| Сторінки (1/5): | « | 1 | » |
Не знати звідки почалась гроза.
Несе краплини вітер на долоні.
Ти вчора щось не те мені сказав,
Чомусь слова твої були солоні.
Все ніби й так, але якась печаль
У серці причаїлася глибоко.
Чужими стали очі і мовчать,
Здались важкими навіть твої кроки.
Усе було те вчора, а тепер.
Поглянь: йде дощ, протяжно вітер виє,
Горіх від несподіванки завмер.
Яка гроза! Вона усе обмиє.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=496784
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 04.05.2014
Твоя душа немов вечірній ліс,
Де в присмерку сховалися дороги.
Там під наметом кленів і беріз
Старий добряк ховає свої роги.
Він там живе на зламі двох світів,
Його ще можна, мабуть, відшукати.
Він має крила, може б, полетів.
Якби вдалося роги обламати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493054
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 16.04.2014
Вночі в село спустилася весна
На голубій тоненькій павутині.
Подарувала вишеньці хустину,
Їй усміхнулась квітка запашна.
Світанням зацвіли черешні в ряд,
Нізвідкіля взялись пухнасті бджоли,
Без курток бігли вранці діти в школу,
І перший лист відкинув виноград.
Сміявся травень в маєві землі
Найменшеньким листочком на горісі,
Найголоснішим співом пташки в лісі,
Й переспівом весняних журавлів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493040
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 16.04.2014
Ти не сказав би, що життя – окраса,
Та ніс його на власному горбі.
"Тарасику, Тарасику, Тарасе..."
Тужливо мати плакала в тобі.
Ти не вважав, що жити не цікаво,
Кидався в вихор радощів земних.
Тобі зустрілись визнання і слава,
Від холоду ти грівся коло них.
Та був жандарм. А ще була казарма.
Не помогло, що ночами моливсь.
Там залишив своє життя задарма.
Красою і здоров’ям розплативсь.
А як без них? Ні щастячка, ні долі.
Все марив про Дніпрові комиші.
Вже не кріпак, писав і жив на волі,
Проте не відчував її в душі.
Щось тліло в грудях, терпло і боліло.
Ні затишок, ні спокій не знайшов.
У Петербурзі так осточортіло,
Що пішки би до Києва дійшов.
Ти був пророк. Літературну трасу
Проклав в майбутнє в злиднях і журбі.
"Тарасику, Тарасику, Тарасе..."
Тихенько мати плакала в тобі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=492341
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 13.04.2014
На комині ледь тліє каганець,
Сидить Шевченко - батько на постелі.
Мати із печі дістає горнець,
Хутчій дітей скликає до оселі.
Після вечері – книги сторінки.
Читають про святого Серафима.
Найменші ще облизують ложки,
Пряде куделю мати під дверима.
І лине слово батька по складах,
У темряві блищать в Тараса очі.
Забуті ігри, прикрощі і страх.
До півночі він спати не захоче.
Все мріятиме про великий світ...
У ньому батькова Четья-Мінея
Вела його подвір’ям без воріт.
Та, власне, й світ його почався з неї.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=492338
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 13.04.2014