Майя Грозова

. . и пятятся от меня твои тени

..и  пятятся  от  меня  твои  тени,  черничной  водой  отхлынув  от  берега  мягко,
расползается  чешуйчатый  дым  за  ниточкой  ниточка  обратно  в  свои  ракушки,
оседает  пыльца  на  изгибах  твоих  локтей,  изнеженно  задремав,
на  перекрестке  объятий
испаряется  снег,  разомлевший,  послушный..
и  не  скрыть  эти  страшные  чудеса,  сжимая  до  боли  губами  улыбку,  и  не  приютить  насильно
скольжение  крыльев  взглядов  зеркальной  поверхностью  монитора,
как  за  секунду  до  выстрела  птица  своим  легким  пернатым  сердцем  ощущает  приближение  пули,
мы  тоже  чувствуем,
вот  только  не  улетаем..
слишком  тонкие,  хрупкие  ноты  твоей  тишины,  и  потому  опасны,
как  посреди  минного  поля  танцую,  пытаясь  унять  дрожь  в  коленках,
я  бы  шла  за  тобой  по  следам  без  погрешности  на  миллиметр,  но  что-то  подсказывает,
что  семена  взрывов  округляются,  зреют  именно  от  соприкосновения  с  твоим  шагом,
меня  дожидаясь..
сплетаешь  и  расплетаешь  пальцы,  словно  дьявольские  силки,  каждое  слово  вытесывая  из  камня,
вот  только  не  совсем  камень  -  ломкое  пламя  цветка  внутри  скорлупы  светится,
что  бы  ты  ни  бросил  в  меня,  в  надежде  изгнать  со  своего  Титаника,
на  самом  деле  ни  что  иное,  как  желание  уберечь..

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682939
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 11.08.2016

. . и жжется имя твое между лопаток

..и  жжется  имя  твое  между  лопаток  неясным  далеким  эхом  струны  гитары..
как  томно  вздыхают  слова,  когда  между  ними  гудки  глубоких  порезов  пауз.
и  не  всхлипнет  в  своей  безупречности  тишина,  проглотив  свое  сердце,  еще  горячее,  всухомятку  -
все,  что  названо  было,  среди  пламени  исчезает,
то,  что  не  было  названо,  -  никогда  и  не  существовало..
и  не  мне  осуждать  распятий  этих  объятий  и  невозможности  отречений,
волна  нахлынула  на  скалу,  будто  память,  смыв  двух  спящих  -  одно  расплетенное  порознь  тело,
пепел  горит  над  моей  головой  -  и  в  этом  все  дело,
земля  плывет  под  моими  ногами  -  и  в  этом  все  дело,
если  бог  кичится  изнутри,  как  семидневный  младенец,  смеясь  и  плача,
значит,  нужно  взять  его  на  колени..
а  не  отворачиваться,
измеряя  шагом  объемы  пространства,  до  дна  опустевшего,  решительно-кротко,
там,  где  висели  картины,  теперь  лишь  тени,  тоскливо-поблекшие,  напоминанием  об  отсутствии,
вытягиваешь  из  стен  за  гвоздем  гвоздь,  что  до  кончика  проржавевшие  -
но  остаются  вмятины,  как  следы  от  вгрызшихся  пуль,
нас  не  задевших..
я  тоже  умею  петь  для  того,  кто  способен  слышать,
не  касанье  руки  -  но  круги  на  воде  от  возможного  прикосновения,
когда  все,  что  имело  право  цвести,  в  своей  вежливости  жестоко  вычеркнуто
благодаря  дефициту  доверия..
и  в  нашей  усталости  нет  оправдания  более  беспощадного  ни  одной  кровоточинке,
прощания  кружатся  юлой  в  своей  наготе  на  криком  вывернутых  голосовых  связках,
снова  и  снова  осколки  уже  разбитого  хрусталя  падают,  умножаясь
и  умножаясь..

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682913
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 10.08.2016

и тянется то, чего нет

..и  тянется  то,  чего  нет,  от  того,  чего  не  было,  к  тому,  чего  и  не  будет.
дождь  застыл  на  пороге  бесцветным  холодным  шумом  без  единого  вздоха.
сквозит  темнотой  из-под  сомкнутых  век  и  чем-то  до  боли  нежным
нераскрывшиеся  бутоны  молчаний  волнуют..
лучше  уйти  не  прощаясь,  так  по-взрослому  правильно  и  в  той  же  мере  убедительно  глупо,
мы  ведь  знаем,  как  безвозвратно  угасают  шаги,  будто  пламя  свечей,  с  каждым  выдохом,
остается  лишь  голос  глубокий,  неровный,  как  трещина,
ровно  посередине  грудной  клетки..
не  смягчить  угловатости  твоих  плеч  ни  глубиной,  ни  искренностью  объятий,
обрывается  на  полуслове  строка,  шелковым  рукавом  за  гвоздь  зацепившись,
если  бы  я  только  могла  вывернуть  твою  боль  наизнанку,
если  бы  я  только  могла  выветрить  ее,  едва  ощутимой  легкостью  поцелуев
изнежить..
но  не  лицом  к  лицу,  а  на  ощупь,  так  недоверчиво-близко,  так  подозрительно-осторожно
разветвились  навстречу  в  собственном  страхе  желания  прикоснуться
ломкостью  тонких,  чуть  подрагивающих,  но  надежных,  ласковых  пальцев
друг  к  другу..
было  бы  слово,  единственное  и  трепетное,  как  под  птичьим  крылом  сердечко,
которым  бы  сгладила  резкость  твоих  прицелов  сквозь  отсутствие  тебя  рядом,
я  бы  смогла  уберечь  нас  двоих
даже  без  твоего  разрешения,
даже  не  имея  на  это  права..

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682911
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 10.08.2016

. . і штовхають мене у спину

..і  штовхають  мене  у  спину,  мовляв,  лети,  ти  ж  бо  жінка,  себто  легша  за  кисень,
і  гіпнотизує  очима  прірва,  немовби  у  сутінках  чорна  кішка  на  чужих  неприродньо  зігнутих  ліктях,
і  вилиці  твої,  гостріші  за  леза  усіх  мисливських  ножів,
на  мене  полюють..
але  тримай  своє  мовчання  міцно  поміж  зубів,  немов  останню  цигарку,
не  варто  ступати  у  води  моєї  тиші,  коли  не  знаєш,  які  чудовиська  охороняють  її  глибини,
навіть  якщо  вони  до  когось  і  лащаться,  цілують  зап'ясть  напівпрозору  шкіру,
це  зовсім  не  означає,  що  тобі  вони  не  перегризуть  шию..
і  шириться  темрява,  мовби  нафта,  гладінню  очей,  огортаючи  все  довкола  агатовим  блиском,
заступає  місяцем  сонце  посеред  дня  і  чорнильні  суцвіття  хмар  розквітають  тінями,
коли  від  його  дотику  розстібається  шифонова  сукня  і  зіслизає  з  плечей  водоспадом  полум'я  -
це  схоже  на  перше  причастя..
отож  бережи  себе  і  свій  металевий  голос  подалі  від  високої  температури,
коли  кришиться  небо  зірковими  крихтами,  немов  свіжоспечена  паляниця,
коли  пальці  твої  застигають,  немов  скам'янілі,  понад  клавіатурою  -
мій  спокій  мене  до  тебе  ревнує..

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682154
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.08.2016

. . і рясніє варіаціями усмішок

..і  рясніє  варіаціями  усмішок  образ  твій  у  моєму  сні,  як  у  калейдоскопі  міняться  барвисті  камінчики,
цей  спогад  -  не  зовсім  спогад,  а  фотографія  із  не  проявленої  поки  що  плівки,
коли  бог  стукає  у  твої  двері,  потомлений,  зголоднілий,  промоклий  до  ниточки  -
відчини  йому..
сподіваюсь,  тебе  бережуть  замість  мене  від  протягів,  від  надмірної  кількості  сигарет,  від  безсоння,
маєш  завжди  кухоль  гарячого  молока,  липовий  мед,  яблуневий  пиріг,  м'які  подушки,
сподіваюсь,  тобі  там  напрочуд  затишно,  по-різдвяному  тепло  без  мене  -
бо  мені  холодно..
посміхайся  частіше,  тримай  про  всяк  випадок  ще  одну  пачку  паперових  хустинок,
переслухай  останні  альбоми  Океану  Ельзи,  Сергія  Бабкіна  -
у  їхній  музиці  настільки  багато  світла,  сили,  любові,
а  я  хочу,  аби  ці  троє  супроводжували  тебе  постійно,
де  б  ти  не  був..
..і  світяться  твої  очі,  немов  світляки,  у  хвилях  нічного  моря,
і  розступаються  попереду  трави,  і  заступають  позаду  спину,
коли  ти  йдеш,  мовби  князь,  шляхетно,  спокійно,
птахи  сідають  тобі  на  плечі  і  схиляють  дзьобики
у  покорі..

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681537
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 03.08.2016

поки місто розімлілою лінивою кицькою

поки  місто  розімлілою  лінивою  кицькою  ніжиться  у  останніх  проміннях  сонця,
поки  ти,  позіхаючи,  поправляєш  вказівним  пальцем  окуляри  на  переніссі,
поки  кожен  новий  понеділок  наближає  до  мого  підвіконня  осінь,  немовби  човен,
я  уперше  в  житті  відчуваю  себе  потрібною..
бо  хто  б,  як  не  я,  класифікував  твої  посмішки  на:  доброзичливу,  зацікавлену,  винувату,  поблажливу  та  окремо  -  щасливу,
тобто  таку,  що  абсолютно  не  контролюється  лицевими  м'язами,
а  ніби  душа  піднімає  кутики  губ  вказівними  дитячими  пальчиками,
стає  навшпиньки,  аби  підгледіти,  немов  крізь  замкову  шпарину,  мене
крізь  твої  очі..
бо  хто  б,  як  не  я,  пронумерував  усі  наші  зустрічі,  при  цьому  не  збившись  з  рахунку,
кому  б  не  набридло  прогнозувати  майбутнє,  вивчаючи  нові  родимки  на  твоїх  повіках  та  плечах?
я  це  робила  навіть  усупереч  тому,  що  насправді  інколи  було  на  тебе  бодай  подивитись  боляче  -
так  сильно  хотілося  простягнути  долоню  і  доторкнутися..
але  не  мала  причини  та  дозволу,  та  хіба  вони  задля  цього  є  необхідністю?
коли  гусне  повітря  між  нами,  мовби  липовий  мед,  і  кожен  твій  погляд  до  мого  тіла  липне,
страх  має  лишатися  поза  дверима,  ніби  взуття,
бо  страх  -  то  найбільше  чудовисько,  яке  може  вигадати  наш  розум,
аби  тільки  почувати  себе  у  безпеці..

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681535
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.08.2016

. . ця ніч обіцяє лишитись надовше

..ця  ніч  обіцяє  лишитись  надовше,  аніж  просто  побути  хвилинним  тізером  до  наших  з  тобою  блукань  у  другім  сезоні  відчаю,
накрапає  дедалі  частіше  крізь  прочинені  вікна  пам'яті  спогадами,  які  ніколи  не  відбувались,
і  млосно  від  того  настільки,  що  хочеться  розчинитись
у  тебе  під  язиком  пігулкою  міцного  снодійного..
і  не  тануть  -  палають  сніги  поміж  розквітлих  гілок  зап'ясть  у  передчутті  неминучого  дотику,
немов  незумисне  розлив  бензин  -  а  зустрічний  погляд  в  обличчя  вибухнув  іскрами,
так,  що  родимки  на  засмаглих  вилицях  пожовкли  на  мить,  наче  спіймавши  ляпас  -
ляпас  ніжності..
і  ширшають  твої  зіниці,  немов  місячні  кратери,  немов  ополонки  у  бурштиновому  льоді  м'яко,  проте  твердою  рукою,  вирізані,
коли  у  відповідь  на  твій  змовницький  шепіт  я  з  півслова  ледь  не  зупиняю  колооберт  планети  сміхом  -
як  мені  нестямно,  пожадливо,  дико  хочеться  в  такі  моменти  тебе
поцілувати!
так,  щоб  твої  легені  забули  як  дихати..
і  народжується  в  пульсації  твоїх  кроків,  і  продовжується  пунктиром  твоїх  слідів
те,  що  встромляє  трохи  нижче  за  сонячне  сплетіння  виделку,  повертаючи  її  за  годинниковою  стрілкою,  немовби  ключ  у  замковій  шпарині,
я  тримаю  долоню  на  животі  -  так,  ніби  вона  не  мені,  а  тобі  належить,
і  стає  трохи  легше
таким  чином  пережити  твою  відсутність..

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681096
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.07.2016

. . і сидиш на своєму стільці

..і  сидиш  на  своєму  стільці,  обхопивши  руками  коліна,  розіп'ятий  тишею,
і  гортаються  простору  сторінки  довкола  твоєї  маківки  веселковою  дзиґою,
покірно  та  віддано  мовчить  телефон,  неначе  чернець,  що  склав  обітницю,
лише  кров  шумить  у  судинах,
як  вода  глибоко  в  стінах..
і  не  здійняти  долоню,  неначе  смичок,  і  не  провести  нею  тремтливу  лінію
вздовж  вигинів  тіла,  що  пульсує  під  платтям  хвилями  обіцянок  тепла  і  запрошень  -  дихати  разом,
глибшають  зморшок  у  кутиках  твоїх  очей  зиґзаґи,
коли  розчиняються  двері  і  з  першим  пожовклим  листям
на  манжети  сорочки  осідає  запах  не  її  парфумів..
..правда,  найважче  зізнатися  саме  собі,  у  чому  причина  недочасно  розквітлих  посмішок?
навіть  коли  урвище  зменшилось  до  розмірів  чорної  цятки,  навіть  коли  предмети  за  належними  їм  позиціями  вишукувались,
дошкуляє  цей  присмак  гіркоти,  немов  опісля  натще  викуреної  цигарки  -
так  смакує  недосказане..
як  довго  ти  триматимеш  свій  страх  при  собі,  як  найдорожчу  краватку,  що  дедалі  тугіше  стискає  горло?
і  скільки  вузлів  ти  ще  зав'яжеш  для  того,  аби  змусити  себе  остаточно  замовкнути?
я  не  питаю,  що  я  буду  робити  без  твого  голосу,
який  корінням  заплівся  в  моє  волосся,
не  питаю,  бо  все  одно  його  вже  не  висмикнути..

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681046
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.07.2016

. . коли прокидання більше схоже на

..коли  прокидання  більше  схоже  на  поштовх  від  розряду  дефібрилятора
і  останній  зі  снів  ще  не  вислизнув  із-під  ковдри,  аби  сховатись  під  ліжко  на  потім,
і  калатає  у  грудях  так,  як  початкові  акорди  Токкати  і  Фуги  Баха,
і  нестерпно  хочеться  пити,  бо  сохне  у  роті,  немов  проковтнув  полум'я,
а  ніч  далі  крутить  кермо  місяця,  немов  божевільний  водій,  не  збавляючи  швидкості  -
це  означає,  що  нічого  ще  не  закінчилось,
це  означає,  що  небезпека  нас  не  оминула  -
лише  дарувала  час,  аби  перевести  подих..
є  речі,  настільки  ж  невідворотні,  як  плід,  що  дозріває  попід  жіночим  серцем,
як  дим  з  твоїх  вуст,  що  огортає  тобі  лице  вуаллю,  але  ніколи  не  повернеться  назад  у  легені,
як  би  ти  старанно  не  уникав  почуттів,  обережно  ступаючи,  немов  замінованим  полем  -
воно  вибухне..
і  ніякі  намедитовані  квіти  не  проростуть  крізь  моє  тіло,  затуляючи  пелюстками  від  нього,  немов  окулярами,  твої  очі,
у  яких  усе  більше  густішають  фарби,  як  акварель  у  палітрі  сп'янілого  Ренуара  -
у  глибині  твого  погляду  я  бачу  такі  картини,
які  не  намалював  би
жоден  із  імпресіоністів..
і  гладшає  шкіра  твоїх  долонь,  немов  напрасована,  бо  досі  гаряча,
і  крізь  одяг  відчутно,  як  кожен  напружений  м'яз  майже  зводить  судомою,
бо  гострішають  рухи,  ніби  кути,  за  які  легко  перечепитись  і  розірвати
плаття..

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679663
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.07.2016

. . блукати вуличками львівського передмістя

..блукати  вуличками  львівського  передмістя  із  надією  таки  загубитися
деінде,  крім  як  посеред  лабіринту  твоїх  настільки  неоднозначних  мовчань,  що  позаздрив  би  Шрьодінгер,
стає  мені  звичкою..
на  відміну  від  тебе,  вишукано-логічного,  немов  сконструйованого  за  давінчівськими  ескізами,
елегантно-правильного,  як  геометричні  креслення  Піфагора,
що  навіть  щетина  на  скулах  підстріжена  рівно  на  півтора  сантиметра  -  не  менше  й  не  більше,
(напевне,  у  школі  ти  ніколи  не  заступав  за  береги  своїм  ідеально  округленим  почерком
і  завжди  між  завданнями  залишав  по  чотири  клітиночки)
так  от,  на  відміну  від  тебе,  між  моїм  серцем  та  моїм  розумом
я  мовби  шовкова  нить  поміж  лез  ножиць..
проростають  папороті  і  мхи  на  розламі  наших  долонь  швидше,  аніж  ми  змогли  собі  дозволити
крадькома,  мов  незумисне,  заплести  пальці  в  вінок  обіймів,
кожного  разу  повітря  стає  гарячішим  за  твою  шкіру,
що  стає  боляче  просто  зробити  вдих,
коли  я  шукаю  і  не  знаходжу  причини,
за  що  тебе  не  любити..
і  саме  тоді  танцюють  літери  в  моїх  віршах,  немов  тіні  від  тремтливого  палахкотіння  свічки
серед  вигинів  мережива  тюлю,  незграбно  гладячи  пелюстки  тюльпанів,
бо  задля  мене  найпривабливіший  спосіб  перемогти  свою  тугу  -
загравати  із  нею..

