чужинці,  кажуть  файно  буде.

Поназвозили  гармати  й  совєтську  естраду.
Можна  втрапити  за  грати,  як  будеш  не  радий.

Перелазять  наш  кордон  зіркові  уроди,
Що  приїхали  на  ***  шукати  пригоди.

Степ  Донецький  розірвали,  вугілля  вивозять,
Новоросами  назвали,  в  окопах  морозять.

Ви  кричали,  щоб  масква  всіх  вас  врятувала.
Через  цюю  сатану  сидите  в  підвалах.

Не  подобалось  вам  їсти  вареники  з  сиром,
То  тепер  свинцем  годує  путін  і  кадиров.  

Не  до  смаку  вам  прийшлося  українське  сало,
Де  тепер  ваше  вугілля?  У  зубах  застряло?

Ви  хотіли  повернути  радянське  минуле,
Про  репресії  і  голод  чомусь  ви  забули.

Ви  наш  прапор  шматували,  гидували    мову,
Тож  питайтеся  за  гроші  кривавого  вову.

Українці  раптом  стали  бандери  й  укропи,
Бо  не  хочуть  до  х...ла,  а  йдуть  до  Європи.

У  бандери  на  Різдво  чарка  і  до  чарки.
Недорос  скрипить  зубами,  жде  гуманітарки.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=542457
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 09.12.2014


Експеримент

Хто  це,  скажіть,  що  так  жартує    грішно
Над    долею  людей?  А  їм  зовсім  не  смішно.
Візьме,  наприклад,    і  зведе  два  антиподи,
А  потім    тішиться  над  цим  чудом    природи.

Спокійно  жив  собі  в  добрі  філософ  тихий.
Так  ні,  підсунулось  йому  базарне    лихо.
Тепер  немає  ні  йому,  ні  їй  спокОю.
Ніхто  не  може  з  них  залИшитись  собою.

Він,  як  у  зАсідці    читає  в  туалеті.
Вона  всі  ночі  зависає  в  інтернеті.
Але  ж  Комусь  треба  було  додати  жару,
Воно  взяло  й  дитя  добавило  в  цю  пару.

Ще  дуже  часто  зустрічається  й  таке:
Він  егоїст,  п`яничка,  зовні  геть  гидке.
Вона,    як  квочечка,    старається    терпіти.
Вірить,  що  він  талант  і  скоро    кине  пити.

Відмиє  та  й  веде  під  руку  те  нещастя,
Від  того,  що    заміжня  світиться  від  щастя.
Та  Хтось  і  тут  експеримент  свій  не  покинув,
Він  взяв  до  всього  ще  й  свекруху  їй  підкинув.

Ось  так  і  зводить  Хтось:  цікавого  з  нудною;
Практичну  з  мрійником,  базікало  з  німою;
Учену  з  тупуватим,  красеня  з  бридкою.
Таке  насплутував,    ніде    нема  покою.

А  ось  ще  пара-Аполлон  і  Мавка  лісова.
Такі  закохані!  Але  він  жайвір,  а  вона  сова.
І  тут  гармонії  в  інтимі  важко  досягти,  
Він  спить  вночі,  її  на  ранок  не  звести.

Але  кохання    пристрасне  візьме  своє,
Він  уві  сні  відчує  всі  її  фантазії,  що  є.
А  вранці  сам  захопить  свою    соню  у  полон…
Хтось  не  захоче  зруйнувати  такий  сон.    

Не  гороскопи  нам,    зірки  чи  карма    винні,
А  Марс  з  Венерою    нічого  не  повинні.
Просто  з  коханими  будуйте    рай  земний,
Тоді  й  експеримент  цей  стане    не  страшний.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=542119
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.12.2014


Це ти?

Це  ти?  Я  не  чекала,  вибачай.
Струси  засніжений  свій  одяг.  
Двері  прикрий...Холодний  протяг...
Пішли  на  кухню  пити  з  м`яти  чай  .  
 
Ти  не  змінилася,  як  завжди  гарна
І  білий  так  пасує  до  лиця.
За  вікнами  мете  хурделиця.
Умовити  її,  то  справа  марна.

Коси  зі  срібла,  мармурова  шкіра,
Пальці  прозорі,  майже  з  кришталю.
Блакитні  очі  форми  мигдалю,
Коштовності  мороза-  ювеліра.

