| Сторінки (2/159): | « | 1 2 | » |
ТИ ЗНАЄШ БОЖЕ....
Ти знаєш Боже, вже не страшно,
Той Лютий нас загартував!
Лише болить, за тих невинних,
Хто жити в світі цьому мав.
Ти знаєш Боже, я молилась,
Всю ніч, не раз, щоб ти почув.
Коли земля, в сльозах топилась,
Питала й я, ну де ж ти був!?
Коли орда оскаженіла,
Ступала по моїй землі.
Коли гвалтуючи вбивали,
А янголята... Ті малі...
Тремтіли руки, і ненависть,
Хтось ніби серце виривав.
Я прокляла увесь той нарід!
Який сміявся, і мовчав.
Ти знаєш Боже, я боялась,
І страх до нитки пробирав.
Але боліло в середині,
За тих, що кожен день згасав.
Ти знаєш Боже, я чекаю,
Що скоро ця війна мине.
Я вірю в це, і точно знаю,
Моя країна зацвіте...
Надія Кишеня (Білик)
19.10.2022р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=969042
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.12.2022
ПОЧУЙ НАС БОЖЕ!!!
Боже! Якщо ти мене чуєш!?
Благаю! Зупини це, зупини!
Невже з нами в підвалах не ночуєш!?
Невже ти не втомився від війни!?
Як страшно, у душі назавжди лютий...
Тривоги, і ракети, смерть, і страх.
Мій Боже, в чому винні всі ці люди!?
Які хоронять своїх рідних у дворах.
Маленькі діти, линуть ангелами в небо.
І так болить, як ніби серце виривають.
Ми хочем миру! Більше нічого нам не треба.
Почуй нас Боже, ми так щиро всі благаєм.
І біль від втрат, шматує наші душі.
Їм жити, і радіти ще б було.
Почуй нас Боже, хай молитва гори зрушить!
Почуй нас Боже! І зніми з нас це ярмо.
Моя країна, моя змучена країна!
Синів оплакує, кривавими сльозами.
Почу нас Боже, й зупини усю навалу.
Почуй нас Боже, щиро молимся, й благаєм...
@НАДІЯ КИШЕНЯ (БІЛИК)
26.09.2022р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=961770
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.10.2022
Відлітала душа до Бога,
З цього гіршого, блудного світу.
Щоб осяяти ту дорогу,
По якій я ще маю ходити.
Кажуть ангела в рай потрібно,
Щоб у Божий руках спочити.
Тебе вибрав Бог моя доню,
Щоб зорею мій шлях світити.
І ніщо не загоїть серце,
І ніщо не заповнить пустку.
Я люблю тебе янголятко,
Хоча й так відпустити мушу....
Я знаю, в небесах тобі краще,
Прошу, Боже мене простити.
Просто доки я буду жити,
Біль той буде мене ятрити.
Надія Білик
4.10.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906671
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.03.2021
На дні безодні, із якої не вертають,
Я відчула, я знову відчула...
Я відчула, що серце кохає,
Хоч давно почуття це забула.
Твої руки дали мені крила,
І у серці вогонь запалили.
Я ніколи ще так не кохала,
Так що кров закипає у жилах.
Ти приніс у долонях щастя,
А я зовсім його не чекала.
Ти приніс у долонях весну,
Яку я лише в снах зустрічала.
Ти зайшов, в моє серце без стуку,
Хоч на сотні замків закрила.
І тримаючи твою руку,
Я відчула, що маю крила.
І я дякую Богу, за долю,
Що дороги в одну з'єднала.
На краю цього дивного світу,
Я тебе так давно чекала.
Подивися у мою душу,
Там кохання, що не спинити.
Я сказати одне лише мушу,
Знай, я буду тобою жити.
Ти змінив весь мій світ навколо,
Я навчилась життю радіти.
Я кохаю тебе, ти чуєш?
І для тебе я хочу жити...
НАДІЯ КИШЕНЯ 30.03.2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834997
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.05.2019
Не тривож мою душу не треба,
Я давно перестала чекати.
Мені відповідь змовчало небо,
В той момент, як хотіла кричати.
Не дивись в мої стомлені очі,
Там давно вже згасає надія.
Бо одної "пекельної" ночі,
Хтось в душі моїй терни посіяв.
Ти іди, я тебе відпустила,
І дороги назад немає.
Я так довго в цю прірву летіла,
Що душа, вже давно помирає.
Не тривож мою душу не треба,
Не затягнуться кляті шрами.
І моє почорніле небо,
Не заплаче більше над нами.
Я давно вже не є собою,
А у венах лиш біль пульсує.
Там, колись, де нас було двоє,
Чорний дим, все давно руйнує.
Не тривож, бо мости згоріли,
Ти обрав між двома світами.
Знаєш, сильно душа боліла!
Я назавжди піду з вітрами....
НАДІЯ КИШЕНЯ 23.02.2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827911
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.03.2019
Вже зорі догорали на світанку,
І ранок ще багр'янцем не зайнявся.
Лиш втомлені очі дивились,
Як світ у крові захлинався.
Ще звуки гармат не затихли,
Свинцем туманом повиті.
Ще руки тримаючи зброю,
Цей бій не могли зупинити.
Ця ніч, була наче у пеклі!
Здається, що смерть розгулялась.
І стомлені очі дивились,
Як все на шляху замітала.
І очі, як сині волошки,
Кричать побратиму, не треба!
Здавалося ніби ще трошки,
Та раптом заплакало небо.
І світ почорнів той від болі,
Бо ще одна зірка згасає.
Душа відлітала у небо,
Лише мати усе відчуває...
Прокинулась рано, зірвалась!
Бо чула на серці тривогу.
Лиш ворон закрякав над нею,
Син більше не верне додому.
І знала бідненька, що горе,
Бо серце до болі стискає.
І чорним все стало навколо,
Бо сина вже більше немає.
Ніхто зрозуміти не зможе,
Як світ в одну мить розвалився.
Здається був вчора маленький,
А нині вже ангел втомився.
Схилилась червона калина,
І сльози росою стікають.
І знову моя Україна,
Героя свого проводжає...
НАДІЯ КИШЕНЯ 8.09.2018...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806581
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.09.2018
Я не знала, що світ жорстокий,
Сліпо вірила, все терпіла.
І робила відважні кроки,
А душа від образ німіла.
Я не знала, що так буває,
Що могло так колись боліти.
Може розум усе прощає,
Та душа відмовлялася жити!
Я не знала, що слово зрада,
Знищить світ, який я будувала.
І летітиму вниз водоспадом,
І здається, я вже пропала.
Я не знала, що люди звірі,
Так жорстко усе зруйнують.
І мою непохитну віру,
В світі хаосу замурують.
Я не знала, що ти руками,
Вирвеш серце, яке кохає.
Я блукатиму тими світами,
Де дороги назад немає.
Так боліла, душа боліла,
Потім стала вона замерзати.
Я потрібною бути хотіла,
І лише назавжди кохати.
Та наш час, вже назад не вернути,
Не загоїлись досі рани.
Я хотіла коханою бути,
Та на серці одні лише шрами...
НАДІЯ КИШЕНЯ 13.07.2018р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799212
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.07.2018
Два неба, і два таких різних світи,
І хто там не був, не зможе цього збагнути.
Ми тут, а в чужому пеклі вони,
І з дороги тієї уже не звернути.
Ми радіємо сонячним дням,
А над ними з свинцю тумани.
Там земля під ногами горить,
І здригається серце в мами.
Пробач мене солдате, я благаю,
Пробач, за те, що ночі ти не спав!!!
Пробач за тих, що в домовині спочивають,
Ти їх колись братами називав.
Пробач, за те, що сплю у теплім ліжку,
А ти у бліндажі, в сирій землі.
Пробач мене солдате, я благаю,
За те, що ти у "пеклі" на війні.
Я сплю спокійно, свої ночі до світанку,
А ти здригаєшся на кожен звук боїв.
І знову втрати, побратим прикрив собою,
А хтось його прикрити не зумів.
Пробач за сльози, й сивину твоєї мами,
За всіх дітей, що більше батька не обіймуть.
За всіх жінок, що так зарано овдовіли,
Печать війни, яку із серця вже не вийму.
Пробач солдате, за всі рани, що отримав,
Я знаю, як душа твоя болить!
І плаче гірко,наша мати-Україна!!!!
Бо знову має сина хоронить.
Пробач солдате, я прошу за всіх, й за себе,
Бо ця війна, в моїй душі також ятрить.
Пробач мене солдате, прошу в неба,
Хай Матір Божа, береже, й захоронить...
Пробач.......!!!!!!!!!!!
НАДІЯ КИШЕНЯ 23.03.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784014
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.03.2018
Так важко жити, відпустивши свою мрію,
А час і досі мої рани не загоїв.
І з кожним днем втрачаю я надію,
А ти давно мабуть вже совість заспокоїв.
Це два світи, межу яких не перетнути,
Це я і ти, мов паралелі тих світів.
Я сотні раз уже хотіла все забути,
А ти мабуть давно усе забув.
А я чекала, навесні завжди чекала,
І мріяла коли сади цвіли.
А мою мрію, як ту квітку розтоптали,
І більше я не бачила весни.
Здається в душу прселились хуртовини,
І все змінилося, у ту холодну ніч.
І я не бачила своєї там провини,
І навіть небо загасило сотні свіч.
Мій біль, він наче темні, чорні хмари,
Які насупившись все небо затягнули.
А може то розвіювались чари,
Які все моє серце огорнули.
А я ішла, і в небі била блискавиця,
І дощ безжалісно всю душу промочив.
Я думала, можливо все це сниться,
Та біль так сильно моє серце отруїв.
І я пила, оту гірку свою отруту,
Пила до дна, бо не було шляху назад.
Я не могла, хоч як хотіла повернути,
Я не могла, бо не зацвів вже більше сад.
Любов сліпа, бо кожен ранить її душу,
І я осліпла, хоч як солодко було.
Я знаю, що нічого вже не мушу,
Бо сад весняний білим снігом замело.
Ми не зігріли свою квітку у морози,
Вона зів'яла, опустивши пелюстки.
І я зробити вже нічого тут не в змозі,
Залишу недописані рядки.....
НАДІЯ КИШЕНЯ 11.02.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776459
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.02.2018
А можливо мене не було???
Чи то просто не в силі згадати.
Може снігом стежки замело,
І не було ніякої втрати.
А можливо мене не було???
В тій історії, що промовчала.
Не про мене писались рядки,
У тій книзі яку я читала.
А можливо, то просто обман???
Як ілюзії, марна надія.
Ніби все огортає туман,
Залишивши нездійсненні мрії.
А можливо мене не було???
В тих словах які різали душу.
Може я не відчула тепло,
Бо зігрітись ніяк не можу.
А можливо мене не було???
Не лишилось сліда у серці.
Я пішла до початку всього,
Зачинивши у душу двері.
А можливо мене не було???
У сльозі, що стікала болем.
Може небо моє затягло,
Темні хмари, як чорне море.
А можливо мене не було???
У рядках, що поети писали.
І порвавши заповнений лист,
Ви ніколи цього не читали.
А можливо мене не було???
Бо зоря моя впавши, згасла.
Небо хмарами знов затягло,
І я більше над ним не властна...
Може світ, погубив мене,
І я буду ще довго блукати.
Вірю я, що колись все мине,
Залишивши осадок втрати...
НАДІЯ КИШЕНЯ 21.01.2018.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772644
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.01.2018
Я не вірю, що час лікує,
Може трохи затягує шрами.
А в душі наче "біс" танцює,
Сипле сіль, на ці давні рани.
Я не вірю, що пам'ять зрадить,
І дозволить усе забути.
Може серце цьому завадить,
Та від цього не легше жити.
Я не вірю, що все минає,
Бо часом хочу все вернути.
Потім долю знов проклинаю,
І так хочеться все забути.
Я не стану ніколи інша,
І не гратиму дивні ролі.
Я зроблю мабуть все, і більше,
Я піду навіть проти волі.
Я не буду комусь коритися,
Хай кусають до крові губи.
Я для себе хотіла зміниться,
І можливо це стане згубою..
Я не буду вже більше плакати,
Як би доля мене не зрадила.
Хочу сонце на обрії бачити,
І повірити справді в диво.
Я багато в житті побачила,
І високу ціну платила.
Помста-це, що я всіх пробачила,
Хоча кров застигає в жилах.
Я не плистиму за течією,
Я іду проти вітру вперто.
Зачиню за собою всі двері,
Бо минуле потрібно стерти.
Хай життя, ще не раз ламатиме,
Але я не опущу руки.
Волю я в кулаках триматиму,
І терпітиму різні муки.
Може стану для когось гордою,
Та мене не хвилюють інші.
Я піду лиш своєю дорогою,
Я не стану ніколи інша...
НАДІЯ КИШЕНЯ 26.12.2017.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768118
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.12.2017
Лабіринт, сірих, змучених буднів,
Затягнув, що не можу звернути.
І в словах, неприємних осудних,
На хвилину я хочу забутись.
Моє небо сьогодні мовчало,
А душа потребує підтримки.
Чи то серце від болі кричало?
Не знайшовши ні хвилі спочинку.
Я заплуталась, що тут казати,
Загубила лік дням, вже й не знаю.
Йду вперед, і не можу вернутись,
Бо ніхто там мене не чекає.
Колись чула, що час добрий лікар,
Але пам'ять усе нагадає.
І на моїх заплаканих вікнах,
Промінь сонця, й надії чекає.
І буває, свобода вбиває,
А повинна завжди окриляти.
І на обрії сонце сідає,
Щоби знов новий день розпочати.
І жевріє у серці надія,
Що не все зруйнувала омана.
Десь глибоко у серці лелію,
Свою мрію з глибоким шрамами.
Я шукаю, так довго шукаю,
Вихід той із життя-лабіринту.
Я дороги своєї не знаю,
Може скоро її відшукаю....