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679495
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.07.2016

фіолет (ультра)

..насуваються  з  півночі  хмари,  немов  кораблі  із  вітрилами  фіалковими  та  бузковими  -  кольору  фіолету-ультра,
невпинно  ідуть  назустріч,  до  зіткнення,  як  пальці  долонь  -  чоловічої  та  жіночої,
адже  так  і  повинно  бути,  так  і  повинно  бути  -
наші  погляди  не  відірвати  одне  від  одного  -  настільки  вони  склеєні  міцно  разом,  немовби  скотчем..
аби  кохати  тебе,  мені  замало  лише  одного  серця  -  хоча  й  воно,  як  той  найбільший  філадельфійський  орґан,  звучить  понадміру  гучно,
навіть  коли  ти  мене  не  бачиш  (на  відміну  від  мене),  мені  видається,  що  ти  все  одно  ч  у  є  ш,
як  воно  прагне  із  грудей  назовні,  так,  що  відриваються  від  блузки  ґудзики,
так,  що  вислизають  з  твоїх  рук  інструменти,  так,  що  от-от  зірвуться  з  цвяхів  репродукції  Ґустава  Клімта
із  стін,  що  вібрують,  мов  під  час  землетрусу..
і  не  те,  щоби  здичавілий,  але  очі  твої,  ніби  підведені  густо  вугіллям,  мене  переслідують,
хижо,  по-тваринному  обережно,  перебирають  струни  слідів  на  асфальті  від  шпильок,
на  кожне  чоловіче  обличчя,  якими  я  намагаюсь  твоє  затьмарити,  лягають  твоєї  присутності  тіні  і  напівтіні,
мовби  краплі  чорнила..
я  кажу  їм:  йдіть  геть,  будь  ласка,  йдіть  геть,  та  насправді
вдячності  моїй  до  тебе  немає  кордонів  і  немає  дна  в  глибині  моєї  до  тебе  поваги,
бо  якою  я  б  без  тебе  була?  як  і  раніше,  сильною,  але  з  тобою  стала  слабка  та  вразлива,
проте,  мабуть,  в  тому  і  полягає  жіноча  сила  -  бути  слабшою
за  мужчину..
як  дещо  всередині  лялечки  перетворюється  на  імаґо,
так  неконтрольовано  перегортається  все  у  мені  догори,  ніби  смикнули  скатертину  зі  столу  -  і  порцеляна  в  повітрі,
є  лиш  мить  до  того,  як  вона  розіб'ється,
щоб  встигнути  її  зловити..

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679236
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.07.2016

прощання

..звик  неправдою  повторювати  контури  моїх  губ,  але  не  сьогодні  -
тануть  твої  заперечення,  мовби  лід,  покладений  до  мікрохвильовки,
я  ані  хвилини  не  дозволяла  собі  сумніватись  у  причині  кожної  запаленої  у  твоїх  пальцях  цигарці,
натомість  даруючи  собі  можливість  на  довгострокові  виправдання  будь-якого  зі  снів  і  не  тільки,
де  ти  щоразу  мені  відмовляєш..
і  що  я  можу  зробити  супроти  оцих  стоголосих  хоралів  "ні"?  хіба  що  прокинутись,
висмикнути  штекер  повторюваності  із  себе,  ніби  з  резетки,
тиша  пульсує  в  мені,  як  у  спорожнілій  після  гостей  кімнаті,  і  я  ловлю  себе  на  думці,  що  мені  приємна  оця  порожність  -
коли  більше  ніхто  не  має  прийти,  коли  все,  що  мало  статись,  вже  сталось  -
напевне,  так  робить  назустріч  свій  перший  крок  старість?..
від  зів'яленого  тобою  мовчання  пахне  тонко  і  делікатно  ладаном  -
як  ти,  обеззброююче  жіночно,  так,  що  не  втримати  пальців  в  кишенях  жакету,
і  вони  рвуться  до  тебе  ніжністю  крізь  кілометри,  мов  крізь  сніги  конвалії  -
бодай  би  на  півсекунди,  але  -  доторкнутись..
але  вислизає  з-під  дотику  шкіра,  немов  шовкова  постільна  білизна,
і  не  в  моїх  силах  надалі  закидати  свою  таємницю  жменями  чорнозему,
все  одно  я  настільки  вже  звикла  до  присмаку  солі  на  своїх  губах,  що  сама  стала  солоною,
як  сльозинка,  що  тримається  на  кінчику  вії  усупереч  силі  тяжіння..
і  тепер  зроби  глибокий  видих  і  вдихни  оцей  день,  надмірно  насичений  киснем,
дощі  пройшли  наскрізно  крізь  наші  тіла  кулеметною  чергою,  проте  -  ми  вижили,
не  порушивши  ані  кордону  між  нашими  власними  життями,  що  тепер  видаються  мені  державами,
де  відлунює  моя  ніжність  питанням  без  відповіді,
де  відлунює  моя  ніжність  нескінченним  прощанням..

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678848
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.07.2016

площа Квітів

..і  ми  знаєм  обоє:  час  повертати,
коли  літо  перетинає  серединний  меридіан,  а  ніч,  ніби  кавова  джезва,  глибшає,
коли  кожен  написаний  вірш  цілить  прямісінько  у  запалене  неспокоєм  серце,
коли  небо  настільки  хмаристе,  що  із  нього  можливо,  немов  молоко,  зцідити  усі  сни  і  молитви  -
час  повертати  додому,
час  повертати  у  твої  обійми..
здрастуй,  жовтню  -  тобі  від  легковажного  і  мрійливого  травня!
я  назбирала  всі  літери  "ер",  як  абрикосові  кісточки,  у  чужих  іменах  та  по  батькових  до  своєї  широкої,  немов  рукави  кімоно,  душі
тільки  заради  того,  аби  твій  голос  знову  почав  у  мені  картавити,
тільки  заради  того,  щоби  пальці  рефлексійно  стискалися  в  кулаки
від  того,  наскільки  це,  о  боже,  приємно  -
носити  твій  голос,  ніби  дитину,  в  собі..
ось  воно,  саме  те  -  коли  тихо  палаєш  вогнем  ізсередини,  ніби  Джордано  Бруно  посеред  площі  Квітів,
але  слова  більше  не  обпікають  до  крові  губи,  якими  до  твого  зап'ястя  ніяк  не  притулитись,
я  повертаю  нас,  немов  до  склянки  з  водою  зірвані  квіти,
я  реанімую  спогади,
травмовані  тишею..

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678822
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.07.2016

колискова

..що  бачиш  ти  уві  сні  у  післяобідні  години  під  час  сієсти  серед  спекотного  липневого  дня?
коли  розламане  навпіл  колесо  місяця  котиться  серед  хмаристих  сугробів  назустріч  ледь  зблідлому  сонцю,
а  небо  настільки  глибоко  синє  й  прозоре,  як  скло  твоїх  окулярів,
що  нагортаються  сльози  на  очі..
десь  поза  мереживом  шовкових  фіранок,  по  той  бік  вікна
виходить  вона  на  балкон,  немов  капітан,  прикладаючи  до  чола  долоню  -
проїжджають  повз  тролейбуси  і  трамваї,  у  кімнаті  тремтять  дзеркала,
ніби  хтось  ізсередини  стукає  в  них  несподіваним  гостем..
рипить  радянський  паркет,  немов  клавіші  антикварного  фортепіано,
високо  в  глибинах  горища  вітер  цілує  пташок,  а  вони  від  нього  навтьоки,
тіні  лагідно  гладять  тобі  обличчя  рукавичками  із  м'якої  бавовни,
розквітають  на  килимах  і  шпалерах  гвоздики,  тюльпани,  піони..
чий  шепіт  ти  чуєш,  коли  накриваєшся  із  маківкою  клаптиковою  ковдрою?
хто  кличе  тебе  за  собою  крізь  хвилі  квітучих  яблунь  та  абрикосів?
поки  в  узголів'ї  твоєї  постелі  стрілка  годинника,  немов  навіжена,  намотує  кола,
а  шепіт  пір'їною  плутається  у  волоссі,
ти  спиш  і  крізь  сон  посміхаєшся..

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677503
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.07.2016

von Herz zu Herz. *

[i]NK[/i]

..як  пахне  твоє  волосся  за  мить  до  зливи,  коли  поламана  парасоля  залишилась  попід  одним  із  сидінь  авто,
про  що  б  розповіли  мені  тьмяні  піони  на  шпалерах  вітальні  твоєї  квартири  на  периферії  Франкфурта,
як  звучить  у  твоїх  навушниках  Політ  Валькірії  Вагнера,
на  якій  саме  сторінці  ти  покинула  Нестерпну  легкість  буття,
бо  у  твоєму  вортшатці**  вже  не  стачало  німецьких  матів,
під  рукою  -  паперових  хустинок,  вина  -  у  пляшці..
мене  все  це  стосується,  навіть  зараз,  за  півгодини  до  світанку,  за  півтори  -  до  сигналу  будильника,
чи  відомо  тобі,  яке  дивовижне  повітря  у  Львові  після  безсонної  ночі,  особливо,  коли  закохана?
якщо  мати  дуже  поганий  зір,  як  у  мене,  і  трохи  фантазії,
можна  уявити  замість  телевізійної  башти,  що  височіє  далеко  за  моїм  балконом,  Ейфелеву  вежу..
тільки  не  плач,  я  тобі  не  дозволяю,  лише  якщо  сльози  не  від  щастя  чи  задоволення,
серце  моє,  я  би  іменем  твоїм  не  те,  щоб  зорю  назвала,  я  би  назвала  власну  донечку  -
і  було  б  в  мене  не  тільки  своє,  власне  серце,
а  плюс  ще  двоє
найрідніших  сердечок..
немає  межі  моїм  почуттям  і  концентрації  солі  у  кожній  літері  -
але  я  посміхаюсь  до  тебе  крізь  кожен  видрукуваний  рядок,  немовби  крізь  сльози,
я  тебе  дочекаюсь,  навіть  якщо  ти  одружишся,  народиш  дитину,  розведешся,  знову  одружишся,  я  тебе  дочекаюсь,
усупереч  всьому
я  тебе  кохатиму.

[i]*від  серця  до  серця.
**у  словниковому  запасі.[/i]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677502
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.07.2016

лише задля

..і  якщо  я  усе-таки  буду  змушена  все  життя  окремо  від  тебе  іти,  як  сліпець  без  собаки-поводиря,  як  без  злітної  смуги  літак,
най  постане  переді  мною  той,  хто  видумав  твоє  ім'я,  хто  штовхнув  мене  під  цю  любов,  немов  під  камаз,
най  подивиться  мені  прямо  в  очі,  най  придумає  краще  виправдання  за  знизання  плечима  -
за  який-такий  смертний  гріх  віддячив  мені  віршами,  за  яку-таку  непростиму  провину
мене  відправлено  у  куток,  обличчям  від  тебе  і  до  стіни,  немов  п'ятирічну  дитину?
бо  я  б  відреклася  від  всього  написаного  і  ненаписаного,  як  королі  відрікаються  від  престолу,
як  колишні  уповноважені  внутрішніх  справ  здають  посвідчення  та  табельну  зброю,
як  відрікся  від  Бога  той  священник  із  Польщі,  зірвавши  із  шиї  хрест  -
я  б  відреклась  від  кожного  свого  слова,  написаного  не  на  твою  честь.
але,  мабуть,  йому  замало  тих  безсонних  трьох  місяців  і  п'ятнадцяти  днів,
він  тримає  мене  під  прицілом,  наказуючи  -  догори  руки,  обличчям  вниз,
ви  маєте  право  зберігати  мовчання,  один-єдиний  дзвінок  та  державного  адвоката  -
але  усі  безкоштовні  юристи  у  нашій  країні  гівно,  а  окрім  тебе  я  не  маю  кому  зателефонувати.
і  я  набираю  твій  номер,  насправді,  лише  задля  того,  аби  почути  твій  голос,
і  нехай  мені  треба  було  образити  поліцейського,  пройтись  центром  Львова  топлес,
зірвати  стоп-кран  у  потязі,  викрикувати  нецензурною  лайкою  лозунги  хунти  -
усе  це  лише  задля  того,  аби  знайшлася  причина,  аби  набрати  твій  номер.
усе  це  лише  задля  того,  аби  нарешті  твій  голос  почути.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677308
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.07.2016

майже осінь

..вже  майже  осінь  за  рогом  -  ходить  тінь  твоя  накрохмалена  дедалі  тихіше  за  мною,  немов  балерина  в  пуантах,
я  прощаюсь  із  нею  усоте,  притискаючи  пальці  до  вуст,  але  навряд  чи  востаннє,
бо  є  речі  настільки  невідворотні  за  своєю  сутністю,  
що,  якби  навіть  нам  заздалегідь  було  відомо,  що  так  воно  станеться  -
все  одно  ми  б  не  вчинили  інакше..
мені  не  було  ніколи  більш  затишно,  аніж  зараз  -  так,  ніби  у  самого  бога  лежу  на  колінах
(хіба  що  з  тобою,  у  ті  найкоротші  миті,  коли  маківкою  відчувала,  як  здіймаються  твої  груди)  -
певно,  це  і  є  щастя.  щастя  -  уві  сні  посміхатись  крізь  примружені  віки,
щастя  -  співати  у  душі,  навіть  не  потрапляючи  в  ноти,
щастя  -  танцювати  попід  травневою  зливою  на  балконі..
я  знаю,  що  таке  щастя.  щастя  має  твоє  ім'я  і  твої  долоні.
але  мені  навіть  легше,  що  ти  мовчиш,  бо  я  досі  тебе  боюсь  і  перед  тобою  за  себе  саму  маю  сором  -
чому  моє  власне  життя  не  вірш,  аби  повидаляти  зайві  слова  або  навіть  речення?
як  засне  останній  знеструмлений  втомою  тролейбус  в  депо,
приходь,  помовчимо  навзаєм,
одне  одному  занурившись  обличчями  в  плечі.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677293
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.07.2016

малинове

достигає  наше  спільне  мовчання,  немовби  малина  -  колючі  стебла,  солодкі  ягоди,  корисний  джем..
я  ходжу  -  не  ходжу,  а  неначе  поза  спиною  виношую  повністю  неконтрольовані,  некеровані  крила  -
чим  ближче  до  тебе,  тим  сильніше  вони  пнуться  зі  шкіри,
силуючись  тебе  від  маківки  до  п'ят  огорнути..
я  більше  не  диригент  своєму  оркестрові  ніжності  і  мрійливого  суму  -
наче  поглядом  підпалив  мою  сукню  і  вона  на  мені  досі  горить,
я  намагалась  її  ізняти  з  себе,  скільки  разів  я  намагалась  її  ізняти  -
але  без  твоїх  пальців  не  розстібається  на  ній  жоден  ґудзик..
височіє  над  нами  небо,  вишиване  кимось  тремтливо,  обережно  й  терпляче  -
коли  біжить  доспаду  зоря,  ніби  сльоза  по  шоці,  значить,  та  хтось  просто  випустила  з  рук  голку  із  ниткою  -
але  це  зовсім  не  означає,  що  вона  припинила  вишивати  -
вона  задивилася,  як  ти  посміхаєшся  -
кутиками  очей  та  вуст..
а,  власне,  про  що  я?
я  мала  б  тут  зараз  надрукувати  смайл  із  безліччю  дужечок..
хоча  насправді  болиш  мені  зовсім  не  менше,  аніж  коли  проковтнути  кип'яток.
мені  всього-на-всього  подобається,  як  блищить  моє  волосся,  коли  лежить  на  твоєму  коліні,
я  усього  лише  тихо,  якнайтихіше  радію,
коли  вдається  таємно  від  всіх,  особливо  від  тебе,
слідкувати,  як  ти  дихаєш,  як  ти  рухаєшся,  як  вимовляєш  кожну  літеру
мого  імені..

