| Сторінки (1/77): | « | 1 | » |
І я не знаю- де життя початок.
Не пам'ятаю, тільки бачу сни.
І між рядків свій старт шукаю зранку,
Між вечорів- фінал, між берегів.
І доля стелиться, неначе пеленою.
І десь знайдеться місце і мені.
Чи варті того дні мого двобою
І дні самотності забуті у вині?
Між подарунків, труднощів, незмоги,
Поміж випробувань і покликом душі.
Чи варте серце ран облитих кров'ю?
Чи вартий того час на самоті?
Я йду вперед, біля зірок,над полем.
І десь гартується невизнаний фінал.
Вже наче скоро до обіймів з Богом?
Життя-Бермуд, і перемога, і провал!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989878
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.07.2023
Я буду світити!
Не важливо- гроза, тумани.
Між дощу, між пітьми і в хмари-
я буду світити!
Між морів, гір, океанів,
між піску у пустелі і в храмі
Я буду світити
І живим, і чужим навпроти,
І самотнім, і вдячним турботам,
Я буду світити!
За роками роки, плин часу
Між солодких абсурдів сказу
Я буду світити!
Скільки ще побороти князей,
Не спинити, мене ні разу
Я буду світити!
І коли прийде час на спокій
І коли розлетиться все в попіл
Я буду світити!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988415
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.07.2023
Ми зустрінемось, згодом, на перехресті,
Десь за рогом двох вулиць, в кафе, навпроти.
Між шляхів і доріг оберемо стежку.
Між річок і морів- світанкове поле.
Між засмалених рук- слова і сльози.
В поцілунках журби із відлунням, все ще...
Між солодкого попелу грають грози,
І безмежна байдужість не має сенсу.
Тільки двоє стоять на перехресті,
А за ним так багато могло відбутись.
Ти, єдине, прийми рішення серцем.
За горизонтом сонце, хтозна-що буде!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988414
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.07.2023
Цей світ самотній поряд із тобою,
Немає вітру в шелесті трави,
Немає бога у молитві й слові.
Цей світ самотній й повен пустоти!
В чужих руках, ні спокою, ні раю.
В чужих обіймах ніч не знає дня.
Ранкове сонце- так не обіймає,
Проміння б'є у очі, все не так!
І я не знаю де шукати краю,
І я не бачу витоків журби.
Поміж каміння тіло помирає,
А все так хочеться до рідної душі!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985643
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.06.2023
Мені смішно, дивитись твоїй байдужості в очі.
Мені смішно, чекати жаданих обіймів від тебе щоночі.
Так буває, що люди не мають нічого знати.
Так буває, потрібно брехати, брехати, брехати.
На розпутті зустрінуться двоє, чужі, знайомі,
Може їх пов'язало б щось більше, ніж просто втома-
Від самотності і пустоти на серці.
Він давно уже напівметрий, чужий, знайомий.
Десь за обрієм світлих мрій і сонцем,
Зустрічалися два незнайомці, у себе вдома,
І між ними була пристрасть, любов, свобода.
Все закінчилось надто боляче, надто довго і так скоро.
Зовсім... повністю зник з радарів
Залишається місце пам'яті, фото, спаму.
Залишається відчай, діра, натхнення.
Завтра буде інакше... новий день і є знамення
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983269
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.05.2023
Я незабаром пропаду із всіх ефірів і радарів,
У пеклі роздумів знайду щось потаємне між думками.
Я тимчасово не пишу, телефоную зрідка зовсім.
Чомусь не хочеться мені травити цим інших надалі.
Напевно в цьому і є суть, бо ми для когось порятунок
Для когось пекло, їдка ртуть- псуєм, паскудим безупинно
Самотність, наче вже пройшла, я не шукаю твого тіла,
Та з розуму зійду я знову, почувши голосу слова.
Нема ні світла, ні душі. Поміж своїх примара тіні,
Поміж чужих ворона стріх, життя надалі знайде цілі.
І в безлічі знайти одне, у множинні щось особливе.
Ти рай мій, пекло, все, що є, ти слід, клеймо на моїм тілі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983268
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.05.2023
І в диві побачити диво,
І в світлі знайти силуети.
У вічності свої мотиви.
У вічності свої портрети.
Між крапок, тире і коми,
Між сторінок порожніх,
Почати писати книгу-
Солодкого моря спокій.
Десь там, за заходом сонця,
Десь там, де чекають зорі,
Лишити і страх, і втому
Для гостей старого дому.
Цей світ стрімко змінює фарби,
Ти в ньому давно не вдома,
Між пекла, котлів і згадки,
Про спокій вчорашнього столу.
І безліч думок по тому
В мені побудують замки.
Рятуйся лицарю в полі,
Між вітрякових змахів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980847
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.04.2023
Не можу зібрати до купи думки
І відлетіти думками.
Десь сонце заходить за обрії мрій,
Десь місяць милує зірками.
І я між чужинців шукаю своїх, а очі
Не бачать, не знають
Знайти б те своє, те завітне мені...
Не чую, не бачу, тікає.
Між очеретяних, солодких світів
Знайти квітку щастя надії,
І з нею в долонях між безліч світів
Пройти крізь вогонь і руїни.
Залишити горщик і висадить в світ
І стати для неї світилом
Життя- це лише аромат диких квіт
Посеред поля полину
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977911
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.03.2023
Закрий очі і слухай тишу,
Навіть якщо так згасають зорі,
Навіть якщо це життя грішне,
Я розділив би гріхи надвоє!
Янголи знають своє місце!
Людям на світі, на жаль, тісно.
В мареннях раю на світі грішнім,
Вони помирають, вбивають інших.
Пекло не знає кінця і краю,
В пеклі напевно нас всіх чекають,
Бо в світі цім за біблійні моралі
Вбивають і помирають!
Сенсу немає в житті опісля,
Ми цьому світу огидно грішні.
Справа не в тому в яких храмах дзвони,
Біблія має слова і подобу.
Закрий очі, погаси зорі,
Замкни демона у коридорі
І йди далі, вперед, прискоком
Не завертай крутим поворотом.
Янголи знають своє місце,
Людям на світі цім, на жаль, тісно.
Прийде час, ти повернеш додому,
Звільниш демона із коридору
Справа не в тому, справа не в тому
Як довго ти не звертав додому,
Що саме ти відчував до того.
Шукай порятунку, сідай до столу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=975224
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.02.2023
Цей світ мовчить, і я мовчу по тому.
В німих словах не вгамувати втому,
І спрагу бути не задовольнити.
Скажи, навіщо в цьому світі жити?
Мовляв, ловити спогадів сади,
Ростити щирість у серцях і душах.
Де між стежин - не віднайти шляхів.
Від джерела життя напитися я мушу.
А якщо ні, спалити всі мости,
І між пустелі стати Моісеєм ,
І між світів побачити світи,
Десь між рядків знайти рядки таємні?
Я на розпутті різних берегів,
І все шукаю пристань корабельну
Та тільки я не знаю чи до неї,
Чи, може, від неї мандри мої!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=974663
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.02.2023
Без кінця і краю, Всесвіт помирає,
Люди помирають і тремтить земля.
Між сиріт й бетону, між стежок і домом,
Я тримаюсь віри сповіді життя.
Завтра стане вчора, вчора- наче спомин
Відзеркалля, згадка, гомін між зірок.
Ти про все забудеш, наче дивну казку,
Наче сни, що зранку, не згадати знов.
Тож крокуй у Всесвіт, там цінують вроду,
Там чекають світла, спалаху кіно.
Я про все забуду, наче гіркий досвід,
Наче смак полину посеред думок.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=974662
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.02.2023
В цьому світі я, наче гомін стріх,
Наче попелу цвіт, в поцілунках ночі.
Між очей і брів, навпростець і в брід,
Я шукаю світло в своєму полі.
На очах сльоза не з моїх очей
І весь світ давно став таким самотнім.
Там мільйони слів і мільяр ідей,
Тільки шелест трав за вікном щоночі.
Я тримаю сміх, я тримаюсь слів,
Та мені сонце світить, не гріє.
Я вклоняюсь всім, хто віддав свій слід
Аби ми залишались живими.
Ще настане час, буде день і ніч
І пташки не летітимуть в Ирій.
