Т.Щирий

Сторінки (1/10):  « 1»

Небо

Поможи  мені,  о  небо,
Я  усе  ще  сумніваюсь,
І  зникаю,  бо  так  треба,
Хай  закінчується  мука.

Все  доходить  свого  краю,
Лише  біль  собі  шукаю.
Що  робити-  я  не  знаю,
Та  і  рішення  не  маю.

Бо  ніхто  не  має  сили
Править  муками  своїми,
Все  зроблю,  що  лихо  скаже,
Бо  навколо  небезпека.

Все  міркую  я  ночами,
Скільки  ще  мені  терпіти.
Знов  гукаю  свою  долю,
Що  робити,  ким  я  буду?

Мій  обман  душа  відкриє,
Погляд,  голос,  може  й  мова.
Бо  брехати  не  умію,
І  нікуди  не  сховаюсь.

Ти  велів  мені  мовчати,
Не  кажу  слова  відверті.
Що  мені  тепер  робити?
Падаю  в  обійми  смерті.

Не  звертаючи  ніколи,
Я  вперед  завжди  ступаю.
Кажучи  хоробро  долі,
Не  хвилюйся,  почекаю.

Та  чи  є  ще  хтось  у  світі,
Хто  також  не  має  долі?
Краще  вам  цього  не  знати,
Зглянься,  небо!  Будь  ласкавим!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714349
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 25.01.2017


Нездійсненне

[b][i]Я,  все  одно,  кудись  таки  не  встигну,
І  все  одно  чогось  не  дороблю.
Та  не  спинюсь,  аж  поки  серцем  стихну,
Творю,  руйную,  мучаюсь,  люблю.
Що  залишила  ти,  моя  тривога?
За  мною  роки,  як  важкі  сліди.
Чогось  не  доробив...  Чого?  Для  чого?
Усе  боюсь  не  встигнути...  Куди?

За  роги  брати  нездійсненне,
І  розсувати  береги.
Навчи  мене,  сувора  нене,
О  доле,  дай  мені  снаги.
Летючих  мрій  розчарування,
Тягар  нездійснених  бажань.
З  моїх  розірваних  кайданів
Ти  розсипайся,  мов  іржа.
І  крила,  рощені  без  неба,
Їх  не  зречуся,  бо  без  них
Уже  ні  мрій,  ні  душ  не  треба.
Хоч,  може,  поруч  той  поріг,
І  мрій  уявність  вибухова,
Моїх  невимовлених  дум,
Це  не  блюзнірство  пустослова.
Ні,  не  зневіра,  і  не  сум,
Я  прагнув  золота  жар-птиці,
У  руки,  дай-  но  потримать.
А  де  ж  воно?  І  досі  сниться,
Цього  волів,  того  бажав.
Непереможене  тяжіння,
Моїх  нездійсненних  бажань.
Це  не  зловіще  ворожіння,
Ні,  це  не  розпач,  і  не  жаль.[/i][/b]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652375
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.03.2016


Неверный друг

[b][i][/i][i]Ты  для  меня  одна.  Иного  счастья  нет.
Мне  без  тебя  не  нужен  этот  свет.
И  ты,  источник  всех  благодеяний,
Но  не  дошел  я  до  последней  грани.
Чтобы  скитанья  не  вернулись  вновь,
Пускай  грехи  мою  сжигают  кровь.[/i]
[i]
Живой  водой,  которая  смывает  пятна,
Ты-  мой  приют,  подаренный  судьбой.
Я  уходил  и  приходил  обратно,
Таким,  как  был  когда-то  я  с  тобой.
Как  мог  я  изменить  иль  измениться,
Моя  душа,  душа  моей  любви,
В  груди  твоей,  как  мой  залог,  хранится,
Меня  неверным  другом  не  зови[/i].[/b]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649586
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 07.03.2016


Шут

[b]На  этой  чистой,  любящей  груди,
Вблизи  небес  ты  мне  приют  найди.
Все  кончено,  и  я  не  буду  вновь,
Любовью  новой  проверять  любовь.
Искать  того,  что  наколяет  страсти,
Ты-  божество,  и  весь  я  в  твоей  власти.

