lubashka

Сторінки (1/17):  « 1»

Стежина в дитинство


На  болоті,  там  де  ряска,
Серед  хмизу  живе  казка.
Там  юна  лагідна  принцеса
Згубила  туф  лик  з  кришталю,
Жар-птиця  там  в  саду  живучи,
Виводить  пісню  королю.
Жабка-Квакша    там  царівна,
золота  рибка  чарівна.
Там    хазяйки-черепашки
Варять  борщики  і  кашки
І  годують  серед  квіток
Своїх  черепашок-діток.
Сіра  качечка  кривенька
Все  шука  де  її  ненька.
Поряд  з  ними  в  осоці,
Плив  Телесик  по  ріці.
Бабка  Йожка  в  старій  хатці  
Квасить  яблука  у  ятці.
І  Івасика  шукать
Гуси-лебеді  летять.
Пічка  пахне  пирогами,
Лось,  що  трощить  ліс  рогами.
Зайчик,  прихиливши  вушка,  
Хрума  там  медові  грушки.
Все  казково  і  чудово,
Бо  живе  дитинство  там.
Не  питай  туди  стежини
Кожен  знає  її  сам.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505173
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.06.2014


Пробач, Тарасе

                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                         Молітесь    Богові    одному,  
                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                         Молітесь    правді  на  землі.
                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                           Т.Г.  Шевченко
                                                                                                                                                                             

«Дивлюсь  з  Чернечої  гори
Навколо  щастя  я  не  бачу:
Недоля  сковує  серця
І  знову  Україна  плаче.

Людей  пустили  виживати
Хто  як  зуміє  так  живе  –
Немає  з  чого  вибирати
Не  ти  обдуриш  так  тебе.

Знов  міжусобиці  панів,
Із  мужика    здирають  шкуру.
Знов  брат  на  брата  точить  ніж,
Щоб  заложити  товще  муру.

Та  затулитись  від    людей,
Щоб  не  дивились,  не  стидили,
Отих  награблених  речей,
І  щоби  правду  не  ронили.

Вже  стала  платна  медицина,
Не  маєш  грошей  –  не  хворій!
Без  грошей  ти  вже  не  людина,
До  лікаря  ходить  не  смій!

Село  занедбано,  забуто,
Стоять  погорблені  хатки,
Робити  в  полі  чи  на  фермі  –
Даремно  втрачені  роки.

Бо    платять  мізер,    вимагають,
Щоб  як  на  панщині  було:
Встав  вдосвіта  і  до  вечері
Гнув  спину,  не  підняв  чоло.

Десятки  літ  не  чути  співу,
Щось  не  співають  земляки.
Бабуся  каже,  що  бували,
Колись  веселіші  роки.

Співали  села,  веселились,
І  в  праці  велич  здобули,
Трудились  завжди,  не  лінились
Всі  кобзаревії  сини.

Сплітаються  у  роки  дні,
Роки  летять  неначе  коні,
Усе  минає,  лиш  стоїть
Богдан  в  Чигирині  на  троні.

Стомився  він  чекать  пори,
Коли  опустять  люди  стріли,
Коли  стомившись  воювать,
Зажити  зможуть  й  сіять  сміло.

Я  мріяв,  коли  був  малий,
Що  прийде  час  (  І  він  настане!),
Коли  неправди  і  брехні,
Жорстокості  й  війни  не  стане.

Ще  згадуються  ті  часи,
Коли  гордились:  «Українське»,
Які  товари  в  нас  були!
Все  якісне,  а  не  пекінське».

Так    думає  старий  Тарас,
Здивляючись  на  нас  з  могили.
Пробач,  Тарасе,  не  настав  ще  час
Для  України  милий.

Ще  не  зуміли  ми  разом,
Усе  долати  і  прощати,
Ще  не  навчились  ми  того,
Що  ти  хотів  усіх  навчати.

«Свою  Україну  любіть…»
А  ми  любить  її  забули.
Хоч  суверенність  здобули,
Але  про  відданість  не  чули.
Де  патріоти?    Де  вони?
Щоб  безкорисні?    Безпіарні?
Де  неньки  –  Вкраїни  сини?
Де  ваші  помисли  моральні?