Залишити б ту непокірність літ,
Крихти правди минулої сили.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=957681
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.08.2022
Тісні слова, коли вони мовчать
І в голові будують гнізда хмари
Струна мовчить допоки не бринчать
Земля горить у тебе під ногами
Тримайся вітру, не тримай ідей
Тісни на серці тільки смуток болю
Сьогодні ти інакший, наче день
Серед мільйонів днів, таких знайомих
Тісні слова в маленькій голові
Вони неначе потяг, що поїхав
До станції наступної весни
Де придбанні квитки зів'ялі квіти
І не зійти до того Прибуття
Не запізнитися на потяг, не проспати
Не починати нового життя
Допоки лист порожній- не писати
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941375
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.02.2022
Грає мелодія слів, грає на думці думу
Серед мільйонів життів, знайти б свою куклу вуду
Серед мільярдів очей, серед думок, слів і шуму
Знайти б маленький куток, де сам на сам побуду
Грають на думці слова, май же собі ціну
Грають вуста красиво, що визирає світ
Безліч думок насилу, я обираю жити
Наче вулик осиний, в пам'яті в'януть квіти
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922896
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.08.2021
Тримай за руку тихий океан,
В його обіймах гаснуть тихо зорі,
Немов заходять з обрію в туман.
І солодить життя прекрасний гомін.
Тримай за руку ніжний смак землі.
Такий солодко-чорний запах світу,
У ньому смерть, життя, вчорашні дні
І чергове зізнання квітів цвіту
Тримай в легенях подихи морські
В руках пісок, в очах сліди проміння
У вухах шум припливів з берегів
У серці спокій теплого каміння
Ти не помітиш як настане мить
І все лихе розіб'ється об скелі
Залишаться лиш спогади про бій
І очі щирі, світлі і веселі
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921173
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.08.2021
Намалюю білого птаха, невисокого, на білому папері.
Птаха з блакитними очима
Під крилами якого сяє сонце,
Під крилами, що розганяють хмари і зливи
Намалюю йому босоногого хлопчину
На тому ж білому аркуші паперу
Най його життя ще не навчило
Одягати на ноги тапці чи кеди
Я намалюю цілий білий світ
На тому ж білому аркуші паперу
Най його розкинуться віти
На перепліт, вікна і стелю
І засяє теплом душа,
Білий аркуш поглине вітер.
Розлетиться в усі міста
По шматочку, кожному в світі
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921168
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.08.2021
Пренепонятный человек,
Пишу тебе с родного дома.
Какого-то... тебе знакомо!
И всем знакомо на земле!
Порой у моря непогоду
Творит не только ураган-
Коль ветер вышел не из моря
Он поместился бы в карман,
Пренепонятных мне людей.
Наверное, держались света,
Дожить хотели до рассвета,
Но дальше продолжали жить,
Как многие из нас. До завтра!
Пренепонятный человек,
Собрал свои я чемоданы
И курс держу в другие страны!
Какие-то... знакомо всем!
Порой не нужен выстрел грома,
Чтобы испортить всем погоду
Коль гром промзает небо так,
Его вместили бы в гамак
И взяли на костёр с собой
Наверное нет смысла в этом!?
Все мы проснулись бы к рассвету,
Так многие из нас хотят
За просто так на белом свете....
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920771
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 29.07.2021
Ти знаєш як пахне небо
В ранкових проміннях сонця,
Чим грає поміж натхнення
Солодких вітрів охоронців?
Чи знаєш ти роси холодні,
Поміж лісів світанкових?
Чи бачив хоч раз зливи
Такі милозвучні ранкові?
Чи бавив ти свиток пензлем?
Чи бачив перо павлине?
А знаєш яке примхливе
Гніздо пташенят ластівчине?
Чому ж тоді ти нещасний!?
Чому ж з вуст виходить громом?
Мабуть не помітив, дивний,
Світу прекрасного спогад!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920764
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.07.2021
Не читай думок,
не пиши білих віршів про зорі!
Ти отримав урок-
від буденності очі прозорі
Скоро зійде на світ
світанкове літнє проміння.
Не спускай курок,
Десь чекає нічне сновидіння
Відпусти думки,
Най вони відчиняють двері.
Десь стоїть весь світ,
Десь збувається нездійснене.
Не тримай мотузок,
Руки знають, що їм робити.
Знову новий урок
І ти будеш новим білим світом.
Не буди пташок,
Їм на ранок ще щебетати.
В голові моїй
Грають хором чи може органом.
Цей потік думок
Знову стомить болючу душу.
Не читай думок,
Бо вони напророчать сушу
Між чужих морів
Грають іншим піском хвилі,
Там інакший світ,
Там і ти станеш іншим чином!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920761
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.07.2021
Открою в небо я окно,
И распахнув его изящно,
В руках держа перо парящее,
Я выкурю до пепла мир.
Пускай молчат с дорог машины,
Им нужен лишь глоток бензина
Кто беспокоит этот мир,
Избавиться совсем от них!
Я трепет жизни уходящей
И в лёгких дым, огнем бурлящий,
Пьянеющий безмолвный крик,
Других миров не приходящих.
И вдруг, открыв окно надежды,
Парю над миром я небрежно
И вскоре я найду свой мир-
Совсем иной, совсем прекрасен!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883497
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 21.07.2020
Чомусь я знову бачу твої сни
Чомусь я знову не такий відвертий
Немов вагон людей в моїй душі
І більше місць немає, тільки верхи
У голові гудуть думки, думки, думки
А говорити ні, однак не хочу
Оті самотні світлі вечори
Так хочеться провести очі в очі
Сам із собою... дивні вечори..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844935
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 13.08.2019
Мы не станем похожи, прохожими между прочими .
Страницами книги, испорченной, непонятной, порочной
Мы разбежимся как в сказке навечно несчастные, прочее.
И станем однажды смертельно больны окончанием, многоточием
Убит, уничтожен, разбросан вещами по комнате в темноте
Не найти в этом доме мне счастья, покоя, уют и утюг
Погладить все стрелки часов, не вернуть, не исправить- уснуть
Потеряться, вернуться и снова ожить. Ничего, некем теперь дорожить
Увы увы увы... быть суждено таким. Непонятным, простым... дураком
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796601
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 22.06.2018
Пройдуть дощі і хмари розійдуться. В твоїх очах усі мої світи
Останній потяг на траву осінню і літаки у літні холоди
Усе зупиниться, наповниться, збереться Разом до купи, зіб'ється мов рій
Я віднайду останній шматок серця, несписаний від болю безнадій.
Все сколихнеться, наче в грудях б'ється, і не вмирає гуркіт від коліс
Ти мав би сенс, ти став би натщесердце мені дорожчим тисячі життів
Лишись, не йди. І я зостанусь цілим. Твоїм безцінним, зціленим, живим
Якщо ж прощаєшься, то краще без надії на те, що знову зійдуться шляхи
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796035
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.06.2018
Немає казки. Слів нема. В мені чогось бракує знову
Ненамальована душа чекає пензля молодого
Ген небосхилом тане час і я шукаю порятунок
Між хмар солодких грає день- найвищий сорт, перший гатунок
А я стою і день мина і на розпутті між стежками
Голубить росами трава і вітер грає, грає, грає
Усе пройде, усе мина. Лиш час не залікує рани
Померло все, а та душа як не було, так і не стало
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796034
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 17.06.2018
Упало місто в тишу, темну прірву
Ні подиху, ні звуку метушні
І все солодке та тяжке повітря
В легені проникає та сидить
Немов той привид між осінніх марень
Між листя ледь помітно шелестить
Заходить в душу, зачіпає камінь,
Який роками в тій душі лежі
І все голубить, пестить, обіймає,
Мов має сили зрушити граніт
Туман солодкий, що вже помирає
Від сонця, що між хмар ледь кине тінь
Не зрушити, не скинути, не вкрасти
Хоч маєш сили огортати світ
Ти лише марення, що непомітно тане
Солодкий спокій між опавших лип
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761588
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.11.2017
А час іде, без спину в нікуди,
Вчорашнє приголубить сьогодення.
В палких обіймах старості роки,
І ти вже став не тим ким був, напевно.
Все повертається кошмаром уві сні,
І монстри переслідують світанок.
Будь обережним, палячи мости,
Аби не зруйнувати любов справжню.
Життя пройде, ба скоро прийде ніч,
І все зіллється воєдино в танці.
Чим більше за життя ти мав гріхів,
Тим легше смерті жертву вибирати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743638
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.07.2017
В самотності шукай руки,
Не мертвої і не живої.
Шукай між неба і пустинь
Солодку пустку для двобою.
В самотності шукай ключі,
Ні, не від серця і не птахів.
Між поглядом і пальців гри,
Солодкі сонця емірати.
В самотності тримайся сну.
