| Сторінки (1/63): | « | 1 | » |
Он кричал, он рыдал, ненавидел любовь
И искал свое счастье в флаконе с парами.
Он считал, что наш мир - чепуха да отстой,
Только в книжках живут настоящие дамы.
Ненавидел работу, свой дом и семью:
Дети как бы тупые, истеричка-жена.
Он угрюмым ходил от изысканных блюд,
Водка, комп и футболы - рыцарь снова без сна.
Проще сесть и взгрустнуть, проклиная судьбу,
Проще яд раздобыть, но сначала проспаться.
Тех людей, что всегда превозносят борьбу,
Ожидает успех, если очень стараться.
©Діана Лакрімова
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659105
рубрика: Поезія,
дата поступления 12.04.2016
Город пропитан вечером, дымом и акварелью.
Тьма снова ищет предлог подойти к витринам,
Там отражаются старый день и невидимый ветер,
Чьи-то забытые лица, чьи-то холодные спины.
©Діана Лакрімова
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609953
рубрика: Поезія, Городская (урбанистическая) поезия
дата поступления 28.09.2015
Кот уныло макает в краску
Мягкость кисти былого лета.
Развалиться бы на запчасти -
Но дождаться с тобой рассвета.
©Діана Лакрімова
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609951
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 28.09.2015
Вечірня прохолода, та натовп не спішить
Кидати світлі мрії у проблески століть.
Ти щось комусь говориш у шепоті листків,
Допоки місяць поруч звертається до снів.
Стежина розпростерта, обійми в небесах,
Ріки бурлить неспокій - це човен у думках.
Русалкою, коралом і сповіддю доріг
Запахла ніжна м'ята, закутавшись у сніг.
Мій янголе безодні, приклич сумні слова,
Злий місяце у повні, залийся на раз-два!
Я бачу вітер тихий і літа марафон,
Ей янголе безликий, створи чіткіший фон!
©Діана Лакрімова
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608085
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 20.09.2015
Аноніми вже не пишуть секретних листів –
Навіщо цей морок, фатальне сторіччя?
Ми бачимо очі коханих у мордах псів,
А почуття ховаємо в просторіччях.
©Діана Лакрімова
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=602184
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 26.08.2015
Ищет красотка мальчика:
Глаз – как большой алмаз,
Щеки – краснеют яблочки,
Хуже любых зараз.
Димка какой-то светленький,
Тощий и невесом,
Ростом совсем не выдался,
Парень – сплошной погром.
Вечно куда-то падает:
С лестницы, с чердака,
Курит в коробке «Мальборо»,
Держится за бока.
Мишка красивый, денежный,
Дарит букеты роз,
Только гулящий бабник он,
Столько приносит слез.
Девочка ждет с обидою
Новую эсемес.
Жаль, что исчез из виду он
В общество стюардесс.
Рома – милаш начитанный,
Ходит в больших очках.
Только Роман упитанный,
Голод бурлит в зрачках.
Девочка борщ не сварит им –
Хочется в ресторан.
Рома ведет в Макдональдсы,
Нахрен такой кабан?
Саша какой-то мутненький.
Может, сидел в тюрьме?
То покупает броши он,
То пропадет на день.
Сашка красивый, славненький.
Жаль без квартиры он
Где-то прописан в бабушки…
Громко грызет батон.
Макс безразличен к праздникам,
Скучный, как тихий лес.
Вот бы сейчас ударился,
Вот бы куда то влез?
Ходит за ручку с гордостью,
Пьет дорогой коньяк.
Годик прошел – не женится,
Нахрен такой мудак?
Дима – был самым лучшим он:
Спал и не ждал борща.
Снова смешным прикинулся,
Можешь и не прощать.
Бледный, худой и маленький –
Значит, не отобьют.
Девочка улыбается,
Дав пареньку приют.
Сколько гуляла милая,
Сколько искала Рай,
Но завернула к первому –
Вот и стиха мораль.
©Діана Лакрімова
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=598576
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 09.08.2015
На найвищій полиці, в тихім залі розбій, дивний згорток пилиться з наших сонячних мрій.
Це мій рукопис, швидше ти його розгорни, а читати дозволю лиш з приходом весни.
Там мої світлі думи, що ховала в дощах, ти сьогодні веселий, наче в зоряних снах.
Не ховайся від болю, він тебе спопелить, ти розумний доволі, наче геній в цю мить.
Тінь-хвилина змітає бруд і пил на папір, не надійся на сповідь, він розмитий до дір.
Не надійся на спокій, що я викрала вдень, ти сьогодні гарячий від забутих пісень.
Десь заграє гітара - серенада в горах, я не вміла брехати, світ тримала в руках.
Ти побачив ці букви, що зібрала на бал, небеса із романів ти для мене зламав.
Дикий фенікс скрегоче, дивний лист спопелить. Ти не знаєш, що хочеш - це проблема століть.
©Діана Лакрімова
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=597149
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 01.08.2015
Просто… побудь зі мною.
Нащо ці люті війни?
В полум’я з головою!
Краще була б спокійна.
Просто… пиши частіше.
(Може, якраз розтану)
Хочеш пісні та вірші,
Хочеш гризи вулканом!
Просто… побудь собою.
З горя візьму й повірю
Вітру, що мчить стіною,
В крилах несе надію.
Просто... зроби теплішим
Пропуск при вході в літо.
Не завмирай – скоріше!
Бійся, щоб не зотліти.
©Діана Лакрімова
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=597148
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.08.2015
Рисую луну,
холст в объятьях зажав,
скрестив дико пальцы в обрывках оваций.
О как ты красив - вечер сонный удав!
А звездная пыль - жизнь обманутых наций.
Рисую тепло,
солнце-кисть по вискам.
Пастельной лазурью вожу, как в тетрадке.
Так ровно, как пишет шальной первый класс,
так грубо, как он же, но взрослый и гадкий.
