| Сторінки (2/139): | « | 1 2 | » |
З регіонів Придністровських
Весь гламурний і крутий
Прилетів орел солодкий
України «Спас святий».
Звідки лоск, гламурна крутість,
Що сприйняв від батька син?
- Важні хитрість, спритність, крутість,
Щоб добратись до вершин.
Дочекатися жар – птиці,
Ухопити чудо – шанс,
Дотягнутись до столиці,
Не впустити зірки час.
Наплести лапші на вуха,
Обіцяти чудо – рай.
І війні з московським духом
Швидко положити край -.
І повірили лохасті щ
В чудо – юда дивосвіт.
Тож хапужні злі напасті
Не минають стільки літ!
Всім баригам – до корита.
Все уміле – геть на дно.
А голодним і неситим
Привідкрили в світ вікно.
І тепер нам знов торочать:
- Тільки з нами буде мир –
Іншим всім біду пророчать
Наш найкращий поводир -.
Дійсно поводир чимало
Завершив хороших справ,
Прихопив майна і слави,
А про лохів й не згадав.
Тож байдужим і фанатам,
Як прийде прозріння час,
Не завадить пригадати
Чим він ощасливив й вас.
2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837108
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 31.05.2019
Догоряють зорі на світанку.
Ми на сіні. Запахи чудні.
На моїй руці лежить коханка.
Солодко всміхається вві сні.
Цілу нічку до зірок летіли,
Залишався світ у далині.
Віднайти кохання ми зуміли,
Хоч літа у нас не молоді.
Нам життя теплилося безбарвно,
Не чекали сонця промінець.
Все навколо сумно, пусто, марно.
Близько десь безрадісний кінець.
Ми зустрілись біля хати в лісі.
Дивну пісню тьохкав соловей.
Лаштував на солом'яній стрісі
Для дітей гніздечко журавель.
Все навкруг горнулось до кохання
Ліс до сонця, хмарка до землі,
Пташенята у дзвінкім чеканні,
Звірина у спритній метушні.
Поміж нами блискавка майнула,
Запалила пристрасті вогонь.
Доля крила щастя розгорнула,
Наче ми потрапили у сон.
Мої діти важні і спесиві,
Не зважають на гірку печаль,
Що життя моє пісне й журливе,
Як пішла матусенька у даль!
І в любові, що зустрілась знову,
Не життя – глуха імла крихка.
Чоловік забув кохання слово,
Обміняв весь світ на первака.
Ми пірнули безоглядно в щастя,
Але, через злісний поговір,
Із коханням змушені ховаться,
Не з’єднавшись у сімейний двір.
Мусимо, як підлітки наївні,
В очерет ховатись по-за став,
Чи в полях у запашному сіні,
Чи в лугах серед розкішних трав.
Господи, вдаруй нам одкровення.
Мрієм доживати без гріха,
Поєднатись в шлюбі сьогоденнім,
Щоб любов веселкою цвіла.
Щоб життя у радості вершилось
Ще багато добрих світлих літ.
А в кінці одним вінком укрились,
Разом відійшли у вищий світ.
19.05.2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836043
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.05.2019
Чи ж дочекаємось свого ми Вашингтона,
Знайдем незламну, смілу Жанну Дарк?
Що не за славу і не за корону
Візьме державу на тендітний карк.
Вже три століття в пошуках проходять.
На успіх надихнув Кобзар Тарас.
Немов сліпі, що шляху не знаходять,
Не помічаєм Спаса поміж нас.
Нема пророка в нашім ріднім краї,
Надії, віри, правди сівача.
Тож пахана, баригу обираєм,
То коміка ведемо в небеса.
Та хто ж з крутих, численних, кандидатів
Готовий сміло кинутись у бій?
За затишок, добробут в нашій хаті
На кін покласти весь добробут свій.
Хто ладен понести хреста тяжкого
За Україну на Голгофи схил?
Зневаживши неправди підле слово,
На бій із злом не пожаліти сил.
Перебороти в домі всі незгоди.
Творити з світом нові сторінки.
І привести до злагоди й свободи
Весь український люд на всі віки.
То хто ж отой непізнаний месія,
Нескорений крізь весь тернистий шлях.
То Жанна Дарк – жертовна Юля-мрія
Несе наш хрест на зморених плечах!
2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825922
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.02.2019
Жіночки. Ви наші жіночки.
Вічно у роботі – в полі, вдома.
Як на ваші не старі роки
Наслоїлась безконечна втома!
Лиця, мов прив'ялена трава,
Руки помережені, як шхери.
Вам не знані сауни і СПА.
Пальці не цілують кавалери.
Скільки довелось перенести
Бурь, тривог, суспільних катаклізмів!
Тож жертовно держитесь мети
Відмести від дому хмари грізні.
Як нелегко бути без дітей,
Що порозліталися світами.
Скільки їм недоспаних ночей
Вдарували кволі плечі мами!
І тепер живете в самоті
Без надій і на мізерні кошти.
Розгубились мрії молоді,
Ждете журно вісточки із пошти.
Десь жінки живуть до сотні літ,
А у нас в хворобах і в незгодах
Загубився весь великий світ
У малій хатині край городу.
Де ж ви поховались, козаки,
Як накерували владні боси,
Що в зажурі нидіють жінки
Пів – голодні й часто напів – босі?
Біля каси з соромом стоїть,
Із сльозами, не одну хвилину.
Може хто й для неї купить хліб,
Подарує круп малу торбину?
2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819036
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.12.2018
Він ніколи не стане багатим.
Все йому подають на тарілочці.
Не бажає нічого він знати
Ні про всесвіт, ні пташку на гілочці.
Все йому, що навкруг, не цікаве.
Звідки хліб і влаштований побут,
Чи достатньо затишку, чи мало,
Тато геній, чи змучений робот.
Проживає неначе в затінку.
Всі байдужі і рідні й знайомі.
Десь знайде запопадливу жінку.
Не спішить до роботи й додому.
А душа десь витає над світом
Все, що поруч, йому не яскраве.
Спалахне, бува, сяйним болідом,
Ясним полум’ям вічної слави.
Злими кпинами вічно заморений,
Те багатство не тішить, не гріє.
Тільки хто так потужно історії
Кволі плечі підставить зуміє?
Аскетично, без сонця і зручностей
Жив весь вік Діоген в своїй бочці.
На мораль, марноту і минувщину
Прозрівав людству втомлені очі.
Пам’ятаєм Коперника – лицаря,
Що життя положив за ідею.
Спалахнув у вогні інквізиції,
Захистивши вчення Галілея.
І Джордано Бруно метеором згорів
У невігластва дикім вогнищі.
Бо ж довести сліпим і глухим не зумів:
Безконечні світ, час і Всевишній.
Запорожець козак Задорожний
Вміло втрапив у польську засаду.
Віз до хана фальшиву угоду
Про успішну Пилявців осаду.
Всі тортури нещадні він витримав.
Польське військо розбіглось від паніки.
Над вмираючим гетьман сам висказав :
- Не забудуть повік тебе правнуки.
Пригадаймо – моряк Марінеско
Вирвав корінь держави фашистів.
Дві торпеди всадив в чудо – крейсер,
Повний випуск підводників знищив.
А життя завершив, як ізгої
Без регалій і вічної слави.
Не шануються справжні герої,
Що годять не собі, а державі.
Скільки їх призабутих героїв
І в минулий, і в нинішній час!
Проживають десь поряд з тобою,
Здатні серце віддати за нас.
2018.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816673
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 07.12.2018
Любіться і ніжно кохайтесь -
Усім нам Господь заповів.
У сяйві єднання купайтесь
До самих останніх деньків.
Хай світле кохання зоряне
З'являється в різні роки.
Воно, як яскраве сонечко,
Звеличує наші думки.
Те сяйво із найдорожчої
Божественної красоти.
У душах людських вирощує
Немеркнучі дивні світи.
І розширяються обрії
Суспільств, поколінь і епох.
Щасливих, коханням обраних,
Все більше, і з ними сам Бог.
Любіться і щиро кохайтесь -
То Господа щедра рука.
Чуттям неземним віддавайтесь
Без крихти тяжкого гріха.
А хто безконечно трудиться
Без ласки і любощів чар,
Життям своїм гірко нудиться
В полоні задушливих хмар.
Тож хай нас щодня зогріває
Цнотливий любовний угар.
Цінуєм, шануєм і славимо
Кохання божественний дар.
2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815743
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.11.2018
Нема без бога в світ дороги –
Завжди казали мудреці.
Чому ж за наші перемоги
Ми вдячні ангельській руці?
Не віримо в неоспориме,
І славим явний перекос,
Що світом правять херувими,
Не Бог, і навіть не Христос.
Що все в житті само – собою
Стається без небесних сил.
І можна нехтувати совість,
Не натруждатись аж до жил.
Чому та совість мучить перцем?
За що їй слава і вінець?
ТО ГОЛОС БОГА В ВАШІМ СЕРЦІ –
Сказав колись один мудрець.
Тож совість – найдоржча проба
Людської суті і душі.
І з нею, з Богом від порога
Йдем до найвищої мети
А херувими – слуги божі,
Котрим наказано стоять
На варті совісті в облозі
Лукавства, жадності, проклять....
У кого совість не дрімає,
Бездонна, як небес блакить,
Над тим три ангели витають,
Дарують успіх кожну мить.
2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815371
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 27.11.2018
Чомусь ми обминаємо
Відоме всім давно,
Що сивина у бороду,
А пристрасті в ребро.
З історії ми знаємо,
Що в сиву давнину
Ватаг людського племені
Мав самку не одну.
Держали мужні воїни
Теж кілька жон – рабинь
Тож розросталось плем’я їх
Все з дужчих поколінь.
Сама ж еліта племені
Жила багато літ,
І дужчими нащадками
Збагачувала світ.
Якщо ж проникнуть поглядом
Через усі віки,
То бачим – довгожителі
Лиш ті чоловіки,
Котрим опріч коханої
І вірної жони,
Теж додавали міцності
Ще й бажані жінки.
А нині довгожителі-
Нечувані дива.
Вже з юних років падає
В нас сила молода.
В шалений і стрімкий наш вік
Коханню – другий план.
Кар’єра, успіх і дохід
Гнуть чоловічий стан.
Без теплоти, жіночих ласк,
Кохання через день
Хиріють, мруть чоловіки,
Як той трухлявий пень.
І не завжди для жон біда,
Як вскочить в гречку муж.
То часто захист від стида,
Від сліз і чорних руж.
2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815205
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 25.11.2018
Олегу Синцову присвячую
Цілителі
Поети, як справжні цілителі
Вбачають останню межу,
Дарують рецепт довгожителів,
Висвічують болі й біду.
Знаходять суспільні болячки,
Лікують моральні прищі,
Пробуджують ницих від сплячки,
Гострять заржавілі мечі.
Як вмілі всезнайні хірурги
Зрізають болючий наріст.
Готові до бою і штурму,
Безстрашно встають в повний ріст.
Поетів бояться правителі –
Царі, президенти, вожді.
Цькують і ламають гнобителі,
Гноять безневинно в тюрмі.
Яку ж їм вину приторочують,
Який їм приписують гріх?
Каденції підлим скорочують,
Виводячи тупість на сміх,
Бездонну хапужність розвінчують,
Підступну брехливість метуть.
І часто жертовно закінчують
Стажденний тернистий свій путь.
За що їм ця доля дісталася
Ходіння по лезу меча?
Щоб світом вселюдно сприйнялася
Найвища господня мета!
2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815050
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 24.11.2018
Якось-то, років з тридцять тому
Відвідав я своє село.
Потрапив на місцеве шоу,
Що в клубі весело гуло.
Не шоу, то велась розмова,
З якої зал весь реготав.
Судили одного крутого,
Що все весілля розігнав.
Які дива так насмішили,
Розвеселили все село?
Свідчили мужі потерпілі,
Яких аж семеро було.
Суддя ніяк не міг допетрать –
Як сім одному піддались?
Жінки тримали мужів мертво:
- Сиди, він вар'ят, тож не пнись! –
Крутелик дав рукам розкрутку.
Хто підвернувсь, тому в чоло.
Отримав кілька літ закутку.
Завчасно повернувсь в село.
Тепер живе зовсім тихенько,
Забув про крутість голосну.
Так європейський світ чистенький
Потрапив в чорну полосу.
З’явився вар’ят круторогий,
В якого грізні кулаки.
Звернув на манівці дороги
Усьому світу навпаки.
За ті прямі шляхи пролито
Річища крові, море сліз.
Два вар’яти несамовитих
Пустили людство під укіс.
На щастя смілі і удалі
Зуміли мудро учинить:
Спинити падання в тартари
Прямі дороги проложить.
Цей вар’ят появивсь зухвало
В землі, де визріла війна
А з ним наївні підспівали,
Забувші, звідки йде біда.
Тож підспівали всіх тримають:
-Сиди, він вар’ят, і не лізь-,
Снаги крутому добавляють
Махати кулаками скрізь.
Вар’ятам всюди ворог сниться,
Не люблять тихо-мирно жить.
Шукають з ким би почубиться.
Лиш Нюрберг може їх спинить.
2018
.
.
[youtube][/youtube]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814477
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 19.11.2018
Новітнім емігрантам України
Поверни мені теплі хвилинки.
Поверни, як ікону, молю.
Я для тебе, моя половинка,
Знову світ чарівний прихилю.
На руках буду радо носити,
Хоч вага, безумовно, не та.
Ніжні коси безтямно пестити
Посивілі за спільні літа.
Розкажу про далекі дороги,
Дивовижні незнані краї.
Розтоплю в твоїм серці тривоги,
Чорні згадки і думи сумні.
Тільки де ж тебе нині зустріну?
Я полинув в незвідану даль.
Віднайшов підходящу заміну,
Та не близьку й не рівну, нажаль.
Але й ти подалася в замор’я
Від розпуки й німої журби.
Прихилилась до когось від горя
На роки, на життя, назавжди.
Розлетілись ми в різні сторони
Ти на захід, я звично на схід
Наші спільні стежки переорано,
Щоб навіки забувся їх слід.
