| Сторінки (5/496): | « | 1 2 3 4 5 | » |
Вже третій день в тривозі Чорне море,
Бо дикий вітер воду переорює
Все глибше й глибше
По ріллі тій самій
І засіває гнівними сльозами.
І що з такої люті може вирости?
Добро не зійде.
Тож, напевне, – звірство?..
Вже третій день сердито море стогне.
Не спить –
Усе покраяне і погнуте.
І я не сплю.
Та в інше вірить хочеться:
Це море так, по-своєму,
Регочеться
З вітрища, бо даремно воду риє.
Пусте затіяв.
І ця думка гріє.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805459
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.09.2018
Хвилі моря – не просто вода.
Непостійність жіноча в них блудить.
В них під настрій різниться хода.
Колір теж не завжди ізумрудний.
З ними треба ладком. Тільки – в такт.
А інакше – біда. Замість чуда.
Тож нехай співпадуть амплітуди
Їхня й ваша. Тут зайвий диктат.
Пробудитися може і звір
У подобі злощасних Бермудів,
Якщо підете наперекір.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805330
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.09.2018
Буває, городяни лають дощ
За те що зверху шамкотить чи стюжить.
Та й унизу долівка вулиць, площ
Підсовує непрохано калюжі.
А в мене знов, коли вода з небес,
Перед очима оживає поле.
І не важливо в колосках чи голе,
Бо дощ – немовби ключик до чудес.
Для поля він – не нижче божества,
Хай злива це чи скромний дар туману.
Дощу не треба тільки у жнива,
А так завжди він справді ніби – манна.
А як нема його, як довго ждуть,
Як сподівання сиплються на друзки,
Він раптом прийде, відведе біду,
І перші краплі зазвучать, як музика.
І кожен усміхнеться хоч-не-хоч
Насупленим, таким жаданим хмарам!
Тоді і в місті славитимуть дощ.
Та ще, як це не дощик, а – дощара!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804557
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.08.2018
Переходить боюся межу
Ту, що ніби горить поміж нами.
Обпікаюсь хмільними думками.
Тільки Вам я про це не скажу.
Присипляю й водночас буджу
Сподівання, що все це минеться,
В жорнах буднів стече, перетреться.
Тільки Вам я про це не скажу.
Не захмарю я долю чужу,
Потьмянілої досить моєї.
А любов не береться іржею.
Тільки Вам я про це не скажу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804055
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.08.2018
Дощ все загравав до весни молодої.
Відтиснувши сніг, їй навстріч вибігав.
Хвалився своєю дзвінкою ходою,
А сніг обмовляв – трусить, як пилюга.
Казав, має очі на диво прозорі
І в голосі завжди якась новизна,
А сніг, як німий. Може, чимось і хворий.
Крім того, давно в бороді сивина.
І тим не такий він, і іншим поганий.
В лиці ні кровинки – тремтіння нудьги.
Який з нього в біса для неї коханець?! –
Ні ласки путящої, ані жаги.
Ось я, ось зі мною…
«Нестямно так гудиш, –
Весна посміхнулася, – хлопче, привіт!
Та я ще подумаю, ким мені будеш…
А в снігу скромніші претензії – дід».
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803768
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.08.2018
Не рік, не два – давно
Вдивляється вікно
У гілочку суху в обіймах клена
Вона убрана в лист,
Що був живим колись.
Живим. На диво юним. І зеленим.
У пору молоду
Їй послано біду,
Та клен зберіг.
Ні холоду, ні спеці
Забрати не дає.
Причина, мабуть, є,
Бо гілочку тримає коло серця.
Знов розкошує май,
Знов літо, знов зима,
Та часто клен стоятиме завмерши.
У пам’ять забреде,
Здається вірить, жде,
Що оживе його кохання перше.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803653
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.08.2018
І хто б там що й коли не говорив,
Трапляються іще дива на світі –
Мороз на склі віконнім проявив
Божествену голівку Нефертіті.
Єгипет. Попіл безлічі століть
Сліди засипав гордої цариці.
Чому ж цей профіль, шиї ніжна віть
Відбились нині в українській шибці?
О, Нефертіті! Золото пісків
Твоїй красі, напевне, вже набридло.
І ти пройшла крізь караван віків.
Аби приміряти північне срібло.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803290
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.08.2018
Як тихо-тихо дріботить моква!
Мені ж потрібен хоч маленький вітер.
Без нього не провіяти слова,
Що встигли ми удвох намолотити.
Побили наші крики, мов ціпи,
Обох життів невидиме колосся.
Нема снопів. Немає вже копи,
Яку удвох складати довелося.
А цілою ж була не так давно!..
Не чути вітру. Десь приліг у схові.
Сама дмухну. Можливо, є зерно
В словесній заостюченій полові.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803182
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.08.2018
Якщо тобі дорогу перейду,
Я душу пронесу по вінця повну.
Нестиму в ній не воду – жар любовний,
Щоб розікласти. Хоч і на льоду.
Як зіроньки, жарини мерехтять,
І здатна спалахнути чисто кожна,
Якщо дровець підкинемо. А можна
(Аби лиш обминути каяття)
З вогнем – на «Ви». Не затівати гру,
Бо в полум'я нещадний, дикий норов –
Обійме пеклом і погасне скоро...
Давай побережем його в жару!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802385
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.08.2018
Дорідна груша інеєм іскриться.
Чи спить? Чи травнем дихає тайком?
Верхівка, ніби здобна паляниця,
Присипана граками, як мачком.
Це вдень.
А смеркне – схожою на фею
Стає.
І ладна я заприсягтись:
Квітує груша!
Бо якраз під нею
Щовечора мене чекаєш ти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802208
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.08.2018
Наважилась.
Покинула усе.
Порвала пута згірклої моралі.
І поїзд вже по-змовницьки везе
Від нелюба кудись мене подалі.
І начебто втішає заодно,
Годить живими титрами пейзажів.
Гортає вітер їх поза вікном
Ще й здмухує з думок гіркоту сажі.
Свобода...
Очерету острівець
Мигнув, як черговий на полустанку,
Тримаючи, мов світлу обіцянку,
Качалочку – жовтенький прапорець.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801932
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.08.2018
[i]Л.В.Міщенко[/i]
Краса і ніжність,
Скупані у ласці,
Явили диво майже неземне –
Не жінка – ні.
Царівна!
Та не в казці,
А серед нас.
Відразу й не збагнеш,
Як славити ромашку чи троянду,
Коли така довершеність цвіте?
За неї все – усе віддати ладен.
Задивишся – й очей не відведеш…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801665
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.08.2018
Немислимо!
Такий просторий світ,
А нам удвох з тобою в ньому тісно.
Немовби десь приховано магніт,
І нас він кігтем упіймав залізним.
Ти – скрізь. Як дух.
Знайомі явори
Взяли твій голос.
Не шумлять, а кличуть.
І навіть Місяць дивиться згори
Твоїм одухотвореним обличчям.
Насварюється мудрий Зодіак:
Сузір'я наші ладити не вміють.
І те не так, як треба,
Й те – не так!
Чого ж душа у захваті німіє?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801530
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.08.2018
Покачалась осінь по землі,
Ніби дика, молода кобила,
І такого лиха наробила,
Що тепер не можна взагалі
Ні траву, ні листя упізнати –
Без жалю все чисто перем'яте.
Ще й мої пожмакала думки:
Я любила. Зараз – навпаки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801318
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.07.2018
Колами ходять над головою
Гордість, образа, гордість, образа
Штучні супутниці. Дві одразу,
І, наче Місяць, змінюють фази.
Круглі стають – доводять до сказу.
Явно знущаються. І не скажуть,
Як розминутись мені з тобою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800781
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.07.2018
Яка любов?
Справжнісінький конфуз.
Цвісти, як вже зривається пороша?
Як зиркає оточення вороже?
Ні, не любов.
Це щось, як землетрус.
Але який!
І де він тільки взявсь?!
Не знайде місця бідолашне серце.
Ну як воно витримує усе це?!
А ти – мій гріх, мій ненаглядний князь –
Собою заступаєш поговір.