НАДІЯ КИШЕНЯ 17.11.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760896
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.11.2017
Мабуть, колись з нас кожен помирав,
Одної миті, проти волі...
І я померла, коли руку відпускав,
Жорстокі ігри любить грати моя доля.
Я задихалася від болю, що ятрив,
Я проклинала, і ненавиділа світ.
Я вже не впевнена, що ти колись любив,
Все перевернуто вже задом наперед.
Крізь сльози розбивала свої руки,
Мов божевільна я блукаю між людей.
Тобі не зрозуміти тої муки....
Як я шукала всюди блиск твоїй очей.
І моє небо затягнули чорні хмари,
Мабуть надовго вже залишиться гроза.
Я чорний лебідь, що залишився без пари,
І в серці поселилася зима.
Щось змінилось, давно вже змінилось,
Але часом ця рана ятрить...
Я в минулому все залишаю,
Та чомусь часом сильно болить....
НАДІЯ КИШЕНЯ 11.09.2017.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750140
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.09.2017
Не зупиняй мене, я вибір свій зробила
І не проси, я не залишусь більше тут.
Ти знаєш, я по-справжньому любила,
Я все залишу, на людський безглуздий суд.
Не зупиняй, бо ці дороги розійшлися,
А може доля переплутала нитки.
У пам'яті лиш миті збереглися,
Та все чомусь болюче, і їдке.
Я не повернуся назад уже ніколи,
Бо все зруйновано, згоріли всі мости.
Хоча у серці, десь глибоко, сильно коле,
Я буду цей тягар завжди нести.
І час мине, та рани зовсім не загоїть,
Та я вже звикла до зруйнованих мостів.
Ми більше вже не вдвох, я не з тобою,
Замерзлу душу ти зігріти не зумів.
Ти йшов завжди, хоч я просила зупинитись,
Палив мости, а я їх знову будувала.
Та це кінець, вже я не хочу залишитись,
В краю ілюзії, яку оберігала.
Це був вогонь, який не в силі загасити,
Та я не знала, що горіла ним одна.
Тепер вже марні ці благання залишитись,
Уже без тебе зацвіла моя весна.
Не зупиняй мене, я все давно сказала,
І хай пробачить Бог за все, тебе й мене.
Ти знаєш, я по-справжньому кохала,
Та все мине, усе колись мине....
НАДІЯ КИШЕНЯ 5.08.2017.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744850
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.08.2017
Я так довго усе будувала,
Я жила лише тим, що творила.
А сьогодні усе зруйнувала,
Я сьогодні мости підпалила.
Я була не в собі тої миті,
Весь мій світ руйнувався назавжди.
Ми давно вже з тобою не діти,
Але ти не сказав тої правди.
Я так довго усе це терпіла,
Я так довго в надії чекала.
Це життя не могла зрозуміти,
І так сліпо, так сліпо кохала.
Та змінилося все тої миті,
Коли серце від болю стискалось.
Я зруйную цілу планету,
Яку разом ( здалось) будували.
Я сьогодні відкрила очі,
Бо так сліпо і довго спала,
Я ненавиджу всі ці ночі,
Де я душу тобі віддала.
Я зруйную мости між нами,
Підпалю ці прокляті сваї.
І піду, вже чужими світами,
Хоч куди маю йти не знаю...
І нехай вітер все відносить,
Я давно вже тебе не чекаю.
Хоч душа як дитина просить,
Але я вже дійшла до краю...
НАДІЯ КИШЕНЯ 20.07.2017.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743990
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.07.2017
Ви бачили як люди догорають?
В байдужості пустих, і сірих днів.
Чогось чекають, все життя вони чекають,
Та зрозуміти їх ніхто ще не зумів...
Ви бачили як люди догорають?
В самотності, без ласки і тепла.
Вони давно вже в небі не літають,
Їм холодно, бо навкруги зима.
Ви бачили як люди догорають?
Чекаючи на щастя все життя.
Ви бачили, як люди ці кохають!?
Не маючи у відповідь тепла...
Ви бачили як люди догорають?
Як гасне у очах надії слід.
Як всі дороги їхні снігом замітає,
Як серце перетворюється в лід....
Ви бачили як люди догорають?
Чекаючи на відповідь взаємну.
Вогонь надії у серцях їх погасає,
Здавалося б усе таки даремно.
І кожен з нас напевно в цьому винен,
Не помічаємо за плином сірих днів.
В очах у рідних, блиску радості не видно,
Вогонь надії у серцях перегорів.
Ви бачил як люди догорають?
Не дайте загасити цю іскру.
Не дайте поселити в серці відчай,
Не дайте розтоптати доброту...
НАДІЯ КИШЕНЯ 25.07.2017.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743445
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.07.2017
Я прийду серед ночі грозами,
Розбужу всі вулкани пристрасті.
Ти блукатимеш тими дорогами,
Ти шукатимеш свого місця.
А я в венах тектиму лавою,
Обпікаючи нагі душі.
Буду доброю, і лукавою,
А ти будеш як риба на суші.
Я губами ніжно торкатимусь,
І не не дам тобі зовсім спати.
На початок знов будем вертатися,
Я тобі розкажу як кохати.
Я не стану твоєю єдиною,
Бо лишатись не маю права.
Я піду за гірською лавиною,
Ти бажатимеш мого стану.
Я залишусь у твоїй пам'яті,
Найсолодшою в світі мукою.
Із світанком мене не стане,
Відпускатимеш мою руку.
Я піду, хоч як ти благатимеш,
Залишитись мене попросиш.
А ти істини тої не знатимеш,
Щезне все як ранкові роси.
І як ніч перейде у право,
Я прийду серед ночі грозами.
Будеш губи свої кусати,
А я буду колючою розою.
Я навчу тебе в казку вірити,
Пожалію і покараю.
А ти будеш про мене мріяти,
І кричатимеш в слід кохаю...
А я буду лиш гратись долями,
Пригадай всі своє трофеї.
Помінялись з тобою ролями,
Знаєш, дуже цікава ідея.
А ти думав, що світ цей крутиться,
Так як ти цього забажаєш.
Ну і хто з нас тепер вже мучиться?
І в агоніїї цій згорає....
Ps® ти так красиво грався долями,
І думав, що нема відплати.
НАДІЯ КИШЕНЯ 23.07.2017.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743198
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.07.2017
Мамо вертайся додому,
Крізь сльози промовляла в телефоні.
Відлуння все краяло серце,
Холонули навіть долоні.
Матусю, не треба нічого,
За гроші тепло не купити.
Вертайся скоріше до мене,
Ми в двох будем затишно жити.
Та нас розділяє дорога,
Два світи де бар'єром є мова.
І там ти лише іноземець,
І там ти не будеш у дома.
Не гріють холоднії стіни,
Де все так чуже до краплини.
Бо ми тут лише емігранти,
Ми гості чужої країни.
Туга за домом душу шматує,
Та повернутись, не можу, не смію.
Треба отут на життя заробити,
Щоб жити, якось треба жити.
А як там вдома? я втомилась,
Та рук не маю права опускати.
Маленька донечка сама лишилась,
А їй приходиться так тяжко працювати.
Де справедливість, нам її не відшукати,
Чорноробочі... заробити б на життя.
У цьому світі, ми чужі, ми емігранти,
Здається, що нема вже вороття....
а донька росте...
— матусю, не їдь не залишай мене...
— мам вертайся додому...
— мама мані приснився жах, а тебе не було...
— мамочка а я завтра іду у перший клас...
—мам мене у школі ображають, а бабуся каже пробачити...
— матусю, я здається закохалася....
—мам мені так боляче...
—мам як жити???
—мам дай гроші...
— це знову я, мені потрібні гроші...
— я ненавиджу тебе.... не приїждай ніколи....
— мамо пробач мене.....
Мати....
—Боже куди я їду!?
— на кого я залишаю своє янголятко!?
— тільки б не зірватися....
— я так втомилася....
— я так хочу додому...
— я не маю права жаліти себе...
— як там моя донечка, мабуть вже доросла?
— я так сумую за домом....
— я мушу працювати, щоб заробити на життя...
— моя дитина від мене віддаляється....
—як важко.....
— я мушу вертатися.....
НАДІЯ КИШЕНЯ 20.07.2017.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742797
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.07.2017
Я втомилася слухати тишу,
Бути завжди для всі хорошою.
Скоро може усіх залишу,
І піду назавжди до обрію.
Я втомилася бути потрібною,
Лиш тоді коли вам це вигідно.
Я не стану собі подібною,
І не буду відкритою книгою.
Я втомилась від всіх цих поглядів,
Із прогнившими наскрізь душами.
Я сідатиму в сотні потягів,
Доки коло це кляте не зрушимо.
Я втомилась від слів фальшивих,
Як красиво ви всі говорите.
Але глянувши в чорні душі,
Я не знаю, що вам і мовити.
Я втомилась усе це слухати,
Бо в словах цих немає істини.
Так красиво звучать запрошення,
Та нема там для мене місця.
Я втомилася слухати тишу,
Бруд у душах людських зашкалює.
Я змінитись для себе мушу,
Моє небо мене чекає...
НАДІЯ КИШЕНЯ 02.07.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740300
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.07.2017
Твої руки такі холодні,
Моє серце з грудей виймали.
І на тому краю безодні,
Твої очі у прірву штовхали.
Я ішла мов сліпа за тобою,
Босі ноги до крові збивала.
Я не знала страшної правди,
Що я роль лиш свою зіграла.
Я не знала, що в цьому світі,
Стільки бруду у людських душах.
Світ був білим весняним цвітом,
Поки ти спокій цей не порушив.
Все змінилось, одної миті,
Коли душу тобі відкрила.
І сліпа, наче божевільна,
Я віддала для тебе крила.
І лишились глибокі шрами,
Ти без мене почав літати.
Я блукаю тепер між світами,
Я не знала болючіше втрати.
Отрута медом мені здавалась,
Коли з рук твоїх її пила.
Але сон в одну мить обірвався,
І я в прірву уже летіла.
Я не знаю болючіше болю,
Як кохати й зазнати зради.
Я не раз проклинаю долю,
Та немає цьому відради.
І мабуть вже у цьому світі,
Не знайти мені свого місця.
Я залишусь в земному зеніті,
Наче осінь, з опавшим листям.
НАДІЯ КИШЕНЯ 24.06.2017.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739086
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.06.2017
Я задихаюсь, як той вільний птах у клітці,
Моя свобода, по чучуть мене вбиває.
Біжу вперед,а ніби топчуся на місці,
Падаю в низ, а думала взлітаю.
Я задихаюсь, мене світ давно вбиває,
Мов чорний дим, усе поглинув навкруги.
І все зникає, тихо з пам'яті зникає,
І не дає дойти до самої мети.
Я думала, сповна вже заплатила,
За помилки,що несвідомою була.
Я думала, що полум'ям горіла,
А то була помилка, лиш іскра.
Я задихаюсь, навкруги тут стільки бруду,
Між небом і землею йде війна,
І я не знаю, ким я стану, ким я буду,
Чи змінить мої погляди вона?
Цей світ прогнив, а я так вірила в хороше,
Все котиться у прірву без вагань.
Я ніби десь тягар у серці ношу,
Та ти не потребуєш цих зізнань.
Я задихаюсь, я давно себе вбиваю,
Хай вітер витре сльози із очей.
Іду вперед, і вже назад не повертаю,
Залишу спогад, тисячі ночей.
Тисячі свіч, запалить небо серед ночі,
І я згадаю, свої тисячі ночей.
Можливо навіть плакатимуть очі,
Та я згубила ключ від тих дверей.
Я задихаюсь, мене світ давно вбиває,
І за спиною залишаються мости,
Вони палають, у вогні давно палають,
Я більше не повернуся туди......
НАДІЯ КИШЕНЯ 05.06.2017.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736624
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.06.2017
Ти чекай, скоро дощ мине,
Розійдуться усі тумани.
Вітер смуток кудись віднесе,
Хоч зростає ця прірва між нами.
Так хотілось піти в ночі,
Назавжди заблукати в тумані.
Та горів той вогонь свічі,
В небі, тисячами зірками.
Я хотіла спалити мости,
Щоб ніколи назад не вернутись.
Я не мала в житті мети,
Як хотілось про все забутись.
Я блукала у цих думках,
І хотіла до купи зліпити.
Та в ночі як поранений птах,
Я крилом не могла взмахнути.
Я чекала сонця з-за хмар,
Щоби душу на мить зігріти.
Та усе огорнув туман,
І надію прийшлось забути.
Знаю, скоро усе мине,
Але лишить глибокі шрами.
Моє серце давно німе,
І блукає чужими світами.
Я спинила давно свій час,
І дороги усі забуто.
Я згадаю усе не раз,
Але душу у клітку закуто.
Мабуть я як холодний дощ,
Буду падати в низ із неба.
Я як сотні колючих роз,
Розцвітатиму знов для тебе....
НАДІЯ КИШЕНЯ 8.05.2017.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732467
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.05.2017
Вона летіла вільним птахом в небеса,
Щоби ще раз на світ цей подивитись.
Щоб вдихнути той вітер свободи,
Вона летіла востаннє, щоб розбитись...
Як та лебідка білі крила опустила,
І сонце не обпалювало стан.
Все те, що так колись вона любила,
Пробило в її тілі сотні ран.
Вона летіла в синє небо, що є сили,
А сльози гіркотою наповняли.
Бо стріли серце наскрізь вже пробили,
Летіла, і назад вже не вертала.
Їй все згадалось, до останньої хвилини,
І білі крила вмить спинили свій політ.
І диким криком, повним болю залишилась,
Біла лебідка, завершила свій політ.
І хай судитимуть її найвищі судді,
Їм не збагнути того болю, що ятрив.
Назавжди в пам'яті залишиться лебідка,
Смертельний постріл, яким ти її убив..
НАДІЯ КИШЕНЯ 2.05.2017.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731580
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.05.2017
Я зруйнують цей світ, не залишу у ньому нічого.
Я усе спопелю, і розвію той попіл із вітром.