В чужині, ми наївно вірили,
Віднайдемо наш втрачений світ.
Із коханням, затишком, надіями
Подолаєм байдужості пліт.
Та не сталося, не судилося
Повернутись у юні роки,
Де зустрілися, де любилися,
Як щасливі в льоту голубки.
І тепер ми обоє сирітки,
Що закреслили спільний наш вік.
Діти, внуки - знедолені свідки,
Не простять цю біду нам повік.
2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814188
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 17.11.2018
Тужить верба, листями лопоче,
Плаче срібними слізьми роси.
Все сумує, розлучатися не хоче
Із зеленим вельоном весни.
Сонця зайчики між вітами гуляють,
Та не зогрівають, як колись.
Холод іноді її ножем торкає,
Збитий вітром тихо пада лист
Над рікою стеляться тумани,
Паморозь сипнула по землі.
Ліс зелений раптом став багряним.
Клекчуть на прощання журавлі.
Я махаю їм услід рукою,
Шепчу ‘’ Друзі, доброго путі’’
Зачарований осінньою красою,
Серцем відкриваюсь доброті.
1961
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814079
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 16.11.2018
Хай хтось у замор'ях мудріє,
Шукає екзотні путі.
А я у саду молодію,
Шизію, як кажуть круті.
Тут вишні великі, як сливи.
А сливи, як спілі грушки.
І я в цьому світі щасливий,
І сіються добрі думки.
Тут сонце привітно-ласкаве,
А небо – бездонна блакить.
Працюєш собі не для слави,
Природа добром відплатить.
Як та материнська утроба,
Що всім вдарувала життя,
Ранима і щедра природа
Жде ласки, добра, співчуття.
Та звідки оце все береться.
Я ж надто давно міщанин.
В селі, споконвіку ведеться,
Лелеє свій сад селянин.
І хочеться світ весь обняти
Із друзями випить вина,
Тихесеньку пісню співати.
Весела вона, чи сумна.
Хоч нинішній світ урбаністський
Рахує природу, як крам,
Не витравить з душ повсемістно
Одвічний наш потяг в цей храм.
2018
,
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811608
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 28.10.2018
Я так турбуюся майбутнім
Весь довгий вік і кожну мить.
Та не за себе, за могутню
Мою Україну, що спить.
Тихенько розправляє крила,
Долає звичну дрімоту.
Лишень, щоб доля їй годила,
Топила вічну мерзлоту.
Натоптувала жадні пельки,
Збудила тих, котрим все ‘дно.
Засіяла в серцях усеньких
Любові й гордості зерно.
За наших нездоланних предків,
За їхню віру крізь віки
В майбутнє України-неньки,
В її немеркнучі зірки.
Невже ми совістю змаліли,
Так опустилися в багно
Наживи, ледарства, зневіри,
Щоб не творилось-все одно?
Та ні, неправда, піднялася
Могутня паросль молода,
Що твердо вірить в наше щастя.
За те стоїть, як мур-стіна.
Хоча зневіри у зажурі
Шукають шлях в чужім раю.
У нас, як в дивнім Сінгапурі,
Теж є рішуча, мудра Ю.
З якою, вірю, зрине сила
Змужніла юнь і зріла сталь.
Розквітне буйно Україна,
Змете зневіру і печаль!
2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811411
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 26.10.2018
‘’ Ми мазепинці і бандерівці,
Збуйці, ледарі-козаки,
Зарізяки страшні і запроданці,
Нєдоразвітиє хохли’’.
Так нас звуть напівдикі язичники
Вороги і так звані ‘’ брати’’
Зустрічали ми всіх доброзичливо,
І навіки втрапляли в пастки.
Гедемін, Казимір і Баторій,
Ще й багато найвищих чинів
Дали клятви довічної згоди
Русичів, литвинів і ляхів.
І москальська півдика еліта
Клялись богом про спільний наш путь.
Лиш би ми, поєднавши зі світом,
Приховали ординську їх суть.
Польська шляхта чванлива й свавільна,
І брехлива боярська орда
Ті угоди змели добровільні.
Довгий час їх трималась Литва.
За Вітчизну, віками плюндровану,
Нині ми стоїмо, як граніт.
Всю блюзнірську брехню переборемо,
Прокладемо дороги у світ.
То ж сьогодні говоримо з гордістю:
Ми бандерівці, ми козаки,
Вічні лицарі правди і вольності.
Не потрапимо більше в пастки.
Щиро вірим – земля обітована
В Україні зросте в певний час.
Тільки ж чуєм, як хтось десь прихований
Непомітно скеровує нас.
2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811356
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 26.10.2018
Нещасна доля у жінок,
Що мають пияків.
Тим жахом загнані в куток
Аж до останніх днів.
Не знають ніжності, тепла,
Надійного плеча.
Життя, мов пекло, темнота,
Безвихідь, пустота.
Якщо ж насмілиться зазнать
Краплину щастя в тьмі.
Встає в штики моральна рать –
І близькі, і чужі
Сусіди, родичі, свати,
Вся пересудна ‘’ знать’’ :
- Як ти могла, як сміла ти
Так мужа зневажать? –
І знають всі який то муж
У ліжку і в дворі.
Холодний і бридкий, як вуж,
Байдужий до сім’ї
Та що ж то за мораль така-
Зловісний пересуд?
Йому гулять, а їй страждать,
І не звільнятись з пут.
Хіба всевишній заповів:
Для мужа мрію-рай.
А для дружини вічний гніт,
Скорися і вгоджай?!
2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808207
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 29.09.2018
Україна – ямковий ремонт.
Що ти твориш, новоявлена еліта?
Все достойне вимела за борт,
І пливемо без керма, вітрил і світла.
Нас метляють хвилі світові,
Як летючого примарного голландця.
Живемо у летаргічнім сні,
І не можемо прокинутися вранці.
Все в країні, наче автодор.
Тільки деколи підсиплять ями – кінці.
Ніби пролетів над нами мор.
Розметались в різні боки українці.
Де ті світлі радісні часи,
Що так щедро обіцяли пустомелі?
І все глибше падаємо в сни
До безводної, безплідної пустелі.
Де оті месії – вожаки?
Ладні встати непохитно за свободу,
Здатні України провести
До весни крізь буревії і незгоди.
Та ж вони десь поряд серед нас.
Придивляйтесь, і не вірте в ласі гасла.
Вам підкаже правду божий глас.
Вибирайте і оцінюйте завчасно.
Прокидайтесь, станьте з ними в ряд..
Світла доля України в ваших діях.
Більше праці, менше різних свят.
Щедро вродиться, що з розумом посієш.
2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808028
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 27.09.2018
Шорстка татусина рука
Не гладила мою голівку.
Яка то доленька гірка...
Гарячі сльози на долівку.
Не знати тата у сім’ї,
Його тепла, хоча би зрідка.
Як було завидно мені,
Що є татусьо у сусідки.
Бувало снився він мені
Не знаний з пелюшок – лашинок.
І очі мамині сумні,
І сльози, наче горошини.
Стезя нелегка сироти –
Війни кровоточива рана.
У нашім класі з тридцяти
У трьох були і тато й мама.
І не вкладалось в голові,
Що може бути хтось, крім мами.
А з ним щасливі, світлі дні,
Надії і здійсненні плани.
Не уявлялось, як встає,
Щось там майструє, чи читає..
Усьому в домі лад дає.
Дітей до діла долучає.
Дитинства, юності роки –
Вервечка клопотів, турботи:
Матусі як допомогти
Переробити всі роботи.
Як шанували ми її
Матусю строгу і привітну,
Що, наче Прометей, з пітьми
Жертовно нас вела до світла.
Їй так хотілось теплоти,
Кохання для душі і серця,
Міцної, ніжної руки,
Плеча надійного, щоб спертись.
І нині через стільки літ
Усе я чітко пам’ятаю.
Дружину, що ввійшла в мій світ,
Як мамин слід, одну кохаю.
2018
.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807739
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 25.09.2018
Гей, там в поле трактори йдуть.
На городах стан жінки гнуть.
А в ‘’підпільній’’ хаті
Пияки затяті
Самогон п'ють.
Гей, від зорі до ночі
Погулять охочі
Самогон п'ють.
Як нап’ються, то горластять,
Не шанують тихе щастя.
Їм начхать на поле,
На нещасну долю
Для домашніх.
Гей, від зорі до ночі
Погулять охочі-
Геть пропащі.
Я на жінку не молюся,
Вже й до жінки не горнуся.
Як нап'юся бражки,
Вскочу до любашки,
Залюблюся.
Гей, від зорі до ночі
Погулять охочий
Розведуся.
Йому жінка вже не сниться,
Йому жінка не годиться.
Може верне крила –
Чоловічу силу
Любка мила.
Гей, від зорі до ночі
Погулять охочий
Вірить в диво.
Ось і любка вже не грає,
Хай з ким іншим погуляє.
Завертає в хату
Пити цьмагу кляту,
Дім минає.
Гей, геть забув він стежку,
Що вела у гречку.
Пропадає!
2018
.
9
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806321
рубрика: Поезія, Поетичні афоризми
дата поступления 11.09.2018
Бажаєш стати, як той Ю,
Тримай всіх друзів на краю.
Порадив Президент.
Лишень апостоли в раю,
Що входять у святу сім’ю,
Достойні на презент.
А ті презенти не прості,
Такі масштабні, визначні
Пливуть до їхніх рук.
Хтось енергетику хапнув,
Хтось промисловість підгорнув.
Всім іншим перезвук.
А ще ж немало тих святих
Таких пихатих і крутих
Влились в сімейну рать.
Десь поселились в небесах
У безконечних чудеса.
На всіх, хто нижче, чхать..
Багато добрих, важних діл
Здійснити Президент зумів.
Апефеоз, вінець!
Та ті святі, як злі щурі,
Крадуть досягнення смачні,
Все зводять нанівець
Вельмишановний, Президент,
Вам краще б вибрати момент
І розігнати шваль.,
Пригальмувати апетит.
І слава світом полетить
У віковічну даль.
Запам’ятається в віках
Ваш непростий і плідний шлях,
Що вів у висоту.
Нащадкам Вашим слава й честь,
Якщо звергнете із небес
Бездонну марноту.
2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790955
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 09.05.2018
Чи я живу, чи тільки скнію?
І щось ніяк не зрозумію
Чому у рідній Україні
Ми українською німієм?
Чому стає нам так незручно
За нашу мову милозвучну,
За нашу пісню – чарівницю,
За Україну – годівницю.
Та ще ж такі ми прехороші,
Що прислужитися охочі.
На всяке іншомовне слово
На їхній відповідь готова.
А ще ж такі ми безхребетні,
Що всім достойним і бешкетним,
Лиш заговорять іншомовно,
Готові ручку цілувать.
Себе ведемо, як лакеї,
Як нижча раса, як плебеї.
Щоб не зобидити нескромно:
‘’Чєго ізволітє сказать? ‘’
Де наша гордість, наша сила
Щоб іншомовні нам годили?!
Коли ідуть в сусідню хату,
Слід по сусідськи розмовляти.
Коли ж влітають окупанти,
У них інакші домінанти:
Все підім’яти, придушити,
Твоє єство розпорошити.
Перебрехати все минуле,
Щоб всі нащадки геть забули
Про наше древнеє коріння,
Про наші вічні володіння.
А як старались, як брехали,
Щоб ми забули все, що знали,
Щоб прихопити ласі креси,
Зробивши бидлом безсловесним.
Тож сім століть нас ґвалтували
Ті безконечні злі навали.
Зі сходу, заходу, від моря
І від північного помор’я.
Чому, так званий, старший брате,
Ти затоптав нас попід ноги?
Чи ж не за те, що так багато
Тобі вказали ми дороги?
У світ величний, у Європу,
В цивілізацію широку.
Твоїм ординським диким предкам
Ми вторували шлях нелегкий.
Чому тобі, наш ніби брате,
Від нас потрібно так багато:
Віддати хліб, віддати сало,
І того буде ще й замало,
Віддати дім і рідну мову.
Тоді все стане так чудово!
‘’ Тогда, Івашка, поскорєй
Стакан болтушєчкі налєй.
І станєт всйо вокруг свєтлєй
І будєт всйо кругом оккєй’’.
За понадмірну толерантність,
За доброчинність, елегантність
Несем нелегкого хреста.
Лишень як вдарить громовиця
Стаєм незламними, як криця,
А після знову – в світ добра.
Щоб Україні процвітати
Своє повинні шанувати,
Добром ділитись залюбки.
Із іншомовними дружити,
А українством дорожити,
Тримати міцно кулаки.
2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778628
рубрика: Поезія, Поема
дата поступления 23.02.2018
Символи
Наш синьо- жовтий прапор
Це символ доброти,
Це поклик до свободи,
До світлої мети.
А герб наш троєзубий
Це клич до боротьби.
До мужності й відваги
За шлях в нові світи.
2017.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778468
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 22.02.2018
Мамо, тато - я ваша дитина.
Непослушний, але добрий хлопець.
Може я для вас тяжка година,
Але я такий, вже хоч-не-хочеш.
Тато, мама, ви - для мене свято.
Чи цілуєте, чи лаєте від серця.
Але ж я стараюсь так багато,
Тільки щось не дуже все вдається.
Я росту, мудрішаю щоденно.
Люблю ігри, плаванням займаюсь.
І, повірте, буду небуденним,
Вас достойним стати постараюсь.
ПАВЛИК
2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778083
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 20.02.2018
Ми зустрілись в далекій юності.
Я- вже підліток, ти- штубачок.
Принесла мені кухлик свіжості
В той осінній гарячий деньок.
Доля звела обох через роки.
Як троянда п'янка розцвіла.
Я побачив тебе карооку
І в душі задзвеніла весна.
Віднайшов призабуту стежинку,
Повернувся в наш сонячний край.
Розтопилась у серці льодинка.
Поцілуй ти мене, приласкай.
Я до серця твого доторкнувся,
Розпалив незгасимий вогонь.
Нам чаруючий світ прихилився
На всі роки до вицвілих скронь.