Яка  краса!  А  я  майже  забула,
Як  виглядала  гостю  цю  з  вікна.    
Все  мріяла,  щоб  вже  прийшла  вона
І  усю  землю  в  казку  одягнула.
 
Ошатна  і  розкішна  недарма,
З  колядками  заходить  в    кожен  дім.
Свята  різдв`яні  поселяє  в  нім.
Приходь!  Чекатиму  тебе,  Зима!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541572
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.12.2014


Зимовий вальс

Падає,  падає,  падає  сніг,
Золотом    білим  лягає  до  ніг.
Пухом    м`яким  обіймає.
В  хутро  весь  світ  одягає.
Грає  хурделиця  віденський    вальс.
Холод  розставив  парами  нас.
З  криги  паркет    під  ногами.
Списаний  весь    каблуками.
Раз,  два  три,  раз  два  три.  Віє,  мете.
Грудень  метелицю  в  танець  веде.
Січень  Різдво  зустрічає.
Лютий    коханих  вітає.
Зліший  мороз,  то  обійми  міцніші.
Щічка  до  щічки  буде  тепліше.
Дихання  в  такт  зігріває.
В  вальсі  самотніх  немає.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541427
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.12.2014


Патріотична лічилочка

Середа,  середа!
Хай  минає  нас  біда.
Приберемо  у  четвер
Геть,  ворожий  БТР.
Сусідського  п`яницю
Виженемо  в  п`ятницю
У  суботу  попрацюєм,
Україну  відбудуєм!
У  неділю  підем  в  храм.
Є  за  що  молитись  нам.
Понеділок  розпочнем,
Самі  шлях  свій  оберем.
Проведемо  у  вівторок
Вже  у  себе  саміт  40.
Ми  воскреснемо  з  руїни!
Не  вмре  СЛАВА  УКРАЇНИ!




адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=537946
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 19.11.2014


До Святого Миколая

«Боже  ж  мій  Боже,  Святий  Миколаю!
Зглянься  на  мене,  серцем  благаю!
Ти  ж  найдобріший  серед  святих…»  -
Важко  зітхнула  і  голос  затих.
 
Свічка  тріщить  від  гіркої  сльози,
Світлом    кидає  на  образи.
Руки  зімкнула,  губи  бліді:
«Святий  Чудотворцю,  не  лишай  у  біді!

Дай  нам  прозріння.  Чим  согрішили?
Чом  своїх  внуків  кладем  у  могили.
Невже,  Миколаю,  в  тім  наша  вина,
Що  в  долю  дітей  увірвалась  війна?

А  може  тоді,  ще  в  Голодомор,
Коли  все  вивозили  з  наших  комор,
В  безсиллі  ми  пухли,  тихо  вмирали
Та  слова  лихого  катам  не  казали?

Змирились  з  тим  лихом,  пристосувались
І  дружно  радянський  союз  будували.
На  БАМ  у  Сибір,  хоч  до  чорта  на  роги.
Для  нас  всі  тоді  «відкривались»  дороги.

З  села  українського  молодь  тікала,
А  мова  співуча  немодною  стала.
Стирали  історію  нашу  і  віру,
А  ми  заробляли  на  нову  квартиру.

Син  батька  стидався  і  рідної  хати,
Забули  пісні,  що  співала  нам  мати,
Великдень  суботниками  замінили,
Нехрещені  партії  вірно  служили.

Ми  в  чергах  постійних  ростили  дітей.  
Пишалися:  Бачте,  вчимо  без  грошей.
В  той  час  ми  тобі  не  писали  листи,
На  діда  Мороза  чекали...  Прости…

Прости  нам  провини  усі,  що  ми  мали.
Ми  крали,  пили,  від  абортів  вмирали.
В  пошані  у  нас  тоді  був  бюрократ.
Шукати  навчились  «знайомства»  і  «блат».
 
Отак  дожилися  ,  що  стали  ніхто.
Керує  країною  цирк  -  шапіто.
Сусіди  нам  пишуть  історію,  мову,
А  ми  мовчимо  і  терпимо  знову.

Та  кров  не  вода,  що  у  жилах  тече.
Від  свого  нікуди  ,  ніхто  не  втече.
Ні  думка,  ні  воля,  ні  слава  дідів
Не  ділись  ніде…  Якби  хто  не  хотів.