Рисую тебя,
взмах ресниц в лепестках,
улыбкой красивой, ажурной и зыбкой.
Ты веришь, творю я лишь душу отдав!
И очень боюсь наименьшей ошибки.
©Діана Лакрімова
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591042
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 01.07.2015
Плаче зоряний ліс -
діамантова сповідь.
Плаче небом надій
птаха щастя зліта.
Ти колись не сказав,
що зустрівшись з любов'ю,
кожен день цінував,
як сметана кота.
Але крилами див
не заміниш трамваї,
день побувши дощем,
остаточно змарнів.
Сяйвом вогнища мрій
птахів знищено зграю.
Жаль, що ти не сказав,
як зостатись хотів...
©Діана Лакрімова
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589927
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.06.2015
Не так той багато в житті є легкості,
не так то й багато в житті є правди...
Але, якщо вічно над чимось паритись,
прийдЕ у гості інфаркт міокарда!
©Діана Лакрімова
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588437
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 19.06.2015
А їх долоні пахнуть вакуумом,
їх очі тусклі, німі, густі.
Обличчя рівне, покрите фарбами,
А в серці відблиски золоті.
Вони новіші електро-роботи,
Що замасковані під людей.
Живуть чужими технологіями,
не вміють бачити щось нове.
Вони у клубах і в декораціях,
ховають бездну свого життя.
Ми з ними скрізь і постійно бачимось,
вони перевертні забуття.
Своє найкраще втопили в ноутах,
тепер нездатні є до думок.
І їхні модні колючі хоботи,
постійно роблять електро-блок.
У них немає ні снів ні жалості,
лиш неосяжний, лиш егоїзм.
Потоки сильних електро-заздрощів
введуть у світі новий кубізм.
Вони ненавидь квіти й ласощі.
Вбиває поглядом цвіль міста.
Ми скоро згинем десь-там на згарищі,
допоки тінь їх у нас зроста.
©Діана Лакрімова
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588436
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 19.06.2015
В мире книг ей теплей и краше,
Никогда не болит в боку.
Спит красотке, во сне аж пляшет
На перины чудном куску.
Может это и не перина?
А ковер-чудо-самолет.
Расцвела облаков витрина,
Солнце спрыгнуло на капот.
Улыбнулся волшебник мило,
Поздоровалась кочерга.
Злые силы стреляют мимо,
Госте рада сама Яга.
Сказки на ночь она читает,
Пишет каждой весной стихи,
От жасмина легко растает,
Любит нежность, уют, духи,
Что похожи на сон и сказку,
На пыльцу от уставших фей
Ищет девочка свет и ласку,
Но становится злей и злей
От жестокости злых прохожих,
От того, что жестокость гложет.
От того, что несправедливость -
Миром правит лишь тот, кто сильный,
Наглый, грубый, угрюм, нечестен.
Мир покрыла дурная плесень.
И когда боль окутала ее берега -
Девочка сама стала, как та Яга.
©Діана Лакрімова
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585398
рубрика: Поезія, Гражданская лирика
дата поступления 04.06.2015
намальоване фарбами літо ніяк не закреслить останню зиму,
що ховалась шарфо́м білосніжним на те́рпких дівочих вустах.
ти куди так бажаєш прорватися, воїне дивний і нелюдимий,
рицар перших сніжинок, кошлатий Морозку із ватою у руках.
ти хотів бути кимось, безболісно іншим, аж сонцем зі злості
налився по вінця, але серце крижиною стало учора, як жаль.
ти кричав і серди́вся, вкотре горем напився, сніг не танув, а ти
так хотів, щоб він просто літав, зігрівав всіх прохожих, до болю,
до дрожі. розчинився коралом в її сокровенних похмурих думках,
у обіймах словесних і крутився сердешний, наче білка в колесах.
і літав, ти насправді літав у її безтурботних дитячих і зоряних снах,
а вона, кароока, одинока, глибока, не чекала на щастя, ненави́дячи
грози, образи і сильний заливистий грім. ти хотів якнайкраще,
не покинув нізащо добиватися щастя її. та вона нетямуща,
дика хвоя колюча, вкотре біль розчинила у ніжних і терпких вустах.
ти закрився морозом, не стиралися сльози. її очі чарі́вні
стали чимось чужим. ти приніс теплу весну, ти розтанувши,
зорями не воскреснув. а вона розцвіла, не жадаючи цього,
на зло їм усім.
©Діана Лакрімова
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585039
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.06.2015
Я закохана мурашка
В світі болю й таємниць.
Навіть відьми мають щастя
Від розширених зіниць.
©Діа К.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=583377
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.05.2015
Двадцять градусів. Влітку холодно.
Всі в купальниках - ти у світері.
Розлетілися містом колії,
Ми приречені довгожителі.
Тридцять градусів. Вітер вікнами
Роздуває духмяні пахощі.
Люди ласкою знову сиплються
(Миш'яком поперчили ласощі).
Сорок градусів. Шепче радіо
Пісню щастя, але шипіннями.
Випиваєм з горла́ настоянку -
Телевізор псує все війнами.
Десять градусів. Де ж те бачено
Щоб тремтіла в сльозах під ковдрою?
Злий мороз обсипа мурашками -
Треба й в снах залишатись гордою.
"Сто" - термометри зупинилися,
Вже рушниця давно заряджена.
Щоб ті нелюди подавилися!
Нині вбивство - лише відрядження...
©Діана Лакрімова
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=583354
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 24.05.2015
Знімай мою душу
на камеру Sony.
Діли моє небо
забутим кордоном.
Гортай моє серце,
лишивши закладку.
Убий моє літо
тихенько за кадром.
©Діана Лакрімова
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=582786
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.05.2015
В одиночестве тихом завою я волком,
Сердце как бы застыло, но оно не болит.
