<<<S.R.V.R>>>

Сторінки (1/28):  « 1»

Буревій емоцій

Ти  окриляєш,  ніжний  буревій,
Теплом,  турботою  та  згустками  емоцій.
Надихаєш  іти  впевнено  до  мрій,
Таким  себе  не  відчував  я  досі.

Зворушує  польотів  висота,
І  дотики  твої,  і  аромати.
До  тих  висот  раніше  б  не  дістав,
Нині  -  моря  і  гори  здатен  подолати.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818597
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.12.2018


Музичний екстаз

Рій  почуттів  охоплює  нас,
В  цю  мить,  в  цю  хвилину  і  повсякчас,
Барабани  ритмом  охопилюють  враз
Гітара,  віола,  бубінець,  контрабас...

Навколо  немов  зупиняється  час
Єднання  звуків,  мелодій  і  фраз
Відсутність  турбот,  хвилювань  і  образ  -
Це  наступив  музичний  екстаз...

Охолений  ним  твій  розум  і  тіло
У  кожній  ноті  живе  новий  рух
Раптом  навколо  усе  зажаріло
Ні,  не  зламати  веселощів  дух  !

Мелодію  цю  ти  знаєш  прекрасно,
Ти  чув  її,  певно,  вже  сотню  раз.
Усе  демонструє  настрій  прекрасний,
Вітайте  -  це  ж  бо  музичний  екстаз.

Звиваєшся  ти  в  мелодійному  ритмі
Без  вагання  пірнаєш  в  магічну  лавину
Немов  би  сягаєш  вершин  біло-критих
Рішуче  в  якраве  збарвить  сіру  днину.

Це  відчуття  незбагненно  прекрасне,
Невимовно-вражаюче,  сильне,  миттєве  !
Сповнений  радістю  і  з  розумом  ясним,
Наповнить  рутину  моментом  веселим.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818594
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.12.2018


Хмари

Смереками  обчесані,  кудлаті  хмари,
Ними  вкутані  Карпатів  схили.
Тут  дух  легенд:  то  мавки,  то  почвари,
Добра  і  зла  перебувають  сили.

Сніги  у  горах  аж  до  літної  пори,
Прикрашають  схили  трав'янисті.
Води  потоки,  що  тічуть  згори,
Гамують  спрагу  жителів  й  туристів.

Пухнаста  вовна  невагомих  хмар,
Мольфар,  немов  чабан,  їх  випасає.
То  зганяє  їх  докупи,  мов  отару,
Коли  потрібно  -  знову  розпускає.

У  всякої  пори  своя  краса,
Чарівна  природа  і  місцеві  люди.
Немов  отари,  хмари  в  небесах,
Казкових  дзвонів  гомін  звідусюди.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816811
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.12.2018


Прерії

Я  серед  сільських  прерій  де  простори
Де  ліси,  річки  й  качки-веселуни
Де  гуляй-вітер  і  зелене  море
Вбираю  в  себе  запах  долини

Де  живуть  прості  і  добрі  люди
Де  тиша  й  спокій  правили  свій  бал
І  завмерлий  часоплин  з  усіх-усюдів
Привіти  шле  за  міста  перевал

Той  плин  життя  без  поспіху,  погоні
Інакше  все,  а  твій  авторитет  
Згинути  може  від  страшних  агоній
Поки  доводитимеш  людям  усе  те

Тут  все  переплелось:  тварини  й  люди
Влітку  все  буя,  а  взимку  спить
А  ночі  зоряні  маленьке  чудо
Як  мила  оку  ця  казкова  мить  !

Тут  цвіркуна  невпинно  чути  співи
І  бусла  цокіт,  солов'я  в  гаю
В  траві  лежать  і  яблука  і  сливи
За  цю  красу  бувати  тут  люблю.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816807
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 08.12.2018


Птаха

Поранена  птаха,  
Закохана  у  сонце
У  сумніві  і  страху,  
Погляда  в  віконце.

Душа  рветься  угору,
Кохатись  у  промінні.
Та  розум  ще  не  скоро,
Забуде  те  падіння.

Не  злітати  краще,
Бо  знов  поранить  серце,
Байдужість  пропаща,
Сонячного  вогенця.

Самотньо  їй  і  сумно,
Тут  на  підвіконні
І  байдужі  співи,
Тих  птахів  сторонніх.

То  не  захват  з  неба,
Гомін,  що  навколо.
Почуває  себе
В  колізею  колі.

Не  вистачає  неба,
Тепла  і  розуміння.
Зкинути  так  треба,
З  душі  все  каміння.

Так  літати  хоче,
І  кохатись  в  небі.
Бо  воно  щоночі,
Нагадує  про  себе.

Хочеться  щоб  сонце
Зігріло  видноколом
А  не  через  віконце
Дивитися  навколо.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797634
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 30.06.2018


Політ

Ввісні  лечу  понад  дахами  й  між,
І  ось  мені  ввижається  Париж...
І  окриляє  почуттів  суміш  !
Мене  вітає  тут  місцевий  стриж.

Старі  бідівлі  й  монументи  костурбаті,
По  озеру  розкидане  латаття,
Електричних  ліхтарів  багаття,
Й  шляхетні  дами  у  розкішних  платтях.

Пролітаю  біля  Якова  я  вежі,
Землі  тяжіння  не  знаю  я  обмежень  !
Крізь  Лувру  й  Нотердаму  межі,
Ген  рину  повз  і  навколо  стежу.

Окрилений  нестримним  я  коханням,
Зустріти  музу  нестримне  є  бажання  !
Не  дає  заснути  до  світання,
Зриває  в  небо  від  рання  до  рання.

Прагну  побачити  зелені  очі,
Що  спати  не  дають  мені  щоночі,
І  голос  той,  як  пісня  що  двінкоче,
Почути,  і  аромат  дівочий,

Що  тьмарить  розум  мов  дурман,
Несе  ген  у  нірвани  океан...
Чи  то  міраж  чи  то  вже  не  обман  -
Той  образ  помічаю  крізь  туман...

Ось,  стрімголов  до  постаті  я  рину,
Це  душу  мою  тішить,  як  дитину,
Музі  бути  вірним  до  спочину,
Уберегти  від  бід  в  лиху  годину,

Бажаю,  й  берегтиму  її  сон,
Бо  моє  серце  грає  в  унісон,
І,  подумки  порину  в  вальс-бастон...
А  сам  же  проявлю  манерів  тон.

Лиш  віддаля  погляну  вслід
Щоб  безпечним  був  прохід
До  дому,  й  тихо,  немов  кіт
Простежу,  й  мій  світ

Заграє  барвами  веселки  знов...
Й  не  пояснить  словами  те  тепло,
Що  в  небо  підкидає  мов  -
Така-от,  іноді,  бува  любов.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797633
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.06.2018


Моя фортеця

мій  дім  -  моя  фортеця
цю  істину  всі  знають
тому  що  в  цьому  домі
ти  сам  собі  хазяїн

ти  будеш  в  цьому  домі
спокійно  собі  жити
навколо  всі  знайомі
нема  чому  тужити

ти  знаєш  -  в  цьому  домі
ніхто  тебе  не  скривдить
ніхто  тебе  не  займе
тут  всі  у  тебе  вірять

твій  дім  -  твоя  фортеця
ще  й  дах  над  головою
нічого  злого  не  утнеться
У  ньому  з  тобою.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781886
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 13.03.2018


Домашнє завдання

Домашнє  завдання
оце  нудна  штука  !
Суцільне  страждання  !  
справжнісінька  мука  !

Сидиш  на  уроці
і  кожну  хвилину
єдина  морока:
Ну  коли  звідси  згину  ?!

оце  наше  вчення
одинадцять  років
Того  утискання
В  обидва  боки

та  тільки  спробуй
не  вчитись  у  школі
несолодко  буде
Лиха  твоя  доля

Отже  навчання  -
корисна  робота
бо  без  знання
не  купиш  й  чобота

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781882
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.03.2018


Багаття

Багаття,  зорі,
Нічна  прохолода.
Розкопки  картоплі,
Минули  роботи.
І  тліє  вуглина,
Жевріє  в  мангалі.
Заснула  родина,
А  мені  б  ще  до  балу...

Кохання  жевріє,
Вуглина  в  душі.
Сиджу  і  у  мріях,
Складаю  вірші...
Пиши,  не  пиши  -
Результату  не  змінить.
А  інша  в  мені
Почуттів  не  замінить...

Ти  дружиш  з  дівчиною  ?
Ти  що  ідіот  ?
Тобі  треба  зміни  -
Позбудься  турбот  !
Щоб  не  тратив  часу
На  ці  марні  справи
Пізнай  іншу  суть  -
То  треба  поправить  !

Інша  дасть  почуття
Повноцінні,  взаємні
Зруйнуймо  мости  !
Зрушімо  буденне  !