Не залишиться більше ні сліду тут мого,
Я зруйную все тихо, і так для усіх непомітно.
Я пройдусь наче буря, не жалітиму більше нікого,
Підпалю цілий світ, хай згорає усе до тла.
Вже давно треба було порвати це кляте коло!
Вже давно поселалась у душі наші зима.
Я зруйную цей світ, хоч так довго його будувала,
Я розстелю туман, щоб назавжди блукати у нім.
Я зруйную усе, і той час, що так довго чекала,
Я залишу холодні руїни у серці своїм.
Я не стану чекати, бо більше не буде світанку,
Лише чорний туман, що у серці сліди залишив.
Я зруйную усе, не чекатиму нового ранку,
Бо ти двері у душу відкриті колись залишив...
Я зруйную себе, до останнього серця удару,
До останнього подиху, буду свій світ руйнувати.
Я не можу вже більше цього терпіти,
Все що взяла колись, тепер маю сповна віддати...
Я зруйную цей світ, і залишусь в його руїнах.
Я його спопелю, й стану попелом темної ночі.
Я зруйную себе, і дороги назад не буде,
Я сховаю від всіх назавжди свої стомлені очі...
НАДІЯ КИШЕНЯ 2.05.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731478
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.05.2017
А я стою на грані двох світів,
І не збагнув, в якому залишитись?
Летіти вільним птахом в небеса,
Чи ризикуючи усім, таки розбитись...
Я загубилась в лабіринті сірих днів,
Дороги я не можу відшукати.
Можливо хтось так просто захотів,
Чужими долями як іграшками гратись.
Ця грань тонка, як звуки кришталю,
Розбите скло, уже не склеїти ніколи.
Нехай горить, я все навколо підпалю,
Я піду проти світу, проти волі.
Бунтарська кров у жилах спати не дає,
І я втомилася боротися з собою.
Можливо я колись придумають свій рай,
І заберу тебе, коли піду, з собою.
Та зараз на кордоні двох світів,
За мною вибір у якому залишитись.
Можливо хтось за мене так хотів,
Усе залишити, а може й все змінити.
І так не просто зрозуміти оту суть,
Бо нас не вчать як в світі цьому жити.
Куди дороги наші заведуть,
І як нам правильно свій крок в перед зробити!?
Мільйон думок, до купи не зібрати,
Я залишаюся на грані двох світів.
Я залишаюся назавжди тут чекати,
Своїх шалених і не стриманим вітрів.
І може вибір я не правильний зробила,
Та на помилках ми вчимось (хтось говорив)
Я свою душу на замки всі зачинила,
Бо хтось її давно вже застудив.
За мною вибір, я не знаю як чинити,
Де залишитись, у якому з цих світів?
Чи полетіти в небо, чи розбитись?
Мільйони цих думок, мільйони слів....
НАДІЯ КИШЕНЯ 2.04.2017.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726851
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.04.2017
Весна... все красивими здається навколо,
А зима у душі не минає.
Зацвітають сади всі красиво,
А мене кожен день щось ламає.
Я втомилася від сірості днів,
І здається ніщо не змінити.
Я питала в шалених вітрів,
Як я маю так далі жити!?
Щось змінилось, і вже давно,
На руїнах біси танцюють.
Я розвію минулого попіл,
Я вже сама себе не розумію.
Щось змінило мене кардинально,
Проти волі прокралося в душу.
Грають струни душі печально,
А я мовчки їх слухати мушу.
Все не так як колись я знала,
Все змінила зима, невільно.
Сотні раз я назад повертала,
Але снігом дороги вкрито.
Не вернутися більше в рай,
Буде серце моє замерзати.
Мою руку тепер відпускай,
Мушу вчитись без тебе жити.
НАДІЯ КИШЕНЯ 27.03.2017.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725789
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.03.2017
Візьми мою руку, й зігрій в своїх теплих долонях,
Я цього чекала, я довго, так довго я йшла.
Шукала, так довго тебе я шукала,
Лиш тут, на краю цього дивного світу знайшла.
Тримай, тримай мою руку так міцно,
Я більше ніколи не хочу її відпускати.
Я бачила небо, і падали зорі щоночі,
Та справа не в цьому.... ми зможемо в ньому літати.
Я падала в низ, і готова була вже розбитись,
І вітер не зміг зупинити мене на шляху.
І треба ж було мені в очі твої подивитись,
І час зупинився, забувши про свою мету.
Я бачали ніч, як із ранком вона зустрічалась,
Їм дана лиш мить, і немає болючіших втрат.
А потім ішовши, вона сльози свої залишала,
На росах прозорих, їй не було дороги назад.
Я знаю цей світ, він не зміниться більше ніколи,
А може й не треба, лиш руку не відпускай.
Ми маємо небо, для двох це безмежно багато,
Можливо це буде для нас наш малесенький рай.
НАДІЯ КИШЕНЯ 20.01.2017.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713333
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.01.2017
Снігом білим замело дороги,
І в минуле вернутись не зможемо.
Я так довго просила, Бога,
І надіялась він допоможе.
Але доля бажала інше,
Ми її не змогли змінити.
Ти не прийдеш до мене більше,
Бо я мусила нас спинити.
Але пам'ять підводить часом,
І нагадує все ночами.
Б'є думками, що вже не разом,
І не каже, що буде з нами.
Снігом білим замело душу,
Але біль, він чомусь не зникає.
Хтось сказав, бути сильна мушу,
Але серце чогось чекає.
Може час залікує рани,
Може доля замінить ролі.
Я не знаю, що стане з нами,
Та не вільна є моя воля.
Не спинити життя ніколи,
Час іде, так тому і бути.
Але ще на його просторах,
Я надіюся щастя зустріти.
НАДІЯ КИШЕНЯ 03.01.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710081
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.01.2017
Вже новий рік на обрії стоїть,
І кожен у очікуванні дива.
Завмерши всі чекають одну мить,
Під бій курантів, звабить долю вередливу.
І так багато залишилось за плечима,
І кожен різно бачить істину свою.
І хочеться відчути якесь диво,
І казку новорічну на яву.
Нехай усі незгоди, й негаразди,
Залишаться у році, що минає.
А щастя, і здоров'я, і достаток,
Життя по повні вінця наповняють.
І щоб усі здійснилися бажання,
І щастям наповнилося життя.
Бажаю всім шаленого кохання.
І завжди.... тільки завжди, вірити в дива....
НАДІЯ КИШЕНЯ 31.12.2016.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709546
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.12.2016
Давай розірвемо нарешті кляте коло,
Зупинимо цей дощ, щоб небо не ридало.
І ти отримаєш нарешті всю свободу.
А я залишуся назавжди тут, чекати.
Я зміню світ, мій світ в якому вже не буде,
Рожевих ранків, і розмов на усю ніч.
Ми не зустреномо удвох більше світанку,
І не запалимо на небі більше свіч.
Давай розірвемо нарешті кляте коло,
Наші дороги розійшлись у інший бік.
Нехай бушує у душі шалене море,
Ти сам на таку долю нас прирік.
Я не зламаюсь, не заплачу, промовчу,
Я вже втомилася доводити зворотнє.
Я вільним птахом в своє небо полечу,
Я не не впаду більше у ту страшну безодню.
Залишу спогад, теплий спогад у душі,
Бо пам'ять ще не раз усе згадає.
І з першим цвітом білосніжним на весні,
Дійду до краю, до того самого краю.
Давай розірвемо нарешті кляте коло,
Ми перестали знову вірити в дива.
Дивись на світ, який прекрасний він довкола,
А в наші душі поселилася зима....
НАДІЯ КИШЕНЯ 19.12.2016.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707382
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.12.2016
Дуйте, дуйте шалені вітри,
Віднесіть всі тривоги, й печалі.
Я досягну своєї мети,
Розгадаю таємні скрижалі.
Я стояла на грані світів,
І готова була стрибнути,
Але голос у серці дзвенів,
Я змогла з краю прірви звернути.
Я не здамся ніколи в житті!
Я навчилась у небо дивитись,
Більше вже не боюсь висоти,
Знаю як це летіти й розбитись.
Я пішла проти світу, сама,
І назад не повернусь ніколи.
Я іду де моя весна,
Оживляє похмурі гори.
Дуйте, дуйте шалені вітри,
Я вдихнула свою свободу.
Я вже знаю куди іти,
Я знайшла вже свою нагороду.
Я навчилась любити світ,
Помічати красу навколо,
І на небі мов тисячі свіч,
Під чарівне місячне соло.
Моє щастя в простих речах,
І так хочеться, просто жити.
Я навчилась ховати страх,
І любити, життя любити.
Дуйте, дуйте шалені вітри,
Бо у серці моєму буря.
Я навчилась життя берегти,
Я навчилась читати сузір'я.
Я навчилась любити все,
Що колись не могла збагнути.
Нехай вітер печаль віднесе,
А я буду цей світ любити.
За красу садів на весні,
За калину у чистім полі.
За ранкову криштальну росу,
І свою незбагненну долю.
Бо так мало дано часу,
Щоб усю цю красу збагнути,
Я зустріла свою весну,
І навчилася просто жити....
НАДІЯ КИШЕНЯ 18.12.2016.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707262
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.12.2016
Я вдихнула зиму, повні груди,
Бо колись, давно, спинився час.
По-інакшому ніколи вже не буде,
І немає більше слова, нас.
Замело стежки, не відшукати,
Ту єдину, що приводила у рай.
І лишається чекати, лиш чекати,
А можливо це давно уже був край.
Знов лишилась із відкритою душею,
І не маю вже її чим захистити.
Так хотілося літати над землею,
А мушу босоніж отут ходити.
Не вернутися назад уже ніколи,
Бо давно уже ми витратили час.
Я кричатиму, що біль відчують гори,
Та ніколи вже не буде слова, нас.
Не змінити те, що доля готувала,
Ми безсилі, проти нас працює час.
Як болюче було вимовить це слово,
Та ніколи більш не буде слова, нас.
Я вдихнула зиму повні груди,
Скоро серце стане замерзати.
По-інакшому ніколи вже не буде,
Скоро я забуду як кохати.
Час зітре із пам'яті хвилини,
Де у нас був рай свій на землі.
Де в твоїх очах був весь мій світ,
Де я віддала усе тобі.
Відпустити, і забути, не так просто,
Бо врізається у душу пустота.
Ми не станемо володярями часу,
І залишиться зима, лише зима....
НАДІЯ КИШЕНЯ 6.11.2016.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705041
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.12.2016
Я тобі розкажу колись,
Як я сильно тебе кохаю.
А ти просто у слід обернись,
І дивись як я світ обіймаю.
Я вдихнула немов дурман,
Нашу зустріч тієї миті.
І можливо це був обман,
Та ми були одні на планеті.
Наше літо, єдина мить,
Відблиск зір на заплаканих віях.
Десь глибоко там, щось болить,
Ми залишились в наших мріях.
Я тобі розкажу колись,
Як я сильно тебе кохаю.
Не здавайся, завжди борись!
Я думками тебе обіймаю.
На краю цього дивного світу,
Я до купи думки збираю.
І хотіла б у небо летіти,
Але крила мої не літають.
Я назавжди тепер прикута,
До землі, і нічного неба.
Я без крил, це моя покута,
І мій рай на землі для тебе.
Я тобі розкажу колись,
Як я сильно тебе кохаю.
Я залишу у пам'яті мить,
Нашу мить, до самого краю.....
НАДІЯ КИШЕНЯ 27.11.2016.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703279
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.11.2016
А я просто люблю цей дощ,
Що на вікнах мов сльози стікає.
Я знаю, що це все біль неба,
Яке сльози дощем розливає.
Моє небо тріснуло навпіл,
Того дня, тої самої миті.
Коли два силуети... Назавжди....
Досі боляче це говорити.
Наші душі, омиті дощем,
Назавжди заблукали у світі.
Не повернемось більше в "Едем"
Бо ключі ми змогли загубити.
А я просто люблю цей дощ,
Бо ти в серці моїм залишився.
Я навчилася вірить в дива,
Коли вперше долоні торкнувся.
Я навчилась любити цей світ,
Бо у ньому є ти, і небо.
На заплаканих вікнах дощем,
Я завжди пригадаю про тебе
Ми лишились з тобою одні,
Хоча души навіки з'єднали
І коли ти побачиш дощ,
Знай це я так тебе обіймаю.
НАДІЯ КИШЕНЯ 21.11.2016.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701855
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.11.2016
Моє небо сьогодні мовчить,
А я хочу йому розказати.
Про той біль, що вогнем горить,
І про те, що не зможу літати.
Мої крила.....їх вже нема,
Хтось забрав, їх у мене вкрали.
І прийшла у мій світ зима,
Розсипаючи білі кристали.
І у грудях щось так болить,
Що терпіти немає сили.
І холодна душа тремтить,
Бо колись ми її не зігріли.
Моє небо сьогодні не те,
І не хоче мене жаліти,
Лиш холодним снігом мете,
Не залишивши навіть миті.
Моє серце уже мовчить,
Бо немає чого сказати.
Я б усе віддала за мить,
Де б змогла твою руку тримати.
Я б віддала усе життя,
За твій погляд тієї миті.
Я ішла б уночі сама,
Щоб тебе серед всіх зустріти.
Моє небо сьогодні мовчить,
Я одна у цілому світі.
Зупинити б цей час на мить,
Щоб у пам'яті все залишити.
Я не спатиму цілу ніч,
Бо думки не дають заснути.
І горітимуть тисячі свіч,
А моя буде просто тліти.
Моє небо сьогодні мовчить,
І пронизує холод душу.
Я не можу це все зупинити,
Просто жити для чогось мушу.
Не зробити цей крок назад,
Бо минуле не повернути.
Невідомий вже адресат,
І листи вже всіма забуті.
І вночі коли місто спить,
Я чекатиму поки зможу.
Знаю я, що настане мить,
Коли небо мені допоможе...
НАДІЯ КИШЕНЯ 13.11.2016.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700393
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.11.2016
Я часто думаю ночами,
Що буде, як мене не стане!?