Знаешь, милый, я снова собрала осколки
От заветный желаний и детский обид.
Может где-то живет та лягушка-принцесса,
На обрывках в камине от любимых страниц?
Я не первая в мире сейчас поэтесса,
Что желает поменьше запретных границ.
©Диана Лакрімова
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=581201
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 14.05.2015
Я хочу в епоху класики летіти на білих крилах,
У платті з корсетом стягненим пливти на струнких вітрилах.
Червоні уламки зоряні сплітаються з білим цвітом -
Я хочу зустріти в повісті своє двадцять перше літо,
Утілитись в снах графинею із віялом кольоровим,
Чаруючись намистиною від золота втратить мову
І принца на конях знатного, щоб мав щонайменше замок,
Садок з чебрецем і м'ятою, рося́ний духмяний ранок.
Карета зробилась динею, а зорі зім'ялись в тіні,
Вважай мене трохи дивною, та мрії мої нетлінні.
©Діана Лакрімова
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=577753
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 28.04.2015
От чего ты сегодня болен,
Слишком резкий и недоволен?
Кто-то дарит тебе ромашки,
Но они увядают вмиг...
Все, кто рядом - они чужие,
Телевизор гудит в квартире,
А на полках живут букашки,
Поглощая отрывки книг...
От чего ты сегодня грустный,
Безразличный, почти бездушный?
Может где-то в далеком детстве
Посещали другие сны...
В жизни слово одно - работа:
Договоры, кредит, банкноты.
Видишь стол, ноутбук и кресло,
Вместо солнца, любви, весны...
©Діа К.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=577675
рубрика: Поезія, Гражданская лирика
дата поступления 28.04.2015
[color="#0900ff"][b][i]Королеві сотню лайків
виставляють пішки в ряд -
обновляються закладки,
посміхається контакт.
"Круто", "класно", "ти чарівна" -
розплітає бігуді.
Одягається корона,
а надворі заметіль.
Татку пише знову бігло -
добре бути протеже.
Порцеляна, біле срібло,
кожну війку береже.
Принци в модних мерседесах
поставали струнко в ряд,
а вона, як горда пава,
кожного відправить в сад.
Дасть...оливок, стиглих сливок
і додому на білет.
"Ця дівчИна просто диво" -
пише бідний наш поет.
***
Скоро тридцять - а самотня,
світлий локон потускнів.
Скоро сонце ввійде в моду,
зникне той, хто вчора млів.
Одинокий мудрий воїн
здав екзамен на права.
Думка десь сидить у скронях:
"Ця красуня снігова". [/color]
©Діана Лакрімова [/i][/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=577212
рубрика: Поезія, Портретна поезія
дата поступления 26.04.2015
Зачем влюбляться в тех, кто нас не ценит,
ломать себя, спускаясь на колени?
Ну что, что он красив и он бесценный?
Ведь есть другие, но они нам не нужны,
ведь интересней головою биться в стену,
писать десятки грустных откровений
и ныть подругам каждый новый понедельник,
что все мужчины - жесткие козлы.
Ну вот зачем нам мальчики с картинки?
Они по сердцу режут кожаным ботинком,
они все наши кексы, тортики, малинки
сожрут, запив стаканом вискаря.
А если вдруг случайно заболеешь
и шарф его не постираешь, не успеешь -
к другой он умотает, а она согреет,
ведь бабников полмира собрала Земля.
Мужчина добрый и умнее Билла Гейтса,
в очках на пол лица, с деньгами в сундуке,
он далеко стоит от девичьего сердца,
которое мечтает о красавце-мудаке.
©Диана Лакримова
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=577209
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 26.04.2015
Если мальчик очень нагло
Ищет к девочке подход,
Значит, он её не любит,
А скорей наоборот.
Если девочка смеется
Прямо мальчику в лицо,
Значит девочка играет.
Не дарите ей кольцо!
Если гречка подгорает,
А колбаску сьел всю кот,
Значит, заведи собаку
И свари себе компот!
©Діана Лакрімова
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=573656
рубрика: Поезія,
дата поступления 11.04.2015
Город – талая река, снег топило пламя.
Я коснулась лишь слегка – ты ушел губами.
Неба синяя волна грустно улыбалась.
Солнце смыли облака, радуга осталась.
Ты купил себе пальто: молнии звенели.
Двести золотых в лото – станешь очень смелым,
Сможешь целый мир обнять: и моря и горы.
Осень выиграла опять – значит ты доволен.
Меланхолит наш актер, грустный между делом.
Разругалась вновь душа с опустевшим телом.
Жизнь похожа на кино: впереди жар-птица.
Я смеялась так давно. Сможешь мне присниться?
©Діана Лакрімова
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=573655
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 11.04.2015
Сіра маса знову пише дивні правила.
Кожен думає, що він герой...
Можна тінню залишатися до старості,
Коли падаєш під чийсь конвой!
©Діана Лакрімова
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=572988
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 08.04.2015
Не стоит забиваться в угол,
Мечты предав из-за испуга,
Сломав свою большую волю,
Отдав кому-то знаний долю,
Отчаявшись и сбросив шкуру,
Меняя гордость на купюры.
Не будь собакой ты не чей,
Пусть и хозяин казначей,
Пусть он красивый и богатый,
Пусть он златыми костьми платит,
Не стоит отдаваться в плен,
Так не дождешься перемен.
Зачем кроить себя на части
Ради куска чужого счастья?
©Діана Лакрімова
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=572967
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 08.04.2015
[i]На журнальному столику в кутку кімнати свіча горить. Дурненький фенікс хвіст свій суне попід полум'я щомить. У домі розігрався запах мандаринів і злегка троянд. Прокручую старенький глобус від Карпат до Анд. А телевізор музику кричить. Шукаю істину я в полум'ї свічі. Незримим почерком виводять пальці звук. Гітара, три акорди тонких рук. Здається, телевізор перегукує мене. Це значить кожна нота просто так і промайне. Не почута ніким, загублена в холодному кутку, написана в лінійку на пожовклому листку.