Я літаю на крилах кохання,
Я купаюсь у ласці твоїй.
Засвітились небесним сіянням
Усі свята і будні земні.
Наші діти- то віти ласкаві,
А онуки – кущів щедрих ряд,
Правнучата – троянди яскраві.
В сяйві щастя зростає наш сад.
Щиро дякую, кухлик – провидцю,
Спільну долю колись передрік,
Вдарував нам кохання криницю,
Благодатну і щедру повік.
Цей дарунок, таємний спочатку,
Лиш зірки знають правду святу.
Все розкажуть далеким нащадкам
Про любов на Землі неземну.
2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777829
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.02.2018
Шантрапа України
Всяка гниль, всяка слизь
Піднялась на коліна
І подерлась у вись.
Все високе, уміле
Затоптала на дно.
Не потрібна їй світле,
В світ широке вікно.
Добралась до вершини
На халяві й брехні,
Розтоптала надії
На щасливіші дні.
Прихопила все гарне,
Що народ сотворив.
Хтось прорвавсь в олігархи,
Хтось в державний актив.
Обіцяла нам скоро
Досягнути висот.
Через тайні офшори
Оббирає народ.
Підімняла під себе
Правоправну всю рать.
Оселилась на нбі,
На всіх інших начхать..
Коли ж хто захищати
Схоче наші права,
Тому краще змовчати-
Попереду тюрма.
Тільки дехто несміло
Обминає той прес,
Все пускає на діло,
На суспільний прогрес.
Що з тобою, Вітчизно,
Чом ламають хребет?
Вже готується тризна,
Похоронний фуршет.
Вже тебе розривають
На шматки, як колись,
Під сусідів кидають
Лиш би сам збагативсь.
В тому всі завинили,
Що неправедна муть
Україну сповила.
Вже й не сила дихнуть.
Сидимо собі скраю
Споглядаєм здаля
Як повільно конає
Українська земля.
2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776212
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 10.02.2018
Над будинком моїм благодать.
Херувими співають любові.
Нам Господь вдарував райський сад,
Що розквітнув у нашому домі.
В цьому домі, в краплині життя,
Відтворились Господні задумки,
Що пронизують світу буття,
Як земні і небесні дарунки.
Всіх вітаєм співців, сівачів.
Нам конфесії, віри байдужі.
Бог народам любов заповів-
Різним расам, країнам, подружжям.
В нашім домі у мирі живуть
Уніат, реформат, православні.
Поважаючи внутрішню суть,
Вірять в істини божі прадавні.
А канони придумали ті,
В кого в серці не Бог, а спокуса.
Розвели наші спільні путі,
Уповаючи всяк на Ісуса.
То не гріх відспівати дитя.
Ці канони придумали грішні.
Цінне кожне для Бога життя
На Землі і майбутнє горішнє.
Вірим прийде блаженна та мить,
Коли все, як у нашій домівці
В Україні садком зашумить.
Принесе згоду й мир українцям.
2018
.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772920
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 23.01.2018
Найхижіший шматок Золотої Орди –
Ненажерлива зроду Москва.
Всі навколо довічні її вороги.
Всім судилась московська тюрма.
Дух орди наложився на дух гнилизни
І з’явився жахливий мутант.
Сім століть розростався він в різні боки,
Ненаситний в віках окупант.
Напівдика орда азіатських степів,
Дикий люд приуральських боліт,
Маргінальні дружини русинських країв
Породили мутанський цей плід.
Замахнувшись на спадок всієї Орди,
Русичів, Цареграда, Литви,
Взявся він підминати усе навкруги,
Стати світу бичем на віки.
Був: Улус і Князівство і Царство в Орді,
Став Імперія, потім Союз.
А тепер Федерація знову в путі,
На якому втрачається ґлузд.
А лікарство одне від тієї біди:
Щоб розпалось те дике кбло,
Щоб народи його шляхом миру пішли,
Закопавши війни джерело.
2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772364
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 20.01.2018
Що є хабар? – Дві іпостасі:
Один дере, другий дає.
Хапач гребе на держ – посаді,
Давач успішного вдає.
Ось перший виростив пузяку.
Свиняча пика аж блищить.
Другий хапається за ... аку,
Щось там не йде, лишень бурчить.
Життя для перших - світла траса.
Других на путівцях трясе.
Хапуга наминає м'ясо,
Давач лиш кісточки гризе.
Перед законом всі однакі
Хто наче трутень, хто оса.
Обом на руки залізяки,
Чи й електронні чудеса.
Ось перший знову гріш стинає,
Дає відсоток на – гора.
А другий баланду хлебає,
Бо дав замало хабара.
То хто з них жертва, хто злодюга?
Отой, що сів на кілька літ,
Чи той, як хащі і яруги,
Гальмує України хід?
Чомусь прозріла в нас Феміда.
Хтось зняв пов’язку ій з лиця.
Тож путівцем розбитим їдем.
І не видать йому кінця.
. То як нам бути, що робити,
Як успіх досягти якийсь,
Як діток в світі захистити,
І не вступить в хабарську слизь?
2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770842
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 11.01.2018
Пролітають відміряні роки.
Пів-століття у нас на крилі.
А кохання п'янке яснооке
Не згасає, як в юності дні.
Як люблю твоє лагідне тіло,
Цю красу, що Господь вдарував.
Ти, звичайно, ледь – ледь постаріла,
Але я теж молодшим не став.
Нас втішають онуки і діти,
Правнучата десь поряд в путі.
З кожним новим життям молодіти
Випадає нам щастя в житті.
Над Дністром пароплани літають,
Смілі в небі птахами пливуть.
В цей привітний, затишний Одаїв
Спішні справи на поміч зовуть.
Завітай, люба, також в Одаїв.
Мрія рідних тут ділом зросла.
В придністровських краях нас чекають
Добрі люди і справжні дива.
Подаруй нашим дітям ще трохи
Свого серця, душі, теплоти,
Щоб діла їх і мрії високі
Щедрим садом добра тут цвіли.
2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769368
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.01.2018
Яка то мука вистраждать вірша!
Які глибокі зачерпнуть пучини.
В які далекі вслухатись моря,
Щоб зацвіла веселкою строфа,
І задзвеніла потайна струна,
Що є в душі у кожної людини.
Яким то треба бути сівачем,
Які ясні повинні грати ліри,
Щоб поділитись серцем з читачем,
Чи поєднатись духом з слухачем,
Підперти світ поезії плечем,
Засіяти зерном добра і віри!
2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767291
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 21.12.2017
На наших теренах
Ростуть лиш терени,
А ще бур'яни – хабази.
Гніздяться лелеки,
А ми так далеко
Від нашої долі весни.
У рідному краї
Давно нас чекають
Хатина, дитинства стежки,
Гаївки у лузі,
І юності друзі,
У пам'яті вічній батьки.
Ми не помічаєм
Як швидко минає
Цей дивний, чаруючий світ.
А серце сумує,
А серце питає:
На що змарнував стільки літ?
Чого добивався,
Чи ж ти постарався
Лишити малесенький слід?
Щоб дім твій піднявся,
Щоб край помінявся,
Зламався байдужості пліт.
Поглянь довкруг себе-
Чого світу треба.
Підстав доброзиччя плече.
Хай ліс розростеться,
Ставок розіллється,
Струмочок дзвінкий потече.
І кожна билина,
І кожна пташина
Чекають твоєї руки.
Ти – божа людина.
Не рви пуповину,
Що з’єднує наші світи.
Залиш всі тривоги,
Вернись на пороги,
Природі борги поверни.
Осяйсь її світлом,
З’єднайсь з її світом,
Тонку пуповину зціли.
2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766758
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 18.12.2017
Ми зростали в обіймах природи,
Полоскали нас літні дощі.
А роботи в садах і городах
Додавали наснаги душі.
Будні були для нас наче свята.
Вирував колограй дітвори.
Ковзани саморобні й санчата
Нас носили на крилах зими.
Нас чекало чимало роботи –
Вічні черги, дровітня, стерня.
Здобували під блимання ґноту
Для життя необхідні знання.
Ми не знали Те-бе, інтернету,щ
А читали запоєм книжки.
І зростали безвісні поети,
Розгорялись незнані зірки.
Мандрували в поля босоного,
Обносили сусідні садки.
І манили в майбутнє дороги,
І збувались надії-казки.
Хоч життя наше було нелегке,
Надихала майбутня весна.
І тепер, оглянувшись здалека,
Знаєм: було усе недарма.
2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766459
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 17.12.2017
Який народ, така й держава.
Чому ж ти ремствуєш на те,
Що та омріяна халява
Лише для декого цвіте?
Була халява просто чудо
В совіцькі збочені часи.
Не треба клепки, лиш усюди,
Що зле лежить-хапай, неси.
Тепер часи зовсім другії,
Щоб хапануть хоч щось круте
Потрібна в голові ‘’олія’’.
І щоб не мучило святе.
Хтось там нещасним помагає,
А інший працею горить.
Твоя хатина вже й не скраю,
А десь на пустощах стоїть.
Сам продаєш своє майбутнє
За кільо гречки, сто рублів.
Ведеш у верх усяке мутнє,
Що з ним і випитиь б не схотів.
Сьогодні той, що самий спритний,
Халяву виніс в небеса.
Він вже не сірий, він блакитний,
А родовід веде з Христа.
Він вже еліта, він державник.
З повітря здобуває хліб.
Керує так, неначе справді.
Десь там у яслах його слід.
Він, як Господь, як Бог єдиний,
Як Соломон, чи й навіть Крез.
Ісус кормив народ в пустині,
Він для народу, наче прес.
Через хабар, через тарифи
Через кредит на всі роки
Так непомітно, дружно, тихо
Дере останні копійки.
А ж благородний, благочинний,
Як дбає він про свій народ!
Комусь вдарує корівчину,
Комусь путівку на курорт.
Десь там збудує стадіона,
Зведе чудовий водограй.
А ти кричиш: ‘’ Йому б корону,
Ще вище, вище піднімай’’!
Тепер сидиш в своїм задвірку.
До фені гідність і святе.
Лиш за халяву дуже гірко,
Що хтось другий на ній росте.
2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766221
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 15.12.2017
Щоб свободу здобути,
Через грізні редути
І боївки захланців
Йшли у вічний вогонь.
Нам повік не забути
Ту Лисоню і Крути,
Українських повстанців,
Холод - ярівський схрон.
Крізь сибіри і ґрати
Добивались до хати.
Волю, кров’ю умиту,
Здобували святу.
Нам повік пам'ятати
Зв'язкову ту розп'яту.
Понівечену юну
Світанкову красу.
Вишиванка-кофтина.
А коса до коліна.
Чи ж хто зронить від горя
Непомітну сльозу?
Хижі очі усюди
Посіпак кагебістів
Ледь прикриту в глинищах
Золотаву косу.
Ми бандери, мазепи.
Нас цькували совдепи,
Дотепер нас бояться
Вузьколобі совки.
Та москальські баґнети,
Надпотужні ракети
Не повернуть їм щастя
Панувати віки.
Відійшло у минуле,
Але ми не забули
Як хребет нам ламали
Для імперських турбот.
І сьогодні крізь болі
Йдем звитяжно до волі,
Піднімаєм державу
До найвищих висот.
Через рани і втрати,
Через підлість і зради
Цих злиденних душею
Промосковських совків.
Знову мріють загнати
Нас за мури і ґрати,
Щоб про волю забули
Ми навіки - віків.
Але час не спинити,
Нізащо не згасити
В вільних душах одвічний
Прометеїв вогонь.
Нас совкам не зламати.
Краще разом ступати
Непокрученим, світлим
Шляхом звільнених доль.
2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765041
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 09.12.2017
Золота ти, моя половинка,
Мій, воістину, ангел небесний.
Вже пів- віку щодня, щохвилинки
В твоїм сяйві купаюсь чудеснім.
Надихають на злет, на горіння
Твоя вірність, незгасне кохання.
Кожен рік, як весняне цвітіння,
Кожен день, як рожеве світання.
.
Зрілість, старість легкі, як піринка
Якщо поруч ми завжди обоє.
Ти для мене ,моя половинка,
Зостаєшся повік молодою.
Наші діти, онуки – то крила,
Що натхненно летять у майбутнє.
Додають нам терпіння і сили
Оминати мілке і несутнє.
На підлеті невтомні лелеки,
В подарунок несуть правнучаток.
І життя простягає далеко,
Знов отримує новий початок.
Пролітають роки, як хвилинки,
Розростається наша родина.
Ти для мене, моя половинка,
Найдорожча на світі перлина.
Хмари болю за обрій стікають.
Гріє сонце любовного статку.
З тим теплом нові далі здолають
У віках незкінченні нащадки.
Хай повік пам’ятаються в згадках
Світлі, щастям наповнені, роки.
Всім, хто родиться з нашого спадку,
Бог вдарує кохання високе!
Грають хвилі життя без зупинки.
Шлють надії, вилічують болі.
Ти для мене, моя половинка,
Подарунок щасливої долі.
Марія – Юрій 2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756046
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.10.2017
Золота ти, моя половинка,
Мій, воістину, ангел небесний.
Вже пів – віку щодня, щохвилинки
В твоїм сяйві купаюсь чудеснім.
Надихають на злет, на горіння
Твоя вірність, незгасне кохання.
Кожен рік, як весняне цвітіння,
Кожен день, як рожеве світання.,
Наші діти, онуки – то крила,
Що натхненно летять у майбутнє.
Додають нам уміння і сили
Відмітати пусте і несутнє.
На підльоті невтомні лелеки,
В подарунок несуть правнучаток.
І життя простягає далеко,
Знов отримує новий початок.
Хмари болю за обрій стікають,
Гріє сонце любовного статку.
З тим теплом нові далі здолають
У віках нескінченні нащадки.
Хай повік залишаються в згадках
Світлі, в злагоді прожиті роки.
Всім, хто родиться з нашого спадку
Бог вдарує кохання високе.
Вік кохання безмежний, як хвилі
В океані по місячній стежці.
Бог усім нам дарує цю милість.
Тільки Бог не у кожному серці.
