Сокольник

Сторінки (5/486):  « 1 2 3 4 5 »

О БОЛЮ МІЙ!. .

О  болю  мій!
Ти  є  життя,  я  знаю.
Хто  не  живе-
Тому  і  не  болить...
І  ниють  рани...
І  душа  страждає...
Яка  ж  ти  різна,  
Різна,  болю  мить...
То  розкажи,  
Яким  же  ти  буваєш,
Мій  болю,  
Віддзеркалення  життя?
Ти  мати  й  мачуха,
Ти  день  за  небокраєм,
Ти  незрівнянна
Сила  відчуття
Моментів  тих,
Що  дарувала  доля,
Яка  під  доброю
Зорею  нас  звела
Дарунком  щастя...
Тільки  вже  ніколи
Нам  не  відпити  
з  того  джерела.
Ми  сліпо  маєм,
Не  цінуючи,  ЩО  маєм,
П"ючи,  допоки  
У  криниці  є  вода,
І  так  п"ючи,  
Безтямно  пропиваєм
Той  дар  на  двох,
Що  Бог  кохання  дав...
А  рани  що  ж?
На  те  вони,  щоб  нити,
Застуджені  об  млосний  
Світ  нічний.
І  все  ж...  Згадавши
Неповторні  миті-
Який  же  ти  солодкий,
Болю  мій!..


©  Copyright:  Серго  Сокольник,  2017
Свидетельство  о  публикации  №117041611229  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729110
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.04.2017


ЗАГАДАЮ НА ПІКУ…

Загадаю  на  піку...  Не  чирву...
Куля  в  люфі...  Стріляти  чи  ні?
Світу  далі  летіти  у  прірву,
Та  на  це  вже  плювати  мені.

Понад  Стіксом  у  пам"яті  снулій
Пролягає,  з"єднавши  світи,
Цей  місток,  що  завис  над  минулим,  
І  його  нам  уже  не  пройти...

Світлі  думи  у  стані  спокОю,
Наче  в  озері  жменя  монет.
Ти  ніколи  не  будеш  зі  мною.
Ти  уже  не  побачиш  мене.

Чи  побачиш?..  Босоніж...  Цвяхами...  
По  хиткому  містку  перейти
Через  те,  що  лягло  поміж  нами...
Піка  випала...  Куле,  лети!..


©  Copyright:  Серго  Сокольник,  2017
Свидетельство  о  публикации  №117031401128  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723538
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 14.03.2017


НА ХВИЛЯХ ДАЛІ

*вірш-  триптих,  написаний  у  співавторстві  з  поетесами  Наталією  Баницькою  (Гостею)  та  Іриною  Бондар  (Лівобережною)

Що    то    за    спогад?    Тепла,    м’яка    напівтінь,
Хвиля    бентежна.    Нерозшифроване    хоку.
Хто    ти,    химеро    з    найтонших    моїх    сновидінь?
Сплав    первородних    бажань    десь    на    відстані    кроку?

Ця    ідеальна    константа    хороших    манер
В    переплетінні    із    реготом    дикого    лісу.
Хочеш    відчути    рельєфи    пустельних    печер,
Запах    вітрів    у    суцвіттях    п’янкого    анісу?

Де    на    гарячих    пісках    розгубились    сліди,
Відгомін    арфи    по    всьому    периметру    раю.
В    глибах    базальту    застигло:    «Благаю,    не    йди!»
В    жерлі    вулкану    палає:    «Зникай!    бо    згоряю…»

На    пустирищах    всамітнена    зграя    ворон.
На    пустирищах    ні    оплесків    вже,    ані    слави.
Бо    вже    давно    відпустив    перевізник    Харон
Майстра,    що    нас    відшукав    і    у    вічність    розплавив.
************
А    ліс    –    підсвічує    сліди,
Що    кинув    ти    –    в    пісках    палати…
Там    листя    зЕлено:    «Не    йди!»
Там    спека    –    опіком    розплати.

В    глибинах    карстових    печер
Очей    озерця    –    дотлівають…
Скажи,    чому    з    усіх    химер
В    мені    найгірші    оживають?

Там    арфи    музика    тонка
У    водах    Нілу    спогад    топить…
Як    шкіра    білого    бика,
Що    звабив    ніжністю    Європу,

Блищить    вгорі    Чумацький    шлях…
Я    тих    коралів    –    не    збираю…
ЦвітУ    –    ромашками    в    полях,
Вогненним    маком    –    догораю…

Мені    услід:    «Куди    ти?    Де?...»
Слова,    приглушені    пісками
Пустельний    демон    відведе
У    тріщини    з    солончаками

Губ,    що    забули    пристрасть    змін,
Що    пересохли    без    торкання…
Пустеля.    Смерть.    Вона    і    Він.
Шматочки    пазлів    від    кохання.
******
Орфей?    Чи    гли-
няний    Колос?
В    бажанні    кволім
В    заміс    піску
Перелилось
Тремтіння    болю,

Ці    нервів    Стру-
ни,    що    Далі
"розмалюлюрив",    
І    пеклотрі-
щини    землі,
Мов    кракелюри,

Пройдуть    спі-
Ралями    Бруно
Крізь    наші    душі.
Ми    кров,    немов
П’янке    вино,
Зберемо    в    мушлю,

З    якої    так
Необере-
жно    мали    вийти,
Щоб    долі    під    
Акорд    баре
Отруту    випить.


©  Copyright:  Серго  Сокольник,  2017
Свидетельство  о  публикации  №117031100322  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722764
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 10.03.2017


Декаданс осені

На  світ  спада  нічна  імла,
Немов  покрови...
Тебе  до  мене  привела  
Дорога  знову

Одпити  темряви  вина-
Сумного  зілля,
Що  нас  посвячує  до  дна
В  гірке  похмілля...

Над  попелищем  сивий  дим...
І  знають  люди-
Чого  домігся,  не  завжди
З  тобою  буде...

То  наливай  кохання  жбан-
Останній  спомин!..
Нехай  майбутнього  туман
Серця  наповнить

І  приховається  в  серцях
Тепло  минуле.
...бажання  Мавками  в  лісах
Нічних  заснули,

І  ми  заснемо  назавжди,
Торішнім  цвітом
Там,  звідки  скільки  не  іди,
Не  в  змозі  вийти

За  межі  потаєнних  кіл,
Що  креслить  доля,
Повз  класи  пізнавальних  шкіл
Сумні  юдолі,

В  яких  бажання  залягли  
В  тісні  пенали,
В  яких  колись  і  ми  були,
І  все  пізнали,

З  яких  ми  рано  відійшли
У  неминуче,
У  ті  тумани  ,  що  колись  
і  нас  розлучать...

Та  ми  БУЛИ...  -ЯК  МИ  БУЛИ!..-
Шепочуть  губи...
То  до  останньої  налий
Сумної  згуби.


©  Copyright:  Серго  Сокольник,  2017
Свидетельство  о  публикации  №117030101170  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720952
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.03.2017


В ЗАДЗЕРКАЛЬНОМУ ЛІСІ ПІТЬМИ…

В  задзеркальному  Лісі  пітьми
Втаємничені  Чорні  Ворони
Кожну  мить,  кожну  мить,  кожну  мить
Казку  Лісу  від  Світу  хоронять.

І  коли  ти  Казкар  Видатний,
Сокровенну  закриють  завісу
Стукачі,  шпигуни,  брехуни-
Ті  Ворони,  господарі  Лісу.

Заблукаєш  пітьмою  стежок,
Що  ведуть  до  сріблястих  галявин,
Закуняєш  в  абзцах  книжок,
Що  стирчать  із  ботфортів  халяви...

Чи,  можливо,  інакше...  КОНЕКТ
Перерветься,  раніше  ніж  ВИЙДЕШ
На  галявину  з  лісу.  І  НЕ  Т-
(т)и  дійдеш.  А  тебе  таки  "дІйдуть".

Ти  до  ПРАВИЛА  ПОШУКУ  звик?
Як  не  ти,  то  на  тебе  "малява"...
Бо  за  ФЕЙКОМ  ховається  НІК-
Всім  керуюча  Списана  Лярва.

Ти  шукатимеш,  певне,  її
ПОЗА  МЕЖАМИ?..  Маєш  причину,
Бо  СОБАЧКУ  на  цьому  ти  з"їв
З  дивним  іменем  КІБЕРЗЛОЧИННІСТЬ...


©  Copyright:  Серго  Сокольник,  2017
Свидетельство  о  публикации  №117021301127  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718061
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 13.02.2017


ЗАМЕТІЛЬ, ЗАМЕТІЛЬ…

***пісенно***

Заметіль,  заметіль
Розливається  холодом  світу.
І  не  видно  довкіль,
В  закамарках  промерзлого  сіті,

Тих  слідів,  що  вели
До  твого  нещодавно  порогу.
Часу  плин...  Часу  плин...
І  прохання  злітає  до  Бога-

Віднайти,  віднайти
Ті  шляхи,  запорошені  снігом,
Донести,  донести
До  порогу  спеленану  ніжність,

Що  неначе  дитя
Буде  бавитись,  серцем  зігріта...
Та  нема  вороття...
Тільки  сніг...  Тільки  туга...  І  вітер...


©  Copyright:  Серго  Сокольник,  2017
Свидетельство  о  публикации  №117020901870  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717475
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.02.2017


Такий от сонет

Заміна  віку...  Заміни
На  energizer  хліб  і  сіль.
Бажаєш  drive?  Тільки  need
Закоротити  полюси.

Пігмаліон  без  Галатей...
Театр  формує  парадиз...
Мов  вістя  встромлене,  з  грудей
Кохання  вирви  назавжди,

Бо  трансформоване  воно,
У  світі,  де  нема  основ
І  суржик  замість  мови,

Де  ми  з  тобою  у  розлив
Пішли...  І  нас  не  допили...
-Як  маєш  ся?...  -"хріново".


©  Copyright:  Серго  Сокольник,  2017
Свидетельство  о  публикации  №117012801264  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715014
рубрика: Поезія, Сонет, канцон, рондо
дата поступления 28.01.2017


СТАРЫЙ НОВЫЙ ГОД 2017. мистическое

Промерзлый  Божий  перст,
От  холода  колюч,
Пронзил  вселенский  Крест...
В  провале  зимних  туч
Задрапирован  свод...
И  полная  луна
И  Старый  Новый  год..
И  пятница  трина...  
Пульс  жизненный  ослаб
За  снежной  пеленой...
И  распростер  крылА
Над  грустною  землей
Печальный  Ангел  Зла.
Внемли  его  ответ
Застольным  пожела...
-Осуществятся?  
-Нет.


©  Copyright:  Серго  Сокольник,  2017
Свидетельство  о  публикации  №117011401245  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712016
рубрика: Поезія, Езотерична лирика
дата поступления 14.01.2017


СИПЛЕ СНІГ… Арійське

Сипле  сніг,  покриваючи  рани
Збитку  зради,  облуди,  брехні...
Ніби  полем  блукаю  туманним...
О  Боги!  Як  же  тяжко  мені!

Розіп"ятим  зимовим  кожухом
Сніг  зігріє  пожухлу  траву...
Чи  й  собі  обігрітися?..  Рухом,
Наче  ритм,  у  якому  живу,

Рвучко  пляшки  печать  відкоркую...
І  немов  життєдайним  вогнем
Я  зціляюсь.  Уже  не  сумую...
О  Боги!  Не  покиньте  мене

Ось  на  цьому  холодному  полі,
Де  блукаю  сьогодні...  Гаразд?
Як  належне  сприймаючи  долю,
Що  її  я  для  себе  обрав,

Стану  тут,  зачепивши  рукою
Снігового  кожуха.  Здеру
Споконвічні  покрови  спокою.
Силу  крові  земної  вберу.

Опікаючий  холод...  Неначе
Лід  і  пломінь...  Арійщини  дух.
Всім  віддячу.  Комусь-  не  пробачу.
Не  надійтеся.  Я  НЕ  ПІДУ.


©  Copyright:  Серго  Сокольник,  2016
Свидетельство  о  публикации  №116122511161  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710426
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 05.01.2017


Колись любив я зиму…

Колись  любив  я  зиму...  Часу  плин...
І  вдома...  І  у  тих  краях  далеких,
Де  в  небі,  мов  до  вирію  лелеки,
Тюльпани  чорні  душами  пливли...

Колись  любив  я  зиму...  Не  тепер...
Той  шинозгар...  І  кров,  що  пролилася
І  на  снігу  корою  запеклася...
І  смуток,  що  у  вічності  завмер...

І  душі,  що  неначе  голуби,
Злетіли  в  небо  до  порогу    Раю...
Любив  раніше  зиму...  Не  сприймаю
Її  тепер...  Ні.  Вже  не  полюбить.


©  Copyright:  Серго  Сокольник,  2016
Свидетельство  о  публикации  №116121411278  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706589
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 14.12.2016


Літературне пророцтво

Котиться  Слово  у  прірву.
Вчитель-  мисливець  прийшов.
Птаха  убито.  З  тих  пір  він
Пір"ям  набитий  мішок.

Слову  і  ділу  основа-
Вірша  освячений  ніж.
Куплено-продане  слово
Стало  загибельним.  Ніж-

ними  обіймами  блуду
Оповиваючий  нас
Псевдопоетоекструдер.
Ймення  йому-  Сатана.

Владар  Чернечій  могилі
Встане  суворий  і  злий.
З  Богообличчям  зтемнілим
Він  поведе  нас  у  бій.

І  надихне,  і  розбудить
Громом,  Новітній  Перун
Тіло  поезії  юне
З  новонароджених  рун.


©  Copyright:  Серго  Сокольник,  2016
Свидетельство  о  публикации  №116121009758  ации  №116121009758  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705812
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 10.12.2016


Небес молоко проснІжило зиму…

Небес  молоко
ПроснІжило  зиму...  Ми  стрілися  знову.
Пройдемо  містком.
Він  льодом  блищить  дивовижно  казково.

Це  річка  сумна
Наділа  його  пекторальку  на  шию.
Її  глибина  
Вдивляється  в  душу  очима  надії,

Надії  на  те,
Що  все  ще  удруге  здійснити  можливо,
І  ось  розцвіте
Зимова  троянда  кохання...  Щасливі

Ми  будемо  знов,
Зігріті  теплом  відлетілого  літа...
Та  час  відійшов...
І  річка  засмучено  льодом  укрита...

©  Copyright:  Серго  Сокольник,  2016
Свидетельство  о  публикации  №116111701010  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701013
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.11.2016


КИЇВСЬКА САГА. Маленька поема

***андеграунд***

-Позбираєте  докази.
Придивіться  до  мерії,
І  Дніпра  синьоокого,
І  будинку  з  химерами.
....................
...На  будинок  химера
З  неба  сіла  нараз,
І  небесна  портьєра
Відхилилась  на  час...

Сонце  прищуром  хитрим
Київ  зважило  ницо,
Дивоцвітом  пролите
На  церковні  двінниці.

Світла  клапоть  пробився
За  свинцеві  тенета,
Крізь  фартух,  мов  проміння
У  рентгенкабінеті,

Освітивши  минуле
Віддзеркалення  суті...
Щоби  вже  не  забули
Те,  що  є  незабутнім.

Як  зчорнілий  Архангел
Приземливсь  на  Майдані,
Замінивши  незграбно
Добрий  символ  каштану.

Оком  монстра  блискучим
Бачить  київський  голуб
Безкінечні  "тянучки"
"Декларовано-  голих".

Буревієм  недолі,
Наче  вальс,  заколисує
Вітер,  київський  Воланд,  
Трансформація  бісова...

Що,  киянин,  "по  ходу"
Ти  фамілії  вивчив,
Ким  надуто  зі  сходу
Цю  війну  братовбивчу?

Як  оголені  нерви
У  тебе  реагують
На  медійності  "перли"-
Ті  "пугулі-пугулі"

Лікарів  та  аптекарів
З  їх  "рукою  на  пульсі",
Астрономів  з  планетами
Що  з  землею  зіткнуться,

Адвокатів  з  "рішалами"
Тих  проблем,  що  у  змозі
"Розрулитись"  "лошарами"
Не  інакше,  як  в  морзі?

Ось  вона...  На  узбіччях
Наркоманисто-сіра
Безнадія  в  обличчях...
І  банкіри...  Банкіри...

Відійшли,  мов  із  віком
Пацанячі  полюції,
Нездійсненні  каліки-
Мрії  двох  революцій...

...як  ми  лідерів  хочемо-
Ми  до  них,  а  вони  не  ті...
І  зостались  самотніми.
І  лишились  покинуті.

Розмінялися  щастям
Із  душею  ледачою-
Маргарито,  де  Майстер?-
ВТРАЧЕНО.

"Разводілам"  здались
З  їх  серцями  собачими-
Став  печатку  на  казці-
ВТРАЧЕНО.
.....................
Заховалося  сонце.
Та  "інфу"  донесе
По-під  Боже  віконце.
Зафіксовано.  Все.


©  Copyright:  Серго  Сокольник,  2016
Свидетельство  о  публикации  №116110201239  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698187
рубрика: Поезія, Поема
дата поступления 02.11.2016


Сумна замальовка

Сиротіє  пустіюча  хата...
Он  хазяйки  душа  подалась
У  краї,  до  яких  вирушати,
Кожен  має  відмірений  час.

По-сирітськи  безколірно-сіра
Сукня  в  шафі  чекає  тепла...
Треться  кішка  об  ноги,  не  вірить,
Що  хазяйка  навіки  пішла...

Будуть  речі  виносить  потрохи-
Треба  вчасно  звільнити  житло.
Концентрований  запах  епохи
Відійде,  як  життя  відійшло...

Бог  його  неосяжно  відміряв,
Мов  тканину  на  сукню  тобі.
У  калюжі,  безколірно-сірій
Наче  сукня,  розхлюпано  біль...

Вітерець,  навісніюча  дівка,
Рознесе  по  подвір"ю  нараз
Непотрібні  нікому  листівки,
Цей  розкиданий  долі  пасьянс...

Зберігання  іх  змісту  не  має
Без  потреби  у  них  діточкам...
Лиш  кицюня  сидить  і  чекає,
Що  хазяйка  наллє  молочка...


©  Copyright:  Серго  Сокольник,  2016
Свидетельство  о  публикации  №116100501203  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692515
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 05.10.2016


Життя, ну чому ти… ***

***вірш  експериментаторський.  Авторські  знахідки)

Життя,  ну  чому  ти  несешся
Безтямно-  нестримно  вперед?..
...Повз  вікна  стрімкого  експресу
Проносяться  крони  дерев,

Що,  ніби  покинуті  діви,
Схиливши  голівки  свої,
Мене  вибачають,  бо  діла
Не  маю  до  них.  Зачаї-

Всь  у  травах  загублений  смуток
Прогаяно-зниклих  поба-
Чень.  Нині  минуле  спокутуй-
Бо  стрімко  надходить  доба

Каміння,  що  кидав  раніше,
Збирати  врожаєм  у  ко-
Шик.  Пам"ять  підкаже  вірніше
До  смутку  підібраний  код...

Одвічний  забіг...  Іподрому,
Що  зветься  "потреби  життя",
Не  рідко,  бува,  невідомі
Спізнілі  слова  каяття...

Пробачте.  Мені  мимоволі
Несила  спинити  забіг.
Ви  погляд,  насичений  болем,
Залиште  на  спогад  собі...


адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688389
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.09.2016


Гарна колискова коханій

Тривога  лоскоче,
Мов  протягом  душу  січе,
І  темрява  ночі,
Немов  закапелки  печер...

Кохана,  не  бійся
Без  мене  прожити  цю  ніч.
Хай  казяться  біси.
Ти  спомини  в  серце  поклич.

Нехай  ми  не  разом
І  я  у  чужій  стороні,
Солодким  екстазом
Для  тебе  наповниться  ніч.

Бо  я,  характерник,
Багаття  із  трав  запалю,
І  в  серця  майстерні
Свій  захист  для  тебе  зроблю.

Хоч  вітер  скажений
Надворі  зусім  знавіснів,
Хай  річка  блаженна
Впадатиме  в  озеро  снів.

Почуй  на  світанні
Пташок,  що  дзвенять  у  раю,
Хай  очі  кохані
Задивляться  в  душу  твою

Тим  поглядом  світла,
Яким  я  леліяв  тебе.
Троянда  розквітла
Впаде  у  долоні  з  небес

Дарунком  надії,
Що  в  смутку  підтримує  нас.
Це  віра  в  подію-
В  шаленої  зустрічі  час.

©  Copyright:  Серго  Сокольник,  2016
Свидетельство  о  публикации  №116082700900  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686162
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.08.2016


Продали

У  колисці,  малий,
Ти  лежав,  розпускаючи  нюні,
А  її  продали.
Вже  по  неї  прийшли  покупці.

Журавлиного  клину
Відльоту  позаздри.  Бо  суне
Лютий  холод,  малий.
І  забито  вже  цвях  у  руці,

Щоб  нікуди  ніде
Не  подівся  від  себе  самого,
І  з  Колиски  своєї
Із  сумом  міг  бачити  те,

Як  розпродаж  іде
Усього,  що  ти  маєш  святого,
І  почути  грошей
Шарудіння  паперу  пусте.


©  Copyright:  Серго  Сокольник,  2016
Свидетельство  о  публикации  №116080600563  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682058
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 06.08.2016


Купальською ніччю ( 16+ )

Ніч  ведично-  купальська...  
Вітер  хвильку  жене...
Як  сьогодні  ти  палко
Обіймаєш  мене!..

В  річку  сонно-казкову,
Мов  у  вир,  затягну,
Бо  сьогодні  нам  знову  
Цю  долать  глибину!

Срібний  місяць  грайливо
Нам  цілує  сліди...
Роздягнись  і  сміливо
До  води  підійди!

Що  сумуєш,  кохана?
Уповільнила  крок...
Стисла  серце  омана
Знов  ревнивих  думок?

Перемінливим  галсом
Проплива  впалий  лист...
І  не  віриться  часом-
Все  скінчиться  колись...

Ти  не  думай  про  осінь-
Її  може  й  не  буть.
Хай  рікою  відносить
Тих  думок  каламуть,

Тих  химер  переливи,
Мов  картини  Далі...
І  коханок,  можливо,  
Не  було  взагалі.

У  казковій  безодні
Уповільнився  час.
Ніч  купальська  сьогодні
НАМ  присвячує  НАС.


©  Copyright:  Серго  Сокольник,  2016
Свидетельство  о  публикации  №116070610153  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676531
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.07.2016


Уеду…

Этот  мрачный  вокзал...
Объявление  вороном  с  крыши...
Все  тебе  я  сказал.
Но  ведь  я,  как  всегда,  не  услышан.

Что  я  слышу  в  укор?
Я  неверен  в  разлуке.  И  значит
Оглашен  приговор.
Но  мужчина  не  может  иначе.

Без  возможности  встреч
Он  замену  находит  порою,
И  возможность  увлечь
Как  котомку  несет  за  спиною.

Тема  Судного  дня
Для  любовно-дорожных  романов.
Ты  лишила  меня
Строить  счастья  возможности  планы...

