Victoria Ulynets

Сторінки (1/41):  « 1»

кажуть, лютий він, серце ж не бачить. .

кажуть,  лютий  він,  серце  ж  не  бачить..
тільки  розум  щось  тихо  сказав.
я  до  болю,  до  крику,    до  гіркого  плачу
за  ним  витися  буду,  як  старенька  лоза

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743119
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.07.2017


щоб знали ви

Щоб  знали  ви,  як  хочеться  кричати,  
На  гору  лізти,  най  весь  світ  би  чув!  
І  зникнути,  щоб  більше  не  страждати  
Так,  ніби,  ти  й  отут  не  був...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689335
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.09.2016


ніколи нікого тепер

кінчиками  пальців  води  по  обличчю,
так  ніжно  кохай  моє  згорблене  тіло.

я  більше  нікого  уже  не  покличу,
я  більше  нікого..  в  мені  все  горіло.


ти  чуєш  як  тихо..  так  тихо  курличу
і  сонним  поглядом  я  дивлюсь  на  тебе.

дозволь  хоч  на  час  це  щастя  позичу..
я  ж  більше  "ніколи  нікого  тепер"
..

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683721
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.08.2016


невже тепер я вірю в фатум

ми  часто  видаєм  себе  за  тих,
ким  і  не  являємось  насправді.
хтось  вигляд  грішних  взяв,  а  хтось  --  святих,
а  всьому  доказ  лиш  --  це  справи.

хтось  допоміг,  а  хтось  і  загубив..
була  --  Людина,  зараз  стала  стадом
безсильний,  але  б  сильно  знов    завив..

невже  тепер  я  вірю  в  фатум?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683716
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 14.08.2016


І навіть ластівки вже відлетіли

І  навіть  ластівки  вже  відлетіли,
старий  будинок  став  тепер  один..
Та  там  не  листя,  зовсім,    чорне  облетіло,
а  так  моїх  років  скінчився  плин.

Я  був  живий,  живіших  не  знаходив,
я  духом  сильний  був  до  самого  кінця..
та  і    на  мій,  та  і  на  людський    подив
я  --  першим  здався..  першим  здався  --  я..

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678366
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.07.2016


когда узнаём правду — ведь становится больно

когда  узнаём  правду  —  ведь  становится  больно,
так,  мол  сквозь  сердце  пускают  вновь  ток.
рано  прощать,  а  вернуться..  да  поздно,
поздно  поверить  тому,  кто  жесток.

кто  солгал  один  раз,  он  солжет  тебе  снова,
моя  милая  девочка,  послушай  меня,
человек  то  уйдёт,  он  совсем  не  прикован,
знаешь  сколько  таких  уже  променял?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669603
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.06.2016


я не знал, что бывает иначе. .

Я  не  знал,  что  бывает  иначе,
теперь  не  тону  в  её  омуте  глаз.
Ах,  судьба,  ты  дала  и  мне  здачи:
погубила,  погубила  мой  милый  алмаз.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669601
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 01.06.2016


не йди

прощатися..  слова  тяжкі,  мов  камінь..
скупа  сльоза  по  мужніх  тих  очах.
по  краю  йти,  йти  по  тоненькій  грані,
щоб  щастя  було  в  наших  лиш  руках

і  кидатись  в  обійми,  мов  вовки  на  м'ясо,
бо  хто  ще  зна,  коли  зустрінемося  ми..
і  що  ж  ти  там  шепочеш  любим  басом?
не  чутно  за  моїм  "НЕ  ЙДИ!"

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652618
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.03.2016


мій любий козак

серед  літнього  чистого  поля,  
серед  диких  квітів-птахів
там  стояла  самотня  тополя
а  до  неї  забуті  шляхи..