Марія – Юрій
2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753313
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.10.2017
Мов птах, в сильце захоплений,
Радянський інженер.
В багно нужди затоптаний,
Без лицарських манер.
В костюмчику потертому,
З краваткою '''все дно'',
Системою відтертий він
Аж на суспільне дно.
Марксизмом геть зашорений,
В кишені без монет.
І все ж в душі не скорений
Технічних муз поет.
І все ж готовий дертися,
Й зубами, до кінця
За швидкісні конвертори
І штучнії серця,
Невидані комп”ютери,
Космічний чудо-міст.
І віддає на діло те
Увесь талант і хист.
Тож відстаєм не на віки
Лишень на пару літ
Твоєму духу завдяки,
Що рветься з тьми у світ.
Йому б хоч трішечки тепла,
Суспільної ваги,
То світ увесь би здивував
Здобутками снаги.
Його онуки і сини,
Наш український цвіт,
Ривком в незвідані світи
Дивують нині світ.
1991 - 2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740616
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 05.07.2017
Місія М В Ф рекомендує Уряду України
ще на три-чотири роки відкласти пенсійну
реформу, зокрема індексацію і осучаснення
пенсій.
Так тяжко,що в наш дім прийшла війна,
Терпіть пенсіонери – бурлаки.
На вас лягли знегоди і біда,
На вас усі надії на роки.
Що з того, що трудилися сорок літ,
Що підняли з руїн наш рідний край
Вітчизні віддали свій злет, свій цвіт.
За те вам гарантовано – у рай.
І
А за життя поки-що потерпіть,
Підставте ще раз втомлене плече.
Якщо ж там хтось жирує, чи фінтить,
Нехай вас те не мучить, не пече.
Хай ваші внуки сміло йдуть у бій,
Стоять, як криця, ворогу на зло.
Ну, а якщо чиїсь синки в пивній,
Чи на Мальдівах- то їм повезло,
Що їх татки, при керівних рулях,
Гребуть під себе все, що ви звели.
Тож нарікайте тільки на свій шлях,
Бо ви, на щастя, так би не змогли.
На щастя, чи на жаль, ось в чому річ.
Іде програма: зменшувать усе -
Якнайскоріше відправлятись пріч;
Керманичам полегшення несе.
Тоді ще більше можна хапануть.
Витать над світом в ситій дрімоті,
В сліпій гордині господа забуть...'
Горіти їм в пекельному вогні!'
2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734995
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 25.05.2017
На роботі пропадав він
Від раня до зір самих.
А держава ось недавно
Втричі ціни, в п”ять тариф.
Все трудився, все старався,
Щоб побільше, краще щоб.
За гроші не поминався.
А дістав медаль-значок.
Не ставало – економив.
А сім”я все нароста.
Зуби стисне до судоми
І не рветься в небеса.
Обминав кафе, кав”ярні.
Літ зо п”ять костюм служив.
Плащик свій многостраждальний
Аж дванадцять проносив.
Мешти кілька літ трудились
І в жару і в холоди.
А по радіо твердили –
Ну ж, які щасливі ми!
Хоч і тяжко, та терпілось.
Вірив, так не назавжди.
Працював і ще хотілось,
Ждав світлішої доби.
А тепер жебрак останній
Може плюнути в лице.
Як піднявся ринок славний
Недоступним стало все.
Треба знов перепросити
Той старий, потертий плащ.
Щось підшити, підновити,
Щоб не зовсім вже аж-аж.
На сніданок – ківш картоплі
З маргарином під чайок.
І на „звершення високі”
До роботи на деньок.
Економить він невтомно
Вдень, і ввечір, і вночі,
Чи ж протегне так ось довго
На картоплі і воді?
Більш не сохне на роботі,
Не палає, як папір.
Виробничії турботи
Бачить із-за дальних гір.
2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733672
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 16.05.2017
Не думав ти ніяк, „великий” Ленін,
Чим повернеться нам твоє вчення.
Рознічиїв ти годівницю землю.
І відплатила всім вона сповна.
Все меншає продуктів на прилавках.
У дефіциті масло, хліб, вино.
Знецінений селянський труд – удавка
Для трударя. І вимира село.
Рознічиїв ти фабрики, заводи.
І з року в рік все гіршає товар.
Нема господаря. Є „царствіє свободи”.
І ціниться не праця, а навар.
Ти розламав релігію прадавню,
І виріс бездуховний ниций бевзь.
Не вірить він ні в розум, ані в правду,
В людину, душу, Бога, гнів небес.
Ти розбудив страшну рушійну силу,
Що зветься „пролетаріїв диктат”.
І міліони загнано в могили,
Щоб підтвердити класовий розбрат.
Теорії свої творив у вірі,
Що ощасливиш бідаків усіх,
Піднімеш ввись затурканих і сірих.
І кинув чернь у братовбивчий гріх.
Чомусь повірив в сірості величність,
У мудрість пролетарського чуття.
Не врахував душі простої ницість.
Екперимент не має майбуття.
1991
- 69 –
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731933
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 05.05.2017
ПОБЕДА
Такой Победы, такой Победы
Еше никто не знал на свете.
Такого счастья, чистого неба
Еще никто не дал планете.
Как тот солдат, что в сорок пятом
Сломал хребет нацистской своре,
Те вечно юные ребята,
Что смертью смерть смели под корень.
К такой Победе, к такой Победе
Они рвались сквозь горы, воды
О, сколько горечи изведать
Им довелось в огне походов!
Как ожидали, как мечтали
О том счастливом Дне Победы!
Скольких друзей не досчитались.
Прошли сквозь пламя, лед и беды.
Так пусть в веках хранится свято
Живая память о героях,
В тридцать девятом- сорок пятом,
Прикрывших Мир своей судьбою!
Такой Победой, такой Победой
Они попрали мир страданий
И благодарных поколений
Им будет вечное признанье.
Такой Победы, такой Победы
Еще никто не знал на свете.
Такого счастья, такого неба
Еще никто не дал Планете.
1985 - 2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731100
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 29.04.2017
А война, война была такая,
Что и тридцать, сорок лет спустя
Им все снится непростая фронтовая,
Трудная солдатская страда.
В кутерьму разрывов, визга, грома,
Лязга траков, воя канонад
Уходили от родного дома,
Зная, как непрост их путь назад.
Поднимаясь в бой, все знали: очень просто
Не дожить до окончания его
Под огнем кинжальным перекрестным,
Под разрывами снарядов, мин и бомб.
Знали, что раненья и увечья
Суждены не одному из них.
Но вступали тысячами в вечность,
В память поколений, в скорбный стих.
Сколько горя им пришлось изведать,
Сколько бед досталось испытать!
Чтобы долгожданный миг Победы
Хоть на миг быстрее повстречать.
1984
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729899
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 22.04.2017
Бог створив людину
По своїй подобі.
Більше дав від себе,
Дещо від худоби.
Дещо від гадюччя,
Трохи від звіряцтва,
Капельку від риби
І чуть-чуть від птахства.
Замішав те круто,
Пересипав гноєм,
Щоб не був могутнім,
Зоряним героєм.
Щоб, хоча й від Бога,
Жив в гріху щоденнім.
І не заривався
Надто височенно.
З того часу людство
Не піднялось зростом.
Всякого паскудства
Натворило доста.
Хоч на світі цьому
Всі одних прапредків,
Та від чогось мають
Різнії кебетки.
Той орлом літає,
Цей свинею риє,
Той козлом скакає,
Цей шакалом виє.
Той змією жалить,
Цей, як рак,задкує
Той, як вовк в кошарі,
Ріже і грабує.
А причина в тому,
Що в людську істоту
Бог закинув всього,
Щоб була робота.
Щоб коли й згрішив він
Каявся натхненно.
Божу досконалість
Осягав щоденно.
1991-2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729738
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 21.04.2017
Присвячується Білінському В Б, Воротиленку В С
Нам Москва засмітила мізки,
Підмінили брехнею історію.
Ніби ми з москалями брати,
Хоч молодші, та дещо спотворені.
Мов, не так ми співаєм пісні,
І не так промовляємо слово.
Віщі думи зовсім не рясні,
Та якась замілка наша мова.
Та й не ми засвітили зорю
Європейському древньому світу.
Научили плекати ріллю,
Здобувати метал і освіту.
Появились в недавні часи
Як сармати, чи гуни, чи готи.
А до того буяли ліси
Без осель, без людей, без турботи.
Та які там столиця, міста?
Тут тулились лиш дикі погани.
Перед тим, як пришла праорда
Десь невідь де з’явились слов'яни.
А Столиця- Москва золота!
Що якийсь там задрипаний Київ?
Родовід свій ведуть від Христа!
Через Рим - Візантію - Софію.
Всі русинські здобутки, книжки
Заховали глибоко від світу,
Щоб нащадки повік не змогли
Залишити моосковську орбіту.
Та марні їх надії, труди.
Зруйнували ми тайні темниці.
Віднайшли заповітні книжки,
Волю правді дали, наче птиці.
І тепер скаженіють від слів
‘’українці’’ , ‘’Мазепа’’, ‘’Бандера’’,
Свою сутність фашистіських спрутів
Приторочують нам , як химеру.
Правнучата лихої орди
Вже не сіять вам війни і чвари.
За свої п’ятьсотлітні гріхи
Ждіть гоморської божої кари!
2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726009
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 28.03.2017
Стоїть великий, грізний крейсер
У Петрограді на Неві.
Цей символ – блуд і фарисейство
На нашій згорьоній землі.
Його намертво прикували
До прибережної стіни.
Завжди надійно вартували
У безкозирках братани.
Його й тепер оберігають
Від невідомої біди.
Туристи часто оглядають.
Він став знаменом соцдоби.
-А розкажи мені, татусю,-
Спитало в групі хлопчення.
-Чому тут корабель приткнувся,
Чому не відплива в моря?-
-Це, славний крейсер наш „Аврора”.-
Йому отець відповіда.
-Із вистрілу його сувора
Пішла поміж людей війна.
Ось перемогу взяли в руки
Пролетарі і бідаки
І сімдесят чотири роки
Живемо світу навпаки.-
-А зрозумів, його поставив
І, певно, хтось тут прикував,
Щоб він нікуди вже не плавав
І більш нікому не стріляв?-
1990
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724503
рубрика: Поезія, Дотепні, сучасні епіграми
дата поступления 20.03.2017
На тролейбусному крузі,
Де збігаються дроти,
Я сказав своїй подрузі
-Мила моя, не свисти.
Ще додам тобі одразу,
Не зіл”ємся, як дроти,
Бо таку, як ти, за-зу
В цілім місті не знайти.
Ти висмоктуєш всі соки,
Мої нерви, як дроти.
Де ота любов висока,
Про яку дренділа ти?
Де оті яскраві мрії,
Де той шарм пікантних дам?
Тягнеш в ліжко, як повія.
І все „дам, та ще раз дам.”
Розірвати б тії пута,
Розігнати б сон-туман.
Але як без тебе бути,
Найміцніший ти капкан.
Вже й не висмикнусь з болота
Неземних відьмярських чар,
Бо міцніш стального дроту
Твоїх любощів угар.
2000
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724154
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 18.03.2017
Знову в дім завітав вечір хмурий.
В темноті засиділась одна.
У тяжкій безнадійній зажурі
Пила чашу розлуки до дна.
Відлетів мій соколик у вирій.
Потягло в багатіші краї.
Насміявся над серденьком щирим,
Наплював на страждання мої.
Я його дожидалась так довго!
Що й надію згубила зовсім.
Я його покохала так повно,
Так безмежно. На подив усім.
Я пірнула в кохання, мов рибка.
В глибину, до самого денця.
І здавалось, любов ця велика
Вже ніколи не встріне кінця.
Тай була ж та любов, наче сонце,
Безконечна, гаряча, палка!
Налякав мого милого сон цей,
Бо душа в нього надто мілка.
Все боявсь спалахнути багаттям
Від мого неземного вогню.
За заморське шикарне манаття
Заховався, немов за броню.
А тепер ось – і сам у замор”я.
Що йому журавлина печаль?
Як кохання жарптицю у зорях
Не відчув біля себе на жаль.
Я б його у турботу сповила.
Так кохала б, щоб все молодів!
Щастям весь його шлях би встелила
Так, щоб краще ніхто б не зумів.
Що ж, втішайся в заморськім розвою.
Я ж завжди буду вдячна тобі,
Що й, зоставшись навіки одною,
Не засохну при тому вогні.
1994
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721405
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.03.2017
Зацвіли в Тернополі каштани
В цю осінню пізнюю пору.
В нашім домі радість довгожданна –
Бог послав дитиноньку малу.
Я й матуся вже давно не літо,
Осінь сріблом скроні засіва.
Та ще раз нам засіяло світло –
Збагатилась хлопчиком сім”я.
Пуп”яхом людського розмаїття
Збагатився невмирущий світ.
Увійде в нове тисячоліття
Ще міцнішим наш великий рід.
Підростає хлопчик, наш горобчик,
Наш пустунчик, грудочка тепла,
Невгамовний і дзвінкий струмочок,
Пострибайчик, кізонька мала.
Виростай хлопчино якнайскорше.
Сміло йди у двадцять перший вік.
Щиро вірю, що вже твоя ноша
Буде легшою, ніж я волік.
1985
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720720
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 27.02.2017
Батьку,́
Як тобою не гордиться!
В скруті
Ти найперший помічник,
В свята
Майстер красно веселиться.
В будні
Ненаситний трудівник.
Трудно,
Безконечно трудно жилось
В юні
І пізнішії роки.
Скрутно,
Так безвихідно ліпилось
В глумі
Партократної ріки.
Навіть
В тій нарузі не зламався.
Вперто
Очищав зарослий став.
Знаю
Сатані не продавався.
Мертвим
За життя свого не став.
Завжди
Зостававсь душею добрий.
Чесно
Ніс нелегкого хреста,
Правду
Відвойовував хоробро,
Землю
Виплековував в трудах.
Рвався
До багатства в наших душах,
Зичив
Інтелекту і добра.