Все розумієш і все далі кличеш.
І я ховаю зболене обличчя
В твоїх обіймах.
Всім наперекір.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800631
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.07.2018
Неждану образу качаю, мов сніжку, –
Мала, а диктує мені свою волю.
На білих думках виїдає доріжки,
Але обростає не снігом, а болем.
І він крижаний.
Вже образи не крихта.
її намоталось уже з оберемок.
Уже не сховаєш.
Та й нічим прикрити.
І сили нема існувати окремо.
А зашпори скоро до серця дістануть.
Ну що мені з нею такою робити?
Лишилась надія на сонце весняне:
Можливо, розтопить.
Якби-то, якби-то.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800513
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.07.2018
Ти називав характер мій залізним
І ніби щось ховав за ту оцінку.
Залізний?
Що це значить, як для жінки?
І я ловила голосу відтінки,
Бо і залізо теж буває різним.
Одне блищить, веселе від роботи,
Стираючи себе, щось добре множить.
А інше на замуленому ложі
Сама іржа хіба що потривожить...
Характер, кажеш, на залізо схожий?
Ну, що ж, коли на перше, я – не проти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800357
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.07.2018
Болить мовчанка.
Сіпа, як нарив.
Якби до неї я могла прикласти
Листочок подорожника чи... щастя.
І може б, ти тоді заговорив.
Листочок щастя...
Я його знайду!
І піднесу тобі якраз до серця.
Ти пам'ятаєш кучерявий дуб,
Де вперше ми сказали: люба, люб..?
Листочок звідти...
Пригадав?
Не сердься.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800235
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.07.2018
Очей не зводить кручений панич
Із вуст рожевих юної троянди.
Щось їй шепоче, зіткане із притч.
А бур'янів навколо – ціла банда,
Їм треба харч для заздрісних пліток,
Аби підслухати, стають навшпиньки.
Це ще продовжиться якусь хвилинку,
А потім – страчу ворогів квіток.
Не заступають хай красі буття.
Я страчу їх без суду і без слідства!..
Коли цвіте любов, лихе сусідство
Не заслуговує на співчуття.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799875
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.07.2018
За сірістю містечка – срібний ліс,
Немовби зачаровані хороми.
М'якеньким пензликом ранковий промінь
Рум'янить щоки сосен і беріз.
І між дерев побігли дві лижні.
Спочатку абсолютно паралельно.
А далі?
Перетнулась ця ретельність!
І цілувалась?
Прикро, якщо – ні!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799739
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.07.2018
Зиму неважко перейти убрід,
Бо дно у неї зовсім неглибоке.
Та ще як за тобою йти услід,
Або, тримаючись за руку, збоку.
Це навіть краще.
І веселий сніг
Співатиме під нашими ногами.
Слова, у серці вигріті, мені
Шепнеш.
І я у відповідь – так само.
Не зчуємось, як з берега «Весна»
Оглянемось на інший берег – «Осінь».
Там тіні, сум, туманів сивина.
А тут, мов щастя, – усмішка мімози.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799606
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.07.2018
Думки – то як орли, то як вужі.
То спокушуся втіхою, то каюся.
Тягну по черзі сумніви з душі
І кожен проти сонця роздивляюся.
А що, коли це хитрий лабіринт?
Нас доля в нього завела негадано.
І я в полоні у цієї гри
Не встигла взяти нитку Аріадни.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799524
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.07.2018
[i]О. Г.[/i]
Мені здається. Ваша доброта
Зими не дійде.
В ній весна і літо –
Пора, коли ще сонце до зеніту
Росте й росте, мов квітка золота.
І вистачає Вашого тепла
На все.
На всіх.
Завжди.
і це я знала,
Та тішилася мрією зухвало,
Що я у серці Вашому жила
Не так, як інші.
Ні, не ідеалом,
Але й не просто кимось із загалу,
Як пасажир транзитний для вокзалу..
І все-таки я, мабуть, ним була.
Клює реальність знову мій висок.
Свята наївність! Як могла дозволить
Шукати для думок рожевий колір!
Бо я лише – звичайний колосок –
Один із багатьох – на Вашім полі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799029
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.07.2018
Від мене поховалися слова.
Чи в жмурки грають?
Чи вдались до бунту?
Позалягали, як в сухому грунті
Тугих зернят ображена братва.
Шукаю, кличу, але їх не чуть.
Мовчать. Немов за щось мене карають,
Їм треба сонця, теплого дощу,
Та тільки зараз в мене їх немає.
Немає. І слова, немов чужі.
Напевне, ждуть, як засвічусь любов'ю.
Не йдуть у вірш. Чи їм здаюсь сліпою,
Чи вгледіли пов'язку на душі?..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798915
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.07.2018
Закоханість – втрата реальності,
Комфортне заціпеніння.
Все міряється бездоганністю
І має найвищі ціни.
У мріях одна тільки формула,
Що скорить усі задачі:
Це – щастя. І крила вже орлі.
А серденько – голуб'яче.
Здається, ніколи не виникне
В душі навіть привид болю.
Дай, Боже! Хай вічно годинники
Показують пік любові.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798787
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.07.2018
Не хочу жбурляти услід
Це слово проказне – іуда.
Не хочу. І, мабуть, не буду.
Але воно гупає в грудях
Важке і холодне, мов лід.
Це слово, неначе тиран.
У чорну кирею убране.
Катує. Та кидать не стану.
Ще дужче мене ж і поранить,
Як – бумеранг.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798669
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.07.2018
Повен Місяць, немов чоловік
Із гуляння, жоні невідомого,
Поміж хмар, при хмільній голові,
Прокрадається пізно додому.
Де ходив? І для кого світив?
Як чужі його там називали?
Не один солоденький мотив,
Щоб утримати, мабуть, співали.
Та постійності Місяць не зна.
Він бездомний. Він тільки гостює.
Я, звичайно, йому не жона.
Є... Нема... То навіщо ревную?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798529
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.07.2018
Тонку берізку вітер обіймав.
По ній руками шастав озвіріло.
Зірвати лист за мить одну кортіло.
І щоб ніхто між ними обома
Не став. Щоб тільки він і...
біле тіло.
Як чоловік, для юнки застарий,
Дорвався до беззахисної вроди,
Аби зіщулити це диво горде.
Пожмакати. Відчути хруст кори.
Хоч силою, а все-таки скорить,
До себе прив'язать її свободу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798192
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.07.2018
Підключусь до станції "Любов".
Десь вона повинна бути в небі.
Дрібку слів хоч так пошлю до тебе,
Зрозумілих на десятках мов.
І повинен зацвісти вогонь –
Ніжний і високий поміж нами,
Мов колись між Євою й Адамом.
Ще до яблука. Без грішних плямок..
Це коли одержиш телеграму
І любов шепне – від кого саме.
Там не буде підпису мого.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798108
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.07.2018
Навпаки. Все у нас навпаки.
Сподівання голублю у серці,
Що колись неодмінно притреться,
Обкатається те "навпаки"...
Я люблю, як сміються зірки.
А тобі вони хмурістю пахнуть.
Я в поля, до прозорості прагну,
А у тебе на покуті – ліс,
Замість пісні – бурчання коліс.
Полюси протилежні і в слові:
Штиль і шторм. І, звичайно,
в любові
Неоднакові наші смаки –
Все – по-іншому, все - навпаки:
Я кохаю тебе. Ти – мене...
Але це, мабуть, хай не мине.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795366
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.06.2018
Оплакую все, що між нами було.
І – що не було. Й те, чого вже
не буде.
За це мене кожен, звичайно, осудить,
Бо так не прощаються
з вицвілим злом.
Чому ж тоді знов для твоєї вини
Я схованку в серці своєму шукаю?
Не мусить так бути! Чого ж так
буває?..
Сльозами займистими все обливаю.
І вже піднести зостається сірник.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795231
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.06.2018
Сніг не йшов.
Сніг стояв і хитався.
І мовчав.
Загадково мовчав.
Він, здається, до нас придивлявся.
І думки наші також вивчав.