Через  мрачные  сны
Унеси  меня,  поезд,  подальше
От  минувшей  весны,
Безнадежно-бездарно  пропавшей.

Я  в  вагоне  пойму
Тайный  смысл  логотипа  билета,
И  сквозь  зыбкую  тьму
В  это  лето  уеду.  И  в  Лету...


©  Copyright:  Серго  Сокольник,  2016
Свидетельство  о  публикации  №116060600912  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670712
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 06.06.2016


Ми утрьох ( 16+ )

Хто  з  вас  краща,  скажіть  мені,
Дівчата?
Ми  утрьох  і  сьогоднішня  ніч-
Початок  
Поринання  у  світ  бажань
Незнаних,
Поглинання  таємних  знань
Нірвани.

Захміліла  моя  голова-
О  Боже!..
Спрага  тіла...  Лямур-де-труа
Поможе.
То  зачинимося  для  всіх-
У  колі.
Поринаєм  в  безодню  втіх.
І  голі

Наші  душі  й  тіла  нараз
Зіллються,
Одкровення,  що  звуть  екстаз
Уп"ються,
Ті,  що  рвуть,  мов  гниле  рядно,
Кордони
Ті,  сповідують  що  давно  
Закони,

Понаписані  ще  з  часів
Купала.
Це  неначе  чумацька  сіль,
Що  впала
Зорепадом  бажань  на  ті-
Ло  голе,
Бо  без  драйву  життя  мов  хліб
Без  солі.

Справді  хочеться  досягти
Нірвани...
Свіжість  ночі,  нас  приведи
До  ванни,
Де  бажання  з”єднавши,  раз
За  разом
Охолодим  сп"янілу  кров
Екcтазу.


©  Copyright:  Серго  Сокольник,  2016
Свидетельство  о  публикации  №116052506587  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668281
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 25.05.2016


Лит. пытошное. Сюр

Злобный  комар  опустился  на  нос.
.....................................
Это  не  стенка,  всего  лишь  допрос.
Вовсе  не  факт,  что  под  пыточный  блюз
В  жажде  раскаянья  я  расколюсь
(Ну,  а  под  пытками  лучше  всего
Думать,  не  сделаны  мной  отчего
Кары  небесные  неким,  в  натуре,
Экспроприаторам  литературы,
Затитулованным  гидроворонам,
С  кадров  отбором  себе  похоронным,
Проще,  подбором,  сказать,  холуев.
«в  битве  обрящешь  ты  право  свое...»
Жаль,  что  под  пытками  непроизвольно
Мысли  теряются...  Все-таки  больно...
Если  ты  воин,  то  фиг  ли  стенать?
.....................................
...шавки  озлОбленно  грызли  слона...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668182
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 25.05.2016


До річниці перепоховання Шевченка

МОЯ  ПОЕМА  (фото)

   ШЕВЧЕНКО  І  Я.  Маленька  сюрреалістична  поема

Поема    перемогла    на    конкурсі    “І    мене    в    сім”ї    великій...”    Спілки    літераторів    Славутич,    перше    місце,    березень    2016    р.

Тюльпани    Афгану...    Мов    кров...    Дивина...
Весна    в    чужім    краї...    Я    хворий...    Весна...    
Торкаючи    ранню    свою    сивину
Я    марю    в    пітьмі    хворобливого    сну...    
.........................................................
Ось    книжка,    що    мов    дорогий    експонат...
Не    наша    країна...    Не    наша    війна...
Її    в    госпітальній    книгарні    узяв-
Шевченків    "Кобзар"...    Цілий    день    я    читав...
Схилився    над    постіллю    хтось    уночі...
Невже    санітар...    Ні...    хтось    інший...    Мовчить...
...Посвячених    маса,        як    гинув    Амін...
І...    голос    Тараса    я    чую    в    пітьмі-
-    Що    брате    солдате?    Нелегко    тобі?
Народ,    що    затятий    в    своїй    боротьбі
За    землю,    за    волю,    за    віру    свою,
Довіку    ніхто    не    здолає    в    бою.
Невільні    Імперії    Воїни    Ночі...
Ми    в    інші    часи    помандруємо,        хочеш?
Дай,    руку,    солдате!    Ми    підемо    нині
Туди,    де    димиться    земля    України,
Де    буде    Імперії    "Чорний    квадрат"
Також    зазіхати    на    ласий    цей    шмат,
Як-    ось    зазіхає...    Як-    он    зазіхав...
Як    ти,    у    казахських    степах    я    страждав,
І    думка    єдина...    І    мара    єдина...
Чи    знову    побачу    тебе,    Україно?
Нещасна    Вкраїна...    Загони    рабів
Вже    скільки    раз        нищили        волю    тобі...
І    зовнішні    чари...    І    внутрішні    чвари...
-То    сядемо    й    чаю    міцного    заварим,
І    будем    зі    смутком    співати    сумні
Ми    ще    Коліївщини    давні    пісні,
І    в    серці    твоїм    обірветься    струна...
Сльозою    проллється    вже    котра    весна,
Бо    десь    покриває    туман    а    чи    дим
Священного    краю    покинутий    Дім...
Бо    десь-таки    знову    приховану    Волю
Лукавий    Микола    пускає    по    колу...
-Бо    досі    немає    вас    там,    Гайдамаки,
Де    любу    Вітчизну    терзають    собаки...
Отямся    з    відчАю!    Бо-    БУДЕМО    ЖИТЬ!
Дай    чаю!    Та    руки    мені    розв"яжи,
Що    зв"язані    в    мене    з    одвічних    часів,
Бо    дуже    ненависть    шалена    до    псів,
Що    тільки    жирують,    і    крАдуть,    і    п"ють,
І    землю,    що    РАЄМ    я    звав,    продають...
Шо?    Зв"язані    руки    у    тебе    й    у    мене?
Цей    шал...    Шаленіти...    Шаленство...    Шалене...
Шиплю...    Чи    то    дихання    в    мене    звело?..
Тарасе!    Можливо    тебе    й    не    було
Отут,    біля    мене,    в    останній    мій    час...
Та    жити    шалено    жадаю,    Тарас!..
Бо    я    повернусь    із    печального    краю
Додому.    До    неньки-    Вкраїни.    До    Раю!
Щоб    Дім    цей    потрохи    хоч    Раєм    ставав...
........................................................
...Я    вижив.    Бо    я    тобі    клятву    давав.

29.    02.    2016.    Містична  ніч...


©    Copyright:    Серго    Сокольник,    2016
Свидетельство    о    публикации    №116030809783    

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667321
рубрика: Поезія, Поема
дата поступления 21.05.2016


Ніч без тебе

І  знову  ніч...  Вже  котра  ніч  без  тебе.
Змією  смуток  заповза  в  нічне  вікно...
Тебе  нема.  І  милосердне  небо
Мене  самотнім  знову  обдарує  сном.

Насняться  дні,  безмежні,  наче  пам"ять...
Ми  знов  щасливо  проживемо  разом  їх,
І  жити  снами,  неодмінно  снами
В  часи  розлуки  то  є  втіха  серед  втіх.

Холодний  морок    затискає  душу
В  лещата  відчаю,  і  холодно  душі.
...я  спокій  сну,  немов  перлину  з  мушлі,
Дістав  зі  схованки  й  перелив  у  вірші,

Що  Духом  Снів  казкового  сюжету
Були  записані  у  час,  коли  я  сплю
І  збереглись  на  ранок  у  планшеті.
Ти  їх  отримай...  Як  же  я  тебе  люблю...


©  Copyright:  Серго  Сокольник,  2016
Свидетельство  о  публикации  №116051800911  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666677
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.05.2016


АПОКАЛІПТИЧНЕ

Десь  у  тиші  лісів  відцвітає  весна,
Cмуток  в"ялих  конвалій,  похований  літом...
Гіркотою  полину  принишкла  війна,
У  дібровах  містичним  туманом  сповита.

Промінь  сонця  світанком  розпалює  гніт.
Все  завмерло...  Лиш  Мати  в  тривозі  за  Сина,
Бо  в  лещата  сталеві  затиснуто  світ,
І  стискається  десь  металева  пружина,

Та,  що  зірветься  вмить  у  незвіданий  шлях,  
Що,  немов  Архімедова  точка  опори,
Дочекалась  нарешті  свого  важеля
Перекинути  землю...  Злітає  угору

Щемна  туга  за  тим,  що  змінилось  усе...
Цей  солодко-гіркий  дивний  смуток  у  грудях
За  минулим,  що  в  споминів  ліг  несесер,
Бо  того,  що  було,  вже  довіку  не  буде.

Сонце  зблиском  трагічним  кида  смолоскип
На  хати,  хмарочоси,  вігвами,  дували,
І  відходять  у  вічність  про  щастя  думки,
У  нікчемність  безсило-  зів"ялих  конвалій.

Ніж  свячений  (як  звуть  Його?)  патрає  це
Догниваюче  тіло  пожухлого  світу.
Сходить  сонце,  майбутнього  прото-яйце,
І  в  одвічності  відчай  виписує  літер*.

*проізний  документ

©  Copyright:  Серго  Сокольник,  2016
Свидетельство  о  публикации  №116050600763  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664167
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.05.2016


Лампа

Лампа  у  коридорі-
Мляво-безсонний  світ...
Лампочці,  як  на  горе,
Більше  півсотні  літ.

Більше  півсотні...  Бачиш,
Як  у  безсмертя  грать
Довше  усіх  одначе
Нинішніх  люстр  і  бра?

...Скільки  людей  у  справах
Цей  коридор  пройшло-
Світло  живило  навіть
Трохи  в  душі  тепло...

...Скільки  дівчат  до  ванни
Йшли  у  костюмах  ню-
Ніжились  у  бажанні
Світлом  твого  вогню...

...Здрастуй,  Ремонтокаїн!
Зміни  набув  сюжет,
Бо  відійшов  хазяїн
Богу  на  сповідь  вже.

Разом  із  ним  поснули
Риси  десятиліть.
Спомини  про  минуле-
Слідом  за  ними  йдіть!

Євроремонту  дійсність-
Правди  не  діть  ніде.
Нащо  кому  надійність,
Без  мішури  ,,модерн,,?

Як  із  плафоном  рвали
Лампу,  проводку,  гніт...
...Може,  ти  пам"ятала
Пальці  оті  міцні,

Бо  молодий  і  стильний,
Мов  прометей  з  небес,
Бережно  та  повільно
Вкручував  він  тебе,

І  полилось  прозоре,
Наче  зоря  в  вікні,
В  темряву  коридорів
Світло  майбутніх  днів...

Замість  розстрільних  списків
В  світлі  нічнім  тюрзак
Ритми  життя  записуй!..
Жити  хотілося  як...

Мрія  дістати  зорі
Шалом  розпалить  гніт.
Діти  у  коридорі...
Виведе  світло  в  світ.

Тіні,  немов  би  руни,
Склали  орнамент  стін.
Спомини  вічно-юні...
Долі  Останній  Стіл...

...Вічність  надійде  кволо.
Нею  усе  живе.
Час  замикає  коло.
Світло  завжди  нове.


©  Copyright:  Серго  Сокольник,  2016
Свидетельство  о  публикации  №116042311532  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661607
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 24.04.2016


Абонент недоступний

Відімкнулась.  Не  буде  
Від  тебе  дзвінка.
Ти-  минуле.  Розірвана  
Нитка  тонка,

Що  тяглась  через  простір  
До  серця  твого,
Та,  що  несла,  мов  постер,  
Священний  вогонь.

Розлітається  вовну  
З'їдаюча  міль,
І  стихає  у  серці
З  гірчинкою  біль,

Що  між  ребрами  коле,
Мов  кара  небес-
Жах,  що  більше  ніколи
Не  чути  тебе.

Він  повернеться.  Є  
У  минуле  мости.
Звідти  будуть  ще  довго
Надходить  листи,

Мов  пташки  потойбічні,  
Що  в  Вирій  летять,
Мов  думки  про  одвічне,  
Що  треба  пізнать,

І  з  кінцями  розірвані
Звести  кінці,
І  безтямно  стискати
Айфон  у  руці

У  бажанні  почути
Знайоме  "Алло"...
..."Абонент  недоступний".
Минуле  пішло.


©  Copyright:  Серго  Сокольник,  2016
Свидетельство  о  публикации  №116041700229  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660189
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.04.2016


Містична зустріч ( 16+ )

Містична  зустріч

...В  темній  залі  ізнов
Ми  удвох.  
Ти  мій  спомин  ожилий.
І  розбурхана  кров,
Мов  відгомін,
Буяє  у  жилах.

Часу  плин,  часу  плин
Із  годинника  
Стрілок  спливає.
Ми  один  на  один.
Неймовірно...  
Бо  так  не  буває...

Прохолодна  пітьма...
Поцілунку  
Вологого  відчай...
Все  знайомо.  Дарма
Ти  своє
Прикриваєш  обличчя.

На  волосся  бурштин
Діадемою  
Світла  стікає...
Відбулося.  І  ти
ТУ,  ЯКОЇ  НЕМАЄ,
Впускаєш.

Лона  пряний  шербет...*
Терпкий  запах
Знайомого  тіла...
Ти  сьогодні  в  себе
ТУ,  ЯКОЇ  НЕМАЄ,
Впустила.

Крик  совиний  луна...
Образ  ІНШОЇ
В  мороці  згинув...
Чи  це-  ТИ?  Чи-  ВОНА?
Хто  ти  зараз,
Людинобогине?

Зустріч,  наче  полин,
Знов  абсентові
Марення  збудить,
Що  НІЗВІДКИ  прийшли,
Що  повернуться
Скоро  ВНІКУДИ...

Прохолода  пітьми,
Що  життя
Випива  наостанок...
Схлип  прощання  німий...
Зачекай!..
...Та  зоріє  світанок...

*шербет-  стародавній  східний  напій


©  Copyright:  Серго  Сокольник,  2016
Свидетельство  о  публикации  №116040400581  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657040
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.04.2016


ПОРАНЕНИЙ САМУРАЙ. Маленька поема

Як  же  рана  болить...
Мов  пульсуючий  вир  вогняний...
Від  життя  відпочить
Сон  завісу  наклав,  чарівник.
......................................
...Пахне  сакури  цвіт
Насолоди  кохання  весною.
Вабить  найманця  світ
Димом,  крові  бажанням,  війною.
Пошук  ночі  удень,  
Наче  голки  у  сіні  свідомий.
І  дорога  веде
Просто  в  марева  сині  від  дому.
......................................
На  оксамиті  ночі
Мов  зорі,  твої  очі...
Цей  мерехтливий  спомин
Теплом  повіє  з  дому...
......................................
Поки  ще  не  закляк,
Стисни  волю  в  кулак,  самураю.
Бо  тернистий  твій  шлях-
Це  навряд  чи  дорога  до  раю.
Ще  живий,  а  чи  ні-
Цикл  народження  й  смерті  замкнеться...
Спомин  вічності  снів
Просто  в  серце  із  неба  проллється.
......................................
У  лісі  крик  совиний,
Неначе  плач  дитини...
Наважся  пригадати,
Як  колисала  мати...
......................................
Отже,  скоро  терпець
Стрічки  долі  нараз  увірветься.
Може,  завтра  кінець
Битви  з  тінню,  що  фатумом  зветься.
Що  здобув  у  бою,
Заховай  в  темну  ніч  при  дорозі.
...І  на  рану  твою
Сипле  сакура  квіти  в  знемозі...
......................................
По  дорозі  підуть
Ті,  що  можуть  іти  навпростець.
І  на  ранок  знайдуть.
Тільки  це  вже  запізно...  Кінець.


©  Copyright:  Серго  Сокольник,  2016
Свидетельство  о  публикации  №116031401175  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651611
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 14.03.2016


Утрьох ( 16+ )

Утрьох

Догорає  зірниця.
Ніч  лягла  на  поріг.
Наших  снів  полуниці
Я  доїсти  приліг...
Ми  в  розпуснім  коханні
Ніч  пускаєм  "в  розлив",
І  роз"ятрюєм  рани,
Що  немов  зажили...
Наші  двері  відкриті
Для  тебе,  моn  амі.
Ти  найгірший  епітет
Подарунком  сприйми.
Одинока  й  красива
По  сусідству  живеш.
Вже  терпіти  несила...
Хочеш  сісти?  Авжеж...
Так  буває  нерідко.
Невід"ємна  деталь-
Не  цінується  клітка,
Хай  би  і  золота.
"Рудіменти  епохи"
Відкидаєм  нараз.
Зоологія  трохи-
Вірність  шлюбу  в  наш  час.
Ви  обоє-  світлинки,
Що  мені  до  душі.
Серед  свінгерів  свинка
В  сі-бемоль  завищить...
Мов  крізь  хащі  ожини...
Стогін-  ах!..  Стогін-ох!..
То  ж  посунься,  дружино!-
Тіснувато...  утрьох...


©  Copyright:  Серго  Сокольник,  2016
Свидетельство  о  публикации  №116031301179  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651168
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.03.2016


Піонерський спомин. Психологічне

Що  б  це  Вам  розказати  до  ночі  таке,  щоб  трохи  "зачепило"?
О!
Розкажу  вам,  любі  друзі,  піонерську  казочку  з  витончено-психологічним  підтекстом  і  недописаною  кінцівкою...
Весна  буяє.  Третій  клас  (ай,  клас!..)  І-  неухильно,  мов  цунамі,  наближається  найголовніше  весняне  свято,  що  бува  лиш  раз  в  житті-  прийом  у  піонери.
Ну  як  же  ж  хочеться...  Аякже...  Омріяно  ж...  З  галстуком...  Наче  дорослі...  Це  ж  не  жовтеня  вам  якесь  жовтороте,  це  ж  ПІОНЕР,  це  звучить  гордо!!!
Час  прийшов.  Збори.  Не  в  класі,  а  в  піонерській  кімнаті,  під  наглядом  "старших  товаришів",  вчителя,  завуча...  Всі  тріпочуть.  Бо...
Йде  голосування.  Кого  приймати,  кого  ні...  І  от...  починається.  Називають  ім"я...  І  раптом  дівочий  лемент-  той  матюкається!  Той  за  косу  смикнув!  Той  ще  щось  (мало  не  згвалтував  звісно...  Ну,  "мало"-  не  рахується)))  А  головне-  нерозуміння...  Ну  як  же  ж?  Ось  тільки-но  разом  за  партою  сиділи,  цукерками  ділились,  чорнилами,  мов  кров"ю,  від  ручки  до  ручки...  І  от...  Чи  це  "стукачество"  з  юних  літ  в  людині  закладене?..
По  факту  я  таки  пройшов  з  горем  пополам,  а  хлопців  6-7  (самих  хлопців,  замітьте)  ні...  Бо-  НЕДОСТОЙНІ  Ж!!!
Ну,  а  далі  ніч  перед  прийомом,  завчення  Святої  Піонерської  Клятви...
І  от-  прийом!  Збулася  мрія  світла!  Лишень  уявіть...  Весна.  Київ.  Музей  Леніна,  старий  ще,  де  Будинок  Вчителя  зараз...  Доречі,  надихає  сама  атмосфера,  історичні  експонати,  просто  цікаво...  Дитина  ж.  Де  ще  таке  побачиш?..  Аж  серце  тріпоче...
Яка  гордість  за  себе!  Бо-  ДОСТОЇН!!!  Вишикувана  шеренга,  красива  піонерська  форма  (галстук  півночі  гладив,  а  тоді  під  подушку  поклав  і  спав  із  ним),  новісінькі  білі  сорочки  і  сандалі,  сині  шорти...  Старші  піонери  "посвятили",  клятву  вислухали,  галстуки  пов"язали...  Ні,  от  що  не  кажи,  а  вміли,  вміли  "джага-джага"  комуняки  видати,  туману  в  дитячі  голови  навести)))
Щастя  коротше...  Повне  щастя.  Бо-  ДОСТОЙНІ  Ж,  ДОСТОЙНІ!!!  Як  ми  тоді  по  вулиці  йшли...  НАЙКРАЩІ...
А  далі  що?  Правильно.  Має  ж  бути  100%  охоплення)))  То  ж  за  кілька  днів  усіх  отих  нещасних,  що  їх  так  жорстоко  зганьбили,  записавши  в  ізгої,  вишукали  в  спортзалі  мало  не  в  спортивних  костюмах  з  висячими  коліньми  і  драних  кедах,  і  всіх  до  одного  прийняли  до  Організації)))
От  чесно  кажу,  змішані  відчуття  були...  Чому-  самі  здогадайтеся.  Як  Вам  моя  казочка  до  ночі???

©  Copyright:  Серго  Сокольник,  2016
Свидетельство  о  публикации  №116022000863  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645348
рубрика: Поезія, Нарис
дата поступления 20.02.2016


Мить неповернення

Як  же  ж  хочемо,  хочемо,  хочемо
Щоб  початком  здавався  кінець,
Щоб  сльотою  небесною  змочений,
Промінь  сонця  весняного  скрес,

Щоб  серця,  що  вже  попелом  вкрилися,
Знов  зігрілись  кохання  теплом...
І,  зажурені,  щоб  не  журилися...
І  щоб  стало  усе,  як  було...

Хоч  би  раз  іще  ніжками  босими-
Чи  по  лезу,  чи-то  по  стерні...
Щоб  у  небі  свинцевому  осені
Спів  весняних  птахів  задзвенів!..

Світ  пост-фактум  народжених  роздумів-
Де  ми  ІНШІ?  Де  СПРАВЖНІ?  Хто  зна?..
Тільки  "мить  неповернення"  пройдено.
Та  й  куди  повертатися  нам?..


©  Copyright:  Серго  Сокольник,  2016
Свидетельство  о  публикации  №116021912824  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645314
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.02.2016


Наче дитяче

Плач  дитини,  мов  кров,  що  стікає  на  ніж...
Без  упину...  І  знову...  Дитинко,  облиш!
Що  ти  плачеш?  Цей  спокій,  що  вилився  в  жах...  
Що  ж  ти  бачиш  в  квітчасто-  мультфільмових  снах?
Ах...
Руки-  гойдалки?  Силу  й  завзяття  батьків?
Ляльки-  мотанки  в  тіло  ввіп"яті  голки?
Це  ніхто  не  побачить  довіку,  повір!..
В  підсвідомості  плаче  прихований  звір...
Вір...
Тихо  дзенькнуть  в  пітьмі    обереги  небес...
Мій  маленький,  ніхто  не  образить  тебе!
Те,  що  буде    під  ковдру  покладено  німб,
Ти  забудеш...  А  поки-  мовчи  уві  сні...
Ні...
Ранок  просто  по  зросту  розставить  усе,
І  дорослості  постер  тобі  принесе,
І,  прикрасивши  ним  сублімовану  хіть,
Ти  пізнаєш,  що  це  не  дитячі  страхи...
Хі...


