| Сторінки (1/17): | « | 1 | » |
Полем кроки непосильні:
заметіль збиває з ніг.
Ніби попіл небосині,
пада, засипає сніг.
Пада сніг, блакить згорає,
розгулялась заметіль
Та зима не подолає:
на Святого Миколая
ми в долоні золотій.
Пада сніг небесно-білий
на беззахисність земну,
щоб гріхи нас не згубили,
як мороз – озимину.
Хоч і ворог наш лютує,
ніби знак спасіння – сніг.
Кожне серце безпритульне
знає: Бог усіх врятує,
забере до себе всіх.
Бо ми всі – Ісуса діти,
всі ми – Господа сім ’я.
Хоч нам сонечко не світить –
сніг нам сонячно сія.
Хоч нам сонце не палає –
свічі і серця горять.
На Святого Миколая
снігом землю покриває,
світлом Божа благодать.
12.2009
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544868
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 19.12.2014
Сонце, сосни, крила за плечима,
гайвороння світле вар'єте.
Ми до себе свято запросили
і чекали - ось воно прийде.
Та не вийшло, не розквітло свято,
тільки запалало - зацвісти,
як його нещадно стали рвати
пасії колишньої дзінки!
Пуп'янки, суцвіття шматували,
із доспілих ягідок пиріг...
Сподівання збігли за тумани,
парус мрій від вітру битви зліг.
Чи фатальні рани, чи летальні -
спорожніє намірів казна,
і кохання - у часу лікарні -
виживе,одужає хто зна?
Та раділо сонце, бо не злими,
щоб не затужити уночі,
по шматочку свята понесли ми,
ти - в долоньці, я - у кулаці.
22.11 - 11.12.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=543654
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 14.12.2014
То мокрий сніг, то сніжний дощ –
Все перемішано в повітрі.
І тонуть каблучки підошв
в грязюки чорному повидлі.
І тонуть крила почуттів
в розлуки чорному болоті,
і тонуть крила почуттів
у запитань круговороті :
Коханим був тобі, чи тим
помічником в нудній роботі?
Коханим був тобі, чи тим
провідником у темній плоті?
То білий дощ, то чорний сніг –
все переплуталось в повітрі,
Та свічки вогник в тьмі не зник ,
і сходи квітів весняних
в ранкових сутінках помітні.
Я в квітах вигрію свічу,
я в квітах вирівняю кроки.
І в твоє світло я помчу
на крилах світлих і високих!
2009
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=542992
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 11.12.2014
Я міг напевно вже годину спать
в твоїх обіймах, на м`якій перині,
та запізнився, бо під листопад
попав густий, вербово-тополиний.
І поки я дивився на листки,
які летіли з дерева у прірви,
позабував: коли хотів і з ким
я стать близьким, піти до кого в прийми?
Я міг напевно на життя все стать
тобі коханим, рідним і єдиним,
та запізнився, бо під листопад
попав густий, вербово-тополиний.
І поки я дивився на листки,
які летіли з дерева на клумби,
позабував: коли хотів і з ким
я стать близьким? Я був таким бездумним.
А ти чекала. Ти втомилась ждать.
Я не приходив, бо під листопад...
Закрила двері, вікна, очі, душу.
Тебе їх відчинити не примушу,
я розумію: ти втомилась ждать.
То забери й сльози палку перлину,
я не приїхав, бо під листопад
попав густий, вербово-тополиний.
10.2009
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541155
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.12.2014
День догорав, і догорала осінь
в останніх сплесках світла та тепла
Ти йшла й всміхалась.ніби літо досі,
мені і долі непокірна йшла.
Згасав поволі заколот на Сонці,
в покору вгрузли голови тополь –
Ти йшла й стискала в сонячній долоньці
від злив зірок блакитний парасоль.
Від злив сузір`їв, снігу стріл й недолі –
сльозою парасолька затремтить,
зламає горе гордощі тополям,
і вирве вітер з рук Твоїх блакить.
Опуститься з небес печаль вечірня
на білих пишних парашутах хмар,
і мрії, посивілі, та ще вірні,
покинуть світ у вулицю-димар.
Покинуть світ – і світ затоплять жалі,
погасне сонце в сумнівів диму,
і вчадіє душа в нічній печалі…
Враз стало ясно: зрозумів чому
волосся темно-попелисте в Тебе,
а очі, як гіркій вечірній дим.
Бо поділилась синім з сивим небом,
а з листям почорнілим – золотим.
Фотографи білясті кожен погляд
і рух твій фіксували з висоти,
а тротуари каблучків автограф
до скону обіцяли зберегти.
Стелилось листя золотистим смутком
небес осінніх до веселих ніг,
а смуток Твій відгонили «маршрутки»
швидким сріблястим настроєм доріг.