Брався
Всякі труднощі подужать
Лиш би
Розвивалась дітвора.
Зовсім
Ти не винен в наших бідах.
Даром
Працював за пів-коня.
Просто,
Як багато хто повірив
В правду
Більшовистського вчення.
1991
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719841
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.02.2017
Невже талант? Чому твої дороги
Лягли крізь цех? Ти ж мав ралити світ,
Здіймать душі людської перелоги,
Плекати в ній життєвий щедрий цвіт.
-Я не поет, поки лишень аматор.
І все ж вчуваю божий глас і гнів.
Під рев зівак один, як гладіатор,
Виходжу в бій із сонмом ворогів.-
Поет не той, хто ліпить милі вірші
Про райські кущі, співи солов”я.
А той, хто вперто душі наші грішні
Звільня з оков лихого коваля.
І хоч цей шлях терновий і багнистий,
І тяжко втриматись в Пегасовім сідлі.
Тепер ПРОЗРІВ поезії НАМИСТО
Ще подарую батьківській землі.
1994
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718210
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 14.02.2017
Що з нами сталося?
Порозліталися
Наші ідеї.
Все, що любилося,
Розпорошилося
Вже і не склеїть.
Що з нами трапилось?
Що нами втратились
Віра й надія,
Вірність подружняя,
Праведність мужняя,
Сонячна мрія.
Що з нами діється?
Що ми розсіялись
По своїх норах,
Як миші сірії,
В дружбу не віримо, І
Віримо в морок.
Слава козацькая,
Доблесть солдатськая
Вже не в пошані.
Цінимо блатників,
Милених братчиків,
Платне кохання.
Що з нами твориться?
Що вже не бореться
Праведне з грішним,
Шана хабарництву,
Здирству, лихварництву,
Тим, що із грішми.
Що з нами робиться?
Що совість горбиться.
Гордість завмерла
За віру давнюю,
Звершення славнії,
Творчії перла.
Віримо в долари,
Землю не оремо
Сталі не лл”ємо.
Спин не натружуєм.
Навіть, як служимо
Байдики б”ємо.
Землю гвалтуємо,
Річечки труємо,
Ліс розпинаєм.
Світ ігноруємо,
Бога не чуємо,
Страху не маєм.
Як жити маємо,
Що забуваємо
Заповідь божу?
Світ весь знедолити,
Щоб жити в золоті
Людям не гоже.
Що з нами робиться,
Що з нами твориться?
Що правда гнобиться,
А кривда множиться.
1993
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717445
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 10.02.2017
Я ніколо не хотів багато.
Лиш би хлібця трішки на столі,
Лиш би деколи, не часто свята
І в душі – невтомні солов”ї.
Я ніколи не хотів без міри
Почестей, примарливих корон.
Лиш би в серці не стихали ліри,
Не згасав душі палкий вогонь.
Я ніколи не хотів розбрату,
Цінність особистості в труді,
Лиш би ти не пнувся в старші браття,
Рівність признавав в собі й мені.
Я не мріяв про високі далі,
В ранці жезла маршала не ніс.
Лиш би в людях було менше сталі,
Світ добром і благістю проріс.
Я не вірив в Господа і Бога.
І тепер кляну себе за те.
Віднайшов до Храму я дорогу,
Що до щастя й спокою веде.
1993
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716189
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 04.02.2017
Ой, прости нам, Господи,
Нашу глупоту,
Що залізним поступом
Йшли крізь суєту.
Розпихали ліктями
Мудрість золоту,
Обсипали квітами
Сіру сліпоту.
Проклинали праведне,
Рушили святе.
-Що нам мудрість прадідів –
Нова ера йде!
Що нам віра давняя,
Нації розмай.
Наше діло правеє –
Всіх в один сарай.-
Вірили в плебеїв ми,
В пролетарський світ,
В маячіння Леніна –
Комунізму цвіт.
Вірили мов прокляті.
Наламали дров!
Ой, прости нас, Господи,
Й поверни любов.
І спаси, помилуй нас,
Благодаті дай.
Наступав розплати час,
Дуроломству край.
1993
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715840
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 02.02.2017
Десь стиха падали зірки –
Чиїсь обвалювались долі.
І розбігалися стежки
На нашім непривітнім полі.
І розліталися сини,
Котрим би поле те зціляти.
Палили в відчаї мости,
Щоб вже ніколи не вертати.
О поле, скільки дум і снів,
Надій і праці ти ввібрало!
Чому ж відштовхуєш синів
Від життєдайного орала?
Не колоситися хлібам,
І захирієш ти поволі.
Бо наділило, поле, нам
Покручені стежки недолі.
1994
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714506
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 26.01.2017
Розмалював мороз віконце
Несамовитим візерунком.
Ось він висвічує на сонці
Дорогоцінним подарунком.
А в ньому таїнство від бога,
А в ньому кришталеві віти,
Срібляста місячна дорога
І диво зимового літа.
А в нім казок дитячих чари,
І юності п”янке сум”яття,
І плач далекої гітари,
І молодечий шал завзяття.
Погляпь, в садку тім кришталевім
На вітах райдуги-жарптиці,
Під ними феї, королеви
І скакуни, мов блискавиці.
Сплелись в казковій тій пастелі
Лютневий лід, серпнева спека,
Примари ночі, дня веселість
І загадки світів далеких.
1992
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713794
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 22.01.2017
Бараболька, картопелька.
Слава є в пивниці!
Таж без тебе бараболька
Зуби – на полицю.
Бараболька, картопелька
Звечора і зраня.
Чи на пісно, чи з кефіром
В свята – під сметану.
Бараболька вареная,
Деколи із сиром.
Як є сало – смаженая,
Більше у мундирах..
Бараболька, картопелька
Звечора і зраня.
Запалює у серцях
Пристрасні бажання.
Насмажимо тертюхів,
Трішечки сметани,
З картоплею пирогів –
Свято непогане!
Бараболька, картопелька
Звечора і зраня,
Як поїж тої картоплі
Тягне на гуляння.
Картопелька за гуляш,
Бараболька з квасом.
Навариста і смачна
Заміняє м”ясо.
Бараболька, картопелька
Звечора і зраня.
Як немає барабольки,
То нема й кохання.
Популярна і в ціні
Вірна бараболька.
Помогла у тім тобі
Горе-перестройка..
Бараболька, картопелька
Звечора і зраня.
Славний ринковий продукт
Перший і останній.
1993
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713319
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 20.01.2017
Десь в держхранах, в фоліантах
Занотовано їх сни.
-Ах, які чудні таланти,
Скільки свіжості й весни!
Ну і хай незрозуміло,
І народ їх не чита.
Та зате, яка в них сила
І яка дзвінка строфа!
Ці творіння – на убрання
В найпишніший світлий храм.
Все одно святе писання
Зрозуміть не в силі хам.
Тії вірші – на плакати,
На серветки й ширпотреб.
Все одно ніхто читати
Не спішить той вінігрет.-
-А із музикою злились
Всі ті сни, щоб люд тремтів?-
-Не на те боги трудились,
Щоб гультяка паленів.-
-Може ті дзвінкі волання
В силі кинути на дзот?-
-Поетичнії страждання
Зрозуміть не в змозі хлоп.-
-То ж чому Великий батько,
Непідкупний наш Тарас
Пам”ятається нащадкам
У віршах, як божий глас?
У піснях в весільнім крузі,
На вишиванках святих.
Ті молитві в вічній тузі –
У простих словах для всіх.
Батьку, батьку не повірю
Тому аханню „спеців”.
Пишу так,щоб мою ліру
Заспівать народ схотів.-
1996
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713055
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 18.01.2017
Він довгий вік свій ревно трудився –
Має лиш пшик.
Той у Європу проволочився
І – чоловік!
Цей збудував он вежу чи дачу,
Є бариші.
Інший змикитив парочку акцій,
І на коні.
Той із роботи тягне невтомно,
Що зле лежить
Цей обдирає шкіру законно
З всього, що спить.
Той був завскладом і всім нащадкам
Є на віки.
Цей персональник – гнав мудрість стадом
На Соловки.
Інший торгує лівим товавром –
Є мерседес.
Цей пророкує і гонорари
Аж до небес.
Той коператор в будні і свята
Гроші „кує”.
Цей обрахує чуть, небагато.
Дещиця є!
Тільки блаженні, щирі трудяги
Дулі жують.
Що за держава? В шані шараги
Тільки не труд.
1991
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712560
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 16.01.2017
Фашизм,
шовинизм,
Раша
Близнецы- братья.
Кто, более
истории-матери
страшен?
Мы говорим
фашизм,
Подразумеваем
шовинизм.
Мы говорим
шовинизм,
Подразумеваем
Раша.
2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708615
рубрика: Поезія, Гражданская лирика
дата поступления 26.12.2016
Село моє, моя велика втіха
В пісному незатишному житті.
Моя надія, схованка від лиха.
Остання гавань на моїй стезі.
Чи ж є що кращого на цілім світі,
Село моє, жаданна сторона?
Твоє п”янке духм”яне розмаїття
Я не віддам за будь-які міста.
Дзвінкі сади, привітливі хатини,
Твій доброзичливий і дружній дух
Дарують серцю кожної хвилини
Бальзам любові до всього довкруг.
Село, село. Моє ти одкровення,
Молитва щира вранішня й нічна.
Мов щедре сонце пристрасть і натхнення
Вливаєш в душу по самі вінця.
Просте життя, ясне і зрозуміле,
Тепло землі, товариша плече,
П”янкі пісні, вируючі весілля...
Живи, твори, Чого тобі іще?
Святе село, довічна моя мрія
Дало мені стрімкого скакуна.
Промчу весь світ і ,певно, вже тоді я
Верну до твого світлого вікна.
1991
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707739
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 21.12.2016
Розцвітає в усмішці дружина,
Мов горобчик цвірінька синок,
Як заїдем в село, хоч на днину
Завітаємо в рідний куток.
Теплим сонцем засвітиться доця,
Тай мені, наче сяє зоря.
В тій садибі на кожному кроці
Нам вчувається спів солов”я.
Нас стрічають троянди червоні,
Запашними плодами садок,
Різнотрав”ям п”янким оболоння,
Теплим літепом древній ставок.
Нам всміхаються соняхи пишні,
Нам вклоняються жито і мак,
Зазивають малинові вишні.
Жде підмоги і овоч і злак.
Наші спраглі землею долоні
Обласкають, доглянуть усе.
Змочим потом землицю солоно,
То ж солодкі плоди принесе.
Ця любов до сільського роздолля
На роки, на життя, на віки.
Лиш щемить на душі, що ніколи
Вже не прийдуть на раду батьки.
1991
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701952
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 21.11.2016
Не бува соціалізм гуманним,
Із людським привабливим лицем.
Він чи є, чи то – проста омана
Зліплена фальшивок фахівцем.
Коли є – то багатіють землі,
Лине ввись прогрес і в широчінь.
Вироста терпким суспільним щемом
Біль людини, націй, поколінь.
Є – і не ламає доль Чорнобиль,
Кров”ю не впивається Че-Ка.
Геноциду божевільна злоба
Не стина народ до колоска.
Є - і розцвітає особистість,
Гуманізмом нації живуть.
Класових теорій, цілей вищі
Спільні цінності людські стають.
Є – і не гвалтується природа,
Не вигонять з душ вогонь небес.
Виховання ницої породи
Не освячує партійний Зевс.
Не бува соціалізм гуманним.
Мав би стати, як весняний цвіт.
Та таким він нам зовсім не знаний.
Те, що було – сатанинський плід.
Придивитися б пильніш до всього світу,
До країн, де ринок процвіта.
Значно ближчі до соціалізму
Їх буття, досягнення, мета.
1991
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701633
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 20.11.2016
Поети говорять майбутнє.
Всевишній дає їм цей дар.
Читайте вірші самобутні -
Це їх одкровення ліхтар.
Читайте не зором, а серцем,
Шукайте прихований зміст,
Черпайте прозріння відерцем,
Про що їм розказує хист.
За хист той поетів судили.
Палили в зневазі, в огні.
Життя їм ставало немиле,
Ховались в буденній пітьмі.
Згадаймо Шевченка у гратах,
Скалічену долю Франка,
Розп’ятих поетів тридцятих,
Могили поетів УПА.
Та все ж загоряються знову
Ясні поетичні зірки.
І їхнє пророчеє слово
Збувається через роки.
І нині крізь смерті і болі
Звитяжні поети АТО
Торують майбутнє до волі
В руках автомат і перо.
Поетам, як віщим лелекам,
Господь сповіщає одним
Свої перспективи далекі
Прийдешнім в життя і живим.
2016р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696802
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 26.10.2016
Мне многое здесь дом намоминает
Мой отчий, нет не отчий - мамин дом.
Отца ведь отчий дом давно не знает,
И очень мало знаю я о нем.
Жил человек на брата был похожим.
Лишь белокурым был, совсем как я.
Был любящим, заботливым, хорошим
Была большая дружная семья.
И счастье было,кажется мне, было,
Лишь не было тогда еще меня.
Оно, как снег раcтаявший, уплыло.
И вот тогда уж появилась я.
И было горе, мамы скорбь святая.
И были слезы, капельки свинца.
Была семья, по-прежнему большая.
Была и я, лишь не было отца.
Мне многое здесь дом намоминает
Мой отчий, нет не отчий, мамин дом.
Отца ведь отчий дом давно не знает.
И очень мало знаю я о нем.
Сестра Олена. Кустанай. 1963.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678597
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 17.07.2016
Безмежні простори – степи неозорі,
Ліси, синіх рік ніжна гладь,
Величні вершини, ясні полонини,
Смарагдова зелень Карпат.
І море прекрасне, і сонечко ясне,
Й безкрайого неба блакить
Рожеві світання, і вітру вітання,
Ну , як же це все не любить?!
Або оці зорі ясні і прозорі,
Ці літнії ночі духмяні,
Пісні солов'їні, ці трелі пташині,
І саду убори весняні?
Міста легкокрилі, привітні всім милі
Біленьке чернігівські села,
Херсонській простори пшениці, як море,
Подільських ланів ніжну зелень.