І най віщують лихо й пекло,
Шукай заплатки, хоч одну,
Щоб залатати своє серце.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743637
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 27.07.2017
Він любив як ніхто небо, зранку пестив руками роси
Лаштував крила з воску й меду і літав між думок-морсів
Він не мав ні душі, ні серця. Очі білі були, осліплі
Та щоранку здіймав руки в небо і до Бога просився привітно
Він не мав ні здорового глузду, ні обличчя з садів Адама
Що ж і крила були невдалі, їх ведмеді з лісів розірвали
Він любив як ніхто небо, він вдихав його із повітрям
Ще вчорашній небесний воїн, став земним напівмертвим літом
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736770
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.06.2017
Я лишу по собі малий слід-
Отой шматочок стоптаний до крові
Трави, пустельний світ бетонний
І мертві співи мертвих солов'їв.
Чого досяг? Нічого дорогого:
Ні спомину, ні тіні, ні думок.
Поглинув тіло і мій розум морок,
І світ мене заковтує всього .
Кістки поламані, душа не має кисню,
Залишився лиш шум морського дна.
Я на розпутті, на розп'ятті ліпше:
Чому ж моя не б'ється голова
Об гострі скелі нерозкритих марень.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723184
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 12.03.2017
За вікном морози, та не йдуть сніги
На обличчі посмішка, а в душі вітри
В голові стривожено бігають думки
Я тримаюсь спокою. Я тримаюсь мрій
Десь у пеклі вогнянім вже цвіте весна
Я в раю небесному, там поки зима
Без прокльону, ревності, болю і надій
Я чекаю вірності, я чекаю снів
На землі, непройденій, неживій, кривій
Ходять звірі холодно між стежок, між мрій
І зростає, начебто, там гіркий полин,
Трави свіжокошені між чагарників.
Душі плинуть в маренях по місцях святих
Відмовляють Господу у гріхах своїх.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718274
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.02.2017
На душі зимно, за вікном холодно.
Я укотре чужий, вбрався в білого ворона.
І байдуже мені, хоча може і солодко.
Я знайшов сенс у тому, щоб грати ворога
На душі порожньо, за вікном роздуми
Люди входять до мене і тікають з голоду.
Неможливо боротися, бо предмет втрачено.
Я хотів би зійти на наступній станції.
На душі зимно і водночас затишно
Я на сьомому небі неземних радощів
Скільки ще вогонь мене грітиме,
Якщо я давно втратив лік віку
За вікном тиша, на душі вогняно
Не злетить з вуст моїх жодного поруху
День у день я тримаю себе в спогадах
Бо одначе прийдуть помилки змолоду.
За вікном сиро, як коли це сталося
Все змінила та ніч із потопу на засуху
З неба знову пішов снігопад-марево
То не сльози відчаю, а день пасмурний.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711602
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.01.2017
І я кохав, бо ж кажуть так буває,
Коли світи зійдуться як одне,
Не розділяючи на землю й небокраї.
Відсутні НСК і НСД.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706042
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.12.2016
В польотах теплих вечорів життя проходить:
То смуток гріє, то журба, а вранці осінь.
Десь невгамовно, ген за край, палає пеклом
Вчорашнє сонце і печаль з вчорашнім небом.
В польотах теплих вечорів світ не згасає-
Ходжу примарно уві сні, людей кохаю,
Але, коли з вікна зійдуть останні сльози,
Замінять пустоту душі жовтневі грози.
В польотах теплих вечорів і серце гріє,
Чомусь не тих, хто все життя про весну мріє.
У тому біль: минає світ цей без кохання.
В полоні ніжних вечорів я не останній.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698461
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 04.11.2016
Запитай в невідомого птаха
Як його називають справді,
Як летіти туди де не зимно,
Як писати листи коханій.
Подолай кам'янисті пороги,
Відчайдушно скажені води.
Відчуваєш чого життя варте
І до чого ведуть перепони?
Швидко мчати, та не розлитися...
Жити так, наче ти ще живий.
Подивитися в очі сміливості.
І поглинути тишу з-під ніг.
Пригорнутися, та не вподібнитись,
Затуляти руками думки.
Говорити з собою із вірності
І прожити життям чужим.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695695
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 20.10.2016
Подивись у широкі безмежні води
Затамуй дихання, не впускай звуку
Десь...
Там, де сонце заходить за обрій червоний
Відпусти чорта тихого, страшно дикого.
Звільни дух свій, в кошмарах заплутаний,
Віднайди в чистім небі слова напутні.
Звук...
Шелест трав спокусливих.
Юнь...
І думки ще такі відчуджені.
Не даремно під Богом ходимо.
Кажуть, що з ним розмовляємо щиро, хоч
І гріх...
Бути справжнім католиком,
Чи то православним християнином.
Відпусти тепер те, що зібралося:
Сльози відчаю, спокій і лють.
Спів...
Знай, що гріхи, навіть смертні, прощаються
Тіло там де душа.
Відчуй...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695693
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 20.10.2016
А знаєш невдячний буває вдячний
Константа стане змінною досить скоро
Життя не поділиш на успішне, часом-нещасне
Майбутнє повстане лише зі старого мору
Ти знаєш і правда буває зрадлива, як злива
Одурений в істинні, і справді, є дурнем
Я не розкажу до кінця тобі душевних ізливів
І не змушу повірити в те, що написане мною
Знай. Все навколо таке невідоме
Коли бачиш шестірку не дивись на людину грубо
Придивися. А збоку твого сусіда, навпроти.
Ця аксіома стає лише хибним, невірним, зрадливим
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690288
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 23.09.2016
А сонце знає як світити.
Холодним вітром розігріте,
Цілющою водою сите,
Наш щедро обливає край
А сонце знає як любити,
Як ненаситно поміж жита
Теплом післявесняних квітів
Кінчики пальців цілувать.
А сонце знає, в біса, всього
Як невимовно нам до болю
Коли захоплені журбою
Чорніші чорного серця
А сонце знає все на світі
Як ми живемо і чи ситі
Які запам'ятали миті
Яка бува у нас душа
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680621
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 28.07.2016
В примарнім світі й ти стаєш примарним
Ці чорні тіні світла не дають
Життя замало? Так, мені замало
Та не того життя, життям, що звуть.
В порожнім світі не знайдеш відради
Чуже своїм ніколи не назвеш.
Я хочу світла. Влітку!? Мені мало
Отого світла, справжнього, з небес.
Поміж зірок таких близьких й далеких
Сліди шукав останнього... Кого?
Людини, що дарує світло небу.
Людину вже відпущену давно.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679514
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 22.07.2016
Чомусь не пишеться мені...
Не ті слова, не те життя, прожите.
Питаєте чи я живий? Чи ні!?
Так, ще живий, мої нікчемні діти.
Душа наповнена нічим
І серце байдуже гуркоче
Куди поділись мрії всі?
Питайте, але так за очі.
Кінець кінцем вам не чужий
І молодість у тілі свище
Не помираю, хоча ні,
Я помираю попелищем
Ледь ще горить моя свіча
Вогонь тримається за кисень
Усе життя його не мав,
А радше дихав вуглекислим.
Пройдуть дощі, сніги, вітри
І світ пройде собі поволі
Моє життя лише з гравюр
Ось аркуш білий, невимовно.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674397
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 25.06.2016
А я кохав несамовито, і ти була в полоні снів.
Троянд замало аби літо кидало яскравішу тінь.
Тримав твоє волосся пензлем, ти посміхалась боязко.
Зійшлися двоє ми на стежці, я і минуле вже давно.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668208
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.05.2016
Вона йшла ходою тихою, непомітною. Досить упевнено, хоча І розгублено.
Між дорогами і тротуарами, мов між рядків віршу безладного.
Вона видавалась людиною юною і освіченою, не зовсім кидалася в очі незрячого.
Я прочитав думки її ввічливо і запросив підсвідомо на обговорення.
Скільки разів називав Всесвіт вічністю, стільки разів римувала вона з "задоволенням".
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668141
рубрика: Поезія, Білий вірш
дата поступления 24.05.2016
В моєму світі світить не зоря, не місяць і не сонце, як не дивно.
Пускає промені чорнилами пітьма і вишліфовує з нас клоунів ліниво.
В мені давно заснули почуття. І зігріває геть не те, що гріє.
В душі обірвані картини із життя і викреслені літери із книги.
Я б далі йшов, коли б лишав сліди, а так і тінь за мною йти не хоче.
Не витримало б серце метушні, душа б впивалася дияволом між очі.
А так, я йшов сміливо крок у крок, не намагаючись від цього відмовлятись.
Піти назад востаннє між зірок!? Лишав сліди та їх не міг торкатись.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666195
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 16.05.2016
Дивися в мою душу несміливо, чи справді хочеш як ковток води?
Серед пустелі безліч фруктів спілих і не червивих, точно не таких.
Отрути вдосталь серце напилося чужих образ і образів у снах.
