| Сторінки (1/27): | « | 1 | » |
О,милий! Та невже пройшло'?.....відвикла...
і спати нормально ночами навчилась,
і біль заіржавлена майже десь зникла....
Невже я із цим нарешті змирилась?
Коханий,я довго без тебе страждала,
і щоб не робила - на думці був ТИ.
Вночі біля себе тебе уявляла,
босоніж тікаючи від темноти...
Рідненький,невже відпустив ти
мене в самостійну і власну дорогу?
і ,знаєш,ти дав ще надію СВОЄ віднайти,
вказавши на напрям від свого порогу
О,любий! Я довго терпіла,
я дні рахувала до цього моменту,
коли в мене знову відродяться крила
після твого болючого експерименту.
О,боги!? Невже відпустив він
із клітки назавжди поранену душу?
Тепер не потрібен мені анальгін,
Тепер...я щасливою зробитися мушу!
*****
...і цей час прийшов!...
Нарешті його дочекалась.
Якби ти,коханий,тоді не пішов,
без тебе ще більше б вночі задихалась.
....наш поїзд із рейок давно вже зійшов..
...і струни душі нараз обірвались....
Якби ти,коханий,тоді не пішов,
сьогодні б вони уже не з'єднались.
...застигла в артеріях нагусто кров...
Повір,я багато в житті настраждалась.
Якби ти,коханий,тоді не пішов,
душа б вже до смерті давно наближалась...
*****
P.S.
Що ж ..? Я щиро вдячна тобі за гіркий досвід,
за те,що дав багато в житті зрозуміти.
Якби не зруйнував тоді мій світ –
цю біль не вміла б я сьогодні пережити.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=494717
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.04.2014
В душі немов замерзло море
І став немилий цілий світ.
Немов,хтось у серденько коле.
Порвав на клапті розум кіт.
Немов,хтось молотком у тілі
Повільно забиває довий цвях.
І ті троянди світло-білі
Гербарієм лишилися в руках.
Немов,в душі,з усіх-усюди,
Всі урагани,повені,смерчі
Живуть в щілинах,ранах,крові….. всюди!
Не даючи заснути уночі.
І серце вже не знає,що робити,
І розум не дає нових ідей,
Душа заплуталась :кого любити?
Яких ще хоче бачити очей?
Не знаю чи ще довго протримаюсь,
Не можу вибір правильний зробити,
В думках своїх я просто захлинаюсь,
Бо з каламутною душею важко жити
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491892
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.04.2014
Ви пробачте всі,хто любить,
Просто серцю дійсно не накажеш,
Воно віддане тому,який погубить
І,навіть,рану йодом не замаже.
Пробачте,що жорстока була з вами,
просто так навчило вже життя,
Моя душа колекціонує шрами,
Пробачте,що я зовсім не така:
Не та,у яку можна закохатись,
Не та,що 90-60-90,
Коли болить - я навчилась посміхатись,
Коли люблю,то мовчки просто.
І я не та,що шукає ідеали,
Просто не всі можуть душу зачіпити,
Я вмію змінюватися,щоб ви знали,
Я вмію людей щасливими робити.
Якщо хочеш - можу і по клубах не
ходити,
Якщо треба - лише з друзями гуляти,
Просто потрібен той,який зуміє полюбити,
А не лише круто права мені качати.
Зі мною важко,я не ідеальна.
І,так,не вмію навіть борщ варити,
Я просто не стандарт,і як би не банально:
\"Я вмію дійсно по-справжньому любити.\"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489426
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.03.2014
Ну,мам…пробач,що на очах сльоза,
Пробач,що не відповідаю…
Ти знаєш?...я на небесах….
Рідненька…за тобою наглядаю!
Ну,мам…пробач,що не з тобою,
Пробач,що не побачу сивину…
Повинен був пожертвувать собою.
І доки живеш ти – доти і я живу!
Я буду ранком променем будити,
І колискову листям протремчу…
Я буду,мамо,в сон твій приходити,
І на подвір’я птахом прилечу.
Ти знай,матусю,хоч я у землі,
І хоч ти бачила,як мене ховали,
Але моя душа живе в теплі,
Смертельні кулі іі не розірвали.
