| Сторінки (1/8): | « | 1 | » |
Вставай Україно!
Вставай! Україно вставай!
Вставайте сини, беріть зброю,
Бо вже у воріт стоїть кат,
Ще мало напився він крові.
Давно її смак він відчув,
І п’е кожен день по три рази,
Не шкода дітей йому тих
Що втратили батька і матір.
Він любить лиш тільки себе,
На день роги й вила ховає,
Та шабаш йому не пройде,
Бо тут Україна Святая.
Вставай! Україно вставай!
Вставайте сини, беріть зброю,
Бо біля воріт - «вурдалак»
Ще мало напився він крові.
Вставайте, хай благословлять
В дорогу вас батько і мати.
Коли?Як не вже! І хто? Як не ми!
Йдемо рідний край захищати!.
06.03.2014 р.
Іванов Сергій
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=483978
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 06.03.2014
Оксана
Народилася Оксана у карпатськім краю,
Села я не пам’ятаю, й хати вже не має.
Народилась у хатині напівсиротою,
Батько з фронту не вернувся, така в неї доля.
Бідувала, як то кажуть, у колгосп ходила,
Помагала своїй мамі, буряки садила,
Льон у полі вибирала, у снопи в’язала,
Помагала своїй нені, щоб та норму здала.
В самих хата дерев’яна, соломою вкрита,
Дві кімнати, сіни, стайня, пару мішків жита,
Ще корова, що дісталась від баби небіжки,
Муки трохи і капусти аж доверху діжка.
Оце всі їхні багатства, що Бога гнівити?
Є ще гірше живуть люди, але треба жити.
Ганна тішиться дочкою, та їй помагає,
Молить Бога, нехай доня, кращу долю має.
Підростає її доня, дівча як малюнок,
Вже чотирнадцять в неділю Оксані минуло.
Дівка гарна «Тьфу нівроку» говорять сусіди,
Вчиться гарно, ну і вміє, геть усе зробити,
Не боїться геть роботи, вміє шити, прати,
Як зустріне свою долю, будуть шанувати,
І сусіди добрі люди, діляться чим можуть,
Солі треба, дадуть трохи, і не розголосять.
Живуть мирно, не сваряться, дружать їхні діти,
І Оксанка з ними дружить, щоб погомоніти.
Сусід Ганни, той що справа, та велика хата,
Петро Бурий, так го кличуть у селі багато.
У селі він перше місце з хлопів занімає,
Робить лісним, коня має, і грошей хватає.
Має дочку, теж нівроку, жінка як калина,
І бика продав учора, десь на Буковину.
Грошей добре дали купці, круглі зо три сотні,
Склав до купки, й до серванту положив в коробці.
Ще сусідка, файна жінка, Ганни коліжанка,
Живе нижче по дорозі, а зовуть Іванна.
Має сина, звати Ігор, по сільському Грицьо,
На рік старший від Оксани і пустий аж видно.
Тата з роду Гриць не бачив, не знає як звати,
Живуть бідно, але мусять якось бідувати.
Помагає трохи мамі, і до школи ходить,
Ціле літо гриби з лісу, й ягоди приносить.
По обіді у неділю, коли прийшли з церкви,
Відпустила Ганна дочку погулять до смерку,
-« Щоб ти довго не гуляла, в сьомій в дома була,
І корову подоїла, і стайню замкнула».
-« Добре мамо, я не довго» сказала Оксана,
Тай побігла до сусідки, та її чекала.
-« Що Ірино ти хотіла? З чого пояснити?
А алгебра? То наука, треба її вчити».
Пояснила все як треба, все що й сама знала,
Ну і Гриць прибіг послухав, та не втому справа.
Грицю геть не є цікава та шкільна наука,
Він побіг давно додому, аж загнулись вуха.
Об’яснила, написала, дещо підказала,
-«Ну Ірино, будь здорова» й щастя побажала.
Відвіталася з сусідом, і його жоною,
Тихо двері зачинила й браму за собою.
Не спізнилась, рада мати, що Оксанка в дома,
Попоралась по хазяйству, й готуватись в школу.