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748868
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.09.2017


Хвороба

Коли  хворий  грипом  або  застудою  -
З'являються  знайомі  до  болю  симптоми:
піднімається  температура,  дере  в  горлі,  
Легені  грають  від  кашлю,  нежить  блокує  ніс
Засоби  боротьби  з  цими  ворогами  
всім  вже  давно  відомі  
Їх  можна  дістати  без  рецепта
Ігнорування  хвороби  поступово  
може  привести  до  смерті
Передозування  деякими  ліками  
може  призвести  до  алергії
Коли  ти  хворий  на  не  взаємні  почуття  -
Симптоми  часто  непомітні  для  оточуючих:
Піднімається  рівень  адреналіну,  
поряд  з  обожнюваним  об'єктом,  
грає  від  почуттів  серце,
блиск  очах,  ендорфіни    захоплюють  мозок,  
шкребе  на  душі,
Ігнорування  хвороби  може  призвести  
до  смерті(в  крайніх  випадках)
Передозування  лікарськими  порадами  
призводить  до  алергії  на  деяких  людей
А  засоби  лікування  у  кожного  свої:  
для  когось  це  час,  
для  когось  це  розірвання  "порочного  кола",  
хтось  бере  ситуацію  в  свої  руки
Більшість  знає,  як  краще  буде  для  іншого  
але  собі  дати  раду  не  зажди  має  змогу
Йти  тернистими  шляхами  
не  хоче  жоден  з  порадників
Виходить,  така  дорога  не  для  всіх...
Чому  ж  я  її  обрав  ?  
Я  не  гірший  за  інших  !

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748125
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.08.2017


Вогонь душі

Нехай,  вогонь  горить  у  душах  !
Несе  і  радість,  і  тепло.
Ми  на  межі  великих  зрушень  ?
І  світло  в  нас  ще  не  скресло  ?

Яким  ми  бачимо  майбутнє  ?
І  чи  прийде  той  світлий  час,
Коли  все  краще  від  сьогодні
У  вирію  охопить  нас.

Чекатимемо  до  світанку  ?
Чи  приступимо  до  дій  ?
У  променях  нового  ранку,
Будем  іти  до  нових  мрій...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721762
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 05.03.2017


лист до людини, яка перестала зі-мною спілкуватись.

Я  довго  відкладав  цей  лист,  але  вирішив  написати  тут.  Отже  ти  прийняв  рішення  і  обірвав  зв'язки  зі-мною.  Я  намагався  вияснити  в  чому  справа,  але  ти  проявив  свою  гординю  і  відмовився  будь-що  пояснювати,  поилаючись  на  мої  постійні  бездумні  висловлювання,  які  зачіпали  твоє  его.  По-твоєму,  справжні  друг  не  мав-би  так  чинити.  Твоє  рішення  перекреслило  9  років  нашого  спілкування.  Хоча  останніх  4  роки  воно  було  в'ялим.  Як  на  мене,  першопричиною  цієї  в'ялості  було  моє  прохання  взяти  перерву  в  щосуботніх  зустрічах  з  7  до  14їкілька  років  тому.  Тоді  ми  обговорили  ситуацію,  що  склалася,  я  сказав  що  втомився,  і  думав,  що  доніс  свою  думку.  Але  образа  в  тебе  лишилась.  Хоч  ти  не  раз  казав,  що  забив,  і  не  ображаєшся,  та  все-одно,  при  нагоді,  намагався  докорити  мені  фразами,  які  тобі  найбільш  запам'ятались  з  тієї  телефонної  розмови.  Потім  ти  захопився  пік-апом...  І  схиляв  мене  скласти  компанію,  але  мені  не  імпонувала  їхня  мета  дотягти  дівчину  до  ліжка  в  перший-же  день.  Це  неправильно.  Я  не  шукаю  собі  доступну  супутницю  -  я  шукаю  достойну.  Вміння  зав'зувати  швидкі  знайомства  це,  звичайно,  добре,  але  ті  дівчата,  з  якими  я  взагалі  коли-небудь  спілкувався  говорять  про  те  що  цей  метод  неефективний.  Найгостріші  протиріччя  в  нас  почались  після  того  як  я  познайомився  з  однією  прекрасною,  милою  дівчиною  і  закохався.  Ти  не  розумів  для  чого  я  добиваюсь  взаємних  почуттів.  Останніх  кілька  років  ми  оминали  тему  "нашо  воно  тобі  нада  ?".  Ти  відверто  не  розумів  моє  небажання  занйомитись  на  вулиці  за  компанію,  мої  заперечення  на  фрази:  "баби  це  мясо"(причому  не  дівчата,  не  жінки  а  баби!!!)  і  "на  тьолок  має  бути  пох"(ще  одне  самоприниження).  Я  пам'ятаю  як  в  той  день  пропонував  тобі  познайомитись  з  однією  дівчиною.  мені  було  не  по  собі,  що  ти  постійно  сидиш  вдома,  працюєш  і  відпочиваєш  за  комп'ютером.  Мене  тоді  вразила  твоя  впертість  і,  просто,  убила  фраза  "якщо  вона  така  хороша,  чього  сам  з  нею  не  замутиш  ?".  Я  нагадав,  що  маю  почуття,  а  ти  додав:  "думав  тебе  отпустило",  на  шо  я  гнівно  відповів:  "ти  знаєш  відповідь  на  питання.  і  мене  не  одпустить.  поки  сам  не  захочу.  ти  не  поймеш  поки  не  почувствуєш.  короч  ніколи  не  поймеш,  бо  будеш  до  людей(жінок/дівчат  мав  на  увазі)  як  до  гавна  відноситись  і  ждать  шо  вони  тобі  кланятись  будуть.  Хоча,  мо  така  і  найдеться."  В  голову  прийшов  тільки  такий  висновок.  А  який  ще  я  мав  зробити,  виходячи  із  твоїх  повідомлень  і  висловлювань  щодо  жіночої  половини  людства  ?  Мене  обурює  такий  стан  речей,  бо  вони  такі  ж  як  і  ми,  хіба  ні  ?  Якщо  тебе  послухать,  то  на  думку  приходять,  чомусь,  саме  висновки,  описані  в  повідомленні.  Ці  кліше  якими  чоловіки  принижують  самих  себе  в  першу  чергу:  "баби  це  мясо"  -  вони  таке  ж  мясо  як  і  ми,  по  суті...  Якби  більшість  жінок/дівчат  ставилась  би  до  тебе  як  до  м'яса(а  є  такі  особи),  ти  б  занив  навіть  гірше  ніж  вони;  "на  тьолок  має  бути  пох"  -  тобто  вони  мають  любить  тебе,  принижуватись,  бігать  за  тобою,  кланятись  в  ноги,  а  ти  маєш  похуїстично  на  це  дивитись  бо  ти  мужик  і  "сильний  альфа",  поводитись  будто  так  і  має  буть.  Як  ти  казав  ?  "Роздєляй  і  властвуй"  ?  Це  ідіотизм,  як  на  мене.  Не  всі  ситуації  вирішуються  з  позиції  сили.  Надіюсь,  з  часом  ти  це  зрозумієш.  ти  часто  віднєкувався  "я  такого  не  казав"  коли  я  дорікав  подібними  речами.  Не  спорю,  я  трохи  перебільшував,  але  лише  для  того,  що  показати  абсурдність  світу  в  якому  ти  живеш.  Я  думаю  давно  пройшли  ті  часи,  коли  жінок  добивались  силою.  Найбільше  запам'яталось  з  деяких  останніх  суперечок:  "в  тебе  щось  не  в  порядку  з  головою"(просто  звіздєц).  Або  твоя  критика  щодо  можливості  влаштуватись  мені  на  посаду  тестера  пз:  "ти  думаєш  бути  тестером  ?  серйозно  ?  та  ну  нах  !  ти  ж  не  можеш  всидіти  на  місці  !  ахахах"  -  те  що  я  часто  змінюю  роботу  означає,  що  я  в  пошуку  кращої,  а  не  мою  непосидючість.  Ти  один  з  перших,  хто  знав,  що  я  збираюсь  за  кордон,  і  мене  убив  твій  жарт:  "от  як  тебе  за  кордоном  звільнять  -  оце  буде  прикол..!"  -  тобто  ти  відмовляєшся  вірити  що  в  мене  щось  колись  вийде.  це  спустошує...  ти  намагався  робавити  цю  фразу  фразою  "нє,  ну  я  тоже  вася,  але...".  Це  не  допомогло.  Фраза:  "думав  вже  отпустило"  збісила  і  стало  останньою  краплею.  Немов  ти  сидів  і  чекав,  що  мої  зусилля  будуть  марними,  щоб  потім  сказати:"а  що  я  тобі  шо  казав  ?!  ти  давма  тратив  час  !  чому  ти  мені  не  вірив  !"  Я  вважаю,  що  друзі  мають  підтримувати  одне-одного  і  казати  чесно  і  прямо  якщо  їх  щось  непокоїть,  і  бажано  казати  про  це  делікатно  або  просто  так,  щоб  не  образити.  Стикаючись  з  різними  особами  по  життю  я  зробив  висновок,  що  жінки  доволі  самодостатні  і  легко  можуть  обійтись  без  фінансової  і  сексуальної  залежності  щоб  уникнути  принижень.  По  твоїм  словам:  "це  все  психологія,  чувак  !  вони  підсвідомо  шукають  сильного  партнера  і  засоби  щоб  прокормить  своїх  майбутніх  дітей"  -  психологія,  психологією,  але  ці  правила  не  завжди  діють.  Я  б  сказав  це  не  основна  мета.  Хоч  ми  всі  діємо  шаблонно,  як  ти  кажеш.  Це  програма  закладена  природою  і  нам  від  неї  нікуди  діватись.  Можливо,  типова  сердньостатистична  особа  може  тільки  й  думає  як  пошвидше  вийти  заміж  за  успішного,  популярного,  відомого  і  багатого,  але  вони  не  складають  массову  частку  всіх  жінок  на  планеті.  На  сьогодні,  побільшало  чоловіків,  які  хочуть  вдало  одружитись  і  жити  в  шоколаді.  Так-що  все  відносно.  От  хіба  не  може  зустрітись  якась  неординарна  особа(саме  особа  !  не  тьолка  і  не  мясо  !  бо  жінки/дівчата  це  теж  люди,  як  не  дивно,  такі  ж  як  ти  !  І  є  такі,  що  думають  так-само,  і  ті,  що  хочуть  чогось  добитись  самостійно,  і,  навіть,  добиваються  !  дивина,  не  правда  ж  ?!)  яка  взагалі  не  хоче  дітей,  або  яка  ставить  саморозвиток  вище  сім'ї  і  дітей  ?  Ти  скажеш,  що  я  зациклений  на  романтизмі  і  повзаю  за  "тьолками"  на  колінах,  цілую  їм  п'яти,  але  я  думаю,  що  гідність  все-таки  в  мене  є.  І  зовсім  втрачати  голову  я  не  маю  наміру  ні  перед  ким.  Останній  дзвінок  до  тебе  був  свого  роду  приниженням.  Я  переступив  через  свою  гордість,  щоб  вияснити  в  чому  справа.  Я  думаю,  я  адекватно  оцінюю  навколишню  ситуацію.  Не  спорю,  я,  може,  й  перебільшую,  але  твоя  зацикленість  на,  описаних  вище  дурницях,  засмучує.  Змалював  тебе  як  самовдоволеного  нарциса,  але  я  знаю  тебе  як  хорошого,  цікавого,  простого  хлопця,  з  яким  я  міг  поговорить  по  душам  і  приємно  поспілкуватись.  Все  що  я  хочу  донести  до  тебе  -  що  в  відносинах  зі  звичайною  дівчиною  варто  бути  собою,  і  не  потрібно  нічого  доказувати  !  Якщо  вона  побачить  в  тобі  силу,  розум  або  інші  позитивні  якості  -  вона  це  оцінить.  А  не  побачить  -  знач  це  не  твоя  дівчина.  Всі  ми  робимо  вибір,  помиляємось,  вчимося  на  своїх  і  чужих  помилках,  здобуваючи  досвід  таким  чином.  Це  і  є  життя.  Останнім  часом  не  отримував  підтримки,  якої  б  так  хотілось  від  декого,  кого  вважав  близькими  людьми.  І  це  нетільки  від  тебе.  Інші  два  "близьких  друга"  теж  відмовляються  мене  розуміти.  Виходить,  що  ми  останні  роки  розходимось  в  світоглядах.  І  я  перестав  з  ними  спілкуватись,  хоч  вони  не  розуміють  чому,  і  приходили  почути  пояснення  щодо  цього.  Я  висказав  свою  позицію.  Не  знаю  чи  вони  мене  почули.  Я  бачив  як  ти  заходив  на  мою  сторінку  вк  кілька  місяців  тому,  але  написати  першому,  певно,  не  дозволяє  гордість,  не  хочеш  принижуватись  чи  є  інші,  невідомі  мені  причини.  Вважаєш  мене  винним  ?  Я  тобі  не  пишу  бо  не  хочу  БІЛЬШЕ  принижуватись.  Я  зробив  спробу  вияснити  в  чому  справа,  але  ти  мене  відштовхнув.  Ну  і  ладно...  Я  житиму  далі  і  шукатиму  тих,  хто  мене  зрозуміє.  Був  радий  спілкуватись.  Всього  найкращого  !

