Дімичь

Сторінки (1/9):  « 1»

Мені так стало байдуже до тебе

Як  позбавитись  болю?  -  Ненавистю,
Що  випалює  нутро,  що  спалює  мости  і  почуття.
Ненависть  отрутою  по  венам,
Лавою  вогню,  пробудженням  вулкану  в  грудях.
Пеклом  тобі,  пусткою  життя  і  посмертя  вічність
 -  проклинаю,  за  любов  і  зраду  і  зруйновану  віру.
Вихрами  полум'я  очищаючись,
Як  вкрив  попіл  землю,  Фениксом  перероджуюсь.
Розкриваю  крила  і  здіймаюсь  в  небо.
Ти  знаєш,  я  тебе  прощаю,  живи  своїм  життям,  щасти  тобі,  любові.
Мені  так  стало  байдуже  до  тебе.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=515571
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 04.08.2014


Ранок, шелестом тополь

Ранок,  шелестом  тополь
Ковтком  липового  меду
Свіжістю  вітра  з  поля
Запахом  диму  ватри

Спросоння  чаю  травяного
Сонця  тепла,  вдихаючи  тілом
Босоніж  зеленими  травами
Тримаючись  за  руки,  дотиком  лодонь

Посмішка  милого,  поцілунок  коханої
Радістю  бути  разом,  відтепер  удвох
В  новий  світ  пізнання  і  творення
Благом  один  для  одного

Почуттями  палкими  і  ніжними
В  коханні  зливаючись
Веселки  барвами  над  домівкою  рідною
Цвітом  запашним  з  садочку  під  вікнами

Дзвінким  сміхом  дитячим
Вогнища  сімейного  в  затишку
В  добру  путь,  в  добрий  шлях
Щастя  Вам,  злагоди

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=514560
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.07.2014


Снова в пути

Здравствуй  Бродяга,  вот  и  новый  полёт  в  солнечный  день.
Ветер  севера  -  запаха  хвои,  ласкает  прохладой,  вдыхаеш  на  полную  грудь.
Ты  не  прощаешся,  а  говориш  ему  досвидания,  мы  ещё  встретимся.
Сегодня  ты  рад,  ты  ждал  этот  час,  этот  миг,  наготове  тебя  ждет  самолет.
Ступенями  трапа  на  борт  корабля,  пилот  у  штурвала  допивает  чашечку  кофе.
По  взлетной  полосе,  пятнадцать  секунд  позади,  мгновение  -
взмываеш  в  высь,  выше  облаков.
На  серебристых  крыльях  в  небесах,  словно  в  колыбельной  баюкают  воздушные  ямы.
Тысячи  километров  всего  за  четыре  часа,  а  далее  чуть  менее  суток  под  перестук  колёс.
Здравствуй  Родная  Земля,  я  не  надолго,  всего  лишь  на  пару  дней.
Перекати-полем,  годами  в  странствиях  -  вся  планета  становится  домом.
А  Дом,  который  построиш  ты  сам  -  там  и  тогда,  где  будет  твоя  семья.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513067
рубрика: Інше, Лирика
дата поступления 23.07.2014


Поривами вітру

здійнятий  вітром
перекоти-полем
серед  пустелі
на  самоті
з  кожним  поривом
стежками  заметеними
попереду  тільки  синя  блакить
втрачаючи  все  і  усіх
кохання  і  дружбу
з  кожним  поривом
все  далі  і  далі
пройдеш  і  цим  шляхом
на  одинці  з  собою
знай  десь  там
в  інших  світах
і  вимірах  часу
б'є  ключем  живая  вода
і  зупинишся  ти
спрагу  втомити
пустиш  коріння
забуяє  оазисис
зеленню  трав
і  барвами  квітів
заспівають  птахи
в  райських  кущах
під  кронами  в  затишку
від  сонця  палючого
збудуєш  оселю
бринітимуть  радістю
дітей  голоси
обійми  коханого
і  лагідна  посмішка
ти  вір  і  ти  знай
що  поривами  вітру
несуть  тебе  крила
до  щастя  твого

присвячено  Рудоволосці

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=510849
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 12.07.2014