Чому не можна хоч на мить байдужу душу полум'ям зігріть?[/i]
©Діана Лакрімова
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=571739
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.04.2015
Мальчик грустит одиноко в кафешке,
Что-то болит у него под ключицей.
Хочет напиться, влюбиться, убиться,
Память очистить, как старую флешку...
Мальчик поставил большую заставку –
Ноут висит, но ему не впервые.
Холодно, грустно в забытой квартире,
Если никто не зацепит булавку...
С боссом в постели милашка-девчонка –
Дома бардак и помялись рубашки.
Больше не надо ей денег Степашки!
Кто-то счастливый, а кто-то в сторонке...
Мальчик грустит одиноко в кафешке,
Что-то болит у него под ключицей.
Как же такое могло с ним случиться?
Очень нуждается в чьей-то поддержке...
Дома готовит разваренный ужин,
Мальчик наш добрый, но нафиг не нужен.
©Діана Лакрімова
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=571738
рубрика: Поезія, Портретная поезия
дата поступления 03.04.2015
***
Стукіт у двері кольору бронзи. Тихо. Ніхто не кричить. Все так звичайно, все так серйозно, от би проснутись на мить...
Щоб не побачити більше ці дошки, вибити в друзки старий світлий стіл, щоб не носити більше картузи і не літати у двір. Щоб не казати сусідам “Привітик” і не купляти за десять “Кіндер-сюрприз”, щоб не гризти дешеві цукерки і не ламати новенький карниз. Щоб не проклясти всі помірні незгоди і не засміятись до дна. Щоб знову придумати ці напрочуд жахливі рейтингові коди і щоденно намагатись почати з нового листа. Сісти за комп'ютер, нажати Делетед і позбутись філософських думок. Злитись із масою, стати справжнім дегенератом, прийти додому з тату на маківці, щоб у матері був справжній шок...
Дитинство було сном прекрасним, а реальність доросла надзвичайно складна. Це типу як зрівняти літо і пізню осінь, не піддається таким порівнянням вона...
***
Бузковий цвіт у букеті, дивна ваза із глини, гелева ручка в формі пера. Хтось невідомий поправляє волосся кольору воронового крила. На столі портмоне, сигарети, квиток. Все робить швидко, неначе його б'є електрошок.
Квапливо збирає документи докупи. П'є мартіні, п'є текілу від крадіжок сердець умиває руки. Очі пробігають по аркушу бігло, як же ж міліція його не настигла? Невже такий спритний, невже такий смілий? А може це доля його пощадила? Нагородила талантом, нагородила грошима.. Напевне вже перевищилась міра допустима, тому й хапає його щось за душу й помаленьку, потихеньку душить. “Куди так стрімко біжиш?” - його я питаю. А церковна свічка в холодних руках потихеньку згасає... Ще пару кроків. Молитва. Ікона. Дарма порушена мамина пересторога, мамина заборона. Обіцяв же ж дзеркала не бити, обіцяв же ж ніколи нікого не любити, а тут небо... І вона. Ніч темна. А зірка полярна надзвичайно ясна.
©Діа К.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=571454
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 02.04.2015
Забутий незабутній вечір.
І знову осінь за столом.
Туман закутав пледом плечі,
Самотнє небо пахне сном.
Бува до мене хтось говорить,
Шкребеться, рветься у вікно.
Напевне, це той перший холод,
Що жив у серці вже давно.
Бо не сказала, не зуміла
Без вогнища добуть вогонь.
Кудись поділась світла віра,
Стомилась в мареві безсонь.
©Діана Лакрімова
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=571202
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 01.04.2015
Знову чайник посміхнувся хоботом гарячим,
Блюдце чашку пригорнуло, покохало наче.
Чорна темінь за горами, кролик запізнився...
Спи спокійно, ця країна більше не присниться.
Бертон фільмів зніме сотню та уже без тебе.
Всі щасливі, гарна казка, Бармаглот на небі.
Врятувала світ – спасибі, вдома мама й тато,
Наречений перспективний, милий і багатий.
Королівство розтоптало "носики" і "вушка",
Лиш не зняв один шалений свого капелюшка.
В маренні готує танець, нові "гопці-дрипці",
Майстер наш трима у серці власну таємницю.
©Діана Лакрімова
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570902
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.03.2015
Люби мене, люби
хмаркою осінньою,
в лісі по гриби,
взимку страшно сильною.
Люби мене люби,
лебедем з лебідкою,
сонячним дощем,
сміхом і "бесідкою".
Люби мене, люби
вконтакті і на вулиці,
нехай співає КіШ,
аж небо сіре жмуриться.
Люби мене, люби,
щоб іншим стало заздрісно,
бо є ще в світі край,
де сонячно і радісно.
Весь світ довкола квітне,
допоки разом ми,
виблискує привітно
день білими крильми.
©Діана Лакрімова
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570344
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.03.2015
Казкар туго зав’язує шарф,
Його душить чужа байдужість.
Розчинився, мов цукор, у снах,
Проклинаючи власну тупість.
Озвірів, став поганим хлопцем,
Бив жінок, викрадав машини,
Відчайдушним єдиноборцем
Представляв свою суть дитини.
Не красивий, тому й не смілий,
А хотів бути «самим-самим»
І коли став таки судимим,
То згадалась сльозина мами.
Неприємний, брудний і чорний.
Не любили хлопчину люди,
Хоч і був до добра проворним –
Звідси бійки, образи, блуди…
Але впевнений: все нормально,
Я вже кращий, так має бути,
І заплаче ночами мама,
Що їй сина не повернути.
Наш казкар видає за принца
Своє «я» і свою культуру,
Він нікому ніяк не сниться
І від того настільки грубий.