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712164
рубрика: Інше, Лірика кохання
дата поступления 14.01.2017


Вітер

[img]https://fs14.fex.net/show/292074155909/251197361/0110f970/2018-02-03-6042.jpg?1600w,0[/img]

Так  хочу  вітру,  так  щоб  наскрізь
пройняв  й  забрав  усі  думки...
Прилине  най  з  ним  в  мені  радість,
Най  сміх  лунатиме  в  душі.

Хай  забере  усі  незгоди,
Переживання,  все  лихе  !
Внутрішні  хмари  і  негоду
Нехай  він  швидко  розжене.

Стану  на  кручі,  закривши  очі,
Розкину  руки  у  боки.
Прилинь  же  вітре  !  Я  так  хочу,
Все  зле  в  душі  вивітрити.

Зроби  так,  щоб  моя  втома,
Сіра  буденність  і  імла
Покинула  терени  дому
Й  мене  щоб  більше  не  знайшла.

Сповни  мене  ти  добротою,
Душевним  спокоєм,  теплом
З  думками  чистими  й  душою,
Повернуся  я  додому.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702007
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.11.2016


Марині Петрученко

Погляну  в  твої  зелені  очі  -
В  душі  щось  стрімко  затріпоче...
Весела,  мила  і  смішна,
Твоя  посмішка  чарівна.

Ти  гарна  дівчина,  тендітна,
Ти  мов  ота  людина  світла...
Розумна,  трішки  говірка,
Сподобалась  мені  така.

Мо  хто  вважає,  що  ти  дивна
Та  мені  на  те  все-рівно  !
З  тобою  завжди  цікаво,
Провести  день  можна  яскраво.

Пожартувати,  спілкуватись,
Людей  навколо  дивувати.
Поговорити  про  буденне,  
Проблеми  й  радощі  щоденні.

Й  так  швидко  пролітає  час,
Прохожих  погляди  на  нас,
Коли  крокуємо  ми  містом,
І  люто,  дико  женем  біса.

Я  дуже  радий,  що  з'явилась
Раптово  ти  в  моїм  житті
Буття  моментами  сповнилось
Що  з  посмішкою  згадую  їх.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676823
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.07.2016


Ін'єкція

Кохання  ін'єкція
Підступна  інфекція.
Заражу  тебе  ним,
Полум'ям  стане  дим.
Палатимеш  в  ньому,
Хотітимеш  знову  !
Ще  дозу,  ще  порцію,
Тої  чудо-абсорбції..!
Поряд  ходитиму,
До  себе  манитиму.
Встоїш  чи  ні  ?  -
Цікаво  мені.
Бажанням  горітимеш  !
Ночами  не  спатимеш  !
Частіше  стрічатимемось,
В  любові  купатимемось.
Романтичні  стосунки,
Ніжні  цілунки,
Подарунки  і  квіти,
Весілля,  сім'я  і  діти...
Обіцяю,  радітимеш,
Не  жалкуватимеш.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674757
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.06.2016


Сон

Прокинувся  я  серед  ночі,
Немов  реальний  був  той  сон…
У  грудях  серце  знов  тріпоче,
З  твоїм  щоб  битись  в  унісон.
Той  сон  що  ми  з  тобою  разом,
Ми  одне  ціле,  ми  -  сім’я,
Збагнути  зміг  я  не  одразу
Як  сильно  того  хочу  я.
Ті  дотики,  ті  поцілунки
Такі  реальні  і  ясні
Як  наяву  ввісні  відчув  я
Такий  момент  той  радісний.
Якось  наснивсь  білявий  хлопчик,
Сидів  у  мене  на  руках.
Його  спитав  «  До  мами  хочеш  ?»
Твоє  ім’я  було  в  думках.
Прокинувся  вночі  від  жаху,
Що  все  пропало  в  одну  мить.
Реальність  все  єдиним  махом,
Забрала  і  не  зупинить…
Так  хочеться  в  зелені  очі
Поглянути,  втопитись  в  них
Душа  летить,  прилинуть  хоче
В  полон  до  ніжних  рук  твоїх.
Із  посмішкою  пригадаю
Ті  дні  що  разом  провели
Щасливими  я  їх  вважаю
Барвами  будні  сповнили.
Тебе  я  втратити  не  хочу
Бо  таку  іншу  не  знайти…
Тож  прокидатимусь  щоночі
Допоки  в  серці  будеш  ти.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659214
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.04.2016


Солідарність

Рівноправ'я,  солідарність,
Цього  ви  прагнули  завжди.
Хотіти  ви  відчути  радість,
Дістали  хатні  клопоти.
Хотілось  завжди  спілкування,
Розширити  свій  кругозір.
Усім  старим  переконанням,
Гордо  іти  наперекір.
Не  бути  тінню  чоловіка,
Марніть,  як  свічка  у  кутку.
Бути  як  сильна  половинка,
Не  поступатись  ні  в  чому.
Ви  згуртувалися  на  мітинг,
І  заявили  про  права  !
Владу  заставили  здійснити,
Усе  не  тільки  на  словах.
В  цей  день  жінок  всіх  привітати
Спішать  усі  чоловіки.
Любов,  увагу  дарувати
І  свою  вірність  на  віки.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659211
рубрика: Поезія, Історична лірика
дата поступления 13.04.2016


Єдина

Ти  для  мене  лиш  одна,  єдина  !
Як  багато  в  цьому  слові  почуттів…
Без  тебе  немов  тягнуться  години,
З  тобою  –  найщасливіший  у  житті.

Я  завжди  радий  зустрічі  з  тобою,
Це  відчуття,  що  змінює  усе,
Тобі  готовий  здатися  без  бою,
Ох  як  тремтить  всередині  усе  !

З  тобою  б  розділив  переживання
Усі  жадання,  мрії  і  думки
А  в  голові  вирує  лиш  бажання:
З  тобою  щоб  були  ми  близькі.

Для  тебе  хочеться  вернути  гори,
Допомогти  і  захистити  від  біди,
Бути  як  та  міцна,  надійная  опора,
Вселити  в  тобі  радість  назавжди.

Це  відчуття  мене  не  покидає,
Заполонило  душу  і  думки.
Від  цих  думок  у  височінь  злітаю,
Від  них  мені  й  не  спиться  уночі.

Як  жаль  що  те  все  не  взаємно,
Я  просто  друг  –  реалії  такі.
Хоч  розум  голосить,  що  все  даремно
Та  він  не  в  силах  зупинить  думки.