Можливо вже ніхто і не згадає,
Коли до сходу сонця ранок встане.
Коли останні зорі засіяють,
Холодним блиском льодяних небес.
Сліди мої зима позамітає,
І більше не піду на Еверест.
Я знаю, що таке болить душа,
Я знаю як назавжди щось втрачати.
Коли когось покличуть небеса,
А головного так й не встигла розказати.
І більше захід сонця не побачу,
Я не навчилась танцювати під дощем.
Я так багато намагалась зрозуміти,
Та мрії були спалені вогнем.
Цей світ не мій, я ніби в ньому загубилась,
Я відчуваю, що давно тут не своя.
Я пам'ятаю, що летіла і розбилась,
Коли на трави падала роса.
Цей світ не мій, я пам'ятаю його іншим,
Я пам'ятаю як сади його цвіли.
Та в мить прийшла холодна, сіра осінь,
І терням всі дороги заросли.
Цей біль, я пам'ятаю він не вперше,
Десь в середині він мене вбиває.
І я не в силі все це зупинити,
Душа скаженим вовком завиває.
Я часто думаю ночами,
Що буде, як мене не стане!?
Цей світ не зміниться ніколи,
Лише моє життя зів'яне....
НАДІЯ КИШЕНЯ 7.10.2016.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693154
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.10.2016
Знову осінь вривається в душу,
Павшим листям дороги встеляє.
Небо сіре, таке похмуре,
Свої сльози на вікнах лишає.
І не гріє ні плед, ні чай,
Мою душу нічим не зігріти.
Як дитина кричу не лишай,
Я живу лиш заради миті.
Та осінні вітри відносять,
В протилежному боці від мрії.
Я біжу по опавшому листі,
Але в серці надія живріє.
І тривога така незвичайна,
Томить серце пустими ночами.
Розтікається ядом по венах,
І вбиває.... Так тихо вбиває...
І здається усе позаду,
Я не можу туди вернутись.
Де шукати свою розраду!?
Де я зможу тепер залишитись!?
І холодний осінній вітер,
Рветься в душу, пустими ночами.
Моє серце уже не зігріти,
Його осінь хапає руками.
І здавалось усе так просто,
Але спогади не забути.
В моїм серці холодна осінь,
Розтікається кров'ю отрута.
Моє небо тепер вже сіре,
І немає куди ховатись.
Навіть руки уже німіють,
Бо найбільше -це біль втрати.....
НАДІЯ КИШЕНЯ 04.10.2016.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692846
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.10.2016
Стомлені очі, і лагідний погляд у небо,
Завжди чекає додому своїх ластів'ят.
Діти усі розлетілися по-світу далеко,
Може забули дорогу додому, назад.
Мати чекає, руки схиливши в молитві,
Молиться Богу, щоденно за своїх дітей.
А діти далеко, і рідко навідують матір,
І забувають стежину до рідних дверей.
Мамо пробач, що так рано я стала доросла,
І полетіла далеко, покинувши рідне гніздо.
Рвалась в доросле життя безоглядно,
Що на стежині додому терня зросло.
Була мала, і не раз тобі краялось серце,
Бо коли плакала я то боліло тебе,
Руки твої завжди теплі, і пахнули хлібом,
Я і не думала, що все так скоро мине...
Мамо пробач ! За всі сльози твої мимоволі,
Впилась сповна,ти в житті гіркоту полину.
Маю свободу, та ніби і досі в неволі,
Лиш молитви помогли піднестись в висоту.
Мамо пробач! За усі ті недоспані ночі,
Як над колискою ти нам співала пісні.
Стомлені руки твої колихали щоночі,
Ти найдорожча людина на цілій землі.....
Мамо пробач! За весь біль що тобі я завдала,
За сивину, що з роками у коси вплела.
І за красу, що усю для дітей ти віддала,
Щастя і долю для нас рушником простягла.
Не забувайте батьків, поки є ще живими,
Поки стежина додому ще не заросла.
Ба найтепліше на світі в батьківському домі,
Бо найдорожча батьківська любов, буде вічно жива......
P.S. Цінуйте і любіть тих, хто вам дав життя,
Хто ночей не спав, щоб ви були здорові.
Бо є на світі ті хто вірить у дива,
А так і не відчув батьківської любові....
НАДІЯ КИШЕНЯ 18.09.2016.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689530
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.09.2016
Я давно підписала свій вирок,
І дороги назад не буде.
Зійде сонце на обрії знову,
Я ніколи всього не забуду.
Я давно зруйнувала світ,
Мене більше у ньому немає.
Ти мене вже назад не клич,
Моя стежка у бік звертає...
Я давно загубила лік дням,
Розірвалося щастя намисто
І заплакані вікна дощем.
У моєму похмурому місті.
Я пішла і вертатись не буду,
І сліди всі давно розмиті.
Я одного лише не забуду,
Найщасливіші наші миті.
Я згоріла уся до тла,
А хотіла лише зігрітись.
І прийшла в моє місто зима,
І назавжди схотіла лишитись...
Я давно підписала свій вирок,
Стало пізно вже щось змінити.
Я давно на шляху у пропасть,
І не в силі нічого зробити.
І усе, що мені лишилось,
Нічне небо розсипане зорями.
Щось у серці таке зародилось,
Преплетене різними долями.
І на обрії сонця вечірнього,
Я залишусь в обіймах ночі.
Я не стану комусь подібною,
Так у книзі життя напророчено...
НАДІЯ КИШЕНЯ 01.09.2016.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687109
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.09.2016
Мене вітер у полі питав,
Хто я з роду, й з якого я краю?
І за, що я землю свою,
Так люблю, що межі вже немає.
А я тихо йому розказала,
Про калину у білому цвіті.
І про те як я довго чекала,
Ту весну щоб кохання зустріти.
І як очі дитячі горіли,
Коли ноги у росах вмивала.
Потім осінь прийшла жовтолиста,
Й журавлів в небесах проводжала.
І лани ніби золотом вкриті,
Все на обрії синього неба,
Пахло хлібом в батьківському домі,
Щастя більшого навіть не треба.
І прозора, цілюща вода,
Там де гори торкаються неба.
Босоніж по знайомих стежках,
Я ітиму завжди до тебе.
Українська душа то народ,
І пісні, що дзвенять тихим щемом,
Мова рідна яку солов'ї,
Десь щебечуть високо у небі.
Я люблю свою землю святу!
І не кожен мене розуміє.
Але в грудях моїх тихо б'ється,
Українська частинка душі.
Цілу ніч вітер слухав мене,
І захоплено очі горіли,
І тихенько сказав він мені,
Що мелодія в серці бриніла.
Він сказав, що залишиться тут,
Щоб зустріти червону калину,
Вмити ноги в ранковій росі.
В його серці тепер- Україна...
НАДІЯ КИШЕНЯ 22.08.2016.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685205
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.08.2016
Я обираю вільний вітер в чистім полі,
Я навчилась свободу вдихати.
По стежкак нескінечних до обрію,
Я навчилась так вільно літати.
І силу волі загартовану вогнем,
Візьму в кулак бо пізно відступати.
Я відчула свободу на смак.
Крок вперед і ніколи вертати.
Полину я напилась сповна,
Але чаша уже опустіла.
Я жила не своїм життям,
Але русло змінити зуміла.
Я не та, що була колись,
Можеш губи до крові кусати.
Не кажи вже мені вернись,
І без тебе навчилась літати.
Я ступила ногою за край,
І розбила усі кордони.
І словами мене не вертай,
Моє серце давно холоне....
Я зробила свій вибір, так,
Знаєш я обираю свободу.
І хай буде уже ніяк.
Я знайшла вже свою нагороду...
НАДІЯ КИШЕНЯ 03.08.2016.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681677
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.08.2016
Я розвію думки і печалі хай вітер відносить,
Я не та, що була, і не вернуся більше назад.
Я знайшла свою ціль, до якої іду безупинно,
І на обрії бачу красивий такий зорепад.
Я не спала всю ніч, я чекала так довго на тебе,
Але ти не прийшов, і з очей покотився кришталь.
І ти знаєш? В ту ніч навіть плакало небо,
І закрило всі зорі, у темну печальну вуаль.
І настала зима, хоч у розпалі було ще літо,
І замерзла душа мов бродяга блукала сама.
І нестало того, хто міг серце моє відігріти,
Залишилась зима, лиш у серці моєму зима.
Так красиво звучали слова, що не варті нічого,
Ніби в вуха вливали солодкий-солодкий нектар.
Та гіркою отрутою стали слова ці для мене,
І той смак полину на губах залишився тепер.
Але я вже нета, і нестану такою ніколи,
Я кохала тебе, і готовою була на все.
Та ти світ мій змінив, і залишився вітер і поле,
Який тихо мені шепотів все мине.
Я знайшла свою ціль, і ітиму до неї невпинно,
Бо я знаю, за обрієм буде ще моя весна.
Під дощем з зорепаду я душу самотню зігрію,
Тільки це не самотність, а може свобода моя...
НАДІЯ КИШЕНЯ 29.07.2016.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680816
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.07.2016
Помовчи... говорити нічого не треба,
Зупинись.... не спіши, бо наш час.
Подивися як густо засіялись зорі на небі,
Ціла ніч,все,що буде сьогодні для нас.
Не спіши.... дай у очі твої подивитись,
Дай до вуст доторкнутись, й сп'яніти немов від вина.
Не спіши... дай нектару п'янкого напитись,
Я нікуди не піду, сьогодні я тільки твоя....
Обійми, ніжно, сильно, і так ніби вперше,
Пригорни, щоби душі злилися в одне.
І послухай, як шалено вже б'ється серце,
Наша казка ніколи для нас не мине.
Дай вдихнути тебе, ніби жадно ковтаю повітр'я,
Дай відчути тебе, як на смак відчуваю усе.
Дай горіти бажанням, палким, і нестримним,
Дай хотіти сильніше, кожну секунду тебе.
І в сплетінні двох душі, ми піднімемось високо в небо,
Я п'янкими вустами питиму жадно нектар.
Я сьогодні твоя, я сьогодні з тобою й для тебе.
І назавжди у пам'яті лишиться наша весна...
НАДІЯ КИШЕНЯ 09.07.2016.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676972
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.07.2016
Ми можем так багато говорити про війну,
Та нам ніколи до кінця все не збагнути.
Ми вдома, у теплі, ситі одіті,
А декому лишилось мить ще жити!!!
А ви не бачили тих стомлених очей,
Що другу добу вже не спали.
Поки ви розважаєтесь в клубах,
Хтось в цю мить за ваш спокій вмирає!!!
Ви не бачили руки війни,
Як вона їх у крові вмиває.
Ви не бачили очі її,
Що скаженим звіром завивають...
Вам ніколи не збагнути до кінця,
Тих хто вертався із лещат на грані смерті.
І тих кого ця проклята війна,
Заставила так рано тіло вмерти...
Але душа... душа вона безсмертна,
І ще не раз буде туди вертатись.
Та біль минув,і вже не зупинити,
І буде до останнього стояти..
Ви можете багато говорити про війну,
Та не смійте пам'ять плюндрувати!!!
Тих кого вже більше не вернеш,
Ми будемо їх завжди пам'ятати....
НАДІЯ КИШЕНЯ 7.07.2016.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676580
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.07.2016
Мені приснився дуже дивний сон,
Я чула ніби квіти розмовляють.
Що сперечались ніби про любов.
Що все про всіх на світі вони знають.
І ось троянда одягнувши колючки,
Сказала всім, вона символ кохання.
Немає рівних їй, і це не балачки,
Вона цвіте всім звечора до рання.
А тут дзвіночки задзвеніли, це не так!
Ми про кохання вміємо співати.
Ми в полі, де пшениця в колосках,
Вчимо усіх по-справжньому кохати.
Почула все ромашка білосніжна,
І стала на своє наполягати.
Вона розкаже любить чи не любить,
І квіти вчить в волосся заплітати.
Так тихо обізвалася волошка,
І каже я кохання синьооке.
Мене усі порівнюють із небом,
А небо в нас одне, таке високе...
Це дуже дивний сон, я зрозуміла,
Що в кожного своя квітка-кохання.
І як би я всі квіти не любила,
Моя цвіте для мене не востаннє...
НАДІЯ КИШЕНЯ 26.06.2016.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674515
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.06.2016
А ти знаєш,я заздрю вітру?
Бо він може з тобою летіти,
Він торкається твого волосся.
А я мушу так мовчки любити.
А ти знаєш я заздрю ночі?
Бо вона тебе може сховати.
Манить, кличе тебе за собою,
Мені хочеться дико кричати!!!
А ти знаєш, я заздрю дощу?
Він торкається твого волосся.
А я тихо дивлюся й мовчу,
Так жорстоко в житті повелося.
А ти знаєш, я заздрю небу?
Воно може на тебе дивитись.
А я мовчки так хочу до тебе,
Хоч на мить твоїх губ доторкнутись....
А ти знаєш, я заздрю усім?
Хто може в очі тобі дивитись.
Доторкатись твоїх долонь,
А я змушена мовчки любити...
НАДІЯ КИШЕНЯ 25.06.2016.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674426
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.06.2016
У ночі, коли випадуть роси,
І задумливе місто вже спить.
Мерехтіння зірок, так високо,
Вона дивиться в небо, й мовчить.
А на росах мов каплі кришталю,
Що лиш з місячним сяйвом живуть.
Огортають якоюсь печаллю,
Що не можу до ранку заснуть.
Я дивлюся так довго на небо,
Що так манить туди, в височінь.
Ніч- прекрасна, давно зрозуміла,
І так хочу туди, в далечінь.
Я вдихаю її до останку,
Мов останні краплини жаги.
І не спатиму знов до світанку,
Я будую до щастя мости.
Я збираю росу кришталеву,
У долонях тобі принесу.
Я сьогодні твоя королева,
І ми разом зустрінем весну.
Я залишусь з тобою до ранку,
Поки з неба не зникне зоря.
