Женя Савчук

Сторінки (1/50):  « 1»

Що ти таке? Плід хворої уяви?

Що  я  таке...  Бездушна  мертва  туша?
Чи  сутність,  що  у  бій  її  веде?
І  що  ж  ця  сутність  ?  Може  це  про  душу...
Чи  інше  щось  ?  Щось  вище  за  усе...

Що  ви  таке?  Невже  все  плід  уяви?
Чи  кожен  з  вас  свідомість?  А  хіба?
Навіщо  так  вбиваєте  в  забавах
Свій  сенс  ,  призначення  й  саме  своє  життя?

Чому  коли  питаюсь  в  тебе  що  ти,
Крім  імені  і  статі  ти  не  бачиш  варіантів  ?
І  з  часом  вбитих,  непрожитих  років
Навіть  задуматись  не  бачиш  вартим.

А  тоді  чим  ти  відрізняєшся  від  маси
Із  м'яса  ,  шкіри  ,  крові  і  кісток,
Що  разом  із  тваринами  ділилися  на  раси  
І  вчать  плювати  в  інших  діток.

Що  ти  таке?  Плід  хворої  уяви?
Чи  ще  лишилась  крапля  в  тобі  не  промитих  мізків?
Чи  вони  й  в  тебе  вже  свідомість  вкрали
Чи  просто  хочуть  щоб  моїй  тут  не  лишилось  місця.....

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757667
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 29.10.2017


Остання присвята минулому.

Чувак.  Збирай  свої  манатки  і  вали  з  моєї  голови
Мене  дістало  бачити  і  чути  лиш  тебе!
Невже  так  весело  знущатись?  Йди  й  разом  з  собою  забери
Свої  слова  ...  і  запах  ...  І  манери  що  так  мучили  мене...

О  сцена..  Навіть  тут  ти  все  змінив  ...
Я  давно  у  залі  бачу  лиш  тебе.
Я  люблю....  Хоча  напевно  ще  ніхто  й  ніколи  не  любив
Любов  рятує  ,  це  ж  мене  в  могилу  заведе...

Чому  ти  досі  тут,  Моє  жахіття  наяву?
Невже  і  справді  я  твоє  і  ти  моє  прокляття?
Чуєш,  досить!  Я  жива  і  я  живу!
Знайди  собі  без  мене  в  сні  заняття.

Як  можна  з  серцем  при  житті  шукати  спокій?
Воно  шукає  лише  те  що  забажало...
А  я  шукаю  ,  чуєш?  Я  знайду  і  зможу!
Хоч  вперше  все  так  сильно...  Йди  геть  ...  Чи  не  треба?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757666
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.10.2017


Він. Йде

Зриваючи  з  нас  по  шматочку,  ідуть  ,
Шукаючи  в  світі  неправди  і  Вух,
Що  вірять  у  все  що  почують  із  Вуст.
І  йдучи  за  ними  падають  з  рук.
І  мруть.

Ховаючись  в  тінях  і  листі,  лежать,
Впиваючись  в  темряви  миті,  тремтять,
І  ловлять  за  ноги  тих  хто  ще  не  летять.
Що  темними  ночами  досі  іще  не  сплять.
Крізь  Страх.

Ступаючи  тихо  ,  крізь  стіни  ,  Секрет!
Він  все  ще  іде!  Він  знайде  тебе  !
Що  ж  буде  і  що  він  тобі  принесе?
Куди  приведе  і  що  забере?
Навіщо  йому  це?  Не  знаю  й  усе.
Він  йде.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757488
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 28.10.2017


Тут брешуть книги.

Дивлюсь  як  досі  не  знайомий  дах
Пускає  слюні  на  мої  кросівки,
На  спину.  Я  всього  одна  з  невдах  ,
Що  доля  їх  здувати  з  вас  пилинки.

Плакси-будинки,  слинявий  асвальт  
Все  це  потроху  убиває  моє  Я.
Куди  іти?  Навіщо?  Наче  жарт...
Ворожа  територя  Земля.

Тут  брешуть  книги  і  гризуться  стіни  ,
А  люди  стали  часом  заміняти  меблі  ,
Зате  всім  меблям  вистачає  віри,
І  лише  я  не  знаю  навіщо  їх  тут  треба.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757487
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 27.10.2017


Нас уже нема

Коли  від  нас  залишилось  так  мало,
І  від  нудьги  вже  давиться  душа,
Ми  ідемо  ,  зливаємось  з  загалом,
Вертаємось,  а  нас  уже  нема...

Хоча  напевне  вже  й  нема  різниці,
Хто  ти  ,  чи  що  ти  у  душі,
Аби  лише  реакції  зіниці
Показували  -  ми  іще  живі.

От,  поки  живемо  боятись  нічого,
Коли  немає  ,  то  боятись  пізно
Яка  різниця,  нас  чи  іншого,
Яка  різниця,  де  нас  знайдуть  мертвих.

Бо  є  різниця  лише  в  тім  ,  що  бачив  ти,
У  тім,  що  переповнювало  щастям,
І  чим  вночі  тобі  хотілось  марити!
Заради  цього  жити  дійсно  варто.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756549
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.10.2017


Розкажи… Я ж вмію лише слухати.

Розкажи  мені,  чим  ти  хвилюєшся,
Що  лякає  тебе  в  тишині?
Як  зорі  наніч  цілують  нас...
Якого  кольору  сни?

Розкажи  мені,  як  тобі  ліс,
Який  голос  у  гір  із  просоння  ?
Про  що  тобі  він  розповів?
Що  ховають  дерева  у  кронах?

Запитай  мене  щось  не  про  справи...
Розкажи  мені  щось  про  дива!
Забери  геть  цей  вимір  лукавий!
Я  без  цього  якась  не  жива...

Де  ти,  Той  Хто  Ламає  Систему?
Тут  ,  без  тебе,  вона  загнила,
Як  не  йдеш,  нагадай  мені  схему
По  якій  ти  ще  знаєш,  хто  я.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756547
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 22.10.2017


Усвідомлення і стіни.