там  так  добре  було  весною
де  чекав  чорнобровий  козак
з  ним  рушала  до  ріки  за  водою
і  не  хтіла  вертатись    назад



серед  літнього  чистого  поля
де  крім  нас  не  було  ні  душі
він  дарував  мені  світ  у  долонях
і    я  знала,  що  ми  не  чужі



та  минуло  усе,  ще  й  весною
десь  поліг  мій  любий  козак
він  так  мужньо  рвався  до  бою
та  не  зумів  повернутись  назад

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652616
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.03.2016


Сон

Сидиш  та  дивишся  на  мене  пильно,
Повіки  важкі  ледь-ледь  відкрива..
Твій  смак  все  на  вустах,  він  божевільний!
Він  краще,  ніж  усі  теплі  слова..

Давно  вже  потонула  у  міцних  обіймах.
Давно,  я  --  ти..  Та  ти  --  не  я.
В  мені  вже  не  метелики,  а  квіти..
Чому  ж  болить  його  ім'я?

Чому  сидиш  та  дивишся  так  пильно?
І  ніби  все  вже  віджило  давно..
У  відповідь  притиснув  сильно-сильно
І..  Жаль..  Це  був  лиш  знову  сон..

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649230
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.03.2016


І все ж живу чужим життям…

І  все  ж  живу  чужим  життям
Та  маски  натягаю  на  обличчя..
Чим  краще  від  лежачого  сміття?  І  хто  мене  від  того  злічить?

Он  на  вікні  сидить  журба,
А  за  спиною  жаль  та  відчай..
Нічия..  Навіть  не  раба..
Блукаю  в  пошуках  одвічних

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649225
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.03.2016


Вернись ( татові та Схід)

вернись  і  хай  горять  вогні  вечірні  знову
та  хай  вже  люди  ходять,  як  раніше,  за  вікном
мені  потрібен  ти,  твоя  розмова...
сховатися  під  батьківським    крилом

з  птахами    повернися  ось  весною
скажи  одне  лиш:  "більше  не  піду"
по  горло  сита  я  і  правдою  й  війною
по  горло  сита..  на  свою  біду

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648511
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 02.03.2016


Націоналізм нині не в моді

Націоналізм  нині  не  в  моді  –  він  поза  законом.  Ще  кілька  років  тому  я  не  могла  подумати,  що  буду  свідком  «таких»  подій.  Ми  на  зламі  двох  світів,  і  хто  зна,  що  далі  чекає.  Прокидатися  з  думкою,  що  десь  та-а-м  далеко  і,  водночас,  так  близько  втілюються  сценарії  наймоторошніших  фільмів  про  війну.  Що  сьогодні  сховалося  під  терміном  «війна»?  Невже  під  цим  таїться  людська  байдужість  і  бажання  нажитися?  Для  когось  це  просто  вигідний  бізнес.  Та  й  ми  всі  прекрасно  знаємо  для  кого.  Але  зараз  не  про  це.  Прикро  усвідомлювати,  що  при  владі  людина,  якій  точно  начхати  на  національний  дух.  Нас  прищемляють.  Нас  кидають  під  ноги.  Нас  виловлюють,  мов  диких  псів.  Де  тепер  свобода  слова?  Хмм..  а  чи  взагалі  вона  була?  
Я  з  тих  людей,  які,  до  болю  в  серці,  люблять  свою  країну,  але  ненавидять  владу.  Жити  по-новому.  І  справді,  зажили  ми  по-новому.  Хтось  роз’їжджає  на  дорогих  автомобілях,  а  хтось  ділиться  останнім  куснем  хліба  з  побратимом,  який  загине  через  3  години.  Ми  втрачаємо  найкращих  людей  нашої  країни.  
Тисячі  сімей  отримали  своїх  братів,  татусів,  синів  в  цинковій  домовині.  Сотні  з  них  отримали  звання  Героя  посмертно.  Найголовніше,  що  таким  чином  влада  лише  піариться.  Ці  награні  співчуття,  ці  промови,  які  писали  «придворные  шуты»  -  викликає  лише  сміх.  Сміх  крізь  сльози.  
Прийшов  час,  коли  не  знаєш,  де  ворог,  а  де  друг.  Хто  дійсно  хоче  допомогти,  а  хто  лише  заробити  статки.  
Ніхто  не  може  сказати  скільки  ще  триватиме  це  пекло.  Ніхто  не  може  бути  впевненим,  що  лихо  обійде  стороною  його  домівку.  То  чому  МИ  настільки  байдужі?  Чому  ми  плачемо  тільки  тоді,  коли  це  доторкнулося  до  нас?  Я  знаю,  що  таке  відправляти  на  війну.  Я  знаю,  що  таке  захлинаючись  ридати  в  подушку.  Я  знаю,  що  таке  мовчати,  коли  в  голові  лише  -  «повернися  живим»…  
Ми  обрали  не  тих.  Тим  ж,  в  свою  чергу,  головне  захистити  себе.  Забуваються  і  передвиборчі  обіцянки.  Скрізь  брехня.  Так  і  хочеться  прокричати  на  увесь  світ  «ДОСИТЬ!».  Досить  нас  нищити.  Кидати  під  ноги…  
Світ  закриває  очі  на  події  в  Україні.  Ми  відкриваємо  очі  на  події  в  світі.  Чесно  кажучи,  опускаються  руки..але,  дивлячись  на  наших  воїнів,  знову  запалюється  вогник  надії  в  очах.  Дякую  Вам,  найдорожчі,  найкращі,  найкоханіші..  

