| Сторінки (1/1): | « | 1 | » |
Роки назад нас доля розвела,
Хоча...не доля-примха юнака.
Та весь цей час тебе я пам'ятав,
І наші зустрічі завжди були в думках.
Я пам'ятав наші незграбні поцілунки,
Гарячі подихи, нечемні руки,
Як вранці холодно вертатися додому,
Та зігрівали твого серця стуки.
Десяток років кожен жив своїм життям,
Навчались, працювали і любили,
Та не забули ангели про нас,
І наші долі знов в одну зложили.
І запалали нові почуття,
Хоч і дорослі-щирі, як в дітей,
Ми знову разом, знову ми кохаєм,
Ми стали найщасли́віші з людей.
Ці почуття підносять до небес,
Спиняють час, дають наснагу жити,
Радіти сонцю, вітру та дощу,
Надіятися, вірити, любити.
Ти найдорожчий в світі подарунок,
Надіюсь, що для тебе теж щось значу,
І хоч весь світ нам стане на заваді,
Клянуся, що тебе я більш не втрачу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749611
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.09.2017