Думки  ж  не  знають  меж,  ані  кордонів,
Блукають  вони  вільно  в  голові,
І  нема  таких  наказів  чи  законів,
Заборонить  блукати  їм  собі.

Тому,  нехай  я  просто  другом  буду,
Життя  і  час  усе  розставить  по  місцях,
Судилось  бути  разом  –  так  і  буде,
А  ні  –  то  розійдемось  по  стежках.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=554367
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.01.2015


Амур

Наповнена  до  краю  чаша,  
Купа  людей,  і  різні  голоси,
Тут,  ніби,  всі  свої,  знайомі  і  не  страшно,
Собою  бути  дівчині  незнаної  краси.

Вона  всміхається  напроти  незнайомцю,
Це  відчуття,  що  в  серці  тріпотить,
У  її  погляді  осяювалось  сонце,
Та  час  не  завмирає  ні  на  мить.

А  він  очей  від  неї  не  відводить,
Душа  плекає  теплі  почуття,
Та,  що  напроти,  з  думок  його  не  сходить,
Віддав  за  неї  б  серце,  душу  і  життя.

Вони  зустрілись  зовсім  випадково,
Життя  піднесло  крихітний  сюрприз,
Пересіклися  поглядом  без  слова,
Ніби  амур  десь  в  повітрі  повис.

Він  чемно  запросив  її  до  танцю,
Й  усе  для  них  завмерло  навкруги,
Тепер,  амур  для  них  не  лишить  шансів,
Закохавши  між  собою  юні  погляди.

Він  пізно  проведе  її  додому,
Піджак  від  холоду  він  їй  накине  свій,  
І,  ніби,  все  відомо  невідоме,
Зближає  їх  кохання  буревій.

Вони  домовляться  про  зустріч  і  про  місце,
Замріяно  не  спатимуть  всю  ніч,
Від  почуттів  у  грудях  стане  тісно,
В  думках  поява  образів  облич...

І  в  пам’яті  той  ніжний  поцілунок,
Тривожна  мить  прощання  і  надій,
І  дякували  долі  за  дарунок,
Щасливу  мить,  що  сповнила  їх  мрій.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=553619
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.01.2015


Ностальгія, як частина дорослого життя (оновлено)

   Я  простий  вісімнадцятирічний  юнак...  Нaдyмaв  якось  poзпoвicти  про  себе,  ностальгію  i  як  вона  пocилюєтьcя    віком....  Дiлo,  вpoдi,  й  не  хитре,  але  пoвcтaлo  багато  "a  якщо".  Це  ocтyдилo  мою  завзятість.  Ocнoвнe  "a  якщо"  -  кoмy  бyдe  цiкaвo  читати  мaйжe  біографію  нiкoмy  не  відомого  автора  ?  А,  тим-більше,  роздуми  про  житіє  буденне.  Це  нудно.  Основний  контингент  читачів  -  найближчі  poдичі  i  знайомі,  та  і  ті  пoлoвинy  з  тoгo  й  caмi  знають...  Oтoж,  які  будуть  прогнози  пpoдaжy  книги  ?  Скоріше  всього,  ніякого  продажу  взагалі  не  буде,  в  кращому  разі  з  десяток  книг  вдасться  роздати.  Aлe  ж  тaк  хочеться  poзпoвicти  комусь  про  наболіле  з  минyлoгo..!  Xoчa,  cпoчaткy  я  бiльш  cxилявcя  дo  бажання  cпpoбyвaти  себе  в  пpoзi,  a  іншої  теми  я,  чомусь,  не  зміг  знайти....  Чoмy  cпpoбyвaти  себе  в  пpoзi  ?  Пpocтo,  я  вже  маю  невеличкий  досвід  нaпиcaння  віршів.  Періодично  зaймaюcь  цим  з  дитинства  y  вільний  час...  
Я  вважаю  себе  багатогранним,  але  не  можу  сказати  об'єктивно  наскільки.  Можливо,  я  сам  вдовбав  собі  цю  думку,  а,  можливо,  я  так  думаю,  тому-що  в  мені  вирує  чимало  ідей  і  думок.  Я  прекрасно  розумію  що  я  не  один  такий,  і  що  я  не  абсолютно  унікальний,  а  частково,  бо  кожна  людина  унікальна  по-своєму,  і  не  центром  Землі.  Страшно  навіть  за  себе...  Я  звик  до  самотності,  але  хотів  би  мати  більше  ніж  друга  жіночої  статі,  який  захоче  мене  вислухати,  зрозуміти...  Я  прогнозую  що  спочатку  мені  буде  дико,  так-як  мене  частіше-всього  бере  озноб  до  або  після  того,  як  я  починаю  спілкуватись  з  привабливою  дівчиною...  Я  дуже  не  хотів-би  з'їхати  з  глузду  чи  стати  збоченцем,  маніаком.  Хотів  би  зустріти  хорошу  людину,  яка  відповідала  б  моїм  зовнішнім  і  душевним  критеріям.  Я  знаю  що  мені  потрібно  поменше  засиджуватись  за  комп'ютером,  але  я  не  знаю  куди  себе  подіти  надворі,  і  коли  бачу  привабливу  дівчину  -  мій  реалістично  налаштований  внутрішній  голос,  частіше  всього,  говорить  мені  що  не  варто  її  турбувати.  А,  може,  то  песимізм  ?  Страх  зазнати  біль  ще  раз  віддаляє  мене  від  спроби  знайомства  і  побудови  стосунків  все  далі  і  далі.  Моє  перше  кохання(я  так  його  називаю)  мене  багато  чого  навчило,  додало  долю  цинізму.  Хоч  та,  в  яку  я  закохався  тоді,  в  сьомому  класі,  повелася  зі-мною  жорстко  і  не  пожаліла  -  сьогодні,  переосмисливши  ті  події  я  частково  їй  вдячний.  Пам'ятаючи  ту  образу  і  нерозуміння  того,  навіщо  вона  так  вчинила  я  багато  думав  і  зробив  багато  висновків...  Я  намагаюсь  судити  об'єктивно  про  себе,  дивитись  на  себе  зі  сторони.  Можливо  це  не  завжди  виходить,  але  я  намагаюсь.
[b]ОНОВЛЕНО[/b]
     Наступні  абзаци  написані  сім  років  потому.  Впродовж  цього  часу  я  дорослішав,  здобував  професію,  досвід,  знайомися  і  спілкувався  з  різними  людьми.  Кожен  лишав  певний  штамп  на  мені,  приводив  до  певних  висновків.  Це  робив  з  мене  того,  ким  я  є  зараз.  В  мені  ще  лишились  глубокі  задатки,  які  довбали  мені  в  голову  батьки.  Чому  довбали  ?  В  дитинстві  я  був  слухняним  хлопцем,  але  не  дуже.  Міг  іноді  тихенько  робити  шкоду.  Батьки  ж,  крім  методу  виховання  Макаренка  більш  ніякого  не  знали,  тому  так  і  виходило:  зробив  шкоду  -  отримав  по  потилиці,  або  ляпаса.  Батько  застосовував  жорстокіші  методи.  Іноді  бив  так,  що  збивав  з  ніг.  Одного  разу,  засунув  мою  голову  під  кран  з  водою,  бо  я  не  хотів  іти  на  нульовий  урок  в  школу.  Найбільшою  його  ласкою  було  полежати  біля  нього  на  ліжку  і  подивитись  телевізор.  
     Це  був  невеличкий  ліричний  відступ...  Так,  про  що  я  так  писав  ?!  Ааа  !  Про  життєві  зміни  протягом  останніх  семи  років.  Я  здобував  бакалавра,  працював  паралельно,  отримав  можливість  попрацювати  за  спеціальністю,  і  використав  його  попри  сильний  опір  матері  і  суперечки.  На  особистому  -  глухо.  хіба-що  останніх  2  роки  спілкуюсь  з  людиною,  якій  присвятив  вірш,  до  якої  мене  тягне  магнітом,  але  мене  вбиває  її  "я  нічого  не  відчуваю".  Як  на  мене,  я  приділив  немало  уваги,  але  це  все  пройшло  повз...  "Ти  просто  друг"  добиває  ще  більше.  І  ти  не  можеш  нічого  вдіяти,  бо  прив'язувати  до  себе  людину  дуже  погано.  І  дуже  хочеться,  але  ставиш  себе  на  її  місце  і  розуміієш,  що  це  неправильно,  що  вона  сама  має  зробити  вибір,  а  мені  лишається  тільки  його  пирийняти.  Напевно,  це  таке  випробовування  або  життєвий  урок.  Хоч  і  болюче,  але  якщо  не  пройдеш  -  пам'ятатимеш  за  нього  все  життя.  Шукаєш  вихід  із  цієї  ситуації  і  не  знаходиш.  Опускаються  руки,  але  знаходяться  сили  спробувати  знову  і  знову.  Кажуть,  стійкість  прояв  сили.  Я  прагну  бути  стійким  і  не  вразливим  до  зовнішніх  подразників.  Роблю  добро  з  надією,  що  його  оцінять.  Напевно,  це  безглуздо,  але  певний  сенс  в  тому  є.  Достойні  люди  оцінять  і  відповідять  взаємністю.
     Отже,  про  ностальгію.  Років  так  з  18  почав  помічати,  що,  інколи,  я  рину  в  спогади  минулого.  Ці  спогади,  як  птахи,  що  відлітають  у  вирій.  Хапають  мене  і  відносять  десь  ген-ген  у  безтурботне  дитинство...  Можливо  мені  не  вистачало  деяких  речей,  які  були  у  інших,  але  туди  хочеться  повернутись.  Хочеться  забути  про  буденність  і  проблеми,  хочеться  ганяти  біля  будинку  в  квача,  щуку,  в  футбол,  лазити  по  деревах,  на  дах,  кидати  палиці,  каміння  як-можна  далі,  палити  вогнище...  Хочеться  заново  пережити  приємні  події  події,  які  тралися  в  житті  вперше.  Або  не  просто  пережити,  а  змінити  дещо,  вчинити  по-іншому.  З  часом,  події  минулого  набувають  іншого  змісту.  Переосмислюєш  їх,  робиш  висновки.  З  віком  події  сприймаєш  не  так  як  раніше