Вона,  як  джерельце  пробилась  в  онуках.
Тепер  їм  сердешним  виборювать  в  муках
Свою  Україну!  Молю,  Миколай!
Будь  з  ними    і  їм  допомагай.
10  листопада  2014
 

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=536051
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 10.11.2014


Ахматова ( переклад)

Анна  Ахматова

Углем  наметил  на  левом  боку
Место,  куда  стрелять,
Чтоб  выпустить  птицу  —  мою  тоску
В  пустынную  ночь  опять.

Милый!  не  дрогнет  твоя  рука.
И  мне  недолго  терпеть.
Вылетит  птица  —  моя  тоска,
Сядет  на  ветку  и  станет  петь.

Чтоб  тот,  кто  спокоен  в  своем  дому,
Раскрывши  окно,  сказал:
«Голос  знакомый,  а  слов  не  пойму»  —
И  опустил  глаза.


--------------------------------------------------------------------


Сажею  зліва  поставив  знак,  
Націлився,  час  стріляти
Горлицю-сум  мій  звільнити  отак,
В  ніч  самоти  прогнати

Доле  моя,  твоя    воля  міцна,
Не  доведеться  чекати
Вирветься  горлиця-сум    із  вікна,
Сяде  на    гілці  співати

Щоб  той,    хто  спокій  свій  обрав,
Сказав:  «Знайомий  спів
От  тільки  слів  не  розібрав»  -
І  очі  в  бік  відвів.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=533912
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.11.2014


Переклад Боба Марли

Кажеш  ти  ,  що  любиш  дощ,
Та  з  парасолькою  гуляєш.
Ти  любиш  сонце?  Тоді  що  ж
У  затінку  себе  ховаєш?
Ти  кажеш  любиш  вітер?  Та  вікно,
Коли  він  дує  міцно  закриваєш.
Ось  я  чому    боюсь  давно,
Коли  ти  кажеш,  що  кохаєш!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=531497
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.10.2014


Частини мови

Якось  всі  свої  частини  Українська  мова
Запросила  на  пораду,  серйозну  розмову.
-Що  ж  це  робиться  ,  панове!-
Строго  запитала,
-Поміж  вами  ворожнеча,
Мови  геть  не  стало!
В  школі,  дома,  на  роботі
Суржик,  лайка-  просто  жах!

Затривожились  частини,
Охопив  їх  сильний  страх.
-Нам  потрібно  терміново
Обирати  короля,-
Обізвався  тут  Іменник,
-Ним  би  стати  міг  і  я.
Усі  знають,  що  предмети
Визначаю  тільки  я.
Вам  ,  частини,  пощастило  б
На  такого  короля.

Тут  образився  Прикметник,
-А  ознаки?  Як  без  них?
Неможливо  описати  все  навколо,
Колір  зник!
Некрасиве  все,  несмАчне,
Невелике,  немале,
-Так  ,  що  в  мене  теж,  пробачте,
На  корону  шанси  є!

Дієслово  здивувалось,
-Можна  і  обрати.
Тільки,  що  ж  це  ви  про  мене
Стали  забувати.
Ви  ж  без  дії  безпомічні
Слабкі,  безпорадні.
Все  привести  до  порядку
Зовсім  недоладні!

-Неповторні  всі  зібрались?-
Запитав  Займенник.
-Я,  як  треба,  заміню
Вас  ,  пане  Іменник!
Не  кажу  вже  
Про  Прикметник,
Про  тебе,  Числівник.
Як  шукати  кращого
Можна  серед  рівних?

Перше-  досить  сперечатись;
Друге-  порахуйте,-
Закликав  частин  Числівник,
-Дарма  не  мудруйте.
Нас  тут  шестеро  зібралось,
Всі  ми  самостійні.
Ми  для  мови  необхідні,
Дружні  і  надійні.

-Як  чудово,  що  мені,-
Засміявсь  Прислівник,
-Не  потрібно  доводити,
Що  я  серед  рівних!
В  нас  на  всіх  одна  матуся-
Українська  мова!
Вона  завжди  дуже  добра
До  кожного  слова!
Ходневич  Л.  2011р.
 




адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=530281
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.10.2014


Не відпускай!

Не  відпускай  мене  від  себе,
Тримай  міцніш,  не  відпускай!

Час  не  чекає,  швидше  й  швидше  треба…
Життя  відкласти  неможливо…  Та  ти  знай.
Я  в  Бога  милості  прошу  тільки  для  тебе.
Не  відпускай  мене  від  себе.  Тримай  міцніш  не  відпускай!