Схоже  нарешті  я  переросла  дитячий  бунт,
Коли  все  одночасно  проти  мене,
Коли  було  лиш  повно  чорних  рук...
Сьогодні  все  пройшло  в  відкриті  двері.

Я  думала,  що  всі  були  сліпі
І  тикали  на  мене  пальцем
Мов  я  сліпа,  і  танули  у  млі,
Самі  цього  не  бачучи  зникали.

Сьогодні  ж  розумію  я,  що  справді
Ніхто  із  нас  не  бачить  більше  себе.
Своїх  проблем.  І  грають  з  ними  в  нарди
І  з  ними  ж  інколи  звертаються  до  неба.

Здається  тільки  вчора  вірила  в  кохання,
І  в  те,  що  десь  воно  насправді  є  !
І  що  прийде  мій  час  ,  кінець  стражданням
І  принц  мене  від  жаху  забере!

І  він  прийшов.  Та  якось  вже  не  вірю...
І  принц  ,перетворивсь  на  жабу,  утікає  від  собак,
А  я  дивлюсь  у  слід  і  кинути  не  смію
Все  те,  що  він  "подарував"  за  спільний  час.

Сьогодні  я  проснулась  і  згадала,
Що  він  мені  щось  вчора  написав
І  здалося  б  сьогодні  щось  сказати,
Та  в  мене  є  й  без  принців  чим  страждати.

Я  довго  думала  про  те,  що  скажуть  люди,
А  виявляється  вони  самі  не  знають  що  їм  треба...
Плюються  замість  того,  щоб  нарешті  щось  зробити
І  хочуть  лише  фраз  в  свій  бік  хвалебних.  

Сьогодні  треба  думати  не  що,  а  хто  розкаже
Мені  про  те  як  жити  й  хто  я  є,
Адже  щоб  говорити  справді  варте  
Напевно  треба  вміти  жити  теж.  

Учора  були  люди  мов  стіна,  
Сьогодні  стіни  стали  досить  різні:
Одна  стіна  вже  тепла  і  м'яка,
На  іншій  бруд,  смола,  дірки  наскрізні...
За  нею  так  багато  ще  речей...
Я  бачу  та  не  можу  доторкнутись,  
Напевно  щоб  добратись  треба  всеж
Самій  не  побоятись  забруднитись...

Я  вчуся  .  Щоб  вилазити  із  себе
І  часом  говорити  із  людьми  .
Щоб  воювати  і  за  своє  небо
Потрібно  ще  позбутися  стіни.

І  в  той  мромент  коли  її  не  стане
Я  зникну  і  опинюсь  зразу  скрізь!
Один  бар'єр  ,  один  жахливий  танець
І  все  моє  дістанеться  мені.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756436
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 21.10.2017


Давайте божеволіти!

Давайте  божеволіти  від  дотиків
Бо  кожен  з  них  неначе  знов  зриває  дах
Якого  вже  нема.  Десь  біля  котиків
Здається  зупинялася  рука...

Давайте  всі  сп'яніємо  від  запахів,
Від  шкіри  і  волосся  ,  від  парфюму...
Давайте  ми  забудемо  хто  і  чого  хотів!
Давайте  піддаватися  безумству!

Давайте  малюватимем  на  стелях?
Свої  думки  ,  картинки  із  життя...
Додайте  трошки  градусів  в  оселях,
Додайте  краплю  ніжності  й  тепла...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756345
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.10.2017


Я хворію тобою….

Я  хворію  тобою...  Так  давно  і  так  тихо,
Що  вже  кровю  омилося  серце..
Як  знущатись  над  мною  ти  можеш  так  щиро,
Що  іду  знов  до  тебе  як  вперше  ?

А  ти  далі  у  білому  а  я  в  крові
Ти  у  сонці  ...  Хай  я  згораю  в  пітьмі  ,
І  не  ділишся  ним...  Я  ж  пітьмою  ділюсь
Й  на  сторінці  лише  на  картинки  дивлюся...

Ти  там  ...  А  писати  я  перша  не  смію  
Надто  боляче  і  надто  світло...
І  твоїми  словами  лиш  гріюсь,
Хоч  вони  й  не  про  мене  ...  Всеодно  ...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689804
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.09.2016


Про синицю і журавля

Тримаючи  в  руках  синицю  йду  ловити  журавля.
Давай  не  будем  вірити  порожнім  обіцянкам,
Він  і  не  дивиться  на  мене  із  далля....
Я  ж  так  люблю  його  ...  І  просто  вірю  знакам.

А  ти  кохаєш  лиш  мене  ,  хоч  наєш,
Що  моє  серце  іншому  належить  ...  А  дарма.
Я  всеодно  не  пожалію  -  ти  не  покараєш.
Між  нами  тільки  поцілунків  тих  луна,
Вони  ж  для  мене  вже  ніщо  не  означають....

І  ось..  Тобі  це  все  нарешті  надоїло,
А  я  ганаюсь  далі  за  містичним  звіром,
Що  краде  в  мене  всі  думки  і  мрії
Та  всеодно  нічого  в  відповідь...  Нехай.
Я  вірю  ,  що  він  всеодно  про  мене  знає
І  в  сні  приходить...  Щось  розповідає...
Але  усеж  боїться  цих  бажаннь...

Я  божеволію  уже  без  тої  ласки,  
Що  була  біля  тебе,  і  чекаю...  
Так  довго...  Як  довго  ж  ...  Задихаюсь.
Бо  він  не  тут  і  він  мене  не  потребує,
Та  все  ж  мені  потрібен  тільки  він..
Невже  я  більше  свого  щастя  не  відчую  ?
А  смак  вже  поцілунків  на  губах  згасає...
І  зник  той  радості  обіймів  дзвін...

..........................................................................