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=527885
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 05.10.2014


Роздуми

Хто  така  людина  ?  Що  нею  керує  ?  Чому  ми  себе  ідентифікуємо,  як  найрозумніших  істот  ?  Ці  і  інші  питання  часом  вирують  в  моїй  голові.  Лежачи  тут,  в  робочому  гуртожитку  на  твердому  ліжку,  і,  не  маючи  іншого  заняття,  крім  телевізора  і  мобільного  телефону,  в  компанії  трьох  сусідів,  мене  охоплюють  філософські  роздуми.  Чому  саме  тут  ?  Певно,  мені  дійсно  нічого  робити...  В  іншому  випадку,  я  б  зайняв  себе  чимось  іншим.  Актуальність  цього  запису  сумнівна,  але,  все  ж,  як  визначається  актуальність  ?  Певно,  це  залежить  від  поглядів  людей  на  життя.  Погляди...  Чому  вони  різняться  ?  Чи  залежить  це  від  світогляду  ?  Як  формується  світогляд  людини  ?  Які  фактори  впливають  на  світогляд  ?  Люди  формують  його  самостійно.  Розширюють  чи  обмежують  свій  світогляд,  залежно  від  своїх  упереджень  і  поглядів.  В  навушниках  Менсон  співає  про  те  що  ніщо  не  здатне  змінити  світ(пісня  Lamb  Of  God).  Звідки  такі  упередження  ?  Може  з  особистого  досвіду  ?  
Стоп  !  Забагато  запитань  !  Давайте  почнемо  все  спочатку  ?!  Я  -  маленька  людина.  Народився  і  живу  в  одному  з  обласних  центрів  України.  Як  і  мільйони  інших,  закінчив  дитячий  садок,  школу,  коледж...  В  даний  час,  працюю  великій  західноукраїнській  агрофірмі,  здобуваю  заочно  вищу  освіту  в  університеті.  Так  склалось,  що  я  маю  дуже  вузький  круг  оточення,  яке  має  культурні  цінності  засновані  на  моралі.  Чому  я  обрав  саме  це  оточення  ?  Воно  мені  найбільш  імпонувало.  Не  скажу,  що  я  завзятий  мораліст,  але  й  на  аморальні  вчинки  я,  скоріш  за  все,  не  здатен.  Хіба-що,  під  впливом  певних  чинників  і  факторів.  Це  зв'язано  з  тим,  що  батьки  нав'язали  мені,  в  процесі  виховання,  певні  особисті  якості,  що  прийнято  називати  моральними  цінностями.  Отже,  на  початкових  етапах  виховання,  саме  батьки  визначають  світогляд  своєї  дитини.  То  що,  виходить  сферичний  в  вакуумі  ґречний  юнак  не  здатен  на  аморальність  ?  Чи,  навпаки,  хіба  затятий  гульвіса  і  хуліган  не  здатен  на  високоморальну  поведінку  ?  Наукою  поки  не  доведено...  За  певних  обставин  ті  або  інші  якості  проявлять  себе  у  всій  своїй  красі.  По  мірі  взаємодії  людини  з  навколишнім  середовищем,  середовище  залишає  на  ній  певний  відбиток,  що  змінює  її  уяву  про  мораль.    Люди  часто  керуються  моральними  принципами.  Звідки  взялась  мораль  ?  Скоріш  за  все,  люди,  спостерігаючи  за  вчинками  одне-одного,  робили  висновки  про  правильність  чи  недоцільність  тих  чи  інших  вчинків.  Яка  її  мета  ?  Запобігти  ситуаціям  що  суперечать  встановленим  моральним  принципам  і  законам.  Що  таке  принцип  ?  Це  межа,  гранична  точка  через  яку  людина  не  може  переступити,  так-як  це  буде  суперечити  його  моральним  нормам  і  упередженням.  Хто  визначає  що  може  бути  прийнятним,  а  що  ні  ?  Людська  більшість  !  Люди  знаходять  однодумців,  і  коли  таких  однодумців  стає  більшість  -  вони  починають  визначати  правильність  чи  невірність  поглядів  інших  або  їх  вчинків.  Наприклад,  в  Україні,  як  і  в  Росії  та  багатьох  країнах  Азії,    гомосексуальні  шлюби  заборонені.  Більше  того,  існує  табу  на  обговорення  цієї  теми.  Про  них  намагаються  не  згадувати.  Хоч  статеві  меншинства  вимагають  рівних  прав,  але,  через  свою  сексуальну  орієнтацію,  вони  їх  не  матимуть,  бо  цього  не  хоче  більшість.  А  що  було  б  якщо  більшість  була  б  гомосексуальною  ?  Чи  поважала  б  вона  права  нечисленних  гетеросексуалів  ?  Чи  існувало  б  людство  тоді  взагалі  ?  Я  думаю,  якщо  природа  створила  нас  різностатевими,  то  для  виживання  нам  потрібно  притримуватись  природної  гетеро  статевої  орієнтації  -  це  продовжить  рід  людський,  як  такий.  І  що  хорошого  в  одностатевих  шлюбах  ?  Чи  не  стануть  діти,  яких  вони  будуть  виховувати,  теж  на  гомосексуальний  шлях  ?  Думаю,  скоріше  за  все,  що  стануть  !  Ці  діти  вважатимуть  одностатеву  сексуальну  поведінку  нормою,  оскільки,    спостерігатимуть  її  з  дитинства.  Звідки  взялися  ці  норми  ?  Певно  звідти  ж,  звідки  і  мораль,  але  ми  говорили  про  більшість  !  Отже,  на  сьогоднішній  день,  більшість  вирішує  все  !  Політичний  курс  країни,  генерує  поведінку  людей,  і  сама  ж  засуджує  чи  погоджує  її,  норми,  порядок  дії,  логічність,  раціональність  чи  ірраціональність  тих  чи  інших  речей.  Чи  може  більшість  помилятись  ?  Може  !  Особливо  якщо  це  просто  зомбований  натовп  -  ним  легко  маніпулювати  !  Особливо,  коли  натовп  мало  або  зовсім  неосвідчений,  тоді  цими  людьми  можна  вернути  гори,  творити  революції  чи  культ  імені  себе.  Вони  скандуватимуть  потрібні  вам  гасла,  називатимуть  вас  месією  -  головне  вміти  правильно  керувати  натовпом.    Спостерігаючи  за  подіями  на  київському  євромайдані,  можна  не  раз  в  цьому  впевнитись.  Хоча,  з  іншої  сторони,  людей  дістала  бездіяльність  влади,  і  вони  прагнуть  змін,  і  цим  вміло  користуються  опозиціонери,  які  прагнуть  бути  при  владі.  Ось  і  виходить,  що  довірливий  народ  водять  за  ніс  як  стадо  овець.  Особисто  я  лишаюсь  осторонь  не  тому,  що  мені  байдуже,  а  тому,  що  знаю  -  нічого  доброго  з  того  не  вийде.  Як  крали  так  і  будуть  красти,  зміняться  тільки  обличчя.  Тимошенко  після  звільнення  влаштує  розплату,  а  постраждає  від  цього  тільки  народ,  що  так  багатостраждально  прагнув  змін.  І  вони  прийдуть  !  Та  простого  люду  вони  не  дістануться,  навпаки  -  простий  люд  від  цього  тільки  постраждає.  Всі  жадають  легких  грошей,  але  ніхто  навіть  і  думати  не  хоче,  що  для  того  треба  поворухнути  хоч  пальцем  чи  іншими  частинами  тіла  для  досягнення  цілі.  Я  не  розраховую  на  допомогу  ззовні  і  б'юсь  над  досягненням  цілі  самотужки,  не  гаю  час  на  майдани,  а  працюю  і  молю  Бога,  щоб  Він  дав  мені  сили  і  здоров'я  добиватися  свого.  Релігія...  Звідки  вона  взялась  ?  Людина  звикла  завжди  в  щось  вірити.  Здавна  люди  вірили  в  вищі  сили,  особливість  певних  предметів  і  матеріалів,  про  їх  духовний  зв'язок  з  потойбіччям.  В  кожного  народу  були  свої  вірування,  та,  загалом,  вони  всі  схожі  і  були  запозичені  і  видозмінені  залежно  від  народних  уявлень.  Людям  хочеться  вірити,  що  є  хтось,  хто  завжди  почує,  вислухає,  пробачить  нехороші  вчинки,  допоможе  в  важку  хвилину.  Його  не  буде  поряд,  але  віра  в  нього  допоможе  подолати  труднощі,  осмислити  погані  вчинки  і  прийняти  міри  для  їх  подальшого  недопущення.  Особисто  я,  не  дуже  релігійна  людина.  Певно  це  погано,  але  наскільки  ?  Що  мені  дасть...  ееем...  Не  варто  шукати  вигоду  в    релігії  !  Чи,  все-таки,  варто  ?!  Звідки  взялись  ці  обмеження  ?  Яка  їх  мета  ?  Що  має  на  увазі  духовне  просвітлення  ?  Думаю,  обмеження  з'явились  в  ході  зародження  і  розвитку  релігії.  Вони,  також,    пов'язані  з  мораллю,  і  були  введені  задля  високої  цілі  просвітлення,  досягнення  вищого  духовного  рівня.  Просвітлення  переслідує  мету    духовного  очищення  розуму  і  думок,  зміну  сприйняття  оточуючого  середовища,  спілкування  з  вищими  силами,  самопізнання,  досягнення  нірвани.  Це  схоже  на  щось  містичне.  З  одного  боку  воно  заманює  в  свої  нетрі,  а  з  іншого  відлякує  своєю  невідомістю,  таємничістю.  Людину  завжди  цікавило  і  манило  невідоме,  а  сторонніх  це  завжди  відлякувало.  Хіба  ж  ми  такі  безпомічні,  що  шукаємо  вирішення  складних  пробоем  в  вищих  силах  ?  Хтось  казав  що  релігію  придумали  щоб  перенести  усвідомлення  свєї  нікчемності  на  когось  іншого,  на  вищі  сили,  що  допомагають  або  заважають  досягати  задуманого.  Не  тільки  релігія  допомагає  нам  вірити  й  досягати.  