Націоналізм  нині  не  в  моді  –  він  поза  законом..  
І  доки  це  триватиме?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635637
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 14.01.2016


Чекають?

Якби  дізнатись,  чи  мене  чекають?
Чи  бігають  до  скриньки  в  пошуку  листа?
Вглядаються  туди,  де  птахи  осідають..
А  якщо  і  так,  то  чи  спроста?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635636
рубрика: Поезія, Інша поезія натхнення
дата поступления 14.01.2016


краще захворіти (не) людьми

моя  болючо-терпка  лихорадко,  
чи  дійсно  краще  захворіти  (не)людьми?  
від  мене  лишиться  одна  лиш  тільки  згадка..  
ах,  як  би  побувати  ще  дітьми...  

та  годі  вже  колоти  прямо  в  серце  
і  годі  кров  мою  впивати  без  кінця..  
підсип  мені  у  чай  ще  трохи  перцю  -  
так  нудно,  що  не  бачу  вже  донця..  

чи  ще  мені  лишилось  довго!?  
чи  вже  мені  збиратися  у  даль..  
кому  молитися..до  бога?  
а  може  знімеш  ти  вуаль?  

та  скільки  мрій  лишиться  нездійсненних  
і  скільки  бруду  після  мене..  Гай!  
чому  ж  таке  солодке  його  ймення?  
чому  тоді  сказала  я  '''прощай..''??

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628195
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.12.2015


для батька

комусь  потрібні  гроші,  алкоголь  та  слава.  
а  в  когось  щастя  притаїлось  у  книжках..  
мені  -  обійми  лиш,  обійми  тата  
і  руки  знову  у  руках.  

як  важко  щось  від  себе  відпускати,  
ще  важче  зрозуміти  -  ''де  він  є?''  
як  хочеться  до  тебе.  знову.  тату!  
як  хочеться  забути  про  своє..  

а  зморшок  на  обличчі  більше  стало  
і  руки  рідні  -  зовсім  як  чужі..  
та  скільки  сенсу  в  слові  ''Тато''  
та  скільки  там  закладено  душі..

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628194
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.12.2015


В синьому небі попіл здіймається. .

[b]в  синьому  небі  попіл  здіймається
так,  ніби  більше  вже  не  горить..
а  на  землю  кров  людська  проливається
тих,  хто  давно  ОТАМ  відгорів..

звучатиме  пісня  остання  повстанськая
і  вони  браво  летітимуть  в  бій..
де  тепер  та  морда  наглая  панськая
через  ЯКИХ  мої  брати  неживі?!

в  синьому  небі  попіл  здіймається..
чорний  колір  з  червоним  -  туманом  стоїть..
нема  там  часу,  щоб  досі  вагатися  -
відлік  життя  по  секундах  біжить..