ночь в ожидании очередного перелёта

Бродяга,  скиталец...  Сколько  лет  ещё  ты  будешь  искать  своё  место,  сколько  перонов  и  аэропортов  будут  твоими  стоянками.  Ты  уже  перестал  считать  дорогу  в  тысячах  миль,  сейчас  только  часы  перелёта  сливаются  в  гул  турбин,  а  перестук  колёс  по  рельсам  в  количество  выпитых  кружек  чая  .  Огромные  скопления  людей  словно  песчинки  с  вершин  барханов  подняты  ветром  в  бурю,  яркие,  хмурые,  грустные,  радостные  и  только  случайные  встречные  с  кем  ты  провёл  приятный  разговор,  временно  становятся  твоими  друзьями,  пока  ты  ждёшь  очередного  поезда-самолёта.  День  и  ночь  без  сна  с  пересадками,  а  ночь  в  кровати  или  даже  на  койке  в  чистой  постели  уже  за  счастье.  И  это  двойственное  ощущение  когда  заходиш  в  очередное  жильё  "Вот  мы  и  дома!"  и  "Где  же  ты  дом  мой  родной?".  А  ведь  тебе  предлагали  кокаина  и  ты  всё  ещё  отказываешся.  Восход  солнца  на  высоте  10  000  метров  -  это  чувственно.
 

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=510485
рубрика: Інше, Лирика
дата поступления 10.07.2014


Мандрівка (День з шостого по тринадцятий)

