Рина Ільноц

Сторінки (1/7):  « 1»

Обдерті стіни

Я  досі,  досі  не  можу  відтворити  в  пам'яті  твій  образ.
Не  можу  згадати  очевидних  ознак,  особливостей.
Пам'ятаю:  темну  кімнату,  хрипкий  голос.  Присмак  фраз.
Ми  -  покоління  втрачених  нами  можливостей.

Мої  думки  не  можуть  вивільнитись  далі  умовних  внутрішніх  меж.  
Я  слухаю  і  проймаюсь  твоїм  відчуттям  реальності.  
Навколо  -  пафос  дешевих  сіронудних  будівель-веж.
Я.  Слухаю.  Й  намагаюся  осягнути.  (Ми  в  матриці?..)

Коридор  поглинає  нашу  свідомість,  глузуючи  мелодією  зі  старих  передач.
Усе  так  незвично,  чарівно,  трагічно.  Ці  стіни  -  лиш  стіни,  за  ними  -  світи.
Життя  -  театр,  фікція,  безумство?  Та  ти  тут  просто  самотній  сонливий  глядач.
'Йди  спати'.  Хочу  лишитись.  Бо  інакше...  й  справді  доведеться  піти.

Я  слухаю.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707076
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.12.2016


Скляні пелюстки

слова  -  скляні  пелюстки  троянд
лиш  від  тебе  залежить  краса  їх
заприсягнись  світом,  дай  вічний  гарант,
що  не  розіб'єш  власні  скрижалі

дай  вдихнути  губ  твоїх  аромат
нехай  щирість  заповнить  повітря  між  нами
серед  марних  людських  пожиттєвих  втрат
наші  душі  хай  вічно  буяють  садами

десь  між  ребрами  тихо  щемить
і  несміло  слова  проростають
знаю:  попереду  вічності  мить
й  я  зустріну  тебе,
                                                               чекаю.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669596
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 01.06.2016


Загублені сузір'я

Пофарбовані  в  багрові  відтінки
Стіни  твоїх  спогадів,  лінії  пам'яті.
Не  згадати  абстракцій  тільки,
Там,  де  вони  давно  вже  замкнуті.

А  ти  сумуєш  за  тими  зірками,
Загубленими,  та  ще  зовсім  не  втраченими.
Передати  не  можна  словами,
Те,  що  істинне,  те,  що  значиме.

Нотки  нестерпного  суму  слухаєм,  плачемо,
Щодня  списуючи  на  роботу,  магію.
Бо  нічого  не  буде  пробачено,
Якщо  вчасно  не  зійдеш  на  станції...


[img]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=514901
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.08.2014


Мертва тиша

Так  тісно  нам  в  пустих  кімнатах.
Тиша  вбиває  криком  своїм.
Скоро  опинимось  в  білих  палатах,
Бо  в  світі  брехні  їм  язик  онімів.

Важко  дивитись  в  мерзенні  обличчя,
Сповнені  фальшу  та  лицемірства.
Грязна  білизна  ніяк  не  годиться,
Мешканцям  Мертвого  Королівства.

Хочеться  плакати,  в  землю  заритись,
Навіщо,  благаю  скажіть,  ну  навіщо
Просто  терпіти,  просто  скоритись?
Я...  Всіх  зневажаю,  боюся  панічно.



[img]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504230
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.06.2014


Міраж

Міраж.  Усе  міраж  між  сновидінь.
Де  геній,  а  де  буйний    -  тонка,  тонка  грань.
У  темних  людських  душах  -  просто  цвіль.
Вкриває  пеленою  бруду,  мов  вуаль.

Усе  так  просто  -  взяв  і  виграв  приз.
Чи  чесно,  чи  нечесно  -  нікого  не  цікавить.
Все  котиться,  спускає  очі  вниз.
Хто  скаже,  що  взлітає  -  не  злукавить.





[img]








адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503217
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.06.2014


Чорні думки

Не  будь  наївною,  людино.
Тебе  наївність  тільки  згубить.
Не  кліпай  оченятами  невинно.
Одного  дня  будильник  не  розбудить.

Ти  не  з'їсиш  свій  бутерброд,
Не  почистиш  зуби.
Кров'ю  жеврітиме  рот,
А  через  рік  тебе  всі  забудуть.

Навіщо  марно  сподіватись?
Усюди  фальш,  все  фікція  між  нами.
Мені  не  буде  з  ким  прощатись,
Коли  опинюсь  в  неба  під  ногами...


[img]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=502935
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 03.06.2014


Ніхто не знає, що його чекає

Ніхто  не  знає,  що  його  чекає.
У  роздумах  усе  життя  пройде.
Як  потопаючий  руками  він  махає,
Допоки  дна  свого  не  віднайде.

Всі  хочуть  бачити  свого  героя,
А  потім  гаряче  кусають  лікті.
Утративши  усе  своє  здоров'я,́
Нажили  собі  ворогів  у  світі.

Маленькі  люди  хочуть  виграти  двобої,
Великі  -  вінець  слави  у  війні.
Проте  усюди  тягнуться  до  зброї.
Живим  немає  місця  у  вогні.


[img]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=502932
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 03.06.2014