©  Copyright:  Серго  Сокольник,  2016
Свидетельство  о  публикации  №116021401167  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643668
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 14.02.2016


Дитяча лічилочка про планети

Раз-два-три-чотири-п"ять!
Що  про  космос  треба  знать,  
Щоб  туди  злітати,
Вірний  курс  тримати?
Тайни  Всесвіту  відкрито-
Он  планети  по  орбітах
В  космосі  кружляють,
Сонце  огинають.
А  до  того,  як  злітати
Треба  їх  порахувати
Бо  ще  заблукаєш,
Як  усіх  не  знаєш.
Ось  Меркурій,  Ось  Венера  
За  Землею  Марса  сфера,
За  Юпітером-  Сатурн,
А  тоді-  Уран,  Нептун,
З  курсу  щоб  не  збитись,
Пам"ятай-  їх  вісім!
Відпусти  їх  політати,
Доки  будеш  підростати,
Бо  земля  і  небо
Створені  для  тебе!.


©  Copyright:  Серго  Сокольник,  2016
Свидетельство  о  публикации  №116020501286  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641350
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 05.02.2016


Самотній Лялькар

Вірш  створено  в  співавторстві  з  поетесою  Надією  Капінос  (Уляною  Задарма)
Оригінальна  компоновка  твору  

(10)  Самотній  Лялькарю,  ти-  тут?  Ти-  там?
(10)  Ти  вигадав  День  і  створив  ляльок...
(10)  Електросигнали-  ген  по  дротах-
(10)  Біжать  безупинно...  Амінь!...  Все  ок!

(09)  Та  тільки  глянь!..  Щось  пішло  не  так-
(09)  Світ  прагне  змін,  а  не  коректив.
(09)  Списом  Лонгіна  нагрудний  знак
(09)  Від  них  отримав,  як  сам  хотів.

(10)  Ти  множив  хліби,  ти  по  морю  йшов,
(10)  Ти  ніжно  з  хреста  поглядав  -  униз,
(10)  (...бо  кодове  слово  в  цій  грі  -  ЛЮБОВ,
(10)  Яким  запускається  механізм...)

(09)  І  після  того  покинув  все-
(09)  Творіння,  творчість,  весь  задум  свій
(09)  На  плечі  тих,  хто  найвищий  сенс
(09)  Лише  у  догмі  відчув  твоїй.

(10)  Та  тільки  озвись!..  Щось  пішло  не  так-
(10)  Зміліли  моря  у  якийсь  момент.
(10)  І  догма  твоя-  лиш  Формальний  знак...
(10)  Аншлюзи...  Аншлаг  ...Аплодисменти!

(09)  І  невмолимо  усе  не  так...
(09)  І  знову  з  ран  цебеніє  кров...
(09)  Десь  вже  будують  новенький  танк
(09)  З  фальшиво-  Єлейних  молитов...

(10)  Безумні  ж  ляльки  підпалили  світ.
(10)  Всміхайсь,  ЛялькАрю!  Знімаєм:  чі-із!
(10)  І  куриться  ладан...  Смердить  карбід...
(10)  Ти  став  ще  самотнішим,  ніж  колись.

(09)  І  навіть  сам  вже  не  скажеш  ти
(09)  Нащо  творити,  що  ти  створив.
(09)  То  пояснив  би  хоча  б  мотив...
(09)  Чи  ти  заснув?  То  спокійних  снів...

(03)  ...Забутий  
(03)  Лялькарю,
(02)  Ти  -  там?
(02)  Ти  -тут?


©  Copyright:  Серго  Сокольник,  2016
Свидетельство  о  публикации  №116012300439  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637845
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 22.01.2016


Чорне Місто

Це-  гальюн  (а  світлина-  клозет  типу  "water")
З  вічним  кредо  комун  на  кістках  танцювати...
...Понад  Стіксом  висять    чорнорукі  мости,
Наче  лап  розіп"ятих  павукохрести.

Вий  моторний-  сови  завмираючий  клич...
Місто  Чорне  сюди  спорожняється  в  ніч...
Шин  згоріла  зола  пролітає  крізь  комин...
...Світле  місто...  Безладно  спливаючий  спомин...

...Там,  у  Сонячнім,  радості  долі  чекав.
Там  стежками  дитинства  на  волі  блукав...
Там  я  сонце  в  долоні  дитячі  ловив...
Та  не  втримав,  одначе.  Усе  розгубив,

І  проміння  його  вже  не  те  у  долонях.
Мікс  із  змін-  що  з  того?  Сльози  з  кров"ю  солоні
Цінувати  без  змісту  навчилися  ми...
...Череп  Чорного  Міста  зіяє  з  пітьми,

І  з  палаючих  жовтопекельних  зіниць  
Вилітають  вагони  його  колісниць,
Мов  би  душі,  що  вирвались  з  пекла  на  простір...
І  з  двома  берегами  межуючий  острів,

Наче  прихисток  тим,  хто  душею  живе,
Мов  актор,  що  у  роль  увійшов,  та  пливе,
Хоч,  буває,  веслом  хоче  вдарить  Харона.
Місто  Чорне...  ОСТАННІЙ  РУБІЖ  ОБОРОНИ.


©  Copyright:  Серго  Сокольник,  2016
Свидетельство  о  публикации  №116011601556  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636150
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 16.01.2016


Ми коханці ( 16+ )

Мешкаєш,  мешкаєш,
Там,  де  іти
Стежкою,  стежкою
Під  три  чорти.
Побутом,  побутом
Плющить  нудьга...
Чоботом,  чоботом
Дай  їй...  Ага!

А  ти  мене  чекаєш?
А  приводу  шукаєш,
Як  відірватись  від  сім"ї
В  обійми  впасти  щоб  мої?

Зустрічі,  зустрічі
Час  настає.
Згустками,  згустками
Сніг  розтає..
Рейками,  рейками
Поїзд,  рушай
Рейсами,  рейсами!
Ти  зачекай.

А  ти  уже  готова
В  мої  обійми  знову
Мов  в  колисанку?..  Дні  на  три...
Чи-  п"ять...  Все  від  життя  бери!

Шустовський,  шустовський
Ллється  коньяк.
Вустоньки,  вустоньки,
П"єте?  Ну  як?
Тереном,  тереном
Шлях  до  мети.
Березнем,  березнем  
Виють  коти...

...а  ми  не  будем  вити
І  від  нудоти  скніти.
-Яка  ж  ти  гарна  вранці...
-На  те  ми  і  коханці)))


©  Copyright:  Серго  Сокольник,  2016
Свидетельство  о  публикации  №116010501670  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633674
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.01.2016


Білки. Весела пісня

Весела  пісня,  створена  у  співавторстві  з  поетесою  Надією  Капінос  (Уляною  Задарма)

Давно  вже  впали  й  жолудь,  і  каштан...
Жуки  залізли  в  землю...  Гриб  сховався...
Щоб  від  похмілля  свій  поліпшить  стан,
З  горіхами  до  парку  я  зібрався.
Бо  як  не  я,  то  хто,  скажіть?...  То  хто?
Зима  ж  у  парку!  Білкам  не  до  сміху!
Нехай  псують  фасон  мого  пальто
Кишені,  натрамбовані  горіхом!..

ПРИСПІВ

Ой  білки,  білки,  білки-  
(півкроку  від  горілки)
Зубасті,  пазурасті,
Здивовано-  мордасті,
Ще  й  ціннохутряні-
Навіщо  ж  ви  мені???


...Дивлюся-  лізе  більченя  руде,
Неначе  б-то  рознюхуючи,  де
Горіхи  ті,  що  я  заборгував...
За  ним  вже  інше...  Мало  я  не  впав
Додолу  бяше  помолитись  ніц...
Бо  серце  щось  відчуло-  стережись!!!
Вже  третя...  П"ята...  страшно  вже  мені,
Бо  на  годівлю  я  не  брав  рушниць...

Дарма  не  брав...  Чому  не  брав?..  Не  бра...
Бо  вже  в  пальті  прогризена  діра!
...і  сорок  штук  шалених  білченят
Гризуть  кросівки  -  аж  до  голих  п"ят...
А  найтовстіша  білка!  -  йой  бігмЕ!
Жує  штани  і  ніжно  каже  "мє-е-е-е!!!..."
і  голосом  Андріївни  -  двірнички-
Скрегоче:  -Не  горіхи-полунички!

Ось  найтовстіша  білка  каже-  КАР-Р-Р!!!
(Можливо  пережити  цей  кошмар???)
Дивлюсь...  І  назавжди  втрачаю  спокій-
Немов  “Птахи”  у  тріллері  Хічкока...
І  лупають  на  викоті  білкИ  
Моїх  очей...  Архангели  стрімкі
В  халатах  білих  на  мене  плигають,
І  гамівну  сорочку  надягають...

Лежу  немов  в  гробниці  фараон.
Все  наче  добре,  ноги  змерзли  тільки.
А  я  кажу-  Зима  важкий  сезон,
Про  це  вам  скаже  усіляка  білка.
...Всю  зиму  я  пролежав  у  палатах.
Прийшла  по  мене  жінка-  забирати.
Пообіцяв-  не  питиму  горілки!..
...Ой!  У  дружини  у  кишені  білка!!!...


©  Copyright:  Серго  Сокольник,  2015
Свидетельство  о  публикации  №115123100620  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632605
рубрика: Поезія, Авторська пісня
дата поступления 31.12.2015


Плов ( 16+ )

Милый  дэвушька  мой!  
Я  сэгодня  нэмножька  узбэк.
Прихады  мнэ  дамой.
Я  любить  тебя  буду  навэк.

И  нэ  надо  никак
Гаварить  пра  любовь  мине  слов.
Я  все  знаю  и  так.
Для  тибя  пригатовлю  пальов.

Я  вазьму  баран-бэ,
Лук  с  марковь,  черный  пэрец-  ништяк!
И  с  любовью  к  тибе
Делать  буду  сначала  зирвак,

А  патом  круглый  рис
Заложу,  как  основу  основ...
Ты  сэгодня  влюбись
Как  в  меня,  в  это  блюдо  богов!

Нежный  девичий  стан
На  персидских  белеет  коврах.
Я  сегодня  султан.
Ты-  наложница,  я-  падишах.

Ты  мне  шепчешь-  Бери!..
И  без  устали  брать  я  готов
От  зари  до  зари...
Это  чудо,  конечно-  пальов...


©  Copyright:  Серго  Сокольник,  2015
Свидетельство  о  публикации  №115122501257  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631258
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.12.2015


Впечатление

От  картины  И.  Крамского  "Незнакомка"

Эта  девушка  вовсе  тобой  не  больна.
Эта  девушка  смотрит  во  все  времена

Свысока...  Чуть  отбросив  покров  паланкина...
Из  портшеза...  Кареты...  Вагона...  Машины...

С  интересом...  Но  вовсе  она  не  больна.
Ты  ее  не  зови...  Выпей  лучше  вина!

Сразу  истины  голос  услышишь  в  вине.
Просто-  разность  сословий...  По  чьей-то  вине...

По  вине...  И-  в  вине...  И  цитируя  Блока,
Увести  б  в  кабинет  этот  вьющийся  локон...

Этот  взгляд...  Это  тело...  К  несчастию,  нету
Ни  кареты,  ни  денег...  И  нет  кабинета.


©  Copyright:  Серго  Сокольник,  2015
Свидетельство  о  публикации  №115121111880  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627982
рубрика: Поезія,
дата поступления 11.12.2015


Котися, яйце!

Сонячний  день  впав
В  темно-бридку  ніч.
Боже  б  мене  збав
Вірити  в  цю  річ-

Вірити  в  те,  що
Здогад  нічних  снів-
Програний  джек-пот-
Ти  не  моя.  Ні?

Що  ж,  не  нове  це.
Бачив  таке  світ.
Виїте  яйце
Котиться  хай  під

Стіл,  що  з  ерзац-  плит
(Це  не  міцний  дуб)
До...  а  звідсіль-  від...
Йдеш?..  Ну  і  я...  Йду.


©  Copyright:  Серго  Сокольник,  2015
Свидетельство  о  публикации  №115120901181  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627263
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.12.2015


Бажання

Чай  з  абсентом.  Не  спиться.  Це  мій  оберіг.
В  небі  трендом  зірниці  злітають  у  сніг,
І  гойдаючись  в  вічності  сплін-  корабель
Зазиває-  приплинь  до  незнаних  земель!..

Всім  дано  по  потребі.  Жалітись  не  слід.
Пролітає  у  небі  космічний  болід...
Загадаю  на  відблиск  його  у  вікні-
Хай  тебе,  мов  епіграф,  дарує  мені!..

Хай  він  стане  початком  роману  зірок.
Ми  його  для  нащадків  напишем  удвох,
Наших  зустрічей  таїн  розкритих  рядків,
Що  класичними  стануть  довіку-  віків.

Заметіль  колобродить-  паперу  сувій...
Ми  напишемо  повість  кохання  на  ній!
І  не  спиться...  Ця  ніч  не  скінчиться  ніяк...
Все  здійсниться.  Я  вірю,  зірнице  моя.


©  Copyright:  Серго  Сокольник,  2015
Свидетельство  о  публикации  №115120401214  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625979
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.12.2015


Мираж

 Поля  засыпают  снега
 Колючими  звездами  света...
 Бредет  по  полям  наугад
 Мираж  отошедшего  лета,

 В  котором  ты  тайной  была...
 В  котором  надеждой  осталась...
 Иллюзией  нежной  тепла...
 Мечтою,  что  не  состоялась...

 Суровые  вьюги  идут,
 Мечты  покрывая  ознобом,
 И  я  по  колени  бреду,
 Увязнув  в  утраты  сугробах.

 Казалось,  что  счастье-  навек...
 Мираж  оказался  обманом.
 И  падает,  падает  снег,
 Бинтуя  душевную  рану.  


©  Copyright:  Серго  Сокольник,  2015
 Свидетельство  о  публикации  №115120101281

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625204
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 01.12.2015


Париж, пт 13, поетичне

Серце  обпечене  полум"ям.
Спокою  пошук  облиш.
Стань  до  останньої  сповіді-
Полум"ям  в  серці  Париж.
Жаб"яча  лапка-  не  каша?
Каша.  А  нині  ще  й  наша...

Зброю  олією  вимасти,
Вирий  бліндаж  у  кутку,
В  кого  котедж  (чи  хатинонька)
Краєм  села  у  бузку.
...світ  значно  більший,  ніж  треба...
Світ  вже  надходить  по  тебе.

Часу  удосталь  ти  матимеш
Злити  вірші  у  гальюн.  
В  ньому  ж-бо  скоро  й  писатимеш
Ту  писанину  свою.
...вклади  в  афери  Мавроді-
Стануть  вони  у  пригоді?

"Совість"  ти,  вчавлена,  нації
У  ізоляціонізм,
Мрієш  надійно  сховатися
В  "метаквітчастій"  фігні?
...треба  б  відзначити,  схоже,
Тих,  хто  читать  її  може...

Мильної  опери  серія...
Щастям  уквітчаний  край...
Тільки  про  Римську  імперію
Й  варварів  не  забувай.
...бо  до  Прогресу-  стежки.
...а  по  узбіччях-  кістки...

Баїньки.  На  ніч  вдягаємо
Бронежилет  від  Кутюр.
Виживем-  знову  "злабаємо"
Метаквітчастий  гламур...
...тих,  хто  такому  навчили,
Варто  б  підняти  на  вила...


©  Copyright:  Серго  Сокольник,  2015
Свидетельство  о  публикации  №115111411072  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621084
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 14.11.2015


Мне нужна эта ночь

Ты  должна  мне  помочь-
Я  не  верю  в  любовь,  не  любя.
Мне  нужна  эта  ночь...
Эта  ночь  мне  подарит  Тебя.

Высшим  таинством  нас
Вновь  накроет,  как  будто  плащом,
Словно  все  в  первый  раз,
Мы  постигнем,  познаем,  поймем.

Мы  пройдем  по  мосту,
Что  миры  наши  соединит.  
Будет  новый  статут,
И  меж  нами  протянется  нить,

Что  связует  миры,  
Пролегая  сквозь  наши  сердца...
Эту  рану,  надрыв,
Теребящую  боль  без  конца

Должен  я  залечить.
И  рецепт  лишь  один-  это  Ты.
Вновь  учиться  любить-
Как  с  уставом  в  чужой  монастырь...

Ты  монаший  наряд,
Плавно  сняв,  оставляй  позади.
В  Сад  Терзаний,  в  мой  Сад
По  ночному  мосту  приходи.

Я  навстречу  пройду
Сквозь  ворота  ночной  пустоты.
В  Тайну  Таин  войду,
Где  цветут  бергамота  цветы,

И  сквозь  сладкую  боль
Единение  тел  впереди...
И  воскреснет  любовь...
Ты  нужна  мне.  Нужна.  Приходи.


©  Copyright:  Серго  Сокольник,  2015
Свидетельство  о  публикации  №115110401276  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618249
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 04.11.2015