   Кохання  теж  іноді  надає  сил  і  натхнення.  Це  почуття,  безумовно,  прекрасне.  Прекрасно  мати  людину,  поряд  з  якою  хочеться  бути  вічно,  за  якою  підеш  на  край  світу.  І  не  важливо  хто  що  скаже,  приваблює  вона  когось  зовні  чи  ні.  Чому  тільки  зовні  ?  Бо  по  зонішності  більшість  робить  перші  висновки.  І,  мало  хто,  заглядає  у  внутрішній  світ  людини.  То  ж  не  важливо  що  думають  інші,  бо  для  тебе  ця  людина  найкраща,  найпрекрасніша  в  цілому  світі.  Коли  ти  закоханий,  тобі  все-одно  чи  є  ще  хтось  схожий  чи  ні,  бо  ти  зустрів  саме  її  !  І  більше  нічого  не  має  значення  !  Ти  можеш  ні  про  що  не  говорити,  тобі  достатньо  бути  поряд,  достатньо  просто  пригорнути  її  до  себе...  Як  прекрасно  поринути  у  сон  і  прокинутись  в  обіймах  того,  кого  кохаєш  понад  усе  на  світі,  привітати  її  ранковим  поцілунком...  Хочеться  завжди  бути  поряд,  не  сміти  покидати  її  ні  на  хвилину.  Тебе  огортає  відчуття  незрівняної  легкості.  В  голові  вирує  думка,  що  ти  спроможний  на  будь-що  !  І,  навіть,  зірка  з  неба  не  проблема  !  Аби  кохана  людина  це  достойно  оцінила.  Ти  живеш  її  переживаннями,  постійно  думаєш  про  неї,  згадуєш  кожну  мить,  проведену  разом,  і  тебе  це  тішить,  як  малу  дитину.  Ти  прагнеш  здійснити  найменше  її  побажання.  Не  важливо,  що  твої  бажання  і  мрії  можуть  відійти  на  другий  план.  Твоя  ціль  -  зробити  кохану  щасливою  !  Це  найголовніше!  Все  інше  прийде  і  піде...  Ти  згодин  втратити  абсолютно  все  і  голову,  ал  тільки  не  цю  людину...    Бо,  вона  найрідніша,  найдорожча  в  цілому  світі  !  Ти  згоден  долати  найстрашніші  муки,  але  поряд  з  нею  це  будуть  не  муки...  Це  нічого  не  значитиме,  бо,  тепер,  нагірша  мука  це  коли  коханій  погано,  коли  вона  невесела,  коли  її  щось  турбує,  але  ти  не  знаєш  що,  і  це  мучить  тебе  з  середини..!  Ти  прагнеш,  щоб  вона  посміхалась,  щоб  її  турбувало  тільки  хороше,  щоб  негаразди  обходили  стороною.  Коли,  кохання  невзаємне  -  воно  їсть  тебе  зсередини.  З'являється  апатія,  і  нічого  не  хочеться  робити,  все  валиться  з  рук  і  тебе  огортає  спустошеність.  Намагаєшся  привернути  до  себе  увагу  людини,  але  ці  дії,  часто,  сплановані  нашвидкоруч,  помножені  не  невзаємні  переживання  і  хвилювання,  зазнають  краху.  Ти  годуєш  себе  надіями:"Ось,  я  зроблю  оце  і  вона  оцінить...  Обов'язково  оцінить,  бо  вона  хороша  !  Вона  має  оцінити...  Вона  давно  цього  хотіла...  Я  б  оцінив..."  Але  все  іде  шкереберть  і  виглядає  так  безглуздо.  Вкотре  відчуваєш  себе  ідіотом...  Питаєш  себе  "Чому  не  вийшло  ?"  Вмикаєш  розум,  ставиш  себе  на  місце  людини  і  бачиш  безглуздість  ситуації.  "Полюби  мене  бо  я  хороший..."  не  подіє.  Плюс  до  того  нагнітають  обстановку  люди  навколо,  які  кажуть,  що  ти  все  робиш  не  так.  Ти  не  повинен  бігати  за  кимось,  не  повинен  в  комусь  мати  потребу  -  в  тобі  мають  мати  потребу.  Будь  головним,  будь  мужиком,  прояви  силу  і  тоді  жінки  рікою  до  тебе  потягнуться.  А  те,  що  ти  бігаєш  за  однією,  вибачте,  "піхвою"  це  слабкість.  І  не  потрібно  цих  виправдань,  що  вона  не  така  як  всі,  а  ти  романтик  і,  як  Дон  Кіхот,  прагнеш  добитись  її  визнання  !  Всі  вони  однакові,  і  хочуть  одного  !  Хочуть  популярних  альфа-самців,  справжніх,  сильних  і  впевнених  в  собі.  Тих,  хто  сам  приймає  рішення,  і  ні  з  ким  не  радиться.  Знає  завжди,  що  йому  робити  далі  і  не  скиглить  як  йому  важко.  І,  взагалі,  без  кохання  жити  легше.  Нехай  тебе  краще  люблять,  а  ти  пливи  за  течією  !  Не  важливо  є  в  тебе  почуття  до  людини  чи  немає.  Яка  різниця  ?!  Пере  для  тебе,  готує  їсти,  виконує  подружні  обов'язки  і  чудово  !  Навіщо  кохати  ?  навіщо  перейматись  всякими  дурницями  ?!  Все-одно  всі  ці  переживання  закінчуються  ліжком.  Потрібно  жити  простіше  і  не  перейматись  дрібницями  !  Двадцять  перше  століття  надворі  ти  що  ?!  Будь  сучасним  !  А  ти  думаєш:"Хіба  ж  це  слабкість  ?  Якщо  я  покину  це  все  зараз,  хіба  це  не  означатиме  що  я  здався  ?  Невже,  навколо  мене  одні  лише  стервозні  особистості,  які  прагнуть,  щоб  я  дотримувався  якихось  довбаних  правил,  бо  інакше  я  лишусь  самотнім  ?"  Тобі  не  хочеться  шукати  когось  іншого.  В  голові  вирує  думка,  що  такої  як  вона  більше  не  знати  !  Вона  особлива,  бо  серед  усіх  твоїх  знайомих  такої  не  зустрічав.  Як  соціальну  особу  тебе  страшить  перспектива  лишитись  за  бортом.  З  іншої  сторони,  прагнення  привернути  до  себе  увагу  набувають  маніакального  характеру.  І  ти  думаєш  як  втриматись,  бо  зносить  дах.  Пробуєш  налагодити  нові  контакти,  відносини,  але  те  все  не  те...  Те  все  тебе  бісить.    Хочеться  зустріти  її  випадково  на  вулиці,  пригорнути  до  себе,  приголубити...  Ти  насилу  стримуєшся  не  робити  цього  коли  вона  поряд,  бо  це  їй  буде  неприємно.  Вона  не  відчуває  того  що  й  ти,  не  хоче  того  що  й  ти,  для  неї  те  все  далеке.  Її  жахають  твої  незграбні  намагання  проявити  ніжність.  Це  насторожує,  і  ніякою  романтикою  не  запахне,  бо  ти  націлений  маніяк.  І  як  би  ти  не  старався  -  все  марно.  Тебе  дивує  чому  ти  "не  той",  адже  стільки  співпадінь  не  можуть  бути  випадковими.  Але  для  неї  навіть  думка  про  ці  співпадіння  -  нісенітниці.  «Ну,  а  що  тут  такого  особливого  ?»  скаже  вона.  І  буде  права,  бо,  об'єктивно,  знайдеться  ще  багато  людей  в  яких  знайдеться  звички  схожі  чи  такі  ж  як  у  тебе.  Твої  розповіді  про  те  як  ти  відчуваєш  людей,  твої  намагання  виділити  її,  запевнення  що  вона  особлива,  і  про  те  що  ти  хоч  завтра  готовий  з  нею  іти  до  РАГСу,  що  радий  був  би  стати  батьком  її  дітей  і  періодично  думаєш  про  це  виглядають  дивно.  Це  абсолютно  не  сприяє  романтичному  настрою.  Та  і  те,  що  ти  хотів-би  щодня  носити  її  на  руках,  здувати  пилинки  і  мрієш,  щоб  кожен  її  день  з  тобою  був  найщасливішим,  краще  взагалі  мовчати.  дивлячись  на  це  все  опускаються  руки...
     Назріває  питання:  як  же  так  вийшло  ?  Невже  ти  сам  собі  це  все  надумав  і  вбив  в  голову  ?  Пригадуєш,  як  намагався  сподобатись,  слухав  її  улюблену  музику,  ходив  з  нею,  навіть,  на  ті  фільми,  на  які  б  і  не  подумав  би  піти,  шукав  щось  спільне,  старався    бути  цікавим,  говорити  про  те,  що  викликало  б  у  неї  інтерес  і  могло  б  породити  тривалу  дискусію.  Ідеш  поряд,  розмовляєш,  заводиш  різні  теми,  але  вона  мовчить.  Не  цікаво  ?  Хм...  Давай  іншу  тему...  А  теми  поступово  вичерпуються,  ти  не  знаєш  що  розповідати  далі,  це  заводить  у  тупик,  виникає  мовчанка...  Намагаєшся  владнати  ураган  у  власній  голові,  по  кілька  разів  обдумуєш  що  сказати,  але  на  виході  лине  якесь  незв'язне  мовлення.  Це  заводить  у  ступор,  а  ступор  помножений  на  хвилювання  посилюється  і  ти  вже  не  можеш  відповісти  на  елементарні  уточнювальні  запитання.  Ти  відчуваєш  в  якій  ідіотській  ситуації  знаходишся  і  думаєш  як  це  виправити,  але  слушної  думки  не  приходить...  В  ці  хвилини  ненавидиш  себе  за  проявлену  розгубленість  і  невпевненість  в  собі.  Ти  не  спиш  ночами  і  картаєш  себе  за  помилки  і  невдачі,  думаєш  де  міг  упустити  момент  і  жалкуєш,  що  не  володієш  телепатією,  бо  Бог  знає  про  що  вона  думала  в  той  чи  інший  момент,  що  вона  хотіла  сказати  чи  натякнути  тими  чи  іншими  діями,  які  зробила  висновки.  Але  ніяких  натяків  могло  і  не  бути.  Ти  їх  побачив,  бо,  можливо,  хотів  побачити.  І  все  це  просто  надумане.  Суцільна  маячня,  через  яку,  ти  не  можеш  заснути  по  кілька  годин  або,  навіть,  до  ранку...  І  що  б  ти  не  робив,  ти  для  неї  просто  друг.  Вона  буде  щиро  тобі  вдячна  за    всі  приємні  речі,  що  ти  для  неї  робив,  але  не  більше.  "Це  було  дуже  мило  з  твого  боку"  -  найкращий  комплімент  який  ти  можеш  від  неї  отримати.  В  неї  є  причини  чому  ти  її  друг,  а  не  хлопець  чи  коханий,  про  які  ти  ніколи  не  дізнаєшся.  Вона  хоче  щоб  ти  був  в  її  житті,  але  пов'язувати  своє  життя  з  тобою  не  збирається.  І  не  потрібно  дивуватись,  чому  в  неї  ні  найменшої  думки  про  це  не  виникає.  В  неї  є  про  що  думати  і  окрім  тебе.  В  неї  є  свої  проблеми,  якими  вона  тебе  не  навантажує.  Ти  друг,  з  яким  вона  рада  буде  провести  час.  Нехай  найближчий,  але  друг.
   З  іншої  сторони.  Ти  намагаєшся  прив'язати  до  себе  людину,  якій  ти  не  до  душі.  Ти  хороша  людина,  в  тебе  багато  позитивних  якостей,  але  це  не  викликає  тих  крилатих  почуттів  про  які  пишуть  в  книжках,  співають  в  піснях,  знімають  фільми,  серіали...  Твоя  нав'язливість  часом  дратує.  Вона  не  може  зрозуміти  чому  не  виходить  дружби  між  хлопцем  і  дівчиною.  І,  навіть,  якщо  ти  десь  і  затупив,  френдзона  це  жорстоке,  але  справедливе  "покарання"  чи  як  його  краще  назвати.  Затупив  -  у  френдзону,  і  ніяких  більше  запитань.  Чи  може  ті  всі  "правила  поведінки"  маячня  якою  ти  забив  собі  голову  і  зациклився  на  ній  ?  є  певні  псилогічні  прийоми,  але  я  вважаю,  що  не  потрібно  нікого  слухати,  окрім  власного  серця,  власної  інтуіції,  внутрішнього  голосу.  Інші  люди  роблять  висновки  судячи  зі  свого  світогляду,  світосприйняття.  Вони  скоріше  порадять  як  краще  для  них  самих,  ніж  для  тебе.  Вони  хочуть  як  краще,  але  тобі  буде  краще  прийняти  рішення  самотужки,  бо  інших  слухатимеш  -  нічого  не  матимеш.  можна  ПРИслухатись  до  думки  людини,  обдумати  її  і  прийняти  рішення,  але  не  сліпо  слідувати  чужим  вказівкам.
                                                                                     [b]ДАЛІ  БУДЕ  ![/b]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=527884
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 05.10.2014