Або наші люди, завжди і усюди
Співучо - веселі, привітні.
В бою, як та криця, в житті, як годиться,
Як мирні господарі літні.
Ну ,як не любити красу цю сповиту
Оспівану Сковородою,
Великим Шевченком, Франком, Короленком
І Лисенка злото – струною?!
Багата хлібами, садів врожаями,
Багата вугіллям і сталлю,
Багата й на вина моя Україна,
Багата минулої слави.
Моя Україна ніколи не згине.
Не вмре твоя слава минула.
Татарів трощила, ляхів сміло била,
Тевтонії рабом не була.
Ти ниць не упала, нікому не далась,
Ніколи колін не згинала.
І тільки Московії єдиновірній
Поклін сподівання віддала.
Моя Україна без «братніх» обіймів
Брехливих братів-москалів
Всі нетрі здолаєш, зорею засяєш
Над світом навіки -віків!
Цвіти, розвивайся, красою вкривайся
Вкраїна, нескорена мати.
Довічно любити, в біді боронити
Ми будем про тебе співати!
1960 - 2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674645
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 26.06.2016
Марс і снікерс,
Селдом, спікер...
Слава, слава – ринок є!
Тільки ж хліба,
Тільки ж ліків
Вже й калікам не стає.
Телевізор
Пре рекламу
Про Багами, шікс, круп”є.
Тільки ж морквицю
На грами
Новий „ринок” продає.
Мерседеси
І тойоти
Обложили нас, мов пси.
Тільки де ж
Знайти роботу,
Щоб на хліб і на труси?
Технології,
Кредити.
Закордоння помагай!
От би якось
Так прожити,
Щоб без праці – в ринок рай!
Розверзлася
Зла пучина.
Всяка нечисть у ціні.
Ви ж чого хотіли?
Ринок!
Хто спритніш, той на коні.
Чи ж такого
Ми чекали,
Чи ж надіялись на те,
Що життя наше
Невдале
Щей чорнухою зросте?
1993
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670544
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 06.06.2016
Ой, колюче терен – поле
Вкрилось цвітом пишним.
Відїзджаю з Тернополя.
Любці лист напишу.
Терен терпкий і медовий
Їж – немає спину.
Я тебе, моя тернова,
Не кину до згину.
А ти горда і колюча.
Але серцю мила.
Хоч би як з тобою мучивсь,
Без тебе – не сила.
А ти горда, непокірна.
Та така вже гарна,
Що стаю при тобі смирним,
Як ляклива сарна.
Вже я їду з Тернополя.
А за тебе терпну.
Хоч куди б вела недоля
До любки поверну.
Жди мене, моя шипаста,
Рік, і два, і десять.
До солодкої напасті
Ноги самі несуть.
Жди мене, моя жаданна.
Щоб там – будем разом.
Заживе розлуки рана,
Поберемся зразу.
Знов колотись і терпіти,
З радістю скорятись.
Знов кохатись, знову мліти,
Та не вдовольнятись!
1991
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670126
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.06.2016
На містку вони стояли.
Зорі милували взір.
Обнімались, воркували:
_ Я тебе... – І я, повір-.
Цілувались, щебетали
До світання, до зорі.
Може й довше б простояли,
Та проснулись солов”ї.
Заспівали, задзвеніли,
Побудили все село.
Ще б кохались, ще би мліли,
Та до праці все пішло.
По Спасах вони побрались.
Гостей було повен двір.
Танцювали,пригощались
І співали аж до зір.
Є вже доця й два синочки,
Розростається сім”я.
Та частенько на місточку:
Я тобі... – Повір, і я -.
Пролетіло років...рочків.
Внуки зблизька і здаля.
Вже не часто на місточку:
Я для тебе-...- Вір, і я -.
Слава доброму місточку!
Хай стоїть ще сотню літ.
Дружби першої росточки
Хай веде в кохання світ.
2002
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669632
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.06.2016
Не така велика перемога
Розвалити захирілий дім,
Де вона, ота стрімка дорога,
На якій затишно стане всім?
Де вони, оті яскраві далі,
Що наобіцяли віщуни?
Лиш тріпочуть прапори злинялі
На вітрах холодної весни.
І пронизує тим відчаєм холодним
Душі, що повірили в тепло.
Розверзлася прміж нас безодня.
Хтось наверх, а інші всі на дно.
Тож навіщо вистраждано мрії,
І для чого розвалили все?
Десь за небосхилом щастя мліє,
А у прірву все нестримніше несе.
Гей всезнайні віщуни провидці,
Щось не той нараяли нам плід.
Щоб впіймати щастя диво-птицю,
Не ламати, розбудовувати слід.
1996
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666595
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 17.05.2016
Спочиває натомлене місто.
Ніч, хурделя, зірки не горять.
Сплять будинки, мости, обеліски.
Лиш пости поліцейські не сплять.
Поліція– поклик до бою.
Біль чужий через серце струмить.
Вічна жертва сім”єю, собою,
А життя мимо птахом летить.
Невгамовне „нуль-два” зве тривожно.
І нема вихідних, ані свят.
Звісно, дечим і знехтувать можна,
Та для тебе усяк – наче брат.
Поліція– поклик до бою.
Біль чужий через снрце струмить.
Вічна жертва сім”єю, собою,
А життя мимо стрімко летить.
До спочинку пройдеш шлях неблизький.
Жде чимало безсонних ночей.
Скільки вас перейшло в обеліски,
В біль коханих і сиріт дітей!
Поліція - поклик до бою.
Біль чужий через серце струмить.
Вічна жертва сім”єю, собою,
А життя пролітає, мов мить.
2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666215
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 16.05.2016
Не відсипались ми в теплі
Коли творилася історія.
Під помаранчеві вогні
Стояли стільки днів нескорені.
Стояли твердо, без вагань
Добром і правдою освячені.
Господь прослав над нами длань
І сталось диво ще небачене.
Нежданно натовп згуртувавсь
В єдину націю розковану,
Ланцюг наруги обірвавсь,
З колін піднявсь народ згорьований.
Наш стяг свободи і добра
Ми підняли над Батьківщиною.
Хоч юні ми, та все ж пора
Стать від непотрібу плотиною.
На Чигиринському плацу
Так само в крицю злились прадіди,
Ми на Майдані їх мету
Здобули і повік не зрадимо.
Знов через полум'я і дим
Встають і юні і нескорені.
І їхнім подвигом святим
Зросились цілі наші зоряні.
Хай наші правнуки в віках
Теж пам”ятають нас несхилених.
За України вільний шлях,
За майбуття ясне, розкрилене.
2004 - 2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664840
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 09.05.2016
Ми сотворили новий світ
Небачений в лице.
„Взірцем” назвали дивний плід
Те хиле деревце.
Воно росло на подив всім
В одежі з чорних грат.
Його плекав партійний син –
Всевладний апарат.
А керував ним гордий центр –
Москва, душа „взірця”.
Десятиліття шкуру дер
Для себе й деревця.
Докерувався. Сам себе
Загнав в смердючий кут.
Прогрес, мов рак, назад повзе,
Засох той хилий дуб.
Гниє Москва, зіщуливсь центр,
Стагнація довкруг.
Старі структури рвуться вщент,
Нові ніяк не йдуть.
Розпався геть той апарат,
Що пристрасно творив
Новий почин, дзвінкий плакат
І заклик – „На прорив!”-
Той, що пів-віку городив
Ідейний частокіл.
Народ надіями дурив.
А дбав для своїх кіл.
Кінець брехні, розвал „взірця”,
Закономірний крах.
Привів до повного кінця
Однопартійний жах.
1991
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663548
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 03.05.2016
Були партократи.
Стали демократи,
Ми ж з тобою, брате,
Як колись гниєм.
Звідки ж воно взялось
Дивне слово Крати?
Чи ж від слова брати
Все, що віддаєм?
Чи від слова рвати,
Як дістався влади?
Чи від слова тратить
Вволю, досхочу?
Із суспільних коштів
Поживитись просто,
Як кермо державне
Сам один кручу.
Вам би, славні крати,
Та про інше дбати:
Про місцеві втрати,
Впевнений дохід,
Вічнії тривоги –
Знищені дороги,
Хліб, житло, автобус
І зими прихід...
Та не тут то було.
Все оте забули
Розвели, роздули
Політичний дим.
Чим вгодити краще
Дорогим трудящим?
Новим йменням вулиць,
Лозунгом яким?
І пішли веселі
Пристрасні дуелі.
Пару років вели
Тріскотні вогонь.
А поки щось буде,
Хтось там щось спорудить
Дещиця й прилипне
До чіпких долонь,
1991
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662982
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 29.04.2016
-Татусю, рідний, сядь-но біля мене.
Погомоніть так хочеться за день.
Ти розкажи, чи вже трава зелена?
Чи вже дзвенять горобчики пісень?
Чи мої друзі грають у футбола
І вештаються в сонце й серед гроз
Іще, мій добрий, чом такий я хворий?
Чи буду жити? Й що воно лейкоз?-
Змахнув татусь сльозину непомітно.
-Так синку, надворі уже весна.
Твої товариші літають вітром,
І стриму їхній радості нема.
А ти, синочку, будеш завжди жити.
Іще гасатимеш полями й у лісах.
Хворобу ту зуміли породити
Людці, що загубили божий страх
У жадному захланні невтамовнім
Вони зривають із усього куш.
Набудували атомних жаровень
І вмив народ радіоційний душ.
І посипають трійкою землицю,
Висушують бездумно болота.
Вже страшно випити водиці із криниці,
Не ласувати фруктами й в свята.
Що можу, синку, ще тобі сказати?
Хоч і не я оте творив.
В твоїй біді я також винуватий
Що я мовчав, у дзвони не гатив.
Отак усі ми, наче переснули.
Байдужі до диявольських творінь.
Господь за нашу ситість у минулім
Карає бідами наступних поколінь.-
1991
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661635
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 24.04.2016
Тобі,мій брате, п”ятдесят.
Сплили роки, як дим.
І вже не просто пригадать
Як був колись малим.
Як майстрував той „автомат”,
Уперто ладив „дзот”
Яким смачним був хліба шмат –
Здобуток із турбот.
Як нас, пуцьверінків малих
В „армаду” шикував.
У „битвах” впертих і крутих
Невтомно керував.
Як наш сирітський добрий дім
Давав усьому лад.
Ти в розпорядку тім твердім
Не крайний був солдат.
Дрова колов, корову пас,
Телятко доглядав,
У чергах по крупу,чи гас
Годинами стояв.
Город сапав, траву носив,
По – хліб о п”ятій біг.
Мене до всього прилучав
І чергу ту беріг.
І хоч нелегко жилось нам
Й роботи було тьма,
Бурлив дитячих ігор храм.
І перша з них – „війна”.
Вона жила тоді в усіх,
Не тільки в нашій грі.
Багато-хто в землицю ліг
Від щупальців її.
Ще гинули в боях лісних,
Ще рвались на рілі.
І часом були серед них
Товариші твої.
Нас обійшла ота біда,
Зросли живі, цілі.
Та в серце назавжди ввійшла
Приреченість журбі.
Як тільки трішки підросли,
То всенький жнивний строк
На тоці двигали мішки
З світанку до зірок.
Ні не згадать мені без сліз
Ті теплі бабо-дні,
Як хліба фіру ти привіз
За наші трудодні.
І сльози з маминих повік,
І гордість за сиріт.
Це ж вперше за десяток літ
В достатку буде хліб!
Пройшли роки, було усе...
Будова, інститут.
Вже й внук, нівроченьку, росте
Повага є за труд.
І хоч сьогодні п”ятдесят
Й годилось б „віват...”, „хай...”
Тебе прошу, мій добрий брат,
Дитинства світ згадай.
1991
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661441
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.04.2016
2 частина
Рано – вранці на-світанку
Братці знову на ногах.
В торби воду, сіль, буханку,
Сала шмат.І в дальний шлях.
Йшли городом, вздовж садочку.
А з усіх кінців села
На рибалку до ставочку
Поспішала дітвора.
Ну, а братики звернули
Спілим полем до ріки,
Що далеко ген заснула,
Обгорнувши острівки.
У дорозі притомились.
Віднайшли старий ручай.
Відпочити примостились.
Взялись заварити чай.
Не набрать води дзвінкої.
Той струмок геть занесло,
Закущавів осокою.
Замулилось джерело.
Навернув Гриць волосину
І ожив струмок умить,
Співом задзюрчав пташинимю
А водиця! Аж кортить!
І з тих пір ручай прозорий
Пригощає залюбки
Подорожніх, всіх хто оре,
Хто плекає хліб, квітки...
Знов в дорозі наші братці.
Он здається вже й мета.
Та уперто наближаться
Не бажає річка та.
Що за лихо? В чому справа?
Скільки йдуть, а все дарма.
Ось скінчилася отава.
Ось піски. А в них мара.
Навкруги пісочні гори,
Ні краплиночки життя.
І ніхто не заговорить,
Не цвірінькає потя.
Ні трави, ні деревини
На десятки миль довкруг.
Ненаситний дух людини
Розірвав життєвий круг.
Знов робота є для Гриця,
Знов русалок в поміч зве.
Відродити цю землицю
Їм наказ новий дає.
І розтанула пустеля.
Скрізь лани, сади, гаї,
Гомінкі людські оселі
І невтомні солов”ї
Наші братці шлях далекий
Подолали якось враз
Крізь зеленії намети,
Під дзвінкий пташиний джаз.
Вже далеко на підході
З річки бридко й злісно тхне.
По воді масні розводи.
Де ж тут буде щось живе?
Не набрати хлопцям раків,
Риби також не здобуть,
Як довкруг з відстойних баків
В річку л”ють усяку муть.
-Ну, русалки- трудівнички,
Щоб повік з смердючих труб
В замордовану цю річку
Більш не лявсь ніякий бруд.
Раків ще б – цілу торбину,
Щоб не соромно вертать,-
Гриць четверту волосину
Взявсь на палець навертать.
Торба враз заколихалась
Мов страшне яке звіря.
З річки плями повступались.