Я буду,мамо,жити!Приглядайсь…
Я може вкрию снігом твої коси…
І коли упаде дощ – ти не ховайсь,
Я тихо ляжу на ранкові роси…
***
Якщо побачиш часом біля дому
Одного разу скривдженого пса…
Будь ласка,ти впусти його додому…
То може в гості прийду я…
Такий нещасний,долею нелюбий,
Увесь до нитки мокрий,до душі…
Прийду до тебе,і,зціпивши зуби,
Пригорнуся,відчувши рідний дотик на собі…
Я може схочу щось тобі сказати,
Але не зможу,і тому змовчу…
Я не зумів,мамусю, рани зализати,
І ти побачиш на очах сльозу…
І може не одразу ти впізнаєш,
Бо вигляд мій колишнім вже не буде.
Та рідні очі,мамо, не сховаєш,
І твоє серце їх вже не забуде.
***
Нехай ще пройде час…попрошу Бога,
Щоб мою душу Він на Землю поселив -
Тоді на рідну я вернусь дорогу!!!
Я буду вічно,мамо,із тобою жив!
Я постараюся,мамусю,приходити…
Вітром,птахом чи листком калини,
і доки живеш ти – доти я буду жити,
За тебе,мамо, і за волю Украіни!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487514
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 22.03.2014
Пробачте,мамо…більше я не
прийду,
Не притулюся тихо до грудей.
На зустріч більше я до вас не
вийду,
Не подарую білих орхідей….
Пробачте,тату…пробачте,що мовчу!
Що не почую ваших настанов,
Що людяності ваших внуків не
навчу…
Не буде більше вже нічних
розмов!!!
Пробач,сестричко…я не захищу,
І не підтримаю,коли буде потрібно,
І не накрию більше від дощу,
Не витру сліз,які течуть так
дрібно…
Пробачте, всі хто знав…і хто не
знав…
На передовій стояв я до
останнього….
За незалежність я життя віддав…
Такого холодного вечора,
життя такого раннього…
Пробачте,рідні…знаю,що болить,
Як дивитесь на сплячого синочка,
Що важко було трунву постелить…
Вбирать в останню вишиту
сорочку….
Пробачте,любі…я ж вам не на зло.
Я б так хотів вас зараз обійняти!
Я там стояв…і важко так було…
Не зміг я,мамо,осторонь стояти!
Били жінок,дітей…Не вибирали!
Ми знали на що йдем і ми пішли:
«ЗА УКРАЇНУ!» - і по нас
стріляли….
Своїми жертвами катів перемогли.
Як жаль,не поділився перемогою!
Як жаль,що врятувати не змогли…
НЕБЕСНА СОТНЯ не була
випадковою…
Ми знали за що ляжем!...і лягли…
Я не шкодую,бо знав за що гину.
Та,навіть, лежати в сирій землі -
болить…
Не знав,що не побачу більш
родину,
Не знав…що куля в мене
полетить….
Кохані мої!Все..…Вже не болить!
Не переживайте,нас тут є багато.
І хоч в холодній тіло вже землі
лежить,
І хоч душа говорить хрипкувато….
ЇЙ теж дісталось,але вона мовчить,
Хоч полетіла в рай так ранувато…
Вона,моя ріднесенька,не спить!!!
Хоч не заснути їй було так
важкувато….
***
І навіть,якщо я замовк навіки,
І на вечерю їсть мене земля…
Моя душа не замкне свої віки!
Вона в ваших серцях!
Вона….ЖИВА!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487361
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 21.03.2014
Я стала раною,а ти для мене
сіллю,
Я стала вогником,а ти - холодним
морем.
Я каву перемішувала з біллю,
Я пила віскі,закусуючи горем.
Я розтворилася в тобі і
колишньою не стану,
Ти допоміг мені багато в світі
зрозуміти.
Колись тебе любити перестану,
Зумію від інакшого кохання
оп'яніти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487131
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.03.2014
Чому на мені завжди відіграються?
Для всіх,немов "коза відпущення".
І все по кругу:йдуть і
повертаються,
Роблячи невиправимі зрушення.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487127
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.03.2014
Як хочеться в холодний зимній
вечір
Загріти комусь другу кружку чаю.
Схиливши голову йому на плечі,
Почути ніжне:"Я тебе кохаю".