©Діана Лакрімова
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570329
рубрика: Поезія, Портретна поезія
дата поступления 29.03.2015
Колись метелик махаон на світло
Напористо ламався в дерев’яні двері.
За ними – міс Фортуна непривітна
Каталась на уявній барабанній каруселі.
Вона сміялась. Тихо. Непомітно.
Німі вібрації усмішок різали до дрожі.
Списала аркуш почерком графітним…
Тепер сиділа, озираючись вороже.
Кидала погляд, то на стіни, то на крісло,
Неначе той павук, плела тенета,
Розмазувала по доріжках масло,
Щоб збити з пантелику юного атлета.
Під ноги гострі камінці жбурляла,
Коли раненько на роботу йшло все місто,
Аби якась гарненька дама впала
І розгубила в натовпі намисто.
Вона – зазноба, світло й Божа благодать,
Така чарівна, і така підступна…
Для інших – вісник світових нещасть,
Проте, хазяйка долі – справді непідкупна…
©Діана Лакрімова
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569776
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 27.03.2015
Нас не можна спіймати, нас не можна здолати,
бо ми зажди у дружбі будем сміло іти.
Розривається зашморг і згасають гранати –
на нас зброї немає, вам її не знайти.
Ми народжені в волі, і ми будем за волю!
Навіть кров віддамо за чужу благодать,
навіть будучи птахом, просто крапкою в полі,
зможем насмерть катів-ворогів заклювать.
Просто віримо в щастя, пливучи вже до раю
по колоссі і квітах, що омила роса.
Тут щодень сходить сонце. Новий світ відкриваєм:
радість, щастя, надія, золотиста коса.
І звемося ми браття, хоч раніше й не знались,
беремось за рушницю, хоч не вмієм стрілять.
Ми за край найрідніший, за волю віддались,
Бог дав силу нам навіть… щиросердно прощать.
©Діана Лакрімова
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569765
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 27.03.2015
Це щастя, коли ти бажаний вдома.
Хай буде там кіт чи гість незнайомий,
Хай він лиш сидить у холодній кімнаті,
Він просто чекає казкового свята.
Увійдеш – і нявкне, або посміхнеться,
І зовсім не злиться, ти прийдеш – минеться.
Він буде найкращим, надійним і вірним,
У міру гарячим, у міру помірним.
А ті, хто приходять в порожню кімнату,
Найзліші на світі, ненавидять свято.
Вони одинокі, від того і люті,
Сумні, агресивні, бо просто забуті.
©Діана Лакрімова
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569644
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 26.03.2015
В мене забрали вечір.
Боже, за що ж ви так?
Серце палає, плечі -
Крила тріпочуть в такт.
В душу залізли стрімко,
Я й не спізнала, як?
Нащо така лебідка,
Що не трима кістяк?
Плаче, сумна і квола -
Знову свіча згаса.
Скажеш, велике горе?
Вранці впаде гроза...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569639
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.03.2015
Конфетный мальчик улыбался понарошку,
Кривя уста под звуки серебристой арфы.
Ему чужды были невзгоды и любились кошки,
А волос рыжий прятал под зеленый шарфик…
Конфетный мальчик обожал весенние цветы,
Подснежники дарил знакомым всем девчонкам.
Он таял, бредил, млел от женской красоты,
Искал тепло в глубоких и сияющих глазенках…
Конфетный мальчик ненавидел смерть и пепел,
По выходным встречался с облаком пушистым.
Кружился с ангелом, как нежный летний ветер,
И даже ночью оставался солнышком лучистым…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=567375
рубрика: Поезія, Портретная поезия
дата поступления 17.03.2015
Вогні вечірнього міста сьогодні мали якийсь дивний лілово-абрикосовий відтінок. Це бешкетник-чарівник (побратим славнозвісного Оле-Лукойє) вирішив додати у вуличні ліхтарі часточку рожевої фарби й полив їх дощем із конфеті. Тепер ті світились незрозумілим маревом, потихеньку приворожуючи людські душі...
У темряві неба залунав дзвінок дитячого будильника. Чарівник солодко потягнувся, декілька разів позіхнув і відкинув теплу ковдру. Ноги опустилися на холодний блакитний паркет. Спочатку він наказав старенькій консьєржці приготувати гарячу каву з молоком, тоді нервово зав'язав квітчасту краватку, одягнув сірий дірявий фрак, а неначищені старомодні черевички з довгими носами взув навпаки. Спустився неохайним, кошлатим, у зім'ятому одязі, збентежено глянув на вечірнє місто. Йому не хотілось обходити снігові замети й бігати по ковзкому льоду.
Трішки подумавши, заліз на височезну дванадцятиповерхівку в центрі того самого Хрещатика, дістав улюблену дерев'яну сріблясту сопілку й зіграв перші ноти нікому ще не відомої сонати. Вмить із неба посипалися пелюстки рожевих троянд, які раптово танули, зустрівшись із червоними від вогнів сніжинками. Рожеве листя також відмирало, навіть не дочекавшись світанку. Здається, щось незвичайне мало статись у цей вечір.
На диво спокійно було у столиці, а поблизу Хрещатика на крижаній обочині лежала безпритульна жінка й намагалась зігрітись теплом власного напівживого тіла.
Сопілка все ще звучала... Захоплення високими нотами зіграло злий жарт — безпритульні собаки підняли голови доверху й жалібно завили.
Вітер ніс своїм холодним подихом тугу й жаль одинокої старенької матері за сином, безвісти зниклим під час служби в Афганістані.
Останній київський потяг від'їхав у далечінь. Чах-чах-чах. У-у-у. Бу-у-вай. Дру-у-уг.
Нарешті місто заснуло...
Чарівник у смішному картузі з прикріпленою набік трояндою кинув сріблясту сопілку додолу. Та не понівечилась, лише закопалась у хрусткому крижаному снігу й видала свою останню ноту - ноту ре.