Багнюкою    прокляті  будні  засмоктують,
Стирають  пам`ять,  гонять  з  краю  в  край.    
Спинись.  Ти  чуєш  як  мелодію  вистукують  
Серця  закохані?  Тримай  цю  музику  в  собі,  не  відпускай  !
………………………………………………………..
Літак  затих,  рвонув,  замиготіло  небо…
Навколо  відчай,  страх,  вимолює  хтось  рай.
Жах  крижаний  розтопить  шепіт  мій  до  тебе:
Не  відпускаю  я  тебе  і  ти  мене  не  відпускай…

Ніхто  не  здогадається,    й  не  треба.
Скажуть:  «В  сорочці  народились!».  Та  й  нехай.
Кохання  -  Божий  дар!  А  свідок  тому    небо.  
Не  відпускай  його  від  себе,  щоб  не  було,  не  відпускай!

 


адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=529578
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.10.2014


Навіщо крапки ставити над і

Тебе  я  іноді  не  можу  зрозуміти
Для  чого  крапки  ставити  над  і
Кохання    наче  квітку  розбирати
На  пелюстки.  Навіщо  це  тобі?

Шукати  відповідь  на  всі  питання
В  чужих  стосунках,  помилках.
На  себе  міряти    розчарування
Інших  людей,  очікуючи  крах.

Немає  формули  єдиної  такої,
Щоб    наперед  розрахувати  все.
Не  порівняти  всіх  жінок  зі  мною,
Кожен  свій  хрест    на  цій  землі  несе.

Не  роздивитись  біль  під  мікроскопом
І  з  щупом    не  залізти  у  думки
Психологічним  тестом  по  життю    галопом
Не  позривати  всі  з  душі    замки.

Мені  не  краще,  я  ж  все  відчуваю
Твій  сумнів,  недовіру,  страх.
Тоді  не  в  статусах,  а  в  серця  я  питаю:
-  Чи  ти  готове  бути  не  в  його  руках?

Ти  спробуй  теж,  зізнайся  собі  щиро,
Чи  хочеш  повернутися  в  той  час,
Коли  все  було  просто,  зрозуміло
І  вірш,  і  музика,  та  тільки  не  про  нас…..

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=527011
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.09.2014


Мелодія зізнання

Нічого  не  змінити…Безвихідь  ранить  душу.
Відчувши  дотик  щастя,  без  тебе  жити  мушу.  
Слова,  що  гоять  серце,  що  музиці  подібні
-  Ти  так  мені  потрібна!    
-  І  ти  мені  потрібен!
 
Жадані,  теплі  руки,  обійми  –  щит  від  лиха.  
В  полон  захопить  погляд.  Твій  голос  чути  втіха.
Надихатись  не  можу  таке  в  тобі  все  рідне…    
-  Мені  ти  необхідний!
-  Мені  ти  необхідна!

Заб`ється  кров  у  скронях,  стають  слова  безсилі.
Безцінні  ті  хвилини  моєму  серцю  милі.
В  мовчанні  двох  лунає  мелодія    зізнання:
-  Я  так  тебе  кохаю!
-  І  ти  моє  кохання!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=524875
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.09.2014


Колискова для мами

Мамо,  матусю,  мамусю!
Ніжно  до  тебе  я  пригорнуся.
Ти  поцілунками  висушиш  очі.
Спи  моя  рідна,  спокійної  ночі.
Серцем  маленьким  тулюся.
Мама,  матуся,  мамуся....

Мамо,  матусю,  мамусю!
Так  називаєш  бабусю.
Маму,  неначе  маленьку,
Горне  до  серця  бабуся  сивенька.
Сонечком  маминим  й  я  залишуся.
Мама,  матуся,  мамуся....

Мамо,  матусю,  мамусю!
Як  я  тобою  горджуся.
Вирости  хочу  такою,
Щоб  ти  пишалася  мною.
Все  я  у  тебе  навчуся,
Мама,  матуся,  мамуся....

Мамо,  матусю,  мамусю!
Матінці  Божій  за  тебе  молюся,
Щоб  не  хворіла  прошу  я  у  неба,
Щоб  завжди  діти  були  біля  тебе.
Я  уві  сні  посміхнуся...
Мама,  матуся,  мамуся...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=524194
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.09.2014


Притяжение

Километры  дороги  длинные
По  краям  их  магниты  сильные.
Ожиданием  сердце  мается.
Расстояние  сокращается.