Блуждая,  я  признал  тебя  любимой,
И  юность  вновь  обрел  мой  беглый  взор.
В  глаза  смотрел  я,  но  куда-то  мимо,
Хотя  смотрел,  казалось  бы,  в  упор.
Я  оскорблял  любовь  любовью  новой,
Как  дешево  богатство  продавал.
Шута  я  корчил  пред  тобой,
Да,  это  правда  -  я  им  стал.[i][/i][/b]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649555
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 07.03.2016


Актер

[i]Как  мне  тебя  покинуть,  милый  друг?
Все  мерзостно,  что  вижу  я  вокруг!
И  праведность  на  службе  у  порока,
И  вдохновения  зажатый  рот.
И  глупость  в  маске  мудреца,  пророка,
И  прямоту,  что  глупостью  слывет.
И  мощь  в  плену  у  немощи  беззубой,
И  неуместной  почести  позор,
И  девственность,  поруганную  грубо,
И  совершенству  ложный  приговор.
Ничтожество  в  роскошном  одеянье,
Над  простотой  глумящаяся  ложь.
Достоинство,  что  просит  оправданья,
Увы,  мне  видеть  это  невтерпежь  ...

Махающий  мечом  картонным,
Как  разрисованный  трагический  актер,
С  своим  напевом  заученным,
Поверь  -  смешон  для  них  твой  плач  и  твой  укор.
Без  преступлений  и  утраты
До  преждевременных  добравшийся  морщин,
Тяжелой  пыткой  не  измятый,
Из  них  навряд  ли  есть  хотя  б  один.

Слезы  не  встретишь  неприличной,
На  лицах  праздничных  чуть  виден  след  забот.
Толпа  дорогою  привычной,
Взгляни  -  перед  тобой  играючи  идет.
Рассудка  злые  сожаленья,
Надежды  глупые  первоначальных  лет.
На  что  нам  знать  твои  волненья,
Какое  дело  нам,  страдал  ты  или  нет?!
[/b][/i]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644270
рубрика: Поезія, Сонет, канцон, рондо
дата поступления 16.02.2016


Було колись

Як  і  на  чужині.
Як  брат  заговорить,
Я  там  одинокий.
Я  сирота,  мій  голубе,
Я  й  тут  чужий,  одинокий,
Чого  ж  серце  б’ється,  рветься?
Тугу  розганяє,
Тепер  летиш  в  Україну,
Тебе  виглядають.
Там  синєє  море
Там  повіє  буйнесенький,
Там  могили  з  буйним  вітром
Там  в  широкім  полі  воля,
Та  хто  привітає?
Та  ба,  доля  приборкала
Розмовляють  сумуючи,
Полетів  би,  послухав  би,
Полетів  би  за  тобою,
Отака  їх  мова:
Одинокий...  А  Украйна!
Не  вернеться  знову».
Меж  людьми  чужими.
Маєш  крила,  маєш  силу,
Заплакав  би  з  ними.
Добре  тобі,  брате,
Виграває,  хвалить  Бога,
В  степу  розмовляють,
Бандуристе,  орле  сизий,
А  степи  широкі!
І  на  Україні
Є  коли  літати.
Було  колись  —  минулося.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490384
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.04.2014


Мій гімн

Щоб  не  втратить  марно  нам  свого  юнацтва,
І  згадаймо  славну  смерть,  лицарства-козацтва.
З  домовини  кличуть  нас  на  святеє  діло,
Налівайко,  Залізняк  і  Тарас  Трясило.

Україні  слава  стане  поміж  ворогами,
За  Карпати  відіб'ється,  згомонить  степами.
Що  ся  волі  в  Україні  піснь  гучна  розляже,
А  завзаття,щира  праця,  ще  свого  докаже.

Ще  у  нашій  Україні  доленька  заспіє,
Чорне  море  ще  всміхнеться,  дід  Дніпро  зрадіє.
В  ріднім  краю  панувати  не  дамо  нікому,
Станем  браття,  в  бій  кривавий  від  Сяну  до  Дону.