Я все боюся: прийде якось осінь- зів'януть квіти на твоїх вустах.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664944
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.05.2016
Це все ще нездоланні примхи долі щебечуть, б'ють дощем посеред хмар.
Чи варто сліз даремних, птахів волі, чи краще нам прийняти цей удар?
Нехай цвіте троянда підвіконна, яка не бачила усіх життєвих злив.
А ми зростемо на асфальті чи бетоні, звичайним бур'яном посеред жнив.
І як би нас з землі не витягали, і не палили наших мрій-листків.
Ми встояли, ми досі простояли, коли троянда всохла навесні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661385
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 22.04.2016
Натхненний, в музиці пишу пісні прозові, як годиться
Я чую серцем пустоту, а мозком як мені не спиться.
Малюю натюрморт думок, пейзаж людей «непересічних».
Куди поділися чужі і непривітні атеїсти?
Натхнений я життям і вмру, востаннє вимовивши слово:
Не як герої із новел, чи із роману Льва Толстого.
Мої слова давно не ті. Оригінальність?!...не згадають.
"Живіть, допоки в світі цім вашу присутність помічають".
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655952
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 30.03.2016
Це загадка мені чужого світу. Ввійшла у розпачі закурених троянд...
--Стривай, не рухайся! Я поцілую руку, своєї Афродіти і мадам.
Курні хати зачаділи від диму, і світ цей вічно мовчазний затих.
Аж тут заскреготало щось невміло:
"Візьми,- мовляв,- візьми її, бери.
А потім якнайшвидше полем, лісом, через болота, навіть небеса.
Тікай мерщій, аби сей світ привітний земного щастя ба не відібрав".
А я не слухав їх, не слухав, милувався, згорав в очах, в очищах на зорі.
Пробач мені, Сновиді непідвласне думки людей, що бродять по Землі.
І я віддав тебе, ба навіть не боровся, трапляється це часто у житті.
Вже інший бавиться твоїм волоссям й вустами пестить руки запашні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655342
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.03.2016
А ти пиши, до стертих рук пиши
Допоки правда не обійме очі.
Невільно з дна безгрішної душі
Ручищами виймай слова щоночі
А ти пиши, хай пробачають сни
Злиденний час і час пісень забутих.
Допоки біль життя в тобі- живи,
Бо неживий живе з нудьги зігнутий.
А ти пиши допоки бачиш сенс,
Допоки вітер грає тихо з листям.
Пиши, нехай тебе зажде
Любов, розлука, чи плита гранітна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648969
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.03.2016
Зупинись, на мить останніх поцілунків.
Зупинись на подих смерті, каяття.
Досить жити в мареннях, грабунках,
Забуваючи про існування "Я".
Ти лети як пташка вільно-вільно,
Крила досі на тобі ростуть.
Зупинись востаннє. Як не дивно,
Ти востаннє зупинись ось тут.
Піднімаючи уверх кістки і пір'я,
Знай: "Немає більше вороття".
Не заснеш і не помреш віднині
Доки серце твоє в небесах.
Закривай повіки ширше й глибше,
Закривай реальність від очей.
Від сьогодні ти інакше мислиш,
Від сьогодні ти інакший, Прометей.
Подаруй життя вогню у серці
І відчуй усе чого ти досягнув.
Досить жити, наче ти у пеклі.
Ти у пеклі. Досі не збагнув?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648019
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 01.03.2016
Повітряні замки будуємо зранку, малюємо правду в обідню пору.
Сьогодні живі і натхненні світанком, яскравим промінням вчорашнього сну.
Повітряні замки, поламані вітром, чи порухом кисті, незграбно різким.
Лаштують ідеї, заморені лихом годують надію, вертають на слід.
Повітряні замки, заморені люди вчорашніми мріями прісного сну.
Укотре втрачаєм надію бездарну і розум вертаємо на колію.
Розтрощенні замки, повітряні душі, без примхів, погорди чи каяття .
Дмухне хтось щосили, зітре все додолу: надію і віру у небуття.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635075
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 11.01.2016
Дрімота
Давно мене стежками у болота, поміж річок тягнули рідні сни, топили до безпам’яті печалі і нищили самотні вороги у голові посивівшій, мов сніг. Моменти долі чорні, непрозорі хилили і ламали дух життя, а тут лишився сам з собою в собі, в той час як божеволіли дарма несильні духом, безіменні люди.
Між зір молочно-білих шлях Чумацький розкинувся ліниво і замовк, як то годиться джентельмену чи аристократу. Я сон віщую ясноповний, ласий шматок безсоньків, марних снів сновид, в котрому часто таланило бачить нічних примар у всій своїй красі.
Та це пусте! Коли в твоїй макітрі давно танцюють навіжений вальс якісь потвори чи абстрактні стики нерівних божевільності принад.
Сон І "Примара"
1 «Міцніше, міцніше… Тримай мене!»
Я відчуваю солодкий, немов поцілунок, запах м’яти. Заплющую міцніше очі, аби ненароком не прокинутися. Малюю руками обійми, думками- твій образ. «Міцніше, міцніше… Тримай мене!»- прошепоче п’янкий від нот голос. І я вже більше не відпущу тебе ніколи. З тобою назавжди, з тобою до бою з спокоєм. Я прожену від себе всі свої буденні думки і залишуся. Тільки не покидай мене, Примаро! Накинь на свої оголені плечі простирадло і зачекай на довгоочікуваного гостя. Я вже тут! Не бачу світла… нічого…тебе… твій образ… невдалий нарис моєї дегенеративної фантазії. А все ж таки з тобою. Ти німа красуня з веселими очима, сумною посмішкою, темним, як ніч, волоссям, світла… світова… єдина. Закохана і байдужа до мене. Ти маєш тонкий німий голосок, і широкозаплющенні очі, якими спустошуєш світ. Моя єдина Примара. Як солодко обіймати тебе і цілувати в, ще не намальовані, вуста. Ловити думками аромат м’яти, вдихати поцілунки відданості і цілувати широкозаплющенні очі. Я з тобою. Моя єдина Примара.
2 «Укотре сновигатиму»
О ні! Що це за жахливі звуки тривожать мій розум від алкоголю фантазії. До наступної зустрічі, моя Примаро. Сьогодні я буду сам не свій. Ловитиму безмежні зорі руками. Сновигатиму босоніж по теплій землі поміж сумних похилих дерев, шукатиму свою Примару, котра так вподобалась. Ти не прийшла. Я почув лиш віддалений скрип старих берізок. Та знаєш, завершив нарешті твої вуста. Це прекрасні смужечки солодкої, жаданої отрути, ніби філософського каменю алхіміків, що дарує вічне життя. Заплющую очі, молюсь і сподіваюсь, що ти даси мені час. Давно хотів тобі сказати про свої почуття, та не наважувався. Іноді стається так, що художник закохується у своє творіння жадливою душею. Так от, ти моя, єдина Примара. Я обійму твою зміїну гнучку постать, та не сьогодні.
Холодний подих самотності огортає мій розум. Чи випаде можливість тебе побачити ще раз? Вдень вкотре забуду твій п’янкий голос самої зорі, солодкі отрутою вуста, чорне, як ніч, волосся, широкозаплющенні очі, сяючі вродою повного місяця; та не вночі. Вкотре сновигатиму у пошуках твоєї постаті облудної підступності.
3 «Зустріч»
Невже це ти!? Згадала свого Сновиду! Я сумував, моя єдина Примара. Обіймав повітря, цілував порожнечу… Зажди, розкажу тобі все, тільки не йди, залишися, благаю, лишися назавжди. Невже не той хто тобі потрібен!? Подивись, подивись прямо мені у вічі і скажи хоч щось! Будь ласка, промов хоч слово і я піду за тобою.
—Тепер ти готовий,- вхопила за п’яні думки холодним голосом, - ти готовий покохати мене по-справжньому.
Примара підійшла до мене, стала напівпрозорою постаттю і поцілувала вуста.
— Чи готовий ти жити вічно,- продовжила вона,- згодний ти кохати мене завжди?
— На все, - поспіхом промовив, хапаючи легенями повітря, вустами отруту- я йду за тобою, моя єдина Примара. Ми взялися за руки і тіло набуло чогось неземного. Нарешті разом. Я уп’юся твоєї отрути сповна. Присвячу тобі своє існування. Ніколи не пожалкую про це, бо ми разом, ми єдині. Нарешті… Здійнявся галас будильника…
Я, немов наполоханий вовком заєць, підірвався з ліжка. Чому? Знову? Ти ж обіцяла? В цю ніч Сновида перестав сновигати, він назавжди зплишився з Примарою і десь подорожує світом, переповнений невимовним коханням довгоочікуваної нічної красуні.