Червоно-абрикосово-лілово-рожеві вогники померкли, конфеті в їхніх скляних шарах розтанули, на мить місто охопила суцільна темрява.
Побратим Оле-Лукойє підійшов до безпритульної жінки, що лежала поблизу Хрещатика, міцно обхопивши холоднющими руками висохлі від голоду ноги, й лагідно доторкнувся своєю чорною парасолькою до її змученої голови. На обличчі жінки вималювалась остання передсмертна посмішка. Здавалося, їй уже було тепліше...
Чарівник склав чорну парасольку, дістав із снігу свою улюблену сріблясту сопілку й на хвильку задумався. А й справді, чи достойні ці байдужі до чужого горя, самозакохані земні люди, щоб його кращий товариш і побратим, добрий чарівник Оле-Лукойє, дарував їм такі теплі й казкові сни?
©Діана Лакрімова
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=567370
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 17.03.2015
«Светя другим – сгораю сам», –
Я это снова понимаю.
Как жаль, что нежность и тепло,
Даря другим, я всё теряю.
Как жаль, что осень невпопад
Свою листву к ногам бросает.
Я буду верить лишь в себя,
Не поддаваясь глупой стае.
©Діана Лакрімова
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=566334
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 13.03.2015
Лагідні порухи сонця долоні —
Трепетні промені грітимуть скроні.
Я ніби вдома, а ніби й в полоні
Власних умовностей, власних законів.
Музика грає спокійна і тиха,
Струни ламаються потягів криком.
Щиро повірить у власну безликість
Та, що в червоному — дівчинка-вихор...
"Зникли портали. Впіймано фей.
Треба звикати
до справжніх дверей".
©Діана Лакрімова
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499386
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.05.2014
За окном неурядица,
Ветхий город невыспанный...
Мозг от сенсора плавится –
Электронная исповедь.
В ноутбуков забвении
Сладким кофе питаемся.
Утонули во времени,
Позабыв о реальности.
Рушат символы острые
Повседневные бремени.
В жизни – как бы посредности,
В нете – светлые гении...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=496481
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 03.05.2014
Мастер ночи, я вас не люблю.
Вы красивы сегодня очень,
Но я жизнь вам не подарю,
Я свободная, между прочим.
Не орите, свечой не жгите.
Почему вы так неспокойны?
Уберите печали нити,
Не пишите так резко чёрным.
Вы сегодня, как ангел моря:
Синим-синим глаза мерцают.
Вы прелестны, но недовольны,
Что я слёзы под сном скрываю.
©Діана Лакрімова
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=496480
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 03.05.2014
Плакати. Боляче,
Дихати. Важко.
Серце. Колотиться.
Пиво. Фісташки.
Плеєр. Навушники.
Музика. Дика.
Ме́тал. Хурделиця.
Місто. Безлике.
В постатях. Знічених.
Жовте. Колосся.
Сонця. Провісниця.
Грає. З волоссям.
Очі. Аж світяться.
Туш. Чорна сажа.
Вітер. Із ніжністю.
Душу. Розмаже…
©Діана Лакрімова
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=496409
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.05.2014
Тобі потрібна дівчинка простіша,
Не аналітик, не оказія чудна.
Яка не пише філософські вірші
І не копає до самого дна.
Тобі потрібна та, що має совість,
Що дуже правильна й живе за планом.
Яка ніколи не шукає користь,
Але й не здатна завести в Нірвану.
Тобі потрібна просто посередність.
Така як всі, без смаку, без родзинок...
Лише з такою ти відчуєш єдність:
Посадиш дерево й зведеш будинок!
©Діана Лакрімова
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=496283
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.05.2014
Ти будеш янголом земним,
Стоятимеш на п'єдесталі.
Чужим, порожнім і німим
З вустами із міцної сталі.
Ти будеш янголом у злоті,
Нестерпним, наче чорна хмара,
Неначе жаба, що в болоті —
Байдужа рідкісна примара.
Ти будеш янголом із пекла,
Із неба скинутим навічно,
Що був колись звичайним смертним,
А став інкубом іронічним.
©Діана Лакрімова
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=495450
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.04.2014
Сумно без тебе.
Може так треба?
Гірко і душно.
Сльози задушать?
Квіти не квітнуть.
Лихо всесвітнє?
Небо багряне.
Повінь з думками?
Бути нам разом,
Як прояв сказу!
Бо дуже різні,
Різні та грізні.
Але ж не звірі —
Щиро в це вірю.
...Ми дуже схожі,
Схожі до дрожі,
Схожі, мов з кальки
Дві дивні чайки.
©Діана Лакрімова
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=495071
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.04.2014
Яке ж дитинство те було солодке!
Віночок плетений із мрій, казок...
Не знав ні диму, ні чарчини "водки".
Потік чудесних в голові думок...
Яке ж дитинство те було наївне!
Із вірою в снігурочок, у фей...
Уяву мали на високім рівні,
І аж мільйон незвіданих ідей.
Яке ж дитинство те було моральне!
За руки взявшись, береглись від "брил".
Зробивши зло конкретне чи загальне,
Боялись, що залишимось без крил.
Ми всі дружили, щиро обіймались,
Не так як зараз зграйки "чуваків".
Навіщо ж ми тоді правдиво кля́лись,
Що проживем без схрещених мечів?
©Діана Лакрімова
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=494856
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 25.04.2014
Я буду пытать вас дико и сочно,
Словно звериный кровавый оскал,
Чувства мои основательно прочные
Закреплены в безмятежности скал.
Я буду желать вам всего наихудшего:
Боли, страданий, огромной тоски…
Ну а сегодня волею случая
Я разберу вашу жизнь на куски!
Вазу с цветами, хватая за горлышко,
Выброшу в урну, сломав стебельки.
Вы ведь не верили в силу разбойника,
Значит, придется всё делать в штыки.