Іспанія.  Барселона.  З  шостого  по  тринадцятий  день  мандрівки.
На  Рамблі  і  в  Готичному  Кварталі  якщо  ви  хоч  якось  зацікавите  повій  і  вони  почнуть  до  вас  чіплятись,  по  перше  бережіть  цінності  в  своїх  кишенях  і  не  тільки  гроші,  бо  можуть  відчутно  і  зненацька  оцінити  ваше  достоїнство.  А  по  друге  зробіть  оригінально,  як  ми  -  за  5-10  євро  поспілкуйтесь  з  дівчатами,  порозпитуйте  про  їхнє  життя-буття,  це  набагато  приємніше  і  цікавіше  ніж  сумнівне  задоволення  мати  з  ними  секс  прямо  в  провулку  чи  в  якомусь  пристанищі,  хоча  дехто  може  зі  мною  і  не  погодитись))))  А  коли  вже  наважитесь  отримати  від  них  втіху,  то  в  будь-якому  разі  залишайте  ВСІ  цінні  речі  в  готелі,  це  аксіома.  Для  тих  же,  кому  настирна  увага  цих  дівчат  буде  неприємна,  вічливо  с  посмішкою  перекиньтесь  з  ними  кількома  фразами  і  відмовтесь,  а  якщо  дівчина  буде  надмірно  грубо  домагатись  вас,  ловити  за  руки,  хапати  за  одяг,  мені  так  радили  і  був  цьому  свідком,  зі  злою  мордою  обличчя  і  нецензурним  текстом  рідної  мови  посилайте,  тут  це  нормально.
Окрім  відвідати  місця  паломництва  туристів  сюди  їдуть  завести  курортний  роман,  знайти  легкий  секс  незалежно  від  віку,  статті,  кольору  шкіри.  А  якщо  вам  пощастить,  то  вас  можуть  запросити  на  секс-паті.
Барселона  взагалі  славетна  як  місто  "крадїїв,  сексу  і  кокаїну".  Крадії  тут  в  переважній  більшості  місцеві  уродженці,  для  них  це  частіше  як  спорт,  традиція,  крутість,  а  вже  потім  як  засіб  наживи.  Найчастіше  за  все  крадуть  жіночі  сумочки,  барсетки,  гаманці,  чи  як  засвітите  велику  купюру  то  витягнуть  прямо  з  кишень  або  весь  рюкзак.  На  пляж  ходіть  тільки  в  одних  шортах  і  шльопанцях,  засмагати  в  одних  стрінгах  тут  -  це  нормально  або  тримайте  речі  завжди  під  руками,  особливо  вечором,  камери  на  пляжі  відсутні  і  купатись  в  морі  по  черзі.  За  одним  тільки  телефоном  можуть  і  не  полізти,  загалом  всі  засоби  безпеки  на  ваш  страх  і  ризик.
Провів  експеримент,  почепив  поясну  сумочку,  в  ній  тільки  ксерокопія  паспорта  (доречі  копії  достатньо  для  місцевої  поліції),  зарядне,  запальничка  і  дрібні  монети,  як  результат  -  двіччі,  непомітно  для  мене,  в  ній  нишпорили  чиїсь  руки.  Третього  разу  залазили  до  маленької  бокової  кишені  рюкзака  та  на  щастя  на  велику  столову  ложку  не  зазіхнули,  яку  завжди  беру  з  собою  в  дорогу  і  вона  для  мене  багато  значить))).  В  разі  якщо  стали  жертвою  крадіжки,  то  найвірогідніше  сумку  з  речами  і  що  важливо  паспортом,  відкинувши  скромність  і  гидливість,  можете  знайти  на  найближчих  смітниках  чи  прямо  біля  них  і  звичайно  звертайтесь  в  поліцію.  Як  не  знайдете  самі,  то  кажуть,  що  прибиральники  вулиць  періодично  перевіряють  сміття,  коли  і  тут  не  пощастить  відшукати  документи  або  скоро  на  літак,  тоді  звертайтесь  в  посольство.
Матч  Португалія-США  в  пабі  O'Hara's,  що  в  Готичному  Кварталі.  Смакую  цілими  кухлями  оригінальний  Guinness  та  IPA,  після  цього  будь-яке  інше  пиво  видається  пойлом.  Більша  частина  вболівальників  американці,  що  ведуть  себе  визиваюче,  пригають  по  барній  стійці  після  кожного  забитого  м'яча.  З  їхньої  компанії  підкатує  до  мене  бабулька  років  60,  60!,  намагається  мене  зняти,  я  в  шоці,  єдиний  спосіб  від  неї  позбавитись  -  сказати,  що  радію  за  португальців,  фух...  злиняла))).  По  закінченні  матчу  нічна  прогулянка,  на  кожному  перехресті  пропонують  популярний  тут  кокаїн,  а  вийшовши  з  пабу  на  перекур  за  сигарету  можуть  пригостити  косяком  марихуани  викурити  на  пару.
Співаючі  фонтани  Барселони  -  красиво,  купатись  в  них  не  купався  або  вода  холодна  або  я  надто  тверезий  був,  та  овочі  для  закуски  в  них  помив.
Спускаючись  по  вулиці  Рамбла  вниз  до  порту,  зустріните  Колумба  на  високому  п'єдесталі,  що  вказує  на  іншу  статую  Колумба  у  південній  Америці.
Храм  Саграда,  одне  з  найвідвідуваніших  місць  світу,  будується  близько  півтора  століття  і  можливо  ще  стільки  ж  будуватиметься.  Сюди  варто  прийти,  заплатити  за  квиток  більш  ніж  двадцять  євро,  піднятись  ліфтом  на  башню,  взяти  аудіогіда  і  під  кінець  годинку-другу  посидіти  в  центрі  залу,  помедитувати,  порозглядувати  вітражі,  колони,  стелю.  Словами  це  не  описати.  Був  момент,  аудіогід  розказує  про  вітражі,  ходжу-брожу  по  залу,  любуюсь  як  сонце  просвічує  через  них.  То  з  одного  місця  полюбуюсь,  то  з  другого.  А  потім  зупиняюсь  в  центрі  залу,  погляд  на  верх  під  самий  купол  і  тут  як  нахлинуло,  йду  вперед,  а  всі  хутко  поступаються...
В  вечір  перед  святом  Сан  Хуан  жителі  навколишніх  будинків  влаштували  концерт  і  мітинг  за  відокремлення  Каталонії  від  Іспанії  біля  Сагради.  В  певний  момент,  буквально  за  5  хвилин  винесли  столики  на  проїжджу  частину,  розклали  принесені  з  собою  випивку  та  закуски.  Та  й  в  будь-які  інші  дні  на  деяких  вулицях  Барселони  можна  побачити  каталанців,  що  обідають  чи  вечеряють  за  столиками  прямо  на  вулиці  під  своїми  вікнами.
На  диво  чистий  пляж  і  саме  Середземне  море.  На  пляжі  окрім  засмагати  і  купатись  можна  хоч  ночувати,  а  от  багаття  дозволено  розводити  тільки  раз  в  рік  в  ніч  літнього  сонцестояння.  Це  мала  бути  грандіозна  феєрія  з  вогнищами  на  перехрестях  вулиць  міста  та  вздовж  всього  берегу  і  масова  гулянка.  Та  цього  року  влада  міста  заборонила  і  це,  але  ж  один  божевільний  українець  і  один  росіянин  про  це  не  знали,  знайшли  уламки  старих  меблів,  поскладали  у  ящики  з  під  фруктів  і  таки  донесли  і  були  єдиними  в  зоні  видимості  на  кількасот  метрів  в  обидві  сторони  узбережжя,  хто  розпалив  вогонь  в  це  свято.  Обійшлось  без  штрафу,  а  скільки  народу  зібралось  навкруги  нас.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=510358
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 09.07.2014