Дещо відносно навчання поезії. Філософська стаття

"Нема  в  світі  досконалості"-  одна  з  головних  тез  філософії.  "Нема  в  світі  досконалості"...
От  чую,  чую  заклики  до  "молодих  поетів"-  ДОСЯГАЙТЕ  ДОСКОНАЛОСТІ!!!    ДОСЯГАЙТЕ  ДОСКОНАЛОСТІ!!!  (беру  даний  термін  ("молоді  поети")  в  лапки,  бо  насправді  ж  невідомо,  і  що  він  означає,  і  як  до  нього  відноситись)))  Віковий  термін  в  поезії  ніколи  не  діяв,  вірші,  як  гарні,  так  і  погані,  можна  писати  у  будь-якому  віці.  Можливо,  тут  завуальовано  мається  на  увазі  термін  "перспективний",  та  він  також  не  має  жодного  сенсу,  оскільки  постає  питання,  чи  можна  словом  "перспективний"  відзначити  людину,  що  лише  подає  надії,  та  нічого  особливого  ще  не  створила.  
І  які  в  такому  випадку  критерії  відбору  до  категорії  "перспективних",  і  знову  ж  таки  які  критерії  відмітання  усіх  інших  до  категорії  "неперспективних"?  (тут  вимальовується  доволі  чітка  здогадка-  критерієм  відбору  є  всілякий  вияв  лояльності  саме  до  тої  особи,  яка  й  займається  даним  відбором.  Тут  при  бажанні  можна  угледіти  і  те  явище,  яке  зжирає  Націю  і  Державу,  а  саме-  елементи  корупційної  дії.  Та  не  будемо  відволікатись  на  такі  "дрібнички")  
Коли  ж  людина  щось  уже  таки  створила,  то  сам  термін  "перспективність"  втрачає  сенс,  оскільки  рубікон  на  той  момент  уже  перейдено.
 Тому  молодим  поетам,  які  так  палко  бажають  "досягти  досконалості"  пропоную  все  ж  таки  їм  спочатку  перечитати  оту  саму  фразу,  з  якої  я  розпочав  цю  розмову-  "нема  в  світі  досконалості".
Себто,  даний  заклик  втрачає  сенс  вже  тому,  що  це  заклик  до  того,  чого  в  природі  не  існує  і  чого  апріорі  досягти  неможливо.  Можна  було  б  трансформувати  дану  фразу  на  більш  делікатну,  а  саме-  "початківці,  вдосконалюйтесь!"  О.  От  в  цій  фразі  таки  є  деякий  сенс,  і  є  певний  простір  для  маневру  в  філософствуванні.  Чим  ми  з  Вами,  шановні  читачі,  і  займемось.  
"Вдосконалення  в  поезії".  Гарна  фраза.  І-  заманлива,  погодьтесь.  Але  одразу  виникають  питання.  Найперше-  яким  чином?  Як  люди  елементарно  освічені,  розуміємо,  що  цей  "стовповий  шлях"  одразу  веде  до  розділу  на  два  шляхи,  які  можуть  іти  як  паралельно,  так  і  розходитися.  Себто  можна  займатись  вдосконаленням  як  самостійно  (самовдосконалення),  так  і  вдосконаленням  за  допомогою  вчителя,  чи  вчителів.  Таке  вдосконалення  назвемо  навчанням,  бо  в  даному  випадку  поет-початківець  добровільно  віддає  себе  до  когось  в  науку.  Можемо  і  скомпонувати  ці  терміни-  учень,  який  до  того  ж  ще  й  самовдосконалюється.
І  отут  постає  питання,  яке    на  перший  погляд  виглядатиме  для  вас,  шановні  читачі,  дещо  парадоксальним.  Але-  підкреслюю-  лише  на  перший  погляд.  Питання  просте-  НАВІЩО?  Одразу  чую  обурений  гомін  незгодних  "як-то  навіщо???  А  як  же  досконалість"?  (при  цьому  одразу  забувши  той  самий  життєво  виведений  і  ніким  не  спростований  термін-  НЕМА  В  СВІТІ  ДОСКОНАЛОСТІ.  Себто,  навіщо  витрачати  сили  на  те,  чого  нема  і  досягти  чого  неможливо?)
Однак  розглянемо  це  більш  детально.  
З  чого  саме  починати  оте  "вдосконалення"?  Одразу  підкреслимо,  що  вдосконалення  прагне  саме  ПОЕТ-  ПОЧАТКІВЕЦЬ,  тобто  людина,  що  вже  елементарно  відчуває  розмір  вірша,  може  самодостатньо  підібрати  риму  (бо  є  ж  і  такі,  з  дозволу  сказати,  "вчителі",  що  й  автопідбірником  рим  запропонують  скористатись,  хоч  це  вже  більше  до  казусів  відноситься))),  доволі  чітко  наперед  бачить  для  себе  тему  написання  і  володіє  можливістю  її  "виконати".
І  отут  учень  зтикається  з  деякими  небезпечними  моментами.  При  цьому  неважливо,  чи  сам  він  надто  перейнявся  отим  "вдосконаленням",  чи  вже  впав  в  залежність  від  учителя,  що  є  більш  небезпечним,  бо  в  цьому  випадку  з"являється  ще  й  почуття  обов"язку  перед  учителем,  що  в  свою  чергу  призводить  до  розвитку  комплексу  меншовартості,  а  це  вже  в  свою  чергу  таїть  небезпеку  маніпуляції  недобросовісним  учителем  своїм  учнем.
Тут  у  мене  випливають  з  пам"яті  картинки  "офісної  життєдіяльності",  де  молоді  працівники  мають  за  найвище  щастя  догодити  керівникові,  при  цьому  солодко  гризучи  одне  одного,  і  в  цій  погоні  за  схвальним  поглядом  їм  уже,  власне,  і  платня  як  продукт  праці  не  потрібна.  Аби  керівництво  поглядом  обігріло.  Воно  й  обігріває.  "Навіщо  платити  більше"?  Що  не  кажи,  а  "старше  покоління"  до  цього  явища  більш  стійке.  Достоїнства  побільше,  хоч  теж  не  без  гріха)))  Та  то  я  так,  трохи  відволікся  від  теми,  аби  дещо  "розгрузити"  аудиторію.
То  чому  саме  вчитися?  Підкреслимо,  усі  інструменти  для  написання  віршів  у  поета-початківця  вже  є  (відчуття  розміру,  підбір  рим,  уміння  зв"язати  і  викласти  тему).    Яким  розміром  писати?  Над  цим,  запевняю,  не  замислювався  в  світі  жоден  поет  в  момент  написання  твору.  Це  вже  потім  його  вірш  розбирали  знавці,  і  поет  (деколи  зі  щирим  здивуванням),  узнавав,  яким  саме  мудреним  розміром  він  написав  отой  свій  твір))).  Тобто,  цьому-  НАВЧИТИ  НЕ  МОЖНА,  оскільки  будь-який  поет  ніби  впадає  в  транс  і  просто  починає  писати  САМЕ  ТАК,  А  НЕ  ІНАКШЕ.
Цей  здогад,  що  вірші  ідуть  ВІД  БОГА  (від  демона,  темних  сил,  з  астрального  порталу  тощо)  має  грунтовне  підкріплення,  оскільки  непогано  римуючи  самі  по  собі,  і  навіть  пишучи  вірші  "шкільного  рівня",  більшість  людей  не  стає  поетами.  І  безглуздо  їх  цьому  вчити,  бо  вони  поетами  все  ж  не  стануть.  "...но  не  может  взлететь  косолапый  медведь.  Он  не  может,  не  может  взлететь...")))  То  чому  не  прийняти  за  постулат  цю  саму  догму,  але,  скажімо  так,  з  іншої  її  сторони-  МЕНШІСТЬ,  якій  від  деякої  сили  ДАНО  СТАТИ  ПОЕТАМИ,  таки  їми  стануть.  І  для  цього  усе,  що  їм  треба  дати-  можливість  писати.  І  читати  літературу  звісно,  підсвідомо  відшліфовуючи  нею  свою  особисту  грамотність.  А  там-  як  Бог  (вища  сила)  дасть.
Інший  аспект.  Я  вже  його  торкався.  Про  НЕДОБРОСОВІСНІСТЬ  деяких  вчителів.  Це  ж  теж  можливий  випадок-  учень  натрапляє  саме  на  такого  вчителя.  Перспектива  в  даному  випадку  похмура.  Бо  існує  таке  явище,  як  нетерпіння  людини  бачити  когось  вищим  за  себе.  Уловлюєте  цей  хиткий  психологічний  момент?  Адже  зовсім  не  гарантовано  (і  людською  психологією  це  підтверджується),  що  вчитель  здатен  виростити  когось  вищого  за  себе  і  з  цим  змиритися.  Є  гарна  істина-  ТОЙ,  ХТО  ЗНАЄ,  ДЕ  ЗАРИТЕ  ЗОЛОТО,  САМ  БЕРЕ  ЛОПАТУ  І  ІДЕ  ЙОГО  КОПАТИ.
Чому  саме  вчитель-поет  може  навчити  учня-поета?    Подарує  йому  геніальну  фабулу  твору?  Навіщо  йому  це  робити,  коли  він  спроможний  сам  її  втілити  в  життя  (бо  поет,  до  того  ж-  вчитель.  Я  в  даному  творі  не  торкаюся  тих  ""вчителів,  що  взагалі  при  цьому  не  є  поетами,  бо  нездатні  ними  бути  апріорі.  А  такі  особи  теж  існують  в  цьому  сумному  світі).  Фабул,  їх  небагато,  вони  народжуються  не  задля  того,  щоб  ними  розкидатись.  Вкаже  на  технічні  помилки?  Гріш  ціна  тому  поету,  який  сам  їх  не  бачить  і  не  виправляє,  як  елементарно  освічена  людина.
І  саме  отут  таяться  такі  підводні  камінці,  що  ріжуть  ноги  молодому  поетові  по  саме  оте...    Ой,  ріжуть.  Тут  і  спекулювання  на  темі  "бездоганності  мови"  (хоча  перечитаємо  Шевченка,  класика  світового  рівня-  він  доволі  сміливо  вплетав  русизми).  Тут  і  втискування  в  прокрустове  ложе  писанини  лише  на  "дозволені"  теми(а  точніше-  штовхання  на  підстроювання  під  особисті  смаки)  .  Серед  них  ота  сама  омріяна  наша  "квітчаста  метафоричність",  за  якою  вже  й  світу  Божого  не  видно  (а  ні,  щоб  спом"янути  великого  Котляревського  з  його  бурлескно-травестійною  Енеїдою,  написаною,  підкреслю  -в  кінці  вісімнадцятого  сторіччя-  живою  розмовною  мовою).  Варто  однак  запитати  молодих  поетів,  які  бажають  іти  отими  вищезгаданими  шляхами-  чи  багато  у  світі  зараз  на  вустах  імен  українських  поетів  світового  рівня?  То  ким  ви  себе  тоді  хочете  бачити-  при  відставній  козі  стошістнадцятим  нумером?)
Тут  же  і  загальновідомі  дурниці,  як-то  надто  поширена  (тому  приводжу  для  прикладу)-  підбиття  кількості...  (тільки  вдуматися!!!)  ...  Дієслівних  рим  у  вірші...  (і  хтось  же  придумав  оцю  дурницю  колись)))  І  хтось  досі  тиражує)))  Тут  можна  лише  побажати  тим,  хто  таки  клюнув  на  оту  вудку-  не  переймайтеся.  В  усіх  гарних,  смислових,  цікавих  віршах  отих  рим  РІВНО  СТІЛЬКИ,  СКІЛЬКИ  ПОТРІБНО,  щоб  робити  ці  вірші  гарними,  смисловими  і  цікавими.
А  бажаючим  розвивати  цю  покриту  пліснявою  тему  (як  правило,  це  люди,  що  особисто  неспроможні  на  справжню  творчість,  коли  такою  не  назвати  надуття  щік  та  мильних  бульбашок)  пораджу  створити  таку  собі  КОНТРОПОЕЗІЮ,  в  якій  досконалими  будуть  лише  вірші  з  фіксованою  кількістю  слів  (літер,  катренів,  пауз-  це  вже  як  забажаєте)))  Цікава  забавка  саме  для  самовдосконалення.  
Знаєте,  коли  я  дивлюсь  на  подібну  "науку",  у  мене  одразу  чомусь  крилата  фраза  з  пам"яті  виникає  "якщо  ви  такі  розумні,  то  чому  ви  строєм  не  ходите"?  І  до  якої  досконалості  можна  прийти  отим  самим  строєм,  коли  ота  "досконалість"  здобувається  ціною  самобутності  і  оригінальності?
  Було  б  нечемно  стосовно  читача  отак  взяти  й  обірвати  філософську  розмову  на  такому  розчаруванні  і  негативі.  Все  ж-таки,  щось  я  маю  запропонувати  натомість?  Що  ж,  запропоную.  
Любі  поети.  "До  вас  звертаюсь  я,  друзі  мої..."  (це  не  Сталін  у  41  по  совінформбіро.  Це  Олексій  Турбін  з  Булгаківського  "Дні  Турбіних")))  На  Вас  відмітка  Вищих  Сил  (я  не  кажу-  Божа...  Хто  знає...  Та  все  ж-  Вищих  Сил,  а  вони  таки  достойні  поваги).  Тобто-  ці  сили  навіщось  нагородили  вас  цією  відміткою.  Тобто-  чекають  від  вас  справдження  своїх  покладених  на  вас  надій.  Читайте.  Пишіть.  Бережіть  самобутність.  Бережіть  оригінальність.  Оце  й  усе,  що  вам  потрібно  для  творчості.  А  там-  (є  чудова  фраза.  От  за  нею  і  дійте)-  КОЖЕН  ЗА  СЕБЕ,  ОДИН  БОГ  ЗА  ВСІХ.

©  Copyright:  Серго  Сокольник,  2015
Свидетельство  о  публикации  №115102701294  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616350
рубрика: Поезія, Поетичні маніфести
дата поступления 27.10.2015


Ночной вызов

Электронными  нервами-  вызов  в  ночи,
Словно  выпь  полуночным  ребенком  кричит,
И  в  эфирный  полет  устремилась  душа,
И  оплата  за  встречу-  два  медных  гроша...

Это  наш  виртуал,  что  в  реал  перейдет
В  срок  сроков...  А  пока  в  виртуальный  полет
Улетает  душа...  И  во  мраке  ночном
В  полуночных  огнях  города  под  крылом...

Только  вот-  связи  нервы  разорваны  вдруг,
И  на  новый  душа  устремляется  круг,
Где  в  побеге  к  тебе  страх  таится  во  мгле,
Где  давно  мы  отпеты  для  всех  на  земле.

Что  там-  тайная  база  подводных  пловцов?..
Или  сладкая  хаза  отпетых  воров?..
Иль  в  трясину  заманит  предательский  гид?..
Крылья  сломаны-  что  ж...  Если  можешь-  беги!..

И  срывая  одежду  к  тебе  я  бегу
Сквозь  березы,  что  скоро  увязнут  в  снегу,
Сквозь  вечерние  сини,  что  меркнут  во  тьме,
Сквозь  разорванность  линий,  что  вязнут  в  уме,

В  это  счастье,  где  двое  сольются  в  одно,
Меж  сдирающих  мясо  спиралей  Бруно,  
И  навстречу  "алло"  переливом  звенит-
Связь  налажена-  "Здравствуй!  Устал?..  Отдохни..."


©  Copyright:  Серго  Сокольник,  2015
Свидетельство  о  публикации  №115102008943  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614767
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 20.10.2015


Еротичний політ ( 16+ )

Вже  ліси  золоті-
Дорогі  декорації  драми...
..............................
Нам  з  тобою  летіть
На  вітрах  над  нічними  ярами,

В  наш  осінній  політ...
І  такого  в  тебе  вже  не  буде...
І  бажання  тремтить,
Мов  живіт  в  екзальтації  блуду...

Ми-  пілоти  удвох-
Терпим  креш  у  останнім  польоті...
Пить  жадання  дівок-
Це  тобі  не"  зашорені"  тьоті-

Запалися  жаги
Розіп"ято-дівочого  тіла,
Від  цнотливих  огид
До  солодкого  слова    "грішила"!..

Ми  в  польоті  одні
Всі  відтінки  кохання  пізнАєм.
Я  тобі,  ти  мені
Зміни  всіх  відчуттів  докладаєм,

Про  заплющеність  віч,
Про  здригання  оголене  тіла,
Як  смарагдова  ніч
В  центрифузі  екстазу  крутила,

Мов  летіла  душа
Макрокосмом  по  тілу  до  низу...
Як  звільнялась  від  шат
Ти,  в  себе  відкриваючи  візу

Для  польоту  мого
У  світи,  де  мистецьки  сприймала
Мій  Небесний  Фагот...
Чималий...  Та  тобі  усе  мало...
...............................
Час  невпинно  тече,
Нас  штовхаючи  в  прірву  ласкаво...
Ранок  очі  пече,
Мов  долоні  заварена  кава.

Ми  з  випробувань  тих
На  глісаду  виходим  додому...
По  стежках  золотих...
Потаємного...  Аеродрому...


©  Copyright:  Серго  Сокольник,  2015
Свидетельство  о  публикации  №115100600996  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611543
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.10.2015


Порцелянова лялька

Всі  ми  діти  в  душі...  Всі-  діти...
(серце  щось  почина  щеміти...)
Ти-  "солідний".  Грошей  багато
Добре  знаєш,  на  що  страчати,
Бо  в  дорослі  ти  іграшки  граєш.
...та  такої  от  лялі  не  маєш,
Що  сидить  на  моїх  колінах,
І  цілує  мене  без  упину...
І  від  дотиків  я  наче  п"яний
Ляльки  дивної...  з  порцеляни...
Порцеляни-  чому?-
Бо  щомиті  
Б"ються  долі,  
Об  щось  та  розбиті,
На  деревах
Ламаються  віти,
Бо  у  світі  вирує  вітер,
І  розіб"ється  (не  питання)
Порцелянове  це  кохання,
Порцелянова  наша  мрія,
Перекинута  буревієм...
Ну  то  й  що?  Ми  ж  були?  Були.
Ми  на  струнах  грали  страждання.
Див  цю  музику  перелив
До  жертовної  чари  кохання.
БілизнИ  твОго  тіла-  ніч
Не  затьмарить  своїм  крилом-
Вигин  цей,  що  стікає  з  пліч
Вниз...  до  лона.  (Це  лоно  з  лон...)
А,  "солідний",  тобі  навіє
Вітер  все-  ресторан,  повію,
Гроші,  офісну  нудь  страшенну...
...-Порцелянова,  йди  до  мЕне!


©  Copyright:  Серго  Сокольник,  2015
Свидетельство  о  публикации  №115091700018  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607273
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.09.2015


Поїздка

 Вокзал...  Цей  устрій
 Транзитолюду...
 Вже  наша  зустріч
 Невдовзі  буде.

 Вказівки-  "пошта"...
 "до  туалету"...
 В  руці  тріпоче
 Папір  білету...

 Вже  поїзд  їде...
 І  у  віконці
 Думки,  мов  діти,  
 Біжать  за  сонцем

 У  незабуте...
 ...а  на  пероні
 Забутий  смуток
 Склюють  ворони.

 Шляхи,  мов  руки,
 Злились  у  герці...
 Колісний  стукіт
 Відлунням  в  серці...

 Вночі  в  вагоні
 Думки  поснулі
 Летять,  мов  коні,
 В  твоє  минуле...

 А  у  минулім
 Кохання  квіти
 В"юнком  поснулим
 Лягли  на  віти,

 Пророслі  в  ранок
 Дороговтіхи...
 Привіт,  кохана!..
 Я  вже  приїхав...


©  Copyright:  Серго  Сокольник,  2015
 Свидетельство  о  публикации  №115082900947

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=602774
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.08.2015


Кокур

 Офіціанте!  Кокур  є?
 Що,  не  буває?
 То  принеси  вже  щось  "своє"...
 Я  пригадаю...
 ...як  ти  дивилась  вслід  мені
 Очима  повними  печалі...
 Мов  кошеня
 Забуте...  Буть  тобі  одній...
 І  смуток  голову  квітчає
 Щодня...  щодня...
 А  як  ми  йшли...  Мов  сон...
 Окраєм  моря...  Босоніж...  Удвох...
 Курортне  місто...  Не  сезон...
 Одні  лиш  ми...  Одні  лиш  ми...  Та  Бог...
 І  в  приготувану  хазяйкою  постіль,
 Мов  в  прибережне  розмаїття  хвиль,
 Пірнали...
 І  наші  ночі,  мов  Масандри  хміль...
 І  сяють  очі...  І  солодкий  біль...
 Бувало...
 І  ранки,  ранки!  Ці  хмільні  від  страсті  ранки!
 Смак  Кокура,  мов  поцілунок  на  світанку...
 І  шепіт  щастя  
 у  твоє  чутливе  вухо-
 Мов  кошеня,
 Мене,  животиком  торкаючись,
 Послухай!...
 ...ні...  маячня...
 І  скільки  раз...  А  от-  неначе  все  востаннє...
 Востаннє  й  вишло...  Ти  тепер,  моє  кохання,
 З  ким  не  була  б,  а  все  ж  довіку  ти  одна.
 Наш  вийшов  час.
 Хоча  й  не  наша  в  тім  вина...
 Вина!..  Вина...


©  Copyright:  Серго  Сокольник,  2015
 Свидетельство  о  публикации  №115080300369

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=597426
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.08.2015


Невинна. Літ. пародія

Невинний

Невинна    ніч.    Невинний    день.    Невинний    сніг.
 Невинні    очі,    руки    і    долоні...
 Невинна    гра.    І    твій    невинний    сміх...
 Невинна    мить.    І    я    в    твоїм    полоні...
 Невинна    хвиля    шквалу    почуттів,
 Невинним        вітром    тіні    укриває,
 Невинним    полум`ям    ти    ніжності    зігрів,
 Яке    невинно    до    світанку    вистигає...
 Невинність    березень    під    снігом    приховав,
 Невинно    вкрився    ще    на    день    зимою,
 Невинним    танцем    з    нею    він    кружляв,
 В    обіймах    щастя,    як    і    ми    з    тобою.

 24.03.13

адрес:  http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=595692
рубрика:  Лірика  кохання
дата  поступления  24.07.2015
автор:  Svetlana  Rachynska

НЕВИННА

Невинно  винний  происмак  у  невинності.
Вино  не  винувате  в  своїй  винності.
А  ти  уся  така  невинно  винна...
Хоча  і  винна,  та  вини  не  видно.
І  чим  ти  винувато  завинила?
У  винних  винах  ти  вину  згубила...
Твою  вину  судити  я  не  в  змозі.
Подай  вина!  Он  келих...на  підлозі!..

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=595812
рубрика: Поезія, Літературна пародія
дата поступления 25.07.2015


Откровение

 Лето  без  лета...  Жара  без  жары...
 Словно  утерянный  где-то  порыв
 Ветра  поэзии,  стихшего  в  прозе,
 Пойманный  цепко  ветвями  березы...

 Радость  без  радости...  Дрема  без  сна...
 В  осень  без  лета  втекает  весна.
 Ночи  дождей  и  туманов  близки...
 Падают  звезды  в  озера  тоски.

 Кто  вы  такие?..  Откуда  пришли?..
 В  сердце  пульсируют  нервы  земли...
 Смотрят  на  нас  пустотою  глазниц
 Вечные  стражи  этрусских  гробниц...

 Скорого  мрака  грядут  времена.
 В  сонных  полях  затерялась  война.
 Вторит  природе  Архангела  зов...
 Сорвано  время  со  стрелок  часов.


©  Copyright:  Серго  Сокольник,  2015
 Свидетельство  о  публикации  №115072200887

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=595209
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 22.07.2015


Купальская ночь. Маленькая поэма ( 16+ )

 Эй,  девчонка!
 Сегодня  Купальская  Ночь.
 Повод  тонкий.
 А  ты  искупаться  непрочь?
 Гаснет  солнце,
 Садясь  в  розоватую  слизь.
 Соберемся,
 И  ступим  по  лестнице  вниз.
 Этой  ночи
 Сегодня  познаем  дары!
 Ты  же  хочешь
 Вглядеться  в  иные  миры?
 Ты  же  хочешь
 Со  мной  отыскать  этот  клад?
 Этой  ночью-
 Со  мною...  Я  этому  рад.
 Звезд  сиянье
 Лоснится  в  кофейной  воде...
 Навьи  Тайны
 Не  ищем,  они  уже  здесь.
 Обнаженно
 И  с  трепетом  в  воду  войди,
 Речке  сонной
 В  бездонное  дно  погляди,
 И  со  мной
 Подари  свое  тело  траве...
 Мы  с  тобой-
 Тела  два,  и  души  тоже  две-
 В  летних  снах
 Расстилаем  судьбы  полотно...
 На  губах
 Так  горчит  поцелуев  вино...
 И  вдвоем  мы
 В  единое  льемся  уже...
 Наша  емкость-
 Готовый  для  сцены  сюжет...
 Но  свершилось-
 И  вновь  каждый  сам  по  себе.
 Сделай  милость,
 Я  тайну  доверю  тебе?
 Я  ведь  знаю
 Места,  где  луна  свысока
 Освещает
 Рожденье  живого  цветка...
 Мы  отыщем...
 Для  нас  он  сто  кладов  найдет,
 Или  тыщу
 Напастей  от  нас  отведет...
 С  этой  силою
 Нам  никогда  не  пропасть...
 Только  милая!
 Клад  мой!..  Моя  ты  напасть!..
 Не  сорвем  
 Мы  росток.  Не  за  этим  я  шел.
 Я  свой  клад,
 Свой  цветок  этой  ночью  нашел...
 И  опять  мы
 Тела  извергаем  в  экстаз...
 Темных  пятен
 Глаза  Духов  смотрят  на  нас...
 И  поет  
 Гамаюн,  нам  вещая  любовь...
 Я  ее...
 Я  мою...  До  утра...  Вновь  и  вновь...  


©  Copyright:  Серго  Сокольник,  2015
 Свидетельство  о  публикации  №115070600880

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591950
рубрика: Поезія, Поэма
дата поступления 06.07.2015


АНОНС мій новий профайл Серго Сокольник

З  метою  дещо  "розгрузити"  цей  мій  профайл,  я  створив  новий-  Серго  Сокольник.  Викладатиму  у  ньому  нове,  а  також  краще  (на  мій  погляд)  з  минулого.  Старий  профайл  також  буде  "діючим".  Друзів  я  не  забув,  вони  вже  в  моєму  "білому".  Обиратиму  і  нових  друзів.  Бажаю  усім  поетам  щастя  та  творчої  наснаги!  На  мій  новий  профайл  запрошую  заходити  (Ну,  от  хоч  би  по  цьому  посиланню      )
http://www.poetryclub.com.ua/author.php?id=24244

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591165
рубрика: Поезія, Нарис
дата поступления 02.07.2015


Домовик. Вірш для діток

 Як  радіють  баба  й  дід!
 В  хаті  на  столі  обід,
 І  така  вже  втіха  їм-
 ОнучкИ  приїхали!

 От  заходить  ніч  до  хати.
 Полягали  діти  спати.
 Хтось  їм  спати  не  дає,
 Об  підлогу  посуд  б"є,

 По  підлозі  тупотить,
 Наче  котик  муркотить...
 Та  нема  ж  кота  у  хаті...
 Хто  ж  цей  темний,  волохатий,

 Невідомий  лиходій?
 Проженіть  його  мерщій!
 Так  не  можна-  каже  дід.
 Це  опікує  наш  рід

 Хатній  добрий  Домовик,
 Непосіда,  Жартівник.
 Домовик  наш  волохатий-
 Значить,  є  добробут  в  хаті.

 Голий  він  у  бідаків.
 Він  із  сивини  віків
 В  хаті  лад  оберігає,
 Та  грайливу  вдачу  має.

 Ви,  малі,  його  пробачте.
 Це  давно  він  вас  не  бачив.
 От  і  скучив.  Потріщить,
 Та  й  приспиться  на  печі.

 Колисанку  ніч  співає.
 В  шибку  місяць  зазирає.
 В  теплу  хату  кіт  прибіг.
 Сплять  усі...  І  Домовик.


©  Copyright:  Серго  Сокольник,  2015
 Свидетельство  о  публикации  №115062800701

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590288
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 28.06.2015


Настрій

 Сірим  осіннім  дощем
 Смуток  торкнувся  душі.
 Мрії  розірвані  вщент.
 Ти  їх  позбутись  спіши.
 Ніжність  оголених  пліч,
 Наче  бажання  твоє...
 З  дзеркала  вилетить  ніч.
 Північ  годинник  проб"є.
 Так  помирають  вірші,
 Що  не  лягли  в  записник.
 Так  холодіє  в  душі,
 Наче  зустрівся  двійник.
 Мов  перелитий  в  бокал
 Кавовий  тік  густини,
 Ночі  останньої  шал
 Спомин  мені  поверни.
 Спомин  про  ночі  вогню.
 Ти  пам"ятаєш,  чи  ні,
 Нашого  дивного  НЮ
 Той  силует  на  стіні?
 Тінню  від  крил  кажана
 Стрілка  опівніч  лягла.
 Мороку  щемна  стіна...
 Смуток  торкнувся  чола.  


