медична сестра

Сторінки (1/12):  « 1»

Заспівай мені пісню-веселощі

Заспівай  мені  пісню-веселощі  —
Я  пущуся  у  танець  з  тобою,
І  заграй  мені  музику-прянощі  —
Я  найліпшим  духмяном  напо́ю!
Намалюй  свої  пейзажі-турботи  —
Найщирішим  промінням  зігрію,
Не  пиши  тільки  вірші-лукавості  —
Від  незнання  візьму  —  та  й  повірю.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851684
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.10.2019


Сладким бархатом стянуло вены

Сладким  бархатом  стянуло  вены,
В  безмятежности  шепчу  без  умолку,
Остывает  жадно  безумие,
Вместо  нежности  -  в  острую  проволку.
Все  безликие  в  грязном  зеркале,
Отражаясь  на  дне  их  сознания,
Вылезая  слепо,  надломленно
Задыхаясь  в  тени  отчаяния.
Где-то  иглы  под  ногти  спрятали,
Уверяя  всех  в  лжетеоремы.
Не  проси  -  забирай.  А  надо  ли?
Прострели,  не  жалея,  стрелами.
Я  на  утро  скажу  лишь  «спасибо»
И  в  обед  от  чего-то  заплачу,
Позже  стану  чертовски  красивой,
Да  с  дырой  под  ребром,  на  удачу.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851676
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 16.10.2019


Бувають в світі ненормальні!

Нормальним  бути,  справді,  важко.
Подати  руку  -  це  ж  так  тяжко!
Притримать  двері,  щось  подати,
Ще  й  за  проїзд  передавати!
Нечувано!  Яка  нахабність!
Дати  дорогу  -  чи  й  не  радість,
Зібрать  розсипане  дідусю
Чи  дати  сісти  тій  бабусі.
Чи  ж  не  у  моді  рівноправність?
Хіба  я  кому  винен?  Наглість!
Вона  мені  чужа.  Й  він  теж.
Часи  міжособистих  меж
Прийшли  разом  із  техпрогресом
Й  тяжким  інформаційним  пресом.
Маєш  встигати,  ніде  дітись.
Чи,  може,  хочеш  пожалітись?
Щоб  хтось  підтримав,  підбадьорив,
Та  хоч  би  й  тепло  загово́рив?
Спитав  би:  "Справи  в  тебе  гарно?"
Та  треба  ж  як  і  всі:  "нормально".
Аж  якось  трапиться,  наприклад,
Боляче  впаде́ш  й  покликать
Нема  кого  на  допомогу.
Раптом  хтось:  "Пошкодив  ногу?"
І  без  прохань  цей  "хтось"  поможе.
Та  ні,  це  вигадка,  а  може
На  сотню  звичних  перехожих
Трапляються  кілька  хороших?
Їм  доброзичливість  легальна,
Бувають  в  світі  ненормальні!









адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825282
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 13.02.2019


Дякую, що ми - родина

Чому  батьків  не  обирають?
Так  народився?  Чистий  збіг?
В  дванадцять  лаєшся,  гнівишся,
Не  розумієш  зовсім  їх.
Ба,  таке  рідне  слово  "мама"
Й  таке  важливе,  справді,  "тато".
Трішки  запізно  зрозуміли,
Проте,  найважливіше,  знати!
У  рік  разом  ступаєш  кволо,
У  півтори  белькочеш  жваво.
Батьки  пишаються,  радіють
Та  бачать  кожен  рух  яскравим.
А  як  тривожать  їх  потому
Всі  наші  тиші  й  наші  плачі.
Здається  нам,  вони  не  бачать
Все,  що  ми  хочем  приховати.
Коли  трапляється,  пізніше
Покинути  батьківську  стріху,
Тоді,  насправді,  розумієш  -
Бути  дорослим  -  то  не  втіха!
Й  приїдеш  знову  -  рідні  стіні,
Домашня  їжа.  Вже  й  тепліше!
Та  нотки  суму  пробирають,
Хоч  їм  разів  у  сто  сумніше.
Коли  згадаю,  як  же  рідко
Вам  "дякую"  я  говорила.
І  рідко  обіймала  міцно,
Ох,  не  за  тим  колись  жаліла.
Дякую,  що  ми  -  родина,
Що  я  -  її  мала  частина.
І  за  дитинство,  що  найкраще,
Довічно  Вам  я  буду  вдячна!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824906
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.02.2019


Ми маєм порізну іти

Ти  міг  би  стати  цілим  світом
Й  жили  б  у  ньому  я  і  ти.
Та  ти  тепер  -  не  моє  світло,
Ми  маєм  порізну  іти.