Дзвінок...  "  Привіт...  Як  справи?  "  -  "  Ще  ніяк...  Приїхати  не  хочеш?"
"  Тобі  це  треба?"  —  "  випєм  чаю,  поговорим...  Тут  ніяк..."  
"  Я  завтра  буду  в  тебе...  І  подзвоню  "  ....  І  музику  прослухала  в  гудках...
Між  нами  є  120  кілометрів.  І  щоб  підняти  настрій  їдеш  без  питаннь...
А  журавель  у  небі  для  польоту  в  дві  хвилини,  не  може  пережити  власних  хвилюваннь...
І  всеж  люблю  я  журавля,  мене  любить  синиця...  
Я  не  кажу  що  ти  поганий...  Просто  не  моє...
Не  той  хто  так  підступно  вночі  в  кошмарах  сниться....  
Не  той  хто  безпощадно  ламає  в  мині  все....

Я  не  знущаюсь  над  чужими  почуттями.  
Я  все  казала  правду  і  кажу  
Ти  далі  непотрібними  словами  
Доказуєш  тут  свою  правоту…..  
Я  тобі  зразу  розказала,  що  не  знаю  
Навіщо  ти  мені,  нащо  твої  слова  
Я  знаю  правду,  що  мені  не  вистачає  
Звичайної  любові  і  тепла  …  
Але  любити  більше  я  не  зможу  
Синицю  ,  коли  бачу  журавля  
І  далі  тихо  вільною  рукою  
Тримаюсь  неба  і  милуюся  здалля…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689803
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.09.2016


Над епічний

Емоції?!  О  ,  я  ж  забула  це  для  тебе  смішно  !  
Нічого  що  у  них  тут  винен  ти?  
І  коли  до  тебе  тихо  й  ніжно  
Все  ж  мусиш  шматок  серця  відсікти.  

Депресії...  Я  так  тобі  багато  написала  
Про  те  що  справді  наболіло  і  болить...  
І  справді  може  марно  ввесь  цей  час  так  довіряла?  
Це  стомлює  тебе,  болять  твої  лекала?  

Ти  креслиш  ними  все  —  мене  ,  себе  людей  
Вирішуєш  де  є  межа  людських  переживаннь  ,  
Я  ж  не  пишу  поважних  епопей  
Й  наврядче  влізу  в  рамки  твоїх  міркуваннь.  

Зате  ти  вмієш  бути  над-епічним!  
І  можеш  знати  мірки  моїх  хвилюваннь,  
Вирішувати  бути  іншим  або  звичним  ...  
Мені  ж  не  можна  маску  зняти  без  осуджуваннь.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689632
рубрика: Поезія, Портретна поезія
дата поступления 19.09.2016


Людина з дірками у тілі

Привіт,  людино  з  дірками  у  тілі  ,
Із  тебе  витікає  щось  мені  чуже...
Мені  твої  слова  не  будуть  милі  
Вони  мене  шипами  ловлять  за  живе.

Ти  любиш  подзвонити  серед  ночі
І  розбудити  моє  хворе  божевілля  
Не  бачив  ти  мене  ще  навіть  в  очі  
І  кажеш  про  майбутні  плани  вільно.

Тобі  не  боляче  мене  до  рани  прикладати?  
Я  кислотою  повна  самоти,
Ти  можеш  все  життя  людьми  себе  латати
Але  тобі  від  неї  не  втекти...

Лише  коли  в  собі  ти  знайдеш  всесвіт
Ти  щось  для  мене  значити  будеш.
Коли  побачиш  в  серці  волі  цвіт
Наврядче  ще  комусь  його  так  принесеш.

Ти  можеш  не  хотіти  в  тиші  жити,  
Чи  не  хотіти  взяти...  Самота...
ЇЇ  багато  ,  стане  всім  лишити
Але  вона  залишиться  моя...

Привіт  ,  людино  з  дірками  у  тілі,
Хоча  вони  здається  у  душі
Від  тебе  чути  перегаром  й  цвіллю...
Хоч  я  тебе  й  не  знаю  у  житті.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689631
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 19.09.2016


Навіщо тобі життя ?

-  Навіщо  тобі  життя?
-  Прожити  і  забути.
Незнаючи  каяття
Шукаючи  де  часу  збут  є.

-  Навіщо  тоді  любов?
-  Щоб  в  комусь  себе  забути
І  зупинити  кров
Що  лється  крізь  рани  скрути...

-  А  коли  її  нема?
-  Не  може  такого  бути...
Або  ти  любиш,  або  дарма
За  тебе  хтось  серце  мучить...

-  Я  мучуся  ,  і  що  далі?
Йому  ж  за  це  всеодно!
-  А  може  не  треба  щастя....
У  цьому  уся  любов....

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689430
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.09.2016


Ти знаєш що таке любов ?

Ти  знаєш  ,  що  таке  любов  ?
Це  просинатися  із  думкою  про  тебе  ,
Це  засинати  з  мріями  про  тебе  ,
Це  жити  із  надією  на  Ми  коли  від  відчаю  холоне  кров.

І  більше  чомусь  нічого  сказати  ...
Бо  мабуть  то  все  має  бути  із  обох  сторін
І  треба  щось  реальніше  шукати
Але  всі  інші  то  для  мене  пустий  дзвін  ...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689425
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.09.2016


Усе для тебе

Наді  мною  міліарди  й  міліон  зірок
І  всі  вони  з'явилися  до  мене,  і  для  мене  .
Вони  ведуть  свій  танець  кожен  крок
І  з  ними  я  танцюю  теж  для  себе  .

Усе  —  галактики  ,  тумани  ,  чорні  діри
Були  до  мене  й  будуть  після  мене  ,
Але  коли  мені  судилося  в  цей  світ  прийти  ,
Ви  не  судіть  як  наглість,  все  для  мого  его.

Хоча  як  дуже  хочеться  судіть
І  не  забудьте  все  це  іншим  розказати  .
Чому  ще  мовчите  ?  Уже  усім  кажіть
Що  світ  для  вас  і  все  у  світі  ваше  .

І  все  життя  ви  все  для  всього  мали
І  тишком  вам  у  такт  горять  зірки  ...
Ти  можеш  все  життя  його  шукати  ,
Та  ідеалом  маєш  стати  ти  !