Хоч туга тягне в танго чорних тіней,
та серце в вальсі білих голубів!
У тебе закохався простір синій,
а я Тебе ще дужче полюбив!
Яка це втіха - тут з тобою дихать
блакиттю тою ж, в листя те ж ступать.
За обрій вечір відпливає стиха,
за місто відступає листопад.
Святкують всюди полудень квітневий,
я наче на побаченні побув.
Зірвався вітер і в якусь миттєвість
Твого кохання подихом подув.
А Ти, розкривши голубі вітрила,
як в дзеркало, вдивлялась в небеса,
і звідти людям і мені світила
Твоя небесна і земна краса!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=532772
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.10.2014
І знов той шлях, і знову захмеліли,
Мене в скарбниці серця понови
І ці багряні кетяги калини,
Сокирки ці блакитні польові.
Коли ми ще побачимось, колИ ми,
Сильніше і миліше полони!
І хай горять нам кетяги калини,
Сокирки нам сіяють польові.
Щоб не зітліли почуття малими,
Душею усією полюби.
А сумнів спалять кетяги калини,
Сокирки порубають польові!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=525995
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 26.09.2014
Святкуй, країно, незалежність.
Неволі хуртовій затих.
Ми не дали тобі замерзнуть
В обіймах братніх крижаних.
Розправ горба і брату прямо
Про незалежність говори.
Чому ж небесна вись не вбрана
В державні наші кольори?
Чому немов гарматні жерла
«Мордахи» тих зі сходу хмар?
Чернечу гору б не зітерла
З лиця землі. Холодний Яр
Та темна сила б не зрівняла.
З Сибіру суне, зусібіч.
Та ніч пораниться полярна
Гарячим світлим словом «Січ».
І спаляться новітні ярма
Від полум’я святого свіч
Холодноярівським героям
І воякам ОУН-УПА.
І над Чернечою Горою
Сяйнула шабля голуба
Й свинцеві хмари ті руба!
Нехай мовчать, - покора просить,
Що дужі крила замела,
І лащиться московська осінь:
«Козакувати, хлопці, досить!»,
Хай наповза зі сходу мла.
Нехай заброди на престолі –
Та вже заряджені пістолі,
І нам потрібна іскра, мить,
Від Запоріжжя запалить
У небесах лихої долі
Ласкаві сонце і блакить!
Святкуй, країно, незалежність.
Неволі хуртовій затих.
Ми не дамо тобі замерзнуть
В обіймах братніх крижаних!
24.08.2011
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=519158
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 23.08.2014
Синичка соняшник обстежить,
Окине оком кавуни,
Якщо депресія чи нежить,
Припише ванни трав’яні.
І огляд яблуні вестиме,
Здіагностує кожну віть.
Бо злочин це недопустимий –
У серпень сонячний хворіть!
08.2011
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=517627
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 16.08.2014
Як доля дві дороги зв’яже,
Веселим стане хмурий день.
Ми на побачення в оазу
Із сірих вирвались пустель.
Затопить поцілунків повінь,
(У мріях визрівала, снах),
І нас у повені любові
Не розділить, не роз’єднать.
Уста і пальці не пускали,
Ще жменьку слів, ще каплю ласк!
Розлука чорними пісками
Лякала і ламала нас.
Прощатись час. Не порятує
Чаклунство світле ласки, слів.
І у розлуку – Каракуми*
Я зачарований ступив
О, як тебе не вистачає,
Скучають пальці і вуста,
І над пустелею Тянь-Шанем *
Бажання-сяйво вироста!
Каракуми* - чорні піски (тюрське)
Тянь-Шань* - небесні гори (тюрське)
2011
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513794
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 27.07.2014
Гроно горобини пожовтіло
Так осінньо, мила, подивись.
Та від листя віє позитивом,
І цілує посмішкою вись.
Ні, таки щось аварійне сталось:
От і липень ліпить опір нам,
От і прагнень опустився парус
І політ обіймів обірвав.
Та не скоро пристрасті згоріти:
Маєм гарне вогнище своє.
Павутину бабиного літа
В Альпах Осінь тільки ще снує.
І з льодовиків дарує грону
Барву полум`яну золоту.
Ні, до тебе я не охолону,
Снігом ніжності не замету.
Ні, за наші почуття не бійся.
Щоб огонь у погляді зацвів
Поцілую лагідно і міцно...
Та замовкла соколина пісня,
Очі, наче злякані зайці.
Гроно горобини пожовтіло,
Сумно стало серцю, не до ласк.
Бабиного літа павутина
Полетіла з Осінню до нас.
07.2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511676
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 16.07.2014
Липень злив: на підозрілість хворий:
шорти замінив на галіфе.
Край дороги жартівник Цикорій
додавав у попіл голубе.