Рано вранці треба встати, помогти матусі,
І мерщій бігти до школи, не то запізнюся.
З ранку вранці до схід сонця, якийсь гул у хаті,
Хтось кричить у сінях мамі, що треба віддати.
Що віддати? Кому винні? Звідки в нас ті гроші?
Мама каже :-«Добре Петре» й стала на порозі.
І бігом до хати вбігла-«Де гроші Оксано?
Ті що вкрала у сусіда вчора із серванту?»
- "Я нічого мам не брала, нікому не винна!"
- "Ти там була! Віддай гроші, а то домовина!"
- "Все, збирайся, марш ми з хати, верни людям гроші,
Як не вернеш, то не хочу бачить на порозі!"
"І не стукай навіть в двері, я тебе не впущу,
Краще б тебе залишила малою в капусті".
І пішла Оксана з хати, за село тихенько,
Де грошей тих заробити? Вернутись до неньки.
Чула скорше, десь у Турці, беруть на роботу,
Хворим рани бинтувати, полокати горці.
Тай побігла через поле по снігу стежина,
Що проклала рано вранці та бідна дитина.
Вже і зірка ся з’явила, і місяць рогатий,
А Оксана йде у місто гроші заробляти.
Ноги геть її промокли, не гріє хустина,
Та ще й вітер із морозом лізуть під кофтину.
Може б в хату попросилась, до якогось пана,
Але знову скажуть вкрала Ганнина Оксана.
Люди сіли вечеряти, а в неї ні крихти,
Ще як вчора щось поїла, зараз крутять кишки.
Вже їй тепло, на сон клонить, мати біля неї,
Гріє той пеньок столітній, наче на постелі.
Вже і ноги потепліли, руки, груди, щічки,
І бабуся, що померла, вийшла з-за смерічки.
І взяла її за руку, обняла дитину –«Спи Оксанко,
Не журися, завтра буде днина».
А тим часом Ганна вдома коси вириває,
Плаче, стогне, просить Бога, дитини немає.
Де ж поділася Оксана? Вже пізня година,
Ще й на дворі свище вітер, люта хуртовина.
Дочекалася до ранку, Ганна в пустій хаті,
І побігла по сусідах донечку шукати.
Ні, ніхто її не бачив, ні вчора, ні нині,
Де ж поділася дитина, у одній кофтині?
Третій день уже минає, дитини немає,
Ганна місця не знаходить, себе проклинає.
Вже в міліцію ходила, й до ворожки в кручу,
Та сказала:-«Не рви серце, ті гроші знайдуться».
Знайшли тіло якісь хлопці, що йшли за дровами,
Положили на телігу, й відвезли до мами.
Та ридала, і кричала, виривала коси,
-«Доню, донечко рідненька, Оксанко!»-голосить.
За три дні похоронили, у білій кофтині,
Ще й цукерків положили у гріб сиротині.
-«Чому ти пішла від мене? На кого лишила?»
Кричить Ганна – «Ти у мене єдина дитина!»
Тут Іванна по під руку коліжанку взяла,
Провела з цвинтаря в хату, ще й поцілувала.
-«Ти не плач Ганно, сльозами дочку ти не вернеш,
Мусишь жити, бо інакше захворіє серце ".
А тим часом Гриць здоровий зробився хлопчина,
Скоро заберуть до війська, обстрежуть чуприну.
Він ночами кудись ходить, каже має дівку.
На дзигари гроші має, ну і на горілку.
Аж одного разу, десь там магазин розбили,
Довго злодіїв шукали і Гриця посадили.
Посадили раз і другий за нову провину,
Вже не стане він, напевно, на вірну стежину.
Роки довгі пролетіли, постаріла Ганна,
Дуже важко захворіла сусідка Іванна.
Лікарства не помогають, вже сама смерть кличе,
Та чомусь над її домом ворон не курличе.
Ще тримає її щось тут, на тім білім світі,
І священник висповідав і вікна відкриті.
І ніяк душа не піде, не покине тіло,
Хочь воно уже від болю просто почорніло.