смерть  холодная,  сука,  голодная..
скільки  забрала.  а  ще  скільки  візьме..
та  візьми  вже  когось..  когось  з  ''благородних''  -  
користі  більше.  ВОНО  і  так  все  гниле..

в  синьому  небі  попіл  здіймається,
а  за  ними,  вороне,  полетімо  і  ми..
і  за  кого  наші  брати  ще  страждають?  —
а  страждають  вони  за  ''благородних''  скотів![/b]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609276
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 25.09.2015


я ненавиджу досі вокзали. .

[b]я  ненавиджу  досі  вокзали.
вони  забирали  тебе  в  далечінь..
а  куди?  -  мені  не  казали,  
замість  тебе  лишали  лиш  тінь..

замість  прощання  -  вигляд  вагонів,
які  втікають  далеко  на  Схід..
в  житті  діють  лиш  погані  закони
від  яких  я  плачу  услід.

я  ненавиджу  досі  вокзали.
вони  навіюють  лиш  смуток  й  тугу..
в  очах  розпач  наших  читали
і  зустрічі  нової  споглядали  жагу..[/b]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607947
рубрика: Поезія, Інша поезія натхнення
дата поступления 20.09.2015


в кожному запахові нудно-терпкому

[i]в  кожному  запахові  нудно-терпкому
я  чую  твій  голос  рідний  такий,
я  бачу  твій  образ  в  тумані  цупкому,
я  чую  востаннє,  як  вперше,  ''Лети!''[/i]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607946
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.09.2015


Мамо, кому ж ми молилися?

[i]Мамо,  мам,  кому  ж  ми  молилися,
Розбиваючи  коліна,  припада  до  землі?
Як  ми  Вірили  їм.  А  нам,  що  лишилося?
Обіцянки  красиві..  обіцянки  пусті?

Мамо,  мам,    а  скільки  ж  загинуло?
Хлопцям  жити  ще,  а  вони  вже  в  труні..
Не  розквітнувши  зовсім,  світ  наш  покинули
завдяки  цій  безглуздій,  жорстокій  війні..

Мамо,  мам,    а  кому  ж  ми  молилися?
Тим  хто  злякався?  Сховався?  Утік?
Ми,  мов  листя  осіннє,  стелилися
Замість  тих,  хто  нас  до  цього  прирік![/i]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=606918
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 15.09.2015


Завари мені чаю, коли захворію

Завари  мені  чаю,  коли  захворію.
Обіймай  мене  ніжно,  до  себе  горни..
Нехай  за  вікном  без  нас  вечоріє
І  свічка  воскова    сама  догорить..

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=606910
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.09.2015


Літаки теж хворіють самотністю

Літаки  теж  хворіють  самотністю
В  чистім  небі  без  жодної  хмарини..
Вони,  як  і  люди,  падають  й  губляться
Та,  зазвичай,  їм  все  це  мариться..

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=606661
рубрика: Поезія, Інша поезія натхнення
дата поступления 14.09.2015


За собою веди, не дивися на інших

За  собою  веди,  не  дивися  на  інших,
Інші  не  знають  де  падає  сонце.
Обіцяй  мені,  що  ніколи  не  лишиш,
Все  життя  будеш  моїм  охоронцем.

Ти  за  руку  тримай,  але  тримай  дуже  ніжно..
Так,  ніби  з  тобою  ми  незнайомці.
Глянь  у  вікно,  там  ще  зовсім  не  сніжно,
Бо  ти  ж  знаєш  де  падає  сонце..

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=606554
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.09.2015


Мені болить і, як ніколи, виє

Мені  болить  і,  як  ніколи,  виє.
самотність  зсередини  пожирає  всю  мене..
Повідай,  доленько,  коли  загину,
коли  залишу  це  життя  земне?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=606283
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.09.2015


І одведу біду від твого дому

І  одведу  біду  від  твого  дому,
Най  далі  вітер  грізний  завива..
Повір  мені,  сліпцю  старому,
Тебе  я,  як  нікого  не  жадав..