Я від нього своїх не ховала –
Хай на біле, як зерна, сійне,
Помудрує та ще й пошпаргалить:
Що не так, попередить мене.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793620
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.05.2018
І
Ні дзвінка, ні старомодного листа...
Все одно я ображатись не посмію,
А точніше – я цього і не зумію,
Бо тебе моїй образі не дістать.
Та й навіщо? Я ж тебе і не люблю.
А віднині вже ні разу й не згадаю.
І, до того ж, часу вільного не маю –
Я тобі дорогу квітами стелю.
II
Дорога через серце...
Я покреслю,
Її поріжу
Чорним олівцем,
Щоб зникло все на ній
І не воскресло.
А звідти повернуся
Манівцем.
Та олівець
Думок оцих не слуха:
В руці – моїй,
А не мені годить –
Обводить глибоко щось,
Ніби плугом.
Вдивляюся.
А то – твої сліди.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793477
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.05.2018
Любимо. На щастя чи на лихо?
Він один. А нас у нього – дві.
Я люблю задавнено і тихо,
А у неї звички вихрові.
Вихор цей колись його закрутить,
Втопить у солодкому вині.
Ну а я вже зараз п'ю отруту,
Бо сімнадцять їй, а не мені.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792991
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.05.2018
Нема в житті реальнім абсолюту,
І клятви теж під три чорти летять...
Образу намагаюсь перемкнути
Не на любов. Хоча б на – співчуття.
Шукаю прісне. Клацає ж солоне.
Ні, не вдається. Хоч сідай та плач.
Іскрить, димить і паленим відгонить
Не витримав уже й перемикач.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792852
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.05.2018
Сто процентів щастя не буває.
Це – таке, чого не приручить.
Навіть, як примариться безкраїм,
Щось у ньому все-таки гірчить.
Кругле не дає координатів.
І шукать безглуздо навмання.
Інша річ – навчитись пізнавати
Щастя, хоч в дрібницях, та щодня.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792722
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.05.2018
П'янить черемухою ніч,
Розносить хміль по хатах.
І заодно велить мені
У тебе запитати,
Чи пам'ятаєш ту весну
В батистовому платті,
Що незбагненну таїну
Несла?
Чи розгадав ти
Ті чари ледь розкосих віч,
Що не давали спати?
П'янить черемухою ніч...
Чому б не запитати?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792587
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.05.2018
Я – про любов.
Це – таїнство. Секрет.
Земне коріння має чи космічне?
Любов мені нагадує букет –
Живий, в росинках,
Тільки жаль – не вічний.
Сьогодні буйні соки рвуть кору.
А завтра?
Никнуть царствені голівки...
Цей дар у долі з острахом беру
На день?
На рік?
А хочеться – без ліку
Щоб час потік,
Нас підхопив обох
Та й загубив навмисно
В ніжних мандрах
І ти зростив для мене, наче Бог,
Без колючок, нев'янучі троянди.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792056
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.05.2018
На часовому якомусь екваторі
В нас опинилась народна скриня.
Наче ікона Божої матері,
Гірко й давно кровоточить гривня.
Важко, нестерпно кровиця та капає.
Цілить на голови наші бідні…
Шкрябає криза кігтястою лапою –
Кості крізь рани уже помітно…
Час проминає – екватор хитається,
Мов пролягає над трясовинням…
Грузько і вузько.
Чи встоїть скриня?
Де ж її страж? –
Риторично питається…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791882
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.05.2018
Високе товариство – честь і совість
Ще й ум – вже не одної партії
Уміє завести проблемне слово –
Як механізм, помірявшись азартом.
Машина та, заправлена басами,
Аж захлинається – пашить в роботі,
Але не зрушить з місця, бо так само
Гуркоче на порожніх оборотах.
І в суперечки додається газу,
Бо спір, як це відомо, - батько істини.
Годиться все тут – кулаки, образи…
Та вже машина вимагає злізти
Із неї. – Вся в диму. Шляху не видно.
Під спорами розсиплеться вже скоро…
Хотілось нагадати принагідно,
Що пліснява розмножується спорами.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791752
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.05.2018
Українонько, тобі лиш двадцять три –
Чарівна личком і зваблива станом.
Зі щастям би віч-на-віч говорить!
А ти на повний зріст ніяк не встанеш.
Вже й пут нема. І наче вільний рух,
Але назад чомусь. І ти не рада,
Бо вказує дорогу бізнес-крук,
Що намостив гніздо собі у владі.
Назносив хмизу, пір’я звідусіль,
Та найчастіш цурпалля ніс зі сходу.
І висидів біду для міст і сіл.
Саджав на вила правду і свободу.
Ти майже гола. Все із тебе зняв.
Навчитель – крук сусідський – двоголовий.
У них обох напохваті брехня.
І явно вже обидва прагнуть крові.
Їм хочеться порвати на шматки
Прекрасне тіло! Обернути в жертву!
Трьома дзьобами розклювати, зжерти!
Або хоча б ввібрати в болячки.
Але тобі не до лиця ярмо –
Гніздо уже шматується на клоччя.
Пора хазяйнувати в домі отчім
Самим –
Тримати праведне кермо.
[i]Червень 2014 р.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791613
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.05.2018
Дивлюсь, як гілочку вербову
Буран, терзаючи, несе.
Так і мене життя трясе,
Немов на міцність випробовує.
Душа від кривди не захищена.
І все болючіші тички.
Здається, ще удар – і тріщини
Розійдуться в усі боки.
Та я добру не стану ворогом.
Упасти? – Так.
Зігнутись? – Ні.
Хоч купу скла, але – прозорого
Життя залишить по мені.
…А що ж то буде з тою гілкою?
У неї кредо теж своє?
Не деревом – але ж сопілкою
Пожити ще надія є?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791463
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.05.2018
У формочках тісто росло на столі.
Це таїнство в нас припадало на п’ятницю.
На тиждень бабуся творила свій хліб,
Казала: «В цей день добрі люди не сваряться!»
І тут же мені: «Відійди. Не мішай!
Помовч, бо он хліб уже трішечки випнувся.
Злякаєш – і вилетить з нього душа.
Дверей не чіпай. Сядь і більше не рипайся!»
І я завмирала – душі було жаль.
Нехай би у всіх паляницях зосталася.
Все думалось: де ж вона, в хлібі, - душа?
І як і куди утікає від галасу?
Знайду неодмінно, як тільки спечуть,
Та марно шукала, угледіти прагнувши.
Але неможливо було не відчуть –
Ту душу –
Її зразу ж видали пахощі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791121
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.05.2018
Занедужав столітній бір.
Щось підточує сили, млосно.
Скрип чи стогін?
З недавніх пір
Непритомніють бідні сосни.
Навіть юні – такі стрункі!
Дерев’яним інсультом мічені –
Вічна зелень пухнастих кіс
Вицвітає у жовту вічність.
Гості тут – молоді й старі
Не виводяться. Люблять наче.
І гніздиться, гніздиться скрізь
Плід любові – нетлінна всячина.
А дерева оту біду,
Ті «дарунки» ногами місять…
Бір хотів ще прожити двісті…
Так хотілось!..
А чи дадуть?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790840
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.05.2018
У сусідній квартирі з живих баба Ліза
Та годинник, що цокає вдень і вночі.
Правда, інколи ще гомонить телевізор,
Але краще бабусі, коли він мовчить.
Бо увімкне, а там – то вбивають, то голі.
Менший гріх – як дивитись на світ крізь вікно.
Вийти в двір би самій, так нелагідна доля
На сторожі хворобу тримає давно.
Є сини. Десь далеко. Середній – поближче.
Немовлятами часто приходять у снах.
Обнімають…
А зараз до себе не кличуть…
Як побачить колись, мабуть, вже й не впізна.
Ні, не так. Прибуває середній постійно.
Раз на місяць. Та краще б не їздив і він,
Бо тримає завжди лиш одне в голові –
Не прогавити в неї получку пенсійну.
Тут же й спустить всі гроші…
Якби не сусіди –
Ті, що рідними завжди і є, і були…
А сини…
Що ж, всі троє, напевне, приїдуть.
Це вже потім.