©  Copyright:  Серго  Сокольник,  2015
 Свидетельство  о  публикации  №115062609542

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590075
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.06.2015


На пероні…

 На  пероні  вірші
 Б"ють  у  скроні,  мов  серця  робота...
 У  циганки  в  руці
 Гроші.  Дав-  на,  візьми,  не  рахуй!
 Важко  щось  на  душі.
 Стань,  циганочко,  люба,  навпроти.
 Нагадай,  розкажи,
 Що  на  серці  і  що  на  шляху.

 Старовинні  казки.  
 ВеселкОва  сюжетна  картина.
 От  багатство.  Любов.
 І  чимало  непрожитих  літ...
 Неба  чиста  блакить,
 Наче  слову  підтвердженням,  плине...
 І  вагон  відійшов...
 І  ти  дещо  промовила  вслід.

 Я  цього  вже    не  чув,
 Що  мені  навздогін  ти  казала.  
 Утікає  цей  світ
 Повз  вікно,  мов  наляканий  звір...
 Від  вокзалу  лечу
 По  життєвих  шляхах  до  вокзалу...
 І  слова  твої  вслід-
 Все  здійсниться.  Все  буде.  Лиш  вір.  


©  Copyright:  Серго  Сокольник,  2015
 Свидетельство  о  публикации  №115062500025

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589641
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 25.06.2015


ПОПАЛА. Женский шансон. Ирония. Быстрый темп

*****
 С  детства  мама  все  меня  поучала-.
 Не  водилась  бы  ты,  дочь,  с  кем  попало...
 Как  же  в  голову  все  это  запало-
 Чтобы  с  неба  в  руки  счастье  упало!..

         припев
 Коль  прописано  пропасть-  пропадешь.
 От  судьбы  ты  никуда  не  уйдешь.
 Что  посеешь,  говорят-  то  пожнешь.
 Там,  где  правда,  там  порою  и  ложь.

 *****
 -Ой  не  выйду  за  кого  я  попало,
 И  семью  я  не  создам  с  кем  попало,
 И  получится  все  так,  как  сказала-
 Лишь  с  кем  надо,  а  не  с  тем,  с  кем  попало!

         припев

 *****
 Было  прожито  ни  много,  ни  мало.
 Жизнь,  как  горная  река,  протекала.
 Рыбы  много,  только  сети  порвало.
 И  попалось  только  то,  что  попало.

         припев

 *****
 Вышла  замуж  за  кого  я  попало
 (Хорошо  еще,  что  это  попало),
 Ребятишек  от  него  нарожала,
 И  тогда  лишь  поняла,  ЧТО  ПОПАЛА.

         припев

 *****
 На  работе  за  двоих  я  пахала-
 "Кто-попало"  лишь  пило-  выпивало...
 Верить  в  сказки  я  совсем  перестала,
 И  любовь  куда-то  быстро  пропала.

         припев

 *****
 Вот  попала,  девки  я,  так  попала!
 Хорошо  еще  совсем  не  пропала.
 И  в  подушку  ночью  часто  рыдала...
 Горя  много  на  земле-  счастья  мало.  


©  Copyright:  Серго  Сокольник,  2015
 Свидетельство  о  публикации  №115062400331

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589415
рубрика: Поезія, Авторская песня
дата поступления 24.06.2015


ЧИСТОТЕЛО. С проституткой. Жесть. Взрослое ( 18+ )

 -Сколько  секс  и  почем  минет?
 ...я  гляжу  на  тебя  в  упор...
 (на  вокзальной  ночной  скамье
 Проститутки  и  сутенер)

 Прочь  наигранность  скользких  слов!
 -Заплати,  и  она  твоя.
 Расплатись  за  ее  любовь-
 И  пластай  ее,  как  маньяк.

 ...вырез  платья  пропах  такси...
 -Снимешь  в  номере  все  быстрей!
 ...в  фарах  ночи  изгиб  осин
 Словно  колья  от  упырей...

 Платье  бросишь,  "по  ходу,"  в  ночь...
 Миг  свободы,  как  мир  без  виз...
 ...и  в  падении  падшем  дождь
 Гасит  пламенный  ток  в  крови...

 ...дебет  с  кредитом  в  сальдо  сбит.
 Ты  продажнее  всех  грязнуль.
 Это-  словно  из-за  обид
 Ненавидеть  свою  страну,

 Эту  землю,  где  ты  росла,
 Что  в  военном  горит  огне...
 ...тела  влажного  мармелад...
 -ЧИСТО-ТЕЛО!..  Иди  ко  мне!..

 ...на  широкой  постели  мы
 Отчего-то  всегда  в  углу...
 Ты  отмыта...  И  я  помыт...
 Я  вхожу,  словно  в  землю  плуг...

 Это-  собранный  урожай
 Из  семян,  что  карманы  трут.
 -Я  кончаю!  И  ты  кончай!..
 Странно...  Отдых...  И  все  же-  труд...

 -Синячок?  Или  нет-  ушиб?
 (прошлый,  видимо,  был  жесток).
 ...лечим  раны  больной  души
 ЧИСТО-ТЕЛОМ...  "Зарей  восток..."

 Лицемерно  исторгну  прочь...
 -На.  На  чай.  Уходи  скорей
 По  дороге,  где  красят  ночь
 Пятна  красные  фонарей!..


©  Copyright:  Серго  Сокольник,  2015
 Свидетельство  о  публикации  №115062000927

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588555
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 20.06.2015


Поетичний живопис НЮ ( 16+ )

 У  цілунках  уяв  
 Узяв.
 Молода  підійшла.
 Дала

 Все,  що  тільки  змогла.  Чимало.
 А  тоді  промовляла-

 Подивись  на  портрет,
 Поет.
 В  віддзеркаленні  днів
 Ти  скнів.

 Я  таким  тебе  запам"ятала.
 А  тоді-  змалювала.

 Та  поет  відсахнувся
 Аж,
 Бо  не  вразив  його
 Типаж,

 І  сказав-  ти  умієш  давати
 Краще,  ніж  малювати.

 Через  час  повернула-
 Ся  (  )))  ),
 Аж  обличчям  сія
 Уся,

 Із  пакунком  в  руці.  -Дарунок!
 Розгортає  пакунок-

 У  пакунку  лиш...  Дзерка-
 Ло  (  )))  )...
 До  поета,  мов  вірш,
 Дійшло-

 Роздягаймось,  хто  швидше.  Ну?
 Малюватимем  ню.)))  


©  Copyright:  Серго  Сокольник,  2015
 Свидетельство  о  публикации  №115061900554

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588337
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.06.2015


Жизнь

 Гроза  в  чистом  поле  извергла  разряд...
 А  в  храмах  так  мирно  лампады  горят,
 Как  будто  дарована  всем  благодать...
 Но  в  поле  под  ливнем...  Мы  вспомним...  Опять

 Разверзнет  Перуна  рука  небеса,
 И  землю  омоет  слезою  роса,
 И  снова,  как  в  сердце  рождения  страх,
 Мы  вспомним  все  то,  что  исчезло  в  веках.

 О  прошлом  великом,  о  Вечном  пути
 Который  прошли  и  который  пройти
 Небрежно  подняв,  словно  выпавший  приз
 Меж  Явью  и  Навью  с  названием  ЖИЗНЬ,

 Еще  предстоит...  Так  идем  же  вперед,
 Сквозь  ливни  и  молнии  в  вечный  поход,
 Которому  нет  и  не  будет  конца!..
 ...и  храмов  лампады  согреют  сердца.


©  Copyright:  Серго  Сокольник,  2015
 Свидетельство  о  публикации  №115061800213

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588123
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 18.06.2015


Сон

 Это  сон  ли?
 Не  спящий  во  сне,
 Я  все  помню...  И  чудится  мне
 Потаенное  место  для  радостных  встреч,
 Где  былое  возможно  навеки  сберечь.
 Это  явь  ли?
 В  строении  сна
 Ты  реальна...  Как  наша  весна,
 Та,  где  мы  преступили  запретный  порог,
 Что  растаяла  в  прошлом  в  разлуках  дорог...
 Я  не  знаю-
 Ты  здесь  или  нет.
 Попадаю  в  затерянный  след,
 Что  ведет  в  память  прошлого  наши  сердца,
 Что  терзает,  как  раны  от  терна  венца...
 Но  светает.
 И  порвана  нить.  
 Обретает  явь  желание  быть.
 Попытаюсь  запомнить  свой  сон  наизусть,
 И  в  потливой  истоме  навеки...  проснусь.


©  Copyright:  Серго  Сокольник,  2015
 Свидетельство  о  публикации  №115061100494

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586702
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 11.06.2015


Ніч кохання ( 16+ )

 Ніч...  Дзвінкий  перелив
 У  долоні  стікає  твої.
 Мов  би  янгольський  спів-
 То  в  садочку  дзвенять  солов"ї...

 А  надвір,  крізь  вікно
 Наче  стежка  зіркова  лягла...
 Отже,  пройдемо  знов
 До  крутих  берегів  джерела.

 Випий  склянку  води,
 Наче  хтивість  налий  до  країв!..
 Підійди!  Підійди!
 І  віддайся  в  обійми  мої.

 Тільки  зараз.  Тепер...
 І  тіла  поєднались  нараз...
 Темні  очі  Химер
 Хижо  дивляться  з  ночі  на  нас...

 Цю  стежину  пройдем
 Ми  сьогодні  удвох  у  Раю...
 Мов  казковий  Едем,
 Ніч  нам  постіль  дарує  свою.

 Розпались,  шаленій
 Під  сопілковий  спів  солов"їв!
 Ці  казкові  пісні-
 Мов  цілунки  твої  і  мої...


©  Copyright:  Серго  Сокольник,  2015
 Свидетельство  о  публикации  №115060900216

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586286
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.06.2015


Зустріч

 Кохана!  Не  падай  в  знемозі,
 І  втому  сховай  в  кабінет.
 Збирайся!  Я  вже  у  дорозі.
 Вже  потяг  гойдає  мене.

 Взувай  візантійські  сандалі,
 І  плаття  вдягай  від  Кутюр!..
 На  час  ми  закинем  подалі
 Нудьгу  повсякденних  гравюр,

 Бо  десь  за  бурштиновим  тином
 Волого-нічної  імли
 Вже  мариться  дивний  будинок,
 Що  в  ньому  щасливі  були.

 Для  чого  існують  вокзали?
 Для  того  й  існують...  Чи  ні?..
 В  нічній  таємничості  зали,
 Де  ти  позувала  мені

 В  шаленстві  дівочого  тіла,
 Немов  танцюристка  Дункан,
 Писали,  ваяли,  ліпили
 Наш  зоряний  диво-роман

 Одні...  Між  колон...  Чи  не  диво?
 А  потім...  По  сходах...  Туди,
 Де  місячний  зблиск  вередливо
 Оголеність  тіл  дослідив,

 Пролившись,  мов  дощ  у  долоні,
 Крізь  темну  безмежність  вікна...
 О,  спогади  терпко-солоні!..
 За  зустріч,  кохана!  Вина!!!


©  Copyright:  Серго  Сокольник,  2015
 Свидетельство  о  публикации  №115060600857

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585666
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.06.2015


Автобус номер ТРИ

 Ветви,  как  руки,  за  окна  хватают.
 Звезды,  как  в  проруби  блики,  мерцают.
 Свет-  он  внутри?  Или-  вне?  Рассмотри-
 Едет  автобус  под  номером  ТРИ.

 В  очередь!  В  очередь!  В  двери  пролезем
 Меж  недописанных  прозопоэзий.
 Лунной  дорожкой  асфальту  не  быть.
 И  не  доехать.  И  не  долюбить.

 И  на  приборной  доске  виновато
 Стертые  цифры  пятна  циферблата
 С  боем  отмерят  минувшие  дни.
 Место  водителя  пусто-  взгляни.

 В  тему  "дожить  бы  теперь  до  рассвета"
 В  спешке  кондуктор  не  продал  билета.
 -Платим,  пустая  твоя  голова!-
 Гривна-  за  вход.  Но  за  выход-то  два.

 В  тесном  салоне  маршрута    ночного
 Сын  на  руках  у  отца-  тоже...  Бога...  ,
 Место  деля  с  кособокой  старухой,
 Держится  поручней  силою  Духа...

 Фарам  в  тумане  не  выследить-  чтО  там?
 Там  впереди,  за  ночным  поворотом?
 Медики?  Ангелы?  Грустный  мотив...
 Кто-то  -  доехал.  И  кто-то  -  в  пути.


©  Copyright:  Серго  Сокольник,  2015
 Свидетельство  о  публикации  №115060100334

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=584699
рубрика: Поезія, Езотерична лирика
дата поступления 01.06.2015


Світ зомлів… до Свята Трійці… в нелегкі часи…

 Світ  зомлів,
 Бо  нестача  йому  тепла.
 У  імлі
 Розплодилось  безмежжя  зла.
 Це  часи,
 Що  не  вмариш  в  кошмарнім  сні.
 Божий  Син,
 Ти  дарма  на  хресті  пітнів.
 Світла  путь
 Тим,  Вітчизну  хто  боронив.
 Проклят  будь-
 Хто  в  відстійній  калюжі  гнив.
 Прийде  час-
 І  відродиться  Віра  в  нас,
 Мов  алмаз,
 Міць  і  світло-  НА  ВІЧНИЙ  ЧАС.


©  Copyright:  Серго  Сокольник,  2015
 Свидетельство  о  публикации  №115053100876

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=584535
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 31.05.2015


Девчонка- эмо ( 16+ )

 Парк  вечерний.  Эдемский  сад
 С  неухоженным  колоритом.
 Нет.  Сегодня  маркиз  Де  Сад
 Не  нагрянет  с  ночным  визитом...

 Ты  сегодня  опять  одна,
 Как  желанье  одно  у  лона.
 "эта  девушка  голодна"!-
 С  пониманьем  кричит  ворона...

 Эксцентрично  спустилась  ночь,
 Проецируя  холод  вечный,
 И  едва  ли  тебе  помочь
 Остановится  каждый  встречный.

 Холод  взгляда  насторожЕн.
 Интеллектом  либидо  сдавит.
 Слов  пустых  холостой  патрон
 Упадет  у  твоих  сандалий.

 Дух  и  тело  всегда  в  борьбе.
 Ты  готова...  И  не  готова...
 Ты  не  избрана,  и  тебе
 Не  избрать  этой  ночью  снова.

 И  в  квартире  пустой  одна,
 Обнаженно  кончая  "в  тему,"
 Зачерпни  и  испей  до  дна
 Эту  чашу  девчонки-  Эмо.  


©  Copyright:  Серго  Сокольник,  2015
 Свидетельство  о  публикации  №115053000002

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=584392
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 30.05.2015


Прощание

 Цвет  акаций...  Как  сладок  он
 В  расставания  час  печали...
 Как  дурман,  как  последний  сон,
 Мы  с  тобою  его  вдыхали...

 Это  жизнь.  И  ее  зигзаг
 Не  приводит  порой  к  удаче.
 Сделан  вместе  последний  шаг.
 Он  продуман.  Нельзя  иначе.

 Запах  грусти...  Порой  ночной
 Ты  в  иной,  колдовской,  зовущий
 Город  снов,  словно  в  мир  иной,
 Улетишь,  чтобы  жить  грядущим.

 Опустеют  аллеи  сна,
 В  память  сердца  запавши  где-то,
 И  утерянная  весна
 В  лето  канет...  Как  камень...  В  Лету.

 На  прощание  оглянись.
 Может,  в  прошлом  забыла  что-то?
 Это  жизнь.  Это  просто  жизнь.
 Что-то  будет...  За  поворотом.

 Да  еще...  Правда,  не  всерьез...
 Ты  оставила  по  ошибке
 Свой  аквариум,  полный  слез,
 С  золотой  одинокой  рыбкой...


©  Copyright:  Серго  Сокольник,  2015
 Свидетельство  о  публикации  №115052610177

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=583803
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 26.05.2015


Слов"янське весняне

Примітка.  Вірш  виконаний  у  творчому  дуеті  з  поетесою  Іриною  Лівобережною

 Я  в  весняне  поле  вечорове
 Вийду  з  оберемками  із  трав.
 Духи  поля,  вийдіть  на  розмову
 У  тривкому  світлі  від  заграв!

 Я  прийшла  схвильована,  відкрита,
 З  чистим  серцем,  з  помислом  одним:
 Щоб  зростало  жито  оксамитом,
 Щоб  дощі  з  веселкою  над  ним,

 Щоби  вчасно  сонечко  сіяло,
 Щедрістю  бриніла  щоб  земля  -
 Я  до  тебе,  земле,  припадала,
 Мати,  годувальниця  моя!

 Розпущу  по  вітру  пишні  коси,
 Хороводний  заведу  танок
 Серед  подруг,  доки  ноги  босі
 Не  впіймають  ритму  від  зірок,

 Доки  ми  не  станемо  промінням,
 Що  у  кожній  часточці  бринить,
 Стеблами,  корінням,  кожним  зіллям,
 Будем  рівні  Богові  на  мить!

 Надіп’єм  божественної  прани,
 Як  пустеля  -  струменів  дощу.
 Я  тоді  знайду  тебе,  коханий,
 В  себе,  наче  в  істину,  впущу.
 :::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::
 Як  нашіптує  шелест  трави
 На  закоханість  став  суничний...
 Він  для  тебе,  цей  став-  лови!
 Ми  сьогодні  засієм  вічність.

 Наберемось  сил  від  землі,
 І  босими  по  ній  пройдЕмо,
 У  солодко-  липкій  імлі
 Ми  на  землю  тіла  вкладемо,

 І  застогне  казковий  сич...
 Гамаюн  проспіває  долю...
 Ця  весняно-  чарівна  ніч
 Нам,  мов  килим,  розстеле  поле  

 На  відлунні  прадавніх  площ,
 Бо  на  них  лежимо,  здається...
 І  леліючий  теплий  дощ
 Зорепадом  на  нас  проллється.

 І  в  двобої  вогню  й  дощу
 Ми  у  коло  священне  станем...
 Ось  і  вітер  нічний  ущух,
 Й  зачаровано  проростає

 Із  заплідненості  уяв,
 Наче  діви  коса,  пшениця.
 Він  на  землю,  цей  став,  упав.
 Хай  майбутнє  на  ній  родиться!  


©  Copyright:  Серго  Сокольник,  2015
 Свидетельство  о  публикации  №115052500920

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=583414
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.05.2015


ПЛАТТЯ ДОЛІ. Поема



Історична  поема  епохи  Великої  Французької  революції
Поема  створена  в  співавторстві  з  поетесою  Богданою  Пілецькою

ВСТУП
Глянь-  падіння  зірок
Із  небес  в  придорожню  канаву...
Що  могло-  не  збулось...
А  неначе  відбутись  могло...
Всім  відведено  строк-
Цей  світів  таємничий  орнамент.
Б"ються  Демон  і  Бог
За  терновий  вінець  на  чоло.

***
Та  відомо  усім:  не  завжди
Чого  хочемо-  нам  того  треба.
Бо  лиш  крок  -  від  землі  і  до  неба,
Як  від  щастя  лиш  крок  -  до  біди...

РОЗДІЛ  1
СЛУГА.
Він  був  слугою  не  від  Бога.
Читав  Руссо.  Писав  вірші.
Давно  від  отчого  порога
Служить  до  пана  поспішив.
Найнявшись  в  слуги,  вчивсь  завзято.
У  пана  розум  переймав.
Дух  комільфо  аристократа
Близьким  по  вдачі  йому  став.
Навчився  в  карти  грати,  в  кості,
Красивий  одяг,  юний  шал,
На  театральному  підмості
Мав  Бомарше  за  ідеал,
І  не  одна  модистка  юна
До  згуби  зведена  була,
Його  цілунку  звідав  трунок.
І  тіло  й  серце  віддала...
Такий  от  він-  романтик,  лицар,
Кохання  пізнавець  глибин,
Він  грецьким  іменем-  Нарцисом
Себе  назвав...  ПростолюдИн...

РОЗДІЛ  2
ХАЗЯЇН
По  вітрах  він  розтринькав  життя  молоде...
Недарма  Лакруа  має  "префіксом"-  Де...
Так  бажання  й  душа  розійшлись  по  шляхах...
Так  майбутнє  розтринькав  своє  у  боргах...
Невезучий  картяр.  Ловеласів  оскал.
Сам  собі  коментар.  Суму  радість  взамін.
Від  недОпитих  вин  на  підлозі  бокал.
І  нікчема,  і  цар.  Лакруа.  Дворянин.
З  Лафайєтом  в  грозу  за  моря  відпливав,
Він  за  волю  чужу  від  нудьги  воював,
І,  обридлий  собі,  на  балах  нудьгував...
Карти  он  на  столі...  На  заклад  би  зіграв...

РОЗДІЛ  3
ГРА
Що  краще,  (Alma  mater  !),
Мов  кіт  із  мишеням
З  слугою  в  карти  грати
На  скін  нудного  дня?
Он  сонечко  сідає
Рожево-золоте...
-Ми  ж  картярі,  зіграєм?
Грошей  нема?  Пусте!..
-Сьогодні  бал  в  Версалі...
Обридли  як  бали...
-Вже  б  санкюлоти  мали
Бастілію  звалить!..
Об  келих  б”ється  келих...
Мов  рівні,  гомонять...
Коли  “зірвЕться  стеля”,
То  можна  все  програть...
-в  житті  все  другорядне...
Шовковий  Смерті  Сум...
До  балу  маскарадний...
Зіграєм  на  костюм!
-Не  назавжди.  На  термін.
От  Дідьк-о!  Знов  програв!
То  й  добре.  Замість  мене
Поїдеш  ти  на  бал!..

РОЗДІЛ  4
У  ДОМІ  ШАРЛОТТИ  ЖЕРМЕН
Ах,  як  людно  у  домі  Шарлотти  Жермен,
Скільки  знаті  в  цієї  кравчині!
У  повітрі  луною  -  з  десяток  імен,
Гамір,  шум...  Десь  взялись  нові  скрині.
-  Хто  привіз?  Звідкіля?  -  слуг  гукає  мадам.  -
Все  потрібно  оглянуть  гарненько!
Щось  залишу  собі,  щось  в  Ліон  передам...
Де  Абель?  Йди  до  мене!  Швиденько!
І  у  хаосі  цьому  з'явилась  вона
Й  щиросердно  біжить  до  роботи.
А  в  душі...  А  в  душі,  Боже,  рветься  струна...
Та  не  бачить  цього  ні  Шарлотта,
Ані  жоден  з  присутніх  у  домі  вельмож.
Чи  є  діло  комусь  до  служниці?
Та  й  оте,  що  горить,  краще  ти  не  тривож,
Бо  ще  більше  воно  розгориться...
Як  набридло  Абель  це  марудне  життя.
Від  утоми  вже  зболені  руки.
Це  подай...  забери...  прибери  тут  сміття...
Всюди  голки,  костюми,  перуки...
І  ім"я  її  наче  "пастушка"звучить,
(так  уже  нарекла  її  мати)...
І-  покинула...  Це,  як  отрута,  гірчить.
Від  сторонніх  чого  ж-бо  чекати?
Гарне  личко,  волосся,  і  очі,  як  ніч.
Тільки  дивляться  вслід.  Більш  нічого.
Затягнути  б  в  обійми  її,  звісна  річ...
Хтось  троянду  подасть  їй  убогу.
І  за  гроші  хотіли  купити.  Було.
Що  краса?  Як  немає  везіння.
Але  раптом  -  від  серця  її  відлягло,
і  Абель  мов  накрило  прозріння!
Плаття  дивне  самотньо  лежало  в  кутку.
Залишила  його  баронеса.
Мала  розум  ясний,  але  долю  -  хистку:
Повдовіла,  нажаль  ,  поетеса.
Не  приїхала.  Мабуть,  набридло  це  їй.
Маскаради,  костюми  та  маски...
Для  Абель  же  цей  бал  -  джерело  юних  мрій,
Їй  хоч  раз  би  потрапити  в  казку!
Ну  а  плаття  -  не  плаття,  а  диво  із  див:
Мов  для  Янгола  зшите  із  шовку.
І  запрошення  хтось  випадково  згубив,
А  "  пастушка"  сховала  у  сховку.
Не  буває  нічого  в  житті  просто  так,
Для  усього  свої  є  причини.
Та  як  знати:  сумний,  чи  хороший  це  знак?
Чи  впадеш?  Чи  досягнеш  вершини?