І загорнувшись в тепле покривало,
Дивитися на білосніжний сніг в
вікні...
Мені цього завжди не вистачало,
Коли бувала я на самоті.
Хотілося мені тоді якогось дива,
Простих і ніжних,щиросердечних
слів,
Відчути,що я з ним стаю щаслива
Після стількох пустих самотніх
днів .
Як хочеться,хоч іноді,відчути
ласку,
Підтримку з боку мужньої руки.
Як хочеться,хоч іноді,попасти в
казку
І вірити,що справді,ЩАСТЯ є...
Я мрію часом біля каміна сісти
І разом з ним подумати про все.
Вставати разом,разом їсти,
Дивитися,як в ліжко каву він несе.
Хіба це не приємно буде?
Коли всміхаючись,він грається з
дітьми,
Коли про дату нашу не забуде.
І в цілім світі - тільки ми.
Коли приходиш стомлена з роботи
І бачиш теплу вечерю на столі.
Де навпіл ділимо разом турботи.
І в цілім світі - ми одні.
І разом засинаємо в обіймах,
Накрившись з головою
покривалом.
Дарує квіти часто,як у фільмах.
Мені цього завжди не вистачало
...
...До друзів разом ходимо на
свято,
З ним раджуся,що краще де
купити.
А планів спільних як у нас багато!
Ще безліч маємо разом зробити.
Збудувати дім,і сад там посадити,
Побільше в нашім домі діточок,
Навчити їх,як правильно усе
робити,
"Для чого ми живем? І хто для нас є Бог?"
Як хочеться створити з ним сім'ю,
Щоб було все назавжди і до гробу,
Любить мене і я його люблю...
А МОЖНА це життя хоча б на
пробу?
Хоч на хвилинку дайте щастя це
відчути,
Відчути,що потрібна назавжди,
А потім в щасті дайте потонути
І більш не витягайте із води...
Як хочеться спокійного фіналу,
Коли сидиш з ним,вам 80-ть...
Нарешті щастя вже і вас спіткало
І по саду дорослі правнуки біжать.
Як хочеться такого!Завжди мрію...
Зустріти разом з ним щасливу
старість.
Я точно знаю - ми зумієм
Усе це втілити в свою реальність!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485529
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.03.2014
За що,скажіть?Може хтось знає?
Невинні хлопці полягли в бою?
За що ти,кате,душу однімаєш?
А як би так забрати і твою?
Навіщо ти юнацьку душу убиваєш?
Ти ж ту сестру у чорне одягнув!
У руки труп ти мамі простягаєш...
Ти ж теж людина....чи ти вже
забув?
....а Він вже не повернеться
ніколи!
Не ступить на батьківський вже
поріг,
І руки юні зовсім охололи...
На землю чорную упав червоний
сніг...
Син не обніме маму вже
востаннє...
І слово татове йому уже не вчуть...
Лунає в домі лиш сумне
зітхання....
...це сина твого у труну кладуть....
І він уже не вернеться додому,
Сестрі уже не скаже свій :
\"Привіт!\"...
І ви кладете квіти неживому...
Йому ж було всього лиш 20 літ...
Помер....і більше вже не встане...
...і кров засохла в нього на
рубцях...
Пройдуть роки і сніг знову
розтане...
Та цей ГЕРОЙ навіки у серцях!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481797
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 25.02.2014
Я б так багато зараз хотіла повернути,
не бачити і не зустрічати тих людей,
не знати деяких або забути,
або дивитися на них,як на тіней...
Я б так багато хотіла вже змінити
і не казати іноді тих слів,
які всі з часом зуміли мене вбити,
і зав'язали душу на 50 вузлів.
Мені б хоч трішки час цей повернути,
але я потонула і пішла на дно....
Обрала б іншу я дорогу і маршрути,
але,нажаль,це все життя,а не кіно...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481614
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.02.2014
Все буває востаннє....
заходить сонце,падають зорі,
із серця зникає кохання,
навіть лід колись тане.....
Все буває востаннє.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=480990
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.02.2014
Сонце світить для всіх однаково
і небо,як кажуть,для всіх одне;
як би мені не було боляче -
почекай...і до тебе черга дойде
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=480759
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.02.2014
Знаєте,ми вже не ті,що були,
Багато що змінило просто нас,
Мені шкода,що ми забули,
Як треба жити у цей час.