Не в гості – квартиру ділить…
Обсіда бабу Лізу думок порохнява.
Між світів балансує життя на межі.
І здається весь час, ніби ложка іржава
Рештки світлих надій вишкрібає з душі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790664
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.05.2018
Звучить надто болісно – «діти війни».
Слова ці, як долі зім’яті.
Війна, як відомо, це – від сатани.
А тут, виявляється, – мати.
Насіяла діток.
І що їм дала?
Яким молоком годувала
В колисках-окопах?
Якого тепла
Вділила з пожежного шалу?
Чим бавила?
Свистом снарядів і куль?
Як мати, і «мудро», і «тонко»
Про першу науку подбала таку –
Малим за буквар – похоронка.
І спинки завбачливо гнула тоді ж,
Щоб зручно вмостилась робота
Ота, що не тільки в літа молоді,
А й старші вмивала їх потом…
Ці діти сьогодні ще є поміж нас.
Сивенькі, а все-таки – діти.
Голодне сирітство у них не мина
І щастя прийдешнє не світить.
Як речі, покинуті серед багви, –
Заношені, ветхі і зайві…
Невже так ніколи і не всиновить
Дітей цих їм рідна держава?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790567
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.05.2018
[i]Наташі Бові[/i]
У Наташі озерця-очі,
Як у березні небеса.
Голос – чистий, дзвінкий струмочок
І розкішна диво-коса.
Зараз кіс таких не побачиш,
Бо повітря й життя не те,
А в цієї Наташі наче,
Як з води та коса росте.
І не тільки коса. Не тільки!
Де вона, там усе росте.
І рясніє плодами теж,
Бо Наташа – неначе бджілка.
Золоті має руки й серце.
Знають, певно, свої й чужі,
Що до всього, коли торкнеться,
Додає доброти душі.
Жаль, зустрінеш таке не часто,
А неждано мені – вдалось!
Для Наташі я кличу щастя
І в думках відганяю зло.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790104
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.05.2018
Є кладовища старовинні й нові,
Столичні й хутірські.
Я різні бачила.
Та ось недавно,
Зовсім випадково,
Уперше опинилась на – Собачому.
Краєчок лісу над рудим болітцем
Незвично яскравів палкими квітами –
Як пляма крові на старому ситці,
Розстеленому під важкими вітами.
Могилки справжні –
У мініатюрі.
Обрамлені дбайливо.
Є з табличками.
Є навіть дати!
Кнопка, Орбіт, Буря…
З цукерками тарілка невеличка…
Тут урочисто під пташиним криласом.
Стає душа тут, навіть темна, зрячою.
І хочеться вклонитись тихій вірності,
Що тут витає, -
Не лише – собачій.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789994
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.05.2018
Ніч, мов птаха,
В місті-гнізді
Вкрила виводок свій –
Будинки.
Сни послала у кожен дім
І жадала сама спочинку.
І у мене вже в голові
Вимальовувались картинки,
Як за вікнами хтось повів…
Чи його повела…
Мов жінка –
Пісня п’яна.
Мій сон – туди ж…
Я не сердилась.
Я – всміхалась,
Бо «шумел»
Не чужий «камыш»,
А своя –
«Молодая Галя».
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788942
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.04.2018
І не зненацька, і цілком всерйоз
Страшить землян глобальне потепління.
Це для всього життя – повільна міна.
Вже ніби тануть полюси. Та – ось!
Природа знов сміється з поголосу.
Ніхто не зна, що в неї на умі.
Дмухнула так на цей вселенський міф,
Так зиркнула, що мало не здалося!
На клич її примчав такий мороз,
Що заздрять ескімоси і пінгвіни!
Пропік ліси й поля, камінні стіни
І змієм в кожну шпарочку заповз.
Підкочується звісно й до людей,
До них в морозу особлива пристрасть.
Щоб вразити, спочатку діє хитрість –
Він слід у слід, поскрипуючи, йде
За кожним. Хто не втік,
З тим заграє.
Не всіх обдурить. Та когось і спійме
Та й зацілує в жадібних обіймах.
А як приспав, то вже й не віддає…
А завтра чим здивують небеса,
Бо на прогнозах оживають гальма?..
Тепло коли ще вдарить, те – глобальне,
А холод вже свій норов показав.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788792
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.04.2018
Я із села. Хоча з моїх років
Село подарувало тільки десять.
Але були вони такі… Такі!
Оті найперші десять зим і весен.
Тоді уся навколишня земля
Від серця й від очей була найближче.
Всміхалась антрацитова рілля
Квітневим обнадійливим обличчям.
І щастям пахнув яблуневий сад,
Коли в цвіту і як ділився плодом.
Згадалось раптом двійко поросят,
Що наробили шкоди на городі…
Найбільший скарб – корова у хліві.
Борщ із лопуцьків і казки бабусі.
Чуткий промінчик думки знов провів
По всіх стежинах у полях, у лузі.
В ярку між трав надломлений будяк
Зринав, немов рука плавця у морі.
Із-за бузку повстав перегодя
Столітній привид панської комори.
А річечка! – як слід сльози… Жита…
Післявоєнні хати незавидні.
Сусідів непідробна доброта
У непролазних лабіринтах злиднів…
Обмацую чуттями давні дні,
Де любе все – пісні, молитви, брехні.
Гірке й лихе осіло десь на дні,
А сонячне іскриться на поверхні.
Воно в сто раз переважає зло…
Міцний десятилітній мій фундамент –
Все прийнялось в душі і проросло
В щемку любов, у незрадливу пам’ять.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788673
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.04.2018
Цей сонячний подив у мене давно
Із пам’яті не вислизає –
Село – наче з літ відшумілих вінок
Або – незвичайна мозаїка.
Сусідує з морем, де річка Сула
У штучних втопилася водах.
Букетики вишень. Тут нивка мала
На кожнім, на кожнім! городі –
Як золота злитки між динь чи квасоль
(Чи, може, від голоду самоконтроль?)
Тут – піддані власного хліба.
Тут скрізь на столах цей пшеничний король
Завбільшки із колесо ніби!
Вдихнеш – і відчується хміль, молоко
І древнє щось в тих паляницях.
Уперше немов розшифровуєш код,
Підвладний лише українцям.
Є диво й таке – у чистеньких дворах
Гладесенька, справжня долівка!
Розумно похила. Тож мокра пора
Щадить. Дощ хлюпнув і – навтіки.
І тут же спокуси новітнього дня –
Машини і газ, телеящики.
І все ж коптить яблука спілі сушня
З ідей геніального пращура…
Село миловиде за Кременчуком –
Терпляче, уперте, заморене –
Силкується йти за прогресом слідком,
Тримаючись рідного кореня.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788079
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.04.2018
О, скільки я тобі наговорила
Важких, сліпих і гостролезих слів!
Вони зривались, ніби в горах брили,
І стрімко в прірву відчаю летіли,
І наростала в них убивча сила,
Чим довшим був жахливий цей політ.
О, скільки я тобі наговорила
Розгнузданої, злої мішури!
Сама боюсь усе те повторить.
Спізніла думка соромом горить
І кидається теж із крутосхилу
Услід словам. Але пружкі вітри
Підхоплюють, в провалля не пускають.
Відносять геть і на собі тримають,
Бо думка, наче дим, ваги не має...
Ну як мені стихію підкорить,
Щоб не було фатального обвалу?
Навіщо стільки зайвого сказала?
Навіщо так себе я обікрала,
Відкрила двері згорбленій журбі?
Все віддала б, якби цього не сталось...
А виявилось, треба зовсім мало –
Прокинутись від болісного шалу
І ніжно посміхнутися тобі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787170
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.04.2018
Життя – це нерозгадана галактика,
Завуальований наземний космос.
Він весь у русі.
Весь із граней-клаптиків.
І кожен клаптик той – метаморфозний.
Жонглює час хвилинами й століттями,
А маг неперевершений – природа
Розцвічує усе і верховодить –
На власний смак влаштовує погоду:
Десь може вдарити,
А десь – жалітиме…
І виграє світ клаптиками-гранями.