Від  твого  голосу  -  судоми,
Німіють  губи,  пальці  замерза..
І  бігтиму,  минаючи  кордони,
Аби  твоя  не  впала  лиш  сльоза.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=606281
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.09.2015


Никогда не забуду твой шрам на груди

Никогда  не  забуду  твой  шрам  на  груди
И  твои  адские,  чёрные  очи..
Твой  аромат,  который  так  и  кричал:  "Беги!"
И  наши  безсонные  ночи..
..
Никогда  не  забуду  как  ты  поучал
Меня  маленькую  жизни  незнанной..
Был  не  со  мной,  но  меня  защищал,
Как  пастух  овечку  загнанную.
..
Никогда  не  забуду  всё,  что  было  с  тобой:
и  обиди,  и  боль,  и  терзания.
Я  уверена,  что  послал  тебя,  сам  неБог,
Чтобы  был  рядом  у  минуты  отчаянья.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=606194
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 12.09.2015


Молчу, но хочеться кричать. .

Молчу,  но  хочеться  кричать
И  отпустить  тебя  не  смею..
Могу  и  сотню  лет  прождать,
Если  не  зря,  скажи  -  сумею.
Мне  нужно  многое  сказать
Тебе,  родной  мой  и  сердечный.
Ты  мне  ответь:  ли  отпускать,
Ли  ждать  всю  бесконечность?
Ты  взял  билет  на  поезд  наш?
Туда,  где  станция  конечна.
Не  забудь  забрать  и  свой  багаж  -
Слова  пусты,  бессмысленны,  конечно.
Проститься  май,  апрель  и  март..
За  ними  даты  убегают..
Буду  искать  я  среди  карт,
Вот  так  и  время  улетает.
А  что  ищу?  Любовь  свою.
Любовь  моя  в  тебе  уж  засыпает.
Я  как  волчёнок  на  луну  пою,
Она  меня  же  убивает.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=605996
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 11.09.2015


Не ступать назад и не идти вперёд

Не  ступать  назад  и  не  идти  вперёд,
не  бежать  у  даль  на  встречу  солнцу..
Ведь  за  углом  ждёт  только  поворот,
и  новое  не  смотрит  Вам  в  оконце.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=605994
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 11.09.2015


Он и Она

Ступая  по  загустаемых  следах,
боясь  обжеться  об  лучи  света,
Она  пыталась  убежать,
но  Он  не  отпустил  без  своего  "привета".
Она  пыталась  быстро  позабыть
то,  что  пыталась  сохранить  смиренно..
Но  Он  не  захотел  не  отпустить
и  не  держать  не  смог,  неверный.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=605682
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 10.09.2015


Старая

Немного  старая,  немного  больна
И  за  спиной  тележка  грусти.
Я  прожила  пол  жизни  своей  сама,
Теперь  мне  никто  не  нужен.
..
Я  -  старая.  Мне  тридцать  пять.
А  мужа  так  и  не  кормила.
Смотрю  у  зеркало  опять:
Так  страшно  быть  одной  и  нелюбимой.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=605681
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 10.09.2015


(не) друзья

убегая,  бросая  под  ноги
себя  всю,  не  тебя.
учуяла  час  я  тривоги  -
мы  с  тобой  (не)друзья.
лет  мне  немало,
тебе  чуточку  больше,
но  старше  понятно,  что  я..
убегала,  бросала  под  ноги,
ведь  мы  уже  (не)друзья.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=605487
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 09.09.2015


Пролитый чай

испарились  в  небо  наши  чувства,
прошёл  последний  общий  дождь..
и  в  доме  так  холодно  и  пусто..
где  ты,  мой  воин  или  вождь?
последний  мел  давно  исписан,  
и  птицы  улетели  из  гнезда.
покой  мне  часто,  очень,  снится,
а  йдут  года,  не  первая  весна.
пролитый  чай  -  совсем  невкусный,
та  так  бывает  и  с  людьми.