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689087
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 16.09.2016


Задушливо

Задушливо...  У  класі  шум  ,  в  мені  нічого  .
Шумить  дзвінок  ,  і  порожньо  навкруг.
Задушливо  ,всередині  і  з  зовні  ...
Якби  ж  лишився  хоч  один  мій  друг  ...

Повітря  мов  розріджене  і  мертве
І  самота  ...  Ця  мертва  самота...
Яку  я  вам  принести  маю  жертву
Щоби  в  душі  вже  не  лишалася  одна  ?

Задушливо  ...  Не  вистачає  кисню  ...
Я  ж  все  життя  вбиватиму  себе  за  це
І  все  ж  я  не  підпущу  когось  близько  ,
Як  підпустила  вже  колись  тебе  .

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689084
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 16.09.2016


Забуті генії

Коли  з'являється  на  світло  геніальна  думка  .  
Вона  ламається  об  стіни  людських  слів...  
Вона  ж  не  може  поміняти  в  налаштунках
Що  ви  на  світі  все  сприймаєте  на  пів  .  

І  виживають  лише  ті  ,  що  є  безглузді,  
А  ви  дивуєтесь  чому  ми  йдемо  в  низ  ?
Усі  розумні  поховались  в  кукурудзі  ,  
Або  ж  згоріли  у  агоніях  як  хмиз...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539829
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.11.2014


Два роки я вдивляюся у прірву

Два  роки  я  вдивляюся  у  прірву  
На  дні  в  воді  як  діти  плещетесь...  
Напевно  скоро  голову  надірву,  
Як  пояснити  вам  ,  що  ви  згубились  ?  

І  вже  глибоку  яму  відкопали  
З  якої  не  так  просто  вибратись  .
Ви  хочете  ,щоб  у  дірі  сконали  
І  діти  ваші  як  і  ви  колись  ?  

Два  роки  я  вдивляюся  у  прірву  ...  
Чому  у  ямі  весело  так  вам  ?  
Невже  колись  і  я  туди  піду  
В  кінець  забувши  свій  і  стид  і  срам  .  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=537950
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.11.2014


З папером будем розмовляти

Сумні  рядки  замучили  серце  
І  крають  душу    мінорні  акорди  ...  
Збудили  пісні  щось  давно  спляче  чи  мертве  
Що  в  собі  замкнула  й  одягла  намордник...  

Та  коли  зв'язала  ,  чому  воно  рветься  на  волю  ?  
Чому  не  мовчить?  Навіщо  мене  катувати  ?  
Натхнення  ,  що  вірші  мої  наповнює  болю  ....  
Ось  ти  не  мовчи  -  хоч  з  папером  будем  розмовляти  .  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=537944
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.11.2014


ОТВЕТ



Тает  надежда,  будет  час
Но  слишком  поздно  ведь  для  вас
Неважно  где  я  ,  кто  я  но
Мне  всеравно,  ведь  мир  —  кино,
И  я  не  главная  и  так
Мой  бак  терпения  иссяк...
Я  буду  ждать  ,  но  мир  не  ждет
И  завтра  придет  мой  черед.
Что  я  скажу?  И  как  жыла?
Искала  правду!  Не  нашла...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=537707
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 18.11.2014


Я думала, що чула голос твій

Ти  знаєш...
Я  думала,  що  чула  голос  твій,  
Коли  розбилось  серце  моє  в  сотий  раз...
ти  знаєш...
Він  бив  по  мені  наче  суховій,
Немов  це  знову  вітер  серед  нас
зривав  листки,  пожовклі...

Ти  знаєш...
Це  було  не  в  перший  раз,
Коли  із  голосом  твоїм  ламались  мої  крила,
Ти  ж  бачив
Як  немов  сонливий  газ
ти  був,  і  пеленою  вкрилася  квартира...

Поглянь...
Ти  знову  тут,  точніше  голос  твій
І  розривається  моє  нещастне  серце...
Навіщо  ?!
Невже  мало  ще  тобі?!
У  мині  й  так  усе  бездомне  й  мертве...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=535509
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 08.11.2014


Люди цінують лише тих, хто помирає

Люди  цінують  лише  тих  хто  помирає
За  правду  і  не  добивається  її.
Люди  шукають  мертвих,  тих  хто  в  раю
Щоб  не  змагатися  із  ними  на  землі.

Люди  цінують  тих  хто  вже  упав
І  не  шукають  тих  хто  хоче  встати
Адже  якщо  розбитий  ,  павший  встав
То  вже  себе  не  дасться  подолати.

Люди  тримають  слабших,  і  сильніших  розбивають
Самі  собі  руйнуючи  життя.
Слабкі  живуть,  а  сильні  помирають
Або  ховаються  шукаючи  буття.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=535504
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.11.2014


Стихії

 Слухай  вітер,  слухай  стихію,
 Що  вільна  й  немає  кордонів!
 Слухай  вітер,  плекай  свою  мрію
 Так  як  він  жити  завжди  на  волі.

 Торкнися  води,  відчуй  її  прохолоду,
 Нехай  потече  вона  в  жилах  твоїх.
 Вода  то  є  спокій  ,  що  ти  загубив  його  зроду
 Його  не  знайдеш  ні  в  речах,  ні  в  словах  моїх.

 Дивися  на  вогонь,  вдихни  його  тепло...
 Підкинь  сухого  листя,  щоб  горіло  довше,
 Дивися  довго-довго,  памятай  його,
 Нехай  пала  вогнем  цим  твоє  серце.

 Хай  де  не  був  ,  не  забувай  землі,
 Де  будніх  проводив  своїх,
 Де  виріс  ти,  і  прадіди  твої
 Неси  як  память  спогад  ти  про  них.

 Адже  ми  на  70  %  із  води,
 Завжди  в  вогні  є  наші  серця,
 Постійно  віє  вітер  в  голові,
 Всі  інші  30  в  нас  це  є  земля!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=532657
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 26.10.2014


не така…

Можливо  світ  не  так  поганий,  
Як  викривляють  його  очі...
Звичайно  він  не  бездоганний,
Розбите  серце  і  безсонні  ночі...

