Крістіна Пигуль

Сторінки (1/6):  « 1»

А що, якщо війна почнеться?. .

А  що,  якщо  війна  почнеться,
Чи  хоч  один  хтось  відгукнеться?
Кожне  слово,  кожне  діло...
Тримаєш  в  серці  ти  надію?

Поглянь  на  землю  мовчазну-
Хіба  ми  не  боролись  за  Вітчизну?
Не  так  давно,  не  так  давно
Патріотів  більше  сотні  полягло.

Навіщо  жити,  гублячи  народ,
Коли  закінчаться  роки  скорбот?
Де  правда  щира,  де  наша  свобода,
Коли  ж  ця  буде  ясності  нагода?

"Яка  в  нас  кров?"  -  питання  вічне.
Я  впевнено  скажу:  "Патріотична!"
Українець-не  походження-це  особистість,
Риса  головна  якого  -  це  сміливість.

Нехай  ми  є  "бандерівці","бандерівки"-
Залишимось  ми  ними  на  віки.
Та  як  ти  українця  не  назвеш,
Його  свободу  ніколи  ти  не  вб'єш!

Я  маю  віру  -день  у  день  молюсь,
Лютих  ворогів  не  побоюсь!
Ненависті  я  до  них  зовсім  не  маю
Лиш  добра  та  миру  кожному  бажаю!

З  хмар  небесних  ллються  сльози  Божі  -  
Кожен  зараз  має  бути  на  сторожі.
Віра  наша  має  чисту  силу,
Що  звільняє  нас  від  злого  плину.

Хоч  крізь  сльози  я  на  все  дивлюся,
Неправдивим  людям  я  не  покорюся.
Як  боюся,  як  же  я  цього  боюся,
Що  ненароком  шляхом  помилюся.

Чи  настане  "завтра"  та
Чи  буде  хоч  краплинка  правди?
Це  лиш  слова,  лише  питання  -  
Не  каяття  -  чисте  прохання...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499612
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 17.05.2014


Тікаю від себе в твоє майбуття…

Очі  в  тумані,  серце  в  обмані  -  
Тільки  одна  річ  зосталась  в  думках:
Погляд  ранковий,  мов  світанковий
Кожної  ночі  я  бачу  у  снах.

Кроком  скутим,  шляхом  забутим
Тікаю  від  тебе  кудись  в  небуття.
Сльзи  рікою  переді  мною
Вливаються  в  річку  життя.

Сонет  кохання,  гіркого  зітхання
Сховався  в  глибинах  небес,
Частинку  дістати  і  відчувати  -  
Мені  не  потрібен  увесь.

Ступнями  мокрими,  зовсім  холодними
Ступаю  травою,  наче  безоднею.
Від  болю  згинаюсь,  повільно  спускаюсь,
Глибоко  в  серці  десь  забуваюсь.

Земля  попливла...  душа  утекла...  
Мене  в  даний  час  зараз  нема  :
Живу  я  у  мріях,  мріях  життя,
Тікаю  від  себе  в  твоє  майбуття...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499214
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.05.2014


Ангел любви…

Я  не  уязвим  тобой,
Я  просто  иду  своей  тропой.
Я  не  сон  и  я  не  явь  -
Я  лишь  дух  -  меня  оставь!
Я  пришел  в  сей  мир  затем,
Чтоб  любовь  дарить  не  всем.
Я  твой  друг  -  ты  так  и  знай.
Я  уйду  -  наступит  май.
Ты  не  плачь,  не  умоляй,
С  мыслей  доброй  оставляй.
Я  уйду  -  лишь  будет  свет  -  
Ты  найдешь  другой  ответ.
И  не  рань  душою  душу  -  
Я  тебе  совсем  не  нужен.
Для  тебя  влюбленность  эта,
Как  кусочек  в  жизни  лета.
Для  меня  же,  раны  -  вечность,
Для  прихода  -  лишь  конечность.
Будем  думать  так  и  край,
Не  опустошать  от  жизни  рай.
Ты  любовью  мне  своей
Не  погубишь  путь  осей.
Каждый  есть  предназначением,
Добавляя  нам  учения.
Ты  не  мучь  меня  сейчас,
Не  гласи  любовных  аз,
Не  люби  меня  притворно
И  не  убивай  повторно...
Не  сдержу  своих  я  слез
Без  мучений,  мыслей,  грез.
Не  пойму  я  тех  путей,
Как  любить  других  людей?
Как  не  раниться  от  боли,
Не  принимая  силы  воли,
Как  любить  без  всех  потерь,
Если  думаешь  о  ней?
Как  узнать  то  отношение,
Получивши  поражение?
Как  любить  и  знать  другое,
Если  в  жизни  все  иное?
Как  дружить  и  понимать,
Что  любовью  не  догнать?
Как  любить  и  восхищаться,
Чтобы  в  аде  не  остаться?
Как  узнать  и  ложь,  и  боль,
Если  в  сердце  есть  любовь,
Как  любить,  не  унижаться,
Если  здесь  мне  не  остаться...
Как  в  любви  мне  ей  признаться,
Если  больше  не  встречаться,
Как  любить  ее  и  знать,  
Что  любви  нам  не  признать?
Как  любить  и  не  обидеть,
Чтоб  судьбы  ей  не  предвидеть,
Как  уйти  не  понимая,
Что  в  судьбе  любовь  родная?
Я  уйду...  А  станет  что?
Я  люблю  ее  и  все...
Не  желаю  зла  я  ей,
Но  один  проход  дверей  :
Я  любовь  свою  убью,
Для  нее  навек  уйду  ;
Она  уход  сей  мне  простит
И  себя  всю  озарит.
Но  в  любви  здесь  нет  конца
И  решение  Отца
Для  убитой  внешне  дочки  
Не  поставить  крайней  точки.
И  в  страданьях  пропадая,
Душу  Богу  отдавая,
Он  вернул  ее  назад,
Освободив  от  всех  преград.
Но  его  уж  не  вернуть,
Один  выход  -  лишь  уснуть...
...  И  оставил  Бог  его  
Ангелом  любви  ее.
Смогут  лишь  они  общаться,
Если  в  мысли  тайн  податься...
Их  любовь  была  чиста,
Существуя  все  века...