и  в  доме  так  холодно  и  пусто..
когда-то  были,  даже,  мы  детьми..

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=605485
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 09.09.2015


Зозуленько

А  ти  співай,  зозуленько,  у  тиші
Такий  вже  любий  серцю  спів..
Чому  ви,  птахи,  від  людей  мудріші,
Яких  по  ночах  бачите  ви  снів?
Ти  співай,  зозуленько,  ще  голосніше
Я  слухаю  уважно,  не  спіши..
Чому  ви,  птахи,  від  людей  щиріші,
Яких  переживань  тримаєте  в  душі?
Співай,  зозуленько,  тут  мені  затишно..
Хоча,  стривай!  Послухай  кілька  слів:
Ви,  птахи,  від  людей  святіші  –
Любити  вмієте..  а  я  любити  не  зумів..

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=605320
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.09.2015


осінній дощ

Осінній  дощ..  Він  не  холодний.
цей  холод  віє  із  сердець..
Ти,  як  завжди,  на  почуття  голодний,
А  я  давно  таки  вже  мрець.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=605318
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.09.2015


Обізвись

Обізвись,  прошу,  хоч  вітром  за  вікном
І  дай  мені  надії  й  трохи  сили..
Дай  випити  тебе,  моє  вино  –
Тоді  здолаю  навіть  небосхили!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588728
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.06.2015


Реквієм

А  він  пішов  у  ті  краї
З  яких  не  вернуться  ніколи..
Не  вберегла..  та  й  він  не  зміг
Життя  лишити  у  своїх  долонях…
Ти  бачиш,  Небо,  припадаю  до  землі
І  сльози  ллються  бистрою  рікою..
Не  вберегла..  а  він  зберіг!
Обіцянку  не  здатися  без  бою..
Останній  бій,  все  бачив  Бог:
Не  плакав,  не  боявся,  повний  сили..
Стояв,  хоч  біль  дійшла  вже  до  кісток..
Тоді  і  навіть  губи  не  тремтіли.
Вогонь  й  вогонь.  Сніги  й  сніги…
І  навкруги  червоні  плями,
А  він  поліг.  Життя  не  до  снаги..
Потягли  тіло  без  душі  полями..
Коли  смеркнуло  –  пролунав  дзвінок..
То  його  Матір  рідну  сповістили..
Сказали,  що  у  Рай  пішов  синок
Так  він  не  раб  -    його  туди  пустили.
І  Мати  ницьма  полягла  додолу..
Цей  біль  нестримний  серце  розривав..
«Куди  ж  пішов..  хай  вернеться  додому,
Як  сталось  так,  що  вже  його  нема!?»
Волосся  вмить  сріблястим  інеєм  покрилось
І  тіло  постаріло  не  на  жарт..
Тоді  слова  і  в  мене  закінчились
Щось  говорити  вже  було  не  варт..
Пробачте,  Мамо,  я  не  пригледіла..
Війна  сильніша  за  любов  мою
Не  вберегла  ..  а  відпустила
Свого  сокола,  доленьку  свою..
Я  чула,  що  Герої  не  вмирають..
Вони  оберігають  нас  усіх.
У  серці  лик  їх  проростає..
І  чути  навіть  їхній  сміх..
І  мій  Герой  ніколи  не  загине.
Він  жити  буде  завжди  у  війні..
Дотримав  слово  і  тепер    отримав
Цю  славу  вічну  на  Землі!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588236
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 18.06.2015


Сизокрилим

Я  за  Вас  відболю,  відживу,  відкурличу,
Відвоюю  усе  у  землі  і  небес..
Для  бабусь  й  дідусів  зірку  з  неба  позичу,
Найрідніші  мої,  моє  чудо  з  чудес.
Снігом  скроні  старечі  присипало  літом,
Зморшки  з'явились  на  високом  чолі.
Хоч  роки,  мов  птахи,  у  ввись  полетіли,
У  душі  Ви  будете  завжди  молоді.
Скільки  руки  ці  рідні  роботи  пізнали,
Скільки  болю  побачили  очі  німі..
Жити  з  любов'ю  мене  Ви  навчали
І  за  це  я  Вам  дякую,  милі  мої.
Увесь  час  у  серці  своєму  мрію  лілею,
В  Бога  прошу  лиш  одного:  ''Живіть!''
Для  Вас  шлях  земний  проложу  над  землею,
Тільки  от  де,  Ви  мені  покажіть?..