Бува, що викладає з них картини,
Де шанобливо, світло, філігранно,
Та більше – із жагою покарання
Показує людину.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772923
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.01.2018
Величні сосни, як придворні дами,
У тайнику з минулого століття.
В платтях з невицвітаючого краму
Гуляють серед нас і серед літа.
Який бальзам, яких майстрів корсети
Їм зберегли оцю нетлінну вроду,
Оцю поставу і граційну, й горду
І пружність віт, що наче прагнуть злету?
В раю ківшарськім і думки озонні.
Під хруст шишок так хочеться повірить,
Що не десятки літ, а сотні. Сотні!
Роботи тут не знайдеться сокирі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772573
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.01.2018
Мовчать тополі в сонячних осколках
І дивляться під хмари на співців
Журливих.
З них найперший, ніби голка.
А позад неї – нитка в два кінці.
І вітер ті кінці все підправляє,
Заплутатись, з’єднатись не дає.
Надіється, що в просторі безкраїм
Зірок на нитку голка назбирає
І місяць, як віночком, обів’є.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771817
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.01.2018
І справді січень не на жарт січе.
Замахується високо і різко.
Вмить панцир ставу розпоров із тріском –
І з шаблі іскри сиплються, й з очей.
Гудуть надривно злякані дроти:
А раптом січень розітне їм вени?!
Він посилає жах і в сни зелені
До слив, що мають вперше зацвісти.
На все живе нацьковує вітри,
А потім вщент обрубує їм крила…
Напевне, й сам не знає, що творить,
Мов чоловік, якого розлюбили.
Не віриться, що в серці в нього є
Ще ніжність, крім розлюченої стужі,
Що він уміє малювати ружі
І плакати, як щастя бог дає.
Невже не прийде отака пора?
Заждімо. І не будемо судити,
Бо хтось його повинен зупинити
Любов’ю, котру згарячу забрав.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759715
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.11.2017
Щербатіють дедалі більше дні.
Старіє осінь. Вже немає хисту
Утримувати зграї голосні.
Куди ж поділась одіж золотиста.
Туманів цілі орди згонить в яр,
То місить шлях, то раптом застигає.
Скупа на ласку. З волохатих хмар
Чи дощ, чи сніг: що скинути – не знає.
Виходять люди у путі свої –
І журно сивій осені, і гірко,
Бо хочуть в провожаті не її.
Вже не її, а молоденьку зимку.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733701
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.05.2017
Хто може дошукатися причини,
Чому весна скупиться на тепло?
Несе його в оклунку за плечима,
Під зашморгом, аби не утекло.
Наполовину стоптані підошви,
І спину переламує вантаж.
Невже вона задумала шантаж
І буде продавать тепло за гроші
Аж в самому кінці свого шляху?
Навіщо їй багатство ілюзорне
На день чи два? А нині плаття чорне,
Забовтане, похоже на доху,
Не вміє показати чар дівочих.
Весна у ньому плутається. Топче
Не пелену, а молодість свою.
І солов’ї мовчать. Не узнають.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733551
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.05.2017
Ось-ось бруньки покажуть свій талант.
Ждуть від весни омріяного жесту.
З них кожна – то маленький музикант
Великого зеленого оркестру.
Як диригентська паличка змахне,
Зітхнуть музики в сорочках смолистих –
І білий світ магічно сколихне
Бадьора пісня молодого листя.
Вона теплом увійде в кожен дім
І ніжністю прониже кожне серце.
Земля запахне цвітом. І тоді
Усе навкруг захоплено всміхнеться!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733032
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.05.2017
Вибігли з лісу чотири сосонки
І зупинилися в трепеті.
Приготувались зустріть юне сонце
Танцем маленьких лебедів.
Мить – і гойднулися віти зелені…
В музику промінь вплітається.
Геній Чайковського лине землею.
Сонце – і те прислухається.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732881
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.05.2017
Кучерява заметіль
В пишній кожушанці
Шаленіла цілу ніч
З вітром в дикім танці.
Ніби сизі паруси,
Розкидала поли.
Обіймала сонний ліс
І село, і поле.
Біле диво з пелени
Брала жмені повні
І жбурляла навкруги
Цю холодну вовну.
А стомившись на зорі,
Відпочить присіла.
Тільки й сліду, що лежить
Кожушина біла.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732726
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.05.2017
На першій сторінці у книзі весни
Малюнки усі чорно-білі.
Клубками із дроту здаються терни
Край лісу. Дуби товстотілі
Спідлоба ще дивляться, віри не ймуть,
Що скоро прикриють голизну
І юні берізки тоді їм дадуть
Хоч років із сорок приблизно.
На сонній ріллі, на дорозі кривій
Сліди від недавньої стужі.
Поник головою сухий деревій
І дивиться в шибку калюжі.
А там, над ярком, ніби дужий атлет,
Присів і готується бігти
Кудись посірілого снігу намет…
Нема ще ні листу, ні цвіту.
Але ненадовго. Ледь сонце вгорі
Прохукує в хмарах щілинку,
Вам безліч покаже весна кольорів.
Та це уже друга сторінка.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731692
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.05.2017
З дахів прозорі ковалі
Роняють срібні ноти.
Зелений стеблик з-під землі
Плечем підпер ворота.
Поки що втримує в пучках
Весільну повінь вишня,
А стежка прямо на очах
З лещат зимових вийшла
І до весни взяла розбіг.
Життя до сонця рветься.
У день такий, їй-право, гріх
Ходити з хмурим серцем!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730602
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.04.2017
Вітри натерли ватою хмарин
Небесне скло до сяючого блиску,
Щоб сонце добре бачило згори,
Де саме під зимою ставить риску.
І щоб лежачий камінь холодів
Знайшло скоріше та взялось до діла.
Як тільки зрушить з місця, отоді
З-під каменя хлюпне могутня сила.
Вона безмежно щедра на дари –
Прокотить по землі краси цунамі.
І вчора лисі ще, старі бугри
Назавтра будуть хвастатись чубами.
Рілля розгладить складочки-плісе,
Щоб на вбрання лягли зелені строчки.
А вечір, мов коштовність, пронесе
У теплім небі журавлів разочок…
Тут просто зайве місце для біди.
Давайте й ми відкриєм сонцю душі.
Нехай у них простуджених, блідих
Для радості лежачий камінь зрушить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730466
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.04.2017
Грім у лютому? Справжній грім?
Небилиця! – хтось, мабуть, скаже.
Але ж дійсно о цій порі
Він прокинутися наваживсь.
Розколов по зигзагу ніч,
Де намітила блискавиця.
І розкотисто ахнув клич,
Аж гойднулась вода в криницях…
У чужому явивсь вбранні.
Видно, квапився знак подати,
Що на місяць чи й два раніш
Сонце встигло весну засватать.
Добру звістку приніс. А втім
Зла прикмета в думки вповзає:
Як на дерево голе грім,
Лантух буде з худим врожаєм.
Може видатись рік сухим…
Я збагнути ніяк не можу,
За які нам тяжкі гріхи
Кара світська ще й кара Божа?
Не знаходжу ознак вини,
Що дорівнює такій платі.
А тому як гінця весни
Грім лютневий берусь вітати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729456
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.04.2017
Дай нам, травню, сонця і краси,
Буйного, пахучого цвітіння,
Чистої, без атома, роси,
Дай покласти у ріллю насіння
В строк! Щоб заврожаїлась земля
І обдарувала, наче мати,
Нас усіх – і древнього, й маля,
Щоб не довелося бідувати.
Подаруй натхнення, місяць май,
На добро сердець, на працю щиру!
Дай любові і надії дай,
Та найперше й найдорожче – миру!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729317
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.04.2017
Кульгає день блідий і кволий,
З-під ніг висковзує тропа.
Не обдивився ще довкола,
А вже умощується спать,
Немов підстаркуватий сторож.
Він знов не чутиме вві сні,
Як у досвітню й пізню пору
Його обкраде хижа ніч.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728727
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.04.2017
Ніч блукала, як чорна мавка,
І не вчула, як з-під поли
Впав на землю пучечок маків
Й смужку обрію запалив.