Осліпла  я  на  ці  два  роки,
Ти  був  усі  мої  думки.
Нині  лиш  чую  власні  кроки,
Ми  маєм  порізну  іти.

Зараз  я  вільна,  маю  вибір,
І  ти  зміг  сам  життя  знайти.
Вже  висохли  всі  сльози  прикрі,
Ми  маєм  порізну  іти.

Віднині  сонце  ясне  маю,
І  ти  своє  вже  встиг  знайти.
Кожен  із  нас  -  у  власнім  краю,
Ми  маєм  порізну  іти.

Ми  маєм  порізну  іти,
Бо  ми  тепер  вже  не  єдині.
Хоч,  власне,  ми  і  не  були.
Принаймні,  спокій  є  віднині.


     (жовтень,  2011  р.)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820788
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.01.2019


Поза межами шахівниці

Я  -  пішак,  а  ти  -  король,
Корону  маєш  щодня  но́ву.
Весь  вік  милуєшся  собою,
Ховаєш  сором  під  покрову.
Ви  -  королі,  ви  завжди  праві,
А  пішаки  усі  дурні.
Живете  ви  у  власнім  раї
І  там  минуть  всі  ваші  дні.
Ми,  пішаки  -  це  простий  люд,
Мандруємо  собі  без  краю.
Бачимо  барви  з-від  усюд
І  за  плечима  життя  маєм.
Коли  б  царі  жили  як  ми,
То  не  були  б  духовно  бідні.
Та  весь  їх  розум  помутнів,
Грошима  й  владою  забитий.
Тому  залишмо  все.  І  хай.
Ви  всі  раді,  й  ми  щасливі.
А  вже  кому  набридне  рай  -  
Ще  світ  доріг,  усі  манливі!́

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820785
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 10.01.2019


Що то за жар чи дикі звірі з-під брів полюють?

Що  то  за  жар  чи  дикі  звірі  з-під  брів  полюють?
Я  так  сама  хотіла?  Чи  мною  вже  керують?
В  моїх  думках,  мов  на  папері,  виводиш  пензлем.
Тіло  під  контролем  не  моїм:  пашить,  то  мерзне.
І  солодко,  і  млосно!  І  страшно,  і  безстрашно!
Втікати  чи  припасти?  Втім,  воля  вже  не  власна  -
Пропасти.  За  тим  пройматися  тобою  вслід.
Ти  можеш  все:  зламати  вітряки,  пробити  лід.
Рукою  поведи,  зітри,  і  знову  відтвори,
Бо  ти  так  хочеш.  Ти  можеш,  збери  та  розбери.
Змінити  щось,  ховатися,  благати  надто  вже.
Сама  тобі  хотіла  вполюватися...  невже?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820509
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.01.2019


З огляду на юність

Кохання  не  тривожило  мене
Ні  вчора,  ні  сьогодні,  ні  рік  тому.
Його  відбиток  з'явиться  —  й  мине.
Вже  звиклося  не  вірити  нікому.

Який  негативізм!  Недавно  двадцять!
Вже  навіть  зараз  сірий  до  смаку.
Була  любов,  здавалося,  в  тринадцять,
В  п'ятнадцять  —  витерта  сльоза  на  кулаку.

Тоді  ж  написані  інтимні  строки,
П'янка  недолюбов  боліла  з  усіх  нот.
Тонка  поезія  робила  власні  кроки,
З  нехитрих  слів  незайманий  вінок.

Та  виболіли  сльози,  час  пробіг:
І  стало  дев'ятнадцять,  потім  —  двадцять.
Між  струнами  моїми  сніг  проліг,
Драматизую,  певне...вам  так  здасться.