І  покажем,що  ми  браття  козацького  рода,
Душу  й  тіло  ми  положим  за  нашу  свободу.

Запануймо  і  ми,  браття,  у  своїй  сторонці,
Згинуть  наші  вороженькі,  як  роса  на  сонці.
Ще  нам  браття  молодіє,  усміхнеться  доля,
Ще  не  вмерла  Україна,  ні  слава  ,  ні  воля.

Т.Щирий

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489970
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 03.04.2014


До-Віра

Коли  ти  спать  лягаєш  уночі,
Коли  не  знаєш,
Чи  прокинешся  уранці,
Чи  помреш  ти  у  вісні  сумнім.
А  ти  лягяєш,  
Бо  надія  є!
Оце  брат-віра.

Коли  дитину  малу,
Батько  підкидає,
Воно,  малесеньке  летить,
Але  радіє,  сміється,  тішиться,
Бо  віре,  що  Батько  зловить,
Теплими  руками,
Це  брат-довіра.

Коли  тобі  хто  довіряю,
Думки  сумні  від  тебе  відгоняє,
Ти  не  жени  його  із  хати,
Розумні  всі,
Всім  краще  знати.
Як  був  дурним,
З  тим  і  помру.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487162
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 21.03.2014


Сироті


У  чужому  краю,
Тяжко-важко  умирати
Де  сонечко  сяє.
Умираючи,  дивився,
Та  там  і  загинув.
Шукав  долі  в  чужім  полі
Нікого  не  кинув.
Пішов  козак,  сумуючи.
Як  той  лист  на  сонці,
Найду  кращу  або  згину
На  чужій  сторонці.

А  я  піду  на  край  світа,
Як  коли  згадаєш,
Та  не  смійся  надо  мною,
Люби,  кого  знаєш,
Люби  ж  собі,  моє  серце.
Чи  з  тебе  сміявся?
Чи  не  люблю  тебе  щиро,
Чи  не  в  тебе  вдався,
Чи  я  ж  тобі  не  вродливий?

Сміється,  кепкує,
Надо  мною,  сиротою.
Дівчина  шанує,
Багатого  губатого.
А  зо  мною  зострінуться-
Мов  недобачають,
Його  люди  знають,
Добре  тому  багатому,
За  морем  блукає.

А  моя  десь,  ледащиця,
Колоски  збирає,
В  того  доля  ходить  полем,
А  нема  де  дітись.
Утопився  б  -  тяжко  жити,
Щоб  не  нудить  світом,
Утопився  б  молоденький,
Хоч  згори  та  в  воду.
Нема  куди  прихилиться  -
Сироті  без  роду.
Тяжко-  важко  в  світі  жити.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487160
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 21.03.2014


думка. перша

Здається  так,
Що  все  кругом  погане.
Нічого  світлого  у  людях  
Більш  нема.
Що  навкруги  всі  люті.  
Люті  не  на  себе  -на  усіх.
Сам  свою  могилу  розриваю,
Сам  туди  лягую,  та  питаю,
Ой,  чому  ж  так  гину  рано?
Чому  доля  так  спідкала?
Нащо  ж  очі  голубії,
Як  немає  в  мене  мрії.
Закидаю  трохи  яму,
Потім  ляжу,  поридаю.
День  не  день,
А  ніч  не  ніч.
Краще  вмерти,
Ніж  так  жить.

Дує  вітер  на  Вкраїну,
Поставали  всі  могили.
Подивились,
Матір  мила,
Що  ж  то  роблять,
Ції  свині.
НедОлюди,  все  купили,
А  Божого  Слова  не  вчили.
Звичайно,  коли  їм  читати,
Їм  треба  людей  катувати.
Схаменіться,  юродиві!
Покарає  Божа  Сила.
Куди  ви  далі,
Тіки  пекло.
А  навкруни  усе  палає
Уся  країна  стогне,  
Спокою  бажає.́

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=480747
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 20.02.2014