Я буду вас обнимать мышеловками,
Иглами шею слегка целовать
И перед тем, как вы вовсе умолкнете….
Я попытаюсь вас удержать.
©Діана Лакрімова
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489444
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 31.03.2014
Занадто пахне кавою у занадто душній кімнаті,
Конвалії прикрашають вазу, прикрашають розгардіяш.
Не можна так просто взяти й забити, лягти просто спати,
Коли чекаєш на щось хороше, чекаєш на втрачений час…
©Діана Лакрімова
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487896
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.03.2014
«Это девочка или мальчик?» - спрашивали бабушки с улицы,
А оно всё слышало, шло себе дальше, челкастое чудище.
Немые глаза, элегантная курточка, под курточкой маечка,
Джинсы-дудочки, красный галстук, «Парламента» спаечка,
Сумка через плечо, на руке большое, с брильянтом кольцо.
Он показывал очень милым, нежным, безобидным юнцом.
Девушки сходили с ума, он считался знаменитой моделью,
Алекс Эванс был даже хуже. Но вдруг перед старой дверью
Увидел наш мальчик большого потного вонючего мужика,
Смотрящего резко и смело. Он гопником считался наверняка,
Имел две судимости, драял чужие морды со вкусом, умело.
Столкнуться ночью с таким громилой было плохим делом.
Дыбом стала пушистая челка, маечка от страха чуть не вспотела...
Наш мальчик был милым, наивным, красивым, но увы не смелым.
Гопник улыбнулся, показал свои ужасные желтеющие зубы,
А хипстер челкастый упал на коленки, словно из мультика Скубби.
И вроде до смерти осталось каких-то там полторы секунди,
Как вдруг из-за угла показалась фигура в пальто цвета бургунда.
Девчонка возвращалась домой. Некрасивая, даже грубоватая,
На голову ниже гопника, без оружия, правда, слегка зубатая.
Подошла к злому дяденьке, взглянула резко, глаза-то красные:
Модные когда-то линзы сегодня оказались не напрасными.
Пьяный дяденька завизжал как ребенок, упал на колени,
Он клялся больше не пугать людей, таял от откровений…
Девчонка в пальто повела милого мальчика домой к маме,
Он был очень благодарен незнакомой смелой даме.
… В джинсах-дудочках шел парень, кидал на асфальт окурок,
Он был милым, наивным, красивым, но жаль, что придурок.
©Діана Лакрімова
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487207
рубрика: Поезія, Шутливые стихи
дата поступления 21.03.2014
Червона помада вже не вульгарна,
Та й плаття коротке радує око.
Колись актуальне стало примарним,
Колись поверхневе стало глибоким.
Галстуки чорні, тонкі літні фраки,
Усміхнені лиця – серце понуре.
Такі всі красиві. Просто... собаки.
Хвіст пістолетом, життя у конурах.
Вуста до обличчя – і камери свист,
Зіграємо щастя й любов на раз-два.
Я вмілий маестро, ти диво-артист,
Ми знаєм як грати. Шукати слова.
©Діана Лакрімова
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487193
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 21.03.2014
Мільйони, мільярди лайків дарує країна Контакт,
Виходиш, насичений кайфом від вдалих онлайн-атак,
Чекаєш кохання й слави. Напевне, ти, друже «дурак»,
Бо щастя ніяк не купиш за крапочку, смайлик і знак.
©Діана Лакрімова
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=482765
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.03.2014
Обожаю рисовать.
Фей, портреты и рекламу,
Натюрморт и панораму
Обожаю рисовать.
И пока другие клеят
Пазлы жизни. Или спят.
Я ищу свою аллею
И пытаюсь рисовать.
Дождь иль гром, иль летний зной,
Ты, мольберт, всегда со мной.
©Діана Лакрімова
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=482569
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 28.02.2014
Аби хоч березень не запізнився,
Бо в нас і так безснігова зима.
Замість води - холодна кров-водиця,
А замість сонця - непроглядна тьма...
Аби хоч березень знайшов дорогу
Туди, де вчора ще було життя.
Ну, а сьогодні – біль, перестороги
Й ні краплі від тиранів каяття…
Аби хоч березень прийшов із сонцем
І тільки трішки вмитий був дощем,
Тоді б і людям краще зажилося,
Як влада є могутнім тим плечем…
©Діана Лакрімова
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481369
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.02.2014
Можна легенько тебе обійняти?
Доля-пустунка дала нам цей шанс.
Дивлячись в очі, тихенько сказати
Те, про що змовчить осінній романс.
Позолотились листочки на кленах,
Ми по доріжці крокуєм удвох.
Руку холодну простягнеш до мене,
Мов кавалери із давніх епох.
Потім несміло запросиш на танець,
Серце відкриєш і душу, також.
Знай, що це казка, мій милий обранець.
З роду почесних дворянських вельмож.
Люди прийдуть в перламутрових масках,
Стане раптово наш світ як кіно.
Чай принесуть в порцелянових чашках,
Тістечка свіжі й рожеве вино.
Так, я красива, вся справа в заклятті:
На діадемі іскриться кришталь,
Ніжне шовкове коралове плаття…
Замість обличчя – сітчаста вуаль.
Щоки покриє багряний рум’янець.
Вуст доторкнуться тремтячі вуста.
«Осінь-чаклунко, спасибі за танець!
Він дуже милий. Сама простота.»
©Діана Лакрімова
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481351
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.02.2014
Україна підіймається на Голгофу:
Крок за кроком -
Сохнуть губи, повіки, болять крижі.
Україна крізь сльози молиться Богу.
Голуб миру на небі
(Не спиться вночі)
Палить крила, закутавшись димом свічі,
Серце розтявши на лезах ножів.
Кричи-не кричи,
А люди все моляться Богу,
Чекають на його допомогу!
Обличчя бліді, оповиті журбою...