Невже ти зі мною, Примаро?
Сон ІІ "Поглинаю нереальність"
У кожного самотньо буяють теплі мрії, небачені планети, невичерпні надії. І серце припиняє кисневий кругообіг, коли душа приходить у супроводі ночі. Рахуєш дні сердешні, солодкі звуки поля, самотні тихі верби, погнуті в дощ тополі. Коли мене не стане- бездушні океани, наповнені душею, полинуть в Чорне море із синього до того.
Я закриваю очі, кормлю в думках про краще свій лютий теплий гомін у голові пропащій. Малюю океани, звертаюся до Бога, блукаючи по лісі, шукаю лісового. А все ж не знайду нині, бо ще тополі гнуті не поламали віти, і верби не забуті стоять, стоять і нині- роки не загубили, і дні не відлетіли у вирій, наче птахи, рахують нічні зорі заморені, розбиті на тисячи невдалі .
Ковтаю алкоголю я сторінки прибою і слухаю чи варто мені шукати долю, розбещену, відому, накреслену невдало сліпим, талантом критим. Із крилами надії кормлю бажання вітром, аби лиш відлетіти подалі килимлітом.
Ну ось цвітуть діброви і місяць ясноповний, поміж солодких ягід дурману й беладони. Сьогодні, як учора, лечу на килимліті, хапаючи за коси берези несповиті. Тримаються за боки невирішені справи- мене шматують досі у відчаї примари.
У серці синьоокім блукаю я босоніж, говорю із зорею, шепочуся за космос, все нишком, щоб не чули. У полі заплітаю пшеницю, жито, просо безцінне, наче злото, що так нахабно просить солодких океанів.
Ці нездійсненні мрії! Чи ви не хочте вітру, чи течії Гольфстріму у вирій теплий, щирий, похований у казці про ластівку підбиту, нарешті полетіти? Ох очі, мої очі, навіщо породили ці світлі мемуари, обличчя нещасливі, солодкі океани із світлої надії, ох мрії- ночі чорні приснилися сновиді. Життя мені б прожити невдало, як невдалі машини чи програми.
Ну, що ж, а це на краще, піднімемо вітрила і вітер нехай скаже куди прямує сила. Солодке море хвилі висушує пісками, десь там стоїть Сновида з порожніми думками.
Поміж думок ласкавих, пташок з душею рідних, літаю я між полем і колосами плідних пшениці, жита, злата. У небі, в хмарах синіх, поміж сивого краю, катаючись на хвилі, шукаю я Примару, чужу, нерідну вічно. Між океаном Правди й Завзятості-протоки розкинулись, до того ще несміливі кроки, до Відчаю-обриву. Стою і споглядаю на береги безкраї і сині-сині хмари, поміж блідого неба, палаючого снігом.
Ти знаєш, чи морська то мене взяла хвороба, в палкі обійми Бога між світом нереальним і світом Світового. Та ні, всього лиш мандри в дитячий, напівсонний мій мозок прохолодний- від відчаю і страху. І сам в думках гадаю: «Чому я зупинився», чому не кинувсь у воду- голодну та не вмився.
Блукає між світами у океанах правди з Примарою за руку, закоханий у клятві, Сновида сутінковий. Десь ген за полем синім, у сизокрилім світі літає, наче сокіл, щасливий, не розбитий, онук старої Правди. Я все лечу за ними, за тим вогняним слідом, що їх лишила пристрасть, до Відчаю-обриву.
І тут, не спогадавши про відчайдушність вчинку я падаю до низу із швидкістю барвінку, розкиданого в лісі рукою мецената. Хапаючись за пекло із пристрасті Сновиди до вічної Примари, укотре сині хмари рятують розум мій.
Сон ІІІ "Споглядаю на життя"
1 «Моя команда разом»
— Ця ніч пройшла бездарно!- кричить мій розум дикий, моє вже інше «Я»,— Куди зібрався? Лихо, так вже твій час скінчився, а ну скоріш звідсіль! Ці мрійники, сновиди, це повна маячня! Ну й де той гультіпака? Як звать його, Сновида? Окутаний красою, покинув розум наш. Ну, що ж, а це на краще, дивлюсь в новій ти ролі складаєш мрії в снах, похвально, добре, браво. Надіє, га Надіє, чому ти знову плачеш? Прийде колись час твій, а доти спи, бо зараз берусь я до роботи.
— Нічого, не надовго у цій бездушній ролі, між океаном Правди, побуде розум наш. Я тут в солодкім нині, мов море, ніжнім-ніжнім у спокої з душею потеревеню мить, допоки ти Бездушний, злий покидьок й поганець, в безодню люту пустку колись не відлетиш. Надіє, ти зі мною?
— Так,- тихо,- сподіваюсь. Вернеться наш Сновида. І знову всі разом, цей розум не покинем.
Думками мозок рветься і кров’ю, як чорнилом, щебечуть на листку слова незрозумілі. Все, як завжди, прекрасно і світ цей ніжно-чорний бере в обійми справ. Бездушний, як машина, бездарний, як людина. Ледь жевріє вогонь в розгубленій душі, загубленій думками, потопленій у них . Давно згасає сонце в мені, людині грішній- вода ж бо не горить, теплом не зігріває обличчя непривітні. Думки на ніч ясніють, під ранок в’януть стрімко, як квіти без води. А я все погасаю, живу і споглядаю назад роками вдаль, в минуле безтурботне.
Цей ранок непривітний, холодний, світанковий, такий собі- німий, напівранковий сморід із справжнього життя. Моя команда разом Бездушний-злий буденний, у мріях світлий Мрійник і квола, ледь жевріє, Надія- квітка ясна, Сновидою натхненна.
2 «Себе в собі шукаю»
Себе переглядаю, кидаю гральні кості, ходжу вперед-назад. Бездушний лиш сміється, живіт свій надриває і тицяє у світ, кривим залізним гаком. Надія план лаштує Сновиду повертати, до Мрійника іде.
— Ох любий океане чи світанковий вітре, спустися з синіх хмар, що їх намалював ти, тремтячою рукою.
— Голубонько, Надіє, що сталося, рідненька, чи так погостювать забігла ти на мить.
— Цей покидьок Бездушний зведе мене зі світу, а потім і тебе. Сновиду з океану, з Примарою того що, нам треба повертати. Я вірю, сподіваюсь повернемо ми їх.
— А як ти пропонуєш це, душенько, зробить? Хіба не влізти в бійку, з опудалом із пекла, з Бездушним без душі, не покоритись силі, розквітнути в надії і як раніше жити, не знаючи біди. Ох мрії, мої мрії. Ну, що ж давай до бою за мрії нездійсненні.
— З тобою до Сновиди! -вони гукнули сміло, аж гомін по діброві розлився океаном солодким, світанковим, душевним океаном наповненого кров’ю минулого старого, забутого віками. Летіли, мчали швидко…
3 «Бездушний владарює»
Цей ранок незвичайний, бо сни кудись поділись. Бездушний здивувся від сил, тих, що з’явились і влади наді мною, безмежної, мов пустка- глибока чорнорота. Творив він справи чорні. Моє життя бездарне складалося із того, аби для себе краще, а інше для дурного, Бездушний- розум мій.
Я все марнів, здригався від слова «Бога» й «правди», все більше насміхався із доброти людей.
Куди ж мене втягнуло, в які пропащі мандри? І як так далі жити не розумію я. Бездушний- злодій долі, згубив всіх друзів вірних і все йому кортілось помститися мені, за слабкість та невдачі холоднокровні, чорні. Ох очі, очі рідні не бачать сонця просидь, не чує розум мій думки і побажання. Усе б змінив, та знаю, Бездушний мій господар і я йому служу, так вірно як ніколи. Надія помирає...
4 «Сновида і Примара»
У колосах пшениці в глибинах мого мозку летить Сновида бравий, убраний, як до посту, суворого, страшного. За руку тінь тримає, вдає безмежне щастя, і бігає, і ложить , покоси завиває, що їх посіяв Мрійник в дитинстві з дідом рідним. Не бачить він обличчя примарної Примари- гадюки, злої мавки, служниці прямо з пекла, Бездушного коханки. Душею й тілом мертва, вона все смокче сили із нашого Сновиди. А він її цілує, до серця притискає, голубить, і вдихає у старість дух життя. А зорі погасають і місяць ясноповний під владою Сновиди старіє, помира. Упився п’янким хмелем, зміїної отрути пекельного створіння, диявола руки, Примарою самотньо. Цілує він пристрасно вуста її червоні (повсталі із старих і зблідлих губ пекельних). Сновида сутінковий, поклявся полюбити- і полюбив брехню, Бездушного молитву, до кого, сам не знаю. Надія помирає...