Мандрівка (День з першого по четвертий)

Мандрівка  розпочалась.
День  перший.
Рідне  місто,  приємний  прохолодний  ранок,  тільки-тільки  починає  їздити  транспорт,  за  плечима  рюкзак,  схід  сонця  та  золотом  хмари,  на  обличчі  посмішка  і  відчуття  початку  мандрівки.  Дев'ять  годин  автобусом  до  Ужгорода,  сон,чай  і  кава  в  дорозі.  Місто  зустрічає  спекою,  запахом  гарячої  бруківки  і  легкою  свіжістю  принесеною  вітром  з  гір.  Вздовж  обох  берегів  бурлить  життя,  а  ріка  так  само  неспішно  несе  свої  води.  Красива  набережна,  парки,  вулички  із  старими  будиночками,  храми,  алея  замку,  затишні  кафешки  та  привітні  люди.

На  березі  Уж  ріки,  зручно  вмостившись  сідницями  на  плетеному  кріслі,  сиджу  за  столиком  вечірнього  кафе.  Супроводом  грає  релаксуюча  та  романтична  музика,  в  руці  кухоль  холодного  пива.  Фоном  легкий  гамір  людей,  квакання  жаб,  а  прислухавшись  чути  як  над  головою  шелестить  листя  каштану.  Відпочинок.)))

Одним  словом  розпочався  рок-н-рол,  до  п'ятої  ранку.  Ахах-хах.
Зупиняюсь  біля  очередної  кафешечки  під  небом.  Місцевий  Tequila-band  під  рок-н-рол  та  ретро  зриває  шалені  оплески  та  вигуки.  А  настрій  то  покращується)))  беру  ще  пива,  підсідаю  до  однієї  компанії  за  столик.  Дивимось  футбол,  розмовляємо,  замовляємо  ще  пива.  Виявилось,  що  хлопці  починаючі  музиканти,  йдемо  в  парк,  граємо  на  гітарі,  співаємо  пісні  Чайф  та  Цоя,  компанія  збільшується,  співаємо  ще  пісень  Сектору  Газа  та  Розенбаума,  ще  пива  та  коньяку  і  так  до  п'ятої  ранку.  Все,  спати,  за  дві  години  на  автобус.

День  другий.
Досі  в  Ужгороді,  відсипаюсь,  лікуюсь  чаєм,  соком  та  окрошкою.  Живу  в  хостелі  Еган,  доволі  затишний  номер  на  дві  кімнати  вісім  ліжок,  є  санвузол  і  хороший  вайфай.  На  першому  поверсі  паб,  чомусь  хочеться  назвати  його  ковбойським  салуном,  симпатичні  і  привітні  офіціантки,  смачна  кухня.  Оклемався,  вже  ніч,  а  не  спиться,  вирушаю  на  нічну  прогулянку  випити  кави.  Світає.  Це  місто  мені  сподобалось,  ще  приїду  сюди  обов'язково.