РОЗДІЛ  5
ПРИЇЗД  НА  БАЛ
Присідають  ресори.
Ніч  лягла  неозоро.
Під”їжджають  карети...
Таємничі  алеї...
І  в  лівреях  лакеї...
Під”їжджають  карети...
Реверанс  королеві...
Міністерські  портфелі
Хай  лежать  в  кабінетах...
Ось  маркізи  і  графи...
А  скелети  у  шафах
Хай  сидять  в  кабінетах...
А  божествені  пані...
Це  казково...  Осанна!!!
ПростолЮдине,  де  ти???...
Як  вестися-  не  знаєш...
Як  звернутись-  не  знаєш...
ПростолЮдине,  де  ти???

РОЗДІЛ  6
У  ПАРКУ.  ЗУСТРІЧ
Цей  сад  нічний-  мов  напуваний  райських  таїн...
Доріжка  в  ніч  біжить  між  мармурових  лав...
Нарцис  в  костюмі  Смерті  "здав  екзамен"!
На  лаву  втомлений  присів...  Чи  ні...  Упав!
Проміж  кружляння  диво-пар  аристократів,
Проміж  інтриг  кровоточиво-гострих  жал...
В  страхУ  від  того,  що  могли  його  впізнати,
Впіймати,  вигнати...  Втомився.  Так.  Упав.
Упав.  Приліг.  Напівзаплющив  очі.
Самотність.  Так.  Вже  наче  втома  відійшла...
І  в  напівсні  неначе  хто  його  зурочив...
Чиясь  рука  нараз  торкнулася  чола...
Вона  була...  Чи  це  можливо  передати?..
Цей  присмак  мускусно-гіркий  парфумів...  Він  
За  руку  взяв  її...  Панянку  в  дивних  шатах...
На  світло  вивів...  Напівсвітло...  Дзвін
У  скронях,  вухах  від  вина  і  шалу  крові...
Аристократка...  Диво...  Перша  у  житті...
Нарцис  застиг...  Нарцис  заплутався  у  слові...
У  куртуазності  і  фраз  і  почуттів...
Вона,  мабуть,  його  самотність  пожаліла,
Ця  Діва  світла,  що  нізвідки  узялась...
Нарцис  злякавсь,  хоч  завше  хтивим  був  до  тіла-
Простолюдину  дворянинку  мати  зась.
І  він  мовчав.  Лиш  руку  взяв  її  у  руку.
Він  так  бажав  її...  Бажав...  І  не  бажав...
І  у  мовчанні  тамував  сердечну  муку...
Хотів  пізнати...  Та  ніколи  б  не  пізнав...
Не  розумів  Нарцис,  чому  вона  мовчала.
Мабуть,  помітила,  що  щось  із  ним  не  так.
Поволі  встали...  І  тоді  поцілувала
Його  у  губи...  Еротичний  диво-смак,
Що  може  буть  лише  в  аристократки,
Він  смакував,  неначе  зоряний  напій...
Пішла...  Думки  лишивши  в  безпорядку
Від  нездійсненності  народжених  надій...
І  потім,  вдома,  повертаючи  костюма,
За  диво-знахідкою  гірко  сумував
Чи  не  тому,  що  у  костюмі  Смерті,  думав
Є  щось  містичне.  Не  його.  Тому-  віддав...

РОЗДІЛ  7
АБЕЛЬ  У  САДУ
Тільки  місяць  між  хмар  споглядав,  як  красуня  Абель,
Мов  налякана  лань  від  мисливців,  тікала  від  знаті.
Було  темно,  та  чутно  услід,  як  чудово  співав  menestrier...
Й  непорушно  у  далеч  дивились  химери  крилаті.
"Що  голубка  забула  у  зграї  із  хижих  ворон?"-
Запитання  німе  у  очах  кам'яних  прочитала.
Розуміла  вона  -  це  реальність,  це  зовсім  не  сон.
Заклюють,  як  впізнають...  Тривога  усе  наростала.
Заховалась  в  саду.  Тихо-тихо,  у  тіні  дерев.
Між  кущами  троянд.  Затремтіла  від  холоду  ночі.
Не  шукай  собі  смерті,  бо  радо  тебе  забере...
Й  не  повірила  дівчина  в  те,  що  побачили  очі.
В  чоловічій  подобі  повз  неї  пройшла  сама  Смерть.
Та  якщо  Смерть  така,  то  до  неї  в  обійми  -  хоч  зараз.
Враз  земля  під  ногами  неначе  пішла  шкереберть...
Він  настільки  красивий...  У  грудях  усе  оберталось.
Він  на  лаву  присів,  розглядаючи  небо  нічне.
Що  він  думав  в  цю  мить,  таємничий  і  гордий  вельможа?
Бо  обличчя  було  благородно-спокійне  й...  сумне.
Що  сказати?...  Спитати?...  Змовчати?...  О,  Господи  Боже...
"  Після  щастя  -  хоч  в  пекло  ".  Інакше  вона  не  могла.
"  Пригорнуся  до  нього.  Хай  вперше  в  житті...  І  востаннє".
І  Абель  доторкнулась  рукою  йому  до  чола.
А  в  душі  розцвіло  почуття  з  ароматом  кохання.
Не  питала  нічого  вона,  та  і  він  не  питав.
По  вимові  не  важко  впізнати  якого  ти  роду.
Усміхалась  вона,  а  він  ніжно  її  споглядав,
Своїм  поглядом  пив  її  юність,  тендітність  і  вроду.
Але  час  невблаганний.  І  знала  Абель  -  треба  йти.
На  прощання  йому...  чи  собі...  піднесла  подарунок.
Щоби  завтра,  в  полоні  буденності  і  самоти,
Пам'ятати  могла  про  єдиний  із  ним  поцілунок.

РОЗДІЛ  8
ЧЕРЕЗ  РОКИ.  ПОВЕРНЕННЯ
Він  по  вулиці  йшов...  Як  змінилось
За  три  роки  буття  сприйняття...
Він  дійшов  до  основ...  Люто  бились
На  фронтах  за  щасливе  життя.
За  щасливе...  За  рівність,  братерство,
Що  Республіка  людям  несла.
Він  в  Столиці...  Хвилюється  серце...
Смуток  вражень  торкнувся  чола...

РОЗДІЛ  9
ВРАЖЕННЯ
Де  красуні  дівчата,
В  оксамитових  шатах?
Зникли  з  вулиць  холодних...
До  гвардійців  вразливі,
До  цілунків  сміливі?
Зникли  з  вулиць  холодних.
Санкюлоти  на  чатах.
Ловлять  аристократів
По  манерах  їх  модних.
Санкюлоти  на  чатах.
Чують  аристократок
По  тілах  благородних.
Ловлять.  Все  їм  замало.
Віддадуть  Трибуналу-
Там  присудять  до  згину.
І  голів  ще  багато
Блазням-аристократам
Ніж  зітне  гільотини.
РОЗДІЛ  10
НА  ГІЛЬОТИНІ.  ПАН
Він  піднявся  по  сходах,  хоч  мало  не  впав,
І  потилицю  вітер  йому  лоскотав,
Бо  зістригли  волосся  мерзенні  кати.
-ви  кати.  Я  філософ.  Куди  підійти?
-зачекаю.  Он  гляну  ще  раз  на  юрбу.
(-а  в  минулого  пам"яті  я  вже  тут  був!..)
Поряд  дівчина  юна...  Шкода  щось  її...
-ти  дала  б  зараз  згоду-  в  обійми  мої?..
-хоч  словами  зігрію  дівча  молоде...
Лакруа  це  зуміє...  На  те  він  і  Де...
-поцілунок  в  корзині  відтятих  голів-
Це  цікаво...  Диви-но...  І  майже  зімлів-
Він  у  натовпі  свОго  побачив  слугу,
З  ким  за  картами  довго  відводив  нудьгу,
І  кому  Смерті  Плаття  на  вечір  програв...
Повернулось...  До  страти  судив  Трибунал.
Страта.  Доля  як  доля.  І  для  королів...
Нещодавно  Людовік  тут  світ  залишив.
-то  міцніше  до  мЕне  горнися,  мала!
-очі...  Диво-зелені...  Життя  б  віддала...

РОЗДІЛ  11
БАРОНЕСА  ПЕРЕД  СТРАТОЮ
Баронесу  схопили  раптово,  як  в  домі  була...
Та  за  що?...  Зрозуміти  вона  все  ніяк  не  могла.
За  гріхи  чоловіка,  що  декілька  літ  у  землі?
Платять  всі  санклюлотам.  Ба  навіть  самі  королі.
В  пеньюарі  ведуть,  як  налякану  білу  примару.
Гільйотині  дадуть  ніжне  тіло  її  на  поталу.
І  шалена  юрба,  мов  виставу,  це  все  споглядає.
-  Багачі  остогидлі!...  -  з  відразою  хтось  обзиває.
Вже  хотіла  упасти...  відчула  -  торкнувся  плечем.
-  Не  сумуй,  моя  люба,  ми  звідси  іще  утечем.
Із  забутої  Богом,  розп'ятої  нами  ж  землі...
Ти  б  дала  зараз  згоду...  -  промовив,  -  в  обійми  мої?
Подивилась  на  нього...  і  сльози  застигли  в  очах.
Зникли  з  серця  тривоги,  і  болі  душевні,  і  страх.
-  Жаль,  що  доля  разом  нас...  так  пізно...  так  пізно  звела...
-  Очі...  диво-зелені...  -  всміхнулась  -  Життя  б  віддала...

РОЗДІЛ  12
СТРАТА.  СЛУГА
На  площі  радісне  завзяття,
І  "СА  IRA!"  веселий  спів.
Голів  рубать  аристократам!
Все  буде  добре!  Ще  голів!
Тут  кожен  день  проводять  страти.
Видовищ  інших  треба?  Он,
Білизну  як  перуть  дівчата
В  воді  по  пояс...  голяком?
В  душі  до  натовпу  зневага...
І,  як  поранений  солдат,
Що  має  право  на  увагу,
Нарцис  у  перший  вперся  ряд.
Стоїть,  і  дивиться  із  сумом-
Смертей  цих  бачив  на  війні!..
Та  ось  повіяло  парфумом...
Він  повернувся...  І  змарнів...
Вона...  Вона...  Північна  мрія...
Та  ніч  із  присмаком  вина...
Аристократка?..  Чи  повія?..
Вона?..  Чи  може-  не  вона?..
Спитати?  Тільки  не  питати!
Бо  повно  шпигунів  в  юрбі,
Впильнують  як  аристократа,
То  непереливки  тобі!
Одразу  скрутять.  "Куди  треба"-
До  Трибуналу  відведуть.
А  звідти  шлях-  лише  на  небо.
Крізь  гільйотину.  "Світла  путь"...
Стоїть  Нарцис...  Як  серце  б"ється!..
У  очі  дивиться  її.
І  кров,  що  з  ешафоту  ллється,
Стіка,  мов  в  Лєту  ручаї...
Скінчилось.  Вир  людей  розносить
На  сто  доріг.  На  сто  уяв...
І  на  скуйовджене  волосся
Сніг  перший  сивини  упав.

РОЗДІЛ  13
ДРУГА  ЗУСТРІЧ
Жалкувала  Абель,  що  на  страти  дивитись  прийшла.
Від  жалю  стало  зле...  Та  юрба  не  відпустить  назад.
Баронесса  тепер  лиш  зі  світу  цього  відійшла,
Що  колись  не  взяла  своє  плаття...  Де  ВІН  був,  і  сад.
Вже  роки  пролетіли,  й  усе  непоправно  змінилось.
"  Вищий  світ  "не  Версаль  прикрашає,  уже  -  ешафот.
Королю,  його  підданим,  врешті  дізнатись  судилось,
Кожне  рішення,  слово,  чи  вчинок  -  все  має  зворот.
І  Абель  зрозуміла,  що  заздрила  їм  колись  марно.
Вона  тут  ось.  Жива...  Відвернулась  зі  смутком  у  бік.
Не  бажала  сьогодні  багатства  чи  слави,  й  задарма...
І  завмерла  на  мить...  Там...  навпроти  стояв  чоловік
Його  погляд...  Ті  очі,  що  дивляться  в  душу  саму...
Боже...Він?...  Чи  не  він?...  Це  його  у  ту  ніч  цілувала?
Він  живий!Ще  живий...  Але  страшно,  напевне,  йому.
Що  він  робить  ось  тут?  З  болем  в  серці  Абель  міркувала.
Підійти?  Запитати?...  Та  можуть  помітити  це.
Тоді  смерть  їм  обом.  Краще  просто  дивитись  й  мовчати.
Зблідло,  мов  полотно,  у  красуні-пастушки  лице...
Як  же  долю  змінили  для  неї  ті  янгольські  шати.
Іще  мить...От  і  все.  Почали  вже  розходитись  люди.
Зник  і  він  у  юрбі.  Відчувала  Абель  -  назавжди.
Як  було  у  житті  її,  так  все  надалі  і  буде.
Повернулась  Абель...  Повернулась  Абель...  в  нікуди.

ЕПІЛОГ
Не  збулось.
Раз  у  раз  не  збуваються  мрії.
І  у  сірості  днів
Добігають  бажання  кінця.
Вкрились  злом,
Наче  ковдрою,  квіти  надії.
Спить  кохання
В  терновій  жалобі  вінця.

***

Тільки  світ
Незворушний  до  наших  тривог.
Наші  війни  для  нього  -
Повік  не  забуті  уроки.
В  плині  літ
Над  землею  зажурений  Бог
Все  питає  у  людства...
Питає  у  людства  -  допоки?

©  Copyright:  Серго  Сокольник,  2015
 Свидетельство  о  публикации  №115052300519

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=583046
рубрика: Поезія, Поема
дата поступления 23.05.2015


Тенета

Примітка.    Вірш  створений  у  співавторстві  з  поетесою  Уляною  Задарма

 Облудами  біле,  облудами
 Оплутане  тіло,  оплутане.
 Неначе  налякана  горлиця
 Тремтливо  пручається-  горнеться...
 Воно  восьмилапо-залапає-
 Не  лізь  із  казенною  лапою!..
 Як  солодко  гинути  кволою!
 Прижмуся  до  тебе  я  голою...
 Як  крівця  сиропом  стіка
 З  розбещених  вуст...  павука


 Як  солодко  тану,як  солодко,
 Цукеркою...  медом  ...чи  солодом...
 І  знаю  я...  марю  я  з  трепетом-
 Уже  не  дзижчать  над  котлетами...
 Мене  восьмилапо  заплутає
 Тенетами  сЕрденько  ...Путами...
 Так  спрагло  цілуючи  ...Милая,
 Забудь  що  у  тебе  ці  крила  є...
 Забудь  про  котлети  з  тефтельками...
 І  пальці  липкі  з  карамельками...
 Тому  що  настала  хвилина
 Кохання...  Двобій...  Павутина...
 Ти  пульс  мій  збентежений  слухай!
 Моя!...  Найвродливіша...  Муха...  


 А  може,  це  тільки  ввижається  Вам,
 Мадам?
 І  дихати  Вам  заважають  тенета...
 Корсету?
 А  може,  бажання  проникненням  в  тіло-
 Грішило?
 І  стрази  так  сяють  із-під  ``балаклави``
 Уяви...

 ...так  ніжно  вслухався  в  дзижчання  останнього  звук
 Павук  ...
 І  МУСІ  поблідлій...німій  ...бездиханній
 В  екстазі  кохання,
 Захоплено  шепотів:
 -Любив!....

 І  кров,як  отруту,допив...


©  Copyright:  Серго  Сокольник,  2015
 Свидетельство  о  публикации  №115052100657

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=582601
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.05.2015


Благословенна… куртуазное

 Благословенна  Дева  света  ясноликая,
 Нагой  ступившая  в  ночную  сладость  тьмы,
 Не  возбоясь  пройти  меж  тайнами  великими,
 Собой  губившими  светлейшие  умы.
 Благословенна  заколдованным  сознанием
 Пройти  по  тонкой  кромке  звука  верхних  нот,
 Возъединясь  со  мною  телом  и  желанием,
 Звезде  внимая,  что  ночную  песнь  поет.
 Благословенна  стоя  ты  у  края  пропасти,
 В  нее  влекомая  схизматами  души,
 И  испытав  паденье  сладостною  робостью,
 И  в  упоительном  экстазе  согрешив.
 И  аз  воздам.  И  чувств  томление  изведано.
 И  пред  очами  Нимф  воздушный  хоровод.
 И  Дева  света  в  обнаженьи  тела  бледного
 Благословенная  в  объятиях  уснет.  


©  Copyright:  Серго  Сокольник,  2015
 Свидетельство  о  публикации  №115051610047

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=581682
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 16.05.2015


Ситуация. Лирическая юмореска

 В  полутьме  ресторана  сидела  она,
 Грусть-тоску  запивая  бокалом  вина,
 Все  не  веря  во  встречи  печальный  финал.
 Ну  куда  он  ушел?...  Ну  куда  он...  сбежал?...

 Этой  встречи  начало-  как  ласковый  май,
 Ветерком  залетевший  в  вечерний  трамвай
 Сквозь  раскрытые  двери...  Лишенная  сил,
 Не  вошла-  пропихнулась...  И  ей  уступил

 Свое  место  в  вагоне  красавец-мужик.
 Удивилась  законно-  поверить?  Ни  в  жисть!..
 Это  редко  бывает-  культура  в  упадке...
 А  затем  над  собою  услышала  сладкий

 С  предложением  ужина  нежный  басок.
 Встрепенулась.  Представился.  Строен.  Высок.
 Не  мужчина-  мечта.  Сердца  женского  рана.
 Вышли  вместе.  Сидят  в  полутьме  ресторана...

 Пьют,  едят...  Хороша  сервировка  стола.
 Вместе-  в  рай  или  в  ад...  Попросил  бы-  дала...
 Полночь  близится...  Ночь...  Вместе  встретить  рассвет...
 -Едем  в  номер!  Вот  только  схожу  в  туалет!...

 ...одинокая  дама  с  бокалом  сидела,
 И  в  уме  без  конца  эту  фразу  вертела,
 Приправляя  напиток  изысканным  матом.
 Расплатилась.  Дожить  бы  теперь  до  зарплаты...  


©  Copyright:  Серго  Сокольник,  2015
 Свидетельство  о  публикации  №115051500605

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=581269
рубрика: Поезія, Шутливые стихи
дата поступления 15.05.2015


Нічне

 Ніч  впаде.  
 Небеса  віддзеркалять  зірниці
 В  плесах  споминів-снів.  
 В  таємницю  одягнеться  світ.

 Час  іде.
 Відчуваю-  ти  мариш...  Не  спиться...
 Нерви  ночі  мені
 Надсилають  від  тебе  привіт.

 Підійди
 До  вікна,  роздивись  панораму
 Таємничих  лісів,
 І  озер,  що  леліють  тепло.

 Я  і  ти.
 Це  не  простір.  Кохання  між  нами
 Зоресвітом  надії
 Долоні  свої  простягло.

 Спокій  пий,
 Що  панує  вночі  небесами,
 І  всім  серцем  відчуй,
 Що  навіки,  навіки  я  твій.

 Люба,  спи.
 Скоро  сонце  зійде  над  світами.
 Не  журись,  не  сумуй.
 Прийде  ранок  відлунням  надій.  


©  Copyright:  Серго  Сокольник,  2015
 Свидетельство  о  публикации  №115051400231

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=581025
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.05.2015


Неизменность перемен. Женщине

 Холодно  подали  руку  Вы.
 Время  повернуто  вспять.
 Хватит  любовными  муками
 Мысли  свои  омрачать.

 Списано  на  обстоятельства.
 Простенько  так...  "Налегке"
 Выдан  талон  на  предательство,
 Как  акционный  пакет.

 Более  Вас  не  касается
 Песен  любовных  вранье.
 Вроде  и  жизнь  продолжается.
 Только  не  жизнь.  Житие.

 Это-  как  лифчик  без  трусиков.
 Как  вместо  кофе-  кефир.
 На  пол  рассыпанных  бусинок
 Полуразорванный  мир...

 Выпей-ка,  что  ли,  анисовой!..
 Песня  предельно  проста-
 Как  же  тебе,  моя  кисонька,
 В  марте  одной,  без  кота?

 В  сердце  вползающий  гадиной
 Новый  любовный  каприз-
 Это  покрытая  патиной
 Тема,  вернувшая  жизнь.  


©  Copyright:  Серго  Сокольник,  2015
 Свидетельство  о  публикации  №115051210166

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580774
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 12.05.2015


Війна

 Подивись  у  холодні  зіниці  війни.
 Що  у  них?  Як  побачиш-  повік  не  забудеш.
 Це  безвиході  сум,  мов  наліт  сивини.
 Це  за  рідними  смуток,  мов  рана  у  грудях.
 Це  з  товариша  смертю  відкритий  секрет,
 Що  безсмертя  скінчилось.  Його  вже  не  буде.
 Шлях  до  Бога,  позначений  в  зблисках  ракет...
 І  стежина  під  ними...  стежина  в  нікуди.
 Що  ти  пишеш,  коли  ти  цього  не  пізнав?
 Не  вдихав  гнІйних  ран  той  тампоновий  смуток.
 Ти  в  медроті  в  палатці  сирій  не  лежав,
 Усіма,  навіть  Богом  самим  позабутий.
 Ні.  Війна-  це  не  вірш  про  веселе  життя.
 Хоч  воно  й  не  без  того.  І  Чарз*...  І  горілка...
 І  наказ...  За  наказом  ти  втратиш  життя.
 Чи  відкупишся  іншим.  Війна  ж  бо  оскільки...
 Це  печаль.  Бо  не  знаєш  ти  долю  свою.
 І  не  скоро  вертатись  на  отчі  пороги...
 І  з  губи,  що  її  закусив  у  бою,
 Смак  солоний  стікає.  Твій  смак  перемоги.