И  столкнулись  неосторожности,
Создавая  одни  только  сложности.
Захлестнуло  их  чувство  реальное  
Отношение  аномальное  .

Что  же  это?  В  какой  оно  должности?
Вместе  склеило  две  невозможности.
Непохожести  крепко  слепило,
Об  условностях  вовсе  забыло.

Время  ритм  потеряло  в  смущении,
Подчиненное  сердцебиению,
Заглушенное  жарким  дыханием,
Увлеченное  только  желанием.

Но,  Ответственность-  дама  строгая,
Телефонным  звонком  душу  трогая,
Развернула  магнит  для  приличия.
Оттолкнулись  тогда  два  различия.

Из  недель  состоит  расстояние.
Комом  в  горле  непонимание.
Только  совести  угрызения
Бесполезно  когда  притяжение.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523897
рубрика: Поезія, Интимная лирика
дата поступления 16.09.2014


Я і мій синочок.

Я  і  мій  синочок

Ми  дорослішали  вдвох-
Я  і  мій  синочок.
Мій  маленький  центр  землі,
Недоспані  ночі.

Вчила  я  його  ходить,
Їсти,  говорити.
Він  мене  учив  терпіть,
Віддано  любити.

Разом  дмухали  крізь  сльози  
На  збите  колінце.
Разом  вранці  зустрічали
Сонячні  промінця.

Разом  у  садочок  йшли
На  роботу,  в  школу.
Разом  плавати  учились,
Грати  у  футбола.

Вихідні,  відпустки,
Свято,  іменини
Скрізь  в  дитини  була  мама.
У  мами  дитина.

І  коли  недобрі  люди
Донесли  дитяті,
Що  у  нього  тільки  мама,
А  немає  тата,

Воно  плакало  просилось
-  Мама,  дорогенька,
Хочу  бути,  як  всі  діти…
-  Почекай,  маленький!

Он  в  Андрія,  твого  друга,
Тато  безробітний.
На  весь  світ  він  зло  тримає.
Винні  жінка  й  діти.

А  в  Сергійка  сусідського
Татко  випиває.
Часто  лається  на  маму,
З  хати  виганяє.

В  нас  з  тобою  тихо,  мирно,
Чистенько  у  хаті.
-  Ні,  хитає  головою,
У  нас  нема  тата.

Поцілунками  на  щічках
Висушила  слізки.
Віднесла  малечу  в  ліжко,
Посиділа  трішки.

Тай  пірнула  у  подушку  
Біду  виливати.
Нема  тата  у  дитини,
А  де  його  взяти?

Скільки  крутяться  навколо,
Заміж  пропонують.
Зізнаються  у  коханні.
Дитя  ігнорують.

Тай  в  самої  у  душі  
Теж  нема  спокою.
Серце  тягнеться  до  того,
Що  живе  з  другою.

Цілу  ніч  себе  жаліла.
Поки  засіріло.
Піднялася.  Посміхнулась.
Сина  розбудила.

Все  в  нас  буде.  Час  злетить,
Як  жовтий  листочок.
Тай  пішли  у  світ  широкий  
Я  і  мій  синочок.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522600
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.09.2014


Осінь не винна…

Осінь  не  винна,  що  в  душі  весни  немає,
Душа-  звірятко  прихисту  шукає....  
І  не  знаходить.  
З  осики  лист  злетів,  залишив  на  асфальті  жовту  пляму.  
Падає  сонце  в  неба  темну  яму.  
А  листя  сохне...
 Йому  не  хочеться  на  вітрі  тріпотіти,  
Триматись  за  гілки  чи  тінь  робити.  
Воно  вмирає....
Жорстока  осінь,  я  тебе  не  хочу!
 Навіщо  роздягаєш  все  навкруг?  
Короткі  в  тебе  дні,  холодні  ночі...
Оголені  душа,  калина,  дуб.  
Такі  самотні...
Нерви  напружені  ,  немов  дроти  гудуть.
Холодом  віє  навіть  від  близьких.  
До  вирію  усі  не  долетять,  без  сил  впадуть...
Веснянки  зникли  з  щік  від  сліз  слизьких...  
Осінь  не  винна...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522160
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.09.2014