А як виявила пропажу,
Враз на пошуки подалась,
Тільки, де була з тіней пряжа,
Зоряниця вже піднялась.
Йшла назустріч легка і світла
У рожевій юній красі.
І загублені диво-квітки
Пломеніли в її косі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728608
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.04.2017
Сосновий бір віддавна жменьку хат
За пазухою бережно тримає,
Подалі од усякого гріха,
А від зими ніяк не заховає.
Вона приходить. Хоч її не ждуть.
Неспішно надіває білу маску,
Щоб приховать від бору справжню суть
І намірам щоб не було огласки.
Зненацька перетворить шепіт в рев,
То пудрить все навкруг без передишки,
Чи вляжеться дрімотно між дерев,
Немов пухнаста велетенська кішка.
І хитро-хитро дивиться на ліс,
Як від безсилля він скрипить і злиться,
І гострить на вітри нові шаблі,
І простяга зелені рукавиці
Своїм хаткам. Та підкидає дров,
Щоб з кожної димок пахкий курівся,
А з вікон усміхалося добро,
І хтось маленький тут на світ з’явився.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728491
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.04.2017
Блищить із льоду бахрома
Над вікнами моїми.
Це хустку кинула зима
На хату, мчавши мимо.
Пухке мереживо лягло,
Як дівчині на плечі.
Та тільки вдень живе срібло
Із бахроми щебече.
І розплітає крадькома
Дарунок (бо не в моду),
Щоб не побачила зима
Таку зухвалу шкоду.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728189
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.04.2017
Несла легенький човник річка.
В нім юний квітень пропливав.
Пристав до берега й вербичкам
Зелений шовк подарував.
Вони гуртом його ділили
На рівні клаптики малі
І сорочки собі пошили.
Й наділи – першими в селі.
Як взявся обрій догоряти,
Вертали з поля сівачі.
Здалося їм, що то – дівчата
До Ворскли вийшли, їх ждучи.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728022
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.04.2017
Не можу з Вами – на «ти»,
Бо я Вам не рівня, нене.
Бо, мабуть, не дорости
До Вашої чистоти,
До Вашої простоти,
До Вашої доброти,
До Вашого всепрощення.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727650
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.04.2017
Сніг просто красень! За багато літ
Досяг нарешті гідної вершини.
Й так ніжно упада коло землі,
Немов біля коханої дружини.
Для неї все – м’які пуховики
І вишукане хутро горностая.
Не встигне оцінить одні шовки,
Він вже нові сувої розгортає.
Нашіптує щось лагідне, годить,
Не нарікає, що живе у приймах.
А зараз спить – завидно молодий,
Тримаючи любов свою в обіймах.
Так впевнено. Здається, що віки
В запасі має, а не кілька тижнів…
О весно! Тихо прокладай стежки,
І допоможе хай тобі Всевишній
Збудити непомітно велет-сніг,
Щоб не пішла на шкоду буйна сила.
Тут не потрібен сонячний батіг.
Тут мають бути обережні стріли.
І не чіпай подовше, пощади
Цю досконалість, що бува нечасто.
Не оберни на каламуть води
Таке беззахисне, студене щастя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727488
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.04.2017
Проклюнулась м’ята побіля вікна,
Студеним, затяжливим сном полонена.
Зігріла теплом її ненька-весна.
І ось розтулились долоньки зелені.
Я бачила диво, як м’ята моя
Краплини роси обережно тримала
І сонце, немов золотого коня,
Уранці з долоньок отих напувала.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727359
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.04.2017
Покинула Ворскла круті береги,
Хоч з ними, гадалось, не знала нудьги:
Обидва любили, немов наречену, -
На двох неподільну красу незбагненну.
Чому ж, не ховаючи радісних сліз,
Пішла бездоріжжям, забачивши ліс?
Невже їх кохання вважала полоном?..
Обидва повільно із відчаю тонуть.
Забули, що Ворсклі один раз на рік
Снаги вистачає на безліч доріг,
Щоб в лузі провідать калину знайому
Й до верб завітати в прозорі хороми,
І жодне стебло не минуть на путі,
А ніжно скупать в молоденькій воді.
Так просторо хвилям тепер добігати,
Щоб східці погладить найближчої хати,
І знов розбудити припнуті човни,
Й дістатись у лісі до чар глушини.
Спішить надивитися Ворскла й на брості
Вишневого саду, бо тільки у гості
Прийшла до сусідів, що, хоч не в морях,
Але на довічних стоять якорях.
Вже завтра від них відступатиме задки,
Аби кожну мить записати за згадку…
Спокусливо гарне усе навкруги,
Однак незамінні свої береги.
Щоб легше знайти їх, позначки лишила –
Пливуть поміж них табунами крижини.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727159
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.04.2017
Йшла весна у базарні ворота,
Та не кожен її помічав,
Бо якраз примостили навпроти
У візку інваліднім дівча,
Або навіть точніше – старча,
Щоб училось життю і роботі.
Ця наука давалась непросто.
Нот якихсь бракувало словам.
Ноти правильні злизував острах
З губ дитячих і, мабуть, жував.
Тож не часто дрібненька грошва
До тарілочки капала в гості.
Люд візок обтікав, ніби острів,
Й під асфальтом десь очі ховав.
Яскравів чужоземний товар.
Пахло скрізь оселедцями гостро.
Важко кроки чиїсь міряв костур.
Хтось купити «програмку» благав,
Ще хтось долари пропонував –
Сотню «баксів» за сто дев’яносто
Наших кровних. А бідне дівча
Вже хрестами взялось добувати
Жаль у душах. Бліде, мов свіча,
Клало й клало їх на груденята…
А я думку не можу прогнати:
З-за якого кутка чи плеча
Стерегла оце рідна мати?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727104
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.04.2017
Подейкують часом, що ластівка знає,
Як добрих людей від лихих відрізнити,
Гніздечко своє лише тим довіряє,
Хто щедрий душею, хто вміє любити.
Чи так це, чи ні – розібратися важко,
Та гляну – і кожного разу радію,
Як десь над вікном ця малесенька пташка
Дітей своїх тихою ласкою гріє.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726587
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.03.2017
Немає квітів голубих.
Червоних теж іще немає.
Хлоп’яті гілочку верби
Весна несміло простягає.
Суцвіть на ній не відшукать.
Сивенькі кульки замість листу
На сонці лагідно блищать,
Немов розсипане намисто.
Не встигла кращого весна,
Та хлопчик радий з тої ласки –
Він в цих клубочках упізнав
Зайчат з бабусиної казки.
У душу глянула краса.
Завмер із гілочкою в лузі…
Такого ж кольору коса
В його старенької бабусі.
Погладив котики м’які
І думку знов свою послухав:
І в неї гарні теж такі,
Такі ж ласкаві, теплі руки…
І ось замріяність зборов,
Біжить додому – ніг не чує.
Він гілочку й палку любов
Бабусі рідній подарує.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726407
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.03.2017
[i]У березні-квітні 1997 року в охтирському небіі над усією Європою добре було видно неозброєним оком велику хвостату суперкомету ХХ століття ХЕЙЛА-БОППА. Вона з’явилася біля нашої планети приблизно через 2 тисячі літ після попереднього наближення до Землі.[/i]
Квітнева ніч загадкою блищить –
Комету обновляє Хейла-Боппа.
В пучок мільйони поглядів Європи
Зв’язала гостя в довгому плащі.
Накидка сяє. Незбагненний шлейф
Немов би діамантами розшитий.
Космічний пил з міжзоряних алей
Мете й мете, але завидно чистий
Цей дивний шовк. Здається, що зірки
Всі до одної модниці тій заздрять…
А нас, людей, дійма несхожий настрій,
Бо присмак відчувається гіркий,
Милуючись транзитною красою.
І вже втрачає сенс незвичність крою,
Бо, може, то й не плащ. А в темнім небі
Комета важко тягне срібний невід.
І, схоже, там, над нами, угорі
Пручається улов у гузирі…
Хоча б густими видалися вічка
У неводі й не ветхими нитки.