Настрій вогником ще кліпав невеликим.
Відчай розгорявся і міцнів:
це ж такий сумний, плаксивий Липень
ні плодів не виростить, ні слів.
Хоч автобус переліт прискорить,
шкаралупку смутку не пробить.
Край дороги садівник Цикорій
продавав за посмішки блакить.
То ж і настрій не пропав святковий,
і словам дозріти, і дивам:
край дороги чарівник Цикорій
небеса казкові роздавав!
06.07.2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=510942
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 12.07.2014
Іти я мушу, й душу цю не мужню
Ти помістила в неприступну мушлю.
Хоч крізь вечірню я ішов злочинну дійсність,
та я зберігся від наруг і згуб,
закований, захований у пісню,
у казку-ласку рук Твоїх і губ.
Хоч дійсність тиснула, та панцир лиш тріщав...
Ішов Ізольдою осяяний Трістан,
ішов Джульєтою освячений Ромео.
І спалахнули крилами рамена -
з душею повернутися орлиною,
з кохання незгасимою перлиною!
2011
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509431
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.07.2014
Коли згадаю, що ти є,
То запалю зорю погаслу.
Міняє сяєво твоє
Жорстоку долю на прекрасну.
Нема ні смутку, а ні зла;
І смерть – блакитна,а не чорна.
І пахне так, мов знов зросла
Трава, яку скосили щойно.
2011
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=508751
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 02.07.2014
Як же смутку солодко в блакиті,
( Травень зеленню не попалив)
де тримають золотом покриті
молоді долоні тополин.
Як же смутку сірих пут позбутись,
коли він в долонях золотих,
коли день у день зростає утиск
заметілі злої самоти?
Невеселі роздуми скирдую
скаргами сузір`я діставать.
Доля знов мені скрутила дулю:
не щастить ні в діях, ні в словах.
Ще журба: хоч все живе навколо
за цвітіння дякує Весні,
за можливість вирватись казкову
із оков зимових. у мені
не зацвів(дощі, плачі задушать),
не запах улюблений жасмин.
Як же хочу, щоб душі садочок
став також квітучим, запашним.
Як же барв і ароматів прагну...
Мрію врятувати підійшов,
вгамувати за Весною спрагу
Травень бравий з вітром - синім псом.
Та не скине навіть наніч туга
з прагнень розпачу ярмо-хомут,
як порине з трону золотого
на перину срібну, пухову.
Ні, аркану смутку не позбутись,
не позбавитись обіймів Зла.
Та настав кінець йому й розлуці,
як Ти з посмішкою підійшла.
Як жасмин в мені зацвів, запах -
вітер вежу роздумів роздмухав,
і полинув з тополиним пухом
смуток із блакиті в сміттєбак.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506612
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 22.06.2014
Ледь-ледь ступа червневе надвечір`я,
земля - сумна: невтішилась дощем,
то ж промовляє травами: "Дай щЕ
солодкої вологи". Налетіла
сріблясто-крила зграя ластівОк -
в усіх відбувся настрою стрибок
з депресії, тривог у ейфорію:
і небо на похмурість відхворіло,
і смуток мій завихрений замовк.
Так, ніби зграя вкрала всі печалі.
Земля цвіла невтішена дощем.
"Вологи полум`яної дай щЕ!"
Не промовляла квітами, - кричала.
04-14.06.2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505891
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 18.06.2014
З траси вирвався тенет
у рожеву конюшину, фіолетовий горошок,
білий деревій. В їх ложах,
театральних, спальних, - злет.
Трави з вами полетів!
І рожева конюшина, фіолетовий горошок,
білий деревій хороших,
світлих повні почуттів.
Слів - розквітлої краси.
Та рожево конюшина, фіолетово горошок,
біло деревій голосять,
просять: \\\"Хлопче, не коси!\\\"
25.05.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503195
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.06.2014
Я – слуга краси і чистоти.
Щоб не важко я служив, не сумно.
Щоб і восени міг зацвісти –
В мою душу з тротуару, клумби
Хай потоком погляди помчать,
Настрою негожому убивчі
І чарівно-лагідні – дівчат,
І жагучо-милі – чорнобривців.
Хай, та на заваді камінці –
На асфальті виразки гранітні.
Щоб від них потоку по весні
Не гриміти в серці, не грубіти.
Не було незручності від них,
Кралечок, підошвам і підборам –
Те, не зле, каміння у квітник
Хутко я з асфальту зафутболив.
І з пелюстки я нагнав джмеля.
Стрепенувся хтось отам і ойкнув!
Ой! То чорнобривцю влучив я
Не в чуприну, не в брову – а в око!
2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=502601
рубрика: Поезія, Міська (урбаністична) поезія
дата поступления 01.06.2014