День  третій.
Ранок  зустрів  ластівками.
7-00  нова  дорога,  вирушаю.
...переді  мною  на  столі  стоїть  редбул  і  склянка  місцевої  водки  -  безумний  день.  Предісторію  і  те,  що  згадаю  завтра  напишу.  Сьогодні  лаундж.
Перетнув  кордон  зі  Словаччиною,  придрімав  останніх  півгодини  до  Кошице.  Повна  фігня  ця  їхня  залівана  кава.  Поїзд  до  Будапешта  аж  о  шостій  вечора,  а  зараз  тільки  десята  ранку,  отже  гулятиму  по  місту.  Оглядуюсь,  бачу  знайому  будівлю  в  далечині,  чорний  скляний  куб  гіпермаркету,  мені  туди,  в  історичний  центр  міста.  Вуличками  пробігають  сотні  людей  в  блакитних  футболках,  судячи  з  однакового  напису  і  номерів  на  них,  більше  трьох  тисяч  чоловік  бере  участь  в  цьому  забігу.  Архітектура  старої  частини  міста  справляє  приємне  враження,  скульптура,  ліпнина,  храми  та  памятники.  А  ось  і  головна  вулиця,  заходжу  в  найвідомішу  кав'ярню  солодощів  цього  міста  (Kukraren  Aida).  Беру  тістечко,  сметанковий  сен,  куштую  за  столиком  на  вулиці,  а  потім  просто  засинаю.  Прокидаюсь  від  того,  що  розпочався  дощ.  Займаю  столик  в  середині  закладу,  замовляю  чашечку  чай,  чекаю  поки  розвидніється.  Все,  можна  йти  на  прогулянку,  роблю  кілька  фото,  бачу  як  люди  заходять  в  церкву,  "для  галочки"  можна  теж  зайти.  Чим  мені  подобається  костьол,  тим  що  тут  можна  зручно  посидіти,  оглядуючи  скульптури,  розпис  стін  та  внутрішнє  убранство.  Все  більше  і  більше  заходить  святково  одягнених  людей.  Здається  буде  вінчання,  так  зручно  сидіти  і  медитувати,  що  ліньки  встати  і  вийти,  та  й  чесно  кажучи  цікаво  подивитись  на  словацький  варіант  в  католицькій  церкві.  Вхожу  в  транс  (дрімаю),  заграла  органна  музика,  а  звучання  приємне,  ось  і  ще  одна  мрія  здійснилась.  Заходить  молодий  з  мамою,  молода  з  батьком,  а  й  наречена  так  нічого,  симпатична.  Зауважу,  що  в  цьому  місті  таких  мало.  Доволі  швидко  минає  час,  щось  мабуть  цікаве  розказував  священик,  судячи  з  щирої  посмішки  ще  й  вірить  в  те,  що  сам  каже,  та  й  атмосфера  в  цьому  храмі  легка.  Тримаючись  за  руки,  якісь  обіцянки  один  одному  давалі  молодята,  обмінялись  кільцями,  для  пам'ятки  записались  в  церковну  книгу.  А  ще  священик  пригощав  наречених  чимось  схожим  на  білі  чіпси,  напевно  дуже  смачним,  бо  з  десяток  людей  теж  піднялись  того  скуштувати.  Час  від  часу  грала  органна  музика  і  лунала  пісня,  голос  у  співачки,  враховуючи  обстановку,  янголський,  слухав  би  і  слухав.  Щойно  повінчані,  щасливі  Моніка  і  Любомир  йдуть  по  церкві  на  вихід,  всі  встають  і  я  з  ними,  рукоплескаємо,  радіємо.

Пора  перекусити,  скуштувати  місцевої  кухні  і  продегустувати  місцевого  алкоголю.  Carpe  Diem,  тут  попросіть  приготувати  вам  Боровічку  з  кремом  та  солодкою  трубочкою,  цього  немає  в  меню,  цікаве  поєднання  та  смачне  послєвкусиє,  Грушовіца  доволі  так  нічого,  спробувати  можна.  Щоб  смачно  поїсти  традиційної  кухні  розпитуйте  місцевих,  вони  краще  знають  де,  мені  порадили  зайти  в  Staromestska,  галушки  тут  найсмачніші.  Люди  тут  дуже  привітні,  є  з  ким  і  про  що  поговорити  за  чашечкою  кави.  Мені  тут  починає  подобатись,  вирішую  заночувати,  бо  одна  дівчина  порадила  відвідати  кілька  місць.  Враховуючи  космічні  ціни  на  готелі,  найдешевший  Barno  (15  за  одну  ніч)  є  хорошим  вибором,  в  номері  дві  окремі  кімнати,  кожна  розрахована  на  одну  людину,  є  санвузол,  душова.  Годинка-півтора  сну  і  на  вечірню  прогулянку.  Дивно,  центр  міста,  суботній  вечір,  всього  навсього  десята  вечора,  а  кафешки  і  паби  вже  зачиняються  та  й  людей  мало.  Встигаю  сфотографувати  один  красивий  в  нічному  фоні  фонтан  до  його  раптового  вимкнення.  Вертаюсь  в  Carpe  Diem,  келих  словацького  вина,  легкий  лаундж.  Одразу  помітив  компанію,  що  зайшла  в  кафе,  у  хлопця  в  руках  був  цілий  ящик  редбула,  а  одна  з  дівчат  з  підносом.  За  якихось  10  хвилин  підходять  до  мого  столику  ці  дві  дівчини  і  пропонують  зіграти  в  гру  (рекламна  акція).  Кидаємо  по  черзі  кубики,  якщо  більше  очків  у  мене,  то  мене  пригощають  стаканом  горілки  і  баночкою  редбула,  якщо  у  дівчини,  то  з  мене  три  євро.  Зіграємо!  У  мене  в  суммі  13,  у  дівчини  в  вдвічі  менше.  Перемога  за  мною,  а  ще  обіцяли  фото  прислати.  Маю  надію  автопілот  виведе  до  готелю.  Нагально  замовляю  закусити  і  запити,  назву  не  згадаю,  можливо  penne,  в  будь-якому  разі  це  було  значно  смачніше  ніж  виглядало  на  фото  в  меню.  Як  наступила  перша  ночі  -  пора  і  честь  знати,  в  номер,  спати.  Передчував,  що  редбул  буде  зайвим,  так  то  хороше,  а  ось  заснути  не  міг  до  четвертої  ранку.