Можливо  нині  таланить  побільше
Аніж  іншим  таланило  за  життя...
Та  все  сприймаю  в  сто  раз  гірше
І  все  шукаю  сенс  свого  буття

Можливо  світ  як  світ  нормальний,
Та  не  така  як  всі  є  я  
Вам  порятунок  всім  загальний
Та  не  для  мене,  я  одна...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=532656
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 26.10.2014


Мій світ

Мій  світ,  це  подих  вітру  у  жарку  погоду
Мій  світ,  Це  перший  промінь  сонця  після  ночі...
Він  все  прекрасне  і  несе  свою  природу
Я  заміняю  нею  твої  карі  очі...

Мій  світ,  це  шепіт  лісового  джерела,
Мій  світ,  це  шурхіт  листя  жовклого  від  сонця,
Мій  світ  такий,  яким  створила  його  я
На  зовні  виглядаючи  з  віконця...

Мій  світ  повен  пригод,  друзів,  емоцій
Все  те,  чого  не  бачила  в  житті
І  розриваючись  між  двох  локацій
Шукаю  сенс  в  реальному  бутті.

Мій  світ  ,  це  сховок  від  твоїх  пасток,
Мій  світ  не  справжній,  але  теплий,  рідний.
Мій  сховок  від  реальності  думок
І  на  відмінну  від  твого  любові  гідний.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=532283
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 24.10.2014


Я розучилась сміятися

Я  розучилася  сміятися  без  фальшу...
Я  вже  не  можу  так  читати  між  рядками  ,
І  в  всесвіті  посеред  цього  фаршу
Не  можу  толк  знайти  з  розбитими  думками....

Я  стала  тим,  кого  життя  все  зневажала-
Тим  ,  хто  не  може  ні  сміятись,  ні  любити
Десь  вже  дитинство  за  порогом  залишила
І  сенс  шукаю  далі  в  світі  жити...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=532282
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 24.10.2014


Слухай як гнеться і стогне душа…

Слухай  як  гнеться  і  стогне,
Як  точиться  кровію  моя  душа...
Слухай,  дивись  як  від  крові  мокне,
А  потім  сохне,  як  страждає  вона...

Слухай,  як  мучиться  птах  буз  гнізда,
Слухай  цей  плач  пташенят.
Не  слухай  свій  плеєр  —  його  нема
Слухай  як  люди  кричать!!!

Ти  чуєш?!  Далі  нема  куди  гнутись!!!
Не  чуєш...  Та  що  ж  тоді  марно  кричати?
Не  вірю...  Навіщо  ж  тоді  далі  пнутись?!
Навіщо  тоді  правди  шукати?

Коли  не  хочу...  Не  хочу  вірити  дарма
У  правду  якої  немає
І  навіть  коли  та  жіва,
То  завжди  мене  оминає...

Не  бачиш  світ,  не  бачиш  правди,
Не  бачиш  ні  добра,  ні  зла,
Якщо  не  розумієш  правди  й  кривди,
Скажи,  то  хто  із  нас  сліпа?

Хто  з  нас  не  бачить?
Я  бачу  біль  і  чую  муки,
Я  знаю  правдане  моя...
Та  й  не  твоя.  Ти  бачиш  луки,
Ти  бачиш  гори  і  моря,
Та  ти  не  бачиш  тої  муки,
Що  серце  терзає...  Дарма.

Ти  бачиш  все...  Душа  ж  зламалась...
Ти  не  почуєш  її  хруст,
І  ти  не  чула  як  зжмакалась
Надія  й  стукнулась  об  брук...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=514471
рубрика: Поезія, Портретна поезія
дата поступления 30.07.2014


Ти можеш мене катувати й цькувати!

ти  можеш  мене  катувати  й  цькувати,  
Ти  можеш  додати  в  житті  мені  мук.
Та  потім  не  буде  куди  утікати.
Ти  ніколи  не  змиєш  цю  кров  з  своїх  рук!!!

Ти  можеш  мене  одним  словом  убити,
Щоб  просто  почути  плачу  мого  звук?
Будь-ласка.  Не  боїшся  душу  згубити?!
Ти  ж  ніколи  не  змиєш  цю  кров  з  своїх  рук!!!

А  можеш  так,  щоб  мені  не  хотілося  жити?
Вже  зміг,  та  якщо  через  тебе  я  упаду
Не  буде  у  кого  прощення  молити!!!
З  собою  я  душу  твою  заберу!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=514470
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 30.07.2014


Ти світло, що мене спалило…

Ти  світло  засвітив  в  моїй  душі,
Та  в  мить  одну  спалив  її  без  жалю.
Невже  не  міг  зізнатися  мені?!
Чому  дивуєшся,  що  я  вже  не  палаю?
Я  думала.  що  ти  кохання,
Що  ти  несеш  і  щастя,і  любов.
Нема  любові,  ти  лише  омана
Хоча  від  неї  і  холоне  кров...
Солодкою  якою  б  не  була  брехня,
Та  це  неправда,Я  це  добре  знаю,
Правда  ж  проста,  ти  є  свиня,  
Та  у  житті  я  і  свиней  не  ображаю.
Тому  тобі  і  слова  злого  не  скажу,
В  листі  з  тобою  тихо  попрощаюсь,
У  нім  я  кожну  думку  запишу,
І  в  кожній  мрії  я  тобі  зізнаюсь,
Щоб  ти  не  слав  на  мене  зла  у  світ...
Щоб  я  не  плакала  ночами,  а  в  кінець
Я  напишу,  що  не  його  я  цвіт  ,
І  мовчки  понесу  свій  далі  хрест.
І  ні  в  одному  слові  не  покаюсь,
Не  напишу.  що  буду  сумувати
Бо  дуже  скоро  знову  закохаюсь.
Я  не  збираюсь  теж  тобі  брехати.)))