Попросила перед смертю покликати Ганну
- " Я ти маю щось повісти, прости окоянну! "
- " Твоя доня через мене смерть свою зузтріла,
Гриць приніс грошей багато, а я утаїла."
І закрила свої очі, подалась у вічність,
А ти Ганна, тепер думай, що їй відповісти?
Пішла з світу моя доня, просто так, ні за що,
Нема мої Оксаночки через те ледащо.
Через неї, що мовчала, аж тепер сказала,
Тай побігла аж на цвинтар, до христа припала.
- " Прости доню, мене грішну, знаю ти не винна,
Прости, що тебе поклала в сиру домовину."
- " Не повірила тобі я, в ту важку хвилину,
А тепер тебе благаю, за свою провину."
Тай заплакала сердечна, запекло у грудях,
А на ранок всі сказали, вже нема Ганнусі.
Знайшли її на могилі, прямо біля доні,
Там ростуть, з далеку видно, дві гарні тополі.
Я не бачив як то було, мати росказала,
А моя рука, Вам люди, просто описала.
Хочте вірте, Ваше право, Вам їх не судити,
А дітей своїх навчайте, таке не робити!
Іванов Сергій
15.11.2011 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=482216
рубрика: Поезія, Поема
дата поступления 27.02.2014
Жизнь
Молодой паренек на перроне стоял,
И любимой своей что- то тихо шептал,
Целовал, обнимал, долгий путь его ждал.
Он любимой шептал, скоро быть обещал.
Вот и «скорый» пришел, сердце сжалось в груди,
И невеста ему « Будь здоров и пиши,
Я тебя дорогой буду ждать каждый день
И сынок тебя ждет, приезжай поскорей».
Пятий год прождала от родного письма,
А сынок каждый день «Хочу видить отца».
Собрала кое-что, деньги, вещи, билет
И поехала в след, колесить белый свет.
Суток пять «скорый» шел, здесь весна, там зима,
А сынок ей опять «Хочу видеть отца».
Расспросила людей, кто-то адрес ей дал,
Поискала чуть- чуть, кто-то дом указал.
Вышел издому муж, не ее, а другой,
Завязал свою жизнь он теперь с молодой,
Вишли дети, жена и тогда лишь она,
Сразу все поняла.
Поняла все она, серце сжалось в груди,
И упала на снег, не услышав «Прости».
Все сбежались вокруг не поняв, что к чему?
И лишь муж объяснил, кто такая к кому.
Сын прижался к груди - «Слышишь ма?
Хватит спать, вот и папа наш здесь, он нас хочет обнять!»
Не простила его, в мир иной отошла,
А сынок папе в след «Где же мама моя?!»
Іванов Сергій
12. 05. 2001р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=482215
рубрика: Поезія, Поэма
дата поступления 27.02.2014
Господиня
Рано вранці встала білка, узяла торбину,
Тай побігла по горіхи у стару ліщину,
Назбирала повну торбу, віднесла до хати,
Тепер буде чим, узимку діток годувати,
І грибочки позбирала, геть усі довкола,
Посушила, поскладала, в дупло до комори,
І ягодів назбирала, і закрила в банці,
І дітей своїх навчила, вставать рано-вранці.
Іванов Сергій
01.10.2011 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=482030
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 26.02.2014
Літній день
Була тиха гарна днина, сонечко світило,
Бджілки в полі працювали, в вулик мед носили,
Стрибунці у лузі в травах, цокотіли з ранку,
Ластівки ловили діткам комах до сніданку,
Небо чисте, ні хмаринки, колоски жовтіють,
А над ними соловейки, від пісень радіють,
Дятел в лісі клен лікує, а зозуля –« Ку-ку»
Зайчик під кущем сіренький, насторожив вуха,
Бо почув як пролетіла над кущем сорока,
Пролетіла й заховалась, десь у верболозі.
Так би й було аж до смерку, до першої зірки,
Раптом жаби у ставочку затіяли звірку,
Перекличка була довга, аж збились з рахунку,
Ну, а може вибирали найкращу крикунку.
Загриміло десь у хмарах і полився дощик,
Раптом навкруги живе все, від страху замовкло.