 *хто  був  в  Афгані  (та  й  не  тільки)-  той  знає.


©  Copyright:  Серго  Сокольник,  2015
 Свидетельство  о  публикации  №115051100296

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580347
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 11.05.2015


Скінчилось кохання

 Подивись  в  порожнечу  душі,
 І  відчуй,  як  кохання  відходить.
 Смуток  серця  жени  узаший.
 А  коханки  завжди  були  в  моді.

 Ці  містки-  ефімерні  містки-
 З  двох  світів  перекинуті  нами,
 Ти  зруйнуєш  тепер  залюбки.
 Бо  нема  вже  зв"язку  між  світами.

 Ти  зів"ялі  букети  спали,
 Хоч  розвіять  їх  попіл  не  в  змозі...
 Наче  вишні  краплини  смоли,
 Рани  гоять  приховані  сльози...

 Завтра  сірий  ранковий  туман
 Наші  долі-шляхи  роз"єднає.
 Пий  коньяк.  І  дай  волю  сльозам.
 Все.  Минуло.  Кохання  немає.


©  Copyright:  Серго  Сокольник,  2015
 Свидетельство  о  публикации  №115050400829

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578762
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.05.2015


Непонимание. Притча. Почти верлибр

 По  моему  оригинальному  сюжету

 Добрый  по  духу  мальчишка  как-то  рыбачил  в  пруду,
 И  увидал  вдруг  лежащую  на  берегу  черепаху
 С  треснувшим  панцирем...  Взял  он  ее  на  беду,
 (мир  эфемерен.  Имейте,  ребята,  ввиду)
 Панцирь  ей  забинтовав,  излечил  ее,  снова  к  пруду
 Выпустить  вынес,  да  видно,  судьба  "дала  маху".
 Более  взрослым  ребятам,  случайно  увидевшим,  как
 Мальчик  спасенную  вынес  к  воде  отпускать,
 Вздумалось,  что  это  он  ее  сам  и  избил.  (так  бывает,
 Смысла  "тайно  добро  твори"  непосвященный  не  понимает)
 Что  ж.  Времена  одинаковы.  Тема  всегда  проста.
 Мальчик  избит  был  жестоко.  Один  против  всех-  не  воин.
 А  доброта...  Да  исчезла  совсем  доброта.
 Око  за  око.  И  мир  доброты  не  достоин.
 Мальчик  на  кухне  взял  нож.  И,  пьянея  от  горьких  обид,
 К  месту  пошел,  там,  где  был  он  избит.  Долго  ждал.  И  дождался
 Встречи  с  обидчиком.  Взрослость  и  в  детях  горит...
 Бил  сладострастно  ножом.  Даже  нож  сгоряча  поламался...
 Далее-  тема  простая...  И  месть-  это  месть.  И  своя
 Ближе  рубашка.  И  тело  родное  милее.
 Род...  И  Семья...  И  напротив  ведь-  Род  и  Семья...
 Тени  погибших  приходят  к  пруду  по  аллее...
 Непонимание-  это  понятие  сна.
 Сна,  что  СНОМ  РАЗУМА  назван  когда-то  философом...
 Вербы  склонились  к  пруду.  И  касаются  дна
 Помыслы  темные,  кровью  наполнившись  досыта.


©  Copyright:  Серго  Сокольник,  2015
 Свидетельство  о  публикации  №115050300800

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578559
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 03.05.2015


Событие

 Снова  событие  в  нашей  судьбе.
 Снова  себя  подарю  я  тебе.
 Сколько  препятствий  придется  пройти
 Нам  на  пути...

 Звездный  покров  овивает  балкон.
 Снова  мы  вместе.  И  это  не  сон.
 Сквозь  эзотерики  ночи  предел
 Я  прилетел.

 Здравствуй,  любимая!  Пусть  впереди
 Ждут  нас  разлуки  косые  дожди.
 Руки  подставь  в  этой  ночи  родник.
 Сказочный  миг

 Мы  не  подарим    лихим  временам.
 Нет.  Я  тебя  никому  не  отдам.
 Выпьем  по  капле  напиток  до  дна
 Нашего  сна.


©  Copyright:  Серго  Сокольник,  2015
 Свидетельство  о  публикации  №115043000893

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=577999
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 30.04.2015


ПОЕТИЧНИЙ АНАЛІЗ КАЛУ (маленька поема)

 Колись  у  прадавньо-радянські  часи
 (коли  у  містах  не  було  ковбаси)
 На  політзайняттях  у  армії  нашій
 Дифузії  тема  була  із  найкращих.
 (Ой,  тему  ж  цю  мудру  любив  замполіт!!!-
 Як  пердне  один,  а  всім  іншим  смердить)))  )
 .........                .........                  ........                .........
 Давно  це  було...  Чи  недавно...  Хто  зна?..
 А  ось-  поетична  "тусовка"  одна...
 Хто  коми  не  ставить,  хто  крапки...  Хтось  пише  
 На  мові  з  трьох  слів  (гірше,  ніж  в  дикуна).
 А  хтось-  "еротичне"...  Одні  матюки...
 Мабуть,  у  свій  час  так  навчили  батьки...
 А  хто  у  еротиці  тями  не  має-
 Той  просто  так  пише...  ВіршІ-матюки)...
 Як  справи  в  поезії  в  хлопця  сумні,
 То  критиком  стане  (критичні  ж  бо  дні),
 І  з  виглядом  мудро-надутим  таким
 Про...  "надлишок...  (ой!)...  дієслівних...  той...  рим"
 Комусь-таки  це  беззмістовно-дурне
 Чи  інше  якесь  "садо-мазо"ввіткне
 (Колись-бо  це  речення  вченогугняве
 Так  вплинуло,  бач,  на  хлоп"ячу  уяву,
 що  тиждень  він  їсти  не  міг,  і  не  спав.
 Усе,  мастурбуючи,"  тему"  вивчав)
 Чи  інший...  у  зраді  погрузлий  по  вуха,
 Мов  швець  на  машинці,  строчить  "заказуху".
 А  хтось  на  поезію  часу  не  має.
 Йому  нецікаво.  Він  ПЕРЕКЛАДАЄ.
 Як  добре,  що  є  автоперекладач-
 (хоч  свічкою  Богу  за  INTEL  віддяч!)
 Загрузить,  мов  праля  ганчір"ям  машину-
 Щось  вийме.  Обробить,  і  має  світлину.
 А  інший,  мов  флюгер,  уловлює  вітер.
 А  доти-  про  квіти.  Про  квіти.  Про  квіти.
 А  є-  ГУМОРИСТИ.  На  щастя,  у  НЕТі
 Усі  анекдоти,  що  є  на  планеті,
 Вже  виклали-  он  де  є  простір  для  сміху!-
 Обрав.  Обробив.  Гумореско!-  на  вихід!
 А  от  і  вірші  людожерницько-  злі...
 Пробачте,  ви  часом  того...  не  тролі?..
 А  в  іншого  вірш-  паранойя  важка...
 Нічого!  Отримай  свого  "колобка"!..
 ........              ........                ........                ........
 Та  знаю  і  інших.  Знайомий.  Честь  маю.
 І  їм  (саме  ЇМ)  від  душі  побажаю-
 ........              ........                .........            ........
 Як  лірик  у  серці-  лишайся  собою.
 Лишайся.
 Не  здайся  спокусам.  Принаймні,  без  бою.
 Не  здайся.
 Не  вір  крокодилячим    горе-сльозам.
 Не  вір.
 Не  вір  епатажно-продажним  статтям.
 Не  вір.
 Лишайся  собою  в  найтяжчі  часи.
 Нічого  НЕ  БІЙСЯ.  НЕ  ВІР.  НЕ  ПРОСИ.  


©  Copyright:  Серго  Сокольник,  2015
 Свидетельство  о  публикации  №115042900840

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=577778
рубрика: Поезія, Поема
дата поступления 29.04.2015


Вальпургиева ночь ( 16+ )

 Привет,  такая-растакая!
 А  прогуляться  ты  непрочь?
 Ведь  завтра  праздник  Первомая.
 И-  ночь...  Вальпургиева  ночь.

 Еще  светло.  Но  зябкий  холод
 С  приходом  тьмы  вольется  в  кровь.
 Разденься!  И  почувствуй  голой
 Ночных  влечений  сладкий  зов.

 Темнеет...  Ветер  так  некстати...
 Он  встречный...  Холодом  проймет...  
 Но  в  этот  час  НОЧНЫХ  ЗАЧАТИЙ
 Мы  совершим  ночной  полет.

 Темнеет...  Над  Горою  Лысой
 Ночные  эльфы  лет  творят...
 Амуров  откровенья  писек
 (тем,  кто  не  помнит-  октябрят)

 Нам  указУют  направленье,  
 Куда  лететь...  И  мы  летим
 К  ночных  цветов  расцветотленью.
 И  на  поляне  отдадим

 Себя  друг  другу  сладкой  мукой.
 И  ты  со  мной...  И  я  в  тебе...
 Чтоб  в  такт  дрожал  и  томно  глюкал
 Альдебаран.  И  блеял-  "бе-е-е!.."

 Приди,  любимая!  Дай  руку!
 Свет  полнолунья  озарит
 Процесс  (пошел!..)-  как  кОбель  суку...
 Не  то,  возможно,  РЫБУ  кит...

 И  это  право  нам  по  праву
 Ночным  соитием  дано-
 Писать  под  вопли  клаки  "браво!"
 Стихи...  Или  снимать  кино...

 Творить...  Я  по  стеклу  алмазом
 Шедевр,  возможно  б  написал...
 Как  лысый  вождь...  на  унитазе...
 Газету  "Правда"  изучал...

 Мы  сотворим...  Сюжет  написан.
 И  ты  любуешься  во  мгле
 Горою  лысой...  С  ЭТИМ...  ЛЫСЫМ...
 С  клеймом  колдуньи  на  челе.

 Мечом  судьбы  рассвет  мерцает.
 Как  шалью,  нас  укутал  день.
 И  ночь  шального  Первомая
 От  света  мы  сокроем  в  тень.

 Зажатый  в  праздничные  толпы
 Людей  мятущийся  поток.
 И  я-  один.  Но  только...  Только...
 Дай  руку!..  Я  не  одинок.


©  Copyright:  Серго  Сокольник,  2015
 Свидетельство  о  публикации  №115042700707

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=577335
рубрика: Поезія, Езотерична лирика
дата поступления 27.04.2015


Сон кохання

 А  з  коханою  ночі-
 Наче  пошук  одвічних  причин...
 А  в  коханої  очі,
 Наче  зорі,  блищать  уночі...

 Неприборкана  сила-
 Пізнання  еротичності  шлях.
 У  коханої  тіло,
 Наче  шовку  сувій  у  руках...

 Я  з  тобою  бажаю
 Пити  хтивість  основи  основ...
 А  коли  засинаю-
 Уві  сні  ти  з"являєшся  знов...

 Сон  чи  мара  єднання...
 Не  буди!  Я  не  виспався  ще!..
 У  морфеї  кохання
 Ми  спимо  під  родючим  дощем...


©  Copyright:  Серго  Сокольник,  2015
 Свидетельство  о  публикации  №115042600940

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=577122
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.04.2015


Як пишеться?

 Як  твориться?  Пишеться  як?-
 Змалюю  в  маленькій  світлині.
 Тому,  хто  не  жив  у  країні-
 Не  варто  й  читати...  Однак...

 От  кастинги,  конкурси,  як
 Бабла  відслюнявлена  мрія.  
 Чи  той...  "Босоноге  хлоп"я"
 Нездаре,  та  спритне,  пригріють.

 Як  схочуть  колись  почитати
 Маститий  поето-потік-
 Нервовий  розІв"ється  тік
 Й  жага  неодмінна  блювати.

 А  сморід  так  випаром  валить,
 Що  навіть  не  скрикнеш-  "агов"!..
 І  півень  зозуленьку  хвалить,
 За  те,  що  та  хвалить  його.

 Навіщо  робить  відкриття
 У  школі,  де  вбили  науку?
 В  повії  простягнуту  руку
 Вкладати  свої  почуття?

 Навіщо  писати  вірші
 Для  тих,  хто  лиш  дурість  цінує?-
 До  того,  хто  совість  плюндрує,
 Не  дійде.  Пиши-  не  пиши.

 Навіщо?..  Бо  юне  життя
 Мов  паросток,  вітер  колише.
 Ще  вІрші  прекрасні  напише,
 І  зробить  свої  відкриття

 Майбутня  доросла  дитина
 Зі  смутком  ясним,  мов  зоря,
 До  серця  якої  долине
 Шевченків  наспів  "Кобзаря".  


©  Copyright:  Серго  Сокольник,  2015
 Свидетельство  о  публикации  №115042500973

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576914
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 25.04.2015


Весняний смуток

 Якось  тоскно  надворі,
 Хоч  у  двір  зазирнула  весна...
 Ці  картини  суворі
 Нам  сюжетно  малює  війна...

 І  терниста  стежина,
 Пам"ять  що  у  минуле  веде,
 Мов  би  слів  плутанина
 Радо-зрадо-забутих  ідей,

 Тих,  що  довго  чекали,
 Здобували,  та  що  не  збулись.
 Тих,  що  знов  відібрали,
 Як  не  раз  вже  бувало  колись.

 І  недолі  дощами
 Смутку  краплі  лягли  на  поля.
 І  в  весняній  печалі
 Плаче  проклята  Богом  земля.  


©  Copyright:  Серго  Сокольник,  2015
 Свидетельство  о  публикации  №115042411456

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576882
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 24.04.2015


Звонок

 Поздний  вечер.  
 Весенний  закат  догорел.
 Вновь  на  плечи
 Упал  холод  черного  неба.
 И  предтечей
 На  завтра  отложенных  дел,
 Нервы  НЕТ  
 Раздражал,  как  скрипучая  мебель...
 Только  вдруг,
 В  унисон  раздраженной  душе,
 Телефон  залилсЯ  
 Призывающим  стоном,
 Как  вопрос,
 Что  ответом  вернулся  уже...
 Словно  плакал
 За  стенкой  забытый  ребенок...
 Словно  ветер  
 В  раскрытую  дверь,  голос  твой
 Проникает  в  меня,
 Заполняя  сознанье  собою...
 Ты  постой!
 Ты  прекрасно  мгновенье!  Постой!..*
 Будь  со  мной!
 И  наполни  мне  душу  покоем!..
 Ты  и  я-
 Мы  сейчас  в  виртуале  сетей
 Обозначим  все  то,
 Что  свершится  в  реале.
 От  огня
 Разговора  нам  станет  теплей,
 И  усталость  уйдет,
 И  отступят  печали...
 Время  спит...
 В  доме  ночь.  Разговор  позади.
 Прожит  день  без  тебя,
 Ночь  тобой  обернется.
 Приходи.
 Хоть  во  сне,  но  ко  мне  приходи.
 Или-  нет....
 Приезжай  поскорей,  мое  солнце!..

 *"остановись,  мгновенье,  ты  прекрасно!"-  Фауст.  Гете.  


©  Copyright:  Серго  Сокольник,  2015
 Свидетельство  о  публикации  №115042300046

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576443
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 23.04.2015


Тантричний сон весни

 Весна  іде.  Хоч  холод  вогкістю  чіпляє
 За  комірці  підмерзлих  клерків  у  містах,
 Вона  неспішно  диво-сили  набуває
 В  сосново-терпких  теплим  диханням  лісах.

 Вона  іде.  Уже  на  пагорбах  крізь  глицю
 Фіалок  паростки  пробили  шлях  у  світ.
 І  розцвіли.  І  скоро  все  у  нас  здійсниться.
 І  що  нам  півторагодинний  переліт,

 Чи  ніч  під  стук  коліс  ритмічним  скерцо?..
 І  вир  думок  у  напівсонній  голові...
 І  по  весняному  ритмічно  б"ється  серце-
 Ну  от  і  зустріч.  Ми  з  тобою  візаві!..

 І  знов  йдемо  удвох  незнаними  шляхами...
 І  знов  веселкою  весняний  грає  дощик...
 І  диво  з  див-  блискучий  равлик  під  ногами
 На  світ  веселки  проплива  по  мокрій  площі.

 Та  їх  багато!  До  якоїсь  з  дивних  таїн
 Вони  повз  нас,  мов  зачаровані  повзуть,
 І  нам  здається,  що  її  ми  теж  пізнаєм,
 У  барвах  райдуги  вловивши  вищу  суть...

 За  руки  взявшись,  нагуляємось,  мов  діти...
 І  тіл  сплетіння  у  постілі-  моветон-
 Весняним  подихом  ми  зможем  відігріти!..
 Ліричне  марево...  Весни  тантричний  сон...  


©  Copyright:  Серго  Сокольник,  2015
 Свидетельство  о  публикации  №115041810607

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=575411
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.04.2015


А-а-а!. . (в ритме сердца)

 Ты  моя.  
 Я  тебя  никому  не  отдам.
 Соловья
 В  зябкой  ночи  
 Продрогший  там-там
 Ты  услышь,
 И  рукой  до  меня  дотянись.
 Ты  вернись.
 Уходя-  все  равно,  
 Ты  вернись.
 Никогда-  
 Слышишь!-  Нет,  никому  я  не  дам,
 Без  следа
 След  прервать  
 Наследившим  следам.  
 Фору  дай
 (мол,  татарам  не  даром  я  дам)
 В  сладкий  Рай
 Окунуться  
 Усталым  телам.
 Свет  и  тень...
 И  звенят  Колокольчики-  Дзень!
 Ты  раздень
 Предо  мной
 Тело,  душу-  раздень!..
 Стыд  и  срам-
 Это  только  преддверие  в  храм.
 Руку  дам!-
 И  станцуем!..-  
 ПидИ-падУ-дам!..  


©  Copyright:  Серго  Сокольник,  2015
 Свидетельство  о  публикации  №115041800190

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=575230
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 18.04.2015


Христос воскрес!

 Христос  воскрес!  Ця  Істина  свята
 Нехай  летить  крізь  села  і  міста.
 Христос  воскрес!  Ми  виметем  сміття.  
 Ми  ще  прийдем  до  Вічного  життя.

 Ми  прийдемо.  Ми  дійдемо.  Туди,
 Де  нап"ємось  Свяченої  води.
 Де  ми  пізнаєм  Таїн  вищу  суть.
 Де  зі  шляху  нас  більше  не  звернуть.

 А  ЗАЙД,  хто  Істин  Вищих  не  пізнав,
 Тих,  що  Христа  за  срібники  продав,
 Усіх-  ПІЛАТОВІ.  Щоб  Віри  не  ганьбить.
 А  він-  ще  той.  Зуміє  вас...  судить.


©  Copyright:  Серго  Сокольник,  2015
 Свидетельство  о  публикации  №115041200449

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=573795
рубрика: Поезія, Вірші до Свят
дата поступления 12.04.2015


Тревожное ночное

 В  черно-мрачный  проем  окна
 Темнозвездная  ночь-  змея
 Ядом  брызнула...  И  луна
 Закачалась,  сей  яд  пия...

 Ночь  змеею  вползла  в  весну...
 Не  забыться  ль  в  весеннем  сне?
 Или  лучше  порвать  струну,
 Что  натужно  звенит  во  мне,

 Что  бросала  меня  судьбой
 В  авантюры  ночных  дорог,
 Что  подругой  брала  с  собой,
 Что  вещала  порой,  как  Бог?

 Завершения  господин,
 Призрак  ночи  прильнул  ко  мне.
 В  окружении-  я  один.
 Я  в  кругу.  Но  я  выйду  вне.

 Одиночество  одному
 Изольется  хмельным  вином.
 Что  ж  так  тянет  в  ночную  тьму?
 Одиночество-  два  в  одном...

 Это  запах  ночных  дорог
 Так  тревогой  томит  в  груди...
 Вот  порог.  Шаг-  и  за  порог!..
 Уходящему-  уходи.  


©  Copyright:  Серго  Сокольник,  2015
 Свидетельство  о  публикации  №115041101122

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=573578
рубрика: Поезія, Езотерична лирика
дата поступления 11.04.2015


Magnifique

 Ти  ще  не  спиш?
 Он  місяць  мимоволі
 В  твоє  віконце  щойно  тишком  заглядав,
 А  ти  сидиш,
 І  плечі  напівголі
 Кімнатний  морок  тепло-ніжно  обійняв...

 А  ти  сидиш,
 І  п"єш  вечірню  каву,
 І  так  спокійно  і  комфортно  на  душі...
 Ти  майже  спиш,
 Уся,  окрім  уяви,
 І  в  скронях  б"ються  ненароджені  вірші...

 Вся  не  своя...
 Себе  не  відчуваєш...
 І  раптом  в  серці  стане  трохи  холодніш...
 Ти,  наче  відьма,
 Силу  ночі  маєш,
 І  сила  зараз  переллється  в  диво-  в  вірш...

 Цей  згубний  хист
 Надвоє  розпинає
 Холодним  спОкоєм  в  бажань  примарний  жар,  
 І  чистий  лист-
 Це  все,  чого  бажає
 Твій  зоресяйний  поетичний  диво-дар...

 І  в  ньому-  все
 Цей  місяць,  зорі,  небо,
 Моє  кохання,  що  ти  питимеш  сповна,
 І  спалах  цей-
 Поезії  потреба-
 Це  magnifique,  о  поетесо  чарівна!..  


©  Copyright:  Серго  Сокольник,  2015
 Свидетельство  о  публикации  №115041100161

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=573564
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.04.2015


Время пришло. Недетское

 Кафе  с  мюзик-холлом.  Расставлены  блюда.
 Вот  место  у  сцены.  Удобно  вам,  сударь?
 Длинны  стриптизерши  красивые  ноги...
 В  весенние  окна  вползает  тревога...

 С  небес  эзотерикой  светит  луна...
 И  в  город  ночной,  словно  шлюхе  в  анал,
 Въезжают,  тревожно  свистя,  поезда...
 И  рельсы  гудят...  Впрочем,  все,  как  всегда...

 Срывается  с  неба  шальная  звезда,
 И  бьется  о  вымытый  кровью  Майдан...
 И  где-то  опасность  таится  во  мраке...
 И  в  барах  ютятся  гламурные  с...спины...

 Боитесь,  мажоры,  что  ваши  красотки
 В  отсутствие  ваше  подарят  "пилотки"
 (верней-  не  подарят.  Сдадут  напрокат)
 Платежеспособным,  дышащим  вам  в  зад?

 Да.  Это  прикольно.  Да.  Это  уматово.-
 Повестка  психически-военкоматова...)))
 Тряситесь!  Косите,  бабла  не  жалея!-
 Продажные  рожи  с  продажной  аллеи...

 Но-  время  не  дремлет.  Но-  время  не  ждет.
 Оно  без  повестки  в  дом  каждый  придет.
 Как  деньги  в  "совке"  доверяли  сберкассе-
 ("надежно"-  твердили  людской  биомассе)-

 Пришло-  и  растаяли  деньги,  как  дым...
 И  кто-то  остался  навек  молодым...
 А  кто-то  -  в  плену...  А  иной-  изувечен...
 Иль-  бЕз  вести  канул...  Без  права  на  встречу...