День  четвертий.
Прокидаюсь,  дванадцята  дня.
Швиденько  в  душ  і  до  міста,  організм  нагально  потребує  кави  і  сніданку.  Сьогодні  на  мене  чекає  катання  на  лижах,  но  водних.  Гугл  мапс  показує  6  кілометрів  до  Nad  Jazerom,  цікавіше  пройтись.  Йдучи  містом  і  десь  до  приміської  станції  поїздів,  де  вчасно  вкрився  від  короткої  зливи,  піша  прогулянка  приносила  задоволення.  А  потім  дорога  стала  бездоріжжям  і  хащами,  мабуть  якісь  жартівники  промалювали  ці  стежки  в  гуглмапс  як  дорогу.  Переді  мною  сюди  забрідали  і  попадались  на  шляху  одні  Ромала  (цигани).  За  деякий  час  чую  гучні  масові  вигуки  і  розмови  чужинською  мовою.  Інстинкт  самозбереження  сигналізує  забиратись  звідси  геть  і  якнайскоріше,  поворот  на  180  градусів,  в  просвіті  між  кущів  продираюсь  по  пояс  в  траві  до  колії,  а  далі  на  міст.  Частенько  оглядуюсь,  помічаю  дим  серед  дерев  неподалік  від  того  місця,  куди  мало  не  забрів,  а  там  циганський  табір.  Пронесло,  а  то  при  собі  навіть  ножа  не  маю.  Ще  з  кілометр  трасою  і  жилого  району,  виходжу  до  озера,  хоч  і  непогода  та  прохолодно  люди  катаються  на  лижах.  Мені  туди!  Ціна  вісім  євро  за  п'ять  повних  кругів  плюс  два  євро  за  костюм,  якщо  падаєш  у  воду,  круг  не  зараховується,  вилазиш  на  сушу  і  маєш  наступну  спробу.  Спершу  пробую  на  лижах,  міцно  тримаюсь,  на  старті  секунда-друга  і  смене  просто  висмикує  з  лиж,  втамував  спрагу  водою  з  озера,  пливу  за  лижами,  що  залишились  з  десяток  метрів  позаду  мене  і  вигрібаю  до  берега.  Наступні  дві  спроби  на  дошці,  поки  невдалі,  краще  взяти  лижі,  це  мені  близьке.  З  п'ятої  спроби  маю  успішний  старт,  важливо  тримати  незігнуті  руки,  успішно  про  це  забуваю  і  знову  купання  і  заплив  до  берега.  Часу  вже  обмаль,  підходить  до  закриття,  остання  спроба  і  так,  мені  вдалось,  і  старт  і  скользіння  по  воді  і  поворот,  по  правді  кажучи  на  наступному  злетів  у  воду,  відволікся  на  отримання  задоволення.  Зате  тепер  знаю,  що  можу  і  вмію  кататись,  важливо  зрозуміти  техніку,  а  все  решта  практика.  Часу  обмаль,  за  20  хвилин  поїзд  до  Будапешта,  біжу  до  дороги,  жодного  таксі,  все,  вже  не  встигаю,  спішити  нічого,  доїжджаю  автобусом  за  15  хвилин  на  жд  вокзал,  наступний  потяг  зранку.  Зорієнтовуюсь  по  карті  куди  поїхати,  найближчий  є  Відень  з  тих  місць  куди  планував  подорожувати.  Беру  квитки  з  пересадкою  через  Братиславу.  в  наявності  ще  кілька  годин  часу  і  бажання  покататись  трамваєм.  Трамвай,  як  трамвай.  Знову  центральна  вулиця  міста,  шукаю  де  би  скуштувати  татранського  чаю.  Дивно,  національний  напій,  а  в  перших  п'яти  кафе  його  не  було.  Помітив  одне  затишне  місце,  заходжу  під  арку  будинку  у  внутрішній  дворик,  тут  відчувається  своєрідна  приємна  атмосфера,  Jane's  Pub.  Займаю  місце  за  барною  стійкою,  сьогодні  я  щасливчик  і  тут  є  той  національний  чай.  Бармен  фактично  не  розуміє  англійської,  чоловік,  що  сидить  поруч  мене  допомагає  в  перекладі  і  розібратись  в  меню.  Розговорились,  чоловік  виявився  поліцейськими,  а  цей  паб  є  місце,  де  за  старої  традиції  для  відпочинку  збираються  поліцейські  міста.  

