| Сторінки (1/5): | « | 1 | » |
Кожен обирає з нас дорогу
Кожен обирає з нас дорогу,
і по ній, прямує по життю.
Хтось кульгає та волочить ногу,
хтось упевнено, крокує по шляху.
Та якою б не була дорога,
пам’ятати треба про одне.
Що спочатку, б́уло «слово Бога»,
а вже потім, і життя людське.
Нарікати на нещасну долю,
це пусте, робити так не слід.
Негаразди, загартовують лиш волю.
і притягують удачу, як магніт.
Бо коли в нас щастя є доволі,
не зважаєм, ми на нього по життю.
Іноді добавить треба солі,
щоб припала страва до смаку.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865453
рубрика: Поезія, Нарис
дата поступления 20.02.2020
Удосвіта я встану в ту годину.
коли все спить, лиш я і тишина…
Коли туман окутує долину,
а ліс вкриває біла пилена.
Вже сонце встало. Бачу я картину:
туман парує в гору із ставка.
І освіжає, цю осінню днину,
вже прохолодна, вранішня роса.
Чарує все мене у цю хвилину:
багряних чорнобривців красота.
І те, як стиглу у дворі калину,
прибрала осінь жовто-золота…..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522639
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.09.2014
Краю мій рідний, багатий, просторий.
Не знать тобі щастя, напевно ніколи.
Як з льону сорочку, вожді роздирають,
дітей твоїх в найми, по світу пускають.
Вже й злидні пустошать, вкраїнське село,
та владі байдуже, до цього давно.
Все стрімко неначе, в безодню летить,
не знаю, як дальше в країні цій жить.
Краю мій рідний, багатий та голий,
нема в тебе щастя, нема в тебе долі...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522638
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 10.09.2014
Я вишитий рушник тримаю,
на нім, історія твоя.
Мій рідний ти, Подільський краю,
благословенная Земля.
Рушник розстелимо з тобою,
на нім наш Буг - св’ята ріка.
Скелясті схили над водою,
стоять рахуючи віка.
Рушник розстелимо в дорогу,
Усім хто з дому вируша.
Щоб ви, забули про тривогу,
в дорозі Бог вас вберіга.
Рушник розстелим на порозі,
хто в край Подільський за віта.
Щоб ще приїхать були в змозі,
Подільський край, на вас чека.
Рушник розстелим в чистім полі,
та вишиті на нім стежки.
Щоб ми цінили з вами волю,
щоб не згубили в берегли.
Рушник розстелим, наче долю,
як лебедині два крила.
На нім наш хліб, що виріс в полі,
на нім Земля, твоя й моя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=517773
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 17.08.2014
В красі осінній, наче дівчина – хатина.
Курличуть сумно журавлі у висоті.
Немов в намисто, вбралася калина.
Рясними гронами красується в дворі.
Сидить старенька на порозі, спочиває.
На скронях сивина, як білий сніг.
Пожовклий лист, тихесенько кружляє
та килимом встеляться до ніг.
Зашепотіла золотиста днина.
Заколисала жінку,як мале дитя.
І сниться сон їй, що вона дитина.
Біжить чимдуж босоніж, край села.
Вже колосків назбирана торбина.
Тепер скоріш до дому, на обід.
А у дворі, красується калина.
Чарує погляд, гронами ягід.
І сниться їй:вона струнка дівчина.
Свати із рушниками в двір ідуть.
Теплом пашить осіння днина.
Музики весело в сопілку дмуть.
І сниться знову:Сутінки. Хатина.
Сім’я весела. Вечеря на столі.
А у колисочці, мала дитина.
Мов янголятко, посміхається у сні.
Всміхнулася крізь сон старенька,сяє.
В ту мить, неначе квітка розцвіла.
На тім, прокинулась. Вже вечір догорає.
Оглянулась. Нема нікого. Лиш вона.
Сльозу утерла. Підвелась. Зітхнула.
Ввійшла в хатину у свою пусту.
Щаслива мить, зі сном її минула.
Зоставила в душі лише журбу.
Вже сутінки. Навколо все дрімає.
Лише шумить калина, мов ріка.
Все бачила вона та добре знає,
не сон солодкий був це, а життя…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=517771
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 17.08.2014