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677102
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.07.2016

ідеальна система

..без  тебе  світ  поступово  стає  чорно-білим  та  втрачає  мову,  як  кінострічки  п'ятидесятих,
я  вимикаю  себе,  ніби  лептоп,  після  першої  ночі  і  вмикаю  щоранку,
я  -  ідеальна  система  самовтечі  та  самозречення,
от  тільки  від  тебе  ніяк  не  вдається  втекти,
ніяк  не  можу  тебе  зректись..
тіні  повільно  лягають  на  твоє  обличчя  та  твій  бездоганно  випрасуваний  одяг,
голос  тихшає,  немовби  хтось  прикрутив  регулятор  гучності,
я  іду  від  тебе  спиною  вперед,  обличчям  до  тебе  від  останньої  до  найпершої  зустрічі,
вростає  у  ґрунт  троянда,  що  була  зрізана  ножицями,  затуляються  пелюсточки,
я  витягаю  зі  смітника  зім'ятого  зошита,  сторінки  якого  розгладжуються,  ніби  зморшки  -
і  зникають  літера  за  літерою  з  кінця  рядка  до  заголовку..
я  сідаю  в  тролейбус,  віддаю  водієві  непробитий  квиток,  забираю  гривню,
стираються  татуювання  з  моєї  шкіри,  відростає  волосся  за  ніч  темніше,
вертаюсь  додому,  вже  ніколи  в  житті  тебе  не  зустрічавши,
кладу  слухавку,  так  і  не  набравши  твій  номер  -
і  от,  я  тебе  не  пам'ятаю,
бо  ніколи  тебе  не  знала.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677053
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.07.2016

чи бувало у тебе

чи  бувало  у  тебе  таке,  що  болю  настільки  багато,  що  не  відчуваєш  взагалі  більше  нічого  -
ані  смаку  їжі  та  алкоголю,  ані  запаху  парфумів  чи  квітів,
так,  ніби  посеред  перегляду  фільму  завис  комп'ютер,
так,  ніби  у  твого  автомобіля  відмовили  гальма,
а  попереду  -  урвище..
повертаєшся  пізно  ввечері  до  квартири,  в  якій  тихо  настільки,  що  чуєш,  як  відлунюють  власні  кроки,
роздягаєшся,  не  вмикаючи  світла,  і  лежиш  посеред  ліжка,  немов  потопельник,  втупивши  в  стелю  погляд..
я  сьогодні  уперше  за  всі  ці  чотири  місяці  дозволила  собі  розревітися,
коли  посеред  супермаркету  побачила  чоловіка,
схожого  на  Пако..
я  змушую  себе  сміятись,  бо  ж  кажуть,  що  сміх  -  найдієвіші  ліки,
але  я  в  те  не  особливо  вірю,  бо  коли  б  це  було  взаправду,
я  б  не  тільки  себе  -  всіх  побіля  себе  вилікувала,
ти  ж  бо  знаєш,  як  я  сміюсь  -  нестримно,  відверто,  голосно,
так,  ніби  востаннє..
хоч  ти  мовчиш,  я  знаю,  що  ти  розумієш,  про  що  моя  мова:
дві  родимки  в  кутику  ока  -  наче  дві  зірвані  пелюстки  із  зарано  розквітлого  серця..
я  цілую  тебе  крізь  відстань  і  час,
я  прикладаю  долоню  до  грудей  ізліва  завжди,
коли  проїжджаю  повз..

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677052
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.07.2016

Ізмаїл-Київ-Львів

кружляють  хмаринки  довкола  горища  мого  будинку,  немов  намагнічені  сяєвом,
б'ються  дзьобами  ластівки  у  запилюжені  вікна  листами  поштовими  без  адресанта,
так,  як  цілують  скло  мовчазними  губами  риби  ізсередини  акваріуму,
знаєш,  я  сама  би  воліла  бути  рибою
без  жодних  слів  пірнати  у  глибини
твого  погляду..
ця  жінка,  що  телефонує  мені  раз  на  місяць  завжди  з  невідомого  номеру  десь  із  центру  Києва,
імені  якої  не  знаю,  не  знаю  навіть,  якого  кольору  в  неї  волосся  чи  губна  помада,
і  чи  плаче  вона  перед  тим,  як  заснути  у  порожній,  освітленій  вуличним  ліхтарем  кімнаті,
чи  сміється  вона,  коли  уві  сні  чує  музику,  геніальну  настільки,  що  не  написали  б  ані  Моцарт,  ані  Бетховен  та  Бах
разом  узяті..
в  неї  голос  м'який,  немов  кашеміровий  светр,  яким  кутає  мою  простуджену  душу,
я  б  спитала  у  неї  -  чому,  але  боюсь,  що  у  відповідь  почую  тільки,  як  у  слухавці  клацає  запальничка,
я  мала  рацію,  коли  тобі  казала,  що  з  моєю  відвертою  ніжністю  та  божевільною  пристрастю
ліпше  було  б  народитись  мужчиною..
не  так  болісно  вже  чи  я  звикла,  що  найстрашнішне,  якщо  дійсно  звикла,
відчувати  цей  протяг  у  грудях,  коли  той,  кому  посміхаєшся,  відводить  очі,  немов  не  побачив..
хтось  заплескає  у  долоні  -  мовляв,  які  у  тебе  чудові  вірші!
але  той,  хто  пише,  знає,  як  це  -  відчувати  усе  настільки  близько,  ніби  із  тебе  зняли  увесь  одяг
разом  зі  шкірою..

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675414
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.07.2016

правильне

[i]подорожнім[/i]    

вже  неважливо,  повторюю,  ніби  мантру,
відколи  мене  супроводжує,  немов  тонка  нить  парфуму,  це  відчуття  правильності  -
чи  від  Якуба  Вишневського,  чи  від  Нестора  Карбонелла,  чи  від  тієї,  що  немов  мати,  навчила  мене  розмовляти  квітучо  і  втаємничено,
я  помирилась  з  усіма  своїми  самотностями,  що  вертають  до  мене  пташиними  зграями,
як  до  пам'ятнику  чогось  втраченого  -  парасольки,  ключів,  запальнички,
так,  ніби  я  ношу  усі  оці  речі  у  себе  в  жіночій  сумочці,
а  віддавати  не  хочу.
а  насправді  -  я  не  сейф  і  не  бункер,  не  піраміда  Тутанхомона,
немає  жодного  коду,  паролю,  секретного  слова,
якщо  хочеш  прийти  -  приходь,  я  не  жадібна,  я  наллю  тобі  чаю  чи  кави  чи  чогось  більш  міцного,
але  те,  що  ти  шукаєш,  я  не  мала  ніколи  і  зараз  не  маю,
я  немовби  готель  чи  вокзал,  повз  які  проносяться  іноземні  туристи,  щебечучи  різними  мовами,
разом  зі  своїми  страхами  та  сподіваннями.
бачиш,  наскільки  це  просто  -  причалити,  мов  до  берега,  до  краю  ліжка,
веслувати  крізь  мене,  ніби  крізь  хвилі  спокою,  залишаючи  поза  спиною  зруйновані  незумисно  спроби
бути  удвох,  бути  разом  неподільно,  як  повінчані  чоловік  та  жінка..
немає  про  що  жалкувати,
адже  ніжність  -  це  те,  що  не  потребує  підпису  в  паспорті,  не  потребує  згоди  чи  дозволу
навіть  від  того,  на  кого  вона  спрямована,
ніби  прожектор.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675242
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.06.2016

ромашкове

інколи  мені  видається,  що  я  сама  -  величезне  пульсуюче  серце,
що  обертається  довкола  тебе.
особливо,  коли  у  маршрутці,  проїжджаючи  повз,  до  скла  притискаю  долоню,
особливо,  коли  купую  букет  ромашок  у  бабусі  на  вулиці,
особливо,  коли  застібаю  ланцюжок  із  сріблястою  восьмипелюстковою  знову  ж  таки  ромашкою  на  шиї,
особливо,  коли  вибираю  ескіз  для  нового  татуювання  з  тією  самою  клятою  ромашкою,
знаєш,  пахнуть  вони  не  дуже.  зовсім  не  так,  як  ти.
і  зупиняються  всі  шість  тролейбусів  за  маршрутом  тринадцять  водночас,
і  всі  перехожі  чоловіки  мають  твоє  обличчя,  твою  статуру,
я  могла  б  найподібнішого  до  тебе  покликати  за  собою  -
але  це  означає  проміняти  квіти  живі  на  штучні.
отак  і  живу  -  захищаючи  себе  від  себе  ж  самої,
на  гойдалці  торкаючись  кінчиком  черевика  падучих  зірок,
спостерігаючи,  як  вивіски  на  магазинах  крадуть  у  мене  твоє  ім'я,
так  ніби  усьому  довкола  відомо,  хто  ти.
але  тепер  я  хоча  б  знаю,  що  я  не  говорю  сама  з  собою.
що  ти  читаєш  та  чуєш.
дякую  тобі.  привіт.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675241
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.06.2016

синій льон

ловимо  посмішки  одне  одного,  гейби  діти  малі,  що  ловлять  руками  метеликів,
а  ті  летять  попереду  них  веселковою  хвилею  серед  синього,  кольору  твоєї  сорочки,  льону,
як  тільки  наштовхуєшся  на  знаки  питання  в  моїх  очах,  кришиться  голос  в  твоєму  роті,
ніби  крейда  у  пальцях  того,  хто  відповідає  біля  шкільної  дошки..
і  чому  ми  змушені  танцювати  довкола,  немовби  суфії  побіля  вогнища,
вимикати  світло  в  кімнатах  щоразу,  ніби  спіймані  на  гарячому  злодії?
наша  спільна  таїна  врізалась  глибоко  попід  серце,  ніби  гачок  у  риб'яче  горло,
так,  що  коли  намагаємось  витягнути  її  або  проковтнути,
стає  невимовно  боляче..
як  подолати  цю  умовну  лінію  поміж  нами,  немов  на  піску  прокреслену  кінчиком  черевика,
немов  ми  з  тобою  по  різні  боки  броньованої  скляної  стіни,
як  у  тому  американському  трилері  -  мене  повільно,  невпинно  заливає  водою,
а  ти  гупаєш  кулаками,  але  ніяк  не  можеш  її  розбити,
не  знаєш,  як  допомогти..
і  лишається  тільки  сновидами  щоночі  блукати  у  будинку  з  примарами  спогадів
нам,  збентеженим,  виведеним  з  рівноваги,  шукати  зустрічі  та  пояснення,
і  щоранку  крізь  сон,  обіймаючи  подушку,
вимовляти  ім'я  та  по  батькові
напівприречено-напівщасливо..

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669624
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.06.2016

інквізиція

витримуємо  взаємність  погляду,  ані  відводячи  очі,  ані  стуляючи  бодай  на  мить  повік,
так,  ніби  між  нашими  грудьми  пружина  -  відступи  один  хоч  на  півкроку,  іншому  по  щоці  вріже  ляпасом,
заклякли  у  просторі,  немовби  рішучою  рукою  скульптора  вирізьблені  із  єдиної  колись  кам'яної  стіни  -
жінка  та  чоловік,  одне  одному  рівні  не  тільки  за  зростом..
не  боюсь  тебе  більше  -  хоча  ладна  іменем  твоїм  викликати  грозу  з-поза  карпатських  гір,
таку,  що  й  не  мріялась  навіть  автентичним  українським  волхвам,
тиша  впала  на  нас  зненацька,  немов  стоголосий  церковний  дзвін
на  відьму,  що  доторкнулася  до  алтаря,
і  оглушила.
все,  що  потрапляє  до  радіусу  твоєї  простягнутої  руки,  займається  полум'ям,
як  тобі  живеться,  скажи,  із  таким  строгим  профілем  та  вдачею  середньовічної  інквізиції?
це  не  сльози  виблискують  на  сітківці  моїх  очей  -  це  відбивається  світло,
що  іржею  роз'їдає  тебе  наскрізно..
синхронизуємось  завше,  коли  вступаємо  у  власні  сліди  -  тембром  голосу,  частотою  серцебиття,
так,  коли  зранили  мене  глибоко  -  ще  глибше  тобі  болить,
так,  коли  ти  смієшся  -  у  кутиках  моїх  вуст  розквітає  посмішка,
певно,  стрілки  годинників  обернулись  навспак,  коли  цієї  хвилини  рівно  рік  тому,  спокійною,  впевненою  ходою
ти  виплив,  як  випливає  човен  на  середину  ріки,
але  на  середину  мого  життя..

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669176
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.05.2016

ліфт

застрягли  одне  в  одному,  немов  у  ліфті,
є  тільки  ми  вдвох  і  тиша,  спазматично  пульсуюча  між  наших  тіл,  ніби  хворе  серце.
як  довго  ти  ще  скануватимеш  мене  глибоким,  як  маріанська  западина,  поглядом?
я  немов  той  аквалангіст,  що  занурився  на  декілька  сотен  метрів  у  воду,
а  у  балоні  кисню
лише  на  два  вдохи..
загнані  у  глухий  кут,  тільки  те  й  робимо,  що  погодинно  перевіряємо  телефони  -  зателефонує?  напише?
але  темні  екрани,  немов  наші  очі,  лише  таємничо-звабливо  виблискують
і  дражнять  подушечки  пальців  -  меню-телефонна  книга-ім'я-номер,
цифри  якого  давно  вже  напам'ять  вивчені,
ніби  молитва..
коли  хвилюєшся,  завжди  розминаєш  руки,  немов  музикант,  перед  тим,  як  покласти  їх  на  клавіші  піаніно,
і  зараз  так  робиш  -  несвідомо,  із  прискіпливою  ретельністю  перфекціоніста,
сковтуєш  літери,  немовби  кров,  коли  кожен  твій  необережний  рух  гатить  по  тобі,  гейби  суперник  на  рингу,
але  ти  все  одно  затято,  уперто  тримаєш  удар,  ти  все  ще  віриш,
що  зможеш  перемогти  себе  самого..
от  у  чому  різниця  між  нами  -  я  опускаю  стиснуті  кулаки  на  користь  ніжності,
ці  спроби  намарні  -  позбутись  тебе,  видерти  із  себе  тебе  і  себе  із  тебе  видерти,
до  того  ж,  нам  настільки  личать  наші  обійми,  ніби  ми  в  них  народилися,
однією  пуповиною  міцно  зв'язані..

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669010
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.05.2016

стюардесса

и  стоишь  будто  вкопанный,  как  в  дверном  проеме,  в  моем  сердце,
наш  самолет  падает,  отказали  двигатели,  горит  крыло,
а  я  хожу  между  кресел  с  улыбкой  во  все  32,  как  стюардесса,
предлагая  шампанское,  виски  или  вино.
и  дальше  делаем  вид,  что  ничего  не  случилось,
все  под  контролем,  конечно,  все  под  контролем,  твердит  пилот,
приветствует  вас  на  борту,  любезные  пассажиры,
в  прямом  смысле  горячо  любящий  аэрофлот.
сохраняйте  спокойствие,  пристегните  ремни  безопасности,
всего-навсего  воздушная  яма,  просто  глубже,  чем  могла  быть,
мы  не  падаем,  повторяю,  мы  совершенно  определенно  не  падаем,
это  была  репетиция  мертвой  петли.
тут  есть  доктор  или  медсестра?  нужен  кто-то  с  медицинским  образованием,
нет,  ничего  страшного,  у  мужчины  в  сером  костюме  обострился  гастрит.
экипаж  контролирует  ситуацию.
просто  мы  падаем.
и  горим.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668691
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 27.05.2016

пирожки (2)

*
олег  решил  стать  террористом
мочить  всех  кто  ему  не  мил
водичкой  из  пульверизатора
пиу  пиу

*
тарас  хотел  на  дискотеке
себе  подругу  подцепить
но  подцепил  похмелье  кашель
и  спид

*
антон  изрек  нет  идеальных
чтоб  мозг  и  попа  как  орех
антон  был  самой  умной  белкой
из  всех

*
не  говорите  с  незнакомцем
меня  булгаков  наставлял
дари  теперь  мне  миша  сорок
котят

*
меня  влечет  к  тебе  магнитом
есть  только  я  и  ты  сейчас
о  мой  единственный  мужчина
матрац

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668405
рубрика: Поезія, Шутливые стихи
дата поступления 26.05.2016

пирожки (1)

*
я  укушу  тебя  за  попу
в  порыве  страсти  рёк  роман
но  улетел  виляя  нею
комар

*
пожар  пожар  кричал  сосед  мой
примчалась  я  неся  кувшин
и  полился  внутрь  его  дома
бензин

*
себя  считал  британцем  игорь
уехать  в  лондон  он  мечтал
но  в  лондоне  не  любят  лысых
армян

*
сосед  мой  редкостный  романтик
любит  цветущий  майский  сад
ведь  в  мае  можно  под  черешней
поссать

*
любить  мне  говорила  мама
женатого  большой  позор
но  всё  исправил  бы  конечно
топор

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668374
рубрика: Поезія, Шутливые стихи
дата поступления 26.05.2016

тантра

ледь  чутно  торкаємось  одне  одного,  так  обережно-тремтливо,  як  торкаються  ченці  своїх  релігійних  святинь,
лінії  пальців  вздовж  ліній  тіла  пульсують  стома  стами  повнями  травневої  свіжості  -
так  розходяться  кола  довкруг  камінця,  пожбуреного  до  води,
так  поступово,  ранок  за  ранком,  розкриваються  пелюстки  тюльпанів..
вплітаюсь  у  тебе  волоссям,  вціловуюсь  у  тебе  від  губ  до  родимки  за  мочкою  вуха,
і  тиша  жертовна,  молитвенна,  тане,  мов  віск,  зігрітий  поміж  долонями,
глибоко,  на  самому  дні  зірчастого  неба  розсипається  нотами  соловейко  -
вибухаю  я  фейерверками  у  мушлі  твоїх  обіймів..
раніше  я  думала,  що  поруч  з  тобою  спокій  та  затишок,  але  ти  і  є  затишок  й  спокій  -
той,  що  нашіптують  від  роси  прохолодні  трави,  коли  йдеш  на  світанку  босоніж,
той,  від  якого  дихаєш  повільніше,  тихіше  говориш,
ніби  смакуєш  кожне  промовлене  слово,
ніби  слово  і  є  дотиком..
роздягаєш  мене,  як  батько  вдягає  власну  дитину,
шкіра  тепла,  немов  загорнутий  у  в'язаний  светр  кухоль  паруючого  молока  із  пінкою,
як  же  довго  ми  одне  до  одного  йшли,  ніби  паломники  до  Єрусалима,
як  же  вчасно  ми  зустрілися..
схиляю  голову  на  твої  коліна  у  мовчазній  покорі,  тій,  що  сестра-близнюк  самозречення,
але  на  хвилину  доросліша,  лише  на  одну  хвилину  -  і  саме  тому  вже  геть  інша,
навіть  якби  мені  зав'язали  хустиною  очі,  навіть  якби  я  їх  ніколи  не  мала,  навіть  у  цілковитій  темряві,
я  б  ішла  за  тобою,  як  за  променем  світла,
адже  ти  і  є  світло..