23.03.2013

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=498260
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 11.05.2014


Ты слышишь?. .

Ты  слышишь  стук  
Безбрежных  тех  шагов,
Что  так  бесшумно  приближаясь,
Рукой  к  плечам  твоим  касаясь
Уходят  в  небо,  ударяясь?
Ты  слышишь  стон
Тех  временных  исканий,
Что  из  тоски,  без  умоляний,
Знакомясь  с  аурой  твоей,
Уходят  в  след  своих  дверей?
Ты  помнишь  ощущения
При  встрече  и  общении,
Что  безмолвием  пронзаясь,
В  душе  навеки  оставаясь,
Уходят  с  памяти  твоей?
Ты  знаешь,  ведь  думал  он  о  ней,
Когда  не  было  от  памяти  и  следа
И,  даже  не  услышав  твоего  ответа,
От  мучений  в  красной  луже
Он  любовью  был  простужен…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=498244
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 11.05.2014


Дух Кобзаря

Повільно  за  обрієм  світло  зникає
Холодний  Дух  долі  повсюди  блукає
Кого  він  шукає,  кого  виглядає?
Він  просто  минуле  своє  забуває...

Морознії  ріки  і  мертва  земля
Хто  за  волю  поліг,  чиї  тут  тіла?
Наша  свідомість  забути  це  може,
Але  не  Дух  –  його  це  тривожить.

Кожне  слово,  почуте  крізь  сльози,
Кожне  горе,  прожите,  як  грози,-
Він  все  те  знає  і  відчуває  
І  кожен  день  свій  пам’ятає.

Кров  проливали,  людей  убивали
Від  лютого  болю  серця  розривали,
Але  він  не  скаже,  що  тяжко  було,
Хоч  люду  багато  тоді  полягло.

Руки  зв’язали,  до  стін  прикували,
Їх  кріпаками  тоді  називали.
Душа,  немов  птиця,  у  клітці  закрита,
Літала  у  просторі  рідного  жита.

Трава  зелененька,  калина  рідненька,
Гукає  до  столу  замучена  ненька,
Спогади  ніжні,  дитячі,  ласкаві
В  жахливі  часи  лише  зігрівали.

Він  все  пам’ятає  та  спокій  шукає
Там  не  знайшов  –  то  тут  ще  блукає.
Блукає  Дух  лісом,  блукає  степами,
Стрімкими  ріками,  сумними  стежками.

Прожив  тяжкі  муки  Дух  Кобзаря.
Мав  добреє  серце,  як  світла  зоря.
Блукає  Він  всюди,  блукає  Він  скрізь,
Та  вже  тут  немає  тих  праведних  сліз…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=498083
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 10.05.2014


Підійми свій погляд до небес…

Підійми  свій  погляд  до  небес,
Наче  твоє  тіло  хтось  у  вись  піднес,
А  серце  забриніло  від  тих  чарів,
Опромінених  блакитним  небокраєм.

Відчуй  могутність  у  собі  й  навколо-
Ти  здивуєш  душу  одразу  і  раптово:
Все  на  світі  створено  з  любові,
З  любові  також  твориш  свою  долю.

Живи  в  гармонії  прекрасній  та  у  спокої,
Віддались  від  діла  й  думки  одинокої.
Цей  шлях  відкритий  всим  і  кожному,
Слідувати  чистій  доброті  спроможному.

Лише  одне  бажання  вирішує  життя,
Слідуй  коханню  -  і  прийде  каяття.
Ти  подумки  злітаєш,  серце  відриваєш,
Тож  зараз  з  легкістю  життя  своє  пізнаєш.

Шелест  вітру  приносить  звідусіль
Слова  усіх  людей,  страждання  їх  зусиль.
Та  ти  вже  розумієш,  муки  -  це  не  вихід,
Любові  й  милосердя  вирішує  прихід.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=498074
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 10.05.2014