День  п'ятий.  Відень.


День  шостий.
Переліт  до  Барселони.  Стрьомний  політ,  зараз  якось  дивно  почав  гудіти  двигун  літака  і  дуже  різко  знижуємось.  Це  відчуття  коли  спускаєшся  швидким  ліфтом,  тільки  в  кілька  разів  швидше  і  закладає  вуха.  А  парашута  у  мене  немає.  Класний  екстрім,  вже  вкотре  турбулентність  і  на  вибір  тільки  або  паніка  і  срочно  почати  вірити  в  будь-якого  бога  або  релаксувати  та  отримувати  задоволення  на  цьому  атракціоні.  Обираю  друге.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=510356
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 09.07.2014


В НЕБО!!!

Отрываясь  от  земли  под  гул  двигателя,  пятой  точкой  ощущая  вибрацию  корпуса,  мягко  взмываеш  в  высь.  Рядом  со  мной,  плечом  к  плечу,  сидят  будущие  братья  и  сестры  по  небу.  В  наших  глазах  всполохи  бесшабашной  храбрости  и  страха,  зажатого  двумя  полупопиями.  Уняв  дрожь  в  коленках,  встали  друг  за  другом,  прозвучала  команда  Вперёд!  Первый  пошёл!,  второй,  третий,  четвертый  пошёл!,  пятый,  замыкающий,  мой  черед,  хлопок  по  плечу  -  вперёд!!!  В  Небо  прыгнув  с  разбега,  расправив  крылья  коршуном  вниз.  И  сердце  молотом  бьёт  в  груди,  разгоняя  адреналин  по  венам.  Небо  -  прими  меня.  Первый  прыжок,  первый  полёт,  в  объятиях  стихии,  рассекая  тугие  потоки  воздуха  -  раскрыт  парашют!!!  зависаю  в  эфире,  надо  мной  облака,  только  протяни  руку  -  коснись,  а  под  ногами  Земля,  в  той,  в  другой  жизни.  Лица,  словно  нежным  поцелуем,  касается  ветер,  я  здесь,  снова  живой,  слышишь  -  ЖИВОЙ!!!  И  всё  ближе  и  ближе  зеленым  ковром  поля  и  леса,  серебрянным  зеркалом  озёра.  Сгруппироваться!!!  взгляд  за  горизонт,  приземление,  рывок  на  ноги,  собрать  парашют.  Приплясывая  и  прыгая,  исторгаю  крики  радости  и  экстаза.  В  НЕБО!!!!
[b][/b]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509914
рубрика: Інше, Лирика
дата поступления 07.07.2014


Сквозь окно

Забыв  про  время,  зависнуть  в  невесомости  -  парить
Закрыв  глаза.  Растаяло  окно  -  пройти  насквозь,
Ступив  за  грань.  Зовёт  труба  -  расправить  крылья,
Смещая  осознание.  Вне  путей  и  перекрестков  -  исчезнуть,  раствориться.

Крути  колесо,  крути!!!  чередой  Сансары  проходят  жизни
Какой  урок  познал  ты  в  этот  раз,  вердикт  ещё  не  прозвучал
Красавицы  Кали  в  объятия  стремишся,  дерзай
Всех  тараканов  тапкой,  а  скелетов  шкафа  погребенью

Под  звуки  бубна  и  гортанные  крики  устрой  пляски  у  костра
Испей  полную  чашу  безумства,  разруш  иллюзии,  барьеры
Объяв  весь  мир,  твой  путь  познаний  и  свершений
Стань  богом  для  вселенной

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509913
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 07.07.2014