Грусть/Сум

Играет  музыка  и  я  сижу  один,
В  чужой  квартире  где  я  не  господин,
Что  ж  делать  мне  ?  занятся  нечем  ведь,
Компьютер  надоел  уже  мне  впредь,
Сижу  за  ним  теряю  время  зря,
А  быть  бы  где  девченки  и  друзья...
Друзья  все  заняты,  им  без  меня  хлопот,
Меньше  всего  хотят  они  чужих  забот.
Девчонки  нет  и  не  было  ещё,
Хотя  бывает  хочется  обнять  её  плечо.
Награда  это  мне  или  наказанье  ?
Хожу  по  свету  как  бездушное  создание.
Там  пустота  -  мне  некого  любить
Я  уж  привык,  мне  так  комфортно  жить...
За  деньги  ругань  с  мамой  и  не  только,
Как  долго  же  продлится  это?  Сколько  ?
Как  глубоко  засели  мы  на  мель,
Не  скоро  я  достигну  свою  цель...
Её  достигнуть  очень  важно  мне,
Чтоб  не  сидеть  мне  дома  в  тишине,
С  ума  чтоб  не  сойти  мне  от  безделья...
Не  облениться  и  свободу  обрести
Минуть  в  конечном  счете  отца  участи,
Как  нелегко  нам  с  мамой  в  этой  пропасти..!
О  дай  нам,  Боже,  силы  и  терпенья,
Пошли  же  нам  свое  благословенье,
Направь  меня  по  верному  пути,
Дай  силы  мне  дожить  до  самодостаточности.
                                       :::::::::::::
Лунає  музика  і  час  йде  навмання,
В  старій  хрущовці,  де  не  господар  я,
Зайнятись  чим  ?  -  немає  що  робити,
Обридло  вже  в  комп'ютері  сидіти....
Сиджу  за  ним,  дарма  марную  час,
Краще  б  пішов  до  друзів  чи  дівчат....
А  друзі  зайняті,  й  без  мене  є  робота
Їм  ні  до  чого  ці  мої  турботи...
Кохана  дівчина  ?  та  де  ж  її  знайти  ?
Чи,  може,  для  початку  пошукати  ?
Оте  все  "ніколи"  та  "як  же  ж  підійти",
На  особистому  житті  поставило  хрести...
Чи  я  невдаха  ?  Чи  що  ж  воно  таке  ?
Хоча  в  житті  буває  й  не  таке...
Бути  самотнім  я  звик  уже  давно,
Мені  комфортно  так,  можливо  й  все-одно...
Ці  сварки  з  мамою  за  гроші  і  не  тільки,
Як  довго  це  продовжиться  ?  Ну  скільки  ?
На  мілині  ми  сидимо  і  нам  нелегко
І  ціль  та  заповітная  далеко...
О  як  же  я  хотів  би  досягти,
Тієї  заповітної  мети...!
Роботи  все  ніяк  я  не  знайду...
Хто  ж  наслав  на  мене  цю  біду  ?
Кому,  за  своїх  двадцять  літ,
Я  встиг  уже  так  сильно  насолить..?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=519994
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.08.2014


Життя

Життя  іде,  проходять  миті
Які  б  хотів  ти  не  забуть,
Ці  миті  з  гордістю  прожиті,
Тебе  ведуть  у  дальню  путь...
Хоч  не  дійшов  ти  горизонту  -
Ти  далі  йдеш,  життям  гориш
Як  воїн  ти  отого  фронту,
Що  вдень  з  вогнем  не  розглядиш,
Проходиш  стрімко  скрізь  невдачі,
Тебе  не  схилять  вони,  ні  !
Всім  кривдам  й  перешкодам  здачі,
Даси  у  гнівному  вогні...
Вони  тебе  як  сталь  гартують,
Шоб  ти,  проживши  це  життя,
Знав  хто  чого  вартує,
Як  все  довести  до  пуття...
Ти  йдеш  не  сам  -  з  тобою  люди,
Що  поважають  твоє  я,
Гуртом  іти  вам  легше  буде,
Й  долати  труднощі  життя.
В  скрутну  хвилину  допоможуть,
Дадуть  пораду  -  бути  як,
Розрадити,  зігріти  зможуть,  
Й  знайти  в  дорозі  вірний  шлях.
А  вороги  не  будуть  спати,
Поки  у  грудях  серце  б'є,
Хитрющі  плани  мудрувати,
Шоб  знову  взятись  за  своє.
На  них  увагу  не  звертати,
Ти  вирішив,  і  далі  йдеш,
Свої  зусилля  марнувати,
На  боротьбу  ти  не  даєш,
А  ворог  біситься  і  злиться,
Його  ти  плани  зруйнував,
Те  зло  в  нього  з  очей  іскриться,
Й  на  місці  в'ється  як  удав.
Ти  далі  робиш  свою  справу,
Радієш  успіхам  своїм,
І  над  невдачами  розправу,
Ведеш  й  не  пустиш  їх  у  дім.
Проходить  час,  роки  за  роком  -
От  старість  ти  свою  зустрів,
І  якось,  може  й  ненароком,
Свої  помилки  зрозумів...
Ти  вчиш  життю  своїх  онуків,
Як  правильно  й  коли  вчинить,
Щоб  не  робили  таких  кроків,
Що  з  вірного  хотіли  шляху  збить.
Життя  таке  багатогранне,
Воно  бурлить,  пливе,  спішить
Це  дар,  який  нам  Богом  даний
Щоб  з  гідністю  його  прожить.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=519991
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.08.2014


Творчість

Нас  надихає  вир  життєвий,
Ми  творимо  в  його  бутті
Як  ток,  легкий  розряд  миттєвий,
Думки  приходять  у  житті...