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588234
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 18.06.2015


Лист Матері

''Я  там  стояв!  Та  бачив  все..
Побачив  вже  і  той  кінець  тунелю..
Мене  нема.  А  тіло  моє  де?
Тепер  воно  спочине  під  землею..
Мене  нема.  Багато  нас  таких,
Які  за  Неньку  полягли  додолу.
Нема  в  війні  шляхів  легких,
Ми  знали,  що  не  вернемось  додому..
Пробач,  Голубко,  що  туди  пішов
Та  знаю  точно  -  Ти  гордишся  мною..
Не  плач..  Я  ж  поруч..  Я  ж  прийшов..
Ось  по  волоссі  я  провів  рукою..
Все  рідне  -  стало  вже  чуже!
Оці  поля  і  ріки,  і  долини..
Тебе,  Голубко,  ангел  береже..
Ти  знай,  що  ангел  твій  -  це  я  віднині..!''

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587996
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 17.06.2015


Останнє

Ти  пам'ятаєш,  як  тримав  за  руки,
Як  волосся  пале  забирав  з  лиця..?
Чому  тепер  я  відчуваю  тільки  муку,
Коли  гуляю  по  ''нашим''  місцям?
Чи  відгоріло  те,  чим  захворіла  дуже,
Від  чого  прокидалася  вночі?
У  серці  вже  застояні  калюжі,
Які  залишили  останні  ті  дощі..

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587919
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.06.2015


Війна Йде. .



Вона  прийшла  так  тихо  і  підступно,
Забрала  вмить  батьків  й  синів.
І  як  тепер  її  забути?
Не  зможеш..  як  би  не  хотів.

Пролита  кров  на  землях  українських,
Багато  тіл  лежало  край  доріг.
Застали  страшні  її  дійства,
До  кожного  ступила  на  поріг.

Вона  сміялась  тихо  і  зловісно,
Що  все  руйнує  на  шляху  своїм..
Руйнує  землі,  здійснює  убивства,
Пройшла.  І  стало  все  пустим..

Вона  впивалась  кігтями  у  шию
І  градом  падала  страшним.
І  скоро  люди  тут  завиють,
Мов  вовки  у  нічному  сні..

Вона  прийшла.  Ніхто  її  не  кликав,
А  проганяти  взялися  усі..
Народ  ще  "Сотню"  недоплакав,
А  сльози  знову  звідусіль.

Вона  -  не  жінка  зовсім,  не  хвороба,
Хоча  останнє  більше  підійде..
Оця  ненависть  і  озлоба  -
Зоветься  просто  -  Війна  Йде..

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587370
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 14.06.2015


Тату



Не  казала  тобі,  що  люблю,
Не  тримала  міцно  за  плечі..
Тепер  все  у  сльозах  утоплю,
Повертайся,  татку,  кидай  оті  речі.

Лист  за  листом  зрива  із  стіни.
Я  чекаю  зустрічі  нашої  знову..
Біля  дому  видніє  гніздо.  Ластівки,
Як  і  я,  чекають  твоєї  розмови..

Не  казала  тобі,  що  люблю,
Не  змогла  обійняти  щиріше..
І  тепер  я  у  долі  ли́ше  молю,
Щоб  тебе  повернула  скоріше..

Мені  страшно  глянути  в  очі  твої,
Хоча  ''твої''  не  бояться  нічого..
Я  пишаюсь,  татусю,  й  пишалась  всі  дні
І  тебе  не  віддам  я  нікому..

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587369
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 14.06.2015