Поцілую тебе на світанку,
З денним світлом я вже не твоя.
Ти чекай, поки випадуть роси,
І як місяць запалить кришталь.
Я стоятиму тут на порозі,
І ми знову повернемось в рай.
Поки ніч має право над світом,
Я твоя, до останніх хвилин.
Я залишусь в твоєму зеніті,
І на росах ранкових перлин.
Ніч сховає нас знову і знову,
Я в полоні твоїх думок.
Буде в нас лиш тілесна розмова,
Що придумало небо для двох....
НАДІЯ КИШЕНЯ 22.06.2016.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673879
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.06.2016
Не нагадуй мені про кохання,
Я давно вже його поховала.
Ти пішов, зруйнувавши надії,
А я руки до крові розбивала.
Я у відчаї плакала, кликала,
Ти не чув ніодного слова.
І до болі давно вже звикла я,
Так самотньо мені на волі.
Я стояла за крок від пропасті,
І готова була стрибнути.
Біль і відчай душив ночами,
Я тебе не змогла забути.
Правду кажуть: чим ширші обійми,
Легше буде мене розіп'яти.
Я не слухала їх бо вірила,
Що мене будеш завжди чекати.
Ти сміявся, коли я плакала,
І була за пів кроку до смерті.
Я цього незабуду ніколи,
Бо вкарбовано це у серці.
Вже не клич мене, я не прийду,
Я давно вже по-малу вмираю.
Я віддала для тебе душу,
І іду до самого краю.
Я не та вже, і більш не буду,
Все, що можна давно зруйновано.
Я ніколи тебе не забуду,
Все давно наперед прораховано.
Я лиш спогад, що не забудеться,
І не раз ти усе згадаєш...
Я дощами заплачу з неба,
І востаннє скажу кохаю....
НАДІЯ КИШЕНЯ 22.06.2016.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673858
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.06.2016
Цей світ прогнив,і мабуть пізно р'ятувати,
Я захлинаюся від болі і брехні.
Я ще не встигла головного розказати,
Як Ви вороже піднімаєте мечі.
Нищити все, що я колись любила,
Топчите цвіт, надію молоду.
Я Вам поганого нічого не робила,
Ви розриваєте словами самоту.
Я так любила цей красиви захід сонця,
А Ви на обрії розлили ріки крові.
Все поглинає,ця ненависть і розлука,
А Ви ж любили, Ви також колись любили.
Слова мов стріли, що вбивають в мою душу,
І залишають пустоту, що вигорає.
Я знаю,що кінець той неминучий,
А сереце до останнього чекає.
І ніч розсипала на небі свої зорі,
Малі ліхтарики, що світять не для нас.
Холодний блиск який притягує до себе,
Дивлячись в небо, зупиняється мій час.
Цей світ прогнив, і мабуть пізно рятувати,
А в жилах ще тече жива вода.
Я так хотіла Вам багато розказати,
Та я мовчу, не мов німа, не мов сама....
НАДІЯ КИШЕНЯ 16.06.2016.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672776
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.06.2016
Мамо,ти знаєш!? Так важко стало жити,
Я ніби стала світом задихатись.
Я вже здаюсь,і руки опустились,
Немає більше сили опиратись.
Я так хотіла,так хотіла просто жити,
І так наївно досі вірю в чудеса.
І так по- справжньому любити,
Яке складне оце життя.
А знаєш мамо,я його люблю,
І час не заліковує ці рани.
Завжди я все не так роблю,
І залишаються ці кляті шрами!!!
Він так далеко,а я світ цей проклинаю,
Ці губи,руки я забути не змогла.
Мамо!!! Я так його кохаю!!!
Які це пекельні муки!!!
Мамо,а ти і не знаєш,
Як я не хотіла жити,
Коли світ мій валився назавжди,
І прийшлось там одній залишитись.
Я померла в цю саму мить,
Коли життя наполовину розірвали,
Мамо так важко стало жити.
Мамо я цим світом задихаюсь!!!
НАДІЯ КИШЕНЯ 28.05.2016.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668805
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.05.2016
Чи знаєш ти,яка душа в поета?
Щодня як у агонії горить.
Летять слова, мов стріли з арбалета,
І щось болить, глибоко десь болить.
Нестримна бур'я, що нічим не зупинити,
Словами окриляє,а може й словом вбити....
Підносить в небеса,і падає на землю,
І вміє так по-справжньому любити.
Чи знаєш ти, яка душа в поета?
Папір, перо, це все його життя.
В слова складає біль, у трафарети,
Не дивиться ніколи в майбуття.
Гострі слова, летять шалені стріли,
Коли болить поранена душа...
І руки над папером затремтіли,
Та він мовчить,навколо тишина.
Чи знаєш ти, яка душа в поета?
Ніколи не дістатися до дна.
І це не кожен зможе зрозуміти,
Чому уста сміюся? А на очах сльза.
Як карма, як прокляття неминуче,
Він біль свій виливає у рядки.
Душа поета-озеро дрімуче,
Глибини, що незвідані людьми...
Чи знаєш ти, яка душа в поета?
Чому так часто просто він мовчить?
Чому летять ці стріли з арбалета?
Що можуть обминути,або вбить...
НАДІЯ КИШЕНЯ 30.03.2016.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655879
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.03.2016
Прийшла весна.... Така гірка весна,
Мільйони сліз було уже пролито....
Мільйони молитов до неба линуть,
А сатану і досі не спинити....
Чорна орда прийшла на мою землю,
Замість пшениці розлились криваві роси.
І гинуть діти твої- Україно,
І весь той біль вітер по-полю десь розносить.
Чи чуєш Боже!? Як ридає стара мати,
Вночі при свічці молитви тобі возносить.
Щоб Ти вберіг її єдиного синочка,
Щоденно просить... Боже тебе просить...
Війна... Як страшно вимовить це слово,
Її нічим не можна зупинити.
Кривава "панна" розливає ріки крові,
І все їй мало, мало не напитись...
Цвітуть сади,і вже вертаються лелеки,
Це душі воїнів ветаються до нас.
Щоб ще хоч раз, востаннє подивитись,
На рідний дім,й стареньку матір у сльозах.
На рідний край,який летіли боронити,
На ці сади, що так красиво зацвіли.
На все те рідне, що прийшлось їм залишити...
З вини проклятої кривавої війни...
Війна... Як страшно вимовить це слово,
Як грім,що небо навпіл розриває...
Не забувай, що там твій брат не спить ночами,
А захищає, нашу землю захищає....
НАДІЯ КИШЕНЯ 28.03.2016.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655367
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.03.2016
Зупинися на мить,і послухай як шепче природа,
І насуплене небо ось-ось розіллється дощем.
Знаєш? Я зрозуміла, життя-це і є нагорода,
Цей зв'язок не розірвеш,і навіть не спалиш вогнем.
Щось чуже й неймовірне наповнює душу мою,
Щось до болі знайоме примушує серце щиміти.
І вдихати тебе разом з запахом свіжої кави,
І горіти вогнем, тим вогнем, що не в силах спинити.
Тут лишились ми вдвох,на краю цього дивного світу,
Твої руки мов крила підняли мене до небес.
І я буду завжди жадно, тіла твого хотіти.
І ми будем сюди поветатися знов,нас чекатиме час...
Ти послухай, послухай як кров закипає у жилах,
Коли ніжно торкається тіла твоя рука.
І мене вже ніщо зупинити не буде в силі,
Бо тепер я твоя,чуєш завжди я буду твоя!
А ти знаєш? Я бачила небо,не так як завжди,
І ці зорі такі далекі, у моїх снах.
Ти залишиш солодкий спогад в моєму серці,
І терпкий присмак чаю,з поцілунком твоїм на губах.
Я залишусь у снах, і тебе там чекатиму завжди,
Щоби знову із губ твоїх жадно пити нектар.
А природа буде шепотіти мелодію ночі,
Твоя пристрасть в мені розпалила бажання й запал...
Помовчи, більше слів говорити не треба,
Просто жадно губами дороги усі вивчай,
Я люблю завжди з ранку міцну і гарячу каву,
А ти будеш для мене терпкий і солодкий чай...
НАДІЯ КИШЕНЯ 22.01.2016.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637648
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.01.2016
Розрізає блискавиця нічне небо,
І вже чути запах грози.
Знов прийдеться одній тут лишитись,
А я так хочу туди де ти...
І промокне душа моя наскрізь,
Не залишиться вже надій.
Босоніж по осколкам щастя,
В протилежному боці від мрій.
Ти залишив солоне море,
Гіркий присмак полину на губах.
Я закрию в кімнаті штори,
І мене опанує страх.
Я боюсь,так боюсь! Ти ж знаєш!
Коли там ця проклята гроза!
Я від неї завжди ховаюсь,
Але зараз я вже одна.
Ти не чуєш як б'ється сереце,
Перелякана пташка твоя.
І так хочеться закричати,
Та почує лише тишина.
І сховали прокляті хмари,
Наше небо,якого нема.
Наші зорі, які згасають,
Бо приходить холодна зима.
Розірвати би душу навпіл,
І весь біль залишити тут.
Хай гроза змиє весь мій смуток,
А я вернусь в країну надій...
Та так важко цей крок зробити,
Як болото мене затягло.
І не вибратись,залишити...
Все,що було,й чого не було.
Вже здається гроза минає,
Але знею біль не минув.
Я не знаю,я зовсім не знаю,
Ким для мене ти в мріях був.
Ці думки,їх чомусь так багато,
Я заплуталась в них назавжди.
Я не можу з колін піднятись,
Бо до смерті боюсь грози....
НАДІЯ КИШЕНЯ 21.01.2016.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637418
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.01.2016
Моя весна....до мене більше не приходить,
Вона пішла,і вже не вернеться назад.
І вже річки вбирають талу воду,
А у душі такий нестримний снігопад.
Холодні зорі розляглись на синім небі,
Та душу ними зовсім не зігріти.
А хочеться щоб все було інакше,
Щоб у душі палким вогнем весни горіти.
Моя весна до мене більше не приходить,
Все сіре ніби втратило свій сенс.
Душа лише спокою не знаходить,
Холодний пил,нічних незвіданих небес.
Крилатих фраз я чула вдосталь,вже не треба,
Я розівчилась вірити в дива.
І знову розглядаю синє небо,
Та там весни небуло,і нема.
Моя весна до мене більше не приходить.
Холодний відблиск зір втопив сльозу.
Лише душа спокою не знаходить,
Не зупиняючись,шукає цю весну.
І всі стежки ведуть туди,де не чекають,
І я на роздоріжжі сірих днів.
Шукаю,знов весну свою шукаю,
Яку ти обігріти не зумів...
НАДІЯ КИШЕНЯ 13.01.2016.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635582
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.01.2016
Рука в руку,серця в унісон,
Долі дві,що сплелися в одну,
І це зовсім,це зовсім не сон!
Серця стук,зачіпивший струну.
І немає щасливіших в світі,
І ще стільки не сказаних слів...
Він не може без неї ні миті,
Він без неї тепер б не зумів.
Серця два,що поєднані небом,
Їх коханню немає кінця,
Їм нікого вже більше не треба,
В неї він,а у нього вона.
Кохання їхнє-вірність лебедина!
Вона без нього вже не проживе,
Вона в його руках немов дитина,
Бо він для неї більше ніж усе...
Їх доля вже навіки поєднала,
Як двох лебідок,в парі-до кінця!
Бо так заверено в законі лебединім,
Якщо вмирає він,за ним вона...
Вони купаються у ніжності безмежній,
Вони одне для одного-життя!
Вони-це не закінчена поезія,
Вони навік поєднані серця!
Надія Кишеня 29.01.2013.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635084
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.01.2016
(32-33 рр.)
Ідуть кати,іде червоний сатана,
Щоб все забрати не залишити нічого,
Іде проклята сталінська чума,
Щоб знов знущатись із народу мого!
Забрали все,всі витрясли комори,
Дітей залишили приречених вмирати,
О Україно! Горем вбита моя мамо,
Чому ти мусиш досі ще страждати?!
Лише чути крики,як жінки всі голосили,
Чим мала мати п'ять дітей нагодувати?!
Де взяти хліб,у цю страшну годину?
Чому,за,що повинні ми вмирати?!
І мертві всюди,по ярах, ровах, дорогах,
І дзвони стогнуть на дзвіницях у церквах,
А кат ще досі крові не нап'ється,
А люди помирають на очах!
Всі просять їсти,чим же їх нагодувати?!
О Боже! Зглянся,їх немає тут вини,
Чому усі приречені вмирати!?
Від рук проклятої червоної чуми...
Народе мій,не забувай страшну
годину,
Коли усі від голоду вмирали,
Коли над Українською землею,
Все небо чорним болем заридало...
Надія Кишеня 16.11.2013.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624224
рубрика: Поезія, Історична лірика
дата поступления 27.11.2015
Я програю,цю боротьбу за виживання,
А може час вже руки опустити!?
Цей світ прогнив,і пізно рятувати,
А я і не дізналась,як це? жити...
Життя не жаліє мене,
Удар за ударом приймаю.
Опиратись нема вже сил,
Біль по-малу мене ламає.
Я трималась,так довго трималась,
І стискала весь біль у кулак.
Та зламалась,так рано зламалась,
І тепер уже буде ніяк...
Всі ховають під масками світу,
Всю огиду свого єства .
Щирість усмішки "вже не модно"
І лунають фальшиві слова.
Забуваєм,що ми іще люди,
Хоч людського лишилось ніщо,
Знаю краще уже не буде.
Берегтиму оце тепло...
Знову зрада,і підлі клятви,
А душа вже лише мовчить.
Здається цей світ збожеволів!!!
І кричить... так кричить...
НАДІЯ́ КИШЕНЯ 08.09.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=605237
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.09.2015
Збираєш валізи на море,
Єхидно всміхаючись всім.
В той час як криваве горе,
Поглинає країну твою...
Ти спиш у зручному ліжку,
А в окопі мерзне брат.