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668259
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.05.2016

взаємоналежність

як  довго  ми  належимо  одне  одному
так  нерозривно,  як  чорні,  обвуглені  метелики  тіней  довкола  пашіючої  квітки  багаття
у  безупинній  геометрії  танцю  -  хаотично  накреслених  кіл  і  хвиль  тріпотливих  крилець,
як  довго  діє  цей  механізм  вічного  саксофона  -
розтуленими  губами  притискаєшся  до  моїх,
і  в  грудях,  ніби  повітряна  кулька,  ширшає  серце,
ковтнувши  твій  видих..
зчитую  з  родимок  на  твоїх  плечах  тексти  майбутніх  віршів  -
хто  видрукував  на  тобі  чорнилом  ці  літери  із  абетки  моєї  тужливої  мови?
торкаюсь  із  заплющеними  очима  кінчиками  пальців  шкіри,
немов  до  сторінки,  витісненої  шрифтом  брайля,
певно,  родимки  -  це  татуювання
бога..
є  ще  і  третє,  завжди,  де  починаються  двоє,
вже  до  того,  як  схрещуться  у  коридорі  поміж  двох  пар  очей  блискавки,
так  ніжність  веде  поперед  себе  немов  на  повідку  музику  -
тупіт  маленьких  ніг,  дзвіночки  дитячої  посмішки
із  флейтами  напівсну-напівспокою
ув  обіймах..

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668242
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.05.2016

жодного права здатись

тепер,  від  цієї  миті,  я  вже  не  маю  жодного  права  здатись  -  скласти  зброю,  замінити  броню  на  підбори  та  плаття.
хто  сказав,  що  жінка  не  може  боротись  за  те,  аби  бути  поруч  не  з  кимось,  а  саме  з  коханим  мужчиною?
я  зводжу  довкола  себе  фортецю,  я  встановлюю  сигналізацію,
я  одягаю  обручку  на  безіменний,
аби  ніхто  ніколи  окрім  тебе  не  посмів  до  мене  торкатися..
моя  гордість  не  дозволяє  просити  тебе  про  порятунок..  але  ці  кляті  колабораціоністи-вірші,  немов  білі  стяги,  випорхують  нетлями.
я  намагаюсь  не  писати  нічого  зайвого  -  та  чи  можуть  бути  встановлені  межі  в  поезії?
єдине,  чого  я  найбільше  в  житті  боюся,  аби  ти  не  промовив  раптом:
"Вибачте,  Алло  Юріївно,  але  це  востаннє,  як  ми  з  Вами  бачимось.."
і  що  я  тоді  змушена  буду  робити?  я  завжди  з  тобою  погоджуюсь,  бо  ж  ти  завжди,  немов  прокурор,  маєш  рацію.
я  знаю  також  і  те,  що  усі  мої  аргументи  супроти  твого  слова  -  немов  трояндові  пелюстки  супроти  шквального  вітру..
я  готова  миритись  з  твоїм  мовчанням,  я  готова  навіть  сама  все  змовчувати,
але,  будь  ласка,  не  покидай  мене  тет-а-тет  із  спогадами  -
вони,  немовби  терміти,  зжеруть  мене  цілком  і  повністю,
не  залишивши  бодай  ниточки..

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665572
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.05.2016

причина лишатись

відтепер  я  маю  причину,  аби  не  тільки  лишатись  у  цьому  місті,  яке,  по  правді,  до  мене  геть  збайдужіло,  але  і  просто  -  лишатись.
завдячую  Юрію  Володимировичу*  та  Юрію  Романовичу*  не  тільки  тим,  що  мають  ім'я  мого  батька  -
а  й  тим,  що  усе-таки  крізь  тисячу  кілометрів  мене  до  Львова  привели..
чи  знаєш  ти,  що  вірші  мають  магічну  властивість  крізь  одяг  торкатись
до  серця?..
знав  би  ти  ще  і  те,  о  господи,  наскільки  ти  схожий  до  Неї..
чоловічий  варіант,  єдиний  у  своїй  справжності,  який  вартий  кохання.
коли  я  писала,  що  ти  -  найпрекрасніша  у  моєму  житті  людина,
я  ані  на  кому,  ані  на  літеру  не  скривила  душею..
я  сильніша,  аніж  може  видатись  з  першого  погляду.
стеблик  квітки  витончений,  делікатний,  але  навіть  асфальт  тріскає  попід  його  натиском,  немов  атакували,  нехай  іграшковим,  але  -  бульдозером..
той  чоловік,  що  ненавидить  жінок,  не  мене  скривдив  -  а  регулярно,  завзято,  уперто  кривдить  самого  себе.
бо  чи  можна  придумати  собі  гіршу  покару,  аніж  щомиті  видавати  з  себе  тварину,
тварину,  у  якій,  окрім  інстинктів,  не  живе  вже  нічого?..
допоки  я  маю  твої  ім'я  та  по  батькові,  номер  твого  телефону,  допоки  я  знаю,  де  ти  працюєш,
допоки  в  мене  ще  є  голос  твій,  так  само  сухий  та  шершавий,  як  шкіра  твоїх  долонь,
усупереч  всьому,  що  сталось  зі  мною
я  маю  причину  лишатись.
я  маю  причину  лишатись
живою..

*Покальчук  та  Іздрик.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665262
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.05.2016

то что сильнее

никто  не  знает  насколько  остро  заточен  капкан  и  крепки  его  челюсти
никто  не  слышит  топот  лошадиного  табуна  что  несется  галопом  сквозь  грудь  будто  равниною  прерии
с  каждым  ударом  копыта
тишина  разбивается  вдребезги..

но  вместо  этого  шепчут  вокруг  -  забудь  и  сожги  сотри  и  выкинь
я  молчу
ведь  как  объяснить  глухому  симфоний  Бетховена
а  незрячему  -  картин  Джексона  Поллока?
как  рассказать  какова  на  вкус  соль  тому  кто  никогда  не  пробовал  соли?..

это  сильнее  меня
и  потому  спасает
ведет  вперед
тянет  наверх
туда  где  прозрачен  свет
где  звенит  смех
где  нежностью  исцеляют  а  не  болеют..

никто  не  видел  тех  глаз  что  как  две  пули  серебрянные  будто  ведьму  меня  преследуют
касаясь  волос  и  губ  скользя  от  запястьев  к  плечам  от  лопаток  к  ключицам
как  бы  хотела  я  -  и  только  я  знаю  как  сильно  бы  я  хотела
остановить  на  секунду  движение  всех  планет  нашей  звездной  системы
чтобы  выдохнуть
и  медленно
медленно
медленно
ускользнуть  от  того  что  меня  сильнее..

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664971
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 10.05.2016

табу соприкосновения

телонаслаждение  (вместо  "телосложение")..  какие  еще  оговорки  по  фрейду  меня  будут  сопровождать?
постоянно  запамятовываю,  как  звучат  на  украинском  слова,  когда  нужно  дать  срочный  ответ  на  твои  вопросы.
что  выдает  меня  в  первую  очередь?  подсознание?  румянец  от  скулы  до  подбородка?
мне  кажется,  что  даже  мои  родинки  и  веснушки  вспыхивают,  будто  красный  на  светофоре,
когда  ты,  словно  рядовой  солдат  бросает  гранату,
бросаешь  свой  взгляд
на  мои  губы..
как  сконцентрироваться  на  чем-либо,  помимо  твоего  имени  -  этих  практически  вытатуированных  пяти  буквах  внутри  меня?
сама  же  позволила  пренебречь  табу  соприкосновения  и  сама  же  отдернула,  будто  обжегшись,  пальцы..
я  невыносимо,  дико,  смертельно  устала  от  наших  игр  под  названием  "касаться-будто-и-не-касаешься",
мне  просто  хочется  умоститься  к  тебе  на  колени  и  накинуть  себе  на  плечи  твои  объятья,
как  ремни  безопасности..
и  каким,  интересно,  образом  я  должна  пережить,  перебыть,  переждать  эти  полтора  месяца?
выхожу  на  балкон  только  за  тем,  чтобы  хоть  на  несколько  метров  чувствовать  тебя  ближе.
если  тут,  под  открытым  звездно-слезящимся  небом,  я  прошепчу  твое  имя  -
ты  услышишь
сквозь  открытую  форточку  своего  кабинета..

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663943
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 05.05.2016

щось більше за натяк

я  усе-таки  сподіваюсь,  що  ти  не  моніториш  мою  сторінку  у  пошуках  чогось  більшого,  аніж  натяк.
ніби  й  за  мене  доросліший  -  але  ж  який  впертий  сором'язливий  хлопчисько..
увесь  цей  наш  спільний  сценарій  дедалі  більше  нагадує  мені  безсенсовний  арт-хаус:
як  я  сідаю  у  51  в  куточок  на  останнє  сидіння,
і  крізь  скло  дверей,  вмитих  дощем,  твій  погляд  туманний,  нікотином  задимлений..
навіть  Девіду  Лінчу  не  вклалося  б  до  голови,  як  поєднати  таких  різних  героїв,  хоч  зовнішньо  схожих  настільки,  ніби  брат  та  сестра?
твій  розум  занадто  логічний,  немов  комп'ютери  Пентагону,  а  я  ані  на  йоту  не  маю  терпіння.
завше,  коли  завітаю  до  тебе,  попереду  мене  відчиняє  двері,  гейби  швейцар  -
мій  найглибший  і  найрідніший  страх.
мій  страх  видатися  до  кінчиків  вій  закоханою,  і  саме  тому  -  непотрібною..
тому  й  поводжу  себе,  немов  Метью  Макконахі  після  декількох  пляшок  темного  нефільтрованого  -  1,65  м  байдужості,  защеплена  на  всі  гудзики.
знав  би  ти,  що  навіть  ураган  Катріна
не  завдав  таких  руйнувань,
яких  ти  завдаєш  щоразу,  як  тільки  наберусь  сміливості
підвести  на  тебе  очі..

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663684
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.05.2016

неправильне

усе  це  достеменно  неправильно:  починаючи  твоєю  обручкою,  закінчуючи  позаплановою  реконструкцією  власних  намірів.
багатоквартирні  лабіринти  довкола  сільпо  на  мазепи  відбирають  у  мене  останній  кисень.
відколи  тебе  зустріла,  двадцять  чотири  години  на  добу  і  сім  днів  на  тиждень
сумніваюсь  у  своїй  адекватності..
я  б  хотіла,  щоб  ти  був  неважливим  і  несуттєвим,  незнайомим,  чужим  для  мене  мужчиною,
простим  перехожим  посеред  людного  натовпу,
щоб  перед  нашою  зустріччю  я  не  пила  гліцисед,  корвалол,  валідол,  валеріану,
щоб  випадковий  твій  дотик  не  спричинював  напади  астми..
і  я  кажу  собі  -  Висоцька,  заспокойся,  дихай  повільно  та  глибоко,
не  роби  дурощів,  зосередься  на  ритмі  серця.
хіба  ти  вперше  відчуваєш  на  власних  зап'ястях  чоловічі  гарячі  руки?
хіба  вперше  твої  вуста  гладять  вказівним  пальцем?..
майже  два  місяці  невагомості,  невизначеності  та  безсоння  змушують  кожну  клітину  мене  палати  -
так  ніби  облили  бензином  і  клацнули  запальничкою,
гупає  крилами  об  ребра  душа,  ніби  метелик,  накритий  склянкою,
гупає,  гупає,  поки  врешті-решт  не  зламається  тіло,  не  піде  тріщина
від  клубової  кістки  і  до  ключиці..

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663473
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.05.2016

львиное сердце

брату.    

как  уберечь  твое  львиное  сердце,  когда  у  меня  давно  нет  ни  единого  шанса  из  десяти  возможных?
своих  собственных  монстров  я  приручила  и  теперь  крепко  держу  на  поводке  из  рифмованных  строчек.
милый,  родной  мой,  у  нас  с  тобой  на  двоих  была  не  только  общая  детская  комната,
но  до  сих  пор  остается  душа,  разделенная  поровну  -
тянет  в  груди  у  тебя  -  и  у  меня  внутри  невыносимо  жжет  и  щекочет.    

сколько  раз  ты  спасал  меня?  теперь  пришла  моя  очередь.    

единственное,  о  чем  я  жалею,  что  стихи  мои  -  не  саморезы,  что  вгрызаются  дрелью  с  жужжанием  глубоко  под  кожу.
и  слезы  мои  -  это  не  серная  кислота,  что  разъела  бы  тех,  кого  мы  подпустили  так  непростительно  близко.
душа  моя,  за  свои  двадцать  три  года  я  поняла,  что  в  моей  жизни  нет  никого  дороже
семьи.  что  все  эти  любови  не  стоят  ни  морщинки,  ни  седины
мамы..    

я  бы  стала  броней.  я  бы  стала  железобетоном.  я  бросалась  бы  на  амбразуру  одной  из  первых.
я  была  б  хоть  мужчиной,  хоть  дьяволом,  хоть  Гитлером  в  юбке.    
я  материлась  бы,  как  рядовой  солдат,  собирала  б  калашникова  за  полминуты.
и  кричала  бы  -
уберите  от  моей  семьи  руки.    

уберите  от  моей  семьи  свои  грязные  руки.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663265
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 01.05.2016

як тільки розквітне бузок

як  уповільнити  швидкість  колооберту  серця  довкола  твого  зап'ястя,
коли  не  допомагають  вже  ані  келих  червоного  напівсолодкого  натще,  ані  вранішня  йога?..
із  заходом  сонця  проступають  на  білих  шпалерах  тіні,  немов  гематоми,
густішає  дим,  осідає  вільними  радикалами  в  бронхах..
і  не  пишеться  мені,  і  не  спиться  -  день  вчорашній  не  випускає  з  обіймів  сьогодні,
на  межі  між  балконом  та  прірвою  водоспадом  шумлять  зачесані  вітром  яблуні,
і  здається  мені,  ніби  крізь  хвилі  темряви,  я  чую  гортанний,  як  від  струни  контрабасу,  голос,
що,  немов  корабель  посеред  шторму,  то  виринає,  то  знову  тоне:
"Алло,  Аллочко.."
як  повертається  злодій  на  місце  злочину,  я  повернусь  за  тобою,  як  тільки  розквітне  бузок,
як  тільки  нестерпна  травнева  задуха  корсетом  затисне  ребра,
бо  ж  мовчати  про  тебе  відкрито  -  це  те  саме,  що  грати  в  російську  рулетку,
з  кожним  віршем  крутити  барабан  револьвера,
гладячи  вказівним  курок.
чи  знаєш  ти,  коли  майже  нічого  не  їсти  і  спати  по  три  години,  немовби  Микола  Тесла,
відчуваєш  себе  без  алкоголю  напівп'яною  та  напівбожевільною?
певно,  коли  мільярди  років  тому  вибухав  Всесвіт,
Бог  був  голодним  та  сонним,  та  над  усе  це  -
закоханим..

я  б  говорила  з  тобою  так,  як  і  зараз,  смакуючи  кожне  слово  пошепки,
мішаючи  сіль  із  тушшю,  помаду  -  з  цілунками,
але  місто  надійно  сховало  тебе,  немовби  жебрак  єдину  монету  під  підкладку  старого  жакета.
як  же  я  ревную
тебе  до  нього..