Зник сморід, прийшло життя!.
А на фабрики й заводи
Із відстійників гнилих
Потекли оті смороди
В кабінети і цехи.
Що почалось тут! Усюди
Лемент, гвалт і біготня,
Розкопали стічні труби
Промивали – без путя!.
А чистісінька водиця
Протікає без журби.
Довелось розкошелиться
Полагодити фільтри.
Ну, а наші добрі друзі
Повернулися в село.
Здивували всіх, в окрузі
Зроду раків не було.
Цілий вечір із батьками
Обговорювали план
Як той волосок останній
Скористати дітлахам.
Тато радив самокати,
Мати – новії штанці,
Гриць хотів би автомати,
Васильок – ще й олівці.
А Петрусь завжди мовчазний
Дав пораду ось яку:
-Створим парк з басейном справжнім
В інтернаті-дитсадку.-
Ця ілея всім до серця
Прикипіла якось вмить.
Зранку трійця наша вперта
В дитбудинок той спішить.
І пішов в роботу п”ятий
Чудодійний волосок.
-Хай сиріточки малята
Теж послухають пташок.
Хай нарвуть квіток веселих,
Поласують у садку,
Похлюпочуться в басейні ...
Може зникне вічний сум.
Стануть хай вони щасливі.
Ну, а нам і так гаразд.-
Накрутив Гриць волосину,
Даючи такий наказ.
І здійснивши волю п”яту
Ті русалки назавжди
Розпрощались. А хлоп”ята
Парк навколо обійшли.
Їх серця залила гордість!
Це ж не кожному дано
Розширяти людям обрій.
Піднімать їх на крило.
Пампушками й пирогами
Рідний дім братів зустрів.
Гордий батько, рада мама
За таких сво синів.
В домі добре світле свято,
Щира радість, щедрий стіл.
Сотворили ті хлоп”ята
Стільки добрих славних діл!
Що ж, у казці все можливо.
А в житті не просто, ні.
Тільки той, хто зріс сміливим
Здатен вистоять в борні.
Й той, хто серцем добрий, щирий
І кому струмить завжди
Біль безправних, нещасливих,
Поля, лісу і води.
Ось вся казка вам, малята,
Хай вона залишить слід.
Пам”ятайте й вірте свято :
Лиш добро врятує світ!
1991
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658501
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 10.04.2016
1 частина
Раз три братіки хоробрі
Гриць, Петрусь і Васильок
Взяли вудки саморобні
Й подалися на ставок
-Це ж куди несе вас братці?-
Реготалась дітвора.
-В тім ставку качкам купаться.
Риби там давно нема.
Не вріймаєте нічого,
Хоч рибальте цілий день.
Лиш ропухи довгоногі
Вам співатимуть пісень.-
Тільки ж братіки – уперті,
Йшли завзято до мети.
Підтягли штанці потерті
Й крізь осоку – до води.
Закидали вудки всюди
На мілкому й глибині.
Ось пекучий злий полудень,
Ось вже й вечір в синяві.
Та нічого не впіймалось,
Хоч було отих старань!
Ось тепер би їм дісталось
Від дитячих насміхань!
-Ну,.давайте наостанок
Ще спробуємо разок-
-Ой,- скричав Грицько старанний
-Щось вчепилось на гачок!-
Щось велике й важелезне.
Вудка вигнулась мов лук.
Задоволені страшенно
Злили братці силу рук.
Ухопилися хутенько
І за ліску й за держак.
Тягнуть з сил своїх усеньких,
Та не витягнуть ніяк.
-Ну, ще трішки, нумо дружно
Потягнули.раз, два, три!-
Щось страшне, патлате, дуже
Появилось із води.
З переляку як шарпнули
Хлопці вудочку міцну!
-Ой болить,- скричало чудо,
Відірвалоь, й в глибину.
-Що за диво це із тини?-
Всі втупились у ставок.
П”ять зелених волосинок
На гачку сплелись в клубок.
-Нептуна, царя підводдя,-
Здогадався Васильок.
-Ми за бороду сьогодні
Підчепили на гачок!-
-Ну й пригода! Та напевно
Не повірять, хто б не був-
Волосину ту зелену
Гриць на палець навернув.
І здійснилось нове диво.
Вбрані в квіти і вінки
Дві русалочки красиві
Появились із води.
-Що накажеш нам,володар?-
-Та ви що? – Грицько на те.
-Нептунову нагороду
Щойно ти звернув в кільце?
П”ять бажань твоїх здійснити
Ладні швидко й залюбки,
Як візьмешся накрутити
В кільця тії волоски.-
-Так? Тоді усім нам карпів
Скільки зможем донести!
І щоб цей ставочок гарний
Відродився назавжди.-
-Буде сповнено.- Пірнули
Ті русалки в глибину.
В ноги братікам сипнули
Карпи з п”ядю в довжину.
А ставок нараз засяяв.
Чисте плесо.Дно-пісок.
Риба в табунцях гуляє.
Задзвенів ансамбль пташок.
Почепивши повні торби,
Ще й по в”язці коропів,
Йшли додому братці гордо.
А майдан дітьми кипів.
Занімів весь плац раптово
В здивуванні чималім.
-Звідки риба в вас, братове?-
Ну й цікаво ж стало всім.
-Із ставочку,- відповіли,
-Там її – вода кипить.
Що насмішки свої з”їли?
В силі ми й не те вчинить!-
І пішли браточки гордо,
Щоб порадувать батьків.
А дзвінкий дитячий хор той
Змовк.Майдан враз опустів.
Батько й мати геть лихії.
-Де вас носять сто чортів?!-
Тільки карпи славні тії
Заспокоїли їх гнів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658500
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 10.04.2016
Мамо, матінько, матусю
Серденько не край.
Я до тебе повернуся,
Тільки ти чекай.
Через гори, через доли
І через льоди
Вже домів полину скоро,
Тільки підожди.
Мамо, матінько, матусю,
Ластівко моя.
Вже давно у край свій рвуся,
До твого вікна.
Хоч з космічної мандрівки,
Хоч з морського дна
Повернуся до домівки.
Не сумуй одна.
Поклонюсь низенько в ноги,
Ніжно обніму.
Про усі свої тривоги
Сповідь дам сумну.
Про усі свої дороги
Щиро оповім.
Про вершини, про пороги,
Про бурлацький дім.
Ой, болить старе серденько
Ноги не несуть,
Я тобі, моя рідненька,
Спокій принесу.
Знов засвітить в домі щастя,
Зникнуть сум і біль.
Більш ніколи на криластих
Не помчусь звідсіль.
Виглядай мене, матусю
В бокове вікно.
З тої стежки, що в майбутнє
Повела давно.
Виглядай, я повернуся
І чекай, чекай!
Лиш одному я молюся
Ще не помирай.
1991.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658037
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.04.2016
Ми воєнні, повоєнні,
Нам чимало літ.
Ніби все довкруг приємне,
А на серці лід.
Онде сонечко сіяє.
Діти в школу йдуть.
А оглянешся, згадаєш –
Нелегкий наш путь.
Ой, тяжка наша дорога:
Сиротинський світ,
Круториї, перелоги,
Безконечний гніт.
Безконечнії невдачі,
Часом диво-фарт.
Під завершення, на здачу,
Круговий інфаркт.
Дітям, внукам естафета –
Лямки бурлаків,
Існування безмонетне
В лігвищі вовків.
Крах надій і ідеалів,
Старість у нужді.
Як же ж ви нас обібрали
Слизняки „вожді”.
2002
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658035
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 08.04.2016
Хто сказав,що ти не гарна?
Кращої я не встрічав!
Стрімкість дала тобі сарна,
Клен свій стан подарував.
В неба взяла очі – зорі.
Крила-брови - птаха взліт.
Вранішня роса прозора
Вмила личко-білоцвіт.
В щічки сонце влило крові,
На губах розцвівся мак,
Коси - віти смерекові,
Розікрасив чорний грак.
Душу дав простір безхмарний,
Ніжні руки – вітру твір.
Ти, кохана, дуже гарна,
Серцю моєму повір.
1968.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657925
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.04.2016
Засвіт встали козаченьки,
Дружно засвіт встали.
Осідлали кониченьків
В пісню поскакали.
Поскакали, тільки мліє
Пісня за горбами...
А дівчата , їх надія,
Вмилися сльозами.
Долиною вздовж річечки
Залогою стали.
Три деньочки, три ніченьки
Кревний бій тримали.
За Вкраїну стражденную,
Матіньку, кохану
Навалили височенну
Купу зайд поганих.
Навалили, тай зложили
Голови гарячі
Тільки слава осв”тила
Звитягу козачу.
Поскакали козаченьки,
А дівчата плачуть.
Захищати землю-неньку.
І понині скачуть.
Берестечко, Берестечко
Вічна біль і слава.
То й палатиме в віках
Та свята заграва.
1991
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657801
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 07.04.2016
Пролітають долі, покоління.
Все тече,міняється довкруг.
Тільки мода, як оце не дивно,
Здійснює за кругом новий круг.
Було вже – розкішні в кльошах сукні,
Гольфи, пелерини, парики,
Коміри, не кожному доступні,
Смокінги, корсети, башлики.
Хтось кричить: - Та що воно твориться?
Ви погляньте, що на себе пруть!
З розрізом під саме фе спідниці,
Як у півнів настовбурчивсь чуб.
Інший всякі вивихи моралі
Моді приторочує в вину:
-Через те нескромне причандалля
Доброчестя в людях не знайду!-
Їм би згуртувати всіх у роти
-Лєвой! Тільки правою посмій!-
Всіх одіти б у зелені роби,
Щоб безлико, як армійський стрій.
Людство завжди жило розмаїттям.
Сірість, одностайність не в ціні.
В одязі, піснях, ділах новітніх
Славим різнобарвнії вогні.
То нічого, зрештою, не значить
В довгих, чи коротких ви штанях.
Бог отії вибрики пробачить,
Лиш би в душах не зростав реп”ях.
Хай довкола буде все мінливим,
Різнобарвним, як сама весна!
Людство лиш тоді бува щасливим,
Як фантазіям завершення нема
1991
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657554
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 06.04.2016
Вже сонечко сідає,
Надходить снів пора.
Так смачно позіхає
Невтомна дітвора.
Горить вогнями хмарка
У золоті уся.
- Маленький наш Назарко,
Послухай дідуся:
У лісі на пригірку
Жив-був собі їжак.
Якось доріжку в нірку
Знайти не зміг ніяк.
Він цілий день трудився
Збирав припас домів.
Набігався, втомився,
Спочити захотів.
Приліг в затишний кущик,
Пригрівся, задрімав.
Аж тут посипав дощик...
Проснувся й заблукав.
Бродив, бродив по лісі
Шукав додому шлях.
Набігла темна нічка,
Напав на нього страх.
-Ну, що мені робити,
Як віднайти тут хід?-
Аж гульк навстріч сердитий
Старий Потапич – дід.
-Ой, дядечку Михайло,
Будь ласка, підкажи
Як вибратись негайно
З цієї гущави?-
-А, відчепись колючко,
Ти бачиш я спішу.
І ще, я дуже злючий
На всяку малишню.
Нуртує по окрузі,
Дзвенить, співа усяк.
Тож виспатись в берлозі
Не можу я ніяк.
А краще запитайся
В косого, що б хотів.
Он бачиш, сам сховався,
А вуха не зумів.-
-Спасибі, бачу, бачу-
Побіг їжак за пень.
Там друг хороший – зайчик
Проспав ціліський день.
-Вставай, мій славний друже.
Як добре, що зустрів!
Я заблукав і дуже
Прошу, щоб ти провів.-
Стрибайчик як підскочив!
Спочатку-бо злякавсь.
А потім з їжачком він
Додому в путь подавсь.
Як добре, коли всюди
Довкруг товариші.
І навіть як заблудиш
В біді поможуть всі.-.
1991
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657181
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 04.04.2016
ВСТАНЬ УКРАЇНО
Вставай, вставай козаче
Встань українська славо.
Збуди сторіччя сплячу
Знедолену державу.
Прозри народ незрячий,
Зірви з очей полуду.
І правди меч козачий
Зруйнує морок блуду.
Розвій той морок в душах
І у серцях змалілих,
Щоб не одним насущним
Ми безнадійно скніли.
Хай опадуть кайдани
Із рук, душі і серця.
І наші давні рани
Знов запечуть нам перцем.
Без москалів і ляхів,
Без угрів і ординців
Відродимо без страху
Державу українців.
Збудуєм нову хату
З затишними кутами.
Тай будем панувати
Самі собі газдами.
Відродим Україну,
І вийдем в рівень з світом.
А всіх, хто став їй сином,
Пригорнемо з привітом.
Встань Україно-ненько,
Встань роде наш звитяжний,
Встань лицар козаченько,
Встань славо неосяжна!
1991
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656939
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 03.04.2016
ЛІТО
Літо – сонце, літо – небо!
Смарагдові доли.
Я спішу, біжу до тебе
Моє літо – доле.
Ой, як пахне літо сіном,
Як дзвенить пташино!
Як дбайливо все укрило
В квіткові килими.
А яке смачне ти, літо,
Вишнево – малинне...
Твоя щедрість плодовита
Не знає спочину.
Ти даруєш нам щоденно
Босоногу розкіш,
У ставках купіль блаженну,
Діаманти – роси.
Літо – зливи, літо – грози,
Райдуги веселі,
Золотих хлібів покоси –
Життєдайне зело.
Літо, літо... Вже я літо,
Зрілість прилетіла.
Став , як ти я плодовитий
І таким же спілим.
1991
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656937
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 03.04.2016
Святий Георгій Землеробе
Патроне рідної землі.
Прости гріхи, напасті, злобу.
Прости усім, прости й мені.
Осяй блаженством Україну,
Твою сирітку мовчазну.
Даруй їй долю соколину
За ту спокуту неземну,
Що сотні літ несла смиренно
За первородний людства гріх.
Їй серце трепетно щоденно
Клював, клював мерзенний гриф.
Її довірливу й привітну
Пташину лагідну й дзвінку
Не раз всажали на століття
У клітку псевдо-золоту.
