| Сторінки (1/5): | « | 1 | » |
Анна була впевненою у собі, гордою та недоступною для людей. Вона жила у своєму тихому і спокійному світі, де не потрібно було підлаштовуватись під інших, лукавити, щоб здаватися кращою, а просто насолоджуватись даром БОЖИМ. Для людей, які ніколи її не розуміли була чужою, кумедною і, навіть, дивною... тому друзів не мала. Вони не вміли її сприймати лише через те, що лікарі поставили їй страшний діагноз, що звучав як вирок - СНІД...
Проблема не в тому, що вона вела нечистиве життя, а просто, при черговому медогляді лікарі не змінили голку і все... життя цієї молодою і повної сил дівчини змінилось кардинально. Анна могла б і не дізнатись про свій недуг, якби не захотіла влаштуватись на роботу вихователя, де потрібно було пройти повне обстеження і здати всі аналізи. Вона вже подумки насолоджувалась своєю працею, але ласкавий жіночий голос, який сповістив про потребу зустрічі із нею, а пізніше виніс вирок, зруйнував усе.
Цікаво, чи не так? Одна маленька, цілком безневинна річ може знищити таку велику і, ніби таку могутню істоту як людина.
Колись вона щиро співчувала героїні своєї улюбленої книги \"Коли ти поруч\", а зараз і сама опинилась у подібній ситуації. Як і там від неї відмовились і відвернулись усі, залишивши сам на сам із недугою. Оскільки, Анна була до цього готова,знаючи, що суспільство не сприймає таких як вона, то і розчаровуватись не прийшлось. Через брак грошей не лікувалась і тому вирішила жити одним днем, чекаючи кінця мукам, які з часом ставали сильнішими. Її прийняли в ХОСПІС, де вона дарувала своє тепло, ніжність і турботу, яку колись так прагнула подарувати дітям. І не важливо, що Анна і сама була пацієнткою, за якою потрібно було доглядати... це не мало ніякого значення. В день коли хтось помирав вона обов\'язково молилась і ставила свічку, щоб на тому світі їм було легше, ніж на цьому...
В день, коли її не стало лив страшенний дощ, мабуть небо теж не могло стримати свого болю. В Хоспісі горів легенький вогонь свічі, що мав освітити її шлях в світ інший, де також потрібні такі, як вона.
\"ЛЮДИНА НЕ МОЖЕ ПОМЕРТИ, БО ВОНА НАЗАВЖДИ ЗАЛИШАЄТЬСЯ В НАШИХ СЕРЦЯХ \"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458564
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 04.11.2013
Я вдячна долі за хвилини,
Які з тобою провела.
Та не поверну тої днини,
Коли щасливою була.
Так ніжно думала про тебе,
Хотіла буть з тобою я,
Але написано на небі,
Що залишусь самотняя.
Бажала тільки лиш любові,
Якої ти мені не дав.
Просила Бога, аж до болі,
Щоб тільки ти мене кохав.
Та по життю не йти нам разом
І проти правди не підеш.
Так важко розуміти часом,
Що ти мене не обіймеш.
Не пригорнеш, не поцілуєш
Й мене відпустиш в майбуття.
Коли піду ти не почуєш
І знов почнеш нове життя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=453591
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.10.2013
Життя - це неймовірний дар, який Бог дає людині. Та не всі можуть усвідомити його цінність через низку труднощів та перешкод. Коли ж вони стають на твоєму шляху починаєш жалкувати, що живеш. Просиш кінця, щоб здобути вічний спокій...Та одного не можеш зрозуміти, Чи цікаво жити, якщо все дається легко, без зусиль??? Звісно відповідь була б негативною, якби ми переймались цим питанням... але навіщо напружувати свій мозок і думати? Легше ж випити, вколотись чи взагалі померти.
Не розумієш, що наркотики і алкоголь дають лише швидкоплинне відчуття ейфорії. Ми не думаємо, як важко батькам бачити загибель власного сина чи доньки і розуміти, що нічим не можна зарадити. Продовжуючи так жити на твій поріг ступає вона - СМЕРТЬ. Ще мить і все закінчиться... та в момент, коли перед очима пропливають найкращі моменти - перший крок, слово, кохання,МАМА та суміш болю із сльозами в її очах... Ти усвідомлюєш, що хочеш жити, щоб не дати впасти жодній сльозі з очей своїх рідних. Вперше в житті починаєш молитись, просиш Бога продовжити твоє існування, обіцяєш, що кардинально змінишся, почнеш все з початку... і тобі дається останній шанс!!! Все знову набуває своїх природніх кольорів, цінною стає кожна дана тобі хвилина. Знову дихаєш на повні груди, радієш і з гідністю приймаєш все, що послано.