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663004
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.04.2016

Горький миндаль

Сколько  еще  должно  пройти  времени,  чтобы  по  утрам,  как  только  прозвенит  этот  чертов  будильник,  выталкивая,  как  выталкивает  вода  труп,  мое  тело  на  поверхность  постели,  я  перестал  судорожно  сжимать  в  кулаке  простынь?  Простынь,  которая  даже  после  нескольких  погружений  в  стиральную  машину,  все  еще,  как  мне  кажется,  хранит  аромат  твоих  духов  -  горький  миндаль...  Сколько  еще  таких  будильников  я  должен  разбить,  чтобы  в  конце  концов  привыкнуть  к  твоему  навязчивому  отсутствию?
Любовь  моя,  я  достаточно  силен,  чтобы  насильно  поднять  себя,  принять  контрастный  душ,  почистить  зубы,  застегнуть  рубашку  и  покинуть  квартиру.  И  я  достаточно  силен,  чтобы  вечером  в  эту  опустевшую,  изголодавшуюся  по  твоему  теплу,  квартиру  вернуться...  Но  я  совершенно  бессилен  перед  внезапно  нахлынувшим  с  твоей  стороны  молчанием.
Помнишь  того  подонка  из  "Hard  Sugar",  который,  сидя  по  правую  сторону  от  меня  за  барной  стойкой,  все  время  наклонялся  вперед,  чтобы  рассмотреть  содержимое  твоего  декольте?  А  потом  у  него  хватило  фантазии  только  на  то,  чтобы  заказать  тебе  это  пойло  студенток  гуманитарных  вузов,  клубничный  дайкири.  Ориентировался,  видимо,  на  цвет  твоего  платья  и  оттенок  губной  помады.  И  когда  я  сделал  ему  замечание,  ответил  мне,  мол,  "слишком  долго  ты  эту  проститутку  обрабатываешь."  За  что  потом  поцеловал  гладенькую,  отполированную  поверхность  столешницы...  Оказывается,  я  ему  не  только  нос  разбил,  но  и  лишил  пары  верхних  зубов.  Пришел  несколько  дней  назад  к  нам  в  стоматологию,  голливудский  красавчик.  Увидев  меня,  успел  только  прошепелявить  негромкое  "простите"  и  за  дверь.  Не  сняв  бахилы...
Так  вот,  я  бы  с  бОльшим  удовольствием  лишился  бы  зубов,  хоть  бы  и  всех,  или  позволил  бы  себе  отрубить  руку,  нежели  сидеть  сейчас  в  полумраке  комнаты,  на  краю  кровати,  сжимая  в  ладонях  клавиатуру  лэптопа,  а  не  твои  запястья.  Лишиться  тебя  равносильно  лишиться  какой-либо  жизненно  важной  части  своего  тела,  только  еще  хуже,  потому  как  не  умираешь,  а  болезненно  проживаешь  каждую  минуту.
Ли,  ты  была  права,  когда,  взъерошив  мне  пальцами  волосы,  шептала,  за  что  ты  меня  любишь.  Хоть  я  и  съеживался  от  последовавших  за  этим  нежным  признанием  слов  и  закуривал  сигарету,  в  глубине  души  я  с  тобой  молчаливо  соглашался.  Ты  права.  Я  чрезмерно  и  непростительно  женственен.  Чрезмерно  для  самого  себя  и  непростительно  для  других  мужчин.  Иначе  что  могло  привлечь  тебя  ко  мне  и  отдалить  от  всех  остальных?  Впервые,  признаюсь,  я  благодарен  этой  своей  немужской  черте  характера  и  томику  поэзии  Серебряного  века,  который  моя  мама  держала  у  себя  на  столе  в  качестве  молитвенника.  Я  не  говорил  тебе  раньше,  но  молилась  она  исключительно  стихами,  аргументируя  это  тем,  что  если  Бог  и  слышит  наши  молитвы,  то  исключительно  в  стихотворной  форме,  потому  как  он  сам,  в  сущности  своей,  чистая  поэзия...
Вы  с  ней  очень  похожи.  И  не  только  любовью  к  Анне  Андреевне.
Ли,  можешь  обвинять  меня  сколько  угодно  в  моей  нерешительности,  можешь  даже  сжечь  мою  любимую  клетчатую  рубашку  (если  еще  не  сожгла,  я  знаю  твой  взбалмошный  характер,  помню,  как  ты  в  метро  хлопнула  того  несчастного  тинейджера  по  макушке  клатчем  за  то,  что  он  не  уступал  место  беременной  женщине),  но,  пожалуйста,  включи  телефон.  У  меня  на  повторе  твой  безупречный  Хозиер,  но  я  устал  слушать  его  бесконечное  "all  you  have  is  your  fire",  я  хочу  услышать  твой  голос.

P.S.  Выходи  за  меня.
Если  не  выйдешь,  я  женюсь  на  своем  ASUSe,  потому  как  уже  пятнадцатые  сутки,  будто  наручниками,  прикован  к  нему.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661864
рубрика: Проза, Лирика любви
дата поступления 25.04.2016

AFR 4590

[i]Ромашці.[/i]

вибухає  в  мені  твоя  посмішка,  ніби  високо  в  небі  літак  понад  Парижем,
і  я  глибоко,  безмежно  вдячна  Богові  за  те,
що  ти  не  був  його  пасажиром..

підгортаєш  манжети,  ніби  скрипаль  перед  тим,  як  узяти  до  пальців  смичка,
ці  зап'ястя  оголені  -  немов  електроди,  що  згодом  у  воду  занурять,
настільки  заряджені  сумішшю  смутку,  ніжності  та  тепла,  ніби  струмом,
що,  ковтаючи  сльози,  знічев'я  кусаю  губи
у  п'яти  сантиметрах  від  поцілунку..
капітулюю  завжди,  коли  треба  сказати  "стоп",  супроти  твоїх  очей  я  безсила,  немовби  дівча  мале,  мушу  визнати.
дотики,  ніби  голки,  дійшли  до  серця  і  його  розіп'яли.
і  яка  вже  до  біса  різниця,  який  відсоток  моєї,  а  який  -  твоєї  провини,
коли  за  теорією  імовірності  чи  долесхемами  (хоч  як  назви),
ми  мали  зустрітися.  і  зустрілися.
бодай  і  запізно..
залишаю  собі  простір  ліжка,  дощенту,  до  болю  заповнений  твоєю  відсутністю,
принаймні  в  своїй  голові  я  можу  робити  з  тобою  все  те,  що  мені  заманеться.
кожного  разу,  коли  поспішаю  до  тебе,  немов  на  червоне  світло,  я  ризикую,
ризикую  врешті-решт  потрапити  попід  колеса
не  тільки  твоєї  обручки..

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661702
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.04.2016

очі кольору чорнозему

так  дивно  та  неприродньо  берегти  вірність  тому,  хто  не  пам'ятає  навіть  твого  імені.
очі  кольору  чорнозему  насичують  тіло  електрикою  та  киснем.
знаєш,  до  тебе  я  відчувала  себе  спорожнілою,  до  цедри  вичавленою,
що  не  вистачало  сил  навіть  на  те,  щоб  піднятися  з  ліжка..
і  байдуже,  що  своїми  вустами  пестиш  зап'ястя  іншої..
а  мені,  ніби  голубці,  тільки  крихти  тепла  та  ніжності  із  тонких  та  тендітних  пальців.
я  глушу  свій  пекучий  біль  валеріаною  та  вином,  як  браконьєри  глушать  риб  динамітом,
аби  ти  не  дізнався,
яка  мужність  потрібна  тільки  для  того,  щоб  набрати
твій  номер..
задивляєшся  на  мої  сідниці,  немов  на  картини  Пікассо  чи  Модільяні,
мені  б  озирнутись,  але,  ніби  лисиця  затравлена  та  впольована,  ціпенію  та  ледве  змушую  себе  рухатись,
коли  моє  кохання  заважає  тобі  видихнути,  немовби  до  шиї  прив'язаний  камінь,
викинь
його..
найабсурдніше  те,  що  зарікалась  ніколи  не  зв'язуватись  із  жонатими,
бо  ж  бути  другою  після  когось  -  найбільш  принизливе  задля  жінки,
але  під  сто  чортів  розум  та  логіку,  коли  твоє  волосся  так  звабливо  пахне  манною  кашею
і  хочеться  занурити  в  нього  долоні
до  кінчиків  нігтів..

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659222
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.04.2016

легше зректися бога

певно,  легше  зректися  бога,  аніж  зректися  тебе.
і  тиша,  дедалі  більше  схожа  на  коло,  яким  ходять  ув'язнені  та  заручені,  бере  мене  ув  обійми.
коли  ніжність  твоя  випадкова,  немов  забутий  кимось  у  ванній  кімнаті  включений  кран,
значить,  ця  "хтось"  до  ниточки  пограбована..
смієшся  навідліг  -  так  з  усієї  сили  вдаряє  боксер,  розбиваючи  кісточки  пальців  до  крові,
і  від  цієї  усмішки  я  почуваю  себе  практично  оголеною,  наскрізь  прозорою,
так,  що  видно  усі  мої  татуювання,  шрами  та  пірсинги,
але  найгірше  у  цьому  не  те,  що  тобі  і  де  юре,  й  де  факто  усе  дозволено,
а  те,  що  я  сама  це  дозволила..
серджусь  на  власне  тіло,  що  й  воно  мене  зраджує,  але  одразу  же  пробачаю,
бо  ж  ти  із  тих,  поруч  з  якими  треба  наново  вчитися  говорити,  ходити  та  -  дихати,
якщо  в  цьому  житті  я  так  і  не  стану  для  тебе  ближчою  аніж..
то  в  наступному  я  воліла  би  бути  твоєю  дитиною.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658253
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.04.2016

ілюзія падучої зірки

скільки  можна  пестити  себе  ілюзією  падучої  зірки?
дощ  накрапав  у  склянку  донесхочу  води,  щоб  пити  і  не  напитися.
я  тримаюся  міцно  за  тебе  поглядом  із  надією  усе-таки  будь-якою  ціною
втриматися..
і  до  біса  мораль  та  етику.
мої  двадцять  три  роки  не  навчили  мене  геть  нічому,  окрім  римування  і  як  після  безсонної  ночі  здаватись  бадьорою.
якби  ми  помінялись  ролями  -  я  була  би  мужчиною,  а  ти  -  жінкою,
ти  неодмінно  би  був  згвалтованим..
знов  прикриваєшся,  немов  металевим  щитом,  за  однією  зі  своїх  найнадійніших  посмішок.
так  посміхаються  лише  діти  -  усім  обличчям,  відверто,  до  болю  у  м'язах,  що  зводить  вилиці.
я  ненавиджу  тебе.  пристрасно,  дико,  безтямно  ненавиджу.
хто  надав  тобі  таке  виключне  право  із  мене  сміятися?
не  торкайся  мене  ані  кінчиком  нігтя,  ані  щетиною,  ані  видихом.
і  пішов  би  ти  разом  зі  своїми  клятвами  гіпократа  та  моїми  комплексами  електри.
але  знай  -  якби  я  була  чоловіком,  а  ти  -  жінкою,
я  б  цілувала  тебе  до  втрати
свідомості..
і  начхати  мені  на  усіх  фройдів  та  юнгів  разом  узятих,
мій  діагноз  один-єдиний  без  психоаналізу  зрозумілий  -  до  божевілля  закохана,
бо  цікаво,
як  би  пояснили  джонсон  та  мастерс,
що  від  одного  голосу
можна  оргазмувати?..

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657287
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.04.2016

кіндзмараулі

на  що  списати  регулярні  порушення  сну  -  чи  на  пісні  меладзе  та  челентано,  чи  на  терпкий  присмак  кіндзмараулі,
чи  на  темність  волосся  на  твоїх  передпліччях  із  пилинкою  поміж?
моє  серце  не  спить  -  воно  ніби  трьохциліндровий  двигун,  тропічний  бджолиний  вулик
вийшло  із-під  контролю..
вперше  не  хочу  ділитись  ні  з  ким  ані  гіркотою  імені,  ані  фрагментами  пам'яті,
бо  ревную  навіть  до  запанок  на  манжетах.  за  те,  що  вони  значно  ближчі  до  твого  тіла.
коли  залишається  якихось  чотири-п'ять  сантиметрів  після  окресленої  поміж  нами  пунктиром  лінії,
мені  видається,  що  я,  ніби  комета,  долатиму  їх  тисячу
світлових  років..
якщо  обирати  з  двох  лез  -  залежить  від  того,  задля  життя  чи  на  смерть.
(але  все,  що  дотичне  до  мене,  рано  чи  пізно  в'яне-ламається-кришиться-розбивається,  ніби  мені  пороблено.)
розкрилюєш  наді  мною  руки  з  напнутими,  ніби  струни,  м'язами,
гордовитий  самотній  яструбе,
і  я  почуваю  себе  голубкою,  що  за  мить
стиснуть  пазурі..

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652193
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.03.2016

право на розстріл

отак  і  піду  від  тебе:  позакладавши  в  кишені  руки,  з  цілковито  прямою  спиною,  так,  ніби  влучили  між  лопаток.
(що  не  посмішка  -  ляск  батога,  що  вгризається  п'явкою  в  одну  із  серцевих  артерій,
що  не  слово  -  то  докір  моєму  мовчанню  і  майже  вирок,
вирок  із  підписом  "розстріляти"..)
і  нащо  мені  колекція  родимок  на  твоєму  тілі,  нитки  павутиння  в  трикутнику  ока?
не  навчена  прямо  відповідати  на  запитання,  завжди  вишиваю  крапчасто.
притулити  б  до  берега  твого  плеча  свій  паперовий  човник,
але  в  мене  все  дуже  погано  із  керуванням  авто,  тим  більше  таким  ненадійним  транспортом,
як  я  сама..
торкайся  моїх  ключиць,  поки  ідуть  хвилини  до  зворотнього  відліку.
гірко.  так  гірко,  що  немає  сил  суперечити  твоїм  пальцям,  що  намацують  блискавку..
коли  покохати  -  означає  не  вагаючись  здатися,
то  я  вже  достатньо  слухняна,
аби  не  вкусити  у  відповідь..

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651550
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.03.2016

модільяні

і  чиєму  богу  завдячувати  що  так  неканонічно  справджується  грудень  подібно  до  того  як  неправильно  інколи  зрощуються  зламані  кісточки
і  німіють  губи  в  передчутті  крику  але  геть  не  тому  що  доведеться  зламатись  повторно
поки  що  тобі  вдається  уникнути  назви  ніби  у  темній  кімнаті  гострих  кутів
поки  що  ти  тримаєш  це  під  контролем..
бо  маєш  умовний  рефлекс  не  довіряти  нікому  нікому  навіть  собі  без  винятку
хоч  як  би  не  затерпав  серцевий  м'яз  неслухняний  складний  інструмент  позбавлений  права  голосу
пам'ятаю  про  це  коли  повторюю  кінчиком  нігтя  лінії  на  твоїй  сорочці  в  клітинку
забуваю  про  це  коли  дійсно  їх  хочеться  повторити  а  не  на  екрані  смартфону..
безсоння  чатує  на  мене  як  тільки  врешті-решт  зважусь  обрати  тишу
безсоння  не  має  сорому  натомість  має  очі  ніби  вирізані  із  портретів  модільяні
та  голос  наждачний  яким  можна  вигортати  назовні  шкіру
і  від  того  почуватися  ще  більш  оголеною..

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629740
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.12.2015

поки твоя абстрактна свобода (озвучене)

поки  твоя  абстрактна  свобода  райдужно  міниться  кольорами  ніби  в  терариумі  хамелеон
поки  наелектризоване  тіло  коханки  в  обіймах  здригається  струмом
поки  ти  чужими  серцями  забиваєш  пенальті  вдаряючи  немовби  тибетський  монах  у  гонг
тиша  тебе  пильнує..
але  зламаний  хребет  ніжності  обросте  м'ясом  та  шкірою
і  я  на  тонких  ліктях  гойдатиму  дівчинку  ніби  на  хвилях  паперовий  кораблик
пом'якшиться  плач  натомість  дзвіночками  сміху  вибухнувши
от  тільки  до  тебе  вона  не  простягне  ніколи  рожевих  пальчиків  -
тату,  мій  тату!..
мовчання  тобі  болить  коли  опиняємось  плечем  до  плеча  на  половині  кроку
а  до  підошов  липне  асфальт  немов  до  пательні  плавлений  цукор
дихати  нічим  і  ти  ладен  розідрати  затісний  комір  сорочки
зірвати  до  біса  всі  ґудзики..
та  я  вже  смертельно  виснажена  безсила  добирати  дотики  та  слова  ніби  крадій  -  відмички
хибність  твоїх  теорій  час  доведе  самотужки
а  поки  ніч  креслить  геометрію  сплетених  тіл  на  контурній  мапі  ліжка
а  поки  в'януть  вишивані  квіти  на  подушках..

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628267
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.12.2015

amorальне

і  якщо  кохати  -  то  тільки  на  повні  груди
інакше  нащо  ці  дотики-телеграми  без  адресата?
мій  гостю  короткочасний  я  складала  твій  фоторобот  із  окремих  уривків  віршів  немов  із  пазлів
все  одно  їх  ніхто  не  читає..

груднева  муштра  відсутністю  тебе  дедалі  більше  схожа  на  виживання  у  неспрятливих  для  цього  умовах
у  натовпі  львівських  холодних  дівчат  і  так  само  холодних  мужчин  я  гейби  турист  із  глибини  космосу
гуде  порожнеча  немов  контрабас  вирізаний  із  серцевини  тополі
я  заховала  у  нього  усе  що  мала  -  сміх  дитини  червону  нитку  пір'їну  голуба..
адже  більше  не  вистачає  віри  навіть  на  те  щоб  підсолодити  найменшу  чаяну  склянку
а  моя  тінь  задоволена  раптовим  збільшенням  площі  своєї  половини  ліжка
ми  із  нею  удвох  настільки  аморально  вульгарно  самотні
що  заснем  обіймаючись
та  одного  ранку  не  почуєм  будильника..