Та Прометеїв дух незламний
Не згас, хоч скаженіла тьма.
Той гріх одвічний і незнаний
Донині сплачено сповна.
І вже тремтить нечиста сила,
В розпуці б”ються злі круки.
Вкраїна, зірка наша мила
Над світом сходить на віки.
Ну ж начувайсь, мара бісівська!
Мов фенікс з попелу й вогню
Зростає сила українська.
Вже в дім не впустить чортівню.
О, Юрій, добрий наш патроне,
Ти освятив наш шлях з пітьми.
Веди ж, веди крізь всі кордони
До заповітної мети!
1992
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656028
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 31.03.2016
Білі берези на білому снізі,
Білі хмарини на білому небі,
Білі лелеки на всніженій стрісі
Крила лаштують у мандри далекі.
Щось там клекочуть в турботі-зажурі,
У здивуванні, що все побіліло.
Вчора привітно, а нині похмуро
Вчора ще літо і ось зазиміло.
Зимонько біла, куди поспішаєш?
Чом недодала деньочків прозорих?
Раннім морозом лелеків лякаєш,
В білий полон захопила простори.
В білих віночках зеленії коси,
В білих шапках гостроверхі будівлі,
Білим присипало пізні покоси,
Білий весь світ і думки мої білі.
1992
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655865
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 30.03.2016
Нема для тебе в мене заборони.
Що хочеш – все твоє.
Кохання щирого правічнії закони
Беруть своє.
Кохай мене, втішай , ласкай безтямно.
Я вся твоя.
Даруй снагу свою гарячими вустами
До забуття.
Даруй снагу руками, тілом ніжним,
Жаданний мій.
Я твоя квітка запашна і свіжа.
Плекай її.
Плекай вночі і на самім світанні,
Плекай і днем.
Я палко жду твого жагучого кохання,
Горю вогнем..
Я віддаюсь тобі безжурно, щиро, сміло.
Без каяття.
Прийми в дарунок душу, серце, тіло
На все життя.
1991.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655325
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 28.03.2016
На захлання зайд усяких
Було скрутиш дулю з маком
Й зрозуміло все.
Забирайся небораче
По тобі нагайка плаче,
Пок земля несе.
Де ж то маку діставати,
Щоб подальше посилати
Всяких шарамиг?
Він тепер у нас в опалі
Залишивсь хіба в Непалі,
В цінах золотих.
Вже не їсти з маком пишки.
Як вирощувать, то нишком,
Мов якийсь дурман.
В щирій битві з алкоголем
Виноградники збороли,
Й виріс наркоман.
Чим же мак зашкодив людям,
Що його усюди гудять,
Знищують на пні?
Та ж самі в дурнім завзятті
Породили звички кляті
До гниття в пітьмі.
До зачуми й памороки...
Ну, при чім оті наскоки
На лозу і мак?
Нищіть люди між собою
Темні звички, злі устої
Не виніть в тім злак.
1991
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655156
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 28.03.2016
Коні, коні, прудконоге диво,
Згусток сили, швидкості, вогню.
Летите ви на вітрилах – гривах
Із сучасності у сиву давнину.
Невідмовні трударі щоденні,
Друзі у згорьованім житті,
Непідкупні воїни шаленні,
Стайєри завзяті і стрімкі.
Дарували пристрасть і натхнення
Мудрецям, поетам і митцям.
Вам – пісні, полотна і поеми.
І скульптури дивовижний храм.
Вас плекали, вами дорожили,
Поклонялись, наче божеству.
Вас любили, тільки вами жили,
Вам – останню скибочку черству.
А тепер сліпе людське завзяття
Розтоптало доброго коня.
Зрадили безжурно „старші браття”,
Обміняли на машинне вороння.
Люди добрі, що з вами зробилось?
Так знехаяти божествену красу!
Як же ж ваші душі остудились,
Що коня, коня! –на ковбвсу?!
Коні, коні, прудконоге диво.
Людство – у тенетах злого сну.
То й летіть на своїх крилах – гривах
Із сучасності у добру давнину
1992
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654574
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 25.03.2016
УКРАЇНСЬКА МОВА
Полтавчани, сіверці, кияни.
Ви найперші вкраїнці з правіку.
Що сьогодні зробилося з вами,
Рідна мова від чого каліка?
Запорожці, браславці, подільці
Схаменіться, що сталося з вами?
Ви ж таки як-не-як українці,
А чогось заблукали словами.
Степ”яки, слобідчани, валашці.
В вас козацька кровиця нуртує.
Чом у вас, українські нащадки
Українського слова не вчуєш?
Закарпатці, гуцули і лемки
Ви й по-нині калічите слово
Галичани й волинці з усеньких
Зберегли недоторканість мови.
Відстояли й високо підняли
Її славну і горду величність.
З нею наша Вкраїнська держава
Піднімається вище і вище.
Українці від Десни до моря,
Від Карпат до Донбасу і Криму!
Назавжди попадете в неволю
Як козацькая мова загине.
1991
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654512
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 25.03.2016
КРОНА
Моя любов земна і неземна.
На небі поєднались наші душі.
А у житті з'єдналися серця
І стали світом ми єдиним, сущим.
І розцвітає все довкола нас
Чи заметіль, чи сонця спілі грона.
Конем прудким летить нестримний час.
Увись і вшир росте сімейна крона.
Розкинулися віти й гілочки,
І пагінці уперто рвуться вгору,
Незримо наливаються бруньки,
А ми, як стовбур, злагоди опора.
Любов'ю наповняється цей світ
Усіх, хто зріс і пригорнувсь до нього.
То ж дай нам, Боже, добрих многа літ,
Надії, щастя, спокою святого!
2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653466
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.03.2016
ЗІРКИ
Через роки, через віки
Струмить на Землю світло.
Хоч згасли вже давно зірки,
Та душі їх не зблідли.
Так само й факели Землі
Спалахують незгасно.
Сіяють зорями в пітьмі
Невігластва і чванства.
Підносять людство до вершин
Єднання крізь пороги.
І для майбутніх поколінь
Накреслюють дороги.
Палкі сини своїх земель –
Всесвітня мудрість, муза.
Сократ, да Вінчі і Гомер,
Шекспір, Енштейн, Карузо...
Цвітуть перлини в небесах
Слов”янські, суто наші –
Шопен, Шевченко, Авербах,
Толстой, Чайковський, Гашек...
І Пушкін вічно молодий –
Негаснуча заграва.
Росії мученик святий,
Її пророк і слава.
Вже двісті літ чарують світ
Онєгін і Тетяна,
Нев”янучий кохання цвіт
Людмили і Руслана,
Царівна з місяцем в косі,
На башті півень-чудо,
І тридцять три богатирі,
І домові усюди.
Душі прекрасної політ,
Порив орла з темниці
Зовуть до щастя в вільний світ
Нескореної птиці.
1999
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651629
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 14.03.2016
Ні, не вмерла Україна.
Згинула недоля.
Вже й нам, браття, усміхнулась
Довгожданна воля.
Майорять жовто-блакитні
Древні наші стяги!
Чесно й вірно їм служити
Даємо присягу!
Слава вільній Україні!
Всім героям слава,
Що поклали свої долі
На вівтар держави!
Величаєм воїв – русів,
Доблесне козацтво,
Січових стрільців звитяжних,
Партизанське братство.
Слава мудрим полководцям,
Діячам державним!
Отаманам і гетьманам
І князям прадавнім.
Квітни мова українська,
Світ мистецтв високий.
Наш уклін митцям, поетам,
Кобзарю – пророку.
Всі краї свої й народи,
Україно-мамо
Об'єднай під сонцем згоди
В моноліт незламний.
Піднімайся Україно
До висот всесвітніх.
Демократії й прогресу
Осявайся світлом.
1996
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599824
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 15.08.2015
Зринь, Україно, з попелища,
Із вікового небуття,
Здолай вершини щонайвищі,
Збудуй щасливе майбуття.
Встань, Україно, в рівень з світом.
Будь суверенна во-віки.
Прогресу життєдайним світлом
Осяй незвідані стежки.
З'єднай в єдине душі й долі
Твоїх народів і країв,
Щоб в муках вистраждану волю
Ніхто зламати не посмів.
Будь нездоланним монолітом
Під стягом древнім і святим –
Старий Дніпро, Донбас новітній,
Галичина, Полісся, Крим...
Хай твоя слава не стм'яніє:
Звитяга лицарів Русі,
Походи грізні січовії,
Шал партизанства і стрільців.
Твої князі і отамани,
Поети, вчені і митці
Хай назавди в народі стануть
Знаменом в праці і борні.
Хай розцвітає в поколіннях
Народ безсмертний Кобзаря,
Культура, мова України
І демократії зоря!
1991
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599823
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 15.08.2015
За вікном сади, поля,
Солов'їні далі.
Світла доленька моя –
Голубі печалі.
Запала душа вогнем,
Сполоснеться в пісні.
В морі щастя ми живем,
В благодаті річці.
Бог нам землю вдарував
Найщедрішу в світі.
Ти б їй серденько віддав –
І сховайтесь ситі.
І кисільні береги,
І журавлик в руки –
Буде все, тільки згорни
Крилонька розпуки.
Засукай-но рукави, Заспівай-но пісню.
І трудись, люби, живи
Так, щоб серцю тісно!
І прийде жаданний час
Зрине Україна.
Порівняє з світом нас.
Станеш ти – Людина!
1994
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=598976
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 11.08.2015
Відродилась! Відродилась церква!
Піднялась, як ангел над селом.
На душі святково так і терпко,
І стікають слізоньки струмком.
Скільки літ душили і терзали,
Заганяли паству у пітьму.
Дух Христа невтомно катували.
Прославляли Люцифера Сатану.
У страшні диявольські тенета
Втрапило безвинних стільки душ!
Чорний сон калічив пів-планети,
Ніби Сатана той всюдисущ.
І здавалось здолано Ісуса,
Зламано і паству і церкви.
Лиш руїни хмелем обів'ються,
І стм'яніють душі на віки.
Над святою церквою тривожних
Сімдесят промчало років-гроз.
Та в серцях не вмерло Слово Боже,
Не скорився Сатані Христос.
І сьогодні на святого Спаса
Загуділи дзвони-віщуни.
Церква піднялась – села окраса.
І спасенні будем во-віки.
Поєднались в цю святу хвилину
Біль знущань, прозріння, спів небес.
Відродились церква й Україна
І народ з безпам'ятства воскрес.
1992
P.S. До відродження храму в селі Білобожниця на Тернопільщині за чотири дні до проголошення незалежності України.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=598975
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 11.08.2015
Я сьогодні припав до святої могили,
Я на сповідь прийшов до Тараса.
Дай нам мудрості, віри, надії і сили,
Дай наснаги для нашого часу.
Освіти нас своїм життєдайним промінням,
Подаруй нам пекельного гніву.
Збайдужілі серця надихни на горіння,
Небайдужі – до божого співу.
Наділи нас співболем до гнутих і гнаних,
Співчуттям до слабких і безкрилих.
І споріднення з душами в струпах і ранах.
І співмудрості з тими, що в силі.
Возроди волелюбність в історії бранцях,
Їх любов до українства щиру.
Научи ненавидіти зайдів – захланців,
Відкриватись входячим із миром.
І прости нам, прости, український пророче
Фарисейство, плебейство, розпуку.
Ми сьогодні не ті – розкриваються очі,
Розгортаються крила в онуків!
1992
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=565406
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 09.03.2015
Не вподобляйсь до москальні,
Де через слово мат.
Ти європеєць і в тобі
Живуть Гомер, Сократ…
Твої прапращури трудом
Проклали вічний слід,
Наснаги й мудрості зерном
Засіяли наш світ.
У глибині твого єства
Живе козак Мамай,
Шекспір, Ван-Гог, Сковорода…
Прокинься і згадай.
Згадай як був ти гречкосій.
Життя в свободі – мед.
Та як азійщині гнилій
Не раз ламав хребет.
А нині й Ванюшка-балбес
Зняв маску братана.
Не слухай бісівських словес -
Ним править сатана.
Твої сини без лжі росли
Братерство на віки.
А ти ще віриш в добрі сни
В щасливії казки.
І знов нам випав древній путь:
Щитом Європи стать.
Сини звитяжно в бій ідуть.
Пора й тобі вставать.
26.10.2014р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=535265
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 07.11.2014
Всяка влада, як звісно, від Бога.
Тільки ця – із кубла сатани.
Пролягла наша горе-дорога
Через скелі й глибокі яри.
Скільки зведено солі народу,
Цвіту націй, провидців буття,
Щоб під гордим знаменом свободи
Возвеличити людства сміття.
Все творилось в ім”я пролетарів.
Тільки дивно, як в це поняття
Одягли лежебок і бездарів,
Розіп”явши творця-трударя.
Розрослось, розповзлось теє плем”я
Злючим зіллям в життєвім саду,
Розтоптало безмежним нікчем”ям
Віру, честь і душі доброту.
У зневазі одвічні чесноти:
Бог, сім”я, доброчинність, мораль.
Наплювали на вченість, роботу,
Зкомуніздити б щось – вся печаль.
Не сверблять ні серця, ані руки –
На тарілочці все подавай.
Не тривожать душевнії муки –
Десь ввірви, щось хапни, не зівай!
Тільки ді_дькові діти і внуки
І похресники відьми Яги
Можуть так працювати безруко
Без бажання, натхнення, снаги.
Сотворяти таке кривобоке,
Переводити марно добро.
Все, що було в народі глибоке
Розіп”ято надійно й давно.
У пошані всевладні діляги.
Чесніть в справах в великій ганьбі,
Рекитери, рвачі, злі ватаги
Розцвіли, як бур”ян на багні.
Те багно з дня у день наростало,
Все втягало у пащу свою,
Псевдовлада нам душі карнала –
Виривала господню струну.
А сьогодні ми славим відвагу!
Ні, не всім обірвали струну.
Чортівня запалала яскраво.
Знов вчуваємо божу сурму!
1991
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=515468
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 04.08.2014