Любіть  Україну!    Любіть!!!
І  хоч  вже  знов  година  люта,
Пройде  знов  хмара  –  блисне  світ,
І  розірвуться  вічні  пута!

                                                                                     




адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505172
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 14.06.2014


Люби мене


Люби  мене  –  зійдуть  сніги,
Люби  мене  -  й  я  не  зів’яну.  
Я  наймилішою  у  світі
Для  тебе  лиш  одного  стану.
Люби  мене,  жадай  мене,
Усе  летить  усе  минає
І  лиш  в  коханні  вічні  ми
Все  інше    в  прах  перегорає.
Люби  мене,  чекай  мене,
Щодня,  щоночі,  щохвилини,
Бо  дивляться  з  густих  лісів
Палючі  очі  самотини.
Люби  мене,  тримай  мене  
На  цьому  світі  лиш  коханням,
Бо  решта  все  нема  ціни,
Якщо  не  скроплене  бажанням.


адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504972
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.06.2014


Усе по колу, по спіралі

Усе  по  колу,  по  спіралі...
Усе  із  ранку  і  до  ночі,
Усе,  що  бачимо  довкола,
Вже  бачили  бабусі  очі.

Усе  було  й  усе  минало,
Усе  я  починаю  знову.
Хрестини,  школа  і  кохання,
Розчарування  і  розмови.

Надії,  мрії,  сподівання,
Дитя,  робота  і  утома.
Усе  це  пронесла  й  бабуся,
Хоча  жила  століття  тому.
Історія  іде  по  колу,
Ми  всі  лише  відрізок  в  часі.
А  у  кінці  відрізку  того  
Дячок  у  християнській  рясі.
Усе  іде,  усе  минає,
Гарсіа  Маркес  теж  це  знав.
І  всю  повторюваність  вічну
В  «Сто  лет»  давно  вже  описав.
Тож    не  робіте  знов  помилок,
Найкраще  вчитись  на  чужому,
Бо  все  що  щойно  ти  придумав,
Всі  знали  вже  століття  тому.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504970
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 13.06.2014


Острів кохання із пролісків синіх

Острів  кохання  із  пролісків  синіх  
Ти  мені  в  руки  вручаєш  щоразу,
Як  мені  добре  у  очі  дивитись,
Як  я  тебе  розумію  відразу.

Голос  і  рухи,  слова  і  повадки,
Все  до  вподоби  мені  у  тобі
Тому  пів  року  не  мала  і  гадки,  
Що  відшукаю  я  щастя  собі.

Кажуть:  минає,  проходить,  згасає,
Кажуть:  нічого  на  вік  не  буває.
Ох,  як  не  хочеть  знов  обманутись,  
Йти  б  в  вир  любові  і  не  озирнутись!





адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=501959
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.05.2014


Калейдоскоп життя

Життя  складається  з  моментів,
З  дрібних  окремих  елементів,
Зі  слів,  погроз,  емоцій,  фраз,
Важливо  хто  йде  поруч  нас.
Життя  –  то  фільм  із  епізодів,
Або  концерт  скучних  рапсодій,
Або  то  марш    або  сонет,
Приємно  грав  –  та  лиш  куплет.
Або  -    то  довга  мелодрама,
Де  гвоздь  сюжету  завжди  дама.
Ось  сльози  тут,  а  тут  –  усмішка,
Стоп  –  кадр:  пробігла  чорна  кішка.
Життя  -    угору,  потім  –  вниз,
А  потім  знову  супер  -  приз.
Знов  перепони  подолати,  
Знов  і  списи  й  столи  ламати,
А  потім  знову  тихий  порт
І  знов  фанфари  і  екскорт.
Як  добре  –  ти  життя  водій,
Міняй  калейдоскоп  подій!




адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=501957
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 29.05.2014


Сільський краєвид

Рожевий  ранок,  срібні  роси,
Туман  молочний  впав  на  коси.
Смарагд  гаїв,  духмяні  трави,
Шепоче  вітер  для  забави.
Бузкові  води  у  джерельці,
І  бірюзові  два  озерця.
І  сон-трава  схилила  дзвоник,
І  сюркотить  в  ліщині  коник.
Ромашички  сором’язливі
Біліють  тут  обабіч  сливи.
І  спориші,    і  м’ята  й  терен,
На  конов’язі  гордий  мерин.
Нагідки  пахнуть  й  матіола
На  горизонті  видна  школа.
Серед  болота,    у  лататті,
Рибалять  діти    у  завзятті.
З’їжджаються  і  сестри  й  браття,
Під  вечір  розведуть  багаття,
Дівчата  вдягнуть  кращі  плаття
І  заведуть  свою  кадріль,
Щоб  чуть  було  на  всю  артіль.
І  будуть  весело  співати,
А  потім  -  хлопців  цілувати.
А  восени,  де  щедра  грядка,
В  капусті  знайдуться  дитятка.
І  знову  жити  не  тужити  –
Співати,  сіять,  вино  пити.
А  навесні  сідать  на  ганок,
Щоб  зустрічать  рожевий  ранок.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=501462
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 27.05.2014


Ну як втриматись у сідлі?

Ну  як  втриматись  у  сідлі,
Щоб  не  змінити  наші  ролі,
(Бо  ми  на  баскому  коні),
Щоб  раптом  не  проснутись  долі?
Тримайсь  за  гриву  –  плине  час,
Ми  летимо  удвох  за  руки,
Конкур  вибрикує  Пегас
Ну  хто  нас  візьме  на  поруки?
Ну  хто  гарантії  нам  дасть
І  на  любов,  і  на  довіру?
Ну  хто  ж  бо  застрахує  нас  
І  від  зневаги  і  зневіри?
Страхи,  жалі  і  смуток  є
Його  ніхто  не  відміняє
Та  кожен  б’ється  за  своє
І  той  знаходить,  хто  шукає.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=501458
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.05.2014


Запам’ятай мене тепер, як я красива

Запам’ятай  мене  тепер,  як  я  красива,
І  знай  мене  таку,  як  я  в  цвіту,
Бо  квітка  зв’яне  –  стане  невродлива,
А  душу  не  побачиш  ти  мою.

Душа  невидима,  а  тіло  –  тіло  тлінне,
Воно  страждає  і  від  холоду  й  від  ран,
І  кремами  й  бальзамами  даремно
Стараємось  створить  собі  обман.

Ніхто  не  зміг  не  зстарітись  
І  жити  до  вічності  з  сивих  давних  –давен;
Бальзаму  вічності  ніхто  не  зміг  зробити,
Хоча  в  історії  багато  є  імен.

Отож,  дивись  тепер,  як  я  красива,
Запам’ятай  сьогодні  і  навік.
А  вже  тоді,  як  буду  невродлива
 Я  любуватимусь  на  онучків  своїх.

У  віку  пізнього  краса  своя  і  тиха,
Роки  збіжать  –  осяде  каламуть.
Отож,  якщо  на  старість  ти  подивишся  із  тиха
Оці  слова  згадати  не  забудь.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=501311
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.05.2014


О, Муза-діва!

Два  тижні  не  було  віршів,
Злякалась  я.  О  де  ти,  Муза?
Чи  може  це  тяжка  обуза
Для  тебе  ці  вірші  складать
Й  мені  у  вуха  посилать?
Чи  може  ти  весною  п’яна
Червонощока  та  рум’яна,
З  волоссям  довгим  цвіту  льону
Вкохалась  в  хлопця  з  легіону?
Та  з  ним  проводиш  темні  нічки
Регочеш-плачеш,  палиш  свічки?
Гульбаниш,  словом,  з  моряками,
Що  вечорами  п’ють  чарками
Гірку  отруту  твоїх  чар,
Лише  здіймаючи  пожар
В  душі  твоїй?  Ночами  ти
Літаєш  світом,  вдивляючись
Крізь  штори  снів
Хто  що  просив  і  що  зумів
В  житті  створити  і  спалити
І  приумножити  стократ.
Хто  що  чекає,  чому  рад.
Чи  може  ти  сховалась  в  лузі
У  квітці  гарній  сон-трава
Й  твоя  не  дума  голова,
Що  десь  далеко  за  полями
За  неозорими  лісами
Я  жду  тебе,  чекаю  знов,
Щоб  все  сказати  про  любов
Словами  тими,  що  ти  знаєш.
Бо  лише  ти,  О,  Муза-діва,
Мою  всю  душу  відкриваєш
Й  чорнилом  з  серця  виливаєш.
Та  ні!  Ти  просто  задрімала,
Бо  знала  ти  і  віру  мала,
Що  я  в  коханні  розчинилась.
І  що  вірші  мені  й  не  снились.
Бо  я  по-справжньому  люблю.
Любов  стирає  всі  кордони,
Зриває  пута  й  заборони,
Захльостує,  як  хвиля  з  моря,
І  накриває,  як  лавина,
І  не  чіпає  нас  провина,
Що  винні  ми    чи  винні    нам
Де  є  любов  –  все  пополам.
На  все  в  рожевих  окулярах  
Дивлюсь  крізь  скельця  днів  й    ночей.
Любов  ні  мір,  ні  меж  не  знає  –
І  світ  хай  трохи  почекає.




адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=501299
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.05.2014


СВІЙ ХРЕСТ

   
Серед  степу,  за  полями,  
За  широкими  ланами,
За  лісами,  за  гаями,
Неозорими  морями  
Причаїлася  хатина
В  ній  жила  одна  родина.

Мама,  тато  і  дитятко,
Зовсім  юне  янголятко.
Тяжко  -  довго  працювали  
В  праці  хліб  свій  здобували,
Тяжко  –  важко  виживали
І  до  Бога  воззивали:  

«Чом  так  важко  в  світі  жити,
Що  щодень  треба  робити
До  нестями  до  знемоги
Все  долать  життя  дороги?

Ох,  тяжкий  той  хрест  священний!
Дай  нам,  Боже,  сокровенний
Інший,  може,  легший  хрест
Ти  почуй  нас  із  небес».

Бог  почув.  І  став  казати:
«Пропоную  вибирати.
Ось  площина,  а  на  ній  -
Сотні    -  вибирай  любий».

Довго  ходять,    вибирають.
Піднімають,  приміряють.
Той  важкий  хрест,  той  ще  важчий,
Той  гнітючий,  той  не  кращий.

Обійшли  все  поле  разом
Не  рахуючись  із  часом.
«Ось  він.  Ось  де!  Ось  –  це  мій!»
А  Бог  каже:  «  Так  це  ж  твій!»      

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=500740
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.05.2014


Земля, як рай!

Земля,    як  рай!    Усе  буяє.
Цвітуть  сади  облиті  молоком.
Як  добре  коли  все  це  помічаю
Напитуюсь  цвітінням,  соком  і  теплом.

Як  радує  пташина,  що  ще  зранку
Заводить  пісню  під  вікном  протяжно
І  їжачок,  що  через  двір    дрібоче,
Небоячись  вдивляючись  у  очі.

Яка  краса!    Усе  доладно  в  Бога
Усе  для  чогось  створено  ним  в  світі
Усе  пов’язано    і  сплетено  для  того,
Щоб  ми  могли  любити  і  радіти.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499080
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.05.2014


Троянди даровані милим

Троянди  даровані  милим,                                    
Найкращий  дарунок  у  світі.
Троянди  дають  мені  сили,
Троянди    -  улюблені  квіти.

Троянди  червоні,    як  серце,
Що  ти  мені  дав  на  долоні.
Дивлюсь  в  твої  стомлені  очі
Я  тану  в  твоєму  полоні.

Цілунок  і  слово  любові  -
Тріпоче  знов  серце  у  грудях.
Спасибі  тобі  за  блаженство
Й  за  те,  що  ціную  я  в  людях.

За  ніжність,  за  ласку,  за  руки,
Що  гладять  мене  по  волоссю.
Без  тебе  всі  роки,  як  мука,
Ох,  скільки  там  сліз  пролилося.

Дай  Боже,  благаю  до  тебе,
Нам  все  те  що  є  не  зронити.
Що  знати  й  зробити  нам  треба
Щоб  все  зберегти  й  сохранити?




адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=498951
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.05.2014


Усе це життя - суєта неупинна

Дощ  перший  із  неба  іде  навесні,
Дарує  прозріння  усім  і  мені.
Обмиє  гріхи  нам  Дитя  і  Отець
І  знову  продовжиться  стукіт  сердець.

