| Сторінки (1/6): | « | 1 | » |
Місяць, зорі і Чумацький шлях,
Десь трава колише по тонких стежках,
Над хатами дим з їхньої печі,
Знов селом панує тиша у ночі
Знов туман спустився кожному у двір,
І заліг спокійно, мов ласкавий звір,
І цілує місяць своїм сяяням в вікно,
Обійме так ніжно всі хатини під крилом
Все так тихо і казково поринається у сон,
Що і пес, мій вірний сторож, засинає в свій дозор.
Тільки вітер не затихне в колисковій пісні ночі,
Він прижене сірі лівні й темні хмари поторочі
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=475865
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.01.2014
Твій гранатовий браслет
З переливами вогня,
Обів'ється по руках,
Сплячою змією.
Як перлину і смарагд
Бережу твоє ім'я,
З кожним подихом моїм,
Ти стаєш вже не моєю
Так повільно і байдуже
Заплітаються слова,
Як сказати ж не "прощай",
А оманливе- "до завтра".
Мене очікують дороги,
І сьогодні вже нова,
А ти живеш лиш так,
Як випадає карта
І ховаємось по волі
Чи то нашій чи твоїй,
У буденності простори,
(Світло меркне із лампад),
Цей гранатовий браслет,
В круговерті вогняній,
Оповість тобі про сонце,
Що повернеться назад
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=475662
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.01.2014
Чи шлях нам цей пройти?
Хоч факели горять,
Запльовані хрести,
Над куполом стоять.
Розталий, жовтий віск,
Відспівані всі душі,
І чорний обеліск,
Нам зведений в калюжі.
Розмилася смолою
По небі чорна хмара,
І тонкою стрілою
Відблискується кара.
Не спи, і не ховай очей,
Бо ж бачити повинна ця душа,
Що серед зоряних ночей
Невпинно стелиться гроза.
А ми усі на ланцюгу,
Вростаємо корнями
В гнилу, розорену землю
І правимо піснями.
Спотворені усі,
І що ж казати далі,
Собі самому тай чужі
В боях безсило впалі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=475659
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.01.2014
Розмалюй мені свою радість,
В яскраво-світлих кольорах.
Розкажи, із ким повінчалась
Ця зелень весни у твоїх очах
Сподіваюсь, я в серці, у твому,
Запали лиш незримий вогонь,
І побачиш те, що не видно нікому,
Осяяний світ, крізь пальці долонь
А в подиху вільного неба,
Відчуєш політ в височінь!
Що більше, скажи, нам ще треба,
Чому так ховаємось в тінь?
Наче в крові, ця чорна отрута,
Важка і в'їдлива ртуть,
Огортає тебе як спокута,
За твою не змінену суть
Ти не той сподівався світанок,
У якому роса оживе.
Там в багряному полум'ї ранок,
Лиш золу із собою несе
Намалюй мені сонце весною,
І відчуй чарівність пори,
Ось тоді, у проблиску зною,
Ти забудеш про все назавжди
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=475563
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.01.2014
Забрали хмари неба синь,
Спустилась по землі імла,
Останнім проблиском роси,
Ніч мереживом сповзла.
Запалюють свої свічки,
Ті, що від снів холонуть,
І вкриті маревом зірки,
Які у бездні тонуть.
І лиш в цю дивну пору,
Де все сховано у тьмі,
Заводять привиди розмову,
Із тими хто вже на межі...
****
Перший голос:
-Не знаю, ким я став,
Без своїх вицвівших надій,
Зима прийшла, та чи її чекав,
Що мусив за поріг впустити хуртовій.
А він буде гуляти,
І холод вдарить в лоб,
Поривами співати
І сіяти озноб,
Так весело зів'ється,
Безжалісний приблуд,
Що холод цей здається-
Стискаючий хомут.
Ось так от майже все,
Що дорого мені,
Поривом віднесе
У безвість хуртовій.
Другий голос:
-Не втомлюйся чекати,
Що вицвіло давно.
Надією плекати
Своє життєве полотно.
Поглянь у небо сіре,
Чи бачиш місяць там?
Поглянь, озноб свій сіє,
Цей холод аж зіркам.
Їх вкрила білая імла,
Та ранок все ж настане.
І хоч навколо лиш зима,
Ця пелена розтане.
Перший голос:
-Втома бентежить цю душу.
Я оманливу тишу обняв.
І не знаю чий спокій порушив,
І що, кому обіціяв.
Не зректись мені даного місця,
Що дано з роздумів цих:
"Ти, на краще завжди надійся,
Щоб не стати схожим на них."
За свободу боротись не стану,
Легше просто жити як жив,
Лиш ввісні бачив мрію прекрасну
Та її, я теж залишив.
Другий голос:
Свободи дух, живе у кожного із вас,
Тому її шукати не потрібно.
Тому вона, як одна з прикрас,
Живе в душі постійно.
Якби відчули б ви її,
Перетворивши у безцінне,
Одразу ж стали б нічиї
Пусті, холодні стіни.
Легкий політ широких крил,
Вам не знайомий вже давно,
Без своїх мрій, і вже без сил,
Назавжди замкнуте вікно.
Але прекрасне все ж живе,
І дивна роль дана йому,
Що хоч-не-хоч, але прийде
Чи ввісні, чи на яву
Перший голос:
Я все відчув, зумів збагнути,
Ти селиш в мене лиш надію,
Та довго мої в'яжуться ті пути,
Що розірвати, напевне, не зумію.
Не нарікай на мою безвихідь,
І не кажи, що вихід завжди є.
Мені й свобода в прикрість,
І це життя вже не моє
Ось, свічка тихо догорає,
Розтануть тіні в темноті,
Ніхто нікого не впізнає,
Ніким згасаєм в забутті.
Чи справді я ще оживу?
Скажи, що я ще вірю,
Та бачу сон я на яву,
та бачу, що зітлію.
Ну щож, давню мрію не поруш,
Чи тобі не все одно,
Ти, привид томних душ,
Сам відкрив мені вікно!!!
****
"О, мить, прекрасна, зупинись!"
Так Фауст впав в знемозі,
А інший, просто каменем у низ,
Та всі вони в одній дорозі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=475470
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.01.2014
Вітер, випалює за мене сигарету,
Останні іскри безвісно летять,
І звичні строки, одвічного памфлету
Про тихий спокій-тихо замовчать.
А за вікном моя розміренна свобода,
Кудись іти? Що хочеш те й роби!
Але у вітра теж невидима погорда,
І не відасть нікому своєї самоти.
А я іду, та якось все незграбно,
І з кожним кроком тільки запинаюсь,
Моя душа, тепер, схована нарядно,
Тож з диким вітром, серцем привітаюсь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=475463
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.01.2014