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627624
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 10.12.2015

траєкторія ніжності

як  передбачити  траєкторію  ніжності  що  вдаряє  прямісінько  в  груди  з  точністю  боксерського  кулака?
репається  по  швах  темрява  ніби  кокон  розрізаний  крилами  махаона
я  б  обіймала  тебе  словами  але  ж  ти  не  віриш  в  слова
і  тому  кожному  хто  бодай  заїкнеться  про
наступаєш  на  горло..
тут  мала  би  бути  пауза  у  якій  я  б  відважила  тобі  крихту  солі  на  кінчику  язика
але  хочеться  просто  врешті-решт  видихнути  і  уткнутися  носом  в  твою  ключицю
моя  провина  не  спить  і  повільно  підступає  до  серця  ніби  іржа
вибач  вибач..
ця  линва  занадто  тонка  щоб  одночасно  удвох  зберігати  баланс  та  відстань  поміж
коли  дійшли  вже  рівно  до  середини  прірви
якщо  хочеш  -  біжи!  затуляй  долонями  очі  немовби  маленький  хлопчик
у  піжмурках..

але  так  ти  ніколи  не  зрозумієш
як  може  плавитись  свічка  від  кохання  до  сірника
хоч  той  спалює  її  серцевину..

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623755
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.11.2015

. . від надлишку спокою

усі  землетруси  тайфуни  цунамі  в  мені  від  небезпечного  надлишку  спокою
так  крапле  дощ  до  забутої  склянки  на  столику  літньої  ресторації
крапле  крапле  і  з  краплиною  кожною
тонкому  тендітному  склу  натиск  води  втримати  усе  важче..
варто  було  прикріпити  на  серце  табличку  із  надписом  -  стороннім  вхід  заборонено
строго  виключно  безвинятково  за  запрошенням
якщо  постійно  тримати  обійми  назустріч  ніби  пелюстки  розгорнутими
є  імовірність  що  тебе  наче  квітку  розтопчуть..
але  
учорашня  байдужість  по  собі  залишає  лише  спорожніле  тіло  немов  повиймали  із  шафи  одяг
і  тріскає  шкіра  на  нижній  губі  від  бажання  відчути
який  же  на  дотик
цей  голос
коли  не  говорить  нічого..

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623047
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.11.2015

хлопцеві зі зламаним годинником на зап'ясті

дорікаєш  мені  своєю  присутністю  що  осінь  ця  -  перша  за  десять  років  у  якій  почуваєшся  в  небезпеці
але  поміж  нами  сходи  довжиною  в  листопад  себто  у  вічність  падіння
передбачаю  твоє  ім'я  кожного  разу  коли  потрапляєш  до  радіусу  мого  серця
ніби  куля  що  в  нього  поцілила..
про  що  шепоче  тобі  один  із  твоїх  коханців  притулившись  неголеною  щокою  до  такої  ж  неголеної  щоки?..
як  обпікає  холодним  подихом  простір  порожнього  простирадла
як  від  злості  та  ревнощів  пальці  механічно  стискаються  в  кулаки
коли  хтось  інший  тебе  торкається..
і  я  його  розумію  цього  хлопця  зі  зламаним  годинником  на  зап'ясті
осінь  стежить  за  нами  трьома  як  стрекоза  стооко  не  відводячи  жодного  з  поглядів
мені  шкода  і  його  і  тебе  та  свого  власного  щастя
шкода  у  сотню  тисяч  разів  більше
бо  що  може  бути  гірше  аніж
закохатися  у  мужчину  який  покохав  мужчину?..

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623045
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.11.2015

второе сердце

стесняешь  меня  в  моем  собственном  теле
ноги  не  держат  не  то  чтоб  идти  по  прямой
(будто  пьяная!)
взять  бы  лезвие  и  вырезать  сердце
то  которое  не  мужчинам..
и  ревновать  кому-то  меня  к  тебе  по  сути  бессмысленно  -
мне  не  покинуть  комнаты
окна  и  двери  забиты  наглухо
я  все  чаще  напоминаю  себе  экзотическую  рыбу
за  стеклом  аквариума
в  которую  мальчики  тыкают  пальцами  -
смотри,  какая  диковинная!
если  цензурно.
знаю  я  каково  казаться  врагом  без  оружия
как  ощущать  себя  без  вины  виноватой
смотреть  в  пол
чтоб  -  не  дай  бог!  -  не  подумали  криво

но  не  волнуйся,  милая
я  совсем  неопасна  -
постоянно  держу  под  прицелом
свое  второе  сердце
каждый  раз  когда  посчастливится  пройти  мимо

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609156
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 25.09.2015

сентябрь

[i]все  события  и  имена  вымышлены.  любое  совпадение  с  реальностью  случайно.[/i]

больше  не  стоит  окрывать  твоих  сообщений  на  ночь,  перечитывать  диалог  вконтакте
(почти  выученный  наизусть).
она  надевает  косуху,  как  только  увидит  свой  собственный  выдох,  будто  натягивает  кольчугу,
сколько  раз  ты  бы  мог  схватить  ее  за  плечо  и  развернуть,
размазать  своими  губами  помаду.
но  каждый  раз  твое  сердце  обиженно  жгло,  как  советский  чугунный  утюг.
ты  поднимал  воротник  и  сжимал  кулаки  в  карманах.

она  разворачивалась  сама  и  проходила,  как  пуля,  насквозь.

сошлись  мы  на  том,  что  все  начиналось  с  молчания  и  молчанием  заканчивается.
так  лампочка  ярко  вспыхивает,  режет  глаза,  перед  тем,  как  погаснуть.
каждой  Алле  пожать  бы  ладонь  каждому  из  Александров,
нырнуть  под  холодный  душ,  прижаться  к  кафелю  лбом  и  заплакать.

мы  видимся  с  ней  по  вторникам  и  четвергам,  на  остановке  возле  сильпо,  ровно  без  пятнадцати  восемь.
она  покупает  ротманс,  серый,  как  ртуть,  как  небо  над  магаданом.
я  пытаюсь  ее  рассмешить,  и  она  смеется,
пока  я  то  глажу,  то  путаю  пряди  ее  волос,  будто  я  пьяный.

я  так  хотел  бы  быть  человеком..
но  я  -  львовский  туманный  сентябрь.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608579
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 22.09.2015

монолог двоих

[i]If  you  repeat  something  over  and  over  again  it  loses  its  meaning.
Phil  Kaye[/i]

нельзя
слишком  цепкое  слово  чтобы  быть  всухомятку  проглоченным
липнет  к  зубам  как  жвачка  и  вяжет  губы
я  даю  шанс
нашему  монологу  вспорхнуть
превратившись  в  бабочку

так  выходит  артист  на  сцену
дрожат  пальцы
но  крепнет  голос
кто-то  крикнет  в  толпе  -  гори!
и  вынесут  спички
если  натянется  хоть  одна  ниточка
дрогнут  ножницы
и  не  сомкнувшись  застынут

скрежет  металла  мерцание  шелка
из  тысяч  улыбок  только  одна
проскользив  по  которой  пальцем
захочется  улыбаться
сквозь  слезы

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607752
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 19.09.2015

якби я була мужчиною

якби  я  була  мужчиною
я  б  воліла  би  мати  твоє  тіло  твоє  обличчя

міцні  дужі  руки  із  напнутими  ніби  коріння  дерев  судинами
довгі  широкі  пальці  із  виразними  суглобами
аби  цими  руками  щоночі  пригортати  до  себе  коханок  за  талію
аби  цими  пальцями  пестити  їхні  набубнявілі  соски  округлі  груди

мати  чітко  окреслені  скули  тверді  ніби  з  каменю
і  коли  б  сердився  я  вже  мужчина  вони  б  ставали  ще  грубшими
мати  губи  пухкі  та  м'які
створені  тільки  для  того  аби  цілувати

і  посміхався  би  я  -  занадто  щиро  й  відверто
так  аби  зводило  судомою  м'язи
а  якби  плакав
цих  сліз  би  ніхто  не  побачив

і  займався  би  я  суто  чоловічою  працею  -
обробляв  деревину  закладав  цеглини  гасив  пожежі
читав  Гемінгвея  грав  на  гітарі  лагодив  мотоцикли

але  я  б  ніколи  не  писав  вірші
але  б  я  ніколи  не  писав  вірші

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607474
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.09.2015

оцет

вчителю.

допоки  є  ніч  ми  говоримо  правду
занурившись  обличчям  у  подушку  так  щоб  ледь  було  чутно
як  підкрадається  голос  скрипучим  слизьким  ламінатом
аби  прошепотіти  на  вухо  -
нічого_вже_не_повернути..
чи  наша  у  тому  провина  що  гасила  в  собі  твоє  ім'я  ніби  оцетом  соду
і  врешті-решт  тиша  поглинула  навіть  мій  паперовий  човник  та  весла
якщо  в  тебе  досі  є  мапа  підкажи  мені  як  повернутись  додому
коли  замість  будинку  залишилась  тільки  червона  немовби  кров  цегла?..
називала  тебе  учителем  свідомо  й  практично  приречено
але  не  зізнавалась  навіть  собі  до  кінця  у  ступені  тяжкості
знаєш  рідніший  мій  коли  слід  твій  узявся  льодом
я  все  одно  засівала  його  ромашками..
і  нехай  продовжує  бог  сміятись  із  котрої  вже  нашої  спроби
переписати  наново  абетку  вхідних-вихідних  повідомлень
я  ніби  уперше  ошпарюю  серце  окропом
а  ти  ніби  уперше  його  заціловуєш..

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=594185
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.07.2015

єдиній

про  що  говорити  нам  як  простір  безжально  звузиться  рівно  до  розмірів  шкільної  лінійки  ніби  здавлений  поміж  ключицями?
про  мого  Василя  Семеновича  чи  про  твого  Івана  Павловича?
троянди  в  моїй  долоні  все  глибше  вгризаються  в  пальці
щоразу  коли  хочу  тебе  торкнутися
але  не  торкаюся..
твоя  звичка  всміхатися  й  мружитись  завше  як  тільки  забуду  слова
посміхатися  й  мружитись  мружитись  і  посміхатися
так  ніби  не  рветься  по  шву  ця  пауза  шовкова  тонка
так  ніби  не  тріскає  нитка
ледве  стримуючи  останній  ґудзик..
поза  яким  вже  обертається  заіржавлений  ключ  у  замковій  щілині
хтось  гупає  у  двері  плечима  намагаючись  зірвати  завіси
але  коли  врешті-решт  їх  відчинять  -
пломенітимуть  тільки  троянди
на  підлозі  розсипані..

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=593336
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.07.2015

медуза

на  скільки  нас  вистачить  хапатись  за  кисень  ламаючи  пальці?
дощ  поглинув  це  місто  не  виплюнувши  ані  кісточки
і  ти  пливеш  неначе  медуза  з  кожним  кроком  все  більше  загрузаючи  підборами  ув  асфальті
промокла  до  ниточки..
і  здається  що  далі  -  тільки  вологі  зіниці  зонтів
що  кліпають  кліпають  і  розплющуються  широко  в  небо
якщо  в  легенях  занадто  багато  піску  та  води
як  дістатися  берега?
люди  забувають  про  нас  проходячи  повз  комірці  піднімають  по  вуха
і  найліпше  у  цьому  те  що  ми  їх  також  забуваєм  навзаєм
але  ніч  знову  і  знову  малюватиме  тінь  і  наче  стрілку  прокрутить
довкола  його  зап'ястя..

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=593142
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.07.2015

бензопила

є  слова  що  вгризаються  в  тіло  немов  бензопилою
і  падають  вишні  у  тиші  замішане  тісто  наливаючись  кров'ю
я  стаю  дедалі  гіркішою  тютюновою
щоночі  вигортаюсь  назовні
разом  із  одягом..
ти  насправді  не  бачиш  чи  робиш  вигляд?
як  висихає  сльоза  у  кутику  ока  і  тьмяніють  сузір'я  веснянок  на  вилицях
як  здригаюсь  від  кожного  твого  дотику
бо  опісля  болітиме
ніби  занурили  ув  окріп  по  шию..
небезпека  триватиме  допоки  граємо  в  піжмурки
серед  надісланих  врізнобіч  емейлів  шукаючи  нас  найсправжніших
ти  цитуєш  мене  ніби  дзеркало  видираючи  із  контексту  літери
але  ж  шкіра  -  лише  обкладинка
не  дописаної  ще  книги..

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=593140
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.07.2015

ми останні із тих

ми  останні  із  тих  кого  можна  почути  замість
сотень  нових  повідомлень  вконтакті  і  довгих  постів
та  все  одно  мені  часом  здається  що  наше  право
одне  на  одного  -  це  прив'язаний  міцно  до  шиї  камінь
який  рано  чи  пізно  обох  нас  потопить..
замовляв  собі  соку  та  піци  а  я  замовляла  спокій
так  що  й  досі  піщинки  випльовую    з  рота
певно  коли  мені  хоча  б  раз  на  місяць  пишеться
значить
я  все  ще
ніжно
відверто
жертовно
в  тебе  закохана  (?)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=551661
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.01.2015

. . мені б словом м'якішим

мені  б  словом  м'якішим  за  пір'я  щоночі  стелити  постіль
замість  сотні  відтінків  мовчання  накрапаних  щедро
але  залишаю  на  згадку  одну-єдину  нитку  волосся  на  подушці
кольору  вологого  від  туману  дерева..
що  бачили  дзеркала  готельного  номеру  в  Познані
як  тільки  вимкнули  світло  і  розкрилили  скрипуче  жалюзі?
ми  намагались  бути  настільки  тихими
що  було  чутно  лише  охрипле  від  сигарет  дихання
у  сусідній  кімнаті..
чи  може  людина  однією  своєю  присутністю  перетворити  життя  на  посмішку?
я  б  ішла  за  тобою  навіть  із  щільно  зав'язаними  очима
певно  коли  зустрічаєш  саме  того  чоловіка
для  довіри  не  потрібно  причини..
окрім  як  кохати.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=536448
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.11.2014

назви не має.

те  що  змушує  мене  тремтіти  зсередини  назви  не  має  але  має  голос  сильний  твердий  бо  безтілесний
ніби  стиснутий  міцно  кулак  -  до  крові  під  нігтями
і  тоншає  від  того  пульс  ніби  туго  натягнута  нитка
яку  не  вхопити  й  пінцетом..
плетемо  мереживо  слів  в  передчутті  дотику  ніби  благословення
а  я  переконуюсь  в  тому  що  відстань  довшає  з  кожним  наступним  днем  що  наближає  до  зустрічі
як  знову  навчитись  мені  бути  відвертою?
ні..  як  стати    самою  собою  почутою?
шелестить  листя  ніби  піски  Сахари  попід  ногами  у  бедуїнів
ця  осінь  не  осінь    -  пустеля  з  палаючим  сонця  золотом
у  якій  я  загубила  дівчинку
певно  для  того  аби  відшукати  жінку..

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=536130
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.11.2014

искупление.

отпевать  ли  тебя  мне  стихами  строчными,  омывая  слезами  вчерашними?
уходи,  я  подчеркнуто  вежлива.
наши  шансы  давно  просрочены.
мне  от  тебя  ничего  не  надо.
ни  любви,  ни  жалости.    

из-за  тебя  я,  как  винтик,  вкручена  в  деревянное  полотно  безмолвия.
я  прощения  попросила,  теперь  я  прошу  прощания.
но  призраки  же  бездушны  (сволочи).
им  до  лампочки  наши  страдания.    

уходи.  на  мне  нет  ни  кровинки  птицы  пулей  случайно  раненой.
я  исправила  все,  что  могла,  -  а  что  не  смогла  старательно  выжгла  из  памяти.
мне  теперь  только  изредка  снится  пустыня
с  твоими  глазами.    

уходи,  прошу  в  третий  раз.  пусть  я  первая,  но  далеко  не  последняя.
реки,  что  рождаются  в  этом  теле,  бегут  к  другому
(пусть  не  первому,  но  последнему).
и  впадают  в  него,  как  в  море.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=536129
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 11.11.2014

безкнижкова тиша.

у  мене  в  долонях  -  валізи  з  пилинками  тиші  безкнижкової  і  з  першого  погляду  -  напівпорожньою
та  ламаються  сходи  попід  вагою  власної  тіні
я  ревную  тебе  до  свого  тіла
у  якому  серце  ледве  завбільшки  за  грудочку  солі..
про  що  мовимо  ми  наодинці  коли  для  мовчання  вже  не  вистачає  простору
як  тільки  повісимо  слухавки  досі  розгарячілі  від  дихання?
проблема  у  тому  що  вірші  мене  анітрохи  не  роблять  щасливою
але  аркуш  паперу  -  найуважніший  зі  співбесідників..
якби  мати  мені  достатньо  досвіду  не  зробити  ще  однієї  помилки  -
стільки  сил  і  мужності  вкладено  аби  вдивлятись  в  твої  зіниці  ніби  у  люстерко
яке  я  своїми  ж  руками  колись  розбивала  у  друзки
зумисно  аби  поранитись..

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=535921
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.11.2014

пігулки від часу.