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=514038
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.07.2014


Відразу й не зрозуміла…

Вона  ішла  стежиною  й  збирала  квіти.
Сама  незна  для  чого  чи  для  кого,
Вона  була  одна  посеред  світу
І  лише  квіти,  що  росли  посеред  нього.

Вона  ішла  під  спів  птахів  і  квітів  цвіт,
Для  неї  все  крутилось  і  жило.
Лиш  жаль  того,що  болю  гніт
Їй  серце  їв.  Не  так  насправді  все  було...

НЕ  стежка  то  а,  а  сіра  брудна  підлога  була.
Не  квіти  збирала,--то  були  уламки  душі,
Що  він  розламав,  відразу  і  не  зрозуміла...
А  співи  птахів  давно  металл-рок  замінив.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=514036
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 28.07.2014


звичайний фен…

Не  треба  дивитись,
Я  не  манекен!!!
Навіщо  глумитись,
Я  звичайний  фен..
Увімкнеш  —  висушу  до  останньої  краплі,
Та  всеодно  всередині  якось  пусто...
Вимкнеш  —  я  зникну  і  мовчатиму  доти
Поки  знову  тобі  стане  несухо...

Не  слухай  мене...  Не  бачиш  мовчу?
Нема  в  мині  слова...
І  навіть,  якщо  я  в  душі  закричу.
Чекай,  що  я  скажу...  Навіщо  нам  мова?!

Я  буду  мовчати,  так  ніби  нічого
Допоки  цей  крик  мене  не  розірве.
Та  ти  не  почуєш  цого  зламу  мого
Занадто  багато  він  болі  несе...

Мовчання...  Навіщо  ж  тоді  розмовляти?
Коли  й  так  ніхто  не  розуміє
Того,  що  так  мучить,  що  хочеш  сказати,  
Пізнати,  почути  ніхто  не  уміє...

Навіщо  пишу?  Просто  щоб  мовчати,
Мовчати  в  реалі,  мовчати  в  ВК.
Чому  не  кричу?  щоб  не  розтержати
Того  що  в  душі,  того,  що  в  серцях...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513855
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 27.07.2014


Не ламай мені крила

Я  прошу,не  ламай  мені  крила
Зрозумій,  я  без  них,  як  без  рук,
Без  них  мені  жити  несила...
Вже  може  досить  в  житті  мені  мук?

Прошу  відпусти,  я  ж  так  як  і  ти!
Також  жива  і  теж  біль  відчуваю!
Чому  ж  я  маю  той  тягар  нести,
Який  на  спину  ти  мені  кидаєш?

Прошу,  не  ламай  мені  крила...
Невже  тобі  й  сльоза  не  збіжить,
Хіба  тебе  мати  не  вчила,
Що  іншим  так  само  болить?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513296
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 24.07.2014


Сумні акорди замучили серце

Сумні  рядки  замучили  серце,
І  крають  серце  мінорні  акорди.
Збудили  щось  давно  спляче,  чи  мертве,
Що  в  собі  замкнула,й  одягла  намордник.

Та  коли  звязала,  чому  воно  рветься  на  волю?
Чому  не  мовчить?!  Навіщо  мене  катувати?!
Натхнення,  що  вірші  мої  наповнюєш  болю
Ось  ти  не  мовчи,  хоч  з  папером  будем  розмовляти...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513294
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 24.07.2014


Я йшла й дивилась жахи наяву . ( Пустота)

Я  йшла  й  дивилась  жахи  наяву,
Та  як  в  кіно  нічого  не  могла  зробити,
Про  те,  як  хтось  вбиваючи  свою  тугу,
Себе  вбивав.Не  бажаючи  нічого  розуміти.

Боровся  й  падав,  і  знову  вставав,
Ніс  злобу  в  порожніх  блакитних  очах.
Ішовши  у  світ,  він  від  нього  страждав,  
Хоч  сльози  ховав  у  холодних  ночах.

Не  бачивши  щастя,  він  у  нього  не  вірив,
Немавши  ні  віри,  надії  —  згасала  душа,
Вже  в  глибині  душі  смертю  він  марив,
Але  дарма,  тут  зявилась  вона.

Вся  прекрасна  і  свіжа,  вся  сама  доброта,
Подарувала  годинку  лиш  щастя,зібралась  й  пішла.
Зібрала  все  і  серце,  та  свого  не  залишила,
Підняла  на  неба  вершину  і  спустилась  сама.
Просто  жила  тим,що  робила  людей  щасливішими,
Забирала  частинку  болі,  що  мучила  роками.
Він  не  хотів  розуміти,  побіг  за  нею...
Та  впав  з  висоти  ,  забув,що  вона  підняла...
Залишився  сам,  без  болю,  без  серця,  що  вона  забрала...

Став  заливати  пустоту  водою,
Потім  міцнішим,  потім  ззовсім  спився,
Чогось  зайнявся  нею  лиш  одною...
Довго  ще  тлів...  Згас  і  згубився...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512159
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.07.2014


Не шукай шматками мудрість

Можливо  досить  мудрості  шукати,
Шматками,  як  не  вмієш  поєднати...
Чи  може  марно  час  втрачати
Коли  не  вмієш  вчасно  розпочати.

Чого  тобі  із  них  ,  коли  ти  їх  не  розумієш?
Коли  не  можеш  підвести  потрібного  рядка.
Читай  тоді  коли  читаючи  умієш  
Поміж  рядками  відшукати  клад.

Навчися  краще  у  людских  очах
Читати  думку  скриту  за  брехнею
Тоді  можливо  ти  у  цих  рядках
Віднайдеш  правду,  будеш  жити  нею.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511382
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 14.07.2014


Менше знаєш….

Іноді  мені  здається,
Що  всі  занадто  відносні,
Думки  занадто  дорослі.
А  світ  занадто  зазнається...

Коли  в  житті  щось  відкривається,
Занадто  багато  закритого  
і  від  всього  відкритого  
Не  розумієш  ,  що  відбувається...