І  ці  ідеї  що  приходять
Хотілось  реалізувать,
Та  не  завжди  воно  виходить,
І  треба  виходи  шукать.

От  рвеш  ти  когті,  землю  риєш,
Ідеш  ти  рвучко  до  мети
Долаєш  труднощі,  не  ниєш
І  мрієш  до  кінця  дійти....

Або  ти  просто  сидиш  дома,
Ти  знаєш  ціль  свою  і  ждеш,
Нагоди,  чи  що  твій  знайомий,
До  цілі  тебе  приведе....

Про  мене  краще  землю  рити
Чи  щось  робити  -  не  сидіть,
Ніж  у  очікуванні  згнити,
Щоб  досягти  жадану  мить.

А  ті  розмови  що  ти  хочеш
Вверх  досягнути  до  висот  -
Забути  про  всі  мрії  можеш,
Якщо  не  зробиш  хоча  б  крок.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=519572
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.08.2014


Голова трещит

Почему  трещит  так  голова  ?
Она  ведь  ищет  нужные  слова  ?
Но  нужных  слов  мне  не  найти  в  ответ,
Того  что  было  уж  не  будет  или  нет.
Как  быть  мне  тут  ?  -  Вокруг  небытие.
К  чему  идет  существование  мое  ?
Ведь  не  живу  я  -  просто  существую,
А  может  я  ещё  ликую..?
Не  знаю  я  как  дальше  поступить,
Чем  заниматься  или  чего  творить.
Вся  нищета  людей  тащила  в  бездну...
А  как  хотелось  жить  бы  безвозмездно  !!!
Зачем  живу  иль  существую  я  ?
Какая  цель,  к  чему-же  предназначен  я  ?
Существовать  и  тратить  время  безполезно  ?
Я  в  пропасти  или  ликую  я  ?
Чего  мне  ждать,  чего  надеяться,  как  дальше  жить  ?
Ведь  я  уже  давно  хотел  любить...
Как  осуществить  то  что  задумал  я  ?
Помогут  в  этом  ли  знакомые,  друзья  ?
Отец  родной  не  вспоминает  про  меня...
Хотя,  порой,  он  в  грудь,  ведь,  бьет  себя,
Что  сын  ему  я,  ещё  родней  родных  !
Ведь,  денег  не  имеет  он  сейчас  своих...
А  при  деньгах  забудет  он  про  нас,
Ведь  я  и  мама  не  нужны  ему  сейчас...
Теперь  ему  важнее  женщины  и  водка....
А  что  семья  мы  были  -  историческая  сводка.
Горит  огнем  свеча,  не  холодет  квас  -
Мы  не  нужны,  мы  не  нужны  ему  сейчас...
Родные  люди  стали  неродными,
Мы  как  собаки  стали,  и  вроде  как  чужими...
За  деньги  каждый  всех  убить  горазд...
Что,  капиталы  нужнее  вам  сейчас  ?
А  завесть  переходит  во  вражду....
Как  мне  прогнать  отсюда  бедноту...
Как  сделать  так  чтоб  не  нуждались  мы  ни  в  чем  ?
Не  оставляли  деньги  на  потом,
До  тех  времен  когда  они  нужнее  будут  нам,
Чтоб  не  сидеть  мне  на  дому  по  вечерам,
Развлечься  хочется  в  кругу  девушек  красивых...
Хороших,  милых,  добрых,  не  унылых,
Или  в  кругу  ребят  -  знакомых  дворовых,
Друзей  хороших,  сверстников  моих....
Ведь  молодость  нам  всем  дана  одна...
Уходят  прочь  все  лучшие  года,
Назад  мне  не  вернуть  их  никогда...
Работать  не  охота  мне  ещё
Мне  погулять  бы  до  ночи
И  коечто  ещё....
До  взрослой  жизни  далеко  мне  ведь,  поверь
Ещё  не  скоро  я  открою  её  дверь...
Буду  заканчивать  я  жалобы  свои,
Ведь  в  наше  время  никому  мы  не  нужны....
Мир  катится,  и  всем  ведь  до  спины  -
Простые  люди  богатым  не  нужны...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=519571
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 26.08.2014


Житття іде

Іде  життя,  події  ринуть,
І  пролинають  вдалечінь,  
Нехай  вас  друзі  не  покинуть  
В  цю  мить  женуть  хай  вашу  лінь.
Нехай  веселощі  і  щастя
Вас  огортає  звідусіль  !
Зловити  свою  музу  вдасться
Нехай  обходить  дім  ваш  біль  !
Нехай  добро  і  все  хороше
Прибуде  з  вами  назавжди  !
І  ще  людей  бажаю  гожих,
Що  допоможуть  у  житті.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=519565
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.08.2014


Про наболіле

суцільна  рутина,  суцільні  проблеми,  
о  відпустіть  мене  кляті  дилеми  !  
як  вірно  вчинити  ?  що  краще  сказати  ?  
коли  говорити  ?  коли  промовчати  ?
для  кожного  власні  важливіші  біди,
тонуть  у  них  і  дорослі  і  діти.
сказати  так  правду,  щоб  не  було  образ
важливо  для  мене,  напевно,  й  для  вас.
у  цій  метушні  належно  вчинити,
хіба  це  можливо  усім  догодити  ?
не  йдучи  по  трупам  мети  досягнути
можливо  чи  ні  -  це  ще  варто  збагнути.
задумуюсь  я  над  питаннянями  цими
як  не  пристати  до  шляху  скотини  ?
щоб  не  журилася  з  безвиході  мати
як  же  ж  вчинити  і  куди  податись  ?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=518962
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.08.2014


Майдан

Сини  революції,  де  ви  тепер  ?  
Хто  ще  живий,  ну  а  хто  вже  й  помер...
В  день  той  злощасний  не  стало  вже  вас,
Коли  був  наданий  злочинний  наказ.
Не  всі  повернулись  додому  з  Майдану
Побачити  друзів,  рідних  і  маму.
Загиблі  майданівці  героями  стали,
Небесною  Сотнею  їх  люди  прозвали
Старі  й  молоді  відійшли  в  світ  чудес,
Й  спостерігають  за  нами  з  небес.
Що  думаєм  ж  ми  за  сьогоднішню  владу  ?
В  Криму  що  не  здатна  навести  ладу.
Жили  собі  тихо,  бували  на  морі
Й  тут  різко  їм  стало  в  Україні  жить  горе.
Президентська  кампанія  в  них  в  головах
А  винні  у  вбивствах  вже  й  не  при  дєлах
Покласти  всіх  тих  із  загиблими  поряд,
А  вони  живуть  далі,  не  знаючи  горя.
Піднялися  люди  змінити  країну,
Привладні  ж  відправили  їх  в  домовину...
За  що  ж  ви  загинули  ?  Хто  ж  відповість  ?
Лиш  вітер  гуля  біля  пам'ятних  місць...
В  Криму  русомовних  тиснуть  занадто,
А  за  наші  права  тут  казати  й  не  варто...
Все  добре  що  мало  прийти  із  майдану  -
Свобода  й  братерство...?  Там  їх  вже  не  стане
Не  згодних  з  Путлером  у  тюрми  посадять  
А  інших  на  схід  розвезуть  -  най  батрачать  !
Все  буде  чудово  -  здорожчання  цін,
А  ціни  в  рублях  з  магазинних  вітрин.
І  всі  заживуть  як  ніколи  до  того
Так-само,  без  змін,  без  надії  -  убого...
Не  стане  туристів,  ну  а  навіщо  ?
Зате  побережжя  вільніше,  чистіше.
Не  буде  проклятого  світла  й  води
Воно  ж  українське,  а  це  до  біди  !
Тож  буде  тепер  у  нас  Крим  незалежним,
Все  буде  як  треба,  так  як  належно.
Активно  "Росія  !"  кричали  бабусі
В  країні  тій  вмерти  це  в  їхньому  дусі
Де  ліпше  жити  за  всіх  Вони  знають
А  тих  хто  не  згоден  -  лупцюють  і  лають.
Для  них  Україна  ще  винна  багааато
Куди  вона  дінеться  ?!  нехай  за  все  платить  !
Бандерівці  стали  страшніше  бабая
А  хто  це  такі  -  ніхто  толком  не  знає
В  Росії  дітей,  певно,  ними  лякають
Шкода  їх,  бо  люди  ж  правди  не  знають.
Все-ж  Путлєр  не  хоче  нас  відпустити
А  то  ще,  не  дай  Бог,  почнем  краще  жити
Він  звик,  що  ми  все  життя  на  колінах
Не  дати  підвестись  -  завдання  єдине.
Тож  будьмо  вільні,  квітучі  і  сильні
Без  чужого  ярма  оновленій  країні  !

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=518960
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.08.2014