ми  ковтаємо  сни  як  пігулки  від  часу
ще  один  вузлик  наступного  ранку  зав'язано  міцно
коли  мовчання  більше  не  надихає  а  душить
я  знаю  ти  щелепи  щільно  стискаєш
до  хрускоту
бо  ж  мужчини  не  плачуть..
за  нашими  спинами  дим  зализує  рани  неба
і  небо  що  ніби  літак  тримається  виключно  завдяки  нашій  взаємній  вірі
відтепер  якщо  виникає  потреба
я  готова  гасити  пожежі  власним  тілом..
що  я  ще  можу  сказати  окрім  короткозорих  друкованих  речень?
тишею  сягаєш  глибше  етимології  істини
певно  тільки  тоді  я  б  перед  тобою  почувалась  достоту  оголеною
якби  повитягала  із  себе  весь  пірсинг..
крається  тиждень  на  скибки  зголоднілим  і  жадібним  львівським  голубам
не  залишаючи  ані  крихти  хвилини  роздрібненої  на  секунди
які  б  я  не  рахувала  до  зустрічі
і  після..

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=527680
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.10.2014

кольором крові.

розчинятись  в  займеннику  "ми"  -  не  без  солі  на  кінчиках  нігтів  
так  торкається  лезо  ножиць  заплутаних  пасем  волосся  -  із  жалістю  
я  і  досі  веду  нічні  діалоги  із  тишею  
бо  ж  тиша  -  вона  завжди  в  онлайні..  
не  шукати  причини  у  світлі  що  народжує  відстань  межи  двома  долонями  -
чоловічою  та  жіночою  
я  прошу  тебе  прикладаючи  до  екрану  подушечки  пальців  
і  нехай  супроти  нас  кілометри  залізничних  колій  
я  відчуваю  
як  по  той  бік  екрану  повільно  серце  стискається  і  розтискається..  
холод  жадібно  кусає  за  губи  і  без  того  сухі  та  обвітрені  
я  малюю  їх  кольором  крові  -  аби  лишати  цілунки  бодай  на  дзеркалі  
перед  тим  як  обійняти  м'яку  і  настільки  ж  байдужу  подушку  
замість  тебе..

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=527671
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.10.2014

некалендарна весна.

ми  з  тобою  так  довго  вдивлялись  у  натовп  спорожнілими  колодязями  зіниць
з  яких  не  те  що  напитись  -  ані  сльозинки  не  витиснути
пошрамована  пам'ять  кожного  разу  попід  ноги  падала  долілиць
спогадами  розіп'ята..
і  коли  ледь  натякнуло  весною  -  некалендарною  і  саме  тому  раптовою
від  якої  не  сховатись  в  чужі  обійми  як  би  й  міцно  не  тулитись
ми  брехали  собі  у  її  тимчасовості  наполегливо  і  затято  повторюючи
але  все  одно  не  вірили..
адже  не  існує  окулярів  настільки  чорних  які  б  не  пропускали  бодай  відсоток  світла
є  тільки  тиша  від  якої  можливо  оглухнути
але  і  супроти  неї  є  голос  м'який  і  в'язкий  мов  глина
що  здатен  собою  заповнити  кожну  тріщину..

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=527335
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.10.2014

пам'ять квітів.

про  нас  пам'ятатимуть  квіти  в  кімнаті  з  високою  стелею  білою  немов  крило  літака
що  ледве  злетів  і  заплутався  у  розкинутих  сітях  дерева
чекання  взаємне  оголене  тремтить  від  кожного  дотику  як  під  вдаром  від  батога
і  ступає  по  напнутих  нервах..
вислизає  в  кватирку  із  розтулених  вуст  якщо  не  душа  то  дим  м'який
не  зловити  його  як  не  розчепірюй  пальці  у  кулак  не  затиснути
більше  всього  у  житті  ми  боїмося  не  раку  легень
а  порожнечі  що  гупає  глухо  всередині  після
запалення  серця..
так  ніби  урвався  зв'язок  посеред  питання  пропало  з'єднання  з  мережею
і  схлипує  тиша  гудками  у  слухавці  -  ваш  абонент  поза  зоною
я  інколи  думаю  -  те  що  дісталось  задешево  надто  коли  безкоштовно
перетворюється  на  іржу
але  одразу  собі  заперечую..

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=527060
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.10.2014

1/3 осені.

і  те  що  нам  видається  щастям  зумовлене  відстанню  взаємно  навпіл  розпиленою  як  золота  обручка  
що  більше  не  котиться  а  повільно  світиться  долькою  напівкола  
ця  перша  третина  осені  могла  б  бути  більш  гучною  на  зливи  
але  співає  мінорно..  
певно  так  і  приходить  любов  із  великої  літери  -  зазираючи  в  очі  ніби  шукає  точку  опори  
кісточку  у  середині  здавалось  зів'ялого  яблука  
яке  як  не  надкушуй  -  все  одно  смакує  солодким  
від  першого  ковтка  до  останнього..  
ми  виношуєм  спокій  -  чи  спокій  виховує  нас  
ледь  лоскочуть  кінчики  вій  щік  надчутливу  шкіру  -  
і  це  добре  
бо  в  більшості  із  людей  тільки  зуби  бувають  чутливими..

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=526572
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.09.2014

серцеобмін.

ніхто  з  нас  не  розумів  достеменно  масштаб  катастрофи  і  глибини  падіння
про  які  віщували  сни  швидкістю  колообертів  очних  яблук
ми  виносили  спокій  на  руцях  із  прощальних  обіймів
а  випадково  обмінялись  серцями..
відтепер  що  не  пишеться  -  дихає  тяжко  і  конвульсивно  ніби  заштовхали  до  рота  ганчірку
ані  виплюнути  її  ані  проковтнути
я  готова  навіть  до  крові  пальці  кусати
аби  відчути..
хоча  б  щось  відчути.
певно  щось  зламалось  тріснуло  надломилось  всередині..але  ти  ремонтуєш
скільки  в  тобі  терпіння  тепла  посмішок  скільки
я  так  хотіла  забути  все  і  дійсно  забула
аби  тільки  тебе  зустріти.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=526189
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.09.2014

майстрування присутності.

сни  віщують  нам  відстань  не  більшу  й  не  меншу  за  осінь  на  вузликах  пальців
під  яким  кутом  їх  не  гни  -  тане  дотик  ніби  змитий  водою
з-поміж  усіх  заощаджень  душі  нам  лишається  тільки  пам'ять
дай  мені  голос  від  сигарет  хрипкий
я  наповню  її  тобою
замість  інших..
так  розставляють  книжки  по  хребтах  антикварної  шафи
так  посеред  натовпу  кутики  вуст  нашіптують  пісню
коли  тебе  поруч  немає  я  кладу  долоню  на  груди  ізліва
і  всередині  теплішає..
розчиняється  сіль  на  денці  зіниць  перетворюючись  на  світло
ти  майструєш  свою  присутність  настільки  терпляче  що  я  починаю  вірити
в  те  що  як  би  й  довго  в  нього  не  вдивлятись
все  одно  неможливо  осліпнути..

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=525683
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.09.2014

доказывать недоказуемое.

я  устала  доказывать  недоказуемое  усердствовать  в  том  у  чего  нет  сердца  
(хотя  оно  вроде  бы  как  бы  вероятно  возможно  гипотетически  есть  под  эпителием)
знаешь  иногда  стоит  разбить  себя  вдребезги  
чтобы  никто  никогда  не  смог  тебя  склеить..  
заедаю  свой  скептицизм  настоянный  на  цинизме  нигилизме  нонконформизме  ложечкой  соли  
солено  солено  а  вот  уже  и  не  чувствуешь  
ни  любви  ни  тепла  ни  нежности  даже  боли  
а  просто  себе  существуешь..  
была  девочка  милая  добрая  а  говорит  о  себе  в  прошедшем  времени  
так  плюсквамперфект  заменяет  все  что  будет  после  
и  наверное  так  выгоняет  душу  из  тела  
внезапная  взрослость..

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=524552
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 20.09.2014

будь.

будь  что  будет
предложение  начинается  с  точки
а  не  с  заглавной  буквы..

наши  дни  еле  держатся  на  плаву  как  упавший  на  воду  кленовый  листок
так  что  ртом  не  вдохнуть  без  подключения  к  интернету
если  серце  твое  -  это  всего  лишь  застрявшая  в  горле  рыбья  кость
выплюнь  его
дышать  станет  легче..
я  знаю  чего  бояться  под  какую  ладонь  подставлять  лицо
выпрямляю  осанку  и  держу  подбородок  гордо
как  только  хотя  бы  единственное  из  написанных  слов
жалит  пчелой  глубоко  под  ребра..
я  сбиваюсь  на  русский  я  струной  натягиваю  вопрос
так  что  пальцами  проведи  -  звенит  пульс  надломленно  почти  хрипло
вот  только  не  знаю  какую  из  предложенных  мною  нот
ты  способен  услышать..

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523954
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 17.09.2014

перша осінь.

є  суттєва  різниця  між  тим,  коли  хочеш  знайти  і  коли  вже  не  хочеш  втрачати.
у  першому  випадку  -  від  чекання  німіє  серце,  в  іншому  -  віднаходить  дар  мови.
певно,  наступає  момент,  коли  варто  лише  почати,
аби  потім  не  зупинитись  ніколи..
перша  осінь,  якої  не  можеш  заснути  не  від  смутку,  а  від  швидкості  обертання  крові
навколо  планети  поки  що  безіменної,  ніким  не  названної,
перша  осінь,  якої  шалено  до  дикості,  до  безтямності  хочеться  танцювати
і  падати  від  утоми..
я  знаю,  посміхаєшся,  коли  спиш,  і  навіть  коли  не  спиш  -  посміхаєшся,
так  ніби  зібрали  розсипані  перламутрові  посмішки  на  нитку  намиста,
бо  ж  осінь  перша,  якої  дерева,  скидаючи  листя,
відкидають  не  тіні,  а  світло..

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523953
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.09.2014

штучне дихання.

не  достучатись  до  тебе  не  докричатись  жодним  із  слів  що  котяться  котяться  ніби  кулі  більярні  повз  колодязі  вух
частоповторюване  ніби  зношений  черевик  старий  рветься
як  змусити  тебе  видихнути  і  знову  на  повні  груди  вдихнути
коли  давно  закупорені  усі  клапани  серця?..
певно  усе  ж  таки  жінки  сильніші  за  мужчин
бо  інакше  б  ніколи  не  відбились  у  розплющених  щойно  зіницях  краплі  світла
я  переступаю  через  свій  біль  давньоминулий  як  через  труп
бо  щастя  не  воскресити..
я  розбиваю  цю  тишу  мертвотну  ладанну  знову  і  знов  з  правої  -  кулаком
я  пробачаю  цьому  клятому  місту  кожну  із  зморшок  на  наших  лицях
я  не  знаю  жодної  із  християнських  молитов
але  своїми  віршами  молюся..

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523538
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.09.2014

танцюю.

Д.

коли  перевіряється  часом  кожна  з  трьох  крапок  недосказанності
а  відстань  немов  невблаганний  суддя  виносить  свій  вирок  жорстокий  байдужий
я  повертаюсь  до  них  спиною  долонями  очі  заплющивши  -
бо  всередині  своїх  віршів  я  навшпиньках  танцюю..
позаминуле  переслідує  нас  ланцюгами  до  литок  прикуте
так  що  кожен  наступний  крок  видається  коли  не  смертельним  то  небезпечним
але  варто  лише  простягнути  комусь  важку  від  утоми  руку  -
то  іти  стане  легше..
ніяковієш  не  через  відвертість  фото  а  від  слів  до  кісток  оголених  і  прозорих
ніби  вода  солона  морська  на  поверхні  якої  рибиною  плещеться  серце
якби  я  могла  забрати  у  тебе  хоча  би  відсоток  болю
і  повернути  його  тим  кому  він  по  праву  належить..

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522933
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.09.2014

трепіт крилець метелика.

зупинятися  на  півкроці  на  злеті  руки  простягненої  як  тільки  бракує  дотику  теплішого  за  травневе  світло
змушую  себе  як  ті  що  проковтують  таємниці  до  болю  кусаючи  губи
та  що  може  приховати  мовчання  внутрішнє  супроти  нерівного  стукоту  серця?
як  не  уповільнюй  дихання  воно  все  одно  крізь  тканину  легень  прорветься..
певно  найважче  довіряти  собі  особливо  коли  для  довіри  не  вистачає  речових  доказів
є  тільки  досвід  гіркий  наче  кавовий  осад  і  на  зубах  скрипучий
якби  можна  було  повидаляти  людей  із  пам’яті  як  видаляють  їх  з  діалогів
було  б  не  надто  болюче  починати  все  знову..
терпляче  запевняю  тебе  у  тому  що  неможливо  жодним  чином  довести
бо  слово  не  має  сили  сила  лише  у  ламкому  ніби  весняний  лід  голосі
єдина  релігія  мною  сповідувана  –  це  віра  у  випадковості
у  те  що  цунамі  в  одному  куточку  планети  спричинює  трепіт  крилець  метелика
в  іншому..

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522722
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.09.2014

ми.

гониться  кров  навспак  ніби  перестрибнули  крізь  осінь  і  зиму  до  самого  серця  весни
клеїмо  листя  зів'яле  на  зморшені  і  посушені  спекою  віти
ми  з  тобою  два  подорожніх  розгублених  і  з  маршруту  збитих
два  літаки..
дати  нам  ще  один  шанс  останній  на  право  бути  почутими
страх  минулих  падінь  відрізає  під  корінь  крила
і  нехай  ми  досі  не  знаємо  хто  ми  є  одне  задля  одного
в  нас  ще  є  тиждень  глибокий  солоний  як  море
поміж  двох  берегів  розчинений..
випиваю  цю  ніч  до  дна  по  бокалах  вікон  розлиту
так  що  без  вина  сп'яніла  терпким  киснем  ніжності
треба  боротись  із  самими  собою  за  те  щоби  жити
сьогодні  а  не  учора..

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522570
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.09.2014

не.

це  мовчання  широке  ніби  напівпорожнє  двуспальне  ліжко  робить  мене  злішою  до  усього  ворожою
не  ламає  не  вигинає  -  ніби  шершаву  на  дотик  деревину  вигострює  
єдиний  талант  мій  -  здатність  пристосовуватись  до  болю  
будь-яких  ступеню  тривалості  і  жорстокості..  
певно  це  найкорисніше  і  найшкідливіше  чому  тільки  можна  навчитись
атрофоване  серце  б'ється  рівно  як  стрілка  годинника  
який  вже  не  показує  ані  хвилини  
любові  та  ніжності..  
падати  знову  і  знову  вставати  не  подряпавши  бодай  колінки  
це  не  любов  не  любов  не  любов  це  системна  помилка  
видираюсь  з  твоїх  обіймів  ніби  з  асфальту  весняна  квітка  
із  коренем..

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522320
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.09.2014

близькість.

тому  що  близькість  нестерпно  невизначена  не  має  ваги  себто  є  невагомою
гейби  повітря  затиснуте  попід  серцем  у  епілептика
так  ніби  вдихнули  але  цього  подиху
стачає  ледве  на  те  аби  не  втрачати  свідомість..
хто  ти  мені  не  чужий  і  не  свій  і  як  довго  ще  будеш  мовчати
у  осінньої  тиші  завжди  заплакані  очі
певно  я  могла  б  припинити  писати
я  могла  б  припинити  писати
але  я  не  хочу..
от  і  лишається  вхопитись  за  нитку  що  нізвідки  й  нікуди  а  тільки  в'ється
дорікаю  собі  у  ніжності  ніби  це  непростима  слабкість
але  вона  є  єдиним  на  чому  моє  крихке  немов  би  пташине  яєчко  життя  тримається
і  тому  собі  пробачаю..
хто  я  тобі  не  своя  не  чужа  і  навіщо  цей  простір  знову  і  знову  долаю
так  ніби  замало  голок  довгих  гострих  загнаних  глибоко  попід  нігті
кожного  разу  коли  намагалась  наново  сшити
одне  тіло  навпіл  розрізане..

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522140
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.09.2014

аорта світла.

тут  мала  би  бути  світла  аорта  жива  хоч  тонка  і  тому  надто  вразлива
бо  як  тільки  заплющиш  очі  -  уривається  напівпрозора  сонячна  плівка
ходить  любов  невиліковно  сліпа
не  може  ніяк  прозріти..
я  до  тебе  настільки  оголена  що  майже  без  шкіри
ніби  нерв  запалений  і  до  виття  болючий
і  немає  на  те  жодної  в  світі  ради
окрім  як  знов  застібнутись  на  кожний  гудзик
і  ніколи  нікому  вже  не  розстібати..
але  віра  моя  уперта  немов  кропива  все  одно  росте
яким  би  серпом  не  стинати  хоч  видирай  її  з  коренем  до  самого  серця
знаєш  з  усього  цього  мабуть  найгірше  те
що  як  не  кричи  мій  голос  навіть  луною  у  грудях  тобі  не  озветься..

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522139
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.09.2014

напередодні війни.