Напевно  не  варто  було  лізти,
В  двері  з  написом  закрито,
Не  оглядаючись  на  таблички
Метеорит  секретів  гризти...

Бо  менше  знаєш  —  краще  спиш,
Якщо  ще  можеш,  зупинись,
Бо  потім  буде  пізно...
Бо  мозок  не  залізний...

Так  розірватись  може  голова,
Ніщо  не  радує,  не  гріє
Для  всього  світу  ти  стіна
І  серце  плаче,  не  радіє...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=510482
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 10.07.2014


Не так як всі

Можливо  світ  не  так  поганий,  
Як  викривляють  його  очі...
Звичайно  він  не  бездоганний,
Розбите  серце  і  безсонні  ночі...

Можливо  нині  таланить  побільше
Аніж  іншим  таланило  за  життя...
Та  все  сприймаю  в  сто  раз  гірше
І  все  шукаю  сенс  свого  буття

Можливо  світ  як  світ  нормальний,
Та  не  така  як  всі  є  я  
Вам  порятунок  всім  загальний
Та  не  для  мене,  я  одна...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=510481
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 10.07.2014


Не бачимо

А  не  сприймайте  як  належне  ,
Що  все  на  світі  незалежне,
Що  світ  рахується  із  вами,
Що  червонієш  із  роками  
Ти  красна  ружо...Як  безглуздо...
Та  все  на  світі  тільки  гузно,
Коли  не  вмієш  цінувати  
Ні  світ,  ні  здатність  відчувати
На  дотик,  бачити  і  чути
Усе  крім  того  чого  мучить.
Напевно  цей  моя  проблема,
Що  світ  для  мене  це  дилема...
А  що  ти,  божевільний  ідеалісте?
На  світі  все  прекрасне  і  барвисте
Та  ти  цього  не  бачиш,  як  не  бачу  й  я
Давай  же  руку,  ти  вже  не  одна!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=510308
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 09.07.2014


Без емоцій…

Чи  варто  щось  тобі  казати,  
Коли  глухий  ти,  слів  не  чуєш,
Чи  варто  стіни  малювати,
Коли  сліпий  ти.  не  відчуєш

Ні  доброти,  а  ні  старання,
Ні  теплих  слів  а  ні  холодних,
Ні  чистосердного  признання,
Тебе  залишили  емоцій...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=510307
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.07.2014


Мій світ

Мій  світ,  це  подих  вітру  у  жарку  погоду
Мій  світ,  Це  перший  промінь  сонця  після  ночі...
Він  все  прекрасне  і  несе  свою  природу
Я  заміняю  нею  твої  карі  очі...

Мій  світ,  це  шепіт  лісового  джерела,
Мій  світ,  це  шурхіт  листя  жовклого  від  сонця,
Мій  світ  такий,  яким  створила  його  я
На  зовні  виглядаючи  з  віконця...

Мій  світ  повен  пригод,  друзів,  емоцій
Все  те,  чого  не  бачила  в  житті
І  розриваючись  між  двох  локацій
Шукаю  сенс  в  реальному  бутті.

Мій  світ  ,  це  сховок  від  твоїх  пасток,
Мій  світ  не  справжній,  але  теплий,  рідний.
Мій  сховок  від  реальності  думок
І  на  відмінну  від  твого  любові  гідний.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=510069
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 08.07.2014


Бути небом

Бути  небом  не  так  вже  й  просто,
Бути  небом  далеко  в  горі...
Бути  небом,  не  просто  гостем,
А  метою  в  чужій  вишині...

Бути  небом  непросто  висіти,
А  дивитись  на  людство  з  висоти,
Дивитись  й  від  сорому  мліти,
Ховати  за  хмарами  сльози,  як  під  дощем  ховаєшся  ти...

Бути  небом  це  бачити  все,  
І  нічого  не  могти  зробити,
Залишається  тільки  одне
Цілу  вічність  на  людей  гриміти...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=510068
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 08.07.2014


Твій ти сам

Заради  мене,  встань  на  ноги...
Прошу,  ти  все,  що  в  мене  є!
Ми  ж  разом  пішечком  усі  дороги
Пройшли...  І  більш  нікого,  так  жиєм...

Заради  мене  ти  переживи  цей  серця  злам,
Я  не  люблю  тебе,  та  ти  все,  що  в  мене  є.
Підпишу  лист  —  я  Твій  Ти  Сам.
Ми  разом  світ  лицем  до  неба  повернем.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509623
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 06.07.2014


Я тебе розумію

Ти  віриш,  що  я  тебе  розумію?
Ти  віриш?  Я  бачу,  що  тобі  погано...
Ти  теж  в  щось  віриш,  теж  про  когось  мрієш
І  в  всій  цій  суєті  не  мрієш  про  догану.

Ну  а  коли  не  маєш  чим  себе  зайняти
Ти  візьмешся  за  мене  ,  всю  кров  випєш  як  умієш.
А  знаєш,  я  розумію...  Можеш  діставати,
Однаково  мене  ні  ти  ні  він  не  зрозуміє  ...

Знаєш,  я  подумала  і  зрозуміла,
Що  якби  не  старалась  людям  догодити
Я  всіх  вас  розумію...  Сама  якби  не  мліла
Ти  цього  не  побачиш.  Чи  варто  ж  це  робити?

—  старатись  зрозуміти  все,  хай  навіть  ви  неправі;
—  старатись  забути  той  біль,  що  ви  на  мене  наслали;
—  змінюватись  самій,  хоч  світ  вже  не  змінити
ОДНЕ  БАЖАННЯ  В  МЕНЕ  ДАВНО  —-  ЙОГО  РОЗБИТИ.

На  найдрібніші  часточки  й  зібрати  наново,
Відкинути  той  гній  який  впустили  сюда.
Вернути  все  добро  і  запустити  заново
Цей  день.  Бо  всесвіт  починається  з  добра!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509249
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 04.07.2014


Выдумка

Моя  любовь...  Мой  мир  в  стихах,
Твой  нежный  голос  по  утрам,
И  томный  взгляд  во  всех  мирах
Делит  все  мысли  пополам...