Розважаєшся,п'єш і гуляєш,
А Він голодний і спраглий солдат..
Ти кажеш хай воюють "ідіоти"
А в тебе інші плани на життя.
А він небачив дому більше року,
І ще не брав на руки немовля.
Ти ночі всі прогулюєш у клубах,
А він від смерті був на волоску.
Твоє життя розваги і розпуста.
А він пішов по власній волі на війну.
Твій брат герой!!!
А ти не вартий братом називатись!
Він захищає країну свою,
І до останнього буде стояти.
В той час як ти ніжишся морем,
Його сонце в окопі пече.
Кулі свист,і розриви снарядів,
Піт кривавий по скронях тече.
Ти в раю,і радієш життю,
А він в пеклі,де смерть розгулялась.
Ти не бачиш цю кляту війну!
А він вкотре з життям прощався.
Він герой!!! І додому прийде...
І обійме малого синочка.
Бо сім'я повертала в життя,
Ві вернувся із пекла,що зветься-ВІЙНА!!!
НАДІЯ КИШЕНЯ 12.08.2015.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599205
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.08.2015
Я дивилась тобі у слід,
Сльози очі мої обпікали.
І не було вже дихати сил,
Щось мене нашматки розривало...
Я мовчала,бо слів не було,
А душа лиш від болю кричала!
Ти пішов залишивши біль,
А я віддано так кохала!
Я дивилась як твій силует,
Потонув у людському морі.
У цю мить рухнув весь мій світ,
Небо плакало,падали зорі.
Я лишилась сама під дощем,
Він сховав від усіх мої сльози.
І в розірване серце моє,
Назавжди поселились морози.
Я дивилась тобі у слід,
Ти пішов,я лишилась страждати.
Не існує вже слова "любов" !
На пероні війни проклято...
У очах назавжди застиг,
Відблиск болю,і там поселився.
І у серці холодним ножем,
Назавжди...назавжди залишився!
Я дивилась тобі у слід,
Сльози очі мої обпікали.
І не зтерти цю прокляту мить,
Що життя назавжди зруйнувала.
Я одна...і ця біль вже мене вбиває.
А це прокляте серце кричить,що кохає....
НАДІЯ КИШЕНЯ 01.07.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591060
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.07.2015
Спогади...це все,що залишилось,
І знов одна,в цім місті під дощем.
Мовчу...хоч дико хочеться кричати!
А на на душі так пусто і болючий щем.
І знов гроза...я так її боюся!
Та цього разу залишилась тут сама.
Лиш шум доріг,і відблиск блискавиці,
Ця порожнеча...така холодна і німа.
А де наш рай!? Ти клявся,що навіки,
Пусті слова,а я так вірила наївно.
І розлилися з берегів прозорі ріки,
А я так вірно до останнього кохала.
Лиш спогади,які мене вбивають,
Безповоротно як "Титанік" йду на дно.
Хоч глибоко в душі я ще кохаю,
Та без тепла більше не виросте зерно.
Ці спогади...немов петля на шиї,
До сліз,до болі мене душать поночам!
Я мов сліпа ходжу по цьому колу,
Я тут одна...а ти далеко,ти десь там...
І так болить...горить вогнем моя душа,
Цей світ прогнив, бо ми забули,що ми люди!
Кохання-привілей,та топчуть цвіт,
Лиш спогади...це все,що залишилось...
НАДІЯ КИШЕНЯ 24.06.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589601
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.06.2015
Соловейко замовк у гаю,
І лишилась незоорана нива.
Чорна тінь,що зоветься війна,
Землю кровю синів просочила.
Так багато забрала життів,
Ця проклята війна!!! Не наша...
Ти життя зберегти незумів,
І поліг за майбутнє наше.
А у дома,при свічці в сльозах,
Плаче твоя старенька мати.
Посивіла уже в молитвах,
А їй більше тебе не обняти...
І цей біль не зрівняти з нічим!!!
Бо надії уже немає...
Ви не плачте...Ваш син ГЕРОЙ!!!
Весь народ йому шану складає.
Він упав,у страшнім бою,
Боринивши свою Батьківщину.
Та проклята бісівська орда!!!
Підікралась з ножем у спину...
І він впав на своїй землі,
Попрощавшись із білим світом,
Він Герой!!! А герої живі!!!
І в серцях будуть вічно жити.
Соловейко замовк у гаю,
Бо там плаче Вкраїна-мати.
За синами,що вже полягли,
Вас земля буде пам'ятати...
НАДІЯ КИШЕНЯ 8.06.2015.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586229
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.06.2015
Дике серце,заповнене мріями,
І нестримне бажання свободи.
Та живучи одними надіями,
Розумію-життя нагорода.
Дике серце,а крила обпалені,
Але віра в добро залишилась.
Не прирученим звіром в душі,
У очах два вогні загорілись.
І не стане на світі монет,
Щоб свободу мою купити.
Мені місяць співає сонет,
А від цього так хочеться жити.
Дике серце,належить вітрам,
Бо вони показали свободу.
Запалили вогонь у очах,
І заграла життя мого нота.
Я не всі,і не стану ніколи!
Я від вас в протилежному боці.
І замкнувшись у клітку із золота,
Вам не вдасться вдихнути свободу.
Дике серце,та я не жалію,
Бо цей світ міг мене легко вбити.
А тепеп я свободу вдихаю.
І від цього так хочеться жити...
НАДІЯ КИШЕНЯ 18.05.2015.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=581980
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.05.2015
Хтось сказав:в тебе вовча душа,
І в очах відблиск зір і свободи.
Не самотня,а просто одна,
Я життя своє складую в ноти.
В душі моїй не стримний буревій,
Тече в крові розпеченою лавою.
Бурлить у серці цей вулкан надій,
Й вривається печальною октавою.
Я не вірю красивим словам,
Бо там істини зовсім немає.
Найкраще,що я чула тишина.
І вітер,що у полі десь гуляє.
Я ненавиджу підлих людей,
Що ножа за спиною ховають.
Краще бути у світі одній,
І добігти до самого краю.
Хтось сказав:в мене вовча душа,
І в очах дикий присмак свободи.
Та безцінна є воля моя,
Це найвища моя нагорода.
Старомодна,а може і добре,
Бо цей пафос у горлі комком.
Краще дихати вітром свободи,
І гуляти із вітром разом.
Я не вірю,цим клятвам на біс,
Бо слова вже нічого не значать.
А душа моя поле,і ліс.
І за це мене світ вже пробачив.
Хтось сказав:в мене дика душа,
Та вже іншої я не бажаю.
Бо я-вільна,і просто жива,
І душа моя з вітром гуляє...
НАДІЯ КИШЕНЯ 14.05.2015.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=581182
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.05.2015
Твій ангел сьогодні заплакав,
Бо життя зберегти не зумів.
І рукою проклятого ката,
Ти так рано цей світ залишив.
Не минувши сліпої кулі,
Твоє тіло упало в бою.
Україна знов втратила сина,
Що так рано пішов на війну.
Твоя мати сивіє зарано,
Бо забрала дитину війна.
Ти горів тим вогнем свободи,
Вберегти тебе не змогла.
А за вінкнами сонце весняне,
Що дарує надію й тепло.
Та для тебе все було востаннє.
І зустрів ти останню весну....
Твій ангел сьогодні заплакав,
Бо ще жити,і жити тобі.
Та в одну мить усе ти втратив,
Прошепотівши матусю прости!
Бо любив ти її як Вкраїну,
Бо вона лиш у тебе одна.
Не залишив свою Батьківщину,
І пішов визволяти з ярма.
Вічна слава тобі солдате,
Ти -герой! Не забуде ніхто.
Україна буде пам'ятати,
Свого сина,і як все було...
Твій ангел сьогодні заплакав,
І голову до низу він склонив.
І впавши на коліна помолився,
Вічну шану тобі він зложив.
НАДІЯ КИШЕНЯ 13.05.2014.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580942
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.05.2015
Засинай...моє серце у твоїх долонях,
Не питай,де той рай бо згубили від нього ключі.
Не питай,бо не в силах змінити нічого.
Засинай...і весь біль назавжди відпусти.
Не питай,бо ніхто не зумів досі долю змінити,
Зберегти не зуміли того,що коханням зовуть.
І небачить ніхто,як щоночі заплакані очі,
І душа одинока від дикого болю тремтить.
Так бракує очей,у яких так хотілось тонути,
Так бракує обіймів,що гріли колись по-ночам.
Так бракує кохання,в якому хотілось горіти,
І тих губ...коли жадно і ніжно мене цілував.
Та слова наче кулі,що наскрізь пронизують душу,
Наче звірі,до болі розтерзують серце моє.
Як страшний буревій,ти руками кохання розрушив,
І здається життя вже ніколи не буде моє.
Засинай...не питай як нам жити,і що далі буде?
Не тривож,не тривож мою душу,бо ледве жива.
Засинай,засинай моє серце я знаю не хочеш,та мусиш,
Бо чекає нас біль,і холодна,холодна зима
Де той рай,що усі називають коханням!?
Де поділись від нашого щастя ключі,
Де ті миті,як вдвох рахували ми зорі!?
Де ті дні,коли разом щасливі були!?
Засинай...моє серце у твоїх долонях...
І не зтерти із пам'яті миті,ті що в небесах.
Дві поломані долі,і серце розбите тобою...
Я надіюсь тебе ще колись я зустріну у снах...
НАДІЯ КИШЕНЯ 5.05.2015.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=579215
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.05.2015
Це історія одна,
Як душа із серцем розмовляла.
Про кохання і про біль,
І як серце душу потішало.
Промовляло тихо-я прошу тебе не плач.
Все,що було більше не вернути,
Відпусти його й пробач.
Не судилось вам вже разом бути.
Я благаю тебе зупинись!
Бо так швидко ідеш ти до краю.
А там пропасть,чуєш!? Схаменись!
Знаю сильно ти його кохаєш.
Та душа немов сліпа,
Одержима лиш одним тобою.
Замерзала в самоті,
І здригалась від страшного болю.
Пожалій мене прошу!
Ти прийди і обійми ще трошки.
Не лишай мене одну!
Я не зможу...я одна не зможу!
Та не чув її вже він,
В нього інша,їй тепер сонети.
Я не знала одного,
Що існує друга сторона монети.
Я прошу тебе не плач,
Серце душу тихо потішало.
Відпусти його й пробач,
Та душа назавжди покохала...
НАДІЯ КИШЕНЯ 30.04.2015.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578407
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.05.2015
Я не спала цієї ночі,
З диким вітром у полі гуляла.
І світилися зорями очі,
Так високо під небом літала...
Мені вітер про все розповів,
Де він є,де ночами літає.
Як він бачив багато всього,
Але щастя і долі немає.
А я заздрила тихо йому,
Бо він вільний,й такий незалежний.
Політає по-полю собі,
І десь тихо один спочиває.
Я б хотіла такої свободи,
З диким вітром у полі літати.
Тихо пестити листя дерев,
І повітря свободи вдихати.
Так бракує тієї волі!
Бо життя мов у клітку закуте.
А за вікнами вітер у полі,
Який може свободу вдихнути...
Ми до ранку із вітром прощались,
Він мені про свободу сказав.
Він сказав,що безцінна є воля,
Він назавжди її покохав...
І я заздрила цій свободі,
Друже-вітре,мене не лишай.
Я так хочу у полі літати,
Хочу вільною полетіти за край...
НАДІЯ КИШЕНЯ 17.04.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=575113
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.04.2015
Знову серце закрить на замок,
Не впускати нікого у душу.
І промовити серцю стоп!
Я тебе відпустити мушу...
Із думок,з голови із мрій,
Забувати тебе...так треба,
І у сни не приходь,не смій...
Та без тебе нестало неба!!!
Знову ночі холодні пусті,
І одній не смакує кава.
І в мелодіії сірих ночей,
Лиш одна ця сумна октава.
Хто придумав ці правила всі!?
Чому маю по-них я жити!?
Хочу дихати вільним птахом,
Просто жити,і просто любити!!!
Та життя завдає удар,
І так важко знову підніматись.
Бо у крил більше сил нема,
Бо так боляче знов літати.
НАДІЯ КИШЕНЯ 7.04.2015.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=573329
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.04.2015
До пропасті так швидко,
Душа моя летіла...
Не бачать очі неба,
Бо крила обпалили...
І небо заридало,
І впала зірка вночі.
Я так тебе чекала,
Дивилась в темінь ночі.
Я раєм називала,
Ті миті,що з тобою.
Над пропастю літала,
Лишилась з самотою.
Я так тебе чекала,
Та знов сама заснула.
Я весни зустрічала,
А в них тебе не було.
Я зорі рахувала,
Та їх не полічити.
Тебе так бракувало,
Тої самої миті...
Тебе шукали очі,
Серед чужих облич.
Самотні тепер ночі,
Мене більше не клич...
Мости усі згоріли,
Ти сам їх підпалив.
Ти кажеш не зуміли...
Ти просто не хотів...
А я колись літала,
Тепер неба бракує.
Тебе лише кохала,
А зараз все минуле....
НАДІЯ КИШЕНЯ 12.03.2015.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=566195
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.03.2015
Сліди крові на білім снугу,
Що упали кривавими росами.
І розірвану душу мою,
Десь далеко від болі відносить.
Скільки там безіменних могил,
Скільки душ ця війна загубила!
Полягло так багато синів,
Що земля України зростила.
Скільки сліз,вже за ними пролито,
І мати плачучи в цю мить благає Бога,
Щоб вернувся живим додому,
Її син,бо важка дорога.
Скільки маків червоних цвіте,
На серцях наших відданих воїнів.
Це сини що віддали життя.
За майбутнє,свого відродродження.
Знов упадуть кривавими росами,
Червоним маком зацвіте Вкраїнське поле.
Тримайся тільки сину України,
Тримайся,знами Бог,і з нами воля!
Біль і туга у серці моїм,
За синами,що жить не судилось.
Ти був братом по-духу мені!
Та так рано життя обірвалось...