Відтоді  вже  ніхто  не  бачив  їх  —  
Ті  теплі  ноти  байдуже  зотліли.
Остання  ще  не  стихла  з-поміж  всих  -  
Я  нею  розтоплю,  що  зледеніло.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818994
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.12.2018


З громом і жахом ввірвалась війна

З  громом  і  жахом  ввірвалась  війна,
Тоді,  в  сорок  першому,  ніхто  ще  не  знав,
Що  завтра,  можливо,  він  більш  не  зустріне
Родину  і  друзів.  Не  ввійде  в  хатину,
Де  діти  і  внуки  не  скажуть:  "Дідусю!
Ми  всі  тебе  любим,  і  татка,  й  матусю!"
А  лиш  чорна  хмара  усіх  розжене,
І  смерть  півнароду  умить  забере.
Що  після  війни  не  побачиш  нікого,
Лиш  зморені  руки  й  хатину  убогу.
Було  так  і  з  дідом,  що  сам  залишивсь,
Й  чужого  сирітку  ростить  зголосивсь.
І  кожного  ранку,  вже  після  війни,
Дід  мовчки  чекав  від  рідні  новини.
Хоч  знав,  що  померли  усі  на  війні,
Та  в  тихому  смутку  чекав  він  всі  дні.
Чекав  на  пероні,  що  будуть  летіть
Брати-журавлі,  та  їх  не  зустріть.
Сидів  з  ним  хлопчина  і  думку  гадав,
Чому  цей  дідусь  журавлів  так  чекав.
І  старець  сказав  сирітці  в  отвіт:
"То  всі  мої  рідні  шлють  нам  привіт".
Чекав,  що  птахи  йому  знак  подадуть,
Надіявсь,  що  піде  він  в  довгую  путь.
Не  знав  уже  дід  скільки  часу  пройшло,
Та  ось  журавлі  здійнялись  над  селом.
І  потяг  прибув  за  зовом  птахів.
Дідусь  мовчки  встав  -  до  колій  побрів.
На  мить  зупинився,  до  неба  всміхнувсь,
Старий  як  на  крики  птахів  відгукнувсь.
І  ніби  війни,  ні  жахіть  не  було,
Лиш  тихий  хлопчина  побрів  у  село.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505791
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.06.2014


Дітьми були, і є, й залишимось навіки

Дітьми  були,  і  є,  й  залишимось  навіки,
Й  щасливими  ми  житимем  без  ліку.
В  усмішці  ми  вбачаєм  океан  тепла,
І  в  дзеркало  поглянем  -  зникає  сивина,
І  зморшки  всі  тікають,  ховаються  кудись,
І  станем  ми  малими,  як  були  колись.
Щасливими,  бо  вірим  в  чудеса,
У  казку,  де  тремтять  й  палають  небеса.
Де  під  прозорою  і  чистою  водою
Русалки  нам  співають  химерні  колискові.
Де  вдень  квітки  говорять  між  собою,
А  вніч  всі  зорі  сяють  незнаною  красою.
Де  нас  чекають  вже  принци  і  принцеси,
І  поеми  про  нас  пишуть  поети  й  поетеси.
Де  ми  герої,  коли  рятуємо  планету,
А  вже  на  бал  нам  подають  усі  карети.
Де  ми  безстрашно  беремо  на  абордаж
Корабель  й  піратів  повний  екіпаж.
Так  вічно  ми  малими  залишимось  у  мріях,
Та  в  серці  на  це  диво  ще  жевріє  надія.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505782
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.06.2014


Засліплі очі

Знаєте,  мене  вже  нудить  
Від  кави  в  стіку  й  шоколаду.  
І,  знаєте,  мені  не  краще  
Від  цього  приторного  шмату.  
Те  вчу,  що  за  сім  днів  забуду:
Слова  неясні  й  недоладні.  
А  це  ж,  насправді,  ненормально,  
Потуги  марні  та  безплатні.
Не  маю  часу.  Час  займають  
Нудні,  тошнотні,  марні  речі.
Вже  й  ніби  жити  не  встигаю,
Хоч  вісімнадцятий,  до  речі.
Старий  чи  молодий  ти  є,
У  більшості,  на  жаль,  це  так.  
Хотілося  б  жити  життям,  
Та  я  не  виняток,  однак.  
На  мить  застигну  -  й  далі  в  бруд,  
І  там  копаюся  до  ночі.
Нема  ні  зір,  ні  сонця  тут,
Лиш  марний  труд.  Засліплі  очі.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504913
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.06.2014


Закрию очі, подрімаю

Закрию  очі,  подрімаю.  
Хочу  позбутись  від  думок,  
І,  опинившись  в  тихім  краї,
Замкнуть  турботи  на  замок.  
І  щоб  вдихнути  повні  груди  
Густого  запаху  життя.
Піймати  світло  й  свіжість  в  руки,  
Розум  спокоїть  до  пуття.  
Та  від  реалій  не  сховаю  
Мабуть  себе.  Та  все  одно  
Закрию  очі,  подрімаю,  
Хочу  позбутись  від  думок.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504911
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.06.2014