 Да.  Это  не  стильно.  Да.  Это  не  модно.
 Но,  горя  хлебнув,  вы  полюбите  Родину.
 Встает  над  страною  багровый  рассвет...
 О  прошлом-  не  стОит.  Ведь  прошлого-  нет.


©  Copyright:  Серго  Сокольник,  2015
 Свидетельство  о  публикации  №115040500566

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=572062
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 05.04.2015


Розмова. Поетесі

 Десь  знов  вождям  співається  "осанна"...
 Десь  "валять"  ціни  нафтою  з  Ірану...
 А  ти  ідеш  проспектом  трохи  п"яна,
 І  не  введе  тебе  цей  світ  в  оману...

 Контакт  астральний  розірвався  з  небом
 (чи  пити  все  ж,  можливо,  менше  треба?)
 І  ти,  замріяна,  ідеш  вечірнім  містом...
 Твоїй  душі  у  тілі  надто  тісно...

 Рука  нетвердо  номер  набирає
 (знов  телефон  на  землю  випадає...)
 До  біса!  Неслухняною  рукою
 З"єднай  світи!  Поговори  зі  мною,

 І  розкажи  про  сонячні  канцони,
 Що  ллються  в  серце  храму  передзвоном,
 Відлунням  невідомого  процесу,
 Того,  що  з  тебе  робить  поетесу...

 Бо  ти-  відмінна.  Ти-  єдина  в  світі.
 Лиш  ти  та  я.  Та  ще-  весняний  вітер,
 Що  пилом  часу  душі  овіває...
 І  знов  кохання  змісту  набуває.

 Так!  Ми  його  наповним  вищим  змістом!..
 І  ллється  світлом  звечоріле  місто...
 Ти  п"єш  розмову,  наче  трунок  з  чаші...
 Бо  скоро  зустріч  має  бути  наша.  

©  Copyright:  Серго  Сокольник,  2015
 Свидетельство  о  публикации  №115040310708

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=571777
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.04.2015


Запорошила снегом по весне… ( 16+ )

 Запорошила  снегом  по  весне
 Коварно-аномальная  природа...
 Смешно  и  грустно...  Приезжай  ко  мне!..
 Со  мной  тепло  в  любое  время  года.
 Стряхнув  весенний  снег  с  волос  и  плеч,
 Ты  ощутишь,  как  сладко  сердце  ноет...
 Как  жар  камина,  радость  наших  встреч
 Тебя  волною  теплою  накроет,
 И  эликсиром  солнечной  лозы
 Мы  в  упоеньи  огненно-коньячном
 Постигнем  вновь  желания  азы,
 Пути  к  экстазу  четко  обозначим...
 Шумит  вода.  Уж  ванна  налита...
 С  тобой  вдвоем,  по  кромке  водопада
 Пройдем  нагими  снова,  как  тогда...
 И  я  в  тебе...  И  ты  со  мною  рядом...
 Пусть  мокрый  снег  кружится  за  окном
 И  тает  на  стекле,  как  лед  на  теле...
 Восторг  и  жар  экстаза-  два  в  одном!-
 Телами  мы  вселенную  согрели...  


©  Copyright:  Серго  Сокольник,  2015
 Свидетельство  о  публикации  №115033000748

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570470
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 30.03.2015


Трохи наче хокку… Чи що???

 Питання...  Одвічні  питання...
 Мені  не  потрібні  зізнання...
 Сиди,  як  в  шпаківні  шпак.

 У  небо  зліта  орігамі.
 І-  сяде.  Босими  ногами...
 Вважаєш,  що  маєш  смак?

 А  от  паперовий  човник.
 І  текст  на  папері  є.
 Вже  тоне.  То  це  не  твоє?

 Сичить  повітряна  кулька...
 Як  висохла  мильна  булька,
 Ти  вже  віджила  своє.

 Ні  разу  не  випрані  шати...
 У  них  немовля  верещати
 Ще  може.  І  спать  не  дає.

 А  ти  вже  давно  не  дитина.
 Бридка,  нецікава  світлина-
 Оте  "віршування"  твоє.

 Чорнило  повисохло  в  ручці.
 І  в  серці  стає  холодніш.
 Дурний  твій  "кислотний"  вірш.

 Я  десь  біля  тебе.  Близько.
 Ти  впала.  Бо  надто  слизько.
 Врятую...  Як  заверещиш...


©  Copyright:  Серго  Сокольник,  2015
 Свидетельство  о  публикации  №115032900489

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570148
рубрика: Поезія, Рубаї, хоку, танка
дата поступления 29.03.2015


Берегами реки Смородины. Поэма

Примечание.  Поэма  написана  в  соавторстве  с  поэтессой  Ириной  Левобережной.
 В  ней  частично  использованы  прежние  наработки,  частично-  новые,  объединенные  в  теме.  Авторы  сознательно  не  указывают,  кто  из  них  является  автором  какой-либо  части  поэмы.  Предоставляем  право  догадаться  об  этом  уважаемому  читателю.

 ***
 САКРАЛЬНОЕ

 Прийти  к  познанью,  отряхнув  былого  прах,
 Дано  избраннику,  что  женщиной  рожден...
 ...жива  в  нас  память  и  о  прочих  временах,
 О  временах...  когда  и  не  было  времен...

 Где  Лада  с  Марой  -  потаенная  борьба  -
 Ведя  беседу,  мирно  шли  в  руке  рука,
 Где  Навью  вскормлены  всходящие  хлеба,
 А  Явь  их  солнцем  осеняла  свысока...

 Кто  жил  по  Прави,  был  Сварогом  посвящен
 В  грядущий  век...  Отобразившись  в  нем...
 Мир  изменился...  Или  (может  )-  изменен?..
 К  добру  иль  худу?..  Только  познаЁм...

 ***
 ИСТОРИЯ  РОДА

 По  колосварге  огненними  рунами,
 Всевышний  Род  явил  нам  Божий  дар.
 Там  Белобог  и  Чернобог  перунятся,
 Сжимая  мир,  как  камень  Алатарь.
 Всё  видимо-невидимое,  сУщее,
 Во  Сварге  от  Сварога  рождено
 И  Морока  –  обратный  лик  несущего,
 Как  день  и  ночь.  Без  света  –  не  темно.
 Живём  мы  в  Яви  по  законам  Прави,
 А  Навь  нам  дарит  забытьё,  и  сны,
 И  так  –  от  Рода  к  Роду,  по  спирали,
 Триглав  Всемирья  постигаем  мы:
 Творенье,  Сохраненье,  Разрушение,
 И  длится  жизнь,  покуда  нить  тонкА.
 А  после  нас,  по  божьему  велению,
 Зовёт  к  себе  Смородина-река.
           Калинов  мост*,  что  ариями  пройдено,
           Веленьем  рода  –  ведами  в  сердцах.
           Там  испокон  веков  –  река  Смородина**,
           Течёт,    но  без  истока,  и  конца.

 ***
 МОРОК

   В  темных  плесах  озер  отразились  огни...
   Это  мир  зазеркалья.  В  него  загляни,
   И  увидишь,  как  вспять  время  тихо  плывет.
   Все  реально,  как  в  жизни.  Но  наоборот.

   В  этом  мире  отрада  для  тех,  кто  мечтал
   Возвратиться  к  истокам  начала-начал,
   И  для  падших,  вперед  не  осиливших  путь,
   Кто  мечтает  в  былое  весь  мир  развернуть.

   Этот  мир  на  виду.  Он  реален.  Почти.
   Он  таится  в  пруду,  как  написанный  стих,
   Что  до  лучших  времен  пропылится  в  столе.
   Это  МОРОК,  следящий  за  всем  на  земле.

 ***
 ВУРДАЛАКУ

 Ты  пришёл.
 С  переводом  времени...
 Тихий  звон,  будто  хруст  стекла...
 Мягкой  поступью  вдруг  из  темени...
 Погоди!  Я  тебя  ждалА!
 Под  луной  завыванья  слушала,
 Враз  дыхание  затаив...
 Мы  во  снах  прикасались  душами...
 Был  во  мне  ты...  Всегда  моим.
 Ты  неистовой  страстью  дикою
 И  оскалом  в  лицо  дышал.
 Я  по  скалам  -  как  кошка  прыгаю
 За  тобой!  Перейди  на  шаг!
 Не  прошу  тебя  о  смирении!
 Вырываюсь  с  своих  орбит!
 Одного  мы  с  тобой  роду-племени!
 Пламя  страсти  во  мне  рычит,
 Кровь  вскипает,  тобой  разбужена!
 Исходила  я  Явь,  и  Навь,
 В  твоей  воле  я,  мой  ты  суженый!
 Будь  моим,  или  гнев  направь  -
 Загони,  растерзай,  и  выкини,
 Что  дерзнула  сказать,  любя!
 Или  буду  Лупой  при  Ульфрике,
 Или  не  жить  мне  уж  -  без  тебя!

 ***
 УПЫРИ

 Да.  Я  таков.  Мы  таковы.
 Мы  пили  вар  Разрыв-травы.
 Да.  Мы  на  капище  в  ночи
 Нарушим  Правь-закон.  Молчи!
 Молчи  и  слушай  этот  зов.
 Он  проникает  в  нашу  кровь,
 И  выпивает  изнутри.
 Мы  -  Темный  Мир.  Мы  -  УПЫРИ.
 Но  как  же  сладок  миг,  когда
 В  моих  руках  прошепчешь  "да..."
 Приди!  Себя  мне  подари!
 Все  это  -  МНЕ!  Мы  -  УПЫРИ!!!

 ***
 У  ОМУТА

 А  у  омута  легче  дышится…
 И  шелкОва  вокруг  трава…
 Где  ты,  Лель?  Но  давно  не  слышишь  ты.
 Эхо  кануло  в  кружева
 Этих  струй,  что  сейчас  тишайшие…
 …Ты  готова  меня  принять?
 Ты,  вода  моя,  стылым  бархатом
 От  потери  укрой  меня…
 Тело  белое  –  зря  горело  ты,
 Он  в  глаза  мне  сказал  «прости»…
 Боль  сердечную  бесконечную
 Что  крапивою  жжёт  в  горсти,
 Опущу  я  на  дно  песчаное,
 Обрету  наконец  покой…
 Ты  в  душе  саднишь  раной  рваною,
 Встречей  мечешься  роковой…
 Но  довольно.  Шагаю…  смело  я
 В  руки…  горькой  своей…  судьбе…
 Ноги  стройные…  груди  белые…
 И  последний  мой  вздох  -  тебе…
 …Не  бывает  …былых  возлюбленных…
 …Не  бывать  …надо  мной  венца…
 …Помолись…  о  душе…  загубленной…
 …Что…  с  тобой…  была…  до  конца…

 ***
 РУСАЛКА

 Русалки  белесые  косы...
 Она  позабыла  совсем
 За  что  ее  Лелюшко  бросил,
 За  что?..  Или,  может,  -  зачем?...
 И  НОВУЮ  ЖИЗНЬ  обретая,
 Мир  Мары,  повернутый  вспять,
 Полюбит  порою,  нагая,
 Парней  и  девчонок  пугать,
 В  купальские  ясные  ночи
 В  извечном  кругу  временном...
 Так  что  же  ты,  Лелюшко,  хочешь?..
 Вернуться?  Но  это-  ПОТОМ...
 Когда  переступишь  порог...
 И  примет  тебя  Чернобог...
 И  тенью  мелькнешь  у  реки...
 Ах,  омуты!...  Как  глубоки...

 ***
 БЕЗУТЕШНОСТЬ

 У  Смородины  у  реки
 Не  цветут  цветы  васильки…
 Тут  зловонье,  огонь  и  смрад.
 Не  идти?  Повернуть  назад?
 Потерял  по  пути  свирель…
 Я  –  мертвец  почти,  а  не  Лель…
 Безутешно  брожу  весь  день,
 А  за  мною  –  от  Нави  тень…
 А  за  мною  –  моя  вина…
 Боли  тянется  пелена…
 Прошлой  ночью  –  Недоли  знак,
 Там,  где  омут  -  всплыла  она…
 Мост  Калинов…  мой  переход…
 Там  Морена  за  кривду  ждёт…
 Свет  теряю…  нет  больше  сил…
 Ах,  зачем  я  её  сгубил?

 ***
 НОЧЬ  ЛЮБВИ  В  ПОЛЕ

 Эта  дивная  ночь  так  тревожно-сладка...
 Несозревшая  рожь  шелестит  у  виска...
 Мы  с  тобою  лежим  да  на  грешной  земле,
 И  любовь  нам  двоим  дарят  звезды  во  мгле...

 Было  таинство  дня,  и  вечерний  закат...
 И  безумство  огня,  словно  пламенный  ад...
 Охладила  порыв  вездесущая  мгла....
 Ты  коснулась  меня...  Словно  в  душу  вошла...

 Мы  нагие  лежим  да  на  поле  ржаном...
 Я  в  тебе  недвижим...  И  движим...  А  потом
 За  разрывом-травой  потянулась  рука,
 И  дрожит  свет  ночной,  словно  жилка  виска…

 ***
 НА  ЗАКАТЕ

 На  закате  за  лунной  дорожкою
 Поплывём  мы  на  край  земли.
 Так  хочу  я  пушистою  кошкою  
 Потереться  о  руки  твои...

 Эти  сильные,  в  родинок  крапинки
 С  еле  вИдными  нитями  вен.
 И  губами  янтарные  капельки
 Осторожно  собрать  с  колен...

 Этот  остров  -  он  наш,  с  осОкою.
 Ты  прошепчешь:  "Ко  мне  иди..."
 И  мои  пшеничные  локоны
 Защекочутся  по  груди...

 Переливами  смеха  счастливого
 Разольётся  по  телу  дрожь!
 И  в  безмолвную  тишь  осинника
 На  руках  ты  меня  унесёшь!

 Где  трава  высока  измятая,
 Поцелуи  легки,  как  пух...
 Твои  волосы  пахнут  мятою,
 И  уже  горячо  от  рук...

 Только  шепот:  "Не  оставляй  меня..."
 И  счастливый  твой  смех  в  глазах...
 Только  выдохи,  и  касания
 И  черёмуха  в  волосах...

 ***
 ГОДЫ  СПУСТЯ

 Я  здесь  одна.
 Иного  мира  странница.
 Река  меж  нами  –  ширь  и  глубина.
 Виновница?  Любовница?  Избранница?
 А  между  нами  –  пламя,  и  война.
 Сквозь  дым  не  вижу  облика  зовущего.
 Сквозь  слёзы  я  не  вижу  ничего…
 Прошедшего,  грядущего  и  сущего
 Не  надо.  Жду  его  лишь  одного.
 Какое  пламя  жжёт  тебя,  мой  сУженый?
 Какие  бури  на  чело  легли?
 Всегда  с  тобой  мы  прикасались  дУшами…
 Зачем  мы  эту  нить  не  сберегли?

 ***
 ПО  ТУ  СТОРОНУ  МОСТА…

 Не  сберегли...
 А  может  -  не  сберЕжено...
 Не  вышло  вновь...  Не  впрок...  Не  в  нас  вина...
 Причудливо  вплетается  в  мереживо
 И  рвётся  нить,  что  нам  судьбой  дана…
 И  где  я  пал  -  вовек  тебе  неведомо.
 В  пылу  боев,  в  восстания  огне,
 И  эта  нить  -  не  нить  пути  победного.
 Не  довела  она  тебя  ко  мне...

 ***
 МАТЕРИНСКАЯ  МОЛИТВА

 Сыночек…
 Я  опять  молилась  пламенно…
 Тебе  я  узелочек  собралА.
 Как  передать?  Чиновники  все  кАменны…
 За  всех  молюсь  опять,  не  помня  зла.
 О,  как  ты  там?  Не  холодно?  Не  голодно?
 Так  редко  удаётся  позвонить…
 Я  жду  вестей,  но  снова  морят  голодом
 Бездействия.  Сжигая  жизни  нить.
 Опять  стреляли.  На  колени  падаю
 Пред  Богом,  и  неистово  молюсь.
 Сыночек,  ты  поспал  чуток?  Не  раненый?
 Моя  любовь  с  тобою  будет  пусть!

 ***
 ЗВОНОК  ОТТУДА

 Здравствуй,  мама!..
 ......        ......      ......        ......      .....
 В  окопе  холодном  сидели...
 А  по  небу  крылатые  девы  летели...
 Нет,  не  с  пьяну,  не  с  голоду...
 Это  -  войнЫ
 В  небесах  отражаются
 Вещие  сны...
 Мы  отходим...  И  многих  из  нас  уже  нет...
 Этот  свет,  или  тот...    Двуединственный  свет...
 Молот  Тора  вручен...    Он  тяжел...    Ничего...
 Мы  еще  не  постигли  всей  силы  его...
 Холод,  холод...  Пустое...  Он  лишь  разогреет
 Кровь  потомков-наследников  Гипербореев.
 Мы  дойдем.  Мы  вернемся.  Мы  -  светоч  во  мгле.
 Мы,  как  Боги,  извечны  на  нашей  земле.
 .......            .......            .......          .......
 А  последний  мобильный  звонок  был  таков  -
 "Здравствуй,  мама!  Я  скоро  вернусь!  Я  здоров..."

 ***
 ЭПИЛОГ

 Утомленных  путников  шаг
 В  даль  грядущего  поступь  мерит.
 И  река  протекает  в  веках.
 И  воздастся  нам  всем  по  Вере.
 Из  миров-веков  волчья  сыть
 Зовом  крови  крепит  породу...
 Это  Макошь  сплетает  нить  -
 Из  былых  в  грядущие  годы.
 Стебельком  полевой  травы
 Навь  венчает  нас  светлой  Явью...
 Передали  седые  Волхвы
 Православие  -  Православию.  


©  Copyright:  Серго  Сокольник,  2015
 Свидетельство  о  публикации  №115032801248  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569927
рубрика: Поезія, Поэма
дата поступления 28.03.2015


Расскажи…

 Тучи  пО  небу  мчатся  отарой  овец...
 Воспаленный  закат  догорит,  как  костер...
 Ну  скажи  же,  подруга,  скажи,  наконец,
 Все,  что  высказать  хочешь,  и  весь  разговор.

 Расскажи  как  бывает  порой  тяжела
 Эта  ноша  сокрытой  любви  от  других,
 И  с  тебя  я  сниму  тот  обет,  что  дала-
 Все  печали  со  мной  разделить  на  двоих.

 Расскажи,  как  бывает  постыла  постель
 С  тем,  с  которым  испила  ты  жизни  вино.
 Как  со  мной  быть  хотела  хоть  пару  недель-
 Да  не  все,  что  желается,  жизнью  дано...

 Расскажи,  как  в  окно  зазовут  соловьи
 Твою  женскую  душу  весенней  порой...
 Эти  ночи  огня-  не  твои,  не  твои...
 Мы  вдали  друг  от  друга.  И  ставни  закрой.

 Догорает  закат,  как  костер  на  лугу...
 Вон  слезинка  скатилась  в  ладонь  по  щеке...
 Ты  же  знаешь...  Ты  знаешь.  Я  все,  что  могу...
 Правда,  легче?  И  я  ухожу  налегке...  


©  Copyright:  Серго  Сокольник,  2015
 Свидетельство  о  публикации  №115032700817

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569670
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 27.03.2015


Кохана, спи!. .

 У  долоню  розкриту  руки
 Впали  сни...
 Ти  хоч  трохи  поспи,  допокИ
 День  ясний

 Не  почне  випивати  з  душі
 Сили  знов...
 Я  тобі  розповім  у  віршІ
 Про  любов,

 Що  мене  зігріва  повсякчас
 В  холоди...
 Що  кохання  торкнулося  нас
 Назавжди...

 Сон  в  розкриту  долоню  впаде-
 Не  мине...
 Хай  на  мить,  та  у  ньому  знайдеш
 Ти  мене...


©  Copyright:  Серго  Сокольник,  2015
 Свидетельство  о  публикации  №115032412337

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569160
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.03.2015


По дорозі, від дому за мить…

 Вітер  холодом  б"є
 (а  неначе  ж  минула  зима),
 В  ніч  несе  монгольф"єр,
 І  у  ньому  летиш  ти  сама...

 Ти  фантазій  політ
 Наших  зустрічей  в  серці  сховай,
 Наче  пазурі  кіт...
 -Гей,  прислужнице,  кави  подай!..

 У  нічному  бістро
 По  дорозі,  від  дому  за  мить,
 Уповільнила  крок
 Філіжанкою  серце  зігріть.

 Он  удома  сім"я-
 Чоловік...  І  дитина...  Таке...
 А  душею-  моя...
 Що  ж...  Кохання  твоє-  нелегке...

 І  до  зустрічі  час,
 Наче  кавова  гуща,  на  дні...
 Та  бувало,  не  раз
 Ти  себе  дарувала  мені...

 Наче  Божі  Дари
 Наша  зустріч  в  годину  важку...
 -Приїжджай!  Відігрій!..
 -Гей,  дівчИно!  Подай  коньяку!..


©  Copyright:  Серго  Сокольник,  2015
 Свидетельство  о  публикации  №115032300440

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568665
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.03.2015


Смысл и бессмыслица. Еще ко Дню Поэзии

 Аристократка,  вожделенно    воздыхая,
 Такая  чистая,  небесная,  в  стихах,
 В  мирах  гармонии  божественно  порхая,
 Преодолев  и  отвращение,  и  страх,

 Присев  на  корточки  над  нищего  ворчаньем,
 Что  под  забором  матюгался  пьяный  вдрызг,
 Внимая  бульканью  и  хриплым  бормотаньям,
 В  бессвязной  речи  постигала  Высший  Смысл.

 И  это  действо,  обратим  на  то  вниманье-
 С  позиций  разума  осмыслить  пьяный  бред-
 Пускай  послужит  поэтессам  в  назиданье-
 Где  смысл  отсутствует,  там  смысла  нет  как  нет.  


©  Copyright:  Серго  Сокольник,  2015
 Свидетельство  о  публикации  №115032200177

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568386
рубрика: Поезія,
дата поступления 21.03.2015


С Днем Поэзии!!!

 Наполним  бокалы,  поэты,
 И  выпьем,  за  то,  чего  нет!..
 Бумагу  марать  до  рассвета,
 Иль  пальцем  долбить  интернет,

 Над  рифмой  занудной  "шаманя"...
 Над  образов  прелых  гнильем...
 И  тает  душа  графомана
 Над  сайта  мечтой-  "колобком",

 Который  вам  радостно  врУчат
 (а  может  быть  даже  вручАт)
 За  сладкое  "Бесамемучо"
 Про  розы,  любовь  и  девчат,

 О  коих,  безмерно  страдая,
 Слагаем  ночами  "виршИ"...
 А  правда  у  сказки  простая-
 Не  пишется-  И  НЕ  ПИШИ.


©  Copyright:  Серго  Сокольник,  2015
 Свидетельство  о  публикации  №115032100765

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568168
рубрика: Поезія,
дата поступления 21.03.2015