Як весною я полем пройдусь,
І побачу як мак розцвітає.
Я тихенько в душі помолюсь,
І про тебе солдате згадаю...
НАДІЯ КИШЕНЯ 26.02.2015.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=562594
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.02.2015
Не падай духом сину України!
Я знаю,рана кровоточить і болить.
Ти не прощайся ще із білим світом,
Бо це ще не твоя остання мить.
Ти будеш бачити ще вільну Україну,
Боронять її,там на сході найкращі сини.
Не треба здаватись,бо знай перемога за нами,
Не треба здаватись,хай віра у серці горить.
Не падай духом сину України!
Я знаю біль...бо побратима вже нема,
А там у дома залишилась сива мати,
Чекає сина знов...а там війна...
Багато не повернуться додому,
Застигне сльоза на очах...
Герої не вмирають в Україні!
Героїв пам'ятатиме земля!
Не падай духом сину України!
Борись! Щоби почути сміх дітей.
Нехай молитви линуть всі до Бога,
Хай сили надає тобі земля.
Червоні маки зацвітуть у чистім полі,
Там де земля оплакує синів,
Герої не вмирають,чуєш брате!?
Ти бережи себе,бо мусиш так,солдате...
НАДІЯ КИШЕНЯ 06.02.2015.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557733
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.02.2015
Мені неба так стало мало
І я більше вже не літаю,
Мої крила згоріли з тобою
Як це страшно,я крил не маю.
Мої мрії розбились так швидко
Я так довго це все будувала,
Та одної страшної миті
Я життя своє зруйнувала.
Я босою пройшла по гострих лезах
Я впала з неба,бо хтось крила обпалив,
Здається,що нічого вже не треба
Хтось віру у життя назавжди вбив.
Таким вогнем горіло моє серце,
Що світ за мить згоріти міг до тла,
І біль ламав всі ребра,тік у венах
І залишилась ця болюча пустота.
Я знов і знов ці весни зустрічала
Та так хотілось в небо повернути,
Туди,де я щасливою літала
Та крил моїх уже не повернути.
НАДІЯ КИШЕНЯ 28.01.2015.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=555324
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.01.2015
Я тобі написала листа,
А відправити так й не насмілилась.
І лишилось несказаним все,
Небеса наодинці замріялись.
Я писала про день і про ніч...
І про зорі,що часом рахую,
Знаєш...ти мене більше не клич,
Неземного чогось потребую.
Я писала про біль,що живе,
Десь на дні океана дрімучого.
І як рве!моє серце він рве!
До кінця одного,неминучого.
Я писала про відблиски зір,
У очах,що ночами заплакані.
І про холод ночей,ти повір,
Забагато вже часу ми втратили...
Ще хотіла сказати,що я
Досі все,що було пам'ятаю.
І пригадую ночі на двох,
І слова,що шепочеш-кохаю...
Я тобі написала листа,
Так багато хотіла сказати.
Але все вже не те,я не та
Та я зовсім не хочу прощатись.
НАДІЯ КИШЕНЯ 15.01.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552163
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.01.2015
Я МОЛЮСЯ ЗА ТЕБЕ...
Горить свіча,горить вогонь надії,
І гірко плаче на іконі Божа Мати.
Бо сіє смерть,кремлівський сатана на Україні,
Я молюся за тебе мій солдате.
І кожен день,молитви линуть ці до Бога,
Там просить мати,жінка і дитина.
Благають щоб верталися живими,
І просять миру,для своєї батьківщини.
Я молюся за тебе мій солдате,
Хоч зовсім я тебе не знала і не знаю.
Ти повертайся лиш живим мій рідний брате.
За тебе просить Бога вся вкраїна.
Ти бережи себе,і тепло одягайся,
Щоб мати сина знов могла обняти.
Щоб було мирне небо і світило сонце,
Щоб ми з колін змогли назавжди встати.
Я молюся за тебе мій солдате,
Щоб ти живим вертався до дружини.
Що чув ти як щебечуть слово-тато,
Квіти життя,майбутнє України.
Я молюся за тебе мій солдате,
Щоб мати знову синів могла обняти.
Щоб не лилися сльози наболілі,
Щоб ти вернувся до родини,в рідну хату.
Я молюся за тебе мій солдате,
Я не одна така,повір,що нас мільйони.
Що хочуть миру,миру батьківщині,
Ти там тримайя,й бережи себе мій брате...
НАДІЯ КИШЕНЯ 4.01.2015.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548820
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.01.2015
Я ВАМ БІЛЬШЕ НЕ ВІРЮ
Я вам більше не вірю,
Вже напилась сповна!!!
Чашу того гіркого полину,
Я допила із болем до дна.
Люди гірші ніж звірі!
Тихо в спину ножа,
Я вам більше не вірю!!!
Хочу бути одна...
Я вам більше не вірю,
Всюди зрада й брехня,
Навіть людяні звірі,
А в очах самота...
І холодної ночі,
Хтось у душу прийде,
Не загляне у очі,
Там і так все німе...
Холод...знов лише холод,
Залишає вона...
Так прийде непомітно,
І настане зима..
Я вам більше не вірю,
Краще вітром у поле.
Розтерзати надію,
Сліз солонеє море...
Я напилась сповна,
З чаші болю і зради.
І не цінні слова,
Бо їм час непідвладен.
Люди гірші за звірів,
Бо в очах пустота.
Я їм більше не вірю,
Я вже більше не та.
НАДІЯ КИШЕНЯ 24.10.2014.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=532078
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.10.2014
Вже руки оніміли і нечутно...
Ні болі,ні як кров по них біжить.
Вже бачу край,той край де має все скінчитись,
Вже скоро буде ця остання мить.
І осінь знову лиє свої сльози,
А я не можу більше біль ховати...
І скоро стане холодно,прийдуть морози,
А може я не зможу більш чекати...
Лукавий світ,зведе мене до краю,
І більше вже нема чому радіти.
Нема на цій землі,й краплини раю!
Тут все немов би полином розлите...
А віра? Де їй бути!? Розпинають...
І обіцяючи кидать пусті фрази.
Ви думаєте легко все забути!?
Стиснувши у кулак весь біль й образи.
Душа мовчить...не має сил боротись,
Пропитана образами й брехнею,
Розтерзана,прострілена, добита,
Тим словом що зовуть усі любюв'ю.
Їй холодно...вона вже замерзає,
А ви лише розкидуєтесь фразами,
Вона сама,і ніби вже й не має,
Там холодно...її всі залишають.
Скоро кінець...і прірва зовсім близько,
І може не прийдеться більше мучитись.
Напевно не хотіла,не навмисно,
Можливо вже назавжди ви ролучитесь...
НАДІЯ КИШЕНЯ 23.10.2014.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=531832
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.10.2014
Чорний ворон під небом кричить,так невпинно
Там земля розривається,стогне, від звуку гармат.
Там свинцевий туман не росходиться в попелі диму,
А у дома в сльозах умивається неодна мати.
Журавлі піднімаються в вись,і курличуть печально,
Це загиблих солдат ниших душі, прощаються так.
Ця війна,ця проклята війна на землі україни!!!
Боже мій! Бережи всіх вкраїнських солдат!
Ступив ворог на землю мою,й називається братом
Хіба брат може вбити близького по духу собі!?
Став для мене ти просто, кривавим катом,
Проклинаю назавжди вас всіх,ви не люди-впирі!!!
І у полі,там де розцвітала червона калина,
Вже не чути там більше мелодію,спів солов'я.
Там земля розривається,пеклом горить під ногами,
Чорна ніч,а в вогні задихається моя земля.
Боже мій! Захисти ж ти мою Україну!
Ти ж все бачиш,як мучиться моя земля.
Не дозволь їм зробити із неї велику руїну,
Це моя Україна! Земля ця для мене свята!
Чорний ворон під небом кричить звуком болю,
Полягло там багато невинних нівчому солдат.
Вони голубом білим несуться у небо,до Бога,
Їм не буде вже більше ніколи дороги назад...
Ми здобудемо волю,такою гіркою ціною,
На землі моїй знову реве ця проклята війна.
І не видно ні неба,ні сонця,в свинцевім тумані,
Тут лиш сум,і стискається серце,і болю сльоза...
НАДІЯ КИШЕНЯ 14.09.2014.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523504
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.09.2014
Не руйнуй храм надії моєї,
Я так довго по ниткам збирала...
Кожну каплю щасливу з життя,
Наче пазли докупи складала.
Не руйнуй мою віру в життя,
Вона завжди мене окриляє.
І відносить кудись в майбуття,
В те якого у мене немає.
Не руйнуй те,що в серці живе
Не вбивай це кохання словами.
Храм любові для мене св'яте!
Це єдине,що є поміж нами.
Не тримай почуття на замку,
Бо такого не буде ніколи.
Я втоплю своє щастя в тобі,
Рознесу його вітром у поле.
Не руйнуй храм надії для нас,
Де залишились ми тільки двоє.
Ти повір,ми зупинимо час!
Я навіки залишусь з тобою.
Не руйнуй,не вбивай ще живе,
Це кохання,що ми не зігріли.
Воно полум'ям в серці горить,
Просто ми цей вогонь зупинили.
Не руйнуй храм кохання,й надій
Бо не зможемо знов збудувати...
Берегти треба те що живе,
І кохати!!! Не стримно кохати!!!
НАДІЯ КИШЕНЯ 12.09.2014.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522993
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.09.2014
Ти знаєш,ангели теж плачуть?
Тоді із неба ллються сльози.
Дощами,грозами спадають,
І розбиваються в морози...
Ти знаєш,ангели страждають?
Коли душа не хоче жити.
Коли до серця пригортають,
Щоб віру,й надію вселити.
Ти знаєш,ангели бояться...?
Бояться душу загубити,
І в розпачі летять над світом,
Щоб біль твій тихо зупинити.
Ти знаєш,ангели між нами?
Та ми нажаль не помічаєм,
Як любляче дивляться мамині очі,
І так все життя пролітає.
Ти знаєш,ангели чекають?
Але про них вже всі забули.
І кожен день оберігають,
Наші життя,де б ми не були.
Ти знаєш,ангели теж плачуть?
Коли від болю нашу душу розриває.
Вони так тихо біль беруть на себе,
Вони завжди є поруч.помагають.
Ти знаєш,ангели вразливі?
Та не покинуть нас ніколи.
Ти знаєш,ангели між нами?
Хоч зовсім їх не помічаєм....
НАДІЯ КИШЕНЯ 31.08.2014.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=520739
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.08.2014
Не залишай мене одну,
Я зовсім не навчилась жити.
Ти зачепив болі струну,
І вже її не зупинити.
Не залишай мене одну,
Так холодно вночі,я замерзаю.
Прийди,й зігрій в самотні дні,
Ти чуєш!? Я тебе кохаю!!!!!
Не залишай мене одну,
Бо я сама не хочу жити.
Без тебе знову не засну,
Знов болю чашу буду пити.
Не залишай мене одну,
Знов сльози в ніч,і гірка кава.
Не чіпай більше болю струну,
Ким я тепер для тебе стала!?
Не залишай мене одну,
Ти ж клявся,що зайвжди будеш кохати.
І на питання єдине-чому?
Ти зовсім не хотів відповідати.
Не залишай мене одну,
У цім пустім й жорстокім світі.
Я не хотіла цю війну,
Де серце в дріб'язок розбите.
Не залишай мене одну,
Бо я без тебе помераю.
Тепер без тебе не засну,
Ти зорозумій! Тебе кохаю!!!!!
НАДІЯ КИШЕНЯ 27.08.2014.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=519830
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.08.2014
Розривають думки мою душу,
Біль нестерпний пронизує серце,
Позбирати до купи не можу,
Всі ті дні,що назвала я щастям.
Я не знаю в якому я світі,
Чи жива я,чи вже помераю?
Ти тепер не чужий,і не рідний,
А я досі тебе кохаю...
Я заплуталась мов в павутинні,
І вже ліку часу не маю,
Світ давно перестав існувати,
Бо здається тебе вже втрачаю.
А ти знаєш? Я згадую миті,
Де ми вдвох ніби час зупиняли,
Де купалися в ніжності світу,
Де кохали! Не стримно кохали!
Я живу лиш тобою й для тебе,
Кожен день в самоті прокленаю!
Кожну мить,що одна,я без тебе
Я у пам'яті болем лишаю.
Небо бачить як мучусь ночами,
Воно тихо заплаче зімною.
Хто дасть відповідь,що буде з нами!?
Хочу бути лише я,з тобою!
Знов мені не заснути до ранку,
Буду сьози я жадно ковтати,
І можливо не буде світанку,
Бо без тебе мені не жити...
НАДІЯ КИШЕНЯ 23.08.2014.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=519410
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.08.2014
БІЛЬ...
Чим я маю цей біль вгамувати!?
Розриває він душу мені,
Вже не можу ні їсти ні спати...
Я тепер не потрібна тобі.
Хтось зламав мої крила надії,
А я так високо в мріях літала,
Я лиш небом цим синім жила,
Я Тебе лиш одного кохала.
Розривається серце від болі,
Я більше не зможу літати,
І раненим птахом в неволі...
Свій біль буду жадно ковтати...
Одна...як страшно це звучить!
Одна...тебе поруч немає,
І холод проклятих ночей,
Мене назавжди поглинає...
Чому я не можу змінити нічого!?
Я все що могла віддавала,
Я досі належу тобі!!!
Невже я чужою стала!?
Як жити!? Коли тебе поруч немає!?
Як заснути холодної ночі!?
Коли розум кричить,що кохає,
А душа моя жити не хоче!!!
Я здається кохаю так вперше!!!
Без тебе життя я не знаю...
Зрозумій!!! Ти-це всесвіт для мене!!!!!!!!!!
Я кохаю... Ти чуєш- кохаю!!!!!!!!!!!!
НАДІЯ КИШЕНЯ 31.07.2014.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=514784
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.08.2014
Мамо дивися летять журавлі
І так жалібно в небі клекочуть
Так ніби прощаються з нами
Так ніби сказати щось хочуть...