5 «Пам’яті Мрійнику»
Летить у полі жита наш Мрійник килимлітом і сяйво мерехтить із ниточок чарівних. Він дивиться, що гасне надія в його серці, Сновиду не впіймати, додому не вернуть. Надія помирає…
Вхопив її під шию біднесеньку Надію- заморене дитя. Як важко їй жилося, як билося сердечко об груди вщент, мов хвилі розбилися об гори тверезого життя. Заплакав гірко Мрійник, його вхопили в розпач думки про забуття.
—Чому ж я не розбився об океанські хвилі? Чому ще досі лине ця пісня з вуст моїх, сумна та безталанна. Ох мрії, мої мрії, вже вас не повернуть.
Поклав у трави тіло, заморене, засохше, як та стеблина в полі без літнього дощу. Поцілував в зблідніле чоло дитяче, ніжне. Заплакав, полетів подалі все від поля.
У відчаї кидався у крайнощі наш Мрійник, тепер він без Надії, направив килимліт в Солодке синє море, що стало чорне нині. На швидкості з обриву віддався хижакам… Розшмаштувало тіло і кинуло на берег на радість ворогам, його струнку статуру, відбиту у пісках.
6 «Штормило»
Старів щораз Сновида, торкаючи Примару, кохання щире брало над розумом своє. Згасав…, зірки згасали і місяць кароокий все через раз світив, даруючи життя, ледь-ледь за нитку взявшись.
Не витримав, не зміг так- Надії вже немає і серце полонило його якась печаль. Він за життя тримався руками міцно-міцно, але кохання браве згубило і його. Одного разу вранці Сновида не прокинувсь і відійшов кудись (в Солодке море, мабуть, чи може у протоку, хто зна його куди).
Штормило. Вітер шмигав розкидані тополі, дощем погнуті віти ламав, щоб їм боліло і розум тверезів.
7 «Прокинувся від сну»
І так життя скінчилось. Сновида, Мрійник знову з Надійкою зустрілись уже на тому боці солодкого життя. Один за одним, наче Джульєта і Ромео, отруту злободенну всі випили до дна, життя скінчилось марно. А чи скінчилось? Мабуть. З солодких берегів ще не вертавсь ніколи ніхто з обіймів Бога пречистих, світанкових.
В мене щось гостре раптом, як голка злої відьми, між ребрами у серце вкололо- марні мрії, що їх кормив Бездушний з Надією колись. Щось чорне-чорне в грудях гуркоче ненависно, усе добро останнє в мені хоче поїсти- пожерти сараною поля обітованні. Це та Примара чорна, Бездушного служниця, в мені перетворилась на Ненависть орду запеклу, кровооку.
Ну, що ж, а це на краще, лишилося лиж двоє, тепер кінець кінцем покінчимо із цим нахабним неподобством, що їх життя лишило.
Я сам з собою досі, в мені Ненависть відгук лишила на душі, а більшого не просить. Бездушний радо скаче, творить всі чорні справи, що так йому кортіло колись комусь зробить.
Добро в мені померло і Зло вхопилось міцно, тепер не відмахну, а може це на краще, Надії вже немає, це я давно затямив, прокинувся від сну…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632820
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 01.01.2016
Між сумними акордами сміху грає вітер і небо шумить.
Я в полоні закоханих в літо, ненависників осені мить.
Лине пісня сумна і журлива, всі птахи відлетіли у вир
Де ти бродиш самотньо людина, поміж трав і стежин запашних
Нині сонце не гріє, не тліє, і блакить не голубить мене
Я в полоні закоханих в літо, чуєш осінь-"Не люблю тебе!"?
Ти понищила вітром світила, фарбу вкрала з мого полотна
Я для тебе маленька людина, ти для мене Всесвітня зоря
І благаю тебе зупинитись. Ігноруєш мене, сміючись?
Я в полоні закоханих в літо, але осінь вподобалась більш.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619100
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 07.11.2015
Я ковтаю листки алкоголю і прикурюю вічності дух
Пригортаю сторінки прибою і голублю символіку букв
Переповнений відчаєм голос не промовить, але прозвучить
Я гортаю книжкові пригоди- задихається киснем блакить
Відчуваю на кінчиках пальців невимовний цей запах і смак-
Доторкнувся б до неї… Мов ранком не покине священик обряд,
Не покину і я звук прибою, темну ніч у полоні зірок
Я спустошую книгу додолу, і літаю у світі думок
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618736
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 06.11.2015
Солодкий вечір серед трав, прошептаний старим повітрям.
Я сам, навколо лиш туман, мене вкриває вітром світлим.
Дивлюсь в омріяні світи, зірками казку починаю
Я вкотре серед пустоти, в собі весь світ перевертаю
Голублю книги сторінки, фантазію морю обідом
Поміж осінньої трави я гріюсь сонцем холодильним
Дощі пройдуть, і сон пройде, і все це зникне між рядками
Лишиться паморозним днем забутий місяць місяцями
А я дивлюся в синю синь- змарнілу, латану землею
Я мов рогіз, мов осока із ароматами женьшеню
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617761
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 02.11.2015
Посеред жита, снів тополі, серед думок- солодких ягід дурману,
Крутила тінь проворно і моторно і нищила Святого Духа дух.
Солодкий шепіт з-попід лану лився і задихався зо сміху, ряснів.
Чебрець, чар-зілля, сон-трава, любисток кохалися замолоду віків,
В нічній потузі шелестіли вітром, кидали поцілунки запашні
І гомоніли, говорили ніжно, стелили неповторністю гаї.
Я все стояв, боявся кинуть оком, щоб ненароком диво не спинить.
Очищами своїми, мов потоком, спустошувальним обливав їх квіт.
Несамовито я вдихав весь кисень і відчував солодкий подих трав.
Загомоніло жито, крикнув вітер, будяк всміхнувся тепло, поміж хмар,
А хміль обвився об стрункі берези, і неслухняно чадив юних дам,
Сміливо вів зажурені баляси, допоки їх за віти не хапав
Мостив гніздо самотній дід-дубище, в омані сонця, поцілунку трав.
Все це розлилося струмком привітним, хоч у обійми кликала печаль...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611656
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 06.10.2015
Солодкий запах берегів, молочно-білий, наче попіл,
Спускається із вуст моїх, всім остогидлий досі, спокій.
Навіщо в небі ніч горить,глумиться із всього святого,
Німий самотній теплий клич серед зірок старого поля?
Затьмарюють нові думки новини й погляди сумного,
Зарозумілий зрання день годує ледаря нічного.
Живі сумують, сивий жмут волосся падає додолу.
Живи допоки силоміць тебе тримає дух, красою!
Час може здатися чомусь під чари, часто злободенні.
Черкати чим старі вогні, погаслі, зношенні, мов пені?
Цей лютий світ цілує слід чогось святого церемонно.
Цінуй життя, як сонця схід, цілком цілющого безсонно.
Повіє вітер, силоміць зачепить тінь пороки серця.
Приглушить шелестом зірок перлини радості озерця.
Одна залишиться душа, обабіч спокою людського
Омонімами є слова- душевна кома й розділова.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=610585
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 01.10.2015
Я відкрию в собі цілий світ,
Намалюю його білим чорним.
Тут самотнім лишається квіт
У полоні старої Мадонни.
На безмежності всіх берегів,
Нанесу білим чорні кордони.
Чи сумуєш за світом своїм,
Поділивши на двоє закони?
Намалюю я чорним зірки,
Білим чорним фарбую безмежність.
Чи то я не у тілі своїм,
Пригортаю до себе бентежність?
Намалюю розколений світ,
Ніжно чорним його намалюю.
Хай кричать у полоні тонів
Невибагливі ноти гравюри.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=610389
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 30.09.2015
Нічний потяг відходить до неба.
Замовляєш квиток ти чи ні?
Піднімає до Сонця планета,
А про місяць пліткують зірки.
Розправляєш навстіж свої крила
І гартуєш до зльоту пташок.
Де поділася отча надія?
І куди летимо?... до зірок.
Досить хворим на серце радіти.
Ми даремно прийшли у цей світ.
Куди, вбого, підуть мої діти?
Куди їх приведе заповіт?
Потяг пісню востаннє просвище
Звідси ти не підеш нікуди-
Тут немає землі - попелище -
Крематорій понищив роди.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608690
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 23.09.2015
Я ім'я твоє вголос малюю
І до нього торкаюсь вогнем .
Із тобою, мов рівня, воюю,
Де ти, рай мій весняний, тепер?