Хай далі тягне все своє – у вічність.
Нам допекли і власні болячки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726242
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.03.2017
Поки наші живі матері,
Доти ми діти. Ми для них – діти.
Цілий вік вони ладні нас гріти,
Чи малі ми, чи в літній порі.
Ласкавіший тоді білий світ
На рідну матір. На ніжну матір.
Це немало. Це дуже багато,
Поки любі матусі живі.
Доброти материнський вогонь
Лине з любові. І для любові.
В сонці, в хлібові, в тихому слові –
Відчуваємо всюди його.
Тож нехай і від наших горінь
Світло їм буде, тепло їм буде.
Не пускаймо в їх душі остуди.
Хай подовше живуть матері.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726013
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.03.2017
В намисто хатинок навколо ставка
Вдивлявся лелека з-під хмари:
Чи та це земля, яку довго шукав,
Якою так жадібно марив?
І ліс ніби той, і поля, і сади,
Та тільки усе надто сіре…
Спустивсь недовірливо й біля води,
Щоб кроками берег помірять…
Озвалась до бусола мудра верба
І посміх сховала у зморшки:
«За довгу розлуку ти, хлопче, хіба
І сам не змінився нітрошки?
Не варто перечить. Що справді не так,
Із першого погляду видко.
Ти влітку носив напрасований фрак,
А зараз пошарпану свитку,
Немов би чужу, схудле тіло трима.
І все-таки в ній ти, лелеко!
В землі пишний лоск відібрала зима,
А в тебе – дорога далека.
Поглянь на гніздо, що заждалось синів,
І власному серцю довірся.
Якщо воно вторить любові й весні,
Це значить, ти не заблудився».
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725812
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.03.2017
У Хаті Петрівни двоє:
Вона та Мурка руда.
Старого хміль упокоїв,
А діток Господь не дав.
Віконниця в шибку стука.
Холоне стомлена піч,
Й повільно скапує думка
У довгу, зимову ніч.
Про що? Та про все потроху:
Що надто слизький поріг,
Що буде важка дорога
Для вже ненадійних ніг
У край садка, до криниці.
А в лавку?.. Ще не горить.
Мо’ й вистачить паляниці
Їм з Муркою днів на три.
Бо де ж набратися грошей?
Он бурки зовсім худі,
А ціни… Помилуй, Боже!..
І хто того захотів?..
Десь ходить по світу щастя,
Її ж завжди обмина.
Хоча… не дало пропасти,
Як голод був і війна.
А може, від того й гірше.
Що бачила опісля?
П’яницю, що бравсь за віжки,
Багнюку й своїх телят…
Обидно. Та що поробиш?
Ніхто її не жалів.
Тепер обсіли хвороби
Й діймають нестатки злі.
Від того подітись ніде…
Болить, болить поперек…
Ох, буде клопіт сусідам,
Як раптом вона помре…
А так і буде на весну…
Лиш тільки віра мала,
Що приймуть у рай небесний,
Бо пекло уже пройшла.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725602
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.03.2017
В почуттях моїх рій «істот» -
Набереться, можливо, й сто.
Кожна з них зі своїм характером.
Серед більших згадати варт
Небайдужість, в труді азарт…
А негідних «істоток» п’ятеро.
Всіх не видам. Снують здаля
Чи у схованках тихо сплять.
Але інколи прокидаються:
Лінь, ненависть, раптова злість…
Хоч, як думається, малі,
Та, буває, дуже кусаються…
Час найкращих не забере.
Хліб для них мій, вода з джерел,
Щоб стійкими були між стресами.
А як радість прилине в дім,
Заступаючи шлях біді,
Пригощу їх делікатесами.
Хай міцнішають у гурті…
А чорненькі – підступні ті,
Сподіваюсь, зростань не матимуть.
Та щоб справді отак було,
Не пущу їх в своє тепло
І, звичайно ж, не годуватиму.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724971
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.03.2017
Нам обіцяють весни років сто,
Хоч знають, що цей дар не в їхній власті…
О, як боїться золотий листок
Колись з верхівки дерева упасти.
Де скориться фатальному кінцю?
Вогонь жорстоким язиком оближе,
Перетворивши в дрібку попільцю?
Чи, може, вітер занесе у брижі
Води, яка нікуди не тече?
Або в рівчак закотить ранок срібний
Й наткне десь на тернину, ніби чек,
Котрий уже нікому не потрібний?
Та навіть якщо раптом покладуть
На красне місце в дорогий гербарій,
Він все одно це сприйме як біду,
Бо там нема життя самого арій.
О, як боїться золотий листок
Колись з верхівки дерева упасти,
Але не зна про це новий росток
І вірить, вірить у столітнє щастя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724345
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.03.2017
Небалувані наші старики
У незнайомих селах і тутешніх –
В Рибальському, Лантратівці, Олешні…
Доношують покірно куфайки,
У ветхі заглядають сундуки,
Аби із чогось витулить тужурку.
У хід пішли столітні сіряки
Й злежалі парубоцькі піджаки,
З яких тепер у селах кроять бурки.
Їх визнали уже й чоловіки.
А що? Як не поглянь – модель хороша.
Давно у ній кохаються жінки,
Зневаживши якісь там чобітки.
Ось бурки – те, що слід! Були б калоші.
Глибокі краще б. І не дорогі.
Такі, щоби у пенсію вміщались,
Якщо дадуть. І над багном сміялись,
І ладили з підступністю снігів…
Небалувані наші старики
Перебрідають мовчки свою осінь,
Під бідністю згинаючись і досі.
Несуть її, мов гріх, і не голосять.
Заклякли. І нічого вже не просять
Взамін за купу зморених років.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724007
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.03.2017
[i]До Чорнобильської трагедії[/i]
Я відчуваю, рідна, як болить
За стільки літ не охолола рана.
В розколинах, у наростах золи,
Під зморшками отруйного туману
Вона, як смертний гріх. Пекучий біль,
Неначе струм високої напруги,
Пульсує, розростається в тобі
І полишає скрізь печаль наруги.
Зіщулюється, клякне все живе,
Безжальний порох атома відчувши…
Коли ж ти, ненько, нелюда назвеш,
Що захлеснув тобі стражданням душу?..
Мовчиш. І, мабуть, не узнає світ,
Де заховала ти його провину,
Бо сплутала із чимось динаміт
Найгірша хай, але твоя дитина.
З її ім’ям тримаєш без злоби
Над свіжими могилами розп’яття
І молишся, і плачеш, і скорбиш,
Але оберігаєш від прокляття.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723650
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.03.2017
Від червня сорок першого донині
Ми гнівно проклинаємо війну.
Несем жалі сирітські і вдовині,
Ненавидимо й досі чужину,
Звідкіль повзла до нас лавина рабства,
Котивши смерть попереду тоді.
Підносимо до святості ми братство,
Що перетнуло шлях отій біді.
Ще не злічила Вітчизняна битва
Живі й закам’янілі імена.
Ще матері шепочуть як молитву:
«Все, що завгодно, тільки не війна…»
І ось Чечня. Горить землі п’ятенце.
Тут не складеш на дальніх зайд вину.
Кривавими сльозами сходить серце,
Бо, мабуть, справді світ перевернувсь.
Свій – на свого. Щоб хтось боявся духу?
А братство як? Яка йому ціна?
Здивована, уся планета слуха,
Як у Чечні гримить нова війна.
Далеко чути, як шматує Грозний
Оскаженілий і сліпий метал.
Пекельно жарко там у день морозний.
І страшно. Владарює смерті шал.
Вона в Чечні святкує перемогу.
Й за стіл їй править котра вже труна.
Голосять матері, благають Бога:
«Все, що завгодно, тільки не війна!»
У відчаї питають: «Де той розум,
Що освітив би із безодні шлях?!»
…Війна сьогодні пожирає Грозний,
А завтра буде у яких краях?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723474
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.03.2017
Крізь час, крізь біль таки дійшов до нас
Опухлими ногами Тридцять Третій.
Гіркий дарунок у вузлі припас –
Небачене, страшне коріння смерті.
О ні, не смерті – безлічі смертей!