Це сину не журавлі,
Це душі солдат відлітають
Які полягли на війні,
Щоб мир і життя нам віддати
Мамо!!!!!матусю!!!!!!!! А може там й батько
Мамо!!! Нехай зачекають...
Я хочу із ним попрощатись
Мамо вони відлітають...
А мати техенько змахнувши сльозу
Синочка пригортає до грудей
А журавлі так жалібно курличуть,
Прощаючись із нами назавжди....
Скільки життів забрала
Ця проклята війна,
Мати ночами ридає
Більше дитини нема.
Плачуть за батьком діти,
І овдовіла дружина,
Скільки нам ще терпіти
Щоб Батьківщину звільнити...???
Надія Кишеня 14.07.2014.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512389
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.07.2014
ВІЙНА
Переповнена чаша болі,
І синів не вернути назат,
Ми просякнуті тою війною,
Чому гине вкраїнський солдат?!
Де та правда?чи ще не здобули?
А над ними лиж небо з свинцю,
Ви є люди! Невже ви забули?
Прокленаю назавжди війну!!!
І сьгодні додом не вернеться,
Чоловік,комусь батько і син,
Він загинув за вільну вкраїну,
Лише ворон закряче над ним.
А проклята орда не нап'ється,
Убиваючи наших синів,
Вона кров'ю колись захлинеться,
І побачить всі сльози батьків.
Ми піднімемось вільними в небо,
І побачимо сонце з захмар,
А ти впадеш в глибоку безодню,
Проклинаю тебе яничар!
Переповнена чаша болі,
Розтерзаний спокій війною,
Вічна слава синам України!!!
Що віддали життя за волю.
Надія Кишеня 14.06.2014.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=507784
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.06.2014
ПАМ'ЯТІ НЕБЕСНОЇ СОТНІ...
Я більше не бачу,ні неба, ні сонця,
Я більше не чую шум,вітру й дощу,
Лиш чую як гірко щоночі ти плачеш,
Благаю матусю!!!!! Ти біль відпусти...
Хоч тіло вже мертве,в землі поховали,
Та дух мій назавжди лишається тут.
Бо за Україну життя ми віддали,
За волю,й майбутнє її...
Ти мамо не плач,я вже болі не чую,
Я в Сотні Небесній тепер назавжди,
Я буду приходити в сни твої мамо,
Я буду дивитись,а ти тихо спи...
Тебе обійматиму вітром весняним,
Я сонцем зігрію душу твою,
Мамо! Ріднесенька... Витри ці сльози,
Я так тебе мамо люблю!
За волю й свободу,усе ми віддали,
А платою стали наші життя,
Так ми про майбутне подбали,
Нехай же вона процвіта...
Матусю не марною буде жертва,
Нарешті ми встали з колін!
Здригнеться земля,вже не буде руїни,
Ми вільні розкажемо всім...
НАДІЯ КИШЕНЯ 19.02.2014.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=507783
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.06.2014
Я назавжди із болем повінчана,
Він мене не залишить ніколи.
Я сама...і тобі непотрібною...
Залишилась одна з своїм горем.
Ми усе у житті переплутали,
З павутиння вже пізно не вибратись.
Ми кохання у плед не закутали,
А йому ж зовсім холодно...
Хіба можна із долею гратися?
Ну хіба моє серце-це іграшка?!
Я клянусь тебе вічно кохати!
Та здається тобі не потрібна вже...
Твої очі я бачу ночами,
І обійми мені не забути,
Та ти знаєш?так холодно стало,
Що ночами,не можу заснути.
Ти потрібен мені коханий!
Я без тебе не хочу жити!
Ти усе,що в житті я маю!
Буде пізно вже щось змінити...
Надія Кишеня 13.04.2014.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=507562
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.06.2014
ЗІГРІЙ МОЮ ДУШУ
Зігрій мою душу,бо я замерзаю,
Візьми моє серце,в долоні свої.
Відчуй,як же сильно тебе я кохаю,
Життя моє тільки належить тобі!
Дивись мені в очі, побачиш там правду,
Яку я ховаю,від всесвіту злого.
І тихо ночами, тебе я чекаю,
Єдиного,рідного, мого!
Я вітром весняним тебе обійму,
Дощем буду ніжно торкатись,
Росою втамую я спрагу твою,
І сонцем ранковим буду зігрівати.
Коханням наповню я душу твою,
І губ буду жадно торкатись,
Так тихо в обіймах твоїх я засну,
Щоб там назавжди залишатись.
Зігрій мою душу,бо я замерзаю,
Без тебе так холодно стало,
Відчуй як одного тебе я кохаю,
Здається життя буде мало...
Надія Кишеня 29.03.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=507558
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.06.2014
ПРИЙШЛА ОСІНЬ
Прийшла осінь,
І холодно стало.
Небо сіре,і сонця нема.
Все не так!як того я
чекала,
Все не так!а вже скоро
зима.
Знов цей дощ...
І в душі,і надворі
Знову холод,аж кров
застига.
Скільки б я,не питала у
долі,
Не говорить зімною вона...
І так хочеться,просто
заснути!
А ранок,щоб ніколи не
настав!!!
Бо холодно...бо осінь лиш
на серці...
Бо ти ж мене ніколи не
кохав!!!
Надія Кишеня.3.11.2012.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=507355
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.06.2014
У.К.Р.А.Ї.Н.А.
В ночі мені приснився
дивний
сон,
В якому моя рідна Україна,
Така багата,вільна,і
щаслива,
І слава її вічна не загине.
Лани усі колосяться
житами,
І пахне свіжим хлібом на
столі,
Нескорена,незламана
віками,
Я приклонюся тихо до
землі,
І слухаю,як серце її б'ється,
А душу огорнула знов
печаль,
Бо я прокинулась,і сном це
все
здається
А прокидатись не хотілося
нажаль!
Надія Кишеня.4.11.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=507354
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.06.2014
*.*.*.*
Душа уже над прірвою стоїть,
А розум п'яний спить,йому байдуже
Ще крок,іще одна лиш мить,
І вже не буде замкнутого кола.
Лиш серце тихо шепче,зачекай!
Але для чого!?...
Немає назат вороття,
І,що кому до того...
Лиш осінь тихо листям закружляє,
Зима у серце холод принесе,
Остання надія щезає!
Життя моє було не те...
Я роль вже свою відіграла,
Закінчилась п'єса життя,
Хіба це життя!?та так існувала,
І я вже лишилась не я...
Перед очима темр'ява німа,
Я знаю!вже нічого не змінити!
І в спину тихо дихає зима,
Лиш холод,і нема бажання жити!
Надія Кишеня.4.11.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=507131
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.06.2014
ВОНА Ж ОСІНЬ
Вона прийшла,й нікого не спитала,
Розфарбувала листя золотим.
Дощем холодним землю поливала,
І огорнула холодом німим.
Це горда осінь!час її коронний,
Прийшла вона на землю панувати.
Прийшла як те дівчисько! зовсім боса,
Прийшла тумани вітром розганяти.
Усюди розкидала жовте листя,
Асвальти і поля дощем зросила.
І ніби не хотіла!не навмисно,
Всю землю тихо тугою повила.
Ах осінь!почекай!хочаби трошки,
Я сонячним промінням не зігрілась,
Та не послухала вона мене,це ж осінь!
І знову небо в хмари оповила.
Жбурляла у лице пожовкле листя,
Та марно все,хоч як я не просила.
Надія Кишеня 6.11.2012.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=507130
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.06.2014
ПРОКЛЯТИЙ ДОЩ
Цей біль!так ріже душу на частини,
І небо плаче грозами зімною,
Розбиваючи руки об стіни,
Я не можу вже бути собою.
Змішуючи кров з алкоголем,
І цигарковий дим не помагає,
Ніщо не порівняти з тим болем,
Який серце на шматки розриває.
Проклятий дощ... У серці сумні ноти,
А так хотілось в небо полетіти,
Ті крила,що несли мені надію,
Їх вже нема!лишається розбитись.
Проклятий дощ... Холодний і байдужий,
Замерзли руки,сльози застигають,
Дурна наївність!як її позбутись!?
Тебе небуло...та і вже немає...
Надія Кишеня 5.11.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506899
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.06.2014
МІСЯЦЮ ДРУЖЕ
Місяць мій друже!
Чому ж то так сумно?
Чому темнота огорнула мене?
Ти дивишся з неба на ме безумно,
І тихо шепочеш,не плач все мине!
Ховаючи сльози,у сутінках ночі,
Лиш ти!ти все бачиш!як мучуся я,
Лишилась одна,знов сумні мої очі,
Знайшла мою душу проклята біда!
А ти не залишив мене! тихо світиш,
І дивишся з неба,так сумно на мене,
Ти шепчеш не плач,все погане минає,
Та серце кохає!та серце страждає!
Місяцю друже!!!не дай йому спати!!!
Світи в його вікна!!! тривож його сни!!!
Скажи,що не можу без нього я жити!!!
Скажи як не він!то не треба весни!
Надія Кишеня 9.11.2012.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506897
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.06.2014
ХТО МИ ТАКІ?
Хто ми такі!?
Ми люди,просто люди.
Слабкі істоти,з копами надій,
Страшні слова...це мов ножем у груди
Коли руйнують світ,ілюзіями мрій.
А жити як!?цього мене не вчили,
Як серце замінити на граніт?
Щоб більше вже ніколи не боліло,
Щоб було схоже,на твердий холодний лід.
Так буде легше,просто легше жити.
Не буде болю,й тріщин у душі,
Не хочу більше вже,не хочу я любити,
Не хочу бути в світі без надій.
Життя іде,і часу не спинити.
Усе поглинуте у мариво ілюзій,
Як можна все життя прожити!?
Не знаючи ні болю,ні контузій...
Надія Кишеня 8.11.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506651
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.06.2014
ОХ НЕБО НЕБО
Ох небо небо,
Змилуйся над нами.
Народ мій стільки гор'я
вже терпів,
Гнобили нас,і нищили
віками,
І вижити не кожен з нас
зумів.
Скільки Україна існує,
Стільки її мучать кати,
Людей на сибір засилали!
Хоч не були винні вони.
Нашу мову нищили і
плюндрували,
Вижити хотіли наш народ
Та Україна сильна духом
не здавалась,
Ніщо не зломило наш дух.
ВОЛЯ АБО СМЕРТЬ!-Це наше
гасло
З ним ішли в бої на вірну
смерть
Козаки,повстанці,
партизани
В їх очах горів вогонь
свободи...
Не забудем славу,нашу
славу!
За яку пролита була кров
Бережіть і ви свою
державу
Україна-це і є любов...
Надія Кишеня 8.11.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506625
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.06.2014
МОЯ ЗЕМЛЯ
Там де небо торкається гір,
Де поля,де лани,і калина.
Це земля де родилась й живу,
Це велика моя Україна.
Де славетні герої віками,
Здобували нам волю і славу,
Дух який не зламати нікому,
Не закути вже нас у кайдани.
На цій землі,зробила перші кроки,
Моя Вкраїно!так тебе люблю!!!
Бо тут мій рід,бо тут моє коріння,
Бо тут є все,чим мрію і живу.
Моя земля,що зветься Україна,
Це синє небо,й жовті колоски,
Моя любов до тебе не загине,
В душі моїй,і в серці завжди ти!!!
Надія Кишеня 5.11.2012.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506430
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.06.2014
УКРАЇНСЬКА МОВА
Там де на калині,соловей співає,
Де прозора річка наче з кришталю.
А у серці знову,музика лунає,
Про вкраїнську мову,рідну дорогу.
Мову,яку мати ще з колиски вчила,
На якій співала,лагідно пісні,
Мову,що з дитинства,щиро полюбила,
Мову,що і досі в серці бережу.
Українська мова-то є скарб народу,
Як шкода, що не кожен її береже,
Мати свою мову-це мати свободу!
Це найбільша цінність,більша за усе.
Скільки нас гнобили, скільки зневажали,
Мову відбирали,нищили народ,
Та ніякі муки,нас не поламали,
Бо ми ж Українці!а не різний зброд.
Пам'ятайте люди,мова- найцінніше,
Бо без мови просто,нації нема,
Українське слово,є найкрасивіше,
Українська мова-це моя душа!!!
Надія Кишеня 9.11.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506429
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.06.2014
СХАМЕНІТЬСЯ!!!...
Куди котиться цей світ?
Чого люди чекають?
Ненависть!біль!образи!
Не схаменуться,як я не благаю.
А в чому винні ці маленькі діти!?
Вони мов янголята,вже страждають,
Через гріхи батьків,на них лежить розплата.
За що їм це!!!за що!!!себе питаю.
Всі б'ються за владу і гроші,
За те,що не варте нічого!
Подивіться у мамині очі!
Там завмерша сльоза,й море болю.
Не цінуєм,що маємо зараз, По трупах піднімаючись на верх,
Ні співчуття,ні жалю у очах,
Та все це перетвориться на прах.
Коли ж ви люди,зрозумієте де правда!?
У чому справжня цінність є життя,
Та буде пізно!буде дуже пізно!!!
Весь людський рід піде у небуття.
Надія Кишеня 12.11.2012.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506246
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.06.2014
БІЛЬ...
Він сильніший за мене...
Цей біль-він ріже душу на частини,
Цей біль!тече по венах замість крові
І кожну кліточку пронизує собою.
Куди втекти!?де маю я сховатись!?
Куди іти?чи бігти?я не знаю,
Та тут не можу більше я лишатись,
Бо тут уже нічого не тримає.
І знову ніч,сховає в свої шати,
Мій біль,мій крик душі,а я благаю,
Благаю ще хоч трохи зачекати,
Але чому?й для чого?я не знаю.
Не радує останній промінь сонця,
Де день?де ніч?все спутала незнаю,
Лишаючись із болем віч- на-віч,
Я знаю,що назад шляху немає.
Надія Кишеня 12.11.2012.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506245
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.06.2014