Чи ж будем щасливі зустрівшись з весною?
©Діана Лакрімова
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=480857
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.02.2014
Я куплю тобі це крем-брюле.
Навіть якщо на нього підуть мої останні гроші.
Навіть якщо я не зможу заплатити за автобус
І мені прийдеться йти пішки через півміста.
Байдуже. Я куплю тобі це крем-брюле.
Воно солодке й має ніжний смак карамелі…
Тільки давай пройдемось за руки, як добрі знайомі
Аж доки ти не відкусиш останній шматочок.
©Діана Лакрімова
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=480318
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 18.02.2014
Вона була дуже яскравою. Її руде волосся звивалося густими кучерями, окутуючи тонкий і надзвичайно граційний стан. Посміхалася зрідка, плакала теж зрідка. Ніколи не ламалася від незначних промахів, завжди знаходила в собі сили і йшла наперекір усьому. Коли душив біль – випліскувала негативні емоції на папері, коли у вікно стукала радість – приймала це за належне. Вона ніколи не будувала повітряних замків, не мріяла про принців на коні, бо і так могла отримати все, що забажає. Грала на акордеоні. Вміла танцювати віденський вальс. І ніколи нікому нічого не обіцяла.
Її любили, люблять і любитимуть. А вона ні разу в житті не була ні в кого закохана. Розкішного життя домоглася самотужки. Про неї говорять лихі слова й щодень їх стає все більше, та вона не ламається, бо звикла не звертати увагу на потік чужих заздрощів.
Життя цієї жінки чимось нагадує казку. Камери, інтерв’ю, шанувальники, нові зйомки… Але холодне серце красивої дами чомусь не може розтопити навіть напій з найдобірніших кавових зерен.
Їй дарують квіти, її возять по дорогих ресторанах, обіцяють віддати цілий світ заради одного лише слова так. Проте «залізна леді» непохитна.
…А знаєте, десь дуже далеко, в якомусь мальовничому селі біля самого кордону, звичайний український чоловік з любов’ю гладить свою собаку. Там гріє тепла грубка, співає старе радіо. Там небо чистіше, а зорі яскравіші. Навіть яскравіші за голлівудські прожектори.
Красива дама вкотре випліскує свій біль на чистий лист паперу. А чоловік, з пляшкою вина на колінах, до дір загладжує стареньку собаку…
©Діана Лакрімова
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=480010
рубрика: Проза, Нарис
дата поступления 17.02.2014
По східцях кішка походжала,
Пухнаста кішка і м’яка.
По східцях сірого вокзалу
Аж до останнього ривка.
Хвостом перони обмітала
За краплю просто молока.
Вона вже з рік того чекала,
У кого лагідна рука.
Вона не ставила ялинку,
Не зналась в пошуках котів.
Вона любила, щоб в будинку…
І кароокий ніжний спів.
«Чому хазяїн не приходить?
Невже про мене він забув?
Як кинув бідну в переході,
Нічого навіть не відчув. »
«Господар твій далеко, доню,
За сто земель, за сто світів.
Забудь про лагідні долоні,
Тепер не любить він котів.»
©Діана Лакрімова
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479672
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.02.2014
Кароліна варить суп.
Гріє воду на плиті,
Сипле сонця цілу жменю,
Знайдену в кінці тунелю,
Розчиняє в забутті.
Доторк ложки теплих губ –
Кароліна варить суп.
Вже готова ця вечеря.
Відчиняйте, гості, двері!
Не спізніться на застілля,
Буде в домі новосілля.
Кароліна кличе всіх.
Булькіт у каструлі стих.
Розливає по тарілках
Недоказані слова,
Заправляючи контрастом,
Сміхом горе накрива.
Кароліна просить щастя -
Це не примха, це мольба!
©Діана Лакрімова
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479671
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.02.2014
Давай навчимося читати крізь хмари? Я покажу, це зовсім не складно! Просто потрібно закрити очі, уявити чисте-пре-чисте блакитне небо, а потім різко відвернутись від усіх своїх проблем, взяти чарівний пензлик і калякати-малякати невидомою фарбою по уявних стінах, які нікуди не пускають, сковуючи думки, бажання, мрії. Давай руку? Крок, два... Десять. Ми вже ближче. Пензлик пухнастіший, акварель густіша, а лінії різкіші, сміливіші.
Я буду розфарбовути дерева, квіти й ранкову росу, а тобі доручу море, скелі й старовинні фортеці. Потім куплю зефіру, розведу багаття, зроблю із кремезного дерева гриф, а електричні дроти розірву на струни. Залишками золотистої фарби вималюю акорди. Зігравши декілька відомих мелодій, почну віртуозно вигадувати все нові й нові, акуратно розписуючи новостворену музику на кленових листках краплями дощу, який буде грати зі мною в такт. А потім настане ранок і для лісової мавки придумають нову роботу.
Відлітаючи, легенько доторкнуся кошлатим пензлем до теплої змужнілої щоки й намалюю на ній сонце. Нехай зігріває своїм лагідним теплом. Ти усміхнешся. Щастя ніколи не потрібно шукати, воно прийде саме, головне навчитися читати крізь хмари.
©Діана Лакрімова
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479391
рубрика: Проза, Нарис
дата поступления 14.02.2014
Є люди легкі, аж прозорі,
Дзвінкі, мелодійні, смішні.
Із ними що день - то казковий,
Із ними слова - як пісні.
Вони безтурботні й сміливі.
Їх сміх, наче краплі роси.
Ці люди, напевне, щасливі,
Здається, від світу краси.
...Є люди, як прірва, глибокі,
Серйозні, холодні, сумні.
З якого не глянув би боку -
Завжди вони будуть складні.
Але у очах тих бездонних
І темних, чарівних, як ніч
Ховається сила галактик,
Ховається мудрість сторіч.
©Діана Лакрімова
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479387
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 14.02.2014