розказувати  тобі  про  світло  що  ллється  не  ззовні  а  ізсередини  
так  що  наскрізь  просвічує  кожну  гілочку  найтоншої  вени  ніби  рентгеном  
певно  усе  чому  я  навчилась  за  двадцять  із  зайвим  років  
не  ховати  в  кишенях  цвяхи  що  зранюють  пальці  
як  тільки  зануриш  долоні..  
це  раптова  весна  напередодні  війни  скаженої  і  безглуздої  
тепер  не  боюся  тебе  а  боюся  лише  тебе  втратити  
бо  коли  б  у  цьому  житті  народилась  мужчиною  
певно  була  б  вже  похованою  в  одній  із  могил  безіменних  
себто  нічийних..  
в  смерті  як  і  в  любові  задовга  повечірня  тінь  пам'яті  
стелеться  дим  від  кривавих  багать  їдучий  тяжкий  чорний  
так  що  прогинається  попід  ним  земля  ніби  тіло  тендітне  жіноче  
зламане  і  згвалтоване..  
але  той  хто  приходить  із  зброєю  першим  від  неї  ж  падає  
скільки  б  їх  не  було  хворих  сліпою  ненавистю  
все  чого  вони  гідні  -  лише  людського  скорботного  жалю  
бо  коли  у  людини  немає  серця  
значить  вона  не  людина..

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=521250
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.09.2014

ані краплини.

намагатись  загубити  тебе  як  гублять  знайомих  у  натовпі  безсенсовно  даремно  марно  
не  найкращий  не  найрозумніший  не  найвродливіший  
але  коли  поглядом  ніби  блискавицею  зиркаєш  
речі  втрачають  властивість  тяжіти  
на  них  вже  не  діє  закон  гравітації..  
обережно  вдарятись  о  тебе  кожним  словом  обточеним  каменем  
так  як  розбивають  шкаралупу  не  зачіпаючи  того  що  всередині  
навіть  якщо  ти  ніколи  не  прочитаєш  жодного  з  написаних  мною  віршів  
влада  в  руках  не  у  того  хто  пише  
влада  в  руках  надихаючого..  
не  ревнувати  тебе  до  колишніх  коханок  для  мене  дивно  і  неприродньо
певно  що  без  любові  секс  лише  порнографічна  сцена  
хтось  перекриває  в  мені  усі  краники  розчарувань  і  їдкого  кислотного  болю  
і  звідти  більше  ані  краплини  не  падає..

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=521249
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.09.2014

без знака оклику.

намагатись  насильно  стати  одне  одному  ближчими  це  те  саме  що  ділити  один-єдиний  рукав  на  двох
я  намагаюсь  бути  за  тебе  вищою
як  небо  в  обіймах  якого  бог
торкається  маківкою  місяця..
неможливо  розучитись  писати  як  неможливо  розучитись  кохати
кого  ми  обманюєм  у  відсутності  пульсу  попід  тонкою  бавовною?
час  розламувати  руками  мовчання  проржавілі  грати
аби  разом  врятуватись  із  холодного  карцеру  осені..
озвучую  подумки  кожне  з  тобою  надісланих  повідомлень
сповнений  розпачу  вересневий  діалог  із  тишею
про  те  як  ти  дико  безтямно  до  крові  на  зубах  ненавидиш  відстань
і  бездушно  холодне  скло  монітору..
не  пиши  мені  про  любов  жодного  слова  із  знаком  оклику
не  пиши  мені  про  любов  взагалі  жодного  слова
спостерігаєм  як  тане  між  нами  простір  ніби  сніжинка
нагріта  в  долонях  гарячим  диханням..

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=520769
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.09.2014

Св. Августин

я  хотела  бы  закричать  до  болезненной  хрипоты  в  голосе
так  чтоб  лопнул  бокал  на  столе  и  посыпались  оконные  стекла  фонтаном  бисера
но  вместо  этого  так  как  кошка  о  холодный  рукав  мурлыкая  трется
щекочу  успокаивающим  полушепотом  твой  подбородок
небритый  колючий..
если  б  не  август  опечаленный  львовский  застегнутый  на  все  пуговицы
как  католик-монах  в  отсыревшей  от  ночных  бессонных  молитв  посреди  одинокой  келии  рясе
я  б  не  вспомнила  как  шелестит  в  твоем  горле  песок  и  скрипит
на  зубах
будто  паркет  под  пуантами  балерины..
знаем  друг  друга  на  память  как  диалоги  любимых  фильмов
каждое  слово  и  каждый  жест  даже  с  плотно  завязанными  глазами  -
как  бесшумно  скользит  женская  тень  поднимаясь  по  лестнице
как  поправляет  мужчина  очки  указательным
на  переносице..

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=516456
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 09.08.2014

рятувати (сь)

оминати  сторонніх  заповзято  уперто  в  надії  на  тебе  натрапити
так  як  зранені  льодом  пальці  врешті-решт  намацують  м'якість  березневого  світла
коли  й  досі  сокирою  місяця  крила  у  наших  снів  не  відтято
тоді  в  нас  ще  є  на  рахунку  бодай  одна-єдина  хвилина
аби  зателефонувати  богу..
вірші  рятують  тільки  того  хто  хоче  в  них  рятуватись
це  змушує  вени  занурюватись  глибоко  глибоко  і  ще  глибше  попід  тоненьку  шкіру
навіть  коли  вже  немає  ані  пісчинки  попід  стертими  до  кісточок  п'ятами
треба  встати  навшпиньки  і  зачепитись  за  небо..
не  бажаю  більше  нічого  окрім  як  тебе  любити
та  уривається  нитка  голосу  посеред  всеоб'ємної  порожнечі  тиші
повторюю  ім'я  твоє  пошепки  ніби  напам'ять  завчену  молитву
допоки  воно  не  ожиє..

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=516455
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.08.2014

допоки.

допоки  кров  вирує  в  артеріях  як  глибоко  попід  землею  нафта
і  серце  цілує  зсередини  уривчасто  швидко  легко  наповнені  киснем  груди
звільняй  свій  страх  ув'язнений  в  одному  з  квадратів  пам'яті
міліметр  за  міліметром..
ми  завжди  уникали  того  чого  дійсно  понад  усе  хотілося
так  ніби  вийняли  в  оренду  власний  життєвий  простір
поки  не  прокреслили  шкіру  лінії  ледь  помітні  тонкі
перших  осінніх  зморшок..
а  час  розпружується  ніби  металева  пружина  перед  тим  як  от-от  знову  стиснутись  в  крапку
тихшають  кроки  у  коридорі  лікарняного  світла
якби  мені  випав  шанс  все  змінити  я  б  все  одно  не  вчинила  інакше  -
тому  що  інакше  ми  б  не  зустрілися..

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=516238
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.08.2014

*

подглядываем  в  замочную  скважину  с  обеих  сторон  одной  двери
как  солнце  час  за  часом  меняет  стороны  света
когда  ты  поднимаешь  свой  накрахмаленный  воротник
пропахший  солью  чужого  женского  тела
я  расстегиваю  браслеты  на  онемевшем  запястье..
пишу  тебе  в  тайне  надеясь  что  ты  никогда  не  прочтешь
о  том  как  скользят  раскрытые  пальцы  в  воздухе  не  в  силах  коснуться
того  кто  вызывает  едва  заметную  струнную  дрожь
каждого  мускула  под  кожей..
эти  губы  не  губы  -  окаменевшая  роза  в  зубах  одного  из  львов
вместо  голоса  тонкий  колючий  стебель
что  пьет  теплый  молочный  сок
из  зернышка  сердца..

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=516235
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 08.08.2014

пришло время говорить.

пришло  время  говорить  не  словами  а  паузами  между  слов
на  вдохе  и  выдохе  касаясь  кончиком  языка  затерпшего  неба
как  будто  вдевая  сотканный  шелкопрядами  шелк
в  ушко  иголки..
мне  бы  линии  твоих  губ  в  ложбинке  между  ключиц
металлический  блеск  раскрывающейся  молнии  платья
если  бы  было  необходимо  назвать  самую  главную  из  причин
я  предпочла  бы  солгать  только  ради
твоей  пощечины..
отрезвляет  молчанием  эхо  пульса  в  поседевшем  виске
что  тебе  моя  двадцать  одна  весна  против  зрелости  осени?
когда  треснет  крепко  сжатый  бокал  в  руке
вместе  с  кровью  вино  прольется..

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=516023
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 07.08.2014

жовте.

Р.К.

тушити  в  собі  бажання  сигаретою  за  сигаретою  безжалісно  холоднокровно
як  тільки  останні  пелюстки  облетять  з  вечірнього  соняха  неба
якщо  я  ніколи  більше  не  почую  твій  зв'язаний  з  вовни  голос
що  луною  лоскоче  ребра
значить  в  бога  немає  серця..
коли  б  мала  владу  наблизити  далекий  початок  вересня
вкоротити  чекання  загостреним  лезом  спогадів
поки  тиша  повільно  і  обережно  затягує
мотузку  на  моєму  горлі..
ув'язнися  в  мені  сновидінь  золотою  обручкою  на  безіменному
із  скам'яніло  чистою  як  діамант  сльозою
допоки  не  лусне  по  швах  перший  достиглий  каштан
падаючи  під  ноги..

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=516018
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.08.2014

серпневе.

пережити  цей  серпень  пекучий  ніби  червоний  перець
передробити  тишу  зубами  і  проковтнути
кожне  з  її  гірких  наче  кавовий  осад  зерен
не  додавши  жодної  ложечки  цукру..
там  на  сході  війна  лопотить  почорнілими  крилами  свинцевими  кулями
в  закривавлених  дзьобах  не  гілочки  аби  вити  гнізда  -
в  закривавлених  дзьобах  нанизане  на  тоненьку  артерію
намисто  з  облетілих  сердець..
і  від  того  навіть  нестерпної  спеки  пробиває  холодним  потом
не  писати  тобі  про  любов  коли  місто  під  сонцем  попелом  тліє
означатиме  втратити  віру
в  життя..

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=515430
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.08.2014

до.

передбачати  пришестя  вересня  як  єдиної  відповіді  на  всі  питання
що  були  і  нами  і  нам  предписані
поки  я  уникаю  старанно  надто  аж  педантично  твого  імені
до  того  як  воно  зойком  гортанним  проріжеться..
тиша  стерильна  і  біла  як  вата  набухає  повільно  у  вухах
вийняти  її  -  означає  дочасно  перервати  чекання
адже  найгарніша  у  світі  музика  -
слухати  як  поряд  дихає  кохана
людина
потребує  терпіння.
і  не  важить  більше  жодного  граму  те  що  було  до  тебе
час  роз'їв  як  іржа  всі  до  найглибшої  голочки  болю
як  не  кожну  воду  можна  вважати  питною
так  і  не  кожне  з  минулих  коханнячок
можна  назвати  любов'ю..

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=515167
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.08.2014

незгортаєма ніжність.

Р.К.

відректися  від  тебе  як  відрікаються  від  власного  бога
коли  долоні  вже  не  стискаються  у  молитві  як  би  й  міцно  не  переплести  пальці
я  готова  навіть  переламати  усі  ребра  пам'яті
аби  тільки  вона  не  дихала  твоїм  іменем
та  вони  все  одно  зростаються..
бо  починається  все  із  усмішки  а  закінчується  як  відомо  сльозами
прозорим  бурштином  із  закарбованими  у  ньому  комахами  спогадів
я  готова  навіть  перерізати  кожну  артерію  погляду
ножицями  мовчання..
але  це  б  означало  -  зневіритись  видерти  себе  з  коренем
з  власного  тіла  вийняти  кожен  м'яз  і  суглобчик  кожен
я  готова  але
усередині  пульсує  ніжність  немов  хвора  кров  -
солона  і  незгортаєма..

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=515165
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.08.2014

ніжнобіль і боленіжність.

[i]Якби  біль  не  слідував  за  задоволенням,  хто  б  терпів  його?  
Семюел  Джонсон[/i]

любов  налітає  як  вітер  що  зриває  з  голови  капелюха
так  котиться  серце  у  долоні  того  хто  їх  простягає
коли  не  можна  нічого  змінити  значить  просто  не  треба  змінювати
кожен  наступний  день  під  обкладинкою  ховає  непрочитану  таємницю
життя..
затискаю  поміж  зубів  лагідне  тепле  світле
хоч  крутиться  на  язиці  і  стає  поперек  горла  нудотою
думаєш  що  то  я  від  болю  втрачаю  свідомість  -
але  я  втрачаю  свідомість  від  ніжності..
жалиш  ніби  бджола  розпеченим  дотиком  і  одразу  прополісом  змащуєш
скільки  в  цих  пальцях  отрути  рівно  і  меду  стільки
мені  залишається  тільки  гордо  відверто  впевнено  тихо  терпіти
допоки  ти  втілюєш  першу  й  останню  заповідь  біблії  ніжноболю  і  боленіжності
у  моєму  тілі..

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=514367
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.07.2014

коханка.

бути  свідком  зосенілого  літа  і  пити  повітря  гіркавий  дим  розтрісканими  наче  асфальт  губами
від  того  терпне  у  роті  і  мількішають  русла  артерій
я  живу  тільки  для  того  аби  дізнатись  яка  на  дотик
шкіра  під  манжетами  твоєї  сорочки..
змирилась  з  тобою  безнадійно  приречено  як  миряться  з  власним  тілом
посеред  натовпу  вдивляюсь  у  чоловічі  обличчя  не  бачачи  жодного
навіть  якщо  я  ніколи  не  носитиму  твого  прізвища
через  це  не  забракне  у  нашій  крові  любові..
бігла  від  тебе  як  у  чужі  обійми  так  і  до  чужих  віршів
бо  найганебніше  задля  жінки  бути  коханкою  замість  коханої
але  не  завжди  треба  боротись
інколи  потрібно  стати  бранкою
аби  перемогти..

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513786
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.07.2014

тому що.

..тому  що  бути  щасливою  легше  аніж  писати  про  щастя
застрягають  слова  у  горлі  немов  риб'яча  кістка
зраджує  голос  і  хрипне
як  тільки  розтуляєш  губи  здається  що  викотиться  серце  назовні
перлинкою..
я  вже  не  боюся  порожності  наступного  дня  без  твоєї  присутності
мовчки  гортаю  щоденник  переорюю  поле  пам'яті
із  надією  зловити  на  вудочку
одну  з  твоїх  посмішок  колючих  і  одночасно  ласкавих..
мовчання  навчило  нас  бути  терплячими  і  понадміру  уважними
аби  вирізняти  крок  одне  одного  із  заплющеними  очима
для  жінки  в  першу  чергу  необхідно  бути  коханою
тому  що  люблячого  мужчину
набагато  простіше  покохати  у  відповідь..

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509599
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.07.2014

катедра снів.

[i]Тот,  кто  любит,  должен  разделять  участь  того,  кого  он  любит.
М.Булгаков  [/i]  

знову  засинаєш  посеред  помережаних  кров'ю  чернеток
так  часто  бракує  слів  коли  надміру  несказаного  і  несказанного  усередині
Майстре,  твоя  Маргарита  вичавлює  із  себе  сльозу  ніби  березовий  сік
аби  тільки  були  чорнила  і  дописана  книга  про  Понтія  Пілата..
кружляють  крильми  рукописи  катедрою  снів
твій  спокій  на  ключик  замкнений  і  ключик  у  неї  на  шиї
спи  солодко  міцно  і  глибоко  спи
допоки  покривається  тонкою  плівкою  цвілі
зачерствіла  скоринка  хліба..
вона  ходить  навшпиньках  та  все  одно  скляний  очерет  дзвенить
акордами  пульсу  у  розкладеній  партітурі  тиші
тільки  коли  дощенту  остання  сторінка  згорить
ти  прокинешся..

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=507450
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.06.2014

кантата.

часом  люди  ідуть  аби  потім  стати  одне  одному  ближчими
пам'ять  загортає  спогади  до  м'яких  обкладинок  снів
я  підіймалась  до  тебе  драбинкою  осені
аби  дотягнутись  долонею  до  весни..
і  те  що  між  нами  -  вірші  вагантів  покладені  на  музику  Орфа
зашифровані  імена  латиною  їх  криптоніми  на  спині
ми  вкладаємо  у  свої  погляди  більше  сенсу
ніж  в  уламки  понівечених  голосом  слів..
кам'янієш  як  Аполлон  коли  я  починаю  сміятись
знав  би  ти  що  цей  сміх  -  розбитий  церковний  дзвін
за  тим  що  мало  би  статись
якби  не  вибухнула  квітка  війни
пелюстками  крові..

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=507435
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.06.2014

середньовічна поетика.

Р.К.

я  приходжу  до  тебе  в  гості  як  завше  без  попередження
на  порозі  знімаю  туфлі  і  розстібаю  плаття
ніби  найкращу  із  своїх  середньовічних  поетик
розгортаєш  мене  і  губами  читаєш..
легко  приходити  не  промовивши  здрастуй
аби  потім  так  само  легко  піти  не  прощаючись
у  мене  до  тебе  ніжність  в  тремтячих  пальцях
прозорістю  вітра  палає..
знімай  наче  броню  окуляри
я  так  скучила  за  твоїми  потомленими  очима
і  нехай  у  мене  немає  шовкових  крил  за  плечима
я  із  протягом  залітатиму  у  відчинену  кватирку
твоїх  грудей..

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=507402
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.06.2014