Дощик лив години зо дві, гримів грім і в хмарах
Блискавиці небо навпіл різали і рвали,
Дощ пройшов і канонади десь далеко стихли,
І веселка народилась в небі коромислом,
Ожило усе довкола, ластівки і бджілки,
Стрибунці і соловейки взялись за сопілки,
Жаби заховались в беріг, бо їм знову жарко,
І сонечко засміялось, немов на світанку!
Іванов Сергій
12.03.2012 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481796
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.02.2014
Присвячується В`ячеславу Чорноволу і Героям Майдану
Поховала сина Україна,
Він пішов від нас у кращий світ,
Він боровсь, бо він її дитина,
Але подолати зло не зміг,
Вороги його у тюрми пхали,
Забирали волю і життя,
-«Підкорися нам» - його лякали,
-«Бо не буде тут тобі життя».
Як кати сказали, так й зробили,
Бо не підкоривсь країни син,
Склала мати тіло в домовину,
Така доля багатьох синів,
Поки молодь розквітне й дозріє
Розірвуть нещасну на шматки,
Хтось в Швейцарський банк, Інші на чужину,
тягнуть все, а люди мов раби,
нелюди зв’язали руки й ноги,
тягнуть хто що хоче, хто куди,
а вона мовчить, а вона ні слова,
хай їх Бог накаже за гріхи!
Пролетіли довгі дні і роки,
І народ піднявся із колін,
Наш Майдан очолив всі потоки,
Що лилися в Київ з всіх кінців.
Вже не вірив народ, що проснеться
Хоч краплинка совісті в злодюг,
І піднявся із колін за неньку,
Показав, що він господар тут.
А коли підняв народ знамена,
Засіяв Майдан в усій красі,
-«Геть злодюги!
Годі нашу неньку розривати більше на шматки».
Розквітла вже молодь і дозріла,
І сказала -«Ні брехні» катам,
-«Годі! Годі нас уже дурити»
В Україні правди час настав!
Ні, не буде тут злодюг і катів,
Годі вам топтать святі місця,
Скривджених доволі вже багато,
Будемо боротись до кінця!
Обнялися Київ, Львів і Харків,
І Луганськ за правду руку дав,
Храмом став Майдан усім нам браття,
І до волі нам дорогу показав!
Іванов Сергій
27.03.2001 р. - 23.11.2004 р.-06.02.2014 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481792
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 25.02.2014
Ні хамству і Ханству
Хотів хам зробити Ханство,
З нашої Держави і корону вже приміряв,
І мріяв про славу,
Зібрав кругом себе блазнів,
Ті кричали – «Браво!»
Цілували йому руки і співали славу!
Написали блазні кару мирному народу,
Якщо Хана хтось ослухавсь,
Заберуть свободу.
Захотів нас хам зробити, своїми рабами,
Та не вийшло, бо в народу
Козацькая слава,
Народ вільний і не терпить, ні Хана,
Ні хама, і як треба, то на дибу
І на кіл відправить.
А Ханства нам тут не треба,
Ми вільна Держава,
хамства теж терпіть не будем,
А Героям слава!...
Іванов Сергій
06.02.2014 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481565
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 24.02.2014
Борцям за волю України присвячується
Ой народе, що ти робиш? Очі закриваєш,
А тим часом твою землю ріжуть, розкрадають,
Продаєш свій голос вільний, за цибулю й сало,
Що залишиш ти нащадкам? На думку не спало?
Чим та наша Україна Бога прогнівила?
Що її орда Московська так заполонила,
Невже діти ті даремно під Крутами впали?
Щоб тепер їхні могили москалі топтали,
Топчуть «сапогом смердючим» козацькі могили,
Хочуть нашу Україну скласти в домовину,
Ти вставай! Борись за неї, за волю і правду
І нащадки це вшанують,і в віках прославлять,
Куйте вили, коси, шаблі,та йдіть на майдани!
Визволяти Україну, здобувати славу!
А здобувши перемогу, стережіть кордони,
Щоби більше не глумився з нас москаль ніколи!
Іванов Сергій
17.08.2013 р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481564
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 24.02.2014