                                                                 
Обмилось  нетлінне  й  усе,  що  родилось,
І    я  вся  намокла,  немов  освятилась
Тепер    знову  чиста,  готова  до  свята  
Спасибі,  о  Боже,  дощ  –  людям  награда.

Нап’ються  вологи  земля    і  сади
І  час  прийде  нам  подарують  плоди
І  йтиме  життя  неупинно  ходою,
Бо  створене  все  життєдайне  водою.

І  знову  всі  бігти  почнуть,  як  по  треку,
Неначе    спішать  кудись  дуже  далеко
Насправді  на  місці  стоять  непорушно,
Хоч  падають,  б’ються,    біжать  ніби  дружно.

Усе  це  життя  –  суєта  неупинна,
У  цьому  усьому  людина  не  винна.
Так  створено  світ  і  так  буде  довіку,
Бо  так  наказав  Бог-Отець  чоловіку:

«Плодися,  трудися  і  плід  здобувай,
У  муках  родися,  в  турботі  зростай.
Живи  у  надії,  у  вірі  й  любові
І  хай  будуть  діти  й  онуки  здорові.

І  пройде  твій  вік,  як  одненька  година,
І  путь  твій  тернистий  –  дорога  для  сина.
І  йтимуть  онуки,  а  потім  їх  діти
І  кожен    нестиме  дари  Афродіти»


адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=498915
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 14.05.2014


Й на долю нарікать не смієш

На    дворі  травень!    Сходить  сонце
Вже  зарево  покрило  небо.
Я  подивляюсь  у  віконце
 І  пригортаюся  до  тебе.
Навколо  ранку  прохолода
Ще  губи  ласку  пам»ятають.
Моя  рука  в  твоїй  долоні
Автом  тумани  прорізаєм.
Сто  тем  у  нас  є  для  розмови
І  для  серйозності  й  для  сміху.
Ти  –  все  для  мене,  я  –  все  для  тебе,
Ми  одне  в  однім  знайшли  утіху.
Як  мало  треба  нам  для  щастя.
З  роками  добре  розумієш,
Що  щастя  –  як  нема  нещастя
Й  на  долю  нарікать  не  смієш.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=498756
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.05.2014


Я знайшлась в людському морі


Темно,  шумно,  світять  зорі,
Я  гублюсь  в  людському  морі,
Розчиняюсь  в  русі  вулиць
І  зникаю  серед  мрій.
Телефон  не  замовкає.  Ти  шепочеш  
І  питаєш:  де  я  є,  як  я  приїду  
І  коли  тебе  знайду.
Ти  чекав  уже  так  довго,
І  терпів  і  жив  безмовно,
А  тепер  і  дві  хвилини  почекати
То  дарма.  Ти  готовий  прилетіти,
Обійняти,  обігріти
І  цілуючи  сказати:
«Я  вже  тут  -  ти  не  сама».
Я  за  все  це  вдячна  Богу,
Я  не  бачу  і  дорогу,
Бо  твої  грайливі  очі
Засліпили  мене  знов.
Я  реальність  не  сприймаю,
Я  в  повітрі  десь  витаю.
Мені  знову  лиш  сімнадцять,
Бо  в  життя  прийшла  любов.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=498753
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.05.2014


Вже так багато збігло весен

Вже  так  багато  збігло  весен,
Втекли  вони,  як  води  річки,
А  я  пливу  весь  час  без  весел
У  ясні  дні  й  зоряні  нічки.

Життя  іде,  -  так  кожен  скаже,
Та  то  не  так  казати  треба,
Життя  стоїть,  а  ми  минаєм,
Це  ми  ідем  свій  шлях  до  неба.

Життя  –  то  вічна  величина,
Воно    було  і  є,    і  буде,
А  люди,  люди  -  то  прийдешнє,
Прийшли,  пройшли  і  все    -  не  буде.

Вони,    як  тіні,    сірі  тіні,
Ідуть    рядами  в  небуття,
Як  сірі  постаті  театру,
Що  називається  життя.


адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=498471
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 12.05.2014