Уночі крізь тумани і зорі
Напишу твій останній портрет.
Чи це ти…?Подарунок від долі?
Не закінчений ще силует.
Я ескізи не рватиму нині,
Бо боюся, щоб втратити слід.
Чи це ти…?Порятунок снодійний
Миготливий, оманливий сміх.
На портреті осіннім, мов зблідла,
Бо безбарвні стають без душі.
Чи це ти…? Квітка-папороть світла
Розквітаєш на серці моїм.
Я ім'я твоє вголос малюю
І зірками квітчаю твій лик.
Чи це ти…?Та з котрою воюю,
Чи це ти…?Чий цілую я слід.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608452
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.09.2015
Я ступаю вперед німим феніксом, перестали літати давно.
Чи душа то моя повна величі, чи здійнятися всім не дано?
Піднімаючись на ті міліметри, просідаєш на метри й роки.
Чи то я засмальцьований долею, не вгинався при царськім дворі?
Посміхаюся же до безлюдності, переповнений думкою страх
Я до тебе звертаюсь "високосте", ти до мене укотре "простак".
В світі стомлений праведнім праведник, перекошений, босий, сліпий.
Чи то я, не оспіваний Байроном, залишаюсь на кулі земній?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=606755
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 14.09.2015
Я тимчасово не пишу.
Укотре я пропав з онлайну.
Не відчуваю душу всю,
Лише ледь-ледь щемить востаннє.
Я тимчасово в мережі
Забув всі логіни й паролі.
Людина в іншому житті-
Спустошена жагою волі.
Я тимчасово напишу
Всі свої втілення жаданні.
На хвильку душу відпущу-
Хай погуляє окаянна.
А я тим часом напишу-
Все те, що так колись боліло.
Що мою душу неземну
Так веселило, і так гріло.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=598593
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.08.2015
В багрянім полум'ї кортіло потонуть
Цілунком пристрасним хотіла попрощатись
Не встигла... та й пішла в далеку путь
Заграла партію мелодії з сльозами
У прірву кидалась в поривах ноти "сі"
Куди ж тепер ведуть її стежками
Сп'янілі від омріяних вершин
Вона горнулась сонця, так наївно
Її так пестив вітер при дощі
Зникали зо світу навік дитя привітне
І поверталася на обрій вірний свій
Куди ж її неточними тонами
Покликало поникнути у тінь
Коли її мов гострими зубами
На шмаття рвало гомоном утіх
Вона ридала, сонце затуляла
Вона благала ще хоча б разок
У лісі щось зозуленька кувала
Мелодія цвіла поміж стежок
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=597434
рубрика: Поезія, Портретна поезія
дата поступления 03.08.2015
Болить, болить душа колись безхмарна.
Живе, живе допоки ще жива.
В пітьмі заграє музика безбарвна
І запалає полум'я життя.
Де світло в світі? Згасло … а чи було?
Куди тепер? Хтозна... давай вперед?
Не будь же песимістом чи Іудою-
Життя і смерть - лише один момент.
І знову чорні очі всі на тебе,
Взирають і принижують на сміх.
Коли ж заходить в залу королева,
Вклоняйся чи готуйся на батіг.
Навколо лише норми етикету,
Тебе вбивають коми та дужки .
Розправу кат готує до балету,
А ти танцюй, як блазень, при дворі,
А ти давай біжи, всміхайся щиро
І нишком оглядайся навкруги.
Цей світ самотній і несправедливий,
А ти його змінити захотів?
Розбитий вщент корабель, наче привид,
Страждає, полишаючи десь слід.
Тебе лишають потягу до неба ,
Лиш ціни зависокі на той світ.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=596610
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 29.07.2015
Місяць на небі в полоні- закоханий
В рідний світ зір (у їх погляд сполоханий).
Щедрістю пещений, серцем захоплений,
Думкою спійманий, та не розтоплений.
Вічно на небі окутаний вродою.
Душу від себе жене, наче прокляту.
Він опирається горю неньчиному ,
Щиро сміється ключу журавлиному.
Місяць на небі зрадливий нещирістю,
Він переповнений підлістю й мстивістю.
Хоч половина його повна святості-
Інша вмирає від вбогості ратуші.
Місяць на небі чи грішний, чи праведний?
Він посміхається, ще не покараний.
Гордістю груди розбило на тисячі,
Небо в полоні Святого Величності.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589377
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 23.06.2015
Тарасе, батьку мій, кобзарю, чому поліг ти у труні,
Вишневі сади увінчали твої сумні вуста німі
Чом очі щирою душею, всміхались долі непростій,
А думи волею зітхали, закохані в поля святі
Ти напророчив нам свободу і прихистив наш рідний край
І Україну карооку намалював... Для серця рай.
ЇЇ ти мову солов'їну у кузні наче сталь скував,
А долю - чорну домовину- переписав... Урятував
В полоні рідної мадонни згорали вщент серця людські
Ти був поводирем у морі і проводжав нас до хатин
Твої слова неначе іскра, манили й надихали нас
І слово наше українське, в душі займало й місце, й час
Портрети рідної країни, закохували око й слух
Зачарували нас картини, і неповторний віршів дух
Тут "...на оновленій землі врага не буде супостата"
І знову буде Ненька-мати, святую землю колихать
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588211
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.06.2015
На старих фотографіях- мертві сміються
Хоч руки холодні, серця їхні б'ються
На жаль, полишивши земну домовину
Летять вони далі в чужу верховину
В скорботі й печалі омиють їх сльози
Вони посміхаються смерті- вельможі
Прийшла покосити їх, вкрасти життя
Забрати останнє щасливе буття
Брехня- те, що ти відпустив і забув,
Що ти свічку пам'яті в серці задув
У полум'ї магми погинуть віка
Із попелу встануть старі імена
Ти знову згадаєш, як кадр за кадром
Ти їх обіймаєш, говориш востаннє
Я знаю твої страшні муки німі
Я чую, як плачеш ти з ними вночі
Я знаю, я бачив, я чув, відчував,
Цю муку у серці своєму тримав
Ти бачила- досі на них він сміється
Обличчя приємним теплом розіллється
Ти знаєш, що він із тобою завжди
Не рвися померти, благаю, живи!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=584512
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.05.2015
Серед своїх лишаєшся один- самотній океан без берегів
І очі болем гатять струни злі, ти вірним залишаєшся собі
Без посмішки фальшивої по вуха, стаєш подобою святого духа
Небажані приходять прихожани, просити порятунку, невблаганні.
Згасає свічка щирих почуттів, ти знову залишаєшся один.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=581264
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 15.05.2015
Якщо висохне вода- я піду по суші.
Марно вам мене спиняти, чорнороті душі,
За життя своє коротко встиг я розпізнати-
Де живуть, де проживають, життя марнотрати.
Піднімаєте ледачо свої стиглі очі.
Будуть вони вповні чорно за гріхи і ночі.
Нехай Бог розсудить нас, якщо я не правий,
Та відзараз -повсякчас, я буду незламний.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=581263
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 15.05.2015
Віка за віками, сторінки листами
Ми щастя хотіли,й безмежно бажали
Нарешті по-справжньому вільну державу
Та тільки зловили ми з вами примару
І сумно вдивляючись, бачити сни
Ще вчора чужі, а сьогодні свої
І схили Дніпра не ревуть, неспроста
Як далі нам жити з тобою, сестра?
У нас із тобою і серце одне
Лиш очі і розум чужі відтепер
Можливо ти думала, ріжучи вени
Мене ти уб'єш й будеш жити за мене?
Та ні, люба подруго, рідна сестриця
З тобою на двох одне тіло храниться
Уб'єш як мене, то й себе закопаєш
І рота закривши, свого не роззявиш
Зв'язав мої руки, свої не розв'яжеш
Почавши душити, сама ж ти і зляжеш
Як очі закриєш мої, не побачиш
Сліпою ходити? То разом одначе
Якщо ти для мене готуєш петлю
Готуй її, чорна, на себе одну
І кіл якщо в серце ти хочеш всадить
Ти бий не соромся, хай вистачить сил
Хай ґави кричать і, проклявши життя
Стовбичать, кудахчуть удосталь, сповна.