Через деякий час зустрічаєш людину, з якою пов'язуєш долю, даєш світу новий паросток життя, переборюєш всі труднощі. Та не перестаєш згадувати, що все це ти міг зруйнувати власними руками, слабкістю та зневірою. Щовечора молишся, дякуючи Господу за можливість все виправити.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=453588
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 09.10.2013
Осінній ранок...місто завмерло і лише вона не може спати, бо в пам'яті знову виникає ВІН...
Олена із Сашком кохали одне-одного ще з першого класу і не могли провести й хвилини нарізно. Уроки, прогулянки, друзі, захоплення - це все у них було одне на двох.
Минали роки, вони дорослішали, як і їх стосунки. З часом почуття лише міцнішали і набували неабиякої сили. ВИПУСКНИЙ ВЕЧІР... ПЕРШИЙ ВАЛЬС...ПЕРШИЙ ПОЦІЛУНОК...ОСВІТА(журналіст), яку здобуватимуть разом. Олена твердо знала, що кращого їй не зустріти і не потребувала цього через неймовірну гармонію почуттів. Олександр, в свою чергу, робив усе для збереження цього "цілого" - не давав нікому руйнувати їх казку, втручатись у неї. Новоспечені друзі не розуміли, як можна у свої 17 років так віддано кохати...Так, так - КОХАТИ, забувати слово "Я" і назавжди закарбувати у пам'яті та серці -"МИ". Клуби, тусовки та розваги їх не цікавили, бо істинною насолодою вважався час проведений разом. Особливого значення вони надавали осіннім прогулянкам, коли могли упасти у купу листя, бігати під дощем, а після того відпоюватись теплим жасминовим чаєм та обіймами. В один із таких днів Сашко зважився на важливий крок... Він обрав час, коли Олена піде на прогулянку із подругами та в парку під'їхав до неї на білому коні із жовтими трояндами і вручивши їх дівчині сказав:" Викинь їх, бо жовтий колір, то колір розлуки." На вечір запросив до улюбленого ними кафе, де і зробив пропозицію руки і серця...Відповідь була однозначною - ТАК!.
Але доля мала інші плани і того вечора Сашко загинув, рятуючи свою кохану від машини, яка вилетіла на узбіччя.Експертиза показала, що водій був у стані алкогольного сп'яніння. Його присудили до 15 років, але легше не стало нікому...
Олена стала успішною людиною у роботі та не в житті. Кожного дня, приходячи додому, де її чекало лише маленьке кошеня, подароване ним, вона тихо плакала... Ночі ж взагалі стали пеклом через постійні сни з минулого життя - нестерпні, палючі...в яких бачила його усмішку, очі та могла обійняти, як колись.
23 жовтня стало для Олени культовою датою, днем, коли вона ішла у квітковий магазин, де купувала чорні троянди і на 24 години їхала за місто - до нього...розмовляла із холодними плитами і запитувала, чому так???
І знову осінній вечір, який несе спогади про НЬОГО, КОХАННЯ та СТРАЖДАННЯ... Чергова безсонна ніч...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=453371
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 08.10.2013
Правдиву істину колись сказав мудрець:
\\\"Один лиш крок од любощів до муки\\\".
Цього не бачить лиш отой сліпець,
Який не знає гіркоти розлуки.
Він вірить, що так буде повсякчас
І навіть смерть не владна роз\\\'єднати,
І що на віки в сплетених руках компас
Їм буде шлях до щастя намічати.
О ні! Не буде завжди так,
Як хочеться лише одному серцю,
Бо, як не може буть на одязі будяк,
Отак і ти не зможеш завжди жить в його душі озерцях.
Одну пораду я прошу прийми!
Живи на повну ногу і радій всьому на світі
І хай в душі все рветься і болить, а ти живи!!!
Бо і на згарищі із часом розцвітають квіти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=453369
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.10.2013