Когда  ты  смотриш,  таю  я  ,
Когда  косаешся  меня
То  быть  с  тобой  одна  мечта...
Всегда  ты  есть,  моя  беда
Мучаюсь  мыслей  лиш  одной,
Как  жаль,  что  ты  лиш  выдумка...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509247
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 04.07.2014


Птаха

У  кожного  є  своя  птаха...  Мою  не  шукай  серед  хмар,
Моя  не  може  літати,  хтось  крила  їй  поламав...
Моя  незнає  веселих  пісень,  їх  їй  нема  чого  вчити.
Журливих  балад  співає  вона,  про  те  як  їй  крила  зломили...
І  дивиться  сумно  у  неба  блакить  де  їй  уже  небувати.
Усім  її  жаль,  та  треба  жаліти  до  того,  як  крила  ламати.

Вночі  сумного  щебету  я  звук  почую  знову,
Можливо  знов  чиясь  пташина  залишилась  в  неволі.
Та  їй  вже  не  поможу  я  ,  не  розумію  слова--
душі  і  серця  птахи  повні  твоєї  болі...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509039
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.07.2014


За світ віддати життя

По  світу  пустому,  крізь  море  й  пустелю
Іде  самотою  зі  свічкою  в  руках  душа...
—  Крізь  море  мертвих  побратимів,  я  шлях  життя  для  всіх  простелю,
І  байдуже,  що  йду  сама...
Несе  в  руках  життя  надію,
Що  жевріє  давно  ледь-ледь.
Плекає  той  вогонь  в  собі  .
Не  спить,  не  їсть  й  несе  свою  мрію
Хоч  навколо  лиш  трупи  і  смерть.
Боїться,  лиш  тільки  не  впасти,
Лише  не  згубити  свій  вічний  вогонь,
Допоки  лиш  шлях  свій  прокласти
Не  встигне...  Лише  б  не  розслабить  долонь.
Йшла  роки,  та  те  ,  що  мертве,
Уже  не  підняти  хай  скільки  старайся.
Самій  себе  —  незнайти  більше  жертви  ,
Хоч  жаль...  як  же  жаль...  Та  не  карайся.
І  впала...  Розлився  вогонь
На  моря,  і  пустелі  ,  і  гори.
Впустила  свічу  з  холодних  долонь
І  дивилась  як  життям  світ  горить.
Все  ожило  й  заграло,  піднялись  мертві  душі,
Від  них  знову  чути  життями,
Все  цвіте  й  зеленіє,  розцвіли  красні  ружі,
Вона  ж  з  усмішкою  впаде  без  тями.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509036
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 03.07.2014


Музика душі

Дивно...  Якось  пусто  на  душі  .
Лише  пісні,  що  колами  звучать.
По  колу...  Шукають  щось  у  глибині...
Можливо  струни  болю,  та  вони  мовчать.

Єдиний  друг  —  це  музика  
Ось,  що  у  мині  є
І  поки  грає  Еріка,
Щось  у  мині  таки  жиє.
Допоки  бють  в  вухах  баси,
Я  буду  бунтувати,
Що  не  роби  ,  що  не  кажи
Мене  вам  не  спіймати  .

Я  не  піду  шукать  собі
Лідера,  чи  ідеалу
Всеодно  я  в  ньому,  чи  в  тобі  
Не    знайду  ні  прихистку,  ні  причалу.
Вони  не  такі  порожні  як  я,
Вони  повні  ненависті  і  гіркоти.
Краще  вже  далі  я  піду  сама,
Аніж  з  вам  и  в  болото  іти...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=508850
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 02.07.2014


Дуель

Мій  розум  найгостріша  й  найдовша  рапіра,
А  дага  —  воля!  Викликаю  на  дуедь!!!
На  двох  мечах,  моїм  щитом  буде  надія.
Хай  чути  бій  наший  за  тридевять  земель!

Не  догво  трива  ритуал,
Не  довго  тобі  мучити  мене.
Твоя  злість  лиш  коротший  кинджал,
Її  й  дага  наскрізь  проткне.

Страх  твій  —  щит  зігнити  радний,
Не  дасть  тобі  вдарити  мене,
Проти  розуму  він  безпорадний
Лиш  жере  з  середини  тебе.

Ненависть  проти  віри  лише  зубочистка,
Не  зможе  пробити  вірного  мого  щита
Випад  раз,  випад  два  і  в  \"спущені  септу\"
Пущу  дагу  і  в  тобі  згасає  життя.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=508843
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 02.07.2014


Я не тримаю зла на тебе

Глянь,  я  не  тримаю  на  тебе  зла,
Дивися,  я  тобі  нічого  незробила.
Я  відпустила  біль  яка  жила
У  мині,  і  із  середини  мене  їла...

Поглянь,  я  не  тримаю  зла  на  тебе,
Я  не  несу  на  тебе  злоби  в  світ!
Чому  ти  далі  льєш  у  мене  
Той  біль,  що  я  відкинула  колись?

Я  не  виню  тебе  нівчому,
Просто  благаю,  підніми  угору  очі!
Побачиш  ланцюги,  і  я  на  ньому
Дерусь...  Ходи  зімною.Ти  ж  також  вверх  хочеш?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=508442
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 30.06.2014


Ти віриш у щастя?

Ти  віриш  у  щастя?  Ти  віриш?  Скажи!
Я  бачу  —  щасливий  і  віриш.
Мені  ж  завжди  сумно...  благаю  навчи
Й  мене  щастя,  трішечки,  в  міру!

Ти  віриш  у  правду?  Ти  бачиш  її?
Як  бачиш,  мені  покажи!
Напевно  осліпли  очі  мої,
Де  вона?  Прошу  скажи!

Скажи,  хто  згубив  її?
Хто  облишив  щастя  мене?
Правда...  Колись  вона  снилась  мені...
Хочу  знов  її  побачить,  ось  що  мене  жене!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=508438
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.06.2014