Просила тебе зупинитись, однак
Я бачу лише прогресуючий рак
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=572564
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 07.04.2015
Ноти безмежності, букви безкрайності
Світле на серці, позбавлене жалості
Ніби зсередини світле, не з ввічливості
А все ж таки ззовні без жодної ніжності
Чарівне й прекрасне творіння Господнє
Неначе троянда зросла з підвіконня
Очі вогнем, ніби сиплють натхненністю
Вуста твої ніби заманюють ревністю
Запах п'янкий, ніби в солоді скупаний
Голос нерідний, словами окутаний
Я задихаюсь киснем наповнений
Це все від старості та задоволення.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538172
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.11.2014
В лукавій усмішці огорнута ніч
І місяць шептався з зорею
Посохлі дерева стояли навстріч
А стежка ішла над землею
Забута навіки сільськими людьми
І вкрадена у всього світу
Народжена в серці самої пітьми
Не бачивши сонця при цвіту
І наче чаклунки зросли із землі
Стояли посохлі берези
Їх руки зчорнілі опущені й злі
Гойдались немов нетверезі
У центрі самому стояла вона
Покинута навік криниця
Занедбана й чорна- сама не своя
І проклята в ній там водиця
Просякнута болем і смертю людей
Стражданнями, відчаєм, страхом
Багато потоплено бідних дітей
Які за роки стали прахом
Лиш чорного ворона чули ми там
А більше нікого … живого
Він щось несміливо озвався… І «карр»
У серці забило тривогу
Коли повний місяць у небі сія
Почнеться там дивна вечірка
Не раз прозвучить якесь дивне ім’я
І в’язка неясна говірка
Щось дивне з рогами навколо стриба
Чаклунки стоять на колінах
Мені говорила прабабця моя
Не йди туди, рідна дитино.
Ніч темна стояла сама не своя
І кликала нас без упину
Тут гучний крик півня, що линув здаля
Зірвав всю цю дивну картину
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=517837
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 17.08.2014
Зростили ми ліси на крові.
Повиростали на кістках.
Самотні мальви в чистім полі.
Самотні птахи в небесах.
Вже не почують клич діброви.
І голос більш не промайне.
Самотні колоси у полі.
Самотнє небо без тебе.
Герою, рідний мій, герою,
Чи пам’ятатимуть тебе?
Чи може вітер в чистім полі
То загуле,то промайне?
І заклекоче в небі птаха
Про тебе сумно й знов у вись.
А вдома буде твоя мати
Кричати: «Сину повернись»
І ніби знову у пелени
Її огорне сивина.
О рідна матінко, не треба
Твоїх сліз гірких. Все дарма
І прокричать «Героям слава»
У землю чорну і сиру
Тебе загорнуть і ласкаво
У путь останній проведуть
І лише посивівша мати
Не буде стримувати сліз.
Стоять навколо лиш солдати
І постріли летять у вись.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=515685
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 05.08.2014
Вже тихо-тихо вечоріло
І вітер тихо гомонів
Трава й діброви шепотіли
А сонце падало у рів
Пташки летіли в чистім небі
Світ сонця падав до землі
Летів самотній білий лебідь
І гуркотів на висоті
Та тут неначе голос пекла
З самих глибин загомонів
Відкрилась паща, пастка смертна
І світ на мить осиротів
Поцілила у мирне небо
Із пекла куля вогняна
Потрапила в залізні ребра
Порода диявола і зла
І бідний лебідь, наче сокіл
Униз стрілою полетів
А вічний остогидлий спокій
Дістався неба берегів
І цей вогонь з самого пекла
Забрав життя трьохсот людей
Скорбота й жаль, вірші посмертно
І сльози в тисячах очей
Скорботні падали пелюстки
З червоних, ніби кров гвоздик
Вдягнули всі скорботні хустки
Для увінчання їх навік
Нехай дорога безтурботна
До Бога буде їм проста
А доля й смерть невідворотна
У кращий світ,щоб привела
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512713
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.07.2014
Колихається колиска
Українського життя
І збираються навколо,
Нам пророчить майбуття
Коли брат на брата вила
Направляє і грозить
Яке вам собаче діло?
Україну поділить.
Розорити ,розорати
І засіяти хмелем
Аби всі забули грати
За якими заживем.
Нам пророчать братовбивство
І "бандерами" стають
Усі люди українські
Котрі волю бережуть
Проросійські мітингарі
Все руйнують і ідуть
А нам "бидлу" Україні
Всі ці рани заживуть
Непотрібно нам нікуди
Договори, лиш папір
Подивіться врешті люди
Хаос... Нащо дім палить
Чорний ворон пролітає
Нам пророчить майбуття,
Якщо ми не об'єднаймось
Жити будемо як свиня
Що дадуть, те враз проглотим
Проживемо! Рік чи два
Та згадайте врешті люди
Їм для чого порося
Щоб на Пасху поживитись
Розпустити животи
На пустий хлів подивитись
Де не має вже свині
Зрозумійте ви нарешті
Нам потрібне майбуття!
Не покиньте ви ж ніколи
Україну - немовля.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512255
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.07.2014
Село хатина і сосна
У тій хатині вся сім"я
Дідів прапрадідів батьків
Синів,онуків,матерів
Краса великого масштабу
Незнаного ще досі стану
І образи висять в покутті
А стіни білені й покуті
Тоненько плівкою павутиння
Із вікон сяє й б'є проміння
А біла піч посередині
Стоїть одна в самотній днині
Самотні ліжечка стоять
І подушки на них лежать
По дві і зверху вкриті
Мереживом біленьким в квіті
На дворі пусто не буває
Качки,то котик пробігає
Сторожать хату сторожа
Одна собака вже стара
Стоїть високий сіновал
А в ньому аж до самих хмар
Мякого,запашного сіна
Що хтось до стелі закидав
А ніч жарка і ти у сіні
Чаруєшся красою села
Приходить вечір й сірі-сірі
По небу хмароньки...Пливла
Неначе зіронька яскрава
У небі ясно засіяла
І знову спати уляглась
За місяцем вночі тяглась
О боже що то за була краса
Забули ми про шум села
Не про дороги шепче він
І лине десь синички спів
Десь соловейко щебета
Забули ми що є душа
Душа то щебет солов"я
Звучить лиш раз на все життя
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511899
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 17.07.2014
Не раз ми сни втрачаємо
Про сон ми забуваємо
Про відпочинок знаємо
У ньому лиш спимо
А сни ми пропускаємо
Бо знаємо
Ми знаємо
Нам відпочинок ,а не сон дано
І все життя ми граємо
І молодість втрачаємо
Бо знаємо, що маємо
В гробу все проспимо
І це життя чекаємо
Життя ми починаємо
Старіємо , вмираємо
У вічність ідемо
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511039
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.07.2014
Сьогодні червоні гвоздики
В руках ветеранів війни
Сьогодні старці, вчора діти
СРСР землі
Згадаємо ж наших героїв
Котрі за наш край полягли
Назавжди урок я засвоїв
Війна призведе до біди
Загинуло безліч народу
Котрі й не чекали біди
Спокійно жили вони зроду
А тут ріки крові з війни
Загиблих багато мільйонів
А скільки сиріт без батьків
А скільки безбожних прокльонів
Лунало із вуст матерів
"Тебе ж моя матінко мила
Ніколи не лишу повір"
Стоїть в полі чорна могила
Не стримав обіцянку син
Блищать ордени на героях
Гвоздики червоні лежать
На братських могилах -покірно
В очах у всіх сльози блищать
А скільки чекало народу
Почути жадані слова:
"Сьогодні наш день перемоги,
Сьогодні скінчилась війна!"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511037
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.07.2014
Життя найбільший дар природи
Це знали всі , у всякий час
Й не дивлячись на перешкоди
Йдемо ,допоки наш вогонь не згас
Життя у нас коротке дуже
Все швидше плине час у даль
І не спіши ти жити друже
Скуштуй усе і жаль, й печаль
Воно навчить тебе любити
І рідну матір цінувать
Навчить тебе як ліпше жити
У цьому світі існувать
Ти хочешь йти з закритими очима
Не дивлячись на перешкоди уперед
І серце відкриваючи ключима
Любити,жити — це насамперед
Зробивши помилку не зупиняйсь на місці
А йди твори добро й своє життя
Бо твій талант захований у дереві,у листі
І проявити його зможешь тільки сам
Життя це час кохати та любити
Коли ти можеш відчувати відчуття
Це час коли ти просто можеш жити
Це час твого неплинного буття
Можливо ти казав: Не хочу жити
Не хочу відчувати почуття
Запамятай таке не говорити
Бо зникне все,поринеш в забуття
Ми живемо не знаючи що буде
Не можемо сказать зазделегіть
Чи може хтось тебе та й позабуде
А може хтось полине у верховить
Життя це нитка по якій ідеш й не знаєш
Чи пройдеш шлях по ній чи ні
Можливо хтось старається завадить
І обірвати нитку — лиходій
Можливо обірветься тая нитка
Ти упадеш у прірву та й на смерть
І розібється не одная та кістка
Розібєшся ти повністю ущент
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=468021
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 23.12.2013