Я навіть можу за свій приклад взяти:
Я часто плачу…бо люблю,
А він не може взамін дати
Ті почуття,що я даю.
Ну,так,у цім моя слабинка,
Що сльози плинуть по щоці,
Що рани глушу алкоголем,
Не сплю нормально уночі.
Повірте,я це зневажаю,
Зламалась я й ненавиджу себе.
Я була сильною,я знаю,
Але час завжди своє бере.
Та вчора раптом зрозуміла,
(Хоч в цім поміг і алкоголь)
Що все це лиш бажання тіла,
Душі від того сенсу ноль.
Просто є речі важливіші,
Ніж плакати вночі за ним.
Шкода,що пізно зрозуміла
І вже лишилася ні з чим.
Навіщо плакати за тими,
Які і так не оцінили?
Ти плач за тих,кого нема,
За тих,кого похоронили….
Бо прийде час і ти забудеш,
Знайдеш вже іншого,свого,
Який по-справжньому полюбить
І зрозуміє:ти – його…
А смерть близьких – це не лікують,
Це не забудеш,не зап’єш,
Ця біль у серці буде вічно...
Других не буде…не знайдеш…
Тому давайте ми не будем
Час тратити свій не на тих.
За це є речі важливіші –
Це бачити батьків живих.
Це бачити здорову маму,
Це чути голос тата знов,
Дурачитись,як діти,з братом –
У цьому,друзі,вся любов….
За неї й плакати не гріх,
Бо у житті – вона одна…
А решту – пережити можна,
Змінити все,якщо ЖИВА.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=480311
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 18.02.2014
Спички ломая опять пополам,
Сердце делю на кусочки.
Ты говорил:«Никому не отдам»
Сейчас это просто лишь строчки.
Как много хорошего мне обещал:
«Я буду любить тебя вечно.
Такую,как ты,всегда я искал.
Моя любовь к тебе бесконечна»
Но ты обещания-то не сдержал,
Ушел после маленькой ссоры.
А что,уже я не та,что искал?
И сердце рвется от боли.
Да,виновата,но ты же ведь тоже!
…Во всем обвинил почему-то
меня…
И ночью наружу вырываюсь из
кожи.
Один лишь вопрос:»Любил ли
меня?»
Не знаю,да,вроде,любил…
Тебе в этом плане всегда
доверяла,
А ты просто взял всё и погубил!
И как оказалось:тебя я не знала
Любил…не любил?Да,вроде,не
врал.
Потом ты доказывал часто
обратное.
Теперь я задумалась,может играл?
Зачем это всё,ведь сердце не
ватное.
Да,больно.Да,плачу,но всё же
люблю.
Ну как ты играл,когда я любила?
Любил-ли меня?До сих пор не
пойму,
Но сердце моё о тебе не забыло.
Не верю,ну как притворяться так
мог?
А я,как глупышка,тебе ведь
поверила.
Я помню глаза твои,ну ты бы не
смог!
А сердце своё я так и не склеила.
Любил-ли ты?Об этом знает лишь
Бог.
Ведь ты же не хочешь раскрыть
свои чувства.
Любил-ли?Давайте подводим итог?
Прощаться,наверное,тоже
искусство.
Не знаю,любил-ли или просто
врал.
Наверное,об этом уже не узнаю,
Но,милый,хочу одно,чтоб ты знал:
Ночами одна без тебя умираю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=480102
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 17.02.2014
Зачем я вновь и вновь тебя прощаю,
ведь ты же не хотел меня простить,
но без твоей любви я умираю,
ведь больше не дано мне никого любить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479875
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 16.02.2014
...
И пусть в душе моей одни снежинки,
и пусть там даже можно ездить на коньках,
и льдом становятся мои слезинки,
которые застыли на щеках.
И пусть...но я смогу стать на ноги.
И я сумею душе отогреть.
А боль свою превращу я в радугу,
чтоб ты сумел ее по цветам прочесть.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479627
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.02.2014
Любовь и боль? Синонимы, наверно,
Но в словарях не пишут о таком.