Поклав його на покуті Вкраїни,
Щоб прикипали погляди людей
До сьомого прийдешнього коліна.
Поклав і харч свій – чорне диво з див –
Плескатий коржик із лузги та листя.
І тяжко сів. Ще поки є сліди
Тих днів, він мусить людям розповісти,
Як виточила сталінська рука
Життя з мільйонів, ніби з діжки воду,
Як цвинтарі текли по рівчаках,
Росли горби й горбочки на городах.
Проміння правди спогади проллють…
Просили хлібця вустонька дитяти.
Від голоду, та більше од жалю
Над ним конала безутішна мати.
Усе змели в дворах свої ж кати –
До дрібочки пшона, до квасолини.
О Боже правий! Скарбом золотим
Вважався кусень дохлої конини.
Лилась, мов траур, солов’їна трель.
На буйство мору, послане злочинно,
Дивилась пустка із сиріт-осель
Сухими, божевільними очима.
«І хто тепер за все це відповість,
Де хата, що в історії не крайня?!» -
Питає Тридцять Третій – дальній гість,
Але у відповідь – мовчання.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723282
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.03.2017
Маленький крок маленької дитини.
Як вдуматись, то це уже багато.
На ноги звівшись, в світ пішла людина
З життям своє знайомство розпочати.
Що жде її: квітчаста радість, грози,
Безмежне щастя чи полин печалі?
Хай часто все зустріне на дорозі.
Лише війни нехай не зустрічає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722513
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.03.2017
У сквері осінь струшує листки
І вчить у парі з вітерцем літати.
В задумі кілька різьблених, тонких
До ніг кладе гранітному солдату.
Навкруг вбрання барвисте юних лип,
А клен старий поважно шапку скинув.
Стоїть, безлисту голову схилив,
Неначе батько на могилі сина.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721345
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.03.2017
Три жоржини червоних. Три квіточки.
Хто приніс і поклав їх тут, звідки?
Чи не мати – муравонька сива
Упізнала в цій постаті сина?
Може, руки вдови їх плекали
І отут, ніби вірність, поклали?
А можливо, дочка відгукнулась,
Що із батьком навік розминулась?
Три жоржини… Ні, то не жоржини,
Не багряного кольору буйство.
То із вогнища пам’яті людства
Непогасні, болючі жарини.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721167
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.03.2017
Де кущилася озимина,
Лан сумний від заліза холонув –
Густо сіяла в землю війна
Не зерно золоте, а патрони.
Ми, корів женучи у ярок,
У кишені патрони збирали.
Воду міряли ними й пісок.
І за свищики теж вони правили.
Але мама принади в тій грі
Не хотіла ніяк визнавати.
Вимітала цяцьки за поріг,
І дубець доганяв наші п’яти…
Спомин цей із дитинства проріс,
І тривожні збудилися дзвони
У душі. Бо сьогодні приніс
Мій синок поруділі патрони.
Підкидав їх і воду цідив.
Він радів отій забавці чорній.
О, та стільки ж металу й біди
Намолола війна в лютих жорнах,
Що і досі кривавить земля,
Що і досі болять людські долі?!
Час не всі ще страждання зім’яв.
Ось і нині патронами колить.
Відбираю у сина цей жах.
Відбираю і серцем сивію.
І до мами звертаюсь в думках.
Як я зараз її розумію!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721027
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.03.2017
У моєму краї приворсклянім
Осокори хмар сягають вище.
Сонце сходить маком полум’яним,
А сідає, мов достигла вишня.
Пшениці струнким лісам до пари.
Річка – диво. З рос криштальних наче.
Край шанує спадщину гусарів –
Честь і славу, і красу юначу.
Не дарма гвардійський крок пізнати
Легко тут. А ще гарніш – дівчата.
Мов царівни гожі! В нас і нафта
З древніх діб тече у вік двадцятий.
А дороги яблуками пахнуть,
Молоком і білими грибами.
Звідусіль лише до них я прагну,
Бо завжди вони ведуть до мами.
Із багатств найбільші – наша праця
І земля, що, ніби галка, чорна…
Не прийміть за хвастощі слова ці –
Край Охтирський справді неповторний.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720844
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.02.2017
Як свічка, грудень тихо догорів,
Димок згубився в ароматі хвої.
Нова дорога довжиною в рік
Пружиниться незайманим сувоєм.
Та скоро по розгорнутій, по ній
Покотиться життєва колісниця.
Десь там на віражах і крутизні
Себе і нас попробує на міцність.
Не скрізь асфальт проляже. Пилюга
На нас чатує, терни на обніжку,
Та ми повинні встоять на ногах
Й нізащо з рук не випустити віжки.
Нехай трясе і вітер хай дзвенить –
Ми волю не розвієм по зернині!
Ми будем пам’ятати кожну мить,
Що з нами в колісниці – Україна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720380
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.02.2017
Воно росте, але не як трава –
Не те коріння і не ті закони.
Для нього і зима – не перепона,
І косовиці влітку не бува.
Воно так страшно, лежачи, росте.
То тут, то там густішають куточки.
Забуті клаптики бугряться теж.
І ось вже не витримує сорочка.
Порвалася. І вихлюпнувся ріст,
Звалив сосняк, шукаючи притулку…
В сумних рядах таїться щось від міст.
Тут є свої вулиці, й провулки.
Хрести й граніт спинили круговерть
Чиїхсь бажань, що відійшли безслідно.
Метал огранок, за якими видно
Достаток показний і тихі злидні,
Й любов, яку не стерла навіть смерть.
Вінками горбики сирі цвітуть.
Мов перепустки в небуття, таблички.
Між датами – короткі перемички.
І моторошно вгледіти обличчя,
Що, ніби вчора, бачила. Не тут.
Я відчуваю, що між цих могил
За мною ходить особливий спокій,
Нашіптує слова якісь високі,
Очищені від бруду і лузги.
Вони у душу падають самі.
О, Боже, поможи їх зрозуміть!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720025
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.02.2017
На Трійцю, коли пахне день аїром,
Скресає дух Чернечої гори.
Пронизує десятиліття, вірить,
Що не було руйнівної пори.
Йому здається, стрепенуться дзвони –
І з Богом заговорить монастир,
І душі очищатимуть ікони,
І знов тектиме православний мир
Сюди, на храм, де з келій видно Ворсклу,
Де таїну творять вогонь із воском
Й цілує небо праведні хрести,
І є надія, що Господь простить…
Витає дух над рідною горою,
Та всюди натикається на тлін,
Бо давнина під мертвою корою
Безсило розпласталась на землі.
Ні стін, ні дзвонів, ні душі живої.
Лише скраєчку башта-сирота.
Німа. В полон узята кропивою,
Без вікон, без дверей і без хреста.
З її вершка світ оглядає древність
Й для нас тримає пам’ять за вузду.
Та помагають їй лише дерева,
Що звідусіль на гору ніби йдуть.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719865
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.02.2017
Не випадково, коли сонце знов
Землі верта своє живе проміння,
Ми особливу пізнаєм любов,
Святкуючи Господнє воскресіння.
Як після стужі таїнство листа
Лишає за собою перемогу,
Так і любов у душах пророста
До істини святої і до Бога.
Яких би не зазнали перемін,
На совісті болять гріховні плями.
Благоговійно слухаємо дзвін
І серцем повертаємось до храму.
Ждемо прощення і ждемо чудес
Або на кожен день простої ласки…
Христос воскрес! Воістину воскрес!
Горить свіча над одкровенням пасхи.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719711
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.02.2017
Прості слова із давньої доби:
«Не вбий, не укради і возлюби…
Як батька шануватимеш і матір,
То довговічним будеш на землі…» -
Живими залишилися в золі.
Хоч вогнище топталось біснувато,
Їх спопелити так і не змогло.
Згоріли тільки єресь, тільки зло.
Слова ж пішли у світ, немов прочани,
І на ходу загоювали рани.
До всіх людей вони ідуть і йтимуть,
Долаючи у душах путівці…
Являються до нас вони святими,
А ми їх часто маєм за старців.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719485
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.02.2017