Об этом узнаешь ты постепенно,
когда сердечко наполняется холодным льдом.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479625
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 15.02.2014
Как больно,когда имя твое слышу
И снова начинаю прошлым жить.
Я как-то медленно урывочками дышу...
и понимаю: так нельзя любить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479219
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 13.02.2014
Опять снежинки падают в ладони,
И снова на порог пришла зима....
И каждый день я мучаюсь от боли.
Опять мне холодно.Опять одна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479218
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 13.02.2014
И даже в самом зачерствелом
сердце,
в холодной, заблудившийся душе
Можно открыть неоткриваемые
дверцы
Из зернышка вырастить цветок
уже.
Просто не всем дано увидеть
душу,
не всем дано ее открыть.
Я лишь тогда все принципы
нарушу,
когда меня научишь ты любить.
И как хочу, чтоб ты мою увидел,
и смог почувствовать ее насквозь,
но я боюсь, чтоб потом ты не
обидел
и чтоб слезинки не смывал
холодный дождь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479079
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 12.02.2014
Ти більше не побачиш на моїх очах сліз.
Хоч важко мені буде,але зумію,знай,
Знайти яскравий промінь серед холодних гріз,
Змінитися на краще,ти тільки почекай.
Я зможу все на світі сама перебороти,
Але ти знаєш добре,на це потрібен час.
Хоч у житті ще будуть крутіші повороти,
Які не раз жорстоко пошарпають ще нас.
Ти й сам все розумієш,що заподіяв біль,
Хоч я,не спору,також,багато провинилась.
У нашому коханні діру проїла міль,
У коридорах серце вже й доля загубилась.
Ти бачиш тільки завжди,що треба лиш тобі,
І на помилки свої ніколи не зважаєш.
Ще з самого початку ти здався в боротьбі.
Чому,скажи,так легко,мене ти відпускаєш?
Хоч були ми обоє з тобою в цьому винні,
А ти вважав,як завжди,що винна тільки я.
Переступивши гордість,кажу: «Прости мені…»
Сказав ти,що: «Запізно. Немає вороття»
Але ти добре знаєш,щоб разом завжди бути
Боротися потрібно не тільки лиш мені.
Та я не можу,любий,отак,як ти - забути….
Якщо б любив так сильно – не здався б в боротьбі
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=478253
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.02.2014
Кожен шукає своє місце під сонцем,
дехто включає в ситуаціях "дуру",
їм просто пофік на твої проблеми,
їм головне зберегти свою шкуру
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=478251
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.02.2014
Ніжний ток по венах в серце
З кожним твоїм дотиком прямує.
І міряючи подих свій у герцах
Твоє серденько стукіт мого чує.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=478103
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.02.2014
Щоб було боляче,ти знаєш куди
бити.
Я визнаю....!Сама у цьому винна...
Я не могла тебе не полюбити
І це...найбільша моя провина.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=478092
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.02.2014
Да ладно,ты поймёшь свои
ошибки,
Ну,а сейчас ты просто не готов.
Мне как-то трудно выжить без
твоей улыбки,
Не видеть больше разноцветных
снов.
Ведь ты же наполнял меня
цветами,
Которые в душе не разрослись.
И там уже,внутри,погасло пламя.
Я говорю себе:"ну что ты?
улыбнись!"
Да как тут улыбаться,когда
больно???
Когда весь пепел занял место у
душе??
Ей,ты?Может с меня довольно?
Ведь у меня нет больше слез уже.
И,да!Мне сложно снова полюбить,
Ведь ты убил во мне все то,что
расцветало,
Ну дай же,милый,мне тебя забыть,
Мое сердечко уже так устало..
Да....
больно....
но...
не радуйся-то наперёд,
Моя душа,как феникс-птица,
Из пепла воскреснет,оживёт,
И вновь свободной будет,как
волчица.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=477541
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 06.02.2014
Не знаю,як буде,але сьогодні -
біль
Уїлася у серце і не дає вдихнути
І душу вже до нитки десь доїдає
міль,
А голос в голові знов не дає
заснути...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=477425
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.02.2014
Як боляче при зустрічі всміхатись
тому,
З яким колись ділила навпіл
подих,
Як боляче за посмішкою ховати
втому,
І ми,на жаль,загрались в гордих
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=477418
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.02.2014